Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років
Рецензія на книгу: Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. – Kraków, 2011. – 362 s. (Нагірний В. Зовнішня політика князівств Галицької і Волинської земель в 1198(1199)–1264 роках. – Краків, 2011. – 362 с.)....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178899 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років / М. Волощук // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 260-265. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1788992021-03-23T01:26:31Z Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років Волощук, М. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. – Kraków, 2011. – 362 s. (Нагірний В. Зовнішня політика князівств Галицької і Волинської земель в 1198(1199)–1264 роках. – Краків, 2011. – 362 с.). 2011 Article Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років / М. Волощук // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 260-265. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178899 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Волощук, М. Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років Княжа доба: історія і культура |
| description |
Рецензія на книгу: Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w
latach 1198(1199)–1264. – Kraków, 2011. – 362 s. (Нагірний В. Зовнішня політика князівств Галицької і Волинської земель в 1198(1199)–1264 роках. – Краків, 2011. – 362 с.). |
| format |
Article |
| author |
Волощук, М. |
| author_facet |
Волощук, М. |
| author_sort |
Волощук, М. |
| title |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| title_short |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| title_full |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| title_fullStr |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| title_full_unstemmed |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| title_sort |
нове дослідження зовнішньої політики правителів галицької та волинської земель 1198(1199)–1264 років |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178899 |
| citation_txt |
Нове дослідження зовнішньої політики правителів Галицької та Волинської земель 1198(1199)–1264 років / М. Волощук // Княжа доба: історія і культура. — 2011. — Вип. 5. — С. 260-265. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT voloŝukm novedoslídžennâzovníšnʹoípolítikipravitelívgalicʹkoítavolinsʹkoízemelʹ119811991264rokív |
| first_indexed |
2025-07-15T17:36:31Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:36:31Z |
| _version_ |
1837735337848209408 |
| fulltext |
Мирослав ВОЛОЩУК
НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
ПРАВИТЕЛІВ ГАЛИЦЬКОЇ ТА ВОЛИНСЬКОЇ ЗЕМЕЛЬ
1198(1199)–1264 РОКІВ
Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w
latach 1198(1199)–1264. – Kraków, 2011. – 362 s. (Нагірний В. Зовнішня політи-
ка князівств Галицької і Волинської земель в 1198(1199)–1264 роках. – Краків,
2011. – 362 с.)
Вивчення історії Галицької та Волинської земель ХІ–ХІІІ ст. за останні
десятиліття суттєво покращилося. Вийшло чимало помітних моногра-
фічних дослідженнь не тільки вчених з України1, а й Росії2 та Польщі3. На
цьому тлі для вітчизняної історіографії спроба переосмислення зовніш-
ньополітичної діяльності галицьких та волинських князів не виглядала
нагайним завданням. Однак дослідження, які впродовж 2000–2011 рр.
проводив молодий український вчений Віталій Нагірний4, довели, що
1 Головко О. Б. Князь Роман Мстисла-
вович та його доба. – Київ, 2001; Його ж.
Корона Данила Галицького: Волинь і Га-
личина в державно-політичному розвитку
Центрально-Східної Європи раннього та
класичного Середньовіччя. – Київ, 2006;
Галицько-Волинський літопис. Досліджен-
ня. Текст. Коментар / За ред. М. Ф. Котля-
ра. – Київ, 2002; Котляр М. Ф. Данило Га-
лицький. Біографічний нарис. – Київ, 2002;
Его же. Даниил, князь Галицкий. Докумен-
тальное повествование. – Санкт-Петербург,
2008; Купчинський О. Акти та документи
Галицько-Волинського князівства ХІІІ –
першої половини XIV століть. Досліджен-
ня. Тексти. – Львів, 2004; Томенчук Б. П.
Археологія некрополів Галича і Галицької
землі. Одержавлення. Християнізація. –
Івано-Франківськ, 2006; Його ж. Архео-
логія городищ Галицької землі. Галиць-
ко-Буковинське Прикарпаття. Матеріали
археологічних досліджень 1976–2006 рр. –
Івано-Франківськ, 2008; та ін.
2 Майоров А. В. Галицко-Волынская
Русь. Очерки социально-политических от-
ношений в домонгольский период. Князь,
бояре и городская община / Под ред.
И. Я. Фроянова. – Санкт-Петербург, 2001;
Томенчук Б. П. Археологія некрополів
Галича і Галицької землі. Одержавлення.
Християнізація. – Івано-Франківськ, 2006.
3 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów
książąt halicko-wołyńskich // Biblioteka Ge-
nealogiczna / Pod red. M. Górnego. – Poznań;
Wrocław, 2002. – T. 6; Bartnicki M. Polityka
zagraniczna księcia Daniela Halickiego w la-
tach 1217–1264. – Lublin, 2005.
4 Віталій Миколайович Нагірний
(1978) – випускник історичного факуль-
тету Прикарпатського національного уні-
верситету імені Василя Стефаника (2000),
аспірант (його науковий керівник – док-
тор історичних наук, професор Володи-
мир Грабовецький) (2000–2004), док-
торант Інституту історії Ягеллонського
університету (науковий керівник – доктор
261НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПРАВИТЕЛІВ…
цей аспект історичного минулого залишається дискусійним, потребую-
чи ще не однієї спеціальної студії.
Останню тезу підтверджує проблема, окреслена в назві книги. Істо-
рик вирішив розглядати зовнішню політику не крізь призму історичного
минулого Галицько-Волинського князівства у характерних для давнішої
історіографії хронологічних межах 1199–1349 рр., а з огляду міждинас-
тичних (втім із монархами сусідніх європейських держав) відносин окре-
мих князів Галицької і Волинської земель, які, здебільшого, не були су-
веренами усієї території (йдеться про численних волинських володарів,
чернігівських князів, які обіймали галицький престіл та інші). Такий
підхід, на нашу думку, об’єктивний, оскільки засвідчує неправомірність
застосування в історичній науці поняття Галицько-Волинське князівство,
чи Галицько-Волинська держава, для 1199–1349 рр.
Безумовно, вказаний проміжок часу був перенасичений появою як на
Волині, так і в Галичині, різних політичних утворень, поширення влади іно-
земних володарів. Відтак, про об’єднане стабільне Галицько-Волинське кня-
зівство, з оглядом на васальний статус щодо Монгольської держави, може
йтися тільки після 1245 р., і то лише до утворення королівства Русі у 1253 р.
Праця В. Нагірного відзначається глибокою обізнаністю з джерелами
та історіографією теми5. Фахова критика використаних наративних й акто-
вих матеріалів, наукового доробку попередників свідчать про власний ви-
сокий професійний рівень.
Автор запропонував читачеві ознайомлення з книгою за проблем-
но-хронологічним принципом, поділивши основну частину тексту на
три розділи:
• Зовнішня політика Галицько-Володимирського князівства за прав-
ління Романа Мстиславовича 1198(1199)–1205;
• Зовнішня політика князівств Галицької і Волинської земель у 1205–
1245 рр.;
• Галицько-Волинська держава Романовичів на тлі міжнародних від-
носин 1245–1264 рр.
Вчений цілком аргументовано піддав критиці низку усталених в іс-
торіографії проблем. Серед найважливіших – встановлення докладної
дати об’єднання волинських земель володимирського князя Романа
Мстиславовича з галицькими. На основі вивчення календарів, якими по-
слуговувалися автори середньовічних хронік та літописів, В. Нагірний
встановив, що приєднання відбулося не в 1199 р., а, очевидно, між 1 ве-
ресня 1198 та 31 грудня 1199 р.6
Не менш дискусійними були питання імені та походження другої дру-
жини князя Романа7, ймовірності перебування в Галичі колишнього візан-
тійського імператора Олексія ІІІ8, причини останнього походу князя Романа
габілітований, професор Кшиштоф Стоп-
ка) (2006–2008).
5 Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw
ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198
(1199)–1264. – Kraków, 2011. – S. 15–75.
6 Ibidem. – S. 90–91.
7 Ibidem. – S. 96–97.
8 Ibidem. – S. 100–108.
262 ВОЛОЩУК Мирослав
до Польщі та його загибелі9. Вступаючи в полеміку з російським вченим
Олександром Майоровим щодо того, чи міг галицько-володимирський во-
лодар відправитися до Саксонії на підтримку Філіпа Швабського, чи здій-
снював похід до Польщі проти Лєшка Білого, автор піддав сумніву низку
висновків свого опонента. На його думку, комплекс джерел, хронологічно
найближчих і створених у середовищі осіб, добре проінформованих про
перебіг політичних справ на Русі та в Польщі на 1205 р., може засвідчувати
лише одне – Роман Мстиславович взяв участь у війні на території сусідньої
Польщі, де й загинув за випадкового збігу обставин10.
Аналізуючи зовнішню політику галицьких і волинських князів після
1205 р., В. Нагірний виокремив декілька напрямів, за якими й проводив
дослідження: стосунки з європейськими монархами (Угорщина, Польща,
Священна імперія, Австрія, Апостольська столиця), з іншими князями Русі
(чернігівськими, київськими, новгородськими тощо), кочівниками Степу та
прибалтійськими племенами. Обрана методика логічна, оскільки суттєво
полегшує сприйняття тексту.
Важливим здобутком автора є теза про те, що наявність у період від
1205 до 1245 рр. кількох князівств у межах Волині та Галичини передбачала
ведення місцевими володарями часто зовсім самостійної зовнішньої політи-
ки, яка, хоча й мало відображена у джерелах, все ж, мала місце. Практично
кожна розглянута проблема подана крізь призму глибокої джерельної пре-
зентації та аргументованої дискусії з опонентами. Важливий атрибут кни-
ги – деталізація хронології досліджених подій (прихід угорського воєводи
Бенедикта до Галича11, дата повішення князів Ігоревичів12, прихід до влади в
Галичі князя Мстислава Мстиславовича13, зайняття м. Дорогочина війська-
ми князя Данила Романовича14 тощо). Зі слів історика, новітнє дослідження
хронології галицько-волинського літописання вже давно на часі.
При вивченні міжнародного становища держави Романовичів у 1245–
1264 рр. автор цілком справедливо відзначив зміну пріоритетів у зовніш-
ній політиці. На такі трансформації безпосередньо впливали результати
монгольських походів на Русь і країни Європи упродовж 1236–1243 рр.
В. Нагірний вперше в історіографії висловив думку, що ординське коман-
дування вимагало підпорядкування князя Данила у два етапи: взимку
1243–1244 р. – щодо його волинських володінь та після 17 серпня 1245 р. –
щодо галицьких15. Саме внаслідок останнього старший Романович був
змушений поїхати до хана Бату.
Визнавши суверенітет Чингізидів, князь Данило, все ж, не сподівав-
ся позбутися їхньої зверхності. Автор висловив також припущення, що у
стосунках із папою Інокентієм IV саме галицько-волинський володар був
ініціатором та першим відправив посольство до Рима. При цьому осо-
бливу роль у дипломатичних переговорах відіграли монахи жебрущих
9 Nagirnyj W. Op. cit. – S. 120–145.
10 Ibidem. – S. 135.
11 Ibidem. – S. 155.
12 Ibidem. – S. 159.
13 Ibidem. – S. 175–176.
14 Ibidem. – S. 213–216.
15 Ibidem. – S. 229–230.
263НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПРАВИТЕЛІВ…
орденів, особливо – домініканці. Не останнє місце у планах Романовичів
щодо боротьби з кочівниками займало залучення угорських та польських
правителів. Практично будь-яка зовнішньополітична активність галицько-
волинських володарів на західному та північному напрямках (боротьба за
Австрійське герцогство, війни з ятвягами, можливо навіть і походи проти
болохівських князів) передбачали, на думку історика, мобілізацію ресурсів
та сил європейських монархів проти монгольської загрози.
При цьому, як зауважив В. Нагірний, “не виключено, що участь у по-
ході проти чехів могла бути трактована Данилом і Васильком і як демон-
страція незалежності Галицько-Волинського князівства від монголів”16.
Однак каральна військова експедиція кочівників під керівництвом тем-
ника Бурундая не тільки призвела до значної втрати обороноздатнос-
ті володінь Романовичів, втечі короля Данила до Угорщини, але після
смерті останнього загалом змінила тенденції розвитку зовнішньополі-
тичних відносин його наступників.
Не дивлячись на високий професійний рівень, у книзі є декілька дис-
кусійних фрагментів, які потребують, на наш погляд, прискіпливішого ви-
світлення. Зупинимо увагу лише на окремих із них.
Попри використання широкого спектру наративних джерел, автор
зауважив, що “на жаль, до наших днів не збереглося жодної угорської
хроніки з ХІІІ ст.”, використавши компілятивні праці XIV–XV ст.17 Однак
добре відомо, що серед хронік, створених у ХІІІ ст. на території Угорщи-
ни, можна щонайменше назвати такі: “Нещаслива пісня” монаха Рогерія
середини ХІІІ ст. (дослідження наративу – І. Сентпетері18 та ін.), “Історія
архиєпископів Салони і Спліту” сплітського архиєпископа Фоми другої
половини ХІІІ ст. (джерелознавчі дослідження О. Акімової 19, О. Назарен-
ка20, Л. Штайндорфа21 та ін.) та “Діяння Угорців” магістра Шимона Кезаї
кінця ХІІІ ст. Кожен із цих документів зберіг дані про “руську” топоніміку
за межами східнослов’янських князівств, а також важливі свідчення про зо-
внішню політику Романовичів, особливо в час татарського походу до країн
Європи у 1241–1242 рр.
На прискіпливіший аналіз, на нашу думку, також заслуговують
не тільки взаємини з австрійськими Бабенбергами (до 1246 р.)22, а й
16 Nagirnyj W. Op. cit. – S. 276.
17 Ibidem. – S. 30.
18 Rogerii Carmen Miserabile // Scrip-
tores rerum Hungaricarum tempore ducum
regumque stirpis Arpadianae gestarum:
In 2 v. / Edendo operi praefuit E. Szentpé-
tery. – Budapestini: Academia Litter. Hunga-
rica atque Societate Histor. Hungarica in par-
tem impensarum venientibus Typographiae
Reg. Universitatis Litter. Hung Sumptibus,
1937. – Vol. 1. – S. 543–589.
19 Фома Сплитский. История архие-
пископов Салоны и Сплита / Перевод,
комментарий О. А. Акимовой. – Москва,
1997.
20 Назаренко А. В. Русь и монголо-
татары в хронике сплитского архидиакона
Фомы (XIII в.) // История СССР. – 1978. –
№ 5. – С. 149–158.
21 Штайндорфф Л. Чужая война:
военные походы монголов в 1237–1242 гг. в
хронике Фомы архидиакона Сплитского //
Древняя Русь. – 2008. – № 4. – С. 18–29.
22 Nagirnyj W. Op. cit. – S. 209–210. Ав-
тор так до кінця і не з’ясував питання, як
у 1237 р. Данило Романович погодився
264 ВОЛОЩУК Мирослав
обставини походу монголів до Галицької землі у 1241 р.23, останні військо-
ві конфлікти з угорцями в середині 40-х років ХІІІ ст.24, обставини нала-
годження двосторонніх відносин із римськими папами й відправлення
перших посольств до Рима й Ліона25 та ін.
Все ж, книга В. Нагірного справляє надзвичайно позитивне враження, а
його підхід до вирішення поставлених завдань – подальшого наслідування26.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
підтримати ворога Бели IV австрійського
герцога Фрідріха у війні з імператором Фрі-
дріхом ІІ Штауфеном, не маючи при цьому
не те що спільних кордонів із володіннями
Бабенбергів (щоб потрапити до Австрії,
необхідно було пройти маршем через під-
контрольну чернігівським князям ворожу
Галичину та Угорське королівство), а й пе-
ребуваючи у залежності від угорського мо-
нарха (sic!), з чим В. Нагірний погоджуєть-
ся (Nagirnyj W. Op. cit. – S. 208).
23 Вчений переконаний, що кочівни-
ки здобули Галич (Nagirnyj W. Op. cit. –
S. 217), попри те, що, крім вкрай лаконіч-
ного літописного запису, історична наука
не має інших підтверджень такого припу-
щення, втім і з результатів понад півтора-
сотлітніх археологічних досліджень міста.
24 Характеризуючи, зокрема Ярослав-
ську битву, В. Нагірний переконаний, що
це була “довготривала і вичерпна битва”, в
якій брали участь “значні угорські сили на
чолі з баном Філею” (Nagirnyj W. Op. cit. –
S. 222–223). Мабуть, історикові варто було
би, все ж, врахувати загальнодемографічну
та господарську ситуацію у країні, коли
після спустошень 1241–1243 рр., як за-
значав Фома Сплітський, “…все Угорське
королівство було виснажене ненаситним
мечем варварського шаленства, голод, який
настав одразу ж, довів, зрештою, нещас-
ний народ до повного виснаження. Адже,
через загрозу татарського безумства не-
щасні селяни не могли засіяти поля, ні зі-
брати плодів попереднього врожаю. Тому
за відсутності їстівних припасів нещасні
люди падали, уражені мечем голоду. На по-
лях та дорогах лежали незліченна кількість
трупів людей, і вважають, що жорстокі
біди голоду принесли угорському народові
не менше спустошення, ніж пагубна лють
татар”: Фома Сплитский. История… –
С. 368. Відтак, ми переконані, що стягувати
під Ярослав улітку 1245 р. масштабні сили
було ризиковано та й навряд чи можливо з
огляду на постанови Золотих булл 1222 та
1231 рр., які дозволяли угорській знаті ухи-
лятися від участі в зовнішньополітичних
кампаніях монарха, якщо той не міг профі-
нансувати їх із королівської скарбниці. Не-
простими в цей час були стосунки Арпадів
із Бабенбергами, а тому очевидні втрати у
війні могли призвести до катастрофічних
наслідків у гіпотетичних конфліктах із
Фрідріхом Сварливим.
25 Проводячи на сторінках монографії
глибоку дискусію щодо того, чи міг бути
архиєпископ із Русі Петро – учасник І Лі-
онського собору 1245 р. – посланцем Рома-
новичів (Nagirnyj W. Op. cit. – S. 248–250),
автор загалом приймає погляд своїх попе-
редників про те, що аргументів на користь
саме такого твердження практично немає
(Nagirnyj W. Op. cit. – S. 250). Однак при
цьому в індексах осіб називає Петра (Аке-
ровича) галицьким єпископом (Nagirnyj W.
Op. cit. – S. 343).
26 Значна заслуга історика – в організації
і проведенні упродовж 2010–2011 рр. двох
спеціалізованих студентсько-викладацьких
міжнародних наукових конференцій під
загальною назвою Colloqia Rusica (“Роз-
мови про Русь”), покликаних мобілізувати
молодих дослідників до активнішого ви-
вчення історії Русі. Перша конференція під
назвою “Ruś średniowieczna a sąsiedzi (IX –
połowa XIII w.)” (“Середньовічна Русь і
сусіди (ІХ – середина ХІІІ ст.)”) відбулась
265НОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПРАВИТЕЛІВ…
24–26 листопада 2010 р. в Інституті істо-
рії Ягеллонського університету у Кракові
(Польща). Натомість друга конференція –
“Князівства Галицької і Волинської земель
в міжнародних відносинах ХІ–ХІV ст.” від-
булася на базі Інституту історії і політології
Прикарпатського національного універ-
ситету імені Василя Стефаника в Івано-
Франківську 20–22 жовтня 2011 р. На осінь
2012 р. при Інституті історії Варшавського
університету (Польща) заплановане прове-
дення третьої конференції.
|