Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)

Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)

Викладено та проаналізовано комплекс літописних свідчень про присутність Галича і Галицької землі в політичних планах та комбінаціях князів Подніпров'я й Північної Русі за період від утворення Галицько-Волинського князівства до складення нової історичної ситуації з монгольською навалою від кінц...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Головко, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178888
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 117-129. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-178888
record_format dspace
spelling irk-123456789-1788882021-03-23T01:26:36Z Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття) Головко, О. Викладено та проаналізовано комплекс літописних свідчень про присутність Галича і Галицької землі в політичних планах та комбінаціях князів Подніпров'я й Північної Русі за період від утворення Галицько-Волинського князівства до складення нової історичної ситуації з монгольською навалою від кінця 1230-х років. The article highlights and analyzes the complex of annalistic evidences of the presence of Galicia and Galician territories in political plans and combinations of princes of Dnieper and Northern Rus from the formation of Galicia-Volyn principality till the development of a new historical situation with Mongol invasion in late 1230's. 2011 Article Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 117-129. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178888 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Викладено та проаналізовано комплекс літописних свідчень про присутність Галича і Галицької землі в політичних планах та комбінаціях князів Подніпров'я й Північної Русі за період від утворення Галицько-Волинського князівства до складення нової історичної ситуації з монгольською навалою від кінця 1230-х років.
format Article
author Головко, О.
spellingShingle Головко, О.
Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
Княжа доба: історія і культура
author_facet Головко, О.
author_sort Головко, О.
title Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
title_short Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
title_full Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
title_fullStr Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
title_full_unstemmed Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття)
title_sort галич і галицька земля у політиці князів придніпровської та північної русі (кінець хіі – кінець 30-х років хііі століття)
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178888
citation_txt Галич і Галицька земля у політиці князів Придніпровської та Північної Русі (кінець ХІІ – кінець 30-х років ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 117-129. — Бібліогр.: 65 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT golovkoo galičígalicʹkazemlâupolíticíknâzívpridníprovsʹkoítapívníčnoírusíkínecʹhííkínecʹ30hrokívhííístolíttâ
first_indexed 2025-07-15T17:35:50Z
last_indexed 2025-07-15T17:35:50Z
_version_ 1837735295180603392
fulltext Олександр ГОЛОВКО ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ТА ПІВНІЧНОЇ РУСІ (КІНЕЦЬ ХІІ – КІНЕЦЬ 30-х РОКІВ ХІІІ СТОЛІТТЯ) З моменту утворення наприкінці ХІ ст. незалежних князівств у При- карпатті, а саме: Перемишльського, Теребовльського та Звенигородського – вони, а з початку 40-х років ХІІ ст., створена на їх основі Галицька земля-кня- зівство, відігравали значну роль у політичному житті східнослов’янського світу. Хоч галицькі володарі не претендували на київський великокнязів- ський стіл, вони постійно були суб’єктами активного політичного життя Русі, а Галицька земля впродовж усього століття перебувала у сфері полі- тичних інтересів багатьох князів із династії Рюриковичів. Після смерті у 1198 р. (може 1199 р.) князя Володимира Ярославовича Галич знову став об’єктом уваги багатьох князівських родин. Крім волин- ського князя Романа (мав володіння в Західній Волині з центром у Воло- димирі, проте, на нашу думку, був найсильнішим князем Волині), який досить швидко завоював місто й утворив об’єднане Галицько-Волинське князівство, Галич вкотре привернув увагу князів з інших земель, перш за все Придніпров’я. Відзначаючи це, необхідно наголосити: не можна пого- дитися з думкою Олександра Горського, який вважає, що Галицьке князів- ство належало до тих руських земель, які з кінця ХІІ ст. не мали власної династії і стало спільним “загальноруським” володінням1. Насправді в 1199 р. у Галичі припинилась династія Ростиславовичів, носії якої отримали Прикарпаття за рішенням Любецького з’їзду, а після короткого володарювання Романа Мстиславовича, у 1205 р. Галицька земля стала на тривалий час каменем спотикання між численними претендента- ми. Але конфронтація між різними володарями – не доказ існування яко- гось особливого статусу Галицької землі серед інших давньоруських. По- дібними конфліктами рясніє уся історія Середньовіччя, коли конкуренти нерідко позбавляли престолу законних володарів. У літературі щодо обставин приходу князя Романа Мстиславовича до Галича привертається увага до допомоги, що її надали волинському кня- зеві поляки, сприятливої ситуації для завоювання для Романа, яка скла- лася через внутрішню війну в Угорщині2. Проте зрозуміло, що “галицьке 1 Горский А. А. Русские земли в ХІІІ–ХІV веках. Пути политического развития. – Мос­ ква, 1996. – С. 7. 2 Головко О. Б. Князь Роман Мстиславич і його доба. Нариси з історії політичного життя Південної Русі ХІІ – початку ХІІІ століття. – Київ, 2001. – С. 144–145. 118 ГОЛОВКО Олександр питання” мало б цікавити й князів інших земель. З приводу позиції остан- ніх доволі красномовно писав краківський хроніст Вінцентій Кадлубек: “Unde Russiae princeps, quidam vi, quidam arte, nonnuli utrocque modo vacantem student rapere principatum”3. Отже, не тільки Роман, а й інші кня- зі претендували на спадщину Володимира Ярославовича і тільки зазначені особливості висвітлення подій останніх років ХІІ ст. у літописанні призвели до того, що про це ставлення можна лише здогадуватися, хоча водночас давно звернуто увагу, що подальшу, вже після оволодіння Галичем, війну Романа з Рюриком Ростиславовичем і чернігівськими Ольговичами спри- чинили дії волинського князя в Галицькій землі. На наш погляд, значний інтерес становить інформація Василія Таті- щева про спробу волинського князя задля вирішення питання “галицької спадщини” укласти угоду з недавнім суперником, київським князем Рю- риком Ростиславовичем. До цього привернув увагу Олександр Майоров. Як відзначено в праці російського історика ХVIII ст., “галичане учинили совет послать к Рюрику и просить его о наставлении, кого князя избрать. Другие желали Романа Мстиславича. Роман, уведав о том, пременя злобу в лесть, послал к тестю своему Рюрику, прося у него просчения, а притом позволе- ния и помочи, чтоб ему получить Галицкое княжение. Но Рюрик, опасаяся сего гордаго и властолюбиваго князя допустить ему так сильное княжение, объявил ему, что он, не учиня о том со всеми князи совета, не может учи- нить и звал его купно с другими князи на съезд”4. У зіставленні з іншими джерелами ця інформація виглядає правдивою, щобільше, вона пояснює причини наступних конфліктів між Романом та Рюриком під час походів нового галицького князя до Пiвденної Русі. Під 6710 (1202) р. у Суздальському літописі повідомляється: “Вста Рю- рик на Романа и приведе к собе Олговичев в Кыев, хотя пойти к Галичю на Романа. И упереди Роман, скопя полкы Галичьскые и Володимерьскые и въеха в Русскую землю”5. Уже відзначено, що цей похід Романа відбувся наприкінці 1200 – на початку 1201 р.6 Рішення Рюрика про війну з колиш- нім зятем – тепер вже не тільки волинським, а й галицьким князем – при- йнято раніше, можливо, відразу ж після згаданих невдалих для Романа переговорів про долю Галича. Київському князеві для ведення бойових дій треба було зібрати власні війська, встановити контакти з чернігівськими 3 Magistri Vincentii Chronicon Polonorum // Monumenta Poloniae Historica / Ed. A. Bielowski. – Lwów, 1872. – Т. 2. – P. 193–449 (тому руські князі, хто за допо­ могою сили, інші завдяки хитрощам, а деякі обома засобами прагнуть зайняти вільне князівство). 4 Татищев В. Н. История российская. – Москва; Ленинград, 1964. – Т. 3. – С. 165; Майоров А. В. Галицко­Волынская Русь. Очерки социально­политических отношений в домонгольский период. Князь, бояре и го­ родская община. – Санкт­Петербург, 2001. – С. 324–325. 5 Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание вто­ рое // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Ленинград, 1926–1928. – Т. 1. – Стб. 417. 6 Головко О. Б. Корона Данила Галицького. Волинь і Галичина в державно­політичному розвитку Центрально­Східної Європи ран­ нього та класичного середньовіччя. – Київ, 2006. – С. 229–230. 119ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… володарями, ті також мали підготуватися до походу. Тому виглядає спір- ним погляд сербського історика Джури Гарді, який вважає, що похід Ро- мана на Київ відбувся зразу після завоювання Галича, ще до відрядження посольства до Візантії на початку 1200 р.7 Суперники Романа готувалися до кампанії, під час якої хотіли підкори- ти Галицьку землю, впродовж першої половини 1200 р. У чомусь їх плани були подібними до намірів, які вони ж прагнули реалізувати наприкінці 1205 – на початку 1206 р., коли після смерті князя здійснили спільний похід під стіни Галича. Цього разу, як видно з літопису, Рюрику Ростиславовичу та його чернігівським союзникам не тільки не вдалося організувати експе- дицію, а й відстояти Київ у зіткненні з волинськими і галицькими полками. Після походу князя Романа на Київ подальша доля столиці і Київської землі була вирішена, але вже не у стосунках з переможеними придніпров- ськими володарями, а взаєминах із суздальським князем Всеволодом Вели- ке Гніздо. У Суздальському літописі про це записано: “И посади великый князь Всеволод и Роман Инъгваря Ярославича в Кыеве”8. Михайло Грушев- ський звернув увагу на відсутність в інших літописах згадки про участь князя Всеволода у вирішенні питання про київський стіл, проте справед- ливо відзначив, що його перехід до родича Романа, східноволинського кня- зя Інгвара, мусів би бути узгоджений з північноруським князем. Можливо, що якусь угоду галицького і суздальського князів укладено ще до походу князя Романа на Галич9. Справді, інформація Суздальського літопису відрізняється від свідчень інших джерел. Зокрема, за Воскресенським літописом: “...и посади Роман Ингваря Ярославича в Киеве”10. Микола Котляр писав про похід Романа на Київ як настільки стрімкий, що не було часу спорядити посланця до Всево- лода для узгодження питання про спадкоємця Рюрика11. Проте справа ново- го статусу Києва, безперечно, не могла пройти мимо могутнього північного володаря. Участь Всеволода у вирішенні долі Києва пояснюється великим політичним і військовим авторитетом суздальського князя, зокрема на пів- дні Русі. Безумовно, Всеволода Юрійовича турбувала ситуація у Києві та Ки- ївській землі через те, що в сусідньому Переяславі правив його син Ярослав. Залучення Всеволода до вирішення долі київського столу було свід- ченням не слабкості, а великого політичного та дипломатичного хисту Романа Мстиславовича як політика. Князь Роман розумів, що Всеволод Юрійович не може бути надійним політичним партнером, але в тих 7 Харди Ђ. Наследници Кијева: Између краљевска круне и татарског јарма. – Нови Сад, 2002. – С. 82. Близьку позицію щодо швидкого походу Романа на Київ див.: Толочко П. П. Древняя Русь. Очерки соци­ ально­политической истории. – Киев, 1987. – С. 154–155. 8 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 418. 9 Грушевский М. С. Очерк истории Киев­ ской земли от смерти Ярослава до конца ХІV столетия. – Киев, 1891. – С. 263. 10 Воскресенская летопись // ПСРЛ. – Санкт­Петербург, 1856. – Т. 7. – С. 107. Аналогічна інформація також: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Ни­ коновскою летописью // ПСРЛ. – Санкт­ Петербург, 1885. – Т. 10. – С. 34. 11 Котляр М. Ф. Історія дипломатії Півден­ но­Західної Русі. – Київ, 2002. – С. 217. 120 ГОЛОВКО Олександр умовах із ним доводилося рахуватися і зробити йому певні політичні пропозиції, від яких суздальський володар не міг би відмовитися. Після походу князеві Роману треба було узгодити з Всеволодом утвердження Інгвара на київському столі. У сучасній літературі ведеться палка дискусія щодо правдивості твер- дження В. Татіщева, що після походів на Київ (другий відбувся у 1203 р.) князь Роман Мстиславович, бажаючи припинити міжусобиці і забезпечи- ти умови для стабільного захисту південноруських кордонів від половців, запропонував створити систему “доброго порядку” державного устрою. Цей “добрий порядок”, перш за все, зводився до того, щоб шість наймогут- ніших князів – суздальський, чернігівський, галицький, смоленський, по- лоцький і рязанський – обирали київського князя як головного володаря12. Свого часу М. Грушевський, розглядаючи повідомлення В. Татіщева, вважав його пізньою підробкою13, проте ставлення до нього в історіографії змінилося. Так, Борис Рибаков, Микола Котляр та Петро Толочко вислови- лися за вірогідність такого проекту14. Нещодавно додаткові важливі аргу- менти на користь реальності системи “доброго порядку” навели Леонтій Войтович та Олександр Майоров15. Олексій Толочко у спеціальній статті, а потім монографії про Василя Татіщева поставив під сумнів вірогідність системи “доброго порядку” Рома- на Мстиславовича. Історик вважає, що поява розповіді про нього пов’язана з певними установками російського ідеологічного життя ХVІІІ ст., які праг- нув провести В. Татіщев, використовуючи сюжет з давньоруської історії16. 12 Татищев В. Н. История российская. – С. 169–170. 13 Грушевский М. С. Очерк истории... – С. 267. 14 Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – Москва, 1963. – С. 163; Толочко П. П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности ХІІ–ХІІІ вв. – Киев, 1980. – С. 182–183; Котляр Н. Ф. Формирование территории и возникнове­ ние городов Галицко­Волынской Руси IX– XIII вв. – Киев, 1985. – С. 120–121. 15 Войтович Л. В. Генеалогія династії Рю­ риковичів. – Київ, 1990. – С. 114; Його ж. Роман Мстиславич і утворення Галицько­Во­ линського князівства // Волинь і Галичина у добу середньовіччя. – Львів, 2001. – С. 26–28; Майоров А. В. Кто предоставил В. Н. Тати­ щеву сведения о проекте Романа Мстисла­ вича // Древняя Русь. Вопросы медиевисти­ ки. – 2007. – № 3(29). – Сентябрь. – С. 67–69; Его же. Проект “Доброго порядка” Романа Мстиславича в свете изучения Академической рукописи второй части “Истории Российской” В. Н. Татищева // Специальные историчес­ кие дисциплины. – Киев, 2007. – Вып. 15. – С. 135–149; Его же. О работе В. Н. Татищева над текстом проекта Романа Мстиславича (в свете изучения академической рукописи вто­ рой части “Истории Российской”) // Вестник Санкт­Петербургского университета. Серия: история. – 2007. – № 4. – С. 10–17; Его же. Политико­географические представления В. Н. Татищева и мнимые реалии древнерус­ ской эпохи: по поводу работ А. П. Толочко // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. – 2008. – № 1. – С. 89–100. 16 Толочко О. П. Конституційний проект Романа Мстиславича 1203 р.: спроба джере­ лознавчого дослідження // Український іс­ торичний журнал. – 1995. – № 6. – С. 22–36; Его же. “История Российская” Василия Тати­ щева: источники и известия. – Москва, 2005. Аналогічні погляди див.: Купчинський О. А. Акти та документи Галицько­Волинського князівства. ХІІІ – першої половини ХІV сто­ літь. Дослідження, тексти. – Львів, 2004. – С. 415–430. 121ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… Факти з життя Південної Русі, біографії Романа Мстиславовича по- чатку XIII ст. дають, на наш погляд, додаткові аргументи на користь мож- ливості створення його проекту нового політичного устрою. Перш за все, друга поява Романа Мстиславовича в Галичі у 1199 р. мала б змусити князя задуматися над подальшою долею його володінь. Даріуш Домбровський справедливо привернув увагу до ідейно-політичного аспекту творення нового за суттю державного формування об’єднаного князівства двох зе- мель – Галицької і Волинської17. На нашу думку, вже тоді князь Роман зро- бив перший крок до вироблення нової системи організації влади на Русі. Завоювання Києва призвело до спільного з суздальським князем Всево- лодом Юрійовичем призначення на київський стіл Інгвара Ярославовича. Пізніше майже в той же спосіб київським князем стали спочатку Рюрик Ростиславович, а потім його син Ростислав. Свого часу такий порядок отри- мання престолу в Києві, коли двоє наймогутніших володарів Русі, не пре- тендуючи особисто на трон, домовлялися про спільний контроль над ним через опіку над номінальним володарем Києва, ми визначили як систему колективного патронату18. Проте зазначений порядок потребував вдосконалення і легітимізації, що й спонукало князя Романа шукати домовленості з іншими володарями Русі про встановлення відповідних чітких правил. У системі політичного життя Русі сама ідея вирішення порядку організації князівської влади не була новинкою якщо згадати хоча би про князівські з’їзди кінця ХІ – по- чатку ХІІ ст. До практики створення системи колективної князівської відпо- відальності вдавався і суздальський князь Всеволод Юрійович. Після того, як у 1189 р. Галич зайняв Володимир Ярославович, він вимагав не тільки від руських князів, а й володарів Угорщини та Польщі не претендувати на Галич (“Всеволод же Соуждальскии присла ко всим князем и ко королеви в Ляхы и води е ко крсту на своемь сестричиче, Галича не искати николи же под нимь. Володимер/ же утвердився в Галиче и оттоле не быс на нь никого же “не шукати Галича”)19. На початку ХІІІ ст. пропозиції князя Романа мали велике значення не тільки в контексті створення системи заміщення київ- ського столу, а й фактично для утвердження Романа Мстиславовича в Гали- чі, легітимації створення типологічно нової держави – Галицько-Волинської. Спроба впровадження системи “доброго порядку” повністю узгоджува- лася і не протирічила конкретній діяльності галицького князя, зокрема діям після другого походу проти половців навесні 1204 р., коли він здійснив на 17 Dabrowski D. Halicz w koncepcjach politycznych Romana Mścisławowicza i jego następców (wybrane zagadnienia) // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України. Матеріали міжнародної наукової конференції. Галич, 10–11 жовтня 2008. – Га­ лич, 2008. – S. 170. 18 Головко О. Б. Південна Русь і половець­ кий степ у політичній діяльності галицько­ волинського князя Романа Мстиславича // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (матеріали других все­ українських читань). – Черкаси, 1992. – С. 16; Його ж. На чолі об’єднаного князівства: за­ гадкові та невідомі сторінки біографії Романа Мстиславовича // Галицько­Волинська держа­ ва: передумови виникнення, історія, культура, традиції. – Львів, 1993. – С. 56 та ін. 19 Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – Санкт­ Петербург, 1908. – Т. 2. – Стб. 667. 122 ГОЛОВКО Олександр півдні Русі “мироположение в волостех, кто како терпел за Рускую землю”20. Проект Романа Мстиславовича реально враховував і тогочасний розклад по- літичних сил. Поява серед князів-виборців рязанського і полоцького була значною поступкою галицько-волинського володаря суздальському князеві Всеволоду, гарантувала останньому половину голосів на виборах київського князя, оскільки і Рязань, і Полоцьк перебували під значним впливом Суздаля. Система нового порядку заміщення київського столу майже не залиша- ла Романові Мстиславовичу надій стати київським князем, проте гаранту- вала його родині спадкові права на галицький трон, перекреслювала мож- ливість зазіхання на Галич інших князів, створювала умови для подолання вірогідної конфронтації з суздальськими володарями. Відсутність у списку князів-“виборців” волинського князя дає підставу вбачати Волинь у системі “доброго порядку” складовою єдиного галицько-волинського державного комплексу. Додатковим аргументом на користь того, що в розповіді В. Та- тіщева про намагання князя Романа створити нову систему державного управління присутня реальна історична база, є іменування в літописному повідомленні про битву на р. Калці у травні 1223 р. серед князів – учасників походу проти монголів “старійшинами” саме київського, чернігівського та галицького князів (тобто трьох із шести володарів, згаданих у проекті Ро- мана Мстиславовича!)21. Отже, на наш погляд, є усі підстави довіряти інформації В. Татіщева, про проект “доброго порядку”, який запропонував Роман іншим давньо- руським князям. Але, згідно з відомостями того ж автора, ті не захотіли збиратися на князівський з’їзд. Дуже насторожено до проекту поставився суздальський князь Всеволод, вірогідно через те, що реалізація такої про- позиції юридично робила його рівним іншим п’ятьом князям – суб’єктам запропонованої нової системи політичного устрою, а також обмежувала втручання суздальських князів у справи Південно-Західної Русі. Невирішеність питання про успадкування галицького столу далася взнаки у подіях після несподіваної смерті Романа Мстиславовича. Як і піс- ля смерті Володимира Ярославовича наприкінці ХІІ ст., у Придніпров’ї в другій половині 1205 р. виникла коаліція київських та чернігівських князів, яка прагнула захопити Галич, але на цей раз вже не мала серйозного су- перника в особі могутнього галицького володаря. Проте спочатку, завдя- ки вмілій дипломатії княгині Анни – ставши правителькою при малоліт- ньому синові Данилові, вона уклала в Сяноку угоду з угорським королем Андрієм ІІ про протекцію Королівства Угорщини над спадщиною Романа Мстиславовича – вдалося відстояти столицю Прикарпаття. Після невдалої облоги Галича, коаліціанти змушені були відступити22. Навесні 1206 р. галицькі бояри на чолі з Володиславом Кормильчичем, розсварившись із княгинею, звернулися за допомогою до чернігівських 20 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 420. 21 Ипатьевская летопись. – Стб. 741. Пор.: Завадская С. В. К вопросу о “старейшинах” в древнерусских источниках ХІ–ХІІІ вв. // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 36–42. 22 Ипатьевская летопись. – Стб. 717. 123ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… князів. Ініціатором створення нової коаліції був чернігівський князь Все- волод Святославович Чермний23. До неї увійшли путивльський князь Володимир Ігоревич із братами Романом і Святославом24, смоленський князь Мстислав Мстиславович25, а також половецькі орди. Під час пере- ходу війська через Київську землю до них приєдналися дружини ки- ївського князя Рюрика Ростиславовича та загони берендеїв. Учасники коаліції, судячи з інформації Суздальського літопису, домовились про узгодженість дій з поляками, які повинні були напасти на волинські во- лодіння Романовичів26. Військо коаліції, вірогідно, підійшло до Галича наприкінці весни – на початку літа 1206 р. Суздальський літопис повідомляє: “Слышав же Галичане с Романови- чема, аже идеть роть на ня силна отвсюду, и убояшася зело, и послашася к королеви, помочи прося у него”27. Отже, можна думати, що в Галичі існува- ли різні політичні угруповання. Прихильники Романовичів знову зверну- лися до угорського короля28, але за деякий час (приблизно в середині літа 1206 р.) Анна з синами, не дочекавшись допомоги від Андрія ІІ, “бежаста из Галича в Володимерь в вотчину свою”29. Важливо відзначити, що Суз- дальський і Галицько-Волинський літопис по-різному трактують причини цієї втечі. Перше джерело пояснює її загрозою з боку поляків та коаліції південноруських князів, а галицький книжник вважає цю подію спричине- ною діями Володислава Кормильчича30. Ісидор Шараневич свого часу відзначав, що в середовищі галицького боярства тоді утворилося два угруповання. Одне орієнтувалося на сина суздальського князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо, переяславського князя Ярослава, а друге – на чернігівських Ігоревичів31. Проте, за Суздаль- ським літописом, ініціатива запросити Ярослава Всеволодовича належала перш за все угорському королю Андрієві ІІ (“Бяше бо король с Галичаны здумав переже послал в Переяславль по Ярослава Всеволодовича”32). Володимир Пашуто вважав, що “владимиро-суздальські князі прагнули утвердитися у Південно-Західній Русі”33. Так угорський король порушив не тільки домовленість із княгинею Анною, а й вірогідну угоду з поляками про спільну опіку над малолітніми Романовичами. Такий хід Андрія ІІ обумови- ли складна для угорців ситуація у Галицькій землі, де вони не мали підтрим- ки, та наявність у короля серйозних суперників у самій Угорщині, що заважа- ло зосередити зусилля на реалізації східної політики. Запрошуючи Ярослава 23 Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X­e au XIII­e siécle // Orientalia Christiana. – Romae, 1927. – № 37, maio. – Tabl. 4. – Nr. 34. – P. 19. 24 Ibidem. – Tabl. 4. – Nr. 44. – P. 19. 25 Ibidem. – Tabl. 9. – Nr. 11. – P. 39. 26 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 426. 27 Там же. – Стб. 426. 28 Там же. – Стб. 426–427. 29 Там же. – Стб. 427. 30 Там же. – Стб. 427; Ипатьевская летопись. – Стб. 718. 31 Шараневич И. История Галицко­Воло­ димирской Руси от наидавнейших времен до року 1453. – Львов, 1863. – С. 68. 32 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 427. 33 Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко­Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 184. 124 ГОЛОВКО Олександр Всеволодовича, король сподівався, що авторитет суздальського князя Всеволо- да, батька переяславського князя, дозволить його синові утвердитися у при- карпатському краї і водночас союзницька угода з обома князями сприятиме встановленню угорського контролю над Галицькою землею. Проте події розвивалися не за цим планом. Ярослав Всеволодович дій- сно вирушив до Галичини (вірогідно, вже восени 1206 р.), проте, дізнавшись, що під стінами Галича стоїть велике військо південноруських князів, відмо- вився від своїх планів34. Угорський гарнізон, з’явившись тут за сяноцькою угодою з осені 1205 р., не дочекався союзника і відчувши безперспектив- ність подальшого перебування у столиці, яку перед тим покинула княги- ня із синами, залишив місто, розв’язавши руки місцевим магнатам на чолі з Володиславом Кормильчичем. Той вступив у переговори з Ігоревичами, синами чернігівського князя Ігора Святославовича, близькими родичами по жіночій лінії галицького князя Ярослава Володимировича Осмомисла. Незабаром Ігоревичам вдалося завоювати не тільки Галицьку землю, а й волинські володіння Романовичів із центром у Володимирі. Позиції Ігоревичів у Південно-Західній Русі у другій половині першого десятиліття ХІІІ ст. були настільки стійкими, що галицький князь Володи- мир Ігоревич, на що вперше звернув увагу Денис Зубрицький35, навіть допо- магав чернігівському князеві Всеволоду Святославовичу Чермному в бороть- бі за київський стіл (“и из Галича приде к нему Володимеръ Игоревичь”)36. Це свідчило про стабільність володарювання Ігоревичів у Галицькій та за- хідній частині Волинської земель (східна Волинь належала двоюрідним бра- там Романовичів, синам Ярослава Мстиславовича – Інгвареві та Мстиславу). Зазначимо, що кінець першого десятиліття ХІІІ ст. пройшов взагалі під знаком різкого посилення позицій чернігівських Ольговичів у Південній Русі37. Тому, мабуть, не випадково у джерелах певний час немає інформа- ції про якісь конфлікти між Ігоревичами та боярськими олігархами при- карпатського краю. Але невдовзі ці дуже амбіційні князі почали сваритися між собою, що зразу позначилося на їхніх позиціях як у Південній Русі за- галом, так і в Галицькій та Волинській зокрема. “По сем же долгу времени минувшю, мятежь бысть межи братома и Володимером и Романом”38. Усе це, зрештою, призвело до поразки Ігоревичів і небаченого випадку – їх по- вішення в Галичі наприкінці серпня 1211 р. Історія загибелі Ігоревичів засвідчує можливу участь у цих подіях не тільки галицьких бояр або волинських князів, а й південноруських воло- дарів. У Воскресенському літописі під 6722 (1214) р. є така згадка: “В то же лето изъгони Всеволод Чермный, сын Святославль, правнук Олгов, внукы 34 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 427. 35 Зубрицкий Д. История древнего Галич­ ско­русскаго княжества. – Львов, 1855. – Ч. 3. – С. 41. 36 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – С. 429. 37 Коваленко В. Чернігів і Галич // Гали­ чина та Волинь у добу середньовіччя: До 800­річчя з дня народження Данила Галиць­ кого. – Львів, 2001. – С. 154–164; Його ж. По­ літичне становище південноруських земель в ХІІ–ХІІІ ст. // Україна в Центрально­Східній Європі: з найдавніших часів до ХVІІІ ст. – Київ, 2002. – Вип. 2. – С. 77–101. 38 Ипатьевская летопись. – Стб. 719. 125ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… Ростиславле из Руси, тако рек: “братью мою два князя повесиле вы в Гали- це, яко злодея, и положиле есте укор на всех; и нету вам части в русское земли”39. Отже, є підстави думати, що сини померлого в 1212 р. у Черні- гові Рюрика Ростиславовича40, вірогідно, Ростислав і Володимир Рюрико- вичі, мали достатньо серйозну причетність до драматичних подій вересня 1211 р., наслідком яких була загибель Ігоревичів. Імовірність участі Рюри- ковичів у боротьбі за Галич доводить те, що напередодні, у 1210 р., син Рю- рика Ростиславовича Ростислав недовго сидів у Галичі, відвоював його на короткий час саме від Ігоревичів. М. Грушевський у цьому зв’язку писав, що після смерті Рюрика Рос- тиславовича та суздальського володаря Всеволода Юрієвича, Всеволод Чермний прагнув посилити свої позиції у Південній Русі та використати участь родичів Рюрика у конфлікті в Галичі, щоб позбавити їх влади в “Руській землі”41. У 1214 р. краківський князь Лешко Бялий та угорський король Ан- дрій ІІ домовилися у словацькому місті Спіші про поділ Галицької землі. До ситуації був долучений папа Інокентій ІІІ, який на прохання Андрія ІІ доручив естергомському архиєпископові коронувати королем “Галіції” свого малолітнього сина Коломана. Іноземне захоплення Галича не про- йшло повз увагу руських князів. Зокрема, особливе зацікавлення Галичем виявив тодішній новгородський володар Мстислав Мстиславович Удатний. Його інтерес був невипадковим. Саме через нього, ймовірно, Лешко, який посварився з угорським королем, у 1215 р. запропонував Мстиславу Мстис- лавовичу зайняти Галич. Напередодні Липицької битви 1216 р. нащадки Всеволода Юрійовича, за свідченням Никонівського літопису, фактично планували здійснити пе- рерозподіл усіх руських земель на свою користь: “Таже князь велики Юрьи Всеволодовичь и брат его его князь Ярослав Всеволодович, со всею братьею своею и со всеми боары и мужи своими, вшедше в шатер, начяша дели- ти грады: великому князю Юрью Всеволодовичю Володимерь и Ростов, а Новъгород князю Ярославу Всеволодовичю, а Смоленеск князю Святославу Всеволодовичю, а с Киева возмем дань и князя в нем посадим из своих рук, а Галича также дань возмем; и целоваша крест, и написаша грамоты тако быти непреступно”42. Отже, Галич цікавив не тільки новгородського князя Мстислава, а й його сусідів – суздальських князів. Після утвердження Мстислава Мстиславовича в Галичі, не дивлячись на періодичні гострі конфлікти князя та його союзників за владу, певний час джерела не дають інформації про якусь зацікавленість чернігівських та північноруських князів галицькими питаннями. Це було здебільшого обу- мовлено ситуацією, яка на той час склалася у Придніпровській та Північно- Східній Русі. На півночі досить гострі конфлікти виникли між нащадками 39 Воскресенская летопись. – С. 117. 40 Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в Х – первой половине ХІІІ в. – Москва, 1977. – С. 161; Бережков Н. Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1962. – С. 104. 41 Грушевский М. С. Очерк истории... – C. 274. 42 Летописный сборник... – С. 72. 126 ГОЛОВКО Олександр Всеволода Юрійовича Велике Гніздо, а у Придніпров’ї точилася ворожнеча між представниками смоленської та чернігівської гілок Рюриковичів. Але головне пояснення відсутності активнішого інтересу князів При- дніпровської та Північної Русі до Галича, що ним з 1219 по 1227 р. (з пере- рвами) володів Мстислав Мстиславович Удатний, право якого не ставили під сумнів не тільки означені князі, а й волинські правителі, перш за все самі Романовичі. Така ситуація пояснюється як чималою силою князя, його авторитетом серед князівської династії Русі, так і легітимними права- ми на галицький стіл. Нам відомо лише про епізодичні факти допомоги, яку князі надавали Мстиславу Мстиславовичу. Так, зокрема, під час війни за Галич, який у 1220 р. зайняли угорці, він залучив тодішнього київського князя Мстислава Романовича та невідомих на ім’я інших князів. Воскресен- ський літописець, описуючи невдалий похід князя Мстислава Удатного на Галич, пише: “Тое же зимы иде на Галичь Мстислав Романовичь из Киева, и Мстислав же Мстиславич из Торчьскаго, и инии князи с ними и Полов- ци; пришедшим же им, и королевичь затворися во граде Галичи; они же бишася у града половину дня и разыдошася по земли воевать, и много зла сотвориша, города и селка пожгоша, и много полон вземше поидоша”43. Проте тема Галича відродилася у політиці придніпровських Рюрико- вичів після відходу Мстислава Мстиславовича з міста й особливо після його смерті навесні 1228 р. Саме тоді, на думку М. Грушевського, склався союз сина відомого на початку ХІІІ ст. чернігівського князя Всеволода Святосла- вовича Чермного Михайла та київського князя Володимира Рюриковича44. Навесні 1228 р. локальний конфлікт довкола міста Чорторийська, яке Дани- ло та Василько Романовичі відвоювали від пінського князя Ростислава, пе- реріс у ширше протистояння. Суперник Данила Романовича приєднався до київського князя Володимира Рюриковича та чернігівського князя Ми- хайла Всеволодовича, що призвело до створення антиволинської коаліції. До неї долучився половецький хан Котян. Противники Данила вступили в переговори з угорським королевичем Андрієм та боярином Судиславом, сподіваючись на підтримку угорських і галицьких сил45. Отже, після смер- ті тестя, Мстислава Мстиславовича, волинський князь Данило Романович, претендуючи на повернення Прикарпаття, зіткнувся з ворожою коаліцією, яка реально не тільки протистояла його галицькій політиці, а й несла за- грозу владі Романовичів на Волині. Данило Романович зробив спробу вирішити конфлікт засобами ди- пломатії. Спершу він прагнув домовитися з головними суперниками, ки- ївським та чернігівським князями Володимиром Рюриковичем та Михай- лом Всеволодовичем. Але коли це не дало результату, волинський князь 43 Воскресенская летопись. – Стб. 128. Майже така ж інформація вміщена і в Москов­ ському літописному зводі. Див.: Московский летописный свод конца ХV века // ПСРЛ. – Москва; Ленинград, 1949. – Т. 25. – Стб. 118. Тверський літопис також розповідає про спільний похід Мстислава Мстиславовича і Мстислава Романовича на Галич, правда, дещо інакше. Див.: Летописный сборник, именуемый Тверской летописью // ПСРЛ. – Санкт­Петербург, 1863. – Т. 15.– Стб. 332. 44 Грушевський М. Історія України­Руси. – Львів, 1905. – Т. 2. – С. 243. 45 Ипатьевская летопись. – Стб. 752. 127ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… скерував: “Павла своего посла ко Котяневи”46. Місія волинського дипломата мала успіх: хан не тільки не приєднався до суперників Данила, а й здійснив рейд до Галицької землі, що змусило, вірогідно, Судислава та королевича Андрія відмовитись від антиволинських дій на боці Михайла та Володими- ра. Окрім цього, Данило привів із Польщі велике військо на чолі з воєводою Пакославом, внаслідок чого Мстислав і Володимир зняли облогу зі східно- волинського міста-фортеці Крем’янця і відступили на схід. Далі Романовичі вирішили переслідувати суперників: “Данил же и Ва- силко, собравша Ляхы многы, идоста Кыеву”47. Знаменним було приєднан- ня до Романовичів белзького князя Олександра, який завжди відчував по- літичну кон’юнктуру. М. Грушевський справедливо відзначив залежність успіху волинських князів від дипломатії Данила, а також пов’язаність їхньої удачі із певною слабкістю коаліції суперників. До цього необхідно додати, що між чернігівським та київським князями почали посилюватися чвари, які згодом призвели до конфлікту48. Ситуація змінилася тому, що Михайло Всеволодович повернувся “до широких планів свого діда і батька – на Київ і Галичину”, причому остан- ня його цікавила навіть більше, ніж місто на Дніпрі. Союзником Михайла був князь Ізяслав, якого М. Грушевський ототожнює з князем Ізяславом Мстиславовичем49. Іншого погляду дотримується М. Котляр, який вважає, що згаданий Ізяслав – новгород-сіверський князь Ізяслав Володимирович, племінник Ігоревичів, повішених у Галичі50. Наприкінці 20-х років зовнішньополітична активність Романовичів зростає. І тут варто згадати не тільки про доволі успішний похід волин- ського війська вглиб Польщі у 1229 р., а й посилення контактів Данила та Василька Романовичів зі суздальськими князями: “Потом же времени минувшу, еха Василко Суждалою на веселье шурина свого, ко великому князю Юрью, поем Мирослава со собою и ины”51. Суздальський літопис під 6738 р. розповідає: “Того же лета великий князь Юргий ожени сына свого страрейшего Всеволода Володимерною Рюриковича и венчан быс в великий церкви зборней святые Богородици священьным епископом Ми- трофаном месяца апреля в 14 день в неделю антипасхи”52. І. Шараневич вважав, що весілля відбулося у 1229 р.53, проте Микола Бережков довів, що його треба віднести до початку 1230 р.54 Оскільки Романовичі весь 1229 р. перебували в Польщі, то, на наш погляд, коментована подія, вірогідно, дій- сно сталася наступного року, а саме у квітні 1230 р. Зазначимо, що суздаль- ський князь Юрій (Георгій) – син Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо)55. У тексті йдеться про шлюб Юрієвого сина Всеволода і княжни Марини, 46 Там же. – Стб. 753. 47 Там же. – Стб. 753–754. 48 Грушевський М. Історія... – Львів, 1905. – Т. 3. – С. 46. 49 Там само. – Т. 2. – С. 245; Пашуто В. Т. Очерки... – С. 214. 50 Котляр М. Ф. Загадковий Ізяслав з Гали­ цько­Волинського літопису // Український іс­ торичний журнал. – 1991. – № 10. – С. 95–102. 51 Ипатьевская летопись. – Стб. 758. 52 Лаврентьевская и Суздальская лето­ пись... – Стб. 453–454. 53 Шараневич И. История... – С. 49. 54 Бережков Н. Г. Хронология... – С. 108. 55 Baumgarten N. Genealogies... – Table X. – № 6. 128 ГОЛОВКО Олександр доньки смоленського князя Володимира Рюриковича56. Василько Рома- нович одружився з донькою Юрія Всеволодовича Дубравкою57, тому його шуряком, якого Галицько-Волинський літопис не називає, і був Всеволод Юрійович. Поїздка Василька з посольством до далекого Суздаля, видаєть- ся, мала не тільки особисте, а й політичне значення, була покликана спри- яти налагодженню стосунків між волинською і суздальською династіями. Породичання з представниками могутніх князівських родин Русі мало важливе значення для Романовичів за умов, коли вони готували чергову спробу повернення влади в Галичі і Галицькій землі. Взимку 1232–1233 рр. у Середньому Подніпров’ї виник конфлікт між київським князем Володимиром Рюриковичем та чернігівським Михай- лом Всеволодовичем. Данило Романович вимушений був втрутитися, ви- ступивши третейським суддею. За деякий час у 1233 р. знову відновилася війна Данила з угорським королем Андрієм. Повідомлення про її початок волинський князь отримав у Києві. Галицько-волинський літописець до- кладно розповідав про цю війну. Для боротьби з угорцями Данило Рома- нович запросив на допомогу половецького хана Котяна, київського князя Володимира Рюриковича та смоленського Ізяслава Мстиславовича, проте останній зрадив волинського володаря, розорив його місто Тихомль у Схід- ній Волині, а потім повернувся додому58. Смерть королевича Андрія, вірогідно, взимку 1233–1234 р., створюва- ла передумови для утвердження князя Данила Романовича в Галичі, але в цей час спалахнула велика війна в Середньому Подніпров’ї, де проти київського князя Володимира Рюриковича виступили Михайло Всеволо- дович чернігівський та Ізяслав Мстиславович смоленський. Упродовж 1234 та 1235 рр. Данило воював проти ворогів князя Володимира. На початку 1235 р. “Поиде князь Володимир Рюриковиць с кыяны и Данило Романо- вич с галицаны на Михаила Всеволодовича Чермного к Чернигову”59. Похід на Чернігівщину пройшов назагал вдало для Данила та Володимира, про- те навесні 1235 р. до Південної Русі вторглася половецька орда, яку привів князь Ізяслав Мстиславович. Наприкінці травня 1235 р. біля Торчеська від- булася жорстока битва, де дружина Ізяслава разом із половцями завдали раті Данила Романовича і Володимира Рюриковича тяжкої поразки. У по- лон до кочовиків потрапили союзник Данила, князь Володимир Рюрико- вич та боярин Мирослав. Восени 1235 р. галицькі бояри змусили Данила Романовича покинути Галич: смоленський та чернігівський князі тоді ж за- хопили Київ і Галич (“…а Михаил седе в Галице, а Изяслав в Киеве”)60. Як писав М. Грушевський, тоді Чернігівщина, Київщина та Галичина “знову злучилися в союзних руках” 61. 56 Baumgarten N. Genealogies... – Table IX. – No 37, 22. 57 Ibidem. – Table X. – No 17. 58 Ипатьевская летопись. – Стб. 767–770. 59 Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. – Москва, 1950. – С. 284. 60 Ипатьевская летопись. – Стб. 771; Лав­ рентьевская и Суздальская летопись... – Стб. 513; Летописный сборник... – Стб. 104; Новгородская первая летопись... – С. 285. Див.: Котляр М. Ф. Коментар до літопи­ су // Галицько­Волинський літопис / За ред. М. Ф. Котляра. – Київ, 2002. – С. 220. 61 Грушевський М. Історія... – Т. 2. – С. 245. 129ГАЛИЧ І ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ У ПОЛІТИЦІ КНЯЗІВ… У 1236–1237 рр. волинські князі воювали проти нового галицького кня- зя Михайла Всеволодовича та його союзника, мазовецького князя Конрада. У той час, в 1236 р., спільник Михайла Ізяслав Мстиславович втратив Київ, куди прийшов представник владимиро-суздальської династії Ярослав Все- володович. На початку 1238 р. останній, довідавшись про загибель брата Юрія Всеволодовича в битві з монгольськими військами на річці Сить (3 бе- резня 1238 р.), повернувся на батьківщину – до Суздаля. Місто на Дніпрі зай няв Михайло Всеволодович, а в Галичі залишився його син Ростислав. “И потом приде Ярослав Суждальскый и взя Киев под Володимером, не мога его держати, иде пакы Суждалю. И взя под ним Михаил, а Ростислава сына своего, остави в Галичи”62. Зміна політичної ситуації створила передумови для нового повернен- ня Данила Романовича до Галича. На початку 1238 р. князь здійснив похід на Галич проти Михайла Всеволодовича, але вдалося лише зайняти Пере- мишль. Згодом волинська адміністрація домовилася з литовськими князя- ми та правителем Новгорода-Сіверського Ізяславом Володимировичем, які здійснили напад на Мазовію, де правив головний на той час союзник князя Михайла – Конрад63. Данило прагнув залучити угорського короля Белу ІV, для чого здійснив дипломатичну місію до Угорщини. Коли вона зазнала фіаско, волинські князі почали готуватися до походу на підтримку австрій- ського герцога Фрідріха ІІ Бабенберґа. Необхідно зазначити, що невелика приальпійська Австрія з цього часу стає важливим фактором центрально- європейської політики Романовичів. Після того, як князь Михайло Всеволодович зайняв Київ, у Галичі за- лишився його син Ростислав. Влітку 1238 р. вони відвоювали від Данила Перемишль, але це був останній їх успіх. У другій половині 1238 р., скорис- тавшись відсутністю князя Ростислава в Галичі, Данило підійшов до міста і після триденної облоги взяв його: “Данило же вниде во град свой и при- иде ко пречисте святей Богородици, и прия стол отца своего, и обличи победу, и постави Немечьскых вратех хоруговь свою”64. Тема Галича у сто- сунках Романовичів із Михайлом Всеволодовичем і, особливо, його сином Ростиславом не закінчується, але, оскільки суперники втратили володіння у Придніпров’ї, потребує окремого розгляду. Наприкінець необхідно відзначити слушність думки А. Горського, що конфлікти 30-х років ХІІІ ст. на Русі, особливо жорстока війна між південно- руськими князями, в якій взяли участь володарі Чернігівщини, Київщини, Волині та Галичини, відіграли вкрай негативну роль у переддень і навіть на початковому етапі монгольського вторгнення до Східної Європи65. Верховна Рада України 62 Ипатьевская летопись. – Стб. 777. 63 Там же. – Стб. 776. 64 Там же. – Стб. 778. 65 Горский А. А. Русь. От славянского рас­ селения до Московского царства. – Москва, 2004. – С. 181–188.

Ähnliche Einträge