Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245)
У статті аналізується зміст повідомлення про татар, з яким виступив на І Ліонському Соборі 1245 р. рутенський архієпископ Петро. Автор вважає, що його з дипломатичною місією на Захід вислав галицько-волинський князь Данило Романович....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178877 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) / І.В. Паславський // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 208-231. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178877 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788772021-03-22T01:26:02Z Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) Паславський, І.В. Статті У статті аналізується зміст повідомлення про татар, з яким виступив на І Ліонському Соборі 1245 р. рутенський архієпископ Петро. Автор вважає, що його з дипломатичною місією на Захід вислав галицько-волинський князь Данило Романович. The article examines the evidence about Tatars which were provided by the Ruthenian archbishop Petro at the First Lion Council in 1245. The article contends that Archbishop Petro was sent to the West with the special diplomatic mission by Prince Danylo Romanovych. 2011 Article Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) / І.В. Паславський // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 208-231. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178877 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Паславський, І.В. Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) Княжа доба: історія і культура |
| description |
У статті аналізується зміст повідомлення про татар, з яким виступив на
І Ліонському Соборі 1245 р. рутенський архієпископ Петро. Автор вважає, що
його з дипломатичною місією на Захід вислав галицько-волинський князь Данило
Романович. |
| format |
Article |
| author |
Паславський, І.В. |
| author_facet |
Паславський, І.В. |
| author_sort |
Паславський, І.В. |
| title |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) |
| title_short |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) |
| title_full |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) |
| title_fullStr |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) |
| title_full_unstemmed |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) |
| title_sort |
інформація про татар руського архиєпископа петра, учасника i ліонського собору (1245) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178877 |
| citation_txt |
Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника I Ліонського Собору (1245) / І.В. Паславський // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 4. — С. 208-231. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT paslavsʹkijív ínformacíâprotatarrusʹkogoarhiêpiskopapetraučasnikailíonsʹkogosoboru1245 |
| first_indexed |
2025-07-15T17:35:06Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:35:06Z |
| _version_ |
1837735249138679808 |
| fulltext |
Княжа доба: історія і культура. 4/2011208
Іван Паславський
ІнформацІя про татар руського архиєпископа
петра, учасника I ЛІонського собору (1245)
У статті аналізується зміст повідомлення про татар, з яким виступив на
І ліонському соборі 1245 р. рутенський архієпископ Петро. автор вважає, що
його з дипломатичною місією на Захід вислав галицько-волинський князь Данило
Романович.
Ключові слова: І ліонський собор, архієпископ Петро, татари, Данило Ро-
манович.
Два західні (англійські) джерела середини XIII ст. – “Велика хроніка” Мат-
тея Паризького (Matthaei Parisiensis Chronicon Majus) і так звані “Буртонські ан-
нали” (Annales Burtonenses)* – повідомляють, що упродовж 1244–1245 рр. на За-
ході перебував “архиєпископ з Русі, Петро на ім’я” (archiepiscopus de Russсia,
Petrus nomine)1 чи “руський архиєпископ, на ім’я Петро” (archiepiscopus Ruthenus,
nomine Petrus)2.
Обидві хроніки подають різні інформації, які доповнюють одна одну. Так,
Маттей Паризький пише, що, по-перше, архиєпископ з Русі Петро – це “чоловік
чесний, побожний і гідний довір’я”; по-друге, цей руський достойник, гнаний та-
тарами, змушений був покинути своє архиєпископство і навіть звідти втекти; по-
третє, він “прибув до підальпійських країв”, щоб попросити поради та військової
допомоги для своєї країни, а для себе – вирішення якоїсь особистої проблеми; і
по-четверте, вичерпно відповів на всі запитання про татар3. Цю інформацію Мат-
тей Паризький навів наприкінці опису подій 1244 р.
* У сучасному прочитанні англійська власна назва “Burtonenses” звучить як “Бартонські”
чи “Бертонські”, однак ми дотримуємося латинської версії і перекладаємо її як “Буртон-
ські”, тобто так, як вона вимовлялася і графічно записувалася в ХІІІ ст., коли виникли
аннали.
1 Matthaei Parisiensis Chronicon Majus / Ed. H. R. Luard. – London, 1877. – Vol. 4 (Rerum
Britannicarum medii aevi Scriptores or Chronicles and Memorials of Great Britain and Ireland
during the Middle Age. – T. 57). – Р. 386.
2 Monumenta Germaniae Historica. Ed. Societas Aperiendis Fontibus rerum Germanicarum
medii aevi. Scriptorum. – Hannoverae, 1885. – T. 27. – Р. 474. Фрагменти повідомлень про
архиєпископа Петра та його інформації про татар у латиномовному варіанті та україн-
ському перекладі публікуємо відповідно в Додатку 1 та Додатку 2. Далі цитування цих
текстів здійснюватиметься за нашою публікацією.
3 Див.: Додаток 1. – С. 216–217.
Хроніст “Буртонських анналів” про руського архиєпископа Петра подав
таку інформацію: по-перше, він прибув на І Ліонський собор (відбувався з 26
червня по 17 липня 1245 р.); по-друге, за твердженням “тих, що повернулися
з собору”, він не знав ні латинської, ні грецької, ні гебрайської мови і спілку-
вався через перекладача; по-третє, був проекзаменований щодо богословських
і догматичних питань та “досконало виклав перед кир папою Євангеліє”; по-
четверте, “був особисто запрошений і взяв участь в Богослуженні разом із кир
папою та іншими прелатами, хоча його облачення відрізнялися від їхніх”; і по-
п’яте, він докладно відповів на всі запитання щодо татар4. Наведеної інформа-
ції, однак, недостатньо, щоб відповісти на запитання: ким був і звідкіля походив
загадковий руський гість І Ліонського собору, та хто з руських князів делегу-
вав його на Захід.
Упродовж останніх двох століть дослідники намагалися відповісти на ці запитан-
ня, проте спромоглися висунути лише версії, які взаємно заперечують одна одну.
Перша версія стверджує, що руський архиєпископ Петро англійських хро-
нік ХІІІ ст. – це єпископ Галича, якого з дипломатичною місією на Захід послав
галицько-волинський князь Данило Романович. Цю версію започаткував 1832 р.
галицький церковний діяч та вчений Михайло Гарасевич, який першим назвав
руського владику Петра із повідомлення Маттея Паризького “єпископом Галича”
і заніс його до історичного каталогу галицьких єпископів5. Цю версію підтрима-
ли й доповнили новими спостереженнями пізніші українські історики, зокрема
харківський архиєпископ Філарет (Д. Гумілевський), Антон Петрушевич, Мико-
ла Чубатий, Ярослав Дашкевич6.
За другою версією, яку висунув і обґрунтував Степан Томашівський, русь-
ким учасником І Ліонського собору мав бути ігумен Петро з київського монасти-
ря Спаса на Берестовім. Його двічі згадує Лаврентіївський літопис (1230, 1231),
а на київського митрополита як свого протегованого поставив князь Михай-
ло Всеволодович Чернігівський7. Цю версію підтримала більшість українських
4 Див.: Додаток 2. – С 226.
5 Див.: Schematismus universi cleri Archidioceseos Metropolitanae graeco-catholicae Leopo-
liensis pro аnno Domini 1832. – Leopoli, 1832. – Р. 6.
6 Див. відповідно: Филарет, архиепископ харьковский. Обзор русской духовной
литературы: 862–1720. – Харьков, 1859. – С. 87; Петрушевич а. с. Историческое из-
вестие о церкви св. Пантелеймона близ города Галича. – Львов, 1881. – С. 53–54; Чуба-
тий М. Західна Україна і Рим у ХІІІ віці у своїх змаганнях до церковної унії // Записки
Наукового товариства ім. Шевченка (далі – Записки НТШ). – Львів, 1917. – Т. 123–124. –
С. 35–38; Stepaniv J. L’époque de Danylo Romanovyč (miliеu du XIII siècle) d’après une
sourсe karaïte // Harvard Ukrainian Studies. – Cambridge, Mass, 1978. – Vol. 2. – No 3. –
P. 334–373; Дашкевич Я. Данило Романович і єпископ Петро в освітленні караїмського
джерела // Українські землі часів короля Данила Галицького: Церква і держава. Статті й
матеріали. – Львів, 2005. – С. 86–87.
7 Томашівський с. Предтеча Ісидора. Петро Акерович, незнаний митрополит руський
(1241–1245) // Записки Чин святого Василія Великого. – Жовква, 1927. – Т. 2, вип. 3–4. –
С. 221–313.
209Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
істориків8, та значна частина іноземних дослідників, серед яких представники ро-
сійської9, польської10, німецької11 історичних шкіл.
Третя версія стверджує, що руський гість І Ліонського собору – єпископ
(або священик) однієї з північно-східних єпархій Київської митрополії (Рязані,
8 Див.: коструба Т. Нариси з церковної історії України Х–ХІІІ ст. – Львів, 1939. –
С. 56; лужницький Г. Українська церква між Сходом і Заходом. Нарис історії Укра-
їнської церкви. – Філадельфія, 1954. – С. 123–124; Нагаєвський І. Історія римських
вселенських архієреїв. – Мюнхен, 1964. – Ч. 1. – С. 311; стахів М. Христова Церква
в Україні: 988–1596. – Львів, 1993. – С. 126; великий а. Г. З літопису християнської
України. – Рим, 1968. – Т. 2. – С. 131, 142–147, 153–154, 267; Kosyk W. Verschiedene
Entwicklungswege der Kirche in der Ukraine und in Russland (11–16 Jahrhundert) // Jahr-
buch der Ukrainekunde. – München, 1989. – № 26. – S. 193–194; Мудрий с. Нарис історії
церкви в Україні. Вид. 2-ге. – Івано-Франківськ, 1999. – С. 94; Чубатий М. Історія
християнства на Руси-Україні. – Рим; Нью-Йорк, 1965. – Т. 1. – С. 603–625; Грицак П.
Галицько-Волинська держава (Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Бібліотека
українознавства. – Ч. 5). – Нью-Йорк, 1958. – С. 108; Дорошенко Д. Православна
церква в минулому й сучасному житті українського народу. – Берлін, 1940.– С. 40; його
ж: Нарис історії України. Вид. 3-тє. – Львів, 1991. – С. 93; Полонська-василенко Н.
Історія України: У 2 т. – Вид. 3-тє. – Київ, 1995. – Т. 1. – С. 185, 555; Яковенко Н.
Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 3-тє вид., перероблене й
розшир. – Київ, 2006. – С. 105; свідерський Ю. Ю. Боротьба Південно-Західної Русі
проти католицької експансії в Х–ХІІІ ст. – Київ, 1983. – С. 104–105; стависький в. І.
Відомості про Русь з “Історії монголів” Плано Карпіні // Український історичний
журнал. – 1988. – № 6. – С. 32–40; Senyk S. A history of the Church in Ukraine. – Roma,
1993. – Vol. 1: To the and of the thirteenth century. – P. 430–431.
9 Див.: Пашуто в. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. –
С. 57–67; Рамм Б. Я. Папство и Русь в X–XV веках. – Москва; Ленинград, 1959. –
С. 149–150; Матузова в. и. Английские средневековые источники IX–XIII вв. Тексты,
перевод, комментарий. – Москва, 1979. – С. 183–188; карташев а. в. Очерки истории
Русской церкви. Т. 1. Репринтное воспроизведение. – Париж, 1959. – Москва, 1991. –
С. 293; Жаворонков П. и. Никейская империя и княжества Древней Руси // Византий-
ский временник. – 1982. – Т. 43. – С. 84–85.
10 Paszkiewicz H. Jagellonowie a Moskwa. – Warszawa, 1933. – T. I. Litwa a Moskwa w
XIII i XIV wieku. – S. 187, nr 2; Grabski A. F. Polska w opiniach obcych X–XIII w. –
Warszawa, 1964. – S. 295, nr 39; Strzelczyk J. Mongolowie a Europa: Stolica Apostolska
wobec problemu mongolskiego do połowy XIII wieku // Spotkanie dwóch światów. Stolica
Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku / Pod red. J. Strzelczyka. – Poznań.
1993. – S. 66.
11 Ammann A. M. Kirchenpolitische Wandlungen in Ostbaltikum bis zum Tode Alexander
Neuski’s. Studien zum Werden der russischen Ortodoxie // Orientalia Christiana Analecta. –
Romae, 1936. – Т. 105. – S. 247; Stökl G. Kanzler und Metropolit // Studien zur Geschichte
Osteuropas. III Teil (Gedenkband für Heinrich Felix Schmid) / Wiener Archiv für Geschich-
te des Slawentums und Osteuropas. – Graz; Köln, 1966. – Bd. 5. – S. 165–166; Idem: Das
Fürstentum Galizien; Wolhynien // Handbuch der Geschichte Russlands. – Stuttgart, 1980. –
Bd. 1. – S. 518, Anm. 8.
Іван Паславський210
Владимира)12, якого на Захід вислав стародубський князь Іван Всеволодович13 або
суздальський Ярослав Всеволодович14.
І зрештою за четвертою версією, руський архиєпископ Петро зі згаданих ан-
глійських хронік був якимсь не ідентифікованим латинським єпископом з Русі або
із сусідніх слов’янських земель. Її висунув в одній із ранніх робіт Антон Петруше-
вич15, підтримали Юліан Пелеш16 і Микола Дашкевич17, а вже після Другої світової
війни оживив і пропагував польський дослідник Болєслав Щесьняк18. Однак, ця вер-
сія цілком безпідставна, бо за свідченням згаданих англійських джерел руський ар-
хиєпископ не знав латинської мови, а отже не міг бути католицьким єпископом. Ми
схиляємося до першої концепції, за якою ліонський “архиєпископ з Русі Петро” –
галицький єпископ Петро, номінат і дипломат князя Данила Романовича19.
І Маттей Паризький, і хроніст “Буртонських анналів”, як пригадуємо, одно-
стайно відзначають, що руський архиєпископ Петро вичерпно відповів на всі за-
питання про татар. На щастя, обидва англійські хроністи докладно переказали
зміст Петрових відповідей про походження, спосіб життя, звичаї, вірування, міць
та наміри татар, які він давав двічі: перший раз перед папською комісією в лис-
топаді 1244 р. десь у північній Італії, вірогідно в Ґенуї, за можливої присутності
папи Інокентія ІV, а вдруге – влітку 1245 р. в Ліоні перед учасниками церковного
собору за безпосередньої участі папи.
Дослідники одностайно відзначають, що інформація про татар архиєпис-
копа з Русі була вичерпною та цілком новою. На це чи не першим звернув увагу
12 Abraham W. Powstanie organizacji kościoła łacińskiego na Rusi. – Lwów, 1904. – T. 1. –
Nr. 1. – S. 119; Umiński J. Niebezpeczeństwo tatarskie w połowie XIII w. а papież Innocenty
IV. – Lwów, 1922. – S. 93, п. 1; [Maleczyński K.] // Kwartalnik Historyczny. – 1923. – R. 37. –
Zesz. 1–2. – S. 412–413; Dörrie H. Drei Texte zur Geschichte der Ungarn und Mongolen. Die
Missionsreisen des fr. Julianus OP ins Uralgebiet (1234/35) und nach Ruβland (1237) und
der Bericht des Erzbischofs Peter über die Tartaren // Nachrichten der Akademie der Wissen-
schaften in Göttingen. 1. Philologisch-Historische Klasse. – Göttingen, 1956. – S. 183–187;
Толочко О. П. Петро Акерович – гаданий митрополит всея Русі // Український історичний
журнал. – 1990. – № 6. – С. 51–54.
13 Zatko J. The Union of Suzdal: 1222–1252 // Journal of Ecclesiastic History. – 1957. – Vol. 8. –
No 1 (April). – S. 33–52.
14 Толочко О. П. Цит. праця. – С. 53.
15 Петрушевич а. О галицких епископах со времен учреждения Галицкой епархии, даже
до конца XIII века // Галицкий исторический сборник, издаваемый Обществом Галицко-
Русской Матицы. – Львов, 1854. – Вып. 2. – С. 8.
16 Pelesz J. Geschichte der Union der Ruthenischen Kirche mit Rom von den ältesten Zeiten bis
auf die Gegenwart. – Wien, 1878. – Bd. 1. – S. 288.
17 Дашкевич Н. Княжение Данила Галицкого по русским и иностранным известиям // Уни-
верситетские известия. – Киев, 1873. – С. 135–136.
18 Szcześniak B. The mission of Giovanni de Plano Carpini and Benedict of Pole of Vratislavia to
Halicz // Journal of Ecclesiastic History. – 1956. – No 7. – Р. 12–20.
19 Паславський І. Український епізод І Ліонського собору (1245 р.). Дослідження з історії
європейської політики Романовичів. – Львів, 2009. – С. 50–86.
211Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
згадуваний український історик ХІХ ст. А. Петрушевич не без національної гор-
дості писав, що в результаті вичерпної “татарської лекції”, з якою на Ліонському
соборі виступив “наш руський архиєпископ Петро, Західна Європа дістала першу
правдиву відомість про татар”20. Ґрунтовніше розповідь про татар архиєпископа
Петра дослідив С. Томашівський. Він докладно переповів її зміст за обидвома ан-
глійськими джерелами і дійшов висновку, що “аналіза його відомостей дуже до-
бре видержує історичну критику”21, та що “відомости про татар, подані архиєпис-
копом Петром на Соборі в Ліоні, відповідали не лише найліпшій вірі інформатора,
а й річевій дійсности, як її в даних обставинах можна було пізнати”22.
Подібно оцінювали інформацію про татар архиєпископа іноземні вчені. На-
приклад, відомий французький сходознавець Поль Пелльйо писав: “Інформація
про татар, яку подав архиєпископ Петро, своєю докладністю перевершила ті ві-
домості, що їх мав у цій справі Захід на час І Ліонського собору”23. Цю оцінку по-
вністю підтримав німецький дослідник Гайнріх Деррі, який відзначив, що “лекція,
яку соборові отці почули від архиєпископа Петра, була набагато краще розкри-
та й арґументована, ніж інші тогочасні повідомлення про татар”24. До аналогіч-
них висновків прийшли польські науковці Юзеф Умінський, Мар’ян Плезя, Єжи
Стжельчик,25 а також швейцарець Джан Анрі Беццоля26. Загалом кажучи, всі іс-
торики, які досліджували “татарську лекцію” руського архиєпископа Петра, од-
ностайно стверджують, що вона значно розширила в Західній Європі знання про
Центральну Азію, та що завдяки їй татар перестали вважати напівфантастичним
народом, і почали сприймати як реальних людей.
Власне тут виникає запитання: звідкіля руський архиєпископ міг так добре
знати про походження, спосіб життя, вірування, силу і наміри татар? Без сумніву,
він мусів з ними безпосередньо стикатися, а, можливо, якийсь час і проживати між
ними. На нашу думку, archiepiscopus Ruthenus, nomine Petrus, він же галицький вла-
дика Петро, був у складі посольства до татарів, яке галицько-волинські князі спо-
20 Петрушевич а. с. Историческое известие о церкви св. Пантелеймона близ города
Галича. – Львов, 1881. – С. 54.
21 Томашівський с. Цит. праця. – С. 230.
22 Там само. – С. 234.
23 Pelliot P. Les Mongols et la Papauté // Revue de L’Orient Chrétien. – Paris, 1924. – Vol. 24. –
P. 259(63), n. 1.
24 Dörrie H. Op., cit. – Р. 182–183.
25 Див. відповідно: Umiński J. Stosunki Rusi schizmatyckiej z Rzymem w połowie XIII wie-
ku // Prąd: Miesięcznik, poświęcony zagadnieniom religijnym, narodowym i spolecznym. –
Warszawa, 1926. – R. 15. – Nr 5. – S. 262; Plezia M. L’apport de la Pologne à l’exploration de
l’Asie Centrale au milieu du XIIIe s. // Acta Poloniae Historica. – Warszawa, 1970. – T. 22. –
S. 29; Strzelczyk J. Mongolowie a Europa: Stolica Apostolska wobec problemu mongolskiego
do połowy XIII wieku // Spotkanie dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w
połowie XIII wieku / Pod red. J. Strzelczyka. – Poznań. 1993. – S. 660–667.
26 Bezzola G. A. Die Mongolen in abendländischer Sicht (1220–1271). Ein Beitrag zur Frage der
Völkerbegegnungen. – Bern; München, 1974. – S. 113;
Іван Паславський212
ряджали ще до від’їзду Данила Романовича в Орду (осінь 1245 р.). Про це посоль-
ство дові дуємося з подорожніх нотаток папського леґата в Монголію Джованні ді
Плано Карпіні. Описуючи свою першу зустріч з князем Васильком у Кракові восени
1245 р., він сповістив дослівно таке: “В цей час з великої ласки Божої прибув туди
[в Краків – І. П.] пан Василько, князь Русі, від якого ми докладніше довідалися про
татар. Адже він посилав до них своїх послів, які повернулися до нього та до його
брата Данила з охоронною грамотою для поїздки Данила до хана”27. Неважко здо-
гадатися, що це посольство мало не тільки зайнятися дипломатичною підготовкою
візиту Данила в Орду, а й, очевидно, дещо розвідати. Не дивно, отже, що поза надто
міфічним твердженням про походження татар від старозавітних мадіанітів, вся інша
Петрова інформація про них загалом близька до правди і вражаюче збігається з тими
даними, які двома роками пізніше подав ді Плано Карпіні28. Цікаво, що останній “Іс-
торії монголів” відповідає на ті самі запитання про татар, які були задані Петрові на
соборі. Якщо взяти до уваги документально засвідчений факт, що посольство в Мон-
голію на чолі з Плано Карпіні вирушило з Ліону 16 квітня 1245 р.29, тобто ще перед
відкриттям собору (26.06.1245 р.) можна зробити висновок, що папський леґат мав
завдання, крім іншого, перевірити достовірність інформації руського архиєпископа,
яку він вперше оприлюднив перед папською комісією в листопаді 1244 р.
Як уже зазначалося, інформація руського архиєпископа про татар записана в
двох англійських хроніках ХІІІ ст.: у “Великій хроніці” Маттея Паризького (далі
МП) і в “Буртонських анналах” (далі – БА). Тексти обидвох хронік практично то-
тожні*, хіба що в БА чітко виділено дев’ять запитань, на які мав відповісти Пе-
тру. Ось вони:
Яке походження татар?
У що вони вірять?
Які в них релігійні уявлення і звичаї?
Який їхній спосіб життя?
Яка їхня міць і вдача?
27 Цит. за: Джованни дель Плано карпини. История монгалов // Путешествия в восточные
страны Плано Карпини и Рубрука / Под ред. Н. П. Шастиной. – Москва, 1957. – С. 66.
28 Пор.: Джованни дель Плано карпини. История монгалов. – С. 21–83.
29 Див.: Джованни дель Плано карпини. История монгалов. – С. 8.
* Тільки вступні частини, де подано інформацію про самого Петра, є різними, а самі пові-
домлення про татар дуже подібні. Іноді ця подібність просто вражає. Так, у переліку пи-
тань в БА 3-тє запитання стосується справляння татарами обрядів, однак обидва тексти
МП і БА під третім пунктом дають відповідь на 4-те запитання про їхній спосіб життя.
Відповідь про дотримання обрядів логічно мала йти за відповіддю на 2-ге запитання
про вірування татар. Цей факт може свідчити про те, що Маттей Паризький і хроніст
“Буртонських анналів” користувалися одним давнішим джерелом. Правда, трапляють-
ся також і незначні розбіжності між текстами. Так, МП часто додає свої доповнення,
які мали наголосити на страхітливості татар. Наприклад, що татари rudes exleges et
inhumani (дикі, розгнуздані й жорстокі), що вони зросли в “лігвах і печерах левів та
драконів, яких звідти повиганяли”. Не інакше, як для нагнітання страху перед татарами,
МП називає їх війська numerosissimi (незчисленними), чого немає в БА.
213Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
Скільки їх є?
Які їхні наміри і плани?
Чи дотримуються вони договорів?
Як поводяться з чужими послами?
Як бачимо, запитання поставлені в чіткій логічній послідовності, з чого можна
зробити висновок, що це було зроблено, щоб полегшити папі Інокентієві ІV та собо-
ровим отцям виробити правильну політику щодо татар. І справді, перші чотири запи-
тання – ознайомчі і, очевидно, були задані для загальної орієнтації; три наступні (5–7)
стосуються сили, чисельності та намірів татар, а два останні (8–9) мали з’ясувати, чи
доцільно з татарами укладати договори, і чи безпечно висилати до них посольства. На
закінчення розмови з Петром його запитали, як татари переправляються через моря і
ріки, що, очевидно мало на меті докладніше довідатися про мистецтво ординців.
Дев’яте запитання про поводження татарів з чужими послами було особливо
важливим для Інокентія ІV, бо саме тоді (кінець 1244 р.) він виношував план ви-
слати до великого-монгольського хана посольство. Відповідь архиєпископа Петра,
що послів татари “приймають гречно і відпускають з миром”30, без сумніву, пози-
тивно вплинула на те, що ще до відкриття собору в Ліоні Інокентій ІV відправив
перше посольство до Монголії на чолі з Плано Карпіні.
Добра обізнаність руського архиєпископа Петра в татарських справах, вважаємо,
була однією з причин того, що він несподівано став учасником І Ліонського собору31.
З хронології подій видно, що первісно посланець із Русі прибув на Захід не як делегат
собору з повноваженнями Руської Церкви вирішувати релігійно-догматичні питання,
а як дипломат, що мав завдання від політичного проводу Галицько-Волинської дер-
жави вести переговори з Римською курією щодо організації антитатарського фронту
та можливості укладення церковної унії. І справді, як пригадуємо, Маттей Паризь-
кий пише, що руський архиєпископ Петро вперше постав перед папською комісією
наприкінці 1244 р., коли прибув ad partes cisalpinаs, тобто до північної Італії. З іс-
торичних джерел знаємо, що Інокентій IV, побоюючись насильства з боку свого за-
взятого ворога імператора Фрідріха IІ, в кінці червня 1244 р. таємно залишив Рим і
направився на північ Італії, звідки на ґенуезьких кораблях десь в кінці листопада –
на початку грудня прибув до Ліону32. Отже, зустріч руського владики з римським
папою відбулася в листопаді 1244 р., можливо навіть в Ґенуї. Вперше про свій на-
мір скликати наступний вселенський собор Інокентій IV оголосив 27 грудня 1244 р.,
виступаючи з промовою після святої Літургії в Ліонському кафедральному соборі33.
Так про майбутнє скликання собору вперше стало відомо urbi et orbi в той час, коли
представник Русі вже був на Заході і провадив розмови з папськими представниками
і самим папою. З цього випливає, що той, хто вислав архиєпископа Петра на Захід,
не знав про таємний від’їзд папи з Риму, а по-друге, ніяк не міг відати про папські
30 Додаток 1. – С. 219; Додаток 2. – С. 229.
31 На це слушно звернув увагу Г. Деррі. Dörrie H. Op. cit. – Р. 186.
32 Див.: Umiński J. Niebezpeczeństwo tatarskie w połowie XIII w. а papież Innocenty IV. –
S. 12.
33 Umiński J. Niebezpeczeństwo tatarskie… – S. 14.
Іван Паславський214
плани щодо скликання собору ще до їх оприлюднення. Тому, найімовірніше, руська
місія на чолі з архиєпископом Петром направлялася в Рим, а не до Ліону. Але, при-
бувши в північну Італію та довідавшись, що там перебуває папа, руський посол по-
просився до нього на зустріч. Позаяк інформація про татар, яку архиєпископ Петро
повідомив під час цієї зустрічі, виявилася цілком новою і архиважливою. Інокентій IV,
який саме збирався винести на майбутній собор питання татарської загрози, вирішив
запросити на цей собор руського владику. Учасники собору повинні були бути поін-
формовані в татарських справах так, як і сам папа. Це мало допомогти соборові при-
йняти з цього питання відповідні рішення. І соборові отці справді прийняли низку
важливих рішень у цій справі, зокрема, була створена “Антитатарська ліга”. Її очо-
лив сам римський папа Інокентій ІV, який поставив перед собою завдання закрити
перед монголами “ворота християнського світу”, об’єднавши проти них сили трьох
прифронтових держав: Польщі, Литви і Галицько-Волинської Русі34.
Ця нова східноєвропейська політика Інокентія ІV, в якій Галицько-Волинській
державі відводилася роль форпосту проти азійських орд, визріла значною мірою
під впливом його спілкування з галицьким єпископом Петром – дипломатом Дани-
ла Романовича. Можна з великою вірогідністю припустити, що саме тоді були запо-
чатковані активні русько-римські дипломатичні контакти, які незабаром привели до
укладення ситуативної церковної унії (1247–1248) та коронації Данила (1253).
Український епізод І Ліонського собору був важливою віхою в історії європей-
ської політики Романовичів. Русь, яка першою серед європейських християнських на-
родів зазнала гіркого досвіду “спілкування” з монголами, устами свого владики попе-
реджала Західний світ перед цією грізною азійською кочовою силою. Наскільки цей
“татарський досвід” сформувався на галицько-волинському княжому дворі, свідчить
зміст інформації про татар, яку повідомив західним європейцям галицький єпископ
Петро, і яку записали два західні джерела ХІІІ ст. Оскільки в україн ській історіогра-
фії ця важлива інформація наводиться лише в переказах35, публікуємо в окремих до-
датках до цієї розвідки наші власні переклади з латинської мови обидвох записів та
супроводжуємо їх коментарями. Щоб читач мав змогу повсякчас звірити точність і
якість нашого перекладу, друкуємо паралельно латиномовні тексти Петрової інфор-
мації, записані Маттеєм Паризьким та хроністом “Буртонських анналів”.
34 Див.: ле Гофф Ж. Людовик IX Святой. – Москва, 2001. – С. 42. Пор. також: Halecki O.
Diplomatie pontificale et activitè missionaire en Asie aux XIIIe–XIVe siècle // Congrès interna-
tional des sciences historiques. Rapports II: Historie des continents. – Wien, 1965. – P. 5–32;
Хома І. Східноєвропейська політика папи Інокентія IV // Корона Данила Романовича
(1253–1953) / Записки НТШ. – Рим; Париж; Мюнхен, 1955. – Т. 164. – С. 38–48.
35 Наскільки нам відомо, тільки два українські дослідники ширше розглядають зміст татар-
ської інформації Петра: Степан Томашівський, який докладно переповів виступ руського
архиєпископа на Ліонському соборі і супроводив його фаховим коментарем (Див.: Тома-
шівський с. Цит. праця. – С. 225–237), та Атанасій Великий, який також детально переказав
зміст обидвох записок (Див.: великий а. Г. З літопису християнської України. – Рим, 1968. –
Т. 2. – С. 143–146). Проте це є все-таки перекази, а не переклади, і їх недолік в тому, що вони
передають зміст не кожного джерела окремо, а впереміш, тобто текст записки “Буртонських
анналів” у відповідних місцях доповню' даними з хроніки Маттея Паризького.
215Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
Додаток 1
“ВеЛика хронІка” маттея паризького (мп)
Публікацію і переклад фрагмента хроніки здійснено за виданням: Matthaei
Parisiensis. Chronicon Majus. Ed. H. R. Luard. – London, 1877. – Vol. 4 (Rerum Bri-
tannicarum medii aevi Scriptores or Chronicles and Memorials of Great Britain and Ire-
land during the Middle Age. – T. 57. ). – P. 386–389.
Маттей Паризький – видатний англійський хроніст ХІІІ ст. Його прізвисько
“Паризький” одні історики пояснюють його французьким походженням, а інші
тим, що він навчався в Паризькому університеті. Ще інші заперечують одне і дру-
ге. Народився він близько 1200 р. Маттей був ченцем бенедиктинського монасти-
ря в Сент-Албані (Sant-Alban) у графстві Герефордшір (Herefordshirе). Історичні
записи в цьому монастирі велися вже з кінця ХІ ст. Провідним хроністом у Сент-
Албані був Роджер із Вендовера († 1236 р.), автор анналів під назвою “Квіти іс-
торії” (Flores historiarum), в яких особливо докладно описано події 1201–1235 рр.
Маттей Паризький був учнем і наступником Роджера із Вендовера. Він виправив
і доповнив його хроніку (починаючи з 1200 р.) і продовжив її до 1259 р. Разом із
збірником документів (Liber additamentorum), який був долучений до хроніки, цей
твір Маттея Паризького одержав назву “Великої хроніки”. Крім неї, йому належать
ще: “Історія англів або Мала історія” (Historia anglorum sive Historia minor), “Діян-
ня абатів Сент-Албанського монастиря” (Gesta Abbatum monasterii Sancti Albani).
Він написав також кілька життєписів. Маттей Паризький був водночас видатним
художником-ілюмінатором. Оригінал “Великої хроніки” прикрашений його не-
перевершеними ілюстраціями. Він склав мапи Англії, Шотландії та Палестини і
карту світу, яка збереглася до наших днів. Найвірогідніша дата смерти Маттея Па-
ризького – 1259 рік.
Докладніше про Маттея Паризького та його “Велику хроніку”, а також біблі-
ографію основних публікацій про нього див.: Encyclopaedia Britannica. – 1965. –
Vol. 17. – Р. 285; Матузова в. и. Английские средневековые источники IX–XIII вв.
Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 1979. – С. 107–110.
Quidam archiepiscopus de
Russcia, Petrus nomine, vir ut estimari
potuit honestus, spiritualis et fide dig-
nus, a Tartaris exterminatus, ut archi-
episcopatu suo immo ab ipso fugiens
et effugatus, ad partes se transtulit cis-
alpinas, consilium et auxilium et de sua
tribulatione consolationem adepturus,
si sibi dante Deo ecclesia romana et
principum clemens forte gratia subve-
Один архиєпископ з Русі, Петро на
ім’я, муж, як можна було судити, чесний,
побожний і гідний довір’я, був гнаний
татарами, так що мусів покинути своє ар-
хиєпископство, і навіть звідти втекти; він
прибув до підальпійських країв [1], щоб
одержати там пораду та військову допо-
могу [для своєї країни], а для себе – слова
розради у власних клопотах, якщо тільки на
це буде ласка Божа, взаємна згода Римської
Іван Паславський216
niret. Requisitus igitur de conversatione
ipsorum Tartarorum quam expertus est,
inquisitoribus sic respondit:
Reliquias ipsos credo fuisse
Madianitarum fugientium a facie
Gedeonis usque ad remotissimas partes
subsolani et boree, et sese recipientium
in loco horroris et vastissime solitudi-
nis qui Etreu dicitur. Habebant autem
duodecim duces, quorum maior dice-
batur Tartarcan, a quo Tartari dicti
sunt, quam quam dicant nonnulli ip-
sos a Tarachonta dictos. Ab illo autem
descendit Chiarthan, habens tres filios:
nomen primogeniti Thesyrcan, secundi
Churican, tertii Bathatarcan. Qui quam-
vis essent in montibus eminentissimis
et quasi immeabilibus nati et nutriti,
rudes exleges et inhumani, et expul-
sis leonibus et draconibus in cavernis
et specubus educati ad desiderabilia
tamen provocabantur. Exierunt igitur
pater et filii cum infinitis armaturis suo
modo communiti, et quandam maxi-
mam civitatem, cui nomen Ernac obsid-
entes, ipsam occuparunt cum domino
ipsius civitatis quem statim occiderunt.
Et Curzeusam eius nepotem fugien-
tem insecuti sunt per multas provin-
cias, devastantes omnium provincias
qui eum receptaverant. Inter quas pro
magna parte devastata est Russia, iam
sunt viginti sex anni. Mortuo vero pa-
tre, tres fratres ab invicem sunt divisi.
Et diu pastores gregum quos rapuerunt
effecti, omnes vicinos pastores vel vic-
tos occiderunt aut sibi subiecerunt. Et
sic multi facti et fortiores constitutis
inter se ducibus, ad altiora convolarunt,
et sibi civitates subiugarunt, vincentes
habitatores earum: Thesirchan ivit
contra Babilonios, Cur thican con-
tra Turcos, Bathatarcan Or nachi, et
misit principes suos contra Russciam,
церкви і [тутешніх] володарів. Отож, коли
його запитали, що він знає про згаданих
татар, тим, хто його питали, відповів так:
“Я вважаю, що вони нащадки остан-
ніх мадіанітів, які втекли від Ґедеона [2] аж
до окраїн північного сходу й оселилися в
дикій місцевості, запущеній і безлюдній,
яка називається Етрев [3]. Вони мали два-
надцять провідників, головний із них на-
зивався Тартаркан, від якого були прозвані
татарами [4], хоч дехто вважає, що вони
перейняли свою назву від Тараконта. Від
цього [Тартаркана] походив Чіартхан, який
мав трьох синів: ім’я первістка – Тесиркан,
середущого – Чурікан, а наймолодшого –
Бататаркан [5]. Хоч народилися і виросли
вони серед височезних і майже недоступних
гір, дикі, розгнуздані й жорстокі, виховані
в лігвах і печерах левів та драконів, яких
звідти повиганяли, легко піддалися спокусі
[завоювань]. Отож, вирушили батько й сини
з незліченним воїнством, своєрідно озбро-
єним [на підкорення світу]; спершу обсту-
пили одне величезне місто, зване Ернаком
[6], здобули його, полонили володаря цього
міста і тут же вбили; Курзевсу [7], внука
його, що втік, переслідували по багатьох
краях і немилосердно плюндрували ті з
них, які давали йому притулок. Серед них
була спустошена значна частина Русі, і вже
відтоді минуло 26 років [8]. Після смерті
батька три брати розділились між собою.
Довший час вони пасли стада, захоплені
в сусідніх пастухів, яких, перемігши, по-
вбивали або підкорили своїй владі. Отак
розмножилися вони та змужніли; обираючи
з-поміж себе провідників, вони швидко й
навально нападали на ближні й далекі краї,
здобували собі міста, перемагаючи їхніх
мешканців. Тесірхан пішов на вавилонців,
Куртікан – на турків [9], а Бататаркан [зали-
шився] в Орнаці [10] і наслав своїх воєвод
проти Русі, Польщі й Угорщини та бага-
тьох інших королівств. А [тепер] ці троє зі
217Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
Poloniam et Hungariam et multa alia
regna. Et isti tres cum suis numerosis-
simis exerсitibus partes Syrie vicinas
invadere presumunt. Et iam transierunt
ut aiunt triginta quatuor anni, ex quo
primo exierunt deserto Etreu.
De modo credendi requisitus
respon dit quod: Unum dominatorem
mundi credunt et cum legationem mit-
terent ad Ruthenos, mandaverunt in
haec verba: “Deus et filius eius in caelis
et Chiarchan in terris!».
De forma vivendi dixit: Carnes
come dunt iumentinas, caninas et ali-
as abominabiles, etiam in necessitate
humanas, non tamen crudas sed coc-
tas. Sanguinem, aquam et lac bibunt.
Graviter puniunt scelera, fornicatio nes,
furta, mendacia et homicidia ultimo
supplicio. Poligamiam non detestantur;
unam vel plures uxores quilibet habet.
Ad convictum familiarem vel negotio-
rum tractatus vel consiliorum secreta
alias nationes non admittunt. Seorsum
castra metantur ad que si quis alieni-
gena presumpserit venire, trucidatur
confestim.
De ritu autem ac superstitione
eorum ait: Quolibet mane manus ad
caelum levant Creatorem adorantes,
come dentes vero primum morsellum
in aera iaciunt; bibentes prius partem in
terram fundunt in veneratione Creatoris,
et dicunt se habere Sanctum Iohannem
Baptistam pro duce. In novilunio gaud-
ent et celebrant.
Fortiores et agiliores nobis sunt
et potentiores sufferre dura, similiter
et equi eorum et pecudes. Mulieres bel-
своїми незчисленними ордами вирішили
завоювати землі, сусідні зі Сирією. Уже ми-
нуло, як кажуть, 34 роки, відколи вперше
вийшли з пустелі Етрев” [11].
Коли [Петра] запитали про віру [та-
тар], він відповів, що вони вірять в єди-
ного владику світу [12], а коли висилали
посольство до русинів, веліли [передати] їм
такі слова: “Бог та син його – на небесах,
а Чіархан – на землі”[13].
Про їхній спосіб життя сказав: “Із
м’яса споживають конину, собачатину та
всяку іншу гидоту, а у крайньому разі їдять
навіть людське [м’ясо] [14], правда, не сире,
а варене. П’ють кров, воду й молоко. Суворо
карають за злочини, а розпуста, злодійство,
брехня й людиновбивство [карається] смер-
тю. Багатоженством не гребують, і кожен
має одну або більше дружин. До родинного
співжиття, укладення ділових зв’язків чи
таємних нарад, [представників] інших на-
цій не допускають. Постої свої облашто-
вують окремо [від інших], а якщо хтось із
чужого племені наважується туди зайти, то
його відразу вбивають”.
Про їхній обряд і вірування сказав:
“Повсюди вранці підносять руки до неба
в молитві до Всевишнього; приступаючи
до споживання їжі, перший кусник підки-
дують в повітря, а починаючи пити, якусь
частину [напою] зливають на землю – усе
це для прослави Творця. Кажуть також,
що своїм [духовним] патроном вважають
святого Йоанна Хрестителя [15]. Під час
настання нового місяця веселяться і вла-
штовують велелюдні забави.
Вони міцніші, жвавіші й витриваліші
за нас, а їхні коні і стада [кращі від наших].
Їхні жінки – першокласні воїни, здебіль-
Іван Паславський218
latrices, precipue sagittatrices optime
sunt. Arma de corio habent vix pene-
trabilia ad muniendum; ferrea et intoxi-
tata ad impetendum. Machinas habent
multiplices recte et fortiter iacientes.
Sub divo qiuescunt non curantes de
aeris inclementia.
De omnibus nationibus et sectis
iam ad se multos attraxerunt.
Intendunt autem totum mundum
sibi subiugare, et quod insinuatum est
eis divinitus quod debent totum mun-
dum per triginta novem annos exter-
minare asserentes quod olim animad-
versio divina per diluvium purgavit
mun dum, sic in presenti generali de-
populatione, quam exercebunt, mundus
purgabitur. Credunt se habere et dicunt
durum congressum cum Ro manis; ap-
pellant autem omnes Lati nos Romanos,
miracula formidantes et sententiam ul-
tionis future posse commutari. Quos si
vincant toti mundo se profecto asserunt
dominaturos.
Satis observant federa se sponte il-
lis tradentibus et servientibus, accipien-
tes sibi de illis electos bellatores, quos
semper preliantes preponunt. Arti-
fices varios similiter sibi reservant.
Insurgentibus in eos vel iugum eorum
spernentibus nullatenus parcunt vel qui
eos expectant. Nuntios benigne admit-
tunt, expediunt et remittunt.
In fine autem, requisitus super
transmeatione marium vel fluminum
dixit, quod flumina transeunt in equis et
uteribus ad hoc compositis, et quod in
tribus locis parant navigia supra mare.
Dixit etiam quod quidam de Tartaris
шого лучниці. Обладунки в них шкіряні,
і їх важко проколоти. Зброю мають заліз-
ну й протруєну. Володіють також різними
метальними машинами, які б’ють влучно
і сильно. Сплять під голим небом, незва-
жаючи на суворість клімату.
З усіх націй і релігій уже переманили
до себе багато народу.
Мають намір, однак, підкорити собі
увесь світ, бо вірять, що божественним про-
мислом їм призначено плюндрувати цілий
світ упродовж 39 років [16], і оправдують
це тим, що подібно до того, як колись кара
Божа очистила світ потопом, так і тепер то-
тальною загладою людей, що їм належить
здійснити, світ очиститься. Вірять і ствер-
джують, що матимуть ще кроваве зіткнен-
ня з римлянами, під якими розуміють усіх
людей латинського світу; вони побоюються
чудес і того, що пророцтво про майбутню
відплату може мінятися. Якщо переможуть
вони, то, як стверджують, успішно панува-
тимуть над цілим світом.
Вони повністю виконують договори
з тими [народами], які добровільно їм під-
даються і служать; із них вони вибирають
собі добірних воїнів, яких у битвах завжди
виставляють попереду. Подібно добирають
[з них] собі різних ремісників-умільців.
Натомість тих, що повстають проти них
і ненавидять їх ярмо, вони не щадять, як,
зрештою, і тих, на кого ще мають напасти.
Послів гречно приймають, вислуховують і
відпускають [з миром]” [17].
На закінчення, коли [Петра] запитали,
як [татари] переправляються через моря і
ріки, він розповів, що ріки вони перепли-
вають на конях і бурдюках, [спеціально]
для цього пристосованих [18], і що в трьох
місцях готують судна для [переправи] через
219Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
nomine Kalaladin, gener Chyrcan, exu-
latus est in Ruscia, quia deprehen sus est
dixisse mendacium. Cui qui dem ob gra-
tiam uxoris sue pepercerunt primates
Tartarorum, ne occideretur.
море [19]. Сказав іще, що один татарин, на
ім’я Калаладін [20], зять Чиркана, живе як
вигнанець на Русі, тому що був спійманий на
брехні, і лиш завдяки дружині татарські ста-
рійшини зглянулись над ним, і не вбили.
коментар
1. …до підальпійських країв. – Тобто до Північної Італії. Географічні поняття
partes cisalpinae (підальпійські краї) і partes transalpinae (заальпійські краї) вини-
кли ще в античному Римі: перше поняття означало землі, розташовані на південь
від Альп, тобто сучасну північну Італію, а друге поняття охоплювало територію на
північ від Альп, тобто південні частини сучасних Франції, Швейцарії, Німеччини
й Австрії. Можна припустити, що перша зустріч архиєпископа Петра з папою Іно-
кентієм IV відбулася в листопаді 1244 р., найімовірніше в м. Ґенуї, бо відомо, що
папа саме на ґенуезьких кораблях відплив до Ліону, куди прибув 29.11.1244 р. Див.
відповідно: Umiński J. Niebezpeczeństwo tatarskie. – S. 12; Monumenta Germaniae
Historica. Scriptorum. – Hannoverae, 1888. – T. 28. – S. 248.
2. …нащадки останніх мадіанітів, які втекли від Ґедеона. – Перегук із від-
повідним текстом Книги Суддів, 7,9–25. Про біблійних мадіанітів, як про праро-
дичів татар, говориться тільки у двох пам’ятках того часу: в інформації архиєпис-
копа Петра та в донесенні угорського домініканця бр. Юліана про свою місійну
подорож у країну мордвинів 1237 р. Та найцікавіше в цій історії те, що бр. Юліан
зізнається, що інформацію про мадіанітів, як предків татар, сповістив йому один
руський священик (quidam clericus Ruthenorum), зробивши для нього відповідні
виписки з Книги Суддів (див.: аннинский с. а. Известия венгерских миссионеров
XIII–XIV вв. о татарах и восточной Европе // Исторический Архив. – Москва; Ле-
нинград, 1940. – Т. 3. – С. 90). С. Томашівський, а за ним і Г. Деррі здогадувалися,
що тим “одним руським клириком”, що інформував угорського місіонера про татар-
мадіанітів, міг бути майбутній архиєпископ Петро, який в 30-х роках. ХІІІ ст. був
ігуменом монастиря св. Спаса на Берестовім у Києві (Томашівський с. Цит. пра-
ця. – С. 285, прим. 19; Dörrie H. Op. cit. – Р. 183). Таке припущення має під собою
ґрунт, бо відомо, що зворотній шлях бр. Юліана в Угорщину пролягав через Русь,
зокрема через Київ (див.: анниский с. а. Цит. праця. – С. 74).
3. …оселилися в дикій місцевості, …, яка називається Етрев. – Подібну на-
зву зустрічаємо в руських літописах, зокрема в “Повісті временних літ” (“Пустыня
Етривьския”: Ипатьевская летопись. Полное собрание русских летописей (далі –
ПСРЛ). – Санкт-Петербург, 1908. – Т. 2. – С. 224) і в Лаврентіївському літописі
(“пустыня Єтриєвьскы”: Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Ленинград, 1926. –
Т. 1. – С. 446). У літописну традицію розповідь про боротьбу Ґедеона з ізмаїлтя-
нами та їхню втечу в пустелю Етрев потрапила не прямо з Книги Суддів, у якій
цієї назви немає, а з апокрифічного “Откровення” Методія Патарського, грець-
Іван Паславський220
кого християнського письменника ІІІ–ІV ст., де ця назва з’явилася вперше (Див.:
истрин в. Откровение Мефодия Патарского и апокрифические видения Дании-
ла в византийской и славяно-русской литературах. – Москва, 1897. – С. 13, 14, 67,
93). Про походження назви Етрев точно невідомо. Німецький дослідник Г. Деррі
висловив здогад, що пустеля Етрев – це, можливо, територія верхнього басейну
р. Іртиша, де 1206 р. відбулася вирішальна битва, в результаті якої Чинґісхан захо-
пив верховну владу над усіма степовими кочовиками (Dörrie H. Op. cit. – Р. 188).
Цей здогад Деррі підтверджується фактом, що місцева назва Іртиша в тій частині,
яка пролягає через сучасний Казахстан, тобто в його верхів’ях, звучить як Ертіс з
однойменним містом на його березі (див.: атлас світу. Державна служба геодезії,
картографії та кадастру ДНВП “Картографія”. – Київ, 2005. – С. 52, Е 3–4).
4. …Тартаркан, від якого були прозвані татарами. – Це спроба архиєписко-
па Петра дати власне тлумачення етноніма татари. У Західній Європі назва тар-
тари утвердилася на основі каламбурного вислову французького короля Людо-
віка ІХ Святого, що “тартари – це вихідці з Тартару”, тобто з міфічної пекельної
безодні. Існує наукова версія, що в основі етноніма татари лежить китайське по-
няття та-та (чи да-да), яким китайці називали племена, що кочували землями на
північ від Китаю (див.: Матузова в. и. Цит. праця. – С. 164, прим. 13). Загально
вважається, що татари – це одне з багатьох монгольських племен, яке відзнача-
лося особливою жорстокістю й відчайдушністю, і становило найхоробрішу час-
тину монгольської армії (Томашівський с. Цит. соч. – С. 235, прим. 8). Самоназ-
ва монголи вперше з’являється в “Історії Монґалів” папського посла в Монголію
Плано Карпіні (1246–1247), і відтоді етноніми татари і монголи вживають як си-
ноніми в середньовічних латинських джерелах (див.: Матузова в. и. Цит. соч. –
С. 164, прим. 13).
5. …Тартаркан – Чіартхан – Тесиркан, Чурікан, Бататаркан. – Це генеало-
гічне дерево татарських ханів і воєвод, викладене архиєпископом Петром, трак-
тується дослідниками по-різному. На думку С. Томашівського, під Тартарканом
треба розуміти узагальнене ім’я родоначальника всіх наступних татарських ханів,
а під дещо перекрученим ім’ям Чіартхан приховується знаменитий Чинґісхан. Із
трьох синів Чіартхана [Чинґісхана], на думку С. Томашівського, найвірогідніше
вірогідно ідентифікується Бататаркан – це відомий засновник Золотої Орди хан
Бату. Те, що архиєпископ Петро назвав Бату сином Чинґісхана, а не внуком, як це
насправді було, С. Томашівський пояснює тим, що Чинґісханів син Джучі, який
був батьком Бату, помер раніше свого батька, а тому витворився погляд, що Бату
був наймолодшим сином Чинґісхана. Щодо двох інших синів Чіартхана [Чинґіс-
хана] – Тесиркана й Чурікана, то, за С. Томашівським, ідентифікувати їх “дово-
лі трудно” (Томашівський с. Цит. праця. – С. 231). Німецький дослідник Вальтер
Гайссіґ запропонував дещо інше пояснення ханської генеалогії, поданої руським
архиєпископом. Він, зокрема, вважає, що Тартаркан – це Чинґісхан, позаяк згадка
архиєпископа Петра про 12 татарських вождів, над якими головним був Тартар-
кан, перегукується з монгольськими джерелами, в яких верховним проводирем 12
вождів виступає Чинґісхан. До того ж, згідно з генеалогією, наведеною Петром,
Тартаркан – дід Бататаркана, тобто Бату, а з монгольських джерел достеменно ві-
221Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
домо, що Бату був онуком саме Чинґісхана. Відповідно Чіартхан для В. Гайссіґа –
це відомий з інших історичних джерел син Чинґісхана – Джучі, батька хана Бату.
Під Чуріканом, на думку В. Гайссіґа, треба розуміти одного з татарських воєвод –
Джормакана-курчі; хто прихований під іменем Тесиркана, для німецького дослід-
ника залишилося загадкою. У підсумку своїх розважань В. Гайссіґ накреслив таке
генеалогічне дерево татарських ханів і вождів:
Чинґісхан (Тартаркан)
Джучі-хан (Чіартхан)
Тесиркан (?) Джормакан-курчі Бату-даркан
(Чурікан) (Бататаркан)
Див.: Heissig W. Zum Namen und zur Person des Gurgutam // Nachrichten der
Akademie der Wissenschaften in Göttingen. 1. Philologisch-Historische Klasse. –
Göttingen, 1956. – S. 198–200.
Є ще одне руське джерело того часу, в якому названо імена згаданих татар-
ських воєвод. Це повідомлення Новгородського Першого Літопису під 1224 р.,
де оповідається про битву на Калці. Так званий Молодший ізвод цього літопису
стверджує, що в Калцькій битві особливо відзначилися “два воеводѣ, Чьгырканъ
и Тешюканъ”, які билися з дружиною київського князя Мстислава Романовича та
його зятя Андрія, князя турівського (Новгородская Первая летопись старших и
младших извод // ПСРЛ.– Москва, 2000. – Т. 3. – Стб. 266). Це, без сумніву, Чурікан
і Тесиркан у латинському записі МП з уст архиєпископа Петра (в БА відповідно –
Тессіркан і Куртікан). Цікаво, що Старший ізвод НПЛ передає ім’я Чьгырканъ як
Цьгырканъ (Там же. – Стб. 63). Тут, очевидно, спрацювало правило, поширене тоді
серед північноруських літописців, які київсько-галицьке “ч” часто замінювали на
“ц” (Про цю заміну див.: Пашуто в. Т. Цит. соч. – С. 55). Прикметно, що крім ін-
формації архиєпископа Петра і повідомлення Новгородського Першого літопису,
жодне інше руське джерело того часу не знає імен, згаданих татарських воєвод.
Усе це, на нашу думку, підтверджує поширену в історичній літературі концепцію
про залежність новгородського літописання 20–30-х років ХІІІ ст. від літописання
Києва, де в той час (гіпотетично) виникло літописне “Сказання про татар”, у напи-
санні якого міг брати участь Петро, тодішній ігумен монастиря св. Спаса на Берес-
товім (Томашівський с. Цит. праця. – С. 237–244; Пашуто в. Т. Цит. соч. – С. 38–
67). Нау кова генеалогія Чинґізидів докладно розглядається в найновіших виданнях:
Босворт к. Э. Мусульманские династии. Справочник по хронологии и генеалогии /
Пер. с англ. – Москва, 1971. – С. 190–199; войтович л. в. Нащадки Чингіз-Хана:
вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. – Львів, 2004. – С. 79–110.
6. …одне величезне місто, зване Ернаком. – С. Томашівський, вслід за англій-
ським істориком Е. Бретшнайдером, здогадувався, що Ернак (в БА – Орнак) – це
“туркестанський Отрар” (Томашівський с. Цит. праця. – С. 232). Однак більшість
дослідників сходяться на тому, що під Ернаком (Орнаком) потрібно розуміти міс-
Іван Паславський222
то Урґенч, столицю тюркської держави Ховарезму (Хорезму), яка була здобута вій-
ськами Чинґісхана та його синів Джучі, Чагатая й Угедея у квітні 1221 р. Загально
вважається, що здобуття Ернака (Орнака–Ургенча) означало поворотний момент у
поході монголо-татарів на підкорення світу (Dörrie H. Op. cit., p. 189; Матузова в. и.
Цит. соч. – С. 187, прим. 9). Звістки про це місто в латинських хроніках і подорож-
ніх записках ХІІІ ст. простежив С. Томашівський (Томашівський с. Цит. праця. –
С. 235–236, прим.18). Сучасний Урґенч розташований в Узбекистані, неподалік
древньої Хіви, на лівому березі Амудар’ї (див.: Атлас світу. – С. 53, В 2).
7. …курзевсу, внука його. – С. Томашівський висловив здогад, що курзевса не
власне ім’я, а назва, яка походить від хороніма Ховарезм (Хорезм), а точніше від
титулу хорезмшах (Томашівський с. Цит. праця. – С. 232). Пізніше аналогічну дум-
ку висловив американський дослідник Г. Пейнтер (Painter G. D. The Identification
of “Ornas” // The Vinland Map and the Tartar Relation. – New Haven; London, 1965. –
Р. 103). Архиєпископ Петро цілком правильно вказав причину нападу монголо-
татарів на Хорезм. Місцевий хорезмійський правитель наказав убити монгольських
купців і послів, що прибули до Отрару. Це спровокувало Чинґізхана на війну з му-
сульманським Хорезмом. Останній хорезмшах Джелал-ед-Дін спробував дати бій
монголам (1221), але був розгромлений і мусів тікати в Індію. Останні роки жит-
тя він провів на вигнанні (Див.: Босворт к. Э. Цит. соч. – С. 191).
8. …відтоді минуло двадцять шість років. – Якщо взяти до уваги, що це було
сказано пізньої осені 1244 – влітку 1245 рр., то виходить, що Русь вперше зазна-
ла нападу татар не пізніше 1219 р. Тим часом літописи датують перше татарське
спустошення Русі в часовому проміжку 1222–1224 рр. Цю, на перший погляд, су-
перечність вдало пояснив С. Томашівський, який слушно зауважив, що дата архи-
єпископа Петра відноситься не до самого спустошення Русі після битви на Калці,
а “до цілого комплексу війн, розпочатих 1219 р.”, тобто війн, що їх розпочали та-
тари проти держав Середньої Азії, Закавказзя і Східної Європи (Томашівський с.
Цит. праця. – С. 232; 235, прим. 14). Г. Деррі висунув своє пояснення Петрового
датування першого погрому Русі татарами. Він бачить у ньому зв’язок ще з одним
часовим повідомленням Петра, яке прокоментуємо нижче, і яке стверджує, що за
божественним промислом татари мають упродовж 39 років покорити й гнобити
цілий світ. Отож, 26 років означає лиш те, що минуло вже 2/3 вказаного терміну
(Dörrie H. Op. cit. – Р. 189–190).
9. …Тесиркан пішов на вавилонців, куртікан – на турків. – Це вказівка на по-
ходи монголо-татарів проти Ірану, Месопотамії та турецького султанату Рум у Ма-
лій Азії, що відбувалися в 20–30-х роках ХІІІ ст. Щодо імені куртікан, то це, без
сумніву, перекручене ім’я Чурікан, яке вже згадувалося (Прим. 5).
10. …Бататаркан [залишився] в Орнаці. – Якщо прийняти, що Орнак у роз-
повіді Петра про перші військові успіхи татар – це середньоазійський Урґенч (див.:
прим. 6), то це повідомлення не зовсім точне, бо відомо, що хан Бату вибрав для
своєї головної ставки місцевість у пониззі Волги, де заснував місто Сарай – сто-
лицю створеної ним нової держави під назвою Золота Орда. Очевидно, руський
архиєпископ або, що більш вірогідно, його перекладач переплутав топонім Орнак
з хоронімом Орда.
223Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
11. …минуло тридцять чотири роки, відколи вони вперше вийшли з пусте-
лі Етрев. – Тут руський архиєпископ цілком слушно пов’язує початок монголо-
татарських завоювань з походом Чинґісхана на Китай 1211 р.
12. …вірять в єдиного владику світу. – Архиєпископ Петро, а за ним інші се-
редньовічні автори (Плано Карпіні, Гільом Рубрук та ін.) помилково вважали, що
в татаро-монголів існувало єдинобожжя у християнському розумінні цього слова.
Насправді ж їхньою питомою релігією був шаманізм (див.: веселовский Н. и. О ре-
лигии татар по русским летописям // ЖМНП. – 1916. – № 7 – С. 99–100).
13. …“Бог та син його – на небесах, а Чіартхан – на землі”. – Ця формула
звертання татарських послів призначалась тільки для переговорів з християнами,
позаяк ординці, як відомо, не знищували чужої релігії, а намагалися залучити її
служителів молитися за хана у своїй вірі.
14. …та всяку іншу гидоту … їдять навіть людське [м’ясо]. – Під “всякою
іншою гидотою” архиєпископ Петро, очевидно, мав на увазі те, що за два роки
уточнив Плано Карпіні, який до переліку тварин, що їх споживають татари, додав,
крім конини й собачатини, ще вовків та лисиць, і навіть вошей (история монга-
лов. – Гл. 4, § 3, І. – С. 35). Факти людоїдства серед татар підтвердив той же Плано
Карпіні, який навів такий приклад: якось татари облягали одне китайське місто,
і коли в них закінчилися запаси харчів, то, щоб не померти з голоду, вони з’їдали
кожного десятого зі свого війська (Там же).
15. …своїм [духовним] патроном вважають святого йоанна Хрестителя. –
Це повідомлення архиєпископа Петра – відгомін середньовічної легенди про “пре-
світера Йоанна” (на Русі “попа Івана”), яка виникла в середині ХІІ ст. і стверджува-
ла, що у глибинах Азії є християнська держава на чолі з могутнім королем (царем)
“пресвітером Йоанном”, який має прийти на допомогу європейським християнам
у їхній боротьбі з сарацинами й турками. Перші звістки, що дійшли в Європу про
великі перемоги монголів над своїми сусідами в центральній Азії, були відгомо-
ном воєнних успіхів Чинґісхана, який, однак, не мав нічого спільного з християн-
ством. Та позаяк монголи спершу перебували під зверхністю своїх західних сусі-
дів, так званих кераїтів (чи кереїтів), що сповідували несторіянське християнство,
то це дало підставу європейцям ототожнити могутнього монгольського хана з ле-
гендарним християнським королем “пресвітером Йоанном” (див.: Томашівський с.
Цит. праця. – С. 233; 237, прим. 24).
16. …упродовж тридцяти дев’яти років. – Йдеться про “месіанську ідею”
монголо-татарів, які твердили, що божественним промислом їм призначено поко-
рити й гнобити цілий світ протягом 39 років. Те саме стверджує Плано Карпіні,
тільки в нього час, відведений татарам на підкорення та спустошення світу, роз-
тягнений на 60 років (“Вони мають підкорити собі всю землю… тому воюють уже
42 роки, а ще їм залишилося панувати 18 років”. – История монгалов. – Гл. 5, § 1,
ХІ. – С. 44). Однак обидва підрахунки не суперечать один одному, бо мають один
і той же момент відліку. Відомо, що свої подорожні записки Плано Карпіні оста-
точно закінчив і відредагував 1248 р., вже після повернення з Монголії. Отже, ви-
ходить, що відлік часу від початку завойовницьких походів татар він веде з 1206 р.,
коли Чинґісхан став одноосібним правителем азійських степових орд. Архиєпис-
Іван Паславський224
коп Петро своє повідомлення про татар зробив 1245 р., отже його термін “39 ро-
ків” також вказує на 1206 рік, як початок монголо-татарського походу на підко-
рення світу. Скільки ще років залишилося татарам панувати над світом руський
архиєпископ, на відміну від папаського леґата, не вказує.
17. … Послів гречно приймають, вислуховують і відпускають [з миром]. –
Ця інформація Петра мала бути великою несподіванкою для папи й учасників І Лі-
онського собору, бо на Заході до того часу поширювалися тільки негативні чутки
про татарів, особливо про їхню дикість і жорстокість. Сказане Петром про толе-
рантне ставлення татар до чужих послів, безумовно, вплинуло на рішення Інокен-
тія ІV послати в Монголію дипломатичні місії. Вже навесні 1245 р. він відправив
до монгольської столиці Каракорума посольство на чолі з францисканцем Плано
Карпіні, яке вирушило на Схід через Чехію, Польщу і Русь. За два роки папа ви-
слав до Монголії ще одну місію на чолі з домініканцем Асцеліном, цього разу че-
рез Близький Схід, але вона дійшла тільки до Ірану, де її прийняв монгольський
намісник Байджу.
18. …на конях і бурдюках, [спеціально] для цього пристосованих. – Про те,
що для переправи через ріки і водоймища татари використовували коней і бурдю-
ки, наповнені лахміттям, свідчать також інші тогочасні джерела, зокрема Плано
Карпіні (История монгалов. – Гл. 6, § 3, ІІ. – С. 52). Спосіб переправи через водні
перешкоди на шкіряних міхах відомий ще з античних часів, зокрема з історичних
записок Лівія і Цезаря (Dörrie H. Op. cit. – Р. 194).
19. …у трьох місцях готують судна для [переправи] через море. – Яке саме
море мав на увазі архиєпископ Петро, важко встановити. Г. Деррі здогадується,
що ці три місця мали бути розміщені на Чорному морі (Dörrie H. Op. cit. – Р. 194).
Ніщо, однак, не заважає припустити, що гавані, де закладався татарський флот,
перебували на Каспійському морі.
20. …калаладін, зять Чиркана. – Кого тут мав на увазі архиєпископ Петро,
годі точно сказати, бо з численної родини Чинґісхана, зятем якого мав бути цей
Калаладін, джерела не донесли подібного імені. С. Томашівський висловив здогад,
що ім’я цього Чинґісханового зятя дуже подібне на титул джелал-ед-дін (djelal-ed-
din), хоча припустив, що це могло бути і власне ім’я (Томашівський с. Цит. пра-
ця. – С. 232). Подібно вважає і Г. Деррі, який твердить, що калаладін – це очевид-
но титул, але прочитав його по-своєму: Хан-аль-аділь (Khan-al-Adil) (Dörrie H.
Op. cit. – Р. 194). Той факт, що навіть зять хана, який пробрехався, змушений був
утікати на Русь, щоб уникнути найвищої кари, потверджує попередню інформа-
цію Петра, що за брехню татари карали смертю. Про перебування у вигнанні в
котромусь з руських князівств якогось татарського можновладця, та ще й зятя са-
мого Чинґісхана, не зафіксовано в жодному тогочасному джерелі, крім Петрової
інформації.
225Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
Додаток 2
аннаЛи буртонського монастиря (ба). AnnAles
Burtonenses*
Публікацію і переклад фрагмента анналів здійснено за виданням: Monumenta
Germaniae Historica. Ed. Societas Aperiendis Fontibus rerum Germanicarum medii aevi.
Scriptorum T. 27. – Hannoverae, 1885. – P. 474–475.
Монастир св. Бенедикта в англійському містечку Бартоні-на-Тренті (Burton-
upon-Trent) у графстві Стаффордшір (Staffordshire) заснований 1002 р. і проісну-
вав до 1539 р., коли на хвилях Реформації був закритий. Аннали починаються від
1004 р. із хартії про заснування монастиря. Записи подій до 1189 р. дуже лапідар-
ні і стосуються життя переважно самого монастиря. З 1189 р. по 1201 р. аннали в
основному повторюють “Хроніку” Роджера Говеденського. З 1211 р. записи набу-
вають самостійного характеру, хоча деякі наведені в них документи взяті з “Вели-
кої хроніки” Маттея Паризького.
* Про видання “Буртонських анналів”, а також бібліографію основних публікацій про них
див.: Матузова в. и. Английские средневековые источники… – С. 177–178.
examinatio facta de tartaris
apud lugdunum per dominum
papam
Inter ceteros mundi prelatos
venit ad concilium apud Lugdunum
archiepiscopus Ruthenus nomine
Petrus, qui, prout quidam asserebant
de concilio venientes, neque Latinam
neque Grecam neque Hebraicam novit
linguam et tamen per interpretem
peroptime coram domino papa
exposuit euangelium. Ipse etiam
seorsum vocatus cum domino papa
ceterisque prelatis in divinis, sacris
vestibus indutus, set non eo modo quo
ipsi, divinorum assistebat celebrationi.
Requisitus Petrus archiepiscopus de
Russia super factis Tartarorum, primo
de origine, secundo de modo credendi,
tertio de ritu colendi, quarto de forma
vivendi, quinto de fortitudine, sexto
розпитування про татар, проведене
в Ліоні кир папою [1]
Серед інших прелатів світу прибув
на собор до Ліону руський архиєпископ на
ймення Петро, який за твердженням тих, що
повернулися з собору, не знав ані латини,
ані греки, ані гебрайської мови, але через
перекладача досконало виклав перед кир
папою Євангеліє. Він навіть був особисто
запрошений і взяв участь у Богослуженні
разом із кир папою та іншими прелатами,
хоча його сакральні облачення відрізнялися
від їхніх. [На соборі] архиєпископу Петрові
з Русі були задані запитання щодо татар:
по-перше, про їхнє походження; по-друге,
про вірування; по-третє, про виконання
обрядів; по-четверте, про спосіб життя;
по-п’яте, про їхню міць і вдачу; по-шосте,
про їх чисельність; по-сьоме, про їхні
наміри; по-восьме, про дотримання ними
договорів; по-дев’яте, як вони приймають
послів. І він відповів так:
Іван Паславський226
de multitudine, septimo de intentione,
octavo de observancia federis, nono de
nunciorum receptione, respondit sic:
Primo de i p s o r u m o r i g i -
n e dicit: Quod reliquie Madianitarum
fugientes a facie Gedeonis usque ad
remotas partes orientis receperunt se in
quodam deserto quod dicitur Ethreu. Illi
autem habebant 12 duces, quorum maior
dicebatur Tatarkan, a quo Tartari dicti
sunt. Ab illo autem descendit Chyrcam,
qui habuit tres filios: nomen primogeniti
Thessirican, nomen secundi Curthican,
nomen tertii Bathatarcan. Qui quamvis
essent montibus eminentissimis et quasi
immeabilibus circumdati, provocati
tamen a Curzeusa, nepote Salbatin,
domini cuiusdam magne civitatis que
vocatur Ornac, exierunt, pater scilicet
et tres eius filii, cum magna multitudine
armatorum, et interfecto Salbatin, et
Ornac civitate eius occupata, Curzeusam,
nepotem eius, per multas provincias
insecuti sunt. Provincias vero ipsum
recipientes devastaverunt, inter quas
pro magna parte devastata est Russia,
iam sunt 26 anni elapsi. Mortuo vero
patre, tres fratres ab invicem sunt divisi.
Tessirican autem ivit contra Babilonios,
Curthi can contra Thurcos, Bathatarcan
remansit Ornachi et misit principes suos
contra Russiam, Poloniam et Hungariam
et alia multa regna. Qui quidem tres
cum suis exercitibus modo circa partes
intimas Sirie sunt coniuncti. Et iam, ut
dixerunt, transierunt circiter 34 anni, ex
quo exierunt de deserto Ethreu.
De m o d o c r e d e n d i
respondit: Quod unum dominatorem
mundi credunt, unde, cum legationem
emitterent ad Ruthenos, mandaverunt
in hec verba: Deus et filius eius in celis,
Chyrcan in terris.
Найперше п р о ї х н є п о х о д ж е н-
н я сказав, що вони – нащадки мадіанітів,
які втекли від Ґедеона ген аж до окраїн
північного сходу і заховались там в одній
безлюдній пустелі, що називається Етрев.
Вони мали 12 старшин, головний з яких на-
зивався Татаркан, від [імені] якого звуться
татарами. Від нього походив Чиркам, що
мав трьох синів: ім’я первістка – Тессирікан,
ім’я середущого – Куртікан, а ім’я наймо-
лодшого – Бататаркан [2]. Хоч їхня країна
була оточена височезними горами і не-
пролазними нетрями, але, спровоковані
Курзевсою, внуком Салбатина [3], володаря
одного великого міста, що зветься Орнак
[4], вирушили вони, тобто батько з трьома
своїми синами та величезною кількістю
воїнів, на місто Орнак, здобули його,
Салбатина вбили, а Курзевсу, внука його,
переслідували по багатьох краях. Краї, які
давали йому притулок, вони немилосер-
дно плюндрували; серед них постраждала
значна частина Русі: відтоді минуло вже
26 років. Після смерті батька три брати
розділились між собою: Тессирікан виру-
шив проти вавилонців, Куртикан – проти
турків, а Бататаркан залишився в Орнаці і
наслав своїх воєвод проти Русі, Польщі й
Угорщини, а також багатьох інших країв. Ці
троє зі своїми військами недавно з’єдналися
у внутрішніх областях Сирії. Кажуть, що
вже минуло 34 роки відтоді, як вони вийш-
ли з пустелі Етрев.
п р о в і р у в а н н я відповів, що
вони вірять в єдиного владику світу, а
коли відправляли посольство до русинів,
то веліли сказати їм такі слова: Бог і син
його – на небесах, а Чиркан – на землі.
227Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
п р о с п о с і б ж и т т я відповів, що
вони споживають кінське, собаче та всяке
інше м’ясо, а в крайньому разі навіть люд-
ське, однак не сире, а варене. П’ють воду
й молоко [5]. Суворо карають за злочини,
а за такі, як розпуста, злодійство, подруж-
ня зрада й людиновбивство – страчують.
Жінок мають одну або більше. Вони не до-
пускають [представників] інших народів
до спільного з ними життя, до укладення
з ними ділових стосунків чи до їхніх таєм-
них нарад. Постої свої вони облаштовують
окремо від усіх інших, а якщо туди про-
никає хтось із чужинців, то його негайно
вбивають.
п р о с п о в н я н н я о б р я д і в
відповів, що кожного ранку вони підносять
руки до неба. Коли споживають їжу, то
перший кусник підкидують у повітря, а
приступаючи до пиття, якусь частину [на-
пою] зливають на землю, – усе це задля
прослави Творця; при цьому кажуть, що
за свого [духовного] патрона мають св.
Йоанна. Під час настання нового місяця
багато веселяться.
п р о ї х н ю м і ц ь і в д а ч у розповів,
що вони сильніші й жвавіші від нас. Їхні
жінки зазвичай їздять верхи, воюють і
стріляють з лука, як мужчини. Обладунки
носять із шкіри, напластованої одна на
одну [6], так що її годі проколоти. Зброю
для наступу мають залізну. Володіють та-
кож різними метальними машинами, які
влучно і сильно все пробивають. Лягають
[спати] під голим небом і не зважають на
примхи погоди.
п р о ї х н ю ч и с е л ь н і с т ь не
відповів, але сказав, що начебто до них
долучилося багато людей різних націй і
віросповідань.
De f o r m a v i v e n d i respondit:
Quod carnes comedunt iumentinas,
caninas ac alias quascumque, humanas
etiam in necessitate, non crudas tamen,
sed coctas. Aquam bibunt et lac. Graviter
puniunt scelera, scilicet fornicationes,
furta, adulteria, homicidia, ultimo
supplicio. Uxores habent unam vel
plures. Ad convictum familiarem vel ad
negotiorum tractatus vel ad consiliorum
secreta alias nationes non admittunt.
Seorsum ab omnibus aliis divisi castra
metantur, quibus si quis alienorum
irrepserit, confestim trucidatur.
De r i t u c o l e n d i respondit:
Quod quolibet mane manus ad celum
levant. Comedentes primum moysellum
in aera faciunt. Bibentes prius partem in
terram fundunt in veneratione Creatoris
et dicunt se habere sanctum Iohannem
ductorem. In novilunio multum
gaudent.
De f o r t i t u d i n e respondit:
Quod fortiores et agiliores nobis sunt.
Mulieres more masculorum equitant,
militant et sagittant. Arma habent de
corio rnultiplici et vix penetrabilia
ad muniendum. Arma habent ferrea
ad impetendum. Machinas habent
multiplices et certe iacientes. Sub divo
iacent, de intemperie temporum quasi
non curantes.
De m u l t i t u d i n e non dedit
certum responsum; tamen dixit,
quod quasi de omnibus nationibus et
sectis universis sunt illis populi multi
aggregati.
Іван Паславський228
De i n t e n t i o n e respondit: Quod
intendunt totum mundum sibi subiugare,
et quod insinuatum est divinitus, quod
debent totum mundum per 40 annos
uno minus vexare, asserentes, quod,
sicut olim animadversio divina purgavit
mundum per diluvium, sic in presenti
ipsorum depopulatione purgabit ipsum
mundum per vastationem gladii. Item
credunt se habituros durum congressum
cum Romanis et aliis Latinis, et est eis
ambiguum, utrum vincant vel vincantur;
quodsi vincant, debent dominari toti
orbi.
De o b s e r v a n c i a f e d e r i s
respondit: Quod satis observant federa
illis qui se sponte illis tradunt, accipientes
ab eis bellatores, artifices ad varias
servitutes, nullatenus eis parcentes qui
eorum insultus expectant.
De n u n c i o r u m r e c e p t i o n e
respondit: Quod benigne eos admittunt,
expediunt et remittunt. In fine requisitus
de transmeatione fluminum et marium
dixit: Quod flumina transeunt in equis
et quod in tribus locis parent navigia
super mare. Dixit etiam: Quod quidam
de Tartaris nomine Kalalidin, gener
Chyrcan, exulatus est in Russia, quia
deprehensus fuit dixisse mendatium;
cui quidem ob gratiam uxoris sue
parcitum est, ne occideretur. Super
factis Tartarorum eum plenius non
instruxit.
п р о ї х н і н а м і р и відповів, що
прагнуть підкорити собі увесь світ, і що
божественним промислом вони призначені
володіти цілим світом упродовж 40 літ без
одного року [7]; твердять при цьому, що
як колись Божа кара очистила світ пото-
пом, так і тепер він повинен очиститися
їхнім руйнівним мечем. Отож вірять, що
матимуть ще гострий зудар з римлянами
та іншими латинниками [8], але вагаються,
хто кого переможе; якщо переможуть вони,
то пануватимуть над цілим світом.
п р о д о т р и м а н н я д о г о в о р і
в відповів, що вони повністю виконують
домовленості з тими, хто їм добровільно
піддається; з них вони добирають собі
воїнів, а також ремісників для різних служб,
але в жодному разі не використовують тих,
на кого збираються напасти.
п р о п р и й о м п о с л і в відповів,
що вони гречно їх приймають, уважно вис-
луховують і відпускають. На закінчення
[Петра] запитали, як вони переправляються
через ріки й моря, і він розповів, що ріки
вони перепливають на конях, і що мають у
своєму розпорядженні три спеціальні місця
для спуску суден на море. Сказав іще, що
один татарин, на ім’я Калалидін [9], зять
Чиркана, був прогнаний на Русь, позаяк
його спіймали на брехні, і тільки завдяки
заступництву дружини над ним змилосер-
дились і не вбили. Стосовно діянь татар
більше нічого [папі] не повідомив [10].
коментар
Коментар до тексту татарської лекції архиєпископа Петра, поданого в “Бур-
тонських анналах”, даємо тільки в тих випадках, коли з’являється якась нова ін-
формація порівняно з текстом “Великої хроніки” Маттея Паризького (МП) або
коли трапляється відмінність у написанні імен і місцевостей.
229Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
1. …кир папою. – При перекладі фрази dominus papa ми зіткнулися з труд-
ністю, позаяк жодний із сучасних українських відповідників латинського слова
dominus (пан, володар, господар, владика чи богосл. Господь) не відповідає тому
сенсу, який вкладали в нього середньовічні західні хроністи при титулуванні папи.
У середні віки римський папа був не тільки главою Католицької церкви, але й суве-
реном папської держави (точніше області), тому титул dominus (володар) був тоді
для нього цілком логічний. З уваги на це, латинське поняття dominus переклада-
ємо грецьким відповідником кир (˚ο κΰριοσ), який віддавна вживається в україн-
ській церковній практиці стосовно вищих єрархів Церкви.
2. …Татаркан – Чиркам – Тессирікан, куртікан, Бататаркан. – Перші чоти-
ри імена (крім Бататаркана), подані тут в дещо іншій транскрипції, ніж вони запи-
сані Маттеєм Паризьким: Тартаркан – Чіартхан – Тесиркан, Чурікан (див.: МП. –
Прим. 5). Проте немає сумніву, що це одні і ті ж особи.
3. …спровоковані курзевсою, внуком салбатина. – Ім’я салбатин згадано тіль-
ки в БА. С. Томашівський пояснював походження цього імені від титулу “султан”,
який чужинці сприймали як власне ім’я (Томашівський с. Цит. праця. – С. 232).
Г. Деррі спробував конкретизувати, хто із тодішніх правителів Хорезму міг прихо-
вуватись під іменем Салбатин, і висловив здогад, що це міг бути Аллах-ед-Дін, син
якого (не внук) Джелал-ед-Дін був справді прогнаний татарами, але зумів повер-
нути собі частину володінь, і татарам багато коштувало його остаточно знищити
(Dörrie H. Op. cit. – Р. 189). Боротьба татаро-монголів з Джелал-ед-Діном доклад-
но описана в “Таємній історії монголів” (Див.: Tajna historia mongołów. Anonimowa
kronika mongolska z XIII w. / Przełoż. i komentarz / S. Kałużyński. – Warszawa, 1970. –
S. 169). Про похід татарів на чолі з Бату проти “Високого Султана” (Alli-Soldan)
згадує також Плано Карпіні (История монгалов. – Гл. 5, § 3, ІV. – С. 46). Про “Кур-
зевсу, внука Салбатина” (див.: МП. – прим. 7).
4. …зветься Орнак. – у Маттея Паризького один раз це місто, очевидно по-
милково, названо Ернак, в іншому місці воно виступає вже як Орнак (МП. – Прим.
6; 10).
5. …П’ють воду й молоко. – Тут немає слова “кров”, яке є в МП.
6. …із шкіри, напластованої одна на одну. – Повідомлення БА про спосіб ви-
готовлення татарами шкіряних обладунків, коли на один пласт шкіри накладали-
ся ще декілька пластів, пояснює, чому їх важко було проколоти. Цього уточнен-
ня бракує у МП.
7. …упродовж 40 літ без одного року. – Тобто 39 років. Той самий термін по-
дав і Маттей Паризький (МП. – Прим. 16).
8. …вірять, що матимуть ще гострий зудар з римлянами та іншими латин-
никами. – Про здобуття Риму та знищення західної християнської цивілізації, як
про кінцеву мету монголо-татарських завойовників, писали також католицькі місі-
онери на Схід, зокрема угорські домініканці (див.: Dörrie H. Op. cit. – Р. 194). Прав-
да, Петро далі відзначає, що серед татар все-таки панували сумніви, чи вдасться
їм це здійснити. Про татарські побоювання західного християнського світу натя-
кає і Плано Карпіні (История монгалов. – Гл. 5, § 1, ХІ. – С. 44).
9. …на ім’я калалидін. – У Маттея Паризького це ім’я записано як калала-
дін (див.: МП. – Прим. 20).
Іван Паславський230
10. …стосовно діянь татар [папі] більше нічого не повідомив. – Це заключ-
не речення хроніста “Буртонських анналів” не цілком зрозуміле. Його підрядко-
вий переклад з латинської дослівно такий “Стосовно діянь татар його докладніше
не ознайомив”. Тут не цілком зрозуміло, хто кого ознайомлював з діяннями татар,
тобто, чітко не означено, хто суб’єкт, а хто об’єкт інформації. На думку Г. Деррі,
цей текст слід розуміти так, що якусь частину відомостей про татар дав Петро-
ві “татарський принц” Калалидін, коли перебував на Русі у вигнанні (Dörrie H.
Op. cit. – Р. 194). Однак, нам здається, що носії інформації тут не ханський зять, а
Петро, і що займенник eum стосується папи Інокентія ІV, який, як виразно зазна-
чено хроністом БА на початку тексту, особисто розпитував руського архиєписко-
па про татар, і саме йому відповідав Петро (див.: МП. – Прим. 1).
Ivan Paslavskyj. INFORMATION ABOUT TATARS, PRESENTED BY THE
RUTHENIAN ARCHBISHOP PETRO AT THE FIRST LION COUNCIL IN 1245.
The article examines the evidence about Tatars which were provided by the
Ruthenian archbishop Petro at the First Lion Council in 1245. The article contends
that Archbishop Petro was sent to the West with the special diplomatic mission by Prince
Danylo Romanovych.
Key words: The First Lion Council, Archbishop Petro, Prince Daniel Romanovych,
Tatars.
Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України
231Інформація про татар руського архиєпископа Петра…
|