Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета

Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета

Проаналізовано обставини приходу до влади, діяльності та загибелі князя Юрія-Болеслава Тройденовича (1325-1340). Здійснено спробу заперечити традиційне зображення князя як польського сателіта. Розглянуто його намагання протиставити польсько-угорському альянсу союз із Литвою, Золотою Ордою та Тевтонс...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Войтович, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Назва видання:Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178894
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 209-220. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-178894
record_format dspace
spelling irk-123456789-1788942021-03-23T01:26:24Z Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета Войтович, Л. Проаналізовано обставини приходу до влади, діяльності та загибелі князя Юрія-Болеслава Тройденовича (1325-1340). Здійснено спробу заперечити традиційне зображення князя як польського сателіта. Розглянуто його намагання протиставити польсько-угорському альянсу союз із Литвою, Золотою Ордою та Тевтонським орденом. This article the way to power and the death of Prince Boleslaw-Yuri Troydenovych (1325-1340). An athe challenges the traditionale image of this prince as Polish satellite. His attempts to oppose the Polish-Hungarian alliance through the union with Lithuania, the Golden Horde and the Teutonic Orderare considered. 2011 Article Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 209-220. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178894 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Проаналізовано обставини приходу до влади, діяльності та загибелі князя Юрія-Болеслава Тройденовича (1325-1340). Здійснено спробу заперечити традиційне зображення князя як польського сателіта. Розглянуто його намагання протиставити польсько-угорському альянсу союз із Литвою, Золотою Ордою та Тевтонським орденом.
format Article
author Войтович, Л.
spellingShingle Войтович, Л.
Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
Княжа доба: історія і культура
author_facet Войтович, Л.
author_sort Войтович, Л.
title Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
title_short Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
title_full Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
title_fullStr Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
title_full_unstemmed Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета
title_sort князь юрій-болеслав тройденович: ескіз портрета
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178894
citation_txt Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 209-220. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT vojtovičl knâzʹûríjboleslavtrojdenovičeskízportreta
first_indexed 2025-07-15T17:36:12Z
last_indexed 2025-07-15T17:36:12Z
_version_ 1837735318390833152
fulltext Леонтій ВОЙТОВИЧ КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА Юрію-Болеславу Тройденовичу історики приділили небагато ува- ги1. В історіографії закріпився стереотип сприйняття князя як польсько- го ставленика, що не зумів знайти спільної мови з галицьким боярством і був отруєний за прихильність до католиків. Чи все було насправді так та чи можливо запропонувати хоча б ескіз портрета, близький до прав- ди? Спробуємо з’ясувати це питання на основі тих незначних фрагмен- тів його життєвого шляху, які зберегли джерела. До 21 травня 1323 р. померли галицько-волинські князі Андрій та Лев Юрійовичі. Обидва брати мали проблеми з ординцями і періодично плати- ли данину-вихід, як засвідчив відомий лист польського короля Владислава Локетка до римського папи Іоана ХХІІІ від 21 травня 1323 р.2 Оскільки король вважав князів “непереможним щитом” проти ординців, можна припускати, що боротьба з ними за часів Юрійовичів тривала з перемінним успіхом. Ві- дома також пропозиція братів Тевтонському ордену про захист від наїздни- ків3. Не випадкове й звернене до папи прохання польського короля оголоси- ти хрестовий похід, аби запобігти ординській окупації Галицько-Волинської держави4. А це був період панування наймогутнішого із золотоординських ханів Узбека (1313–1342)5. На те, що брати одержали ханські ярлики на свої князівства вказує і швейцарський хроніст Йоган Вінтертурський6. Обставини загибелі обох князів залишаються загадкою. Можна пого- дитися з неодночасністю їхнього відходу й смертю Лева перед Андрієм: інакше останній хоча б на короткий час став би сюзереном усієї держави7. Чи були князі отруєні, як натякав швейцарський хроніст, чи пішли з життя 1 Болеслав-Юрий ІІ, князь всей Малой Руси. Сб. мат. и исслед., собр. О. Гонсио- ровским, А. А. Куником, А. С. Лаппо-Да- нилевским, И. А. Линниченко, С. Д. Пта- шицким и И. Режабком. – Санкт-Петербург, 1907; Кордуба  М. Болеслав-Юрій ІІ. Останній самостійний володар Галицько- Волинської держави з нагоди 600-річчя його смерті // Минуле і сучасне. – Краків, 1940. – Ч. 7. – С. 3–32. 2 Monumenta Poloniae Vaticana (далі – MPV). – Kraków, 1913. – T. 1. – P. 83. 3 Болеслав-Юрий ІІ... – С. 149. 4 MPV. – P. 83. 5 Войтович  Л.  Нащадки Чингіз-хана. Вступ до генеалогії Чингізидів-Джучи- дів. – Львів, 2004. – С. 125–128. 6 Моnumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – Lwów, 1872. – T. 2. – S. 623. 7 Беняк Я. Вигаснення галицько-волин- ської княжої династії // Галичина i Волинь в добу середньовiччя. До 800-рiччя з дня народження Данила Галицького. – Львів, 2001. – С. 79–85. 210 ВОЙТОВИЧ Леонтій в інший спосіб – стверджувати важко. Припущення про їхню загибель у боротьбі з Ордою виглядає досить вмотивованим8. Тільки зовнішні чин- ники могли завадити братам, яких закликали закарпатські нобілі, побо- ротися за угорську спадщину9. Давню версію щодо смерті князів у війні з Литвою підтримував одинокий Броніслав Влодарський10. Януш Беняк чи не єдиний із дослідників зупинився на аналізі інформації швейцарсько- го хроніста. Він відкидав можливість загибелі князів у боротьбі з литовця- ми або ординцями, вважаючи, що вона, як випливало з цитованого листа, тільки відкрила ординцям можливість завоювати князівство. Дослідник також, услід за Казимиром Ясіньським11, звернув увагу на те, що в серед- ні віки отруєнням пояснювали будь-яку несподівану смерть, причину якої з’ясувати не вдавалося, особливо якщо її пов’язували з хворобою органів травлення, навіть коли та була спричинена переїданням чи зловживанням алкоголем. Тому Я. Беняк дійшов висновку про відхід обох князів послідов- но один за одним у мирний час, до того ж не обов’язково від отрути12. Не бачу можливості погодитися з iсториками, якi вважають, що в Київськiй Русi не було усталеної традицiї успадкування князiвських престолiв13, у той час, як збережені пам’ятки (раннi угоди з Вiзантiєю, рiзнi редакцiї “Руської правди”, деякі статутні грамоти), свiдчать не тiльки про наявнiсть, а й сувору регламентацiю спадкового права, наприклад, у купцiв, смердiв чи дружинникiв. Крiм того, спадкове право функціонувало прак- тично в усiх правлячих династiях, з якими Рюриковичi були спорiдненi. Передовсім, Русь принципово не відрізнялася від сусідніх держав, подібно, як династія Рюриковичів від сусідніх пануючих династій. Взаємини все- редині династії ґрунтувалися на традиційному родовому праві старшого, тобто того, хто був ближчим до засновника роду за старшинством. Ця про- блема достатньо повно висвітлена як у давнішій, так і новішій літературі14. 8 Paszkiewicz H. Połityka ruska Kazimier- za Wielkiego. – Warszawa, 1925. – S. 7–11; Мацяк  В.  Галицько-Волинська Держа- ва 1290–1340 рр. у нових дослідах. – Авсбург, 1948. – С. 18; Długopolski  E.  Władysław Łokietek na tle swoich czasów. – Wrocław, 1951. – S. 22; Шабульдо Ф. М.  Земли Юго-Западной Руси в составе Ве- ликого княжества Литовского. – Киев, 1987. – С. 22; Wyrozumski J. Polska, Węgry i sprawa Rusi halicko-włodzimierskiej za Kazimierza Wielkiego // Europa środkowa i wschodnia w polityce Piastów. – Toruń, 1997. – S. 1113. 9 Войтович Л. Галицько-Волинські етю- ди. – Біла Церква, 2011. – С. 322–323. 10 Włodarski B. Polska i Ruś 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 254–259. 11 Jasiński  K. Okoliczności smierci ostat- nich książąt mazowieckich // Rocznik Pol- skiego Towarzystwa Heraldycznego. Nowa serja. – 1997. – T. 3(14). – S. 41–51. 12 Беняк Я. Вигаснення галицько-волин- ської княжої династії. – С. 79–81. 13 Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки социально-политической истории. – Ле- нинград, 1980. – С. 45–46; Толочко О. П. Особливості міжсеньйоріальних відносин у період феодальної роздробленості Дав- ньої Русі ХІІ–ХІІІ ст. // Феодалізм в Украї- ні. – Київ, 1980. – С. 30. 14 Свердлов М. Б. Генезис и структура фе- одального общества в Древней Руси. – Ле- нинград, 1983. – С. 194–199; Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собствен- ность, идеология. – Киев, 1992; Грушев- ський  М.  Історія України-Руси. – Київ, 1993. – Т. 3. – С. 222–227; Пресняков А. Е.  Княжое право в Древней Руси. Очерки по истории Х–ХІІ столетий. Лекции по 211КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА Модерну концепцію колективного сюзеренітету Рюриковичів у Київській Русі, яку висунув Олександр Назаренко15, не підтверджують жодні джере- ла і вона не знаходить аналогій в інших тогочасних державах, застережень щодо неї значно більше, ніж аргументів на її підтримку16. Сама природа виконавчої влади (середньовічні правителі були правонаступниками вій- ськових вождів) не допускає поняття колективного сюзеренітету. Така влада завжди була персональною. Колективна влада існує тільки в суспільствах демократичних і то суто як законодавча. Звичайно, не були винятком се- ред європейських династій і Рюриковичі. Спостереження за практикою успадкування княжих престолів у співставленні з практикою спадкування у скандинавських, звідки походили Рюриковичі, та сусідніх державах, до- зволило виявити її певні закономірності17. Як справедливо зазначив Я. Беняк, на час смерті Андрія Юрійовича прямими спадкоємцями Романовичів залишалися його сестра Марія, дружина черського князя Тройдена, та тітка Анастасія, вдова добжин- ського князя Земивита18. Гіпотеза провідного польського дослідника генеалогії Романовичів Даріуша Домбровського щодо існування двох Мстиславів Даниловичів, один з яких був батьком Анастасії19, ґрунтуєть- ся не на джерелах, а винятково логічних побудовах і домислах. З огля- ду на це, вона залишається тільки гіпотезою. Отже, поряд із матерями, претендентами виступали їхні сини: син Марії – Болеслав Тройденович і син Анастасії – добжинський князь Владислав Земовитович, племінник польського короля Владислава Локетка. Поряд з обома княгинями, найбільше прав на галицько-волинську спадщину мав Любарт-Дмитро Гедимiнович як зять Лева Юрiйовича20. Ця непересічна особистість з різних причин також не дочекалася належної уваги українських та зарубіжних істориків21. Після того, як зникли сумніви русской истории. Киевская Русь. – Москва, 1993. – С. 7–135, 181–184, 386–470; Соло- вьев С. М. История России с древнейших времен. – Москва, 1998. – Кн. 2, т. 3–4. – С. 7–32. 15 Назаренко А. В. Родовой сюзеренитет Рюриковичей над Русью (Х–ХІ вв.) // Древ- нейшие государства на территории СРСР. Материалы и исследования. 1985 г. – Мо- сква, 1986. – С. 149–156. 16 Толочко А. П. Князь в Древней Руси... – С. 57–66. 17 Войтович Л. Княжа доба на Русі: Пор- трети еліти. – Біла Церква, 2006. – С. 29–42; Його ж. Боротьба Любарта-Дмитра Геди- міновича за відновлення Галицько-Волин- ської держави // Науковий вісник Волин- ського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк, 2009. – № 22. – С. 120–127. 18 Беняк Я. Вигаснення галицько-волин- ської княжої династії. – С. 81. 19 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów książąt halicko-wołyńskich. – Poznań; Wroc- ław, 2002. – S. 153–155, 174–180, 232–240. 20 Войтович  Л. Князiвська верства у Галицькiй землi // Четвертий мiжнародний конгрес українiстiв. Одеса, 26–29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Істо- рія. – Одеса; Київ; Львів, 1999. – Ч. 1. – С. 82–83. 21 Stadnicki  K.  Lubart xięże Wołyński. – Lwów, 1853; Лукомский Г. Луцкий замок. – Петроград, 1917; Маслов  Л. Любартів за- мок у Луцьку // Наша культура. – Львів, 1937. – № 8–9. – С. 348–354; № 12. – С. 484–494; Войтович Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв i Гедимiновичiв у ХII–ХVI ст. – Львів, 1996. – С. 101–104; Його  ж.  Ета- пи полiтичної iсторiї Волинi XIV–XV ст. 212 ВОЙТОВИЧ Леонтій в існуванні київського князя Станіслава22 (крім білорусько-литовських літо- писів, сам князь під таким нехарактерним для Рюриковичів іменем запи- саний у переліку “ктиторів і опікунів монастиря Печерського” Афанасія Кальнофойського, а син Іван Станіславович – у Любецькому пом’янику; потрійні збіги просто виключені23), можна не сумніватися і в участі луць- кого князя Лева Юрійовича в битві на р. Ірпінь на стороні київського кня- зя проти Гедиміна. Сам похід Гедиміна і битву можна датувати зимою 1322–1323 р.24 Взимку 1322–1323 р. під Берестям стояло литовське військо25. Це, очевидно, було реакцією Гедиміна на союз луцького князя з київським. Мир, укладений після цієї війни (а Гедимінові, який посадивши свого ва- сала в Києві, мав тепер могутнього ворога в особі золотоординського хана Узбека, вигідно було швидко помиритися з галицько-волинськими князя- ми й навіть укласти з ними союз), скріплено шлюбом доньки Лева Юрійо- вича з Любартом-Дмитром Гедиміновичем. Микола Андрусяк пропонував вважати дружину Любарта внучкою степанського князя Володимира Івановича або донькою острозького князя Данила Васильовича26. Останнє доводив також Гієронім Граля, вважаючи, що саме на честь тестя князя Дмитра Острозького Любарт прибрав хрес- не ім’я27. З певними застереженнями цю версію прийняв Ян Тенґовський, Державнiсть. Васалiтет. Iнкорпорацiя // Україна: культурна спадщина, нацiональна свiдомiсть, державнiсть. – Львів, 1998. – Вип. 5: ΠΡΟΣΦΩΝΗΜΑ. Iсторичнi та фiлологiчнi розвiдки, присвячені 60-рiччю академіка Ярослава Iсаєвича. – С. 153–168; Його ж. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспіль- на і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 18, 37, 40, 74–76, 109, 138, 230–231, 263, 295, 299–300, 310, 345–347, 352–353, 426, 437–438, 440–443, 446–447, 449–450, 463, 474, 476, 485–486, 499–501, 504; Флоря  Б.  Н. Две грамоты князя Любарта (о луцкой епископ- ской кафедре первой пол. ХIV в.) // Древ- нейшие государства Восточной Европы. 1998 г. – Москва, 2000. – С. 250–254; Тро- невич П. Волинь у сутінках історії України ХІV–XVI ст. – Луцьк, 2003; Його ж. Луць- кий замок. – Луцьк, 2003; Мицько І. Князь Любарт та його родина // Старий Луцьк. – Луцьк, 2005. – Вип. 2. – С. 43–48; Фло- ря Б. Н. О грамоте Любарта Гедиминовича Луцкой епископской кафедре // От Древней Руси к новой России: Юбилейный сборник, посвященный члену-корреспонденту РАН Я. Н. Щапову. – Москва, 2005. – С. 177–181; Войтович Л. Княжа доба... – С. 37–42, 75, 511–512, 562, 614, 618–619, 636, 668–672, 678–679; Мицько І. Правові підстави воло- діння князем Любартом спадщиною Рома- новичів // Старий Луцьк. – Луцьк, 2009. – Вип. 5. – С. 34–40. 22 Русина О. Київська виправа Гедиміна (Текстологічний аспект проблеми) // Запис- ки Наукового товариства імені Шевченка (далі – ЗНТШ). – Львів, 1996. – Т. 231. – С. 182–188. 23 Войтович Л. Княжа доба... – С. 415. 24 Його ж. Князь Лев Юрійович: спро- ба портрета // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2006. – Вип. 10. – С. 129. 25 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литов- ского. – Киев, 1987. – С. 26–27. 26 Андрусяк М. Останні Романовичі (на- щадки Мстислава і Романа Даниловичів) // Науковий збірник Українського Вільного Університету. – Мюнхен, 1948. – Т. 5. – С. 4. 27 Grala  H.  Chrzesne imię Szwarna Da- niłowicza. Ze studiów nad dyplomatyką południowo-ruską XIII i XIV w. // Słowiań- szczyzna i dzieje powszechne. – Warszawa, 1985. – S. 201, 204–208. 213КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА виходячи з засади, що Любарт не міг мати дружину з більшими правами на спадщину Романовичів, ніж Болеслав Тройденович28. Подібні засади, самі гіпотетичні, не можуть слугувати підставою для остаточних висновків29. Ігор Мицько впровадив до наукового обігу Пом’яник Преображенсько- го монастиря в с. Спас Старосамбірського р-ну Львівської обл.30 За його відомостями, дружиною Гедиміна-Прокопія і матір’ю Любарта-Дмитра була Леоніда, яку дослідник вважає донькою Лева Юрійовича, названою на честь батька31. За такого споріднення підстави Любарта Гедиміновича на спадщину Романовичів були б найбільшими. Щоправда, ця версія викликає певні застереження. Король Юрій Львович народився 24 квітня 1252 р. (1257?)32. Д. Домбровський датує його народження ширшим часом – 1247–1254 рр., але найправдоподібнішим вважає 23 квітня 1254 р.33 За джерелами, Юрій Львович одружувався двічі: в 1282 р. із незна- ною з імені донькою тверського князя Ярослава Ярославовича, яка померла близько 1286 р., та у 1287 р. з Євфимією, донькою куявського князя Казимира Конрадовича, яка померла 18 березня 1308 р.34 Зрозуміло, що теоретично мог- ла бути ще одна дружина, яка померла до 1282 р., але чомусь не потрапила до такого інформованого джерела, як Галицько-Волинський літопис. Але це вже видається спекуляцією. Від шлюбу з тверською княжною у 1283 р. народився Михайло Юрійович (названий на честь тверського діда), який помер дити- ною у 1286 р.35 Інші діти були від другого шлюбу. Оскільки Лев Юрійович був молодшим, він народився не раніше 1290 р., а його донька, відповідно, 1316– 1317 р. За Я. Теньґовським, Любарт-Дмитро народився близько 1312–1315 р.36 Отже, донька Лева Юрійовича не могла бути його матір’ю. Якщо Леоніда, дуже вірогідно, походила з династії Романовичів, то була незнаною з джерел донькою короля Юрія Львовича. Тим більше, що у княжих родинах існувала стала тенденція надавати внукам імена на честь дідів37. За пом’яниками, ім’я першої дружини Любарта Гедиміновича – Агрипина38. Можливо, це хресне ім’я княгині і сплутав Бартоломей Зіморович, назвавши її Агафією39. Ян Яблоновський, відкликаючись до 28 Tęgowski J. Małżeństwo Lubarta Gedy- minowicza, Przyczynek do genealogii dyna- stów halicko-wołyńskich w XIV wieku // Ge- nealogia. – 1995. – T. 6. – S. 17–26. 29 Мицько І. Правові підстави... – С. 38. 30 Його ж. Князь Любарт... – С. 43–48. 31 Його ж. Правові підстави... – С. 34–40. 32 Balzer O. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 347; Грушевський М. Історія... – С. 114, 522. 33 Dąbrowski  D.  Rodowód Romanowi- czów... – S. 197–203. 34 Ibidem. – S. 205–207. 35 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Москва, 1962. – Т. 2. – Стб. 895;  Грушевський  М.  Хронольогія подій Га- лицько-Волинської літописі // ЗНТШ. – Львів, 1901. – Т. 41. – С. 53. 36 Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedy- minowiczów. – Poznań; Wrocław, 1999. – S. 235–236. 37 Див.: Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Выбор имени у русских князей в Х–XVI вв. Династическая история сквозь призму ан- тропонимики. – Москва, 2006. 38 Мицько  I.  Монастирськi пом’яники про походження ктитора Унiвського мо- настиря князя Федора Любартовича // Лав- ра. – 1998. – № 2. – С. 52. 39 Zimorowicz B. Historia miasta Lwowa. – Lwów, 1835. – S. 82–83. 214 ВОЙТОВИЧ Леонтій Марціна Кромера, іменував дружину Любарта Бучою (Бушою)40, але в М. Кромера iменi княгинi не наведено. Від Яна Яблоновського ім’я княгині запозичили Теодор Нарбут41 та Микола Карамзiн42. Якщо це не помилка, то воно – скорочення вiд Богуслава. Отже, її мати могла бути полькою, правдоподібно, незнаною з iнших джерел сестрою глоговських князiв, що дозволило би пояснити союз Юрія Львовича з баварським герцогом Отто ІІІ та пізніші претензії глоговських князів на спадщину Романовичів. У такому разi Агрипина – хресне iм’я Богуслави43. Але тоді Любарт-Дмитро як син Леоніди Юріївни не міг одружитися з донькою Лева Юрійовича, яка би доводилася йому двоюрідною сестрою. Встановити однозначно чи був Любарт-Дмитро онуком короля Юрія Львовича, чи зятем князя Лева Юрійовича не вдається, але в нього були династичні підстави для успадкування галицько-волинського престолу, тобто один із цих варіантів відповідав дійсності. Останнiй прямий нащадок Романовичiв – острозький князь Данило Василькович походив із гiлки, що втратила право на успадкування най- старшого престолу зi смертю Романа Даниловича ще за життя батька: на це слушно вказав Микола Баумгартен44. Князь мiг претендувати тiльки як близький родич, тобто пiсля претендентiв “по кужелю”, яких було багато. Згідно з відповідним правилом, і князі Острозькі, чий предок Роман Дани- лович загинув близько 1260–1261 р. за життя батька, вилучалися зі спадко- ємців короля Данила, а син Романа – Василько мусив вдовольнитися Сло- німським князівством у володіннях батька та діда по матері45. Польському королю Владиславові Локетку Юрiйовичi доводилися племiнниками. Вони були правнуками й угорського короля Бели IV, спад- коємцем якого виступав Карл Роберт Анжуйський. Тобто i польський, i угорський королі були претендентами також через близьке споріднення. Як уже зазначалося, претензiї на галицьку спадщину заявили навiть глоговськi князi Генрiх II та Ян46. Позаяк їхні права визнав папа, вони мали бути переконливими. Князi були спорідненi ще з першою галицькою династiєю як правнучатi племiнники Ярослава Осмомисла. Їх дiд Кон- рад I одружився зі Саломеєю, донькою Владислава Одонича, чиєю матiр’ю 40 Tabulae Jablonovianae ex arboribus ge- nealogicis familiarum Slavicarum regni Po- loniae etc. / Ed. J. A. Jablonowski. – Nörim- berg, 1748. – Tabl. 10. 41 Narbutt T. Dzieje starożуtne narodu Li- tewskiego. – Warszawa, 1838. – T. 6. – S. 139. 42 Карамзин Н. М. История государства Российского. – Санкт-Петербург, 1818. – Т. 4. Примечания. – С. 138. 43 Мицько I. Монастирськi пом’яники... – С. 52. 44 Baumgarten N. Halich et Ostrog // Ori- entalia Christiana Periodica. – Roma, 1937. – T. 3. – P. 166. 45 Ejusdem. Généаlogies et mariages oc- cindentaux des Rurikides Russes du X au XIII siécle // Orientalia Christiana. – Nr 37. – Roma, 1927. – Nr 37, maio – P. 50–51. 46 Skarbec dipłomatów papіeskich, ce- sarskich, królewskich do krytycznego wy- jaśnienia dziejów Litwy i Rusi Litewskiej i ościennych im krajów / Zebral... J. Dani- łowicz. – Wilno, 1860. – Т. 1. – Nr 314. – S. 161–162; Řežabek J. Jiři II, poslední kniže veškeré Malé Rusi, kritickí pokus // Časopis muzea Кrálovství Českého. – Ročnik. 57. – Praha, 1883. – S. 50. 215КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА була Вишеслава, донька Володимирка Володаревича. Але це надто далека рiдня. Сестра глоговських князiв Агнеса вийшла заміж за баварського гер- цога Отто III, який претендував на угорську корону i свого часу виступав спільником короля Юрiя Львовича. Цей союз, здається, скрiплено шлюбом іншої сестри глоговських князів із Левом Юрійовичем. У такому разi Агри- пина – хресне iм’я Богуслави47. Лише така родинна пов’язаність висувала глоговських князiв на серйозних спадкоємцiв Романовичів “по кужелю”. Любарту-Дмитру на 1323 р. було 11–12 років. Смерть галицько-волин- ських князів заскочила його оточення зненацька. Не був “готовий” до неї і Гедимін. Про спробу Любарта успадкувати престіл Романовичів свідчить відома грамота від 8 грудня 1322 р., де його титуловано “луцьким і володи- мирським князем”. Навколо автентичності документа, збереженого в під- твердженні 1492 р., триває полеміка. Водночас дослідники погоджуються, що він може мати близьке в часі походження до вказаної дати і принаймні перша частина грамоти списана з автентичної48. Помилка в датуванні “тим більше можлива… у грамоті, яка дійшла до нас не в оригіналі, а з третіх рук”49: 8 грудня сьомого індикту припадало на 1324 р. і сплутати 6830 р. та 6832 р. могли при переписуванні у 1492 р.50 Литва не була готовою підтримати претензії Любарта, хоча восени 1323 р. її військо виступило на Волинь і зимувало біля Берестя51. Оточення юного кня- зя, все ж, спробувало утвердити його хоча б на Волині, про що може свідчити згадана грамота. Але остаточного компромісу досягнено тільки у 1325 р. Од- ним з його важливих моментів було оформлення польсько-литовського союзу, скріпленого шлюбом спадкоємця польського престолу Казимира Владисла- вовича з Альдоною-Анною Гедимінівною (16 жовтня 1325 р.). Але охрестилася донька Гедиміна ще 30 квітня 1325 р., отже домовленості досягли раніше52. Складні переговори між угорською, польською і мазовецькою сторона- ми (які претендували на спадщину Романовичів), з одного боку, та Литвою – з іншого, за участі хана Узбека53 і згодою місцевого боярства54, привели до влади внука короля Юрія – Болеслава Тройденовича. Перша грамота Юрія- Болеслава, яка дійшла до нас, датована 1325 р., й, вірогідно, видана восени55, 47 Мицько I. Монастирськi пом’яники... – С. 52. 48 Флоря Б. Н. Две грамоты... – С. 250– 254; Его  же. О грамоте... – С. 177–181; Купчинський  О.  Акти та документи Га- лицько-Волинського князівства ХІІІ – пер- шої половини ХІV століть. – Львів, 2004. – C. 384, 683–697. 49 Щербаковский Д. М. Фундушевая за- пись кн. Любарта луцкой церкви Иоанна Богослова 1322 г. // Чтения в Историческом обществеве Нестора-летописца. – Киев, 1905. – Кн. 18, вып. 3–4. – С. 66–67. 50 Войтович  Л. Етапи полiтичної iсторiї... – С. 154. 51 Летописи белорусско-литовские // ПСРЛ. – Москва, 1980. – Т. 35. – С. 95. 52 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси... – С. 33–34. 53 MPH. – P. 623; Шабульдо Ф. М. Зем- ли Юго-Западной Руси… – С. 19–26. На останнє прямо натякнув і швейцарський хроніст Йоган Вінтертурський: МPH. – P. 623). 54 MPH. – P. 629. 55 Куник А. А. Объяснительное введение к правилам и летописным сказаниям, каса- ющимся истории Червонной Руси ХIV в., с приложением подлинных текстов // Болес- лав-Юрий ІІ... – С. 117. 216 ВОЙТОВИЧ Леонтій текст вказує на початок правління56. Появі Юрія-Болеслава передувала, оче- видно, низка угод, за однією з яких Любарту Гедиміновичу передано східну частину Волині з Болоховим, де він мав свою столицю, відновивши місто як Любартів (нині Любар)57, що знайшло відображення у місцевій традиції. Версію, ніби результатом порозуміння Литви та Польщі була переда- ча Литві Берестейської землі й Підляшшя, що спричинило невдоволення Мазовії, зблизивши останню з Тевтонським орденом, і стало причиною військових дій 1326 р. у Куявії58, не підтверджують пізніші події. З листа комтура Тевтонського ордену від 14 листопада 1325 р. довідуємося, що замок Візна на далекому мазовецько-волинському кордоні продовжував утримувати волинський гарнізон, а його воїни перебували у складі союз- ного литовського війська під Гродно59. Навіть за угодою 1352 р. Берестей- ська земля залишалася частиною Волині60. Болеслав Тройденович народився між 1311–1314 р.61 і на час зайнят- тя престолу мав не більше років, ніж Любарт. Але він був тільки сином удільного мазовецького князя Тройдена Болеславовича, який тримав дрібні Сохачевське та Черське князівства і навіть в єрархії мазовецьких князів по- сідав лише друге місце. Це, здається, стало основою компромісу, на який погодилися Польща, Литва та хан Узбек. В Угорщині ще завершувалося утвердження Анжуйської династії і вона була не готова втрутитися безпо- середньо в боротьбу за спадщину Романовичів. Владислав Локетек хотів би бачити на галицько-волинському престолі свого племінника, але й особа мазовецького княжича відповідала його інтересам. Така компромісна фігу- ра влаштовувала і Литву, не готову підтримати претензії Любарта, та хана Узбека, основні сили якого зав’язли в боротьбі за Азербайджан. Підходив молодий князь і для галицької та волинської еліти. Недавня знахідка Я. Тенґовського дозволяє стверджувати, що принай- мні перші грамоти молодий князь видав разом із матір’ю Марією Юрі- ївною62. Очевидно, княгиня певний час залишалася правителькою. Її по- чаткові кроки свідчать про намагання продовжити політику попередніх князів і сподобатися галицькій та волинській еліті. Князь Болеслав почав іменуватися Юрієм на честь діда по матері і декларував свою належність до православ’я. Знать отримувала грамоти з підтвердженням володінь63. Останнє було необхідним кроком, оскільки Галицька і Волинська зем- лі, об’єднані унією Романовичів, далі мали свої особливості розвитку й 56 Купчинський О. Акти та документи... – С. 189–190. 57 Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси… – С. 34, 159; Войтович  Л. Етапи полiтичної iсторiї... – С. 157. 58 Zajączkowski  S.  Przymierze polsko-li- tewskie 1325 r. // Kwartalnik Historyczny. – Lwów, 1934. – R. 40, z. 4. – S. 603–608. 59 Paszkiewicz  H.  Jagiełłonowie a Moskwa. – Warszawa, 1933. – S. 272–273. 60 Акты, относящиеся к истории За- падной Руси, собранные и изданные Археографической комиссией. – Санкт- Петербург, 1846. – Т. 1. – № 1. – С. 1. 61 Balzer O. Genealogia Piastów. – S. 783– 788. 62 Тенговський  Я. Обставини вступу князя Болеслава-Юрія Тройденовича на галицько-волинський престіл (Невідо- мі руські документи з XIV століття) // ЗНТШ. – Львів, 2010. – Т. 260. – С. 45–56. 63 Там само. – С. 53–56. 217КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА галицьке боярство продовжувало прагнути до влади, конфліктуючи з кня- зями. Підтверджено також союз із Тевтонським орденом. У жовтні 1325 р. Юрій-Болеслав обіцяв великому магістрові Веренгерові вірність традиціям дружби часів Данила Романовича, Лева Даниловича та Юрія Львовича64. 9 березня 1327 р. знову на прохання родича комтура Зігхарда Шварцбурга (внука короля Данила Романовича, наймолодшого сина Софії Данилівни та графа Генріха V Бланкенбург-Шварцбурга), князь пролонгував угоду з орденом про дружбу, гарантуючи при цьому захист від татар65. Подальша діяльність молодого князя була цілком самостійною. По- при твердження старої польської історіографії, немає жодних доказiв, що Юрій-Болеслав перетворився на польського сателіта і далі рухався у фар- ватері політики Владислава Локетка та його сина Казимира ІІІ, радше на- впаки. Владнавши стосунки з Любартом Гедиміновичем, мати-правителька домоглася укладення союзу з Литвою, скріпленого у 1331 р. шлюбом Юрія- Болеслава з Офкою-Євфимією Гедимінівною66. Відтоді можна датувати не- залежне правління Юрія-Болеслава ІІ. Перші самостійні кроки князя свідчили про його намагання позбутися будь-якої опіки з боку надмірно активних сусідів. Насамперед він зайняв- ся внормуванням стосунків із Золотою Ордою, яка була найпотужнішим і найнебезпечнішим сусідом. Прийняттям титулу “з Божої ласки природже- ний князь всiєї Малої Русi” Юрій-Болеслав підкреслив відмову галицько- волинських володарів від претензій на решту Русі, яка надалі залишалася залежною від Орди. Перед тим він використовував титули “Nos Georgis Dei gratia dux Russiae”, “Ceorgius Dei gratia dux Terrae Russiae, Galiciae et Ladimere”, “Georgius, ex dono Dei natus dux et dominus Russiae”67. “Мала Русь” тут виступає у значенні частини Русі, не підвладної монголам. За- йнятий боротьбою за Азербайджан, хан Узбек міг задовольнитися такою уступкою, можливо, прийнятою на його вимогу. У 1332 р. угорський король збирався іти великим походом проти га- лицько-волинського князя у відповідь на напад останнього разом з ордин- цями на верхів’я Тиси (комітати Мараморош чи Угоча?)68. Що це було: остан- ня спроба повернути втрачені попередниками закарпатські володіння чи, радше, реакція на польсько-угорське зближення? Вірогідніше останнє. Далі, 11 лютого 1334 р., князь Юрій-Болеслав підтвердив союз із Тевтон- ським орденом, антипольська спрямованiсть якого безперечна69. 20 жовтня 64 Купчинський  О.  Акти та докумен- ти... – С. 167–170 (“…rex Daniel seu Leo n(oste)r avatus, aut Georgius n(oste) avus кarissimus…”). 65 Там само. – С. 170–173. 66 Wolff  J. Rod Gedymina. Dodatki i po- prawki do dziel gr. Stadnickiego “Synowie Gedymina”, “Olgierd i Kiejstut”, “Bracia Władysława Oldierdowicza Jagiełły” we Lwowie 1867. – Kraków, 1886. – S. 7–8; Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. – С. 23–30. 67 Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи // Дрогичинъ 1253. Матеріали міжна- родної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романовича. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 4–17. 68 Грушевський М. Історія... – С. 533–534. 69 Купчинський  О. Акти та докумен- ти... – С. 174–180. “…Ver(um) etiam nos, ut obululantium seu latrantiu(m) et minus iuste detrahentiu(m) c(on)dictatul memo(r)at[a]e unionis, qui concurrimus, veritati referu(n)t, 218 ВОЙТОВИЧ Леонтій 1335 р. він поспішив знову підтвердити союз із великим магістром Теодорі- ком фон Альденбургом на “вічні часи”70. Очевидно, його підштовхували до активних дій саме польсько-угорські переговори у Вишеграді. У 1337 р. він разом з ординцями напав на Люблінську землю і 12 днів тримав Люблін в облозі, знявши її тільки через загибель вождя союзних татар71. Польська історіографія досі доводить участь князя Юрія-Болеслава в польсько-угорських вишеградських переговорах 1335 та 1338 рр., де, бу- цімто, не тільки закладені основи наступної угорсько-польської унії, а й домовлено про успадкування галицького престолу польським або угор- ським королем за відсутності прямих спадкоємців Юрія-Болеслава72. ora c(on)cludamus et obstruamus pr(a)eta- cia teno(r)e p(raese)ntium litte(er)ar(um), dignu(m) dixumus renova(re), ut v[u]ltum et intuitum assumendo novitatis exultant ac l)a) etentum maiori pr(a)efulcimine fi(r)mitatis”. (“…Ми ж, щоб закрити рот наклепникам і брехунам, і тим, що несправедливо шко- дять умовам згаданого союзу, вважаємо за гідне, дбаючи про правду, відновити [нашу угоду] цим документом, щоб, набувши нового виразу та вигляду, вона втішилася більшою силою та обґрунтованістю”). 70 Купчинський О. Акти та документи... – С. 180–187. 71 Historiae Hungaricae Fontes Domenici / Ed. M. Florianus (далі – HHFD). – Lipsiae, 1884. – V. 3. – P. 128. 72 Gorzycki  K. Polączenie Rusi Czerwo- nej z Polską przez Kazimierza Wielkiego. – Lwów, 1889; Prochaska A. W sprawie zajęcia Rusi przez Kazimierza Wielkiego // Kwartal- nik Historyczny. – Warszawa, 1892. – Z. 1. – S. 3–21; Świeżawski  E.  S. Esterka i inne kobiety Kazimierza Wielkiego. – Warsza- wa, 1894; Balzer O. Kazimerz III Wielki // Ejusdem. Genealogia Piastów. – Kraków, 2005(1895). – S. 60–682; Semkowicz A. Ade- lajda, Krystyna i Jadwiga, żony Kazimierza Wielkiego // Kwartalnik Historyczny. – 1898. – T. 12. – S. 561–566; Zakrzewski  S. Wpływ sprawy ruskiej na państwo polskie w XIV wieku // Przegląd Historyczny. – 1922. – T. 23. – S. 97–110; Paszkiewicz H. Polityka ruska Kazimierza Wielkiego. – Warszawa, 1925; Kętrzyński S. Ze studiów genealogicz- nych. 1. Nieznany document Kazimierza Wielkiego z r. 1344 // Mięsięcznik Heraldycz- ny. – 1934. – Nr 13. – S. 48–51; Kaczmar- czyk Z. Kazimierz Wielki. – Warszawa, 1948; Sieradzki  J. Polska wieku XIV. Studium z czasów Kazimierza Wielkiego. – Warszawa, 1959; Kozłowska-Budkowa  Z. Z ostatnich lat Kazimierza Wielkiego // Małopolskie Studia Historyczne. – 1963. – T. 6, z. 3–4. – S. 17–26; Samsonowicz  H. Kazimierz III Wielki // Poczet królów i książąt polskich. – Warszawa, 1980. – S. 247–253; Śliwiński  J. Mariaże Kazimierza Wielkiego // Studium z zakresu obyczajowości i etyki dworu kró- lewskiego w Polsce XIV wieku. – Olsztyn, 1987. – S. 44–46; Jasiński K. Małżeństwa i koligacje polityczne Kazimierza Wielkiego // Studia Żródłoznawcze. – 1990. – Nr 32–33. – S. 58–65; Kryk F. Wielki król i jego następ- ca. – Kraków, 1992; Jasiński  K. Dzień ko- ronacji Kazimierza Wielkiego w świetle wspólczesnych żródeł // Opuskula minora in memoriam Iosepho Spors / Pod red. J. Hau- zińskiego. – Słupsk, 1993. – S. 171–182; Śliwiński J. Kazimierz Wielki. Kobiety a po- lityka. – Olsztyn, 1994; Jasiński K. Przydo- mek Kazimierza Wielkiego – czas powstania i geneza // Genealogia. Studia і materiały hi- storyczne. – 1995. – T. 5. – S. 25–43; Idem. Kazimierz Wielki //  Idem. Rodowód Pia- stów małopolskich і kujawskich. – Poznań; Wrocław, 2001. – S. 163–171; Elmonowski J. Stosunki polityczne między Piastami a Luk- semburgami i Witelsbachami w pierwszej polowie XIV wieku. – Toruń, 2002; Szczur S. Historia Polski średniowiecznej. – Kraków, 2002. – S. 365–380; Nowakowski  T. Kazi- mierz Wielki a Bydgoszcz. – Toruń, 2003; Wyrozumski  J. Kazimierz Wielki. – Wroc- ław, 2004; Barański M. K. Dynastia Piastów w Polsce. – Warszawa, 2006. – S. 484–489; 219КНЯЗЬ ЮРІЙ-БОЛЕСЛАВ ТРОЙДЕНОВИЧ: ЕСКІЗ ПОРТРЕТА Однак немає жодних доказів участi князя або його посла у вишеградських зустрiчах73. Передовсім, сам Казимир III нiде не відкликався до угоди, яка нiбито зробила його легiтимним спадкоємцем галицько-волинського пре- столу. Щобільше, реакцією на політику Юрія-Болеслава була спроба під- тримати іншого претендента на трон. Ним став племінник короля – син Анастасії Львівни, добжинський князь Владислав Земовитович: 29 червня 1338 р. до Вишеграда прибув “Лотко, князь руський” (за Дубницькою хро- нікою “Lothka dux Rutenorum”74). Спроби перетворити “Лотко” на “Боль- ко”, ототожнивши його з Юрієм-Болеславом75, не витримують критики76. Етимологічно таке перетворення неприйнятне, як неможливо звинувати- ти хроніста в незнанні ситуації. За умов спрямованого проти польсько- угорського зближення союзу Юрія-Болеслава з Литвою, Золотою Ордою та Тевтонським орденом в інтересах Галицько-Волинської держави, поль- ська сторона була готова підтримати претензії Владислава Земовитовича77. Гіпотеза Олега Мазура щодо існування князя Володимира Андрійовича78 цілком у дусі гаданої тотожності “Лотка” і “Болька”. Зрозуміло, що новий претендент не міг з’явитися без участі части- ни галицького боярства. Тут ми наближаємося до найбільшої загадки Юрія-Болеслава Тройденовича – його загибелі у 1340 р. Найвигіднiшою вона була Казимирові ІІІ. Він же виявився найкраще до неї підготовле- ним: на першу звістку про смерть князя король зумів зібрати військо (на подібні заходи, зазвичай, йшли місяці!), зайняти Львів і вивезти з княжої скарбниці коронаційні регалії, які пізніше потрапили до коро- наційного релікварію польських королів79. Усі іноземні повідомлення про смерть Юрія-Болеслава походять від реляції Казимира ІІІ80, викладають його версію. Отруєння князя боярами Dąbrowski  J. Kazimierz Wielki: twórca ko- rony królestwa polskiego. – Kraków, 2007; Jasienica P. Polska Piastów. – Toruń, 2007. – S. 291–299. 73 Dąbrowski  J. Ostatnie lata Ludwika Wielkiego. – Kraków, 1918. – S. 111–112; Włodarski  B. Polska i Ruś, 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 287–289; Dowiat  J. Polska – państwem średniowiecznej Euro- py. – Warszawa, 1968. – S. 323; Wyrozum- ski J. Historia Polski do 1505 r. – Warszawa, 1973. – S. 227. 74 HHFD. – P. 128. 75 Abraham W. Powstanie organizacji koś- cioła łacińskiego na Rusi. – Lwów, 1904. – T. 1. – S. 206; Balcer O. O następstwie tronu w Polsce // Rozprawy Akademii Umiejęt- ności. Wydział Historyczno-Filozoficzny. Ser. 2. – 1905. – T. 11. – S. 430; Dąbrow- ski J. Ostatnie lata... – S. 112; Zakrzewski S. Wpływ sprawy ruskiej na państwo polskie w XIV wieku // Przegląd Historyczny. – 1922. – T. 23. – S. 99; Włodarski B. Polska i Ruś... – S. 288; Wyrozumsi  J. Kazimierz Wielki. – Wrocław etc., 1986. – S. 80–81. 76 Мазур О. “Лотка князь руський, при- був до Вишеграда”: гіпотетична ідентифі- кація особи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2003. – Вип. 7. – С. 72–79. 77 Кордуба  М. Болеслав-Юрій ІІ. – С. 19–20. 78 Мазур О. “Лотка князь руський…”... – С. 77–79. 79 Dąbrowska  E. Królów polskich relik- wiarz koronacyjny Krzyża Świętego // Kul- tura średniowieczna i staropolska. Studia ofiarowane Aleksandrowi Gieysztorowi w piedziesięciolecie pracy naukowej. – Warsza- wa, 1991. – S. 67–86. 80 Грушевський М. Історія... – С. 534–535. 220 ВОЙТОВИЧ Леонтій за його прихильнiсть до католицького обряду та iноземцiв – непере- конливе. Нiмецький патрицiат у мiстах був ще від часiв князя Данила Романовича. У сім’ях Лева Даниловича та Юрія Львовича не відзначено жодного протистояння з католиками. Донька останнього стала черни- цею в монастирi кларисок81. Галицьке боярство давно вже переплелося з угорськими баронами. Якщо князя отруїли бояри-змовники, то вони, радше, керувалися своїми зв’язками з Польщею або Угорщиною, а не міжконфесійним протистоянням, яке тоді ще не спостерігалося. Серед них, напевно, був Вовчок із Дроговижа (Wolczkone de Drochovicze), який пізніше виступив свідком при наданні магдебурзького привілею Льво- ву82, чий град Дроговиж (нині село Миколаївського р-ну Львівської обл.) зруйнував князь Любарт-Дмитро Гедимінович і чия родина, обдарована та піднесена спадкоємцями Казимира ІІІ, першими серед руського бояр- ства прийняла католицизм83. Але це вже інший сюжет. Можемо констатувати, що Юрій-Болеслав Тройденович, утвердившись на галицько-волинському престолі, намагався провадити політику в ін- тересах цих земель і загинув саме через таку позицію. Зазнавши невдачі у сподіваннях перетворити його на сателіта, Казимир ІІІ спершу спробу- вав підтримати іншого претендента – Владислава Земовитовича, а згодом знайшов спільників серед боярства, які усунули “непіддатливого” князя, відкривши новий етап боротьби за спадщину Романовичів. Львівський національний університет імені Івана Франка 81 Dąbrowski  D. Rodowód Romanowi- czów… – S. 226. 82 Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) / Упорядкував Мирон Капраль. – Львів, 1998. – С. 27–31. 83 Mysliński K. Dzieje kariery politycznej w średniowiecznej Polsce. Dymitr z Goraja 1340–1400. – Lublin, 1981; Sikora F. Dymitr z Goraja na Szczebreszynie w służbie Włady- sława Jagiełły w latach 1386–1400 // Studia Historyczne. – 1986. – T. 26, nr 1. – S. 14–19; Idem. Krąg rodzinny i dworski Dymitra z Garaja i jego rola na Rusi // Genealogia. Kręgi zawodowe i grupy interesu w Polsce średniowiecznej na tle porównawczym. – To- ruń, 1989. – S. 55–89.

Схожі ресурси