Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів

Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів

Розглянуто історію коронації князя Данила 1253 р. і спроби укладення церковної унії з Римом, пов'язані з переговорами про об'єднання Західної та Східної Церков, які вели ні- кейський імператор Іоан III Ватац і папа Інокентій IV. Посол папи абат Опізо з Мезано прибув до Русі для укладення у...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Майоров, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178892
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 189-198. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-178892
record_format dspace
spelling irk-123456789-1788922021-03-23T01:26:39Z Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів Майоров, О. Розглянуто історію коронації князя Данила 1253 р. і спроби укладення церковної унії з Римом, пов'язані з переговорами про об'єднання Західної та Східної Церков, які вели ні- кейський імператор Іоан III Ватац і папа Інокентій IV. Посол папи абат Опізо з Мезано прибув до Русі для укладення унії і коронації Данила. Водночас у другій половині 1253 р. нікейський імператор відправив до Риму нове посольство у складі митрополитів Георгія Кізікського і Андроніка Сардського для обговорення умов та укладення унії. Відкладення коронації Данила пов'язано з очікуванням новин із Нікеї для остаточного вирішення питання про унію. Немає підстав стверджувати, як це традиційно робилося, що коронація і проект церковної унії з Римом означали розрив з Візантією (Нікеєю) і переорієнтацію зовнішньої політики Галицько-Волинської Русі на Захід. The article reviews the history of the coronation of prince Daniel Romanovich and Church Union in 1253. These events took place against the background of the negotiations on the union of Eastern and Western churches, which led the emperor of Nicaea John III Vatats and Pope Innocent IV. Ambassador Pope Abbot Opiza of Mezan came to Russia to conclude a union of church and coronation Daniel simultaneously with sending of Nicea in Rome Embassy of the emperor, headed by Metropolitan George of Kizik and Andronicus of Sardy for the conclusion of the union of Eastern and Western churches. Delay the coronation ceremony of Daniel Romanovich has been associated with waiting for news from Nicaea to finalizing terms of the union. There is no reason to believe that the coronation of Daniel and the Church Union with Rome meant a complete break in relations with the Byzantine (Nicaea), Empire and the reorientation of foreign policy of Galicia-Volhynia Russia to the West. 2011 Article Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 189-198. — Бібліогр.: 59 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178892 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Розглянуто історію коронації князя Данила 1253 р. і спроби укладення церковної унії з Римом, пов'язані з переговорами про об'єднання Західної та Східної Церков, які вели ні- кейський імператор Іоан III Ватац і папа Інокентій IV. Посол папи абат Опізо з Мезано прибув до Русі для укладення унії і коронації Данила. Водночас у другій половині 1253 р. нікейський імператор відправив до Риму нове посольство у складі митрополитів Георгія Кізікського і Андроніка Сардського для обговорення умов та укладення унії. Відкладення коронації Данила пов'язано з очікуванням новин із Нікеї для остаточного вирішення питання про унію. Немає підстав стверджувати, як це традиційно робилося, що коронація і проект церковної унії з Римом означали розрив з Візантією (Нікеєю) і переорієнтацію зовнішньої політики Галицько-Волинської Русі на Захід.
format Article
author Майоров, О.
spellingShingle Майоров, О.
Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
Княжа доба: історія і культура
author_facet Майоров, О.
author_sort Майоров, О.
title Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
title_short Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
title_full Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
title_fullStr Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
title_full_unstemmed Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
title_sort мiж нiкеєю та римом: коронацiя данила романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178892
citation_txt Мiж Нiкеєю та Римом: коронацiя Данила Романовича у свiтлi зовнішньої полiтики i династичних зв’язкiв галицько-волинських князів / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 189-198. — Бібліогр.: 59 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT majorovo mižnikeêûtarimomkoronaciâdanilaromanovičausvitlizovníšnʹoípolitikiidinastičnihzvâzkivgalicʹkovolinsʹkihknâzív
first_indexed 2025-07-15T17:36:05Z
last_indexed 2025-07-15T17:36:05Z
_version_ 1837735310530707456
fulltext Олександр МАЙОРОВ МIЖ НIКЕЄЮ ТА РИМОМ: КОРОНАЦIЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА У СВIТЛI ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛIТИКИ I ДИНАСТИЧНИХ ЗВ’ЯЗКIВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗIВ В оповіданні Галицько-Волинського літопису, присвяченому коронації князя Данила Романовича, є згадка про його матір, яка, за словами літопис- ця, змогла переконати сина, що раніше неодноразово відкидав пропози- ції про коронування, прийняти королівський вінець від папи: “Вiн [Дани- ло – О. М.], однак, не хотiв [коронуватися], та переконала його мати його, i Болеслав, i Семовит, i польськi бояри…”1. Як бачимо, вплив матері на рішен- ня Данила був настільки великим, що літописець вважає його чи не голов- ною причиною згоди князя і ставить вище від впливу польських союзників, які обіцяли військову допомогу проти татар, якщо відбудеться коронація. Чим пояснити цю вирішальну роль княгині-матері в коронуванні Да- нила? Що спонукало “велику княгиню Романову”, що тихо доживала свого віку в монастирі, востаннє вийти на політичну сцену і висловити свою по- зицію після багатьох років цілковитого мовчання? Важливу роль княгині в цій ситуації історики відзначали неодноразо- во, проте досі вона не вивчена, а причини, що спонукали висловитися за коронацію сина, – не розкритими. Втім, окремі спроби з’ясувати мотиви, все ж, робилися. Однак вони привели до зовсім протилежних результатів, які заперечують один одного. Так, на думку Михайла Грушевського, мати Данила ратувала за коро- націю, бо їй, “як католицькiй принцесі, не могла не бути приємною пер- спектива королівського титулу”2. Єронiм Граля вважав княгиню-вдову православною, вона обстоювала коронацію, позаяк це було в інтересах її грецьких родичів – впливового клану Каматирiв, що пiдтримував політич- ну орієнтацію нікейського імператора на союз із папою3. Що ж змусило Данила прислухатися до матері і погодитися з її аргу- ментами? Це питання також поки без відповіді. Дослідники обмежуються 1 “Оному же одинако не хотящу, и убе- ди его мати его, и Болеслав, и Семовит, и бояре Лядьскые…”: Ипатьевская лето- пись // Полное собрание русских летопи- сей (далі – ПСРЛ). – Москва, 1998. – Т. 2. – Стб. 827. 2 Грушевський    М.  Історія України-Ру- си. – Київ, 1993. – Т. 3. – С. 72. 3 Grala    H. Drugie małżeństwo Romana Mścisławicza // Slavia Orientalis. – Warsza- wa, 1982. – R. 21, nr 3–4. – S. 115–127. 190 МАЙОРОВ Олександр лише загальними міркуваннями щодо незвичайного особистого авторите- ту княгині і великої поваги до неї всiх Романовичiв4. Усвідомленню ролі княгині-матері в коронації Данила не сприяє утверд- жене в літературі переконання, метою князя було: одержати допомогу За- ходу проти татар і підвищити міжнародний статус як “короля Русі”5. З пер- спективи цих завдань причетність до коронації княгині-матері виглядає за- йвою подробицею без будь-якого значення. Втім, із розповіді літописця з усією очевидністю випливає, що саме вмовляння матері стали для Данила найважливішим аргументом на користь нелегкого рішення про коронацію. Щоби зрозуміти роль “великої княгині Романової”, потрібно розглядати коронацію в ширшому історичному контексті. У цій події, безсумнівно, пе- реплелися впливи не тільки католицького Заходу, а й православного Сходу. Значення останнього новітні автори, на жаль, схильні недооцінювати. Незважаючи на декілька століть домінантного візантійського впливу на Русі, його або повністю ігнорують, або визначають номінальним, що зовсiм не мав реального полiтичного впливу. Все зводиться до загальних міркувань про те, як після втрати Константинополя в 1204 р. правителі Візантійської (Нікейської) імперії самі шукали підтримки Заходу, погоджуючись заради цього на об’єднання Церков і верховенство папи над усiм християнським світом. “У цих умовах, – пише, наприклад, Микола Котляр, – коронація Данила не могла викликати особливих негативних емоцій в Нікеї”6. Можна сказати, що нікейський вплив взагалі не розглядають як фактор зовнішньої політики Данила Галицького. Єдиною спеціальною роботою про значення коронації Данила для русько-візантійських відносин залиша- ється невелика розвiдка Мелетiя Войнара, опублікована у 1955 р. На думку історика, коронація означала цілковиту незалежність Галицько-Волинсько- го князівства від Візантії. Данило не міг не розуміти, що прийняття коро- ни від папи виключало його з візантійської світової єрархії і переносило в систему західноєвропейської церковно-політичної структури, “в орбіту західної концепції царства” з усіма можливими наслідками. Унія, на яку погодився князь, передбачала розрив церковних зв’язків із Візантією7. 4 Див., наприклад: Домбровский  Д. К истории древнерусской княжеской семьи (отношения между взрослыми детьми и их родителями в роде Романовичей, галицко- волынской ветви Рюриковичей) // Вестник Санкт-Петербургского университета. Се- рия 2: История. – 2005. – Вып. 3. – С. 11. 5 Котляр  Н.  Ф. Даниил, князь Галиц- кий. – Санкт-Петербург, 2008. – С. 290; Головко О. Б. Корона Данила Галицького: Волинь і Галичина в державно-політично- му розвитку Центрально-Східної Європи раннього та класичного середньовіччя. – Київ, 2006. – С. 346–347; Войтович Л. В. Король Данило Романович: політик і пол- ководець // Доба короля Данила в науці, мистецтві, літературі. Матеріали Міжна- родної наукової конференції. 29–30 листо- пада 2007 р. – Львів, 2008. – С. 89. 6 Котляр  Н.  Ф. Даниил, князь Галиц- кий. – С. 290–291. 7 Войнар М. М. Корона Данила в прав- но-політичній структурі Сходу (Візантії) // Записки Наукового товариства ім. Шев- ченка (далі – ЗНТШ). – Рим; Париж; Мюн- хен, 1955. – Т. 164: Корона Данила Рома- новича. 1253–1953 рр. Доповіди Римської сесії II наукової конференції Наукового товариства ім. Шевченка (Рим, 18 грудня 1953 р.). – С. 116–117. 191МIЖ НIКЕЄЮ ТА РИМОМ: КОРОНАЦIЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… Ідеї М. Войнара розвинув Іван Паславський. На його думку, Данило Романович, наважився прийняти корону від папи на протидію політиці Нiкейської імперії, спрямованiй на підпорядкування руських князівств Орді. На противагу їй князь шукав союзників на Заході, насамперед в особі понтифіка. Коронація, за словами історика, була для Данила “вте- чею від Візантії на Захід”8. * * * Однак треба враховувати перебіг переговорів про коронацію і унію з Римом на тлі ширших церковно-політичних процесів, які супроводжу- вали постійні контакти між Нікеєю і папським престолом у другій по- ловині 1240 – середині 1250-х років. До цього часу справедливо привер- тав увагу Володимир Пашуто9. Нещодавно це питання знову заторкнув Борис Флоря10. Водночас у більшості досліджень з історії взаємин Захід- ної та Східної Церков участь галицько-волинського князя в екуменічних процесах середини ХIII ст. залишається не зауваженою11, а іноді навіть заперечується зовсім12. Перш за все, не підлягає сумніву, що в Галицько-Волинській Русі до- бре знали про контакти між Нікеєю та Римом із приводу можливого об’єднання Церков. Щобільше, з повідомлення літопису випливає, що ці контакти стали умовою переговорів Данила про прийняття корони від папи й укладення церковної унії. У літописному оповіданні про коронацію згадано визнання папи Інокентія IV для грецької віри та обіцянка скликати Вселенський собор для об’єднання Церков: “Iнокентiй проклинав тих, що хулили вiру грецьку православну, i хотiв вiн собор створити про iстинну вiру [i] про поєднання Церкви”13. На думку Б. Флорі, звістки про приготування до об’єднання Церков на- дійшли до Галицько-Волинської Русi через Угорщину. Дружина угорського короля Бели IV була донькою нікейського імператора Феодора I Ласкара. У середині 1240-х років вона відігравала помітну роль при налагодженні кон- тактів папи з болгарським царем Коломаном I Асенем (1241–1246)14. Ймо- вірно, як вважає Б. Флоря, за її посередництвом у 1245 р. до Болгарії достав- лено послання папи, в якому висловлено готовність скликати Вселенський 8 Паславський  I. Коронація Данила Га- лицького в контексті політичних і церков- них відносин ХІІІ століття. – Львів, 2003. – С. 71–72. 9 Пашуто В. Т. Очерки по истории Га- лицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 261–263. 10 Флоря    Б.  Н. У истоков религиозно- го раскола славянского мира (ХIII век). – Санкт-Петербург, 2004. – С. 161 и далее. 11 Див.: Vries W. de. Innozenz IV. (1243– 1254) und der christliche Osten // Ostkirchli- che Studien. – Würzburg, 1963. – Bd. 12. – S. 113–131; Gill J. Byzantium and the Papacy. 1198–1400. – New Brunswick, 1979. 12 Norden W. Das Papsttum und Byzanz. Die Trennung der beiden Mächte und das Pro- blem ihrer Wiedervereinigung bis zum Unter- gange des byzantinischen Reiches. – Berlin, 1903. – S. 362. 13 “Некентии бо кльняше тех, хулящим веру Грецкую правоверную, и хотящу ему сбор творити о правои вере о воединеньи црькви”: Ипатьевская летопись. – Стб. 827. 14 Флоря Б. Н. У истоков религиозного раскола… – С. 162. 192 МАЙОРОВ Олександр собор за участю грецького та болгарського духовенства для вирішення усіх спірних питань, що iснували мiж Схiдною та Захiдною Церквами15. У нашому уявленні галицько-волинські князі могли підтримувати без- посередні контакти з нікейськими правителями. Підставою для таких зно- син холмського двору з Нікеєю могли слугувати становище і родинні зв’язки матерi Данила – “великої княгині Романової”, доньки візантійського імпера- тора Ісаака II16. Вона була близько споріднена з правлячою в Нікеї династією і, очевидно, не могла залишатися осторонь зовнішньої політики нiкейських володарiв, головною метою якої було повернення Константинополя. Нікейський імператор Іоан III І. Ватац (1222–1254) у стосунках з ла- тинянами перейшов до активних наступальних дій. Важливе значення мала його перемога при Піманіонi (1224), в результаті якої Латинська імперія втратила усі володіння в Азії. Надалі Іоан за короткий час за- воював острови Лесбос, Родос, Хіос, Самос і Кос, що суттєво послабило вплив Венеції в Егейському морі17. Для продовження наступу Нікейська імперія потребувала військо- вих союзників. У 1230-х роках для неї на деякий час таким став болгар- ський цар Іван II Асень (1218–1241), за підтримки якого 1234 р. вдалося захопити плацдарм у Фракії для подальшого відвоювання візантійських володінь на Балканах18. Наприкінці 1230-х років новим спільником І. Ватаца виявився німецький імператор Фрідріх II (1220–1250). Шлях до союзу між ними відкрила смерть латинського імператора Іоана де Брієнна (1229–1237), тестя Фрідріха II, з яким останній підтримував назагал мирні стосунки19. У 1244 р. І. Ватац одружився з донькою Фрідріха Констанцією, яка прийняла в Нікеї ім’я Анна20. Фрідріх II успадкував уявлення про імператорську владу як необ- межену, даровану Богом владу римських імператорів21. Внаслідок цьо- го його ставлення до створеної під егідою папи Латинської імперії було 15 Див.: Латински извори за българската история. – София, 1981. – Т. 4. – С. 91. 16 Див.: Майоров  А.  В. Дочь византий- ского императора Исаака II в Галицко- Волынской Руси: Княгиня и монахиня // Древняя Русь: вопросы медиевистики. – 2010. – № 1. – С. 76–106. 17 Див.: Angold  M. A Byzantine govern- ment in exile: Government and society under the Laskarids of Nicaea. 1204–1261. – Ox- ford, 1975. – P. 197 sq. 18 Докладнiше див.: Жаворонков  П.  И. Никейско-болгарские отношения при Ива- не II Асене (1218–1241) // Византийские очерки. Труды советских ученых к XV Международному конгрессу византинис- тов / Отв. ред. З. В. Удальцова. – Москва, 1977. – С. 195–209. 19 Жаворонков  П.  И. Никейская импе- рия и Запад (взаимоотношения с госу- дарствами Апеннинского полуострова и папством) // Византийский временник. – Москва, 1974. – Т. 36. – С. 111. 20 Historia diplomatica Friderici Secundi: Sive constitutiones, privilegia, mandata, in- strumenta quae supersunt istius imperatoris et filiorum ejus; accedunt epistolae paparum et documenta varia / Ed. A. Huillard-Bréhol- les. – Paris, 1861. – T. 6, pars I. – P. 147; Matthaei Parisiensis, monachi Sancti Albani, Chronica majora / Ed. H. R. Luard. – London, 1877. – T. 4 (1240–1247). – P. 299. 21 Васильев А. А. История Византийской империи. От начала Крестовых походов до падения Константинополя. – Санкт- Петербург, 1998. – С. 198. 193МIЖ НIКЕЄЮ ТА РИМОМ: КОРОНАЦIЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… ворожим. Німецький імператор прагнув ліквідувати цю державу як не- законне знаряддя папського впливу на Сході22. Скориставшись союзом з німецьким імператором і послабленням Бол- гарії після смерті Івана II Асеня, І. Ватац продовжив завоювання на Балка- нах і на 1246 р. приєднав до своєї держави території в Північній Фракії та Македонії з містами Адріанополь і Салоніки, а також частину Епірського царства. Ці успіхи поклали край існуванню так званої Фессалонікійської імперії, правителі якої не бажали підкорятися владі Нікеї i конкурували з нею за вплив над грецьким населенням Балкан23. Альянс Фрідріха з І. Ватацем був серйозною загрозою для Апостоль- ського престолу. Оголошуючи про позбавлення влади імператора на засі- данні Ліонського собору 17 липня 1245 р., Інокентій IV (1243–1254) вказу- вав на численні злодіяння Фрідріха, вже двічі перед тим відлученого від Церкви. Серед них, поряд з образами єрархів, недбальством до церковно- го будівництва та справ милосердя, особистою аморальною поведінкою і організацією вбивства герцога Людвіга Баварського, значився “нечестивий союз” з мусульманами і “грецькими розкольниками”. Останнє звинувачен- ня мало на увазі шлюб доньки Фрідріха з І. Ватацем24. Розуміючи всю небезпеку союзу німецького і нікейського імператорів, папа доклав чимало старань, щоб посіяти ворожнечу між ними. З цією метою понтифік спробував схилити І. Ватаца до переговорів про унію з Римом в обмін на обіцянку повернути грекам Константинополь25. У 1247 р. до Нікеї прибув посол папи монах-мінорит (францисканець) Лаврентій, який зустрівся з Патріархом Мануїлом II (1244–1254) і повідомив його про бажання Інокентія IV здійснити об’єднання Церков на вигідних для греків умовах26. Брат Лаврентій входив до найближчого оточення пон- тифіка. Під 1251 р. його як свого друга згадує фра Салімбене де Адам – мо- нах-мінорит з Парми, автор великої хроніки про політику папського пре- столу та історію Італії середини ХIII ст. За деякий час після повернення Лаврентія з Нікеї Інокентій IV поставив архиєпископом Антіварі27. При- мітно, що він змінив на цій посаді іншого мінорита Джованні дель Плано Карпіні, який займав антіварійскую кафедру на рубежі 1240–1250-х років.28 22 Жаворонков П. И. Никейская империя и Запад… – С. 112. 23 Див.: Bredenkamp  Fr. The Byzantine Empire of Thessalonike (1224–1242). – Thessalonike, 1995. 24 Monumenta Germaniae Historiae (далі – MGH). Legum sectio IV: Constitu- tiones et acta publica imperatorum et regum / Ed. L. Weiland. – Hannoverae, 1897. – T. 2. – P. 508–512. Див. також: Historia diplomatica Friderici Secundi… – T. 6, рars I. – P. 325; Annales Placentini Gibellini a. 1154–1284 / Ed. Ph. Jaffé // MGH. Scriptores. – Hannove- rae, 1863. – T. 18. – P. 491. 25 Haller J. Das Papsttum: Idee und Wirk- lichkeit. – Stuttgart, 1953. – Bd. 4. – S. 262. 26 Annales Minorum seu trium ordi- num a S. Francisco institutorum auctore... / Ed. L. Wadding. – Romae, 1732. – T. 3. – P. 1247. – Nr. 8–10. 27 Chronica fratris Salimbene de Adam / Ed. O. Holder-Egger // MGH. Scriptores. – Han- noverae, 1913. – T. 32. – P. 419. Росiйський переклад див.: Салимбене де Адам. Хрони- ка / Научн. ред. О. Ф. Кудрявцев. – Москва, 2004. – С. 484. 28 Шастина Н. П. Путешествия на Вос- ток Плано Карпини и Гильома Рубрука // 194 МАЙОРОВ Олександр В Нікеї охоче прийняли пропозицію папи. Після відвоювання в 1246 р. Фессалонiк І. Ватац побоювався дій латинян у вiдповiдь. За свідченням Мат- вія Паризького, в описаний час латинський імператор Балдуїн II (1228–1261) їздив до Франції і Англії, збираючи хрестоносців для захисту Константино- поля та повернення земель, що їх відібрав І. Ватац29. З Хроніки Салімбене де Адам відомо також, що в березні 1249 р. в Ліон до папи прибув нікейський посол – монах Салімбен, який воло- дів як грецькою, так і латинською мовами. Він привіз листи від імпера- тора І. Ватаца і патріарха Мануїла з проханням прислати до Нікеї для подальших переговорів генерального міністра ордену міноритiв Іоана Пармського, що користувався незаперечним моральним авторитетом як на Заході, так і на Сході30. 28 травня 1249 р. датуються листи Інокентія IV до Іоана III, І. Ватаца і патріарха Мануїла, відіслані до Нікеї з посоль- ством Іоана Пармського31. Після успішно проведених переговорів у травні 1250 р. Іоан прибув до Рима в супроводі нікейського посольства, яке везло листи від І. Ватаца і Мануїла32. Однак пройти далі до Ліона, де перебував папа, посли не змогли, оскільки їх затримав імператор Фрідріх II, незадоволений кон- тактами Нікеї з понтифiком. Нікейське посольство добралося до Ліона тільки на початку весни 1251 р.33 Переговори з папою для І. Ватаца зовсiм не передбачали розриву з Фрі- дріхом. Навпаки, нікейський імператор продовжував підтримувати тестя в його протистоянні з Інокентієм IV. У 1248 р. І. Ватац надiслав Фрідріховi велику суму, а навесні 1250 р. надав значні військові сили34. Смерть Фрідріха II 13 грудня 1250 р. призвела до докорінної зміни співвідношення сил у Європі. Його наступник, німецький і сицилійський король Конрад IV (1250–1254) вороже поставився до нікейського імперато- ра. Розрив між ними стався після того, як Конрад вигнав з Італії сімейство Ланчiа, родичів матері імператриці Анни, дружини Іоана III І. Ватаца, що втекли до Нікеї35. На такому тлі латинський iмператор Балдуїн II за пiдтримки папи знову почав збирати сили для боротьби з І. Ватацем, вирушивши на Захiд вербувати хрестоносцiв. Водночас папа розіслав проповідників із закликом до походу проти Нікеї. Все це, а також загроза навали монголів, з якими Путешествия в восточные страны Пла- но Карпини и Рубрука / Ред., вступ. ст. и прим. Н. П. Шастиной. – Москва, 1957. – С. 8. 29 Matthaei Parisiensis Historia Аnglorum, sive, ut vulgo dicitur, Historia Minor. 1067– 1253 / Ed. Fr. Madden. – London, 1869. – T. 3 (Rerum Britannicarum Medii Aevi Scrip- tores. – T. 44). – P. 24–25. 30 Chronica fratris Salimbene de Adam. – P. 304–305, 321. Пор.: Салимбене де Адам. Хроника. – С. 351–352. 31 Regesta Pontificum Romanorum inde ab A. post Christum natum MCXCVIII ad A. MCCCIV / Ed. A. Potthast. – Berolini, 1875. – T. 2. – Nr. 13385, 13386. – P. 344. 32 Chronica fratris Salimbene de Adam. – P. 662. 33 Norden W. Das Papsttum und Byzanz. – S. 325. 34 Жаворонков П. И. Никейская империя и Запад… – С. 114. 35 Diehl  Sh. Figures byzantines. – Paris, 1908. – T. 2. – P. 219–220. 195МIЖ НIКЕЄЮ ТА РИМОМ: КОРОНАЦIЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… Рим підтримував постійні контакти, спонукало І. Ватаца погодитися на відновлення переговорів про об’єднання Церков36. У другій половині 1253 р. нікейський імператор відіслав до Рима нове посольство у складі митрополитів Георгія Кізікського й Андроніка Сард- ського, а також ігумена монастиря Аксейя Арсенія Авторіана, майбутнього константинопольського патріарха, надавши послам найширші повнова- ження для обговорення умов унії. Про це посольство згадує Феодор Скута- ріот у примітках до “Історії“ Георгія Акрополита37. Листи патріарха Мануїла до папи Інокентія IV, а також папи Олексан- дра IV до єпископа Костянтина Орвієто зберегли нікейські умови унії: по- вернення Константинополя, відновлення Вселенського Патріархату, від’їзд з Константинополя латинського духовенства. Натомість нікейська сторона визнавала верховенство папи в церковних справах, його право скликати вселенські собори і головувати на них, приймати присягу від православно- го духовенства; імператор брав на себе зобов’язання виконувати всі укази папи, якщо вони не суперечили священним канонам38. Нікейське посольство затримав Конрад IV і лише на початку літа 1254 р. воно прибуло до Рима39. Однак продовження переговорів незабаром вияви- лося неможливим через смерть головних учасників: 3 листопада 1254 р. по- мер імператор Іоан III Ватац, а через місяць (7 грудня) – папа Інокентій IV. Новий нікейський імператор Феодор II Ласкар (1254–1258) був вихо- ваний у дусі ідей Аристотеля і бачив призначення правителя насамперед у служінні своєму народові (грецькiй нації), заради якого він мав йти на будь-які жертви40. Подiбно до Фрідріха II, Феодор II ставив владу імпера- тора над владою понтифіка. Він пропонував новому папі Олександрові IV (1254–1261) відновити переговори про унію на основі принципів рівності Церков і верховенства в них імператора41. * * * Початок переговорів галицько-волинських князів з Апостольським престолом про коронацію Данила і церковну унію збігається з поновлен- ням переговорів про об’єднання Західної та Східної Церков, що проходи- ли за ініціативою папи з володарями Нікеї і Болгарії, найактивніша стадія яких припадає на кінець 1240 – початок 1250-х років42. 36 Жаворонков П. И. Никейская империя и Запад… – С. 114. 37 Георгий  Акрополит. История / Пер., вступ. статья, коммент. и прилож. П. И. Жа- воронкова. – Москва, 2005. – С. 326. Див. також: Angold M. A Byzantine govern- ment in exile… – P. 82 sq. 38 Hofmann G. Patriarch von Nikaia Manu- el II. an Papst Innozenz IV // Orientalia Chri- stiana Periodica. – Roma, 1953. – T. 19. – P. 67–70; Schillmann F. Zur byzantinischen Politik Alexandre IV. (1254–1261) // Römi- sche Quartalschrift für christliche Altertums- kunde und Kirchengeschichte. – Freiburg, 1908. – Bd. 22. – S. 115–119. 39 Norden W. Das Papsttum und Byzanz. – S. 367. 40 Angelov  D. Imperial ideology and po- litical thought in Byzantium (1204–1330). – Cambridge, 2007. – P. 204 sq. 41 Жаворонков П. И. Никейская империя и Запад… – C. 116. 42 Докладніше про цi переговори див.: Lauretn V. Le pape Alexandre IV (1254–1261) 196 МАЙОРОВ Олександр Питання про унію з Римом обговорювалося одночасно в Нікеї та Галицько- Волинськiй Русі на переговорах, які вели два близьких до Інокентія IV мінори- ти, – Лаврентій та Іоанн (Д. дель Плано Карпіні). Восени 1245 р. останній, на шляху до Монголії, пройшов через землі Південно-Західної Русі, зустрівся з князем Васильком Романовичем, єпископами та боярами і зачитав їм грамоту папи про “…єдність святої матері Церкви”43. Продовживши подорож, посла- нець навесні наступного року десь у придонських степах зустрівся і з князем Данилом, який повертався з Орди. На зворотному шляху з Монголії до Ліона в червні 1247 р. папський посланець ще раз відвідав Галицько-Волинську Русь, знову зустрівся з Данилом і Васильком, а також єпископами та “гідними по- ваги людьми”, які підтвердили, що “…бажають мати владику папу своїм бать- ком і паном, а святу Римську Церкву володаркою і вчителькою”44. На 1246–1248 рр. припадає інтенсивне листування Інокентія IV з русь- кими князями, що свідчить про постійні взаємні контакти45. Незабаром після повернення з Орди, Данило Романович відправив до Ліону свого посланця ігумена Григорія, чиє ім’я згадує лист папи до майнцського ар- хиєпископа від 15 вересня 1247 р.46 Владислав Абрахам встановив, що цим Григорієм був ігумен монастиря св. Данила в Угровську. У червні 1247 р. галицько-волинські князі, мабуть, відіслали до Ліона ще одне посольство, що прибуло туди разом із Д. дель Плано Карпіні47. Переговори папи з правителями Нікеї та Галицько-Волинської Русі розвивалися синхронно і досягали кульмінації практично водночас. По- сланець папи абат Опізо з Мезано зустрів Данила у Кракові наприкінці липня 1253 р.48, проте домогтися згоди князя на коронацію й унію Церков йому вдалося не відразу, вагання Данила тривали декілька місяців. Восени посольство прибуло до Русi49. Дата самої коронації невідома. Найвірогідніше за В. Абрахамом, вона відбулася у грудні 1253 р.50 М. Грушевський відносив її до остан- ніх місяців 1253 р.51 Микола Чубатий вважав, що ця подія відбулася на et l’Empire de Nicée // Echos d’Orient. – Bu- carest, 1935. – T. 34. – P. 30–32; Haller  J. Das Papsttum… – Bd. 4. – S. 261–262; Vries W. de. Innozenz IV... – S. 113–131. 43 Джиованни дель Плано Карпини. Ис- тория Монгалов / Пер. А. И. Малеина // Пу- тешествия в восточные страны… – С. 67. 44 Там же. – С. 75, 82. 45 Regesta Pontificum Romanorum... – T. 2. – Nr. 12093–12098. – P. 256. Росiйський переклад див.: Большакова С. А. Папские послания галицкому князю как историчес- кий источник // Древнейшие государства на территории СССР. 1975 год. – Москва, 1976. – С. 113–131. 46 Regesta Pontificum Romanorum... – T. 2. – Nr. 12689. – Р. 296. 47 Див.: Nagirnyy  V. “Curientes tuis vo- tis annuere“: Kto był inicjatorem rokowań międży ksiązętami halicko-wolyńskimi a stolicą apostolską w polowie lat 40-ch XIII wieku? // Дрогичинъ 1253. Матеріали Між- народної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романови- ча. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 134–141. 48 Włodarski  B. Polska i Ruś (1194– 1340). – Warszawa, 1966. – S. 145. 49 Грушевський  М. Хронольогія подій Галицько-Волинської літописи // ЗНТШ. – Львів, 1901. – Т. 41. – С. 36–37. 50 Abraham W. Powstanie organizacii... – Т. 1. – S. 134. 51 Грушевський  М. Хронольогія... – С. 36–37. 197МIЖ НIКЕЄЮ ТА РИМОМ: КОРОНАЦIЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА… початку 1254 р.52, цим же роком (близько 1254) датував її й В. Пашуто53. Так чи інакше півроку папське посольство легата Опізо з Мезано, в яко- му одні бачать посла Риму в Польщі54, інші – в Помор’ї55, провело в очі- куванні, поки Данило Романович не зважився прийняти королівські ін- сиґнії і дати згоду на унію Церков. Саме у другій половині 1253 р., коли відбувалися переговори про умо- ви коронації і церковної унії у Кракові, а потім у Холмі, з Нікеї до Риму, як ми бачили, надіслано посольство, уповноважене для укладання унії на умовах, попередньо погоджених обома сторонами. Мабуть, відкладення коронації Данила й очікування на неї папських послів, якi привезли корону, але упродовж півріччя не мали змоги викона- ти свою місію, були пов’язані з вичікуванням холмського двору на звістки з Нікеї, що підтверджували остаточне узгодження умов союзу з Римом і від- правлення повноважних представників для укладення договору з папою. Думати так дозволяє участь у коронації руського духовенства. Згідно з Галицько-Волинським літописом, Данило прийняв корону “від отця свого папи Інокентія і від всiх єпископів своїх”. Руське духовенство від початку брало участь у переговорах з Римом. За свідченням Д. дель Пла- но Карпіні, привезені тоді пропозиції папи Данило і Василько обгово- рювали зі своїми єпископами56. Необхідністю безпосередніх контактів з нікейськими володарями в та- кий важливий для світової політики і долі Східної Церкви момент поясню- ється, на наш погляд, поїздка до Нікеї найближчого сподвижника Данила Романовича Кирила – кандидата князя на київську митрополичу кафедру. У 1246 р., на шляху до Нікеї, він досяг Угорщини, де виконав ще одне до- ручення Данила, ставши посередником на переговорах про укладення шлюбу між його сином Левом і донькою короля Бели IV Констанцією. За сприяння в укладенні цього шлюбу Бела обіцяв Кириловi провести його “…до грекiв з великою честю”57. Кирило, судячи з усього, успішно виконав свою місію, підтвердивши готовність князя Данила дотримуватися цілей зовнішньої політики ні- кейського двору. Нагородою за це стало затвердження Кирила київським 52 Чубатий  М.  Західна Україна і Рим у ХІІІ ст. у своїх змаганнях до церковної унії // ЗНТШ. – Львів, 1917. – Т. 123–124. – С. 60. 53 Пашуто  В.  Т. Очерки... – С. 259. М. Котляр датує коронацiю жовтнем–лис- топадом 1253 р.: Котляр Н. Ф. Коммента- рий // Галицко-Волынская летопись: Текст. Комментарий. Исследование. – Санкт- Петербург, 2005. – С. 294. 54 Чубатий М. Західна Україна і Рим... – С. 59. 55 Рамм Б. Я. Папство и Русь в Х–ХV вв. – Москва; Ленинград, 1959. – С. 169. 56 Джиованни  дель  Плано  Карпини. История монгалов. – С. 81. 57 Ипатьевская летопись. – Стб. 809. Про поставлення Кирила на київську митрополiю див.: Жаворонков  П.  И. Ни- кейская империя и княжества Древней Руси // Византийский временник. – Мо- сква, 1982. – Т. 43. – С. 84–85; Соколов Р. А. Обстоятельства поставления первого рус- ского по происхождению митрополита Кирилла // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 2: История. – 2006. – Вып. 4. – C. 3–7. 198 МАЙОРОВ Олександр митрополитом. Повернувшись уже в сані митрополита, Кирило за дея- кий час прибув у Суздальську землю58. Разом із дипломатичними зусиллями папської курії, значну роль у просуванні переговорів про церковно-політичний союз Сходу і Заходу віді- грала нікейська дипломатія, найважливішим інструментом якої залиша- лися династичні зв’язки василевсів із правителями європейських держав. Свій внесок у налагодження контактів Іоана III І. Ватаца з папою Інокен- тієм IV зробила дружина угорського короля Бели IV Марія Ласкаріна, се- стра першої дружини І. Ватаца Ірини. Про посередницькi зусилля угорської королеви можна стверджувати за відомостями з листа до неї Інокентія IV, датованого 30 січня 1247 р. папа дякує Марії за її “щире бажання” сприяти возз’єднанню Церков. У листі повідомляється про прибуття до папи від ко- ролеви двох братів-міноритiв, які “з радістю і захопленням” розповіли про її “…наполегливi старання повернути І. Ватаца і його народ в лоно матері Церкви”. У відповідь понтифік пропонував негайно відрядити до Нікеї по- слів, обравши для цього “…мужів передбачливих і мудрих”, щоб вони змо- гли остаточно переконати І. Ватаца погодитися на укладення унії59. Можливо, таким послом став наближений до папи монах-мінорит Лав- рентій, який прибув до Нікеї у тому ж 1247 р. Посередницька місія візан- тійської царівни Марії, дружини угорського короля, привела до відновлен- ня безпосередніх контактів нікейського імператора з папою і до початку переговорів про об’єднання Церков. У світлі наведених даних виникає можливість пояснити несподівану, на перший погляд, появу в літописному оповіданні про коронацію Данила як однієї з головних дійових осіб його матері, візантійської царівни Євфро- синії-Анни, чиї докази переконали князя прийняти корону. Княгиня-мати, безсумнівно, мала підтримувати стосунки зі своєю родичкою в Угорщині (Марія Угорська була двоюрідною племінницею Євфросинії) і мала знати про її посередницькі зусилля у переговорах Нікеї з Лiоном і Римом. Втручання княгині-матері у справи Данила в такий відповідальний момент навряд чи могло бути зумовлено проримськими настроями чи бажанням сприяти у наданні її синові королівського титулу. Воно, на наш погляд, визначалося політичними інтересами Нікеї, головним завданням якої залишалося повернення Константинополя і відновлення Візантійської імперії в її колишніх кордонах на Балканах. Для досягнення цієї мети ви- користовувалися усі засоби і могли бути виправдані будь-які жертви. Євф- росинія, очевидно, не залишалася байдужою до сподівань своїх співвіт- чизників і тому зробила все можливе, щоб утримати Данила в фарватері нiкейської політики. Санкт-Петербурзький державний університет 58 Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Москва, 1997. – Т. 1. – Стб. 472. 59 Vetera Monumenta Historica Hunga- riam sacram illustrantia maximam partem nondum / Ed. A. Theiner. – Romae, 1859. – T. 1. – Nr. 377. – P. 203.

Ähnliche Einträge