Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II
Впроваджуються до наукового обігу відомості мандата імператора Фрідріха II (15.01.1240) про виплату послам “короля Русі” 500 марок сріблом, які імператор позичив від віденського купця Генріха Колоди на початку 1237 р. й передав князеві Данилу Романовичу у винагороду за його перехід на сторону імп...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178874 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 180-186. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178874 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788742021-03-22T01:25:55Z Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II Майоров, О.В. Статті Впроваджуються до наукового обігу відомості мандата імператора Фрідріха II (15.01.1240) про виплату послам “короля Русі” 500 марок сріблом, які імператор позичив від віденського купця Генріха Колоди на початку 1237 р. й передав князеві Данилу Романовичу у винагороду за його перехід на сторону імператора в конфлікті з австрійським герцогом Фрідріхом Бабенберґом. Тоді ж князь Данило отримав від імператора титул короля Русі. Published the text of the mandate of Emperor Frederick II (15.01.1240) to pay Ambassadors the “King of Russia” 500 marks in silver. This amount Emperor borrowed the Viennese merchant Henry Beam. The money was transferred in early 1237 by Prince Daniil Romanovych. It was a reward for crossing the Prince to the Emperor in conflict with the Austrian duke Frederick Babenberg. Then Daniel Romanovych received from the Emperor the title of King of Russia. 2011 Article Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 180-186. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178874 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Майоров, О.В. Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II Княжа доба: історія і культура |
| description |
Впроваджуються до наукового обігу відомості мандата імператора Фрідріха
II (15.01.1240) про виплату послам “короля Русі” 500 марок сріблом, які імператор
позичив від віденського купця Генріха Колоди на початку 1237 р. й передав
князеві Данилу Романовичу у винагороду за його перехід на сторону імператора в
конфлікті з австрійським герцогом Фрідріхом Бабенберґом. Тоді ж князь Данило
отримав від імператора титул короля Русі. |
| format |
Article |
| author |
Майоров, О.В. |
| author_facet |
Майоров, О.В. |
| author_sort |
Майоров, О.В. |
| title |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II |
| title_short |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II |
| title_full |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II |
| title_fullStr |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II |
| title_full_unstemmed |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II |
| title_sort |
невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя данила романовича з імператором фрідріхом ii |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178874 |
| citation_txt |
Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича з імператором Фрідріхом II / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 180-186. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT majorovov nevídomijepízod1237rokuuvzaêminahknâzâdanilaromanovičazímperatoromfrídríhomii |
| first_indexed |
2025-07-15T17:34:56Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:34:56Z |
| _version_ |
1837735238165331968 |
| fulltext |
Княжа доба: історія і культура. 4/2011180
Олександр МАЙОРОВ
НЕВІДОМИЙ ЕПІЗОД 1237 РОКУ У ВЗАЄМИНАХ КНЯЗЯ
ДАНИЛА РОМАНОВИЧА З ІМПЕРАТОРОМ ФРІДРІХОМ II
Впроваджуються до наукового обігу відомості мандата імператора Фрідрі
ха II (15.01.1240) про виплату послам “короля Русі” 500 марок сріблом, які імпе
ратор позичив від віденського купця Генріха Колоди на початку 1237 р. й передав
князеві Данилу Романовичу у винагороду за його перехід на сторону імператора в
конфлікті з австрійським герцогом Фрідріхом Бабенберґом. Тоді ж князь Данило
отримав від імператора титул короля Русі.
Ключові слова: князь Данило Романович, імператор Фрідріх II, австрійський
герцог Фрідріх Бабенберґ.
15 січня 1240 р. німецький імператор Фрідріх II віддав письмове розпоряд-
ження (mandatum) своїм міністеріалам в Італії, копія якого збереглася у реґестах
імператора (Regesta imperatori Frederici II. Fol. 54v.)1. У документі йдеться про
надання купцю з Відня Генріхові Колоді (Henrico Baumo de Wienna mercatori)
права отримати і безперешкодно вивезти через морські порти з Апулії та інших
італійських володінь Фрідріха до Венеції 4 462,5 ласти зерна (ласт – міра об’єму
сипких тіл, що дорівнює 15,75 чвертям або близько 2,5 тис. літрів)2. Зерно мало
покрити позичені імператорові в різний час тисячу марок срібла у великих кре-
монських динаріях. Шляхом складних перерахунків встановлювалося, що всі ви-
трати купця дорівнюють вартості зазначеного зерна, яке мала надати імператорська
курія з майбутнього врожаю3.
З тисячі марок, які позичив Генріх Колода, половину внесено в імперську
палату поблизу Парми 7 грудня ХIII індикта (1239). Інші 500 марок були позичені
раніше і призначалися для виплати послам “короля Русі”.
У документі вказано, що частина зерна призначалася віденському купцеві
й “вірному підданому” імператора “для покриття витрат, які він поніс з нашого
1 Mandatum ad Alexandrum, filium Henrici, ut Henrico Baumo de Wienna mercatori pro marcis
argenti mille quas in camera mutuavit, frumenti salmas quatuor millia quadringentas sexaginta
duas et mediam de regno libere extrahendas exhiberi faciat // Historia diplomatica Friderici
Secundi: sive constitutiones, privilegia, mandata, instrumenta quae supersunt istius impera-
toris et filiorum ejus; accedunt epistolae paparum et documenta varia / Ed. J.-L.-A. Huillard-
Bréholles – Paris, 1860. – T. 5: A mense Ianuario 1237 ad mensem Augustum 1241. – Pars 2.
2 Ibid. – P. 677–678.
3 Ibid.
веління за послів короля Русі, в той час, коли ми перебували у Відні, за які [витра-
ти – О. М.] ми раніше обіцяли [передати] йому одне місто в Австрії у держання і
узуфрукт* доти, поки ті гроші ми не компенсуємо, і з причини війни це місто він
не міг ані взяти, ані держати”4.
З наведеного уривка випливає, що під час перебування у Відні Фрідріх II
мав контакти з якимось руським правителем, удостоєним в імперській канцелярії
королівського титулу. Ці контакти призвели до виплати руському королеві значної
грошової суми. Не в змозі заплатити з власних коштів, імператор позичив гроші в
одного з багатих віденських купців5.
Про надання Генріхові Колоді в оплату боргу 4462,5 ластів зерна йдеться в ще
одному розпорядженні Фрідріха II від 17 травня 1240 р., запис про яке зроблено в
реґестах імператора на тому ж аркуші, де розміщено наведений текст мандата від
15 січня. Новий документ підтверджує попередні зобов’язання щодо віденського
купця6.
Виходячи з наведених свідчень, можна припускати, що між імператором і
руським королем укладено певну угоду: король отримував гроші за якісь важливі
послуги. Про значення домовленості для Фрідріха свідчить не тільки розмір
сплаченої винагороди, а й надзвичайність заходів з вишукування необхідної суми.
Крім гарантій повернення грошей, Фрідріх зобов’язався передати кредиторові в
держання і узуфрукт одне з імперських міст в Австрії. Такий захід, безсумнівно,
підвищував соціальний статус, ставлячи купця поряд із можновладними феода-
лами, васалами імператора.
Вказівка, що гроші передано послам руського короля під час перебуван-
ня імператора у Відні, відносить цю подію на початок 1237 р. Оголосивши про
позбавлення влади австрійського герцога Фрідріха II Войовничого (з династії
Бабенберґів), імператор ввів війська до Відня і особисто прибув до австрійської
столиці в січні 1237 р., залишаючись тут до середини квітня. Фрідріх II проголосив
у Відні свого сина Конрада новим німецьким королем й оголосив столицю Австрії
вільним імперським містом із наданням городянам широких прав самоврядування
та торгових привілеїв7.
* Узуфрукт – безумовне володіння.
4 “…pro expensis quas de mandato nostro fecerat, nobis dudum existantibus in Winna, pro
nunciis regis Ruscie, pro quibus videlicet obligaveramus ei villam unam in Austria tenendam
et usufruendam sibi quousque de ipsa pecunia quietaretur a nobis, et occasione guerre villam
ipsam habere non potuit nec tenere…”: Historia diplomatica Friderici Secundi... – P. 677–
678.
5 Див.: Opll Fr. Studien zur frühen Wiener Handelsgeschichte // Wiener Geschichtsblätter. –
Wien, 1980. – Bd. 35. – S. 59 f.
6 “Fridericus Romanorum imperator, Petro de Castaldo, magistro procuratori curiae loco Alex-
andri filii Henrici statuto, denuo mandat ut Henrico Baumo de Wienna mercatori 4462 ½ sal-
mas frumenti assignari faciat pro quietatione mutui”: Historia diplomatica Friderici Secun-
di… – T. 5, рars 2. – P. 993–994.
7 Див.: Juritsch G. Geschichte der Babenberger und ihrer Länder. 976–1246. – Innsbruck, 1894. –
S. 555–580; Hausmann Fr. Kаiser Friedrich II. und Österreich // Probleme um Friedrich II. /
181Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича…
Згаданим у документі “королем Русі” в цей час міг бути лише галицько-
волинський князь Данило Романович, що прибув до Австрії для участі в конфлікті
герцога Фрідріха Войовничого з імператором Фрідріхом II. У Галицько-Волинському
літописі читаємо: “В то время пошелъ бяше Фридрихъ цесарь [імператор
Фрідріх II – О. М.] на герцика [Фрідріха Войовничого – О. М.] воиною, и вос-
хотеста ити Данилъ со братомъ Василкомъ герцикови во помощь, королеви же
[угорський король Бела IV – О. М.] возбранившоу има, возвратистася во землю
свою”8. Михайло Грушевський датував виступ Данила і Василька ранньою весною
1237 р.9
Дані реґестів імператора Фрідріха II про його контакти з галицько-волинським
князем на початку 1237 р. не відображені у чималій літературі, присвяченій Данилові
Романовичу. Цей епізод випав також з поля зору авторів робіт про імператора
Фрідріха. Однак ще в ХIХ ст. Юліус Фіккер і Едуард Вінкельманн у коментарях
до реґестів документів Фрідріха II відзначали, що в мандаті від 15 січня 1240 р.
“королем Русі” міг бути названий Данило Романович10. Подібного погляду до-
тримуються також Клаус Лорманн і Фердінанд Опль, припускаючи водночас, що
згадка про короля може стосуватися ще також владимиро-суздальського князя
Юрія Всеволодовича (Георгій II)11. Але причетність останнього до подій початку
1237 р. у Відні нічим не підтверджена.
Зіставляючи відомості мандата Фрідріха II зі звісткою Галицько-Волинського
літопису про виступ Романовичів на підтримку герцога Фрідріха Войовничого
проти німецького імператора, не можна не зауважити, що названі джерела подають
зовсім протилежні версії подій початку 1237 р.
У нас немає підстав сумніватися в надійності наведених звісток або відкидати
якусь із них як недостовірну. Можна припустити, що в результаті походу до Австрії
у відносинах галицько-волинських князів з герцогом Фрідріхом відбулася карди-
нальна зміна. Маючи спершу намір стати на його захист, Романовичі врешті опи-
нилися в таборі головного ворога Бабенберґа – імператора Фрідріха II. Переміна,
безсумнівно, відбулася внаслідок особистих контактів Данила Романовича з
імператором в австрійській столиці.
Hrsg. von J. Fleckenstein. – Sigmaringen, 1974 (Vorträge und Forschungen. – Bd. 16); Lech
ner К. Die Babenberger. Markgrafen und Herzoge von Österreich. 976–1246. – Wien; Köln;
Graz, 1976. – S. 283–287. Stürner W. Friedrich II. Der Kaiser. 1220–1250. – Darmstadt,
2000. – Teil 2. – S. 282, 302, 304.
8 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Москва, 1998. – Т. 2. –
Стб. 776–777.
9 Грушевський М. Хронольогія подїй Галицько-Волинської літописи // Записки Наукового
товариства імені Шевченка. – Львів, 1901. – Т. 41. – С. 27.
10 Regesta Imperii. – Innsbruck, 1881. – T. 5: Jüngere Staufer 1198–1272 / Ed. J. Fr. Böhmer –
Bd. I: Die Regesten des Kaiserreichs unter Philipp, Otto IV, Friedrich II, Heinrich (VII),
Conrad IV, Heinrich Raspe, Wilhelm und Richard / Bearb. J. Ficker und E. Winkelmann. –
Abt. 1. – S. 442. – Nr 2209a (див. також: Nr 2713).
11 Lohrmann K., Opll Fr. Regesten zur Frühgeschichte von Wien. – Wien, 1981. – Nr 574. –
S. 143.
Олександр Майоров182
П’ятсот марок сріблом, які за наказом Фрідріха II його кредитор передав
послам короля Русі, очевидно, мали стати компенсацією витрат Романовичів у
зв’язку з походом до Австрії, а також винагородою за перехід на сторону німецького
імператора.
Щедрими грошовими подарунками Фрідріх II неодноразово вербував
союзників. До подібних кроків він якнайактивніше вдавався під час боротьби зі
своїм бунтівним сином, німецьким королем Генріхом (VII), переманивши у 1235 р.
велику частину його прихильників переважно коштом імператорської скарбниці12.
Щедрістю імператора намагався тоді скористатися й австрійський герцог, запро-
сивши дві тисячі марок сріблом, але отримав відмову13.
На рішення Романовичів перейти на сторону імператора мала вплинути також
позиція угорського короля Бели IV, супротивника Фрідріха Войовничого. Цей факт
знайшов відображення у повідомленні літопису про те, що Бела заборонив Данилові
та Васильку воювати на боці австрійського герцога (“королеви же возбранившоу
има”)14. Король від початку відігравав помітну роль у залученні Романовичів до
австрійських справ. Саме він напередодні описуваних подій запросив Данила до
Угорщини, обіцяючи йому особливі почесті (“звалъ его на честь”)15.
Враховуючи постійний інтерес Романовичів до австрійських справ у май-
бутньому і їх наполегливі спроби оволодіти престолом Бабенберґів після смерті
Фрідріха Войовничого16, можна припустити, що якісь міркування щодо Австрії
у Данила виникли уже в другій половині 1230-х років під час гострої політичної
кризи, що там вибухнула. Його настроєм не забарилися скористатися вороги гер-
цога Фрідріха – німецький імператор і угорський король: вони зробили ставку на
Данила як потенційного суперника Бабенберґа і з цією метою намагалися залучити
князя на свою сторону.
Підставою, щоб стати претендентом на австрійський престіл для Данила
Романовича була спорідненість з династією Бабенберґів по жіночій лінії: мати Данила,
княгиня Євфросинія-Анна – донька візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела17, а
12 Див., наприклад: Глогер Б. Император, бог и дьявол: Фридрих II Гогенштауфен в исто-
рии и сказаниях. – Санкт-Петербург, 2003. – Гл. 6.
13 Historia diplomatica Friderici Secundi: sive constitutiones, privilegia, mandata, instrumenta
quae supersunt istius imperatoris et filiorum ejus; accedunt epistolae paparum et documenta
varia / Ed. J.-L.-A. Huillard-Bréholles. – Paris, 1855. – T. 4: A mense оctobre 1231 usque
ad mensem unium 1235. – Pars 2. – P. 854. Див. також: Regesta Imperii. – T. 5. – Bd. I. –
Abt. 1. – Nr 2089 e.
14 Ипатьевская летопись. – Стб. 776–777.
15 Там же. – Стб. 776.
16 Докладніше про це див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ, 1993. – Т. 3. –
С. 74–76, 518–519; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Мо-
сква, 1950. – С. 255 і далі.
17 Див.: Майоров А. В. Дочь византийского императора Исаака II в Галицко-Волынской
Руси: княгиня и монахиня // Древняя Русь: вопросы медиевистики. – 2010. – № 1. –
С. 76–106 (http://www.drevnyaya.ru/vyp/2010_1/part_10.pdf).
183Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича…
мати Фрідріха Войовничого, австрійська герцогиня Феодора (дружина Леопольда VI)
доводилася Ісааку II племінницею або онукою18. За свідченням Мелькських анна-
лів, Феодора була донькою грецького короля (Theodoram filiam regis Grecorum)19.
В іншому австрійському джерелі вона названа “онукою від доньки імператора
Константинополя” (Constantinopolitani imperatoris ex filia neptem)20. Латинське neptis
“онука” в середньовіччі могло вживатися також у значенні “племінниця” і вислів
neptis ex filia міг означати “племінниця по жіночій лінії”, тобто донька сестри.
Детлєв Швенніке і Андреас Тілє вважали, що Феодора була донькою Йоана
Ангела, молодшого брата Ісаака II. Можливість для переговорів про її майбутній
шлюб із Леопольдом могла виникнути 1189 р. під час Третього Хрестового походу,
в якому брав участь згаданий брат Феодори Андронік Ангел, що став заручником
Фрідріха Барбаросси, гарантуючи участь у поході свого дядька Ісаака II21. Втім,
про севастократора Іоана Ангела і його родину знаємо дуже мало: відомо лише,
що в нього було двоє дітей, зокрема, – син Андронік, ім’я та стать другої дитини
не встановлено22.
Спорідненість Романовичів із Бабенберґами могла мати важливе значення для
імператора при виборі наступників фактично поваленого його зусиллями на початку
1237 р. герцога Фрідріха Войовничого. Право успадковувати престіл Бабенберґів
по жіночій лінії санкціонував дід Фрідріха ІІ, імператор Фрідріх I Барбаросса,
його не раз використовували правителі Священної імперії для досягнення власних
політичних цілей23.
Розриву відносин Романовичів з герцогом Фрідріхом на початку 1237 р. сприя-
ли також протиріччя між ними в минулому.
Усього за два роки до того, як видно з листа імператора Фрідріха II до чеського
короля Вацлава I, датованого 1235 р., у Фрідріха Войовничого виникли розбіжності
з якимось “герцогом Русі”, – австрійський правитель перехопив дари цього герцо-
га, надіслані імператору: “він [герцог Фрідріх – О. М.]... наказав відібрати дари,
18 Новітній огляд проблематики походження австрійської герцогині Феодори див.: Rho
by A. Wer war die “zweite” Theodora von Österreich? Analyse des Quellenproblems //
Wiener Byzantinistik und Neogräzistik: Beiträge zum Symposion Vierzig Jahre Institut
für Byzantinistik und Neogräzistik der Universität Wien im Gedenken an Herbert Hunger,
(Wien, 4–7. Dezember 2002). – Wien, 2004 (Byzantina et Neograeca Vindobonensia. –
Bd. 24).
19 Continuatio Mellicensis a. 1124–1564 / Ed. W. Wattenbach // Monumenta Germaniae Histo-
riae Scriptores (далі – MGHS). – Hannoverae, 1851. – Т. 9. – Р. 506.
20 Continuatio Admuntensis a. 1140–1250 / Ed. W. Wattenbach // MGHS. – Т. 9. – Р. 590.
21 Schwennike D. Europäische Stammtafeln. Neue Folge. – Frankfurt-am-Main, 1998. – Bd. 1.1. –
Taf. 39, 85; Thiele A. Erzählende genealogische Stammtafeln zur europäischen Geschichte. –
Frankfurt-am-Main, 1993. – Bd. I. – Tbd. 1. – Taf. 116, 204.
22 Sturdza M. D. Dictionnaire Historique et Généalogique des Grandes Familles de Grèce,
d’Albanie et de Constantinople. – Paris, 1999. – P. 208.
23 Див.: Appelt Н. Privilegium minus. Das staufische Kaisertum und die Babenberger in Öster-
reich. – Wien, 1976.
Олександр Майоров184
надіслані нам з послами герцогом Русі (xenia quoque, per ducem Rossiae nobis
transmisse)”24.
У дискусії з приводу ідентифікації згаданого в документі “герцога Русі” до-
водиться визнати правоту М. Грушевського, який вбачав тут Данила Романовича25.
Союз князя з німецьким імператором, оформлений під час їх особистої зустрічі у
Відні, був, отже, заздалегідь підготовлений зі сторони Данила.
Зіставлення документів імператора Фрідріха II, які стосуються князя Данила,
пов’язаних із подіями 1235 і 1237 рр., показує, що за цей короткий час суттєво
підвищився зовнішньополітичний статус князя: у першому документі імперська
канцелярія титулує його герцогом (dux Rossiae), а в другому – королем (rex
Ruscie).
Присвоєння руському князеві королівського титулу, очевидно, стало наслідком
його союзу з імператором. Воно легко пояснюється прагненням протиставити Данила
Романовича Фрідріху Бабенберґу. Визнаючи нового союзника королем, імператор
цим ніби наголошував, що його статус вище статусу бунтівного австрійського гер-
цога. У всіх офіційних документах імператора, а також історичних хроніках Фрідріх
Бабенберґ титулується лише герцогом Австрії і Штирії (dux Austriae et Styriae), не
дивлячись на його неодноразові спроби домогтися королівського титулу26.
Щодо розбіжностей у відносинах Романовичів з Фрідріхом Войовничим,
то їх можна пояснити знову ж таки спорідненістю волинських князів з матір’ю
герцога Феодорою Ангеліною. Посварившись із нею, герцог позбавив її майна і
навіть погрожував розправою. Феодора втекла до Чехії і знайшла притулок при
дворі короля Вацлава I, дружина якого – Кунігунда була донькою короля Філіпа
Швабського і візантійської принцеси Ірини Ангеліни, двоюрідної сестри герцогині.
З Чехії Феодора вирушила до імператора Фрідріха II зі скаргами на сина і про-
ханням допомогти повернутися до Австрії27.
Про поневіряння Феодори могла довідатися інша її двоюрідна сестра – княгиня
Євфросинія, мати Данила Романовича. Дари руського князя відіслано імператорові
якраз тоді, коли до нього з проханням про захист звернулася австрійська герцогиня-
вигнанка. Вона ж, мабуть, і розповіла про зникнення призначених для нього руських
дарів, перехоплених австрійським герцогом.
Напруженість у відносинах волинських князів з Фрідріхом Бабенберґом мог-
ла виникнути ще раніше. У 1229 р. Фрідріх розлучився з першою дружиною
Софією, донькою нікейського імператора Феодора I Ласкаря. Цей крок призвів
до негативної реакції родичів грецької принцеси. Зокрема, зіпсувалися відносини
24 [Epistola Friderici II imperatoris ad Venceslavum I Boemorum regem] // MGHS. Legum sec-
tio IV: Constitutiones et acta publica imperatorum et regum / Ed. L. Weiland. – Hannoverae,
1897. – T. 2. – Р. 272.
25 Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ, 1993. – Т. 3. – С. 53–54, прим. 3.
26 Lechner K. Die Babenberger… – S. 298.
27 Continuatio Sancrucensis II. a. 1234–1266 / Ed. W. Wattenbach // MGHS. – T. 9. – P. 638.
Див. також: Lechner К. Die Babenberger... – S. 281; Scheibelreiter G. Die Babenberger.
Reichsfürsten und Landesherren. – Wien; Köln; Weimar, 2010. – S. 321.
185Невідомий епізод 1237 року у взаєминах князя Данила Романовича…
Фрідріха Бабенберга з майбутнім угорським королем Белою IV, одруженим з
Марією Ласкаринею, сестрою Софії28.
Alexander Maiorov. UNKNOWN EPIZOD OF 1237 OF KONTAKT BY PRINCE
DANIEL ROMANOVYCH FROM THE EMPEROR FREDERICK II
Published the text of the mandate of Emperor Frederick II (15.01.1240) to pay
Ambassadors the “King of Russia” 500 marks in silver. This amount Emperor borrowed
the Viennese merchant Henry Beam. The money was transferred in early 1237 by Prince
Daniil Romanovych. It was a reward for crossing the Prince to the Emperor in conflict
with the Austrian duke Frederick Babenberg. Then Daniel Romanovych received from
the Emperor the title of King of Russia.
Key words: Prince Daniil Romanovych, Emperor Frederick II, Austrian duke
Frederick Babenberg.
Санкт-Петербурзький державний університет
28 Lechner K. Die Babenberger… – S. 276.
Олександр Майоров186
|