Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році
Проаналізовано повідомлення римованої німецької хронічки Оттокара Штирійського про присутність "руського короля" на весіллі молодшого сина угорського короля Бели IV, герцога Бели та Кунігунди Бранденбурзької у 1264 р. Через зіставлення біографічних відомостей правителів Галицько-Волинської...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178893 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178893 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788932021-03-23T01:26:21Z Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році Гарді, Д. Проаналізовано повідомлення римованої німецької хронічки Оттокара Штирійського про присутність "руського короля" на весіллі молодшого сина угорського короля Бели IV, герцога Бели та Кунігунди Бранденбурзької у 1264 р. Через зіставлення біографічних відомостей правителів Галицько-Волинської держави запропоновано висновок, що згаданою особою міг бути тільки князь Лев Данилович. The article is concerned with a rhymed notice from German chronicle by Ottokar of Styria about "Rus King" presence at the wedding of a younger son of Hungarian King Bela IV, Duke Bela and Kunigunde of Brandenburg, in 1264. Through comparison of biographical information of rulers of Galicia-Volyn state we come to the conclusion that this previously unknown person is prince Leo Danylovych. 2011 Article Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178893 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Проаналізовано повідомлення римованої німецької хронічки Оттокара Штирійського про присутність "руського короля" на весіллі молодшого сина угорського короля Бели IV, герцога Бели та Кунігунди Бранденбурзької у 1264 р. Через зіставлення біографічних відомостей правителів Галицько-Волинської держави запропоновано висновок, що згаданою особою міг бути тільки князь Лев Данилович. |
| format |
Article |
| author |
Гарді, Д. |
| spellingShingle |
Гарді, Д. Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Гарді, Д. |
| author_sort |
Гарді, Д. |
| title |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році |
| title_short |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році |
| title_full |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році |
| title_fullStr |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році |
| title_full_unstemmed |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році |
| title_sort |
ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога бели, молодшого сина угорського короля бели іv, і кунігунди бранденбурзької біля міста pottenburg у 1264 році |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178893 |
| citation_txt |
Ким був "der kunic von râzen ”, присутній на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели ІV, І Кунігунди Бранденбурзької біля міста Pottenburg у 1264 році / Д. Гарді // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 199-208. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT gardíd kimbuvderkunicvonrazenprisutníjnavesíllígercogabelimolodšogosinaugorsʹkogokorolâbeliívíkunígundibrandenburzʹkoíbílâmístapottenburgu1264rocí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:36:09Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:36:09Z |
| _version_ |
1837735314642173952 |
| fulltext |
Джура ГАРДІ
КИМ БУВ “der kunic von râzen”,
ПРИСУТНІЙ НА ВЕСІЛЛІ ГЕРЦОГА БЕЛИ,
МОЛОДШОГО СИНА УГОРСЬКОГО КОРОЛЯ БЕЛИ Іv,
І КУНІГУНДИ БРАНДЕНБУРЗЬКОЇ
БІЛЯ МІСТА PoTTenBurG У 1264 РОЦІ
З’їзди правителів, що влаштовувалися з приводу весілля дітей, від-
давна привертали увагу сучасників та середньовічних літописців, чию
обізнаність мусять ретельно перевірити історики, яким водночас щас-
тить зайнятися давно минулими урочистостями з усіма перевагами та
викликами цієї роботи.
У пропонованій статті маємо за мету розглянути лише одну деталь роз-
повіді про весілля герцога Славонії Бели, сина угорського короля Бели IV,
та Кунегунди Бранденбурзької, доньки маркграфа Оттона III і племінни-
ці чеського короля Оттокара-Пшемисла II, відсвятковане 5 жовтня 1264 р.1
Висновки цієї роботи, сподіваємося, будуть новим внеском у дослідження
плідних українсько-угорських зв’язків XIII ст., які вписуються й до ширшо-
го контексту європейської історії.
Спершу розглянемо подію, про яку в історіографії, як і треба було очі-
кувати, написано немало2, оскільки, ймовірно, це був найбільший і найроз-
кішніший з’їзд володарів Центральної і Південно-Східної Європи XIII ст.
Водночас він став епілогом не так давно закінченої війни за австрійські
землі між Чехією та Угорщиною і їхніми спільниками. Долю війни вирі-
шила битва біля м. Кресенбрунн (Kroissenbrunn) влітку 1260 р., коли чесь-
кий король Оттокар-Пшемисл II завдав поразки війську угорського короля
Бели IV. Наступного року у Відні укладено мир, згодом підтверджений по-
двійними шлюбними зв’язками представників династій Пшемиславовичів
й Арпадовичів3. Спершу Оттокар-Пшемисл II одружився з Кунегундою
1 Про генеаологію див.: Wertner M. Az
Árpádok családi története. – Nagy Becskerek,
1892. – Old. 493–498.
2 Наприклад: Schlesinger L. Geschichte
Böhmens. – Prag; Leipzig, 1869. – S. 142–
143; Pauler G. A magyar nemzet történe-
te az Árpádházi királyok alatt. – Budapest,
1899. – Т. 2. – Old. 259–260; Wertner M. Az
Árpádok családi története. – Old. 496–497;
Novotný V. České dějiny. Rozmach české
moci za Přemysla II. Otakara (1253–1271). –
Praha, 1937. – Díl 1, část 4. – S. 125–129;
Kuthan J. Přemysl Ottokar II, König, Bauherr
und Mäzen. – Wien; Köln; Weimar, 1996. –
S. 280.
3 Докладний перегляд війни за австрій-
ський спадок династії Бабенбергів, із по-
данням давнішої літератури: Mika N. Walka
200 ГАРДІ Джура
Ростиславівною, онукою угорського короля і донькою його зятя, володаря
Мачви Ростислава Михайловича (25 жовтня 1261 р.)4. За три роки, 5 жовтня
1264 р., молодший син Бели IV, герцог Бела взяв за дружину родичку чесько-
го короля Кунегунду Бранденбурзьку. Це відбулося на торжестві, влаштова-
ному на галявині правого берега Дунаю на (тодішньому) австрійсько-угор-
ському кордоні біля м. Потенбург (Pottenburg)* між Хайнбургом (Heinburg)
і Пожунем, тобто Братиславою. Наречену через великий понтонний міст,
спеціально споруджений для цієї нагоди із суден, особисто провів на про-
тилежний берег Дунаю її вуйко – чеський король у супроводі трьох єпис-
копів і численних князів, шляхтичів і лицарів. На інший берег у супроводі
своїх дворян прибув, разом із синами та гостями володарського рангу, угор-
ський король. Після короткої зустрічі двох королів здійснено акт передачі
нареченої. Потім молодий увінчав молоду золотою короною, яку, проте, за
угорським звичаєм, один із супутників герцога скинув з її голови мечем.
Розпочався розкішний бенкет за накритим столом, як це сповістив віден-
ський хронікер, з чотирнадцятьма місцями, передбаченими для найвищих
гостей. З цієї нагоди можна було побачити лицарські ігри й церемонії, вра-
жаючий блиск і розкіш, передусім в угорського короля та його гостей. Ціка-
ві свідчення про цю унікальну подію, відзначену як maximum festum, у якій
взяли участь multi principes de partibus diversis, збережені в кількох творах
сучасних чеських і німецьких літописців та їхніх наступників5.
Все ж, розповідь одного автора, який, правда, писав щойно в першо-
му або другому десятилітті XIV ст. (проте джерельна цінність його тек-
сту безсумнівна), привернула окрему увагу. У римованій німецькій хро-
ніці Оттокара Штирійського – “Ottokars österreichische Reimchronik” – її
автора можна ідентифікувати з Otacher ouz der Geul (Ottokar aus der
Gaal)6 – також описаний королівський з’їзд 1264 р., хоча його хибно
o spadek po Babenbergach 1246–1278. – Ra-
cibórz, 2008. – S. 15–79.
4 Palacky F. O Ruském knjžeti Rostis-
lawowi, otci královny čеské Kunhuty, a rodu
gеho // Čаsopis Českého Museum. – 1842. –
T. 16,1. – S. 23–24; Wertner M. Az Árpádok
családi története. – Old. 472.
* Potenburg (Burg), сьогодні розташоване
на південному сході від міста Wolfsthal.
5 Kosmova latopisu českého pokračovatelé
(Cosmae chronicon Boemorum cum conti-
nuatoribus) // Fontes rerum Bohemicarum. –
Praha, 1874. – T. 2 / Ed. J. Emler. – S. 319–320;
Continuatio Sancrucensis II, a. 1234–1266 //
Annales Austriae / Ed. W. Wattenbach (Mo-
numents Germanical Historical Scriptores,
далі – MGH SS). – Hannoverae, 1951. – T. 9 /
Ed. G. H. Pertz. – S. 646; Continuatio prae-
dictorum Vindobonensium a. 1025–1283 //
Annales Austriae. – S. 728; Historia annorum
1264–1279 // Annales Austriae. – S. 649–650;
Annales sancti Rudberti Salisburgenses a.
1–1286 // Annales Austriae. – S. 797; Anna-
les Otakariani a. 1254–1278 / Ed. R. Köpke //
MGH SS. – S. 186–187; Cronica Boemorum
auct. canonico S. Blasii Brunsvicensi / Ed.
O. Holder-Egger // MGH SS. – Hannoverae,
1896. – T. 30, pars I. – S. 42.
6 Про особу та твір Оттокара Шти-
рійського див.: Huber A. Die steierische
Reimchronik und das östereichische
Interregnum // Mittheilungen des öster-
reichischen Instituts für Geschichtsforschung
(далі – MIÖG). – Innsbruck, 1883. – T. 4. –
S. 41–74; Liebertz-Grün U. Ottokar v. Steier-
mark // Lexikon des Mittelalters, CD–ROM
Ausgabe. Verlag J. B. Metzer, 2000 (далі –
LexMA). – Т. 6. – S. 1587–1588.
201КИМ БУВ “der kunic von râzen”, ПРИСУТНІЙ НА ВЕСІЛЛІ ГЕРЦОГА БЕЛИ…
вміщено під 1261 р.7 Але, на відміну від попередників, Оттокар єдиний
виявився “поінформованим”, що з угорського боку, разом із Белою IV,
були присутні ще п’ятеро “королів”:
“Welan der kunic hêr
Harte frôlichen az,
wand er selp sehster kunic saz:
siner süne wâren zwêne dâ,
Stephan unde Wêlâ,
die dâ gekrônet sâzen,
und der kunic von Râzen
und der kunic von Matschouwe-
des selben hûsfrouwe
was ân underwint
kunic Wêlâns kint –
und der kunic von Sirvîe”8.
Окрім угорського короля Бели IV та його синів – молодого короля
Стефана і нареченого, герцога Бели, автор, найправдоподібніше, мав на
увазі певного руського короля, потім “короля Мачви” – ймовірно, одно-
го з синів правителя Мачви, Ростислава Михайловича9, і короля Сербії
Стефана Уроша I10. Виходячи з наведеного, не важко зауважити, що най-
знатнішими гостями угорського короля, здається, були володарі земель
Галицько-Волинського князівства, Сербії, Мачви – його спільники в недав-
но закінченій війні проти Оттокара-Пшемисла II11. Історія їхніх зв’язків
з Арпадовичами розмаїта і мінлива, але в підсумку всі вони раніше чи
7 Ottokars österreichische Reimchronik /
Herausgegeben von J. Seemüller // MGH.
Deutsche Chroniken (далі – MGH DC). –
Hannover, 1890. – T. 5, pars 1. – S. 108;
Huber A. Die steierische Reimchronik... –
S. 62.
8 Ottokars österreichische Reimchronik. –
S. 106.
9 Зять угорського і тесть чеського коро-
ля, володар Мачви Ростислав Михайлович
на час проведення весілля уже помер. До-
кладніше див.: Харди Ђ. Господари и бано-
ви оностраног Срема и Мачве у XIII веку //
Споменица Историјског Архива “Срем”. –
2009. – № 8. – С. 70–72. Все ж, літописець,
очевидно помилково, відзначив його, зга-
давши короля Мачви, який має за дружину
доньку Бели IV. Антоній Флоровський та
Атила Жолдош через це, на нашу думку,
логічно припускають, що насправді йшло-
ся про сина Ростислава Белу Ростилаво-
вича: Флоровский А. В. Чехи и восточные
славяне. – Прага, 1935. – T. 1. – С. 252; Zsol-
dos A. Családi ügy, IV Béla és István ifjabb
király viszálya az 1260-as években. – Buda-
pest, 2007. – S. 43; Пор.: Novotný V. České
dějiny. – S. 126–127; Јиречек К. Историја
Срба. – Београд, 1978. – Прва књ. – С. 182;
Kuthan J. Přemysl Ottokar II… – S. 280.
10 Јиречек К. Историја Срба. – C. 182; Исто-
рија српског народа / Уредник Ћирковић С. –
Београд, 2000. – Прва књ. – С. 352.
11 Mika N. Walka o spadek... – S. 15–65;
Huber А. Geschichte Österreichs. – Gotha
1885. – Erster Band. – S. 514–541; Dopsch H.,
Brunner K.., Weltin M., Österreichische
Geschichte 1122–1278, Die Länder und das
Reich, Der Ostalpenraum im Hochmittelal-
ter. – Wien, 1999. – S. 203–207; 225–257;
442–449; 453–455; Kristó D. Az Árpad-kor
háborúi. – Budapest, 1982. – Old. 133–136;
Грушевський М. Історія України-Руси. –
Київ, 1993. – Т. 3. – С. 74–77, 518–519;
Јиречек K. Историја Срба. – С. 182;
Историја српског народа. – С. 351–352.
202 ГАРДІ Джура
пізніше вступили у близькі родинні стосунки з Белою IV й угорською
королівською сім’єю12. Попри суперечності, уклався своєрідний угорсько-
слов’янський комонвельт останнього великого правителя з дому Арпадо-
вичів. Нас з цієї нагоди, з окремої причини, цікавить лише встановлення
особистості володаря, наведеного як “kunic von Râzen”.
Низка істориків, серед яких Франтишек Палацки, Мор Вертнер, Кос-
тянтин Їречек, Милован Ристич, Вацлав Новотни, Їржі Кутхан, під визна-
ченням “der kunic von Râzen” побачили свата Бели IV, руського короля,
правителя Галичини і Волині Данила Романовича13. Тим більше, що в 50-х
роках XIII ст. Данило разом із родиною був учасником і водночас найважли-
вішим угорським союзником у війні за австрійський спадок. Проте Броніс-
лав Влодарський, згодом Антоній Флоровський і, зрештою, Норберт Міка
поставили під сумнів можливість участі Данила у з’їзді, оскільки руський
правитель 1264 р. помер14. І справді, їхню підозру виправдовує факт, що
того року, найімовірніше влітку (як вважають Михайло Грушевський, Дарі-
уш Домбровський), Данило Романович закінчив життєвий шлях, що спри-
чинив певний період “великої хвороби” князя, про який твердить добре
поінформований літописець15. Тому очевидно: на початку жовтня 1264 р.
короля Данила не могли побачити на весіллі угорського королевича – цьо-
го можна було б очікувати, якби з’їзд відбувся на два роки раніше16.
Беручи до уваги переконання і однієї, й іншої групи істориків, до-
брий знавець дійових осіб та епохи боротьби за австрійську спадщину
династії Бабенберґів, Н. Міка недавно дав оригінальне тлумачення цьо-
му питанню17 й результат його дослідження заохотив і нас долучитися
до такої цікавої проблеми.
Прийнявши думку попередників, що Данило Романович не міг бути на
весіллі, Н. Міка зробив крок уперед. Згідно з ним, Оттокар “Штирійський”,
12 Wertner М. Az Árpádok családi történe-
te. – Old. 463–472, 485–488, 505–510.
13 Palacký F. České dějiny národu českého
v Čechách a v Moravě. – Praha, 1875. – Díl I,
část 1. – S. 52; Wertner M. Die Regierung
Bela’s IV // Ungarische Revue. – 1893. –
Т. 13. – S. 462 (наведено за Норбертом Мі-
кою); Јиречек K. Историја Срба. – С. 182;
Ристић М. Босна од смрти бана Матије Ни-
нослава до владе сремског краља Стевана
Драгутина 1250–1284. – Београд, 1910. –
С. 106; Novotný V. České dějiny. – S. 126–127;
Kuthan J. Přemysl Ottokar II. – S. 280.
Докладніший перегляд див.: Флоров-
ский. Чехи и восточные славяне. – С. 252;
Mika N. Czy król Rusi Halickiej Daniel był
obecny przy zawieraniu pokoju wiedeńskiego
w 1261 roku? Z dziejów stosunków rusko-
austriackich w średniowieczu // Kwartalnik
Historyczny. – 1998. – Nr 2. – S. 5.
14 Włodarski B. Polska i Czechy w dru-
giej połowie XIII i początkach XIV wieku
(1250–1309). – Lwów, 1931. – S. 37–43
(цит. за: Флоровский А. В. Чехи и восточные
славяне. – С. 251–252; Mika N. Czy król Rusi
Halickiej... – S. 5, 11).
15 Ипатьевская летопись // Полное собра-
ние русских летописей. – Санкт-Петербург,
1908. – Т. 2. – Стб. 862. Про хроноло-
гію смерті князя Данила Романовича
див.: Грушевський М. Хронольогія подїй
Галицько-Волиньської лїтописи // Записки
наукового товариства імені Т. Шевченка. –
Львів, 1901. – T. 41. – С. 44–45, 69;
Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów,
książąt halicko-wołyńskich. – Poznań; Wroc-
ław, 2002. – S. 61–62.
16 Ипатьевская летопись. – Стб. 857;
Грушевський М. Хронольогія... – С. 43, 69.
203КИМ БУВ “der kunic von râzen”, ПРИСУТНІЙ НА ВЕСІЛЛІ ГЕРЦОГА БЕЛИ…
коли згадав короля “von Râzen”, фактично і не мав на увазі руського пра-
вителя. Адже вже в самого Оттокара виразно можна спостерегти, що він
використовує поняття “kunic von Riuzen”, коли має на увазі короля Русі18.
Також автор “Österreischische Chronik von den 95 Herrschaften” – Леопольд
Штейнрейтер (Leopold Stainreuter), який під кінець XIV ст. свій виклад
запозичив саме з хроніки Оттокара “Штирійського”19, “kunic von Râzen”
змінив на “chünig von Rassen”, хоча йому була відома і назва “chünig von
Reussen”20. Через це Н. Міка дійшов висновку, що не йшлося про lapsus
(varietas) calami, а насправді автори під “Râzen”, тобто “Rassen”, мали на
увазі Сербію, в латинських текстах ще від кінця XII ст. знану як “Rassa”
(Раша), “Rasia”, “Rasscia”, тобто сербською мовою Рашка21. Без огляду на те,
що Сербія і Рашка, по суті, були середньовічними назвами однієї території,
Н. Міка далі ствердив запрошення на весілля 1264 р. двох сербських пра-
вителів – сербського короля Стефана Уроша I, в Оттокара “Штирійського”
згаданого як “kunic von Sirvîe”, і його сина, спадкоємця престолу – моло-
дого короля Стефана Драґутіна, який і був загадковим “kunic von Râzen”.
Справді, під угорським впливом, Урош I в якийсь момент проголосив
сина “молодим королем” (Iunior Rex Servie) – заздалегідь визначеним спад-
коємцем сербського престолу (перша згадка в угорській королівській грамо-
ті від 3 липня 1271 р.).22 За усталеною думкою історіографії, король Урош I
після програної війни проти Угорщини і свого полону навесні 1268 р. зму-
шений був проголосити сина Драґутіна молодим королем. Зацікавлення
Угорщини Урошевим сином обумовлювало те, що Драґутін чи ще до пораз-
ки, чи, ймовірніше, уже після неї, як спадкоємець престолу був одружений
з Каталін, онукою Бели IV і донькою Стефанa, молодого короля Угорщини23.
17 Mika N. Czy król Rusi Halickiej... –
S. 10–15; Ejusdem. Walka o spadek... –
S. 66–57.
18 Ottokars österreichische Reimchronik. –
S. 106.
19 Пор.: Heilig K. J. Leopold Steinreuter
von Wien, der Verfasser der sogenannten Ös-
terreischischen Chronik von den 95 Herrschaf-
ten, Ein Beitrag zur österreischische Histori-
ographie // MIÖG. – Innsbruck, 1933. – Т. 47,
Heft 2–3. – S. 224–287; Ott N. H. Stainreuter,
Leopold // LexMA. – Т. 8. – S. 39–40.
20 “Chünig Belan von Ungern cham auch mit
seinem sünen mêchtichleich. Er cham mit fümf
chünigen, wan er was da mit seiner sün zwain,
hiessen Steffan und Bella, mit im cham auch
der chünig von Rassen und der chünig von
Matschaw, der auch chünig Belans tochter het,
und der chünig auz der Syrfey”: Österreichische
Chronik von den 95 Herrschaften / Herausge-
geben von J. Seemüller // MGH, DC. – Bd. 7. –
Hannover; Leipzig, 1909. – S. 120.
21 Пор.: Динић М. О називима средњо-
вековне српске државе – Склавонија,
Србија, Рашка // Прилози за књижевност,
језик, историју, фолклор. – Београд,
1966. – Kњ. 32, свеска 1–2. – C. 26–34;
Калић Ј. Назив “Рашка” у стаљијој
српској историји // Зборник филозофског
Факултета. – Београд, 1979. – Kњ. 14.1:
Споменица Фрање Баришића. – С. 79–91.
22 Vetera Monumenta historica Hungariam
sacram illustrantia / Ab A. Theiner. – Romae,
1859. – T. 1. – S. 303.
23 Јиречек K. Историја Срба. – C. 182–183;
Историја српског народа. – C. 352–353;
Ћирковић С. Срби у средњем веку. –
Београд, 2005. – C. 96; Wertner M. Az
Árpádok családi története. – Old. 472;
Pauler G. A magyar nemzet története. –
Old. 270, 538; Рокаи П., Ђере З., Пал Т.,
Касаш А. Историја Мађара. – Београд,
2002. – C. 85; Zsoldos A. Családi ügy... –
S. 112–113.
204 ГАРДІ Джура
Однак Н. Міка обрав друге припущення. Згідно з його думкою, серб-
сько-угорська війна 1268 р. не призвела до розподілу сербської землі – він
відбувся раніше. Адже, так само за угорським взірцем, Урош нібито поді-
лив свою країну й одну її частину, очевидно Рашку, яка охоплювала ядро
давньої сербської території, передав синові Стефану Драґутіну, внаслідок
чого він одержав титул “Iunior Rex”. Зрештою, на цю обставину нібито
вказує факт, що Стефана вже у 1263 р. називають королем,24 а його батько
Урош I, після 1254 р., перестає користуватися титулом короля Рашки25.
Можливо, до цього напряму дослідження увагу Норберта Міки при-
вернув К. Їречек. Великий історик балканських народів давно спостеріг, що
на підставі звіту про королів Оттокара “Штирійського” літописець XV ст.
Вайт Аранпек (Veit Aranpeck) до свого твору залучив, звісно, помилкову
інформацію про участь “tres reges ex Servia” – в історіографії це згодом
пояснювали так, що на весіллі були сербський король Урош і його сини
Драґутін та Мілутін. К. Їречек, нагадаємо, залишився переконаним у при-
сутності на з’їзді Данила Романовича26.
Звичайно, 700 років опісля за відсутності безпосередніх паралельних
джерел непросто встановити, кого літописець мав на увазі, коли учасником
весілля 1264 р. назвав певного короля “von Râzen”. Скептики навіть могли
б запитати, чи наведена в Оттокара Штирійського кількість королів не плід
його уяви? Все ж, історіографи притримуються цієї розповіді, яка порівня-
но з мовчанням інших джерел, виявляється дорогоцінною. Припущення,
за яким це був Стефан Драґутін, молодий король Сербії (rex iuvenis), пра-
витель Рашки, не варто відкидати. Проте йому суперечать такі факти:
Імовірно, Драґутін був сербським спадкоємцем престолу, тобто молод-
шим королем, і до сербсько-угорської війни 1268 р., ще до того, як став зя-
тем угорського короля. Про це, можливо, опосередковано свідчить фреска
ктиторсько-володарської композиції монастиря Сопочани 1265 р., “задуж-
бини” Уроша I, на якій королевич, ще хлопчик, зображений з королівськи-
ми символами біля батька27. Проте це аж ніяк не означало, що сербський
король поділив країну і поступився однією її частиною на користь сина.
Без огляду на батьківську ласку, неважко зрозуміти, що на такий акт ослаб-
лення королівської влади правителі йшли неохоче. Наприклад, Бела IV
погодився поступитися владою над східними областями Угорщини на ко-
ристь сина, молодого короля Стефана, аж після династичної війни, яка ве-
лася у 1262 р., та й то не так уже й охоче28. На противагу цьому відомо, що
сам Урош докладав чималих зусиль для централізації власної держави. Зі
24 Стојановић Љ. Стари српски записи и
натписи. – Београд, 1982. – Књ. 1. – C. 8–9.
25 Пор.: Mika N. Czy król Rusi Halickiej... –
S. 13–14.
26 Докладніше див.: Јиречек К. Историја
Срба. – С. 182, примітка 110; Пор.: Mika N.
Czy król Rusi Halickiej... – S. 13–14; Vitus
Arnpeckius (Aranpeckhius). Catalogus Fon-
tium Historiae Hungaricae Aevo Ducum Et
Regum Ex Stirpe Arpad Descendentium... /
Ed. Albinus Franciscus Gombos. – Budapes-
tini, 1938. – T. 3. – P. 2635.
27 Марјановић-Душанић С. Владарска
идеологија Немањић. – Београд, 1997. –
С. 51; Ћирковић С. Срби у средњем веку. –
С. 104.
28 Пор.: Zsoldos A. Családi ügy... – Old. 21.
205КИМ БУВ “der kunic von râzen”, ПРИСУТНІЙ НА ВЕСІЛЛІ ГЕРЦОГА БЕЛИ…
свого титулу він викинув старі сербські історичні землі у Примор’ї, де усу-
нув від влади побічні гілки династії Неманичів29.
Зрештою, про те, що за часів володарювання Уроша не відбулося поді-
лу сербської держави, свідчить й головне джерело цього питання, біограф
Драґутіна – архиєпископ Данило II. За оповіданням цього вченого сучас-
ника, Драґутін неодноразово вимагав від батька частину держави й нага-
дував про його обіцянку угорському королеві. Урош від цього наполегливо
відмовлявся, через що Драґутін зазнавав докорів тестя, угорського короля.
Врешті, у 1276 р. за допомогою угорських та половецьких підрозділів Дра-
ґутін розпочав війну проти батька, переміг його і сів на сербський престіл30.
Це джерело додатково підтвердило думку істориків, що шлюб Драґутіна,
виникнення інституції молодого короля в Сербії та вимоги розділити дер-
жаву були пов’язані з підсумками сербсько-угорської сутички 1268 р.
З іншого боку, завдяки дослідженням Михайла Дініча, відомо, що впро-
довж певного періоду через поділ сербської держави чітко розрізнялися
Рашка та Сербія як дві різні області під управлінням двох сербських королів.
Хоча учасником розподілу був Драґутін, поділ все-таки відбувся після угор-
сько-чеського весілля. Адже Драґутін, через важку травму внасідок падіння
з коня, під тиском дворян у 1282 р. передав владу молодшому братові Мілу-
тіну, водночас притримавши для себе північні території держави. Незаба-
ром він долучив до них області, які отримав від Угорщини на правах коро-
лівського зятя (Мачву, частини Боснії). Відтоді й до смерті у 1316 р. Драґутін
для європейських сучасників був “rex Serviae”. Водночас його брат Мілутін
відомий як правитель землі, званої “Rasia”. Отже, Драґутін мав сербські зем-
лі вздовж Угорщини, тоді як Мілутін – головну й більшу частину держави з
історичною областю Рашка. Оскільки Драґутін був людиною угорського ко-
роля, цілком імовірно, що назва його держави походить із самої Угорщини.
Арпадовичі з початку XIII ст. “володіли” титулом “rex Serviae”31.
Варто пам’ятати ще два моменти. Перший з них – згадка про Стефа-
на Драґутіна як короля в хіландарському монастирському тексті 1263 р.,
що, написаний тодішньою орфографією, звучить: “...нешему господину
внуку светаго Симеона а Првовенчанаго крале кир Стефана младшему
сину јего в всеи братии, а пребољшему а превеликому кралу кир Сте-
фану Урошу в својем отечестве...”32. Тут, усе ж, мовиться про Стефана I
29 Историја српског народа. – С. 354–355;
Историја Црне Горе / Уредник С. Ћирковић. –
Титоград, 1970. – Kњ. друга, т. први. –
С. 12–13.
30 Живот краљева и архиепископа
српских, написао архиепископ Данило и
други / Изд. Даничић Ђ. – Загреб, 1866. –
С. 13–19; Станојевић Ст. Краљ Драгу-
тин // Годишњица Никле Чупића. – Бео-
град, 1936. – Књ. 45. – С. 1–3; Јиречек К.
Историја Срба. – С. 183, 186; Историја
српског народа. – С. 352.
31 Динић М. Стефан Драгутин, “rex Ser-
viae” // Гласник Историјског друштва у
Новом Саду. – 1931. – Књ. 4. – С. 436–437;
Його ж. О називима... – С. 30–34; Його ж.
Однос краља Милутина и Драгутина //
Зборник радова, Српска академија наука,
Византолошки институт. – Београд, 1955. –
Т. 3. – С. 49–82; Його ж. Српске земље
у средњем веку, историјско-географске
студије. – Београд, 1978.
32 Стојановић Љ. Стари српски записи... –
С. 8–9.
206 ГАРДІ Джура
Уроша, онука сербського можновладця, жупана, святого Симеона (Сте-
фан Неманя) і наймолодшого сина короля Стефана Первовінчаного,
ким Урош, щодо своїх старших братів, королів Радослава та Владислава,
і був. Ми впевнені, що можливість іншої інтерпретації тексту давно би
привернула увагу знавців Сербії часів Неманичів. Врешті, останнє спо-
стереження не на користь участі Стефана Драґутіна в “нашій” весільній
урочистості. До того ж, коли б на ній були сербський король та його син,
якому в той час було не більше 14 років33, чому б Оттокар чи його джере-
ло роз’єднали їх при переліку присутніх володарів?
Тому ми переконані, що “kunic von Râzen”, все ж, треба шукати серед
нащадків короля Данила Романовича, тобто в Галицько-Волинському кня-
зівстві. На останньому році життя Данила четверо представників династії
Романовичів могли брати участь у правлінні: його молодший брат, князь
Волині Василько, та три сини – Лев, Шварно і Мстислав34. Вибір того, хто з
Романовичів міг бути запрошений на весілля сина угорського короля, на
нашу думку, зведений до одного лише імені. Це був найстарший син Дани-
ла, спадкоємець Галицької землі Лев Данилович.
Передусім, головний аргумент на користь цього припущення – Лев був
зятем угорського короля. Добре відомо, що Данило у 1246 р. одружив най-
старшого сина з Констанцією, донькою Бели IV. Цей шлюб був запорукою
союзу і початком нового розділу галицько-угорських відносин35. Якщо за-
лишити осторонь політичне значення участі руського князя на угорсько-
чеській королівській урочистості, мусимо визнати, що зовсім очікуваним
та природнім було запрошення на весілля угорського королевича його рід-
ної сестри та її чоловіка, зятя і члена угорської королівської сім’ї. Їхня при-
сутність у будь-якому разі звеличила цю урочистість та родинну зустріч.
Щодо політичних обставин, то Лев, разом із батьком Данилом та мо-
лодшим братом Романом, був безпосереднім учасником угорсько-чеських
війн за австрійські землі. На боці Угорщини він брав участь у русько-поль-
ському поході на Моравію 1253 р.36, а, найімовірніше, також був учасником
битви біля м. Кройсенбрун 1260 р.37 З огляду на факт, що весілля 1264 р. – акт
33 Пор.: Јиречек К. Историја Срба. –
С. 181; Историја српског народа. – С. 348.
34 Грушевський М. Історія... – С. 92, 568;
Пашуто В. T. Очерки по истории Галиц-
ко-Волынской Руси. – Москва, 1950. –
С. 102, 289–290; Котляр М. Галицько-Во-
линська Русь. – Київ, 1998. – С. 214–216;
Войтович Л. Княжа доба на Русi: портрети
елiти. – Бiла Церква, 2006. – С. 494–503;
Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów… –
S. 77–180.
35 Ипатьевская летопись. – Стб. 809;
Senga T. IV. Béla külpolitikája és IV. Ince
pápához intézett “tatár-levele” // Századok. –
1987. – Nr. 1–2. – Old. 592–594; Wertner M.
Az Árpádok családi története. – S. 485–488;
Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów... –
S. 108–110.
36 Ипатьевская летопись. – Стб. 821–826;
Грушевський М. Історія... – С. 74–75, 518–
519.
37 Codex diplomaticus Hungariae ecclesi-
asticus ac civilis / Ed. G. Fejér. – Budapest,
1832. – Т. 4.3. – S. 15–16; Kosmova latopisu
českého pokračovatelé (Cosmae chronicon Bo-
emorum cum continuatoribus) / Ed. Emler J. //
Fontes rerum Bohemicarum. – Praha,
1874. – T 2. – S. 316; Regesta diplomatica
nec non epistolaria Bohemiae et Moraviae /
Ed. Emler J. – Prаgue, 1882. – T. 2. – S. 103.
207КИМ БУВ “der kunic von râzen”, ПРИСУТНІЙ НА ВЕСІЛЛІ ГЕРЦОГА БЕЛИ…
закріплення недавно досягнутого чесько-угорського миру, на ньому, через
це, можна було очікувати і прибуття Лева як зацікавленої сторони, представ-
ника держави Романовичів, оскільки в той час його брата, “не судженого” ав-
стрійського герцога Романа, а напевно і батька, короля Данила, вже не було
серед живих38. Також історіографія вважає на підставі подібних аргументів,
що на весіллі як угорський союзник у попередній війні з’явився і сербський
король Урош I39. Зрештою, коли 3 червня 1271 р. наступник Бели IV, його
син Стефан V, уклав новий мирний договір з Оттокаром-Пшемислом II, се-
ред численних союзників і родичів Арпадовичів були Романовичі. З-поміж
них на першому місці наведений “Лев наш родич князь русинів”, a потім
“Мстислав брат цього ж, і Василь* син Василька, князь русинів”40.
Погоджуємося, що подорож Лева до сусідньої країни безпосередньо
після батькової смерті або в ту мить, коли її очікували, – ризикований за-
дум. Ймовірно, серед Романовичів було відкритим питання поділу влади,
а відомо, що стосунки між амбіційним Левом та рештою членів династії
укладалися не найкраще. Проте, як зауважив М. Грушевський, до відкри-
тої сутички у князівському роді тоді, все ж, не дійшло41. З іншого боку, з
появи на угорсько-чеському королівському весіллі Лев Данилович, без сум-
ніву, міг мати безпосередні політичні вигоди. Можливо, це дало нагоду
з’явитися перед зібранням правителів спадкоємцем батька, підтвердивши
попередні союзи та свою позицію на Заході.
У стосунках з Угорщиною для Романовичів насамперед було важли-
вим підтримувати дружбу, про що у свій час Данило, а потім і Лев до-
сить дбали. Відомо, що Лев у 1254 р. особисто вирушив у дорогу до Угор-
щини до тестя42. Його дружина, княгиня Констанція, разом із сестрами,
княгинею Кракова Кінгою та княгинею Каліша Йолентою, перебувала
в гостях королівського двору свого батька Бели IV, коли 2 квітня 1268 р.
угорському королеві повідомили про перемогу над сербським королем
Урошем I. Правдоподібно, Арпадовичівни з’явилися тоді при королів-
ському дворі в супроводі своїх чоловіків (cum pricibus earumdem), тобто,
припускаємо, там був і Лев Данилович43.
Перегляд найважливішої історіографії по-
дає: Mika N. Walka o spadek... – S. 58–63.
38 Про смерть Романа Даниловича див.:
Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów... –
S. 115–124.
39 Јиречек K. Историја Срба. – С. 182;
Историја српског народа. – С. 352.
* Василь – Володимир Іван Василько-
вич – чи це не третє, не зафіксоване в русь-
ких джерелах ім’я сина Василька Романо-
вича!?
40 “...et Leonem generum nostrum Ruthe-
norum Ducem, Mitizlaum fratrem eiusdem,
et Wazulem filium Wazule duces Rutheno-
rum...”: Vetera Monumenta... – S. 303.
41 Грушевський М. Історія... – С. 92; Пор.:
Mika N. Czy król Rusi Halickiej... – S. 11.
42 Ипатьевская летопись. – С. 830; Гру-
шевський М. Хронольогія. – С. 37, 68.
43 “...eadem eciam hora, domina Constancia
ducissa Gallicie et Lodomerie, domina
Kyngve ducissa Cracovie et Sandomerie,
nec non et domina Jolen ducissa de Calis,
karissime filie nostre, cum pricibus earumdem,
ad visitandum nos convenissent...”: Hazai ok-
mánytár, Codex diplomaticus patrius, Nagy
Imre, ... Ráth Károly és Véghely Dezső,
(I-VIII, Győr. – Budapest, 1865–1891). –
T. 8. – Old. 96. Про хронологію див.:
Pauler G. A magyar nemzet története... –
208 ГАРДІ Джура
Судячи з усього, дружні стосунки між Левом Даниловичем та його тес-
тем Белою IV ніколи не були під сумнівом. Саме в такому світлі й оточенні,
ймовірно, треба дивитися і на можливість участі руського князя у коро-
лівському з’їзді та весіллі 5 жовтня 1264 р. Виникає враження, що на цю
велику подію спадкоємця Данила Романовича могли запросити з низки
державницьких та династичних причин, відповідно до його репутації та
статусу. Зрештою, як правитель Галичини та Волині, Лев Данилович до кін-
ця XIII ст. підтримував зв’язки і з Арпадовичами, і з Пшемиславовичами, й
особисто відігравав важливу роль у контактах з Угорщиною і Чехією44.
Університет у Новому Саді
Old. 270, 538; Динић М. О угарском ропству
краља Уроша I // Историјски часопис. –
1948. – Год. I, св. 1–2. – С. 31, 33.
44 Пор.: Войтович Л. Княжа доба. –
С. 497–501.
|