Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича
Наведено відомості про коронацію галицько-волинського князя Данила Романовича з Життєпису папи Інокентія IV, який у середині XIII ст. уклав його капелан Ніколо да Кальві, єпископ Ассізі....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178875 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 187-192. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178875 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788752021-03-22T01:26:12Z Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича Майоров, О.В. Статті Наведено відомості про коронацію галицько-волинського князя Данила Романовича з Життєпису папи Інокентія IV, який у середині XIII ст. уклав його капелан Ніколо да Кальві, єпископ Ассізі. The article gives information about the coronation of Galicia-Volyn Prince Daniel Romanovich of the Lives of Pope Innocent IV, compiled in the mid 13 th century Niccolo da Calvi, the Bishop of Assisi. 2011 Article Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 187-192. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178875 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Майоров, О.В. Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича Княжа доба: історія і культура |
| description |
Наведено відомості про коронацію галицько-волинського князя Данила Романовича з Життєпису папи Інокентія IV, який у середині XIII ст. уклав його капелан Ніколо да Кальві, єпископ Ассізі. |
| format |
Article |
| author |
Майоров, О.В. |
| author_facet |
Майоров, О.В. |
| author_sort |
Майоров, О.В. |
| title |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича |
| title_short |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича |
| title_full |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича |
| title_fullStr |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича |
| title_full_unstemmed |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича |
| title_sort |
звістка школо да кальві, капелана папи інокентія iv, про коронацію данила романовича |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178875 |
| citation_txt |
Звістка Школо да Кальві, капелана папи Інокентія IV, про коронацію Данила Романовича / О.В. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 187-192. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT majorovov zvístkaškolodakalʹvíkapelanapapiínokentíâivprokoronacíûdanilaromanoviča |
| first_indexed |
2025-07-15T17:34:59Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:34:59Z |
| _version_ |
1837735241601515520 |
| fulltext |
187Княжа доба: історія і культура. 4/2011
Олександр МАЙОРОВ
ЗВІСТКА НІКОЛО ДА КАЛЬВІ, КАПЕЛАНА
ПАПИ ІНОКЕНТІЯ IV, ПРО КОРОНАЦІЮ
ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
Наведено відомості про коронацію галицько-волинського князя Данила Рома-
новича з Життєпису папи Інокентія IV, який у середині XIII ст. уклав його капе-
лан Ніколо да Кальві, єпископ Ассізі.
Ключові слова: галицько-волинський князь Данило Романович, коронація, Ні-
коло да Кальві.
У зв’язку з 700-річчям коронації Данила Романовича, яке 1953 р. широко від-
значила українська діаспора, в літературі вперше поставлено питання про існуван-
ня автентичних документів Римської курії, що підтверджують цей знаменний факт.
На ювілейній конференції Наукового товариства імені Тараса Шевченка в Римі зі
спеціальною доповіддю “Проблема коронації Данила” виступив відомий церков-
ний історик і археограф, протоархимандрит Василіанського чину о. Атанасій Гри-
горій Великий (1918–1982), який підготував до ювілею публікацію найповнішого
зведення документів римських пап, що стосуються історії України1.
У доповіді о. Атанасій Великий зазначив, що в Апостольському секретному
архіві Ватикану, де він пропрацював багато років, немає жодного документа, що
підтверджує прийняття рішення про коронацію Данила і про надання йому коро-
лівської корони або інших інсиґній.
Такий висновок історик зробив на підставі вивчення матеріалів 22-го тому
Реґістру папських послань з листами Інокентія IV (Archivum Secretum Apostolicum
Vaticanum. Registra Vaticana. Vol. XXII). У цьому фоліанті збереглися копії доку-
ментів, які на початку ХVII ст. зробив архіваріус Римської курії Джованні Леон-
чіні, – відомих нині послань понтифіка до Русі та інших країн Східної Європи,
серед них – документів, що стосуються коронації литовського князя Міндовга у
1251 р.2
1 У 1953 р. був надрукований перший том цього видання: Documenta Pontificum Romano-
rum historiam Ucrainae illustrantia (1075–1953) / Collegit, introductione et adnotationibus
auxit Athanasius G. Welykyj. – Romae, 1953. – T. 1 (1075–1700).
2 Великий А. Г. Проблема коронації Данила // Корона Данила Романовича. 1253–1953 рр.
Доповіді Римської сесії II наукової конференції Наукового товариства імені Шевченка
(Рим, 18 грудня 1953 р.). – Рим; Париж; Мюнхен, 1955 (Записки Наукового товариства
імені Шевченка. – Т. 164). – С. 95–96.
Оскільки фоліант Д. Леончіні не має ніяких слідів пізніших маніпуляцій з
аркушами із текстами документів, о. Атанасій запропонував висновок, що на по-
чатку ХVII ст. у Ватиканському архіві вже не було документа, здатного підтвер-
дити коронацію Данила3.
Археографічні дослідження у Ватиканському архіві спонукали історика до
висновку про те, що в 1253 р. ніякої офіційної коронації не могло бути. Були лише
багаторічні переговори руського князя з папою, з нагоди яких і виникла легенда
про коронацію, відображена і в Галицько-Волинському літописі4. У листах Іно-
кентій IV називав Данила і його брата Василька “королями” задовго до гаданої ко-
ронації, – починаючи від першого звернення до них – 1246 р. Цей факт, на думку
о. Атанасія Великого, свідчить про спадкоємність королівського титулу руських
князів, одержаного ще за часів князя Володимира Святославича. У 1075 р. папа
Григорій VII називав “королем” вигнаного з Русі київського князя Ізяслава Ярос-
лавича, а його синові Ярополку передав корону як “звичайний подарунок”, що
мало свідчити про особисту прихильність понтифіка. Щось подібне, на думку іс-
торика, було і 1253 р. з Данилом Романовичем5.
Погляди о. Атанасія на коронацію князя Данила знайшли продовження у
працях деяких сучасних авторів. На сурогатності коронації, а також на отрима-
них королівських регаліях наголосив Микола Котляр: “Неважко переконатися, що
йшлося не про справжню велику корону, але тільки про вінець (так звану “стем-
му” – смужку золота з кількома поперечинами). Такі стемми Інокентій IV, його
попередники і наступники роздавали десятками, щоб тільки просунути католи-
цизм якомога далі у християнському світі. Зокрема, був коронований стеммою
й сусід Данила, литовський князь Мендовг. Отож, не варто захоплюватися ко-
ронацією Данила Романовича, як це звичайно роблять ура-патріотичні та мало-
освічені дилетанти”6.
Але як тоді бути із повідомленням літопису, що папські посли прибули до
Данила, “носяще венець, и скыпетрь, и короуноу, еже наречесть королевьскыи
санъ”7? Адже це пряме і виразне свідчення, що поряд із вінцем або стеммою Іно-
кентій IV надіслав Данилові також корону і скіпетр. Літописець спеціально пояс-
нює їх як – знаки королівського сану, королівськими інсиґніями, які ніяк не випа-
дало би сприймати якимось “приватним сувеніром”.
Прийняття королівських відзнак у літописі зображено як урочистий церковно-
державний акт, проведений з дотриманням передбаченого офіційного церемоніа-
лу: “Онъ же [Данило – О. М.] венець от Бога прия, от церкве святыхъ апостолъ, и
3 Великий А. Г. Проблема коронації… – С. 96.
4 Там само. – С. 95.
5 Там само. – С. 97–104.
6 Котляр М. Ф. Данило Галицький. Біографічний нарис. – Київ, 2002. – С. 304. Див. також:
Его же. Даниил, князь Галицкий. Документальное повествование. – Санкт-Петербург,
2008. – С. 288.
7 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Москва, 1998. – Т. 2. –
Стб. 826.
Олександр Майоров188
от стола святого Петра, и от отца своего папы Некентия [Інокентія IV – О. М.], и
от всих епископовъ своихъ”8.
Запідозрити літописця в тому, що він вигадав історію про офіційну корона-
цію Данила Романовича, також неможливо. Історикам вже давно відомо, що про
коронацію Данила в 1253 р. згадує незалежне від Галицько-Волинського літопи-
су польське джерело, – так звані Аннали Красиньських, – компіляція XVI ст., що
на думку Августа Бєльовського, у своїй основі виводиться від втрачених Анналів
краківського капітулу, один із списків яких у середині XIII ст. подаровано папі
Інокентію IV. У цих анналах записано: “Року Божого 1253 Данило, князь Русі, ко-
ронувався королем”9.
У нашому розпорядженні є ще одне свідчення про коронацію Данила безпо-
середнього найближчого оточення понтифіка. Це свідчення не знайшло поки на-
лежної оцінки серед дослідників.
1715 р. в Парижі опубліковано виявлений у Королівській бібліотеці (Bibliotheca
regia. Codex 1488) список Життєпису папи Інокентія IV, складеного в середині
ХІІІ ст. Автором цього відкриття був видатний французький історик і археограф
Етьєн Балюз, відомий також як Стефан Балюзіус (Stephanus Baluzius) (1630–1718),
професор канонічного права в Сорбонні та особистий бібліотекар міністра фінан-
сів Жана Батіста Кольбера. Він зібрав і видав сотні середньовічних документів, на-
самперед з історії Католицької Церкви. Життєпис Інокентія IV Е. Балюз вмістив
у сьомій книзі своїх творів10, звідкіля його запозичив Людовіко Антоніо Мураторі
(1672–1750): нині він відомий, здебільша, за італійським перевиданням 1723 р.11
Життєпис Інокентія IV – добре відома пам’ятка середньовічної літератури,
яка неодноразово привертала увагу дослідників. Її ідейний зміст полягає у викрит-
ті імператора Фрідріха II і виправданні заходів, вжитих проти нього папою, що ро-
бить з викладу своєрідний “антиштауфенівський маніфест”12.
8 Ипатьевская летопись. – Стб. 827.
9 Rocznik Krasińskich / Еd. A. Bielowski // Monumenta Poloniae Historica. – Lwów, 1878. –
T. III. – P. 132.
10 Vita Innocentii Papae IV. Scripta a Fratre Nicolao de Curbio Ordinis Minorum, postmodum
Episcopo Asisinarensi // Stephani Baluzii miscellaneorum liber septimus: hoc est, collectio
veterum monumentorum quæ hactenus latuerant in variis codicibus ac bibliothecis. – Parisiis,
1715. – Р. 353–405. Текст передруковано у перевиданні творів Е. Балюза: Vita Innocentii
Papae IV. Scripta a Fratre Nicolao de Curbio Ordinis Minorum, postmodum Episcopo Asisina-
rensi // Stephani Baluzii Miscellanea novo ordine digesta et non paucis ineditis monumentis
opportunisque animadversionibus aucta opera ac studio Loannis Dominici Mansi. – Lucca,
1761. – T. I.
11 Vita Innocentii Papae IV. Scripta a Fratre Nicolao de Curbio Ordinis Minorum, postmodum
Episcopo Asisinarensi [Ex Stephano Baluzio] // Rerum Italicarum Scriptores / Ed. L. A. Mu-
ratori. – Mediolani, 1723. – Vol. III, Parte 1. – P. 592.
12 Див.: Pagnotti F. Niccolò da Calvi e la sua Vita à Innocenzo IV con una breve introduzione
sulla istoriografia pontificia dei secoli XIII e XIV // Archivio della Società Romana di storia
patria. – Roma, 1898. – Vol. 21. – P. 7–120; Vogel Р. Nikolaus von Calvi und seine Lebens-
bescbreibung des Papstes Innozenz IV. – Münster, 1939.
189Звістка Ніколо да Кальві, капелана папи Інокентія IV…
Як випливає зі збереженого заголовка, автором Життєпису був францисканець
Ніколо да Кальві (Niccolò da Calvi), відомий також як Микола з Курбіо (Nicolaus
de Curbio). Уродженець містечка Кальві дель Умбрія, він у ранньому віці при-
йняв чернецтво, входив до найближчого оточення папи Інокентія і навіть викону-
вав обов’язки його духівника (особистого капелана). У 1250 р. Ніколо да Каль-
ві призначено єпископом Ассізі, де він займав кафедру аж до смерті (1273). Його
перебування на єпархії відзначене будівництвом нових міських стін, завершених
близько 1260 р. Ставши єпископом, Ніколо, як і раніше, більшість часу перебував
при папі, готуючи матеріали для його Життєпису, складеного невдовзі після кон-
чини понтифіка (1254)13.
У розділі XVII Життєпису Інокентія IV “Про те, як папа відправляв послів до
різних народів” (Quod Papa misit nuntios ad diversas gentes) читаємо: “До руських,
що надіслали до Римської курії своє урочисте посольство, [папа] також послав сво-
го легата, через якого вони були проінструктовані і поінформовані про католицьку
віру зі збереженням грецьких звичаїв та обрядів, посланий же був пан Альберт, ар-
хиєпископ Лівонії і Пруссії. Згодом до [руського] короля від Апостольського Пре-
столу відбув легатом пан абат з Мазаріо, який його ж і коронував”14.
У наведеному уривку йдеться, безсумнівно, про обмін посольствами між рим-
ським папою і галицько-волинським князем Данилом Романовичем.
Про посольство Данила до папи відомо також з листа Інокентія IV до майнц-
ського архиєпископа від 13 вересня 1247 р. У ньому понтифік пропонував від-
значити заслуги якогось клірика Гецелона з Вільсторфа, що сприяв встановлен-
ню контактів із Данилом Романовичем. Далі згадується про посольство, яке князь
відрядив до папи для переговорів. У його складі названі абат Григорій і два домі-
ніканці, позначені ініціалами: “Григорій, абат з гори святого Даниїла, і брати Г.
і А. з ордену Братів Проповідників, улюбленого во Христі сина Данила, короля
Русі, посланці”15.
13 Докладніше див.: D’Acunto N. La cattedra scomoda. Niccolò da Calvi, frate Minore e ves-
covo di Assisi (1250–1273) // Il difficile mestiere di vescovo (secoli X–XIV). – Verona, 2000
(Quaderni di storia religiosa. – T. 7). – P. 189–216; Ejusd. Assisi nel Medio Evo. Scritti di
storia ecclesiastica a civile. – Assisi, 2002. – P. 207–235.
14 “At Rutenos quoque, qui ad Romanam curiam suos solemnes nuntios destinarunt ut eis Lega-
tum mitteret, per quem instruerentur et informarentur in fide catholica, cum more Graecorum
et ritu viverent, missus est Dominus Albertus Archiepiscopus Livoniae et Prussiae. Ubi quidem
ad Regem subsequenter ab apostolica sede Legatus missus Domnus Abbas de Mazario, qui
coronavit eundem”: Stephani Baluzii miscellaneorum liber septimus. – P. 369. Див. також:
Stephani Baluzii Miscellanea novo ordine digesta… – T. 1. – P. 198; Rerum Italicarum Scrip-
tores. – Vol. III, Parte 1. – P. 592 ε.
15 “Gregorii abbatis de monte sancti Danielis et fratrum H. et A. de ordine fratrum Praedicatorum
carissimi in Christo filii Danielis regis Russiae nuntiorum”: Historia Russiae Monumenta /
Ab. A. J. Turgenev. – St. Petropoli, 1841. – T. 1. – Nr 75; Regesta Pontificum Romanorum inde
ab A. post Christum natum MCXCVIII ad A. MCCCIV / Ed. A. Potthast. – Berolini, 1875. –
T. 2. – Nr. 12689.
Олександр Майоров190
Мабуть, згаданим абатом Григорієм був ігумен монастиря святого Даниїла
поблизу Угровська, відомого за Галицько-Волинським літописом. Тут свого часу
прийняв постриг і перебував навернений до православ’я литовський князь Вой-
шелк: “Воишелкъ иде до Оугровьска в манастырь ко святомоу Данилью, и взя на
ся чернечькии порты, и поча житии в манастыре”16. Залишки цього монастиря не-
щодавно виявили археологи на правому березі Західного Бугу в районі села Но-
воугрузьке Любомльського району Волинської області17.
У відповідь на руське посольство папа, за словами Ніколо да Кальві, посилав
до Данила двох осіб. Першим був архиєпископ Арма (Ірландія) Альберт Суєрбеєр
(близько 1200–1273), який рішуче підтримав Інокентія IV на Ліонському соборі
(1245), коли той оголосив про позбавлення влади німецького імператора Фрідрі-
ха II. Незабаром після цього Альберта призначено архиєпископом Пруссії, Ліво-
нії та Естонії, а також легатом до Готланду, Голштейну, Рюгену і на Русь, 1246 р.
він очолив Любекську єпархію, а 1253 р. став архиєпископом Риги18.
З ідентифікацією другого легата, названого в публікації життєпису “абатом з
Мазаріо”, також не виникає серйозних ускладнень, оскільки, за словами папського
біографа, цей посол коронував руського князя. З розповіді Галицько-Волинського
літопису про коронацію Данила відомо, що королівські регалії привіз папський
легат Опізо (“Опиза же приде, венець нося”), він же і домігся від князя згоди на
коронацію19.
З документів папської курії середини ХІІІ ст., а також інших джерел відо-
мо, що в 1245 р. Інокентій IV відіслав до Пруссії і Польщі легата Опізо з Мезано,
який мав змінити раніше відряджених туди легатів Вільгельма (відкликаного до
Риму 1244 р. та призначеного кардиналом) і Генріха. Опізо походив зі знатного
роду Маласпіна з П’яченци, був папським нотаріусом, а потім став абатом засно-
ваного у IX ст. бенедиктинського монастиря святого Павла в Мезано (нині – не-
велике селище Меззано Скотті ді Боббіо – Mezzano Scotti di Bobbio – у провінції
П’яченца)20.
Опізо двічі виконував обов’язки легата в Пруссії і Польщі: у 1245–1246 і
1253–1254 рр. Під час другої легації його повноваження поширювалися також на
руські землі. З джерел відомо про перебування Опізо в Польщі восени 1253 – на-
16 Ипатьевская летопись. – Стб. 867.
17 Найдокладніше про угровський монастир святого Даниїла див.: Майоров А. О про-
исхождении имени и уточнении даты рождения Даниила Галицкого // Україна: куль-
турна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2011. – Вип. 20: Actes
testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича – С. 456–459.
18 Докладніше див.: Selart А. Riia peapiiskop Albert Suerbeer ja Descriptiones terrarum //
Tuna: ajalookultuuri ajakiri. – Tallinn, 2002. – Nr. 2. – S. 11–21. Див. також: Bautz Fr. W.
Albert II. Suerbeer // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon / Bearb. und hrsg. von
Fr. W. Bautz. – Hamm, 1975. – Bd. 1. – Sp. 84.
19 Ипатьевская летопись. – Стб. 827.
20 Див.: Nasalli Rocca E. Il monastero del Mezzano di Piacenza e l’abate Obizzo (sec. XIII) //
Benedictina. – Roma, 1956. – T. 10.
191Звістка Ніколо да Кальві, капелана папи Інокентія IV…
весні 1254 р. Легат побував тоді у Влоцлавку, Вроцлаві, а також Кракові, де брав
участь в урочистостях з нагоди канонізації святого Станіслава21.
У тексті Життєпису папи Інокентія IV, який опублікував Е. Балюз, очевидно,
сталася якась помилка, що виникла, ймовірно, при переписуванні манускрипту:
другий посол папи, який коронував руського князя, названий тут абатом з Маза-
ріо (Mazario). Ця неточність була зауважена й усунута в пізніших виданнях, де,
поряд із назвою абатства за списком Е. Балюза, наведено варіант, відомий з інших
середньовічних джерел – Mezano22.
Отже, звістка Ніколо да Кальві – особи з найближчого оточення папи – важ-
ливе сучасне, зі самої епохи підтвердження факту офіційної коронації Данила Ро-
мановича, яку здійснив легат Інокентія IV Опізо з Мезано. Вона не тільки ком-
пенсує відсутність відповідних матеріалів у знаному Реґістрі папських документів
Ватиканського архіву, а й повністю підтверджує відомості про коронацію, збере-
жені у Галицько-Волинському літописі.
Alexander Maiorov. INFORMATION NICOLO DA CALVI, OF POPE INNOCENT
IV ON CORONATION OF GALICIA-VOLYN PRINCE DANIEL ROMANOVICH
The article gives information about the coronation of Galicia-Volyn Prince Daniel
Romanovich of the Lives of Pope Innocent IV, compiled in the mid 13 th century Niccolo
da Calvi, the Bishop of Assisi.
Key words: Galicia-Volyn Prince Daniel Romanovich, coronation, Nicolo da
Calvi.
Санкт-Петербурзький державний університет
21 Див.: Gołąb K. Оpat Obizo i jego legacje // Nasza przeszłość: Studia z dziejów Kościola i
kultury katolickiej w Polsce. – Kraków, 1959. – T. 10. – S. 113–142.
22 Див., наприклад: Scriptores rerum Prussicarum: die Geschichtsquellen der Preussischen
Vorzeit bis zum Untergange der Ordensherrschaft / Ed. T. Hirsch, M. Toeppen, E. Strehlke. –
Leipzig, 1863. – T. 2. – Р. 134.
Олександр Майоров192
|