Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
Аналізуються свідчення писемних джерел про можливість зустрічі князів Данила Романовича та Ростислава Михайловича після перемоги першого з них над претендентом на Галицьке князівство у битві поблизу Ярослава 1245 р....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178876 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 193-207. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178876 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788762021-03-22T01:25:57Z Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича Гарді, Д. Статті Аналізуються свідчення писемних джерел про можливість зустрічі князів Данила Романовича та Ростислава Михайловича після перемоги першого з них над претендентом на Галицьке князівство у битві поблизу Ярослава 1245 р. The evidence from written sources about the possibility of meeting between princes Danylo Romanovych and Rostyslav Mykhailovych after the former’s victory over the contender for the principality of Halych at the battle near Yaroslav in 1245 is analyzed. 2011 Article Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 193-207. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178876 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гарді, Д. Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича Княжа доба: історія і культура |
| description |
Аналізуються свідчення писемних джерел про можливість зустрічі князів Данила Романовича та Ростислава Михайловича після перемоги першого з них над претендентом на Галицьке князівство у битві поблизу Ярослава 1245 р. |
| format |
Article |
| author |
Гарді, Д. |
| author_facet |
Гарді, Д. |
| author_sort |
Гарді, Д. |
| title |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича |
| title_short |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича |
| title_full |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича |
| title_fullStr |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича |
| title_full_unstemmed |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича |
| title_sort |
остання зустріч данила романовича і ростислава михайловича |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178876 |
| citation_txt |
Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 193-207. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT gardíd ostannâzustríčdanilaromanovičaírostislavamihajloviča |
| first_indexed |
2025-07-15T17:35:02Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:35:02Z |
| _version_ |
1837735244949618688 |
| fulltext |
193Княжа доба: історія і культура. 4/2011
Джура ГарДі
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА І
РОСТИСЛАВА МИХАЙЛОВИЧА
аналізуються свідчення писемних джерел про можливість зустрічі князів Да-
нила романовича та ростислава Михайловича після перемоги першого з них над
претендентом на Галицьке князівство у битві поблизу Ярослава 1245 р.
Ключові слова: князь Данило романович, князь ростислав Михайлович, остан-
ня зустріч князів Данила романовича і ростислава Михайловича.
Питання коли й де востаннє зустрілися Данило Романович і Ростислав Ми-
хайлович із декількох причин потребує окремої розвідки. Історики, які докладно
розглядали життя та діяльність обох руських князів, наскільки нам відомо, не роз-
кривали цієї, на перший погляд, важливої, проте специфічної теми1. Написано чи-
мало праць, які нам знадобляться*, про відомі події з історії Центральної Європи,
під час яких обидва князі теоретично могли зустрітися.
1 Про Ростислава див.: Palacky F. O Ruském knjžeti Rostislawowi, otci královny čеské Kunhuty,
a rodu gеho // Čаsopis Českého Museum. – 1842. – T. 16,1. – S. 23–41; Палаузов C. Ростис-
лав Михайлович, князь Мачвы // Журнал Министерства народного просвещения. – 1851. –
№ 8. – С. 27–49. Болгарський переклад: Ростислав Михайлович, руски самостоятелен княз
на Дунава през XIII век (Ростислав Михайлович княз на Мачва) // Його ж. Изабрани тру-
дове. – София, 1974. – Т. 1. – С. 216–250; Wenzel G. Rosztizlaw galicziai herczeg // IV. Béla
királynak veje. – Budapest, 1887. – Old. 20–80; Wertne M. Boris und Rostislaw, II (Rostislaw
von Halics und seine Familie) // Vierteljahrsschrift für Heraldik, Sphragistik und Genealogie. –
Berlin, 1889. – Bd. 22,2. – S. 178–194; Ejusd. Az Árpádok családi története. – Nagy Becskerek,
1892. – Old. 463–475; Прокофьев В. Г. Ростислав Михайлович, русский князь XIII века //
Юбилейный Сборник Русского Археологического Общества. – Београд, 1936. – C. 131–159;
Харди Ђ. О пореклу мачванског “бана” Ростислава Михаиловича // Споменица Историјског
Архива “Срем”. – 2003. – Т. 2. – C. 15–32; Його ж. Ростислав Михаилович “Dominus de
Machou” // Studia Balcanica Bohemo-Slovaca. – T. 6. – Sv. 1. – Brno, 2006. – С. 60–72.
Про князя Данила Романовича див.: Котляр М. Данило Галицький. Біографічний на-
рис. – Київ, 2002; Нам була недоступна робота: Дашкевич Н. Княжение Даниила Га-
лицкого по русским и иностранным известиям. – Киев, 1873. Пор. теж: Грушевський М.
Історія України-Руси. – Київ, 1992–1993. – Т. 2, 3; Крип’якевич і. Галицько-Волинське
князівство. – Київ, 1984; Пашуто В. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. –
Москва, 1950; Котляр М. Галицько-Волинська Русь. – Київ, 1998.
* Наперед усвідомлюємо, що деяка історична література недоступна для нас під час на-
писання цієї роботи. Сподіваємося, що це суттєво не вплине на її висновки і остаточний
результат.
Нема потреби нагадувати, що йдеться про дві виняткові постаті. Данило Ро-
манович (близько 1201–1264) був князем Галичини, Волині та Києва, єдиним русь-
ким правителем, коронованим папською короною (1253). Після довгої боротьби він
відновив Галицько-Волинську державу (1238) свого батька Романа Мстиславича,
підняв репутацію княжого дому на Заході. Князь Данило пережив монгольську на-
валу і наважився протиставитися верховній владі монголів. Після сплюндрування
Києва він продовжив державотворчі традиції предків на підвладній йому території.
З іншого боку, можливо менш визначний як правитель, але не менш цікавий як іс-
торична постать, Ростислав Михайлович (близько 1219–1264) недовго (1237–1238)
князював у Галицькій землі. Після того, як 1245 р. він зазнав поразки від Данила
Романовича в боротьбі за престіл, за сприяння тестя, угорського короля Бели ІV
і дружини, княгині Анни, став правителем Мачви – князівства-області на півден-
ному угорському кордоні з Сербією, Боснією та Болгарією. Ростислав проголосив
себе царем болгар (1257). Завдяки шлюбам доньок він породичався з болгарським
царем Михайлом ІІ Асенем і королем Чехії Оттокаром-Пшемислом ІІ.
Передусім вважаємо, що дослідження цієї теми і її можливе розв’язання ста-
нуть внеском до просопографії Данила Романовича і Ростислава Михайловича.
Вони виступили великими суперниками, зокрема і завдяки політичним силам, які
впливали на долю Галичини. Але й не потрібно забувати, що вони були близьки-
ми родичами: Данило доводився Ростиславу вуйком. Старша зведена сестра Да-
нила, мати Ростислава – Олена (?) походила з дому Романовичів, що, зрештою, й
давало Ростиславу та його сім’ї підстави висувати своє право на галицьке князю-
вання2. Обставини останньої зустрічі могли б дещо розповісти і про особливості
темпераменту цих двох особистостей.
Волинські Мстиславичі і чернігівські Олеговичі – дві князівські династії, з
яких походять Данило Романович і Ростислав Михайлович, – напередодні мон-
гольської навали правили в сучасних українських землях і змагалися за лідерство
на цій території. Починаючи з 1235, тобто 1237 р., Данило в особі вдвічі молод-
шого Ростислава одержав суперника в боротьбі за галицький престіл. Опорою
Ростислава, якому незабаром (1238) випала нелегка роль претендента, були його
батько – чернігівський князь Михайло Всеволодович, чимала частина могутніх га-
лицьких бояр та Угорщина. Угорські королі від 1205 р. висували свої претензії на
Галицько-Волинське князівство і стали важливими дійовими особами в галиць-
ких подіях протягом першої половини ХІІІ ст. Прогнаному Ростиславу пощасти-
ло, коли (можливо вже 1242 або 1243 р.) Бела ІV зробив його своїм зятем й угор-
ським претендентом на Галицьку спадщину. Тим часом татари спустошили руські
землі, Польщу та Угорщину. Кульмінація протистояння обох князів, яке тривало
з мінливим успіхом і численними перемінами, сталася 17 серпня 1245 р., коли у
вирішальній битві поблизу Ярослава Данило переміг Ростислава на чолі війська
угорсько-польської коаліції та галицьких прихильників. Бела ІV і Данило, мотиво-
вані власними державними інтересами, зустрілися доволі швидко, судячи з усьо-
2 Про спорідненість обох князів: Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów, książąt halic-
ko-wołyńskich, – Poznań; Wrocław, 2002. – S. 51–59; Войтович Л. Княжа доба на Русi:
портрети елiти. – Бiла Церква, 2006. – С. 418, 491.
Джура Гарді194
го, – у вересні 1246 р. в Угорщині у м. Зволен (нині Словаччина)3. На історично-
му княжому з’їзді укладено мир та угоду, скріплені шлюбом сина Данила Лева з
угорською принцесою Констанцією. З цією подією Ростислав остаточно втратив
останній шанс повернутися на трон Галича, тому як винагороду одержав в управ-
ління Мачву, цілком можливо, у 1247 р.4
Виявилося, що для Ростислава битва під Ярославом була останнім перебу-
ванням на землі предків. 17 серпня 1245 р. він цього, ймовірно, ще не усвідомлю-
вав. Окрім нової політичної реальності, яку незабаром спричинив продуктивний
союз Арпадовичів та Романовичів, на цей факт передусім вказує argumentum ex
silentio літописця – головного джерела відомостей про діяльність та пересуван-
ня героїв цієї статті на руській землі. Після Ярославської битви й опису обставин
мирних переговорів, які призвели до з’їзду у Зволені, ім’я Ростислава Михайло-
вича вже не було у полі зору літописця5. Саме тому 1245, тобто 1246 р., – важли-
вий рубіж у пошуках останньої зустрічі Данила з Ростиславом.
Поряд із просопографською, зазначається й інша суттєва причина нашого пи-
тання. Після з’їзду у Зволені та одруження угорської принцеси з нащадком Дани-
ла, як ми вже згадували, Романовичі, подібно до Ростислава, також породичалися
з угорською королівською сім’єю і стали її союзниками. Проте виникає запитан-
ня: чи угорському королеві, який розраховував на допомогу двох сторін, вдалося
помирити Данила Романовича й Ростислава Михайловича? Для угорського короля
це, безумовно, могло бути сферою зацікавлення. Гіпотетично, примирення перед-
бачало зустріч князів під патронатом Угорщини. Ще цікавіше – історіографія це
давно зауважила6 – Бела ІV і далі формально звертався до свого зятя як до князя
Галичини7, а Ростислав упродовж пожиттєвого “панонського вигнання” не відмо-
вився від титулу8. Це, безумовно, було не лише сумною згадкою про землю пред-
ків, якою недовго випало правити, а й претензією до Романовичів (правда, без ре-
альної сили). Чи це були тільки маленькі формальні деталі, які не могли ставити
3 Питання хронології відносин Бели ІV і Данила Романовича, тобто княжого з’їзду у
м. Зволен і шлюбу їхніх дітей, на нашу думку, вирішив: Senga T. IV. Béla külpolitikája
és IV. Ince pápához intézett “tatár–levele”. – 1987. – Sz. 1–2. – Old. 592–594. Докладну
бібліографію міркувань щодо цієї проблеми, подає: Dąbrowski D. Rodowód Romanowi-
czów… – S. 109–113.
4 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów… – S. 109–113.
5 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Санкт-Петербург, 1908. –
Т. 2. – Стб. 800–805, 809.
6 Engel J. Ch. Gescichte des ungrischen Reichs. – Wien, 1813. – Th. 1. – S. 360.
7 До Ростислава як князя Галичини (Dux Gallicie) зверталися в королівських грамотах
1247, 1254, 1255 та 1264 рр.: Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis /
Ed. G. Fejér. – Budapest, 1831. – T. 4,2. – Old. 218, 314; ibid. – Budapest, 1832. – T. 4,3. –
Old. 197. Порівн.: ibid. – Budapest, 1831. – T. 4,1. – Old. 396.
8 В одній збереженій грамоті Ростислава, виданій без дати (близько 1257 р.), його інтиту-
ляція розпочинається з “Nos Razlaus dux Galacie”: A zichi és vásonkeői gróf Zichy-család
idősb ágának okmánytára. – Pest, 1871. – T. 1. – Old. 5–6.
195Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
під сумнів потенційну зустріч двох руських князів? Цього не знаємо. Відносин
між Белою та Данилом вони, проте, не зіпсували.
Ростислав виявився пов’язаним з інтересами тестя. Як-не-як мусив прийняти
рішення з’їзду у Зволені і, хто знає, можливо, за “пропозицією тестя” згодом знову
зустрівся з Романовичами і подати їм руку. Все-таки Михайлович був не таким уже
і слухняним зятем. Однак після 1245 р. він став у пригоді Белі ІV у війнах, а це мало
особливе значення. Адже з переказів літописця відомо, що Ростислав зарекоменду-
вав себе сміливим і заповзятливим ватажком – втіленням лицарських чеснот9. Тоді
як його тесть in exercitibus et preliis minime fortunatus10, що зауважив ще й угорський
хроніст. Ростислав 15 червня 1246 р. разом із тестем був учасником битви на річці
Лайті неподалік від Вінер-Нойштадта (Wiener Neustadt), у якій загинув давній ворог
Бели ІV – австрійський герцог Фрідріх II Воїтель (Bellicosus) Бабенберґ, останній
представник династії Бабенберґів чоловічої статі. Після цього в Центральній Європі
розпочалася боротьба за спадок Бабенберґів, до якої долучилися й Арпадовичі11.
Наша мета – докладне змалювання цієї боротьби. Важливо, що на початку
50-х років на політичній арені, на якій вирішувалася доля Австрії та Штирії, зали-
шилося лише два конкуренти – майбутній чеський король, тоді моравський марк-
граф, Оттокар-Пшемисл і угорський король Бела ІV. Угорці влітку 1252 р. напали
на Австрію і Штирію, які в той час головно визнавали владу Оттокара-Пшемисла,
як і Моравію. Це було початком війни; у ній найзначніше місце серед союзників
Бели ІV припало Данилові Романовичу. Щоб тісніше пов’язати Романовичів зі свої-
ми інтересами, Бела того ж року одружив молодшого сина Данила Романа з герцо-
гинею Гертрудою Бабенберґською, племінницею останнього австрійського герцога
з дому Бабенберґів – Фрідріха ІІ. Завдяки спадковим правам Гертруди та воєнній
підтримці Угорщини, Роман, поруч із дружиною, мав під протекцією угорського
короля стати герцогом Австрії. Перша фаза сутички тривала до 1254 р. Нова війна
спалахнула 1259–1260 р., щоб після угорської поразки в битві біля Кресенбрунн
(Groissenbrunn) закінчитися миром у Відні 31 березня 1261 р. Невдовзі, 25 жовтня
мир підтверджено укладенням шлюбу між Оттокаром-Пшемислом і Кунеґундою,
донькою Михайла Ростиславича й Анни Арпадовичівни, внучкою Бели ІV12.
9 Лицарський дух Ростислава гарно проілюстрований, наприклад, описом подій під укрі-
пленнями Ярослава перед головною битвою 1245 р.: Ипатьевская летопись. – Стб. 801.
10 Scriptores rerum Hungaricarum tempore ducum regumque stirpis Arpadienae gestarum /
Edendo operi praefuit E. Sentpétery. – Budapest, 1999. – T. 1. – Old. 43.
11 Lechner K. Die Babenberger, Markgrafen und Herzoge von Österreich 976–1246. – Wien;
Köln; Weimar, 1992. – S. 296; Kristó Gy. Az Árpad-kor háborúi. – Budapest, 1986. – Old. 133–
134; Mika N. Walka o spadek po Babenbergach 1246–1278. – Racibórz, 2008. – S. 17–24.
12 Докладний виклад боротьби Чехії з Угорщиною за спадок Бабенбергів до миру у Відні
1261 р.: Mika N. Walka o spadek... – S. 15–65; Huber A. Geschichte Österreichs. – Gotha,
1885. – Bd. 1. – S. 514–541; Dopsch H., Brunner K., Weltin M. Österreichische Geschichte
1122–1278. Die Länder und das Reich, Der Ostalpenraum im Hochmittelalter. – Wien, 1999. –
S. 203–207, 225–257, 442–449, 453–455; Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 133–136.
Про участь Данила Романовича в цих подіях див.: Грушевський М. Історія... – Т. 3. –
С. 74–77, 518–519.
Джура Гарді196
Під час війн Данило та Ростислав щонайменше раз водночас воювали на боці
Угорщини. Логічним видається, що в походах або на мирних переговорах вони мо-
гли зустрітися в товаристві угорського короля. Проте здебільша наративні джере-
ла, в яких збережене свідоцтво їхньої участі в угорсько-чеських відносинах, радше
нагадують заплутаний клубок, тому про це нелегко чітко ствердити, не обмежую-
чись численними припущеннями та здогадами. Зрештою, на це вказують роботи
авторитетних істориків, які вивчали боротьбу за австрійський спадок та її учас-
ників. Тому спершу застановимося над місцем і датою (останньої) зустрічі двох
руських князів, яку підтверджують джерела, тобто дослідимо розповідь сучасни-
ка й історіографа Данила Романовича – його літописця.
На полі бою під Ярославом, як уже зазначалося, 17 серпня 1245 р. стояли на
чолі своїх військ один навпроти одного Данило Романович і Ростислав Михайло-
вич. Це була зустріч двох князів на полі бою. Але вони самі, тобто їхні підрозділи,
здається, не схрестили списів. Адже, за свідченням княжого літописця, коли Рос-
тислав, зауваживши наступ війська Романовича під обложений Ярослав, спряму-
вав свої сили на Данила, йому завадив Данилів придворний Андрій, не дозволив-
ши Ростиславові зіткнутися з підрозділами свого князя13. З іншого боку, Данило зі
своїм військом ударив на угрів на чолі з воєводою Філею, які стояли в тилу ворожої
шеренги. Йому вдалося розбити суперника. Коли Ростислав це побачив, він кинув-
ся втікати, що й вирішило долю битви14. Угорська королівська грамота 1264 р. для
магістра Лаврентія, соратника Ростислава під Ярославом, не вказує, чи князі або
їхні лицарські дружини мірялися силами. Автор також описує поставу Ростислава
в бою і лише загально розпочинає подію з того, як “...cum Daniel Ruthenorum rex
ad campestre praelium contra ipsum nostrum generum [Ratislaum] prodiisset...”15. Зре-
штою, такий розвиток подій не був би несподіваним. Як дійшов висновку Жорж
Диби (Georges Duby), у середньовіччі було мало битв, у яких зблизька бачилися
супротивники, і ще менше тих, де вони мали нагоду обмінятися ударами. Їх би
під час битви оточили й охороняли їхні дружинники, один із них би втік у момент,
коли вже визначився переможець16. Цю констатацію можна використати й у нашо-
му випадку. Судячи з усього, баталія на полі Ярославської битви все-таки не була
зустріччю, яку ми шукаємо, хоч не “відкидаємо” і її.
Справжній княжий з’їзд Данила і його родича відбувся раніше, навесні–влітку
1240 р.17 Це був зловісний рік, коли всі вичікували набігу монголів на Київ та
13 “Ростислав же исполчився преиде дебрь глубокую оному же иду противу полку Данило-
ву Андрѣеви же дворьскому тоснущюся да не сразится с полкомъ Даниловым ускоривъ
сразися с полкомъ Ростиславлимъ...”: Ипатьевская летопись. – Стб. 800–805.
14 Ипатьевская летопись. – Стб. 803–805.
15 Codex diplomaticus Hungariae… – T. 4, 3. – Old. 197–198.
16 Диби Ж. Бувинска битка 27. јула 1214. – Сремски Карловци; Нови Сад, 2008. – С. 231.
17 Про хронологію зустрічі див.: Грушевський М. Хронольогія подїй Галицько-Волиньської
лїтописи // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка (далі – Записки НТШ). –
Львів, 1901. – Т. 41. – С. 29, 66; Літопис руський / За Іпатським списком переклав
Л. Махновець. – Київ, 1989. – С. 395.
197Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
правобережні українські землі, які визнавали владу Данила Романовича. Михайло
Всеволодович і його син Ростислав опинилися у вигнанні. Без огляду на попередні
взаємні угоди, Бела ІV відмовив їм у гостинності в Угорщині. Угорський король,
повідомлений про набіг монголів, був зайнятий обороною своєї землі і не вважав,
що руські князі-вигнанці можуть бути корисними18. Залишившись без угорської
підтримки, Михайло і Ростислав не наважилися йти до територій, підвладних Да-
нилові, а далекий Чернігів тоді вже знищили монголи, тому обидва князі опини-
лися в Мазовії. У ті важкі та похмурі часи Данило та його брат Василько велико-
душно забули ворогування з чернігівськими родичами. Після переговорів вони
запросили Михайла й Ростислава до себе, де вже перебувала Михайлова дружи-
на і Ростиславова мати. Було укладено мир та угоду двох сімей, за якою Романо-
вичі дали небожеві Ростиславу Луцьк на Волині, а Михайлу обіцяли Київ, хоча
він через монгольську навалу не насмілився вирушити на схід19. Незважаючи на
всі перешкоди, можемо зробити висновок, що упродовж весни–літа 1240 р. десь у
державі Романовичів (в Холмі?20) влаштовано з’їзд двох родів, на якому підтвер-
джено примирення. Можливо, що тоді відбулося більше їхніх зустрічей, принай-
мні до моменту, коли Данило з Левом восени 1240 р. вирушив до Угорщини, для
досягнення того, що раніше не вдавалося Михайлу і його синові – сватати угор-
ську принцесу21. Угода не відбулася. Як відомо, монголи 6 грудня 1240 р. знищи-
ли Київ й упродовж зими 1240–1241 р. спустошили Галичину і Волинь на шляху
до Угорщини і Малопольщі. Вже наступного року на розореній землі відновилася
боротьба між двома князівськими угрупованнями за галицький престіл22.
Після 1245–1246 р. завдяки угорському королю відбулася нова зустріч Данила
і Ростислава. У розпал війни за австрійський спадок Бела ІV, влітку 1253 р., розпо-
чав великий наступ на Моравію. Історики не переочили, що в тому поході на боці
Угорщини взяли участь Данило і Ростислав23. Хоча Всеволод Прокоф’єв твердив,
18 Pauler Gy. A magyar nemzet története az Árpádházi királyok alatt. – Budapest, 1899. – T. 2. –
Old. 152.
19 Ипатьевская летопись. – Стб. 782–784. Пор.: Грушевський М. Історія… – Т. 2. – С. 249–
250; там само. – Т. 3. – С. 56.
20 Про піднесення Холма як столиці Данилової держави див.: Головко О. Західнобузькі
міста Холм і Дорогичин у політичній діяльності короля Данила Романовича // Матеріа-
ли Міжнародної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Галиць-
кого. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 50–60.
21 Ипатьевская летопись. – Стб. 785–787; Грушевський М. Хронольогія... – С. 29–30, 66;
Махновець Л. Літопис руський. – С. 397–398.
22 Грушевський М. Історія… – Т. 2. – С. 249–253; там само. – Т. 3. – С. 56–58; Котляр М.
Данило Галицький. – С. 246–266; Пашуто В. Т. Очерки... – С. 221–230.
23 Pauler Gy. A magyar nemzet története... – Old. 220–221; Прокофьев В. Г. Ростислав Ми-
хайлович… – С. 145; Magyarország történeti kronológiája a kezdetektől 1526-ig. – Buda-
pest, 1986. – T. 1. – Old. 154; Wyrozumski J. Udział książąt polskich w walce o spadek po
Babenbergach // Studia Austro-Polonica. – 1997. – T. 5. – S. 8–9; Mika N. Walka o spadek... –
S. 40–42.
Джура Гарді198
що Бела ІV разом з ними напав на Чехію24, але зустріч двох князів під час походу
не відбулася, передусім через заздалегідь продуманий воєнний план союзників.
Угорський король на чолі угорсько-половецького війська спочатку спустошив Ниж-
ню Австрію, ймовірно, щоб посилити позицію Ґертруди Бабенберґ та її чоловіка
Романа Даниловича, які на той час перебували в укріпленні Гімберг (Himberg)25.
Після того король, найправдоподібніше, перейшов Дунай і ввірвався до Моравії,
25 червня наблизившись до Оломоуца. За свідченнями сучасного чеського хро-
ніста, половці й угри тоді страшенно спустошили область навколо цього міста26.
Однак Бела залишив свого зятя Ростислава на угорсько-моравському кордоні в
укріпленні Тренчін, тобто в однойменному комітаті, для охорони тилу угорсько-
го війська, яке відступало. Доказ участі Ростислава в поході збережений завдяки
грамоті, яку Бела ІV видав 1259 р. певному Преміслу з війська Ростислава, як і си-
нам його брата Носка, оскільки Носко тоді й загинув. У грамоті стверджено, що
чехи напали на Ростислава, ймовірно, аби перегородити уграм шлях до відступу.
Зав’язалася битва, у якій ворога переможено, Ростислав же опісля приєднався до
тестя (“ad nos rediit”). Тоді згаданий Премісл, хоча важко поранений, з Ростисла-
вом привів перед короля одного полоненого лицаря27.
Водночас союзницькі війська, в яких були Данило Романович, його син Лев,
а також інший зять Бели ІV – краківський князь Болеслав Сором’язливий, Вла-
дислав – князь опольсько-рациборзький і двоє литовських князів, з півночі втор-
глися до Моравії і спустошили околиці міста Опава. Про русько-польський похід
на Моравію в історіографії йшлося насамперед на підставі докладного свідчення
галицько-волинського літописця28. З нього можна зробити висновок, що метою
24 Прокофьев В. Г. Ростислав Михайлович... – C. 145.
25 Пор.: Mika N. Walka o spadek... – S. 40, 46–49.
26 Kosmova latopisu českého pokračovatelé // Fontes rerum Bohemicarum. – Praha, 1874. – T. 2:
Cosmae chronicon Boemorum cum continuatoribus / Ed. J. Emler. – S. 291.
27 “...cum regnum Morauie domino concedente omni nostro cum exercitu fuissemus ingressi et
dictos Premysl et Nosk cum karissimo genero nostro domino duce Bozyslao [Rozyslao] pro
obseruacione castri predicti [Trinchyniense] et confini in eodem comitatu dimisissemus ipsi
pro nobis coram oculis ipsius Bocizlay prelium gesserunt gloriosum et unus eorum sciliset
Nosk ibidem fuit interemptus Premysl uero cum predicto nostro genero ad nos redyt grauiter
uulneratus unum militem cum armis nobis captiuatum presentando...”: Hazai okmánytár –
Codex diplomaticus patrius Hungaricus / Kiadják A. Ipolyi, I. Nagy, D. Véghely. – Budapest,
1876. – T. 6. – Old. 97–99. Грамоти інтерпретована (і частково перекладена) у: Pauler Gy.
A magyar nemzet története. – Old. 221; Прокофьев В. Ростислав Михаилович. – C. 145;
Mika N. Walka o spadek... – S. 40–41.
28 Ипатьевская летопись. – Стб. 821–826. Пор.: Грушевський М. Історія… – Т. 3. – С. 74–75;
Włodarski B. Polska i Czechy w drugiej połowie XIII i początkach XIV wieku (1250–1309). –
Lwów, 1931. – S. 13–17; Флоровский а. В. Чехи и восточные славяне. – Прага, 1935. –
Т. 1. – С. 223–231; Пашуто В. Очерки... С. 256–258; Wyrozumski J., Udział książąt pol-
skich... – S. 8–9; Mika N. Walka o spadek... – S. 41–46; Ejusd. Najazd polsko-ruski na ziemię
opawską w 1253 roku // Opava, sborník k dějinám města. – Opava, 2003. – T. 3. – S. 5–11
(публікація була недоступною).
199Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
походу Данила не було об’єднання з Белою ІV. Їхня зустріч, як і зустріч з Ростис-
лавом, того року в Моравії не відбулася29. Після пустошення обидва війська, як за
заздалегідь визначеним планом, під кінець літа 1253 р. відступили додому30. На-
ступного року 3 квітня в Будимі укладено мир, за яким угорському королеві, тоб-
то його спадкоємцю, припала Штирія (більша частина), тоді як Австрія залиши-
лася в руках Оттокара-Пшемисла. Опинившись без підтримки, син Данила Роман
ще раніше покинув свою дружину, герцогиню Гертруду, й Австрію31.
Угорсько-чеське протистояння за австрійські землі відновилося наприкінці
зими 1259–1260 р., коли Штирія визнала владу чеського короля. Нова війна за-
кінчилася 12 липня 1260 р. битвою біля міста Кресенбрунн на Моравському полі,
де угри та їхні союзники зазнали важкої поразки32. Стосовно учасників походу з
угорської сторони, можна припустити, що Ростислав як член королівської сім’ї
взяв у ньому участь і підтримував тестя Белу ІV та його сина, молодшого коро-
ля Стефана. У попередні роки він, правда, був зайнятий війною в Болгарії. Зять і
підопічний Ростислава, болгарський цар Михайло ІІ Асень загинув восени 1256 р.
Михайлового вбивцю – родича Коломана ІІ, який відібрав від свого попередника
престіл і дружину – доньку Ростислава, незабаром спіткала така ж доля. Ростис-
лав, чиї позиції в Болгарії опинилися під загрозою, ймовірно, на початку 1257 р.
вторгся до неї, на короткий час зайняв Тирново і, судячи з усього, проголосив себе
болгарським царем. Настали роки міжусобиць і міжвладдя в Болгарії, коли Рос-
тислав та Угорщина з одного боку, і Нікейська імперія, тобто Візантія, – з іншого
відігравали дуже важливу роль33. Усе-таки через багатство Штирії й Австрії війна
проти чеського короля 1260 р., безсумнівно, притягнула усі сили, на які в той час
могли розраховувати Арпадовичі. Їх, найімовірніше, підтримувало і військо Рос-
тислава Михайловича.
Така ж ситуація була й у Пшемислава. Джула Крішто аргументовано дово-
див, що напередодні вирішальної сутички 1260 р. майже вся Центральна й Схід-
на Європа мали своїх представників у протилежних таборах34.
29 Єжи Вирозумський вважає, що Галицько-Волинський літопис підтверджує участь Рос-
тислава у поході на Опаву: Wyrozumski J. Udział książąt polskich… – S. 9. Ми на це у
літописі не натрапили.
30 Чи походи були синхронізованими пор.: Грушевський М. Хронольогія… – С. 36, 68;
Літопис руський. – С. 411–412; Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 134; Magyarország
történeti kronológiája… – Old. 153.
31 Dopsch H., Brunner K., Weltin M. Österreichische Geschichte. – S. 206–207; Lechner K. Die
Babenberger… – S. 306.
32 Dopsch H., Brunner K., Weltin M. Österreichische Geschichte. – S. 454–455; Kristó D. Az
Árpad-kor háborúi. – Old. 135–136; Mika N. Walka o spadek… – S. 60–62.
33 Докладніше див.: Златарски В. История на Блъгарската държава. – София, 1940. – Т. 3. –
С. 456–490; Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 136–137; Димитров Х. Българско-
унгарски отношения през средновековието. – София, 1998. – С. 158–170.
34 Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 135. Пор.: Huber A. Geschichte Österreichs. –
S. 538.
Джура Гарді200
“Єдина” історіографічна проблема, пов’язана з участю Ростислава в битві
біля Кресенбрунн, – те, що джерела, які зберегли свідчення про неї, не згадують
його імені або не вказують безпосередньо на його присутність. Проте Оттокар-
Пшемисл 8 жовтня 1260 р. відіслав папі Олександрові ІV листа з повідомленням
про недавню велику перемогу та мирні переговори після неї. Задоволений і гор-
дий чеський король перелічив усіх союзників переможеного угорського короля,
між ними наведені: “...innumeram multitudinem inhumanorum hominum, Cumanorum,
Vngarorum et diuersorum Sclauorum, Siculorum quoque et Valachorum, Bezzenninorum
(f. Bessorum, seu Paczinacitarum) et Ismaëlitarum, Schismaticorum etiam, vtpote
Graecorum, Bulgarorum, Rasiensium (Rascianorum) et Bosnensium haereticorum”35.
Згадка про болгар і боснійців, та й греків для істориків була достатнім доказом,
що йшлося про підрозділи Ростислава Михайловича. Вже Спірідон Палаузов зро-
бив висновок, що болгари і боснійці в бою стояли під командою Ростислава. Ґус-
тав Венцел також вважав, що Ростислав брав участь у битві на чолі своїх мачван-
ських і болгарських сил – згадані болгари й греки були його людьми. Таку думку
поділяв ще один біограф Ростислава, Всеволод Прокоф’єв, а також (нам недоступ-
ний) Е. Дарко, визнає це і Норберт Міка36. Підтвердженням такого погляду сприй-
мається й те, що Ростислав справді на той час володів певними болгарськими те-
риторіями, як і частиною Боснії (область Усоре і Солі)37. З іншого боку, Христо
Димитров висловив сумніви, насамперед щодо можливої участі у війні греків-
нікейців на угорському боці. Поставивши логічне запитання, чи не міг Оттокар-
Пшемисл, перелічуючи всі ці народи у групі схизматиків (і, до того ж, – єретиків
та й мусульман), зробити це загально і відходячи від правди, намагався звеличити
перед папою значення своєї перемоги38. Випередивши Х. Димитрова, майже так
само до цього питання підійшов й Ісидор Шараневич, покликаючись при цьому
до думки Георгія Прая (György Pray), історика XVIII ст.39 Як би там не було, збе-
режена у листі чеського короля, тобто в автора Другої континуації Козьми згад-
ка про Rasciеnsium, для сербської історіографії – доказ участі сербів у війні проти
Оттокара-Пшемисла ІІ, як і боснійців – Bosnensium haereticorum, але не з частини
35 Codex diplomaticus… – T. 4.3. – P. 15–16; Kosmova latopisu českého pokračovatelé. –
S. 316; Regesta diplomatica nec non epistolaria Bohemiae et Moraviae / Ed. J. Emler – Prаgue,
1882. – T. 2. – P. 103.
36 Палаузов С. Ростислав Михайлович… – С. 245; Wenzel G. Rosztizlaw galicziai herczeg... –
Old. 9; Прокофьев В. Г. Ростислав Михайлович... – C. 145; Darkó E. Byzantinisch-unga-
rische Bezihungen in den zweten Hälfte des XIII Jahrhunderts, мit 2 Tafeln. – Weimar, 1933. –
S. 17. Цит. за: Димитров X. Българско-унгарски отношения… – C. 169; Mika N. Walka o
spadek... – S. 59, 64.
37 Пор: Димитров X. Българско-унгарски отношения… – C. 166; Ћирковић C. Историја
средњовековне босанске државе. – Београд, 1964. – C. 73.
38 Димитров X. Българско-унгарски отношения… – C. 169.
39 Szaranewicz I. Die Hypatios-Chronik, als Quellen. Beitrag zur österreichische Gescichte. –
Lеmberg, 1872. – S. 144–145. (Pray G. Annales regum Hungariæ, 997–1564. – Vienna, 1763–
1770. – Vol. 1–5).
201Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
Боснії, на яку поширювалася влада Ростислава, а зі “справжньої Боснії”, де пану-
вав угорський васал бан Прієзда40.
Щодо участі Ростислава існує ще один сумнів. Адже Оттокар-Пшемисл у
листі пише, що у війні тріумфував “aduersus Belam, et natum eiusdem Stephanum,
Vngarie reges illustres, et Danielem, Regem Passe (Russie) et filios eius, et ceteros
Ruthenos et Thartaros qui in auxilium venerant, et Boleslaum Cracouiensem, et
Lozkonem (Lestkonem) iuuenem Lansatie (Lusatiae) duces...”. Отже, чеському прави-
телеві було відомо, що він воював і проти сина короля – Стефана, руського короля
Данила Романовича та його синів, польських князів Болеслава Сором’язливого
та Лешка Чорного41 – але не проти зятя угорського короля, Ростислава Михай-
ловича. Якщо Ростиславу був в угорському таборі, можливо, йому з цієї наго-
ди не надано такого важливого місця. Але цьому важко повірити. Правда, у час
написання листа чехи могли не знати, що Ростислав незабаром стане тестем
Оттокара-Пшемисла. Адже упродовж мирних переговорів спершу планувалося,
щоб новою невісткою Пшемисла стала донька Бели – монахиня Маргарита, яка,
на радість багатьох, спротивилася такому святотатству42. Чехам, наприклад, не
було відоме ім’я половецького хана Алпра, збережене завдяки угорському хро-
нікареві43, хоча саме половцям належала дуже важлива роль у Кресенбрунн-
ській битві. Пліч-о-пліч із молодим королем Стефаном вони, по-суті, воюва-
ли проти Пшемисла, в той час, як Бела запізнився на поле бою, а потім вдався
до втечі44. Окремі історики (Антоній Флоровський, Балінт Хоман), можливо,
саме тому висунули здогад, що в битві брали участь війська Ростислава Ми-
хайловича, до того ж, мабуть, посередньо обидва мали на увазі і його присут-
ність45. Проте деякі вчені, яких не можна оминути, наприклад Алфонс Хубер,
Джула Паулер і Джула Крішто, в описі битви без застережень пропустили при-
сутність Ростислава46. Ми ж все-таки готові прийняти припущення, що Ростис-
лав Михайлович був учасником угорського походу 1260 р. Не лише через згадку
болгар і боснійців в угорському війську, а й через те, що це була війна з вели-
ким вкладом, а Ростислав як член королівської сім’ї, до того ж, маючи схиль-
ність до військової справи, таку подію не міг пропустити. У другій половині
1260 р. болгари зайняли Северинський банат, ймовірно, використавши незахи-
40 Јиречек K. Историја Срба. – Београд, 1978. – Kњ. 1. – C. 182; Историја српског
народа. – Београд, 2000. – Kњ. 1 / Уредник С. Ћирковић. – C. 351; Ћирковић C. Историја
средњовековне босанске државе. – C. 73.
41 Про участь П’ястів: Włodarski B. Polska i Czechy… – S. 35; Wyrozumski J. Udział książąt
polskich... – S. 12; Mika N. Walka o spadek... – S. 58.
42 Пор.: Pauler Gy. A magyar nemzet története... – Old. 241–243.
43 Scriptores rerum Hungaricarum... – P. 469.
44 Пор.: Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 135–136.
45 Флоровский а. В. Чехи и восточные славяне. – C. 232; Hóman B., Szekfű Gy. Magyar törté-
net. – Hóman; Budapest, 1939. – T. 1, írta B. – Old. 574.
46 Пор: Huber A. Geschichte Österreichs. – S. 538–240; Pauler Gy. A magyar nemzet történe-
te... – Old. 236–239; Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 135–13.
Джура Гарді202
щені на той час через відхід військових сил на війну з Чехією південні кордо-
ни Угорщини47.
Про Данила Романовича можемо з більшою впевненістю стверджувати, що
12 липня 1260 р. він був учасником битви біля міста Кресенбрунн. Про це перед-
усім повідомляє лист Оттокара-Пшемисла48. З іншого боку, княжий літописець
підтверджує, що Данило на початку 1260 р. перебував на шляху до Угорщини,
але не для приєднання до свого союзника у війні з Чехією, а щоби заховатися пе-
ред новою монгольською небезпекою. Відомо, що в листопаді 1259 р. монголи на
чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм знову з’явилися на кордоні Галицько-
Волинської держави й вимагали від Романовичів зруйнувати укріплення міст та
вирушити з ними на Польщу. Данило “же убоявшуся побѣже в Ляхы а из Ляховъ
побѣже во Угры”, залишивши брата Василька і сина Лева, аби виконати монголь-
ські вимоги49. Можливо, тоді Данило довший час перебував в Угорщині50. Для
історіографії майже загальноприйнятий погляд, що він був учасником Кресен-
бруннської битви51. Проте навколо певних обставин самої участі думки розійшлися,
наприклад, щодо питання, чи він прийшов на поле бою на чолі власного війська,
чи його присутність була випадковою, визначеною обставинами, які змусили його
покинути свою землю52. Інше запитання стосувалося дискусії, хто з синів Данила
47 Пор.: Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 137; Димитров Х. Българско-унгарски
отношения... – С. 170.
48 Див. приміт. 36.
49 Ипатьевская летопись. – Стб. 848–850; Грушевський М. Хронольогія… – С. 41–42, 69;
Літопис руський. – С. 421–423.
50 Леонтій Войтович твердить, що князь Данило був в еміграції в Угорщині від 1260 до
1262 р. Незалежно від нього, подібну думку поділяє і Марета Фонт, яка також вважає,
що Романович довший час перебував в Угорщині, хоча й неповні три роки (близько
1260–1261): Войтович Л. Княжа доба… – C. 494; Font М. Árpád-házi királyok és Rurikida
fejedelmek. – Szeged, 2005. – Old. 260–263.
51 Лише І. Шараневич був скептичним щодо участі Данила: Szaranewicz I. Die Hypati-
os-Chronik... – S. 85–86, 144–145. Цит. за: Грушевський М. Історія… – Т. 3. – С. 519;
Флоровский а. В. Чехи и восточные славяне. – С. 233. Данила приймають за учасника:
Huber A. Geschichte Österreichs. – S. 538; Wenzel G. Rosztizlaw galicziai herczeg. – S. 9;
Кордуба М. Участь Данила в битві під Крессенбрунн // Записки НТШ. – Львів, 1896. –
Т. 10, кн. 2: Miscellanea. – С. 1–2; Pauler Gy. A magyar nemzet története. – Old. 236;
Грушевський M. Історія… – T. 3. – C. 76; Прокофьев В. Ростислав Михаилович… –
C. 145; Hóman B., Szekfű Gy. Magyar történet. – Old. 574; Пашуто В. Очерки… – С. 277;
Kristó D. Az Árpad-kor háborúi. – Old. 135–136; Mika N. Walka o spadek… – S. 58–59.
52 На відміну від інших істориків, Мирон Кордуба і Михайло Грушевський вважали, що участь
Данила була випадковою. Подібно до них, Джула Паулер дійшов висновку, що руські і поль-
ські князі через нашестя монголів на поле бою прийшли лише зі своїм оточенням, а не з
військом (порівн. попередню приміт.). Попри мовчання літописця, як і з огляду на політич-
ний інтерес Романовича, ми все-таки не відкидаємо можливості, що Данило міг прибути з
“військом”. До цього нас підштовхують дані з листа чеського короля (“Ruthenos et Thartaros
qui in auxilium venerant”), як й інші наративні західні джерела, а також обставина, що від від-
ступу монголів із Польщі через землю Романовичів, яка все-таки не настільки постраждала,
203Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
Романовича міг бути разом з ним. Залишаючи все-таки ці запитання осторонь, мо-
жемо дійти висновку: якщо прийняти припущення, що Ростислав був учасником
битви, тоді це, найімовірніше, означало, що він влітку 1260 р. у присутності угор-
ського короля зустрівся зі своїм колишнім суперником і дядьком.
Угорсько-чеський конфлікт за австрійські землі вирішила битва біля Кресен-
брунн. У мирному договорі, укладеному у Відні 31 березня 1261 р., Бела ІV відмо-
вився від претензій на Штирію і погодився відшкодувати воєнні збитки. Епілогом
були шлюбні зв’язки між сім’ями Арпадовичів і Пшемисловичів. Як уже сказано,
чеський король Оттокар-Пшемисл ІІ 25 жовтня 1261 р. одружився з Кунегундою
Ростиславівною. За декілька років, 5 жовтня 1264 р., на австрійсько-угорському кор-
доні біля Потенбурґа (Burg) на річці Фіша (Fischa) між Віднем і Пожунем – Брати-
славою влаштовано розкішне весілля молодшого сина короля Бели ІV, славонсько-
го герцога Бели й Кунегунди Бранденбурзької, племінниці чеського короля. Це був,
безперечно, один із найбільших з’їздів володарів тієї частини тодішньої Європи,
проведений під патронатом чеського й угорського королів53. З переказів двох ав-
стрійських хронік, написаних німецькою мовою у ХІV ст., дізнаємося, що на з’їзді
у Відні 1261 р., тобто весіллі біля Потенбурґа 1264 р., серед запрошених володарів
опинилися і король “von Rassen (Razen)” і король “von Matschaw (Matschouwe)”.
Складається враження, що хронікарі мали на увазі саме Данила Романовича й Рос-
тислава Михайловича. Але чи справді вони стали учасниками тих подій – це запи-
тання, які, незалежно одне від одного, привертають увагу вже декількох поколінь
істориків. Останній з них, Н. Міка, судячи з усього, розв’язав цю дилему54.
У хроніці Оттокара Штирійського (Ottokars österreichische Reimchronik) опи-
сані й королівський з’їзд і весілля 1264 р., правда, сама подія хибно віднесена дo
1261 р.55 Твір написаний в перші два десятиліття ХІV ст., а його автор може іден-
тифікуватися з Otacher ouz der Geul (Ottokar aus der Gaal)56. Поміж учасниками уро-
чистості літописець серед угорських гостей перелічив аж шістьох королів:
минула одна пора року (весна) – достатньо часу, щоби добре озброєний загін із кількох со-
тень чоловік підготувався і перейшов через Карпати. Це була сила, варта згадки.
53 Palacky F. O Ruském knjžeti Rostislawowi... – S. 23–24; Huber A. Geschichte Österreichs. –
S. 540–541; Pauler Gy. A magyar nemzet története. – Old. 240–243, 259–260; Dopsch H.,
Brunner K., Weltin M. Österreichische Geschichte… – S. 455; Mika N. Walka o spadek… –
S. 64–65; Magyarország történeti kronológiája… – Old. 157–160.
54 Пор.: Mika N. Czy król Rusi Halickiej Daniel był obecny przy zawieraniu pokoju wiedeń-
skiego w 1261 roku? Z dziejów stosunków rusko-austriackich w średniowieczu // Kwartalnik
Historyczny. – 1998. – R. 105, nr 2. – S. 2–16.
55 Ottokars österreichische Reimchronik / Herausgegeben von Seemüller J. // Deutsche Chroni-
ken. Monuments Germanical Historical (MGH). – Hannover, 1890. – Bd. 5, pars 1. – S. 108;
Huber A. Die steierische Reimchronik und das östereichische Interregnum // Mittheilungen
des österreichischen Instituts für Geschichtsforschung (далі – MIÖG). – Innsbruck 1883. –
Bd. 4. – S. 62.
56 Про особистість і діяльність О. Штирійського див.: Huber A. Die steierische Reimchronik... –
S. 41–74; Liebertz-Grün U. Ottokar v. Steiermark // Lexikon des Mittelalters, CD- ROM Aus-
gabe, Verlag Metzer J. B., 2000 (далі – LexMA). – Bd. 6. – S. 1587–1588.
Джура Гарді204
“Welan der kunic hêr
Harte frôlichen az,
wand er selp sehster kunic saz:
siner süne wâren zwêne dâ,
Stephan unde Wêlâ,
die dâ gekrônet sâzen,
und der kunic von Râzen
und der kunic von Matschouwe-
des selben hûsfrouwe
was ân underwint
kunic Wêlâns kint –
und der kunic von Sirvîe”57.
Про проведення цього весілля та королівського з’їзду свідчить низка й інших
літописців, як, наприклад, автор “Другого продовження Козьми”, “Віденської до-
мініканської хроніки”, так званої “Історії літ 1264–1279”, “Зальцбурзьких анна-
лів” – усе це підтверджує важливість і автентичність подій58. Розглядаючи, проте,
розповідь О. Штирійського, єдиного, хто наводить перелік присутніх володарів,
доходимо висновку, що 5 жовтня 1264 р. не могла відбутися зустріч наших князів.
Як лаконічно констатував Константин Їречек, Ростислава Михайловича тоді уже
не було серед живих59. Адже на підставі папського листа від 15 липня 1264 р. відо-
мо, що дружина Ростислава, княгиня Анна, на той час вдовувала60. З іншого боку,
Б. Влодарський, а вслід за ним А. Флоровський і Н. Міка виправдано поставили під
сумнів можливість появи на з’їзді Данила Романовича61. Протягом того ж 1264 р.
(найімовірніше влітку – як вважають М. Грушевський і Д. Домбровський) помер і
він. За переказом Галицько-Волинського літопису, цьому передував певний період
“великої болісті” князя62. Тому не залишається найменшої ймовірності, що Данило
восени 1264 р. міг вирушити до Угорщини. Кого тоді “замість Данила і Ростислава”
поіменовано королями Русі й Мачви – варто би провести окрему розвідку63.
57 Ottokars österreichische Reimchronik. – S. 106.
58 Kosmova latopisu českého pokračovatelé. – S. 319–320; Continuatio praedicatorum Vindo-
bonensium. – S. 728; Historia annorum 1264–1279 // Annales Austriae / Ed. W. Wattenbach
(MGHS. – Т. 9). – S. 649–650; Annales sancti Rudberti Salisburgenses // Ibid. – S. 797; Пор.:
Mika N. Czy król Rusi Halickiej… – S. 6.
59 Јиречек K., Историја Срба. – C. 182.
60 Vetera Monumenta historica Hungariam sacram illustrantia / ab A. Theiner. – Romae, 1859. –
T. 1. – P. 273.
61 Włodarski B. Polska i Czechy. – S. 37–43. Цит. за: Флоровский а. В. Чехи и восточные
славяне. – С. 251–252; Mika N. Czy król Rusi Halickiej... – S. 5.
62 Ипатьевская летопись. – Стб. 862. Для хронології смерті Данила див.: Грушевський М.
Хронольогія... – С. 44–45, 69; Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów... – S. 61–62.
63 Наскільки нам відомо, це розглядали: Флоровский а. В. Чехи и восточные славяне. –
C. 252; Mika N. Czy król Rusi Halickiej… – S. 10–15; Zsoldos A. Családi ügy, IV Béla és
István ifjabb király viszálya az 1260-as években. – Budapest, 2007. – Old. 43.
205Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
В іншій хроніці – Österreischische Chronik von den 95 Herrschaften Леопольда
Штейнрейтера (Leopold Stainreuter) також йдеться про укладення шлюбу герцога
Бели і Кунігунди Бранденбурзької, як і про з’їзд володарів, що його супроводжу-
вав, з тим, що місцем події для автора був Відень й відбулася вона 1261 р. Серед
присутніх знову названі й королі Русі та Мачви:
“Chünig Belan von Ungern cham auch mit seinem sünen mêchtichleich. Er cham
mit fümf chünigen, wan er was da mit seiner sün zwain, hiessen Steffan und Bella, mit
im cham auch der chünig von Rassen und der chünig von Matschaw, der auch chünig
Belans tochter het, und der chünig auz der Syrfey”64.
Наведені джерела історики інтерпретували по-різному. Не беручи до ува-
ги думку деяких вчених, вважали, що і з’їзд з опису О. Штирійського стосувався
мирних переговорів у Відні 1261 р.65 Переважило, однак, міркування, що Отто-
кар описав весілля і з’їзд 1264 р., а Л. Штейнрейтер – ранішу подію у Відні, коли
31 березня 1261 р. укладено мир між Чехією й Угорщиною. Незалежно від з’їзду
1264 р., знову виникає запитання: чи Данило і Ростислав були у Відні в березні
1261 р.66 Принаймні обидва князі тоді були, безперечно, живими.
Свого часу В. Прокоф’єв зауважив, що звіт О. Штирійського використа-
но в пізнішій хроніці Л. Штейнрейтера, впевнений, що в обох випадках йшло-
ся про віденську подію 1261 р.67 Справді, якщо порівняти ці два тексти, вже на
перший погляд легко можна встановити їхню подібність та пов’язаність. Тим
більше відомо, що автор Österreischische Chronik von den 95 Herrschaften, пишу-
чи свій твір приблизно 1388–1399 рр., факти брав із хроніки О. Штирійського68.
Зрештою, як уже згадувалося, Н. Міка докладно вивчив це питання. За його ви-
сновком, Л. Штейн рейтер змальовує з’їзд володарів і весілля герцога Бели і Ку-
нігунди Бранденбурзької, запозичуючи з О. Штирійського, відносячи їх до 31
березня 1261 р., коли у Відні укладено чесько-угорський мир. Проте жодне інше
незалежне джерело не підтверджує, що весілля супроводжував якийсь з’їзд во-
лодарів. У цьому випадку не важливо, чи окремі хроністи XV ст., переказуючи
попередників, лише ускладнили висвітлення вигаданої події. Отже, з’їзду во-
лодарів 1261 р. не було. Ішлося лише про з’їзд 1264 р., історичність якого під-
твердили й інші джерела69. З таким висновком Н. Міки повністю погоджуємося.
64 Österreichische Chronik von den 95 Herrschaften / Herausgegeben von J. Seemüller // MGHS.
Deutsche Chroniken. – Hannover; Leipzig, 1909. – Bd. 7. – S. 120.
65 Wenzel G. Rosztizlaw galicziai herczeg. – Old. 9; Прокофьев В. Г. Ростислав Михайлович... –
C. 152–153.
66 Докладний виклад цієї проблеми в історіографії: Mika N. Czy król Rusi Halickiej... –
S. 5.
67 Прокофьев В. Г. Ростислав Михайлович... – C. 152.
68 Пор.: Heilig K. J. Leopold Steinreuter von Wien, der Verfasser der sogenannten Österreischi-
schen Chronik von den 95 Herrschaften. Ein Beitrag zur österreischische Historiographie //
MIÖG. – Innsbruck, 1933. – T. 47, H. 2–3. – S. 224–287; Ott N. H. Stainreuter, Leopold //
LexMA. – Bd. 8. – S. 39–40.
69 Mika N. Czy król Rusi Halickiej... – S. 3–10.
Джура Гарді206
Тому обговорення можливої зустрічі князів Данила й Ростислава у Відні 1261 р.
вважаємо безпредметним.
Отож, остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича, яку під-
тверджують джерела, відбулася на Русі, приблизно навесні–влітку 1240 р. Звісно,
Данило і Ростислав зійшлися у бою під Ярославом 17 серпня 1245 р. Після укла-
деного миру і союзу між Романовичем та Угорщиною 1246 р. угорському коро-
лю Белі ІV все-таки вдалося приєднати до свого політичного і військового табору
двох руських князів, у минулому великих суперників. Це була нагода знову зустрі-
тися й помиритися, однак не маємо жодних доказів, що це відбулося. В угорсько-
му нападі на Моравію 1253 р. участь брали і Данило, і Ростислав, але тоді вони не
зустрілися. Можливо, що угорсько-чеська битва біля Кресенбрунн яка відбулася
12 липня 1260 р., була, зрештою, і приводом для зустрічі двох руських князів під
прапором Арпадовичів. Проте, якщо про Данила можна стверджувати, що він був
учасником походу, то участь Ростислава видається гіпотетичною, на неї вказують
лише посередні джерела.
Було б невиправданим не згадати, що кожна подорож Данила Романовича до
Угорщини й перебування в гостях у Бели ІV водночас ставала нагодою, щоб во-
лодар Галичини і Волині зустрівся зі своїм небожем. Через низку династичних
обставин70, як і спосіб життя членів угорської королівської родини, не вважаємо,
що Ростислав і його сім’я за будь-яку ціну перебували у своїх областях на пів-
день від Сави, а, як і личило їхньому статусу, були саме при угорському дворі. З
іншого боку, нам відомо, що Данило відвідував угорського короля 1248 – у червні
1249 р.71 та влітку–восени 1262 р.72 Не знаємо, однак, чи з цієї нагоди руські кня-
зі зустрілися.
З сербської мови переклала анамарія рамач Фурман
Dzhura Gardi. LAST MEETING OF DANyLO ROMANOvyCH AND ROSTyS-
LAv MyKHAILOvyCH.
The evidence from written sources about the possibility of meeting between princes
Danylo Romanovych and Rostyslav Mykhailovych after the former’s victory over the con-
tender for the principality of Halych at the battle near yaroslav in 1245 is analyzed.
Key words: prince Danylo Romanovych, princes Rostyslav Mykhailovych, last
meeting of princes Danylo Romanovych and Rostyslav Mykhailovych.
Університет у Новому Саді
70 Пор.: Zsoldos A. Családi ügy, IV Béla...
71 Ипатьевская летопись. – Стб. 813–814. Хронологія за: Грушевський М. Хронольогія... –
С. 34–35, 67; Senga T. IV. Béla külpolitikája. – Old. 601–602; Літопис руський. – С. 408;
Котляр М. Данило Галицький. – С. 288; Font М. Árpád-házi királyok… – Old. 254–255;
Mika N. Walka o spadek... – S. 27.
72 Ипатьевская летопись. – Стб. 857; Грушевський М. Хронольогія... – С. 43, 69; Літопис
руський. – С. 424.
207Остання зустріч Данила Романовича і Ростислава Михайловича
|