Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення)
У другій частині статті продовжено огляд віднесених в історіографії до спадщини галицько-волинського регіону рукописів ХП-ХIV ст., що зберігаються в колекціях Росії, України, Білорусі та держав Балтії....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178887 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) / В. Любащенко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 73-115. — Бібліогр.: 318 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178887 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788872021-03-23T01:26:35Z Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) Любащенко, В. У другій частині статті продовжено огляд віднесених в історіографії до спадщини галицько-волинського регіону рукописів ХП-ХIV ст., що зберігаються в колекціях Росії, України, Білорусі та держав Балтії. The second part of the article finishes the overview of the manuscripts of the XII-XIV th cen¬turies from the collections in Russia, Ukraine, Belarus and Baltic states that are considred to belong to the region of Galicia-Volhynia. It also summarizes the manuscripts available in the European col¬lections; manuscripts, the location of which is not known presently; and manuscripts that may have originated in the Kingdom of Galicia-Volhynia Rus'. 2011 Article Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) / В. Любащенко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 73-115. — Бібліогр.: 318 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178887 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У другій частині статті продовжено огляд віднесених в історіографії до спадщини галицько-волинського регіону рукописів ХП-ХIV ст., що зберігаються в колекціях Росії, України, Білорусі та держав Балтії. |
| format |
Article |
| author |
Любащенко, В. |
| spellingShingle |
Любащенко, В. Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Любащенко, В. |
| author_sort |
Любащенко, В. |
| title |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| title_short |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| title_full |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| title_fullStr |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| title_full_unstemmed |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| title_sort |
церковні рукописи галицько-волинської русі xii–xiv століть: спроба узагальнення (закінчення) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178887 |
| citation_txt |
Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII–XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) / В. Любащенко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 73-115. — Бібліогр.: 318 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT lûbaŝenkov cerkovnírukopisigalicʹkovolinsʹkoírusíxiixivstolítʹsprobauzagalʹnennâzakínčennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T17:35:46Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:35:46Z |
| _version_ |
1837735291000979456 |
| fulltext |
Вікторія ЛЮБАЩЕНКО
ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ
РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ: СПРОБА УЗАГАЛЬНЕННЯ*
8. Апостол апракос (уривок). XII–XIII ст. 24 арк. Пергамен, устав двох
почерків 2. Зміст рукопису: окремі читання з Діянь апостольських. Надій-
шов із бібліотеки Софійського собору в Новгороді. Вперше його описав
Іван Купріянов, віднісши уривок до XIII–XIV ст.3 Після вивчення старовин-
ної палітурки М. Волков дійшов висновку, що рукопис – давніший, а його
повний обсяг був усемеро більшим4. У мові дослідник виявив ті риси, які
виокремив у галицько-волинських пам’ятках О. Соболевський. Останній
супроводив публікацію М. Волкова додатком: “Описана тут перша частина
Апостола, поза сумнівом, належить до рукописів, що вийшли з-під пера
галицько-волинських переписувачів”5.
9. Євангеліє апракос повний “Волинське”6. Кінець XII(?)–XIII ст. 228 арк.
Пергамен, устав7. Зміст кодексу: євангельські читання на весь рік, місяцеслов
(пам’яті князів Бориса і Гліба, перенесення мощів святого Миколая і освячення
церкви великомученика Георгія в Києві або Кипарисі), утрені недільні читан-
ня, читання на різні випадки. Рукопис прикрашають мініатюри євангелістів
Іоана (арк. 1 зв.), Матвія (арк. 40 зв.), Луки (арк. 91) і Марка (арк. 129 зв.), які си-
дять у кріслах, пишучи або читаючи. Мініатюри відображають візантійський
стиль пізньої комнінівської епохи, засвідчуючи обізнаність майстра8 з мис-
тецтвом Південних Балкан і Західної Європи та високий рівень професійної
культури Галицько-Волинського князівства9. Ініціали і заставки відтворюють
* Закінчення, початок у попередньому ви-
пуску.
2 РНБ. – Соф. 32.
3 Куприянов И. Обозрение пергаменных
рукописей Новгородской Софийской библи-
отеки // Известия Второго отделения Импе-
раторской академии наук. – Санкт-Петербург,
1857. – Т. 6, вып. 1. – С. 34–66 (№ 1–19),
вып. 4 (№ 20–37).
4 Волков Н. В. Статистические сведе-
ния... – С. 31; Его же. Отрывок Апостола
XIII века // РФВ. – 1890. – № 4. – С. 234–239.
5 Его же. Отрывок... – С. 238.
6 Публікація пам’ятки: Дурново Н. Н.
Хрестоматия... – С. 14–15 (уривок).
7 Москва, Державна Третьяковська гале-
рея, бібліотека. – К–5348.
8 За припущенням А. Турілова, ініціали
старовізантійського стилю з елементами “на-
родної” тератології виписали два майстри:
Турилов А. А. Галицко-Волынское Еванге-
лие // ПЭ. – 2005. – Т. 10. – С. 340.
9 Некрасов А. И. Древнерусское изо-
бразительное искусство. – Москва, 1937. –
С. 391; Попова О. С. Галицко-волынские
миниатюры... – С. 283–315; Ее же. Визан-
тийские и древнерусские миниатюры. –
Москва, 2003. – С. 123–151; Александро-
вич В. Мистецтво... – С. 46–47; Крвавич Д.,
Овсійчук В., Черепанова С. Українське
74 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
орнамент старовізантійського типу, нагадуючи Служебник єпископа Анто-
нія; в оздобленні архітектурних деталей, які слугують тлом для апостолів, по-
мітний вплив романського стилю10. Рукопис зберігався (перша згадка 1679 р.)
у Синодальній бібліотеці, звідкіля переданий до Центрального державного
архіву давніх актів, а на початку 1920-х років – до галереї.
І. Срезневський датував кодекс 1150 р., М. Волков, а також упорядники
Каталогу 1984 – кінцем XII(?) – початком XIII ст., М. Дурново – XIII ст., Я. За-
паско – 70–80-ми роками XIII ст. Молгожата Сморонґ-Ружицька вбачає у
мистецькому стилі мініатюр перехідну епоху від Комнінів до Палеологів,
відтак віднесла пам’ятку до XIII ст., а Микола Воронін та Віктор Лазарєв – до
початку XIV ст.11 І. Ягич вважав місцем створення рукопису Київ12. Нато-
мість О. Соболевський у мові, а М. Воронін і В. Лазарєв, та О. Попова в мис-
тецькому оздобленні визнали галицько-волинські риси13. Я. Запаско назвав
батьківщиною кодексу Володимир14. Є також припущення про створення
пам’ятки на замовлення князя Лева Даниловича15.
На думку В. Пуцка, виконавцем мініатюр міг бути візантійський май-
стер, який мешкав при дворі галицько-волинських князів16. Олександр
Майоров висунув гіпотезу: цей ілюмінатор мав належати до оточення
Анни – старшої доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела (1185–
1195, 1203–1204). Ставши дружиною галицько-волинського князя Романа
Мстиславовича (близько 1150-1152–1205), княгиня Єфросинія (ім’я Анни у
хрещенні) на початку 1220-х років прийняла постриг. Її сестра Ірина-Ма-
рія була дружиною німецького короля Філіпа Швабського (1177–1208), з
яким підтримував союзницькі відносини князь Роман. Відтак, походжен-
ня, родинні зв’язки і мистецькі уподобання Єфросинії міг відобразити ав-
тор мініатюр. Тому, за О. Майоровим, княгиня є імовірною замовницею
Євангелія17. Дослідник наголосив на включенні до Галицько-Волинського
мистецтво: Навч. посібник. – Львів, 2004. –
Т. 2. – С. 165.
10 Попова О. С. Византийские и древнерус-
ские миниатюры... – С. 144–145.
11 Срезневский И. И. Древние памятни-
ки... – Стб. 59–60; Волков Н. В. Статистичес-
кие сведения... – С. 34, 52; Каталог 1984. –
С. 167–168; Дурново Н. Н. Введение... – С. 37;
Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 239; Smorąg-
Różycka M. Ewangeliarz Ławryszewski. –
Kraków, 1999. – S. 99–100; Воронин Н. Н., Ла-
зарев В. Н. Искусство... – С. 314–316.
12 Ягич И. В. Критические заметки... –
С. 10–17.
13 Соболевский А. И. Очерки... – С. 11–16;
Попова О. С. Галицко-волынские миниатю-
ры... – С. 283–315.
14 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 239.
15 История Украинской ССР. – Киев,
1982. – Т. 2: Вторая пол. XIII – первая
пол. XVII в. – С. 214.
16 Пуцко В. Г. Византийские художники –
иллюминаторы славяно-русских рукописей
начала ХIII в. // Сообщения Ростовского му-
зея. – Ростов, 2000. – Вып. 10. – С. 77–85.
17 Майоров А. В. Древнерусское рукопис-
ное Евангелие апракос из собрания Государ-
ственной Третьяковской галереи: к вопросу о
датировке и атрибуции // Вопросы музеоло-
гии. – Санкт-Петербург, 2010. – № 1. – С. 160–
166; Его же. Дочь византийского императора
Исаака II в Галицко-Волынской Руси: кня-
гиня и монахиня // Древняя Русь. Вопросы
медиевистики (далі – ДР). – Москва, 2010. –
№ 1(39). – С. 76–106; Его же. Русь, Византия
и Западная Европа. Из истории внешнеполи-
тических и культурных связей ХII–ХIII вв.
(Studiorum Slavicorum Orbis. – Вып. 1). –
Санкт-Петербург, 2011. – С. 432–442.
75ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
літопису розповіді про вбивство короля Філіпа18, яке в руських землях мо-
гло зацікавити насамперед родичів – Єфросинію та її дітей. Цієї розповіді
немає в інших давньоруських літописах.
10. Ірмологій нотований “Григоровича”19. Початок XIII ст. Дійшов
у трьох частинах: 100 арк.20, які професор Новоросійського університету
Вік тор Григорович привіз у 1851 р. із Хіландарського монастиря, 72 арк.
залишились у монастирі21, окремо зберігаються ще 8 арк.22 Пергамен,
устав (на деяких аркушах – пізніший почерк і, частково, палімпсест). На
вставних аркушах і полях приписані ірмоси, відсутні, ймовірно, у про-
тографі. Крім ірмосів, вписані інші піснеспіви. Знаменна нотація. Зміст
кодексу: збірник церковних співів.
За І. Ягичем, книга створена в Київській землі23. М. Дурново та Я. За-
паско (який зафіксував часте написання ѣ замість е) пов’язали її з Півден-
ною Руссю24. Думку Олексія Соболевського щодо галицько-волинського
походження25 рукопису прийняли Володимир Іконніков та Ілля Шляп-
кін26. Через відсутність фактологічних свідчень на користь цієї локалізації
можна навести історію Хіландарського монастиря і Сербської Кормчої27.
18 Ипатьевская летопись... – Стб. 723.
19 Публікація пам’ятки: Jakobson R. Hir-
mologium Mss. Codex Monasterii Chiliandarici
308 phototypica depictus // Monumenta Musi-
cae Byzantinae (далі – MMB). – Copenhagen,
1957. – Vol. 5b: Série Principale (Facsimiles):
Fragmenta Chiliandarica palaeoslavica (фото-
типічне відтворення 72 арк. з Хіландарського
монастиря); Викторов А. Собрание руко-
писей В. И. Григоровича. – Москва, 1879. –
№ 37 (чотири ірмоси); Соболевский А. И.
Приложение... – 1884. – № 6, прибав. 3. –
С. 29–38 (уривки).
20 РДБ. – Григ. 37.
21 Афон, монастир Хіландар. – № 308.
22 РНБ. – Q. n. I. 75.
23 Ягич И. В. Критические заметки... –
С. 14.
24 Дурново Н. Н. Введение... – С. 63; Запас-
ко Я. П. Пам’ятки... – С. 217. Див. також: Бев-
зенко С. П. Історія української мови. – Одеса,
1981. – С. 22.
25 Соболевский А. И. Очерки... – С. 16–18.
26 Иконников В. С. Опыт русской историо-
графии. – Киев, 1908. – Т. 2, кн. 1. – С. 570;
Шляпкин И. А. Русская палеография... – С. 99.
27 Хіландарський монастир на Афоні у
XII ст. відродили сербський правитель Сте-
фан Немані I та його син Растко – майбут-
ній архиєпископ Сербії святий Сава (близь-
ко 1169–1237). Обитель, відома як центр
слов’янського просвітництва, завдяки свято-
му Саві була пов’язана з афонським монасти-
рем святого Пантелеймона, відомим також як
Русік, місцем прощ руських монахів. У Русі-
ку здавна мешкали сербські, в Хіландарсько-
му монастирі – руські ченці. Обидві обителі
залишили слід у культурній традиції завдяки
перекладам богослужбових, канонічних, жи-
тійних творів за участю вихідців із Русі. Цей
факт обґрунтовано в історіографії, зокрема
на прикладі Сербської Кормчої, перекладеної
в XIII ст. з ініціативи або за безпосередньої
участі святого Сави. Славісти XIX–ХХ ст.
(Ігнатій-Ватрослав Ягич, Франц Міклошич,
Олександр Белич, Михаїл Сперанський,
Олексій Соболевський та ін.) відзначили
в Савиному перекладі елементи давньо-
руської мови. Нові докази на користь цього
див.: Максимович К. А. Текстологические и
языковые критерии локализации древнесла-
вянских переводов (в связи с новым издани-
ем “Пандектов” Никона Черногорца) // Рус-
ский язык в научном освещении. – Москва,
2001. – Т. 2. – С. 210. Вивчення афонського
рукописного зібрання доводить наявність
у ньому низки церковних пам’яток, що ма-
ють галицько-волинські мовні особливості.
Див.: Ильинский Г. Значение Афона в исто-
рии славянской письменности // ЖМНП. –
1908. – № 18. – С. 1–41; Соболевский А. И.
Из переводческой деятельности св. Саввы
76 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Опис окремих уривків Ірмологія Григоровича подано в низці різного часу
праць вітчизняних та зарубіжних дослідників28.
11. Житіє Сави Освященного29. XIII ст. 134 арк. Пергамен, устав трьох
почерків30. Зміст пам’ятки: повний життєпис подвижника східного чернец-
тва, засновника Великої лаври в Палестині святого Сави (†532) в перекладі
візантійського агіографа VI ст. Кирила Скифопольського. Рукопис, який до
початку XIX ст. зберігався у Великій лаврі, подаровано поету і літературно-
му критику Петрові Вяземському. У 1884 р. його син передав кодекс Товари-
ству любителів давньої писемності в Москві. Це найстарший зі збережених
руських списків Житія святого Сави.
У рукописі є приписки уставом XIII ст. переписувачів Ворона (арк. 71 зв.)
і “попа поломонаря” Кохана (арк. 134), ім’я ще одного переписувача не вка-
зане. На арк. 64 зв.–65 грецьким скорописом XVIII ст. залишено запис про-
чанина до Єрусалима Ходжи Димитріакі 1737 р., на арк. 71, 134, 134 зв. – за-
писи читачів скорописом XVI–XVII ст., зокрема Николи зі Свищова (1536),
єромонаха Парфенія (1628), а також згадка про старця Ісаю.
Місце створення пам’ятки спричинило чимало суперечок. Василій
Мочульський та Ігнатій Ягич, вказавши на її походження з Південної Русі,
надали перевагу Києву (хоча І. Ягич відзначив часте галицько-волинське на-
писання)31. Іван Помяловський у вступній частині до публікації рукопису
Сербского// Его же. Материалы... – С. 178–
185; Соловjев А. Св. Сава и Руси // Српски
Књижевни Гласник. Нова serija. – Београд,
1935. – Т. 44, № 3. – S. 221–225; Troicki S. Kako
treba izdati Svetosavsku krmčiju (Nomokanon
sa tumačenjima) // Spomenik. Srpska akademija
nauka i umetnosti. Odeljenje istorijskih nauka.
Nova serija, drugi razred. – Beograd, 1953. –
Т. 4. – S. 5–6, 97–103; Мошин В. О периодиза-
ции русско-южнославянских литературных
связей X–XV вв. // ТОДРЛ. – 1963. – Т. 19. –
С. 28–106; Smolitsch I. Le Mont Athos et la
Russie // Le Millénaire du Mont Athos (963–
1963): Études et Mélanges. – Chevetogne,
1963. – Vol. 1. – P. 279–318; Тachiaos A.-E.
Mount Athos and the Slavic Litteratures //
Cyrillomethodianum. – Thessalonique, 1977. –
T. 6. – P. 1–35; Романенко Е. В., Турилов А. А.
Русско-афонские связи в XI–XVII вв. // ПЭ. –
2002. – Т. 4. – С. 153–171; Цацанидис П.
Афон и русский Свято-Пантелеймонов
монастырь. – Салоники, 2002.
28 Радоjичиħ ђ. Сп. Григоровичева
ирмологиjа // Jужнословенски филолог. – Бе-
оград, 1957–1958. – Књ. 22, No 1(4). – S. 265–
268; Хорват Г. К изучению древнерусских
певческих рукописей (Ирмологий ГПБ
Q. п. I. 75) // Dissertationes Slavicae Sectio
Linguistica. – Szeged, 1977. – Т. 12. – P. 207–
234; Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 217–218;
Velimirovič M. Byzantine Elements in Early
Slavic Chant: The Heirmologion // MMB. –
1960. – Vol. 4: Série Subsidia; Ejusdem.
Grigorovič Heirmologion: Index and concor-
dances // Fundamental problems of Early Slavic
music and poetry: Studies on the Fragmenta
Chiliandarica Palaeoslavica. – Copenhagen,
1979. – Vol. 2. – P. 171–195.
29 Публікація пам’ятки: Житие св. Саввы
Освященного, составленное св. Кириллом
Скифопольским, в древнерусском перево-
де. По рукописи Императорского Общества
любителей древней письменности, с присо-
единением греческого подлинника и с вве-
дением / Издал И. Помяловский // Общество
любителей древней письменности. – Санкт-
Петербург, 1890. – Т. 96 (паралельно з грець-
ким текстом).
30 РНБ. – Q. 106.
31 Мочульский В. Н. К истории малорусско-
го наречия. Житие св. Саввы Освященного
на пергаментной рукописи XIII в. // ЗИНУ. –
1894. – Т. 62. – С. 383–456; Ягич И. В. Крити-
ческие заметки... – С. 13, 16–17.
77ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
навів доволі значний перелік описок у тексті. О. Колесса назвав їх “нарос-
тами народної мови, що продираються через скорлупу старослов’янщини”;
визнавши південноруське походження книги, він виявив у ній діалектизми32.
А. Кримський відніс Житіє до білоруських пам’яток “типу полоцько-смо-
ленських” (критично оцінивши знання О. Колесси у царині “малоруської
діалектології”), І. Свєнціцький – до західноруських33. За О. Соболевським
та І. Шляпкіним, рукопис переписано в Галицько-Волинській Русі34. Автор
ґрунтовного аналізу мови Житія Віктор Виноградов виявив у кодексі чи-
мало південнослов’янських слів, подібних до кирило-мефодіївських текстів,
при цьому зазначив, що складність лексичного матеріалу робить остаточ-
ний висновок про місце виникнення рукопису непевним35. Деякі дослід-
ники, оминаючи питання локалізації, вбачають, утім, чимало спільного в
мові Житія та інших рукописів, віднесених до Галицько-Волинської Русі36.
Південно-західний родовід кодексу обґрунтувала М. Гальченко.
12. Євангеліє апракос повний “Бучацьке” XIII ст. 160 арк. Пергамен,
устав трьох почерків37. Зміст рукопису: євангельські читання на весь рік –
від закінчення читання на п’ятницю 11-го тижня після П’ятидесятниці й
до початку місяцеслова. На деяких аркушах збережено штамп Хрестовоз-
движенського василіянського монастиря у Бучачі Тернопільської області.
Уперше кодекс був виставлений у 1888 р. на Археологічно-бібліографічній
виставці Ставропігійського інституту у Львові і певний час зберігався в його
музеї. Згодом потрапив до Онуфріївського василіянського монастиря у
Львові, а після його закриття – до музею.
Місце створення пам’ятки можна припустити на основі її виразних
південнорусизмів38. У кодексі збереглися приписка уставом про Успіння
святої Анни, матері Богородиці (арк. 3 зв.), дарча півуством XV ст. монас-
тирю у Городищі (1767 р. приєднаний до Кристинопольського монастиря),
яку залишив Андрушка Мушатич (арк. 19 зв.), запис дрібним уставом одно-
го з переписувачів (?) “ω(т)селѣ почаль Иванко” (арк. 75). Вірогідно, ману-
скрипт зберігався (можливо і був переписаний) у монастирі в Городищі39.
32 Колесса О. Причинок... – С. 4; Ejusdem.
Dialektologische Merkmale des südrussischen
Denkmals “Žitije sv. Savy” // Archiv für
slavische Philologie. – Berlin, 1896. – Bd. 18. –
S. 203–228 (аналіз мови), 473–523 (загальна
оцінка порівняно з іншими південноруськи-
ми і галицько-волинськими рукописами та в
контексті дискусії, спричиненої публікація-
ми О. Соболевського).
33 Цікаво при цьому, що А. Кримський за-
уважив у тексті майже всі написання, що їх
О. Соболевський та І. Ягич вважали галиць-
ко-волинськими, однак назвав їх білоруськи-
ми (Крымский А. Е. Филология... – С. III, V);
Свєнціцький І. Нариси... – С. 41, 47, 62.
34 Соболевский А. И. Очерки... – С. 70–71,
103; Его же. Лекции... – С. 48, 49, 57, 58; Его
же. Древне-киевский говор... – С. 320; Шляп-
кин И. А. Русская палеография... – С. 99.
35 Виноградов В. В. Заметки о лексике
“Жития Саввы Освященного” // Сборник
статей в честь акад. А. И. Соболевского... –
С. 349–353; Его же. Орфография и язык
Жития Саввы Освященного по рукописи
XIII в. // Памятники древнерусской письмен-
ности. Язык и текстология. – Москва, 1968. –
С. 198.
36 Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М.,
Скляренко В. Г. Історія української мови. Фо-
нетика. – Київ, 1979. – С. 27–30.
37 НМЛ. – Рк. F. 688/38912.
38 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 210.
39 Хоча, на думку Ігоря Мицька, Бучаць-
ке Євангеліє, як і Пандекти Антіоха 1307 р.,
78 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Галицько-волинське походження Євангелія визнали П. Владимиров та
О. Колесса40. І. Свєнціцький побачив у ньому діалектизми й спільні лек-
сичні елементи з Галицьким (1144), Полікарповим (1307) і Лавришівським
Євангеліями, віднісши кодекс, як і Кристинопольський Апостол, до ру-
кописів “з т. зв. іншим ѣ, що виявлено в усій групі галицько-волинських
пам’яток”41. На думку Віри Свєнціцької, “є підстави вважати, що Євангеліє
написане під час княжіння Романа Мстиславича, який об’єднав Галицьке
і Волинське князівства, або в бунтівний період малоліття синів Романа –
Данила і Василька”42. Опис мистецьких графічних особливостей пам’ятки
поданий у статті Ярослави Павличко43.
13. Євангеліє апракос повний “Типографське № 7” XIII ст. 176 арк.
Пергамен, устав44. Зміст кодексу: євангельські читання на весь рік, місяце-
слов (пам’яті Кирила Філософа, князів Бориса і Гліба, перенесення мощів
святого Миколая, освячення церкви великомученика Георгія в Києві або
Кипарисі), утрені недільні євангелія. Олексій Покровський на основі по-
значок палітурника Московського печатного двору диякона Івана Арбенєва
припустив, що пам’ятка потрапила сюди у 1679 р. До передачі в архів збе-
рігалась у Синодальній бібліотеці.
А. Кримський назвав Євангеліє північноруським, яке написав, рад-
ше, суздалець45. О. Соболевський, О. Покровський, Я. Запаско визнали
його галицько-волинське походження46. Цю локалізацію прийняла Тетя-
на Ільїна, особливо відзначивши оправу, характерну для західноукраїн-
ських пам’яток47. На думку О. Покровського, запис попа Микули, який
продав книгу в 1600 р. старості Дорофею (арк. 93 зв.–94), також нагадує
південно-західне письмо48.
14. Бесіди святого Григорія Великого на Євангелія49 XIII ст. 328 арк.
Пергамен, устав двох розмірів (два переписувачі?)50. Зміст кодексу: повний
спочатку перебували в бібліотеці Унівського
монастиря, див.: Мицько І. Святоуспенська
лавра в Уневі. – Львів, 1998. – С. 62–63.
40 Владимиров П. В. Обзор... – С. 114; Ко-
леса О. Південно-волинське Городище... –
С. 2–3 (на окремому аркуші – репродукція
сторінки з рукопису).
41 Свєнціцький І. Бучацьке Євангеліє. Па-
леографічний опис. – Львів, 1911. – С. 1, 7,
14; Його ж. Опис... – С. 7, табл. 35–36.
42 Свенцицкая В. И. Художественное
оформление Бучацкого Евангелия // Древне-
русское искусство: Рукописная книга. – Мо-
сква, 1983. – Сб. 3. – С. 120.
43 Павличко Я. До питання про рукопис
доби Галицько-Волинського князівства – Бу-
чацьке Євангеліє // Українські землі часів ко-
роля Данила Галицького: церква і держава. –
Львів, 2005. – С. 123–125.
44 ДАДА. – Ф. 381. – Син. тип. 7.
45 Кримський А. Деякі непевні крітерії... –
С. 39–42.
46 Соболевский А. И. Очерки... – С. 8–11;
Воскресенский Г. А. Характеристические
черты... – С. 40; Запаско Я. П. Пам’ятки... –
С. 211–213.
47 Ильина Т. В. Декоративное оформление
древнерусских книг. Новгород и Псков. XII–
XV вв. – Ленинград, 1978. – С. 43.
48 Покровский А. А. Древнее псковско-нов-
городское письменное наследие. – Москва,
1916. – С. 51–52.
49 Публікація пам’ятки: Соболевский А. И.
Житие прп. Бенедикта Нурсийского по
сербскому списку XIV в. // ИОРЯС. –
1903. – Т. 8, кн. 2. – С. 121–137 (уривки);
Birkfellner G. Das Römische Paterikon: Studien
zur serbischen, bulgarischen und russischen
Überlieferung der Dialoge Gregors des Grossen
mit einer Textedition. – Wien, 1979. – Т. 1;
79ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
збірник євангельських повчань римського папи Григорія Великого (540-550–
604), відомого у Східній Церкві як Двоєслов, або Бесідовник. На арк. 1 зв. –
мініатюра, на якій у центрі під потрійною аркою зображений Христос, пе-
ред Ним святі Григорій Великий і великомученик Євстафій (Плакида), у
верхніх кутах – медальйони з архангелами Михаїлом і Гавриїлом. Кодекс
надійшов 1852 р. у складі колекції М. Погодіна.
На арк. 41 добре прочитується запис півуставом XV ст. “від князя Юрія
Семенович”. За Каталогом 2002, йдеться, вочевидь, про сина литовського
князя Лугвенія (Семена) Ольгердовича (1389–1392 – новгородський князь,
1392–1431 – князь мстиславський) Юрія (Георгія) Семеновича (Лугвеневи-
ча), який у 1433–1452 рр. був новгородським служивим князем. Судячи із
записів, рукопис не пізніше середини XV ст. перебував у Новгороді51. Крім
М. Дурново (“мабуть, північноруський”52), більшість авторів віднесли його до
південно-західної писемності. О. Соболевський53 був упевнений у галицько-
волинському походженні пам’ятки54, пов’язавши її з чесько-моравським пе-
рекладом латинського тексту55, – просвітницькою діяльністю учнів святого
Мефодія і ченців чеського Сазавського монастиря56. Ця обитель була осеред-
ком слов’янських писемності та богослужіння (чин святого Василія Велико-
го поєднаний з уставом святого Бенедикта Нурсійського), кирило-мефоді-
ївських традицій у царині слов’яномовних перекладів літургійних текстів57.
Франтішек Мареш також відніс старослов’янський протограф до кола учнів
святих Кирила і Мефодія58. У рукописі присутні смислові неточності, що
Mareš F. W. An Anthology of Church Slavonic
Texts of Western (Czech) Origin // Slavische
Propyläen. – München, 1979. – Bd. 127. –
P. 85–103 (уривки паралельно з відповідни-
ми частинами латинського тексту); Великие
Четьи Минеи. Март. – Москва; Фрайбург,
1997. – С. 385–669; Патерик Римский. Диа-
логи Григория Великого в древнеславянском
переводе / Подгот. К. Дидди. – Москва, 2001;
Čtyřicet homilií Řehoře Velikého na Evangelia
v českocíkevnĕ-slovanském prekladu / K vyd.
připravil V. Konzal. – Praha, 2005. – Díl 1:
Homilie I–XXIV.
50 РНБ. – Погод. 70.
51 Каталог 2002. – С. 571.
52 Дурново Н. Н. Введение... – С. 59.
53 Соболевский А. И. Римский Патерик
в древнем церковно-славянском перево-
де // Изборник Киевский. – Москва, 1904. –
С. 1–28; Его же. Словарный материал двух
древних памятников чешского происхож-
дения // СОРЯС. – 1910. – Т. 88. – С. 48–52,
55–81, 104–196.
54 Зазначена локалізація визнана пріо-
ритетною, див.: Турилов А. А. Григорий I
Великий. Переводы сочинений на славян-
ский язык, рукописная традиция // ПЭ. –
2006. – Т. 12. – С. 632–633.
55 “Переклад зроблено в країні, де зі-
йшлися грецькі і латинські впливи” (Собо-
левский А. И. Церковно-славянские тексты
моравского происхождения // РФВ. – 1900. –
№ 1. – С. 154–159).
56 Его же. Материалы... – С. 48–81.
57 Про вплив на церковні рукописи Півден-
ної і Південно-Західної Русі XII–XIV ст. като-
лицьких творів чесько-моравського кола див.:
Петров Н. И. О влиянии западноевропейской
литературы на древнерусскую // ТКДА. –
1872. – № 5. – С. 1–66; № 6. – С. 463–544;
№ 8. – С. 705–779; Флоровский А. В. Чехи и
восточные славяне. – Прага, 1935. – Т. 1. –
С. 98–157; Jakobson R. Some Russian Ehoes of
the Czech Hagiography // Annuaire de l’Institut
de Philologie et d’Histoire Orientales et Slaves. –
Bruxelles, 1944. – Т. 7. – P. 155–180; Гудзий Н. К.
Литература Киевской Руси и древнейшие
инославянские литературы // Исследова-
ния по славянскому литературоведению и
фольклористике. – Москва, 1960. – С. 12–23;
80 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
можуть свідчити про слабку обізнаність переписувача з католицьким тво-
ром. Мову кодексу дослідив Павло Копко, виокремивши елементи галицько-
волинської говірки59. О. Колесса вважав, що пам’ятка переписана у південних
межах Підкарпаття60. На українські Карпати вказав і Д. Вергун61. На думку
В. Фрис, рукопис міг бути створений на Холмщині62. Припускали також його
появу в середовищі волинського князя Володимира Васильковича63.
А. Турілов висунув гіпотезу, що зображення святого Євстафія Плакиди
на вихідній мініатюрі підказує замовника. Увагу дослідника привернула іс-
торична постать XIII ст. з таким ім’ям у Галицько-Волинському літописі.
Це Євстафій – син Константина “Рязанца”, ворога Романовичів, яким, воче-
видь, був рязанський князь Константин Володимирович. Позаяк Євстафій
у літописі постає як “окаянный”, “беззаконный”, “проклятый”, то саме він
і міг замовити католицьку книгу64. Натомість Олексій Толочко вважає це
припущення сумнівним: “На жаль, А. А. Турілов пішов слідом за давньою,
цілковито безпідставною і, швидше за все, хибною ідентифікацією Кон-
стантина з Галицько-Волинського літопису із князем Константином Воло-
димировичем Лаврентіївського літопису. А, отже, справжнього замовника
Бесід папи Григорія Великого ще доведеться якийсь час пошукати”65. За
іншою версією, Євстафій був святим патроном замовника рукопису66. За
здогадом В. Пуцка, присутність святого мала підказати походження кодек-
су з монастиря святого Євстахія у Турійську67.
15. Служебник перемишльського єпископа Антонія (“Служебник
Варлаама Хутинського”)68 XIII ст. 30 арк. Пергамен, устав, декілька по-
черків (останній, можливо, початку XIV ст.)69. Зміст рукопису: літургії отців
Kappel G. Die slavische Vituslegende und ihr
lateinisches Original // Wiener Slavistisches
Jahrbuch. – Wien, 1974. – Bd. 20. – S. 73–85;
Thomson F. J. A survey of the Vitae allegedly
translated from Latin into Slavonic in Bohemia
in the tenth and the eleventh centuries // Atti del
VIII Congresso internazionale di studi sull’alto
medioevo. – Spoleto, 1983. – P. 331–348.
58 Mareš F. V. Česká redakce cirkovní slo-
vanśtiny v svélte Beséd Řehore Velikého (Dvo-
jeslova) // Slavia. – Praha, 1963. – Ročn. 32,
seš. 3. – S. 417–451; Ejusdem. Cyrilometodejska
tradice a slavistika. – Praha, 2000. – S. 134–152.
59 Копко П. М. Исследование о языке “Бе-
сед на Евангелия” (св. Григория Великого
папы римского) памятника южнорусского
XII века. – Львов, 1909. – С. 5.
60 Колесса О. Рукописні і палеотипні кни-
ги... – С. 13.
61 Вергун Д. Н. Карпаторусская литерату-
ра... – С. 4.
62 Фрис В. Галицько-волинська книга... –
С. 218.
63 Воронин Н. Н., Гудзий Н. К. Литерату-
ра... – С. 22.
64 Турилов А. А. К вопросу о заказчике и
датировке древнейшего списка славянского
перевода “Бесед папы Григория Великого
(Двоеслова) на Евангелие” (РНБ, Погодин,
№ 70) // Miscellanea slavica. Сборник к 70-ле-
тию Бориса Андреевича Успенского. – Мо-
сква, 2008. – С. 86–91.
65 О. Т. Огляди // Ruthenica. – Київ, 2008. –
Т. 7. – С. 242.
66 Александрович В. Мистецтво… – С. 47;
Сарабьянов В. Д., Смирнова Э. С. История древ-
нерусской живописи. – Москва, 2007. – С. 205.
67 Пуцко В. Ілюмінування рукописної кни-
ги // Історія українського мистецтва: У 5 т. –
Київ, 2010. – Т. 2. – С. 952.
68 Публікація пам’ятки: Буслаев Ф. И.
Историческая хрестоматия... – С. 95–98
(уривки); Амфилохий (Сергиевский-Казан-
цев), архим. Палеографическое описание... –
Т. 3. – С. 45–50, 98–102 (уривки з літургій
святого Іоана Златоуста і святого Василія
81ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
Східної церкви святих Василія Великого (близько 330–379) та Іоана Злато-
уста (близько 347–407), літургія Передосвячених Дарів, молитви до бого-
служіння Великого посту, три молитви над тими, хто сповідається, над
хворим, молитва на вихід душі з тіла, чин на приготування до Святої Тра-
пези, три молитви на завершення посту. Манускрипт прикрашають мініа-
тюри із зображенням святих Василія Великого (арк. 1 зв.) та Іоана Златоуста
(арк. 10 зв.), оновлені, як вважалось донедавна, у XVI ст.70 Святителі змальо-
вані з розгорнутими сувоями в руках за іконографією композиції “Літургія
святих отців”. Кодекс надійшов із Синодальної бібліотеки, куди потрапив з
новгородського Хутинського монастиря.
На арк. 1 зроблено вкладний запис скорописом XVI ст. – “Служебник ве-
ликого чудотворца Варлаама его собинной, прислал ему из Царяградя Ники-
фор патриарх в честь”, який мав би засвідчувати, що манускрипт надіслав з
Константинополя патріарх Никифор ігумену Хутинського монастиря Варла-
аму (†1192)71. Першим новгородське походження пам’ятки спростував О. Со-
болевський, який виявив у ній галицько-волинське наріччя72. З ним не пого-
дилися А. Кримський, віднісши її до Новгорода (і визнав авторство Варлаама
Хутинського)73, І. Ягич – до Києва74 (Ю. Шевельов вважав рукопис копією з ки-
ївського зразка), П. Владимиров – до Південної, М. Дурново – до Західної Русі75.
Думку Олексія Соболевського підтримали Павло Бузук, Ольга Попова, Яким
Великого); Муретов С. Д. К материалам для
истории чинопоследования литургии. – Сер-
гиев Посад, 1895. – С. 60–61 (фрагмент); Ру-
бан Ю. И. Служебник Варлаама Хутынского
(ГИМ. Син. 604/343, кон. XII – нач. XIII в.):
Описание, тексты, комментарии // Ученые за-
писки Российского Православного универси-
тета апостола Иоанна Богослова. – Москва,
1996. – Вып. 2. – С. 99–129; Афанасьева Т. И.
Славянская Литургия Преждеосвященных
Даров XII–XV вв.: Текстология и язык. –
Санкт-Петербург, 2004. – Приложения (літур-
гія Передосвячених Дарів); Камчатнов А. М.
Хрестоматия... – С. 143–146 (уривки).
69 ДІМ. – Син. 604.
70 Здійснене 1992 р. у Всеросійському ху-
дожньому науково-реставраційному центрі
ім. І. Грабаря дослідження показало, що ні
мініатюри, ні заставки рукопису не віднов-
лювались і є автентичними. А між арк. 19–20
(перед формуляром літургії Передосвячених
Дарів) мала бути ще одна мініатюра, та цей
аркуш втрачений. За однією версією, на ньому
був зображений римський папа Григорій Двоє-
слов, з яким церковна традиція певний час
пов’язувала укладання цього богослужбового
чину. За іншою версією, мініатюра вилучена
тому, що зображала не Григорія Двоєслова, –
адже його ім’я як творця літургії згадується в
рукописах лише з XVI ст., а іншого святого.
Рукописи, створені до XVI ст., називають ав-
торами літургії отців Церкви святих Єпіфанія
Кіпрського або Василія Великого, іноді – кон-
стантинопольського патріарха Германа (715–
730). Див.: Желтов М. С. Служебник Варлаама
Хутынского // ПЭ. – 2003. – Т. 6. – С. 610–611.
71 Та позаяк патріархи Никифор I (806–815)
і Никифор II (1260–1261) не були сучасника-
ми Варлаама, в історіографії спростовано до-
стовірність запису і висунуто припущення, що
йдеться, вочевидь, про київського митрополита
Никифора (1183–1198). Див.: Горский А., Не-
воструев К. Описание славянских рукописей
Московской Синодальной библиотеки – Мо-
сква, 1869 (репринт: Wiesbaden, 1964). – Отд. 3,
ч. 1. – С. 5. Однак і ця гіпотеза сумнівна.
72 Соболевский А. И. Очерки... – С. 29–32.
73 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 55; Його ж. Деякі непевні кріте-
рії... – С. 53–54.
74 Ягич И. В. Критические заметки... – С. 13.
75 Шевельов Ю. Історична фонологія... –
С. 297; Владимиров П. В. Обзор... – С. 115;
Дурново Н. Н. Введение... – С. 70.
82 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Запаско, Юрій Рубан, Тетяна Афанасьєва, Михаїл Желтов та ін.76 Наталія Ша-
лигіна, яка вважає, що у створенні Служебника взяли участь чотири перепи-
сувачі, відзначила очевидні галицько-волинські мовні риси основної частини
рукопису, написаної другим почерком77.
Зміст кодексу вказує на належність до архаїчної візантійської традиції,
коли літургія святого Василія Великого призначалась для всіх недільних і
святкових днів церковного року78 та передувала літургії святого Іоана Злато-
уста79. Втім, Тетяна Афанасьєва переконана: позаяк літургія святого Василія
є неповною (починається зі звичайної молитви Трисвятого, не має молитов
антифону, входження, кадила, предложення), головною тут постає усе ж
таки Іоанова літургія з повним послідуванням80. Отже, давньоруський ру-
копис відображає етап переходу від давньої до нової константинопольської
редакції літургії святого Іоана Златоуста.
У працях, присвячених мистецьким особливостям Служебника та
його можливій історії, висловлено думку про створення кодексу на за-
мовлення новгородського архиєпископа Антонія, в миру Добрині (†1232),
сина новгородського воєводи Ядрея, або Андрея. Антоній відомий також
як прочанин на християнський Схід і свідок пограбування у 1204 р. Кон-
стантинополя хрестоносцями. Між 1219–1225 рр. він посідав єпископську
кафедру у Перемишлі81. В. Пуцко переконаний: саме Антоній був укла-
дачем Служебника82. Еліса Гордієнко також схильна визнати, що Антоній
76 Бузук П. А. Нарис... – С. 10, 20; Во-
ронин Н. Н., Лазарев В. Н. Искусство... –
С. 326–328; Попова О. С. Галицко-волынские
миниатюры... – С. 303; Ее же. Византийские
и древнерусские миниатюры... – С. 107–122;
Ее же. Миниатюры Хутынского Служебника
раннего XIII века // Древнерусское искусство.
Русь. Византия. Балканы. XIII век. – Санкт-
Петербург, 1997. – С. 274–289; Запаско Я. П.
Пам’ятки... – С. 213–214; Рубан Ю. И. Слу-
жебник... – С. 100–112; Афанасьева Т. И. Сла-
вянская литургия Преждеосвященных Даров
XII–XV вв.: текстология и язык. – Санкт-
Петербург, 2004. – С. 30; Желтов М. Чин
Божественной литургии в древнейших (XI–
XIV вв.) славянских Служебниках // Бого-
словские труды (далі – БТ). – Москва, 2007. –
Сб. 41. – С. 291; Его же. Южнославянские
переводы литургии Иоанна Златоуста в
Служебниках ΧΙ–ΧV вв. из российских би-
блиотек // Многократните преводи в Юж-
нославянското Средневековие. – София,
2007. – С. 253–265.
77 Шалыгина Н. В. Язык и текстология
древнерусского служебника Варлаама Ху-
тынского (по рукописи ГИМ. Син. 604,
нач. XIII в.). Автореф. ... канд. филол. наук. –
Москва, 2009. – С. 4, 15.
78 Див.: Желтов М. Чин... – С. 272–359;
Слуцкий A. C. Чинопоследование вечерни ли-
тургии Преждеосвященных даров в славян-
ских Служебниках XII–XIV вв. // Славяне и
их соседи. – Москва, 1996. – Вып. 6. – С. 119–
132; Афанасьева Т. И. Древнеславянские
переводы анафоры литургии Иоанна Злато-
уста в Служебниках XI–XIV вв. // Вереница
литер: К 60-летию В. М. Живова. – Москва,
2006. – С. 175–192.
79 Jacob А. La tradition manuscrite de la
liturgie de Saint Jean Chrysostome (VIII–
XII siècles) // Eucharisties d’Orient et d’Occi-
dent. – Paris, 1970. – P. 112–113.
80 Афанасьева Т. Особенности последо-
вания литургий Иоанна Златоуста и Васи-
лия Великого в древнерусских служебниках
XIII–XIV вв. // Ruthenica. – 2007. – Т. 6. –
С. 214–215.
81 Під час перебування Добрині Ядрей-
ковича у Константинополі туди ж прибули
посли галицько-волинського князя Рома-
на Мстиславича, який 1200 р. уклав союз
із Візантією. Є припущення, що на шляху з
83ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
замовив або як знавець богослужбового уставу власноруч написав книгу
під час перебування у Перемишлі83. Дослідники взяли до уваги не лише
мешкання Антонія у Галицькій землі та Константинополі, а й його “Книгу
Паломник”84, яка засвідчила літературний хист автора. О. Попова вважає,
що витончений вигляд мініатюр Служебника виводиться від мистецтва
комнінівської Візантії. Їх, можливо, виконав грецький майстер з оточення
імператора Олексія III Комніна – Олексія III Ангела, або Комніна (1195–
1203), онука знатного вельможі Костянтина Ангела і доньки візантійського
імператора Олексія I Комніна. Після захоплення Константинополя хресто-
носцями Олексій III Комнін імовірно знайшов притулок при дворі галиць-
кого князя Романа Мстиславовича. В. Пуцко підтвердив сліди візантійської
художньої школи XIII ст. в мініатюрах. В. Александрович визнав питання
про їх автора остаточно не з’ясованим, а саму пам’ятку – ілюстрацією мис-
тецьких традицій княжої доби85. Я. Запаско ствердив подібність між іні-
ціалами у Служебнику та Юр’ївському Євангелії 1119–1128 рр.86
Новгорода до Візантії Добриня відвідав Га-
личину і міг запізнатися з князем Романом,
а повертаючись 1204 р. з Константинополя
(можливо з княжими послами), знову на пев-
ний час залишився у Галицькій Русі. Своїм
єпископством тут Антоній завдячує, найвіро-
гідніше, Мстиславу Мстиславичу Удатному
(у 1210–1214, 1216–1218 рр. новгородський,
1215–1216 і 1219–1226 рр. галицький князь),
який 1210 р. поставив Антонія на Новгород-
ську архиєпископію, а після зайняття княжо-
го столу у Галичі і конфлікту новгородців з
Антонієм запротегував його кандидатуру
на Перемишльську кафедру. Див.: Прозо-
ровский Д. И. О родословии св. Антония,
архиепископа Новгородского // Известия
Императорского Русского Археологичес-
кого общества. – Санкт-Петербург, 1880. –
Т. 9. – С. 84–93; Пашуто В. Т. Очерки по
истории Галицко-Волынской Руси. – Москва,
1950. – С. 193; Seemann K. D. Die altrussische
Wallfahrtsliteratur. – München, 1976. – S. 213–
221; Янин В. Л. К хронологии новгородского
летописания первой трети XIII в. // Новгород-
ский исторический сборник (далі – НИС). –
Ленинград, 1984. – Вып. 2(12). – С. 89–94;
Пуцко В. Г. Хутынские произведения-релик-
вии первой четверти XIII в. // НИС. – Санкт-
Петербург, 2005. – Вып. 10(20). – С. 45–65;
Назаренко А. В. Антоний // ПЭ. – 2001. –
Т. 2. – С. 600–601; Малето Е. И. Хождение
Добрыни Ядрейковича в Константинополь //
Письменные памятники истории Древней
Руси. Летописи. Повести. Хождения. Поуче-
ния. Жития. Послания. Аннотированный ка-
талог-справочник. – Санкт-Петербург, 2003. –
С. 89–91; Гордиенко Э. А. Варлаам Хутынский
и архиепископ Антоний в житии и мистериях
XII–XVI века. – Санкт-Петербург, 2010.
82 Пуцко В. Давньоруськi писемнiсть i кни-
га у вiзантiйсько-слов’янському свiтi // Євро-
пейське вiдрождення та украïнська лiтература
XIV–XVIII ст. – Київ, 1993. – С. 45; Його ж.
Служебник перемиського архієпископа Ан-
тонія з XIII ст. // Перемиські дзвони. – Пе-
ремишль, 1992. – Ч. 10–12. – С. 13–15. Це
припущення підтримали: Александрович В.
Мистецтво… – С. 45; Сарабьянов В. Д.,
Смирнова Э. С. История... – С. 202–203.
83 Гордиенко Э. А. Варлаам Хутынский и
архиепископ Антоний в жизни и мистериях //
ДР. – 2003. – № 4(14). – С. 23.
84 Путешествие новгородского архиепис-
копа Антония в Царьград в конце XII сто-
летия / Предисл. и примеч. П. Савваитова. –
Санкт-Петербург, 1872; Книга Паломник:
Сказание мест святых во Цареграде Анто-
ния, архиепископа Новгородского, в 1200 г. /
Под ред. X. М. Лопарева // Православный
палестинский сборник. – Санкт-Петербург,
1899. – Вып. 51. – С. 1–39, 71–94. Аналіз тво-
ру див.: Белоброва О. А. “Книга Паломник”
Антония Новгородского (к изучению тек-
ста) // ТОДРЛ. – 1974. – Т. 29. – С. 178–185.
85 Александрович В. Пам’ятки малярства
Перемиської єпархїї найдавнішого періоду //
84 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
16. Євангеліє апракос повний XIII ст. 199 арк. Пергамен, устав, мож-
ливо, двох почерків87. Зміст кодексу: євангельські читання на весь рік,
місяце слов (пам’ять перенесення мощів святого Миколая Мирлікійсько-
го), утрені недільні євангелія.
У стислому описі рукопису І. Срезневського (датує його приблизно
1250 р.)88, М. Волкова та у Каталозі 1984 відсутні вказівки на його локаліза-
цію89. Припущення про галицько-волинське походження висловила Л. Жу-
ковська, яка знайшла спільні з Юр’ївським Євангелієм написання90. Я. За-
паско прийняв це припущення з обережністю91.
17. Молитвослов (келійний Часослов, або Чиновник)92 другої поло-
вини XIII ст. 226 арк. зберігаються в Ярославлі93, 1 арк. у 1923 р. переданий
до Москви94. Пергамен, устав. Зміст рукопису: збірник з порядком чино-
послідування незмінних служб добового кола від нічних годин до мефи-
мона (денні години репрезентують дванадцять служб кожної години) з
молитвами, які супроводжують вказівки на відповідні псалми, тропарі і
стихирі. У порядку служб це: закінчення чину повечір’я з молитвами – дві
з них віднесені в історіографії до ігумена Києво-Печерського монастиря
святого Феодосія (близько 1008–1074), Сповідання про згрішення перед
Богом святого Василія Великого, молитва святих Іоана Златоуста та Єф-
рема, Слово святого Іоана чорноризця до святої Богородиці, сім молитов
“грешного мниха Кюрилла”, приписувані руському церковному діячеві і
письменнику Кирилу Туровському (1130 – близько 1182), чотирнадцять мо-
литов на різні служби, зокрема молитви на диявола і нечистих духів, до
Церковний календар 2007. Видання Перемись-
ко-Новосанчівської єпархії. – [Сянок, 2006]. –
С. 98 (передрук: Наша Віра. – 2007. – кві-
тень, http://nashavira.ukrlife.org/04_2007.html.
Пор.: Його ж. Вінкельман по ціцеронах або
про “іконокарпатознавство” ще раз // Вісник
Львівського університету. Серія мистецтво-
знавство. – Львів, 2003. – Вип. 3. – С. 354–355.
86 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 213–214.
87 РНБ. – Погод. 13.
88 Срезневский И. И. Древние памятни-
ки... – Стб. 119.
89 Волков Н. В. Статистические сведе-
ния... – С. 53; Каталог 1984. – С. 249.
90 Жуковская Л. П. О возможном родстве
Юрьевского евангелия и галицко-волынских
полных апракосов XII–XIII вв. // Проблемы
современной филологии. Сб. статей к 70-ле-
тию акад. В. Виноградова. – Москва, 1965. –
С. 140; Ее же. Текстология... – С. 79, 303, 310,
317, 340.
91 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 225.
92 Публікація пам’ятки: Соболевский А. И.
Церковно-славянские стихотворения IX–X вв.
и их значение для изучения церковно-сла-
вянского языка // Труды XI археологического
съезда в Киеве 1899. – Москва, 1902. – Т. 2.
Протоколы. – С. 33–34 (Азбучна молитва); Его
же. Молитвы на дьявола. – Санкт-Петербург,
1899. – С. 1–11 (факсиміле арк. 108 зв.–
110 зв.); Его же. Материалы... – С. 41–45
(молитва проти диявола); Его же. Несколько
редких молитв из русского сборника XIII в. //
ИОРЯС. – 1905. – Т. 10, кн. 4. – С. 70–78 (ві-
сім молитв); Сперанський М. Н. Ярослав-
ський збірник XIII в. // Науковий збірник за
рік 1924: Записки Всеукраїнської АН. Істо-
рична секція. – Київ, 1926. – Т. 19. – С. 29–36
(молитви Кирила Туровського); Mareš F. W.
An Anthology... – P. 71–80 (вісім молитв);
Конзал В. Старославянская молитва против
дьявола / Пер. с чешского Мельникова Г. П.,
Турилова А. А.). – Москва, 2002; Камчат-
нов А. М. Хрестоматия... – С. 151–158 (молит-
ва проти диявола).
93 Ярославський історико-архітектурний
музей, бібліотека. – № 15481.
94 ДІМ. – Барс. 347.
85ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
всіх святих, молитви після вечірні – серед них шість молитов із вказівкою
на “многогрешного Кюрилла” (Кирила Туровського)95, Азбучна молитва
(“Азбуковник”), кілька церковних чинів. У збірнику відсутні читання Єван-
гелія та Апостола, а молитви мають, переважно, покаянний характер. Уні-
кальне келійного типу послідування денних годин у кодексі (служби ніч-
них годин втрачені) відрізняє його від усіх інших давньоруських часословів
студитської традиції96. Вісім молитов збірника визнані такими, що мають
католицьке походження. Кодекс належав Ярославському Спасо-Преобра-
женському монастирю, потім – бібліотеці Ярославського архиєрейського
дому. М. Сперанський припустив, що рукопис створено у Південній Русі,
потім перевезено до Ростова, згодом – Ярославля97, де від 1787 р. переду-
вала кафедра ростовського єпископа. До Харківського музею переданий
у 1923 р. Один аркуш з молитвою Кирила Туровського потрапив до ет-
нографа Ельпідифора Барсова, який досліджував пам’ятку98. Мабуть, він і
передав його Державному історичному музеєві.
У молитві Іоана Златоуста згадано ім’я можливого переписувача
“Фео досия, писавшаго молитву сию” (арк. 49 зв.) з монастиря княжої
області (арк. 59 зв., 60–60 зв.). За О. Соболевським, пам’ятка є частиною
“великого збірника молитв, подібного до якого між давніми руськими
рукописами поки що не знаємо”99. М. Сперанський назвав збірник пів-
денноруським, перевезеним на північ. Олексій Соболевський і Герольд
Вздорнов локалізували його південно-західним регіоном. О. Колесса і
Д. Вергун вважали рукопис карпато-руським100. Я. Запаско відніс його
до Київської або Галицько-Волинської землі і припустив, що “дуже рано,
мабуть, уже в кінці XIII ст. книга потрапила в Ростово-Суздальське або
Владимирське князівство, куди, як відомо, ще з кінця XII ст. з півдня
надходили культурні цінності”101. Цю ж думку висловила Наталія Бєді-
на: рукопис “в потоці міграції культурних цінностей з півдня на північ
95 Деякі сучасні автори, як і М. Сперан-
ський, вважають, що Часослов є одним зі
списків втраченого “авторського” збірника
молитов Кирила Туровського, див.: Рогачев-
ская Е. Б. Цикл молитв Кирилла Туровского.
Тексты и исследования. – Москва, 1999. –
С. 19–23; Филипповский Г. Ю. Спасский
пергаменный молитвослов и истоки культуры
Ярославля начала XIII века // “Минувших
дней связующая нить”. Тезисы V Тихомиров-
ских чтений. – Ярославль, 1995. – С. 3–6.
96 Слива Е. Э. Часословы студийской тра-
диции в славянских списках XIII–XV веков
(классификация по особенностям состава) //
ТОДРЛ. – 1999. – Т. 51. – С. 102–104.
97 Срезневский И. И. Древние памятни-
ки... – Стб. 76.
98 Барсов Е. В. Харатейный список XIV в.
молитв Кирилла Туровского // Труды VII
археологического съезда в Ярославле. – Мос-
ква, 1892. – Т. 3. – С. 46–51; Моисеева Г. Н.
Судьба пергаменного Часослова, “уничто-
женного” в 1788 г. вместе со Спасо-Ярослав-
ским хронографом // ТОДРЛ. – 1993. – Т. 46. –
С. 316–319.
99 Соболевский А. И. Русские молитвы с
упоминанием западных святых // Его же.
Материалы... – С. 36.
100 Сперанський М. Н. Ярославський
збірник... – С. 29–36; Соболевский А. И.
Материалы... – С. 3, 13–15, 36–37; Его же.
Молитвы... – С. 2; Вздорнов Г. И. Искусство
книги в Древней Руси. Рукописная книга
Северо-Восточной Руси XII – начала XV ве-
ков. – Москва, 1980. – С. 30; Колесса О. По-
гляд... – С. 11, 19; Вергун Д. Н. Карпаторус-
ская литература... – С. 4.
101 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 236–237.
86 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
перевезено в ростовську або владимиро-суздальську землі, можливо, у
керівництво тамтешнім монастирям”102. Така передача могла відбутися
з приїздом у Залісся в другій половині XIII ст. київського митрополита,
вихідця з Галичини Кирила II. Адже, за твердженням Олега Творогова,
“саме Кирило і галицькі книжники, що супроводжували його у Новго-
род, познайомили Владимиро-Суздальську Русь не лише зі своїми літе-
ратурними навиками і традиціями, а й з деякими текстами”103.
О. Соболевський приділив особливу увагу молитвам, в яких виявив
зв’язок старослов’янської писемності з літургійною традицією Західної
Церкви, зокрема молитвам римського папи Григорія Великого (молитви
до апостола Петра, про визволення від розпусти та угасання плоті), Амв-
росія Медіоланського, Азбучній молитві, молитві проти диявола та ін. У
їх лексичному матеріалі він виявив подібність до словника Бесід святого
Григорія Великого на Євангелія, Київського Місалу, або Київських листків
(IX ст. чи X ст.)104 та апокрифічного Никодимового Євангелія (відомого у
давньоруських списках з XIII ст.)105. Олександр Раєвський, вслід за Ізмаї-
лом Срезневським та Олексієм Соболевським, пов’язав католицькі молит-
ви збірника з чесько-моравськими культурними впливами, зокрема з Са-
завським монастирем106. Деякі молитви, на думку славістів, безпосередньо
перекладені з латинського протографа. Я. Запаско відзначив у кодексі цін-
ний матеріал з давньослов’янської і староболгарської поезії, літературної
діяльності Кирила Туровського та історії апокрифа.
102 Бедина Н. Н. Часослов XIII в. из Спа-
со-Ярославского монастыря // ДР. – 2003. –
№ 2(12). – С. 70.
103 Творогов О. В. Кирилл... – С. 226.
104 Глаголичний рукопис, що є копією ка-
толицького тексту (сім аркушів з уривками
Апостольських читань і Місалу), створено
у Великій Моравії на основі латинського
джерела. Манускрипт віднайшов настоятель
Руської духовної місії в Єрусалимі архиман-
дрит Антонін (Капустін) під час перебування
у монастирі святої Катерини на горі Синай.
У 1872 р. манускрипт передано до бібліо-
теки Київської духовної академії (НБУ. –
ДА/П. 328). Поряд із глаголичними Синай-
ським Місалом XI ст. і Празькими уривками
(кінець XI або початок XII ст.), Київський Мі-
сал є важливим свідченням взаємин західної і
східної літургійних традицій періоду христи-
янізації Східної Європи. До наукового обігу
впровадив у 1874 р. І. Срезневський. Факси-
мільне видання: Німчук В. В. Київські глаго-
личні листки. – Київ, 1983 (електронний ва-
ріант: http://www.box.net/shared/367hlbbuoe).
105 Цю думку підтримали чеські славісти:
Vašica J. Literární památky epochy velkomoravské
(863–885). – Praha, 1996. – S. 147–158; Ejusdem.
Slovanská liturgie sv. Petra // Byzantinoslavica. –
Prague, 1939–1940. – Т. 8. – S. 313–332;
Ejusdem. Slovanská liturgie novĕ osvĕtlená
Kijevskými listy // Slovo a slovesnost. –
Prague, 1940. – Т. 6. – S. 65–77; Mareš F. W.
Cyrilometodějská tradice a slavistika. – Praha,
2000; Konzal V. Staroslověnské legendy českého
původu (Nejstarší kapitoly z dějin česko-ruských
kulturních vztahů). – Praha, 1976. Вацлав Кон-
зал також визнав галицько-волинське похо-
дження збірника, припустивши, що авторство
деяких його молитов належить безпосередньо
Мефодію, який писав їх під час ув’язнення у
швабському монастирі Ельванген або в Рей-
хенау у 870–873 рр.: Ejusdem. Staroslověnská
Modlitba proti ďáblovi // Europa Orientalis. –
Roma; Salerno, 1992. – No 2. – P. 171–231; Его
же. Старославянская молитва... – С. 77–79.
106 Срезневский И. И. Древние памятни-
ки... – Стб. 76; Раевский А. С. О Часослове
библиотеки Ярославского архиепископского
дома XIII в. // Труды XI археологического
съезда... – Т. 2. Протоколы. – С. 72–73.
87ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
18. Ліствиця Іоана Ліствичника (“Архівська Ліствиця”). Друга по-
ловина XIII ст. 103 арк. Папір почергово з пергаменом107, устав108. Зміст руко-
пису: збірник (неповний – починається з середини 3-го слова, закінчується
25-м словом) морально-аскетичних повчань ігумена Синайського монасти-
ря преподобного Іоана Ліствичника (525 – близько 609).
Попри уставний запис на арк. 86 – “в лѣ(т)” 1219 р., О. Соболевський,
вважаючи його пізнішим, відніс книгу до XIII–XIV ст. З ним погодились
П. Владимиров (“південноруський текст”), М. Волков, М. Дурново. У Ка-
талозі 1984 час створення рукопису уточнено на другу половину XIII ст.109
А. Кримський побачив у мові пам’ятки “акання”, відтак локалізував її
північноруським регіоном110. Натомість О. Соболевський вважав, що Лі-
ствиця є галицько-волинською, бо її мовні і палеографічні особливості у
загальних рисах подібні до Виголексинського збірника111. Цю думку при-
йняли І. Шляпкін і Я. Запаско (“елементи галицько-волинської вимови”)112.
М. Гальченко на основі лексичного аналізу пам’ятки висунула гіпотезу про
її написання на Афоні носієм південно-західного діалекту або на південно-
му заході Русі у межах сучасної України113.
19. Устав церковний (уривок)114. Остання чверть XIII ст. 8 арк. Перга-
мен, устав115. Зміст уривка: Херувимська пісня, яку виконують під час лі-
тургії Передосвячених Дарів. Надійшов з рукописами московського купця,
збирача давньоруських книг Олексія Хлудова.
Уривок зберіг запис XIII ст. (арк. 1 зв.) про створення книги за новго-
родського архиєпископа Климента (1276–1299). Однак не слід виключати
того, що рукопис міг бути створений і на початку XIV ст. На паперо-
вій обкладинці почерком XIX ст. позначено: “Типик, або Устав великої
церкви святої”, а також – “8 аркушів. О. П.”116. Це уточнення, найімовір-
ніше, залишив професор Казанської духовної академії Олексій Попов,
який першим описав уривок117. Короткий відгук про пам’ятку подав
О. Соболевський. На його думку, йдеться про невідомий з інших давньо-
руських кодексів чин новгородського Софійського собору, складений за
вказівкою архиєпископа Климента. При цьому “жодних особливостей
107 Гальченко М. Г. О датировке и особен-
ностях орнаментики Архивской Лествицы –
древнейшей восточнославянской рукописи,
написанной на бумаге и пергаменте (в про-
кладку) // Книга. Исследования и материа-
лы. – Москва, 1994. – Сб. 68. – С. 292.
108 РДАДА. – Ф. 181. – № 452.
109 Соболевский А. И. Два древних памят-
ника... – С. 94–105; Владимиров П. В. Об-
зор... – С. 115; Волков Н. В. Статистические
сведения... – С. 83; Дурново Н. Н. Введе-
ние... – С. 45; Каталог 1984. – С. 300–301.
110 Кримський А. Деякі непевні крітерії... –
С. 59–60.
111 Соболевский А. И. Два древних памят-
ника... – С. 99.
112 Шляпкин И. А. Русская палеография... –
С. 99; Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 237.
113 Гальченко М. Г. О датировке... – С. 296–
297.
114 Публікація пам’ятки: Лисицын М. Пер-
воначальный славяно-русский Типикон. –
Санкт-Петербург, 1911. – Приложения. –
С. 113–119 (фотознімок уривка).
115 ДІМ. – Хлуд. 16-д.
116 Каталог 1984. – С. 338.
117 Попов А. Описание рукописей и каталог
книг церковной печати библиотеки А. И. Хлу-
дова. – Москва, 1872. – С. 11–18.
88 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
новгородського наріччя в його правописі немає, а є ті, які присутні в ін-
ших галицько-волинських рукописах”118.
20. Євангеліє апракос короткий “Верковича” (“Палімпсест Верко-
вича”). Кінець XIII ст. 154 арк. Пергамен, устав119. Зміст кодексу: євангельські
читання на весь рік, місяцеслов (пам’яті Кирила Філософа, віднайдення мо-
щів папи Климента, перенесення мощів святого Миколая Мирлікійсько-
го), утрені недільні євангелія, покажчик євангельських читань заутрені від
Великодня до П’ятидесятниці. Надійшов зі збіркою рукописів сербського
археолога та етнографа Стефана Верковича.
Антон Никольський вважав, що кодекс переписав один книжник, хоча
не скрізь рівним почерком, Я. Запаско – що переписувачів було двоє120.
На арк. 71 зв.–72 вміщено запис XV–XVI ст. зі згадкою про князя Степана,
на арк. 153 – приписка переписувача без зазначення імені. У палімпсесті
збереглися заставки грецького рукопису та елементи змитого грецького
тексту старозавітних читань, написаного унціалом IX ст. Дослідники від-
значають українізми кодексу, тому “Євангеліє належить перу галицько-
волинського уродженця і переписане з південнослов’янського списку”121.
Такої ж думки П. Владимиров, М. Гальченко, А. Турілов122. Я. Запаско
вважає, що пам’ятка створена на півдні України123. Є також припущення
про її написання на Афоні вихідцем із галицько-волинського регіону124.
А. Кримський вважав рукопис буковинським125. Галицько-волинські осо-
бливості Євангелія відзначено в Каталозі 2002126.
21. Мінея святкова (уривок). Кінець XIII – початок XIV ст. 7 арк. Пер-
гамен, устав127. Зміст уривка: Мінея святкова у поєднанні з місяцесловом
(служби і вказівник пам’ятей на 21–23 травня, канон імператору Костянти-
ну та його матері Олені, вказівник пам’ятей на 1–6 червня, служба на пере-
несення мощів великомученика Феодора Стратилата, вказівник пам’ятей
на 9–11 червня, служба апостолам Варфоломію і Варнаві).
Є. Гранстрем віднесла уривок до південно-західного регіону128. У До-
датку до Каталогу 2002, в якому описано пам’ятки XI–XIII ст., що не уві-
йшли до Каталогу 1984 р., за уривком визнано імовірне галицько-волин-
ське походження129.
118 Соболевский А. И. Два древних памятни-
ка... – С. 94–95.
119 РНБ. – F. n. I. 99.
120 Никольский А. Описание русского
Евангелия XIV в. из собрания Верковича //
РФВ. – 1894. – № 4. – С. 277; Запаско Я. П.
Пам’ятки... – С. 257.
121 Никольский А. Описание... – С. 294.
122 Владимиров П. В. Обзор... – С. 115;
Гальченко М. Г. О написаниях... – С. 292–294;
Ее же. К истории письменности и языка
юго-западной Руси XII–XIV вв. Автореф...
канд. филол. наук. – Москва, 1989. – С. 4–5,
8–9; Турилов А. А. Древнерусские влияния
на книжность южных славян // ПЭ. – 2007. –
Т. 16. – С. 167.
123 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 257.
124 Максимович К. А., Турилов А. А. Афон
и Россия. Русские иноки на Афоне в XI–
XVII вв. // ПЭ. – 2002. – Т. 4. – С. 147–153.
125 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 53, 210, 231, 391.
126 Каталог 2002. – С. 605.
127 РНБ. – Q. 180.
128 Гранстрем Е. Э. Описание... – С. 48.
129 Каталог 2002. – С. 624–625.
89ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
22. Паремійник (уривок). Кінець XIII – початок XIV (?) ст. 2 арк. Перга-
мен, устав130. Зміст уривка: паремії Страсної суботи.
Уривок вилучено з корінця Мінеї службової XVI ст., привезеної з с. Біла
Криниця. Зміст пам’ятки визначив Микола Бубнов131, час її створення уточ-
нив Анатолій Турілов у Додатку до Каталогу 2002 (“у мові рукопису наявні
галицько-волинські особливості”132).
23. Тріодь пісна (уривок). Кінець XIII – початок XIV ст. 2 арк. Пергамен,
устав133. Зміст уривка: служби у суботу і неділю Сиропусного тижня, служ-
ба у вівторок першого тижня Великого посту.
На арк. 1 зв. сучасним рукописові почерком (переписувача?) написана
кирилична абетка від А до С. Першу згадку про уривок подав М. Волков,
який відніс його до галицько-волинської групи134. Зміст рукопису, час його
створення і мова – “давньоруська (з галицько-волинськими особливостя-
ми)” – уточнені в Каталозі 2002135.
24. Стихирар мінейний нотований (уривок)136. Кінець XIII – початок
XIV ст. 2 арк., складені зі шматочків, пришитих нитками до подвійного папе-
рового аркуша. Пергамен, устав, знаменна натоція137. Зміст: пісні у Навечір’я
Різдва Христового. Фрагмент віднайшов фольклорист і книгознавець Ювена-
лій Тиховський у рукописному Євангелії другої половини XVI ст., “виявлено-
му на хорах церкви у с. Старому Жукові Волинської губернії (біля Клевані),
у дяка Г-ча, який раніше служив у Дубенському”138. 1902 р. Ю. Тиховський
оприлюднив аркуші на XII Археологічному з’їзді у Харкові. Згодом вони,
можливо, зберігались у Волинському єпархіальному давньосховищі в Жито-
мирі, якому було подаровано віднайдене Євангеліє XVI ст. У 1926 р. філолог і
бібліограф Павло Симоні передав аркуші Українській академії наук.
Ю. Тиховський відніс уривок до XIII ст. Микола Геппенер (у своєму
описі назвав його Канонами Різдва Христового і Богородиці) та Люд-
мила Гнатенко139, вслід за Каталогом 1984, датували рукопис початком
130 БАН. – Белокриницкое. 62.
131 Бубнов Н. Ю. Русские и славянские пер-
гаменные рукописи Библиотеки АН СССР //
Материалы и сообщения по фондам Отдела
рукописной и редкой книги [БАН]. – Ленин-
град, 1978. – С. 207. Див. також: Бубнов Н. Ю.,
Мартынов И. Ф. К истории библиотеки Бело-
криницкой старообрядческой митрополии //
АЕ за 1972 г. – Москва, 1974. – С. 68–81.
132 Каталог 2002. – С. 643–644.
133 Вільнюс, Бібліотека Академії наук Лит-
ви імені Врублевських. – Ф. 19: Собрание Ви-
ленской публичной библиотеки. – № 19/10.
134 Волков Н. В. Статистические сведе-
ния... – С. 34.
135 Каталог 2002. – С. 663–664. Див. та-
кож: Турилов А. А. Заметки о кириллических
пергаменных рукописях собрания бывшей
Виленской публичной библиотеки (ф. 19 БАН
Литвы) // Krakowsko-Wileńskie Studia Slavi-
styczne. – Kraków, 1997. – Т. 2. – S. 140–142.
136 Публікація пам’ятки: Тиховский Ю. Два
(неполных) пергаментных листка из Волын-
ского(?) нотного Стихираря XII–XIII вв. //
ИОРЯС. – 1904. – Т. 9, кн. 1. – С. 107–109
(весь уривок, методом транслітерації без нот-
них знаків); Геппенер М. В. (за участю Візи-
ра М. П. та Шубинського Й. В.). Слов’янські
рукописи... – С. 45–46, 134. – Табл. 7 (арк. 2).
137 НБУ. – Ф. I, № 6713.
138 Тиховский Ю. Два (неполных) перга-
ментных листка... – С. 104.
139 Каталог 1984. – С. 369; Геппенер М. В. (за
участю Візира М. П. та Шубинського Й. В.).
Слов’янські рукописи... – С. 45; Гнатенко Л. А.
Ідентифікація часу написання українських
90 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
XIV ст. Ю. Тиховський вважав, що “за своїм походженням ці аркуші – з
великою імовірністю – волинські, за правописом – типово малоруські”.
Відсилаючись до публікації Ю. Тиховського, А. Кримський визнав регіо-
ном створення пам’ятки Південно-Східну Волинь, хоча не виключив та-
кож і Західної Київщини140.
25. Додатки до Галицького Євангелія 1114 р.141 Кінець XIII–XIV ст.
32 арк. Пергамен, устав. Оправлені разом з Тетраєвангелієм 1144 р. (арк. 229–
260)142. Зміст Додатків: євангельські читання (одинадцять читань недільної
утрені), місяцеслов, читання на різні треби, вказівки євангельських читань
на різні випадки, примітки щодо читання недільних євангелій і час читан-
ня кожного євангелиста, короткі оповіді про життя євангелистів, покаж-
чик гласів і недільних євангелій на весь рік. У місяцеслові – пам’яті бол-
гарської преподобної Параскеви Епиватської, названої П’ятниця (Петка),
пустельника і чудотворця Іоана Рильського, а також преподобного Феодо-
сія Печерського, князів Бориса і Гліба, перенесення мощів святого Миколая
Мирлікійського. У місяцеслові, який збігається з місяцесловом Тирновсько-
го Євангелія 1273 р.143 (він, на думку О. Лосєвої, є базовим для Додатків),
записані слов’янські назви місяців, а також деякі грецькі святі (наприклад,
преподобний єпископ лариський Ахіллій, мученики Асинкрит і Міропія),
не згадані у жодному іншому руському місяцеслові XII–XIV ст. Йдеться про
єдиний у складі давньоруських Євангелій-тетр місяцеслов, де вказуються
святі на всі дні року (423 пам’яті)144. Написаний, можливо, замість втраченої
частини Галицького Євангелія 1144 р.
На арк. 260 зв. прочитується запис польською мовою зі згадкою про га-
лицького єпископа (без імені). Лексичний аналіз тексту переконав О. Собо-
левського в його “галицько-волинському наріччі”145. А. Кримський вважав,
що Додатки написані уродженцем Придніпров’я або Східної Волині146.
26. Апостол апракос повний “Бибельський” (уривок)147. По-
чаток XIV ст. 36 арк. Пергамен, устав двох почерків148. Зміст кодексу:
канонічних манускриптів ХІV ст. Інституту ру-
копису Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського (за графіко-орфографіч-
ними особливостями письма) // Рукописна та
книжкова спадщина України (далі – РКСУ). –
Київ, 2005. – Вип. 10. – С. 240–262.
140 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 208, 210.
141 Публікація: Амфилохий (Сергиевский-
Казанцев), архим. Четвероевангелие... – Т. 3;
Соболевский А. И. Приложение... – 1884. –
№ 12, прибав. 2. – С. 58–59 (уривок з покаж-
чика).
142 ДІМ. – Син. № 404.
143 Порівняння цих місяцесловів див. та-
кож: Турилов А. А. Две забытые даты болгар-
ской церковно-политической истории IX в.
(К вопросу о формировании болгарского
варианта церковного месяцеслова в эпоху
Первого царства) // Palaeobulgarica. – Sofia,
1999. – № 1. – С. 16.
144 Лосева О. В. Периодизация древнерус-
ских месяцесловов ХI–XIV вв. // ДР. – 2001. –
№ 2(4). – С. 29–30; Ее же. Русские месяцесловы
XI–XIV вв. – Москва, 2001. – С. 38, 42, 53, 82–
83. За аналізом О. Лосєвої, у цьому календарі
яскраво виражені українські діалектні риси.
Переписувач узяв з тирновського джерела свід-
чення про болгарських святих задовго до по-
ширення їх культу у східних слов’ян.
145 Соболевский А. И. Очерки... – С. 32–34.
146 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 517.
147 Публікація пам’ятки: Apostolus By-
bliensis saec. XIV. Grammatisch-kritisch ana-
lysiert / Von Dr. Peter Kopkо // Denkschrift
91ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
апостольські читання на понеділок 6-го тижня – суботу 17-го тижня піс-
ля П’ятидесятниці. Знайдений на початку ХХ ст., якийсь час був влас-
ністю українського філолога П. Копка. 1924 р. його придбало Наукове
товариство імені Т. Шевченка у Львові від жительки Перемишля Софії
Копко, родичі якої походили з села Библо Старосамбірського району
Львівської області. До бібліотеки надійшов 1940 р. у складі рукописної
колекції Наукового товариства імені Т. Шевченка.
Назва походить від с. Библо, куди пам’ятка, найправдоподібніше,
потрапила з якогось василіянського монастиря: ним могли бути Лав-
рівський чи Добромильський монастирі149 або інша обитель, яка, за
церковним переданням, існувала у межах сучасного села Нове Місто.
П. Копко, який підготував до друку рукопис, у коментарях відніс його до
галицько-волинського регіону. Порівнявши кодекс з іншими пам’ятками
(зокрема, Галицьким 1144 р., Добриловим, Холмським, Волинським, Ти-
пографськими № 6 і № 7 Євангеліями та ін.), він визнав найбільшу по-
дібність Апостола до Галицького Євангелія 1266–1301 рр.150 Цю локалі-
зацію підтримали І. Свєнціцький, П. Бузук, М. Дурново, О. Князєвська,
Я. Запаско (походить з району Перемишля) та ін.151 Я. Запаско у напи-
санні заголовних літер уривка зауважив схожість із Пандектами Антіоха
1307 р., а в лексиці – очевидні українізми152. Давньоруська мова Апосто-
ла з галицько-волинськими особливостями відзначена у Каталозі 2002,
церковнослов’янська української редакції з галицько-волинськими осо-
бливостями – у Каталозі 2007153.
der Kaiserlichen Akademie der Wisenschaft.
Philosophisch-Historische Klasse. – Wien,
1912. – Bd. 55, No 1. – S. 32–103 (електрон ний
варіант: http://www.archive.org/stream/denk-
schriften55stuoft#page /n9/mode/1up).
148 Львівська національна наукова бібліоте-
ка України імені В. Стефаника, відділ рукопи-
сів. – НТШ № 801.
149 Збірка рукописів і давніх книг василі-
янського монастиря святого Онуфрія у До-
бромилі, разом зі збірками василіянських
Лаврівського, Бучацького і Львівського мо-
настирів, свого часу була чи не найбільшою
монастирською бібліотекою в Галицькій
землі, див.: Головацкій Я. Коротка відомость
о рукописах славянских и руских находя-
щихся в книжници Монастиря Св. Василія
Вел. у Львові // Русалка Дністровая. – Будим,
1837. – С. 123–124; Chotkowski W. Redukcje
monasterów bazyljańskich w Galicji. – Kra-
ków, 1922. – S. 11–12; Кольбух М. М. Істо-
рія формування збірки кириличних руко-
писних книг відділу рукописів Львівської
наукової бібліотеки ім. В. Стефаника //
РКСУ. – 2005. – Вип. 10. – C. 264, 269;
Швед М. Василіянський монастир Святого
Онуфрія у Лаврові. – Львів, 2007.
150 Apostolus Bybliensis... – S. 1–8. П. Копко
порівняв кодекс з іншими давньоруськими, зо-
крема Кристинопольським, і південнослов’ян-
ськими рукописними Апостолами, зазначив-
ши у кодексі з с. Библо нетрадиційне розмі-
щення апостольських читань.
151 Свєнціцький І. Нариси... – С. 41, 45; Бу-
зук П. А. Нарис... – С. 20; Дурново Н. Н. Вве-
дение... – С. 74; Князевская О. А. О букве ω в
рукописи Быбельского Апостола // Русистика.
Славистика. Индоевропеистика. К 60-летию
А. А. Зализняка. – Москва, 1996. – С. 276–
281; Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 252;
Баб’як П. Г. Збірка рукописів бібліотеки
НТШ у Відділі рукописів Львівської наукової
бібліо теки ім. В. Стефаника НАН України //
Бібліотека Наукового товариства ім. Шевчен-
ка: Книги і люди. – Львів, 1996. – С. 46–47.
152 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 252.
153 Каталог 2002. – С. 137; Каталог 2007. –
С. 11–12.
92 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
27. Євангеліє апракос повний “Полікарпове”154 1307 р. 122 арк. Перга-
мен, устав, кілька почерків155. Зміст рукопису: євангельські читання на весь
рік, дванадцять страсних читань, місяцеслов (пам’яті Кирила Філософа,
князів Бориса і Гліба, Покрову Богородиці, перенесення мощів святого Ми-
колая Мирлікійського, свячення церкви великомученика Георгія в Києві
або Кипарисі), утрені недільні читання, три вказівники читань на особливі
випадки. Рукопис потрапив на Московський печатний двір до 1679 р., звід-
ти у 1788 р. надійшов до Синодальної бібліотеки.
На арк. 122 зв. переписувач – “раб божій многогрѣшный поп Поли-
карп” залишив запис про закінчення роботи 1307 р. у день святого мучени-
ка Фелікса. А. Кримський та І. Шляпкін віднесли рукопис до білоруської чи
псковської156, І. Свєнціцький – білоруської, П. Владимиров – південнорусь-
кої, І. Ягич – південноруської або південно-західної писемності157. О. Со-
болевський, Г. Воскресенський, М. Волков, О. Покровський, В. Микитась,
О. Лосєва назвали кодекс галицько-волинським158. Ю. Шевельов вважав міс-
цем створення Волинь, Я. Запаско – західні землі України159. У Каталозі 2002
вказівка на галицько-волинські особливості рукопису відсутня.
28. Євангеліє апракос короткий “Пантелеймонове”160 1317 р. 128 арк.
Пергамен, устав161. Зміст кодексу: євангельські читання від Великодня до су-
боти Страсного тижня, місяцеслов (пам’яті князів Бориса і Гліба, перене-
сення мощів святого Миколая Мирлікійського), вказівник читань, недільні
читання162. Придбане у 1763 р.
На арк. 128 залишено запис переписувача – поповича Єська про рік
створення рукопису та ім’я замовника – Пантелеймона Мартиновича. Пів-
денноруським назвав кодекс П. Владимиров163, західноруським – О. Соболев-
ський164. Л. Жуковська припустила його галицько-волинське походження,
Я. Запаско – західноукраїнське165. У Каталозі 2002 вказівка на галицько-во-
линські особливості рукопису відсутня.
154 Публікація пам’ятки: Калайдович К. Ф.
Иоанн, екзарх Болгарский... – С. 28, 32, 107–
108, 112 (уривки); Буслаев Ф. И. Историчес-
кая хрестоматия... – С. 97–114 (уривки).
155 ДІМ. – Син. 740.
156 Кримский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 54; Його ж. Деякі непевні кріте-
рії... – С. 12–15; Шляпкин И. А. Русская па-
леография. – С. 99.
157 Свєнціцький І. Нариси... – С. 48; Влади-
миров П. В. Обзор... – С. 115; Ягич И. В. Кри-
тические заметки... – С. 170.
158 Соболевский А. И. Очерки... – С. 34–40; Его
же. Лекции... – С. 15; Воскресенский Г. А. Харак-
теристические черты... – С. 39; Волков Н. В. Ста-
тистические сведения... – С. 34; Покровский А. А.
Древнее псковско-новгородское наследие... –
С. 26, 144, 177, 178; Микитась В. Л. Украинская
литература [XIV–XVI вв.] // История всемирной
литературы. – Москва, 1985. – Т. 3. – С. 487; Ло-
сева О. В. Русские праздники... – С. 9.
159 Шевельов Ю. Історична фонологія... –
С. 296; Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 246.
160 Публікаця пам’ятки: Срезневский И. И.
Древние памятники... – Приложение. Снимки с
памятников. – Санкт-Петербург, 1866. – Табл. 38
(три фрагменти); Пергаменные рукописи Би-
блиотеки Академии Наук СССР: Описание... –
Иллюстрации, № 30 (знімок арк. 68 зв.).
161 БАН. – № 34.5.22.
162 Не плутати цю пам’ятку з Пантелеймо-
новим Євангелієм кінця XII – початку XIII ст.
з мініатюрами, що зображають святих Панте-
леймона і Катерину (РНБ. – Соф. 1).
163 Владимиров П. В. Обзор... – С. 115–116.
164 Соболевский А. И. Лекции... – С. 15.
165 Жуковская Л. П. О возможном родстве... –
С. 140; Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 250.
93ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
29. Часослов XIV ст. 146 арк. (без початку і закінчення). Пергамен, устав
двох почерків166. Зміст рукопису: повсякденні служби добового кола.
Думку про галицько-волинське походження пам’ятки відстоював О. Со-
болевський167. А. Кримський та І. Свєнціцький пов’язали кодекс з Північ-
ною або Західною Руссю168. І. Ягич відзначив у ньому риси південноруської
мови, віднісши його до Києва169, Я. Запаско, враховуючи наявність у тексті
галицизмів170, – до Західної України.
30. Євангеліє апракос повний “Ковровське”. Друга половина XIV ст.
148 арк. (без початку і закінчення). Пергамен і папір, устав двох почерків,
третім почерком підписані мініатюри171. Зміст рукопису: євангельські чи-
тання на весь рік (збережено читання від Великодня до П’ятидесятниці,
з вівторка після П’ятидесятниці до Нового літа – початку богослужбо-
вого року, від Нового літа до посту, на Страсну неділю) і місяцеслов. На
арк. 1 зберігся незакінчений замальовок дванадцяти апостолів – елемент
композиції “Зішестя Святого Духа на апостолів”. На арк. 1 зв. вміщено
чотирифігурну композицію: Іоан Богослов диктує Євангеліє учневі Про-
хору на острові Патмос, у лівому верхньому куті – поясне зображення
архангела Михаїла з розгорнутим сувоєм, у правому – півфігура Христа
в сегменті небесної сфери. Рукопис придбано у 1966 р. в Коврові Влади-
мирської області від Єремея Малкіна.
Почерки переписувачів справляють враження належності до різних
шкіл книгописання. Мініатюри вказують на замовника або храм, для
якого призначався рукопис. Цікаву інформацію подають три записи пів-
уставом XIV ст.(?) про земельні дарування, в яких згадуються деякі імена
та населені пункти. На думку А. Турілова, запис про надання десятини
церкві Богородиці в Лушнево з повідомленням про княгиню Настасью
зробив слуцький князь Семен Михайлович (†1505), одружений з Анастасі-
єю Іванівною Мстиславською172. Лушнево (Лушнева?), можливо, відповідає
сучасному Люшеву на північному сході від Слоніма Гродненської області
Білорусі. Очевидно, в кінці XV – на початку XVI ст. рукопис знаходився у
Південно-Західній Білорусі. Його перший опис, датування і локалізація
належать Л. Жуковській (“яскраві прикмети рукопису з південно-захід-
них областей давньої Русі”)173, вивчення мініатюр і малюнка – Д. Ліхачову
та О. Поповій174. Я. Запаско повторив філологічні висновки Л. Жуковської
(“часте написання нового ѣ... змішання букв в і оу на місці етимологічного
166 РНБ. – Q. n. I.99.
167 Соболевский А. И. Очерки... – С. 46–48.
168 Кримський А. Деякі непевні крітерії... –
С. 21–24; Свєнціцький І. Нариси... – С. 62.
169 Ягич И. В. Критические заметки... – С. 14.
170 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 257.
171 Санкт-Петербург, Інститут російської
літератури Російської академії наук (Пуш-
кінський дім), древлехранилище. – P. IV. –
Оп. 25. – № 30.
172 Каталог 2002. – С. 282.
173 Жуковская Л. П. Пергаменная руко-
пись XIV в. из собрания Пушкинского Дома
(Новое приобретение) // ТОДРЛ. – 1968. –
Т. 23. – С. 309; Ее же. Пергаменные рукописи
Пушкинского дома // ТОДРЛ. – 1969. – Т. 24. –
С. 376.
174 Лихачев Д. С. Новые открытия памят-
ников русской письменности и литературы //
Вестник АН СССР. – Москва, 1972. – № 4. –
С. 56–57; Попова О. С. Галицко-волынские
миниатюры... – С. 313.
94 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
е”)175. Історії рукопису та його мініатюрам присвячені статті В. Пуцка, який
відзначив рису, характерну для ілюмінованих галицько-волинських кодек-
сів: розміщення вхідних мініатюр на початку апракосних Євангелій176. Га-
лицько-волинські лексичні особливості пам’ятки визнано у Каталозі 2002177.
31. Євангеліє апракос повний “Луцьке”178. Друга половина XIV ст. 262 арк.
Пергамен, устав двох (?) почерків179. Зміст рукопису: євангельські читання на
весь рік, місяцеслов зі слов’янськими назвами десяти місяців (пам’яті Мефо-
дія Моравського, освячення церкви великомученика Георгія в Києві або Ки-
парисі, перенесення мощів святого Миколая Мирлікійського і татарської на-
вали на Русь або, за новішою версією, нападу аварів на Константинополь180),
утрені недільні євангелія, приписані пізніше стовпи утреніх недільних чи-
тань з гласами Октоїха. Кодекс належав віддавна не існуючому Спаському
Красносельському монастиреві біля Луцька (нині територія в межах міста).
На окремих аркушах рукопис заповнений уставом XV ст. У припис-
ках уставом і півуставом і різними почерками XV–XVI ст. згадано луцького
єпископа Олексія (арк. 42; тут же подано перелік церковного майна Спась-
кого Красносельського монастиря); вкладну Порфирія, сина Івана, онука
Васька Кирдеєвича181 та його дружини Настасьї (арк. 153 зв.); вкладну пана
Олизара Кирдеєвича, маршалка Волинської землі, луцького старости (за-
пис 1483 р.)182 та його дружини Федосьї (арк. 153 зв., 205); вкладну пінського
князя Михаїла Костянтиновича, старости володимирського (арк. 262), які
175 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 52, 56,
267–268.
176 Пуцко В. Г. Ковровское евангелие //
Рождественские чтения. – Ковров, 1994. –
Вып. 1. – С. 66–74; Его же. Галицко-волынское
Евангелие из Коврова (болгарско-украинские
параллели в книжном искусстве XIV в.) // Го-
дишник на Софийския университет “Св. Кли-
мент Охридски”: Центьр за славяно-визан-
тийски проучвания “Ив. Дуйчев”. – София,
1995–1996. – Т. 88(7). – С. 139–149, 275–283.
177 Каталог 2002. – С. 279.
178 Публікації див.: Луцьке Євангеліє XIV
століття. – Київ, 2011 (факсиміле); Бузук П. А.
З історичної діалектології української мови.
Говірка Луцької Євангелії XIV в. // Збір-
ник Комісії для дослідження історії україн-
ської мови. – Київ, 1931. – Т. 1. – С. 113–135
(уривки); Соболевский А. И. Приложение... –
1885. – № 1, прибав. 2. – С. 68–75 (уривки);
Ковязина М. Месяцеслов славянского апра-
косного Евангелия: сентябрь // Palaeobulgari-
ca. – 1997. – No 3. – С. 33–53 (місяцеслов).
179 РДБ. – Рум. 112.
180 Лосева О. В. Русские месяцесловы... –
С. 10.
181 У грамоті галицько-волинського князя
Юрія Болеслава Тройденовича (1306/1308–
1340) генеральному магістру Тевтонсько-
го ордену Теодорику з Альденбурґа від 20
жовтня 1335 р. згадано Васька Кудиновича
або Кудриновича (Купчинський О. Акти... –
С. 185–186). За гіпотезою О. Востокова, це і
є Васько Кирдеєвич. Натомість, вірогіднішим
виглядає його ототожнення з Васьком Кирде-
євичем, який зазначений у письмовій поруці
1388 р. луцького князя Федора Даниловича
(близько 1365 – після 1437) польському коро-
лю Владиславу II Ягайлу (1351–1434) за пана
Олехна із запевненням про його вірну службу
(Краків, Бібліотека Чарторийських). Уривок
цього документа зі згадкою про Васька Кир-
деєвича див.: Крымский А. Е. Украинская
грамматика... – С. 502.
182 Запис див.: 1483 и 1486. Отказные запи-
си Олизара и Порфирия Кирдеевичей Луцко-
му Красносельскому Спасскому монастырю,
на села с угодьями и десятины // Акты,
относящиеся к истории Западной России,
собранные и изданные Археографическою
комиссиею. – Санкт-Петербург, 1846. – Т. 1:
1340–1506. – С. 104–105.
95ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
віддали монастирю землі, а також польського короля Казимира та єпис-
копа Євфимія (арк. 262), ігумена Спаського Красносельського монастиря
Феодосія, колишнього кременецького протопопа (арк. 262 зв.). Записи мо-
жуть свідчити на користь створення пам’ятки в самому монастирі. Єпис-
коп Олексій, за твердженням митрополита Макарія (Булгакова), займав
кафедру в Луцьку на початку XV ст.: близько 1429 р. він уклав опис майна
Спаського Красносельського монастиря183. О. Соболевський запис про Пор-
фирія Кирдеєвича датував XIV–XV ст., В. Розов – початком (першою чвер-
тю) XV ст.184. За О. Востоковим, позаяк у записах відзначені історичні особи,
а владика Євфимій був луцьким єпископом, можна припустити місцеве
походження пам’ятки (“у мові помітний перехід з чисто слов’янського у
малоруський або руснацький діалект, який використовують на Волині”185).
До цієї думки схилялись також Олексій Соболевський, Помпей Батюшков,
Павло Бузук, Микола Каринський, Лідія Жуковська186. А. Кримський назвав
кодекс волинським187.
б) галицько-волинські рукописи XII–XIV ст., що зберігаються в євро-
пейських зібраннях
32. Євангеліє (“Градецький уривок”)188 XIII(XIV?) ст. 1½ арк. Пергамен,
устав189. Зміст уривка: євангельські читання з Марка, Іоана (арк. 1) і Луки
(арк. 2). Виявлений у 1854 р. у Градці Кралові в палітурці кириличого руко-
пису XV ст., до музею передав чеський філолог-славіст Вацлав Ганка.
В. Ганка припустив, що уривок є частиною старослов’янського рукопи-
су, переписаного в Чехії у XII ст., можливо з останніх пам’яток Сазавського
монастиря, богослужбові традиції якого у XIV ст. відновлював празький
Емауський монастир190. Цю гіпотезу підтримав А. Будилович191. Однак, на
183 Макарий (Булгаков), митр. История... –
Т. 4, кн. 3. – С. 215. Це свідчення підтвердже-
но: Зубрицкий Д. И. Критико-историческая по-
весть временных лет Червонной или Галицкой
Руси. – Москва, 1845. – Приложение. – С. 7.
Див. також: 1429. Опись Луцкого Красносель-
ского Спасского монастыря // Акты... – С. 47.
184 Каталог 2002. – С. 296–297.
185 Востоков А. Х. Описание... – С. 178, 176.
186 Соболевский А. И. Очерки... – С. 40–46;
Волынь. Исторические судьбы Юго-Запад-
ного края / Изд. П. Н. Батюшковым. – Санкт-
Петербург, 1888. – С. 63, 107, 129; Бузук П. А.
З історії... – С. 113–135; Каринский Н. М.
Историческая хрестоматия по древне-цер-
ковнославянскому и русскому языкам. – Пе-
троград, 1914. – С. 41–42; Жуковская Л. П. О
возможном родстве... – С. 140; Ее же. Тек-
стология... – С. 38–39, 53, 57, 77, 91. Опис
пам’ятки див. також: Bańczerowski J. Исследо-
вание о языке Луцкого Евангелия XIV века //
Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungari-
cae. – Budapest, 1971. – Vol. 17. – P. 1–44.
187 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 210.
188 Публікація уривка: Hanka V. Hadecký zlo-
mek staroslovanských nedĕlnich evangelii // Ča-
sopis českého Musea. – Praha, 1854. – Roč. 28. –
S. 66–68 (електронний варіант: http://books.
google.com/books?id=LX3RAAAAMAAJ&prin
tsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false).
189 Прага, Народний музей (далі – ПНМ). –
Fragm. 15 (шифр за публікаціями XIX – по-
чатку XX ст.).
190 Hanka V. Sazavoemautinum Evangelium
nunc Remense. – Praha, 1846. – P. V; Ejusdem.
Hadecký zlomek... – S. 70; Ejusdem. O ostatcích
slovanského bohoslužení v Čechách. – Praha,
1859. – S. 5–6.
191 Будилович А. С. Общеславянский язык,
в ряду других общих языков древней и новой
Европы. – Варшава, 1892. – Т. 2. – С. 135.
96 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
думку О. Востокова, пам’ятка засвідчує руський правопис XIII ст.192 О. Со-
болевський відніс уривок до галицько-волинських пам’яток193. Опис подали
Віктор Істрин та Олександр Яцимирський, які визнали уривок фрагментом
південноруського тексту з так званими галицько-волинськими рисами194.
А. Кримський також згадав його як імовірно галицький195.
33. Євангеліє апракос (короткий?) XIII (XIV ?) ст. 53 арк. Без почат-
ку і закінчення. Пергамен, устав196. Зміст рукопису: євангельські читання
на весь церковний рік, перше зі збережених читань – на вівторок Світлого
тижня, останнє – вівторок 11-го тижня.
За оцінкою О. Яцимирського, рукопис написаний південноруським
правописом, подібним до інших кодексів з так званими галицько-волин-
ськими рисами197.
34. Апостол апракос повний XIII в. 164 арк. Без початку і закінчення.
Пергамен, устав двох почерків198. Зміст рукопису: апостольські читання на
весь рік, місяцеслов з тропарями, читання на окремі дні, загальні служби,
антифони.
У кодексі вміщено доповнення XV ст. іншим почерком, близьким до
скоропису. Його стисло описав О. Яцимирський, відзначивши південно-
руський правопис, подібний до Градецького уривка199.
35. Євангеліє апракос “Софійське”. Друга половина XIII ст. 26 арк., без
початку і закінчення. Пергамен, устав200. Зміст рукопису: євангельські чи-
тання на окремі дні церковного року.
Уривок вперше згадав О. Соболевський, приділивши головну увагу
його мові, визначивши її як середньоболгарську з численними русизма-
ми. В останніх він зафіксував риси галицько-волинського наріччя і чимало
живих народних елементів. “Софійське Євангеліє, попри те, що воно се-
редньоболгарське, у своїй мові показує значну подібність до Євсевієвого
Євангелія 1283 р., переписувач першого списував із середньоболгарського
оригіналу, а переписувач другого – з руського”. При цьому автор нагадав
часті подорожі русинів до Болгарії і болгар на Русь; серед них могли бути
книжники, які “займалися переписом книг, вносячи до текстів особливості
своєї змішаної мови. Їх особливості є частими і в молдавських пам’ятках”.
О. Соболевський припустив, що Софійське Євангеліє написане в одному з
болгарських поселень, сусідніх із руськими, – в Молдавії або на Буковині,
192 Востоков А. Х. Филологические наблю-
дения... – С. 216–217.
193 Соболевский А. И. Очерки... – С. 48.
194 Истрин В. М. Отчет командированно-
го за границу за вторую половину 1894 г. //
ЖМНП. – 1896. – № 9. – С. 12–14; Яцимир-
ский А. И. Описание южно-славянских и рус-
ских рукописей заграничных библиотек //
СОРЯС. – 1921. – Т. 98. – С. 585–586.
195 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 210 д.
196 Бухарест, Бібліотека Румунської академії
наук. – Slav. № 5 (шифр за публікаціями XIX –
початку XX ст.).
197 Яцимирский А. И. Славянские и русские
рукописи румынских библиотек // СОРЯС. –
1905. – Т. 79. – С. 88–91.
198 Лейпціг, Міська бібліотека. – Slav. 4
(шифр за публікаціями XIX – початку XX ст.).
199 Яцимирский А. И. Описание... – С. 521–
525.
200 НБС. – № 199 (шифр за публікаціями
XIX – початку XX ст.).
97ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
які у XIII ст., “хоча були в більшій чи меншій залежності від галицького
князя, в церковному відношенні підкорялися болгарському патріархо-
ві”201. Як бачимо, Софійське Євангеліє, відмінне від апракосного Євангелія
XII–XIII ст. (див. II. а. 7), 14 аркушів якого зберігається у Софії. Міркування
О. Соболевського опосередковано доповнив Ю. Шевельов, відзначивши вза-
ємовпливи давньоукраїнської і староболгарської мов: “Контакти з болгара-
ми відбувалися на двох рівнях. З одного боку, вочевидь, існувало змішане
протоукраїнсько-протоболгарське населення в Семигороді, який у XIII ст.
межував із зоною болгарського впливу, а також, можливо, у пониззі Дунаю,
звідки – наявність периферійних контактів між обома мовами. З другого
боку, певний різновид болгарської мови використовувався як мова Церкви
та літератури в цілій країні (Русі – В. Л.), де, мабуть, налічувалося й чимало
болгарських священиків...”202. А. Кримський відніс рукопис до Буковини203.
36. Патерик “Скалігерів”204. Друга половина XIII ст. 200 арк. Пергамен,
устав, без початку і закінчення205. Зміст рукопису: монастирський збірник
молитов і 475-ти житійних повчань, серед них – слово святого Ларіона, сло-
во про цей світ, дев’ять запитань і відповідей “Да како восприяли суть пра-
ведници”, слово Іоана пресвітера на Преображення, слово Іоана Феолога
про Успіння Богородиці, слово святого Єпіфанія, Шестоднев Іоана екзарха,
слово святого Іоана Златоуста про смокву і казання про Адама, сім повчань
Климента Охридського та ін. Наприкінці збірника вміщено життєписи
єгипетських аскетів.
А. Турілов, запевняючи, що кількість рукописів XII–XIII ст. з галицько-
волинськими орфографічними особливостями доволі значна, відніс до них
і Патерик206. Він зберігається серед дванадцяти староруських та російських
кодексів XIII–XVIII ст. з колекції рукописів французького гуманіста-філо-
лога Жозефа Скалігера. В описі збірника зауважено нетипову для давньо-
руських патериків структуру. Спільні лексичні риси з цим кодексом має
ще один рукопис, що зберігається у Лейдені, – Каноник з пасхалією і ка-
лендарем207, датований 1331–1332 рр.208 Місяцеслов Каноника близький до
місяцесловів Холмського, Луцького і Лавришівського Євангелій, проте, на
відміну від них, має пам’ять святого князя Володимира Великого (близько
960/963–1015)209.
201 Соболевский А. И. Две замечательные
рукописи... – С. 6–14.
202 Шевельов Ю. Історична фонологія... –
С. 275.
203 Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 206, 210.
204 Публікація пам’ятки: Мейер Х. Славян-
ские рукописи Лейденской университетской
библиотеки в Нидерландах // АЕ за 1977. –
Москва, 1978. – С. 260–261 (уривки).
205 Лейден, Університетська бібліотека
(далі – ЛУБ). – Sсal. 74.
206 Турилов А. А. Литература Киевской
Руси. Галицкая епархия: Церковно-Научный
Центр “Православная Энциклопедия” // www.
sedmitza.ru/text/443505.html.
207 ЛУБ. – Sсal. 38 В.
208 Опис у: Van den Baar A. H. Russian сhurch
Slavonic kanonnik (1331–1332). A comparative
textual and structural study including an analysis
of the Russian computus. (Scaliger 38 B, Leyden
University Library). – The Hague; Paris, 1968;
Мейер Х. Славянские рукописи... – С. 261–
262.
209 Лосева О. В. Русские месяцесловы... –
С. 383.
98 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
37. Псалтир (уривок)210 XIII – початок XIV (?) ст. 1 подвійний арк. Пер-
гамен, устав211. Зміст рукопису: уривок 118-го вірша. Знайдений у палітурці
богослужбової книги XVI ст.
О. Соболевський відніс уривок до галицько-волинської писемності212.
Його підтримав О. Яцимирський (“рукопис малоруський з т. зв. галицько-во-
линськими рисами”213). М. Сперанський виявив у ньому елементи стародав-
нього оригіналу, а також місцеві лексичні форми і часту зміну е та ѣ, оу і в214.
38. Євангеліє апракос короткий (уривок)215. Середина XIII – початок
XIV (?) ст. 2 арк. Пергамен, устав216. Зміст уривка: євангельські читання з
Іоана, Матвія і Послання апостола Павла до коринтян. Знятий з палітурки
латинського Служебника XV ст.
М. Сперанський припустив, що аркуші є частиною короткого апракос-
ного Євангелія або якоїсь богослужбової книги, в яку входили окремі не-
дільні читання. У мові уривка він зауважив “південноруські елементи, що
зустрічаються в описаних проф. Соболевським пам’ятках”217. Микола Шля-
ков звернув увагу на особливий порядок читань, що може ріднити уривок
з латинськими текстами, у чому побачив сліди давніх чесько-руських пи-
семних зв’язків218. О. Яцимирський відзначив південноруське письмо з так
званими галицько-волинськими рисами219.
39. Повчання Єфрема Сирина (уривки)220. Кінець XIII – перша чверть
XIV ст. 4 арк. Пергамен, устав, два почерки221. Зміст рукопису: слова Єфрема
Сирина “До брата занепалого і про покаяння”, “Про покаяння і майбутній
суд”. Надійшли зі збіркою рукописів Перемишльської греко-католицької
капітули, де аркушами обклеєно книгу записів за 1699 р.
Ярослав Гординський вважав аркуші частиною двох рукописів, пере-
писаних у Галицько-Волинській Русі з якогось давньоболгарського оригі-
налу222. Ю. Шевельов відніс їх до 1300–1325 рр., вважаючи, що вони були
написані в Києві або на Волині, а пізніше скопійовані в Перемишлі223. Їх
описав також Я. Щапов224.
210 Публікація пам’ятки: Сперанский М. Н.
Пергаменные отрывки русских рукописей в
Праге // РФВ. – 1890. – № 3. – С. 98–100.
211 ПНМ. – Fragm. 19 (шифр за публікація-
ми XIX – початку XX ст.).
212 Соболевский А. И. Очерки... – С. 66–67.
213 Яцимирский А. И. Описание... – С. 579–
581.
214 Сперанский М. Н. Пергаменные
отрывки... – С. 87–92.
215 Публікація пам’ятки: Сперанский М. Н.
Пергаменные отрывки... – С. 101–104.
216 ПНМ. – Fragm. 18 (шифр за публікація-
ми XIX – початку XX ст.).
217 Сперанский М. Н. Пергаменные
отрывки... – С. 92.
218 Шляков Н. О пражском отрывке Еванге-
лия // РФВ. – 1900. – № 3–4. – С. 297–299.
219 Яцимирский А. И. Описание... – С. 583–
584.
220 Публікація пам’ятки: Гординський Я.
Слова св. Єфрема Сиріна в перемиських
перґамінових листках поч. XIV в. // ЗНТШ. –
1918. – Т. 126–127. – С. 185–190 (два аркуші).
221 Державний архів у Перемишлі (далі –
ДАП). – Fragm. 1.
222 Гординський Я. Слова... – С. 208–209.
223 Шевельов Ю. Історична фонологія... –
С. 293–298.
224 Щапов Я. Восточнославянские и юж-
нославянские рукописные книги в собраниях
Польской Народной Республики. – Москва,
1976. – Ч. 2. – С. 65–67. Я. Щапов описав ще
два фрагменти, які можуть нас зацікавити.
Це 2 арк. зі Збірника євангельських повчань
кінця XIII – першої чверті XIV ст., вилучені
99ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
40. Євангеліє апракос повний “Лавришівське”. Кінець XIII – початок
XIV ст. (1329 р.?225). 183 арк. Пергамен, устав226. Зміст рукопису: євангельські
читання на всі дні церковного року (на шість тижнів Великого посту – лише
суботні і недільні читання), місяцеслов (пам’яті преподобного Феодосія
з обкладинки книги записів Перемишль-
ської капітули за 1728 г. (ДАП. – Fragm. 2);
10 арк. Євангелія апракос короткого другої
половини XIV ст. із записом переписувача (?)
Петра-чернеця – на арк. 17 печатка з гербом
роду Замойських (Варшава, Національна бі-
бліотека. – БО3. 154): Щапов Я. Восточно-
славянские и южнославянские рукописные
книги... – Ч. 1. – С. 53–54; Ч. 2. – С. 67–68.
Про фрагмент Євангелія див. також: Рогов А.
Кириллические рукописи в книгохранилищах
Польши // Studia Zródłoznawcze. – Warsawa;
Poznań, 1969. – Т. 14. – S. 154. Мова цих поки
не досліджених уривків подібна до згаданого
Повчання Єфрема Сирина. “Кириличні руко-
писи у зібраннях сучасної Польщі пов’язані
переважно із землями Польсько-Литовської
держави... тут вони або створювались, або
були у вжитку, виявляючи специфіку цих
земель у формі заміток на полях, поправок,
доповнень, проб пера тощо. Найбільшу час-
тину складають пам’ятки, що походять з
південно-східних воєводств” (Rękopisy cer-
kiewnosłowiańskie w Polsce: Katalog. Wyd. 2,
zmienione / Oprac. A. Naumow oraz A. Kaszlej
przy współpracy E. Naumow i J. Stradomskie-
go. – Kraków, 2004. – S. V). Нині у Польщі
церковнослов’янські рукописи руської редак-
ції зберігаються у 30 бібліотечних і майже
20 приватних колекціях, однак це лише час-
тина тієї спадщини, яка знаходилась тут до
XIX–XX ст. Про драматичну долю церковної
писемності давньої Русі та її значні втрати у
Польщі див.: Вальчак-Миколайчакова М. Ки-
риличні рукописи у фондах бібліотек Познані
та околиці // Вісник Львівського університе-
ту. Серія книгознавство, бібліотекознавство
та інформаційні технології. – Львів, 2008. –
Вип. 3. – С. 262–267.
225 Л. Жуковська запропонувала цю дату на
основі найранішого запису (арк. 88), у якому
зазначені земельні надання Юрія Болковича
для збудованої його заходами церкви святого
Миколая у Лавришівському монастирі по-
велінням “христолюбивого князя Михаила
Кедиминовича”: Жуковская Л. П. Типоло-
гия... – С. 208. Текст вкладної грамоти див.:
Востоков А. Х. Описание... – С. 124, № 70; Ро-
зов В. Українські грамоти. – Київ, 1928. – Т. 1:
XIV в. і перша половина XV в. – С. 7–9, № 4. У
приписці до запису вказано про Коріята, “князя
новогородського”, і 1329 р. Отже, йдеться про
представника русько-литовського роду Геди-
міновичів – Коріята-Михаїла (1308 – близько
1362), князя волинського, волковисько го і но-
вогрудського, нащадки якого правили на Воли-
ні, Поділлі, у Карпатській Русі та Молдавії. В
історіографії створення рукопису пов’язують
також з кінцем XIII – початком XIV ст. Див.:
Востоков А. Х. Описание... – С. 126; Срезнев-
ский И. И. Древние памятники... – Стб. 205;
Friedelówna T. Ewangeliarz Ławryszewski.
Monografia zabytku. – Wrocław; Warszawa;
Kraków; Gdańsk, 1974. – S. 5–6; Александро-
вич В. Smorąg-Różycka Małgorzata. Ewangeliarz
Ławryszewski. – Kraków, 1999. – 158 s., il. //
Український археографічний щорічник. Нова
серія. – Київ; Нью-Йорк, 2004. – Вип. 8–9.
(Український археографчічний збірник. –
Т. 11–12). – С. 723–728; Лосева О. В. Русские
месяцесловы... – С. 6. Йосиф Перфольф від-
ніс пам’ятку до середини XIV ст. Див.: Отчет
ординарного профессора имп. Варшавского
университета И. И. Первольфа о научных за-
нятиях за границей с 20 мая по 20 сентября
1882 г. // Варшавские университетские извес-
тия. – Варшава, 1883. – № 2. – С. 47–82. Ав-
тори, які досліджували мініатюри Євангелія,
схиляються до початку XIV ст. Див.: Molè W.
Miniatury Еwangeliarza Ławryszewskiego
nr 2097 w Muzeum ks. Czartoryskich w
Krakowie // Sprawozdania z posiedzeń Akademii
Umiejętności. – Kraków, 1927. – Nr 31,
zesz. 2. – S. 4–5; Попова О. С. Русская книж-
ная миниатюра XI–XV веков // Древнерус-
ское искусство. Рукописная книга. – 1983. –
Сб. 3. – С. 23; Smorąg-Różycka M. Ewangeliarz
Ławryszewski. – Kraków, 1999 – S. 27 (та ін.).
226 Краків, Бібліотека Чарторийських. –
Сиґн. IV 2097.
100 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Печерського, князів Бориса і Гліба, перенесення мощів святого Миколая
Мирлікійського, освячення церкви великомученика Георгія в Києві або Ки-
парисі, запис про “трус” у Руській землі 5 лютого 1107 р., землетруси у Кон-
стантинополі в 438, 557, 869 рр.), євангельські читання на 29 серпня і вере-
сень. В уставній приписці до Євангелія вміщено Канон на плач Богородиці
(датований серединою XIV ст.)227. Один з найбагатше ілюстрованих рукопи-
сів княжої доби. На початку кодексу зображені архангел Михаїл, наприкін-
ці – праведний Йов. У євангельських читаннях, що починаються мініатю-
рами євангелистів – Іоана (арк. 1 зв.), Матвія (арк. 47 зв.) і Луки (арк. 84 зв.)228,
вміщено ілюстрації з біблійними сюжетами і постатями. У читаннях з Іоана
зображені вечеря в Емаусі, Понтій Пилат, Йосиф Аримафейський і сотник,
жінки-мироносиці при гробі, зцілення розслабленого в купелі, розмова
Христа з фарисеєм, оздоровлення незнайомця, епізод легенди про єдино-
рога, що символізує духовну чистоту (найчастіше зображується у вигляді
білого коня з рогом у лобі. У ранніх християнських творах єдинорог постає
образом Благовіщення і Боговтілення. У зображенні поряд з древом, як в
ілюстрації Лавришівського Євангелія, єдинорог може бути алегорією жит-
тя грішної людини). У євангельських читаннях з Матвія – розмова Варлаама
з Йосафатом229 і воскресіння доньки Яіра. Ілюстраціями євангельських чи-
тань з Луки є “Воскресіння Лазаря” та “В’їзд до Єрусалиму”. Євангельські
читання на календарні дні ілюструє “Стрітення”. Утім, у кодексі завершені
лише дві цілосторінкові ілюстрації з архангелом Михаїлом та євангелис-
том Матвієм, інші мініатюри залишились у початковому малюнку. На на-
кладеній пластині обкладинки зображений воїн, якого деякі дослідники
ототожнили зі святим Дмитрієм Солунським, з чим не погодився В. Алек-
сандрович, припустивши, вміщення на пластині святого Федора (Тірона?),
оскільки святий Дмитрій зображався безбородим230.
В історіографії визнано, що Євангеліє переписане для Лавришівського
монастиря Пресвятої Богородиці поблизу Новогрудка в Білорусі231, у яко-
му зберігалось ще на початку XIX ст. Після закриття обителі ченці віддали
227 Friedelówna T. “Kanon” w Ewangeliarzu
ławryszewskim // Studia z Filologii Polskiej
i Słowiańskiej (далі – SFPS). – Warszawa,
1972. – Nr 11. – S. 187–199.
228 М. Сморонґ-Ружицька вважає: відсут-
ність зображення Марка зумовлена фраг-
ментарністю читань з його Євангелія у ко-
дексі. Див.: Smorąg-Różycka M. Ewangeliarz
Ławryszewski... – S. 32.
229 Сюжет взято із середньовічного жи-
тійного роману індійського походження,
що справив значний вплив на християнську
писемність. Його церковнослов’янські пе-
реклади (як з латинських, так і грецьких
протографів) з’явились на Русі не пізніше
XII ст., руські копії – у XIV ст. Він був вклю-
чений до Прологу, авторські твори (притча “О
человеце белоризце” Кирила Туровського),
ілюстративно відтворений в багатьох писем-
них пам’ятках. Звернення до нього в Лаври-
шівському Євангелії – ще одне свідчення по-
пулярності роману в руських землях.
230 Александрович В. С. Smorąg-Różycka
Małgorzata... – С. 725.
231 За церковним переданням, його засну-
вав на початку XIII ст. син литовського князя
Тройната (†1264/1265) преподобний Єлисей
Лавришівський. У 1615 р. монастир перей-
шов до василіян, а 1834 р. рішенням царського
уряду його ліквідовано. За історичними сту-
діями, монастир заснував перший православ-
ний правитель Литви Войшелк (приблизно
1223–1269; новогрудський князь, з 1264 р. –
великий литовський князь). Войшелк уклав
101ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
книгу польсько-російському політичному діячеві і меценату, нащадку Ко-
ріятовичів, князеві Адаму Чарторийському. Перед 1842 р. Євангеліє потра-
пило до Румянцевського музею у Москві, та за нез’ясованих обставин звід-
тіля зникло. Якийсь час воно знаходилось у Парижі, де А. Чарторийський
перебував на еміграції, а 1872 р. було внесене до Списку рукописів архіву
князів Чарторийських у Кракові.
Вкладні записи на полях засвідчують тривале перебування кодексу у
Лавришівському монастирі. Окрім Коріята-Михаїла Гедиміновича232, в них
згадані: на арк. 1 зв. – князь Дмитрій Ольгердович233, який 1384 р. відписав
монастирю землі та озера; син київського князя Володимира Ольгердови-
ча (близько 1331 – після 1398) і онук великого литовського князя Ольгерда
Гедиміновича, київський удільний князь Олександр (Олелько) Володими-
рович (†1454) з дружиною (Анастасія – онука великого московського князя
Дмитрія Донського); на арк. 83 зв. – великий литовський князь (від 1440 р.)
і король Польщі (від 1447 р.) Казимир IV Ягеллон. Збереглася низка вклад-
них записів, у яких фігурують місцеві мешканці (Лук’ян Шуба з дружиною
і дітьми, пані Волкова з сином Яцьком, пан Василій Протасович, сотник
мир з Романовичами, видавши сестру за князя
Шварна Даниловича (†1269; князь холмський,
галицький – разом з Левом Даниловичем; у
1264–1269 рр. великий князь литовський) і
передавши 1254 р. Новогрудське князівство
Роману Даниловичу (близько 1230 – близько
1261; князь новогрудський, у 1252–1254 рр.
герцог Австрії). У Галицько-Волинському
літописі під 1262 р. записано, що Войшелк
“оучини собѣ манастырь. на рѣцѣ на Немнѣ.
межи Литвою и Новъıмъгородъкомъ”. Його
в історіографії ідентифікують з Лавришів-
ським монастирем, першим ігуменом якого
став Єлисей. Див.: Ипатьевская летопись... –
Стб. 830–831, 858–863, 867–869; Флоря Б. Н.
Родословие литовских князей в русской по-
литической мысли XVI в. // Восточная Евро-
па в древности и средневековье. – Москва,
1978. – С. 320–328; Огицкий Д. Великий князь
Войшелк (Страница из истории православия
в Литве) // БТ. – 1983. – Сб. 24. – С. 171–196;
Краўцэвiч А. К. Стварэнне Вялiкага княства
Лiтоўскага. – Менск, 1998. – С. 190–213; Бара-
наускас Т. Новогрудок у XIII ст.: iсторiя i мiф //
Castrum, urbs et bellum: зборнік науковых прац:
прысвячаецца памяці прафесара Міхася Ткачо-
ва. – Баранавічы, 2002. – С. 29–444; Дубонис А.
Борьба за литовский престол после смерти
короля Миндаугаса (1264–1268 гг.) // Украïна
в Центрально-Схiднiй Європi. – Київ, 2004. –
Вип. 4. – С. 133–143; Vilkul T. Haličo-voluines
metraśtis apie kunigaikśčio Vaiśelgos vienuo-
lystę // Naujasis Židinys-Aidai. – Vilnius, 2004. –
No 6. – S. 263–267; Її ж. Постриження князя
Войшелка: політика князя Данила і стратегії
літописців // Княжа доба: історія і культура. –
Львів, 2008. – Вип. 2. – С. 123–129.
232 Його вкладну для церкви святого Мико-
лая, беручи до уваги запис Юрія Болковича,
можна віднести до XV ст. Автор цього при-
пущення, щоправда, пов’язав Юрія Болкови-
ча (якого, як і М. Сморонґ-Ружицька, назвав
Волковичем) з реконструкцією церкви свя-
того Миколая. Див.: Нікалаеў М. В. Гісторыя
беларускай кнігі. – Мінск, 2009. – Т. 1: Кніж-
ная культура Вялікага Княства Літоўскага. –
С. 36. В. Розов також зазначив, що приписка
до вкладного запису про 1329 р. є пізнішою і
належить, імовірно, третій особі.
233 Можливо, це другий син великого литов-
ського князя Ольгерда Гедиміновича (близь-
ко 1296–1377) Дмитрій (близько 1329–1399;
князь трубчевський, брянський, переяслав-за-
ліський, учасник Куликовської битви 1380 р.).
Або – з огляду на пізнішій час вкладних за-
писів – ідеться про Корибута-Дмитрія (близь-
ко 1358/1359–1404) – Ольгердового сина від
другого шлюбу з тверською князівною, князя
новгород-сіверського, трубчевського, брян-
ського, збаразького, брацлавського, вінниць-
кого; він якийсь час володів Новогрудком і
маєтностями на Волині.
102 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Офонас, Пашко Обухович, тивун негневицький Гринько, його брат Михаїл
з дітьми Семеном і Паньком) та церковні особи (архимандрит лавришів-
ський Никита, старці Васьян і Макарій, никольський піп Панкратій)234.
Спочатку пам’ятку описав О. Востоков, який вказав на її руську редак-
цію235. Учень О. Соболевського М. Волков чи не першим назвав “Краківське
Євангеліє початку XIV ст.” галицько-волинським236. Є. Карський відніс його
до західноруських237. З філологічного огляду Євангеліє вивчав І. Свєнціць-
кий. Він виявив написання, властиві західноруським пам’яткам, назвавши
його білоруським, й зазначив спільних рис з галицько-волинськими руко-
писами238. Сучасні філологи обмежуються, переважно, аналізом мовних
особливостей кодексу, що доводять його південноруське походження239 у по-
рівнянні з іншими південнослов’янськими і руськими рукописами240. В. Нім-
чук, який увів Лавришівське Євангеліє до кола пам’яток української мови,
підкреслив лексичні риси, визнані в історіографії як галицько-волинські: змі-
на ѣ та і (свъдитель), вторинний (“новий”) ѣ на місці е в новозакритих складах
(камѣнь, оучѣньє) та ін.241 На думку Ю. Шевельова, кодекс написаний, мож-
ливо, у київсько-поліській діалектній зоні242. Борис Флоря схильний визна-
ти його волинський родовід243. Волині надає перевагу і В. Александрович244.
234 Див. також: XIV века. Две запи-
си на имения Лаврашеву православному
монастырю // Акты, относящиеся к истории
Южной и Западной России, собранные и
изданные Археографическою комиссиею. –
Санкт-Петербург, 1867. – Т. 2: 1599–1637. –
С. 103, № 64.
235 Востоков А. Х. Описание... – С. 124.
236 Волков Н. В. Статистические сведе-
ния... – С. 34.
237 Західноруськими елементами кодексу
автор назвав кілька написань: нѣ оусхотѣ,
уз замість въз (узлежащихъ), в замість у
(всѣченоу), поставивши Лавришівське Єван-
геліє в один ряд з Четьєю 1489 р. і Паренеси-
сом Єфрема Сирина 1492 р. Див.: Карский Е.
Белоруссы. – Варшава, 1903. – Т. 1. – С. 370–
372.
238 Свенцицкий И. С. Лаврашевское Еван-
гелие начала XIV века: (Палеографичес-
ки-грамматическое описание) // ИОРЯС. –
1913. – Т. 18, кн. 1. – С. 206–228 (відбиток:
Санкт-Петербург, 1913).
239 Friedelówna T. Ewangeharz Ławryszewski
wśród aprakosów staroruskich // SFPS. –
1971. – No 10. – S. 193–198; Ejusdem. Uwagi o
języku pisarzy Ewangeliarza ławryszewskiego //
Acta Universitatis Nicolai Copernici. Nauki
Humanistyczno-Społeczne. Filologia Polska
(далі – AUNC). – Toruń, 1973. – Zesz. 57. –
S. 3 –25; Ejusdem. Ewangeharz Ławryszewski.
Monografia... – S. 113–125, 167, 220, 228.
240 Nowakowska K. Wyrazy nazywające zło
w cerkiewnosłowiańskim Ewangeliarzu Ławry-
szewskim // AUNC. – 1994. – Zesz. 283. – S. 119–
125; Ejusdem. O staro-cerkiewno-słowiańskich
rzeczownikach apelatywnych zastepujących w
Ewangeliarzu Ławryszewskim wyrazy niesło-
wiańskiego pochodzenia // AUNC. – 1995. –
Zwsz. 300. – S. 79–88; Ejusdem. Przemiany
ewangelijnego słownictwa cerkiewnosłowiań-
skiego: rzeczownik w staroruskim Ewangeliarzu
Ławryszewskim. – Toruń, 2000.
241 Німчук В. В. Пам’ятки української
мови // Українська мова. Енциклопедія. –
Київ, 2004. – С. 454; Його ж. Лавришів-
ське Євангеліє // http://www.history.org.
ua/?l=EHU&verbvar= Lavrish%B3vske _evan
gel%B3e&abcvar=15&bbcvar=33.
242 Шевельов Ю. Історична фонологія... –
С. 286.
243 Флоря Б. Н. Владимиро-Волынская
епархия. Книгописание // ПЭ. – 2004. – Т. 8. –
С. 731.
244 Александрович В. С. Книжкова мініа-
тюра // Історія української культури: У 5 т. –
Київ, 2001. – Т. 2: Українська культура XIII –
першої половини XVII століття. – С. 294.
103ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
О. Лосєва однозначно називає кодекс галицько-волинським245. Її дослі-
дження доводять неабияку подібність місяцесловів Холмського, Луцько-
го і Лавришівського Євангелій.
Питання локалізації пам’ятки порушено у деяких історико-мистець-
ких працях246. Я. Запаско стверджує, що немає підстав залучати її до укра-
їнського писемного корпусу, позаяк Лавришів знаходиться в Білорусії 247.
Натомість, на думку О. Попової, Євангеліє має галицько-волинське поход-
ження. До неї приєдналась М. Сморонґ-Ружицька. Дослідниці завбачили
в мініатюрах кодексу особливості візантійської школи перехідної – від піз-
ньої комніновської до ранньопалеогівської епохи, властиві й іншим ілюмі-
нованим рукописам Галичини і Волині, а також вплив західного маляр-
ства. Лілія Євсеєва підтвердила ці оцінки, виявивши в техніці мініатюр
подібність до романських іконографічних взірців. За версією О. Попової і
М. Сморонґ-Ружицької, Лавришівське Євангеліє могло бути створене на за-
мовлення Войшелка в одному зі скрипторіїв Галичини або Волині. В. Алек-
сандрович прийняв це припущення з обережністю. Білоруські автори,
спираючись на Галицько-Волинський літопис, визнають Войшелка замов-
ником Євангелія, не виключаючи того, що місцем створення пам’ятки був
Лавришівський монастир248.
III. Рукописи, сучасне місце знаходження яких не відоме
1. Євангеліє апракос (“Лаврівський уривок”) XII–XIII ст. 3 арк. Пер-
гамен, устав. Зміст рукопису: євангельські читання з Матвія і Луки. Вияв-
лений у Городищенському монастирі (в обкладинці богослужбової книги),
його датував О. Колесса249. Він вважав, що аркуші вийшли “з того самого
культурного осередку, що і т. зв. Кристинопольський Апостол, т. є. із Горо-
дища, де виводилася була під той час своєрідна графічна манера”. На думку
дослідника, уривок перейшов з Городища до василіян у Лаврові після того,
245 Лосева О. В. Русские месяцесловы... –
С. 83, 104 та ін.
246 Попова О. С. Галицко-волынские
миниатюры... – С. 289–315; Ее же. Русская
книжная миниатюра... – С. 9–81; Smorąg-Ró-
życka M. Miniatury “Ewangeliarza Ławryszew-
skiego”. Zagadnienie stylu // Folia Historiae
Artium. – Kraków, 1992. – Т. 28. – S. 13–38;
Ejusdem. Romans chrześcijański “Barlaam i
Jozafat” w kulturze średniowiecznej Europy.
Uwagi o dwóch miniaturach w “Ewangeliarzu
Ławryszewskim” // Slavia Orientalis. – Warsza-
wa, 1993. – Nr. 1. – S. 9–27; Ejusdem. Sztuka
cerkiewna Rusi Halicko-Wołyńskiej. Arty-
styczna symfonia tradycji bizantyńsko-ruskiej
i romańskiej // Sztuka Kresów Wschodnich. –
Kraków, 1999. – Т. 4. – S. 7–26; Ejusdem. Ewan-
geliarz Ławryszewski... – S. 112–113, 115–116;
Евсеева Л. Афонская книга образцов XV в.
О методе работы и моделях средневекового
художника. – Москва, 1998. – С. 109.
247 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 54.
248 Напр.: Семянчук А. Лаўрышаўскае
Евангелле // Silva гегum nova: Штудыі ў гонар
70-годдзя Георгія Я. Галенчанкі. – Вільня;
Мінск, 2009. – С. 236–246. Юрій Лабинцев
відніс Лавришівське Євангеліє до “литов-
ської кириличної традиції”, хоча і визнав, що
виявити цю традицію “не так вже і просто”.
Див.: Лабынцев Ю. А. Литовская кириллов-
ская письменность XIII–XV вв. в контексте
кирилло-мефодиевской традиции Велико-
го княжества Литовского // Studia Russica. –
Budapest, 1999. – T. 17. – S. 52.
249 Колесса О. Лаврівські пергамінові лист-
ки з XII–XIII в. // ЗНТШ. – 1903. – Т. 53. –
С. 1–26; Його ж. Південно-волинське Горо-
дище... – С. 14.
104 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
як Городищенський монастир отримав Бучацьке Євангеліє. Стосовно діа-
лектних елементів, виявлених у тексті, О. Колесса зазначив, що “то є скупі
останки багатої рукописної спадщини... свідки старинної руської культури,
осідком якої був не лише Лаврівський монастир”, а й багато інших обите-
лей, “де на невеличкому просторі вспіла продертися така сильна закраска
живої народної мови”250. При цьому автор зауважив паралелі в орнамен-
тиці Лаврівського уривка і Бучацького Євангелія, а в їх мові – подібність до
Галицького Євангелія 1144 р. і Житія святого Сави Освященного.
2. Псалтир (уривок) XII–XIII ст. 3 арк. Пергамен, устав. Зміст уривка:
служба святого Іоана Златоуста з доповненням буденних служб. Аркуші
віднайшов О. Колесса у Городищенському монастирі разом з фрагментами
Тріоді XVII ст. в старовинній обкладинці Служебника XVIII ст. з церкви села
Хлівчани біля Городища, який у XIX ст. зберігався в церкві села Довжево на
північ від Белза Львівської області. На думку О. Колесси, письмо Псалтиря
подібне до Кристинопольського Апостола251. Уривок описав також Я. Гор-
динський, який доповнив свідчення про нього новими даними: спершу
єрейський Служебник знаходився у приватній збірці Ф. Лисяка з Довжева.
При цьому, крім уривка Псалтиря, Я. Гординський описав ще 18 фрагментів
інших богослужбових рукописів, вклеєних поміж аркушами Служебника,
написаних уставом і, найімовірніше, у другій половині XIII ст. На його дум-
ку, мова Псалтиря і фрагментів “в головній основі церковнослов’янська, та в
ній уже багато елементів чисто руських і то південно-руських”, отже, руко-
писи створені, мабуть, на тій території, де їх було знайдено252.
3. Мукачівські листки (уривок Тріоді цвітної). Друга половина XII–
XIII ст. 2 арк. Пергамен, устав. Зміст уривка: старозавітні читання з Ісаї та
Єзекіїля, що їх промовляють на вечірні Великої п’ятниці і на утрені Великої
суботи, повчання священикові для служби у вівтарі. Аркуші викликають
“великий інтерес для ознайомлення зі старими біблейськими текстами, а
також з найстаршою формою церковних богослужбових книг”253. Їх виявив
О. Колесса в Мукачівському василіянському монастирі святого Миколая на
Чернечій горі й відніс до Карпатської Русі254. І. Панькевич, який працював
з рукописами О. Колесси і бачив уривок, у стислому описі вказав: він напи-
саний, вочевидь, у західноукраїнських землях, звідки перейшов на південь
Карпат, за фонетикою відрізняється від норми церковнослов’янської мови,
даючи зразок народної розмовної мови того часу.
4. Імстичівські листки XIV ст. Про них, поряд з Мукачівськими лист-
ками, згадав О. Колесса. Але в самого О. Колесси, та інших авторів (див.
роботи В. Микитася), які також називають Імстичівські листки серед давніх
рукописів Карпатського краю, опис пам’ятки і дані про місце її перебуван-
ня відсутні.
250 Колесса О. Лаврівські пергамінові лист-
ки... – С. 1.
251 Там само. – С. 2–3.
252 Гординський Я. Уривки Псалтири XIII–
XIV в. // ЗНТШ. – 1911. – Т. 106. – С. 22.
253 Панькевич И. Мукачевские пергаменные
отрывки (из наследия проф. Александра
Колессы) // Byzantinoslavica. – 1919. – Т. 16,
No 1. – S. 20, 35.
254 Колесса О. Лаврівські пергамінові лист-
ки... – С. 6.
105ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
5. Молитовник “Півустав Ужгородський”. Друга половина XIV ст.
207 арк., без початку і закінчення. Пергамен, устав, елементи півуставу, два
почерки255. Зміст рукопису: настільна книга для монастирських щоденних і
святкових богослужінь; духовні настанови і приписи щодо порядку богослу-
жіння, монастирського побуту; індиктион на церковний рік із синаксарем
та витягами з Прологу й Міней. Кодекс, яким спершу володіла родина Чер-
ських в Ужгороді, подарував бібліотеці Ужгородського товариства “Просві-
та” канонік Георгій Шуба. До музею переданий 1945 р., викрадений 1971 р.
У синаксарі (пам’яті преподобного Феодосія Печерського, святого Кири-
ла з вказівкою про нього як першовчителя, що “переклав грамоту” з грець-
кої мови та хрестив слов’ян і болгар, на перенесення мощів князів Бориса і
Гліба) записані старовинні слов’янські назви місяців, подібні до Віденського
Октоїха. На арк. 116–123 вміщені пасхальні таблиці та ключі для визначен-
ня дат Великодня на долоні й календарні астрономічні кола. Рукопис зберіг
пізніші записи румунською мовою, передані слов’янськими літерами, що їх
переклали О. Колесса і Я. Запаско. Серед них: на арк. 78–81 – про те, що кни-
гу купив піп Іван з Горничещ, на арк. 95–101 – про диякона Теодора з Тульчи,
який віддає цю книгу до храму Благовіщення у селі Вамі (?) Великій. На
арк. 151 у синаксарі вміщено приписку про смерть митрополита київського
і всієї Русі Олексія (†1378); на арк. 193 зв. – румунський запис слов’янськими
літерами з датою 1706 р. зі згадкою про попа Тому з села Великі Гаївці (біля
Ужгорода). О. Колесса вважав, що рукопис переписано на Закарпатті, мож-
ливо для Грушівського монастиря, після знищення якого в другій половині
(наприкінці?) XVII ст.256 він зберігався у церквах на кордоні з румунським
населенням257. Я. Запаско припустив, що село Горничещ – можливо, су-
часне Горінчово Хустського району (Південне Закарпаття). Я. Запаско під-
креслив наявність у мові ѣ замість е258, О. Колесса – південнослов’янський
вплив, а також “замітне консервативне стремління писців задержати ста-
ринну церковно-слов’янську основу текстів, якими вони користувалися;
але це їм часто не вдається, і вони мимоволі піддаються впливови народ-
ної мови.., яка продирається через церковно-слов’янську підкладку”259.
255 Ужгород, Закарпатський краєзнавчий
музей. – І–479.
256 Хоча деякі джерела зберігають відомос-
ті про ченців з цієї обителі й у XVIII ст. Див.:
Жаткович Ю. Нарис історії Грушівського мо-
настиря на Угорській Русі // Науковий збір-
ник, присвячений професорови Михайлови
Грушевському учениками й прихильниками
з нагоди його десятилітньої наукової пра-
ці в Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. –
С. 153–159; Монич О. Мараморошська
святиня: нариси історії Грушівського монас-
тиря. – Ужгород, 2008. – С. 57–80. Існує також
припущення про виготовлення у монастирі
1690 р. чи 1693 р. гравірованого Антиминса
мароморошського єпископа Йосифа Стойки
(†1711), див.: Кралицкий А. Список монасты-
рей чина св. Василия Великого, существо-
вавших некогда в Марамарощине и истёртых
императором Иосифом II 1788 г. // Науковый
сборник Галицко-русской Матицы за 1865 г. –
Львов, 1865. – Вып. 1. – С. 52; Его же. Следы
книгопечатания монастыря Грушевского //
Там же. – Вып. 2. – С. 111–114.
257 Колесса О. Ужгородський “Полуус-
тав”... – С. 58.
258 Запаско Я. П. Пам’ятки... – С. 266.
259 Колесса О. Ужгородський “Полуус-
тав”... – С. 51.
106 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
О. Колесса відзначив також діалектні елементи кодексу, ряд фонетичних
норм, поширених в інших західноукраїнських пам’ятках. Його зразком був,
найправдоподібніше, скорочений варіант повного уставу Києво-Печерсько-
го монастиря260. Рукопис описав також В. Микитась261.
6. Житійні збірники з Мукачівської греко-католицької єпархії262
1) Житія святих, “написані на пергамені уставом чи не XIII ст.”, з бі-
бліотеки мукачівського єпископа Василя Поповича (1796–1864). Єдине по-
відомлення про рукопис подав І. Срезневський, який оглянув збірник під
час відрядження на Західну Україну у 1842 р., не вказавши зміст і обсяг.
2) Житіє святого Кирила XIV ст. 2 арк., з Мукачівського василіянського
монастиря. Єдине повідомлення про фрагмент подав І. Срезневський.
7. Збірники Онуфріївського василіянського монастиря у Львові
1) Збірник житій. До 1250 р. 150 арк., неповний. Переписаний з дав-
нішого тексту. Його стисло описав І. Срезневський без уточнення змісту263.
2) Збірник житій святих, казань і апокрифів. Приблизно 1300 р., без по-
чатку і закінчення. Зміст рукопису: житія святого Онуфрія Пустельника та
інших отців Церкви, страсті великомучениці Варвари, священномучеників
Козьми і Даміана, чуда і діяння святого Миколая, явлення Авраама з Ми-
хаїлом архистратигом, діяння апостолів Андрія і Матвія, житіє святої Єф-
росинії, слово Єремії про Древо Чесне, страсті святого Євстафія і дружини
його і чада його та ін. Збірник оглянув і описав І. Срезневський264, особливо
виокремивши в ньому “Житие и хождение святия Еуфросиніи”, полоць-
кої княжни. У XVI ст. митрополит Макарій (Булгаков) включив Житіє Єф-
росинії Полоцької до Великих Четьїх-Міней під 23 травня. Архиєпископ
Філарет (Гумілевський) відніс створення Житія Єфросинії Полоцької до
1200 р., а його список у Збірнику – до XIV ст.265 Уже в О. Соболевського,
М. Волкова та Е. Калужняцького Збірник названий серед втрачених266.
У відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України
260 Колесса О. Ужгородський “Полуус-
тав”... – С. 36.
261 Микитась В. Л. Давні книги Закарпат-
ського державного краєзнавчого музею. –
Львів, 1964. – С. 21–24; Його ж. Давня
література Закарпаття. Нариси літератури
Закарпаття доби феодалізму. – Львів, 1968. –
С. 69–72.
262 Про ці рукописи див.: Донесения
адьюнкт-профессора Срезневского г. мини-
стру народного просвещения // ЖМНП. –
1843. – № 2. – С. 47–49.
263 Донесения... – С. 49; Срезневский И. И.
Древние памятники... – Стб. 122.
264 Донесения... – С. 60; Срезневский И. И.
Древние памятники... – Стб. 162. У 1843 р.
він назвав Збірник серед рукописів бібліоте-
ки Онуфріївського монастиря, а в 1882 р. –
серед збережених у Львівській бібліотеці (?).
265 Филарет (Гумилевский), архиеп. Об-
зор... – С. 58.
266 Соболевский А. И. Очерки... – С. 66; Вол-
ков Н. В. Статистические сведения... – С. 9;
Калужняцкий Е. И. Обзор славяно-русских
памятников языка и письма, находящихся в би-
блиотеках и архивах львовских. – Киев, 1877. –
С. 68. Подібне повідомлення див.: Орлов В.
Евфросиния Полоцкая. – Минск, 1992. – С. 95.
Однак свідчення М. Волкова суперечливі. Вка-
зуючи на збірник XIV ст. (№ 575, “зберігається
у Львівській бібліотеці”) як втрачений, автор,
водночас, подає його у загальному списку
церковних рукописів, які дійшли до нас з XII–
XIV ст. У цьому ж списку автор згадує також
Збірник житій (150 арк.) із василіянського мо-
настиря (№ 572), але не уточнює, чи цей дру-
гий збірник також числиться серед втрачених.
107ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
імені В. Стефаника, до якої у 1940 р. потрапили монастирські зібрання,
втім з Онуфріївського монастиря, збірник (як і попередній 1250 р.) відсут-
ній. Водночас, 1910 р. до бібліотеки Академії наук у Санкт-Петербурзі з
колекцією рукописів І. Срезневського надійшов один аркуш з Житія Єф-
росинії Полоцької, датований XIII ст.267 Чи не може він бути частиною
львівського збірника? Це питання залишається відкритим.
IV. Рукописи, місце знаходження яких встановити не вдалося
1. Пролог “Люблінський” (уривок)268. Кінець XIII – середина XIV ст.
3 арк. Пергамен, устав. Зміст рукопису: Мінея на січень, закінчення слова
святого Євагрія про смиренних, початок житій святих Єрмола, Стратоніка,
Петра, Стефана, уривок повчання “Про царство небесне”, початок і закін-
чення житія преподобних отців на Синаї і в Раїфі убитих. За свідченням
Ігора Лося, уривок виявив у палітурці латинської книги XVII ст. польський
учений Єронім Лопацинський269. І. Лось визначив зміст аркушів. На під-
ставі частої зміни ѣ і е, оу і в та ін. він припустив, що “уривок Прологу на-
писаний в області галицько-волинських говірок”270.
V. Рукописи, які можна віднести до галицько-волинського регіону
1. Євангеліє Никольського єдиновірчого монастиря XII–XIII ст.
108 арк. Згадав О. Соболевський у нотатці до статті М. Волкова271: “Ще
одна галицько-волинська пам’ятка нещодавно знайдена мною у Николь-
ському єдиновірчому монастирі у Москві. Це – Євангеліє XII–XIII ст., при-
дбане... настоятелем монастиря архимандритом Павлом Прусським у
50-х роках в одного старообрядця, який своєю чергою придбав його, ра-
зом з багатьма іншими рукописами, в м. Холмі. Воно (без початку і закін-
чення) складається з 108 аркушів, прикрашених особливим, своєрідним
орнаментом, якого, мені здається, не доводилось зустрічати в інших ру-
кописах”. М. Волков, услід О. Соболевському, включив рукопис до галиць-
ко-волинської групи272. Євангеліє (108 арк.) з Никольського єдиновірчого
монастиря (№ 150), яке придбав архимандрит Павло Прусський, згадує
також Г. Воскресенський. За його описом, рукопис переписаний уставом
XII ст. двома почерками, зберіг євангельські читання з середини четверга
четвертого тижня після П’ятидесятниці до четверга Сиропусного тижня,
має деякі спільні написання з Галицьким Євангелієм 1144 р.273 З поданих в
інших виданнях цій характеристиці відповідає Євангеліє-апракос повний
кінця XIII ст., вказане у Каталозі 1984 під № 338274, що налічує 108 арк.
267 Пергаменные рукописи... – С. 49.
268 Публікація пам’ятки: Лось И. Л. Лю-
блинские отрывки // СОРЯС. – 1900. – Т. 67,
№ 5. – С. 7–8.
269 Відтак, нині уривок може знаходитися
у Люблінській публічній воєводській біблі-
отеці ім. І. Лопацинського з його колекцією
рукописів. Щоправда, ця колекція обіймає
переважно рукописи XVI–XIX ст.
270 Лось И. Л. Люблинские отрывки... –
С. 12.
271 Волков Н. В. Отрывок Апостола... –
С. 238–239.
272 Его же. Статистические сведения... –
С. 34, 95.
273 Воскресенский Г. А. Евангелие от Марка
по основным спискам четырех редакций ру-
кописного славянского евангельского текста
с разночтениями из ста восьми рукописей
Евангелия XI–XVI вв. – Москва, 1894. – С. 43;
Его же. Характеристические черты... – С. 35.
274 ГІМ. – Хлуд. 170-д.
108 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
Рукопис надійшов у 1917 р. з колекцією О. Хлудова, укладеною, зокрема,
з рукописів московського Никольського єдиновірчого монастиря. Проте в
огляді рукописів зібрання О. Хлудова275 вказане Євангеліє відсутнє. У Ка-
талозі 1984 та кількох згадках про Євангеліє-апракос кінця XIII ст.276 його
галицько-волинське походження не зазначено.
2. Євангеліє апракос короткий. Початок (?) XIV ст. 117 арк. Пергамен,
устав277. Зміст рукопису: євангельські читання на окремі дні церковного
року, місяцеслов (пам’яті князів Бориса і Гліба, перенесення мощів святого
Миколая Мирлікійського та князів Бориса і Гліба, освячення церкви вели-
комученика Георгія у Києві або Кипарисі), недільні утрені євангелія. Руко-
пис належав колекціонеру старожитностей Миколаю Матруніну, у 1820 р.
надійшов до зібрання М. Румянцева.
Кілька вкладних записів дозволяють припустити історію побутування
рукопису: на арк. 117 зв. півуставом XV ст. вказано, що це Євангеліє дав раб
Божий, і названі імена – Мамак Федор, Матфей Боброєдов, Іван Никифо-
ров, Лукьян Максимов, зазначено передачу книги церкві святого Спаса при
великому князі Кизимирі та єпископі “Семионе”. Нижче півуставом XVI ст.
записано про передачу Євангелія Митрофаном Івановим церкві пророка
Іллі. На думку Н. Тихомирова, прийняту у Каталозі 2002, перший запис
датований між 1 вересня 1491 р. і 7 червня 1492 р. (день смерті польського
короля Казимира IV Ягеллона)278. А єпископ Симеон – імовірно, холмський
єпископ, про якого згадує Волинський короткий літопис під 1492 р.279 За
іншою версією, записи слід датувати першою половиною 40-х років XV ст.,
коли Казимир Ягеллон ще не був королем, а Євангеліє покладено спочатку
на престол храму в ім’я святого Спаса села на Ладосні Черсвятського двору,
потім передане до полоцької церкви пророка Іллі. Відтак, Симеон – радше,
полоцький єпископ, згаданий у полоцьких грамотах280.
У Каталозі 2002 галицько-волинські лексичні риси рукопису не зазначе-
но. За Я. Запаском, Євангеліє написане у межах України281. О. Лосєва одно-
значно називає його галицько-волинським282.
3. Євангеліє тетр. Друга половина (середина?) XIV ст. 128 арк., без по-
чатку. Пергамен, устав283. Зміст рукопису: євангельські читання на всі дні
церковного року, вказівник євангельських читань, місяцеслов, що нагадує
місяцеслов Луцького Євангелія (пам’яті князів Бориса і Гліба, перенесення
275 Попов А. Описание...; Его же. Описа-
ние... – Первое прибавление. – Москва, 1875.
276 Каталог 1984. – С. 294; Щепкина М. В.,
Протасьева Т. Н., Костюхина Л. М., Голы-
шенко В. С. Описание пергаментных рукопи-
сей Государственного Исторического музея.
Ч. 1: Рукописи русские // АЕ за 1964 год. –
Москва, 1965. – С. 165; Жуковская Л. П. Ти-
пология... – С. 331.
277 РДБ. – Рум. 108.
278 Каталог 2002. – С. 210–211.
279 Волынская краткая летопись //
ПСРЛ. – Москва, 1980. – Т. 35. – С. 122.
280 Кузьмин А. В. К истории бытования пер-
гаменного кодекса (РГБ. Ф. 256. № 108) на
территории Великого княжества Литовского
в XV – начале XVI в. // Румянцевские чте-
ния: материалы международной конферен-
ции (10–12 апреля 2007). – Москва, 2007. –
С. 192–201.
281 Запаско Я. П. Доброписці... – С.58.
282 Лосева О. В. Периодизация... – С. 26, 35.
283 РДБ. – Рум. 117.
109ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
мощів святого Миколая Мирлікійського, освячення церкви великомучени-
ка Георгія в Києві). Вказівник на арк. 128 зв. дописаний, імовірно, тим же
переписувачем, хоча його почерк має окремі відмінності.
Рукопис віднесено до службових Тетраєвангелій, які в деяких рисах по-
дібні до апракосних Євангелій. Тератологічні композиції та орнаментальна
стилістика кодексу (його “орнаменти відносяться до південно-західнорусь-
кої мистецької традиції”284) нагадує Луцьке Євангеліє.
4. Євангеліє тетр. Друга половина (третя чверть?) XIV ст. 269 арк.
Пергамен, папір, устав (частина втрачених аркушів доповнена півуставом
XVIII ст.)285. Зміст рукопису: євангельські читання на всі дні церковного року,
місяцеслов з відсиланнями до євангельських читань, вказівник євангель-
ських читань на різні випадки і стовпи утреніх недільних читань з гласами
Октоїха. Кодекс у 1828 р. подарував Товариству історії і старожитностей ро-
сійських московський купець-старообрядець і колекціонер Іван Царський.
У мові рукопису стверджено українські і білоруські риси та елементи
середньоболгарської лексики, що може свідчити про болгарське походжен-
ня протографа. На палітурці збережено записи польською (зі зверненням
до пана Олександра), латинською і румунською (але кирилицею) мовами,
на арк. 77–85 – запис скорописом XVII–XVIII ст. частково румунською, част-
ково кирилицею. Павло Строєв, який помилково датував рукопис XVI ст.,
відніс його до Молдавії або Валахії286. А. Турілов уточнив датування і ви-
знав, що рукопис якийсь час перебував у цьому регіоні287. Враховуючи мов-
ні особливості та покрайні записи, можна припустити походження Єван-
гелія з української території на межі з Молдавією.
У стислому переліку пам’яток XIV ст. Я. Запаско називає ще низку ру-
кописів, які, на його думку, написані у межах Галицько-Волинської землі.
Це – Євангеліє апракос (РДБ. – Рум. 109), Євангеліє апракос (РДАДА. –
Син. тип. № 8), Євангеліє апракос (РДАДА. – Ф. 381. – Син. тип. № 9), Єван-
геліє апракос (РДАДА. – Ф. 381. – Син. тип. № 20)288. За автором, додатково-
го вивчення, яке б підтвердило відповідну локалізацію, потребують також
Псалтир (РНБ. – Син. 67) і Тріодь пісна (Кременецький краєзнавчий му-
зей. – № 7415 І–9104)289. Утім, припущення автора про галицько-волинський
родовід названих апракосних Євангелій XIV ст. не підтверджене у Каталозі
2002. Хоча, наприклад, за твердженням Л. Жуковської, очевидною є лексич-
на подібність Типографського Євангелія № 7 і Євангелія Рум. 109: “Рум–109
284 Каталог 2002. – С. 437. Про цей руко-
пис див. також: Волков Н. В. Статистические
сведения... – С. 57 (автор не згадав його се-
ред галицько-волинських пам’яток); Восто-
ков А. Х. Описание... – С. 181–182 (стислий
опис без вказівки на регіон походження); Жу-
ковская Л. П. Текстология... – С. 43, 54, 58, 80,
119 (мовні характеристики).
285 РДБ. – ОИДР 31.
286 Строев П. М. Библиотека импера-
торского Общества истории и древностей
российских. – Москва, 1845. – С. 12.
287 Турилов А. А. Предисловие (Опыт авто-
рецензии) // Дополнения к “Предваритель-
ному списку славяно-русских рукописных
книг XV в., хранящихся в СССР”. (М., 1988) /
Сост. Н. А. Охотина, А. А. Турилов. – Мо-
сква, 1993. – С. 11, 26. – Примеч. № 40; Ката-
лог 2002. – С. 433–435.
288 Запаско Я. П. Доброписці... – С. 58–59.
289 Його ж. Пам’ятки... – С. 54.
110 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
написане пізніше і, отже, може брати початок від Тип-7, та, імовірніше, йде
від близького до нього за діалектною належністю списку”290.
У пошуках галицько-волинських церковних рукописів не залишимо
поза увагою незначні за обсягом малодосліджені уривки і фрагменти. Дея-
кі опосередковані свідчення дозволяють припустити їхній зв’язок з Галичи-
ною і Волинню. Погана збереженість цих фрагментів, кількість яких доволі
значна291, серйозно ускладнює їх вивчення і локалізацію.
Звернімо увагу на пергаменні уривки Національної бібліотеки Украї-
ни імені В. Вернадського, які описали М. Геппенер, Н. Гнатенко, С. Маслов,
М. Петров та ін. У колекції зберігаються, зокрема, невеликі рукописи, що
їх подарував А. Петрушевич Університетові святого Володимира у Києві,
уривки, виявлені в корінцях оправ актових книг, у бібліотеках Кременець-
кого ліцею, єзуїтської колегії “Регіа” та інших навчальних закладів Воли-
ні292, де їх використовували в обкладинках латинських шкільних курсів
XVII–XVIII ст. Назвемо найцікавіші для нашого огляду пам’ятки. 1) Моли-
товник293 другої половини – кінця XIII ст. 3 арк., з фрагментами заамвон-
ної молитви святому Миколаю Чудотворцю, заамвонної молитви за упокій,
молитви перед причащанням, виявлені в палітурці актової книги Володи-
мирського земського суду 1612 р. На думку М. Геппенер, рукопис писали
два переписувачі і, позаяк на арк. 1 згадано “князя нашего”, – у землях яко-
гось князівства чи за якогось князя. А “якщо ми співставимо ці дані із зо-
внішніми обставинами віднайдення уривка у старій, вірогідно місцевого
виробництва палітурці Володимиро-Волинської актової книги, мимово-
лі постає питання, чи не перебуває наш рукопис у якомусь зв’язку з тією
жвавою книжною діяльністю, яку відзначає літопис на Волині у часи кня-
жіння Володимира Васильковича”294. В описі уривка, поданому в Каталозі
1984 (названий Служебником), зазначені його особливі заамвонні молитви і
290 Жуковская Л. П. Текстология… – С. 335.
291 Фрагментарне збереження багатьох
рукописів Західної України засвідчує зна-
чні втрати її церковно-писемної спадщини,
зумовлені історичними катаклізмами і між-
церковною боротьбою. “Взагалі була тен-
денція старі видання заміняти більш новими,
головним чином тому, що нові видання були
правильніші старих. З часу поширення унії
у Львівській єпархії, а особливо від Замой-
ського синоду 1720 р., уніатські єпископи на-
казали старі православні видання прибирати
або виправляти”: Крип’якевич Ів. Невикорис-
тане джерело до історії старої книги // Укра-
їна: культурна спадщина, національна свідо-
мість, державність. – Львів, 2001. – Вип. 8:
Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці,
суспільстві. – С. 263. Зазначене цілком певно
можна віднести не лише до друкованих, а й
рукописних пам’яток.
292 “В основному найдавніші слов’янські
рукописи київських зібрань, які не були ор-
ганічно пов’язані з історично складеними на
місці зібраннями рукописів, потрапили до
Києва відносно недавно у складі багатьох
окремих зібрань і колекцій”: Геппенер М. В.
(за участю Візира М. П. та Шубинсько-
го Й. В.). Слов’янські рукописи... – С. 6.
293 Публікація пам’ятки: Геппенер Н. В.
Отрывок пергаменного молитвенника кирил-
ловского письма конца XIII в. (Из находок
в старых переплетах) // ТОДРЛ. – 1961. –
Т. 17. – С. 621–622.
294 Геппенер Н. В. Отрывок… – С. 622–623.
Водночас М. Геппенер вказав на існування
ще багатьох рукописних фрагментів, зокрема
з палітурок актів Володимирського земського
суду за 1596 і 1598–1599 рр., Володимирсько-
го міського суду за 1595 і 1696 рр., які й досі
не вилучені і не вивчені.
111ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
нестандартний склад295. 2) Слово Єфрема Сирина про прекрасного Йоси-
фа початку XIV ст., фрагменти кількох аркушів з обкладинки латинського
підручника296. 3) Псалтир297 першої половини – середини XIV ст., 1 подвій-
ний арк., зі збірки А. Петрушевича. Читання з 138 (уривок), 139 і 140 (1–4)
віршів богослужбового або навчального призначення298. Уривок дослідила
Варвара Адріанова-Перетц, яка відзначила у ньому фонетичні українізми,
новий ѣ, перехід оу і в та ін., його південно-руські риси299.
Значну кількість рукописних уривків і фрагментів XII–XIV ст. має Націо-
нальний музей у Львові імені Андрея Шептицького. На думку І. Свєнціць-
кого, “ближчий розгляд цих текстів виказує звісні нам дотепер ціхи дуже
правильного найстаршого східнослов’янського правопису без слідів північ-
норуських місцевих говірок. Зате написи з похідним ѣ… виразно стверджу-
ють галицько-волинське походження цих пам’яток”300. Йдеться, насампе-
ред, про уривки з опису І. Свєнціцького301. 1. Богослужбова книга (Мінея
службова ?) XII ст., 2 фрагменти з канону. 2. Євангеліє апракос короткий
XII ст., 1 подвійний арк., закінчення євангельських читань на 10-ту неділю
після П’ятидесятниці, взятий з палітурки. 3. Богослужбова книга (Окто-
їх?) XIII ст., фрагмент. 4. Євангеліє апракос короткий XIII ст., уривок з
євангельських читань циклу Нового літа, взятий з палітурки рукописного
Євангелія 1588 р. з церкви села Ялин (біля Санока, Польща). 5. Євангеліє
апракос короткий XIII ст., 2 подвійних арк., закінчення євангельських чи-
тань на суботу 3-го тижня після П’ятидесятниці, взяті з палітурки. 6. Єван-
геліє апракос повний XIII ст., 1 арк., закінчення євангельських читань на
вівторок і початок читань у середу Мясопусного тижня, взятий з палітур-
ки. 7. Євангеліє XIII ст., фрагмент, євангельські читання на П’ятидесятницю
(уточнення змісту Л. Жуковської302). 8. Євангеліє XIII ст., 4 фрагменти, єван-
гельські читання від Луки. 9. Октоїх (?) XIII ст., 2 фрагменти зі стихири ан-
гелам, взяті з палітурки рукописного Апостола XVI ст. (знайдений під час
експедиції в Закарпатті у 1909 р.). 10. Повчання ченцям XIII ст., 1 арк., по-
вчання про працелюбне і подвижницьке життя, з рукописної Мінеї служ-
бової XVI ст. з церкви містечка Стара Сіль біля Самбора Львівської обл. 11.
Збірник повчань (?) XIII ст., 2 арк., повчання священикові, взяті з палітурки.
12. Богослужбова книга (Пролог?) кінця XIII – початку XIV ст., 5 фрагмен-
тів одного аркуша з палітурки книги з церкви с. Курилівка (біля Лежай-
ська, Польща). 13. Євангеліє апракос повний кінця XIII – початку XIV ст.,
1 арк., закінчення євангельських читань на вівторок і незавершене читання
на четвер Сиропусного тижня, з палітурки. 14. Євангеліє апракос першої
295 Каталог 1984. – С. 328–329.
296 Геппенер М. В. (за участю Візира М. П.
та Шубинського Й. В.). Слов’янські рукопи-
си... – С. 41–43.
297 Публікація пам’ятки: Адріанова В. Ки-
ївський уривок Псалтиря XIV віку // Записки
Українського наукового товариства в Києві. –
Київ, 1908. – Кн. 2. – С. 98–100.
298 Геппенер М. В. (за участю Візира М. П.
та Шубинського Й. В.). Слов’янські рукопи-
си... – С. 52–54.
299 Адріанова В. Київський уривок... –
С. 96–97, 101–104.
300 Свенціцький І. Опис... – С. 5.
301 Там само. – С. 6–36. – Табл. 1–19 (фото-
відтворення уривків).
302 Жуковская Л. П. Типология... – С. 321.
112 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
половини XIV ст., 2 арк., євангельські читання у Страсний тиждень, з палі-
турки Ірмологія XVIII ст. з церкви села Ісаї Турківського району Львівської
області. 15. Євангеліє апракос першої половини XIV ст., 3 арк., євангельські
читання з Матвія, з друкованої Тріоді цвітної (Київ, 1630)303.
І. Свєнціцький назвав ще 17 фрагментів XII–XIV ст., зміст яких складно
визначити. У Каталог 1984 потрапило 6 з них (названі рукописами невизна-
ченого змісту)304, водночас список І. Свєнціцького тут доповнено ще кілько-
ма фрагментами, вивезеними в різні часи з Галичини. Серед них, зокрема,
уривок, датований кінцем XIII ст., який надійшов до колекції Національ-
ного музею після публікації І. Свєнціцького й описаний лише у Каталозі
1984. Це – 3 арк. кінця XIII ст., імовірно з Параклитика (уривок 3-го гласу,
зі служби на утрені, канони в п’ятницю і суботу), придбані шляхом обмі-
ну з Національним музеєм Перемишльської землі у Перемишлі (Польща).
Євангеліє апракос повний кінця XIII – початку XIV ст., 1 арк., євангельські
читання з Луки, закінчення читання на вівторок і незакінчене читання на
четвер Сиропусного тижня, з палітурки; на аркуші зберігся штамп “Союзу
прихильників національного музею у Львові”, надійшов у 1939 р. (очевидно,
пізніше віднайдена частина одного з уривків, які описав І. Свєнціцький)305.
Низка фрагментів церковних рукописів XIII–XIV ст. зберігається у Львів-
ській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника. Вони на-
дійшли з колекціями А. Петрушевича і Наукового товариства ім. Шевченка,
походять насамперед з теренів Західної України. В їх описі306 особливий ін-
терес мають рукописи (і таких більшість), написані “церковнослов’янською
мовою української редакції”. 1. Кормча XIV титулів без тлумачень
останньої чверті XI – початку XII ст., 2 арк., 104–107 правила Карфагенського
собору (393–419). 2. Євангеліє апракос кінця XII – першої половини XIII ст.,
2 арк., євангельські читання в середу 4-го тижня і в понеділок–вівторок 5-го
тижня після Великодня. 3. Повчання кінця XII – першої половини XIII ст.,
1 арк., повчання про спасіння душі (?). 4. Тріодний читій збірник XII ст., 1
подвійний арк., слово на неділю митаря і фарисея. 5. Бесіда Косми Пресві-
тера середини – другої чверті (середини?) XIII ст., 1 арк., слово четверте бол-
гарського письменника-полеміста Козьми Пресвітера, автора “Бесід на ново-
явлену єресь богомилів” (кінець Х ст.)307. 6. Євангеліє апракос XIII ст., 2 арк.,
євангельські читання на Страсний тиждень. 7. Євангеліє апракос повний
XIII ст., 1 арк., євангельські читання на четвер–неділю 13-го тижня після
303 Більшість уривків описана також: Ка-
талог 1984. – С. 251–252, 255–256, 268–269,
270, 272–273, 277–278, 308–309, 344; Каталог
2002. – С. 356–357.
304 Каталог 1984. – С. 285–286, 373.
305 Там само. – С. 308–309, 348.
306 Каталог 2007. – С. 3–28. Окремі урив-
ки описані також: Каталог 1984. – С. 252,
254–255, 361; Каталог 2002. – С. 362–363,
646–647.
307 Більшість руських списків цього
полемічного твору збереглися з XV–XVI ст.
Тому, на думку Михайла Попруженка, “львів-
ський” уривок, датований серединою – дру-
гою чвертю XIII ст., є вельми цікавим і цін-
ним свідченням раннього існування його
копії: Попруженко М. Г. Святого Козьмы
пресвитера Слово на еретики и поучение от
божественных книг // Памятники древне-
го письма и искусства. – Санкт-Петербург,
1907. – Т. 167. – С. XII.
113ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
П’ятидесятниці. 8. Євангеліє апракос повний XIII ст., 2 арк., євангельські
читання на понеділок 7-го тижня після Великодня. 9. Повчання (?) XIII ст.,
1 арк., повчання на богородичне свято (?). 10. Пролог XIII ст., липень–сер-
пень, 2 арк., слово про мовчання і смирення. 12. Пролог XIII ст., вересень і
листопад, 4 арк., уставні вказівки і проложне читання про диякона Авива,
житіє святого Мартина, читання в день Собору святого архистратига Миха-
їла. 13. Апостол апракос третьої чверті XIV ст., 1 арк., апостольські читання
в 5-у неділю і суботу 6-го тижня Великого посту. 14. Євангеліє апракос по-
чатку XIV ст., 5 фрагментів одного аркуша, євангельські читання у Великий
четвер на утрені. 15. Мінея святкова кінця XIV ст., 2 арк., закінчення служ-
би на Благовіщення Пресвятої Богородиці. 16. Октоїх (?) середини XIV ст.,
2 арк., піснеспіви (стихири?) на вівторок, середу, четвер і п’ятницю до Бого-
родиці, пророків та ін. 17. Повчання (?) останньої чверті XIV ст., 1 арк., по-
вчання на Страсний тиждень (?). 18. Повчання (?) XIV ст., 3 арк., фрагменти
тексту повчального змісту 19. Пролог середини XIV ст., липень, 2 арк., жи-
тіє священномученика Аполінарія, повчання і пам’яті святим на 23 липня.
20. Пролог середини XIV ст. на липень, 1 арк., читання на священномуче-
ника Павла, слово святого Єфрема про довготерпіння. 21. Пролог середини
XIV ст., липень, 1 арк., читання про священномучеників Якинфа, Ємиліяна
з Доростолу, Феодосія. 22. Пролог середини XIV ст., червень, 1 арк., повчання
на пам’ять святих апостолів Петра і Павла. 23. Пролог кінця XIV ст., 1 арк.,
повчання і житіє, в якому згадується брат Кирило. 24. Пролог кінця XIV ст.,
грудень, 1 арк., тексти повчання, алилуарія, прокимна та проложного жи-
тія, і 29 на 28 грудня308.
Згадаємо також рукописні уривки колишньої Віленської публічної бі-
бліотеки, які у XIX ст. описали Петро Гільтебрандт і Федор Добрянський,
що нині зберігаються в Бібліотеці Академії наук Литви імені Врублевських
(фонд № 19)309. Деякі з них подані у Каталозі 1984, Каталозі 2002 і в статті
А. Турілова. Пишучи про ці “уривки, окремі аркуші, клаптики і шматоч-
ки”, Ф. Добрянський, зокрема, зазначав, що вони “зібрані на досить велико-
му просторі, починаючи від Галичини і доходячи до східних меж Литви”310.
Нашу увагу привернули 8 уривків XIII–XIV ст., віднайдених у межах Галиць-
ко-Волинського князівства, або привезених зі Львова й переданих бібліотеці
від галицького письменника і вченого Якова Головацького за часів його го-
ловування у Віленській археографічній комісії311. 1. Євангеліє апракос пов-
ний XIII ст., 2 арк., євангельські читання на різні дні після П’ятидесятниці.
2. Євангеліє апракос повний XIII ст., 2 арк., євангельські читання на четвер
Страсного тижня, з обкладинки латинської книги312. 3. Євангеліє XIV ст.,
308 Укладачі Каталогу 2007 вважають, що
окремі аркуші проложних читань можуть
складати фрагменти однієї книги.
309 Опис див.: Турилов А. А. Заметки... –
S. 113–143. Автор уточнив датування і зміст
уривків, наведених у Ф. Добрянського. Час-
тина уривків цього фонду, що увійшла до
Каталогу 2002, названа тут рукописами з
галицько-волинськими особливостями.
310 Добрянский Ф. Н. Описание рукописей
Виленской публичной библиотеки церков-
нославянских и русcких. – Вильна, 1882. –
С. XLI–XLII.
311 Там же. – С. 15–26, 29–31.
312 Датовані також: Жуковская Л. П. Типоло-
гия... – С. 321; Ее же. Текстология... – С. 363.
114 ЛЮБАЩЕНКО Вікторія
1 арк., євангельські читання з Матвія, з палітурки якоїсь книги. 4. Єван-
геліє XIV ст., 1 арк., євангельські читання з Луки, Матвія та Іоана, з обкла-
динки латинської книги. 5. Євангеліє XIV ст., 3 арк., євангельські читання з
Луки і Матвія, які пожертвував берестейський єпископ Євгеній313. 6. Пролог
XIV ст., 1 подвійний арк., житія святих на 27–28 жовтня, залишки латин-
ського напису. 7. Тлумачення на Євангеліє Феофілакта, єпископа бол-
гарського кінця XIII – початку XIV ст., 1 арк., євангельські читання з Луки,
притчі про неправедного судію, митаря і фарисея, з прибутково-видатко-
вої книги католицького монастиря розариток. 8. Збірник 12-ти місяців
XIV ст. із читаннями з Апостола і тропарями святим (зокрема, Феодору
Студиту), 1 арк., зберігся фундушевий запис XVI ст. для церкви в Тракаї314.
Недостатньо вивчені також невеликі рукописні пам’ятки Бібліотеки
Російської Академії наук у Санкт-Петербурзі. Це, зокрема, – 1. Євангеліє
апракос XIII ст., 1 арк., із колекції П. Сирку, зібраної з буковинсько-мол-
давських рукописів. 2. Часослов XIII ст., 1 арк., з колекції О. Яцимирського,
частина якої придбана від румунського антиквара в Яссах у 1895 р. 3. Про-
лог XIV ст., 1 арк., з обкладинки латинської книги XVII ст., що надійшла
у XIX ст. з Вільнюса. 4. Євангеліє апракос повний XIII–XIV ст., 2 арк., зі
згадкою про Євстафія, архидиякона Супрасльського монастиря, та митро-
полита київського і всієї Русі (без імені), привіз зі Львова Е. Калужняцький.
5. Устав про піст і єпитимії XIII–XIV ст., 1 арк., уривок старослов’янського
єпитимійника “Заповідь святих отець” в руській редакції з колекції
О. Яцимирського, який знайшов його 1892 р. у скельному скиті в Городищі
на Дністрі у Бессарабії315. Серед церковних рукописів молдавсько-україн-
ської колекції Наукової бібліотеки Московського державного університету
знаходиться Псалтир XIV ст., 1 арк., з корінця Уставу церковного XVII ст.,
що надійшов у 1983 р. з села Білоусівка Чернівецької області316. Частина
рукописів зазначених колекцій уже описана у Каталозі 2002 і віднесена до
галицько-волинської писемності. Можливо, згадані уривки знайдуть своє
місце в його наступному випуску.
Чи можна вважати поданий перелік більш або менш вірогідних га-
лицько-волинських манускриптів XII–XIV ст. остаточним? Мабуть, ні. На
вивчення чекає ще чимало давньоруських пам’яток в українських і зару-
біжних зібраннях317, адже їх опрацьований досі корпус усе ще далеко не
Опис: Petrauskienė V. Rusų rankruštinė knyga
Lietuvos bibliotekose // Rusų knygos spausdinimo
pradžia ir Lietuva. – Vilnius, 1966. – Т. 3. – P. 66;
Каталог 1984. – С. 252–253.
313 Описано також: Гильтебрандт П. Ру-
кописное отделение Виленской публичной
библиотеки. – Вильна, 1871. – Вып. 1. –
С. XXXIII.
314 Окремі уривки описані також: Каталог
2002. – С. 618, 651–652.
315 Пергаменные рукописи... – С. 25, 26, 48,
66, 98, 148; Каталог 1984. – С. 372.
316 Кобяк Н. А., Поздеева И. В. Славяно-
русские рукописи... – С. 103–110.
317 У наш перелік не включено пам’ятки,
походження яких лише припускається. На-
приклад, А. Кримський неодноразово зга-
дував про Волинське П’ятикнижжя XIV ст.
зі збірки Троїцько-Сергіївської лаври, однак
не навів доказів на користь цієї локалізації
(Див.: Крымский А. Е. Украинская граммати-
ка... – С. 201, 295 б, 376 , 408). І. Ягич від-
значив стилістичну і мистецьку близькість
Туровського і Юр’ївського Євангелій до
115ЦЕРКОВНІ РУКОПИСИ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ РУСІ XII–XIV СТОЛІТЬ
вичерпаний318. Відтак, не виключаємо: наведений список може бути допо-
внений новими рукописами, що сприятиме подальшим науковим студіям
над церковно-писемною спадщиною Галицько-Волинської Русі.
Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України
галицько-волинських пам’яток (Ягич И. В.
Четыре критико-палеографические статьи... –
С. 79–80; Его же. Труд Стасова “Славянский
и восточный орнамент” // Вестник изящных
искусств. – Санкт-Петербург, 1888. – Т. 6,
вып. 2. – С. 176). “Нічого білоруського” у
мові Туровського Євангелія не побачив також
О. Соболевський (Соболевский А. И. Новый
труд... – С. 53). Г. Воскресенський, О. Собо-
левський, П. Владимиров не визнали біло-
руським й Оршанське Євангеліє. Григорій
Крижановський, оминаючи питання локалі-
зації манускрипту, засвідчив у ньому, поряд
з очевидними “білорусизмами”, галицько-во-
линські риси (Крыжановский Г. Рукописные
евангелия киевских книгохранилищ. – Киев,
1889. – С. 22, 24). На його думку, палеогра-
фічні особливості Оршанського Євангелія
наближають рукопис до Рязанської кормчої
1284 р. Порівняльний аналіз цих пам’яток
здійснила Л. Жуковська. Вона виявила чима-
ло подібного у структурі та мові Юр’ївського
Євангелія (діалектні особливості, так званий
новий ѣ) з іншими євангельськими текстами,
які “територіально приурочені до галицько-
волинської мовної області” (Жуковская Л. П.
О возможном родстве... – С. 137). При цьо-
му дослідниця припустила, що перепису-
вач Юр’ївського Євангелія Федор походив з
Карпат, позаяк у записі на арк. 231 сам себе
назвав угринцем. В. Пуцко зазначив в деко-
рі Юр’ївського Євангелія подібність до ла-
тинських манускриптів романського стилю,
яким добре володіли вихідці з Угорщини
(Пуцко В. Г. Художественный декор Юрьев-
ского евангелия // Ars Hungarica. – Budapest,
1979. – No 1. – P. 7–21). На думку Олексія Не-
красова, мистецькі особливості дозволяють
припустити створення пам’ятки у Галичі
(Некрасов А. И. Древнерусское изобрази-
тельное искусство. – С. 80–81). Натомість
В. Пуцко нагадує про близькість галицько-
волинської рукописної школи з київською,
відтак – чимало спільного в їх мистецьких
формах. Утім, зазначені міркування наразі
не підкріплені спеціальними дослідження-
ми. Не потрапило поки що у наш перелік
Євангеліє апракос першої половини XIV ст.,
2 арк., євангельські читання на окремі дні
церковного року, що нині зберігається в Уні-
верситеті імені Карла і Франца у Граці. Ури-
вок описав і датував Г. Біркфелльнер, який
відніс його до східнослов’янської редакції з
переважанням південноруських рис, а також
відтворив його фотомеханічним і наборним
способами в латинській транскрипції. Див.:
Birkfellner G. Ein kyrillisches Pergamentfrag-
ment (Evangelienlektionar) älterer Redaction in
Graz // Wiener slavistisches Jahrbuch. – Wien,
1972. – Bd. 17. – S. 37–54. Однак ця стаття на-
разі нам недоступна. Відомості про неї див.:
Баранкова Г. С., Астахина Л. Ю. Публикации
и описания русских рукописей за рубежом
с 1971 по 1975 гг. (Библиографический об-
зор) // История русского языка. Исследова-
ния... – С. 384–396. Мова та історія віднай-
дення уривка, зазначені в останній статті,
можуть свідчити на користь його галицько-
волинського походження.
318 Це показав, зокрема, опис рукописів
афонських монастирів, серед яких виявлено
низку нових кодексів і рукописних уривків
XV–XVI ст. галицько-волинського походжен-
ня. Див.: Славянские рукописи Афонских
обителей / Сост. А. А. Турилов, Л. В. Мош-
кова. Под ред. А.-Э. Н. Тахиаоса. – Фессало-
ники, 1999.
|