Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)

10 січня виповнюється 90 років відомому вченому в галузі аерокосмічних досліджень Землі, гідрофізики, гідрооптики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслуженому діячеві науки і техніки України (2007), завідувачу відділу системного аналізу Наукового центру аерокосмі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
Hauptverfasser:	Попов, М.О., Лялько, В.І., Седлерова, О.В., Хижняк, А.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178935
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського) / М.О. Попов, В.І. Лялько, О.В. Седлерова, А.В. Хижняк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 107-114. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178935
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789352021-03-25T01:26:01Z Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського) Попов, М.О. Лялько, В.І. Седлерова, О.В. Хижняк, А.В. Люди науки 10 січня виповнюється 90 років відомому вченому в галузі аерокосмічних досліджень Землі, гідрофізики, гідрооптики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслуженому діячеві науки і техніки України (2007), завідувачу відділу системного аналізу Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, доктору фізико-математичних наук (1978), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1982) Олександру Дмитровичу Федоровському. January 10 marks the 90th anniversary of the well-known scientist in the field of aerospace research of the Earth, hydrophysics, hydrooptics, laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (2005), Honored Worker of Science and Technology of Ukraine (2007), Head of the Department of Systems Analysis of the Scientific Center for Aerospace Research of the Earth of the Institute of Geological Sciences of the NAS of Ukraine, Doctor of Physical and Mathematical Sciences (1978), Professor (1991), Corresponding Member of the NAS of Ukraine (1982) Oleksandr D. Fedorovsky. 2021 Article Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського) / М.О. Попов, В.І. Лялько, О.В. Седлерова, А.В. Хижняк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 107-114. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.01.107 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178935 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Люди науки Люди науки
spellingShingle	Люди науки Люди науки Попов, М.О. Лялько, В.І. Седлерова, О.В. Хижняк, А.В. Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського) Вісник НАН України
description	10 січня виповнюється 90 років відомому вченому в галузі аерокосмічних досліджень Землі, гідрофізики, гідрооптики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслуженому діячеві науки і техніки України (2007), завідувачу відділу системного аналізу Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, доктору фізико-математичних наук (1978), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1982) Олександру Дмитровичу Федоровському.
format	Article
author	Попов, М.О. Лялько, В.І. Седлерова, О.В. Хижняк, А.В.
author_facet	Попов, М.О. Лялько, В.І. Седлерова, О.В. Хижняк, А.В.
author_sort	Попов, М.О.
title	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)
title_short	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)
title_full	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)
title_fullStr	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)
title_full_unstemmed	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)
title_sort	видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента нан україни о. д. федоровського)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Люди науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178935
citation_txt	Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського) / М.О. Попов, В.І. Лялько, О.В. Седлерова, А.В. Хижняк // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 1. — С. 107-114. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT popovmo vidatnijnaukovecʹíorganízatornaukido90ríččâčlenakorespondentananukraíniodfedorovsʹkogo AT lâlʹkoví vidatnijnaukovecʹíorganízatornaukido90ríččâčlenakorespondentananukraíniodfedorovsʹkogo AT sedlerovaov vidatnijnaukovecʹíorganízatornaukido90ríččâčlenakorespondentananukraíniodfedorovsʹkogo AT hižnâkav vidatnijnaukovecʹíorganízatornaukido90ríččâčlenakorespondentananukraíniodfedorovsʹkogo
first_indexed	2025-07-15T17:37:31Z
last_indexed	2025-07-15T17:37:31Z
_version_	1837736024338333696
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 107 ВИДАТНИЙ НАУКОВЕЦЬ І ОРГАНІЗАТОР НАУКИ До 90-річчя члена-кореспондента НАН України О.Д. Федоровського 10 січня виповнюється 90 років відомому вченому в галузі аерокосмічних досліджень Землі, гідрофізики, гідрооптики, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслуженому діячеві науки і техні- ки України (2007), завідувачу відділу системного аналізу Наукового цен- тру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, доктору фізико-математичних наук (1978), професору (1991), члену-кореспонденту НАН України (1982) Олександру Дмитровичу Федо- ровському. Дитинство, юність. Основи індивідуальності, безумовно, за- кладаються в дитинстві. Народився Олександр Дмитрович 10 січня 1931 р. в Ленінграді в сім’ї військовослужбовця. Бать- ко, Дмитро Валентинович, був мобілізований до Червоної армії після закінчення Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту і призначений командиром мосто- будівного батальйону. Мати, Галина Олексіївна, працювала вчителькою початкових класів. Його бабуся Ганна Миколаївна Фоллендорф, професійний скульптор, викладала у Ленінград- ському палаці піонерів і безпосередньо займалася вихованням Олександра. У червні 1941 р. мирне життя було перерване. Евакуація ста- ла початком самостійного життя у відриві від батьків. Дещо пізніше Олександр став вихованцем Ленінградського військо- во-морського підготовчого училища, де хлопці навчалися і жили в казармах. Під керівництвом офіцерів і старшин, разом з морськими та іншими знаннями, засвоювали такі поняття, як дисципліна, дружба і відповідальність. У 1950 р. Олександр Федоровський вступив до Ленінград- ського інституту точної механіки і оптики на інженерно-фізич- ний факультет, після закінчення якого у лютому 1956 р. отри- мав розподіл до Києва на завод «Арсенал». Завод «Арсенал» (записано зі слів О.Д. Федоровського). Коли в квітні 1956 р. я прийшов у ЦКБ заводу «Арсенал», у doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.01.107 ПОПОВ Михайло Олексійович — член-кореспондент НАН України, директор ДУ «Науковий центр аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України» ЛЯЛЬКО Вадим Іванович — академік НАН України, почесний директор ЦАКДЗ ІГН НАН України СЕДЛЕРОВА Ольга Володимирівна — кандидат геологічних наук, заступник директора ЦАКДЗ ІГН НАН України ХИЖНЯК Анна Василівна — кандидат технічних наук, учений секретар ЦАКДЗ ІГН НАН України Олександр Дмитрович Федоровський 108 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) ЛЮДИ НАУКИ ньому працювало 250 осіб (коли звільнявся наприкінці 1980 р. — понад 3 тис.). Начальник ЦКБ Михайло Матвійович Левченко напра- вив мене до відділу геодезичних приладів, де керівником був Іван Максимович Монченко. Тут я вперше близько познайомився з цехами заводу і військовою прийомкою. Першим при- ладом, у розробленні якого я взяв безпосеред- ню участь, був світлодалекомір ДСТ, призна- чений для топографічної прив’язки артиле- рійських позицій. У 1957 р. у відділі почалося розроблення першої системи прицілювання балістичних ракет. Незабаром завод «Арсе- нал» було визначено головною організацією зі створення систем прицілювання балістичних ракет, а головним конструктором призначено Серафима Платоновича Парнякова (майбут- нього Героя Соцпраці). У цей період начальни- ком ЦКБ став Сергій Володимирович Гусов- ський, який перевів мене у відділ перспектив- них розробок ЦКБ. У ці роки молодих інженерів ЦКБ почали відправляти у тривалі робочі відрядження за кордон на міжнародні технічні виставки, яр- марки і підприємства соціалістичних країн представляти продукцію нашого міністерства і обмінюватися досвідом. Так, у 1959 і 1961 р. я був у відрядженні в Чехословаччині на ярмар- ку в Брно і на оптичному заводі «Меопта», а в 1960 р. — в Ефіопії на виставці в Аддис-Абебі. У 1962 р. вперше в Україні з допомогою співробітників Академії наук України, зо- крема члена-кореспондента М.С. Соскіна та ін., ми запустили рубіновий лазер, і я органі- зував лазерну лабораторію, яку й очолив. На цій основі розробили і випробували систему прицілювання балістичних ракет («Капєль»). Це був мій перший винахід, до речі, спільний з головним конструктором систем прицілюван- ня С.П. Парняковим. Тоді нашу лабораторію відвідав академік Б.Є. Патон, нещодавно об- раний президентом АН УРСР. Мені довелося демонструвати йому одну з лазерних систем у дії. Це було новинкою. Згодом наші розробки стали початком створення в ЦКБ нових тема- тичних напрямів з використання лазерів-ОКГ у виробах військової техніки. На початку 60-х років Державний оптич- ний інститут (Ленінград) розробив експери- ментальний зразок вертолітної інфрачервоної системи (тепловізор) «Уржум» для виявлення підводних човнів, що рухаються в підводному положенні. Позитивні результати випробувань на Чорному морі стали підставою для виготов- лення на заводі «Арсенал» дослідних зразків апаратури цього типу. Для цього в 1964 р. в ЦКБ було створено відділ, начальником яко- го призначили мене. В результаті було розро- блено технічну документацію і виготовлено дослідні зразки апаратури для морської авіації «Пінгвін»: для вертольоту «Сура» і для літака «Гагара». Вироби ще проходили заводські мор- ські випробування, а вже вийшла Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР про серійне виробни- цтво і розміщення апаратури на літаках ВМФ. Проблеми, що виникли при випробуваннях тепловізорів, змусили мене серйозно зайняти- ся гідрофізикою і морськими натурними до- слідженнями, благо Міністерство оборони ні в чому не відмовляло. В результаті випробувань, проведених у різних гідрологічних умовах (в акваторіях Чорного, Баренцевого, Норвезько- го, Середземного, Японського, Філіппінського Олександр Федоровський — вихованець Ленінград- ського військово-морського підготовчого училища. 1947 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 109 ЛЮДИ НАУКИ морів та Тихого океану), було отримано уні- кальний науковий матеріал, який дозволив виявити і всебічно досліджувати умови виник- нення на морській поверхні холодного «скін- шару», утворення якого залежало від гідроло- гії морського середовища, температури атмо- сфери та метеоумов. Було встановлено взаємозв’язок між гідро- динамічними явищами, що відбуваються на глибинних горизонтах, і морською поверхнею з визначенням просторових характеристик тем- пературних полів на морській поверхні. При цьому було висунуто і обґрунтовано науко- ву гіпотезу про визначальну роль внутрішніх хвиль, що виникають під час руху підводного човна і при взаємодії з вільною морською по- верхнею приводять до зміни її температурного поля, утворюючи таким чином температурний (переважно теплий) кільватерний слід. Результати цих досліджень стали основою для підвищення ефективності тепловізійної апаратури, продовженням розвитку якої було створення станції «Наблюдатєль», яка здатна реєструвати випромінювання морської по- верхні в діапазоні 12–14 мкм з точністю 0,05°С. Апаратура призначалася не лише для виявлен- ня підводних човнів, а й для огляду морських акваторій, виявлення в нічний час надводних кораблів за їх кільватерними слідами і за влас- ним випромінюванням в ІЧ-ділянці спектра. Ще працюючи на заводі, я захистив канди- датську, а потім і докторську дисертації. Пізні- ше, працюючи вже в Академії наук, зробив спе- ціальну доповідь на цю тему на засіданні Ради з гідрофізики в Москві і на Президії Академії наук України, після чого в 1982 р. був обраний членом-кореспондентом НАН України за спе- ціальністю «гідродинаміка-гідрофізика». У серпні 1966 р. на базі 17-го відділу в ЦКБ заводу було створено спеціальне конструктор- ське бюро (СКБ-2), в яке входило п’ять відді- лів, пов’язаних з розробленням інформаційних систем різного призначення. Мене призначи- ли начальником СКБ-2 і головним конструк- тором напряму. Наприкінці 60-х років у Ленінграді у філії Державного оптичного інституту — в Інституті гідрооптики було розроблено наукові основи і створено експериментальні зразки апаратури «Снєгірь» для виявлення підводних човнів за глибинним кільватерним слідом. Досліджен- ня, проведені на Тихоокеанському флоті, дали позитивний результат. Історію ленінград- ського періоду створення неакустичних сис- тем протичовнової оборони докладно описав контрадмірал Є.Я. Бузов у статті, опубліко- ваній у «Морському збірнику», № 7 за 2003 р. Подальші події з розроблення вже дослідних, а потім і серійних зразків цієї апаратури розгор- талися в Києві на заводі «Арсенал». У ЦКБ заводу було розроблено докумен- тацію та виготовлено перші дослідні зразки апаратури типу «Снєгірь». Результати випро- бувань у різних гідрологічних умовах певною мірою повторили історію «Гагари». Потрібне було серйозне доопрацювання і вдосконален- ня апаратури, фактично розроблення нового виробу. У зв’язку з цим у 1973 р. вийшла По- станова ЦК КПРС і РМ СРСР, а в жовтні того ж року — наказ Міністра оборонної промис- ловості СРСР про створення на заводі «Ар- сенал» удосконалених оптико-телевізійних систем протичовнової оборони під шифром «Нейтрон-17» (Н-17). Цим наказом міністра мене було призначено головним конструкто- ром системи Η-17. Таким чином, виконання робіт було доручено колективу СКБ-2. З академіком Олександром Івановичем Кухтенком 110 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) ЛЮДИ НАУКИ Безпосередньо в цій роботі брали участь близько 100 співробітників СКБ-2. Випробу- вання дослідних зразків станції Н-17 прово- дили на різних флотах, але основні заводські і державні випробування — на Тихоокеансько- му флоті. У період з 1977 по 1980 р. мені довелося про- вести багато місяців у відрядженнях на Кам- чатці і брати участь у виходах АПЧ. У процесі широкомасштабних і різнобічних випробувань станції Н-17 та її модифікацій (експериментальних зразків БЦН, ВН, АЗН) було отримано цікаві наукові результати. Вперше з високою розрізнювальною здатніс- тю було досліджено на різних глибинах мікро- градієнти щільності морського середовища, виявлено тонку структуру термокліну (стриб- ка щільності), зареєстровано дрібнострук- турну океанічну турбулентність. Уперше ми спостерігали явище, яке й досі не має пере- конливого наукового пояснення, а саме: появу «провісників кільватерного сліду» АПЧ як на вільній водній поверхні, так і на глибинних горизонтах. Вирішальну роль у прийманні на озброєння станції Н-17 відіграв голова державної комісії, командувач Тихоокеанського флоту адмірал Еміль Миколайович Спиридонов. Я був чле- ном цієї комісії і пам’ятаю суперечки, що ви- никали під час обговорення держвипробувань. Завдяки Е.М. Спиридонову, ентузіасту впро- вадження на флоті нової техніки, станцію Н-17 було рекомендовано для озброєння протичов- нових АПЧ. Згадую його з великою повагою і теплотою. Багато в чому завдяки позитивним результатам держвипробувань Н-17 я опи- нився в Академії наук, де продовжив роботи з морської тематики, але більше для вирішен- ня природоресурсних завдань. Справа в тому, що гідрофізичні основи і математичні методи, використані для виявлення підводних човнів, придатні і для дешифрування космічних знім- ків, у тому числі при пошуку родовищ нафти і газу на морському шельфі. Крім систем ПЧО в СКБ-2 з морської те- матики нетривалий час займалися оптични- ми головками самонаведення і детонаторами для морських торпед («Краб» і «Скат»), але цим виробам приділяли менше уваги, і неза- баром їх передали на інший завод. До складу СКБ-2 входили ще відділи авіаційних сис- тем прицілювання ПЧО («Сірєнь», «Жас- мин», «Нарцис» — керівники А.М. Єрошкін, А.О. Борисюк) і бомбометання («Купол», «Чайка» — керівник Л.А. Рипневська); відділ лазерних далекомірів для космічних апаратів (Р.А. Петренко), а також κοнструкторський відділ (Ю.М. Азаревич). До початку 70-х років належить і розроблен- ня в СКБ-2 імітаторів зовнішньої візуальної обстановки для космонавтів і ручного стику- вання кораблів на орбіті. Науковим керівни- ком нового напряму зі створення імітаторів для тренажерів стикування кораблів типу «Союз», а також для тренажерів посадки на місячну поверхню був академік Олександр Іванович Кухтенко, який завжди мені допомагав і багато чого навчив ще з часів моєї роботи на «Арсена- лі» і особливо пізніше, в Академії наук. Я його згадую з великою теплотою і вдячністю. У цей період у СКБ-2 було розроблено оптико-меха- нічний імітатор стикування кораблів на орбіті ІПЛ-1С, що входить до комплексного трена- Доповідь О.Д. Федоровського Головнокомандувачу ВМФ адміралу флоту СРСР С.Г. Горшкову ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 111 ЛЮДИ НАУКИ жера «Бивні». Один з них було встановлено на Байконурі, де він експлуатувався протягом 15 років, і лише на початку 90-х років імітатор ІПЛ-1С замінили на комплексний тренажер, створений на базі розробленого в СКБ-2 іміта- тора «Галактика». Довелося мені побувати і в Центрі підготов- ки космонавтів, поспілкуватися з космонавта- ми, зокрема з начальником Центру генералом Г.Т. Береговим, спільно з яким ми отримали авторське свідоцтво на тренажер ручного сти- кування космічних кораблів на орбіті. У період роботи на заводі мені й заступни- ку В.К. Радіну доводилося регулярно допо- відати на різних рівнях у Москві і Києві про хід розроблення виробів у СКБ-2, в тому чис- лі доповідали першому секретарю ЦК КПУ В.В. Щербицькому (який зазвичай дивував несподіваними питаннями), голові Радміну України О.П. Ляшку, неодноразово Головно- командувачу ВМФ адміралу флоту СРСР С.Г. Горшкову, міністру С.О. Звєрєву, заступ- нику міністра Н.В. Мордасову. Цікавився нашими розробками і заступник голови Радміну СРСР — голова Військово- промислової комісії (ВПК) Л.В. Смирнов, з яким також довелося спілкуватися. ВПК зна- ходилася в Кремлі, куди викликали для звіту про хід виконання постанов ЦК і РМ СРСР. Там я бував кілька разів, частіше разом з ди- ректором заводу. У жовтні 1980 р. після бесіди з Б.Є. Патоном мене призначили заступником директора з на- укової роботи та директором СКТБ Інституту гідромеханіки НАН України. Національна академія наук України. У 1979 р. в Академії за ініціативою директора Морсько- го гідрофізичного інституту академіка Бориса Олексійовича Нелєпа було організовано Від- ділення океанології. Незабаром після того, як контрадмірал Є.Я. Бузов за дорученням заступника Головко- ма адмірала флоту М.І. Смирнова зустрівся з президентом АН УРСР академіком Б.Є. Пато- ном і погодив з ним перелік робіт для ВМФ, вийшла Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР про проведення трьох науково-дослідних робіт з розроблення наукових засад створення гід- рооптичних і гідроакустичних систем проти- човнової оборони нового покоління для над- водних кораблів і підводних човнів. Інститут гідромеханіки було призначено головною ор- ганізацією. У той час актуальність робіт з протичовно- вої оборони була дуже високою, і на цій хвилі О.Д. Федоровського за активного сприяння Б.О. Нелєпа перевели в Інститут гідромехані- ки АН УРСР на посаду заступника директора з наукової роботи. У лютому 1981 р. О.Д. Федоровського було обрано директором Інституту. В цей час в Ін- ституті було розгорнуто будівництво двох нових споруд, одна з яких призначалася для гідродинамічної труби. Будівництво йшло по- вним ходом: здіймалася коробка 9-поверхово- го корпусу, а на другому будмайданчику рили величезний котлован для басейну глибиною понад 10 м. Терміни «урядових» НДР були жорсткі, на «розкачку» часу не було. Через це довелося організувати в Інституті новий науковий від- діл гідродинамічної акустики і лабораторію гідрооптики, а в СКТБ — нові конструктор- ські підрозділи. Штати новостворених відділів поповнилися випускниками університетів та аспірантами, зокрема до Інституту прийшли арсенальці Віталій Філімонов, Юрій Піскун, Віталій Олексюк. Для забезпечення робіт з гідроакустики запросили відомого фахівця — Святкування 75-річчя О.Д. Федоровського (злі- ва направо): В.Г. Прокопенко, О.Д. Федоровський, В.І. Лялько. 2006 р. 112 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) ЛЮДИ НАУКИ професора КПІ В.Т. Грінченка, який згодом очолив Інститут. Через три роки ці теми було успішно ви- конано. Отримані теоретичні та експеримен- тальні матеріали заклали основу для створен- ня в СКТБ ІГМ експериментальних зразків апаратури протичовнової оборони, яку було встановлено на кораблях Північного флоту. Крім того, за отриманими результатами було захищено кілька кандидатських і докторських дисертацій. Двох активних учасників цих до- сліджень, В.І. Нікішова і Є.І. Никифоровича, згодом було обрано членами-кореспондентами НАН України. Щедре фінансування НДР дозволило ви- рішити проблему робочих площ в Інституті, значно збільшити чисельність співробітників СКТБ, розширити експериментальну базу і створити нові лабораторії. В період роботи на посаді директора Інституту Олександру Дми- тровичу доводилося часто спілкуватися з апа- ратом Президії і особисто з Борисом Євгено- вичем Патоном, завдяки підтримці якого вда- лося вирішити низку нагальних для Інституту проблем. Тривали спільні роботи з іншими органі- заціями, особливо тісні взаємини склалися в О.Д. Федоровського з гендиректором «Рубі- на» академіком АН СРСР І.Д. Спаським, ген- директором «Комети» академіком АН СРСР А.І. Савіним, директором Інституту проблем механіки академіком АН УРСР і АН СРСР О.Ю. Ішлінським та ін. Інститут відвідував Го- ловком ВМС адмірал флоту СРСР С.Г. Горш- ков, відбулося засідання Ради з проблеми «Ме- ханіка» під головуванням академіка АН СРСР Л.І. Сєдова. Після завершення в 1987 р. «урядових» НДР акценти в Інституті змістилися на іншу тематику. У структурі відділень Академії наук відбулися зміни: було ліквідовано відділення океанології, звільнено академіка Б.О. Нелєпа, Інститут гідромеханіки переведено у Відділен- ня механіки, дослідження з морської тематики втратили актуальність. У червні 1987 р. О.Д. Федоровського було призначено на посаду директора СКТБ з розроблення та виготовлення гідрофізичної апаратури для ВМФ і морських досліджень та заступника з наукової роботи директора Морського гідрофізичного інституту (МГІ) в Севастополі. Тут робота була пов’язана з роз- робленням проєктів і виготовленням гідрофі- зичної апаратури на дослідному виробництві СКТБ з військовим прийманням, а також з морськими дослідженнями і випробуванням апаратури в морі. Більшість розробок ви- конували для гідрографічної служби ВМФ. О.Д. Федоровський у МГІ не був чужою люди- ною: він захищав тут докторську дисертацію, співпрацював з Інститутом багато років ще з «арсенальських» часів. За період директорства О.Д. Федоровсько- го в СКТБ на хуторі П’ятницького на околиці Севастополя збудували новий дослідний за- вод з цехами, адміністративно-лабораторним корпусом і власною АЗС. «Фішкою» була французька автоматична лінія з виробництва трансформаторів: на вході — комплектувальні частини, на виході — готові трансформатори з різними параметрами. Коли завод ввели в екс- плуатацію, його відвідав академік Б.Є. Патон. За планом візит мав тривати пів години, а в результаті президент Академії провів на заводі понад дві години. У період роботи в МГІ О.Д. Федоровський взяв участь у цікавих морських експедиціях на науково-дослідних суднах «Михайло Ломоно- сов» і «Академік Вернадський», під час яких випробовували апаратуру, розробки СКТБ, Відділ системного аналізу ЦАКДЗ ІГН НАН України. 2011 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 1 113 ЛЮДИ НАУКИ проводили морські спостереження. Протягом місяця працювали спільно з американцями з Морського гідрофізичного інституту Вудс- Хола (Массачусетс). Працездатність їхніх молодих дослідників дивувала: о 6-й ранку вони вже сиділи за комп’ютерами. У цих екс- педиціях вдалося розширити знання про тон- ку структуру щільності морського середовища на глибинних горизонтах, що важливо як фон при пошуку як вуглеводнів, так і атомних під- водних човнів. Не менш цікавими були й за- ходи в порти різних країн: Конакрі (Гвінея), Белен (Бразилія), Канарські острови (Іспа- нія). У Гвінеї зусиллями академіка Б.О. Нелє- па було побудовано Науковий центр МГІ, де в комфортних котеджах жили й працювали наші наукові співробітники. В період «перебудови» актуальність оборон- ної тематики почала сходити нанівець, а на по- чатку 90-х років замовлення по лінії ВМФ вза- галі припинилися. Чисельність співробітників СКТБ різко скоротилася. У 1993 р. О.Д. Фе- доровський повернувся до Києва, де на запро- шення члена-кореспондента НАН України, а згодом академіка Вадима Івановича Лялька перейшов до Центру аерокосмічних дослі- джень Землі (ЦАКДЗ) ІГН НАН України. За ініціативою О.Д. Федоровського в ЦАКДЗ було організовано науковий відділ системного аналізу, в який прийшли арсеналь- ці В.Г. Якимчук, І.П. Пахомов і Л.М. Друченко, а також колеги з ЦКБ заводу, математики з Ін- ституту кібернетики НАН України Л.Ф. Дар- гейко, М.В. Артюшенко і О.В. Нікітенко, які раніше працювали за тематикою протичов- нової оборони, а завдяки творчій співпраці з академіком О.І. Кухтенком та професором І.Є. Тимченком було впроваджено системний підхід до використання космічної інформації дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). Зго- дом відділ поповнився молодими співробіт- никами, випускниками вишів, аспірантами. Було розроблено і впроваджено близько трьох десятків наукових розробок з моделювання та оцінки техногенних і природних процесів, спо- соби дешифрування і обробки даних дистан- ційного зондування, захищені 11 патентами. На основі цих розробок у відділі системного аналізу було захищено 10 кандидатських і 2 докторські дисертації. У межах короткого нарису неможливо роз- повісти про всі деталі життя і наукової діяль- ності ювіляра, адже були ще десятки експеди- ційних робіт, як під час роботи на заводі «Арсе- нал», так і в установах НАН України, численні міжнародні відрядження, участь у наукових та виробничих форумах, симпозіумах та з’їздах, спільні дослідження із зарубіжними колегами. Наукові здобутки і розробки Олександра Дмитровича Федоровського було високо оці- нено на державному рівні. Його удостоєно багатьох державних та відомчих нагород і від- знак, зокрема він лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), заслу- жений діяч науки і техніки України (2007). У день свого 90-річчя ювіляр, як і завжди, плідно працює і постійно ділиться своїм на- уково-практичним досвідом з молодим поко- лінням. Усім, кому довелося працювати з ним, добре відома його наполегливість у роботі, ініціативність, вміння згуртовувати навко- ло себе людей, які, без перебільшення, стали справжньою командою. Вражає його цілеспря- мованість, принциповість, вміння розгледіти в людях наукові здібності та готовність надати реальну допомогу словом і ділом. Побажаємо ж Олександру Дмитровичу здо- ров’я, щастя та ще багато років творчої праці. 114 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (1) ЛЮДИ НАУКИ Mykhailo O. Popov ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1738-8227 Vadim I. Lyalko ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7552-5915 Olga V. Sedlerova ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1018-5267 Anna V. Khyzhniak ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8637-3822 Scientific Centre for Aerospace Research of the Earth, Institute of Geological Science, the National Academy of Sciences of Ukraine AN OUTSTANDING SCIENTIST AND ORGANIZER OF SCIENCE To the 90th anniversary of the Corresponding Member of the NAS of Ukraine O.D. Fedorovsky January 10 marks the 90th anniversary of the well-known scientist in the field of aerospace research of the Earth, hydro- physics, hydrooptics, laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Technology (2005), Honored Worker of Sci- ence and Technology of Ukraine (2007), Head of the Department of Systems Analysis of the Scientific Center for Aero- space Research of the Earth of the Institute of Geological Sciences of the NAS of Ukraine, Doctor of Physical and Mathematical Sciences (1978), Professor (1991), Corresponding Member of the NAS of Ukraine (1982) Oleksandr D. Fedorovsky.

Видатний науковець і організатор науки (до 90-річчя члена-кореспондента НАН України О. Д. Федоровського)

Institution

Ähnliche Einträge