Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року

Запропоновано аналіз латинських джерел XV століття (“Австрійської хроніки” Томас Ебендорфера, “Світової хроніки” ченця Альберта і “Австрійської хроніки” Вейта Арнпека), в яких збереглися згадки про участь князя Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 р. між чеським королем Пшемислом-Оттокаром...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Паршин, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Назва видання:	Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178964
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року / І. Паршин // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178964
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789642021-03-26T01:26:38Z Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року Паршин, І. Запропоновано аналіз латинських джерел XV століття (“Австрійської хроніки” Томас Ебендорфера, “Світової хроніки” ченця Альберта і “Австрійської хроніки” Вейта Арнпека), в яких збереглися згадки про участь князя Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 р. між чеським королем Пшемислом-Оттокаром II та імператором Священної Римської імперії Рудольфом I Ґабсбурґом. This article presents the analysis of latin sources of XV century (“The Austrian chronicle” by Thomas Ebendorfer, “The World Chronicle” by monk Albert and “The Austrian Chronicle” by Veit Arnpeck). All these chronicles mention that Lev Danilovych, called as “rex Rusciae”, took part in the great battle near Durnkrut in 1278 between Ottokar II of Bohemia and Rudolf I Habsburg, the founder of Habsburg’s dynasty. All investigated sources indicate Lev Danilovych to be in the troops of Bohemian king. These testimonies are very important to understanding of diplomacy of Galician duke in the last quarter of XIII century. 2012 Article Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року / І. Паршин // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178964 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Запропоновано аналіз латинських джерел XV століття (“Австрійської хроніки” Томас Ебендорфера, “Світової хроніки” ченця Альберта і “Австрійської хроніки” Вейта Арнпека), в яких збереглися згадки про участь князя Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 р. між чеським королем Пшемислом-Оттокаром II та імператором Священної Римської імперії Рудольфом I Ґабсбурґом.
format	Article
author	Паршин, І.
spellingShingle	Паршин, І. Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року Княжа доба: історія і культура
author_facet	Паршин, І.
author_sort	Паршин, І.
title	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року
title_short	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року
title_full	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року
title_fullStr	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року
title_full_unstemmed	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року
title_sort	участь лева даниловича у битві при дюрнкруті 1278 року
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2012
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178964
citation_txt	Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року / І. Паршин // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 187-192. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT paršiní učastʹlevadanilovičaubitvípridûrnkrutí1278roku
first_indexed	2025-07-15T17:39:21Z
last_indexed	2025-07-15T17:39:21Z
_version_	1837736148623949824
fulltext	Ілля ПАРШИН Участь Лева ДаниЛовича У битві при ДюрнкрУті 1278 рокУ (на підставі латиномовних джерел XV століття) Історія галицько-волинських земель другої половини XIII ст. й досі не- рідко виявляється справжнім полем таємниць та загадок. Джерельна база цього періоду достатньо обмежена, до того ж, навіть ті матеріали, які збере- глися і дійшли до нас, потребують ґрунтовнішого дослідження, адже несуть чимало суб’єктивних оцінок і не завжди викладають реальний перебіг подій. Зважаючи на це, мабуть, однією з найбільше недооцінених постатей княжого середовища останньої третини ХІІІ ст. є Лев Данилович (1225- 1228–1299-1301). Визначний політик та полководець, він з незнаних нам при- чин не подбав про власного літописця, тому усі літописні відомості про нього збереглися тільки у викладі волинських редакторів, налаштованих відверто вороже щодо князя. Тому історикам варто, зокрема, звернути ува- гу до свідчень зарубіжних латиномовних хронік, які дають змогу поповни- ти певними важливими штрихами його портрет. Діяльність Лева Даниловича досліджена лише фрагментарно1, до того ж, чимало з порушених проблем і досі залишаються дискусійними. 1 Грушевський М. Чи маємо автентичні грамоти князя Лева? // Записки Науко- вого товариства імені Шевченка. – 1902. – Т. 45. – С. 1–22; Линниченко И. А. Грамоты галицкого князя Льва и значение подлож- ных документов как исторического ис- точника // Известия Отделения русского языка и словесности. – Санкт-Петербург, 1904. – Т. 9, кн. 1. – С. 80–102; Генсьор- ський А. І. З коментарів до Галицько-во- линського літопису (волинсько-галицькі грамоти ХІІІ ст.) // Історичні джерела та їх використання. – Київ, 1964. – Т. 4. – С. 171–184; Маркевич О. Невідома гра- мота князя Льва Даниловича // Архіви України. – 1968. – № 5. – С. 23–29; Купчин- ський О. А. Дослідження та публікації грамот Галицько-Волинського князівства у XVIII ст. // Київська Русь: Культура, тра- диції. – Київ, 1982. – С. 129–149; Войто- вич Л. Удільні князівства Рюриковичів та Гедиміновичів ХІІ–XVI ст. – Львів, 1996. – С. 89–97; Його ж. Де була столиця Лева Да- ниловича (Джерелознавчий аспект про- блеми) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Київ; Львів, 2004. – Т. 1. – С. 712–720; Його ж. Військове мис- тецтво Галицько-Волинської держави: князь Лев Данилович // Вісник Національ- ного університету “Львівська політехні- ка”. – 2004. – № 502: Держава та армія. –С. 13–18; Його ж. Штрихи до портрета князя Лева Даниловича // Україна в Централь- но-Східній Європі (до кінця XVIII ст.). – Київ, 2005. – Вип. 5. – С. 143–156 (передрук: Його ж. Галицько-волинські етюди. – Біла Церква, 2011. – С. 289–300); Мицько І. Де ж могила князя Лева? // Старосамбір- щина. – Старий Самбір, 2002. – Т. 2. – 188 ПАРШИН Ілля Особливо ж докладного висвітлення потребуватимуть ті питання, які три- валий час залишалися поза увагою істориків. Однією з таких найважливіших проблем, на нашу думку, є можлива участь князя Лева у битві при Дюрнкруті 1278 року (чеська назва – битва на Моравському полі), y якій імператор Священної Римської імперії Рудольф І Ґабсбурґ (1218–1291) розгромив війська чеського короля Пшемисла-Оттока- ра ІІ (1233–1278) та оволодів Австрією2, майбутнім центром великої східно- європейської імперії. Безперечно, така важлива подія отримала належне відображення в історіографії3. Зауважимо, що численні згадки про князя Лева в європейських хроніках не пройшли повз увагу дослідників4. Однак ця тема потребує подальшого докладного вивчення, втім і ґрунтовного аналізу джерельної бази. На участь князя Лева у битві вказують одразу декілька латиномовних хронік XV ст. Пізній час написання, однак, не свідчить про малу поінфор- мованість – їх автори скористалися викладами попередніх хроністів, тексти яких до нас не дійшли, тому їхні праці можна вважати цінними та важли- вими свідченнями. Одне з таких джерел – “Хроніка Австрії” Томаса Ебендорфера (1388–1464), яку впровадив до наукового обігу Єронім Пеж ще в 1725 р.5 (перевидана в ХХ ст. за редакцією австрійського джерелознавця Альфонса Лотскі6). На сто- рінках цієї книги зберігся наступний опис війська Пшемисла-Оттокара ІІ: “Quibus sic ordinatis rumores personuerunt regem Otthakarum iam Tyam fluvium vadasse cum suis auxiliariis, qui fuere rex [Bohemie] Wentzeslaus avunculus eius et rex Apulie, duces Glogovie, Hainricus Wratislaviensis, С. 46–48; Dąbrowski D. Rodowód Romanowi- czów książąt halicko-wołyńskiсh. – Poznań; Wroclaw, 2002. – S. 101–114; Idem. O zgonie Daniela Romanowicza і jego następstwaсh dla Rusi Halicko-Wołyńskiej // Україна: культурна спадщина, національна сві- домість, державність. Збірник наукових праць. – Львів, 2011. – Вип. 20: Actes tes- tantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича / Відпов. редактор Микола Литвин. – С. 289–305. 2 Воцелка К. История Австрии. Куль- тура, общество, политика / Пер. с нем. В. А. Брун-Цеховского, О. И. Величко, В. Н. Ковалева. – Москва, 2007. – С. 75. 3 Šusta J. České dějiny. Soumrak Přemys- lovců a jejich dědictví. – Praha, 1935. – Vol. 2, P. 1; Žemlička J. Století posledních Přemys- lovců. – Praha, 1998; Dopsch H., Brunner K., Weltin M. Österreichische Geschichte 1122– 1278. Die Länder und das Reich: der Ostal- penraum im Hochmittelalter. – Wien, 1999; Kofránková V. 26. 8. 1278. Moravské pole. Po- slední boj zlatého krále. – Praha, 2006. 4 Див.: Dąbrowski D. Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi w latah 1263–1299-1300 // Галичина та Во- линь у добу середньовіччя. Історичні та культурологічні студії. – Львів, 2001. – Т. 3. До 800-річчя з дня народження Дани- ла Галицького. – С. 42–69; Mika N. Walka o spadek po Babenbergach 1246–1278. – Racibórz, 2008; Войтович Л. В. Лев Дани- лович и загадки “австрийского узла” (1272–1278) // Rossica Antiqua. – 2011. – № 2. – С. 120–139. 5 Thomae Ebendorfferi de Haselbach. Chroni- con Austriacarum Libris V comprehensum ab ejusdem gentis origine ad annum usque MCCCCLXIII / R. D. P. Hieronymus Pez // Scriptores Rerum Austriacarum veteres ac genuine. – Lipsiae, 1725. – T. 2. – Col. 682– 987. 6 Ebendorfer T. Chronica Austriae / Ed. A. Lhotsky // Monumenta Germanie His- torica. Scriptores rerum Germanicarum. Nova series (далі – MGH. SS rer. Germ. N.S.). – Berlin; Zürich, 1967. – T. 13. 189Участь Лева ДаниЛовича У битві при ДюрнкрУті 1278 рокУ Casimirus de Polonia, dux de Caleis, de Syras, de Pomerania, Theodoricus comes de Missna, rex Leo de Russia ipsius cognatus”7. Попри деякі недокладності у відтворенні подій, констатуємо, однак, що звістку про участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті залишила одна з найосвіченіших постатей XV ст. Томас Ебендорфер народився 10 серпня 1388 року у Ґасельбаху. Дитин- ство та юні роки майбутнього хроніста малодосліджені, однак відомо, що в 1408 р. він вступив до Віденського університету, де після чотирьох років навчання отримав ступінь магістра вільних мистецтв й залишився на ви- кладацькій посаді, читаючи лекції з філософії та латини. Паралельно з ви- кладанням, у 1419 р. Т. Ебендорфер був зарахований на богословський фа- культет. Через два роки навчання він прийняв сан священика, а ще через сім здобув ступінь доктора теології, невдовзі обійнявши посаду професора бо- гословського факультету. Його обирали ректором, він також репрезентував свій навчальний заклад на церковному соборі у Базелі (1432–1435). Цивільна кар’єра Т. Ебендорфера на початках теж була вельми успішною. Як парла- ментар імператора Фрідріха ІІІ (1415–1493) він побував у численних поїздках, проте через деякий час втратив прихильність монарха й потрапив в опалу8. Не викликає сумнівів, що Т. Ебендорфер мав доступ до архівних та бі- бліотечних матеріалів, тому повідомлення про події навколо битви 1278 р. та участі в ній князя Лева є цілком достовірною звісткою, можливо, запо- зиченою з раніших хронік. Аналіз джерельної бази “Хроніки Австрії” по- казав, що використано9 майже всі відомі нам твори, де у військах чеського короля згадують князя Лева10. На особливу увагу заслуговує також інше джерело XV ст. – “Всесвітня хроніка” монаха Альберта11. Як і в Т. Ебендорфера, тут теж зустрічається згадка про Лева Даниловича, “короля Русі” в армії Пшемисла-Оттокара ІІ: “Ottakarus procedit contra Austriam in manu forti. Cui auxilio fuerunt rex Wenceslaus, avunculus suus, et duces Oppullensis et Glogaw, Slesie 7 Ibidem. – P. 146. “Отже, цими крика- ми в один голос вітали короля Оттокара, що вже річку Тію вбрід перейшов із со- юзниками своїми, якими були король [Богемії] Вацлав, його дядько, та король Апулії, князі Глоговії, Генріх Вроцлав- ський, Казимир з Польщі, князь з Калі- шу, з Сєрадза, з Померанії, Теодоріх, що прибув з Майсена, король Лев з Русі – найрідніший” (переклад – І. П.). Цей текст потребує декількох коментарів. Під Тією, правдоподібно, мається на увазі річка Тая, притока Морави. На думку ре- дакторів тексту, згадка про “короля Вац- лава” є неправдивою (див.: Ebendorfer T. Chronica… – Р. 146.) й насправді йдеться про Болеслава ІІ (1220–1225–1278), князя лєґніцького (міста Лєґніца, тепер на те- риторії Польщі). Можливо, юний принц і майбутній король Вацлав ІІ (1271–1305) під час походу теж був при батькові. Під “королем Апулії” варто розуміти ополь- ського князя Владислава (†1281). Марк- графа майсенського звали Дитріхом (†1285). 8 Lhotsky A. Leben und werke // Ebendor- fer T. Chronica… – S. 1–23. 9 Ejusdem. Die quellen der “Chronica Au- striae” // MGH. SS rer. Germ. N. S. – T. 13. – S. 24–59. 10 Докладніше див.: Войтович Л. В. Лев Данилович... – С. 133–134. 11 Die Weltchronik des Mönchs Albert 1273-1277–1454-1456 / Ed. R. Sprandel // MGH. SS rer. Germ. N. S. – München, 1994. – T. 17. 190 ПАРШИН Ілля et Wratislavie, de Palan, de Kaleys, de Syras, de Pomerania, omnes duces, comes Didericus de Myssna, Leo rex Ruscie, dux Saxonie, Magdeburgensis, Mersburgensis episcopi”12. Автором цієї хроніки, написаної упродовж 1426–1454 рр., вважають но- таря Альберта Штутена, відомості про якого дуже обмежені. Збереглися свідчення, що він навчався у Кельнському університеті, опановуючи рим- ське право. Через деякий час, очевидно, отримавши богословську освіту, Альберт став ченцем-цистеріанцем у монастирі в Здар-над-Сазавою, що у сучасній Чехії. Як віднотував Кельнський пом’яник, він помер у 1456 р.13, хоча в монастирі зберігся запис, згідно з яким “брат Альберт” покинув цей світ у 1458 р.14 Джерельна база хроніки А. Штутена ґрунтовна15. Відзначимо, що ци- тований фрагмент майже дослівно співпадає зі свідченнями німецькомов- ної хроніки Леопольда Штайнрейтера, яка прямо вказує на участь князя Лева у битві при Дюрнкруті16. Можливо, саме з цього джерела й почерпнув відомості Альберт, хоча є і деякі розбіжності. Зокрема, в німецькомовній хроніці не згадується про присутність саксонського князя. Як відзначив у коментарі Рудольф Шпрандель, згадка про нього може доповнити існуючі уявлення про битву при Дюрнкруті17. Важливі свідчення подає також баварський історик Вейт Арнпек (1430- 1440–1496) у своїй “Хроніка Австрії”, яку вперше опублікував Ж. Пеж18. На сторінках цього джерела про битву 1278 р. сказано: “Accersitis autem Regni Primoribus, collectisque novis copiis deterris suis, scilicet Bohemia et Moravia, et etiam de aliis terries, Polonia, Pomerania, Slesia, Lusatia, Saxonia et Missna, cum Duce de Glokau, Duce Bransianiae, Duce Poloniae, Duce de Kaleis, de Syras, et de Pomerania, Comite Missnae, Rege Rusiae et c.”19. 12 Die Weltchronik… – P. 179. “Оттокар просувається вперед проти Австрії у силі великій. Його союзниками були король Вацлав, дядько, князі опольський та гло- говський, сілезький та вроцлавський, з Польщі, з Каліша, з Сєрадзу, з Помера- нії, всі князі, граф Дитріх з Майсена, Лев, король Русі, князь Саксонії, єпископи маґдебурзький та мерзебурзький” (пере- клад – І. П.). Згадка про “короля Вацла- ва” свідчить на користь того, що хроніст користувався тими ж джерелами, що й Т. Ебендорфер. 13 Engels O. Albert von Siegburg oder Al- bert Stuten? Beobachtungen zu einer Welt- chronik des 15 Jahrhundrets // Studien zum 15. Jahrhundrt: Festschrift für Erich Meu- ten / Hrsg. von J. Helmrath und H. Müller in Zusammenarbeit mit H. Wolff. – Mün- chen, 1994. – Bd. 1. – S. 763–780. 14 Sprandel R. Einleitung // MGH. SS rer. Germ. N. S. – T. 17. – P. 13. 15 Ibidem. – P. 18–24. 16 Österreichische chronik von den 95 Herrschaften / Ed. J. Seemüller // Monu- menta Germaniae Historica. – Hannoverae et Lipsae, 1909. – T. 6. – P. 133. 17 Див.: Die Weltchronik… – P. 179. 18 Viti Arnpecii Chronicon Austriac- arum / R. D. P. Hieronymus Pez // Scriptores Rerum Austriacarum veteres ac genuine. – Lipsiae, 1721. – T. 1. – Col. 1174–1295. 19 Ibidem. – Col. 1226–1227. “Скликали ж кращих людей королівства і зібрали нові війська своїх земель, а саме Богемії та Моравії, та навіть із земель чужинських: Польщі, Померанії, Сілезії, Лузатії, Сак- сонії та Майсену з князем з Глогова, князем Брансіанії (Bransianiae), князем Польщі, князем з Каліша, з Серадзу та з Померанії, графом Майсену, королем Русі та іншими” (переклад – І. П.). Під 191Участь Лева ДаниЛовича У битві при ДюрнкрУті 1278 рокУ Лузатією мається на увазі область розсе- лення лужицьких сербів, що нині входить до складу Саксонії. Bransiania – очевидно, утворенння від німецького Breslau (лат.: Wratislavia), тобто йдеться про правите- ля нинішнього міста Вроцлав у Польщі. 20 Dicker S. Landesbewusstsein und zeitge- schehen. Studien zur bayerischen Chronistik des 15 Jahrhunderts. – Köln; Weimar; Wien, 2009. – S. 134. 21 Ibidem. – S. 150–152. 22 Viti Arnpecii Chronicon... – Col. 1225– 1228; Ebendorfer T. Chronica... – P. 146–150; Die Weltchronik... – P. 178–183. 23 Флоровский А. В. Чехи и восточные славяне. Очерки по истории чешско- русских отношений (Х–ХІІІ вв.). – Praha, 1935. – Т. 1. – С. 252–255; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 300–301. 24 Див.: Войтович Л. В. Лев Данило- вич... – С. 135. 25 Dąbrowski D. Stosunki polityczne… – S. 44–50. Одразу привертає увагу, що з невідомих причин баварський хроніст не назвав “короля Русі” за іменем, хоча сумніватися, що йдеться про Лева Да- ниловича, не доводиться. Зауважимо: автор взагалі не вказав імені жодного союзника чеського короля. Життя та діяльність В. Арнпека малодосліджені, а більшість по- дробиць його біографії відомі на основі його ж власних свідчень, збе- режених у творах. Хроніст народився у 1430-х роках. Після початкової освіти, здобутої в Амберзі, Вент з 1454 до 1457 р. навчався у Віденському університеті. Через декілька років він отримав посаду капелана, тому міг навчатися на богословському факультеті. Додаткових даних про його освіту не виявлено; не більше відомо й про суспільну діяльність, хоча є свідчення, що хроніст працював у Бамберзі та Реґенсбурзі. Згідно з не- крологом, він помер у 1496 р.20 Пишучи свою хроніку, В. Арнпек користав з праць попередників21. Як і в брата Альберта, важливе місце серед них посідає згаданий історичний твір Л. Штайнрейтера, з якого могли бути почерпнуті відомості про склад війська Пшемисла-Оттокара ІІ. Проте цілком вірогідно, що інформація взята і з інших джерел. Адже згадки про участь лужичан у битві, наскільки відомо, в доступних нині хроніках немає. Отже, хроністи XV ст. засвідчили участь Лева Даниловича в битві при Дюрнкруті. У їх повідомленнях є чимало спільного. Зокрема, те, що князь згадується винятково в переліку союзників чеського монарха. Немає жод- них відомостей про руські війська на полі бою22, що неминуче породжує дискусію, чи справді Лев міг брати участь у битві. Так, Антоній Флоровський, а слідом за ним і Володимир Пашуто за- перечили можливість підтримки чеського короля галицьким князем, вважаючи що той виступив на боці імператора23. Їх твердження, однак, спростовані24. Докази зближення галицького та чеського дворів навів Даріуш Домб- ровський. На думку польського дослідника, князь Лев приєднався до со- юзу Пшемисла-Оттокара ІІ і краківського князя Болеслава Сором’язливого (1226–1279). Чеський монарх був зацікавлений у союзі з Даниловичами – адже саме через землі Галичини можна було встановити дипломатичні контакти з монголами25. Водночас історик вважає малоймовірною безпосе- редню участь Лева у самій битві, принаймні, на його думку, це твердження 192 ПАРШИН Ілля потребує подальшого дослідження26. Схожу позицію з цього питання за- ймають й інші польські автори27. Леонтій Войтович, дослідивши перебіг дипломатичної боротьби за ав- стрійську спадщину в 1270-х роках, відзначив, що хроністам не було потре- би вигадувати союз чеського короля і руського князя, до того ж, називаючи останнього на ім’я28. Отже, князь дійсно перейшов на сторону Пшемисла- Оттокара ІІ у його війні з імператором Священної Римської імперії. На нашу думку, Лев Данилович, враховуючи численні свідчення лати- номовних хронік, дійсно став на бік чеського короля, особливо з огляду на особисті стосунки з угорським монархом Ласло Куном (1262–1290), голо- вним союзником Рудольфа І. Однак безапеляційно стверджувати, що князь особисто брав участь у битві при Дюрнкруті 1278 р., мабуть, передчасно. Подальші дискусії із залученням нових джерельних свідчень, безперечно, наблизять істориків до вирішення цього питання. Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України 26 Ibidem. – S. 49–50, 62. 27 Włodarski B. Polska i Ruś. – Warszawa, 1966. – S. 157; Mika N. Walka... – S. 91–93. 28 Войтович Л. В. Лев Данилович... – С. 120–139.

Участь Лева Даниловича у битві при Дюрнкруті 1278 року

Репозитарії

Схожі ресурси