Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства

Звернуто увагу на неакцептований у сучасній історіографії феномен тісної інституційної, культурної та релігійної пов’язаності впродовж XII–XIV ст. земель Карпато-Дністровського межиріччя та Нижнього Подунав’я (Русо-Влахії) із Галицьким (Галицько-Волинським) князівством. Доказами цього зв’язку подано...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Скочиляс, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178886
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 29-72. — Бібліогр.: 155 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178886
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1788862021-03-23T01:26:07Z Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства Скочиляс, І. Звернуто увагу на неакцептований у сучасній історіографії феномен тісної інституційної, культурної та релігійної пов’язаності впродовж XII–XIV ст. земель Карпато-Дністровського межиріччя та Нижнього Подунав’я (Русо-Влахії) із Галицьким (Галицько-Волинським) князівством. Доказами цього зв’язку подано хіротонію у Галичі наприкінці 1380-х років перших молдавських владик, вірогідне підпорядкування між 1303 і 1328 рр. кафедри в Аспрокастроні-Білгороді Успенській Крилоській кафедрі та низку інших прикладів інституційної залежності місцевої Православної Церкви від Галицької єпархії (митрополії). Показано, що на теренах майбутньої Молдавської держави Галицькій Церкві доводилось конкурувати з духовними впливами Царгородського патріархату й Баківської та Куманської латинських дієцезій. Русо-Влахійське генеральне намісництво описано як поліетнічну адміністративну структуру з переважаючим до середини XIII ст. слов’янським населенням, що упродовж другої половини XIV ст. перетворилася на “дволику” християнську спільноту, основу якої складали етноси східних слов’ян та волохів. Attention is paid to the unacceptable phenomenon in modern historiography of close institutional, cultural and religious connectedness of lands of the Carpathian-Dniester interfluve and the Lower Danube (Ruso-Vlakhiyi) with Galician (Galicia-Volyn) principality in the XII–XIV centuries. Evidence of this connection provides chirotonia in Halych at the end of 1380’s of the first Moldavian rulers, subjection of the department in Asprokastron-Bilgorod to Uspenska Kryloska department is likely to happen between 1303 and 1328, and several other examples of institutional dependence of the local Orthodox Church from Galician eparchy (metropoly). It is shown that Galician Church had to compete with the spiritual influences of Constantinople Patriarchate and Bakivska and Kumanska Latin dioceses on the territory of the future Moldavian state. Ruso-Vlakhiya general viceroyalty is described as a multi-ethnic administrative structure with a majority of Slavic population in the middle of the XIII century and that during the second half of the XIV century it is turned into the “two-faced” Christian community, the basis of which are ethnic groups of Eastern Slavs and Volokhs. 2011 Article Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 29-72. — Бібліогр.: 155 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178886 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Звернуто увагу на неакцептований у сучасній історіографії феномен тісної інституційної, культурної та релігійної пов’язаності впродовж XII–XIV ст. земель Карпато-Дністровського межиріччя та Нижнього Подунав’я (Русо-Влахії) із Галицьким (Галицько-Волинським) князівством. Доказами цього зв’язку подано хіротонію у Галичі наприкінці 1380-х років перших молдавських владик, вірогідне підпорядкування між 1303 і 1328 рр. кафедри в Аспрокастроні-Білгороді Успенській Крилоській кафедрі та низку інших прикладів інституційної залежності місцевої Православної Церкви від Галицької єпархії (митрополії). Показано, що на теренах майбутньої Молдавської держави Галицькій Церкві доводилось конкурувати з духовними впливами Царгородського патріархату й Баківської та Куманської латинських дієцезій. Русо-Влахійське генеральне намісництво описано як поліетнічну адміністративну структуру з переважаючим до середини XIII ст. слов’янським населенням, що упродовж другої половини XIV ст. перетворилася на “дволику” християнську спільноту, основу якої складали етноси східних слов’ян та волохів.
format	Article
author	Скочиляс, І.
spellingShingle	Скочиляс, І. Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства Княжа доба: історія і культура
author_facet	Скочиляс, І.
author_sort	Скочиляс, І.
title	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства
title_short	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства
title_full	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства
title_fullStr	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства
title_full_unstemmed	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства
title_sort	галич після галича: пониззя (русо-влахія) у xii–xiv століття та утворення молдавського князівства
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2011
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178886
citation_txt	Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 29-72. — Бібліогр.: 155 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT skočilâsí galičpíslâgaličaponizzârusovlahíâuxiixivstolíttâtautvorennâmoldavsʹkogoknâzívstva
first_indexed	2025-07-15T17:35:41Z
last_indexed	2025-07-15T17:35:41Z
_version_	1837735285902802944
fulltext	Ігор СКОЧИЛЯС ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ ТА УТВОРЕННЯ МОЛДАВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА Вступні міркування Винесене в заголовок словосполучення “Галич після Галича” нав’язує до метафори видатного румунського історика Ніколає Йорґи, використа- ної в назві однієї з його книг1. Класичний у світовій візантиністиці термін “Візантія після Візантії” (румунською “Bizanţ după Bizanţ”) характеризує вплив греко-візантійської цивілізації на релігійний, політичний, соціаль- ний, культурний та інтелектуальний розвиток наддунайських князівств Волощини і Молдавії після падіння Царгорода 1453 р., а також звертає ува- гу на наслідки цієї події для християнської Європи загалом. Цей концепт часто застосовують й щодо східного слов’янства, наголошуючи на “дов- гому триванні” візантійської традиції в українсько-білоруських землях і Московії/Росії після падіння імперії ромеїв у середині XV ст. Семантично насичена метафора Н. Йорґи – творчий стимул для реконструкції життє- дайного впливу візантійської спадщини на культурно-релігійний простір Slavia Orthodoxa доби пізнього Середньовіччя й Нового Часу, що блискуче довів, зокрема, Ігор Шевченко2. На мою думку, не менш продуктивно цей концепт можна застосовувати для вивчення феномену “руської/галицької присутності” в Карпато-Дністровському межиріччі й Нижньому Подунав’ї XII–XIV ст. – теренах, де близько 1360 р. постала Молдавія. Робоча теза стат- ті – припущення, що Молдавський воєводат (господарство, князівство) піс- ля ліквідації Галицько-Волинської держави (Руського королівства) єдиний продовжив її політичні й культурно-релігійні традиції. Проблема політичної й еклезіальної належності земель історичного Пониззя (Русо-Влахії) у другій половині XII–XIV ст. тісно пов’язана з осо- бливостями етнічного та конфесійного складу населення Карпато-Дні- стровського межиріччя й Північного Подунав’я, характером і динамікою демографічних процесів у регіоні, генезою міських поселень, парафіяль- ної мережі тощо. Для підтвердження чи спростування гіпотези про під- порядкування місцевих осередків державної і церковної влади Галичу 1 Iorga N. Byzance après Byzance. – Bu charest 1935. 2 Йдеться передовсім про класичну працю: Шевченко І. Україна між Сходом і За ходом. Нариси з історії культури до початку XVIII століття. – Львів, 2001. – С. 75–120. 30 СКОЧИЛЯС Ігор необхідно розглянути такі дослідницькі сюжети, як: 1) канонічний статус православної кафедри Аспрокастрона (Білгорода на Дністрі) у XIV ст.; 2) роль галицького митрополита Антонія (1370–1390-1391) у хіротонії пер- ших молдавських владик; 3) обставини відкриття Радівецької, Романської й Сочавської православних кафедр і заснування Сочавської митрополії наприкінці XIV – на початку XV ст.; 4) особливості тогочасної політики Царгорода щодо “Візантійської співдружності націй”; 5) артикуляція істо- ричної пам’яті в Галицькій Русі про територіальну, культурну та духов ну єдність з Русо-Влахією. Пошуки сучасних методологічних підходів та за- лучення нових джерел чи реінтерпретація уже відомих артефактів, споді- ваємося, допоможуть хоча би приблизно реконструювати впливи Галиць- ко-Волинського князівства й Галицької єпархії на ці терени. З огляду на те, що історія східнороманського населення у районі Східних Карпат, Пруто- Дністровського межиріччя та Нижного Подунав’я у добу Середньовіччя досі по-справжньому не інтегрована в українську історіографію, докладні- ше розглянемо також політичну історію регіону. Низка дотичних до цієї тематики наукових проблем досі є предметом гострої історіографічної дискусії3. Про рівень опрацювання теми свідчить 3 Належність цих теренів до Галиць кого князівства заперечує: Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь // Україна крізь віки. – Київ, 1998. – Т. 5. – С. 142–143; Его же. Формирование территории и возник новение городов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – Киев, 1985. – С. 98–106, 109– 117. Багато науковців не погоджуються з таким урізанням території галицького сто лу – див. про це: Крип’якевич І. Галицько- Волинське князівство. 2-ге вид., із змінами і доповн. – Львів, 1999. – С. 55, 102–104; Дашкевич Я. Проблема державності на Галицько-Волинських землях (кінець X – середина XIV ст.) // Король Данило Рома нович і його місце в українській історії. Матеріали Міжнар. наук. конф. (Львів, 29–30 листопада 2001 р.) (далі – Король Данило). – Львів, 2003. – С. 13–15. Комп ромісну позицію зайняв: Насонов А. Н. “Русская земля” и образование территории Древнерусского государства: Историко- географическое исследование. Переизд. – Санкт-Петербург, 2006. – С. 124–127, 130. Дослідник вважав, що влада “південно- західних князів почала поширюватися у верхній течії Дністра лише в другій по ловині XI ст.”, південніше від цих тере нів панували печеніги (пізніше на їхнє місце прийшли половці), які відрізали слов’янське населення Подунав’я від Київ ської Русі. Арсеній Насонов також звертав увагу на зацікавлення теребовельського князя Василька наприкінці XI ст. районом нижньої течії Дунаю (цей сюжет як “кольо нізаційний рух Василька на Пониззі” упер ше обговорений у: Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. Репр. вид. – Київ, 1992. – Т. 2. – С. 414–416, 523). Тому цілком логічно, що у другій половині XII ст. Берладь (Берлад) уже перебувала в певній залежності від Галицького князівства, під тримуючи з ним економічні зв’язки. Зага лом аргументи українських прихильників “руськості” Карпато-Дністровського ре гіону, крім уже відомих фактів, зводяться до логічних конструкцій, які, однак, усе ще потребують переконливого доведення. “Зрештою, давні молдавські грамоти писа ні староукраїнською мовою, а молдавські літописи – церковнослов’янською... Якщо слов’янську церковну номенклатуру… у румунській Церкві ще можна пояснюва ти давньоболгарськими впливами на цей регіон, то використання мови в діловод стві нічим, крім давньої й довгої політич ної належности Нижнього Подністров’я і Попруття до Галицького князівства, 31ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… уже той факт, що дотепер в Україні не підготовлено жодного монографіч- ного дослідження (за винятком хіба що праць з археології й, почасти, гене- алогії), яке б по суті й аргументовано довело (або ж спростувало) тезу про те, що терени майбутньої Молдавської держави в цей період перебували під контролем представників княжого дому Романовичів. Видані нещодав- но в Україні історичні карти “Галицько-Волинська держава (1199–1340 рр.)” та “Галицька митрополія (1303–1347 рр.)” землі Русо-Влахії (для періоду до середини XIV ст.) відносять до юрисдикції Галича4. У такій інтерпретації межі Галицької єпархії XII–XIV ст. фактично збігаються з канонічною тери- торією Сочавської митрополії. Водночас упорядники обидвох карт не на- важилися включити до складу Галицької митрополії Білгород та прилеглу до нього територію. Реалістичніше державно-політичну належність земель Русо-Влахії подано на мапі Галицько-Волинського князівства середини XIII ст. До Галицького престолу картографи віднесли лише Покуття й Пів- нічну Буковину, далі на південь широку смугу території позначено як так звану буферну зону, напівзалежну від Золотої Орди. Натомість регіон Бер- ладі, Романового Торгу, Текучі та Ясського Торгу долучено до безпосеред- ніх володінь ординців, а землі Нижнього Подунав’я, разом із Білгородом і Малим Галацем, автори фактично потрактували як територіальні втрати династії Романовичів, спричинені “кочівницькою експансією”5. Водночас ще в середині XX ст. дослідники звернули увагу на тісний зв’язок Білгоро- да-Дністровського з Галицькою єпархією6. 1. Маркування території Для позначення земель на південь від історичної Галичини, що між гірським масивом Східних Карпат і водними басейнами Пруту й Дністра, руські літописи початково використовували топонім “Пониззя”, який вод- ночас охоплював і регіон Західного та Східного Поділля. Пізніше, у другій половині XIV – першій половині XV ст., візантійські та молдавські джерела паралельно вживають стереотипні й так само дуже промовисті назви – “Ру- со-Влахія”, “Мавро-Влахія” і “Молдо-Славія” (“Молдославия”, “Россовла- хия”, “Русовлахия”, “Ῥωσοβλαχία”)7. Традиційний в актах Великої Церкви грецько-візантійський термін “Ῥωσοβλαχία“ позначав не тільки і не стіль- ки багатоетнічність регіону та його політичну належність у минулому до пояснити не вдасться”: Войтович Л. Зно ву про дискусію з приводу автентичности “Слова о полку Ігоревім” та стосовно його авторів // Записки Наукового товариства імені Шевченка (далі – ЗНТШ). – 2008. – Т. 256. – С. 46–47. У цій статті, крім ґрун товної бібліографії проблеми, наведено перелік археологічних, документальних і лінгвістичних фактів, покликаних за свідчити пов’язаність цих теренів із Га лицькою Руссю (зокрема йдеться про від повідний вступ “Слова о полку Ігоревім”, археологічні знахідки в дельті Дунаю тощо: там само. – С. 41–47). 4 Національний атлас України. – Київ, 2007. – С. 63, карти 19–20 (підготували Ярослав Ісаєвич та Ярослав Книш). 5 Карта устрою Галицько-Волинської держави (Королівства Руського) // Доба короля Данила в науці, мистецтві, літерату рі. (Матеріали Міжнародної наукової кон ференції 29–30 листопада 2007 р. Львів) (далі – Доба короля Данила). – Львів, 2008. – С. 450, 451. 32 СКОЧИЛЯС Ігор Русі, як, природно, внаслідок походження, – юрисдикційну підпорядкова- ність місцевих структур Православної Церкви Галицькій кафедрі. Тому аж ніяк не випадкова “помилка” грецького канцеляриста, який, реєструючи в 1370 р. лист (піттакій) польського короля Казимира III (1333–1370) до патрі- арха Філотея Коккіна (1353–1354, 1364–1376), за традицією титулував Кази- мира “королем Влахії” (“Πιττάκιον τοῦ κράλη τῆς Βλαχίας”)8. Без сумніву, цей запис відображає тогочасні й раніші уявлення у Візантії та в інших кра- їнах про Русо-Влахію – територію під владою правителів Галицької Русі (їх “заступав” польський король, який, до того ж, у документах з 1350–1358 рр. титулував себе “королем Русі”, розглядаючи унію двох королівств найра- ціональнішою формою анексії9), а також як канонічну територію Галиць- кої єпархії (митрополії). Тож хоча термін “Русо-Влахія” контекстуально коректний насамперед для XIV ст., саме він видається найприйнятнішим для окреслення усього простору Карпато-Дністровського межиріччя, що в різні періоди юрисдикційно належав до Галича. Цей географічний маркер дещо “технічний”, адже не фіксується для XII–XIII ст. та не є самоназвою. Так само він, очевидно, не побутував у самому Галицько-Волинському кня- зівстві та в середовищі місцевої Православної Церкви (зокрема, про нього не знають руські писемні джерела). Однак із практичних міркувань він най- придатніший для маркування, оскільки має церковне походження та вка- зує, по-перше, на етнічну дуалістичність регіону, а по-друге, – його тісний політичний і духовний зв’язок із Галицькою Руссю. У цей же період (1360) угорські джерела називають Русо-Влахію “краї- ною нашою молдавською”, хоча самі представники Анжуйської династії у своїй титулатурі цей топонім не використовують. Не іменуючись у до- кументах монархами Молдавії, на своє панування над нею вони вказу- ють титулом “короля Галичини, Володимерії, Куманії та Болгарії” (“rex 6 Див., зокрема: Honigmann E. Studies in Slavic Church History // Byzantion. – 1944– 1945. – Vol. 17. – Р. 158–162. 7 Acta et diplomata graeca medii aevi sacra et profana collecta / Ed. F. Miklosich, I. Mül ler. – Vindobonae, 1862. – Vol. 2. – P. 241– 245, 494–495; Hurmuzaki E. Dokumente privitoare la istoria românilor. – Bucureşti, 1915. – Vol. 14, pars 1. – P. 19–20. Див. також: Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ исторіи православныхъ церквей Болгарской, Серб ской и Румынской или Молдо-Валашской. – Москва, 1871. – C. 331; Григорович В. И. Что значитъ Россовлахія въ греческихъ документахъ? // Труды третьяго археологи ческаго съѣзда въ Россіи, бывшаго въ Кіевѣ въ Августѣ 1874 года. – Кіевъ, 1878. – T. 2. – C. 49–50; Theodorescu R. Bizanţ, Balcani, Occident la începuturile culturii medievale româneştii (secolele X–XIV). – Bucureşti, 1974. – P. 213; Spinei V. Moldo va în secolele XI–XIV. – Bucureşti, 1982. – P. 42; Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczy zna wobec Polski, Węgier і Turcji w XIV і XV wieku. – Poznań, 1996. – S. 22; Одно роженко О. Родова геральдика Русо-Влахії (Молдавського господарства) кінця XIV– XVI ст. – Харків, 2008. – C. 4. 8 Русская Историческая Библіотека, из даваемая Имп. археографическою коммис сіею. 2-е изд. (далі – РИБ). – Санкт-Петер- бургъ, 1908. – T. 6: Памятники древне-рус скаго каноническаго права. – Cтб. 125–126 (видавці документа виправили, на їхню думку, неправильне означення “влахій ського” (щодо короля Казимира) на “лясь кого”). 9 Sieradzki J. Regnum Russiae // Kwar talnik Historyczny (далі – KH). – 1958. – Nr 2. – S. 506. 33ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Gallicie, Lodomerie, Cumanie et Bulgarie, que sciliter regna sunt ab antiquo eidem regno incorporata”)10. На перший погляд ця термінологія “недореч- на”, адже Галицько-Волинська держава тоді вже припинила існування, а король Казимир Великий перебрав титул “короля Русі”. Проте й Угорщи- на, і Польща на той час розглядали Галицько-Волинську державу як окре- ме королівство, волинська частина якого перебувала в руках легітимного спадкоємця князя Любарта-Дмитра Гедиміновича. Він до смерті у 1383 р. не припиняв боротьби за повне відновлення цієї держави11 (згідно з поль- сько-угорською угодою 1350 р., “спадкове право” на Руське королівство визнавалося за угорським монархом, який віддав Казимирові ІІІ ці землі тільки “у дожиттєве володіння”). Тому припущення, що тут під “Гали- чиною” розумілася північно-західна частина Карпато-Дністровських зе- мель – первісне ядро Молдавської держави, неправильне12, адже в титулі королів Анжуйської династії чітко названа “Lodomeria”. Наявність у зга- даній титулатурі геонімів “Cumanie et Bulgarie” не полишає сумнівів, що територія Русо-Влахії у другій половині XIV ст. (принаймні Угорщиною) ідентифікувалася як частина Галичини. За спостереженнями молдавського вченого Миколи Руссєва, інший термін на позначення теренів майбутнього Молдавського князівства – “Чорна Влахія” (або “Північна Влахія”, тобто еквівалент візантійської на- зви “Мавро-Влахія”) – вжив уже перський історик Рашид ад-Дін (1247–1318) в описі походу монгольського полководця Бучека на Угорщину в 1241 р. “Країна волохів і руських” фігурує також у повідомленні єгипетських учених-енциклопедистів Рукн ад-Діна Бейбарса (1245–1325) та ан-Нувайрі (1279–1332) про напад воєначальників чинґізидів – Тунгуза й Таза – на зем- лі “билад авлак-ва-р-рус”13. Зважаючи на те, що обидва автори писали в період найбільшого зближення й тісних торговельних контактів Золотої Орди з Єгиптом, коли в Нижньому Подністров’ї та Подунав’ї існували потужні ординські міста з єгипетськими факторіями14, ця інформація особ ливо важлива. Натомість на термін “Молдавська земля” (“Молдавія”, “Terra Moldaviae”), виведений від гідроніма “Молдова”, натрапляємо в іс- торичних джерелах під 1360 р. Водночас у тогочасних пам’ятках використа- ні й інші топоніми – “Богданія” та “Мала Волощина” (“Valachia Minor”). Із утворенням придунайських князівств у Короні Польській, а також в укра- їнських землях, які входили до її складу, на позначення Молдавської дер- жави в XV–XVIII ст. усталилася офіційна назва “Волощина” (“Wołochy”), 10 Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczy zna... – S. 309–314. 11 Войтович Л. Етапи полiтичної iсторiї Волинi XIV–XV ст. Державнiсть. Васалiтет. Iнкорпорацiя // Україна: культурна спадщи на, національна свідомість, державність: Зб. наук. праць). – Львів, 1998. – Вип. 5: ПРΣСФΩΝΗМА. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. – C. 153–168. 12 Городенко А. Галицко-волошские связи в XIII–XIV веках // Русин. – 2005. – № 2(2). – C. 88–89. 13 Руссев Н. Волохи, русские и татары в социальной истории средневековой Мол давии // Русин. – 2005. – № 2(2). – C. 93–95. 14 Егоров В. Л. Историческая география Золотой Орды в ХIII–XIV вв. – Москва, 1985. – C. 79–86. 34 СКОЧИЛЯС Ігор тоді як Волоське господарство (Угро-Влахію) тут іменували “Мультанією” (“Multany”), спотворюючи румунську назву “Мунтенія”15. Цей понятійний екскурс дає підстави для окреслення об’єкта дослід- ження – Карпато-Дністровського регіону в широкому його значенні – іс- торично контекстуальним та еклезіально виправданим для XII–XIV ст. тер- міном “Русо-Влахія”. Натомість для періоду після утворення Молдавського князівства й відкриття Сочавської митрополії вживатимемо усталеного в українських (руських) землях Речі Посполитої окреслення “Волощина” й “Молдавія”, називаючи населення цих земель, відповідно, волохами й мол- даванами, а для опису сучасних реалій використовуватимемо актуально загальноприйняті топоніми “Молдова”, “Румунія” та похідні від них. 2. Політичний статус Карпато-Дністровського регіону Після утворення на початку 1140-х років Галицького князівства й од- нойменної єпархії їхня південна границя, найвірогідніше, тільки в окремі періоди сягала берегів Дунаю. Винятком були, ймовірно, галицькі анклави на Нижньому Дунаї (насамперед знаменита Бирладська волость), статус яких нагадував ситуацію з Олешею, Тмутараканню чи Білою Вежею. Таке розмежування зберігалося й у другій половині XII – на початку XIII ст. Га- лицька границя на південь від межі, яку фіксують руські літописи, тобто в малозаселених землях Карпато-Дністровського регіону, що частково пере- бували під контролем кочовиків, була рухомою й амбівалентною, цілком залежачи від мінливих політичних обставин16. Щодо теренів майбутнього Молдавського князівства, то лише належність історичної Буковини до Київської Русі, а із середини XII ст. – і до Галицького князівства, майже не спричиняє історіографічних дискусій. Як припускають, землі на південь від Дністра – галицьке Пониззя – початково управлялися з Теребовлі, потім, можливо, – зі Звенигорода на Дністрі17 чи 15 История Румынии. И. Болован, И.-А. Поп (координаторы) и др. – Москва, 2006. – C. 240. Появу Волощини (Угро-Влахії) як незалежної держави в перших двох десятиліттях XIV ст. пов’язують з історичним регіо ном Кімпулунґ, напівлегендарною особою воєводи Басараба та його перемогою у 1330 р. над угорським королем Карлом Робертом, що завершила за тяжне збройне протистояння з Анжуйською династією. Наступник Басараба – воєвода Миколай-Олександр (1351-1352–1364) пе репідпорядкував Волоську Церкву (раніше канонічно підлягала Тирновській кафедрі) Царгородському патріархату, перевівши ми трополита Якинта з Вічіни (тут, у Добруджі, православне єпископство відоме з 1264 р.) до Арджеш. У травні 1359 р. патріарх Кал ліст і Великий синод підтвердили заснування Угро-Влахійської митрополії, що означало прийняття Волощини до візантійської “спів дружності націй”: Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczyzna... – S. 194–199; История Румынии. – С. 175–179, 224. 16 Іван Крип’якевич вважав, що неуста леність південних кордонів Пониззя зумов лювалась незначною чисельністю населен ня в буковинських лісах (Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. 2-ге вид., із змін. і доповн. – Львів, 1999. – С. 23 (карта “Галицько-Волинське князівство у другій половині XIII ст.”), 25). Див. також інші аргументи: Рабинович Р. Проблема присутствия Галицкой Руси в Карпато- Днестровских землях в 1140–1240 гг. // Ру син. – 2005. – № 2(2). – С. 75–78. 17 Войтович Л. Кордони Галицько-Во линської держави: проблеми та дискусії // ЗНТШ. – 2006. – Т. 252. – С. 199–202. 35ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Ушиці, або ж Бакоти. Належність Пониззя до Галицького князівства засвід- чують насамперед матеріали багатолітніх археологічних пошуків. Тільки для періоду до кінця IX ст. на середину 1970-х років тут виявлено понад 200 слов’янських поселень. Дослідники також вказують на розгалужену мере- жу таких поселень X–XIII ст., частина яких була укріпленими городищами. Порівняно добре вивчено поселення Василів на Дністрі, Ленківці (існувало на місці сучасних Чернівців), укріплені городища в Горішніх Шерівцях на Пруті, Карапчиївське в долині Черемошу (урочище Городок), у Ломачин- цях на Дністрі, в Перебиківцях на Дністрі та в районі с. Ревно на правому березі Пруту (припинило існування, здогадно, наприкінці X ст.)18. Завдяки археологічним дослідженням останніх десятиліть, зокрема Богдана Тимо- щука, вдалося виявити залишки 25 укріплених городищ і селищ ранньо- київського періоду, зосереджених у басейнах Середнього Дністра й Пруту, тоді як у басейні р. Серет збереглися рештки лише чотирьох таких пунктів. З часом кількість давньоруських поселень на Буковині різко збільшилася – з 7 у IX–XI ст. до 29 у XII–XIII ст. На думку Олександра Моці, це пов’язано з ростом військово-політичного потенціалу галицьких князів із роду Ростис- лавовичів і перенесенням центру їхніх земель до Галича. Важливим чинни- ком став також перехід кочових племен половців із Дністровсько-Прутсько- го регіону до Нижнього Подніпров’я та сходу степових просторів Європи. Це уможливило перетворення Дністра на важливу торговельну артерію для транспортування галицької солі й візантійських товарів19. Територія Галицької (Львівської) єпархії у різні періоди виходила за межі політичних і культурних впливів Галицького князівства, Королівства Русі чи Корони Польської. Тому не варто беззастережно прив’язувати га- лицьку єпархіальну границю до південного кордону Галича, що його ба- гато науковців, покликаючись на літописні дані 1230 р. про “офіційну” південну границю Галицького князівства (“до рєкы Ушицє и Прута”20), 18 Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерус ский периоды) / Отв. ред. А. П. Черныш. – Киев, 1990. – С. 114–116, 147–148; Тимо щук Б. О. Слов’яни Північної Буковини V–IX ст. – Київ, 1976. – С. 142–168. Див. також: Возний І. Історія досліджень та етапи формування давньоруських міст X– XIII ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра // Матеріали і дослід- ження з археології Прикарпаття і Воли ні. – 2005. – Вип. 9. – С. 323–297; Його ж. Шляхи утворення слов’яно-руських міст X–XIV ст. у межиріччі Верхнього Прута та Середнього Дністра // Матеріали і дослід- ження з археології Прикарпаття і Волині. – 2006. – Вип. 10. – С. 107–111. 19 Моця О. Південні межі Галицько го князівства в контексті вивчення пів денноруського прикордоння // Україна в Центрально-Східній Європі (до кінця XVIII ст.). – 2005. – Вип. 5. – С. 133–138. Водночас історик не схильний відносити до Галицько-Волинського князівства територію Карпато-Дністровського межиріччя, до Ду наю включно, покликаючись до відсутності даних “про постійне тривале поширення на цей район князівської судової влади і, зокре ма, обов’язкової сплати податків тутешнім населенням”: Його ж. Карпати у X–XIV століттях // Етногенез та етнічна історія на селення Українських Карпат. – Львів, 1999. – Т. 1. – С. 341–343). Однак таких відомостей немає й щодо багатьох інших земель-волос тей Русі, належність яких до Київської дер жави під сумнів не підпадає. 20 Ипатьевская летопись // Полное со брание русских летописей (далі – ПСРЛ). – 36 СКОЧИЛЯС Ігор проводять південніше Дністра та лінії укріплених поселень Ушиця* – Ва- силів22 – Онут – Каліус* – Бакота25. За таким сценарієм галицький кор- дон заглиблювався на південь, у неозорі ліси Буковини, тільки в районі літописного Кучелмина, який стояв на правому березі Дністра, виконуючи роль сторожової застави “в полі”26. Справді, в Київському та Галицько-Волинському літописах немає згадок про руські поселення на південь від цього ланцюга укріплених давньорусь- ких городищ. Водночас попередній аналіз писемних джерел і матеріалів археологічних досліджень показує, що Галицька єпархія у другій половині XII ст. сягала далеко на південь, а в окремі періоди її межі могли доходи- ти навіть до берегів Дунаю. Хоча Нижнє Подунав’я у той час традиційно Москва, 1998. – Т. 2. – Стб. 759. До цього повідомлення літопису привернув увагу: Головко О. Ярослав Осмомисл в політич ному житті Русі другої половини XII ст. (до питання про оцінку діяльності галицького князя) // Галич і Галицька земля в державо- творчих процесах України: Матеріали Міжнар. наук. конф. (Галич, 10–11 жовтня 2008 р.). – Галич, 2008. – С. 23. * Можливо, у княжу добу торговельний порт; тепер с. Стара Ушиця Кам’янецького р-ну Хмельницької обл. 22 Тепер однойменне село Заставнівсько го р-ну Чернівецької обл. У давньорусь кий період тут, на території близько 50 га, розташовувалися замок, торг і пристань, а також існував храм кінця XII – першої по ловини XIII ст., який виконував функції усипальниці, та, ймовірно, монастирський комплекс: Томенчук Б. Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття: Матеріали археологічних досліджень 1976–2006 рр. – Івано-Фран ківськ, 2008. – С. 29–38. Тепер однойменне село Заставнівсько го р-ну Чернівецької обл. * Тепер с. Калюс Новоушицького р-ну Хмельницької обл. 25 Територія затоплена. У давньоруський період тут існувало городище-дитинець площею понад 1 га та скельний монастир. Літописну Бакоту на лівому березі Дністра вважають столицею Галицького Пониззя XII–XIII ст. й адміністративним центром усього Подністров’я під управлінням на місника галицького князя (один із них відомий під іменем Милій): Винокур Й. Бакота в історії Галицько-Волинського князівства // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, держава, традиції. Міжнар. наук. конф. (Га лич, 19–21 серпня 1993 р.): Тези доповідей та повідомлень (далі – Галицько-Волин ська держава). – Львів, 1993. – С. 39–41. 26 Зокрема, на правому березі Дністра (су часна Північна Молдова) археологи вияви ли добре укріплене городище XII–XIII ст., матеріальні пам’ятки якого співвідносні з культурою Галицької Русі: Тимо щук Б. О. Давньоруська Буковина. – Київ, 1982. – С. 131–140, 181; Майоров А. В. Галицко- Волынская Русь. Очерки социально-по литических отношений в домонгольский период. Князь, бояре и городская общи на. – Санкт-Петербург, 2001. – С. 229–230. Б. Тимощук локалізує літописний Кучелмин в околицях сучасного с. Непоротове Соки рянського р-ну Чернівецької обл. Однак останнім часом дослідники схильні вбачати літописний Кучелмин у давньому городищі XII–XIII cт., біля с. Мерешівка Окницького р-ну на півночі Республіки Молдова. Горо дище зі слідами житлово-господарської за будови, розташоване на високому пагорбі Четецуе вздовж правого берега Дністра, в минулому було укріпленим форпостом. На його території знайдено багато керамічних виробів, характерних для Галицько-Волин ського князівства XII–XIII ст.: Власенко И., Тельнов Н. Новые данные о южной границе Галицкой Руси // Галицько-Волинська дер жава. – С. 33–35; Майоров А. В. Галицко- Волынская Русь. – С. 227, 230–231; Томен чук Б. Археологія городищ... – С. 38–40. 37ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… сприймалося на Русі як “Грецька земля”, а місцеве християнське населення (зокрема, в Бирладі) підпорядковувалося, зазвичай, духовенству Царгород- ського патріархату. Як доводить Олександр Майоров, терени Галицької Русі в XII – першій половині XIII ст., найправдоподібніше, охоплювали також межи річчя Дністра і Пруту27. Богдан Томенчук упродовж останніх десятиліть дослідив Василівське, Молодіївське на р. Дереглуй (6 км на південний схід від Чернівців), Непоротівське і Карапчівське (с. Карапчів Вижницького р-ну; його пов’язують із літописним Городком на Черемоші) городища на тери- торії Чернівецької області28. Наявність значної кількості східнослов’янських поселень у Дністровсько-Прутському межиріччі (зокрема, укріплених горо- дищ із кінця X – початку XI ст. у північних і центральних лісостепових ра- йонах теперішньої Молдови) визнає й сучасна молдавська історіографія29. Прихильники тези про входження теренів пізнішої Молдавії до складу Галицької Русі звертають увагу на те, що Бирладдю володів князь Іван Рос- тиславович (відомий під прізвиськом Бирладник). Однак майже всі мол- давські й румунські історики або рішуче заперечують, або ж замовчують існування Бирладської волості30. Як припускає Леонтій Войтович, Іван Бир- ладник був сином теребовельського князя Ростислава-Григорія Василько- вича (†між 1127–1241) й отримав свій уділ ще за життя батька, або після його смерті – від дядька, галицького князя Ігоря-Івана Васильковича (†1141)31. Інші дослідники (як, наприклад, Роман Рабинович) допускають можливість підпорядкування Галичу/Теребовлі літописної Бирладді, але винятково до 1144 р. Водночас вони відкидають імовірність тривалого контролю галичан над теренами Русо-Влахії. Серед інших аргументів “за” і “проти”, зазвичай, наводять свідчення Микити Хоніата про втечу з Константинополя до “Тав- роскіфії” (Галицької Русі) у 1164 р. Андроніка Комнина та повідомлення Іо- ана Кіннама про обставини походу імператора Мануїла I Комнина в 1148 р. проти половців на лівому березі Дунаю32. 27 Тимощук Б. О. Давньоруська Буко вина. – С. 131–140, 181; Майоров А. В. Галицко-Волынская Русь. – С. 229–230. 28 На території Буковини виявлено 35 давньоруських городищ X–XIV ст.: Томен чук Б. Археологія городищ… – С. 20–47. 29 История Республики Молдова. 2-е изд., перераб. и дополн. – Кишинев, 2002. – С. 26–30. 30 Показовий приклад такого підходу – аргументи Петру Панаітеску (Panaites cu P. P. Diploma bîrlădeana din 1134 şi hriso vul lui Jurg Koriatovici din 1374 // Revista Istorică Româna. – 1932. – Vol. 2. – Р. 46–57) та Лазаря Польового (Полевой Л. Л. Очер ки исторической географии Молдавии. XIII–XV вв. – Кишинев, 1979. – С. 63–64). 31 Якщо це справді так, то Іван Бирладник був першим “по крові” претендентом на Галицький престіл, отже, дуже небезпечним супротивником Володимирка Володаровича і його сина Ярослава Осмомисла. Це й пояс нює незрозумілу, на перший погляд, логіку політичних подій у Галицькому князівстві середини XII ст. та поведінку самого Івана Бирладника. Судячи з літописних звісток, він був доволі популярним серед галичан: Войтович Л. Князь Іван Бирладник: загад кова постать // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – 2008. – Вип. 11–12. – С. 51–52; Його ж. Перша галицька династія // Генеа логічні записки. – 2009. – Вип. 7. – С. 15–18. Ті ж тези автор виклав у: Його ж. Союз Ві зантії та Галицько-Волинської держави за династії Ангелів // Княжа доба: історія та культура. – Львів, 2008. – Вип. 2. – С. 30–35. 32 Bănescu N. Chilia (Licostomo) und das bythinische Χηλή // Byzantinische 38 СКОЧИЛЯС Ігор Гіпотеза про належність Подунав’я до Галича ґрунтується на сфаль- шованій грамоті Івана Ростиславовича 1134 р. месемврійським купцям, у якій опосередковано сказано про володіння князя в пониззі Дністра й Ду- наю, серед яких були міста Бирладь, Малий Галич (Галац; напевно, назва- ний так на честь “Великого Галича” на Дністрі) і Текуч33. Останні дослід- ження переконують, що цей фальсифікат, все ж, має історичну основу й частково відображає тогочасні реалії, а саме контроль галицьких та інших руських князів в окремі періоди (зокрема, у 1180-х роках) над Подунав’ям (над м. Малий Галич у Нижньому Дунаї). Загадкове м. Бирладь схильні локалізувати в районі Добруджі, на правому березі Дунаю, недалеко від румунського м. Чорноводи (сучасне с. Ескі-Бирлат – Старий Бирлат по- близу Хіршова)34. За версією Леонтія Войтовича, столицею першого уділу Івана Бирладника став географічно найближчий до Пруто-Дністровсько- го межи річчя й Подунав’я Звенигород на Дністрі35, з якого було зручно контро лювати величезні простори на південь аж до берегів Дунаю. Саме тут, імовірно, князював Іван Бирладник до 1134–1146 рр., тобто до часу не- вдалої спроби посісти Галицький стіл у 1146 р. Востаннє оволодіти пониз- зям Дністра Іван Ростиславович намагався у 1157 р. за участю половців, коли “знайшов повну підтримку населення”36. Наступного року Бирлад- ник вирушив у новий похід на Галич, проте зазнав невдачі. Водночас гіпо- тезу про існування в цей період окремої Бирладської волості, у васальній залежності від Галича, треба відкинути як бездоказову, незалежно від того, чи має історичну основу грамота Івана Бирладника, чи ні37. Zeitschrift. – 1928. – Вd. 28. – S. 68–72; Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Древ няя Русь и Нижнее Подунавье. – Москва, 2000. – С. 117–118; Рабинович Р. Проблема присутствия Галицкой Руси… – С. 75–78. 33 Публікація грамоти в: Памятники рус ского права. – Москва, 1953. – Вып. 2. – С. 26. Михайло Грушевський датував документ 1144 р.: Грушевський М. Істо рія... – Київ, 1992. – Т. 2. – С. 519–521. 34 Див. розгляд цієї проблеми у: Ма йоров А. В. Галицко-Волынская Русь. – С. 211–240. Його погляди підтримав і роз винув: Войтович Л. Галицьке князівство на Нижньому Дунаї // Галич і Галицька земля… – С. 3–18 (наводячи аргументи на користь автентичності грамоти Івана Рос тиславовича, автор схиляється до думки, що “володіння галицьких князів наблизи лися до Нижнього Подунав’я”); Його ж. Знову про дискусію... – С. 42–45; Його ж. Князь Іван Бирладник... – С. 52–54. На особливу увагу заслуговують також мірку вання, викладені у статті: Рабинович Р. А. Призрачная Берладь. О достоверности одной фальсификации // Stratum plus. – 1999. – № 5. – С. 357–407. 35 Здогадно, в районі сучасного с. Біль че-Золоте Борщівського р-ну Тернопіль ської обл.: Войтович Л. Князь Іван Бир ладник... – С. 52–53, 56–57. Найбільшою інтригою грамоти є фраза: “князь Бирлад ський від стола Галицького”, що викликала сумніви в автентичності тексту. 36 Войтович Л. Князь Іван Бирлад ник… – С. 56–58. 37 Див. аргументи, викладені у: Конова лова И. Г., Перхавко В. Б. Древняя Русь… – С. 70–80, 192, 195. Тут привернуто увагу до того, що Іван Бирладник між 1145 і 1161 рр. лише декілька разів з’являвся у Нижньому Подунав’ї, тому встановлення у цьому ре гіоні якогось тривкого осередку його кня зівської влади визнавати не доводиться, до того ж, на території Бирлада, Галаца і Текуча (перші писемні згадки – відповідно, початок XV ст., XVI ст., 30-ті роки XV ст.) досі не зауважено слідів функціонування 39ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Інше важливе джерело, здатне вказувати на контроль Галича над Кар- пато-Дністровським межиріччям аж до берегів Дунаю, – візантійська “Хро- ніка” Микити Хоніата. Розповідаючи про втечу в 1164 р. із Константино- поля Андроніка Комнина, двоюрідного брата імператора ромеїв Мануїла Комнина, автор зазначає, що він “досягнув меж Галиці” і його підступно схопили волохи на березі (лівому?) Дунаю38. Однак ця інформація не може підтвердити припущення про границі Галицького князівства по Дунай, адже інші візантійські писемні пам’ятки (скажімо, повідомлення Кіннама про похід імператора Мануїла проти половців 1148 р.) локалізують півден- ну галицьку границю значно північніше від Дунаю. Деякі наративні пам’ятки засвідчують поширення у середньовічній Єв- ропі стереотипних уявлень про Галицько-Волинське князівство (відоме під збірним геонімом “Русь”) як державне утворення, що його землі сягали бе- регів Дунаю. Так, у “Пантеоні” Ґотфріда Вітербозького (1186) Дунай згадано як річку, що протікала землями Русі та Греції39. У географічному трактаті “Описи земель” (“Descriptiones Terrarum”)40, який датують 1255–1260 рр., сказано, що “[Болгарія] межує від півночі з Руссю”41. В одній з англійських енциклопедій – “Про властивості речей” (“De proprietatibus rerum”) Барто- ломея Англійського (близько 1250 р.), де серед інших країн вміщено й опис Русі, так само наголошується, що вона (“Ruthia, sive Ruthena”) межує з Гре- цією42. На датованій приблизно 1290 р. Херефордській карті (Англія) Русь локалізована між лівими притоками Дунаю Аланом і Тисою43. Визначний сицилійський географ Абу Абдаллах Мухаммед ал-Ідрісі (1100–1165) у “Розважаннях втомленого у подорожах по областях” (“Нузхат ал-муштак фі-хтірак ал-афак”), що є компендіумом географічних знань на середину XII ст., писав про міста Галицько-Волинської Русі та територію до Дунаю, яка входила у сферу її впливів. Він назвав п’ять міст, розташо- ваних на карті вздовж Дністра: Сармалі в землі Судумара (Перемишль у розвинутих середньовічних торгово-реміс ничих міст, а також масових давньорусь ких археологічних матеріалів. 38 Никиты Хониата история, начинаю щаяся с царствования Иоанна Комнина / Пер. под ред. В. И. Долоцкого. – Санкт- Петербург, 1860. – Т. 1. – С. 165–166. 39 “Fons ibi Danubii primum nanciscitur ortum, cui facit Hungaria, Rutenia, Grecia portum”: Латиноязычные источники по ис тории Древней Руси: Германия. Середина XII – середина XIII в. / Сост., пер., коммент. М. Б. Свердлова. – Москва; Ленинград, 1990. – С. 344, 346–347. 40 Рукопис виявив американський до слідник Мервін Колкер: Colker M. L. Ameri ca rediscovered in the Thirteenth Century? // Speculum: A Journal of Medieval Studies. – 1979. – Vol. 54. – Р. 712–726. Див. також аналіз пам’ятки у: Górka K. Descriptiones Terrarum. (Nowo odkryte źródło do dziejów Prus w XIII wieku) // Zapiski Historyczne. – 1981. – Т. 46, zesz. 1. – S. 7–16. 41 Цит. за виданням: Spotkanie dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongol ski w połowie XIII wieku: Relacje powstałe w związku z misją Jana di Plano Karpiniego do Mongołów / Рod red. J. Strzelczyka. – Poznań, 1993. – S. 293. 42 Матузова В. И. Английские средне вековые источники. IX–XIII вв.: Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 1979. – С. 69, 77, 85. 43 Чекин Л. C. Картография христиан ского средневековья. VIII–XIII вв.: Тексты, перевод, комментарий. – Москва, 1999. – С. 152, 154–155. 40 СКОЧИЛЯС Ігор Сандомирщині), Зака (найвірогідніше, Звенигород), Бармуні/Бармунійа (здо- гадно, П’ятра – Камінь на р. Бистриця), Галісійа (столичний Галич) та Секлахі (вміщений на карті ал-Ідрісі між Дунаєм і Дністром). Як бачимо, відомості трактату ал-Ідрісі засвідчують політичну й торговельну активність Русі й, зо- крема, Галицького князівства в Карпато-Дністровському регіоні та зростання тут руських впливів. Водночас ал-Ідрісі не інформує про політичний статус земель між Дунаєм і Дністром, хоча й зазначає, що кордони Русі сягали бе- регів Чорного моря44. І. Коновалова, яка докладно проаналізувала ці джере- ла, доводить, що перелічені в них поселення – “міста Галицько-Волинської Русі й території до Дунаю, які входили до сфери її впливу”45. Тобто до земель Романовичів віднесено також терени Карпато-Дністровського межиріччя. Після монгольської навали 1240–1241 рр. зв’язки Русо-Влахії з Галиць- ко-Волинським князівством ослабли, але Романовичі й надалі зберігали домінуючі позиції в регіоні. У цей період руські князі зіткнулися з конку- ренцією Угорського королівства, яке від середини XIII ст. встановило фор- мальний контроль над частиною земель між Карпатами і Прутом. На це, зокрема, вказує анонімний географ початку XIV ст. В описі Східної Європи “Flos historiarum Terrae Orientis”46 (приблизно 1308 р.): серед інших орієн- тальних країн, він стисло характеризує також Русь (тобто землі Галицько- Волинського князівства)47. Однак його відомості про те, що “Русь – величез- на країна, яка межує з Грецією, Болгарією; ця країна тепер платить данину татарам, а князем її є Лев” (очевидно, Лев Юрійович) та що обидві країни зрошуються тими ж ріками (напевне, Дунаєм)48, треба використовувати 44 Коновалова И. Г. Арабские источники XII–XIV вв. по истории Карпато-Днестров ских земель // Древнейшие государства на территории СССР: Материалы и иссле дования (далі – ДГ). 1990 год. – Москва, 1991. – С. 46–53, 55–57; Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Древняя Русь… – С. 162– 165, 167–168, 189. 45 Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Древ няя Русь… – С. 169–171. 46 Див. одну з найкращих і найповніших публікацій цієї пам’ятки: Anonymi Descrip tio Europe Orientalis anno 1308 exarata / Еd. O. Górka. – Cracoviae, 1916. 47 Аналіз “Опису”, метою написання яко го було обґрунтування прав хрестоносців на землі “схизматиків”, див.: Коновало ва И. Г. “Описание Восточной Европы” 1308 г. как источник по истории Карпато- Дунайских земель // Вопросы источнико ведения и историографии истории СССР. Дооктябрьский период: Сборник статей. – Москва, 1981. – С. 6–25 (авторка наголо шує, що “неповні й випадкові відомості, взяті анонімним автором із різних джерел і тому не завжди співзвучні між собою, за свідчують, що інформація про Русь і Болга рію, якою володіли освічені люди Західної Європи на початку XIV ст., вірогідно, не була надто різноманітною й не вирізняла ся великою докладністю”: там же. – С. 17). Див. також некритичний коментар: На ливайко Д. Очима Заходу: Рецепція Украї ни в Західній Європі XI–XVIII ст. – Київ, 1998. – С. 67. Огляд інформації про Русь у цьому джерелі здійснено в: Наумов Е. П. Славянские страны в западноевропейской публицистике XIV в. // Славяне и Запад: Сборник статей к 70-летию И. Ф. Бэцы. – Москва, 1975. – С. 217–225. 48 “Juxta hoc imperium [Латинська імперія хрестоносців – І. С.] est et alia terra permaxi ma, que vocatur Ruthenia, que eciam similiter adiacet Grecie ex eadem parte septentrionis, sicut et Bulgaria, tamen est supra Bulgariam. Hec [autem] terra habet consimiles condicio nes cum Bulgariaet ab eisdem fluminibus ir rigatur, nisi quod loco imperatoris habet unum 41ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… дуже обережно й максимально критично. Ймовірно, наведена інформація про Русь відображає реалії кінця XII ст., коли ще не було створено Другого Болгарського царства (1185), а границі Галицької Русі доходили до берегів Дунаю. Водночас дані “Flos historiarum Terrae Orientis” можуть свідчити, що у другій половині XIII – на початку XIV ст. галицько-волинські князі все ще втримували контроль, якщо не над більшою, то принаймні над значною частиною своїх володінь у Русо-Влахії. Принаймні, більшість міст регіону, мабуть, перейшли в безпосередню ординську залежність, тоді як північні терени залишалися у Галицько-Волинській державі, або ж перебували в подвійній залежності від Галича та Орди49. На думку Р. Рабиновича, політично-адміністративне домінування Га- лича в Карпато-Дністровських землях не обов’язково супроводжувалося значними культурними впливами та присутністю у регіоні великих мас руського населення. Так само культурна перевага Галича не обов’язково переростала в постійну чи в епізодичну політичну залежність50. Взявши до уваги найновіші дослідження та критику опублікованих писемних дже- рел, автор дійшов висновку, який, з певними застереженнями, є продук- тивним для копцептуалізації проблеми існування організаційних струк- тур Галицької єпархії в Русо-Влахії: “Можна припустити, що наприкінці XI – на початку XII ст. на південній окраїні Карпато-Дністровських земель, у причорноморській береговій смузі, від устя Дністра й до устя Дунаю жило осіле, руське за походженням населення, яке в окремі періоди і мо- гло бути підвладним Русі. Однак північніше нижньої течії Дунаю, у гли- бині Карпато-Дністровських земель, починалася “нічийна” в політичному значенні земля – своєрідна смуга відчуження ал-Ідрісі, що не належала Русі й, отже, перебувала в зоні політичного панування, а можливо, й без- посереднього кочів’я номадів. Усі свідчення, які досі наводилися, ніяк не доводять політичної належності Карпато-Дністровського регіону до Київ- ської Русі. Вони тільки передбачають або можуть передбачати наявність східнослов’янського, а іноді й просто осілого населення в Дністровсько- Дунайському регіоні. Тому твердити про спадкоємність і перехід влади над Карпато-Дністровськими землями від Києва до Галича не доводиться”51. Із захопленням Галицької Русі польським королем Казимиром Ве- ликим територію Пруто-Дністровського регіону поділено між різними ducem permaximum virorum, qui vocatur dux Leo”: Anonymi Descriptio Europe Orienta lis… – Р. 40–41. Ілона Чаманська вважає, що анонімний автор відносив басейн річок Серет і Прут до Угорщини: Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczyzna... – S. 21–24. Див. також тлумачення цих відомостей в інших дослідників: Пашуто В. Т. Очерки по ис тории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 302; Войтович Л. Штрихи до портрета князя Лева Даниловича // Украї на в Центрально-Східній Європі (до кінця XVIII ст.) (далі – УЦСЄ). – 2005. – Вип. 5. – С. 151. 49 Войтович Л. Князь Лев Данилович – полководець і політик // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, дер жавність. – Львів, 2006–2007. – Вип. 15: Сonfraternitas. Ювілейний збірник на по шану Ярослава Ісаєвича. – Львів, 2006– 2007. – С. 121–122. 50 Рабинович Р. Проблема присутствия Галицкой Руси... – С. 69–70. 51 Там же. – С. 74. 42 СКОЧИЛЯС Ігор державними утвореннями52, серед яких на культурно-історичну спадщину Русо-Влахії особливо наполегливо претендували Польща й Угорщина. Так землі, які впродовж майже двох століть так чи інакше підпорядковували- ся Галицько-Волинському князівству, потрапили під владу неслов’янських правителів, що поставило у складне становище місцеві структури Право- славної Церкви. Узагальнення фрагментарних даних наративних джерел і матеріалів археологічних досліджень дає підстави вважати, що творення сталих організаційних структур Галицького владицтва на Пониззі (пізні- шій Русо-Влахії) було тривалим процесом. Переважно степовий характер регіону, етнічно строкате населення, кочовий спосіб життя його частини та періодична втрата контролю Галича над цими малозаселеними простора- ми надзвичайно ускладнювали розбудову парафіяльної мережі й усталення єпархіальної границі Київської митрополії. Тому початково територіальна структура Галицької єпархії (виразно місійна) не була самостійною й лише згодом організаційно виокремилась в намісництво. 3. Етнічне обличчя регіону Матеріали археологічних досліджень показують, що регіон Східних Карпат і Пруто-Дністровського межиріччя у XII ст. заселяли нащадки ти- верців та гето-даки (волохи), а також галицькі “вигінці” й літописні брод- ники (щодо їхнього етнічного походження та роду занять думки науковців різняться)53. Група джерел XV–XVIII ст. підтверджує етнодуалістичність Молдавського князівства. Головні етнічні групи – русини й волохи – склада- ли основу населення регіону, відмінності суспільного статусу яких навряд чи можна вважати суттєвими. Структуротворче значення обидвох етнічних груп відображене в назві країни54, яка стереотипно фігурує в молдавських і візантійських джерелах55. Інформація про етнічний склад Карпато-Дні- стровського регіону збереглася також у географічному трактаті Абу-л-Фіди “Впорядкування країн” (“Таквім-ал-булдан”) та його історичних “Анналах” (“Кітаб ал-мухтасар фі ахбар”). Арабський географ називає ці землі тер- міном “билад авлак-ва-р-рус”, що, згідно із сучасною інтепретацією, озна- чає країну, в якій спільно живуть волохи та русини, тобто “землю воло- хів і русинів”. За словами І. Коновалової, таке окреслення “дуже докладно відображає етнічну ситуацію, що склалася на початку XIV ст. у Карпато- Дністровському регіоні”56. Йдеться про політичний та економічний вплив 52 Русанова И. П., Тимощук Б. А. Древне русское Поднестровье. – Ужгород, 1981. – С. 83. 53 Див. про це: Pritsak O. Deremela–Brod nyky // International Journal of Slavic Lin guistic and Poetics. – 1965. – Vol. 9. – Р. 82– 96. 54 Руссев Н. Волохи, русские и татары... – С. 96. 55 Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 241– 245, 494–495; Hurmuzaki E. Dokumente privitoare... – Vol. 14, pars 1. – Р. 19–20. Див. також: Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 331; Григорович В. И. Что значитъ Россовлахія... – С. 49–50; Spinei V. Moldova... – Р. 42; Theodorescu R. Bizanţ, Balcani, Occident... – Р. 213; Czamańska I. Mołdawia i Wołoszczyzna... – S. 22; Одноро женко О. Родова геральдика... – С. 4. 56 Коновалова И. Г. Арабские источни ки... – С. 61–62. 43ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… на цей край Галицько-Волинської Русі, наслідки масштабної слов’янської колонізації, що почасти продовжувалася і на початку XIV ст., та зростаючу динаміку заселення регіону волохами із сусіднього Угорського королівства (передовсім Мараморощини). Водночас дані Абу-л-Фіди, засвідчують особ- ливість тогочасної етнополітичної й релігійної ситуації у Дністровсько-Ду- найських степах – їхню подвійну підлеглість Візантії та Болгарському цар- ству часів правління Федора-Святослава57. Русини, без сумніву, переважали в Північній і, частково, Південній Бу- ковині (Сочавська волость). Разом із волохами й іншими етносами, вони бра- ли активну участь у колонізації Дністровсько-Прутського межиріччя, поси- леній після витіснення монголо-татарських військ за Дністер у Дике Поле в 60–80-х роках XIV ст. Руське населення досягло центральної частини Мол- давії – Бирладського плато, де джерела XV – початку XVI ст. фіксують чис- ленні поселення з цими (і дуже подібними) назвами “Руси”, “Руши” тощо58. Один зі списків літопису Григорія Уреке XVII ст. оповідає, що коли волоські пастухи з Мараморощини під час полювання досягли сучасної Сочави, то виявили там пасіку русина Єцка (Яцька). Той, за літописним переказом, “як дізнався про поселення марамурешців, відразу ж попрямував і він у країну ляхів, привів багато русинів й оселив їх на річці Сучава вверх і по Сірету до Ботошан”59. У північній частині Молдавського князівства в XIV–XV ст., згід- но з висновками Л. Польового, “виразно виокремлюється суцільний масив східнослов’янських за походженням топонімів, …який охоплює всю Буко- вину й північну частину Дністровсько-Прутського межиріччя, до централь- них областей Молдавії… Русинсько-українська топоніміка півночі Молдавії з’єднується з топонімікою України, складаючи єдиний масив поширення характерного спектру слов’янських формантів, особливо суфіксів -івці, -інці, також на території Галичини та Поділля”60. За підрахунками науковця, у середині XIV ст. східнослов’янське (руське) населення кількісно домінувало 57 Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Древ няя Русь… – С. 93. 58 Я. Ісаєвич стверджував, що “пер вісно на всій території Молдови були східнослов’янські оселі, але в XIII–XIV ст. сюди прибула значна кількість романізова ного населення із Західних Карпат; частина місцевих жителів злилася з новими посе ленцями, решта зосередилась у північних і західних волостях новоствореного князів ства. …Більш-менш тривка етнічна межа між українцями і румунами була встанов лена після закінчення першої хвилі схід нороманської колонізації у XII–XIV ст.”: Ісаєвич Я. Західні та південно-західні межі української етнічної території від Середньовіччя до середини XIX століття: джерела та інтерпретації // Україна: куль турна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2008. – Вип. 16: Юві лейний збірник на пошану Івана Патера. – С. 38. Див. також: Його ж. Джерела про західні межі української етнічної території в період феодалізму // Його ж. Україна дав ня і нова: народ, релігія, культура. – Львів, 1996. – С. 68–69; Його ж. Формування західної межі української етнічної терито рії // Історія української культури: у 5 т. – Київ, 2001. – Т. 2. – С. 31–32. 59 Цит. за: Чучко М. “И възят Бога на помощь”: соціально-релігійний чинник в житті православного населення північних волостей Молдавського воєводства та ав стрійської Буковини (епоха пізнього Се редньовіччя та нового часу). – Чернівці, 2008. – С. 36. 60 Полевой Л. Л. Очерки исторической географии... – С. 104–106. 44 СКОЧИЛЯС Ігор в 322 сільських поселеннях Молдавського князівства (майже 40 % від усіх поселень), а в першій третині XV ст. – у 302 селах (26,5 %)61. Натомість волось- ких поселень, за даними молдавської історіографії, було значно більше62. Дослідник соціальної та етнічної історії Молдавії Микола Руссєв також звер- тає увагу на панівний у тогочасній Молдавії білінгвізм і визнає рівну участь русинів та волохів у створенні Молдавської держави63. Історики загалом згідні, що на південь від Дністра і букових лісів про- стягався степ, який, здебільшого, займали кочовики64. Тому хоч землі між Східними Карпатами та Дністром аж до Нижнього Дунаю у XI–XIII ст. і заселяла східнослов’янська людність разом з іншими етносами, це були переважно місійні терени для християнських Церков різних юрисдикцій. Поряд зі слов’янами й волохами, в Русо-Влахії жили половці (кумани), які мали свої кочів’я та здійснювали набіги на Балкани. Вони з’явилися у Пів- нічно-Дунайському регіоні наприкінці XI ст., що призвело до ізоляції пів- нічнодунайських волохів-румунів від західних і південних слов’ян. Спершу половці контролювали тільки південь Молдавії, проте згодом зона їхнього розселення та впливу покрила більшу частину території Дунайської рів- нини та земель на схід і південь від Карпат, а також Угорське королівство. Вважається, що в залежність від них у цьому регіоні потрапили й тогочасні волохи, які нав’язали з куманами певні форми співжиття65. Половців частково християнізувала Східна Церква, домініканські місії 1221–1223 рр. та архиєпископ естерґомський з Угорщини Роберт. Останнього папа Григорій IX у липні 1227 р. номінував легатом “для половців і брод- ників” (“in Cumaniae et Brodniс terra”) та дозволив хрестити місцеве насе- лення, будувати храми й поставляти єпископів. У 1226 р. угорський король проголосив свій сюзеренітет над Куманією, а під 1229 р. джерела згадують половців серед угорських військ Бели IV в його поході до Галичини. При- близно у 1227–1228(1229?) р. на теренах між Карпатами та річками Дунай, Олт і Серет (Сирет, Сірет), тобто в Нижньому Подунав’ї (майбутніх Валахії та Південній Молдавії), Григорій IX заснував Половецьке католицьке єпископ- ство з центром у Мілково (Мілко) на березі притоки Серету. Нова латинська 61 Полевой Л. Л. Очерки исторической географии... – С. 113. Усього на території Молдавського князівства в середині XV ст. налічувалося близько 1700 (за іншими да ними 1600) сільських поселень, а також міста Байя, Білгород, Камен (П’ятра), Нямц, Роман, Серет (Сирет, Сірет), Сочава, Хотин, Чернівці, Ясси та ін. Наприкінці століття населення держави, за приблизними підра хунками, становило 220 тис. осіб: История Республики Молдова. – С. 34, 39–42. 62 Див.: Чучко М. “И възят Бога на по мощь”... – С. 41–45. 63 Руссев Н. Волохи, русские и татары... – С. 93–95. 64 Котляр Н. Ф. Формирование террито рии… – С. 107–109, 112, 115–116, 168–170; Крип’якевич І. Галицько-Волинське кня зівство... – С. 52; Винокур І. С. Південне пограниччя Галицького князівства і По низзя // Галич і Галицька земля: Збірник на укових праць. – Київ; Галич, 1998. – С. 31– 34; Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь // Україна крізь віки. – Київ, 1998. – Т. 5. – С. 148–149; Лукомський Ю. Галицькі білокам’яні хрестобанні церкви від князя Володара до короля Данила // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 294–297. 65 История Румынии. – С. 140–142. 45ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… дієцезія, яку очолив домініканський монах Теодорик (Теодоріх), підлягала безпосередньо Апостольській столиці, не входячи до церковних адміністра- тивних структур Угорського королівства66. Католицькі місіонери розгорну- ли активну діяльність, причому всі “псевдоєпископи” східного обряду були усунуті зі своїх кафедр і замінені вікаріями Теодорика. Границі дієцезії част- ково локалізуються за папським посланням до майбутнього короля Угор- щини Бели (1235–1270) від 14 листопада 1234 р. Згідно з цим документом та іншими джерелами першої половини XIII ст., дієцезія Куманії охоплювала “землю Бирса” на південному сході Семигороду з м. Брашів (ймовірна рези- денція половецького єрарха, який, проте, не мав свого кафедрального храму) та “землю секеїв”, розташовану на північ і північний схід від “Бирси” (тобто райони, які входили до сфери політичних впливів Угорського королівства, а не Галицької Русі). На сході границі дієцезії тягнулися західніше р. Серет. Водночас послання інтерпретує волохів у Східному Прикарпатті як право- славних, що “приймають усі церковні таїнства не від… єпископа половців…, а від якихось псевдоєпископів, які дотримуються обрядів греків”, – папа на- казав призначити для них окремого вікарія латинського єпископа Куманії. Інший документ – послання половецького єпископа Теодорика до деканів секейських громад (1229) навіть вказує на перехід частини секеїв і саксів (гер- манців) у православну віру, зумовлений, серед іншого, протегуванням коро- лів Угорщини над половцями, а також економічними чинниками (спробою ухилитися від сплати церковної десятини). В. Пашуто вважав, що Половець- ке єпископство спричинилося до переселення в Угорщину орди хана Котя- на, – той під час монгольської навали звернувся до Бели IV з проханням на- дати прихисток, висловивши готовність прийняти католицизм. Куманська дієцезія (“Terra episcopi Comanorum”) припинила існування у 1241 р. вна- слідок монгольської навали, однак домініканські та францисканські місії в цьому регіоні перебували і в наступному столітті67. Батиїв похід змінив етнічне обличчя населення Пруто-Дністровського межиріччя, про що свідчать виявлені тут поховальні комплекси тюркських кочовиків. Після 1241–1242 рр. на цих теренах утвердилися місцеві правителі 66 Обставини відкриття половецької діє цезії з’ясовують: Пашуто В. Т. Половецкое епископство // Ost und West in der Geschich te des Denkens und der kulturellen Beziehun gen: Festschrift für Eduard Winter zum 70. Geburstag. – Berlin, 1966. – S. 33–40; Sutt ner E. Ch. Kirche und Theologie bei den Ru mänen von der Christianisierung bis zum 20. Jahrhundert. – Freiburg, 2009. – S. 25–26. 67 Пашуто В. Т. Половецкое епис копство. – S. 36–38; Князький И. О. О половецких епископиях // Социально- экономическая и политическая история Юго-Восточной Европы. – Кишинев, 1980. – С. 244–251; Его же. Половцы в Нижнем Подунавье // Вопросы истории. – 2000. – № 3. – С. 121–129; Рабинович Р. А. Искушение “волошским орехом”, или бал канские волохи и русские волхвы // Stratum plus. – 2000. – № 5. – С. 376–378; История Республики Молдова. – С. 29; Dobre C. The Mendicants’ Mission in an Orthodox Land: A Case Study of Moldavia in the Thirteenth and Fourteenth Centuries // Annual of Me dieval Studies at Central European Univer sity. – 2003. – Vol. 9. – Р. 227–234; Осіпян О. Поширення християнства серед половців в XI–XIV ст. // Київська старовина. – 2005. – № 2. – С. 4–6; История Румынии. – С. 153– 154. 46 СКОЧИЛЯС Ігор Золотої Орди з резиденціями, можливо, в містах-фортецях Костешти68 (за 35 км на південь від сучасного Кишинева) і Старий Оргеїв (Старий Орхей) у долині Дністра (відомий як Нове Місто – Єнґі Шахр, Шахр ал-Джедід)69. Натомість інші кочові народи – аланів (зокрема аланська за походженням назва м. Ясси) й половців – татари розселили в центральних і південних районах майбутньої Молдавської держави. Загалом Золотій Орді вдавало- ся утримувати тут свої позиції до 1370 р.70 На переконання Мирона Кор- дуби, який засигналізував проблему територіального поширення володінь Чинґізидів у регіоні, південна частина Східних Карпат підпала під безпо- середню владу ординців (згадка 1279 р. про Милківську дієцезію – віднов- лену Половецьку єпархію з центром у Мілково “на татарському кордоні”). Вчений стверджував, що Середнє Подністров’я, яке ввійшло до татарських володінь (до околиць Бакоти: невдовзі вона також перейшла під контроль баскаків), могло укладати певну територіальну єдність із Русо-Влахією71. Це, до речі, опосередковано доводять претензії подільських князів Коріато- вичів на молдавський престіл в останній третині XIV ст.72 Наявність аланів, половців-куманів і татар у Карпато-Дністровському межиріччі упродовж XII–XIV ст. засвідчує, що, по-перше, в цей період не могло бути й мови про функціонування єдиного територіального про- стору Галицької єпархії в Русо-Влахії, а, по-друге, що до місцевих осеред- ків Православної Церкви належали не лише русини та волохи, а й інші етноси. Тому проживання руського населення в тому чи іншому регіоні Русо-Влахії не може бути остаточним і достатнім аргументом на користь належності відповідного терену до Галича. Водночас матеріали археоло- гічних досліджень виявляють, що на півночі сучасної Молдавії частина сільських поселень збереглася і після монгольської навали, поповнюю- чись переселенцями з півночі. Давньоруські поселення продовжували існувати й у центральній частині Пруто-Дністровського межиріччя в пе- ріод інтенсивних половецьких набігів аж до появи тут військ Чинґізидів. Деякі науковці вважають, що Верхнє й почасти Середнє Подністров’я та 68 Матеріали археологічних досліджень цього золотоординського міста (зокрема, проведені в 1993 р.) підсумовує стаття: Тельнов Н. П., Рябой Т. Ф. Золотоордынский город у с. Костешты в Молдавии // Stratum plus. – 2000. – № 5. – С. 108–118. 69 Абызова Е. Н., Бырня П. П. Исследо вания в Старом Орхее в 1977–1980 гг. // Археологические открытия в Молдавии в 1979–1980 гг. – Кишинев, 1983. – С. 53–76; Бырня П. П., Рябой Т. Ф. “Новый Город” золотоординского времени в Молдавии // Запорізьке козацтво в пам’ятках історії і культури. Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 2–4 жовтня 1997 р.). – Запоріжжя, 1997. – Секц. 1–2. – С. 7–11; Дашкевич Я. Степові держави на Поділлі та в Західному Причорномор’ї як проблема історії України XIV ст. // Матеріали і до слідження з археології Прикарпаття і Воли ні. – 2006. – Вип. 10. – С. 115. 70 История Румынии. – С. 181–182. 71 Кордуба М. Молдавсько-польська гра ниця на Покутю до смерти Стефана Ве ликого // Науковий збірник, присвячений проф. М. Грушевському учениками й при хильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. – С. 3–4. 72 Див. розгляд цього сюжету в: Мицько І. Cherchez la femme або генеалогічний аспект історії Подільської держави // Семінарій “Княжі часи”. – Львів, 2002. – С. 31. 47ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Верхнє Попруття надалі залишалося територією Галицької Русі73. Після перемоги литовських військ над татарами на Синіх Водах близько 1362 р. ці землі почало залюднювати руське населення, яке витісняло татаро- куманів. До того литовські князі поширили свої володіння не тільки до Чорного моря, а й на правий берег Дністра, де на початку XV ст. з’явилася низка руських міст, частина ще давньокиївського родоводу74. Такі пізніше молдавські міста, як Білгород, Кілія, Сочава, Хотин та Ясси, також мали “давньоруське обличчя” і відіграли одну з визначальних ролей у розвитку молдавської державності й культури. Східні романці – волохи75 (у “Повісті минулих літ” уперше згадані під 898 р.) осідали здебільшого в гірських і передгірських лісистих районах Східних Карпат, заселених раніше слов’янськими племенами тиверців та уличів, яких витіснили на північ печеніги. Волохи прийняли християн- ство за візантійським обрядом та освоїли слов’янську писемність, яка аж до середини XVII ст. була основою їхньої духовної культури, що поєдну- вала фракійські, романські та слов’янські елементи76. У XIII–XIV ст. рома- нізоване населення поступово витісняло слов’ян із Західних Карпат у пів- нічні й західні волості Молдавського князівства77. Молдавське літописання 73 Федотов Г. Б., Чеботаренко Г. Ф. Па мятники древних славян (VI–XIII вв.). – Кишинев, 1974. – С. 9; Русанова И. П., Тимощук Б. А. Древнерусское Поднестро вье. – С. 83. 74 Русин. – 2005. – № 2(2). – С. 31–32. Ди пломатичні контакти Великого князівства Литовського з Молдавією цього періоду простежує: Мікалаева Л. Адносіны ВКЛ і Малдаўскага княства ў канцы XV – першай палове XVI ст. // Беларускі гістарычны ча сопіс. – 2009. – № 5. – С. 11–17. 75 Див. підсумкову працю з історії во лохів – предків молдаван і румунів: Isto ria romǎnilor / Red. Acad. Ş. Ştefanescu şi T. Mureşanu. – Bucureşti, 2001. – Vol. 1–4. Нещодавно оригінальну й водночас диску сійну концепцію етногенезу волохів запро понував дослідник із Кишинева Роман Ра бинович: “Решая проблему поиска предков исторических волохов, мы выдвинули ги потезу о цепочке этнических перевоплоще ний народа, носителя этнонима “волохи”. Народ “между германцами и кельтами” оказался в зоне контактов с “лесным” ми ром Восточной Европы и в силу различных обстоятельств, в том числе движения готов (“готское посредничество”), испытал его сильнейшее влияние. Нашествие гуннов привело к тому, что волохи разделились: часть осталась в Восточной Европе, часть двинулась на запад, к Дунаю. Оставшихся, окончательно принявших балтский “об лик”, судьба связала с мерей, с пришедши ми в регион славянами и Древнерусским государством. Оказавшиеся на западе во лохи частью осели в Карпато-Балканском регионе, где, по-видимому, были ассимили рованы, а частью передвинулись в Восточ но-Альпийскую область. Через несколько столетий последние, уже будучи латино- язычными, мигрировали и в область Карпат и на Балканы, где и стали хорошо извест ны, как знакомые нам восточнороманские волохи”. Див.: Рабинович Р. А. Искуше ние “волошским орехом”... – С. 262–390 (цит. на с. 370). 76 Молдавська й румунська історіографії традиційно вважають землі Внутрішньо карпатського плато і Карпатських гір на час переміщення сюди східнороманського населення безлюдними або малолюдними, стверджуючи, що східних слов’ян у цьому регіоні було небагато: История Республики Молдова. – С. 30–32. 77 Полевой Л. Л. Очерки исторической географии... – С. 29–42. Генезу молдавської державності пізнього Середньовіччя та нового часу висвітлює класична праця ру мунської історіографії: Iorga N. Geschichte 48 СКОЧИЛЯС Ігор дотримується “офіційно-державної” версії про обезлюднення території (нібито з огляду на татарську небезпеку) на час приходу сюди з-за Карпат, із Мараморощини (Марамуреша), волоського воєводи Драґоша (або ж воє- води Богдана). Так, Бистрицький літопис повідомляє, що “в лѣто 6867 (1359) прииде Драгоше воевода от Угорской земли, от Марамурыша, за туром на лов и господствовал 2 лѣта”78. Насправді ж у Карпато-Прутське межиріччя воєвода Богдан переселився лише з невеликою дружиною. Яскраво відо- бражений у місцевій історичній традиції “Великий перехід волохів” був не масштабною акцією переселення, а політичним актом молдавської знаті в її боротьбі з угорським пануванням79. Села на волоському праві виникли також у Галичині (як вважається – від останньої третини XIV ст.), коли вона перейшла під владу Угорського королівства й нею управляв угорський на- місник Володислав Опольський. Колонізація гірських районів Прикарпат- тя здійснювалася саме за посередництвом пастухів-волохів, які прибували до Галицької Русі з Мараморощини й Молдавії80. des rumänischen Volkes im Rahmen seiner Staatsbildungen. – Gotha, 1905. – Вd. 1–2. Див. також новішу монографію: Gorovei Ş. Întemeirea Moldovei: Probleme conntrover sate. – Iaşi, 1997. Уявлення західноєвропей ських учених про культурну й соціально- політичну модель наддунайських князівств сфокусовані у працях: Alzati C. Terra romena tra Oriente e Occidente. Chiesa ed etnie nel tar do ‘500. – Milano, 1981; Suttner E. Ch. Kirche und Theologie… – S. 18–24 (автор зосереджує увагу на обставинах християнізації східноро манського населення, пов’язуючи її насампе ред з інституційними впливами Болгарського царства та Угорського королівства). 78 Славяно-молдавские летописи XV– XVI вв. – Москва, 1976. – С. 24. Ту саму історичну легенду дослівно цитують і два Слов’яно-молдавські літописи (1359–1504 і 1359–1512) та Молдавсько-польський літо пис (1352–1564): там же. – С. 57–58, 60, 105. 79 История Румынии. – С. 196; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 36. 80 Міграція волохів у Мараморош роз почалася, напевно, ще наприкінці XIII ст., у 30-х роках XIV ст. вона вже стала масо вою: Jawor G. Osady prawa wołoskiego i ich mieszkańcy na Rusi Czerwonej w późnym średniowieczu. Wyd. 2-e, uzupełn. – Lublin, 2004. – S. 11–12, 24–25, 29–30, 56–57, 65– 66, 71–77). За різними підрахунками, в Га лицькій Русі (в межах пізнішого Руського воєводства) існувало близько 300 поселень на волоському праві. У самій лише Галиць кій землі їх було понад 50. Вони розташову валися не тільки в її південних гірських ра йонах, які мали придатні для випасу овець полонини, а й на рівнинних просторах, зокрема в долинах річок Дністер, Луква, Гнила Липа, Золота Липа і Біла Бистриця, де “волохи” займалися рільництвом і ско тарством (усього 73 “волоські села”). Нато мість у Львівській землі села на волоському праві (їх налічено до 49) були сконцентро вані переважно навколо Дрогобича, Жида чева та Стрия, а також у північно-східній частині повіту (околиці Гологір та Олеська): іbidem. – S. 79–97, 124–165. Див. рецензію на цю монографію Юрія Зазуляка: Вісник Львівського університету. Серія історич на. – 2003. – Вип. 38. – С. 729–736. Зага лом високо оцінюючи роботу Ґжеґожа Яво ра, рецензент наголошує на дискусійності окремих його твержень і висновків, які по требують кореляції й подальшого фахово го обговорення. Найґрунтовніше в україн ській історіографії дослідження проблеми волоської колонізації – монографія: Інкін В. Сільське суспільство Галицького При карпаття у XVI–XVIII століттях: Істо ричні нариси. – Львів, 2004. Пор. також: Гошко Ю. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. – Київ, 1976. – С. 14–76. Окремі сюжети, пов’язані з волоською ко лонізацією в Галичині, розглянуто в: Гра бовецький В. В. Селянське повстання на 49ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Упродовж другої половини XIV ст. і наступних століть відбувалася інтенсивна міграція до Молдавії як із Семигороду (Трансільванії), так і руських земель, зокрема Покуття, Поділля та пізнішої Брацлавщини. Ра- зом із русинами і волохами, сюди прибували також саси (німці), секеї та угорці: назва першої столиці Молдавії – Бая (Байя) походить від угорсько- го слова “рудник”, “копальня” (слов’янський відповідник – Баня). Крім утеч та організованих переселень, русини потрапляли до Молдавії також як бранці81. Другий Путнянський літопис, інформуючи про успішний для Стефана Великого похід на руські землі, згадує полонених, яких привів господар: “В лѣто 7006 (1498) …иде Стефан воевода въ Лѣдскою зємлю и плѣни #, и въз#т 2 града, Теребул и Подхаєць, и съжеже их, и приведе многы люди въ свою землю”82. Мандрівник Блез де Віженар, від- відавши цю краї ну в 1576 р., зауважив поширення тут, окрім волоської, також “руської та слов’янської мов”. Літописець XVII ст. Уреке визнавав, що “третина молдавського населення говорить руською мовою”. За свід- ченнями молдавського воєводи-просвітителя початку XVIII ст. Димитрія Кантемира, руська була найрозповсюдженішою серед тих, “які мешка- ють на кордоні з Поділлям”. Про руське домінування у Північній Буко- вині дізнаємося також з оповіді Лестара Дьюлафі, секретаря семигород- ського князя, який 1577 р. побував у Чернівцях83. Динамічне зростання волоського населення на схід від Карпат від кінця XIII ст. (здебільшого переселялося з теренів Угорського королівства, куль- тивуючи тваринництво), а також інтенсивна слов’янська міграція з руських земель (передовсім Галицько-Волинської Русі) стали вирішальними чинни- ками появи Молдавської держави на мапі Європи. 4. Галич після Галича: утворення Молдавської держави Втрата Галицькою єпархією (митрополією) величезної за площею та протяжністю кордонів території Пониззя (Русо-Влахії) безпосередньо Прикарпатті під проводом Мухи 1490–1492 років (З історії спільної антифеодальної бо ротьби селян України і Молдавії). – Львів, 1979. – С. 42–44. 81 Про один із нападів на руські зем лі молдавського воєводи Богдана (1509) Молдавсько-польський літопис розпові дає: “Anno 7017. 29 juni, w piątek, przeszedl Bogdan voievoda przez Niestz svoimy voisky, a v sobote przisedl pod Camieniecz, a w nie dzielię, prima july, posedl sz woiski swemy, poczawsi od brzegu Niestra asz do granicz litewsky i palil, voyoval ziemię Polską. I przisedl pod Rohatin i Rohatin spalil i dobil i barzo vielie pobral skarbow, liudzi i plonu wselakiego. Bil w ten czas i pod Lvovem i potem zasz pusczil voiska pod Ploniny i sila zamkow i miast popalil i liudzi vielie prziviod do Voloch”: Славяно-молдавские летопи си... – С. 111. Описаний молдавський на пад підтримали на Покутті місцеві руські шляхтичі: Грабовецький В. В. Селянське повстання.... – С. 80. 82 Славяно-молдавские летописи... – С. 73. Опис походу на Галицьку Русь і По ділля маємо й у Бистрицькому літописі: там же. – С. 33. Подібний виклад подій під тим самим роком наводить також Мол давсько-польський літопис: “Anno 7006… possedl Steffan voievoda do ziemie Polsky, voioval ią i dobil dvu zamkov, Trębowli i Po daiecz, i spalil; do ziemie szvei tesz prziviodl ludzi wielie”: там же. – С. 110. 83 Ісаєвич Я. Західні та південно-західні межі... – С. 38–39; Кантемир Д. Описание Молдавии. – Кишинев, 1973. – С. 6–7. 50 СКОЧИЛЯС Ігор пов’язана з утворенням у Дністровсько-Карпатському регіоні наприкінці 50-х років XIV ст. Молдавської держави. Терени пізнішої Молдавії посту- пово, але невпинно усамостійнювалися – як політично, так і релігійно – від Галича. За припущенням частини науковців, територіально-політичне утворення “Караулаг” (“Чорна Влахія”) та “Країна волохів і руських” вини- кли у Східному Прикарпатті в перші десятиліття монгольського панування й саме ці землі в актах Царгородського патріархату фігурують під назвами “Мавровлахія”, “Молдославія” та “Росовлахія”84. Водночас у попередній пе- ріод у регіоні не могло виникнути такого типу протодержави, яка відігра- вала б роль буферної зони між Галицькою Руссю й Куманією. На її відсут- ність непрямо вказує хоча б той факт, що, як слушно зазначає А. Городенко, в титулі, який у 1206 р. одержав угорський володар Андрій, – “короля Гали- чини, Лодомерії, Куманії та Болгарії” – ще немає згадки про ще якесь дер- жавне утворення. Отже, “територія майбутнього Молдавського князівства входила частково до складу Галича й Куманії”85, однак границя між ними не була сталою і детермінувалася військовими успіхами кожної зі сторін, а за часів князя Романа Мстиславовича могла сягати й берегів Дунаю. Після успішного для Польщі й Угорщини походу на Галицьку Русь у 1340–1341 рр. угорський король Людовик (Лайош) Анжуйський поступо- во взяв під контроль територію на південний схід від Карпат, відтіснивши татар із Дністровсько-Прутського межиріччя до устя Дністра й Дунаю – ви- рішально на це вплинула перемога угорців у битві в околицях м. Роман 1345 р. Як ствердив Ярослав Дашкевич, уже після перших перемог Угор- щини над золотоординцями, угорська сфера впливу поширилася у другій половині 1340-х роках до Серету, а в окремих районах, напевно, – і до бе- регів Пруту, а наприкінці 40-х – на початку 50-х років того ж століття охо- пила й сусідню з Трансільванією Прославію – татарську “протодержаву”, відому в пізніших джерелах як Брацлавська тьма. На землях, що раніше належали до Галицько-Волинського князівства, приблизно в 1352–1353 рр. було засновано угорську марку з центром у м. Молдова (Moldvabánya) на березі однойменної ріки (пізніше одержала назву Байя)86. Припускають, що до відходу татар із Русо-Влахії спричинилася також епідемія чуми, яка в 40-х роках XIV ст. винищила більшість татарської людності. У 1347 р. угорці відновили й латинське єпископство в Мілкові87. Загалом контроль Угорського королівства над Карпато-Прутським регіоном був тоді радше 84 Гюзелев В. Извори за средновеков ната история на България (VII–XV вв.) в австрийските ръкописни сбирки и архи ви. – София, 1994. – Т. 1. – С. 215–216, 227, 231–235; Коновалова И. Г. Арабские источ ники... – С. 73–75, 91–92. 85 Городенко А. Галицко-волошские свя зи... – С. 87–88. На переконання М. Руссє ва, “незалежно від дати приходу Драґоша ясно, що в Східному Прикарпатті у другій половині XIII ст. вже існувало політичне утворення, яке перебувало в залежності від монголів і періодично зазнавало нападів з їхнього боку”: Руссев Н. Волохи, русские и татары... – С. 96. 86 Дашкевич Я. Угорська експансія на золотоординське Поділля 40-х–50-х рр. XIV ст. // Україна в минулому. – 1994. – Вип. 5. – С. 60–62. 87 История Румынии. – С. 183–184; Чуч ко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 20. 51ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… формальним, аніж реальним саме це, поряд із тісною пов’язаністю Русо- Влахії із Семигородом (зокрема, Мараморощиною), й уможливило появу незабаром на мапі Європи нового державного утворення. Проте ліквідація Литвою та Угорщиною татарської гегемонії призвела до певного штучно- го поділу цих земель, які досі творили територіальну спільність (Покуття, Пониззя і Русо-Влахія), зумовлену домінуванням тут від 1240-х років й аж до середини XIV ст. татар. У такому контексті стають зрозумілими напо- легливі спроби князів Коріатовичів, які у другій половині XIV ст. володіли Поділлям, опанувати Молдавією. Використовуючи належність Галицької Русі, Поділля та Русо-Влахії до Галицької митрополії (єпархії), Юрій Коріа- тович намагався нав’язати тісніші контакти із новоутвореним Молдавським господарством88. Однією з причин зацікавлення Коріатовичів Молдавією була потреба організувати спільну боротьбу з татарами, а також прагнення реалізувати свої “законні права” на молдавський престіл. Супрасльський літопис – єдиний з-поміж руських літописів – повідомляє про запрошення Юрія Коріатовича на престіл та його отруєння напередодні інтронізації89. Напевно, в червні 1374 р. Юрій Коріатович справді здійснив спробу здобу- ти престіл за умов політичної дестабілізації в Молдавії у зв’язку зі смертю воєводи Лацка. Очевидно, князь тоді не захопив столиці держави, але йому вдалося утвердитися у її східній частині – Бирладській волості, де його, як писав Матвій Стрийковський, і поховано. Мовчання молдавських літописів про цей історичний епізод може пояснюватися католицьким віросповідан- ням князя – православні джерела (зокрема пом’яники) не занотували його у своїх диптихах. Після загибелі князя його брат Костянтин, який панував на Поділлі, мав певні політичні впливи в Молдавії та навіть міг контролю- вати північні волості господарства. Виникнення нового державного утворення спровокувало у 1359 р. похід на терени колишньої Русо-Влахії польського короля Казимира Великого, який називав себе “дідичем” Галицько-Волинської Русі та прагнув поверну- ти “галицькому доменові” Східно-Карпатський регіон. Безпосереднім при- водом до походу Казимира стало, мабуть, захоплення Серета, яке здійснив, найправдоподібніше, воєвода Богдан90. Польща потрактувала акцію як “ще 88 Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczy zna... – S. 24–25, 41–50. 89 Супрасльская летопись // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1907. – Т. 17. – Стб. 82; Хроника литовская и жемоитская. // ПСРЛ. – Москва, 1975. – Т. 32. – Стб. 139. Інше писемне джерело, де Юрій Коріато вич фігурує господарем Молдавії, – його грамота про надання с. Жубровці білгород ському намісникові Якші Літавору, яку ба гато дослідників вважають фальсифікатом: Costâchescu M. Documentele moldaveneşti înainte de Ştefan cel Mare. – Iaşi, 1933. – Vol. 1. – Р. 1–4. Ці погляди, зокрема, репрезентує: Panaitescu P. P. Jurii (Jourg) Koriatovic, prince lituanien et la Moldavie // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського з на годи шістдесятої річниці життя та сороко вих роковин наукової діяльності: у 2 т. – Київ, 1928. – Т. 1. – С. 462–465. 90 Ігор Мицько доводить наявність “кровних прав” воєводи волохів Богда на на Молдавську державу. На підставі реконструкції поминального реєстру на щадків воєводи – бояр Рогатинських у си нодику Унівської лаври дослідник дійшов виснов ку про спорідненість Богдана (його 52 СКОЧИЛЯС Ігор один етап підпорядкування руських земель” і намагалася схилити на свою сторону шальки терезів у польсько-угорському протистоянні за Серет. По- разка польських військ від воєводи Шипинської землі Петра в букових лі- сах поблизу Шипинців призупинила польську експансію на колишні зем- лі Королівства Русі: Казимир III змушений був обмежитися завоюванням частини Галичини та Поділля. Невдача походу спричинила в Марамуреші (Марамороші) ще того ж року повстання проти угорського панування, піс- ля придушення якого волоський воєвода Богдан із прибічниками змуше- ний був перебратися через гори до Русо-Влахії. Тут у 1365 р. він підняв нове антиугорське повстання та перетворив військову територіальну одиницю Анжуйської династії – марку – на самостійну державу91. Внутрішні усобиці в Золотій Орді середини XIV ст. дали змогу насе- ленню Карпато-Дністровського межиріччя позбутися залежності від татар. Ці події збіглися із приходом до регіону Драґоша і правлінням воєводи з Марамороша Богдана I (1359-1361–1365 або 1361-1363–1367), ймовірно, – ру- сина за походженням, що традиційно вважається початком становлення Молдавської держави. На сьогодні найдостовірнішою видається концеп- ція, згідно з якою на теренах пізнішого князівства до 1359 р. – “офіційно- літописної” дати заснування Молдавії – одночасно існувало декілька по- літичних осередків влади – протодержав. Одне з цих утворень (з центром у Радівцях) на чолі з Богданом, як припускають, склалося на землях, які раніше належали до держави Романовичів. Інший осередок, що перебу- вав під угорським впливом, контролював Драґош. Ще одну протодержаву локалізують у м. Серет – до 1340-х років включно вона входила до сфери впливів Галицької Русі та була інкорпорована до Молдавського князівства за часів Богдана або ж воєводи Драґоша. У Сереті, здогадно, міг сидіти воє- вода Лацку (Laţcu) – майбутній господар Молдавії, якого ототожнюють з легендарним вождем Луціусом Апровіанусом (Lucius Aprovianus). Най- вірогідніше, у 1359 р. Драґош, пануючи в центрі історичної Молдавії, по- ширив владу на північно-західні терени Русо-Влахії з центром у Радівцях, раніше підконтрольні Богданові. Так він об’єднав обидві протодержави, ставши фактичним “засновником” Молдавського господарства92. хресне ім’я, згідно з інтерпретацією авто ра, – Михаїл) з місцевими володарями По низзя по жіночій лінії, а через них – і з кня зями Коріатовичами: Мицько І. Cherchez la femme... – С. 24–25, 28. 91 История Румынии. – С. 184–186, 238–240. Щоправда, у 1378–1387 рр., коли угорцям вдалося відновити своє пануван ня у Галицькій Русі, Молдавія тимчасово повернулася під зверхність Анжуйської династії: там же. – С. 187; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 20–21. Гене зу й початковий період історії Молдавської держави висвітлено в: История Республики Молдова. – С. 34–38. Згідно з офіційною концепцією, стосунки між слов’янським і волоським населенням назагал були мир ними – з огляду на великий обшир вільних земель та відмінний спосіб ведення госпо дарства обома етносами – та сприяли фор муванню “молдавської народності”. 92 Молдавська літописна традиція по чатки своєї держави пов’язує із кількаріч ним автономним існуванням військової марки на чолі з Драґошем і Чулешти й марамороськими боярами, яка об’єднала волоські політичні утворення, що ви йшли з-під впливу Русі й Золотої Орди. 53ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Майже водночас з польською анексією галицьких земель (1387) та смертю короля Людовіка I, єдиний територіальний простір Галицько- Волинської Русі фактично припинив існування. Це відкрило перед моло- дою Молдавською державою перспективи долучитися до претендентів на “галицьку спадщину”. І справді, ціною визнання васальної залежності від Польщі воєводі Петрові (Петру) I Мушату (1375–1391) вдалося приєднати так звану Шипинську (Шепенецьку) землю із фортецями Хмілів, Хотин і Цецин, заселену переважно русинами, а також позбавитися нав’язливої “опіки” Угорщини. У вересні 1387 р. у Львові господар склав ленну присягу Короні Польській (її молдавани розглядали як підтвердження рівноправ- ного контракту між партнерами, з обопільними зобов’язаннями та правом на суверенітет). Попри ленну залежність від Польщі, Молдавське князів- ство перебувало також під покровительством Угорського королівства. Це пояснюється тим, що свою державність волохи формували на теренах, які формально належали до угорських володінь – їх визволили від татарського панування саме угорські королі. До того ж, перші господарі вважалися під- даними Корони святого Стефана як її воєводи і князі в Марамороші93. Ленна присяга 1387 р. на тривалий час визначила зовнішньополітичні пріоритети Молдавії. Тоді ж вона отримала (очевидно, як феод) від Польщі важливий стратегічний пункт – фортецю-порт Аспрокастрон (інші його назви – Білгород, Монкастро, Четатя-Албе) на Дністровському лимані з ба- гатою колонією генуезьких купців, який до цього перебував у залежнос- ті від Литви. Окрім цих теренів, Петро I Мушат упродовж 80–90-х роках XIV ст. приєднав до свого домену південно-західні землі Дністровсько- Карпатського регіону, на які поширювався політичний вплив Угорщини, Історіографічний огляд проблеми ге нези Молдавської держави подано у: Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczyzna... – S. 26–28, 35–37. Сфрагістичні символи воєвод Молдавії до середини XVI ст. з майже виключно руськомовними легенда ми, описав: Однороженко О. Руські коро лівські, господарські та князівські печатки XIII–XVI ст. – Харків, 2009. – С. 65–71, 208–227. 93 Востаннє молдавські господарі в особі Стефана III Великого склали ленну присягу Польському королівству в Коломиї 1485 р. Тексти ленних присяг молдавських госпо дарів і бояр наведено: Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою коммиссі ею. – Санкт-Петербург, 1846. – Т. 1. – С. 26– 27 (док. № 11); Грамоти XIV ст. Упоряд., вступ. cт., комент. і словники-покажчи ки М. М. Пещак. – Київ, 1974. – С. 120– 121, 125–128, 148 (док. № 62, 65–66, 83); Уляницкий В. А. Матеріалы для исторіи взаимныхъ отношеній Россіи, Польши, Мол давіи, Валахіи и Турціи въ XIV–XVI вв. // Чтенія въ императорскомъ Обществѣ исторіи и древностей россійскихъ при Московскомъ университетѣ. – 1887. – Кн. 3. – С. 50–52, 110–113 (док. № 46, 100). Аналіз цих присяг у ширшому контек сті польсько-молдавських взаємин подає: Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczyzna... – S. 97–98, 122, 127–128, 276–302). З 1486 р. Молдавія фактично перестала бути ленни ком Кракова й почала платити данину Ту реччині, потрапивши у васальну залежність від неї (волохи трактували це не як підле глість, а як “викуп миру”). Тоді ж господар офіційно визнав зверхність Корони свято го Стефана: История Республики Молдо ва. – С. 61–63. Див. також опис розвитку Молдавського князівства під османським пануванням до 1770-х років у: там же. – С. 63–81; История Румынии. – С. 283–285. 54 СКОЧИЛЯС Ігор та далеко на південь відсунув кордон Молдавії з Волоським князівством94. Дещо раніше, у 60–70-х роках XIV ст., молдавани поглинули державне та- тарське утворення на чолі з Деметрієм, ізольоване від центру Орди після Синьоводської битви. Нові територіальні здобутки відобразилися в титу- латурі господаря Романа I (1391–1394): “Воєвода Молдавії та спадкоємець землі влахів від гір до морського узбережжя” (1392)95. Центром князівства стали землі у східному передгір’ї Карпат і басейнах рік Бистриця та Соча- ва, обмежені з півночі р. Молдова, від сходу – р. Серет, а з півдня – р. Тазлеу. З витісненням ординців, особливо після битви на Синіх Водах 1362 р., кор- дони держави охопили весь Дністровсько-Карпатський регіон, докладно описаний у Д. Кантемира96. Опис водночас маркує й колишню канонічну територію Галицької єпархії (митрополії) у Русо-Влахії. Втрата Галицькою єпархією в останній чверті XIV ст. Русо-Влахії та утворення на теренах молодої Молдавської держави єрархічних структур Сочавської митрополії призвели до пересунення далеко на північ південної границі Крилоської Успенської кафедри. З початком XV ст. ця еклезіальна розмежувальна лінія, припускаємо, стабілізувалася й загалом повторюва- ла конфігурацію польсько-молдавського кордону. 5. Політична й еклезіальна належність Білгорода-Дністровського/Аспро- кастрона Найдискусійнішим питанням залишається церковна належність до Галицького владичого престолу Аспрокастрона (Білгорода), особливо у відносно добре задокументованому XIV ст.97 Частина дослідників, зо- крема грецьких і румунських, намагається довести давність заснування православної кафедри Аспрокастрона, зазвичай покликаючись на реєстр єпископій у рукописі XII ст., який датують епохою імператора Алексія I Комнина (1081–1118)98. На підставі цього візантійського диптиху, де справді 94 История Республики Молдова. – С. 57–58; История Румынии. – С. 240–241; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 21–22. 95 История Румынии. – С. 187–188, 241; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 37. 96 Кантемир Д. Описание Молдавии. – С. 6–8. Коментар: Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 22–23. 97 Це питання розглядалося у: Скочи ляс І. Аспрокастрон-Білгород – кафедра Галицької митрополії у XIV ст. // Rutheni ca. – 2009. – Ч. 8. – С. 120–137; Його ж. Га лицька митрополія XIV – першої полови ни XV століть: особливості еклезіального, правового та суспільного статусу // Княжа доба: історія і культура. – 2011. – Вип. 4. – С. 258–261. 98 Різні аспекти культурного, релігій ного, соціального життя та політичного статусу Білгорода й Кілії розглянуто в: Bănescu N. Maurocastrum – Mo(n)castro – Cetatea Albă // Academia Romane, Memoriile secţiunii istorice. – 1939. – Vol. 22. – Р. 165– 178; Brătianu G. I. Recherches sur Vicinia et Cetatea Albă. – Bucureşti 1935; Bromberg J. Toponymical and Historical Miscellanies on Medieval Dobrudja, Bessarabia and Moldo- Wallachia // Byzantion. – 1938. – Vol. 13. – Р. 9–71; Browning R. Asprokastron // The Oxford Dictionary of Byzantium / Ed. A. Kazh- dan. – New York; Oxford, 1991. – Vol. 1. – Р. 212; Honigmann E. Studies in Slavic Church History. – Р. 159–161; Pistarino G. Notai genovesi in Oltremare. Atti rogati a Chilia da Antonio di Ponzó (1360–1361). – Genova, 1971. – Р. 24, 52, 59; Παπαγεωργίου Αγγελική. 55ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… є топонім “Маврокастр або Нова Русь”, вони відносять відкриття єпархії на берегах Дністровського лиману до близько 1060–1064 рр., некритично ото- тожнюючи Маврокастрон з Аспрокастроном99. Проте зазначений у реєстрі Царгородського патріархату часів Алексія I Комнина Маврокастрон, тобто Чорне Місто, аж ніяк не може бути Аспрокастроном, тобто Білим Містом (сучасним Білгородом-Дністровським). Річ у тім, що в добу Середньовіччя у нижній течії Дністра існували розташовані навпроти два міста на лівому і правому березі річки – Чорний Город (Черн) і Білий Город (Біла Фортеця, Білгород)100. Обидва поселення список руських міст митрополита Кипріана кінця XIV ст. нотує як “Белъгород” і “Черн”101, а грецькомовні джерела – як Маврокастр (Маврокастрон) та Аспрокастрон, що є перекладною калькою з давньослов’янської мови. Поселення під назвою Чорна (Черн, Czarn) лока- лізується на історичних картах XVII–XVIII ст. навпроти турецького Аккер- мана, на лівому березі Дністра. Тому, якщо у другій половині XI ст. й була заснована єпископія Царгородського патріархату на берегах Дністровсько- го лиману, то її престіл перебував не в Білгороді, а в руському Черні, який церковні грецькі джерела називають “Новою Руссю”, а патріарша канцеля- рія на грецький лад – Маврокастр. Матеріали археологічних досліджень та писемні джерела (переваж- но наративні) засвідчують, що м. Білгород, розташоване за 16 км від гирла р. Дністер, виникло на місці давньогрецької колонії Тіра (Тир) або Офіуса. Згодом колонія потрапила до сфери впливу Римської імперії (I ст. н. е.), до середини III ст. її захопили готи, надалі поселення занепало. Припускають, що після IV ст. Тир узалежнився від Візантії й тут, імовірно, зведено перші християнські храми. Першу ж достовірну згадку про Білгород (Аспрока- строн), згідно з панівною в сучасній грецькій історіографії версією, маємо під назвою Аспрокастро в посланні візантійського імператора Костян- тина VII Порфирородного (944–959) “До сина Романа” (“ΠροϚ τον ίδιον υιόν”)102. Джерело пояснює й етимологію топоніма, що нібито походить від грецького перекладу назви поселення, яку дали йому тюркомовні печеніги з огляду на білизну оборонних мурів. В актах Царгородського патріархату Білгород також постійно фігурує як Аспрокастрон. Аспрокастрон-Білго- род був відомий арабським купцям і мандрівникам уже в XII ст. як торгове поселення на шляху до Русі. Політичний статус Білгорода (Аспрокастрона) в IX–X ст. не ціл- ком виразний. Грецькі дослідники припускають, що в цей період місто Ασπρόκαστρο // Εγκυκλοπαίδεια Μείζονος Ελληνισμού, Εύξεινος Πόντος //‹http://www. ehw.gr/l.aspx?id=10684. 28 квітня 2009 р. 99 Παπαγεωργίου Αγγελική. Ασπρόκα- στρο… 100 На це, зокрема, звернули увагу: Brom berg J. Toponymical and Historical Miscella nies... – Р. 50–68; Richard J. La papanté et les missions d’Orient au Moyen áge (XIII–XVe siècles). – Rome, 1977. – Р. 95; Ševčenko I. The Date and Author of the So-Called Frag ments of Toparcha Gothicus // Dumbarton Oaks Papers. – 1971. – Vol. 25. – Р. 115–188. 101 Тихомиров М. Н. “Список русских го родов дальних и ближних” // Исторические записки. – Москва, 1952. – Т. 40. – С. 238; Его же. Русское летописание. – Москва, 1979. – С. 94, 99. 102 Παπαγεωργίου Αγγελική. Ασπρόκα- στρο... 56 СКОЧИЛЯС Ігор контролювали печеніги. Однак, не виключено, з X ст. воно на тривалий час потрапило під вплив Київської держави. На руськість Білгорода за княжих часів вказує виявлений археологічно культурний пласт, який пов’язують зі східними слов’янами. За опосередкованими даними, в XI ст. місто знову опинилося у сфері інтересів Візантії. Це могло статися після 1016 р., коли греки здійснили військовий похід на хозарів у Північному Причорномор’ї. У XIII ст. Білгород міг також потрапити під владу половців (куманів), а з се- редини цього ж століття – татар, які опанували все Північне Причорномор’я. Водночас деякі російські та українські історики наполягають, що південне межиріччя Дунаю й Дністра (пізніша Південна Бессарабія, тепер західна частина Одеської області), значну частину території якого займав засуш- ливий Буджацький степ, у різні періоди епізодично або й довготривало контролювали галицько-волинські князі. У середині XIII ст. вони втратили ці землі через монголо-татарську навалу, яка порушила звичні комунікації уздовж побережжя Чорного моря від Олеші до Малого Галича (Галаца)103. З кінця XIII ст. джерела фіксують у Білгороді перші торгові факторії генуезців (1290), які підтримували тісні економічні зв’язки з генуезькими поселеннями Криму, насамперед Кафою. У місті, на відміну від Кілії, іс- нувала нечисленна італійська (генуезька) колонія, жили вірмени, греки й татари. Згідно з відомостями географічного трактату Абу-л-Фіди “Впоряд- кування країн” (близько 1331), тогочасний Білгород (у джерелі Акджа-Кар- ман), заселений “мусульманами й невірними”, перебував під подвійним політичним контролем Золотої Орди та її васала – болгарського царя104. Упродовж наступного століття обидва головні міста регіону – Білгород (турецька назва – Аккерман) у гирлі Дністра та Кілія в гирлі Дунаю (їх ще називають “бастіонами європейської цивілізації” у Причорномор’ї) – були під золотоординським пануванням. Так, “Житіє святого Іоана Но- вого” (між 1330–1360) згадує в Білгороді місцевого правителя – золотоор- динського намісника улусу Джучі. Лише у третій чверті XIV ст. татарські хани остаточно покинули обидва міста (на думку Н. Йорґи, Кілію захопив волоський господар Басараб I ще в 1324–1328 рр.105). У перших десятиліт- тях XIV ст. над Кілією та Білгородом на короткий період міг запанувати деспот Добруджі. Запровадження адміністративного контролю Генуї да- тується серединою XIV ст. (за іншими гіпотезами – його початком), коли генуезці, після запеклої боротьби з Венецією, перетворили місто на один із головних центрів міжнародної торгівлі (передовсім хлібом) у басейні Чорного моря. Своє торгове представництво у 1437 р. відкрили також ве- неційці. Найдавніші списки “Житія святого Іоана Нового”, покровителя Молдавської Церкви (їх уклав молдавський книжник Гавриїл у монастирі Нямц у 1438 і 1450 рр.), а також записи нотарія Антонія ді Понцо з 1360– 1361 рр. серед торгового населення Білгорода (Асперо Кастро, Маокастро) 103 Класичні щодо цього погляди: Пашу то В. Т. Очерки… – С. 169. 104 Коновалова И. Г., Перхавко В. Б. Древняя Русь… – С. 136–137, 209–210; Παπαγεωργίου Αγγελική. Ασπρόκαστρο… 105 Див. сучасне перевидання монографії відомого румунського дослідника: Iorga N. Studii istorice asupra Chiliei si Cetatii Albe. – Bucureşti, 1990. 57ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… виокремлюють болгарів, вірменів, католиків-італійців (у 1318 р. належали до розлогої Кафської дієцезії), грецькомовних євреїв, купців із Візантії, Трапезунда, сарацинів. “Житіє” також згадує одну з християнських цер- ков міста, у якій “сімдесят і більше років” зберігалися мощі святого Іоа- на Нового. Імовірно, це давній грецький храм святого Іоана Хрестителя. Акти Францисканського ордену 1320–1330 рр. також фіксують присутність у Білгороді монахів-міноритів, які навіть заснували невеликий монастир. Окрім того, “Житіє” повідомляє про численне нехристиянське (язичниць- ке) населення міста, яке “служить вогню”106. З кінця XIV ст. місто та навколишня округа деякий час зберігали пев- ну автономію, поступово інтегруючись до структур Молдавського князів- ства (до початку XV ст.)107. За однією з версій, Аспрокастрон (Білгород на Дністрі) міг потрапити під контроль Молдавії ще раніше, близько 1375– 1380 рр. Стефан Великий у 1457 р., як припускають, навіть зробив його сво- єю столицею. Водночас візантійські впливи тут відчувалися й надалі, про що свідчить карбування у місті монет із грецьким написом “Аспрокастрон”. 106 Докладніше див.: Руссев Н. Д. Житие Иоанна Нового: легенды и историческая действительность // Аккерманские древ ности. – 1997. – Вып. 1. – С. 129–130, 155– 159; Grigorescu F. Stantul Ioan cel nou de la Suceava în viaţa credincioşiol. – Suceava, 2003. 107 Упродовж другої половини XIV – по чатку XV ст. на межиріччя Дністра й Ду наю (пізнішу Добруджу) претендували Візантія, Волощина, Молдавія, Польсько- Литовська держава, генуезькі міста, Угор щина та турки, тому молдавська терито ріальна юрисдикція у цьому регіоні була амбівалентною і докладно у джерелах не простежується. На думку дослідників, по чатки Кілії пов’язані з поселенням Акліба, згаданого в арабському трактаті ал-Ідрісі середини XII ст. “Розважання втомлено го у подорожах по областях”. Очевидно, під Аклібою треба розуміти візантійський укріплений військово-морський порт Лі костомо (вперше з’являється у візантій ських джерелах IX ст. як Λικοστομίον), що в середньовіччі був розташований на ост рові, навпроти Кілії, яка виникла як неве ликий населений пункт, що забезпечував економічні потреби порту Лікостомо. У се редині XIV ст. Кілія, розташована на пра вому березі північного, Кілійського рукава дельти Дунаю, перетворилася на головний торговельний порт у районі Нижнього Дунаю, що став регіональним центром комерційних операцій генуезців, а та кож осередком работоргівлі. Це засвідчу ють, зокрема, опубліковані М. Баларом і Дж. Пісторіно акти генуезького писа ря Антоніо ді Понцо, укладені в Кілії у 1360–1361 рр. Натомість Лікостомо за лишався резиденцією військового губер натора та єдиним навігаційним орієнти ром при вході кораблів у північний рукав дельти Дунаю аж до середини XV ст.: Ко новалова И. Г., Перхавко В. Б. Древняя Русь... – С. 99, 109–144; Balard M. Gênes et l’Outre-Mer. – Paris, 1980. – Vol. 2; Ejusdem. Notes sur les ports du BasDanube au XIVe siècle // Südost-Forschungen. – München, 1979. – Bd. 38. – P. 1–12; Bănescu N. Chilia (Licostomo)... – S. 68–72; Diaconu P. Kilia et Licostomo ou Kilia = Licostomo? // Revue roumaine d’histoire. – 1986. – Vol. 25, nr 4. – P. 301–313; Pistarino G. Notai genovesi... До кінця XIII ст. порт Лікостомо, найвірогід ніше, належав візантійцям, а в першій по ловині XIV ст. контроль над ним перейшов до Генуї. У володіннях молдавського воє води Олександра Кілія опинилися в 1426 або 1427 р., та вже 1448 р. один з його на ступників передав місто угорському пра вителеві, у 1465 р. воно знову відійшло до Молдавії: Паламарчук С. В. Забытая земля: историческая область Бессарабия. – Одес са, 2008. – С. 79–91. 58 СКОЧИЛЯС Ігор Візантійський імператор Іоан VIII Палеолог зупинявся в ньому, поверта- ючись до Константинополя з Ферраро-Флорентійського собору (1439). У 1420 р. турки вперше здійснили спробу заволодіти Білгородом та Кілією, але за підтримки Литви й Польщі напад відбито. Улітку 1484 р. округи Кілію та Білгород після недовготривалої облоги Османська імперія таки приєднала до своєї провінції Румелія, перейменувавши Білгород після його захоплення 5 серпня 1484 р. на Аккерман108. Калейдоскоп політичних подій, соціальних зрушень, культурних впливів та економічних зв’язків ще аж ніяк не означає таких самих калей- доскопічних змін еклезіального статусу місцевих структур Східної Церкви. Незважаючи на це, більшість дослідницьких гіпотез щодо юрисдикційної належності православної громади Білгорода зорієнтовані на політичний статус міста. З іншого боку, в останні десятиліття чимало молдавських, румунських та українських науковців намагаються довести, що у дру- гій половині XIII–XIV ст. Білгород підтримував тісні інституційні зв’язки з Київською митрополією та, зокрема, Галицькою кафедрою, прямо не пов’язуючи це з проблемою політичного статусу. Натомість сусідню Кілію, зазвичай, називають серед церковних округів Царгородського патріархату, оскільки місто певний період перебувало під безпосереднім правлінням Візантії. У висновках історики опираються на один із візантійських реєстрів 1318–1323 рр., де Кілію (“τά Κελλία ἤτοι τὸ Αυκοστομίον”) згадано як місто, що підлягало патріаршому престолу Грецької Церкви109. Разом із Кілією, до юрисдикції Царгорода (проте тільки в окремі періоди) деякі дослідни- ки відносять і Аспрокастрон110. Досвід руських земель, які в XIV–XV ст. по- трапили в залежність від неправославних володарів Великого князівства Литовського і Корони Польської, та історія Східної Церкви на Балканах і в наддунайських волоських князівствах так само переконують, що далеко не завжди поява нового сюзерена “зобов’язувала” місцеві церковні структури до зміни юрисдикції. Щоб з’ясувати, чи діяло це правило щодо Аспрока- строна, розглянемо свідчення візантійських і руських джерел, які безпосе- редньо чи опосередковано вказують на його церковну належність, а також обставини й час відкриття Білгородської єпископії. У найдавнішому переліку єпископій Малої Русі кафедра Аспрокастро- на (Білгорода) не зазначена. Відсутня вона й у реєстрі суфраганій Київської митрополії (зокрема, у списку семи владицтв “Μικρὰν Ῥωσίαν”), укла- деному в першому десятилітті правління Михаїла VIII Палеолога (1259- 1261–1282)111. Отже, Білгородська єпископія заснована вже після утворення 108 Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczy zna... – S. 77–78, 149–150; Παπαγεωργίου Αγγελική. Ασπρόκαστρο… 109 Acta et diplomata… – Vol. 1. – Р. 95. 110 Див., зокрема: Паламарчук С. В. О связях земель районов устий Дуная и Днестра с Константинопольским патри архатом // Древнее Причерноморье: Сб. ст., посвящ. 85-летию со дня рождения проф. П. О. Карышковского. – Одесса, 2006. – С. 163–166. 111 Fijałek J. Średniowieczne biskupstwa Kościoła wschodniego na Rusi i Litwie. Na podstawie źródeł greckich // KH. – 1896. – S. 487–488; Gelzer H. Beiträge zur russi schen Kirchengeschichte aus griechischen Quellen // Zeitschrift für Kirchengeschichte. – 1892. – Вd. 13(253). – S. 246–248. 59ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Галицької митрополії, близько 1302–1303 р. Її основою стала православна спільнота міста зі своїм храмом, численні представники якої фігурують у “Житії Іоана Нового”112. Уперше Аспрокастрон з’являється у візантійських реєстрах єпископій Великої Церкви за правління імператора ромеїв Андро- ніка II Палеолога (1282–1328) та патріарха Атанасія113. У цих “Notitia episco- patuum” Аспрокастрон занотований серед суфраганій Малої Русі під номе- ром 156, після Смоленського владицтва. Зауважимо, що укладач грецького реєстру ототожнює місто саме з Білгородом на Дністрі: “τὸ Ἀσπρόκαστρον εἰς τὸ στόμιον τοῦ ᾽Ελισσοῦ ποταμοῦ” (“Білгород у гирлі річки Елісса”). Вод- ночас візантійський диптих у реєстрі владичих престолів Київської митро- полії подає й інший Білгород – поблизу Києва. Цю давню руську єпархію заснував ще святий Володимир Великий, здогадно, у 988 р., а в XI ст. її на короткий час навіть піднесли до рангу митрополії. Та після монгольської навали 1240–1241 рр. Білгородське владицтво припинило існування – ра- зом з Юріївською єпархією його приєднано до митрополичої архиєпар- хії114. У грецькому поліптиху Білгородська єпархія (під назвою “Білгород Великий”) наведена разом із владицтвами Північно-Східної Русі та право- славними престолами на теренах сучасної України, що в минулому пере- бували поза політичними впливами Галицько-Волинського князівства: “τὸ Ἀσπρόκαστρον τὸ Μέγα πλησίον τοῦ Κυέβου”115. З огляду на тотожність назв, київський Білгород (у реєстрі суфрага- ній Царгородського патріархату 1170-х років Athen. 1371 він поданий під руською назвою – “ὁ Πελογράδων”116) дослідники іноді плутають із дні- стровським Аспрокастроном, “задавнюючи” єпархіальний статус дністров- ського Білгорода та, відповідно, продовжуючи існування Білгородської ка- федри поблизу Києва. Проте одночасне фіксування актами Царгородського 112 Публікацію див.: Яцимірскій А. И. Из истории славянской проповеди в Мол давии. Неизвестные проповеди Григория Цамблака, подражания ем и переводы мо наха Гавриила. – Санкт-Петербург, 1906. – С. 3–11. 113 Присутність Білгородської єпархії “з перервами” в диптихах Царгородського па тріархату протягом XIV ст. зауважив: Mey endorff J. Byzantium and the Rise of Russia. A Study of ByzantinoRussian relations in the fourteenth century. – Cambridge, 1981. – Р. 78. 114 Блажейовський Д. Ієрархія Київ ської Церкви (861–1996). – Львів, 1996. – С. 67; Голубинский Е. Е. История Русской Церкви. – Москва, 1998. – Т. 4. – С. 31; Poppe A. The Christianization and Ecclesi astical Structure of Kyivan Rus’ to 1300 // Harvard Ukrainian Studies (далі – HUS). – 1997. – Vol. 21, no 3–4. – P. 341; Ejusdem. L’organisation diocésaine de la Russie aux IXe–XIIe siècle // Byzantion. – 1970. – Vol. 40. – P. 169, 172–174. 115 Notitiae episcopatuum ecclesiae Constan tinopolitanae. Texte critique, introduction et notes J. Darrouzès. – Paris 1981. – P. 403 (noti tia 17, Appendix 2). Див. також: Gelzer H. Ungedruckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum, ein Beitrag zur byzantinischen Kirchen- und Verwaltungs geschichte // Abhandlungen der philosophisch- philologischen Classe der königlich bayerischen Akademie der Wissenschaften. – München, 1901. – Bd. 21. – S. 632. Виходячи з грець ких реєстрів єпископій часів Андроніка II Палеолога, Ян Фіялек датував появу право славної кафедри в Білгороді-Дністровському “близько 1300 р.”, не аргументуючи, однак, свого припущення: Fijałek J. Średniowieczne biskupstwa… – S. 494. 116 Notitiae episcopatuum... – Р. 367 (notitia 13). 60 СКОЧИЛЯС Ігор патріархату двох єпархій з однаковою назвою у складі Київської митропо- лії із чітким топографічним ув’язуванням – до Києва чи Дністровського лиману – фактично спростовує імовірність помилкового запису у візантій- ському реєстрі єпископій та ототожнення Аспрокастрона (дністровського) з Білгородом (київським). Тому історіографічним курйозом треба визнати спроби деяких грецьких і румунських істориків “задавнити” родовід кафе- дри Аспрокастрона. Виходячи з вміщення у “Notitiae episcopatuum” суф- раганій Царгорода з 1080 р. на 72-му місці “митрополії Маврокастрона”117, вони датують відкриття єпископії Аспрокастрона 80-ми роками XI ст. На- справді ж у цьому диптиху термін “Mavrokastron” означає грецьку назву Чернігова, православна кафедра якого, на думку частини дослідників, між 1059 і 1071 рр. була піднесена до рангу митрополії118. Як бачимо, візантійські реєстри чітко вказують на появу в Малій Русі, тобто на теренах, політично залежних від Руського королівства та литовських князів, нової православної кафедри Аспрокастрона. Вона була відкрита після заснування Галицької митрополії, однак не пізніше 1328 р. Можна обережно узалежнити появу нової єпархії від церковно-адміністративної реформи у Візантії 1312 р., коли там відбулася реорганізація мережі єпископій та єрар- хічних гідностей митрополичих престолів, спричинена необхідністю при- стосувати Велику Церкву до нових політичних реалій імперії, що занепа- дала. Найвірогідніше, відкриття нової єпископії відбулося традиційним для Руської Церкви способом – виокремленням частини території Русо-Влахій- ського генерального намісництва зі складу Галицької єпархії та входженням до Галицької митрополії на правах однієї з суфраганій. Відкриття у першій чверті XIV ст. Білгородського владицтва та його інкорпорація до Галицької митрополії навряд чи відбулася без згоди чи навіть безпосередньої участі Ро- мановичів, які намагалися тісніше пов’язати регіон із Королівством Русі. Існування кафедри Аспрокастрона впродовж наступних ста років піс- ля її заснування засвідчує низка руських і візантійських джерел. У першій половині XIV ст. одного з білгородських єпископів – Кирила – згадано в “Записках митрополита Теоґноста” як учасника хіротонії смоленського владики Євфимія (1345)119. Кирило фігурує також у літописі під 1347 р.120 Іншим відомим єрархом Аспрокастрона був Йосиф Мушат († близько 1415, 117 Notitiae episcopatuum... – Р. 124–125, 344, 350, 382. 118 Poppe A. The Christianization... – Р. 351; Ejusdem. L’organisation diocésa ine... – P. 180–181. Див. також: Назаренко А. В. Митрополии Ярославичей во второй по ловине XI века // Его же. Древняя Русь и славяне (историко-филологическое иссле дование). – Москва, 2009. – С. 207–245. 119 РИБ. – Т. 6. – Стб. 431–434 (Прило женія; док. № 7). Інші публікації: Васи льевскій В. Записи о поставленіи русскихъ епископовъ при митрополитѣ Феогностѣ въ Ватиканскомъ греческомъ сборникѣ // Журналъ министерства народнаго просвѣщенія. – 1888. – № 225 (февраль). – С. 451 (“избраніе богоспасаемаго града Смо ленска въ присутствіи боголюбимѣйшихъ епископовъ… бѣлогородскаго Кирилла); Г[оловацкій] Я. Новооткрытый источникъ для церковной исторіи Галицкой Руси XIV столѣтія. – Львовъ, 1889. – С. VIII; Regel W. Analecta byzantino-russica. – Pet ropoli, 1891. – Р. XXXII–XXXVIII, 52–56. 120 Див.: Г[оловацкій] Я. Новооткрытый источникъ... – С. XIX; История 61ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… син господаря Петра Мушата й доньки польського короля Володислава Ягайла), послушник монастиря в Нямці та майбутній предстоятель Мол- давської Церкви. На кафедру Білгорода його висвятив галицький митро- полит Антоній близько 1387 р., й лише після цього господар самостійно перевів владику на Сочавський престіл121. Із номінацією на престіл Аспро- кастрона єпископа Йосифа деякі історики пов’язують появу в Молдавії (та згодом Волощині) Арадського списку Волинської Кормчої 1286 р. Напевно, цей список потрапив до Сочавської митрополії з Галицької єпархії (митро- полії) за часів господаря Стефана III Великого, тобто у XV ст., а пізніше був переданий до Арадської єпархії Волоського князівства122. Білгородська (“Белогороцкая”) єпископія також названа у списку суф- раганій Київської митрополії кінця 80-х – початку 90-х років XIV ст. (“А се епископы, елици суть въ мире семъ в Руси”). Збережений у Типографсько- му літописі, цей реєстр серед інших руських єпархій на 5-му місці подає і Білгородську кафедру123. В іншому переліку єпископій Руської Церкви – з Патріаршого (Никонівського) літопису (“Исторіа, сирѣчь повѣстникъ, о епископіахь елици подлежатъ и послушни суть митрополиту Кіевскому и всея Русіи”) кафедра Білгорода нотується (у різних його списках) на 17–18-му місці124. Наявність у цьому поліптиху на останньому місці Пермського вла- дицтва, існування якого документується від 1383 р.125, а також датування XV ст. самого реєстру свідчать, що Білгородська єпархія справді функціо- нувала принаймні в останній чверті XIV – на початку XV ст.126. иерархии Русской Православной Церкви. Комментированные списки иерархов по епископским кафедрам с 862 г. (с прило жениями). – Москва, 2006. – С. 47. М. Гру шевський знав записи митрополичої канце лярії Теоґноста, але заперечував існування Білгородської єпархії у середині XIV ст., стверджуючи, що вона не має нічого спіль ного з кафедрою Аспрокастрона (Аккер мана): “Уважати сього білгородського епископа 1345 р. епископом молдавським, з Акермана, як то роблять з епископом білгородським 1401 р…, неможливо, та й гіпотеза про молдавську кафедру в Білго роді – Акермані…, взагалі дуже непевна”: Грушевський М. Історія України-Руси. – Київ, 1993. – Т. 3. – С. 279. 121 История Румынии. – С. 242; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 69–70. Див. також: Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 374; Gorovei Ş. Întemeirea Moldovei... – Р. 185–189; Pǎcurariu M. Isto ria Bisericii Orthodoxe Romǎne. – Bucureşti, 1991. – Vol. 2. – Р. 277. 122 Арадську Кормчу створив “волох”, який володів слов’янською мовою. Орфо графія тексту середньоболгарська, з чис ленними огріхами й русизмами та маргі наліями волоською мовою: Щапов Я. Н. Византийское и южнославянское правовое наследие на Руси в XI–XIII вв. – Москва, 1978. – С. 212–213, 246. Опис кодексу див.: там же. – С. 271; Iufu I. Manuscrisele slave in bibliotecile din Transilvania şi Banat // Ro manoslavica. – 1963. – Vol. 8. – Р. 452–453, 464–466. 123 Типографская летопись // ПСРЛ. – Москва, 2000. – Т. 24. – С. 233. 124 Летописный сборник, именуемый Па триаршей или Никоновской летописью // ПСРЛ. – Москва, 2000. – Т. 9. – С. XXI. 126 Летописный сборник... – С. XXIII. Щоправда, самі упорядники літопису пов’язували цю кафедру не з дністров ським Аспрокастроном, а з Білгородом по близу Києва, вмістивши в диптиху руських єрархів імена відомих на той час білгород сько-київських єпископів домонгольського 62 СКОЧИЛЯС Ігор 6. Ініціативи Царгородського патіархату, хіротонія перших молдавських владик і заснування Сочавської митрополії З датуванням й канонічною належністю кафедри Аспрокастрона без- посередньо пов’язана й досі гостро дискусійна проблема генези автоке- фальної Молдавської Церкви. Йдеться про такі, на жаль, “націоналізовані” в історіографіях Центральної та Східної Європи сюжети, як мотиви й “ав- торство” хіротонії перших молдавських єрархів, роль Царгородського па- тріархату та галицького митрополита Антонія у них, ареал територіальної локалізації єпархій Сочавської митрополії та співвідношення болгарських, грецьких, руських (галицьких, київських і московських) й угорських впли- вів у культурному (зокрема, релігійному) житті волохів-молдаван часів піз- нього Середньовіччя та ранньомодерного періодів. Одну з провідних ролей у подіях, що передували появі на теренах Молдавського князівства Сочавської митрополії, відіграв Царгородський (Вселенський) патріархат. У XIV ст. Вселенська Церква наполегливо на- магалася встановити контроль (безпосередньо чи опосередковано) над місцевими православними спільнотами. Цьому сприяла й нова доктрина греків про першість у Пентархії та претензії на “представництво Христа на землі”127. Інший вектор політики був спрямований на створення анти- турецького союзу православних держав – Болгарії, Візантії та Сербії на чолі зі вселенським Патріархом, а також запобігання “параду автокефа- лій” локальних Церков на Балканах. Серед практичних наслідків цієї по- літики – перехід Болгарської Церкви 1393 р. у безпосередню залежність від Фанара, а також позбавлення сербського патріарха титулу128. При- скіпливу увагу Царгород намагався приділяти й наддунайським князів- ствам – Волощині та Молдавії. Як показали наступні події, встановлення візантійського контролю над місцевими християнськими громадами ви- явилося його найбільшим місійним успіхом у XIV ст. У 1359 р. на прохання воєводи Олександра Басараба Волоська (Муль- танська) Церква виведена з-під підпорядкування Тирнову та приєднана до Царгорода. Подібні еклезіальні механізми Фанар планував застосува- ти і щодо Молдавії, північні терени якої, принаймні впродовж більшої частини XIV ст., без сумніву, канонічно підлягали Успенській кафедрі у Галичі. Заходи щодо створення “своїх” єрархічних структур у Молдавії розпочалися вже за господаря Петра I Мушата. Виникнення місцевої ле- гітимної, визнаної Царгородом автокефальної Церкви мало би зміцнити періоду: Никита (згаданий 1072), Лука (зга даний 1088, 1089), Теодор (згаданий 1147, 1148), Денис(?), Йоан(?) та Кириней(?). Див. також: Блажейовський Д. Ієрархія Ки ївської Церкви... – С. 67, 92–94 (до білго родсько-київських владик автор помилково відніс і згаданого під 1345 р. єрарха Аспро кастрона Кирила). 127 Генезу цієї еклезіальної теорії про стежує: Peri V. La pentarchia: istituzione ecclesiale (IV–VII sec.) e teoria canonico- teologica // Bizanzio-Roma e l’Italia nell’alto medioevo. – Spoleto, 1988. – P. 209–311. 128 Шевченко І. Політика Візантійського патріархату у Східній Європі в XIV ст. // Його ж. Україна... – С. 75–80. Див. також: Tinnefeld F. Byzantinisch-Russische Kirchen politik im 14 Jahrhundert // Byzantinische Zeitschrift. – 1974. – Вd. 67, nr 2. – S. 359– 384. 63ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… політичний статус держави. Як засвідчують акти Царгородського патрі- архату, голов ні надії воєвода покладав на співпрацю спершу з предсто- ятелем Руської Церкви Кипріаном, а згодом і з галицьким митрополи- том Антонієм. До цього Петра I Мушата змусила необхідність зважати на такий суттєвий еклезіальний нюанс, як право архиєрея хіротонізувати єпископів для своєї канонічної території, якою на той час залишалася Ру- со-Влахія (Молдавія), а також визнання Візантією еклезіального статусу Русо-Влахії як теренів, що підлягають юрисдикції Київської митрополії або ж Галицької єпархії (митрополії). Відокремлення молдавських парафій від матірної Церкви – Галицького престолу – сталося у 1387–1391 рр. (найвірогідніше, восени 1387 р. або ж на початку 1388 р.). Важливою обставиною, яка допомагає зрозуміти генезу Молдавської Церкви та механізми її виходу з-під юрисдикції Галицької ка- федри, була присутність київського митрополита Кипріана при складенні ленної присяги молдавського господаря Петра I Мушата у Львові (згідно з анонімною молдавською хронікою зі XVII ст. – 14 вересня 1387 р.) поль- ському монархові Володиславу II Ягайлові (1386–1434) та королеві Ядвізі з Анжуйської династії (1384–1399). Петро I Мушат, який незадовго до цього перейшов із латинства на православ’я, склав клятву вірності за східнохри- стиянським обрядом, “цілуючи власними устами дерево життя у руках ки- ївського митрополита Кипріана” (“iuxta ritum et consuetudinem orientalis Ecclesiae lignum vitae in manibus domini Cypriani, Metropolitani Kyovien- sis ore proprio osculantis”)130. Під час цих урочистостей, очевидно, молдав- ський господар і домігся від Кипріана згоди на заснування у своїй країні православних єрархічних структур (та аж ніяк не митрополії, як інколи стверджують)131. Натомість питання про те, представники якої з локальних Підданство Молдавії уможливили такі чинники, як швидке захоплення польськи ми військами в лютому 1387 р. території Галицької Русі (за винятком Галича) та смерть угорського короля Людовіка Ан жуйського (1370–1382). Польща, доміг шись від Молдавії васальної залежності, здобула на деякий час контроль над чор номорським узбережжям та убезпечила торговельні шляхи, що через землі Мол давського князівства зв’язували Львів із чорноморськими портами, передовсім з Білгородом на Дністрі та дельтою Дунаю. Не менше в цих торговельних контактах була зацікавлена й Молдавія, адже вони давали змогу отримувати величезні, як на її масштаби, доходи. Водночас родина гос подаря, молдавські бояри й купці одержали митні пільги, насамперед у торгівлі, та до ступ до розподілу земельних маєтностей у Руському воєводстві й на Поділлі. 130 Цит. за публікацією присяги в: Уля ницкий В. А. Матеріалы для исторіи… – С. 1–2 (док. № 1). Регестовий опис: Ryka czewski E. Inventarium omnium et singulorum privilegiorum, litterarum, diplomatum, scrip turarum et monumentorum quaecunque in Archivo Regni in arce Cracoviensi continen tur. – Paris, 1862. – Р. 132. Пергаменний акт ленної присяги, укладений для польської сторони латинською мовою, зберігається в: Archiwum Główne Akt Dawnych w Warsza wie, Dokumenta pergaminowe, № 5334, k. 1. Див. також: Costâchescu M. Documentele moldaveneşti înainte… – Vol. 2. – S. 601– 602; Hurmuzaki E. Dokumente privitoare... – Vol. 1, pars 2. – Р. 295–296 (tabl. IV; репро дукція документа). 131 История Румынии. – С. 242; Demel J. Historia Rumunii. Wyd. 2-e, popr. i uzupełn. – Wrocław etc., 1986. – S. 115. 64 СКОЧИЛЯС Ігор Церков та кого саме святитимуть на молдавських єрархів на зустрічі у Льво- ві, як виглядає, не узгоджено132. Шляхом укладення ленної присяги пра- вославні волохи легітимізували свої культурні-релігійні контакти із місце- вою Руською Церквою у Короні Польській, над якою вони тривалий час (особливо у XV–XVI ст.) неформально здійснювали ктиторську опіку. Не з’ясовано, однак, чому саме митрополит Кипріан, а не галицький Антоній, брав участь у львівських урочистостях 1387 р. та чому Кипріана не допуще- но до поставлення Йосифа сочавським єпископом. Невдовзі після складення ленної присяги молдавського господаря польському королеві у Львові в середині вересня 1387 р. здійснена хірото- нія владики Йосифа. Це відбулося, мабуть, з ініціативи Петра I Мушата133. Саме на прохання господаря, святителем Йосифа виступив галицький митрополит Антоній, який поставив його на престіл Білгорода, що тоді вважався вакантною єпархією Малої Русі, тобто юрисдикційно підлягав Галицькій митрополії. Водночас митрополит рукоположив для Молдавії ще одного єпископа – Мелетія († після 1395 р.), як припускають, – на кафед- ру Радівців134. На головну роль митрополита Антонія у хіротонії перших молдавських єрархів насамперед вказує постанова синоду Царгородської Церкви від 26 липня 1401 р. Наведені в ній дані унікальні, бо більше ніде не задокументовані. Розслідуючи справу законності свячень Йосифа Муша- та, послані від патріарха грецькі екзархи звернули увагу на особу Антонія Галицького як законного святителя молдавського владики. Принциповий для нашої теми один з уступів послання патріарха: “Якщо завдяки цьому розслідуванню з’ясується, що єпископа [Йосифа] було на постійно руко- положено в Галичі для Молдавії, то наші вище згадані посланці йому [Йо- сифові] нададуть право здійснювати свої єпископські функції без жодних обмежень”. Прибувши до Русо-Влахії, екзарх Єремія справді з’ясував, що Йосифа “послано до митрополита Галича, який одержав від [царгородсько- го] синоду владу ординувати єпископів для Малої Русі, частиною якої є Аспрокастрон. Так, після цього він [Йосиф] прибув до них [жителів Мол- до-Влахії] на стало [законно], а не внаслідок узурпації, як про це [раніше] мовилося”135. Підтверджує поставлення Йосифа галицьким митрополитом 132 Czamańska I. Mołdawia i Wołoszczy zna... – S. 54–55, 68–69, 112. 133 На ролі господаря Петра I Мушата в поставленні перших молдавських владик за посередництвом галицького митропо лита і підтримки Польщі наголосив: Sutt ner E. Ch. Kirche und Theologie… – S. 27. 134 Арсеній (Стадницкий). Изследованія и монографіи... – С. 24–25; История Румы нии. – С. 224, 242; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 69–71. Див. також: Го лубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 374; Gonţa A. I. Studii de istorie... – Р. 185–186; Gorovei Ş. Întemeirea Moldovei... – Р. 176, 185–189; Pǎcurariu M. Istoria Bisericii... – Vol. 2. – Р. 277. 135 Цитуємо за коментарем відомого французького візантиніста Жана Дарру зеса: “S’ils découvrent grâce à cette enquête que l’évêque a été ordonné régulièrement à Galitza pour la Moldovalachie, nos envoyéx susdits lui donneront la faculté d’exercet les fonctions épiscopales sans aucune restric tion… Il avait été envoyé au mètropolite de Galitza, qui evait reçu du synode le pouvoir d’ordonner des évêques pour les évêchés de Petite Russie dont faisait partie Asprokastron. C’est en vertu de cette ordination qu’il était 65ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… і лист синоду до молдавського воєводи Олександра, також датований лип- нем 1401 р. У ньому чітко сказано, що “єпископа Йосифа зі знатного роду рукоположив до Молдо-Валахії покійний митрополит Антоній з Гали- ча”. Водночас документ повідомляє, що після хіротонії у Галичі Йосиф не обійняв свого канонічного престолу Аспрокастрона, “бо йому перешкоди- ли”136. Свячення, що їх здійснив галицький митрополит Антоній – підда- ний Польського королівства – цілком вписуються в тогочасну модель від- носин сюзеренітету між Сочавою та Краковом137. Появу в Молдавському князівстві “своєї” православної єрархії затьмарив конфлікт із Вселенською Церквою. Патріарх Антоній IV (1388–1390, 1391–1397) відмовився визнати хіротонію місцевих владик, відправивши 1391 р. у Русо- Влахію двох своїх екзархів, одним із них був митрополит-грек Теодозій. Голо- вне завдання царгородської місії полягало у встановленні легітимності єпис- копських свячень Йосифа як законного пастиря Молдо-Влахії (чи “справді митрополит Галича Антоній хіротонізував цього Йосифа”138). Тому грецькі емісари мали скликати, за згодою господаря, “бояр і клир”. Однак послан- ці патріарха не зуміли закріпитися і були вигнані з країни. Подібна доля спіткала й двох інших візантійських єрархів. Прагненням Царгорода здо- бути безпосередній контроль над Русо-Влахією зумовило й призначення у Молдавію (“Mauroblachia”) близько 1391–1392 р. патріаршого екзарха, митро- полита мітиленського Єремії139. Він і мав стати “канонічним” главою Молдав- ської Церкви замість опального Йосифа. Під час перебування в Русо-Влахії Єремія встиг виклясти двох місцевих єпископів (очевидно, це були Йосиф і Мелетій)140, що призвело до подальшого загострення конфлікту. Патріарх на- клав церковне відлучення на все населення Молдавії141, у відповідь господар Роман I прогнав грецького екзарха з Молдавії. Хоча, як зауважив Є. Голубин- ський, у разі прийняття Єремії Русо-Влахія могла звільнитися з-під опіки Галицької кафедри142. І все ж, синод зберіг за своїм ставлеником Єремією титул “митрополита Мавровлахії” (“μητροπολίτης Μαυροβλαχίας”), водно- час надавши йому в серпні 1394 р. в адміністрування Тирновську Церкву143. venu régulièrement chez eux et non par usur pation, comme on l’avait dit”: Darrouzès J. Les regestes des actes du Patriarcat de Con stantinople. – Paris, 1979. – Vol. I: Les actes des Patriarches, fasc. VI: Les Regestes de 1377 a 1410. – Р. 448 (док. № 3226). 136 Acta et diplomata... – Vol. 2. – P. 530– 532; регестовий опис: Darrouzès J. Les rege stes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – P. 450–451 (док. № 3227). 137 Див. коментарі Жана Даррузеса в: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – P. 449, 451 (док. № 3226–3227). 138 Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – P. 450–451 (док. № 3227). 139 Ibidem. – P. 185–186 (док. № 2900). Див. також: Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – C. 374. 140 Патріарші листи, датовані травнем 1395 р. та кінцем 1396 р., із підтверджен ням екскомуніки, накладеної на “псевдо єпископів” й усіх мешканців Русо-Влахії, наводить: Darrouzès J. Les regestes des ac tes... – Vol. 1, fasc. 6. – P. 262–264, 295–296 (док. № 2995–2996, 3032). 141 Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – P. 228–231 (док. № 2954– 2956). 142 Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – C. 374. 143 В актах Великої Церкви 1393–1394 рр. до свого поставлення на Тирновську 66 СКОЧИЛЯС Ігор Невдачею закінчилися також наступні місії присланих грецьких єрархів – відповідно, Єремії Мітиленського (вересень 1395 р.) та Михаїла, митропо- лита вифлеємського (січень 1397 р.)144. Лише після цих поразок Візантія вдалася до дипломатичних кроків, аби владнати затяжний конфлікт. Ознаки примирення виявляв і господар Сте- фан I Мушат. Він скерував до Константинополя посольство на чолі з прото- попом Петром (“πρωτοπαπᾶς κῦρ Πέτρος”), якого патріарх у травні 1395 р. номінував екзархом до “святої митрополії Росо-Влахійської” (“ἁγιωτάτης μητροπόλεως Μαυροβλαχίας (Ῥωσοβλαχίας)”)145. Розпочалися тривалі й за- тяжні переговори з новим, схильним до компромісу патріархом Матвієм I (1397–1410). Вони мали на меті подолати церковне двовладдя у Молдавії, на митрополичий престіл якої претендували “канонічний” грецький владика Єремія та “реальний” молдавський єрарх Йосиф146. Зрештою новий госпо- дар Олександр Добрий (1400–1432) у 1401 р. таки домігся від предстоятеля Грецької Церкви зняття анафеми з двох молдавських єпископів, усунув із Сочавського престолу Єремію та відновив у правах Йосифа147. Водночас до Молдавії прибула місія Царгородського патріархату на чолі з Григорієм (Цамблаком), яка привезла грамоту патріарха від 26 липня 1401 р. “мол- довлахійському воєводі” Олександрові Доброму (“μέγας Βοεβόδας πάσης Μολδοβλαχίας”)148. У ній мовилося про визнання канонічності свячень кафедру Єремія зазначений як легітимний “митрополит молдовлахійський”: Acta et diplomata... – Vol. 2, p. 223; Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 240– 241 (док. № 2969; мандат Царгородсько го патріархату). Див. коментар Гайнріха Ґельцера, який не наважився на підставі цих згадок датувати фундацію “митрополії Мавровлахії (Росовлахії)”: Gelzer H. Unge druckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum... – S. 611. 144 Мандат Царгородського патріархату з вересня 1395 р. надано митрополитові Мітилени на місію до Волощини й Мавро- Влахії: Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 256– 257. Регестовий опис див.: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 276– 277 (док. № 3011). Описані події коменту ють: Арсеній (Стадницкий). Изследованія и монографіи... – С. 20; Чучко М. “И възят Бога на помощь”… – С. 70; Gonţa A. I. Stu dii de istorie... – Р. 185; Gorovei Ş. Întemeirea Moldovei... – Р. 175–184. 145 Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 241– 243. Регестовий опис див.: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 258– 260 (док. № 2992–2993). 146 Див. відповідь Царгородського патрі архату молдавському воєводі Стефанові Мушату, надіслану у травні 1395 р. до Ру со-Влахії (“Ῥωσοβλαχία”, “Rossoblachia”): Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 243–245. Регестовий опис наводить: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 260– 262 (док. № 2994). 147 Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 528– 532. Регестовий коментований опис див.: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 431–433 (док. № 3209). Як припускає І. Чаманська, молдавський господар Олександр тоді звернувся за по середництвом до Григорія Цамблака, пле мінника тогочасного київського митропо лита Кипріана: Czamańska I. Mołdawia і Wołoszczyzna... – S. 84. 148 Патріарший лист до “voivode Alexan dre de Moldovalachie”, датований липнем 1401 р.: Acta et diplomata... – Vol. 2. – Р. 528– 530. Регестр відповідного рішення синоду Великої Церкви від 26 липня 1401 р. про коментовано: Darrouzès J. Les regestes des actes... – Vol. 1, fasc. 6. – Р. 447–451 (док. № 3226–3227). Див. також: Голубин ский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 376–377 67ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Йосифа (той не відгукнувся на вимогу патріарха прибути до Царгорода), які здійснив галицький митрополит Антоній. Так, саме у 1401 р. вселен- ський патріарх підвищив Йосифа до гідності митрополита149. Царгород по- годився на ці зміни, зваживши на загрозу турецького штурму візантійської столиці, внутрішню ситуацію у самій Молдавії, а також плани греків сфор- мувати православну християнську лігу на Дунаї для протистояння осма- нам і зміцнення візантійської “співдружності націй”. Липнева постанова патріаршого синоду 1401 р. засвідчує прагнення Грецької Церкви покінчити із невизначеним статусом Молдавської Церк- ви та хаосом, що панував у її управлінні. Посланий до Сочави екзарх мав справедливо розслідувати справу, максимально прислухаючись до прохань “народу і бояр воєводи Александра”, які насамперед домагалися зняття з їхнього пастиря Йосифа неблагословення: “Отож нещодавно звернулися згаданий великий воєвода [Олександр] і всі його бояри, клирики, єромо- нахи та монахи – і листовно, і через зазначених посланців – і благали нашу всечесність і божественний та Священний Синод помилувати згаданого кир Йосифа, щоби священнодіяв і освячував їх і щоб їхній велелюдний народ не залишався надовго без єпископа: адже й кир Єремія нині не має змоги на Синоді виступати й відповідати проти кир Йосифа, бо отримав від Христо- вої Церкви призначення і його було відіслано чинити церковні [діла] до Тир- нова. Згадані посланці також повідомляли, що той єпископ кир Йосиф не прийшов до них невідомо звідкіля, як дехто каже, а будучи місцевим і спів- племінником одвіку тамтешнього люду, був посланий усіма до митропо- лита галицького [Антонія], уповноваженого Синодом хіротонізувати владик на єпископства Малої Русі, серед яких був і Аспрокастрон. Отож він і хіро- тонізував його на законного єпископа для них, і той від початку прийшов до них, а не перейшов до їхньої Церкви невідомо звідки, як подейкували”150. “Парад хіротоній” близько 1387–1388 рр. та подальше втручання Царгорода у процес становлення Молдавської Церкви ще не дає підстав стверджувати, що саме наприкінці 80-х років XIV ст. відкрито й Сочавську (автор помилково ототожнює кафедру Аспрокастрона із “бесарабським містом Більці”: там же. – С. 382). 149 Пізніше титул глави місцевої Право славної Церкви окреслювався як “митропо лит сучавський і всієї землі Молдавської”, “митрополит сучавський”, “архиєпис коп і митрополит сучавський”: История Румынии. – С. 224, 242. 150 “ἀρτίωϚ οὑν ἀνἑφερον καί ὁ ῥηϑεὶϚ μέγας Βοεβόδας, πάντες τε οἱ ἄρχοντες αὐτοῦ καί οἱ κληρικοὶ, ἱερομόναχοί τε καί μοναχοὶ καί διὰ τὦν ῥηϑέντων ἀποκρισιαρίων ὐτὤν, καὶ ἐπεὶ νῦν καὶ ὁ κῦρ Ἱερεμίας ἀδυνάτως ἔχει συνοδικῶς ἀπαντῆσαι καὶ ἀντικριθῆναι τῷ κῦρ Ἰωσὴφ, λαβὼν προμήθειαν ἀπὸ τῆς ἐκκλησίας Χριστοῦ καὶ εἰς τὸν Τρίνωβον ἀποσταλεὶς ἐπὶ τῷ διενεργεῖν ἐκεῖσε τὰ ἐκκλησιαστικὰ, ἀνέφερον δὲ καὶ οἱ ῥηθέντες ἀποκρισιάριοι, ὅτι ὁ ἐπίσκοπος οὗτος κῦρ Ἰωσὴφ οὐκ ἄλλοθεν ἦλθεν εἰς αὐτοὺς, ὡς ἀνέφερόν τινες, ὅτε ὁ Ἱερεμίας ἐχειροτονήθη, ὡς εἴρηται, ἀλλ’ ἐκεῖθεν ὢν τοπικὸς καὶ συγγενὴς τῶν τοῦ τόπου αὐθέντων, ἐστάλη ὑπὸ πάντων εἰς τὸν μητροπολίτην Γαλίτζης, ἔνδοσιν λαβόντα συνοδικῶς χειροτονεῖν ἐπισκόπους εἰς τὰς τῆς Μικρᾶς Ῥωσίας ἐπισκοπὰς, ὧν ἦν καὶ τὸ Ἀσπρόκαστρον, καὶ ἐχειροτονήθη ὑπ’ ἐκείνου γνήσιος ἐπίκοπος εἰς αὐτοὺς, καὶ ἦλθεν ἀρχῆθεν εἰς αὐτοὺς, οὐκ ἄλλοθεν ἐπιβὰς τῆς αὐτῶν ἐκκλησίας, ὡς ἐλαλήθη”: Acta et diplo mata... – Vol. 2. – Р. 529. 68 СКОЧИЛЯС Ігор митрополію. Очевидно, упродовж декількох наступних років – до смерті в 1390–1391 р. галицького митрополита Антонія – обидва молдавські єрархи юрисдикційно підлягали Галицькому престолу, а опісля – безпосередньо Царгородському патріархату. Водночас більшість румунських істориків, за- перечуючи або ж наголошуючи на “випадковості” участі галицького ми- трополита в поставленні владики Йосифа, стверджує, що православна ми- трополія у Молдавії була відкрита ще до святительського акту Антонія чи невдовзі після цього. Натомість такі провідні візантиністи, як Жан Даррузе, коментуючи опубліковані регестові описи актів Царгородського патріарха- ту, зауважують, що відомі на сьогодні грецькі джерела не підтверджують існування до кінця XIV ст. у Молдавії самостійної митрополії. Тому її за- снування саме в 1386 р. (на чому, зокрема, наполягав В. Лоран) малоймо- вірне. Ця хронологія ґрунтується на датуванні “Ектезиса Ніла” – царгород- ського реєстру єпископій (“Ekthesis Nea”), укладеного за патріарха Ніла (1379-1380–1388), у якому вписана також митрополія Мавро-Влахії (Молдо- Влахії)151. Є. Голубинський теж вважав нотатку в Кодиновому переліку суф- раганій Царгородського патріархату про Молдо-Влахійську митрополію “пізнішою допискою”152. І справді, про її заснування за часів патріарха Ніла нічого не сказано у відомому патріаршому посланні до господаря Олексан- дра 1401 р. У цьому листі Йосиф двічі названий єпископом, а не митропо- литом, оскільки тоді ще живим був законний (з погляду Грецької Церкви) митрополит Молдо-Влахії Єремія, який перебував у Тирново. Але, навіть після оголошення Царгородом екскомуніки Йосифові, за ним збережено сан єпископа Аспрокастрона як єрарха, підпорядкованого митрополито- ві Галича. Саме таке титулування Йосифа вперше виявляємо у згаданому листі патріарха до воєводи Олександра. Так, грецькі джерела вказують, що канонічне заснування Сочавської митрополії відбулася в 1401 р. До новоутвореної церковної провінції уві- йшли Сочавська архиєпархія та єпархії в Романі й Радоуцах (Радівцях). Такий склад кафедр Молдавської Церкви бачимо в поліптихах митропо- лій Царгородського патріархату середини XV ст.: “῾Ο Μολδοβλαχίας ἤτοι Μπογδανίας ἔχει ταύτας: τοῦ ̔ Ρανδεούτζου καὶ // τοῦ ̔ Ρωμάνου” (“[Митропо- лія] Молдо-Влахії або Богданії має єпископії Рандеуца і Романа”)153. Пізніше, у 1597–1598 р., заснована ще одна молдавська єпархія – Гушська (Хушська)154. Саме тоді Молдавія здобула власну автокефальну Православну Церкву зі 151 Notitiae episcopatuum... – Р. 418 (notitia 20, nr 39 у списку “καὶ ἐν τῇ Μαυροβλαχίᾳ ἕτερος”); коментар: ibidem, – P. 192–193. Див. також: Gelzer H. Ungedruckte und un genügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum... – S. 611–613. 152 Голубинский Е. Е. Краткій очеркъ... – C. 375–376. 153 Gelzer H. Ungedruckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatu um... – S. 636. 154 Арсеній (Стадницкий). Изследова нія и монографіи... – С. 31–34; Голубин ский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 375–376; Чучко М. “И възят Бога на помощь”... – С. 86–88. Частина дослідників, покликаю чись на такий хисткий аргумент, як похо вання господаря Богдана в 1365 р. у церкві в Радівцях (рум. Rădăuţi), допускають можливість існування там уже на той час Молдавської митрополії. Див., наприклад: Demel J. Historia Rumunii. – S. 99. 69ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… столицею в Сочаві (1677 р. перенесена до Ясс), яка на три з половиною століт- тя стала однією з церковних провінцій Царгородського патріархату – 78-ма, згідно з поліптихом (“Τάξις”) середини XV ст. (“οβ ὁ Μουντοβλαχίας”)155. З цього часу, очевидно, митрополія в Сочаві й розпочала свою діяльність. Підсумкові міркування 1. Належність земель Карпато-Дністровського межиріччя та Нижньо- го Подунав’я (їх умовно називаємо “Русо-Влахією”) до Галицького (Галиць- ко-Волинського) князівства та, водночас, до Галицької єпархії (митрополії) впродовж другої половини XII–XIV ст. мала різні юрисдикційні форми, те- риторіальні межі й хронологічні рамки. На час об’єднання уділ князів Рос- тиславовичів і формування окремої землі з центром у Галичі та відкриття тут православної кафедри в першій половині 1140-х років територій на схід від Карпат і на південь від середньої течії Дністра фактично були місій- ними теренами, християнізація яких ще не закінчилася. У цьому регіоні Галицька єпархія зіткнулася з конкуренцією інших конфесій, передовсім католиків, а також православних єрархічних структур Болгарської Церкви й Царгородського патріархату. Окрім слов’ян, у Русо-Влахії з кінця XI ст. жили алани, половці-кумани, а від середини XIII ст. – й інші тюркомов- ні спільноти, з яких у XIV–XVI ст. сформувався кримськотатарський народ й ареал розселення (кочів’їв) яких був досить значним. Хоча Православна Церква і проводила серед цих етнічних груп християнізацію, її успіхи, оче- видно, були епізодичними та обмеженими, втім і через активність у регіоні латинських місіонерів, яким, за підтримки Угорщини, вдалося заснувати Куманську (Половецьку) дієцезію. Тому про формування до кінця XIII – початку XIV ст. єдиного територіального простору Галицької єпархії – від Покуття й Пониззя аж до берегів Дунаю – говорити не доводиться. Припускаємо, що до монгольської навали тільки північні й центральні райони Русо-Влахії становили єдиний географічний простір “Пониззя” руських літописів, який охоплював історичне Поділля (Західне й Східне) та землі, що в середині XIV ст. стали територіальним ядром Молдавської держави. Так, до 1240–1241 рр. ці райони Русо-Влахії адміністративно мог- ли належати до Теребовельського генерального намісництва, дещо пізніше підпорядковуватися намісникові галицького владики у Звенигороді на Дністрі, а потім увійти до складу церковно-адміністративного округу Пониззя. Натомість на південь від цього регіону духовна влада була суто номінальною, адже формування організаційних структур Православної Церкви тут лише розпочиналося. Виняток, здогадно, становили руські 155 У XV ст. Сочавська митрополія ще фі гурує в поліптихах Царгородського патрі архату як Церква Мавро-Влахії: “καὶ ἐν τῇ Μαυροβλαχίᾳ ἕτερος”: Gelzer H. Ungedruck te und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum... – S. 629, 632. Є. Го лубинський відніс відкриття Сочавської митрополії до 1401–1402 рр.: Голубин ский Е. Е. Краткій очеркъ... – С. 376. При пущення авторів однієї з останніх синтез історії Румунії, що митрополичий титул Йосифа згадується в актах Царгородсько го патріархату вже під 1387 р. (История Румынии. – С. 224, 242), не підтверджено. 70 СКОЧИЛЯС Ігор анклави на Подунав’ї, зокрема знаменита Бирладь із навколишньою окру- гою (гіпотетична Дністровсько-Бирладська волость), де принаймні у 30–50-х роках XII ст. допускаємо перебування православного намісника, підлеглого Галицькій православній кафедрі. Найправдоподібніше, парафіяльної мережі в її класичному розумінні у Русо-Влахії до середини XIII ст. ще не було – існували тільки окремі організовані християнські громади- протопарафії в укріплених східнослов’янських поселеннях (зокрема го- родищах) і, мабуть, серед інших етнічних груп, які населяли цей регіон. Слов’янські городища добре простежуються археологічно на території Бу- ковини та північних регіонів пізнішого Молдавського князівства і менш ви- разно – в центральних і південних районах історичної Молдавії. 2. Адміністративне оформлення території Русо-Влахії, що перебувала під юрисдикцією Галицької православної кафедри, ймовірно, відбулося невдовзі після монгольської навали 1240–1241 рр., що радикально змінила історико-географічний ландшафт регіону, а подальший розвиток обумо- вило утворення в Карпато-Дністровському межиріччі в середині XIV ст. Молдавської держави. Саме від середини XIII і до кінця XIV ст. Галицьке Покуття, Пониззя та райони пізнішої Молдавії становили, найвірогідніше, адміністративну цілісність, перейшовши під безпосередній контроль Зо- лотої Орди. Столітнє ординське панування спричинилося до виникнення на цих теренах церковної організації, об’єднаної в окрему округу на чолі з православним намісником Галицької єпархії, яку ми умовно назвали “Ру- со-Влахійським генеральним намісництвом”. Очевидно, спершу намісник резидував у Коломиї – столиці Покуття, а після утворення Молдавського князівства – в Байї чи Сиреті, а згодом у Сочаві – майбутній столиці право- славної митрополії. Територіальну єдність Покуття та історичної Молдавії з Галицькою Руссю в добу Середньовіччя засвідчує артикуляція молдав- ськими господарями в XV – першій третині XVI ст. історичної пам’яті про колишню належність Покуття до Русо-Влахії, що було однією зі “стратегій відновлення” їхніх “спадкоємних прав” на цей регіон. Втрата Галицькою єпархією величезної за площею й протяжністю границь Русо-Влахії безпо- середньо пов’язана із захопленням Галицько-Волинського князівства (Ко- ролівства Русі) Польщею та, на невеликий період, – Угорщиною. 3. Межі адміністративно-територіальної юрисдикції Русо-Влахії, при- пускаємо, значно розширилися, особливо в південному напрямку, на зламі XIII–XIV ст. Це було зумовлене зростанням політичної активності Галиць- ко-Волинського князівства (Королівства Русі), сприятливою для Православ- ної Церкви мілітарною й етнокультурною ситуацією в Карпато-Дністров- ському регіоні, зокрема масовою міграцією із Семигороду (Трансільванії) на ці землі східнороманського населення – волохів, а також заснуванням у 1302–1303 рр. Галицької митрополії. Цьому територіальному розширен- ню навряд чи заважали паралельні структури Римської Церкви, що функ- ціонували в Карпато-Дністровському межиріччі у XIII–XIV ст. Куманська дієцезія охоплювала переважно південно-західні райони Трансільванії, а її східна границя проходила на захід від течії Сирету. Натомість пізніша 71ГАЛИЧ ПІСЛЯ ГАЛИЧА: ПОНИЗЗЯ (РУСО-ВЛАХІЯ) У XII–XIV СТОЛІТТЯХ… Баківська дієцезія, юрисдикційно залежна від Латинської Церкви в Поль- сько-Литовській державі, налічувала щонайбільше кількадесят парафій, зберігаючи впродовж століть виразно місійний характер. Приблизно в той самий періо д на берегах Дністровського лиману була відкрита кафе- дра Аспрокастрона (Білгородська єпархія), канонічно підлегла галиць- кому митрополитові. Очевидно, єпархія Аспрокастрона (міста, яке із се- редини XIII ст. навряд чи входило до сфери політичного впливу династії Романовичів) виникла на місці осідку православного намісника, який, здо- гадно, очолював церковний округ, підпорядкований Галичу. 4. Як і Куманська (пізніше – Мілковська) латинська дієцезія, що охо- плювала волохів, куманів, секеїв, угорців та інші етнічні групи, Русо-Влахія була поліетнічною адміністративною структурою Галицького князівства (єпископії). До середини XIII ст. на її території переважали слов’яни, про- тягом наступних 100 років зросла частка східнороманського населення, а в другій половині XIV ст. це вже була “дволика” християнська спільнота, в основі якої лягли два етноси – східні слов’яни та волохи. Ця етноконфе- сійна дійсність теренів майбутньої Молдавської держави й відображена в тогочасних греко-візантійських стереотипних назвах регіону – “Молдо- Славія” та “Русо-Влахія”, які не тільки вказували на етнічну специфіку, але передовсім маркували церковно-юрисдикційну належність до Русі, а саме Галицької православної кафедри. Водночас на південь від тогочасних укріплених ґродів Роман (Романів Торг), Орхей (Оргей) і Баків (Бакеу) ка- нонічний статус місцевих православних громад довго залишався невизна- ченим. Світло на їхню юрисдикційну належність кидають події, пов’язані з відкриттям кафедри східного обряду в Аспрокастроні-Білгороді (між 1303 і 1328 рр.), заснуванням Молдавського господарства, висвяченням тут напри- кінці 1380-х років “своєї” православної єрархії й утворенням близько 1401 р. у межах князівства Сочавської митрополії, з єпископськими кафедрами в Радівцях, Романі та самій Сочаві. Тривале документально підтверджене іс- нування Білгородської єпархії у складі Руської Церкви (Галицької єпархії- митрополії) упродовж більшої частини XIV ст. вказує, що вона охоплювала православні громади, розташовані у Пруто-Дністровському межиріччі та в нижній течії Серету й Бирладу, тобто територію заснованої наприкінці XVI ст. Гушської (Хушської) молдавської єпархії. Південною границею Біл- городського владицтва було узбережжя Чорного моря, а на півночі її те- риторію обмежували поселення, які на початку XV ст. увійшли до складу Романської єпархії Молдавської Церкви. 5. Провідну роль у заснуванні автокефальної Молдавської Церкви та хіротонії її перших єпископів відіграв галицький митрополит Антоній, юрисдикція якого поширювалася також на Русо-Влахію, яка майже до кінця XIV ст. належала до Галицької православної єпархії й такий екле- зіальний статус регіону визнавала Візантія. Відокремлення молдавських єпархій від матірної Галицької Церкви, найвірогідніше, сталося наприкін- ці 1387 – на початку 1388 рр. На час смерті митрополита Антонія (†1390– 1391) Русо-Влахія фактично вже не підлягала Галичу, хоча канонічно 72 СКОЧИЛЯС Ігор продовжувала вважатися її суфраганією. Певний вплив на Молдавську Церкву мав і київський митрополит Кипріан. Його особиста участь у складенні васальної присяги молдавського господаря Петра I Мушата польському королеві у Львові (вересень 1387 р.) полегшила вироблення прийнятних для зацікавлених сторін механізмів виходу Русо-Влахії з-під юрисдикції Галицької кафедри. Крім політичних та економічних вигод, Львівська угода 1387 р. дала змогу православним волохам легітимізувати свої культурно-релігійні контакти з місцевою Руською Церквою у Короні Польській, над якою вони тривалий час, особливо у XV–XVI ст., нефор- мально здійснювали ктиторську опіку й допомогли їй зберегти тяглість культурно-релігійної традиції аж до кінця XVII ст. Український Католицький Університет

Галич після Галича: Пониззя (Русо-Влахія) у XII–XIV століття та утворення Молдавського князівства

Institution

Ähnliche Einträge