Підсумок студій над середньовічним Володимиром
Рецензія на книгу: Терський С. Княже місто Володимир. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 316 с., іл.
Saved in:
Date: | 2011 |
---|---|
Main Author: | |
Format: | Article |
Language: | Ukrainian |
Published: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
Series: | Княжа доба: історія і культура |
Subjects: | |
Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178897 |
Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Cite this: | Підсумок студій над середньовічним Володимиром / А. Копитко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 247-253. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-178897 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1788972021-03-23T01:26:29Z Підсумок студій над середньовічним Володимиром Копитко, А. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Терський С. Княже місто Володимир. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 316 с., іл. 2011 Article Підсумок студій над середньовічним Володимиром / А. Копитко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 247-253. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178897 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Копитко, А. Підсумок студій над середньовічним Володимиром Княжа доба: історія і культура |
description |
Рецензія на книгу: Терський С. Княже місто Володимир. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 316 с., іл. |
format |
Article |
author |
Копитко, А. |
author_facet |
Копитко, А. |
author_sort |
Копитко, А. |
title |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром |
title_short |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром |
title_full |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром |
title_fullStr |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром |
title_full_unstemmed |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром |
title_sort |
підсумок студій над середньовічним володимиром |
publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Рецензії та огляди |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178897 |
citation_txt |
Підсумок студій над середньовічним Володимиром / А. Копитко // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 247-253. — укр. |
series |
Княжа доба: історія і культура |
work_keys_str_mv |
AT kopitkoa pídsumokstudíjnadserednʹovíčnimvolodimirom |
first_indexed |
2025-07-15T17:36:23Z |
last_indexed |
2025-07-15T17:36:23Z |
_version_ |
1837735330026881024 |
fulltext |
Андрій КОПИТКО
ПІДСУМОК СТУДІЙ
НАД СЕРЕДНЬОВІЧНИМ ВОЛОДИМИРОМ
Терський С. Княже місто Володимир. – Львів: Видавництво Національ-
ного університету “Львівська політехніка”, 2010. – 316 с., іл.
Волинська земля була одним із найактивніших регіонів містобуду-
вання в Україні впродовж усього Середньовіччя. Кожне її місто має свою
яскраву історію, варту того, щоб її належно дослідити та ознайомити з
нею сучасників і прийдешні покоління. Над вирішенням цього завдання
плідно працює львівський археолог Святослав Терський. У його доробку
вже чимало наукових та науково-популярних праць, присвячених містам
Волині, зокрема Лучеську, Пересопниці, Олиці, Перемилю. Нещодавно
їх поповнила книга про давню столицю Волинської землі – Володимир.
Автор поставив перед собою непросте завдання: відобразити на основі
даних археологічних, писемних, топонімічних джерел історію міста від
витоків до XIX ст., а також складні перипетії його наукового вивчення.
За вже опрацьованою у попередніх дослідженнях міст Волинської землі
схемою, увазі читача запропоновано поодинокі розділи, де відображено
стан джерельної бази для вивчення Володимира, а також основні резуль-
тати наукових пошуків істориків та археологів XIX – початку XXI ст. у
відкритті невідомих сторін суспільно-політичного, економічного й куль-
турного життя, міжнародних зв’язків міста. Завдяки понад 20-річним ар-
хеологічним дослідженням різних об’єктів С. Терський немало долучив-
ся до того, щоб історія Володимира не була оповита пітьмою невідомості.
Тим значимішою для науковців й усіх, хто цікавиться Володимиром та
Волинською землею, є рецензована праця зі вступом, п’ятьма розділами,
висновками, а також додатками, переліком скорочень, джерел та літера-
тури, іменним і географічним вказівниками.
Тривалі дослідження дали змогу запропонувати цілісну наукову кар-
тину еволюції одного з найбільших міських осередків України доби Серед-
ньовіччя. Вже у вступі справедливо відзначено, що тривалий час вивчен-
ня пам’яток Володимира розвивалося як предмет зацікавлень ентузіастів
і було епізодичним, а не системним, порівняно з іншими княжими сто-
лицями Київської Русі: Києвом, Переяславом, Черніговом (с. 5). Слушна
також думка про сприятливі природні фактори – неодмінну передумо-
ву виникнення та розвитку осередку (с. 5), що дозволило добре обжити
248 КОПИТКО Андрій
територію майбутньої княжої столиці вже від енеоліту. Небезпідставно
швидке зростання Володимира виведено і від його розташування на голо-
вній транспортній артерії через українські землі до країн Європи (с. 6).
Перший розділ присвячений історіографії та писемній історії Володи-
мира (с. 7–58). Тут викладено стан джерельної бази, а також основні про-
блеми та здобутки істориків й археологів у вивченні історії міста, головні її
віхи за документами. Водночас випадає зауважити, що назва розділу “Істо-
ріографія та історія Володимира за писемними джерелами” видається не
зовсім вдалою. Адже в тексті значну увагу приділено також археологічним
матеріалам, даним топоніміки (див. п. 1. 1. Огляд джерел). Писемну історію
доцільно було б викласти в окремому розділі, що дало би змогу гармоній-
ніше розкрити різні сторони життєдіяльності мешканців. Використаний
фактичний матеріал (с. 31–58) підказує для нього назву “Суспільно-полі-
тичне життя Володимира”.
У розділі “Історіографія та історія Володимира за писемними дже-
релами” ґрунтовно подано історію археологічних, архітектурних та крає-
знавчих досліджень Володимира і Зимного, що дозволяє простежити стан
формування и динаміку наукових уявлень про минуле міста та його око-
лиць, їх місце в історії Волинської землі й України. Слушно відзначено, що
проведені перед кінцем 1980-х років археологічні дослідження не пропо-
нували цілісної картини історичної топографії, етапів розвитку, соціаль-
но-економічного і культурного статусу Володимира княжої доби (с. 29). Ви-
роблення уявлення про процес археологічного вивчення міста полегшує
хронологічна таблиця робіт 1955–2001 рр. (с. 29). Актуальне й відзначення у
праці факту нищення археологічних пам’яток Володимира представника-
ми Інституту археології НАН України замість проведення фахового науко-
вого дослідження (с. 30). Треба також сказати, що автор на основі власних
пошуків переглянув схему розвитку укріплень та забудови, середньовічних
церков, зробив помітний внесок у вивчення керамічного виробництва, пи-
семності, військової справи.
Водночас дискусійним є твердження про передачу вже у 988 р. новозас-
нованого міста в уділ синові Володимира Святославовича Всеволоду (с. 31).
Можливо, доцільніше говорити про призначення його намісником. Адже
удільна система з виокремленням окремих князівств у Київській державі
утвердила щойно від другої половини XI ст. Цікавим є авторське припу-
щення про статус Володимира від його заснування як нового адміністра-
тивного центру всієї Південно-Західної Русі, покликаного замінити Червен
(с. 32). Заслуговує уваги й висновок про стимулюючий вплив загострення
міжусобної боротьби за Волинь наприкінці 40-х років XII ст. на інтенсифі-
кацію розбудови укріплень столиці (с. 39). Доцільно врахувати і погляд про
будівництво Успенського собору, призначеного стати своєрідним атрибу-
том самостійності Володимира (с. 41). Подібні тогочасні заходи в Галичі та
Владимирі (на Клязьмі) засвідчили також появу в Київській державі нових
серйозних політичних гравців: Галицького та Владимиро-Суздальського
князівств. Автор наводить надання князя Романа Мстиславовича Успен-
249ПІДСУМОК СТУДІЙ НАД СЕРЕДНЬОВІЧНИМ ВОЛОДИМИРОМ
ському собору у володіння Купичівської волості у верхів’ях р. Воронки біля
Турійська (с. 43). Тут, припускаємо, радше повинно йтися про право збору
платежів із наданої території, ніж безпосереднє володіння нею. У Київській
Русі подібна практика була поширеною (згадаймо хоча б історію Києво-Пе-
черського монастиря або церковні надання смоленського князя Ростислава,
Лєшка Білого (початок XIII ст.) названо польським королем (с. 44). Натомість
добре відомо, що в Польщі від кінця XI ст. королівський титул не функціо-
нував – його відновлено щойно у 1295 р., а старший представник династії
П’ястів титулувався великим князем. Автор зауважив таку цікаву деталь,
яку треба врахувати при вивченні розвитку церковно-релігійного життя у
Володимирі: при кафедральному соборі від 1240-х років згадано клірос, що
слугує свідченням чисельності білого духовенства та значної кількості хра-
мів у місті (с. 45). Видається цікавим також припущення про можливість
вбачати в наказі Бурундая зруйнувати укріплення волинських міст та за-
бороні на зведення нових прагнення прирівняти їх до золотоординських,
які не мали укріплень (с. 48). Підставу взяти його до уваги дають засвідчені
археологічно різнопланові зв’язки міст Волині та Золотої Орди у другій по-
ловині XIII–XV ст. До стабілізації політичних відносин з Ордою прагнули
й самі галицько-волинські володарі – адже це провадило до забезпечення
умов нормального розвитку їхніх земель та притоку економічно активного
населення, що писемні та археологічні джерела й фіксують для другої по-
ловини XIII – першої половини XIV ст.
Дослідник запропонував цікаві міркування щодо еволюції культу свя-
того Юрія – покровителя Володимира і Волинської землі та пов’язав його
виникнення з постаттю князя Володимира Васильковича, який шукав у
святому покровителя від прокази, на яку хворів (с. 49). Водночас не мож-
на оминути висновку про завершення за правління князя Юрія Львовича
будівництва укріплень Великого Окольного города Володимира (с. 50), що
засвідчує зростання чисельності населення та назрілу потребу його захис-
ту. Натомість безпідставним є віднесення отруєння галицько-волинсько-
го князя Юрія II до 1341 р., – близько Великодня 1340 р. (16 квітня) король
Польщі Казимир III, вже знаючи про смерть князя, вирушив із невеликим
військом і захопив замок Львова1.
Суттєвий аспект пізнання історії середньовічного Володимира вивчен-
ня особливостей формування його території та передмість, а також обо-
ронних укріплень. До того ж, важливо простежити специфіку виникнення
самого осередку майбутнього міста. Цим питанням присвячено другий
розділ. Передовсім автор локалізував первинний укріплений центр, який
виник ще перед включенням цих теренів до Київської Русі, при впаданні
р. Смочі до р. Луги (с. 62). Формування платформи первісного Окольного
города – глиняного валу – датовано рубежем X–XI ст. (с. 62). За результатами
аналізу територіального розвитку запропоновано висновок про існування
1 Грушевський М. Історія України-Русі. –
Київ, 1993. – Т. 3. – С. 138, 535; там само. –
Київ, 1993. – Т. 4. – С. 25.
250 КОПИТКО Андрій
у середньовічному Володимирі класичної планувальної структури: дитин-
ця, Окольного города, передмість (с. 67). Цікавим видається припущення
про церкву святих Йоакима та Анни як додатковий князівський храм-
усипальницю на дитинці (с. 72). С. Терський визначив територію первісного
Окольного города в межах острова між рукавами р. Смочі, прилеглого до
дитинця від заходу та півночі (с. 76). Заслуговує на увагу думка про штучні
водойми і греблі як елементи укріплень (с. 80). Подібні конструкції були
в містах Волинської та Галицької земель, зокрема в Лучеську, Звенигороді,
давніше – у столиці білих хорватів Стільско. Внеском до вивчення терито-
ріальної структури Володимира є також встановлення меж визначеного з
рубежем X–XI ст. первісного торжища (с. 82–83), на якому пізніше сформу-
вався ринковий майдан. Завдяки власним дослідженням визначено і роз-
ташування Подолу – в долині р. Смочі (с. 83).
С. Терський археологічно простежив занепад східної частини Володи-
мира (середина – друга половина XIV ст.), а також встановив вибірковість її
заселення і в наступні століття (с. 85). З’ясовано, що північно-східний район
Окольного города в урочищі Апостольщина був активно заселений з X по
XIV ст. (с. 86). Запроповано висновок про взаємозв’язок храмового будівниц-
тва з етапами розвитку посадів та існування двох поясів храмових об’єктів
(с. 90). Відзначимо також перегляд датування та розташування ряду храмів
середмістя (с. 90–94).
Помітним внеском до вивчення давнього Володимира є ґрунтовний
аналіз різних аспектів функціонування передмість і приміської інфра-
структури (с. 95–117). Автор встановив, що приміська інфраструктура та
передмістя розвивалися вздовж р. Луга і її приток, а найближчі околиці
роздавалися княжим дружинникам (с. 102–103). Переглянуто та спростова-
но думку про належність хреста на околиці Зимного могилі дружинника
Данила Романовича Клима Христинича і встановлено, що на цьому місці у
XV–XVI ст. було кладовище (с. 109). Цікавим, перспективним для подальших
досліджень видається припущення про існування князівських дворів-рези-
денцій у Зимному, Мстишині, Клевані (с. 109). Зроблено низку відкриттів
на пам’ятках в околицях Володимира: Хвалимичах, Зимному, Маркоставі,
Бужковичах, Березовичах, що дозволяє краще розуміти формування при-
міської інфраструктури (с. 104–115). Зокрема, викладено обґрунтований ви-
сновок про роль островів на р. Луга як застав-рогаток на основній дорозі
до Володимира від сходу (с. 113). С. Терський запропонував тлумачення
Устилуга як великокнязівської фортеці, а згодом і порту Володимира в усті
р. Луга (с. 115). Провівши аналіз формування територіальної структури міс-
та та його околиць, дослідник небезпідставно ствердив її становлення на
основі попередніх поселень гніздової забудови. Оригінальним є висновок
про планомірну забудову з ініціативи княжої адміністрації (с. 115), ство-
рення системи укріплень Окольного города за часів найбільшого розквіту
міського організму (друга половина XIII – перша половина XIV ст.).
У третьому розділі проаналізовано особливості світської та церковної
архітектури, а також житлового будівництва. Найбільшу увагу відведено
251ПІДСУМОК СТУДІЙ НАД СЕРЕДНЬОВІЧНИМ ВОЛОДИМИРОМ
монументальній мурованій та дерев’яній архітектурі (с. 118–148). Варто від-
значити насамперед спостереження про початок спорудження Успенсько-
го храму ще до утвердження в 1156 р. на володимирському престолі князя
Мстислава Ізяславовича як суверенного правителя Волинського князівства
(с. 118). Дослідник критично поставився до поширеної думки про монополь-
ність будівельної артілі з Переяслава у спорудженні собору (с. 125). Автор
висунув цікаву версію про поховання в монастирському храмі святого Фе-
дора жінок із князівської родини, померлих у чернецтві (с. 125). Слушною
видається пропозиція про необхідність вилучення Михайлівського монас-
тирища з приватного володіння для його широкого дослідження та музеє-
фікації, збереження цієї важливої пам’ятки княжого Володимира (с. 139).
На основі аналізу стилістичних та технічних особливостей ротонди святого
Василія Великого визнано необґрунтованою пропозицію щодо її датуван-
ня 1194 р. Варта уваги й думка про використання у XIII–XIV ст. оздоблення
декоративною керамічною плиткою фасадів споруд, запозиченого від Золо-
тої Орди (с. 145). Наголошено також на використанні в долівках дерев’яних
храмів керамічної плитки, втім і поліхромної (с. 145), висунуто припущення
щодо можливості місцевого виготовлення таких плиток (с. 154).
Певний внесок зроблено також до вивчення житлового й господарсько-
го будівництва. Так, археологічно досліджено садибу заможного мешканця
XIV ст. із житловими та господарськими спорудами (с. 150). Запропоновано
аналіз техніки виготовлення залізних цвяхів, які широко побутували у Во-
лодимирі XIV ст., із листа (с. 152–153). Встановлено використання брускової
цегли в цивільному будівництві від 1370-х років (с. 154). Початок кам’яного
житлового будівництва пов’язаний зі спорудженням з наказу короля Поль-
щі Казимира III мурованого замку (с. 155). Наступну хвилю монументаль-
ного, передовсім оборонного, будівництва наприкінці XV ст. обґрунтовано
загрозою татарських нападів (с. 156).
Значне місце в монографії відведено господарській діяльності жителів,
якій присвячено четвертий розділ (с. 157–198). Автор показав різноманітні
сторони занять: сільське господарство і промисли, ремесло, торгівлю. Слуш-
но відзначено, що сільське господарство відігравало доволі помітну роль у
діяльності жителів Володимира, що було характерною рисою середньовіч-
ного міста (с. 157). Цю думку підкріплено численними даними археології.
Простежено поширення рибного ставкового господарства на передмістях
(с. 158), започаткованого з XIII ст. і пов’язаного з німецькою колонізацією. За
літописом відомо про присутність тут колоністів з-перед 1268 р.
На основі ґрунтовного аналізу археологічних джерел дослідник зро-
бив важливі висновки для вивчення історії ремесла. Так констатовано, що
гончарне виробництво продукції на продаж локалізується переважно за
межами міських укріплень (с. 159). Скрупульозно вивчено набір гончар-
ного посуду, який побутував у місті, простежено місцеві та привнесені
традиції ремесла. С. Терський визначив часові межі поширення практи-
ки клеймування донець посудин другою половиною XIII – рубежем XIV–
XV ст. (с. 179). Водночас переглянуто усталені погляди на шляхи розвитку
252 КОПИТКО Андрій
залізоробного ремесла. Найбільше майстерень виплавлення заліза лока-
лізовано на північній околиці, де були сприятливі умови для добування
болотяної залізної руди (с. 180). Дослідник дійшов висновку, що залізні
вироби стали значно різноманітнішими за набором та чисельнішими за
найбільшого піднесення міста в XIII–XIV ст. (с. 181).
Наведений матеріал підводить до думки про значимість Володимира
і як торговельного осередку Буго-Дністровського торгового шляху, роль
якого особливо зросла від XIII ст. з важливими геополітичними змінами
в регіоні Північного Причорномор’я та басейні Вісли. На основі нового ар-
хеологічного матеріалу запропоновано широку панораму зовнішньоеконо-
мічних зв’язків. Занепад економіки пов’язано із заходами польських королів
у середині – другій половині XIV ст. (с. 190), спрямованими на обмеження
торгівлі Волині з Пруссією, що призвело до відтоку економічно активного
населення до сусіднього Лучеська, Львова, а також міст Польщі.
П’ятий розділ присвячений питанням культури, міжнародних зв’язків,
розвитку військової справи та соціальної структури населення (с. 199–229).
Автор відзначає, що в місті провідна роль належала військово-політичній
еліті, передовсім боярам та іншим представникам княжої дружини (с. 199).
Констатовано, що у Володимирі ще в XIV ст. були сильними дохристиян-
ські звичаї й вірування і наведено цікаві приклади на підтвердження запро-
понованих розмірковувань (с. 199–201). На переконання дослідника, постій-
ний приплив вихідців із віддалених лісових країв, де продовжував існувати
язичницький світогляд, сприяв консервації подібних засад й у самому місті
(с. 201). Треба наголосити слушність таких висновків. Силу язичницьких ві-
рувань жителів Волинської і Галицької земель XIII–XIV ст. фіксують архео-
логічні джерела, зокрема з басейну Збруча. С. Терський обґрунтовано при-
ймає наявність двовір’я аж до XIV ст. (с. 201–202).
Розквіт мистецької культури дослідник доцільно розглядає у контексті
піднесення міського життя у Володимирі та на Волині загалом. Запропо-
новано цікаві судження про ведення державного діловодства в місті (с. 203),
а також осередок книгописання у Зимнівському монастирі (с. 209). Водночас
не наголошено прямого зв’язку між економічним і політичним розвитком та
культурним життям, показано, що навіть після занепаду економічного й по-
літичного життя Володимир зберіг роль осередку високої культури (с. 209).
С. Терський припускає, що значна частина жителів Володимира була
професійними дружинниками (с. 218). Це сприяло розвитку військової
справи на місцевому ґрунті. Проаналізовано різноманітний набір оборон-
ної та наступальної зброї і простежено роль елементів західної та східної
військових традицій у його сладенні, зміни в ньому впродовж X–XIV ст.
Особливо відзначено вплив на модифікацію озброєння кочовиків Північно-
го Причорномор’я, з якими передовсім доводилось мати справу. До того ж,
самі кочовики нерідко залучались на військову службу до місцевих князів.
Цікава сторінка історії – формування соціальної спільноти міста. Автор
визначив основні моменти процесу утворення боярства і набуття ним ви-
сокого соціального статусу, специфіку його розвитку порівняно з іншими
253ПІДСУМОК СТУДІЙ НАД СЕРЕДНЬОВІЧНИМ ВОЛОДИМИРОМ
землями (с. 227–228). Варто відзначити і спробу розкрити роль духовенства
в житті Володимира (с. 228–229). С. Терський наголосив на його значимості
як своєрідної моделі формування подібних структур в інших українських
містах доби Середньовіччя (с. 229). Слушно зауважено значення чинника
внутріполітичної стабільності у Волинській землі, його помітну роль у дру-
гій половині XIII ст. для конституювання міської общини (с. 230). Саме від-
тоді й до рубежу XIV–XV ст. простежується найвищий розвиток міської
громади, добре підкріплений археологічними та – для окремих періодів –
писемними матеріалами.
Перевагами монографії є чималий ілюстративний матеріал (схеми, та-
блиці, фотографії, малюнки), каталоги поховань із території Старого міста,
а також житлових та господарських споруд, хронологія найважливіших по-
дій з життя міського осередку, список володимирських князів, єпископів,
старост. Відзначені складові суттєво полегшують роботу з книгою. Відрад-
но й те, що фахово систематизовано значний обсяг інформації, зібраної із
залученням різноманітних історичних джерел – писемних, археологічних,
топонімічних, нумізматичних. Водночас книга написана доступно без зни-
ження наукового рівня висвітлення різних сторін історії важливого місько-
го центру українських земель доби Середньовіччя.
Львівський національний аграрний університет
|