Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди
Опубліковано матеріали археологічних досліджень 1988–1991 рр. поблизу Горянської ротонди в Ужгороді, які належать до доби раннього заліза (VIII–VII ст. до н. е.), пізньоримського періоду (III–IV ст.) та епохи Київської Русі (XI–XIII cт.)....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178868 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди / П.С. Пеняк // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 43-64. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178868 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788682021-03-22T01:26:07Z Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди Пеняк, П.С. Статті Опубліковано матеріали археологічних досліджень 1988–1991 рр. поблизу Горянської ротонди в Ужгороді, які належать до доби раннього заліза (VIII–VII ст. до н. е.), пізньоримського періоду (III–IV ст.) та епохи Київської Русі (XI–XIII cт.). The results of surveys near Horiany Rotonda іn Uzhhorod during 1988–1991 years are analyzed. They were dated back to the three periods: early iron age (VIII– VII centuries B.C.), latest Roman period (III–IV centuries A.D.), Kiev Rus period (XI– XIII centuries). 2011 Article Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди / П.С. Пеняк // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 43-64. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178868 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Пеняк, П.С. Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди Княжа доба: історія і культура |
| description |
Опубліковано матеріали археологічних досліджень 1988–1991 рр. поблизу Горянської ротонди в Ужгороді, які належать до доби раннього заліза (VIII–VII ст. до
н. е.), пізньоримського періоду (III–IV ст.) та епохи Київської Русі (XI–XIII cт.). |
| format |
Article |
| author |
Пеняк, П.С. |
| author_facet |
Пеняк, П.С. |
| author_sort |
Пеняк, П.С. |
| title |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди |
| title_short |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди |
| title_full |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди |
| title_fullStr |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди |
| title_full_unstemmed |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди |
| title_sort |
археологічні дослідження в околицях горянської ротонди |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178868 |
| citation_txt |
Археологічні дослідження в околицях горянської Ротонди / П.С. Пеняк // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 43-64. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT penâkps arheologíčnídoslídžennâvokolicâhgorânsʹkoírotondi |
| first_indexed |
2025-07-15T17:34:34Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:34:34Z |
| _version_ |
1837735215069396992 |
| fulltext |
43Княжа доба: історія і культура. 4/2011
Павло ПЕНЯК
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОКОЛИЦЯХ
ГОРЯНСЬКОЇ РОТОНДИ
Опубліковано матеріали археологічних досліджень 1988–1991 рр. поблизу Го-
рянської ротонди в Ужгороді, які належать до доби раннього заліза (VIII–VII ст. до
н. е.), пізньоримського періоду (III–IV ст.) та епохи Київської Русі (XI–XIII cт.).
Ключові слова: Ужгород, Горянська ротонда, археологічні дослідження, епо-
ха Київської Русі.
Церква-ротонда в Горянах – одна з найтаємничіших і найстаровинніших хрис-
тиянських святинь Закарпаття. Круглий храм знаходиться в селі Горяни, у 1976 р.
включеному до Ужгорода. Навіть за поверхового огляду місцевості, на якій побу-
дована ротонда, кидається у вічі її стратегічне значення, сприятливе природно-
географічне розташування. Тому не дивно, що в околиці Горян відомі стоянки
кам’яного віку, неоліту (V тис. до н. е.), доби бронзи (ХІV–ХІІІ ст. до н. е.), пер-
ших століть нашої ери, давньослов’янські і давньоруські поселення VI–XIII ст.,
комплекс старожитностей середньовіччя – ротонда, залишки кам’яних стін і фун-
даментів замку-палацу, спорудженого не пізніше ХІV ст.1
На час приходу угорців у Тисо-Дунайський басейн (кінець ІХ ст.) Горяни, як
поселення давніх слов’ян, уже певний час існувало. Вірогідно, надалі воно пере-
росло в укріплене поселення-городище. Таке припущення цілком ймовірне, якщо
згадати, що від слов’янського заселення Верхнього Потисся (кінець V–VI ст.)
минуло майже чотири століття. За цей час відбулися значні зміни в соціально-
економічному розвитку слов’ян, що призвело до розпаду родового ладу і появи
ранньофеодальних об’єднань типу “Славіній”, перші згадки про які зафіксовано у
писемних джерелах кінця VI–VII ст. Ймовірно, центром одного з таких об’єднань
мали стати Горяни.
Відкриття Горянської ротонди припадає на 1879 р., коли розпочалися ремонт-
ні роботи у храмі святої Анни. Тоді ж на засіданні Угорської тимчасової комісії
з охорони пам’яток культури повідомлено про відкриття там унікальних фресок.
Із входженням у 1919 р. Закарпаття до Чехословаччини, в якій завдяки держав-
ній підтримці функціонувала потужна історична школа, інтерес до ротонди зріс,
з’явилися численні публікації, автори яких намагалися визначити час спорудження
1 Винокур І. С., Гуцал А. Ф., Пеняк С. І., Тимощук Б. О., Якубовський В. І. Довідник з
археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. – Київ, 1984. –
С. 172–173.
храму. Одні вважали, що він був побудований у візантійському стилі в ІХ–Х ст.2,
інші відносили його до часу розквіту романського стилю3, найчастіше ротонду
датували періодом панування в Угорщині династії Арпадів (1000–1301) або ча-
сом від ХІІ до ХІV ст.4 Й хоча нині більшість дослідників датує храм кінцем Х –
початком ХІ ст., досі достеменно невідомо, коли, хто і з якою метою збудував цю
унікальну святиню.
Горянська ротонда типова для романської доби будівля – заокруглений шес-
тигранник, товщина стін якого сягає 2–2,5 м. Його перекриття склепінчасте, всере-
дині – шість ніш. Новіша частина пам’ятки – готична нава, прибудована ХІV ст.5
З Горянами пов’язана й досі дискусійна проблема виникнення та первісно-
го місця розташування середньовічного Ужгорода. Ґрунтуючись на писемних та
окремих археологічних джерелах, Кароль Мейсарош, Іреней Кондратович вважа-
ли, що давній Ужгород до ХІV ст. знаходився на місці сучасних Горян6. На про-
тивагу їм, Петро Сова, Константин Бернякович висловлювали думку, що центр
Ужгорода сформувався навколо Замкової гори після об’єднання поселень Галаго-
ва і Радванки7. У писемних джерелах ХІ–ХІІІ ст. відсутня окремо згадка про Ужго-
род і Горяни, там фігурує тільки одна назва Унгвар (Ужгород). Щойно в ХІV ст.
(1332) у зв’язку з будівництвом “нової” фортеці на Замковій горі Горяни вперше
згадано під назвою “dominium de Gerin”8. Назву Горяни-Герин виводять від понят-
тя “гора”, “гурка”. На нашу думку, походження назви Горяни варто пов’язувати з
соціальним змістом, який вкладався тоді в термін “гора”, наприклад, у Києві ХІ–
ХІІІ ст. це місце розташування дитинця, де проживала князівсько-боярська вер-
хівка, в той же час “подол” зосереджував торгово-ремісничий люд, міську бідно-
ту. Така паралель цілком можлива, якщо врахувати, що сільські поселення в горах
нараховуються десятками, а тільки одне одержало назву Горяни. Ймовірно, в Го-
рянах до приходу угорців існував осередок однієї із “Славіній”. Щоб підтвердити
або спростувати висловлені думки щодо найдавнішої історії Горян необхідні нові
джерела, зокрема, археологічні.
2 Новаківський М. Горянська ротонда // Руська нива. – 1921. – 5 травня. – С. 3; Свобода А.
Візантійська ротонда в Горянах біля Ужгорода. – Кромеріж, 1928.
3 Крал І. Заселення Подкарпатської Русі. – Прага, 1923. – С. 42–43; Залозецький В. Горян-
ська замкова каплиця // Науковий збірник товариства “Просвіта”. – Ужгород, 1924. –
С. 67.
4 Заплетал Ф. Горянська ротонда. – Оломоуц, 1923. – С. 23; Сова П. Прошлое Ужгоро-
да. – Ужгород, 1939. – С. 84; Поп Д., Поп И. В горах и долинах Закарпатья. – Москва,
1991. – С. 51.
5 Знаменская Н. Г. Горянская ротонда. – Ужгород, 1967. – С. 3.
6 Meszaros K. Ungvárváros története. – Pest, 1861. – Old. 68; Кондратович І. История
Подкарпатской Руси для народа. – Ужгород, 1924. – C. 102.
7 Szova P. D. Ungvár öskora. – Ungvár, 1943. – Old. 37; Бернякович К. В. Исследование
древнеславянского поселения VIII–IX вв. в Ужгороде // Краткие сообщения Института
археологии АН УССР. – Киев; 1954. – Вып. 3. – С. 48.
8 Ungvár és Ung vármegye. – Budapest, 1940. – Old. 43–44.
Павло Пеняк44
Закарпатська археологічна екс-
педиція Інституту українознавства
ім. І. Крип’я кевича НАН України під
керівництвом Степана Пеняка напри-
кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст.
проводила в Горянах дослідження. Ро-
боти велися у двох напрямах: розкрива-
лися фундаменти і стіни кам’яної спо-
руди на північний схід від ротонди і на
дільниці південніше від неї (рис. 1). У
1988 р. розкривалися фундаменти і сті-
ни кам’яної споруди, зокрема, розчище-
но стіну “А” довжиною 13 м, шириною
1,6 м, муровану на вапняному розчині,
камінь бутовий (рваний), від середин
стінка отинькована (фото 1). На відда-
лі 3,2 м засвідчено отвір вікна у вигляді
Фото 1. Горяни.
Частина стінки “А”
Рис 1. Схематичний план розташування кам’яної споруди та розкопу.
1 – кам’яна споруда; 2 – розкоп
45Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
трапеції розміром 2,3х1,65 м9. Прорив у
стінці “А” засвідчено на віддалі 10,9 м
від стінки “Б” шириною 1,95 м із зов-
нішнього і 2,23 м із внутрішнього боку.
Вірогідно, це був один із входів у спо-
руду. Про це, зокрема, свідчать стінки
зазначеного прориву, викладені з теса-
ного каменю.
Вивільнена від будівельних залиш-
ків і сміття стіна “Б” має 16,37 м дов-
жини і 1,2 м ширина (фото 2). Тільки у
східній частині вона розширювалася до
2 м, а в місці, ймовірно, отвору вікна зву-
жується до 0,4 м. Зі східного боку до неї
прилягало два контрфорси: перший роз-
мірами 1,25х1 м, другий – 1,6х1 м10. Сті-
на “Б” споруджена аналогічно як і сті-
на “А”, її висота коливається від 0,2 до
1,6 м, із внутрішнього боку вона отинь-
кована. Стіна “В” розкрита на довжину
17 м, вона збереглася, виходячи від ну-
льового позначення, на 0,3–0,4 м висо-
ти, ширина – 1,55 м. Під час розчищен-
ня траплялася фрагментована і ціла цегла розмірами 28х11х6 см. Вона, ймовірно,
походить від банеподібних склепінь. На віддалі 9 м від з’єднання зі стіною “Б” за-
свідчено вхід, позначений двома різьбленими каменями, відстань між якими – 3 м.
Праворуч від входу зберігся різьблений кутовий камінь із заокругленими кутами.
Заслуговують на увагу різьблені кам’яні деталі архітектурних частин спору-
ди. Це, наприклад, різьблене багатопрофільне обрамлення дверей довжиною 0,6 м,
товщиною 0,17 м. На кам’яній круглій різьбленій базі діаметром у верхній частині
0,36 м, у нижній – 0,46 м, висотою 0,3 м зафіксовано рослинний орнамент, прита-
манний романським будівлям Центральної Європи ХІ–ХІІ ст. Це єдина конкрет-
на знахідка для визначення стилю та часу спорудження палацової будівлі побли-
зу Горянської ротонди.
У 1989 р. роботи з розчищення стін і фундаментів продовжилися на відріз-
ку стіни “В” (фото 3). Виявлено стіну довжиною 6 м, після чого загальна довжи-
на стіни “В” сягнула 28 м. Стіну “Г” очищено від будівельних завалів і встанов-
лено, що на глибині 0,5–0,6 м фундамент зберігся досить добре. Камені скріплені
вапняковим розчином, використано місцевий андезит. У тих місцях, де виявлено
9 Пеняк С. І., Попович І. І., Потушняк М. Ф. Звіт Закарпатської археологічної експедиції
про результати розвідок і розкопок в 1988 році // Науковий архів Інституту археології
НАН України (далі – НА ІА). – 1988/154. – Ф. е. 23198. – C. 5.
10 Там само. – С. 6.
Фото 2. Горяни. Вид на стінку “Б”
Павло Пеняк46
різьблені деталі, зазвичай, використовувався туф і пісковик. Загальна довжина
фундаменту і стіни “Г” – 16,2 м, ширина – 1,7 м11.
У північно-східному куті будівлі виявлено залишки стін і фундаментів. На
денну поверхню вийшли стіни і фундаменти чотирикутної у плані споруди роз-
мірами 6х5,1 м. План дозволив припустити, що в цьому місці була одна з веж. Її
фундаменти і стіни викладено з бутового каменю і скріплено вапняковим розчи-
ном. Центральна частина вежі, утворена чотирма стінами, мала площу розміра-
ми 2,9х1,7 м12. На глибині 0,6 м від сучасного верху стін зафіксовано сліди долів-
ки, вимощеної кам’яними плитами, яка займала внутрішню частину вежі площею
1,7х0,8 м. Ймовірно, на ній стояла дерев’яна драбина, що вела на поверхи. Крім
каменів та кількох фрагментів поливної кераміки, розчищення внутрішньої час-
тини вежі на глибину 1,4 м від сучасної поверхні знахідок не дало. Основа фун-
даменту залягала на глибині 1,33–1,39 м на материку глинисто-пісковитого про-
шарку. Тут знайдено декілька фрагментів кераміки ХІ–ХІІІ ст. При розчищенні
стін і фундаментів виявлено кільканадцять речових знахідок, серед яких фраг-
менти плитки для оздоблення стін, фрагменти плитки від грубки, орнаментальні
плитки, уламки від посудин, декоративний фриз, залізні речі (цвяхи, пробійник,
острога)13 (рис. 2, 3).
11 Пеняк С. І., Попович І. І., Потушняк М. Ф. Звіт Закарпатської археологічної експедиції
про наслідки розкопок 1989 року // НА ІА. – 1989/231. – С. 5.
12 Там само.
13 Там само. – С. 6–9.
Фото 3. Горяни. Частина розчищеної стінки “В”
47Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
Рис. 2. 1–7 – фрагменти орнаментальних плиток та кахлів
Павло Пеняк48
Рис 3. Речові знахідки із кам’яної споруди. 1, 4 – кам’яна деталь; 2–3,
5 – кераміка; 6 – поливний фрагмент; 7 – острога; 8–12 – залізні вироби
49Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
На віддалі 150 м у південному напрямку від ротонди навесні 1989 р. оголе-
но від гумусу невелику ділянку, де зібрано фрагменти кераміки різних епох, що
було підставою для закладання розкопу. У його східній частині, на місці виявлен-
ня об’єктів 1–3 траплялися нуклеуси з андезиту і кременю, відщепи з обсидіану,
уламки від зернотерок, ножевидні пластини тощо. Тут же знайдено фрагменти ке-
раміки ранньозалізного віку, римського і давньоруського часів.
На глибині 0,34 м окреслилися контури об’єкта 1 – круглої ями розмірами
0,8х0,8 м, заповненої сірим суглинком, у якому зафіксовано шматки печини, фраг-
менти кераміки14 з горщиків ліпного виробництва з домішкою шамоту в тісті. На
основі кераміки об’єкт 1 треба віднести до горизонту ранньозалізного віку. Об’єкт
2 був розташований в північному куті розкопу, його розміри – 1,2х0,6 м. Темно-
сіре заповнення складалося з уламків печини, каменів, перегною товщиною до 10
см. З’ясувати його призначення не вдалося.
Об’єкт 3 – кругла яма розмірами 0,9х0,9 м, глибиною 0,25 м. У темно-сірому
заповненні виявлено фрагменти кераміки, шматки печини та камені. Серед кера-
міки можна виділити фрагменти двох технологічних ґатунків: з чорнолощеною
зовнішньою або внутрішньою поверхнею, в тісті якої є домішки шамоту, а також
з шершавою поверхнею та домішками в тісті дрібнозернистого піску, вінчики ма-
ють плавно відігнуті краї вінець. Посуд такої форми і техніки виготовлення дату-
ється VIII–VII ст. до н. е.15
Об’єкт 4 – кругла яма розмірами 0,8х0,6 м, глибиною 0,23 м, заповнена сі-
рим гумусом, у якому траплялися фрагменти кераміки ранньозалізного і давньо-
руського часів. Фрагменти кераміки ранньозалізного віку – з посудин із тіста з до-
мішкою жорстви, поверхня шершава, колір охристий, товщина стінок 0,7–1,2 см.
Багаточисленні фрагменти середньовічної кераміки, виготовленої на важкому гон-
чарському крузі. Тісто з домішками дрібнозернистого піску, стінки посудин тон-
кі (0,4–0,5), поверхня світло- або темно-сірого кольору, орнаментована дрібними
хвилями, штампами квадратиків, горизонтальними заглибленими лініями.
Об’єкт 5 – продовгуватий рівчак довжиною 8 м, шириною від 0,8 до 1,3 м,
глибиною від 0,2 до 0,32 м, стінки похилі, спускаються до рівного або конічного
дна16. Заповнення складалося із сірого гумусного шару, в якому були шматки пе-
чини, фрагменти ліпленої і гончарської (сіроглиняної) кераміки. На основі остан-
ньої об’єкт датується пізньоримським часом (ІІІ–ІV ст. н. е.).
Об’єкт 6 – округла яма розмірами 1,3х0,9 м, глибиною 0,14 м. Серед темно-
сірого заповнення засвідчено деревне вугілля, попіл та фрагменти двох ліплених
14 Пеняк С. І., Попович І. І., Потушняк М. Ф. Звіт Закарпатської археологічної експедиції
про наслідки… – С. 10.
15 Paulik J. K problematike vychodneho Slovenska v mladsej dobe bronzovej // Zbornik
Slovenského Národného Músea. – Bratislava, 1968. – Т. 8. – S. 34; László A. Consideratii
asupra ceramicii de tip Gava din hallstattul timpuriu // Studii si cercetari de istorie veche. –
Bucureşti, 1973. – T. 24. – Nr 4. – Old. 609.
16 Пеняк С. І., Попович І. І., Потушняк М. Ф. Звіт Закарпатської археологічної експедиції
про наслідки… – С. 12.
Павло Пеняк50
посудин. Перший походить від чорнолощеного горщика, від якого збереглася ниж-
ня частина (рис. 7, 1). Посудина виготовлена з тіста з домішками дрібнозернистого
піску і шамоту, поверхня покрита матовим чорним лощенням хорошого гатунку, з
внутрішнього боку має охристий колір, отриманий в результаті випалу. Другий роз-
вал походить від великої миски з прямим, ледь вираженим краєм вінець, товщина
стінок 0,8 см, внутрішня поверхня чорнолощена, однак є місця, не пролощені або
ж лощення втрачене (рис. 7, 4, 5). Рідкісними знахідками є покришки, виготовлені
з чистої відмуленої глини, поверхня гладка, випал рівномірний. Фрагмент однієї з
них округлої форми діаметром 12 см мав опуклу верхню частину товщиною 1,4 см
(рис. 7, 6). Під нею була ринва для щільнішого покриття посудини. Така кераміка
притаманна гальштатській добі і датується VIII–VII ст. до н. е.17 До цього ж часу
відноситься і горизонт ранньозалізного віку поселення в Горянах.
Об’єкт 7 – кругла яма розмірами 0,6х0,6 м, глибиною 0,12 м, у заповненні за-
фіксовано фрагменти кераміки, зокрема вінчики, денця. За складом тіста і зовніш-
нім видом кераміка поділяється на три групи: посуд з грубого тіста без будь-яких
домішок, поверхня нерівна, бугриста, вінчики слабо профільовані, колір темно-
сірий, що переходить у чорний; кераміка виготовлена з тіста з домішками дрібно-
зернистого піску, поверхня рівна, але шершава, колір охристий, товщина стінок
0,8–1,2 см (рис. 8, 3, 5). кераміка зроблена на гончарному крузі, тісто з домішками
дрібнозернистого піску, випал міцний, від середини засвідчено сліди оброблення
від гончарського круга. Описана кераміка побутує на Закарпатті в ІІ–ІІІ ст. н. е.18
Об’єкт 8 – скупчення каменів, які виявилися залишками печі-кам’янки. Її
конструкцію складали навмисно розколоті камені у вигляді плиток, скріплених
глиняним розчином. Перекриття впало на черінь, який завдяки цьому зберігся до-
сить добре, його товщина 0,3–0,4 м19. У розвалі печі виявлено фрагменти керамі-
ки, залізний ніж із прямою спинкою, три кам’яні бруски, кілька точильних каме-
нів, виготовлених із річкового пісковику (рис. 6). Щодо техніки виготовлення, то
кераміка поділяється на ліплену і гончарну, однак більшість уламків походить від
ліплених посудин. Їх можна поділити на дві групи: перша – товстостінні фрагмен-
ти (1,2–1,5 см) великих ліплених посудин, поверхня шорстка з домішками дріб-
нозернистого піску (рис. 8, 5, 6); друга – уламки, ймовірно, від горщиків, виготов-
лених із тіста з домішками дрібнозернистого піску, поверхня загладжена, через
неї пробиваються зернини піску, випал сильний, але нерівномірний, денця мають
закраїни, товщина стінок коливається від 0,5 до 1,3 см (рис. 8, 9). Серед гончар-
ної кераміки можна виділити три групи. До першої належить кераміка з відмуле-
ної глини, гладкостінна, сірого кольору, на поверхні візерунок у вигляді штампів
(рис. 9, 3, 7). До другої – кераміка з домішками піску; таким, зокрема, є фрагмент
17 Paulik J. K problematike… – S. 34; László A. Consideratii asupra ceramicii… – Old. 609.
18 Котигорошко В. Г. Культуры римского времени // Древняя история Верхнего Потисья. –
Львов, 1991. – С. 156, 157; Пеняк П. С. Давнє гончарство Закарпаття. – Ужгород, 2007. –
С. 70–74.
19 Пеняк С. І., Попович І. І., Потушняк М. Ф. Звіт Закарпатської археологічної експедиції
про наслідки… – С. 15–16.
51Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
Рис. 4. 1–16 – вироби з каменю
Павло Пеняк52
Рис. 5. 1–8 – зразки кераміки ранньозалізного віку
53Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
Рис. 6. 1–12 – зразки ліпної кераміки з горизонту римсько-провінційної
культури
Павло Пеняк54
Рис. 7. 1–9 – зразки гончарської кераміки з горизонту римсько-
провінційної культури
55Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
верхньої частини горщика з горизонтальним вінчиком, що нагадує вінці піфосів,
зовнішня поверхня світло-сіра, зсередини – темно-сіра, випал добрий, рівномір-
ний (рис. 9, 6). Третю утворюють фрагменти від великих піфосів-зерновиків, тісто
з домішками піску і слюди, внутрішня і зовнішня поверхня покрита чорним анго-
бом з виблискуючими зернами слюди (рис. 7, 8). У заповненні виявлено декілька
не ідентифікованих уламків залізних предметів. Серед них – лезо ножика довжи-
ною 7 см, шириною 1,5 см (рис. 8, 8). Залізний предмет у вигляді літери “П”, ймо-
вірно, використовувався як цвях для кріплення дерев’яних деталей (рис. 8, 10). У
розвалі печі зафіксовано кілька точильних каменів із річкового пісковику (рис. 4,
11, 12–14). Зовсім мало остеологічного матеріалу, діагностований тільки великий
зуб, вірогідно, травоїдної тварини. Весь керамічний матеріал на об’єкті 8 вклада-
ється у межі ІІІ–ІV ст. н. е. Аналогії відомі на численних поселеннях пізньорим-
ської провінційної культури Угорщини, Чехії, Словаччини20.
У польовому сезоні 1991 р. до розкопу І, закладеного 1989 р., зроблено при-
різку. Тут вдалося дослідити наземне житло гальштатського часу, два заглиблені
об’єкти римського часу та скупчення кераміки давньоруського часу. Опис резуль-
татів розкопок подамо за культурно-хронологічними горизонтами.
І. Горизонт ранньозалізного віку. Контури житла вдалося встановити на
основі стовпових ям та скупчення залишків обмазки. У плані мало прямокутну
форму розмірами 4,5х4,6 м, орієнтоване за напрямом північний схід – південний
захід. До комплексу житла входила піч у південно-східному куті споруди, госпо-
дарська яма, дві стовпові ями, чотири скупчення обмазки, які виступали над ста-
родавньою поверхнею21. Отже, до комплексу житла ввійшли п’ять об’єктів, далі
описаних за порядком нумерації при відкритті.
Об’єкт 1 – скупчення обмазки, вугілля, каменів виступав на 0,3 м над рівнем
стародавнього горизонту, мав форму видовженого овалу, орієнтованого на північ –
південь. При розчищенні виявлено 62 фрагменти кераміки, втім 23 від чорнолос-
кованих посудин22. Кухонна кераміка має особливі гальштатські ознаки, в тісті,
переважно, були частинки дрібного шамоту. З-поміж виразніших фрагментів ви-
діляється вінцева частина тюльпаноподібного горщика з витягнутим вінцем, чіт-
ко виділеною шийкою й опуклобоким тулубом.
Об’єкт 2 – скупчення обмазки овальної у плані форми діаметром 0,6 м, яке
піднімалося над рівнем давньої поверхні на 0,32 м. Виявлено 63 фрагменти кера-
міки, більшість з яких належала тюльпаноподібним горщикам. Серед столового
20 Erdélyi I., Lamiová-Schmiedlová M. Osada z doby rimskej v Ipolytölgyesi v Madarsku //
Východoslovenský pravek. – Košice, 1971. – Т. 2. – S. 51–72; Budinsky-Krička V. Sidlisko z
doby rimskej a zo začiatkov stăhovania narodov v Prešove // Slovenská archeológia. – 1965. –
11,1. – S. 5–40; Kocztur E. Ausgrabungen im sudlichen Stadtviertel von Gorsiam // Gorsium
Forschungen. – 1974. – I. – S. 121–147.
21 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт польового сезону 1991 року Закарпат-
ської археологічної експедиції Інституту суспільних наук // НА ІА. – 1991. – С. 7.
22 Там само.
Павло Пеняк56
Рис. 8. 1–6 – зразки кераміки давньоруського горизонту;
7–11 – залізні вироби
57Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
посуду виділяються миски із ввігнутими косо зрізаними або заокругленими він-
цями з чорним лощенням зсередини.
Об’єкт 3 – скупчення обмазки горбкоподібної форми розмірами 1,4х0,6 м,
яке виступало на 0,35 м вище стародавнього горизонту. Зафіксовано фрагменти
кухонної та столової кераміки.
Об’єкт 4 – овальна яма діаметром 1,4 м, стінки прямі, дно рівне, заповнена
каменями середніх розмірів та шматками обмазки. Серед кераміки – фрагменти
від гавських амфор, тюльпаноподібних посудин, корчаг. Керамічний матеріал не
відрізняється від описаного на попередніх об’єктах.
Об’єкт 5 – піч, споруджена в ямі овальної форми діаметром 1,3 м, глибиною
0,5 м, стінки пічної ями похилі і розширялися до дна23. Вона була заповнена пе-
чиною, обмазкою, каменями. Хоча піч зруйнована, зафіксовані деталі дозволили
ідентифікувати її з опалювальними спорудами культури Гава, відомими з території
Закарпаття, Східної Словаччини, Угорщини24. Житлам культури Гава притаманні
печі в ямах із підбоями, аналогічні до описаної.
Зібраний археологічний матеріал дозволив віднести житло не пізніше як до
Х–ІХ ст. до н. е. Такий висновок ґрунтується не тільки на конструктивних особли-
востях, а й на присутності амфор типу Гава, датованих у межах запропонованого
часу. Враховуючи, що житловий комплекс відноситься до Х–ІХ ст. до н. е. і роз-
міщений поза оборонним валом, датованим VIII ст. до н. е., треба вважати, що го-
родище виникло на місці поселення і виконувало оборонну функцію. Саме тоді в
Потиссі з’являються войовничі іраномовні племена зі сходу, для захисту від яких,
ймовірно, і виникло найдавніше Горянське городище.
ІІ. Горизонт римсько-провінційної культури. Артефакти римсько-провін-
ційного горизонту (заглиблені об’єкти, кераміка, точильні бруски) зафіксовані на
глибині 0,4–0,6 м. У тих місцях, де об’єкти цього горизонту стикалися або перері-
зали об’єкти гальштатського часу (об. 1–3), траплялися змішані комплекси кера-
мічного матеріалу. Як вдалося з’ясувати, скупчення кераміки римського часу окре-
мим шаром спостерігалося тільки в заглиблених об’єктах 2 і 3. Їх спорудження,
ймовірно, порушило гальштатське житло.
Об’єкт 2 – фігурне заглиблення в материк на 0,15 м, розмірами 2,4х1 м. Його
контури виступали серед розвалів печини гальштатського часу, в заповненні ви-
явлено фрагменти кераміки, камені, шматки печини, кам’яний брусок25. Об’єкт
3 – заглиблення півмісячної форми розмірами 1,9х1 м, знайдено фрагменти кера-
міки, шматки печини, два кам’яних бруски. Кераміка римсько-провінційного гори-
зонту – ліплена і гончарська. Ліплена за складом тіста, формою та орнаментацією
поділяється на декілька груп. До першої належать фрагменти кераміки горщиків
середнього розміру, в яких плечики плавно переходять у шийку з прямим та косо
23 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт… – С. 9.
24 Demeterová S. Hradiská kultury Suciu de Sus a Gáva // Archeologické rozhledy. – 1983. –
Ročnik 35. – S. 33–38; Dušek M. Juhozápadné Slovensko v mladšej dobe halštatskej //
Archeologické rozhledy. – 1962. – Ročnik 19. – Nr 5. – S. 610–625.
25 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт… – С. 11.
Павло Пеняк58
зрізаним краєм вінець. У тісті присутні домішки жорстви і шамоту, поверхня не-
рівна, бугриста, ззовні колір темно-коричневий, зсередини – рожевий.
До другої групи належать фрагменти горщиків середнього розміру, в яких
плечики переходять у вертикальний слабо виділений вінчик, відхилений назовні.
Тісто грубе, з домішками шамоту і піску, поверхня – нерівна, шорстка, колір ззов-
ні – темно-сірий, зсередини – коричневий, випал добрий, міцний. Третя група –
фрагменти горщиків з тонкими стінками, слабо виділеними плечиками і шийкою,
які переходять у трохи відхилений назовні вінчик. У тісті присутні домішки ша-
моту і піску, що робить поверхню шорсткою. Випал міцний, але нерівномірний.
Колір поверхні – темно-сірий з рожевими плямами.
Четверту групу сформували фрагменти горщиків, плечики яких переходять у сла-
бо виділену шийку з дещо відхиленим вінцем, краї вінець заокруглені, тісто грубе, з до-
мішками шамоту і піску, поверхня нерівна, бугриста, колір ззовні – темно-коричневий,
зсередини – рожево-коричневий. Фрагменти середніх за розмірами горщиків, у яких
добре виражені плечики, що переходять у вінчики із заокругленими краями, утворю-
ють п’яту групу. Тісто грубе, з домішками жорстви і шамоту, поверхня нерівна, бу-
гриста, але добре випалена. Колір ззовні коричневий, зсередини – вохристий.
До шостої групи належать фрагменти від невеликих горщиків, у яких плечи-
ки переходять у плавно відігнутий із заокругленими краями вінчик. Тісто посудин
грубе з домішками шамоту та піску, поверхня нерівна, горбкувата, ззовні і зсереди-
ни сірого кольору. Сьома група – це фрагменти малих горщиків, плечики яких пе-
реходять у плавно відігнутий назовні вінчик. Тісто без домішок, відмулене. Стін-
ки тонкі – до 0,5 см. Поверхня як зовні, так і зсередини чорного кольору.
Фрагменти великих горщиків, що мають денця із закраїнами, утворюють вось-
му групу. Стінки товщиною 1–1,5 см, поверхня груба, на якій добре видно крупин-
ки товченого каменю. Тісто з домішками жорстви і шамоту. Колір як ззовні, так і
зсередини темно-охристий. До дев’ятої групи належать фрагменти горщиків се-
редніх розмірів, в яких тулуб переходить у прямий вінчик. Краї вінець легко віді-
гнуті назовні, тісто посудин із домішками шамоту, поверхня нерівна, горбкувата,
колір ззовні – чорний, зсередини – темно-охристий.
Гончарну кераміку репрезентують фрагменти, що походять від піфосів-
зерновиків, горщиків, мисок. Залежно від складу тіста, форми і орнаментації, вона
поділяється на декілька груп. До першої належать фрагменти піфосів-зерновиків,
стінки товсті – від 2 до 2,5 см. Устя завершується широким горизонтальним вінцем.
У тісті домішки жорстви і шамоту. Поверхня оздоблена семирядним хвилястим орна-
ментом. Друга група – фрагменти горщиків середніх розмірів. Вінця товсті, краї за-
округлені та горизонтально посаджені. Тісто з домішками дрібнозернистого піску,
що робить поверхню шорсткою. Колір ззовні темно-сірий, зсередини – чорний.
До третьої групи ввійшли фрагменти піфосоподібних зерновиків із широкими
горизонтальними вінцями. На плечиках і вінцях орнамент у вигляді п’яти- і семиряд-
них хвиль. Тісто з домішками дрібнозернистого піску, випал пічний, рівномірний, по-
верхня зсередини і ззовні темно-сірого кольору. Наступну групу утворили фрагмен-
ти посудин-піфосів із товщиною стінок 1–1,3 см, тісто з відмуленої глини, на тулубі
хвилястий і горизонтальний орнамент, колір як ззовні, так і зсередини темно-сірий.
59Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
Фрагменти горщиків середньої величини об’єднані в п’яту групу. Тісто з
домішками дрібнозернистого піску, поверхня шорстка, темно-сіра зовні і зсе-
редини. До шостої групи належать фрагменти тонкостінних мисок з чорно-
лощеною поверхнею, товщина стінок коливається від 0,5 до 0,7 см. Під пе-
реломом бочка проходила стрічка як орнаментальний візерунок. Фрагменти
із сіро-глиняного і відмуленого тіста від мисок середнього розміру утворили
сьому групу. Під вінцем і на тулубі орнаментація зі стрічок з горизонтальни-
ми нарізками, нахиленими то ліворуч, то праворуч. Під вінчиком, що плавно
відігнутий назовні, спостерігався візерунок у вигляді трикутників з опущени-
ми гострими кутами. Випал пічний, рівномірний, поверхня сіра як ззовні, так
і зсередини. До останньої групи ввійшли фрагменти сіро-глиняних горщиків,
стінки товщиною 1–1,3 см. Тісто з відмуленої глини, випал пічний, поверхня
гладка, сірого кольору.
Отже, кераміка горизонту римсько-провінційної культури належить як ліпле-
ними, так і гончарними комплексами. Часовий її діапазон досить широкий – ІІ–ІV –
початок V ст. н. е. Ліплені й гончарні горщики, миски, корчаги, піфоси-зерновики
свідчать про високий рівень гончарної справи, яка набрала ремісничих ознак. Се-
ред керамічного матеріалу хронологічне навантаження несуть піфоси-зерновики
та сіро-глиняна кераміка зі штампованим орнаментом. У Горянах засвідчено два
типи піфосів. Перший – з тіста з домішками крупнозернистого піску після випа-
лу набув сірої поверхні. Він датується на основі римських монет ІІ ст. н. е. Такі
піфоси і монети виявлено в Оросієві Берегівського району та Ратівцях Ужгород-
ського району26. Інший тип з відмуленої глини мав чорну або коричневу поверх-
ню, поширився у ІІІ–ІV ст. н. е.
Наявність серед ліплених комплексів гончарської сіро-глиняної кераміки
зі штампованим орнаментом, що, вірогідно, походять із спеціалізованих гон-
чарних майстерень Верхнього Потисся, дозволяє говорити про існування го-
ризонту римсько-провінційної культури в ІV – на початку V ст. н. е. Горизонт
римсько-провінційної культури на поселенні в Горянах можна датувати в межах
ІІ–ІV – початку V ст. н. е.
ІІІ. Горизонт давньоруського часу (ХІ–ХІІІ ст.). На відміну від результа-
тів робіт 1989 р., коли виявлено окремі об’єкти давньоруського часу, в 1991 р. за-
фіксовано тільки фрагменти кераміки. Вони виготовлені на важкому гончарському
крузі і випалені в печі27. Нижче наводимо опис найвиразніших з них:
а) фрагмент устя горщика з карнизоподібним вінчиком, тісто відмулене з
гончарської глини, товщина стінок 0,5 см, поверхня ззовні і зсередини біла, ви-
пал пічний, рівномірний;
26 Котигорошко В. Г. Работы экспедиции Ужгородского университета // Археологиче-
ские открытия 1985 года. – Москва, 1987. – С. 350; Пеняк П. С. Дослідження пам’яток
І тис. н.е. на трасі будівництва газопроводу Уренгой – Ужгород // Збірник наукових
статей викладачів кафедри суспільних дисциплін ЗакДУ. – Ужгород, 2008. – Вип. 2. –
С. 83.
27 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт… – С. 16–17.
Павло Пеняк60
б) фрагмент устя горщика, плечики якого переходять у вінчик, тісто з до-
мішками дрібнозернистого піску, товщина стінок 0,4 см, колір зсередини і ззов-
ні темно-сірий;
в) фрагмент устя глечика з пошкодженою ручкою, тісто з гончарської глини,
відмулене, товщина стінок 0,4 см, темно-сірого кольору;
г) фрагмент тулуба тонкостінного горщика, в тісті домішки дрібнозернистого
піску, товщина стінок 0,4 см, колір внутрішньої і зовнішньої поверхні охристий;
д) фрагмент ручки глечика, тісто з гончарської глини, відмулене, білого ко-
льору;
ж) фрагмент тулуба горщика, на поверхні орнаментація з двох горизонталь-
них ліній, товщина стінок 0,6–0,7 см, у тісті домішки дрібнозернистого піску, по-
верхня шорстка, колір охристий;
з) денце горщика діаметром 7 см із відмуленої гончарської глини, товщина
стінок 0,6–0,7 см;
е) денце діаметром 9 см від горщика циліндричної форми, на денці імітація
піддона, стінки товщиною 0,5 см, колір зовнішньої поверхні темно-сірий, зсере-
дини – охристий;
є) фрагмент тулуба тонкостінної посудини, товщина стінок 0,4 см, у тісті до-
мішки дрібнозернистого піску, поверхня шорстка, колір охристий.
Зібрана гончарська кераміка давньоруського часу досить чітко поділяється на
два хронологічні етапи: ХІ і ХІІ–ХІІІ ст. Кераміку першого етапу репрезентують
горщики з плавно відігнутими вінчиками, сірого кольору, в тісті домішки дрібно-
зернистого піску, орнаментована хвилястими і горизонтальними лініями. Керамі-
ка другого етапу – горщики і глечики з гончарської відмуленої глини, тонкостінні,
вохристого та білого кольору, з карнизоподібними вінцями, орнаментовані гори-
зонтальними лініями, защипами, крапками, комами.
Розріз валу. Південний схил узгір’я, на якому побудована Горянська ротонда,
обнесений валоподібною спорудою. Чи справді це вал – повинні були підтвердити
чи заперечити дослідження. Наявність культурного шару гальштатського часу на-
водить на думку про ймовірність існування тут оборонної споруди, якій належать
залишки земляного валу. З метою визначення культурно-хронологічної та функці-
ональної належності валу проведено його докладне візуальне обстеження.
Навпроти вхідних дверей до ротонди зроблено поперечний розріз валу. Су-
часна довжина валу становить 180 м, максимальна висота сягає 1,6 м. Розріз валу
шириною 2 м, довжиною – 22 м дав таку стратиграфічну картину. Вал насипа-
ний з жовтуватого лесового суглинку, взятого зсередини городища28. Основа валу
мала кам’яну вимостку, якою забутоване його підніжжя. На рівні давньої поверхні
простежено дерев’яні конструкції у вигляді дубового бруска, що, вірогідно, зали-
шився від зруйнованої кліті. На цьому рівні виявлено декілька фрагментів керамі-
ки гальштатського часу, яку хронологічно можна віднести до періоду НВз, тобто
VIII ст. до н. е. Над суглинком лесу простежено шар сіруватої глини з вкраплен-
ням деревного вугілля та обмазки товщиною 6 см. Тут зафіксовано також декіль-
28 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт… – С. 18.
61Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
Рис. 9. Знахідки з валу і рову. 1 – кам’яний нуклеус; 2–3 – кераміка
гальштатського горизонту; 4–6 – кераміка ранньослов’янського
горизонту; 6 – кераміка першої половини І тис.н.е.; 10–15 – кераміка
давньоруського часу
Павло Пеняк62
ка фрагментів горщиків ранньослов’янського часу. Зазначений шар перекривався
прошарком близько 0,4 м із значним вмістом середньовічного матеріалу, переваж-
но кераміки (рис. 12).
Викладене дає змогу стверджувати, що вал неодноразово перебудовували.
Ймовірно, найраніший горизонт можна датувати періодом НВз, що свідчить про
виникнення городища в період проникнення у Верхнє Потисся іраномовних пле-
мен, можливо, сігінів, які поклали край існуванню культури Гава29. Вони затрима-
лися до появи кельтів, переживши в кінці VI ст. до н. е. скіфське вторгнення. На-
ступний будівельний горизонт, вірогідно, відноситься до кінця ІХ – початку Х ст.,
тобто до проникнення в Карпато-Дунайський басейн угорців. Останній будівель-
ний горизонт пов’язаний з побудовою ротонди та середньовічної фортеці. Такий
попередній висновок з проведених робіт. Віднайдені матеріали показали наявність
дерев’яної та кам’яної конструкції валу, притаманної гальштатським городищам.
Нижче описано найвиразніші фрагменти кераміки, виявлені при розрізі валу.
Горизонт гальштатського часу репрезентований декількома фрагментами. Се-
ред них три уламки ліплених великих посудин, стінки товщиною 1–1,3 см30, у тісті
домішки жорстви, крупинки якої виходять на поверхню, роблячи її шорсткою, ко-
лір вохристий, темно-сірий. Горизонт римсько-провінційного часу відображають
два фрагменти гончарної кераміки. Один із них – уламок сірого глиняного тулуба,
поверхня якого орнаментована штампованою розеткою. Тісто відмулене, гладке,
добре випалене, товщина стінок 0,5 см. Інший належить до невеликого горщика з
плавно відігнутим краєм вінець. У тісті домішки дрібнозернистого піску, поверх-
ня загладжена, вохристого кольору, товщина стінок 0,4–0,6 см.
Три фрагменти репрезентують горизонт ранньослов’янського часу (VI–VII ст.
н. е.). Найвиразніший належить горщикові середніх розмірів із легко піднятими
плечиками та прямим, дещо відхиленим, косо зрізаним вінчиком. У тісті домішки
крупнозернистої жорстви, що виходить на поверхню і робить її шорсткою. Тов-
щина стінок – 1–1,6 см, випал міцний, нерівномірний. Фрагмент нагадує горщи-
ки празького типу. Інший фрагмент середньої частини тулуба дещо відрізняється
від попереднього. Тісто більше опрацьоване, з домішками дрібнозернистого піс-
ку, товщина стінок 0,7–0,8 см, поверхня темно-вохриста.
До давньоруського горизонту (ХІ–ХІІІ ст.) належить кілька сотень фрагмен-
тів від горщиків, мисок, глечиків, покришок, виготовлених на важкому гончар-
ному крузі. За складом тіста виділяються два типи: раніша кераміка з домішками
дрібнозернистого піску і кераміка з відмуленої глини вохристого і білого кольору
ХІІ–ХІІІ і наступних століть. Нижче подано опис зразків.
Фрагмент горщика із значно відігнутим, косо зрізаним вінчиком, у тісті до-
мішки дрібнозернистого піску, поверхня гладка, сірого кольору, товщина сті-
нок 0,5–0,6 см. Фрагмент ручки від глечика – тісто з відмуленої глини з невели-
ким, ймовірно, природним домішком піску, поверхня темно-сіра. Фрагмент від
29 Chochorowski J. Rola Sigynnów Herodota w środowisku kulturowym wczesnej epoki żelaza
na Nizinie Węgierskiej // Przegląd Archeologiczny. – 1987. – T. 34. – S. 218.
30 Пеняк С. І., Попович І. І. Звіт про наслідки робіт… – С. 20.
63Археологічні дослідження в околицях Горянської ротонди
верхньої частини посудини з відігнутим карнизоподібним вінчиком із двома ре-
льєфними потовщеннями, які переходять у слабо виражену шийку. Тісто з відму-
леної глини, поверхня гладка, рожевого кольору, товщина стінок 0,5 см. Фрагмент
середньої частини тулуба – поверхня прикрашена двома горизонтальними лінія-
ми, тісто з домішками дрібнозернистого піску, поверхня трохи шорстка, товщина
стінок 0,5–0,7 см. Фрагмент середньої частини тулуба – поверхня орнаментована
двома горизонтальними лініями. У тісті домішки дрібнозернистого піску, поверх-
ня трохи шершава, колір темно-сірий, товщина стінок 0,5 см. Фрагмент верхньої
частини горщика. Від корпуса до вінчика плавний перехід, краї вінець косо зріза-
ні, в тісті домішки дрібнозернистого піску, колір ззовні охристий, зсередини – сі-
рий, товщина стінок 0,8–0,9 см.
Зафіксовано також декілька кам’яних знарядь, виявлених, здебільшого, в трьох
об’єктах (1–3). Досить важко встановити до якого культурного горизонту вони на-
лежали, бо об’єкти 1–3 відносяться до гальштатського і римського часу. Окрім ку-
леподібного каменя діаметром 7х8 см, вірогідно, призначеного для пращі, всі інші
кам’яні вироби – точильні бруски. Серед них великі і малі екземпляри, зокрема, ве-
ликі розмірами 20х8 см, 17х5 см, малі – 12х3 см, 10х2,5 см, 9х2,5 см. Бруски зро-
блені з природного шматка пісковику. На поверхні збереглися сліди оброблення.
Отже, на розкопах поблизу Горянської ротонди зафіксовано три культурних
горизонти – ранньозалізного віку (VIII–VII ст. до н. е.); пізньоримського часу (ІІІ–
ІV ст. н. е.); давньоруського часу (ХІ–ХІІІ ст.). Більша частина Горянського горо-
дища забудована, тому важко уявити його первісну конфігурацію. Проте навіть та
місцевість, яка ще зберегла культурний шар, залишається важливим джерелом для
вивчення стародавньої історії Ужгорода.
Pavlo Penyak. THE SURVEYS NEAR HORIANY ROTONDA
The results of surveys near Horiany Rotonda іn Uzhhorod during 1988–1991
years are analyzed. They were dated back to the three periods: early iron age (VIII–
VII centuries B.C.), latest Roman period (III–IV centuries A.D.), Kiev Rus period (XI–
XIII centuries).
Key words: Uzhhorod, Horiany Rotonda, the surveys, Kiev Rus period.
Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України
Павло Пеняк64
|