Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Розглянуто колекції особливих артефактів ХІІ – першої половини ХІІІ ст. з довголітніх розкопок городища літописного Звенигорода на Білці. До категорії магічних предметів віднесено писанки, кігті та ікла тварин, брунчалки та фігурки домовиків. Подано докладний опис знахідок із зазначенням зв’язку з...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178866 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода / В.Д. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 17-36. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178866 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788662021-03-22T01:26:06Z Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода Гупало, В.Д. Статті Розглянуто колекції особливих артефактів ХІІ – першої половини ХІІІ ст. з довголітніх розкопок городища літописного Звенигорода на Білці. До категорії магічних предметів віднесено писанки, кігті та ікла тварин, брунчалки та фігурки домовиків. Подано докладний опис знахідок із зазначенням зв’язку з житлово-господарськими та виробничими комплексами, а також артефактів. Їх поділено на кілька груп виробів: а) перетворені на культові предмети; б) на поверхні яких зображено хрест; в) з написами релігійного змісту; г) на поверхні яких вміщено апотропеїчні зображення євангельської тематики. The article deals with a small complex of specific artifacts from XII – first half of XIII century. They were collected during many years of excavations of the territory of hill-fort of annalistic Zvenyhorod on Bilka River. These finds are interpreted as talismans, which must protect people and their homes from the evil. Such artifacts as Easter eggs, claws and fangs of animals, brunchalky, figures of brownies are classified as magic items. Detailed description of finds and their relation to residential, economic complexes and workshops are presented. Another set includes artifacts, on the surface of which deepened pictures are traced. “Graffiti” are secondary by origin. These signs were not made by master during making of things, but by their owners during usage time. Artifacts are divided into several groups: a) products, transformed into cult objects, b) products, on the surface of which a cross is depicted, c) products with inscriptions of religious content, d) products, on surface of which the images of evangelical plots are placed. Appointment of these marks has apotropaic character. 2011 Article Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода / В.Д. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 17-36. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178866 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гупало, В.Д. Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода Княжа доба: історія і культура |
| description |
Розглянуто колекції особливих артефактів ХІІ – першої половини ХІІІ ст. з
довголітніх розкопок городища літописного Звенигорода на Білці. До категорії
магічних предметів віднесено писанки, кігті та ікла тварин, брунчалки та фігурки домовиків. Подано докладний опис знахідок із зазначенням зв’язку з житлово-господарськими та виробничими комплексами, а також артефактів. Їх поділено
на кілька груп виробів: а) перетворені на культові предмети; б) на поверхні яких
зображено хрест; в) з написами релігійного змісту; г) на поверхні яких вміщено
апотропеїчні зображення євангельської тематики. |
| format |
Article |
| author |
Гупало, В.Д. |
| author_facet |
Гупало, В.Д. |
| author_sort |
Гупало, В.Д. |
| title |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода |
| title_short |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода |
| title_full |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода |
| title_fullStr |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода |
| title_full_unstemmed |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода |
| title_sort |
апотропеїчні предмети з літописного звенигорода |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178866 |
| citation_txt |
Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода / В.Д. Гупало // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 17-36. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT gupalovd apotropeíčnípredmetizlítopisnogozvenigoroda |
| first_indexed |
2025-07-15T17:34:26Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:34:26Z |
| _version_ |
1837735207490289664 |
| fulltext |
17Княжа доба: історія і культура. 4/2011
Віра ГУПАЛО
АПОТРОПЕЇЧНІ ПРЕДМЕТИ З ЛІТОПИСНОГО
ЗВЕНИГОРОДА
Розглянуто колекції особливих артефактів ХІІ – першої половини ХІІІ ст. з
довголітніх розкопок городища літописного Звенигорода на Білці. До категорії
магічних предметів віднесено писанки, кігті та ікла тварин, брунчалки та фігур-
ки домовиків. Подано докладний опис знахідок із зазначенням зв’язку з житлово-
господарськими та виробничими комплексами, а також артефактів. Їх поділено
на кілька груп виробів: а) перетворені на культові предмети; б) на поверхні яких
зображено хрест; в) з написами релігійного змісту; г) на поверхні яких вміщено
апотропеїчні зображення євангельської тематики.
Ключові слова: літописний Звенигород на Білці, артефакти ХІІ – першої по-
ловини ХІІІ ст., апотропеїчні зображення.
З 1953 по 1994 рр. під час археологічних досліджень на території літописно-
го Звенигорода (нині село Звенигород Пустомитівського району Львівської облас-
ті) знайдено декілька десятків тисяч артефактів, датованих ХІІ – першою полови-
ною ХІІІ ст. Серед загалу траплялися окремі предмети, які, окрім функціонального
призначення (наприклад: пряслиця, столове начиння, предмети інтер’єру тощо),
наділені додатковим змістовим навантаженням. Ці вироби разом зі знахідками,
традиційно трактованими як обереги, утворюють сукупність речей, пов’язаних
із особливими виявами духовної культури. Так, за час дослідженнь у Звенигоро-
ді сформувалася своя колекція “магічних” артефактів. Їх опис та характеристику
відображено, переважно, в поточних наукових звітах польових сезонів. Частину
знахідок побіжно введено до наукового обігу як згадки в переліку загальної су-
купності виявлених предметів і лише дещицю ілюстровано. Непересічна наукова
цінність спонукала звернутися до їх докладнішої характеристики і поставити пи-
тання про їхню роль у системі ранньосередньовічної обрядовості.
Розглянемо збірку знахідок із 34 предметів. Їх умовно поділено на дві групи:
обереги та предмети, вторинно наділені захисними властивостями. Серед остан-
ніх виокремлюються артефакти, пов’язані безпосередньо із поширенням христи-
янства.
ОБЕРЕГИ
До цієї категорії віднесено 16 знахідок – керамічні писанки (3), амулети з
іклів та кігтів диких тварин (4), аерофони (2), дерев’яні палички з зооморфним та
антропоморфним завершенням (7).
Писанки. У Звенигороді в межах житлово-господарської забудови виявлено
три писанки (рис. 1). Одна з них походить зі східної частини окольного города,
де її зафіксовано в заповненні житла 101, що належить до найдавнішої фази забу-
дови ділянки і датується останньою чвертю ХІ – початком ХІІ ст.2 Виріб має роз-
ширену основу і злегка звужену, оформлену дугасто вершину (рис. 1.1). Поверх-
ня писанки вкрита темною поливою, на яку нанесено орнамент жовтою поливою.
Розпис виконаний гарячими поливами в техніці фляндрування (або пастилажу).
Розміри предмета – 32х42 мм.
Дві інші писанки походять з північно-східного пригорода. Одна з них вияв-
лена поблизу мощення вулиці в межах деструкції комплексу виробничої спору-
ди 27, що датується ХІІ ст.3 Їй притаманна дещо витягнута форма, що нагадує со-
снову шишку (рис. 1.2). У ширшому кінці зроблено маленький округлий отвір, а
1 Ратич О. О. Звіт про археологічні дослідження в с. Звенигороді Львівської області за
1969 рік. Рукопис // Науковий архів Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича
НАН України (далі – НАІУ). – Оп. 5. – Од. зб. 450. – С. 11. – Табл. ІV, 13; Його ж.
Літописний Звенигород // Археологія. – Київ, 1973. – Вип. 12. – С. 92–93. – Рис. 4, 24.
2 Гупало В. До питання про планувальну структуру та забудову східної частини окольного
города Звенигорода на Білці // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Воли-
ні (далі – МДАПВ). – Львів, 2010. – Вип. 14. – С. 200–201.
3 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції у 1984 році.
Рукопис // НАІУ. – Оп. 2. – Од. зб. 1045. – С. 15. – Табл. ХХ, 17; Его же. Новые находки
произведений древнерусского искусства из Звенигорода // Задачи советской археологии в
свете решений XXVII съезда КПСС / Тезисы докладов Всесоюзной конференции. – Суз-
даль, 1987. – С. 227; Его же. Исследование пригорода древнерусского Звенигорода // Тру-
ды V Международного конгресса археологов-славистов. – Киев, 1988. – Т. 2. – С. 146.
Рис. 1. Звенигород. Писанки. Східна частина окольного города:
а – житло 10; північно-східний пригород: б – споруда 27; в – проїжджа
частина вулиці. Глина, полива
Віра Гупало18
всередині вміщена глиняна кулька. Поверхня писанки вкрита темно-коричневою
поливою, поверх якої густою поливою світлішої барви нанесено відрізки дугас-
тих валиків. Розпис виконаний холодними поливами (до випалу в печі). Розміри
предмета – 22х37 мм.
У межах проїжджої частини вулиці серед балок настилу середнього будівель-
ного горизонту знайдено цілу писанку з виразними слідами перебування у вогні4.
Вона відтворює форму яйця (рис. 1.3). Полива, якою вкрита поверхня, внаслідок
перебування в пожежі набула сталевого кольору. Орнамент у вигляді паралель-
них ліній виконаний коричневою поливою в техніці холодного розпису. Розміри
виробу – 25х40 мм.
У яйцеподібній формі писанки відображено давні уявлення про зародження
життя. Писанки з кульками всередині виконували ще й роль брязкалець, призна-
чених для відлякування злих духів і охорони житла. З цією ж метою, очевидно,
використовувались і курячі яйця, рештки шкаралуп яких, знайдені під підвали-
нами наріжних будинків, є ймовірним свідченням закладної жертви. У межах ба-
гатого дворища житлового будинку 13 знайдено навіть шкаралупу крашанки у
дерев’яному черпаку5.
Кігті та ікла тварин. Функцію оберегів виконували також гострі зуби та кігті
тварин. На території північно-східного пригорода в культурному шарі виявлено кі-
готь бурого ведмедя6. У його розширеній частині просвердлено округлий отвір діаме-
тром 5 мм для підвішування. Загальна довжина – 44 мм. Ведмежий кіготь без дірки
виявлено біля дитячого (?) поховання під курганним насипом на північній околиці7.
Два амулети з просвердлених іклів бурого ведмедя знайдено на черені печі житла 1 у
західній частині окольного города8. Подібні обереги в ранньому середньовіччі були
в ужитку на усій території Давньої Русі та за її межами9. Вважалося, що гострота
ікла і сама сила “лютого” звіра мали захищати власника амулета від ворогів види-
мих і невидимих10. Як ознаки ритуальних звичаїв, пов’язаних із побутовою магією,
Ігор Свєшніков розглядав знахідки черепів собак на площі споруд 12, 13, 15, а також
виявлений під північно-західним кутом будівлі 15 кістяк корови11.
4 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції у 1990 році.
Рукопис // НАІУ. – Оп. 2. – Без №. – С. 10. – Табл. Х, 17.
5 Там само. – С. 18.
6 Його ж. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції в 1987 році. Руко-
пис // НАІУ. – Оп. 2. – Од. зб. 1160. – С. 7. – Табл. VІІ, 4.
7 Власова Г. М. Звіт про роботу археологічної експедиції Львівського державного історич-
ного музею в с. Звенигород Львівської області за 1960 рік. Рукопис // НАІУ. – Оп. 5. – Од.
зб. 280. – С. 3.
8 Терский-Шеломенцев В. С. Исследования детинца Звенигорода Галицкого // Советская
археология. – 1978. – № 1. – С. 212. – Рис. 6, 23.
9 Kostrzewski J. Kultura prapolska. – Warszawa, 1962. – S. 359.
10 Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. – Москва, 1987. – С. 547.
11 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції у 1990 році. –
С. 3, 18.
19Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
До оберегів, пов’я-
заних із культом тварин,
очевидно, треба відне-
сти пряслице12, виявле-
не на площі господар-
ської споруди ХІІ ст.
(СП–38). Виріб біконіч-
ної форми виконаний із
темно-рожевого шиферу.
Максимальний діаметр
пряслиця – 17 мм, висо-
та – 11 мм. На ретельно
відполіровану поверхню
нанесено короткі насічки,
укладені в певній послі-
довності як два окремих
рисунки. На одному з них
схематично передано об-
риси тварини: на довгій
шиї видовжена голова з
двома рогами чи вухами,
тулуб на чотирьох ногах,
виділений хвіст (рис. 2.4).
До нього впритул приля-
гає ще якась композиція,
дуже подібна до другого
рисунка, переверненого.
На ньому також просте-
жується тулуб на чоти-
рьох ногах, хвіст, але за-
мість голови нанесено якусь незрозумілу фігуру, дуже подібну до ярма. Якщо
розглядати це зображення як завершене, можна припустити, що передано запря-
жену в ярмо рогату тварину (бика?). Перший рисунок, найімовірніше, – кінь або
олень. Зооморфні зображення на пряслицях досі належать до рідкісних. Подібна
знахідка відома з Києва13. Щодо інтерпретації тварин на пряслицях, то малоймо-
вірно, щоб це були звичайні розпізнавальні позначення власниць. Очевидно, при-
сутність аналогічних рисунків на побутових предметах у чомусь споріднена із
зооморфними амулетами – відображенням культу тварин, особливо підвісками.
Водночас дослідники відзначають, що зооморфні підвіски носили тільки жінки.
12 Свєшніков І. К.. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції в 1987 році. –
С. 19. – Табл. VІІІ, 17.
13 Толочко П. П., Килиевич С. Р. Раскопки на Старокиевской горе // Археологические от-
крытия 1966 года. – Москва, 1967. – С. 247.
Рис. 2. Звенигород. Північно-східний приго-
род. Пряслиця: 1 – проїжджа частина вулиці,
середній горизонт; 2 – споруда 43; 3 – споруда
47; 4 – споруда 38. Сланець (рис. I. Свєшніков,
1988, 1990)
Віра Гупало20
Це пов’язано із призначенням таких оберегів: “захищати груди і лоно жінки і пові-
домляти та позитивно впливати на її плодючість”14. Рисунок тварини на пряслиці,
атрибуті винятково жіночому, можливо, відображає якийсь зв’язок із культом тва-
рин. Однак при цьому потрібно мати на увазі поширення вірувань, в основі яких
лежало поклоніння тотемним тваринам переважно на тих теренах, де слов’яни
контактували з балтами і фіномовними народами.
Брунчалки. Серед багатого остеологічного матеріалу виділено два предмети
із наскрізними отворами. Одну з кісток – цілу фалангу тварини – знайдено в ме-
жах житлового будинку кінця ХІ – першої половини ХІІ ст. (СП–47). Її поверхня
злегка загладжена. Посередині просвердлено дірку діаметром 5 мм. Загальна дов-
жина предмета – 55 мм, діаметр – 11 мм15.
Аналогічну фалангу зафіксовано на території південної частини окольного
города в культурному шарі ХІІ – першої половини ХІІІ ст. поблизу виробничо-
господарської споруди (СП–2–2010 р.). Поверхня зберегла виразні сліди загладжу-
вання і полірування. Необробленими залишились лише природної форми кінці
кістки. Посередині просвердлено наскрізний отвір діаметром 6 мм. Загальна до-
вжина знахідки – 64 мм, діаметр – 13х9 мм.
Подібні вироби виявлені у Львові, Луцьку, Дорогобужі16. Однак вони відомі
з багатьох ранньосередньовічних міст Східної та Центральної Європи. Найбіль-
шу кількість таких просвердлених кісточок зафіксовано в Новгороді – 35. Дослід-
ники інтерпретують їх як аерофони17 і ототожнюють із духовими музичними ін-
струментами, згідно з етнографічними матеріалами трактованими як брунчалки.
Через отвір у кістці пропускався вісімкоподібно скручений шнурок, під час роз-
кручування якого кістка оберталася, видаючи характерний звук. Існує думка, що
у такий спосіб також відганяли злих духів, а сама брунчалка – один із найархаїч-
ніших оберегів18, який згодом перетворився у звичайну дитячу забавку.
Домовики. Завдяки вологому торфовому ґрунту на території північно-східного
пригороду знайдено декілька зразків дерев’яної дрібної пластики. Вони належать
до особливої категорії оберегів – зображень домашніх духів, домовиків, як антро-
поморфних, так і зооморфних.
14 Голубева Л. А. Амулеты // Археология. Древняя Русь. Быт и культура. – Москва, 1997. –
С. 157.
15 Свєшніков І. К. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1989 році. –
Рукопис // НАІУ. – Без №.. – Табл. ІХ, 6.
16 Терський С. В. Вироби з кості і рогу Х–ХІІІ ст. з території Прикарпаття і Волині у фон-
дах Львівського історичного музею // Наукові записки Львівського історичного музею. –
Львів, 1993. – Вип. 1. – С. 83; Прищепа Б. А., Нікольченко Ю. М. Літописний Дорогобуж
в період Київської Русі. – Рівне, 1996. – С. 212. – Рис. 78, 11.
17 Staššikova-Štukovska D. K problematike středoeurópskich aerofónov 7–13 storocia // Slo-
venská archeológia. – Bratislava, 1981. – T. 29. – Nr 2. – Obr. 6, 6.
18 Поветкин В. И. Об одной из детских музыкальных забав на Руси // Материалы по архео-
логии Новгорода 1988. – Москва, 1990. – С. 187–191.
21Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
У межах мощен-
ня, серед балок настилу
середнього будівельно-
го горизонту, зафіксова-
но паличку з відігнутим
під тупим кутом кінцем
(рис. 3.4). Її основна час-
тина злегка розширю-
ється знизу до відігнуто-
го кінця і має у діаметрі
6–10 мм, загальна довжи-
на – 110 мм. Відігнутий
кінець завдовжки – 22 мм
потовщений і звужений,
по зовнішньому краю
обламаний. На зовніш-
ній сплощеній поверхні
дугастими насічками пе-
редано рот, ніс, очі, над
якими двома борознами
зазначено або волосся,
або накриття голови19. У
такий спосіб на паличці
зображено антропоморф-
ну голівку, звернену об-
личчям вгору, до неба.
Неподалік від неї,
між мощенням і північно-
східним кутом господар-
сько-виробничої споруди
19 зафіксовано масивний
восьмигранний в перері-
зі стрижень зі скісно зрі-
заним нижнім кінцем
(рис. 3.3). Його довжи-
на – 115 мм, діаметр – 22 мм. На верхньому кінці предмета вирізьблено антро-
поморфну голівку в конічному накритті голови. Чітко передано овал обличчя,
очі-ямки, ніс відтворено невисоким рельєфом, під ним заглибленими борознами
зазначено вуса й уста20. Висота голівки – 34 мм.
19 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції у 1990 році. –
С. 17. – Табл. ХІІ.
20 Там само. – С. 17. – Табл. ХІІ, 2.
Рис. 3. Звенигород. Північно-східний приго-
род. Фігурки домовиків: 1 – споруда 32а;
2 – бічний провулок; 3, 4 – проїжджа частина
вулиці, середній горизонт; 5 – споруда 19;
6 – споруда 33; 7 – споруда 20. Дерево
(рис. І. Свєшніков, 1985–1990)
Віра Гупало22
Під знищеною пожежею господарською спорудою 32 знайдено паличку в на-
сипному шарі, на згарищі давнішої споруди (СП–32а), одночасної зі знахідкою.
Довжина виробу – 247 мм, стрижень-основа прямокутний у перерізі розмірами
8х14 мм (рис. 3.1). Нижній кінець заокруглений, верхній – сформований округлим
потовщенням (діаметром 13 мм) з основою, профільованою двома бічними врі-
зами. Голівка змодельована горизонтальною площиною, підкресленою ввігнутіс-
тю, але без зазначених рис обличчя. І. Свєшніков розглядав потовщення як стилі-
зовану антропоморфну голівку21.
На рівні середнього будівельного горизонту в межах провулку між спору-
дами 20 і 21 на проїжджій частині знайдено уламок необробленої палички. Вона
округла в поперечному перерізі діаметром 17 мм, збереглася на довжину 90 мм22.
Верхній край сформовано овально-видовженим потовщенням, якому надано ан-
тропоморфних рис (рис. 3.2). Так, голова відділена від стрижня палички тонким
валиком-комірцем. Чітко спрофільовано клиноподібну бороду, рот передано гори-
зонтальною борозною, очі – овальними ямками, незначна ввігнутість на площині
зовнішнього краю потовщення схематично моделює ніс і високе чоло або накрит-
тя голови. Висота голівки – 38 мм.
На площі споруди 20, яка мала господарське призначення, зафіксовано па-
личку із пташиною голівкою23. Паличка, квадратна в поперечному перерізі роз-
мірами 10х10 мм, збереглася на довжину 80 мм (рис. 3.7). Нижній її кінець обла-
маний, а на верхньому, потовщеному, вирізьблено пташину голівку. При цьому
верхній край злегка звужено і косо зрізано з утворенням циліндроподібного ви-
ступу заввишки 5 мм, підкресленого при основі борозною. Під цим виступом, по-
дібним на гребінь чи чубчик, гострими заломами площин сформовано пташиний
дзьоб. Висота голівки – 32 мм.
Подібну фігурку виявлено в межах садиби ювелірної майстерні. Виріб зафік-
совано поблизу споруди 33 на подвір’ї чи хіднику24. Необроблена паличка, округла
в перерізі діаметром 10–15 мм і дугасто вигнута, збереглася на довжину 290 мм
(рис. 3.6). Нижній її кінець обламано, а в місці вигину помітні два дугасті заглиб-
лення. Верхній кінець горизонтально зрізано і сформовано циліндричним висту-
пом. Із зовнішнього боку його профільовано глибоким врізом, що оточує ретель-
но змодельований дзьоб. Висота голівки – 45 мм.
У межах південної частини мощення на рівні середнього будівельного гори-
зонту у ґрунті, що заповнював простір між дерев’яними конструкціями, знайде-
но фігурку. Злегка вигнутий стрижень палички округлий в поперечному перерізі
21 Свєшніков І. К. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1989 році. –
С. 17. – Табл. ХІІ, 8.
22 Там само. – С. 17. – Табл. Х, 5.
23 Його ж. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1986 році. Рукопис //
НАІУ. – Оп. 2. – Без №. – С. 29. – Табл. ХІХ, 7; Его же. Новые находки… – С. 227.
24 Його ж. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1986 році. – С. 7. –
Табл. ХІХ, 8; Его же. Новые находки... – С. 227.
23Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
діаметром 13–16 мм, необроблений, з обламаним нижнім кінцем25. На верхньо-
му потовщеному кінці вирізьблена пташина голівка з чітким гребенем та дзьобом
(рис. 3.5). Широкий і довгий ніс при основі на переніссі зазначений короткою гори-
зонтальною борозною і змодельований скісно зрізаними площинами, очі передано
прямокутними ямками. Збережена довжина – 109 мм, висота голівки 25 мм.
Подібні до описаних фігурки на паличках відомі з інших пам’яток, де датують-
ся ІХ–ХІV ст. Найбільше їх (понад 150) виявлено в Новгороді26. Однак серед загалу
антропоморфна пластика належить до рідкісних різновидів: Новгород – 10, Рига –
1, Стара Руса – 127, Стара Ладога – 428. Про призначення таких як зооморфних, так і
антропоморфних фігурок досі дискутують. Основні гіпотези зводяться до того, що
ці предмети в той чи інший спосіб пов’язані із язичницькими віруваннями та побу-
товою магією: духи-захисники сім’ї, представники верховних язичницьких богів чи
невизначених ідолів, русальські жезли-тояги тощо29; або виконували різні утилітар-
ні функції: завершення ручок від переносних шахових дощок, жезли середньовічних
блазнів30. Прихильники утилітарності предметів, серед іншого, схильні розглядати
зооморфні палички, особливо зі стилізованою пташиною голівкою, як завершення
руків’я канчуків. Таке призначення розглянутих знахідок зі Звенигорода – сумнівне
з огляду на необробленість поверхні й форму стрижнів, не придатну для руків’я ба-
тогів. Натомість, щодо використання паличок з антропоморфним завершенням, біль-
шість дослідників висловлюється на користь язичницької інтерпретації.
АПОТРОПЕЇЧНІ ЗНАКИ
До цієї категорії віднесено предмети (18), на поверхні яких простежено загли-
блені зображення. Ці графіті – вторинні, тобто знаки не наніс майстер під час викін-
чення виробів, а вирізьбили власники вже згодом, при їх використанні. Зміст засто-
сованих символів пов’язаний, переважно, із основами християнського віровчення.
Такі артефакти поділяються на декілька сукупностей виробів: а) переробле-
ні на предмети культу (1); б) зі знаком хреста (9); в) із написами релігійного зміс-
ту (6); г) з євангельськими сюжетами (2).
25 Свєшніков І. К.. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1988 р. – Руко-
пис // НАІУ. – Без №. – С. 21. – Табл. ХХІІ, 1.
26 Колчин Б. А. Новгородские древности. Резное дерево // Свод археологических источни-
ков. – Москва, 1971. – Вып. Е 1–55. – С. 42.
27 Гайдуков П. Г., Дубровин Г. Е. Антропоморфное деревянное навершие с Троицкого XI
раскопа // Новгород и Новгородская земля. История и археология. – Новгород, 1996. –
С. 80.
28 Старая Ладога древняя столица Руси. Каталог выставки. – Санкт–Петербург, 2003. –
С. 108–109.
29 Колчин Б. А. Новгородские древности. Резное дерево. – С. 42; Рыбаков Б. А. Язычество
Древней Руси. – С. 683–684.
30 Дубровин Г. Е. Зооморфные деревянные навершия // Материалы по археологии Новго-
рода 1988. – Москва, 1990. – С. 10 (там само огляд літератури).
Віра Гупало24
Вироби, перероблені на предмети культу. У 2010 р. на території збереженої
ділянки південної частини окольного города знайдено підвісну свинцеву печатку
округлої форми розмірами 17х19 мм і товщиною 2–2,5 мм. По гурту збереглися
два отвори діаметром 1,5 мм, розташованих діаметрально, призначених для шну-
рочків. На реверсі печатки зображено погруддя святого, ліворуч – прочитується
напис “АГИОС”, що ледь можна відчитати, літери імені святого затерті. На аверсі
з рештками субстанції червоного кольору вибито п’ятираменний розквітлий хрест.
На печатці в області обличчя святого пробито отвір. Цікаво, що пробивали дірку
зі сторони аверсу, там, де були декоративні елементи, намагаючись не пошкодити
зображення хреста. Так печатку, що первісно скріплювала якийсь документ, пе-
ретворено на медальйон.
Особисті предмети християнського культу виготовляли й з інших підручних
матеріалів. У цьому контексті цікавою є знахідка натільного хрестика в одному з
поховань ґрунтового могильника ХІІ – першої половини ХІІІ ст. в околицях літо-
писної Теребовлі (на території села Зеленче Теребовлянського району Тернопіль-
ської області), що в першій половині ХІІ ст. входила до об’єднаного Звенигород-
ського князівства. Виріб вирізано зі стінки кружального горщика, випаленого до
коричневого кольору із тришаровим зламом (рис. 4, 2). На поверхні хрестика збе-
рігся прямолінійний орнамент. Знайдено також хрестики, виліплені із глини і ви-
палені до цегляного кольору. Додатково поверхню ще до випалу оздобили загли-
бленими зображеннями хрестів (рис. 4, 9). На окремих зразках рівнораменний та
косі хрестики нанесено вже після випалення (рис. 4, 1, 3). Можливо, це зробили
їх власники задля підсилення захисної функції амулетів.
Рис. 4. Зеленче. Натільні хрестики. Глина. ХІІ – перша половина ХІІІ ст.
25Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Вироби, на поверх-
ні яких зображено знак
хреста. Знак хреста не-
рідко бачимо і на прясли-
цях. У Звенигороді на те-
риторії північно-східного
пригорода виявлено 3
предмети, виконані з ро-
жевого овруцького слан-
цю (шиферу). Відзначено
двоякий спосіб передачі
хреста. У житловому бу-
динку кінця ХІ – першої
половини ХІІ ст. (спору-
да 47) знайдено прясли-
це біконічної форми діа-
метром 28 мм і висотою
14 мм, на поверхні якого
чотири ямки схематично
окреслюють рівнорамен-
ний хрест (рис. 2, 3). У
межах господарської бу-
дівлі (споруда 43), ймо-
вірно, спаленої монголо-
татарами у 1241 р.,
виявлено біконічне пряс-
лице діаметром 25 мм і ви-
сотою 13мм, одну з його
похилих площин підкрес-
лено хвилястою лінією,
над якою за периметром нанесено сім рівнораменних хрестиків (рис. 2, б).
Цікаве пряслице із темно-рожевого шиферу у формі зрізаного конуса діаметром
23 мм і висотою 2,5 мм зафіксовано на рівні середнього ярусу настилу дерев’яного
мощення вулиці (рис. 2, 1). На пласкій площині довкола отвору чітко вирізьблено
напис “Зігрід”, який, за припущення І. Свєшнікова, виконано рунічним письмом.
Пряслиця відомі із Теребовлі, Ленківецького городища, Пліснеська31. Найімовірні-
ше, ці слова означали імена власниць, що не було рідкісним явищем на Русі32. Окрім
31 Петегирич В. М. Памятники эпиграфики и сфрагистики // Археология Прикарпатья,
Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). – Львов, 1990. –
С. 172–173; Багрій Р. С., Овчінніков О. Г. Нові матеріали до вивчення літописного Пліс-
неська // Нові матерали з археології Прикапаття і Волині. – Львів, 1991. – С. 13.
32 Голубева Л. А. Граффити и знаки пряслиц из Белоозера // Культура средневековой Руси.–
Москва, 1974. – С. 18–22; Медынцева А. А. Эпиграфика, писала (стили) и церы // Архео-
логия. Древняя Русь. Быт и культура. – Москва, 1997. – С. 145.
Рис. 2. Звенигород. Північно-східний приго-
род. Пряслиця: 1 – проїжджа частина вулиці,
середній горизонт; 2 – споруда 43; 3 – споруда
47; 4 – споруда 38. Сланець (рис. I. Свєшніков,
1988, 1990)
Віра Гупало26
імені, на скісній площині згаданого зве-
нигородського пряслиця нанесено два
знаки “Ψ”, розташовані діаметрально,
що в найдавніших рунах відповідають
літері “М”, відомій з інших пам’яток33.
Для нас передусім цікаві чотири рів-
нораменні хрестики, нанесені довкола
імені. Знаки на пряслицях перетворю-
вали їх на амулети. До захисту яких сил
(християнських чи язичницьких) вдава-
лися їхні власниці – сказати важко. Най-
імовірніше, тут яскраво відобразилася
дуалістичність вірувань, притаманна
духовній культурі доби раннього серед-
ньовіччя.
Особливу увагу привертають пред-
мети із дерева, наділені значенням ма-
гічного захисту, виявлені на терито-
рії північно-східного пригороду, де у
торфовому в ґрунті збереглися релікти
дерев’яної забудови і значна кількість
артефактів з органічної сировини34. Се-
ред предметів побуту відзначено посуд
із прокресленими хрестами. У межах
комплексу ювелірної майстерні на хід-
нику біля споруди 33, що стратиграфічно відповідає останній фазі функціонуван-
ня пригорода, знайдено роздавлену чашу на високій ніжці (рис. 5). Її виточено
на верстаті, висота – 9,5–11 см, діаметр вінець – 12–16 см, діаметр дна ніжки –
9–9,8 см. Попід нахиленими досередини вінцями посудина орнаментована трьо-
ма горизонтальними борознами, на перехваті ніжки – валиком. Аналогічні вироби
відомі серед старожитностей Новгорода35, де датуються ХІ–ХV ст. і функціональ-
но окреслені як келихи36. Назагал форма посудини нагадує обриси церковних
чаш – потирів, що виготовляли здебільша із кольорових металів. Ніжка келиха зі
33 Buttel-Repeen H. Ein Netzsenker mit Runen // Praehistorische Zeitschrift. – Berlin, 1930. –
T. 21, H. 3–4. – S. 266–269.
34 Свешников И. К. Звенигород // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Ранне-
славянский и древнерусский периоды. – Киев, 1990. – С. 107–110.
35 Колчин Б. А., Рыбина Е. А. Раскоп на улице Кирова // Новгородский сборник. 50 лет рас-
копок Новгорода. – Москва, 1982. – С. 178–238.
36 Колчин Б. А. Новгородские древности. Деревянные изделия // Свод археологических ис-
точников. – Москва, 1968. – Выпуск Е 1–55. – С. 39–40. – Табл. ХХІІ; Розенфельд Р. Л.
Бытовые изделия: деревянная тара и посуда // Археология. Древняя Русь. Быт и культу-
ра. – Москва, 1997. – С. 45. – Табл. 34, 14–17.
Рис. 5. Звенигород. Північно-
східний пригород. Ювелірна май-
стерня. Келих. Дерево. ХІІ – перша
половина ХІІІ ст. (рис. І. Свєшні-
ков, 1986)
27Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Звенигорода має загли-
блене в центральній час-
тині дно. На цій ввігну-
тій поверхні вирізьблено
рівнораменний хрест, від
якого радіально відходять
чотири промені, утворю-
ючи більший за розміра-
ми косий хрест.
На території знище-
ного пожежею житлово-
го будинку першої поло-
вини ХІІ ст. (СП-7), серед
обгорілого дерев’яного
начиння, знайдено один
добре збережений таріль
(рис. 6). Виточений на то-
карному верстаті, він мав
конічний пустотілий піддон діаметром 8,5 см і висотою 1 см, дугасто розхилені на-
зовні стінки, викінчені вінцями у вигляді комірця, косо зрізаного назовні. Діаметр
тареля по вінцях – 24,5 см, загальна висота посудини – 4,5 см. Згідно з типологією
кухонного посуду, розробленою для дерев’яного начиння Новгорода, таріль нале-
жить до типу І, який з’являється в ХІ ст.37 На зовнішній поверхні попід вінцями він
оздоблений трьома гори-
зонтальними борознами,
на ввігнутій поверхні під-
дона вирізано знак косого
хреста у квадраті.
На проїжджій час-
тині мощення вулиці, що
перетинала пригород за
віссю північ–південь, ви-
явлено подібний дерев’я-
ний таріль типу І (рис. 7).
Виточений на токарному
верстаті, він має дугас-
ті стінки, лагідно розхи-
лені назовні й оздоблені
вінцем у вигляді комірця,
косо зрізаного назовні.
Діаметр вінців – 22 см,
загальна висота – 4 см.
37 Колчин Б. А. Новгородские древности. Деревянные изделия. – С. 35–36. – Табл. ХІІІ.
Рис. 6. Звенигород. Північно-східний
пригород. Споруда 7. Таріль. Дерево. Перша
половина ХІІ ст. (рис. І. Свєшніков, 1983)
Рис. 7. Звенигород. Північно-східний
пригород. Проїжджа частина вулиці. Таріль.
Дерево. ХІІ – перша половина ХІІІ ст.
(рис. І. Свєшніков, 1989)
Віра Гупало28
Таріль з циліндричним пустотілим під-
доном діаметром 12,3 см і висотою
1,4 см, дно піддона вціліло фрагмен-
тарно. На збережених ділянках його
зовнішньої поверхні накреслено ком-
позицію зі знаків, серед яких чітко роз-
різняються два хрести.
Описані келих і тарелі належали
до парадного кухонного посуду, часто
оздобленого різьбленням та навіть роз-
мальованого фарбами38. Однак розгля-
нуті знаки не були звичайним декора-
тивним елементом, оскільки їх нанесли
на невидиму ділянку виробу, – безпере-
чно із захисною метою.
Серед завалу дерев’яних елемен-
тів багатого двоповерхового житлового
будинку (СП-13), спаленого татарами,
знайдено фрагмент точеної на верстаті
дерев’яної посудинки (рис. 8). Зберегла-
ся лише нижня частина виробу з кільце-
вим донним рельєфом діаметром 5 см і
висотою 0,2 см, дугасто з розхиленими
назовні стінками. Згідно з класифікаці-
єю новгородського начиння – це чашка-
чарка, індивідуальна посудина для на-
поїв39. На зовнішній поверхні вирізано
літеру “Ж”, виконану доволі вправно і
каліграфічно. Подібне зображення літе-
ри відоме є й на двох точених чашах із
Новгорода40. Б. Рибаков, згідно зі зна-
ченням цієї букви у слов’янській абетці,
інтерпретує такий напис як побажання нехай усе живе!41 Натомість на внутрішній
поверхні мисочки, посередині на дні, накреслено хрестоподібний знак. Найімо-
вірніше, намагалися відтворити чотирираменний хрест із розширеними кінцями
– так званий візантійський хрест. Однак обриси одного з рамен не вдалося вико-
нати вправно і воно вийшло деформованим. Чітке зображення знаку аналогічно-
го хреста відоме, наприклад, на внутрішній поверхні дерев’яної ложки ХІ ст. із
38 Колчин Б. А. Новгородские древности. Деревянные изделия // Свод археологических ис-
точников – С. 45.
39 Там же. – С. 32–33. – Табл. ІХ.
40 Там же. – С. 42. – Рис. 31, 5–6.
41 Рыбаков Б. А. Язычество... – С. 704.
Рис. 8. Звенигород. Північно-
східний пригород. Споруда 13.
Чашка-чарка. Дерево. ХІІ – перша
половина ХІІІ ст.
(рис. І. Свєшніков, 1985)
29Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Новгорода42 чи на зовнішній поверхні
дерев’яної пляшкоподібної посудини
ІХ ст. зі Старого Міста в Моравії43.
В одній із будівель господарського
призначення (СП-22) виявлено посудин-
ку, видовбану із суцільного шматка де-
рева, її діаметр по вінцях – 13 см, висо-
та – 1,5 см (рис. 9). Їй притаманне рівне
невиражене дно, злегка відхилені назов-
ні стінки, край яких заокруглено. Ана-
логій цьому начинню серед дерев’яного
посуду Новгорода не відзначено. За за-
гальною формою воно дуже нагадує
сучасні блюдця і, найімовірніше, його
треба інтерпретувати як маленьку міл-
ку чашу. У центрі на внутрішній поверх-
ні прокреслено два дугастих відрізки,
що перетинаються. Цей знак дуже поді-
бний до способу написання літери “X”,
відомої з новгородських написів, дато-
ваних ХІІ ст.44 У цьому контексті напро-
шується припущення, що цією літерою,
можливо, позначили Ісуса Христа, на
зразок, того, що бачимо на сферах у руках архангелів Михаїла та Гавриїла в їх
іконах перших десятиліть XIV ст. з молитовного ряду, збережених у церкві святої
великомучениці Параскеви в Даляві (Національний музей у Львові імені Андрея
Шептицького)45 та пізніших прикладах аналогічної іконографії.
На відміну від келиха і тарелів, знаки на обох згаданих чашах нанесено на ви-
димі ділянки виробів. Необхідно, однак, думати, що незалежно від місця розташу-
вання, сенс знаків був тотожним – вони слугували оберегами. Цю думку підтверд-
жує знахідка на площі знищеного пожежею житлового будинку (СП-49) чотирьох
обпалених дубових дощок від одного стола46, завдовжки 110-120 см, завширшки
34-40 см і товщиною 5 см. На зовнішній поверхні однієї з них чітко вирізьблено
знак свастики, охоронне призначення якої очевидне. Показовий у цьому контексті
42 Колчин Б. А. Новгородские древности. Резное дерево. – С. 13. – Табл. 3, 36.
43 Hensel W. Słowiańszczyzna wczesnośredniowieczna. – Warszawa, 1965. – S. 236. –
Ryc. 173.
44 Медынцева А. А. Эпиграфика, писала (стили) и церы // Археология. Древняя Русь. Быт
и культура. – Москва, 1997. – С. 334. – Табл. 88.
45 Міляєва Л. за участю М. Гелитович. Українська ікона XI–XVIII століть. – Київ, 2007. –
Іл. 26, 27.
46 Свєшніков І. К. Звіт з роботи Звенигородської археологічної експедиції в 1989 році. –
С. 14. – Табл. V, 2.
Рис. 9. Звенигород. Північно-
східний пригород. Споруда 22.
Мілка чаша. Дерево. ХІІ – перша
половина ХІІІ ст.
(рис. І. Свєшніков, 1985)
Віра Гупало30
знак розквітлого хреста на дитячій ко-
лисці із Новгорода47.
Вироби з написами релігійного зміс-
ту. До рідкісної категорії знахідок нале-
жать артефакти із написами, зафіксова-
ні, переважно, в межах садиб.
Так, на території північно-східного
пригорода розкрито рештки хліва рубе-
жу ХІ–ХІІ – першої половини ХІІ ст.
(СП-10), знищеного пожежею, його
місце знівелювали, підсипали ґрунтом
із культурного шару і побудували нову
велику будівлю (СП-1). У насипному
шарі, матеріал якого хронологічно від-
повідає часу функціонування хліва, ви-
явлено багато різних предметів, зокре-
ма дерев’яний хрестик. Він репрезентує
тип рівносторонніх хрестів (рис. 10, а)
розмірами – 26х37 мм, рамена, округлі
в поперечному перерізі, мають у діаметрі 7 мм. У верхній частині вертикального
рамена просвердлено поперечний отвір діаметром 3 мм; середхрестя профільова-
не скісними нарізами, які у проекції утворюють косий хрест. На нижній частині
вертикального рамена вирізано шість літер: “СВ Д ІСХ”. І. Свєшніков вважав на-
бір літери скороченням напису “Святе дерево Ісуса Христа”48. Згідно з дендро-
логічним аналізом, хрест виконано з дерева південного походження – ліванського
кедра або середземноморської сосни*. Появу таких амулетів започаткувала по-
дія, що відбулася 3 травня 326 р., коли свята Олена, мати візантійського імперато-
ра Костянтина Великого, знайшла на Голгофі рештки хреста, на якому розіп’яли
Ісу са. Відтоді частинки дерева Животворящого Хреста розіслано по всій імперії.
Амулети, виготовлені нібито з оригінального хреста, особливо заполонили Єв-
ропу після першого хрестового походу західноєвропейського лицарства у Палес-
тину в 1096–1099 рр.49 Торгівлю аналогічними виробами широко налагодили й у
самій Візантії, звідкіля мініатюрні копії “справжнього хреста ” могли потрапля-
ти на Русь. Про те, що ці реліквії доходили, зокрема, до Південно-Західної Русі,
свідчить той факт, що польський король Казимир ІІІ, здобувши у 1340 р. Львів,
вивіз у Краків серед трофеїв також два фрагменти дерева “справжнього хреста”
47 Колчин Б. А. Новгородские древности. Деревянные изделия. – С. 82. – Рис. 66.
48 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородської археологічної експедиції у 1984 році. –
С. 26; Его же. Исследование пригорода древнерусского Звенигорода // Труды V Между-
народного конгресса археологов-славистов. – Киев, 1988. – Т. 2. – С. 146.
* Визначення ботаніків Львівського лісотехнічного інституту професора С. В. Шевченка
та доцента Б. Й. Цибика.
49 Korabiewicz W. Śladami amuletu. – Warszawa, 1974. – S. 46–58.
Рис. 10. Звенигород. Північно-
східний пригород. Натільні
хрестики: а – споруда 10; б – спо-
руда 32а. Дерево. Візантія (?).
ХІІ – перша половина ХІІІ ст.
(рис. І. Свєшніков, 1983, 1989)
31Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Христового зі скарбниці галицько-волинських князів50. Їх присутність на західно-
українських землях фіксує й Галицько-Волинський літопис: срібний хрест із ре-
ліквією Хреста князь Володимир Василькович подарував собору святого Іоана Бо-
гослова в Луцьку51. Цікавий релікварій ХІІ–ХІІІ ст. виявлено на Шепетівському
городищі: невеличка срібна скринька зберігала частки мощей святого Стефана і
дерева Хреста Господнього52.
На призьбі житлового будинку (СП-3), знищеного пожежею в останній пе-
ріод функціонування звенигородського пригорода, знайдено цілий разок намис-
та з 31 намистини, виконаних із прозорого синього та зеленого скла з непрозорої
скляної маси, оздобленої завитками з білої та жовтої поливи. До намиста належав
дерев’яний хрестик, від якого збереглася лише верхня частина53.
Ще один фрагмент подібного хрестика знайдено в насипі заповнення під
знищеною пожежею господарською будівлею (СП-32) з останньої фази існуван-
ня Звенигорода. Насипом вирівняли деструкцію давнішої, також згорілої спору-
ди (СП-32а), з якою хрестик синхронний у часі, на підставі чого датується ХІІ ст.
Він зберігся фрагментарно – лише два рамена (рис. 10, 2). Довжина нижньої час-
тини вертикального рамена до середхрестя – 15 мм, реконструйована довжина го-
ризонтального рамена сягала 25 мм. Отже, за розмірами і профілюванням серед-
хрестя він майже тотожний хрестику зі споруди 10. Однак, на відміну від нього,
вертикальне рамено хрестика зі споруди 32а профільоване гострим реберцем як
на аверсі, так і на реверсі.
Цікавою є думка дослідників, схильних припускати принесення фрагментів
дерева Хреста Господнього також із Західної Європи. Відомо, що загальним сим-
волом прочанського братства були морські черепашки апостола прочан святого
Якова. Подібну черепашку з отворами для підвішування виявлено на Шепетів-
ському городищі54. Це дозволило здогадуватися, що знайдена на городищі частка
Хреста Господнього потрапила сюди західноєвропейськими шляхами. До цього
належить лише додати, що у Звенигороді в межах комплексу ювелірної майстерні
також виявлено морську черепашку із Середземного моря. Можливо, згадані хрес-
тик із написом і черепашка зі спільною метрикою – це та ланка, що вказує шлях,
яким подібні реліквії і амулети потрапляли на територію Південно-Західної Русі.
Водночас виявлені у Звенигороді дерев’яні натільні хрестики – єдині і найдавні-
ші аналогічні знахідки на теренах Галицько-Волинської Русі.
50 Długossi J. Historiae polonicae. – Cracoviae, 1870 – L. XII. – S. 197.
51 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Москва, 1998. – Т. 2. –
Стб. 926.
52 Пескова А. А. Паломнические древности в древнерусском городе // Ладога и религиоз-
ное сознание. – Санкт-Петербург, 1997. – С. 48–50.
53 Свєшніков І. К. Звіт про роботу Звенигородського загону Львівської обласної
археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР у 1983 році. – Рукопис //
НАІУ. – Без №. – С. 9; Його ж. Дослідження давнього Звенигорода у 1982–1983 рр. //
Археологія. – 1987. – Вип. 57. – С. 97.
54 Пескова А. А. Паломнические древности... – С. 48–50.
Віра Гупало32
Рис. 11. Звенигород. Північно-східний пригород. Проїжджа частина
вулиці. Фрагмент учнівської дошки. Дуб. ХІІ ст. (рис. І. Свєшніков, 1990)
Заглиблені знаки простежено на ще одному натільному хрестику з шару, під-
сипаного під житловий двоповерховий будинок (СП-8). Споруду з останнього фази
періоду існування пригороду знищила руйнівна пожежа. За стратиграфією час ужит-
ку хрестика передував побудові цього будинку, отже, може окреслюватися досить
широко – в межах ХІІ ст. Хрестик виконаний із сірого сланцю, рівнораменний, роз-
мірами 33х44 мм. Рамена округлі в поперечному перерізі, діаметром 1 см, на аверсі
і реверсі профільовані поздовжнім гострим реберцем, середохрестя профільоване
скісними борознами, що утворюють косий хрест. У верхній частині вертикального
рамена просвердлено поперечний отвір діаметром 4 мм для шнурочка. На цій же
ділянці рамена нанесено чотири знаки, які І. Свєшніков ототожнював зі скандинав-
ськими рунами. Напис досі залишається непрочитаним. Однак, щоби він не озна-
чав, сама його присутність вказує на сакральний чи магічно-охоронний зміст.
Буквосполучення, які є підстави розглядати монограмою Ісуса Христа, відзна-
чені на фрагменті дубової дошки. Вона знайдена поблизу мощення вулиці і походила,
ймовірно, з розташованого поруч обійстя, яке функціонувало у ХІІ ст. Знахідка – гру-
бо оброблена дошка з обламаними кінцями довжиною 50,5 см, шириною 11–14,8 см,
товщиною – до 2,8 см (рис. 11). Її поздовжні краї скісно стесані, внутрішня поверх-
ня пласка, а зовнішня злегка опукла. Гострим вістрям (можливо, ножиком) на зо-
внішній поверхні вирізані літери кириличного алфавіту – хаотично, подекуди пере-
вернені. Серед літер у середній частині дошки схематично зображено дві людські
фігурки, а у правому верхньому куті ціле слово (можливо, ім’я). Найчастіше серед
цього скупчення літер трапляються скорочення “ІХ” і раз “ІСХ”, у написанні яких
автор досяг більшої вправності. І. Свєшніков припускав, що дошка первісно могла
слугувати підвіконням, а загал вирізьблених літер створює враження учнівських
вправ. Підтверджують цю думку і антропоморфні зображення, оскільки дослідни-
ки давньоруського шкільництва твердять, що подібні прості картинки на домашнє
завдання могли виконувати учні, в яких був хист до малювання55. Наявність моно-
грами Христа посередньо вказує на методи навчання грамоті, при якому, очевидно,
починаючи з азів, учням прищеплювали основи християнського віровчення.
55 Бабишин С. Д. Школа та освіта Давньої Русі (ІХ – перша половина ХІІІ ст.). – Київ,
1973. – С. 28.
33Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Варто згадати ще одну знахідку – соснову клеп-
ку від відра. Її зафіксовано на площі знищеного поже-
жею житлового будинку (СП-49) з останнього періоду
функціонування пригорода. У плані клепка прямо-
кутна, злегка звужена у верхній частині, розмірами
4х21,5 см і товщиною 1,3 см (рис. 12). На зовнішній
поверхні в нижній (придонній) частині вирізьблено
ім’я “ІώАНЪ”, виконане ретельно і каліграфічно. По-
рівнюючи особливості написання цього слова з тек-
стом звенигородських берестяних грамот, І. Свєшніков
відзначав певні відмінності у його правописі, а власне:
ім’я “ІώАНЪ” написане через літеру “І” з крапкою та
грецьку омегу, що доволі рідко використовувалася в
давньоруському письмі, і закінчене твердим знаком,
тоді як у звенигородських грамотах він всюди заміне-
ний буквою “о”. На цій підставі дослідник зробив ви-
сновок, що напис зроблено не за правописом розмов-
ної мови, а на зразок церковнослов’янських текстів.
Тому І. Свєшніков припускав, що на клепці написане
ім’я власника, який належав до церковних служите-
лів, або й був священиком.
Вироби з євангельськими сюжетами. В окрему
сукупність виділено предмети, на поверхні яких зобра-
жено сукупність рисунків. У межах споруди 49 знайде-
но виріб невизначеного призначення. Це дерев’яний
брусок, прямокутний у поперечному перерізі розмі-
рами 4х5,5 см, завдовжки 14 см із косо затесаним од-
ним кінцем (рис. 13). На одній грані бруска прямими
вертикальними і горизонтальними борознами передано площини хреста так зва-
ного латинського типу, в підніжжі якого короткою дугастою борозною намічено
підвищення – “голгофу”. Праворуч рисунка хреста зображено драбину, оперту на
горизонтальне рамено хреста. Особливості побудови рисунка, без сумніву, вказу-
ють на відтворення Хреста на Голгофі.
Те, що мотив Страстей Господніх відображався в релігійній уяві місцевої
християнської спільноти, свідчить знахідка подібного зображення на бурштиновій
підвісці (рис. 14), виявленій у межах господарсько-виробничої будівлі ХІІ ст. (СП-
19). Її виконано із прозорого бурштину червоно-оранжевого кольору, сформованого
трикутником з дугастою основою: висота – 30 мм, довжина бічних сторін – 29 мм,
товщина – 5–7 мм, у звуженій частині просвердлено поперечний отвір діаметром
3 мм. На ретельно відполірованих поверхнях дуже тонким вістрям нанесено ри-
сунки і написи, виконані настільки непрофесійно, що в них доводиться вбачати
витвір аматора (найімовірніше, самого власника). На аверсі у нижньому правому
куті підвіски зображено хрест на пагорбі: двома горизонтальними борознами пе-
редано площину вертикального рамена, а горизонтальне підкреслене лише однією
Рис. 12. Звенигород.
Північно-східний
пригород. Споруда 49.
Клепка від відра.
Дерево, сосна. ХІІ –
перша половина
ХІІІ ст. (рис. І. Свєш-
ніков, 1989)
Віра Гупало34
борозною; від основи хреста праворуч і ліворуч відхо-
дять майже під прямим кутом борозни, які замикають
прямокутну площину, що схематично відтворює гору.
Так автор намагався передати мотив хреста на Голго-
фі. Натомість на реверсі в центрі вміщено дві борозни
(довшу і коротшу), які перетинаються і мають потов-
щення на кінцях. На думку І. Свєшнікова, це схема-
тичне зображення – копія сотника Лонгина і тростина
з губкою. Довкола цих предметів слабо видно літери
“A” “ІС” “ХС”. Є підстави вважати їх скороченим на-
писом “АГІОС(?) ІСУС ХРИСТОС”*.. Так звичайну
бурштинову підвіску перетворено на особистий пред-
мет християнського культу.
Підсумовуючи, потрібно відзначити декілька ас-
пектів. Розглянуті артефакти із графічними символа-
ми християнського культу знайдено на площах жит-
лових будинків, господарських та виробничих споруд
у ме жах багатших та бідніших садиб ХІІ – першої по-
ловини ХІІІ ст., що підтверджує проникнення христи-
янського віровчення в усі соціальні прошарки звениго-
родських міщан. Натомість, значна кількість натільних
хрестиків, медальйонів, іконок, виконаних переважно
із різних порід каменю та дешевих сплавів кольорових
металів (міді, олова, срібла), дає можливість стверджувати існування підвищеного
попиту на особисті предмети християнського культу серед широких мас населен-
ня, з чого випливає, що вже у ХІІ ст. християнство посідало у Звенигороді чільні
позиції. Однак у зв’язку з давніми тра-
диціями “побутової” магії, засновани-
ми до цього винятково на язичницьких
обрядових практиках, тепер вдаються
ще й до захисту основних священнодію-
чих сил нової релігії. Християнська сим-
воліка на начинні, предметах хатнього
вжитку, прикрасах мала сприяти захис-
ту здоров’я, добробуту і самого життя
людини. Окрім цього, накреслені влас-
норуч знаки хреста, христограми, єван-
гельські сюжети треба розглядати як ви-
раз духовної потреби кожної окремої
особистості, світосприйняття якої пе-
реломлювалося через основи христи-
янського віровчення.
Рис. 14. Звенигород. Північно-
східний пригород. Споруда 19.
Кулон. Бурштин. ХІІ ст. (рис.
І. Свєшніков, 1985)
Рис. 13. Звенигород.
Північно-східний при-
город. Споруда 49.
Брусок. Дерево. ХІІ –
перша половина
ХІІІ ст. (рис. І. Свєш-
ніков, 1989)
* Розшифрування цих зображень завдячую доктору історичних наук Сергієві Висоцькому.
35Апотропеїчні предмети з літописного Звенигорода
Натомість писанки, амулети із кігтів та іклів диких тварин, зооморфні та ан-
тропоморфні дерев’яні фігурки репрезентують як релікти язичницької обрядо-
вості. Сукупність знахідок з окремих споруд (череп собаки і чаша-чарка зі знаком
візантійського хреста на дні – СП-13; домовик і чаша зі знаком хреста на ніжці –
СП-33; домовик і натільний дерев’яний хрестик – СП-32а; домовик і бурштино-
ва підвіска зі знаряддями Страстей – СП-19; знак свастики і брус із Голгофою –
СП-49) – найкращі свідки того, як поганський та християнський нурти співіснува-
ли в часі, своєрідно уживаючись у свідомості тогочасної особистості. Життя лю-
дини, яке постійно перебувало під загрозою, потребувало інтенсивного захисту,
що обумовлювало запобігання перед обома силами, найімовірніше, не з метою їх
взаємовиключення, а, навпаки, взаємного підсилення, аби досягти ефекту найбіль-
шої безпеки для себе, своєї родини і господарства.
Vira Hupalo. APOTROPAIC SIGNS ON DOMESTIC ITEMS FROM ZVENY-
HOROD
The article deals with a small complex of specific artifacts from XII – first half of
XIII century. They were collected during many years of excavations of the territory of
hill-fort of annalistic Zvenyhorod on Bilka River. These finds are interpreted as talismans,
which must protect people and their homes from the evil. Such artifacts as Easter eggs,
claws and fangs of animals, brunchalky, figures of brownies are classified as magic items.
Detailed description of finds and their relation to residential, economic complexes and
workshops are presented.
Another set includes artifacts, on the surface of which deepened pictures are traced.
“Graffiti” are secondary by origin. These signs were not made by master during making
of things, but by their owners during usage time. Artifacts are divided into several groups:
a) products, transformed into cult objects, b) products, on the surface of which a cross
is depicted, c) products with inscriptions of religious content, d) products, on surface
of which the images of evangelical plots are placed. Appointment of these marks has
apotropaic character.
Key words: annalistic Zvenyhorod on Bilka River, specific artifacts from XII – first
half of XIII century, Appointment of these marks has apotropaic character.
Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України
Віра Гупало36
|