"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині

Проаналізовано уявлення про світ, окремі народи, протиставлення “своїх“ / “чужих” та руський патріотизм в рецепції авторів Галицько-Волинського літопису.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Голик, Р.Й.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178870
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 100-118. — Бібліогр.: 96 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178870
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1788702021-03-22T01:25:45Z "Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині Голик, Р.Й. Статті Проаналізовано уявлення про світ, окремі народи, протиставлення “своїх“ / “чужих” та руський патріотизм в рецепції авторів Галицько-Волинського літопису. The articles examines the image of the world and the peoples, the opposition of the “ones” / “insiders” and the “others”/ “outsiders”/“aliens”/ “strangers” and “the Rus’ patriotism” in the perception of the authors of the Наlych-Volhynian chronicle. 2011 Article "Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 100-118. — Бібліогр.: 96 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178870 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Голик, Р.Й. "Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині Княжа доба: історія і культура
description	Проаналізовано уявлення про світ, окремі народи, протиставлення “своїх“ / “чужих” та руський патріотизм в рецепції авторів Галицько-Волинського літопису.
format	Article
author	Голик, Р.Й.
author_facet	Голик, Р.Й.
author_sort	Голик, Р.Й.
title	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині
title_short	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині
title_full	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині
title_fullStr	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині
title_full_unstemmed	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині
title_sort	"тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої галичини й волині
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178870
citation_txt	"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 100-118. — Бібліогр.: 96 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT golikrj tozemlʹcyiinoplêmênnikyrusʹkijpatríotizmobrazsvítutaetníčnístereotipiserednʹovíčnʹoígaličinijvoliní
first_indexed	2025-07-15T17:34:42Z
last_indexed	2025-07-15T17:34:42Z
_version_	1837735223449616384
fulltext	Княжа доба: історія і культура. 4/2011100 Роман Голик “Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський паТріоТизм”, “образ свіТу” Та еТнічні сТереоТипи середньовічньої Галичини й волині Проаналізовано уявлення про світ, окремі народи, протиставлення “сво- їх“ / “чужих” та руський патріотизм в рецепції авторів Галицько-Волинського літопису. Ключові слова: етнічний стереотип, історія, патріотизм, ментальність, Галицько-Волинський літопис. Дебати довкола існування та природи “руського патріотизму” княжої доби – одна з давніх проблем модерної історіографії. Її актуалізували вже наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст. в атмосфері захоплення давніми літописами та “Сло- вом о полку Ігоревім”. Запозичені зі “Слова” мотиви “Руської землі за шеломя- немь” і “заклику до єдності руських князів” стали стійкими елементами україн- ської та російської суспільної міфології ХІХ–ХХ ст.1 Однак (попри усі акценти сучасної медієвістики та недавню появу спеціаль- них праць), питання рецепції категорій Батьківщини, “своєї” й “чужої” землі, “сво- го” й “чужих” народів у середньовічній Русі ХІІІ ст. все ще залишається, по-суті, відкритим. З одного боку, як зауважив Олексій Толочко, тодішній етнічний образ світу можна звести до кількох пар опозицій, тобто надати йому вигляду системи2. Водночас майже всюди, де йдеться про уявлення, світогляд та культуру загалом, системність виявляється непевною. Поділ світу на “свій”, рідний, близький, знайомий, відносно безпечний і “чужий”, незнаний, віддалений, мало прогнозований та потенційно загроз- ливий був одним із тих моментів, які завжди цікавили середньовічну люди- ну. За цими критеріями диференціювали і території, і народи та суспільства, і окремих індивідуумів3. Пропонована стаття – одна зі спроб дослідити етнічні стереотипи в культурі Галицько-Волинського князівства. Основним джерелом такої реконструкції нині слугує текст Галицько-Волинського літопису – неоднорідної 1 Див., наприклад: лихачев Д. Национальное самосознание Древней Руси: очерки из об- ласти русской литературы ХI–XVII ст. – Москва; Ленинград, 1945. – С. 49–67. 2 Толочко о. Образ “чужинця” в картині світу домонгольської Русі // Mediаevalia ukrainica: ментальність та історія ідей. – Київ, 1992. – T. 1. – С. 26–27. 3 Див.: The Stranger in Medieval Society / Ed. by Akehurst and Stephanie Cain Van D’Elden. – Minneapolis; London, 1997. за змістом та композицією пам’ятки, яка віддзеркалює настрої й уявлення кількох культурних середовищ Галичини й Волині XIII ст. (певні доповнення до нашої теми можна знайти також у “паралельних” польських текстах – насамперед у хроніці Вінцентія Кадлубека та Великопольській хроніці). Проблему етнічних стереотипів середньовічної Русі розглядали й раніше4. Крім того, ця парадигма нау- кових досліджень розгорталась у студіях над ґенезою етнічного самоусвідомлення слов’ян5. Образ “свого” й “чужого” в Галицько-Волинському літописі також ставав об’єктом наукових студій. У частині з них його розглядали принагідно – напри- клад, як художньо-літературний феномен6. Лише віднедавна він привертає увагу дослідників як окреме, самостійне явище. Одним зі свідчень цього стала стаття Вадима Арістова, де автор, полемізуючи з Антоном Генсьорським, розглядає “русь- ку ідентичність” у Галицько-Волинському літописі як залежний від контексту і дещо розмитий конгломерат конфесійних та етнічних уявлень – тобто як очевидний релятивний процес, а не чітко зафіксований стан7. Водночас давніша досить велика стаття Міхаеля Мозера про стереотип Литви та литовця в руському літописанні теж змушує по-іншому глянути на проблему в контексті середньовічної Галичини й Волині8. Тому зосередимося лише на кількох маловивчених аспектах цієї про- блематики. Загалом, уявлення про “своїх” та “чужих” у середньовічній свідомості має два різних плани: етнічний та соціально-політичний. У першому під “своїм” ро- зуміють усе, так чи інакше пов’язане з етнічно “рідною” спільнотою; натомість під “чужим” – те, що асоціюють з етнічно іншим, нерідним. У другому випадку “свій” та “чужий” означають належність до різних соціальних верств та політич- них угруповань у межах однієї й ті є ж етнічної спільноти. Християнський світ: поляки, чехи, німці. Етнічна карта світу для серед- ньовічних інтелектуалів Галичини й Волині поділялася на два великі простори – західний і східний. “Погляд на Захід” охоплював, передовсім, безпосередніх сусі- дів Галичини й Волині – поляків9. Їхній образ доволі амбівалентний. З одного боку, у свідомості літописців та їх сучасників поляки / “ляхи” виступали союзниками / “мирниками” галицько-волинських володарів чи навіть їхніми родичами. При цьо- му в центрі уваги авторів, очевидно, опинялися знакові постаті – представники 4 Толочко о. Образ “чужинця”… – С. 26–46. 5 Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневеко- вья / Отв. ред. В. Королюк. – Москва, 1982. 6 Федорак Н. Поетика Галицько-Волинського літопису. – Львів, 2005. – С. 51–54. 7 Арістов В. Руська ідентичність у Галицько-Волинських землях у XIII ст. // Міжкультур- ний діалог. – Київ, 2009. – Т. 1: Ідентичність. – С. 121–150. 8 Moser M. Стереотипы Литвы и сведения о ней в древнейших восточнославянских ле- тописях. Новгородская І, Лаврентьевская и Ипатьевская летописи – до конца XIII в. // Studia Slavica Hungarica. – 2004. – V. 49, Nr. 3–4. – P. 229–280. 9 Окремо про це див.: Голик Р. Свій vs чужий: стереотип поляка в ідеології Галицько- Волинського літопису // Średniowiecze Polskie i Powszechne. – Katowice, 2010. – T. 2. – S. 81–91. 101“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… політичних і військових еліт середньовічної Лехії. Наприклад, Конрад І Мазо- вецький зображений володарем, який приймає Данила і Василька Романовичів “з любов’ю великою”, а також любить “руський бій”, тобто специфічну для ру- сичів манеру ведення бойових дій10. Зі свого боку, Романовичі також сприймають Конрада крізь парадигму “братської любові”. Конрад ІІ – “Кондрат Сомовитович” теж вважає руських сусідів “милими браттями”, наголошує на своїй династичній спорідненості з ними та розраховує на одноcтайну підтримку від Романовичів: “Князь же Конрад почав їздити зі словами: “Брати мої милі, русичі! Потягніть в одне серце!”11. В іншому місці руський автор вкладає в уста послів від Конрада ІІ не просто прохання про підтримку, а декларацію особистої відданості та особливої спорідненості з “братами” – руськими князями, адресовану Володимирові Василь- ковичу та його потенційному наступникові: “Пане брате мій! Ти мені був замість батька, бо тримав мене під своєю рукою своєю милістю; тобою я, пане, княжив і міста свої тримав і братів моїх відрікся та грізним був; і надіюся на Бога і на тебе, щоби мене, пане мій, з твоєю милістю прийняв брат під свою руку, і постояв би за мене, за мою образу, як і ти, пане мій, стояв за мною за мою образу”12. Дружніх Романовичам польських володарів галицькі та волинські літопис- ці описували за допомогою позитивних словесних кліше. Так, Лешко Білий на перших сторінках літопису виступає заступником княгині Романової та її мало- літніх дітей. Він “добрий опікун”, який “з великою честю прийняв ятрівку свою і дітей”13. Щобільше, літописний Лешко прагне передати свою турботу про долю Романової вдови та її потомства іншим володарям: “Я не пом’янув звади Романо- вої, тобі бо дружним він був, клявся ти до його нащадків, які залишилися, любов мати, нині ж йдемо та, взявши, передамо їм вітчину їхню”14, – переконує він угор- ського короля. Позитивне ставлення до польських володарів видно також з їхніх “епітафій”. Так, Конрад І постає уособленням зразкового християнського волода- ря (“помер князь великий ляський Конрад, який був славним і предобрим; жаліли по ньому Данило і Василько”). Епітафія Болеслава Встидливого переростає у па- негірик із фактографічним додатком. Його змальовано бездоганним правителем і смиренним християнином: “упокоївся великий князь краківський Болеслав, до- брий і тихий, кроткий і смиренний, незлобивий, братолюбний. У старості добрій відійшов до Господа, тіло ж його, спорядивши, положили в церкві святого Фран- цішка, в місті у Кракові”15. Натомість епітафію Лешка Чорного – “Лестька Кази- мировича” – вкладено за фактографічним каноном. Головний акцент зроблено на церемонії поховання та всезагальному смутку, “великому плачі підданих за добрим володарем”, який її супроводжує: “упокоївся великий князь Лестько Казимирович 10 Галицко-Волынская летопись. Текст. Комментарий. Исследование / Сост. Н. Котляр, В. Франчук, А. Плахонин. – Санкт-Петербург, 2005. – С. 95. 11 Там же. – С. 153. 12 Там же. – С. 162. 13 Там же. – С. 79. 14 Там же. 15 Там же. – С. 150. Роман Голик102 краківський. Єпископ же, ігумени, священики та диякони спорядили тіло його та співали належних пісень, і так положили його тіло в місті Кракові, у церкві Cвятої Трійці, і плакали за ним усі люди, бояри й прості, плачем великим”16. По-суті, тут маємо кліше, яке літописці застосовували, описуючи смерть своїх, руських воло- дарів – недаремно оточення польського правителя назване “боярами”. Паралельно літописці викладали й негативні уявлення про “ляхів” – поля- ків. В одних випадках йшлося лише про звичайне підкреслення переваги “своїх” над “чужими”. Наприклад, Конрад І у Галицько-Волинському літописі не просто захоплений “руським боєм”. Під час облоги Каліша в 1229 р. він заохочує своїх воїнів битися з таким же завзяттям, як русичі. Проте ті залишаються пасивними: “Конрад же любив руський бій і спонукав своїх ляхів, але ті не хотіли”17. Зрештою, далі літописець вказує приховану причину цього небажання: разом із руськими со- юзниками Конрадові поляки виступають не проти “чужих”, а проти “своїх”. Тому оточені мешканці Каліша апелюють саме до етнічної спорідненості – братерства з нападаючими. Захоплення “свого” міста для лехітського правителя – зазнача- ють вони – втрата його воїнської честі: “Чи це не твоє місто? Чи ми, мужі, знемо- жені у граді цьому – чужоземці? Ні, ми – твої люди і брати ваші; чому над нами не змилосердитеся? Якщо нас русь полонить, то яку славу Конрад дістане? Якщо руська хоругва стане на заборолах, то кому честь учиниш? Чи не Романовичам? А свою честь знищиш: нині брату твоєму служимо, а завтра твої будемо: не дай русі погубити цього міста”18. Не дивно, що в описі боротьби проти ятвягів літописні поляки, приховані союзники “язичників”, “заздрять руській славі”. З погляду галицького редакто- ра, це кидає тінь не лише на політичну лояльність, а й християнську ідентичність польських володарів: “ляхи ж, сповнившись заздрості та лесті, почали сприяти поганам”19. Натомість ворожі Романовичам польські воїни Ростислава Михайло- вича зображені в Галицько-Волинському літописі ще інакше. Це – агресивно на- лаштовані супротивники, для підтримки бойового духу вони співають “кєрліш” / “кєрелес” / “корелесъ” (приспів “Киріє єлейсон” / “Кyrie elejson” з “Bogurodzicy”) і прагнуть “погнати на великі бороди” – напасти на русичів, яких ідентифікують зі знаковим елементом зовнішності – довгою бородою. У відповідь Данило та Ва- силько Романовичі протиставляють бойовим гаслам поляків власні лозунги, які репрезентували у вигідному світлі Русь: “Данило ж побачив ляхів, які міцно йшли на Василька, “корелес” співаючи і сильним голосом ревли в полку своїм, ... ляхи ж кричали, кажучи: “Поженемо на великі бороди”. Василько ж відказав: “Брехня слова ваші, Бог є нашим помічником”20. Такі уявлення з обох боків сприймали як усталені. Це ілюструють також етнопо- літичні кліше, які руські та польські хроністи використовували для характеристики 16 Галицко-Волынская летопись. – С. 158. 17 Там же. – С. 95. 18 Там же. – С. 96. 19 Там же. – С. 128. 20 Там же. – С. 117. 103“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… тих самих персонажів – наприклад, того ж Романа Мстиславовича21. Назагал же ставлення до поляків у галицько-волинських літописців диктувала логіка подій, за якою періоди примирення змінюються періодами збройних конфліктів. З одно- го боку, руські автори разом з Данилом Романовичем радіють його перемогам над “ляхами” як непересічним військовим досягненням: “…увійшли вони з славою у землю свою: ніякий – бо князь не входив у землю Ляську так глибоко, крім Воло- димира Великого, який землю [Руську] хрестив”22. Проте з таким же задоволен- ням повідомляється й про мирні перемовини польських та руських правителів: “…й уложили між собою угоду про землю Руську і Ляшську, й утвердилися хрес- том чесним”23), а також про досягнуті домовленості та компроміси: “…сътворша мєжи собою клятву русь и ляхове: аще по сємъ коли будетъ мєжи ними усобица, не воєвати ляхомъ рускоє челяди, ни руси лядкоє”24 тощо. Водночас драматичні події змушують літописців вийти за межі звичних клі- ше в зображенні польських сусідів. Це демонструє розповідь про взяття Сандо- мира монголами 1259 р. Автор детально описує картину “Судомирскаго взятіа” з усіма драстичними деталями, акцентуючи на героїзмі одного з безіменних вої- нів, а не, як звично, – правителів: “Один з ляхів – не боярин, не знатного роду, але простий чоловік, не в доспіхах, з сулицею, захистився відчайдушністю як твер- дим щитом і сотворив справу, пам’яті гідну: побіг проти татарина і, зійшовшись з ним, так убив татарина, аж другий татарин, надійшовши ззаду, потяв ляха, і тут убитий був лях”25. Особливо трагічним для літописця стає прикінцевий етап ви- нищення сандомирян. Він перетворюється на жахливий ритуал: всезагальна спо- відь, вихід за місто з моторошною “весільною” процесією, принизливе сидіння на березі Вісли і масова смерть від рук монголів, яку приречені приймають з плачем: “І потім пішли з міста з хрестами, свічами та кадилами; пішли ж бояри й боярині, нарядившись у весільні вбрання та ризи; слуги ж боярські несли перед ними ді- тей їх. І був плач великий і ридання: чоловіки плакали за своїми дружинами, ма- тері ж плакали за своїми дітьми, брат – за братом. І не було кому помилувати їх: гнів бо Божий звершився на них”26. У цьому тексті людське усвідомлення трагедії сусіднього народу – християн, яких безжально вбивають погани, – частково ви- тіснило етнічні упередження й трафарети. Щоправда, версію сандомирських по- дій, яку подавали галицькі літописці, не поділяли польські середньовічні хроніс- ти. Для них винуватцями різанини були не тільки головні вороги – монголи, але й їхні союзники, руські князі – Данило і Василько Романовичі: саме за допомогою 21 Докладніше про це: Голик Р. Левъ, имь жє половци дѣти страшаху: стереотипи Романа Мстиславича у Галицько-Волинському літописі, Великопольській хроніці та модерній іс- торичній традиції // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2010. – Вип. 3. – С. 165–200. 22 Галицко-Волынская летопись. – С. 97. 23 Там же. – С. 140–141. 24 Там же. – С. 97. 25 Там же. – С. 138. 26 Там же. – С. 139. Роман Голик104 русі татари й переконали сандомирців покинути міські укріплення та піддатися27. Таке різноголосся – не лише доказ діаметрально протилежного трактування по- дій, а й наслідок прихованої дії етнічних стереотипів на ментальність середньо- вічних істориків. Водночас руські правителі розглядали сусідні польські території не як повніс- тю чужу землю, а як простір, на який вони мають законні права через династич- ні зв’язки. Руські літописці також вважали такі претензії цілком логічними: “По смерті ж великого князя Болеслава не було кому княжити в Ляській землі, бо не було в нього сина; і захотів Лев землі, але бояри були сильні і не дали йому землі”28. Зі свого боку, польські володарі та хроністи також вважали галицькі та волинські землі територією, на яку з повним правом можна поширювати свою владу. У цей спосіб межа між “своїм” і “чужим” виглядала досить непевною і розмитою. Але, попри етнічні бар’єри й політичні кордони, середньовічна польська і руська культурні сфери взаємодіяли, впливали одна на одну. Так, вже давніші лінг- вістичні дослідження А. Генсьорського довели, що автори Галицько-Волинського літопису знали та використовували запозичені з польської й адаптовані до русь- кої мови терміни й конструкції: коруна, королевство, керьлhшь, крижевник, пре- бощ, столъ святаго Петра, бискупь тощо29. Руські автори орієнтувалися також у польській топонімці. Географічний образ польської території вкладався, насам- перед, у такі топоніми, як краковъ / краків, Судомирь / Сандомир (Судомирскую землю / Сандомирську землю), Съхачев / Сохачев, люблинъ / люблін, Мазовше, Висла тощо, але найчастіше фігурував як ляхы чи лядская земля. Поляків також диференціювали за іменами, прізвиськами та патронімами, трансформуючи їх за нормами тогочасного руського слововжитку: лестько, Болеславъ, Вячеславъ, Судиславъ, Пакославъ, Держиславъ, Судъ, Творіанъ, кондратъ, Самовитъ; кон- драт Самовитовичъ, лестько казимиричъ, Яртак. За таким же принципом на сторінках Галицько-Волинського літопису з’являються “ляхи” Держислав Абра- мович, Станіслав Микулич, Творіан Войтихович, Юрій Толіптович тощо. Менше деталізованою у свідомості руських середньовічних книжників ви- глядає картина Чеської землі. Ця територія асоціюється у літописців із землею Муравською (Моравською) та Опавською, де воює князь Данило Романович. Так, описуючи його похід в околиці Опави, літописець звертає увагу, переважно, на описи боїв і на військові успіхи руського князя. Для нього це ще одна нагода наго- лосити на унікальності Данила Романовича: “не було в землі Руській перше, щоби хто воював землю Чеську: ні Святослав Хоробрий, ні Володимир Святий”30. Вод- ночас хроніст намагався зафіксувати географічний образ і топоніміку захопленої місцевості. Так на його словесній карті з’явилися ріка Одра, город козлій, опава, 27 Див.: “Великая хроника” о Польше, Литве и их соседях ХІ–ХІІ ст. – Москва, 1987. – С. 184–185. 28 “Великая хроника”... – С. 151. 29 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис (Лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). – Київ, 1961. – С. 99 – 101. 30 Галицко-Волынская летопись. – С. 125. 105“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… Глубычичи, особолога тощо31. Проте місцевих жителів згадано лише принагідно як об’єкт нападу руських військ. Зрештою, чеська територія в літописі фігурує як своєрідний трофей, яким гордяться руські князі та їхні союзники: “І сказали собі Данило, Болеслав і Лев: “Усю землю ми полонили”32. Лише наприкінці літопису Чеську землю згадано не в контексті війни, а як місце проведення снему, за учас- ті й галицьких князів33. Не менш двозначний і стереотип “угра” / угорця. Інколи автори вагаються між позитивною та негативною оцінкою угорських правителів та їхніх підданих. Так, на початку хроніки стереотип прихильного Романовичам “короля Андрія” (Ендре ІІ) (“Король же Андрій не забув любові своєї колишньої, яку мав до брата свого, великого князя Романа”) поєднано з демонізованим образом його послан- ця – воєводи Бенедикта (Бора) Лисого. Король разом із наближеними “боярами” виступає патроном малолітніх Романовичів, пов’язує з ним далекосяжні матримо- ніальні проекти, плануючи віддати за галицького князя свою доньку34. Натомість посланий до Галича Бенедикт одержує стійке окреслення мучителя / “томителя”. Його ім’я асоціюється з Антихристом, і літописець вважає такі натяки цілком ви- правданими: “…був бо мучитель бояр і городян, і блуд творив, і оскверняв жі- нок і черниць, і попадів, направду був антихрист поганими ділами своїми”35. Не менш негативно зображений й угорський воєвода бан Фільній. Його супроводжує стійкий негативний епітет “древлє прегордого Філі” чи “Філі гордого”, відповід- но трактованого36. Літописний Фільній прагне закріпити у свідомості своїх воїнів образ галицьких русичів як слабких супротивників, вдаючись до фразеологізмів: “Єдинъ камень много грнцевъ побиваше”, “Острый мечю, борзый коню – многаа руси [погибель?]” (“гострий мечу, швидкий коню – велика русі [погибель]”37,“Русь тщиви суть на брань, да стерпимъ устремленія ихъ, не стєрпими суть долго врємя на сѣчи” тощо38. Літописець прагне на зарозумілості Фільнія як людини з амбіція- ми (“сподівався обняти землю, висушити море”), гідної Божої кари: “Богу же того нє търпящу, во ино время убиенъ бысть Филя”39. Звідси й загальний образ “злих угрів”, які намагаються захопити галицькі й волинські землі, але за кару помира- ють “злою смертю”. Така риторика війни й протистояння мала свою мотивацію. 31 Галицко-Волынская летопись. – С. 125–127. 32 Там же. – С. 127. 33 Там же. – С. 176. 34 Там же. – С. 81 35 Там же. – С. 80. 36 Волощук М. Филя древле прегордыи / Fila Supruniensis. Маловідомі сюжети з історії Галицької землі першої половини ХІІІ ст. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2011. – Вип. 20: Actes testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича. – С. 189–196. 37 Галицко-Волынская летопись. – С. 87 38 Там же. – С. 117. 39 Там же. – С. 87. Роман Голик106 У певний момент угорські володарі справді сприймали Галичину й Волинь тери- торією схизми, яку потрібно викорінювати всіма методами, латинізуючи ці зем- лі40. Проте, очевидно, таке ставлення згодом змінювалося. Невипадково в інших літописних контекстах угорці, навпаки, захоплюються військовою міццю галичан та волинян. “Такого города не зустрічав я навіть у німецьких краях”, – стверджує в одному з контекстів угорський король Андрій, дивуючись укріпленням Володи- мира41. Ще в інших ситуаціях угорські володарі виступають союзниками руських князів і ставляться до них, як до собі рівних. Загалом угорці, як і поляки, в одних ситуаціях зображені союзниками, а в інших – навпаки, ворогами Галицької та Во- линської земель. Водночас сам образ угорської Корони не дуже чіткий. Галицько- Волинська Русь підтримує з нею контакти, періодично навіть стає залежною від неї, але сама територія Угорщини опиняється, переважно, за межами літописної розповіді. Проте літописець докладно нотує все, пов’язане з угорцями. Так, опи- суючи події 1208 р., автор називає угорських вельмож, які брали участь у поході на Галицьку землю: “великий двірський” Пот, воєводи Міка Бородатий, Лотоха- рот, Банко, Мокіян, Табрець, Марцел” тощо42. При цьому угорські антропоніми в літописному тексті мають різний ступінь слов’янізації, потрібної руському книж- никові і читачеві для їх розуміння та ідентифікації (Ендре – Андрій, Калман – Ко- ломан, Фільній – Філя тощо). Водночас у слововжитку літописця помітне вико- ристання, за версією А. Генсьорського, “немадярського слова, проте з офіціальної латинської мови на Угорщині” – титулу “риксъ” на позначення (угорського) ко- роля43. Отож, тут також можна вбачати вплив угорської культури на ментальність середньовічних галичан і волинян. Не менш двозначні є образи німців / германців, із правителями яких руські князі також мали династичні контакти. Так, літопис спеціально віднотовує пові- домлення про придворну змову й вбивство Філіпа Швабського. За асоціацією до цієї розповіді додано протилежний за смислом сюжет із канонізованою згодом донькою його сестри, святою Єлизаветою44. Водночас галицький літописець роз- глядав німецькі території також як сферу заворушень, конфліктів, де перетинають- ся інтереси чеських, угорських та (непрямо) руських правителів: “…після убив- ства герцога, званого Фрідрихом, ... заколот великий був між сильними людьми за честь і волость герцога убитого, за землю Ракуську і за землю Штирську, король угорський-рикс і король чеський билися за неї”45. Ще в одному з контекстів нім- ців асоційовано з хрестоносцями, які володарюють на руській території: “…не добре, щоб нашу отчину тримали крижевники-темпличі, звані соломоничами”, – 40 Волощук М. Естергомський архиєпископ в системі русько-угорських відносин кінця XII – першої третини XIII cт. // Княжа доба: історія і культура. – Вип. 3. – С. 109, 111. 41 Галицко-Волынская летопись. – С. 100. 42 Там же. – С. 81. 43 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис. – С. 97–98. 44 Галицко-Волынская летопись. – С. 81. 45 Толочко о. Образ “чужинця”… – С. 29. 107“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… заявляє Данило Романович46. В інших місцях літопису помітне розрізнення німців із різних регіонів (“вротиславських”, “ризьких”, “торунських” тощо), які, проте, взаємодіють між собою. Звідси – повідомлення про напади литовців та жемайтів на німців у Ризі, яким на допомогу приходять торунські німці47. Проте географіч- но образ Німецької землі в літописі конкретизований мало й позначений фрагмен- тарно: “…пішов у землю Вротиславську, і прийшов до міста німецького, званого Среда”48. Натомість йдеться, переважно, про недиференційовані “німецькі землі”, звідки надходять надзвичайні новини, на зразок вміщеної під звісткою про вели- кий природний катаклізм: “…почали говорити, що у Німцях вийшло море и пото- пило землю, за гнівом Божим. Понад 60 тисяч душ потонуло, а церков кам’яних 100 і 11, крім дерев’яних”49. Не дуже багато зафіксовано в літописі й німецьких антропонімів: Маркольт, Фрідріх, Генріх, отто Гардек, Герборт, Бруно, кіне- ка, Елизавета / Альжбіт, людовік / лудовік, тощо та загальних лексичних запо- зичень (герцюк / герцюковъ, лонокарбович) тощо50. Лише в кількох літописних епізодах вміщені згадки про інші західні краї- ни, політичні та релігійні центри – насамперед про Рим. Апостольська столиця в Галицько-Волинському літописі фігурує, насамперед, у контексті коронації Дани- ла Романовича. У цій ситуації Рим і католицьку ойкумену потрактовано як “цєрквє святыхъ апостоловъ”, “столъ святого Петра”, а папа Інокентій IV і папські посланці (одного з яких – Опізо / “Описа” – названо за прізвищем) фігурують як “свої” (Да- нило приймає корону “отъ отца своєго папы Никєнтія и отъ… єпископовь своихъ”). Зрештою, постать Інокентія / Никентія у Галицько-Волинському літописі має особ - ливу ауру. Він зображений не лише захисником “грецької віри”, а й людиною, яка планує скликати собор “про правовір’я та об’єднання церков”51. У контексті дово- лі скупих літописних звісток повідомлення про ідеологічну програму церковно- го першоєрарха – доволі знаковий симптом. Цікаво, що подібна увага до папи та представників латинської Церкви і їхніх місіонерських планів виявляється в літо- писі ще раз – у контексті прорахунків із християнізацією Литви. Загалом погляд галицьких та волинських літописів на захід від Русі не мож- на назвати ані надмірно симпатизуючим, ані, навпаки, ворожим. Це погляд на від- носно близьку, але все-таки іншу цивілізацію. Язичники та напівпогани: монголи, половці, прибалти. Натомість погляд на Північ та (особливо) Схід із перспективи Галицько-Волинського князівства справді викликав занепокоєння книжників. Хоча й тут простежуються дві тенден- ції. З одного боку, степовиків та прибалтійські язичницькі племена розглядають як постійний чинник дестабілізації. Але приходить час глибинних трансформацій і старі образи та стереотипи зникають під тиском нових реалій. 46 Галицко-Волынская летопись. – С. 105. 47 Там же. – С. 157. 48 Там же. – С. 108. 49 Там же. – C. 157. 50 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис. – С. 97. 51 Галицко-Волынская летопись. – С. 127. Роман Голик108 Так, однією з подій, що змінила уявлення про світ у ХІІІ ст., була поява мон- голів. Спочатку на них справді дивилися як на щось небачене, несподіваний вияв Божого гніву. Нові вороги з’явилися “нізвідки” і це ще більше підсилювало розгуб- леність. Перші спроби розпізнати за незнайомими знаками і речами систему звич- них значень і цінностей дезорієнтували жителів Русі. Враження були діаметрально протилежними. Одні князі мали досить реалістичне уявлення про незнаних воїнів (“стрільці”, “ратники й добрі вої”). Інші навпаки, оцінювали їх лише за зовнішніми ознаками (“вони прості люди є, гірші від половців”)52. Спроби застосувати зрозу- мілі й звичні символи й форми поведінки для спілкування призвели, як відомо, до трагічних наслідків. Русичі виходять назустріч татарам з хрестами, а їх, натомість, знищують – зазначає літопис53. Поступово образ татар з “невідомої сили” перетво- рився на щось конкретніше й осяжніше, проте не менш небезпечне. У свідомос- ті руських книжників з ними був пов’язаний, зокрема, образ медіанітів, які втекли на край світу і звідти напали на Русь, – енергійних та витривалих людей, які хар- чуються кониною, мають власні релігійні уявлення й обряди, визнають полігамію та упродовж відносно короткого часу (39 років) намагаються підкорити собі весь світ54. Крім того, руські літописці часто вказували “немислиму кількість” монголь- ських військ. Під час “смути” в Орді, зауважував літописець, “побили вони одні од- них, як піску морського”55. Натомість, розповідаючи про заблукалі в горах війська Ногая й Телебуги, літопис із певною сатисфакцією стверджує про “незчисленну кількість” загиблих монголів, апелюючи до свідків, які називали вражаючі кількос- ті: “самовидци жє тако рекоша: умръшихъ бысть 100 тысячь”. На тлі звістки про такі масштабні втрати літописець спеціально вмістив повідомлення, що “осором- лений Богом” Телебуга вернувся з гірського походу сам, пішки, лише з дружиною та однією кобилою56. Взагалі ж татар сприймали як підступних, хитрих, жорстоких ворогів, інколи як напівлюдей, які не милують навіть немовлят. Різна шкала релі- гійних, моральних і звичаєвих цінностей з обох боків утворювала міцну стіну сте- реотипів. Монголи для русичів були “безбожними агарянами”, посланими Госпо- дом як кара за старі гріхи. Натомість мешканці Русі були для татар маргінальним явищем: “orusut irgen” (“руські люди”) – лише піддані, цінність яких вимірюється їхнім, насамперед ремісничим, умінням, а також об’єкт воєнних набігів. Для спіл- кування з монголами русичам (та європейцям загалом) необхідно було оволодіти мінімумом важливих знань про чужу культуру і знаками, що їх виражали: символі- кою та єрархією кольорів (золотого, блакитного, червоного, чорного і зеленого) на тамгах, зображень на пайцзах та матеріалу, з якого вони зроблені (золота, срібла, бронзи), відокремлення “щасливих” барв і чисел від “нещасливих” тощо57. Проте 52 Там же. – С. 89. 53 Там же. – С. 91. 54 Паславський І. Український епізод Першого Ліонського собору (1245 р.). Дослідження з історії європейської політики Романовичів. – Львів, 2009. – С. 88–92, 101–104. 55 Галицко-Волынская летопись. – С. 143. 56 Там же. – C. 155. 57 Докладніше див.: Kalużynski S. Dawni mongolowie. – Warszawa, 1983. 109“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… найважчим до подолання був обрядовий бар’єр. Так, церемонія поклону ханові в зображенні літописців принижує руського князя, а “поклоніння кущу” сприйма- ється відступництвом від християнства. Тому перше випробування для русичів ви- глядало не таким страшним, як друге. Невипадково літописний Данило Романович, опинившись в Орді, відкидає пропозицію Сомогура “поклонитися кущу”: від цьо- го “гріха” його звільняє аудієнція у Батия58. При цьому літописець звертає увагу на весь ризик цього кроку, пригадуючи історію мучеників – Михайла Чернігівського та його слуги, які не дотрималися церемонії й поплатилися за це життям59. Загалом, монгольський шаманізм руські книжники вважали, фактично, одним із виявів аб- солютного зла. Як відомо, монголи сповідували культ землі, вогню, вічного неба і небесних світил, зокрема сонця й місяця, яких вважали добрими божествами, а та- кож поклонялися предкам-родоначальникам. Крім того, серед монгольських пле- мен були поширені ворожіння та віра в чудотворні заклинання. Їхні обряди викли- кання духів супроводжувалися специфічними окриками та рухами тіла шаманів, використанням шаманських дерев (молодих берізок чи березових гілок), кривавих жертвоприношень, розбризкування молока та чаю тощо60. Русичі дивилися на ці ритуали як на вияви антисвіту. Тут вони вбачали контакт із демонічними силами: “…нечестиві чаклунські суєслів’я, Чінгісханові наслання, кровопиття, волхвування, поклоніння сонцю, місяцю і землі, і померлим у пеклі отцям, і дідам, і матер’ям”61. Обережно, навіть вороже галицькі та волинські хроністи трактували також пиття кумису (“кумузу”). Ймовірно, через особливий вигляд та смак вони вважали “чор- не молоко” “нечистим” напоєм, протиставляючи звичному для себе вину. Саме таку альтернативу в літописі пропонує Данилові й сам Батий, вказуючи на незвичність “кумузу” для чужинців: “…не обыкли пити молока, пій вино”62. Зі свого боку, татари надавали великого значення обрядам, яким чужинець повинен підкоритися, частково уподібнюючись до монгола. Споживання кумису було для них важливим елементом і повсякденної культури, і релігійних ритуалів. Натомість для чужинців воно, як і “поклоніння кущу”, поклони хану й “княгині Баракчиновій” у сцені з Данилом Романовичем мало стати символом підкорення і вимушеної акультурації. Невипадково в літописному тексті Бату-хан позитив- но оцінює згоду князя Данила Романовича спробувати кумис як своєрідний “пе- рехід” в іншу етнічну спільноту: “Ти вже наш-таки, татарин! Пий наше пиття!”63. Зрештою, добровільно чи недобровільно представники руської культури засвою- вали необхідні елементи монгольської цивілізації, хоча й з відповідною адапта- цією до власної культури. Зокрема, монгольські імена галицькі й волинські літо- писці подавали у видозміненій, звичній для себе формі: Чігизакон (у сполученні 58 Галицко-Волынская летопись. – С. 118. 59 Там же. – С. 119. 60 Михайлов Т. Из истории бурятского шаманизма (С древнейших времен по XVIII в.) – Новосибирск, 1980. – С. 210–270. 61 Галицко-Волынская летопись. – С. 118. 62 Там же. – С. 119. 63 Там же. Роман Голик110 Чигизаконова мечтаніа), Урдюй, Бирюй, кайдеш, Бечак, Менгу / Менгутимер, куюк, Себідяй, Бурондай, куремса, Телебуга, Манман, Балай, Ногай, котлубуга, Ешимут, Тегичага, Мамьшій, козій, кубатана, Ягураин тощо. У трансформова- ному вигляді в мовлення мешканців княжої Галичини й Волині проникали також й інші запозичення з монгольської мови, кількість яких була відносно великою: баскакъ, богатир / богатуръ, коярь, ярыкъ, хъзъ, кумузъ, чюмъ тощо64. Однак куль- турна та соціальна дистанція між татарами та мешканцями Галицько-Волинського князівства й надалі була значною. “Злобі й лесті їх нема кінця”, – спеціально на- голошував літописець. Він називав тих князів, яких татари знищили (Ярослава Суздальського, Михайла Чернігівського), щоб довести основну тезу: контакти з монгольським світом – потенційна небезпека для русичів загалом та руських во- лодарів зокрема65. Невипадково більшість татарських полководців у літописі су- проводжують стереотипні атрибути: “безбожний і / або окаянний”. Невдачі мон- гольського війська літописці сприймали як кару Божу, спрямовану проти “поганих і нечестивих”. Лише в нечисленних ситуаціях, наприклад, коли татари виступають союзниками галицько-волинських князів у боротьбі з прибалтійськими язичника- ми, їх трактували як “менше зло”. Однак сама стилістика зверхності, що її вико- ристовують щодо квазісоюзників монгольські володарі у Галицько-Волинському літописі, – це риторика сюзерена супроти васалів: “Всєгда ми жалуєте на литву; осе же вамъ далъ єсмъ рать и воєводу с ними…”, – звертається літописний Ногай до руських князів66. Тому і в цих випадках літопис вбачає татарське домінування над Руссю. Так, в одному з походів Лева Даниловича на Литву поруч із монгола- ми беруть участь численні руські володарі, яких татари дають Левові на допомо- гу і які діють, значною мірою, з примусу: “…тогда бо бяху вси князи въ воли та- тарской”, – зауважує літопис67. На цьому тлі дещо меншою стала відстань між русичами і половцями. Давній стереотип дикого степовика, який проливає кров і нахваляється цим, їсть хом’яків та ховрахів і, навіть, мертвечину68, поволі трансформувався в “лагідніші” форми. Може саме тому літопис, поряд зі згадкою про Романа Мстиславича, яким “полов- ці дітей страшили”, наводить легенду про євшан-зілля, Сирчана та гудця Ора. Це не лише зацікавлення життям східних сусідів, а й певне співчуття до них. Про ін- терес, а водночас і про “звикання” до половців вказує спосіб передачі половецьких імен й прізвиськ (Сирчан, ор, отрок, кончак, котянь, Сомогур, Бастий, Бігбарс, Актай) та певна русифікація їхніх патронімів (Юрій кончакович, котян Сомови- тович) у галицько-волинському літописанні. Однак частково асимільовані, а част- ково винищені монголами, не зовсім “чужі”, але й не “свої”, половці поступово взагалі зникають з поля зору хроністів та зі сторінок їхнього тексту. 64 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис. – С. 102. 65 Галицко-Волынская летопись. – С. 119. 66 Там же. – С. 149. 67 Там же. – С. 147. 68 Толочко о. Образ “чужинця”… – С. 33. 111“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… “Своїми” чи “чужими”, залежно від ситуації, виступають і прибалтійські на- роди й племена: литовці, ятвяги й “жемоїть” (жемайти). З одного боку, літописці подають їх як ворогів, які живуть у поганстві, з іншого – стверджують, що ці язич- ники перебувають на шляху християнізації. Часто поділ на “злих” і “добрих” при- балтів для галичан та волинян проходить між родичами – християнами та язичника- ми. Наприклад, поганин Тройден у зображенні літопису – “окаянний, і проклятий, і немилостивий”, а його християнізовані брати навпаки – втілення любові, поко- ри й смирення. При цьому “беззаконий” володар в уявленні руського книжника стає моральним двійником “класичних” негативних персонажів церковної історії: “…акь бо бяшеть беззаконникь, яко и Антиохь Сурьскій, и Иродь Ієрусалимскый и Нерон Римьскый”69. Частина прибалтійських вождів в уяві літописців взагалі пере- творювалися на поганських чаклунів, як, наприклад, наділений незвичайними атри- бутами Скомонд. Цей волхв і оракул, в уявленнях руських книжників, “швидкий, як звір, пішки ходячи, звоював Пінську землю”70. Водночас, наголошують вони, литовці та ятвяги ментально перебувають на межі поганського та християнського світів, у сфері двовір’я. Так, Миндовг (Миндаугас), хоч і християнин, поклоняєть- ся “заячому богу” й відкрито дотримується давніх ритуалів (“спалення померлих”, жертвоприношення) та уявлень, які для руського літописця – поганські забобони: “…коли ж виїжджав на поле і вибіг заєць на поле, … не входив у лісову хащу і не смів навіть різки вломити”. Отож, його хрещення оманливе – зробив висновок літописець71. Водночас в уяві цього автора сам метод християнізації, наприклад, литовців був приречений на невдачу. Він сприймався як наслідок непорозуміння між західними християнськими володарями, частина з яких протегувала одного вождя (Миндовга), а інша – його супротивника (Тевтивила). У цьому контексті лі- топис стає на боці останнього, а хрещення Миндовга подає як позбавлений будь- якої стратегії результат підкупу ризького магістра Андрія. При цьому насильна, але повна християнізація поган виявляється доцільнішою, ніж добровільне, але поверхове й часткове прийняття нової віри: “Тевтивила ж підтримував єпископ і пробощ Віржан, які… знали, що коли б Тевтивила не вигнали, Литовська земля була б у їхніх руках, і поневолі прийняли б хрещення. А нехристиянами литовців зробив Андрій і позбавлений був сану своїми співбратами”72. Помітно, що на ет- ноконфесійні уявлення про Литву накладені певні політичні симпатії й антипатії літописця. Так, Миндовг / Миндаугас у літописі зображений, в основному, негатив- но. Це не лише прихований поганин, а й “гордий” деспот, який концентрує в руках усю владу (“cамодръжєць бывъ во всей земли Литовской”) і нищить навіть влас- них родичів73. Водночас історію Миндаугаса літописець нерідко переповідає ніби- то “зсередини”, з внутрішньолитовської перспективи. Так, наприклад, з’являється картина “каріння” – плачу Миндовга за померлою дружиною, на тлі якої хроніст 69 Галицко-Волынская летопись. – С. 146. 70 Там же. – С. 115. 71 Там же. – С. 123. 72 Там же. 73 Там же. – С. 122, 141. Роман Голик112 змальовує політичні інтриги між литовськими володарями74. Контроверсійним у тексті є й зображення його сина, Войшелка. В уявленні літописця він проходить еволюцію від кровожерливого язичника до покірного християнина. Спочатку його описано як майже божевільного поганина, оплутаного манією убивства: “и нача проливати крови много: убивашеть бо на всякъ день по 3 по 4; которого же дни не убіяше, печаловаше тогда, коли же убіаше кого, тогда вєсєль бываше”75. Далі літо- пис фіксує абсолютну зміну поведінки: в серце Войшелка входить “страх Божий” і він не просто приймає християнство, а й стає аскетом-ченцем спочатку в Поло- нині, а згодом в Угровську, в монастирі святого Даниїла76. Водночас у літописній інтерпретації постриг Войшелка криється певна двозначність (добровільний чи, навпаки, примусовий акт?)77. Отож, у сприйманні цієї постаті залишається певна двоїстість. Хоча смерть Войшелка в монастирі від рук Льва Даниловича літопис однозначно трактує уже як убивство “доброго християнина”. Загалом же, ятвяги й литовці в рецепції середньовічних галичан та волинян – це “іноді хоробрі” й добрі воїни, які, проте, приносять жертви “Нонадієві, Телявелі, Дєвериксу і Мейдейну” та іншим божествам, “тобто бісам”. Під час та після бою литовські воїни також не цураються своїх вірувань. Так, на місці спаленого селища, зауважує літописець, вони “тужаху і плеваху, по-свойски рєкуща “Янда”, възывающе Богы своа, Ань- дая и Дивирикса, и вся Богы своя поминающи”78. Тому доля прибалтів-нехристиян для християнського літописця визначена наперед: коли в бою гине ятвязький воїн, його душа виходить “з кров’ю в пекло”. Закономірною, з такого погляду, виглядає в устах “безбожних” формула підкорення, з якою ятвяги звертаються до Володи- мира Васильковича, просячи допомоги від голоду: “…не помори нас, а перекорми нас собі”79. В ідеології літописців ці слова видаються закономірними, бо засвідчу- ють принципову перевагу християнських (“цивілізованих”) народів над язичниць- кими (“дикими”) племенами, яку відчували середньовічні галичани та волиняни. Водночас окремі території ятвягів й литовців у галицькій частині літопису описа- ні з топографічною докладністю. Так, в контексті протистояння між Миндовгом і Викинтом під 1252 р. літопис згадує “місто, зване Тверімет”. В іншому місці автор докладно описує, як війська галичан, волинян та їхніх союзників проходять при- балтійські поселення, які він називає Болдикыща, Привища (Правила), Таисевичи, Буряля, Раймочи, комата, Дора, корковичи тощо80. Однак на це є свої причини. Тут йдеться про воєнний похід, а ятвязькі села цікаві як об’єкти завоювання, дже- рело воєнної здобичі. Водночас у ряді контекстів літопис відносно позитивно від- гукнувся, наприклад, про антипольські походи прибалтійських володарів (навіть 74 Там же. – С. 141. 75 Там же. 76 Там же. – C. 145. 77 Вілкул Т. Постриження князя Войшелка: політика князя Данила і стратегії літописців // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2008. – Вип. 2. – С. 123–129. 78 Галицко-Волынская летопись. – C. 133. 79 Там же. – С. 150. 80 Там же. – С. 129–131. 113“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… того ж “нечестивого” Тройдена, який повертається з набігу “з честю великою”)81. Натомість в іншому літописному повідомленні йдеться про голод, який однаково охоплює і Русь, і Польщу, і Литву, і землю ятвягів. При цьому голодуючі ятвяги, які звертаються до Володимира Васильковича за допомогою, зображені в літопи- сі з певним співчуттям82. Водночас хроністи фіксують у власній транскрипції чи- сельні ятвязькі та литовські імена: Войшелк, Тевтивил, Миндовг, Минтеля, Шюр- па, Мудійко, Пестило, Сиврид, Стекинт, Юндил, Довмонт, Спрудійко, Стегут, Шутр (Мондушич), Живибуд, Трентята, Висимот, Будикид, Буйвид тощо. Отож, навіть переважно мілітарний підхід до “чужої” землі був для середньо- вічного руського воїна, а також книжника й читача літопису, однією з форм пізнан- ня навколишнього світу, інших народів, їхньої мови, культури та звичаїв. “руський патріотизм” та загальна “картина світу”: внутрішня й зовніш- ня перспективи. Загалом протиставлення “свого” й “чужого” в культурі середньо- вічної Галичини й Волині будується ніби на двох паралельних підставах. Перша – стабільніша, сформована з відносно стійких структур етнічного самоусвідомлення. Вона досить чітко розмежовує народи, їхні культури й мови. Саме так протистав- ляється “русь” та “іноплемінники”. Стійка схема такої опозиції діяла лише тоді, коли йшлося про відвертих ворогів: спочатку – половців, потім – монголів, а також язичницькі народи (наприклад – прибалтів). У таких випадках літописці перено- сили на нові реалії перевірену модель, прикладаючи до недругів біблійну ритори- ку й називаючи їх “безбожними агарянами”, “моавитянами”, просто “невірними” тощо. Взагалі тогочасний світогляд ґрунтувався, очевидно, на досить різкому роз- межуванні “свого” та “чужого”, етнічно іншого, прикладом чого є відомий вислів з літописної легенди про євшан-зілля: “краще на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути”83. Так само й для руського володаря, підкреслює літо- пис, “своя” земля має особливий статус. Саме тут він почувається господарем си- туації: “Не личить мені бачитися з вами на чужій землі”, – наголошує в розмові з папськими послами, які у Кракові звертаються до нього з пропозицією про коро- нування, Данило Романович84. І навпаки, перед битвою на Калці руські князі волі- ють зустріти монголів на чужій, а не на своїй землі – ймовірно, битва поза межа- ми власної території уявляється їм стратегічно вигіднішою85. Водночас літописці послідовно вказували межу між етнічно “своїми” й “чужими”. Так, поляки / ляхи, німці, угорці / угри у свідомості руських книжників чітко відмежовані від русі, особливо в тих епізодах, де виступають воєнними супротивниками. Проте ця ж опозиція могла бути й гнучкішою, динамічнішою, залежала від змін у політичних настроях та ототожнювала “своїх” з постійними чи тимчасо- вими союзниками, а “чужих” – із супротивниками. Тоді до останніх зараховували також і ворогів з представників інших руських князівств, чи навіть з опозиційних 81 Галицко-Волынская летопись. – С. 150. 82 Там же. 83 Там же. – C. 78. 84 Там же. – C. 127. 85 Там же. – C. 89. Роман Голик114 тому чи іншому князеві груп всередині князівства, а до перших потрапляли, се- ред інших, і чужинці. Те ж стосувалося розуміння “своєї” та “чужої” землі. “Не добро намъ стояти здє близъ воюющихъ насъ иноплемнниковъ”, – говорить спо- движникам Данило Романович у момент нападу татар на Русь, вважаючи за кра- ще відійти в Мазовецьку землю. Тут місцевий володар Болеслав “дає” руському князеві Вишгород і той перебуває на чужій – своїй території, аж доки небезпека не зникає остаточно86. Саме тому існували й проміжні моделі. Наприклад, в окре- мих контекстах мешканці Галицько-Волинського князівства – представники різ- них народів та політичних орієнтацій – протиставлені таким же різношерстим прибульцям зовні. В описі воєнних дій “угри”, “ляхи”, німці, зрештою, половці виступають то як “свої”, то як “чужі”, залежно від того, співдіють вони з Рома- новичами, чи навпаки, протидіють їм. Так, при побудові Холма Данило Романо- вич запрошує до нового міста зовнішніх “приходнів”, серед яких виділено німців, русь, “іноплемінників” та поляків, – усі вони, зрештою, стають його жителями87. Складніша ситуація з монголами. Руські князі змушені виступати їхніми “мирни- ками”, однак навіть тоді літописці намагаються не зображати татарів й русь ре- альними союзниками. Взагалі, відданість Романовичам – один з основних критеріїв при поділі на “своїх” і “чужих”. Це помітно навіть на прикладі того, як змінюється образ гали- чан у літописному тексті. На його початку Галич зображений містом, яке не прий- має своїх законних володарів, нащадків Романа Мстиславовича, а позицію його жителів зведено до думки місцевих бояр, які готові шукати союзу з “іноплемін- никами”. Тож літописець називає їх “безбожними галичанами” (тобто позиціонує як “чужих” – ворогів). Натомість після того, як Данило Романович повертає отчи- ну, “галичанє и волынци” в літописному тексті стають людьми Романовичів, тоб- то “своїми”. Водночас виділення галичан та волинян із загальноруського контек- сту вказує на існування місцевого / удільного патріотизму. Загалом же, як вже зауважували дослідники, зокрема А. Генсьорський, мо- тив Русі – і як синоніма етносу (русі), і як синоніма території (Руської землі) – у Галицько-Волинському літописі простежується досить чітко. Не будемо зупиня- тися на семантичних трансформаціях цих та споріднених категорій. Цю тему – кожен зі своїх позицій – вже розвинули А. Генсьорський та В. Арістов. Проте навіть побіжний погляд на проблему показує, що акцент на “руськості” в літо- писному тексті майже постійний. При цьому на приналежності до Русі літописці наголошують, насамперед, у контексті діяльності Данила Романовича. Так, авто- ри літопису спеціально підкреслюють: саме він перший з руських князів воював недосяжні польські та чеські території. Кульмінацією ж цього прив’язування па- тріотизму до постаті князя стає розповідь про поклоніння Данила Батиєві. У цьому обов’язково-примусовому ритуалі літописець бачить cимвол не лише індивідуаль- ного та династичного, а й, певною мірою, загальноруського приниження: “О, злі- ша зла честь татарська! Данило Романович, князь великий, який володів Руською 86 Галицко-Волынская летопись. – С. 110. 87 Там же. – С. 134. 115“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, із братом своїм, та іншими краями, нині стоїть на колінах і холопом називається, і данини хочуть, на життя не споді- вається й погрози йдуть!”88. Цей текст демонструє ще й інший феномен. Розуміння того, чим є Русь, яку репрезентує Данило Романович, змінюється залежно від ракурсу, в якому на неї дивляться літописці: адміністративно-територіального, політичного та / чи етно- конфесійного. Крім того, не можна забувати про існування того ж таки локаль- ного патріотизму галичан та волинян. Його специфіку визначало, зокрема, й те, з представниками яких народів контактували й конфліктували мешканці Галицько- Волинського князівства. Воно, як відомо, було ареною активної міжетнічної взає- модії, зустрічі цивілізацій. Невипадково в одному з літописних епізодів німці диву- ються татарському спорядженню руських воїнів Данила Романовича89. Свого часу польська історіографія акцентувала на тому, що етнонаціональна свідомість поля- ків у середні віки частково сформувалася під впливом боротьби з німецьким натис- ком на схід90. Ця концепція передбачає певну долю міфологізму. Але той факт, що етнічна ідентичність формується, зокрема, й за принципом “з ким і проти кого”, особливо важливий також і в контексті Галицько-Волинського князівства – одного з тих регіонів, які сприймалися пограниччям, “воротами” християнського світу91. Той же Данило Романович у літописі намагається збудити патріотизм мешканців Галича, протиставляючи “нестерпну” владу “чужих” законній владі “своїх” воло- дарів (“О мужі городські! Доки будете терпіти іноплемінних князів державу”92) і закликаючи скинути ярмо “іноязичників” (“людей іншої мови”). Невипадково ет- нічні стереотипи “виходять на поверхню” літописного тексту дуже часто саме в описах війн93. Зрештою, самосвідомість тих русичів, які часто стикалися з поляка- ми, угорцями, німцями, чехами – з одного боку, та ятвягами, жемайтами, литовця- ми, половцями, монголами – з іншого, в силу географічних та цивілізаційних об- ставин мала іншу конфігурацію, ніж ментальність тих, які жили в інших руських регіонах. Цілком можливо, що й сам образ Русі та й ставлення до цього терміна в середньовічній Галичині та Волині були також особливими, що й відзначив А. Ген- сьорський. Його концепція про вживання назви “Русь” у значенні “народу Галичини й Волині”, і словосполучення “Руська земля” – як синоніма Галицько-Волинського князівства94 насправді має підґрунтя не лише в давніх ідеологічних переконаннях 88 Галицко-Волынская летопись. – С. 119. 89 Там же. – С. 122. 90 Bardach J. ĽEtat polonais aux Xe et XIe siècle // L’Europe aux IXe – XIe siècle. – Varsovie, 1968. – P. 318. 91 ле Гофф Ж. Людовик ІХ Святой / Пер. с фр. – Москва, 2001. – С. 42. 92 Галицко-Волынская летопись. – С. 105. 93 Див. про це: Голик Р. Війна і Русь: Еволюція уявлень про збройні конфлікти у середньо- вічній та ранньомодерній культурі та їх рецепція у модерній Галичині // Україна... – С. 212–236. 94 Генсьорський А. Галицько-Волинський літопис (Процес складання, редакції і редактор- ство.) – Київ, 1958. – С. 87–89. Роман Голик116 дослідника. Вона коріниться у специфіці середньовічного патріотизму. Це синтез феодальної відданості й вірності володарю, зв’язку між васалом і сюзереном, від- чуття корпоративної та територіальної близькості в межах династійних держав / князівств із почуттям понад територіальної / супрарегіональної спільності в ме- жах Руської землі та руського етносу і навіть певної гордості за приналежність до них. У цьому сенсі – хоч і з певним застереженням – галицько-волинську ідентич- ність ХІІІ ст. можна вважати одним із прообразів пізнішої руської етнічної само- свідомості, яка через багато століть стала, зрештою, українською. Водночас усе сказане не означає, що руські території в дискурсі Галицько- Волинського літопису повністю відмежовані від зовнішнього (“чужого”) просто- ру. Навпаки, в окремих епізодах галицькі й волинські автори акцентують вселен- ські масштаби тих чи інших природних феноменів: “Тієї ж зими не лише в одній Русі був гнів Божий у вигляді мору, але й в Ляхах, тієї ж зими і в Татарах вимерло усе: і коні, й худоба; все вимерло – нічого не залишилося”95. Сьогодні нелегко ре- конструювати загальну картину світу на підставі літописного тексту. Проте видно, що ойкумена галицьких та волинських книжників ділиться на віддалений, ближ- чий і дуже близький літописцям світ96. Далекими для літописців є чужі народи / території навколо Руської землі: на Заході – ляхи / поляки / Ляська земля, чехи / Чеська земля, німці / Німецька й Ракуська земля та “стол святого Петра”, на Пів- ночі – Литва / Литовська земля, ятвяги, Жемоїть і “німці в Ризі”; зрештою, на Схо- ді – Половецька земля й татари (Орда). Однак ментальна / географічна віддаль між Руссю й цими землями насправді різна: ляхи і литва, ятвяги та жемайти, а також половці до неї дещо ближчі (і, отже, звичніші), ніж німці, чехи чи Рим. До того ж, різні регіони цих земель по-різному наближені до Галицько-Волинської Русі. Так, наприклад, серед польських городів у центр уваги літописців потрапляють, насам- перед, Краків, Люблін та Сандомир, а інші відходять “у тінь”. Натомість татари / Орда політично не лише присутні у руській реальності, а й формують її. Проте в літописному зображенні вони і ментально, і географічно дуже далекі від Русі. Набагато складніша й географічно густіша картина самої Руської землі. У її центрі лежать городи Галицько-Волинського князівств: Галич, Холм, Володи- мир, Перемишль, Львів, Данилів, Белз, Коломия тощо, а також поселення навколо них. Тобто йдеться про малу батьківщину, точніше, – отчину Романовичів. Дещо віддаленішим у цій перспективі виглядає Київ (також “своя” для них територія), ще далі – міста на зразок Козельська. У Галицько-Волинському літописі усі вони, звичайно, нерівноцінні, проте фігурують поряд як жертви монгольського нашес- тя. Городи інших князівств перебувають на краю ментальної Руської землі, якою її відтворюють літописці, або ж взагалі не згадують. Загалом зрозуміло, що зовнішній світ в очах галичан та волинян ХІІІ ст. був відображений у досить специфічній перспективі. Однак літописний Універ- сум – не об’єктивний простір сучасної географії. Це суб’єктивний конструкт 95 Галицко-Волынская летопись. – C. 157. 96 Подібну схему бачимо в: Федорак Н. Поетика... – С. 54. 117“Тоземльцы и иноплємєнникы”: “руський патріотизм”, “образ світу”… середньовічної уяви, умовно кажучи, поділений на чисельні землі Миръ, у центрі якого стоїть Русь – “велика отчина” Романовичів. Roman Holyk. ТозЕМльцы и иНоПлєМєННикы: tHe “RUS’ patRio- tiSM”, “iMage of tHe woRdl” and tHe etHnic SteReotypeS in tHe Me- dieval galicia and volHynia the articles examines the image of the world and the peoples, the opposition of the “ones” / “insiders” and the “others”/ “outsiders”/“aliens”/ “strangers” and “the Rus’ patriotism” in the perception of the authors of the Наlych-volhynian chronicle. Key words: ethnic stereotypes, history, mentality, the Наlych-volhynian chroni- cle. Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України Роман Голик118

"Тоземльцы и иноплємєнникы": "руський патріотизм", "образ світу" та етнічні стереотипи середньовічньої Галичини й Волині

Institution

Ähnliche Einträge