Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників

Рецензія на книгу: Pianowski Zbigniew, Proksa Michał. Najstarsze budowle Przemyśla. Badania archeologiczno-architektoniczne do roku 2006. – Rzeszów: Wydawca Mitel, 2008. – 130 s., il.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Диба, Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Schlagworte:	Рецензії та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178898
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників / Ю. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 254-259. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178898
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1788982021-03-23T01:26:29Z Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників Диба, Ю. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Pianowski Zbigniew, Proksa Michał. Najstarsze budowle Przemyśla. Badania archeologiczno-architektoniczne do roku 2006. – Rzeszów: Wydawca Mitel, 2008. – 130 s., il. 2011 Article Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників / Ю. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 254-259. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178898 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії та огляди Рецензії та огляди
spellingShingle	Рецензії та огляди Рецензії та огляди Диба, Ю. Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників Княжа доба: історія і культура
description	Рецензія на книгу: Pianowski Zbigniew, Proksa Michał. Najstarsze budowle Przemyśla. Badania archeologiczno-architektoniczne do roku 2006. – Rzeszów: Wydawca Mitel, 2008. – 130 s., il.
format	Article
author	Диба, Ю.
author_facet	Диба, Ю.
author_sort	Диба, Ю.
title	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників
title_short	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників
title_full	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників
title_fullStr	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників
title_full_unstemmed	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників
title_sort	найстарша архітектурна спадщина перемишля у новішому освітленні польських дослідників
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Рецензії та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178898
citation_txt	Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників / Ю. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 254-259. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT dibaû najstaršaarhítekturnaspadŝinaperemišlâunovíšomuosvítlennípolʹsʹkihdoslídnikív
first_indexed	2025-07-15T17:36:27Z
last_indexed	2025-07-15T17:36:27Z
_version_	1837735333848940544
fulltext	Юрій ДИБА Найстарша архітектурНа спадщиНа перемишля у Новішому освітлеННі польських дослідНиків Pianowski Zbigniew, Proksa Michał. Najstarsze budowle Przemyśla. Badania archeologiczno-architektoniczne do roku 2006. – Rzeszów: Wydawca Mitel, 2008. – 130 s., il. Праця Збіґнєва П’яновського та Міхала Прокси, що вийшла друком 2008 р., – це виправлена та доповнена версія двох їх спільних публікацій, у яких висвітлено матеріали дослідження двох не просто самобутніх, а уні- кальних перемишльських пам’яток – палацового комплексу з ротондою на Замковому узгір’ї та ротонди святого Миколая, виявленої під пресві- терієм перемишльської латинської катедри. Науковий доробок цих ав- торів не обмежується працями, написаними в тандемі, а охоплює низ- ку окремих статей на зазначену перемишльську тематику, розпорошених у наукових виданнях 80–90-х років минулого століття. Їх перелік вміщено наприкінці рецензованої монографії у списку опрацьованої літератури. Проте, за прикрим недоглядом, пропущено одну з двох згаданих публі- кацій, декларованих ще у вступі як спільний доробок, що передує моно- графії. У загальному списку зацікавлений читач може знайти лише пу- блікацію 1998 р., написану за матеріалами архітектурно-археологічних досліджень 1996–1998 рр. ротонди святого Миколая1. Натомість новіша спільна праця, у якій синтезовано матеріали дослідження дороманського палацового комплексу на Замковому узгір’ї, у списку літератури відсут- ня2. У згаданому переліку є й інші пропуски, які згадаємо нижче, аналізу- ючи текст за порядком його викладу. Монографію поділено на дві частини, присвячені одній з двох пере- мишльських пам’яток. Виклад розпочинається із давнішої – замкового па- лацового комплексу. Його відкриває аналіз розвитку перемишльського города та замку, розбудованого пізніше на тому ж місці (с. 9–16). Автори констатують, що найстаршою його оборонною лінією ймовірно, була, тут 1 Pianowski Z., Proksa M. Rotunda św. Mikołaja w Przemyślu po badaniach archeologiczno-architektonicznych w la- tach 1996–1998. – Przemyśl, 1998. 2 Pianowski Z., Proksa M. Przedro- mańskie palatium i rotunda na wzgórzu Zamkowym w Przemyślu w świetle ba- dań archeologiczno-architektonicznych do roku 2002. – Przemyśl, 2003. – S. 28– 79. 255Найстарша архітектурНа спадщиНа перемишля 3 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. – Мос- ква, 1998. – Т. 2. – Стб. 69. “palisada” (частокіл). Цей гіпотетичний частокіл датується умовно Х ст. Натомість добре зберігся оборонний вал города, який також, не цілком впевнено, “można datować” кінцем Х – початком ХІ ст. Проте запропонова- не окреслення конструктивних особливостей валу абсолютно суперечливе. Відкликаючись до археологічних досліджень 1958–1959 рр. під керівниц- твом Антоні Куниша та Анджея Жакі, спершу стверджується, що в осно- ві конструкції є зрубна кліть – “konstrukcję tego wału określono jako skrzy- niową”, а далі, очевидно як власне уточнення, йдеться про т. зв. перекладну конструкцію – “ewentualnie – przekładkową”. Отож, з аналізованого тексту важко одержати достовірну інформацію як про датування, так і про кон- струкцію найстарших оборонних ліній города. Проблема заснована на дав- ньому “камені спотикання” польських медієвістів – літописній звістці про похід князя Володимира Великого “на ляхів” 981 р: “Иде Володимиръ . к Лѧхомъ . и заӕ грады ихъ . Пєремышль . Червенъ . и ины городы . ижє суть и до сєго дн҃є подъ . Рус̑сью ”3. Справа “наукової честі” польських дослідників східних порубіжних територій є намагання прив’язати не цілком доклад- не, закономірно, археологічне датування до цієї вікопомної дати. З нею ло- гічно співвідноситься і поява валів зі зрубною конструкцією, яку традицій- но пов’язують зі східнослов’янською будівельною практикою. Оскільки давніша “палісадова” оборонна лінія – є не стільки реальна, як гіпотетична (“mogła być palisada”), то довелося би визнати, що появу укріпленого вала- ми города потрібно пов’язувати з діяльністю східнослов’янської людності, вужче – києво-руської адміністрації. Звідси й з’являється у тексті не підкрі- плена аргументами вставка про перекладну конструкцію (przekładkową), яку наукова традиція приписує західним слов’янам. Зауважені коливан- ня авторської думки, без сумніву, шкодять науковому рівню аналізовано- го тексту. Прискіпливому читачеві аж ніяк не досить дуже схематичних та надто узагальнених схем розвою забудови середньовічного Перемиш- ля, якими рясніють перші сторінки видання. Назріла необхідність аналізу конкретних планів та перетинів археологічних розкопів, траншей та шур- фів, які б підкріплювали те чи інше припущення або гіпотезу. На жаль, та- ких матеріалів у рецензованій праці бракує. Ще більше запитань викликає прочитання підрозділу про стан дослід- жень та наукової дискусії у вивченні перших кам’яних будівель, зведе- них на території города, – палацово-сакрального комплексу ротонди та поєднаної з нею палацової споруди (с. 16–22). Відкриття цього комплек- су у 50–60-х роках минулого століття стало науковою сенсацією і вже від перших публікацій у польській науковій літературі час його появи поча- ли, вслід за А. Жакі (озвучено ще на початку 1960-х років), беззастережно пов’язувати з короткотривалим періодом далеко не доконаного “факту” п’ястівського володіння Перемишлем за часів панування Болеслава Хоро- брого та Мешка ІІ. У цьому підрозділі автори висвітлюють етапи археоло- гічного дослідження замкового комплексу і доволі неочікувано й побіжно 256 ДИБА Юрій вдаються до практики визначення мірничих особливостей. Неочікувано насамперед тому, що цю важливу складову архітектурного аналізу вар- то було би прецизійніше розглянути в одному з наступних підрозділів, у яких мовиться про “zarys budowli, wymiary” (с. 23) чи їх “układ przestrzen- ny” (с. 24–25). Натомість автори виразно уникають професійних дискусій на цю тему, наголошуючи на суперечливості висновків й протиставляючи думку Івана Могитича, Василя Петрика та Юрія Диби (про використання східних мір у розплануванні комплексу) думці А. Жакі, який вважав, що в основі розпланування ротонди лежить римська стопа. Врешті, під сумнів ставиться й наукова вартість методики мірничого аналізу з використан- ням архітектурного модуля “przy znacznych wahaniach grubości murów, a także braku zgodności kolejno dokonywanych pomiarów pałatium”. Остан- ній закид щодо неточності археологічних обмірів палацової споруди звер- нено, очевидно, до археологів-співвітчизників. А от щодо мірничих мето- дик, то про їх достовірність варто пояснити докладніше, оскільки автори аналізованої праці не є професійними архітекторами. Міра, вирахувана не із загальних розмірів об’єкта чи його окремих частин, а з будівельно- го модуля, об’єктивно дає достовірніший результат, оскільки мінімалі- зує варіативність можливих комбінацій. Проілюструємо це на прикладі. Припустімо, що потрібно визначити будівельну мірну одиницю на про- мірі у 1866 см. Приблизно з однаковою похибкою до цієї величини мож- на прикласти 55 мір (54,882) величиною у 34 см (каролінзька стопа) або 60 мір (60,194) величиною у 31 см (грецька стопа). Обидві числові комбінації, одержані при поділі, кратні п’яти, тобто, на перший погляд, однаково до- стовірні. Але такий висновок, через свою контроверсійність, не може вдо- вольнити. Однак, якщо відомо, що базовий промір ділиться на 10 модулів по 186,6 см, то величина мірної одиниці визначається цілком певно. Поді- ливши величину модуля на 34, отримуємо 5,448, а поділивши на 31 – 6,01. Отож, певніше, що величина модуля складала 6 грецьких стіп по 31,1 см. До того ж, величина саме в шість стіп відповідає грецькій оргії, що дово- дить правильність вибору міри. Перемишльську ротонду також розплановували за модульною систе- мою. Величина будівельного модуля дорівнювала товщині зовнішньої сті- ни й вкладалася у величині в 4 модулі у внутрішній промір ротонди. Тому її зовнішній діаметр дорівнював 6 модулям. Автори аналізованої праці вказують, що зовнішній діаметр ротонди становив 1 120 см. Поділивши його на шість одиниць, одержуємо величину модуля, рівну 186,66 см, що відповідає чотирьом ліктям або шести стопам по 31,11 см. Цей промір максимально наближений до грецької стопи. І саме ця обставина, а ніяк не недовіра до методики, і є немилою авторам, оскільки не вкладається у “традиційну” схему початків Перемишля, культивовану від часу перших польських археологічних досліджень міста. Повернемося до тексту праці. Наступний підрозділ “Materiał i techni- ka budowy” присвячено аналізу будівельних матеріалів та технологій, ви- користаних при зведенні палацового комплексу. Автори констатують, що 257Найстарша архітектурНа спадщиНа перемишля мурування виконувалося з плитуватого каміння ламаного пісковику сірої та сіро-іржавої барви, викладеного на вапняно-піщаній заправі чи практично вапняному розчині, оскільки піску в його складі було заледве 7 %. Чимала кількість вапна зафіксована і в тиньку лицевих поверхонь. Дослідники зау- важують, що техніка мурування, застосована в перемишльських пам’ятках, нагадує техніку мурування вавельського тетраконха (ротонди святих Фелік- са і Адаукта). Проте поза увагою З. П’яновського та М. Прокси залишаєть- ся той факт, що обидві пам’ятки випадають із загальнопольської традиції дороманського будівництва, заснованого на застосуванні не вапняних, а гіп- сових розчинів. Згадана обставина не може бути випадковою, оскільки тех- нологія випалу вапна вимагає суттєво вищої температури і свідчить про цілком іншу будівельну майстерність. На цей промовистий факт звернуто особливу увагу в окремій розлогій статті, присвяченій обидвом ротондам (перемишльській та вавельській). Це дослідження, опубліковане 2005 р.4, вийшло за три роки до появи монографії, проте залишилося поза увагою авторів. Невідомим для них виявилося і видане окремою книгою того ж року дослідження українських храмів-ротонд Х – першої половини XIV ст.5 Згадані публікації, що свідомо чи через незнання випали з наукового багажу польських колег, могли би бути корисними і в наступних підроз- ділах аналізованої праці, як-от “Układ przestrzenny, elementy wyposażenia architektonicznego” (с. 24–25) чи “Próby rekonstrukcji” (с. 26–46). Варто наго- лосити: відомі реконструкції перемишльських пам’яток, що їх тиражують у польських наукових виданнях, надто схематичні, засновані на поверхово- му порівняльному аналізі й пропускають факти, важливі для повноцінно- го архітектурного вивчення об’єктів. Певна однобокість опрацювання теми простежується і в аналізі під- розділів “Budowle przemyskie i architektura rezydencjonalna monarchii pierwszych Piastów” (с. 39–46), “Architektura pałacowa pierwszych Piastów na tle europejskim” (с. 62). Уже назви відображають притаманну поль- ській літературі сталу тенденцію “недобачати” того, що робилося у той час на сході Європи. Не кажучи про тонкощі архітектурного аналізу, для формування повноцінної картини зовнішніх впливів треба було б на рів- ні порівняння планувальних вирішень згадати палацові споруди Києва. Та й у тогочасній Центральній Європі далеко не всі культурні вияви мож- на однозначно трактувати як західні. Згадаємо в цьому контексті хоча би бенедиктинців східного обряду, доволі активних у кінці Х та на початку ХІ ст., зокрема – впливи монахів Сазавського монастиря в сусідніх Чехії та Угорщині. Демонстративна орієнтація винятково в один бік суттєво спрощує проблематику. 4 Диба Ю. Фундації Богородичних храмів-ротонд у Кракові та Перемишлі у контексті центральноєвропейських міждержавних зв’язків середини ХІ століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка (далі – ЗНТШ). – Львів, 2005. – Т. 249. – С. 35–104. 5 Його ж. Українські храми-ротонди Х – першої половини XIV століть. – Львів, 2005. 258 ДИБА Юрій Другий розділ монографії присвячено не менш важливій пам’ятці – ротонді, виявленій у 1961 р. під пресвітерієм перемишльської латинської катедри. Від старшої замкової ротонди Миколаївська відрізняється насам- перед технікою мурування з лицевих, старанно витесаних блоків вапняку, й окремим кільцем кам’яного фундаменту в межах кола нави, призначе- ним для утримання внутрішніх опор. Споруда є унікальною як за масштабами (їй важко знайти подібного роду значний відповідник у тогочасній Польщі), так і за планувально-про- сторовими характеристиками (серед власне польських пам’яток внутріш- нє кільце опор наявне лише в готичній за стилістикою лєґніцькій палацо- вій каплиці). Ця обставина простежується у підрозділі “Kościoły centralne z obejściem w architekturze wczesnego średniowiecza” (с. 78–97). Практично всі пам’ятки наведені з-поза меж історичної Польщі. У переліку фігурують переважно об’єкти, далекі від історичного контексту, дотичного до порів- нюваного перемишльського храму, – аж до ранніх римських баптистеріїв. Долучено також ряд галицьких та волинських ротонд, апелюючи до їх західного технологічного та об’ємно-просторового “родоводу”. Цілком позбавлене історичного підґрунтя трактування монастирської Михайлів- ської ротонди у Володимирі як збудованої західними майстрами для ко- лонії купців, подібно до “Німецької божниці”. Як недосконале (sic!) ко- піювання кам’яних взірців трактовано унікальну за архітектурою та оздобленням дерев’яну Олешківську ротонду. Відмахнулися автори і від атрибуції ротонди Х ст., виявленої у Києві, в межах т. зв. “города Кия” (за З. П’яновським та М. Проксою – в городі Ярослава!) (с. 95), у якій спосте- регли “brak śladów podpór wewnętrznych”. Проте опори таки існували – дерев’яні, на ступінчатих кам’яних базах, одна з яких виявлена археоло- гічно. Причина помилок – поверхова обізнаність з київською пам’яткою, знаною авторам лише за нашою контекстною ілюстрацією з публікації про перемишльську Миколаївську ротонду. Невідомою для них залиши- лася як спеціальна публікація про київську ротонду Х ст.6, так і дискусія на тему кам’яної бази під дерев’яну опору7. Треба сказати, що наявні у пра- ці З. П’яновського та М. Прокси скорочені поклики в тексті не завжди ма- ють відповідну позицію у прикінцевому переліку літератури (вище уже вказано на неуважність у покликах на власні праці). Подібно, без розшиф- рування, бачимо (с. 67) і поклик (29) на якусь із наших ближче не окресле- них у тексті праць (“J. Dyba 2001”) зі згадкою про київську ротонду Х ст., класифіковану опонентами, через поверхове ознайомлення з українською літературою, як “anigmatycznyj obiekt z Kijowa, datowany na X wiek”. Так, цілком реальну й неодноразово досліджену київську пам’ятку польський науковий тандем ставить в один ряд з абсолютно надуманою ротондою в 6 Диба Ю. Ротонда 961–962 років у межах найдавнішого городища на Старокиївській горі // ЗНТШ. – Львів, 1998. – Т. 235. – С. 524–558. 7 Його ж. Проблеми інтерпретації однієї кам’яної деталі з київських зна- хідок (нотатки на берегах монографії Є. Архипової) // Студії мистецтвознав- чі. – Київ, 2007. – № 3. – С. 125–132. 259Найстарша архітектурНа спадщиНа перемишля Познані, примальованою до прямокутної палацової споруди, дослідже- ною в районі костелу Богородиці (NPMarii), на підставі спостереження за- рису ближче не окреслених “kolistych struktur”, що проглядалися “w trak- cie badań geofizycznyсh (с. 40). Безсувнівним залишається те, що унікальна за архітектурними ха- рактеристиками перемишльська Миколаївська ротонда випадає з то- гочасного польського історично-архітектурного кола. Для центральних польських влад (якщо навіть прийняти за доконаний факт короткочас- ні періоди захоплення П’ястами Перемишля) місто над Сяном було, зви- чайно, далекою та нестабільною провінцією, наповненою руською люд- ністю. Ця обставина позбавляє сенсу припущення про появу у провінції пам’ятки, масштабнішої від тогочасних столичних польських відповідни- ків ротондового типу. Водночас, Перемишль був стольним руським городом і саме в цьому контексті необхідно аналізувати недатований документ князя Лева Дани- ловича, відомий з обляти в лавничій книзі Перемишля за 1469–1480 рр. Він інформує, що княжий храм передано самоврядній міській громаді “на право німецьке”. Про руське походження храму свідчать хоча би знахід- ки бронзових енколпіонів ХІІІ ст., що фігурують у каталозі та бібліогра- фії пам’яток Марії Петрусіньської, як знахідки, пов’язані з Миколаївською ротондою у Перемишлі8. Цього факту авторам праці “вдалося не згада- ти”. Все ж, у прикінцевих висновках, попри загальний “руський” скепти- цизм роботи, дослідники визнають, що немає суттєвих перешкод, щоби храм не міг бути спорудженим за часів князя Данила Романовича. Отож, попри безсумнівні позитивні моменти праці З. П’яновського та М. Прокси, в якій систематизовано значний обсяг матеріалів до двох пе- ремишльських пам’яток ротондового типу, в ній, на наш погляд, вираз- но відчутнє намагання – часто всупереч фактам – надати пам’яткам сво- єрідного “патріотичного” звучання. Нагадаємо, що типова романська технологія та стилістика не робить, для прикладу, білокам’яні храми Вла- димиро-Суздальської землі чужими східній традицій. Зауважена тенден- ція, що не має нічого спільного з наукою, заважає її природному поступу. Без цього нашарування праця, безперечно, лише б виграла. Без сумніву, “драстичність” теми провокує складне минуле українсько-польського по- рубіжжя, проте минуле не має перешкоджати на дорозі до майбутнього. Національний університет “Львівська політехніка” 8 Pietrusińska M. Katałog i bibliografia zabytków // Dzieje sztuki Polskiej. – Warszawa, 1971. – T. 1. – S. 751.

Найстарша архітектурна спадщина Перемишля у новішому освітленні польських дослідників

Institution

Ähnliche Einträge