Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку

Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку

У буллі “Gratias et laudes” від 27 серпня 1254 р., текст якої зберігся у копії початку ХVII в. у Секретному архіві Ватикану, папа Інокентій IV вітає хана Сартака з прийняттям християнства і дає пастирські настанови. Булла видана у відповідь на посольство Сартака до Риму, яке, у свою чергу, стал...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Майоров, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Назва видання:Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178963
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 173-186. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-178963
record_format dspace
spelling irk-123456789-1789632021-03-26T01:26:38Z Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку Майоров, О. У буллі “Gratias et laudes” від 27 серпня 1254 р., текст якої зберігся у копії початку ХVII в. у Секретному архіві Ватикану, папа Інокентій IV вітає хана Сартака з прийняттям християнства і дає пастирські настанови. Булла видана у відповідь на посольство Сартака до Риму, яке, у свою чергу, стало результатом активної дипломатичної та місіонерської діятельності Апостольского престолу в 1253–1254 рр. In bull “Gratias et laudes” from August 27, 1254, copies of which is preserved in a copy of the beginning of the seventeenth century. in the Secret archives of the Vatican, Pope Innocent IV congratulated Khan Sartaq the adoption of Christianity and gives him a pastoral instruction. Bull issued in response to the embassy in Rome Sartaq, which in turn was the result of active diplomatic and missionary activity of the Apostolic throne in 1253–1254. 2012 Article Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 173-186. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178963 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У буллі “Gratias et laudes” від 27 серпня 1254 р., текст якої зберігся у копії початку ХVII в. у Секретному архіві Ватикану, папа Інокентій IV вітає хана Сартака з прийняттям християнства і дає пастирські настанови. Булла видана у відповідь на посольство Сартака до Риму, яке, у свою чергу, стало результатом активної дипломатичної та місіонерської діятельності Апостольского престолу в 1253–1254 рр.
format Article
author Майоров, О.
spellingShingle Майоров, О.
Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
Княжа доба: історія і культура
author_facet Майоров, О.
author_sort Майоров, О.
title Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
title_short Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
title_full Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
title_fullStr Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
title_full_unstemmed Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку
title_sort лист римського папи інокентiя iv золотоординському хановi сартаку
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2012
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178963
citation_txt Лист римського папи Інокентiя IV золотоординському хановi Сартаку / О. Майоров // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 173-186. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT majorovo listrimsʹkogopapiínokentiâivzolotoordinsʹkomuhanovisartaku
first_indexed 2025-07-15T17:39:17Z
last_indexed 2025-07-15T17:39:17Z
_version_ 1837736144902553600
fulltext Олександр МАЙОРОВ ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI САРТАКУ: текст, переклад, коментар Послання папи Інокентія IV (1243–1254) до сина і спадкоємця хана Ба- тия (1239–1255), майбутнього правителя Золотої Орди Сартака (1255–1256), поіменоване у ватиканських Реґестах “Gratias et laudes”, складене в Ананії і датоване 29 серпня 1254 р.1 Текст булли зберігся у копії початку ХVII ст. в 23-му томі папських Реґестiв Секретного архіву Ватикану (Archivio Segreto Vaticano. Reg. Vat. Vol. XXIII. Fol. 209v–210r = Ex litteris secretis reg. Vat. ep. 10. Gen. 2. Nr. 7). Впер- ше документ опублікував Одоріко Райнальді в 1648 р. у 14-му томі “Про- довження Церковної історії” Цезаря Баронiя (Raynaldus Odoricus. Annales ecclesiastici [Anno 1254. – Nr. 2–4])2. Текст документа відтворено за новітнiм критичним виданням: Lupprian K.-E. Die Beziehungen der Päpste zu islamischen und mongolischen Herrschern im 13. Jahrhundert anhand ihres Briefwechsels. – Città del Vaticano, 1981. – Nr. 39. – S. 209–212. Текст Sattach IllIStrI regI tartarorum Gratias et laudes agimus Deo Patri omnium rerum visibilium et invisibili- um creatori, et unico Filio ejus coaeterno sibi Domino Jesu Chriso, Redemptori, et Salvatori hominum. Tanto mentis nostrae gaudia exultamus, quia sicut jam in universo mundo incipit praedicari, ipse Deus Pater in faciem cordis tui vitae spiraculum inspiravit, revelans tibi lumen claritatis suae, ud de speculo fidei, quo ad cognitionem invisibilis gloriae intellectus humani oculos illustrator, ra- dium summae veritatis accipias, quo ad veram et praesentem divinae scientiae 1 Regesta Pontificum Romanorum inde ab anno post Christum natum 1198 ad anno 1304 / Ed. A. Potthast. – Berolini, 1875. – T. 2. – Nr. 15501. – P. 1274; Les reg- istres d’Innocent IV (1243–1254) / Publ. par E. Berger. – Paris, 1897. – T. 3. – Nr. 8315. 2 Бiблiографiю публiкацiй докумен- та див.: Thomson W. R. Checklist of papal letters relating to the order of St. Fran- cis: Innocent III – Alexander IV // Archi- vum Franciscanum Historicum… – Rome, 1971. – T. 64. – Nr. 1805. 174 МАЙОРОВ Олександр certitudinem perducaris, immortalitatis et incorruptionis desiderabili munere fruiturus. Nec mirum si super tuae illuminationis beneficio, quo de tenebris ignorantiae, in quibus alieni a Dei vivi notitia homines evanescunt, ad lumen verae cognitionis adduceris, applaudens tibi exultat humanitas, et fidelium Christi universitas collaetatur, cum non fit dubium in caelesti curia, incremen- tum exinde receptura, non modicum de tua et tuorum conversione crevisse gaudium Angelorum, quibus, sicut Dominus Jesus Christus Rex eorum homo factus nunciavit, homihominibus de reconciliatione paenitentium nascitur in caelo laetitia principalis. Propterea cum per dilectum filium Iohannem pres- byterum capellanum tuum, latorem presentium, quem ad nostram misisti presentiam, nobis innotuit, quod tu cum nonnullis de populo tuo, relicto infi- delitatis errore, veterem gentilitatis hominem in sacro Christiani baptismatis lavacro exuisti; et per fidem et confessionem domini Ihesu Christi filii dei no- vum induisti hominem, qui secundum deum in iustitia et sinceritate creatus ad immortalitatis et incorruptionis beatitudinem iugiter innovatur. Repletum est os nostrum dei laude festiva, et in spiritu nostro pro modulo imbecillitatis humane ineffabilem cum angelis gaudii dulcedinem sensimus, quia coram deo in libro vite scriptum legitur nomen tuum, et per libertatem glorie filiorum regni dei heres et coheres Christi filii eius effici meruisti. Gaude igitur karissime fili, et non fatigeris assiduis laudibus divine pie- tatis rememorari clementiam, que tantam benignitatis misericordiam tecum fecit, ut te ad lucem suam mirabilis inspirationis electione vocarit, ne per anti- quos cecitatis errores in eternas spiritualis mortis tenebras trahereris. Gaude, inquam, incessanter, et lauda, quod ex tumulo mortuorum, qui de tuba evan- gelii Christi non hauserunt audiendo et credendo vite spiritum, suscitatus ir- rationabilem sensuum motum, quo in sanctam resurrectionem viventium pro- cedere valeas, recepisti. Ergo nos, quos licet immeritos idem dominus Ihesus post beatum Petrum apostolorum principem, cui quidem in summo apostolatu tempore nostro successimus, tenere voluit super homines vices suas, collata no- bis in eodem apostolorum principe potestate super terram in celo quodcumque ligandi pariter et solvendi, de omnipotentis dei auctoritate confisi super te, tamquam carissimum filium nostrum, thesauros paterne ac apostolice bene- dictionis effundimus, ut sis a deo et nobis in secula benedictus, et in presenti tempore augearis spiritualium et temporalium bonorum gratia et in futuro se- culo felicitatis eterne premio sublimeris. Proficiat quoque tibi, nobis pro te dominum exorantibus, susceptum Chris- tiane fidei sacramentum ad huberem meritorum gratiam promerendam quod procul dubio tibi profuit ad plenam omnium tuorum indulgentiam peccato- rum; et per quod tibi patuit aditus ad regnum eternum, per illud invenias per- ventionis introitum ad salutem. Eum siquidem erga te concepimus dilectionis affectum, quo afficitur in filio suo pater: immo tanto maiorem, quanto potentior et affectuosior est spiritualis patris caritas, qua tibi vice dei coniugimur, quam carnalis, qua quis ad tempus diligit filios carnis sue. Ideoque fili amantissime nobis, in domine tuam celsitudinem obsecramus, quatinus in fide, spe ac di- lectione creatoris et salvatoris nostril, qui te vocavit in gratiam suam, suscepit ad misericordiam, elegit ad gloriam, per meditationem legis ipsius assiduam 175ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… et voluntariam disciplinam mandatorum eius, studeas exerceri. Illa quesumus scrutare sollicitus, in illis versare cotidie, et in ipsis viarum dei semitas inves- tiga, ut per hec qualiter te deo placere oporteat eruditus, in potentias dei, cum te de infirmitate mortalis corporis educi contigerit, inducaris. Verum quia, sicut docuit ex conscientia dei divinus apostolus Paulus, corde creditur ad iustitiam, ore autem confessio fit ad salutem, oportet, excel- lentissime princeps, ut susceptam Christi fidem claro confessionis preconio declarare studeas, et pie actionis testimonio dilatare. Sumat igitur ex te ratio- nabilis creature multitudo, quam contines, Christiane institutionis exemplar: et quia salvator omnium dedit omnibus hominibus potestatem filios die fieri, credendo in nomine ipsius, qui neminem vult perire, largiendi ac recipiendi adoptionem filiorum huiusmodi per verbum evangelii omnes, te protegente, securam habeant libertatem; ita quod ad summam tibi copiose retributionis accrescat salutaris conversio plurimorum. Sane prefati capellani tui mora prolixior excusationis legitime apud re- galem clementiam debet esse tuta presidio, quia dudum cum ad nos acce derat, procurantibus, ut dicitur, quibusdam malivolis a quondam Conrado, nato quondam Friderici olim Romanorum imperatoris, in regno Sicilie captus fuit, et non nisi post mortem eiusdem .C. libertati prosequendi itineris, suis tamen rebus et litteris quas afferebat perditis, restitutus. Dat. Anagnie IIII kl. septembris anno XII. Переклад САТТАХОВI, ЯСНОВЕЛЬМОжНОМУ КОРОЛЕВI ТАРТАР Дякуємо і вихваляємо Бога Отця, Творця всього сущого, видимого і не- видимого, і Сина Його єдинородного і єдиносущного Йому, Господа Ісуса Христа, Спасителя і рятівника людей. Ми відчуваємо глибоку радість у на- шому серці від того, що шанований вже в усьому світі Бог Отець вдихнув дихання життя і в твоє серце, явивши тобі світ свого сяйва, і що ти в дзер- калі віри, через яке людське око отримує світло до пізнання невидимої для розуму слави, сприйняв промінь найвищої істини. Завдяки цьому ти мо- жеш зі справжньою і повною впевненістю бути допущений до Божествен- ної науки, [щоб] скористатися бажаним даром безсмертя і вічного життя. Немає нічого дивного в тому, що заради твого просвітлення були звернені до світла істинного пізнання [також] інші люди, які перебували в темряві невігластва i не знали Бога Живого. Нехай аплодує тобі людство і зрадіють всі віруючі в Христа, оскільки немає ніяких сумнівів у тому, що Царство Небесне візьме людей понад усяку міру, і немало [твоє] звернення і звер- нення твого народу сприятиме радості ангелів, яким, як і людям, Господь Ісус Христос, їх цар, втілившись у людину, сказав, що від примирення тих, що покаялися, на небесах народиться велика радість. Тому [ти] до нас над- силаєш коханого сина Іоана пресвітера, твого капелана, [щоб він] нас спові- стив, що разом з деякими з твого народу, подолавши помилки невіри, [ти] 176 МАЙОРОВ Олександр позбувся колишньої людини-язичника у святій купелі християнського хре- щення і через віру і визнання Господа Ісуса Христа, Сина Божого, втілився у нового чоловіка, створеного Богом у справедливості й щирості, назавжди оновлений на щастя вічного і нескінченного [життя]. Сповнені уста наші радісної хвали Богу і в душі відчуваємо ми замість звичайної людської без- порадності невимовну насолоду радості разом з ангелами, оскільки у Бо- жественній книзі життя читаємо вписане ім’я твоє, а свобода і слава синів царських заслуговують того, щоб [їм] бути спадкоємцями Бога і співспад- коємцями Христа, Сина Його. Отже, втішайся, найдорожчий сину, і не втомлюйся поминати старан- ними похвалами Божу милість, яка так багато милосердя і доброти зроби- ла тобі, що обрала тебе для свого світла і гідного захоплення та натхнення, і що ти через давню помилку засліплення не залишився животіти у вічній темряві духовної смерті. Втішайся, говоримо, невпинно і прославляй те, що, не взявши нічого з могили померлих, які не могли чути голосу Єван- гелія Христового, ти довірився духовному життю […], пробудженому ірра- ціональним сплеском думки, завдяки чому зможеш бути причетним до святого воскресіння живих. Нас, хоча і недостойних, що після святого Пе- тра, князя апостолів, взяли вищу апостольську владу в наш час, Господь Ісус тим самим вирішив поставити своїм намісником над людьми. Оскільки на нас, як і на того ж князя апостолів, покладено владу над землею і в небесах, і над усім, що з ними пов’язано, так само як і розв’язане, ми беремо тебе під владу Всемогутнього Бога, наділяємо тебе, як найдорожчого сина, скарба- ми батьківського й апостольського благословення, щоб ти був Богом і нами благословенний навіки, щоб зараз ти міг примножити благодаті духовні і мирські, а в майбутньому житті удостоївся нагороди вічного блаженства. Зважаючи на це, ми молимо за тебе Господа, нехай він також допоможе тобі сприйняти таїнства християнської віри для отримання рясної і заслу- женої благодаті, що, безсумнівно, сприяло б повному прощенню усіх гріхів твоїх і вiдкрило б для тебе доступ до вічного царства, завдяки чому ти б зміг увійти до нього і отримати спасіння. І оскільки ми відчуваємо до тебе те почуття любові, яке плекає батько до свого сина, то насправді воно тим більше, чим сильніша і чутливiша духовна любов батька, якою пов’язані ми з тобою для Бога, [більша] ніж та природна [любов], якою будь-хто в скоро- минущому житті любить дітей, від себе народжених. Тому, мій найулюбле- ніший сину, я сподіваюсь, що ти, гідний пане, у вірі, надії і любові Творця і Спасителя нашого, який покрив тебе благодаттю своєю, виявив милосердя, обрав для слави, зумiєш шляхом тривалого і старанного опанування засад Його збагнути вчення і заповіти Його. Ми бажаємо, щоб ти старанно це осягав і займався цим кожен день, і вивчав дороги і шляхи Бога, щоб навчи- тися того, як стати милим Богові й долучитися до влади Бога, як випадає на долю тих, хто зміг вирватися зі слабкості смертної природи. Воістину, оскільки, як вчить через одкровення Боже апостол Господ- ній Павло, “серцем прийнята віра веде до праведності, а сповідування її вустами – до спасіння”, потрібно, високоповажний княже, щоб прийнят- тя віри Христової ти намагався сповiстити ясним публічним визнанням і 177ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… 3 Lupprian K.-E. Die Beziehungen der Päpste… – S. 60–61. поширював [її] доводами благочестивої діяльності. Так нехай же приклад з твоєї християнської науки бере безліч розумних створінь, про яких ти говориш. Оскільки наш Спаситель, що дав усім людям можливість стати синами Божими через віру в ім’я Його, не хоче нікого втратити, то нехай усі, хто був наділений і винагороджений таким усиновленням через слово Євангелія, завдяки твоїй опіці мають безпеку і свободу, і нехай навернення великої кількості людей принесе тобі найвищі та рясні винагороди. Звичайно, тривале затримання з поважних причин вищезгаданого тво- го капелана має бути виправдане королівською милістю, бо надто довго він шукав нас, як каже, з вини деяких людей злої волі, [служителів] покійного Конрада, сина покійного Фрідріха, колись римського імператора, що утри- мували його під вартою в королівстві Сицилії. Тільки після смерті цього Конрада він був випущений на свободу, щоб продовжити шлях, втратив- ши, однак, свої речі і лист, який віз із собою. Дано в Ананії в четверті календи вересня дванадцятого року [понтифі- кату] [29.VIII.1254]. Коментар Ймовірно, ще в 1253 р. до Риму надіслано посольство хана Сартака на чолі з його особистим капеланом Іоаном, який сповістив папу про при- йняття ханом християнства. Послів Сартака на кілька місяців затримано в Південній Італії за наказом противника папи, німецького і сицилійсько- го короля Конрада IV (1250–1254), сина німецького імператора Фрідріха II (1220–1250). При цьому від послів відібрано все майно й серед нього адре- сована папі грамота хана. Продовжити свій шлях до Риму посланці змогли лише після смерті Конрада (21 травня 1254 р.)3. Інокентій IV прийняв ханських послів у своїй резиденції в Ананії і 29 серпня 1254 р. звернувся до Сартака з посланням у вiдповiдь. Не шко- дуючи слів, папа висловлював свою радість з хрещення хана, безмірно ви- хваляючи і звеличуючи його за цей вчинок: “Нехай аплодує тобі людство і зрадіють всі віруючі в Христа ... Сповнені уста наші радісною хвалою Богу, і в душі відчуваємо ми замість звичайної людської безпорадності невимовну насолоду радості разом з ангелами...”. З наступних слів зрозуміло, що папі були відомі деякі обставини хре- щення Сартака, зокрема, що християнство він сприйняв від несторіан, вчення яких Римська Церква не визнавала. Звідси сподівання понтифіка, що Сартак надалі шляхом довгих і старанних вправ зможе глибше осягну- ти справжній зміст християнського вчення і Божих заповітів. Очевидно, Інокентій IV отримав від посла якісь запевнення щодо го- товності хана відмовитися від догматів несторіанства на користь віровчен- ня Католицької Церкви, тому називає його своїм “улюбленим сином”. Про це можна здогадуватися зі слів понтифіка, адресованих ханові: “Втішайся, 178 МАЙОРОВ Олександр говоримо, невпинно і прославляй те, що, не взявши нічого з могили помер- лих, які не могли чути голосу Євангелія Христового, ти довірився духовного життя, пробудженого ірраціональним сплеском думки, завдяки чому змо- жеш бути причетним до святого воскресіння живих”. Інокентій IV вважав Сартака своїм духовним сином і висловлював упев- неність, що хан відтепер перебуває під духовною владою римського понти- фіка як намісника Ісуса Христа: “...ми беремо тебе під владу Всемогутнього Бога, наділяємо тебе, як найдорожчого сина, скарбами батьківського й апос- тольського благословення, щоб ти був Богом і нами благословенний навіки, щоб зараз ти міг примножити благодаті духовні і мирські, а в майбутньо- му житті удостоївся нагороди вічного блаженства”. Наприкiнцi листа папа закликав хана публічно оголосити про прийняття християнства і сприяти подальшому поширенню християнського віровчення серед своїх підданих. Прибуття до Інокентія IV і переговори з ним послів хана Сартака під- тверджує біограф папи Ніколо да Кальві, відомий також як Микола де Курбiо, згодом єпископ ассизький. У складеному незабаром після кончини понтифіка його офіційному життєписі автор відзначив посольство “короля тартар” як найважливішу подію усього понтифікату, відводячи йому цілий розділ (Cap. XXXIX: De nuntiis Regis Tartarorum). Н. да Кальві повідомляє, зокрема, що ханським послом до папи при- був “якийсь вірменський клірик” (quidem Armenus clericus, nuntius Regis Tartarorum), якого по дорозі до Риму “затримав [король] Конрад у королів- стві Апулії” (per Corradum in regno Apuliae fuit tentus). Далі в життєписі наведена розповідь посла про обставини хрещення “короля тартар”: “Син короля захворів тяжкою недугою і лікарі взагалі були безсилі, [і тоді король] закликав до себе [нашу] паству та інших хрис- тиян, сказавши, що, якщо їх Бог не зцілить його сина, то вони мусять запла- тити за це своїм здоров’ям і майном, якщо ж, однак, [дитина] видужає, то [король] охоче відразу ж сам навернеться до їх віри. Тому християни оголо- сили між собою триденний піст, і перехрестили хворого, і закликали ім’я Христа, який раптово звернув своє зцілююче обличчя до хворого і позба- вив його страждань, після цього [король] мусив прийняти хрещення, а [за ним] і весь дім його, і ось уже понад п’ятдесят тисяч тартар хрестилися […]”. Iнокентiй IV з великою повагою поставився до ханського посла: “Цього вірменина, посла короля, з пошаною прийняв верховний понтифік, – про- довжив папський бiограф. – На весь час [перебування] йому були надані необхідні одяг і припаси. Лист у вiдповiдь від пана нашого папи він мав доправити туди, звідкіля прийшов, до свого пана”4. 4 “Filius namque ipsius Regis infirmaba- tur aegritudine valida, et omnino incuramen judicio medicorum, et vocatis ad se Armen- tis, et aliis Christianis, eos est taliter allocutus, quod nisi Deus ipsorum precibus illocum io- rum ejus filium redderet pristinae sanirari, omnes capitali judicio subjacerent, quod si vero restitueretur sanitati optatae, ad fidem ipsorum continuo se tranferret. Indicto igitur inter ipsos Christianos triduano jejunio, et si- gno crucis facto super infirmo, ac invocaro Christi nomine, subito ab eo, qui sanat lan- guidos, et allegat contririones eorum, extitit liberatus; propter quod baptizarus est ipse, et domus ejus tota, ac ultraquinquaginta millia Tartarorum. Ipsum vero Armenum nuntium 179ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… Навернення хана Сартака до християнської віри підтверджують бага- то інших джерел – не тільки західноєвропейських, а й вірменських, сирій- ських і перських. 1252 р. чутки про хрещення Сартака поширилися у Святій землі серед учасників Сьомого хрестового походу. У відповідь проводир хрестоносців, французький король Людовік IX Святий (1226–1270) відіслав до двору Сар- така Вільгельма (Гійома) де Рубрука (пом. бл. 1293), монаха-францисканця родом із французької Фландрії, що супроводжував короля під час походу. Через Крим та Приазов’я легат і його супутники добралися до нижньої те- чії Волги, їх прийняли Сартак, потім Батий, після чого вони вирушили до великого хана Менгу (1251–1259)5. Вільгельма де Рубрука вельми розчарував візит до Сартака. Ханський придворний на ім’я Койяк (Caiac, Coiat, Coiac) сказав йому на прощання: “Не кажіть, що наш пан – християнин, він не християнин, а Моал (монгол – О. М.)”. Таке пояснення віднесено до надмірної гордині монголів: “Вони зве- личилися до такої великої гордості, що хоча, можливо, й вірують у Христа, проте не бажають іменуватися християнами, прагнучи себе, тобто моал, звеличити понад усяке ім’я”6. Одначе Вільгельм де Рубрук відзначив численні докази вшанування Христа в найближчому оточенні Сартака й інтерес самого хана до хрис- тиянства. Християнами виявилися багато високопоставлених придворних на чолі зі згаданим Койяком, що вважався “одним зі старших при дворі”7. Він навіть виклопотав благословення легата для себе і Сартака. Виконуючи це прохання, посол та його супутники увійшли до намету хана зі співами “Salve, Regina” (“Радуйся, Царице”). Під час аудієнції Сартаковi подарова- но Псалтир та Біблію і він сам запитав, чи є в цій Біблії Євангеліє8. При дворі хана Вільгельм де Рубрук також зустрів вірменських свяще- ників-несторіан, один з яких відібрав від нього священні книги і одяг. Не- приязне ставлення до несторіан пронизує усю подальшу розповідь – аж до звинувачення їх у навмисному поширенні перебільшених чуток про хрис- тиянство монголів, корисливому прагненні видати бажане за дійсне9. Regis dicti fatis summus Pontifex honoravit. Cui fecit in cunctis ejus opportunitatibus, in vestimentis, et alimoniis provideri. Qui reportans literas a Domino Papa, regressus est unde venerat ad dominum suum” (Vita Innocentii Papae IV. Scripta a Fratre Nico- lao de Curbio Ordinis Minorum, postmo- dum Episcopo Asisinarensi [Ex Stephano Baluzio] // Rerum Italicarum Scriptores / Ed. L. A. Muratori. – Mediolani, 1723. – T. 3, рarte 1. – P. 592μ–592ν). Новiтнє видання див.: Niccolo di Calvi. Vita Innocentii IV // Melloni A. Innocenzo IV. La concezione e l’esperienza della cristianità come “regimen unius personae”. – Genoa, 1990. – Appen- dice. – P. 288–289. 5 Докладнiше про мiсiю Вільгельма де Рубрука див.: The Mission of Friar William of Rubruck: His Journey to the Court of the Great Khan Mongke, 1253–1255 / Transl. by P. Jackson, D. Morgan. – London, 1990. 6 The Mission of Friar William of Ru- bruck… – P. 205 (XVI. 5). Росiйський пере- клад див.: Гильом де Рубрук. Путешествие в восточные страны / Пер. с лат. А. И. Ма- леина // Путешествия в восточные страны Плано Карпини и Рубрука / Вступ. ст. и прим. Н. П. Шастиной. – Москва, 1957. – С. 114–115. 7 Гильом де Рубрук. Путешествие... – С. 111. 8 Там же. – С. 113–114. 180 МАЙОРОВ Олександр Скептичне ставлення Вільгельма де Рубрука до християнства Сартака контрастує зі свідченнями інших авторів ХIII ст., передусім вірменських. Видатний історик середньовічної Вірменії Кiракос Гандзакеци, який побу- вав у монгольському полоні і добре знав ситуацію в улусі Джучі, присвятив Сартаковi спеціальний розділ своєї “Історії Вірменії”, де повідомляє, що хана виховала годувальниця-християнка, “вступивши у вік, він увірував у Христа і його охрестили сирійці, які його виростили” (1271). У своїй політиці щодо християн і християнської Церкви Сартак спи- рався на підтримку батька, хана Батия: “Він (Сартак – О. М.) багато в чому полегшив становище Церкви і християн, за згодою батька свого видав наказ про звільнення [від податей] священиків і Церкви, розіслав його в усі кінці, погрожуючи смертю тим, хто стягне податки із Церкви або духовенства [...] З цього часу, осмілівши, стали звертатися до нього вардапети, єпископи і єреї. Він люб’язно приймав усіх і виконував усі їхні прохання. Сам він жив у постійному страху Божому і благочесті – возив із собою в наметі вівтар, завжди виконуючи священні обряди”10. Сучасник Кiракоса Вардан Аревелци повідомляє, що смерть Сартака стала “великим горем для християн, бо він був доконаний християнин і часто спричинився до порятунку багатьох, навертаючи до християнської віри і своїх, і чужих”11. Християнське віросповідання Сартака підтверджує сирійський церков- ний діяч, письменник і вчений-енциклопедист Абу-ль-Фарадж ібн Гарун, відомий також як Григорій Іоанн Бар-Ебрей (†1286). За його відомостями, Сартак не тільки прийняв християнство і протегував Церкві, а навіть, “як кажуть, був посвячений у диякони”12. Відомості вірменських та сирійських християнських письменників про навернення Сартака можна було б поставити під сумнів з огляду на їхню кон- фесійну зацікавленість. Однак про перехід Сартака до християнства повідо- мляють і мусульманські автори, висловлюючи з цього приводу гіркий жаль. Про те, що Сартак “був прихильником християнської віри” говорить у своїй “Історії завойовника світу” Ала-ад-Дін Ата-Мелік Джувейні (†1283), призначений монголами правителем Багдаду, Іраку і Хузiстану13. Інший перський автор середини ХІІІ ст. Абу Омар аль-Джузджані, який втік до ін- дійського султана і обіймав посаду головного каді в Делі, відкликаючись до своїх інформаторів, повідомляє, що Сартак, навернувшись до християнства, 9 Гильом де Рубрук. Путешествие... – С. 114–116. 10 Киракос Гандзакеци. История Арме- нии / Пер., предисл. и комм. Л. А. Ханла- рян. – Москва, 1976. – С. 219. 11 Всеобщая история Вардана Велико- го / Предисл., пер., комм. М. Эмина. – Москва, 1861. – С. 183. 12 The Chronography of Gregory Abu’l- Faraj Bar Hebraeus’ Political History of the World / Transl. by E. A. Wallis Budge. – London, 1932. – Vol. I. – P. 398. 13 ‘Alā at-Dīn ‘Atā Malik Juvaynī. Genghis Khan. The History of the World Conquer- or / Transl. from text of Mirza Muhammad Qazvini bу J. А. Boyle, introduction and bibIiography bу О. О. Morgan. – Manches- ter, 1997. – P. 268. Росiйський переклад див.: Чингисхан. История завоевателя мира, записанная Ала-ад-Дином Ата- Меликом Джувейни / Пер. Е. Е. Харито- новой. – Москва, 2004. – С. 96. 181ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… 14 Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. – Москва; Ленин- град, 1941. – Т. 2: Извлечения из персидских сочинений, собранные В. Г. Тизенгаузе- ном и обработанные А. А. Ромаскевичем и С. Л. Волиным. – С. 18. 15 Jackson P. The Mongols and the West, 1221–1410. – London; New York, etc., 2005. – Р. 100. 16 Spuler B. Die Goldene Horde. Die Mongolen in Russland, 1223–1502. – Wiess- baden, 1965. – S. 211 f.; Армянские источ- ники о монголах: извлечения из рукопи- сей ХIII–ХIV вв. / Пер., предисл. и прим. А. Г. Галстяна. – Москва, 1962. – С. 110, прим. 35 (подано також лiтературу пи- тання); Lupprian K.-E. Die Beziehungen der Päpste... – S. 61. 17 Foltz R. Religions of the Silk Road: pre- modern patterns of globalization. – New York, 2010. – P. 90–150. 18 Weatherford J. Genghis Khan and the Making of the Modern World. – New York, 2004. – P. 28 sq. 19 Див.: Li T. Sorkaktani Beki: A promi- nent Nestorian woman at the Mongol Court // Jingjiao: the Church of the East in China and Central Asia / Ed. by R. Malek and P. Hofrichter. – Sankt Augustin, 2006. 20 Рашид ад-Дин. Сборник летопи- сей. – Москва; Ленинград, 1960. – Т. 2 / Пер. с перс. Ю. П. Верховского, примеч. Ю. П. Верховского и Б. И. Панкратова, ред. И. П. Петрушевского. – С. 121. 21 ‘Alā at-Dīn ‘Atā Malik Juvaynī. Genghis Khan. – Р. 262. 22 Marshall R. Storm from the East. From Genghis Khan to Khubilai Khan. Berke- ley; – Los Angeles, 1993. – P. 160; Lane G. Daily life in the Mongol empire. – Westport, 2006. – P. 241. виявив себе як правитель, “що надзвичайно жорстоко і несправедливо по- водився з мусульманами”14. Як слушно зауважив Петер Джексон, мусульманські письменники се- редини ХІІІ ст. не мали жодних причин вигадувати подібні факти15. Ви- ходячи з відомостей Вільгельма де Рубрука й інших свідчень, більшість дослідників схиляються до висновку, що Сартак дійсно прийняв християн- ство несторіанського відгалуження16. Несторіанство поширилося серед деяких монгольських племен із VII ст.17 У першій половині ХІІІ ст. внаслідок віротерпимості Чингісхана та його нащадків християни набули значного впливу при дворі великого хана. Тоді в Чингiзидiв увійшло в правило брати шлюб iз християнськими прин- цесами з підлеглого монголам племінного союзу кереітiв18. Головною покровителькою християн у Монгольськiй імперії була Сорхахтані-бекi (Соркуктані-бегi) (†1252), племінниця верховного правите- ля кереітiв Тогріла (Ван-хана). Вийшовши замiж за молодшого сина Чінгіс- хана Толуя, вона стала матір’ю ханів Менгу, Хубілая, претендента на пре- стол Арiг-Бугi та iльхана Хулагу19. Сорхахтані підтримувала тісні стосунки з ханом Золотої Орди Батиєм у його протистоянні з великим ханом Гуюком (1246–1248). Навесні 1248 р., коли Гуюк вирушив з великим військом на захід під приводом пошуку кориснішого для свого здоров’я клімату, Сорхахтані, запідозривши його в намірі напасти на Батия, таємно попередила про це останнього20. Батий негайно вжив заходів та рушив назустріч Гуюковi з численним ескортом, який більше нагадував армію, і під час цього походу Батий отримав звістку про раптову смерть свого противника21. Батия і Сорхахтані, мабуть, не без підстав підозрювали в причетності до отруєння великого хана22. 182 МАЙОРОВ Олександр Після смерті Гуюка до Батия за порадою Сорхахтані відбув її старший син Менгу. У результаті переговорів Батий, хоча й найстарший серед Чин- гізидів, відмовився від престолу великого хана на користь Менгу23. Батий і Сорхахтані спільно боролися за відсторонення від влади в імперії Угедеідiв і Чагатаідiв, домагаючись скликання загальномонгольского курултаю, на якому перевагу голосів здобув Менгу24. У цій боротьбі активну участь брав Сартак. Разом з іншими представниками улусу Джучі батько відіслав його до Монголії з трьома туменами війська. Менгу став новим великим ханом, а його противники були повалені25. Ще одна кереітська принцеса-несторіанка Докуз-хатун (†1265) була дру- жиною iльхана Хулагу. Вона “постійно підтримувала християн, і ці люди за її часів стали могутніми, – повідомляє перський iсторик i державний дiяч Рашид ад-Дін (†1318). – Хулагу-хан поважав її волю і захищав таких людей, чинив благовоління, що у всіх володіннях побудував церкви, а при ставці Докуз-хатун постійно розбивав [похідну] церкву, і [в ній] били в било”26. Після здобуття у 1258 р. Багдаду, коли монголи знищили десятки тисяч його жителів, за клопотанням Докуз врятовано християн. На прохання До- куз Хулагу навіть заборонив грабувати майно християн, а несторіанському патріарховi подарував палац халіфа27. В очах європейських дипломатів і місіонерів Сорхахтані-бекi та Докуз- хатун перетворилися на доньок легендарного царя-пресвітера Іоанна, об- раз якого став асоціюватися з правителем кереітiв Тогрілом (Ван-ханом)28. Християнами також були дружина монгольського намісника Кавказу і Персії нойона Джурмагуна (Чармагуна) Елтіна-хатун та її брати Садек-ага і Горгоз29. За повідомленням Григора Акнерци, Елтіна раніше була дружи- ною Чингісхана, який на знак особливої прихильності відступив її Джур- магунові30. Після того, як близько 1242 р. Джурмагуна розбив параліч, Елті- на деякий час навіть правила замість нього31. Незважаючи на загальну антипатію до монголів, Кiракос Гандзакеци зазначив, що “зовсім не всі воїни татарські були ворогами хреста і Церкви, навпаки, [чимало з них] їх дуже шанували, підносили подарунки, оскільки не мали до них ані ненависті, ані відрази”. На доказ історик навів такий випадок. Один з монгольських воєначальників – Анагурак-ноін наказав 23 Рашид ад-Дин. Сборник летописей. – С. 129–130. 24 ‘Alā at-Dīn ‘Atā Malik Juvaynī. Genghis Khan. – P. 265–266. 25 Рашид ад-Дин. Сборник летописей. – C. 80. Див. також: ‘Alā at-Dīn ‘Atā Malik Juvaynī. Genghis Khan. – P. 563. 26 Рашид ад-Дин. Сборник летописей. – Москва; Ленинград, 1946. – Т. 3. – С. 18. 27 Киракос Гандзакеци. История Ар- мении. – С. 230. Див. також: Grousset R. L’Empire des steppes. – Paris, 1939. – P. 430. 28 Jackson P. The Mongols and the West… – P. 175. 29 Киракос Гандзакеци. История Арме- нии. – С. 182. 30 История монголов инока Магакии. ХIII в. / Пер. и объясн. К. П. Патканова. – Санкт-Петербург, 1871. – С. 11. 31 Див.: Jackson P. Čormāgūn // Ency- clopædia Iranica / Ed. by Ehsan Yarshat- er. – London; New York, 1997. – Vol. 6, Fasc. 3. – Р. 274. Див. також: May T. Chor- maqan Noyan: The First Mongol Military Governor in the Middle East. 1996 (http:// faculty.northgeorgia.edu/TMMay/Chor- maqan_thesis.pdf). 183ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… впорядкувати та освятити церкву біля могили апостола Тадея, поруч з якою був заснований монастир. Анагурак “проклав дорогу на всі сторони, щоб богомольці могли без страху проходити через його стан, суворо нака- зав не турбувати і не утискати нікого з тих, хто побажає приходити сюди [на прощу], і сам охоче схилявся до них. Багато хто з татар приходили туди і хрестили синів і доньок своїх...”32. Є відомості про те, що не тільки Сартак, а й його батько Батий був при- хильним до християнства і навіть сам міг бути християнином, хоча уникав відкрито визнавати це. Перський автор Вассаф, сучасник Рашид ад-Діна, з незадоволенням повідомляє, що Батий “був віри християнської, а хрис- тиянство це огидно здоровому глузду, але [в нього] не було прихильності до жодного з релігійних віросповідань і вчень, і він був противником не- терпимості та хвастощів”33. За відгуком Джувейні, Батий “був царем, що не схилявся ні до якої віри або релігії: він визнавав лише віру в Бога і не був сліпо відданий якій-небудь сектi або вченню”34. Чутки про схиляння монголів до християнства поширювалися не тільки на християнському Сході. Від часів П’ятого хрестового походу вони стали проникати на Захід і досягли Апостольського престолу. Ці чутки ширилися разом з легендою про царя-пресвітера Іоана, з чиєю донькою одружився один із монгольських правителів, після чого монголи самі по- чали сповідувати Христа35. Гадане християнство монголів породило надію, що в особі цих гріз- них кочівників європейські хрестоносці можуть сподіватися на союзника у звільненні Святої землі від мусульман. Можливість такого союзу стала особливо актуальною після того, як 15 липня 1244 р. упав Єрусалим, загар- баний і зруйнований залишками військ розбитого монголами хорезмшаха Джелал ад-Діна Манкбурни, покликаними султаном Єгипту ас-Саліхом Айюбом. Втрата Єрусалима поставила католицький Захід перед необхід- ністю нового хрестового походу до Святої землi36. Ліонський церковний собор, скликаний з ініціативи Інокентія IV у червні–липні 1245 р., з приводу монгольської небезпеки для Європи при- йняв вельми неоднозначну ухвалу. У декреті “Про тартар” визнавалося, що останні становлять загрозу для всього християнського світу, проте щодо боротьби з ними собор пропонував лише попереджувальні заходи: 32 Киракос Гандзакеци. История Арме- нии. – С. 193. 33 Сборник материалов... – С. 84. Ва- сілій Бартольд вважав, що в цьому повiдомленнi об’єднано образи Батия й Сартака: Бартольд В. В. Батый (из “Энци- клопедии ислама”) // Бартольд В. В. Рабо- ты по истории и филологии тюркских и монгольских народов. – Москва, 2002. – С. 499. 34 ‘Alā at-Dīn ‘Atā Malik Juvaynī. Genghis Khan. – Р. 267. 35 Див.: Beckingham Ch. Prester John, the Mongols and the Ten Lost Tribes. – Alder- shot, 1996; Baum W. Die Verwandlungen des Mythos vom Reich des Priesterkönigs Johannes. – Klagenfurt, 1999. 36 Див.: Purcell M. Papal Crusading Pol- icy. The Chief Instruments of Papal Crusa- ding Policy and Crusade to the Holy Land from the Final Loss of Jerusalem to the Fall of Acre 1244–1291. – Leiden, 1975. – P. 88– 92; Jackson P. The Crusade Against the Mon- gols (1241) // Journal of Ecclesiastical His- tory. – 1991. – Nr. 42. – P. 1–18. 184 МАЙОРОВ Олександр “Тому, за рішенням святого собору ми радимо, просимо, наказуємо і щиро повелiваємо всім вам, наскільки можливо, уважно стежити за маршрутом і шляхами, якими цей народ (татари – О. М.) може увійти у ваші землі, зво- дячи рови, стіни й інші укріплення, щоб тримати їх (татар – О. М.) у страху і щоб їх похід до вас не був легким. Відомості про їх прибуття мають бути попередньо надані Апостольському престолу. Так ми зможемо надати до- помогу всім вірним нам, а ви зможете отримати захист від набігів цього народу”. Від імені собору папа закликав робити грошові внески “пропо- рційно усіма християнськими країнами”, обіцяючи натомість “відсилати подібні листи всім християнам, через землі яких цей народ (татари – О. М.) може здiйснити свій набіг”37. Головну ставку у відносинах з монголами Папська курія зробила на вста- новлення безпосередніх дипломатичних контактів, а також проведення місі- онерської діяльності. З цією метою у березні 1245 р., ще до відкриття Ліон- ського собору, Інокентій IV відрядив на Схід чотирьох емісарів: домініканців Андре з Лонжюмо і Асцеліна, а також францисканців Лоренцо Португаль- ського і Джованні дель Плано Карпіні. Шлях останнього лежав через руські землі, де він мав заодно обговорити питання про возз’єднання Церков38. До таких рішучих дій Інокентія IV, ймовірно, спонукали також чут- ки про те, що його головний супротивник у Європі німецький імпера- тор Фрідріх II уже веде якісь переговори з монголами. За свідченням цистерцiанського хроніста Альбріка з монастиря Трьох Джерел (†близько 1252), ще напередодні монгольського вторгнення до Європи, влітку 1237 р. імператор отримав листа від якогось “короля тартар” з вимогою покірності. У відповідь Фрідріх з іронією казав, що, як добрий знавець птахів, готовий стати його сокольничим39. Мабуть, німецький імператор мав контакти з монголами та, можли- во, навіть уклав з ними таємну угоду. Чутки про це ширилися по всій Єв- ропі і досягли Англії, вони турбували папу, про що під 1241 р. повідомляє у Великiй хроніці Матвій Паризький40. Після того, як Ліонський собор на вимогу Iнокентiя IV оголосив про позбавлення Фрiдрiха влади, небез- пека його альянсу з татарами ще більше зросла. Під 1247 р. Матвiй Па- ризький записав, що “багато розсудливих мужів” всерйоз побоювалися, 37 First Council of Lyons (1245). On the Tartars // Decrees of the Ecumenical Coun- cils. – Washington, 1990. – Vol. I (Nicaea I – Lateran V) / Ed. N. P. Tanner. – P. 581 (http:// www.piar.hu/councils/ecum13.htm). 38 Див.: Klopprogge A. Ursprung und Auspragung des abendlandischen Mongo- lenbildes im 13. Jahrhundert. Ein Versuch zur Ideengeschichte des Mittelalters. – Wi- esbaden, 1993. – S. 195–198. 39 “Rex Tartarorum imperatori Fred- erico scripsit mandans, ut sibi in hoc con- suleret, quatinus officium aliquod in sua curia eligeret et de se terram teneret. Ad quod imperator respondisse fertur, quod satis scit de avibus et bene erit falconarius”: Chronica Alberici monachi Trium fontium / Ed. P. Scheffer-Boichorst // Monumenta Germaniae Historica. Scriptores (далі – MGHS). – Hannoverae, 1874. – T. 23. – P. 943. 40 Matthaei Parisiensis, monachi Sancti Al- bani. Chronica majora / Ed. by H. R. Luard, 7 vols. – London, 1878. – Vol. 4: 1240–1247. – P. 119. Див. також: Ex Chronicis Maioribus Mathei Parisiensis / Ed. R. Paili et F. Li- ebermann // MGHS. – Hannоverae, 1888. – T. 28. – P. 213, 292. 185ЛИСТ РИМСЬКОГО ПАПИ ІНОКЕНТIЯ IV ЗОЛОТООРДИНСЬКОМУ ХАНОВI… як би “засмучений і надмірно розгніваний імператор не зрікся істинної віри, або не закликав часом на допомогу татар з Русі чи султана Вавілонії, з яким мав дружбу”41. Пік дипломатичної активності Римської курії у відносинах з монгола- ми припадає на 1253–1254 рр., чому, безсумнівно, сприяли звiстки про на- вернення хана Сартака, що досягли Заходу. У відповідь на повідомлення короля Людовика IX про поширен- ня християнства серед татар, 20 лютого 1253 р. Інокентій IV видав буллу “Athleta Christi precipuus”, у якій надав своєму легатовi на Сході Одо з Ша- тору право висвячувати на єпископів деяких домініканців і францисканців, скерованих до татар для місіонерської діяльності. Папа також дозволяв зня- ти церковні обмеження на кількість шлюбів і відмовитися від дотримання постів доти, поки новонавернені не утвердяться належно у вірі42. Крім того, Інокентій IV кілька разів безпосередньо звертався до віді- сланих на схід місіонерiв. 23 липня 1253 р. датовано дві булли “Cum hora undecima”, адресовані монахам орденів францисканців і домініканців, “що відправилися в землі сарацинів язичників, греків, куманів, угорців Великої Угорщини, до християн, захоплених тартарами чи інших невірних народів Сходу” із закликом проповідувати слово Боже “в тих землях, де ще немає проводу Апостольського престолу”43. У середині – другій половині XIII ст. подібні послання папи неодно- разово розсилали з відрядженням на Схід католицькими місіонерами, які виконували також різні дипломатичні доручення Риму44. Назва булл “Cum hora undecima” (“Об одинадцятій годині”) відсилає до євангельської при- тчі: місіонери порівнюються з працівниками, запрошеними обробляти виноградник (Богом для Церкви) найпізніше, в одинадцятій годині, проте винагородженими сповна, нарівні з іншими45. 41 Matthaeі Parisiensis, monachi Sancti Albani. Сhronica Мajora. – P. 635. Див. та- кож: Strakosch-Grassmann G. Der Einfall der Mongolen in Mitteleuropa in den Jahren 1241 und 1242. – Innsbruck, 1893. – S. 115 f. 42 Regesta Pontificum Romanorum… – T. 2. – P. 1225. – Nr. 14886. Повний текст документа див.: Bullarium ordinis fratrum Praedicatorum / Ed. T.-B. A. Ripoll. – Ro- mae, 1729. – T. 1. – P. 226. – Nr. 291; Bul- larium Franciscanum romanorum pontifi- cum constitutiones, epistolas ac diplomata continens… / Ed. J. H. Sbaralea. – Romae, 1759. – T. 1. – P. 651. – Nr. 468. 43 “Fratribus de ordine Minorum in ter- ras Sarracenorum paganorum, Graecorum, Cumanorum, … Ungarorum maioris Un- gariae, christianorum captivorum apud Tartaros aliarumque infidelium nationum Orientis proficiscentibus concedit, ut in ter- ris quae adhuc sedis apostolicae magisterio non intendunt, proponere verbum Dei et constitutis ibidem in verbis, officio et cibo ac in aliis secure communicare et ipsos ad unitatem christianae fidei cupientes reci- pere, baptizare et aggregare filiis ecclesiae valeant etc.”: Regesta Pontificum Romano- rum… – P. 1240. – Nr. 15065–15066. 44 Richard J. La papaité et les missions d’Orient au Moyen Age (XIII–XV siécles). – Rome, 1977. – P. 139; Münkler M. Erfah- rung des Fremden: Die Beschreibung Os- tasiens in den Augenzeugenberichten des 13. und 14. Jahrhunderts. – Berlin, 2000. – S. 71–72. 45 Див.: Jotischky A. The Mendicants as missionaries and travellers in the Near East in the thirteenth and fourteenth centuries // Eastward Bound: Travel and Travellers, 1050–1550 / Ed. by R. Allen. – Manchester, 2004. – P. 88–106. 186 МАЙОРОВ Олександр Місіонери, відіслані на Схід у 1253–1254 рр., підтримували зв’язок з Апостольським престолом. Про це свідчать булли від 16 і 26 лютого 1254 р. У першiй папа закликає турецького султана до прийняття істинної віри і реко- мендує йому домініканців, висланих проповідувати слово Боже в турецьких та інших землях46. У другiй папа звертається до архиєпископiв, єпископiв і абатiв Грузії, аби вони надавали всіляку допомогу братам, що вирушили до татар, і, якщо буде потрібно, перепровадили їх до місця призначення47. Більшу кількість папських посольств підтверджує Вільгельм де Ру- брук. Він зустрів одного з посланців, домініканця Бернарда з Каталонії, взимку 1254–1255 рр. у Нахічевані на зворотному шляху з Монголії. До того часу Бернард уже “навчився дещо по-татарськи і їхав з одним братом із Угорщини в Тавріс до Аргона, бажаючи домогтися проїзду до Сартака”48. Далі, у вірменському місті Айнi в день Стрітення (2 лютого 1255 р.) Віль- гельм зустрів ще п’ятьох домініканців, що мали папські грамоти до ханiв Сартака, Менгу і Бурі49. Безпосереднім результатом дипломатичних зусиль Риму в 1253– 1254 рр. було посольство Сартака до папи Інокентія IV із сенсацiйним повiдомленням про навернення хана до християнства та його згоду визна- ти духовну зверхнiсть римського понтифiка, наслiдком чого стало наведене привiтальне послання папи золотоординському хановi, текст якого зберiгся у ватиканському архiвi. Санкт-Петербурзький державний університет 46 Les registres d’Innocent IV (1243– 1254). – T. 3. – Nr. 7780. 47 Ibidem. – Nr. 7781. 48 Гильом де Рубрук. Путешествие в вос- точные страны. – С. 189–190. 49 Там же. – С. 191.

Схожі ресурси