Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Акмаєв, А.І., Бєлозерцев, В.М., Фесенко, І.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Schlagworte:	Соціально-економічні проблеми Донбасу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17897
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств / А.І. Акмаєв, В.М. Бєлозерцев, І.А. Фесенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 9-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17897
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-178972013-02-13T02:44:36Z Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств Акмаєв, А.І. Бєлозерцев, В.М. Фесенко, І.А. Соціально-економічні проблеми Донбасу 2008 Article Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств / А.І. Акмаєв, В.М. Бєлозерцев, І.А. Фесенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 9-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17897 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу
spellingShingle	Соціально-економічні проблеми Донбасу Соціально-економічні проблеми Донбасу Акмаєв, А.І. Бєлозерцев, В.М. Фесенко, І.А. Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
format	Article
author	Акмаєв, А.І. Бєлозерцев, В.М. Фесенко, І.А.
author_facet	Акмаєв, А.І. Бєлозерцев, В.М. Фесенко, І.А.
author_sort	Акмаєв, А.І.
title	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
title_short	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
title_full	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
title_fullStr	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
title_full_unstemmed	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
title_sort	оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Соціально-економічні проблеми Донбасу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17897
citation_txt	Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств / А.І. Акмаєв, В.М. Бєлозерцев, І.А. Фесенко // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 9-14. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT akmaêvaí ocínkarealʹnoízbitkovostívugledobuvnihpídpriêmstv AT bêlozercevvm ocínkarealʹnoízbitkovostívugledobuvnihpídpriêmstv AT fesenkoía ocínkarealʹnoízbitkovostívugledobuvnihpídpriêmstv
first_indexed	2025-07-02T19:02:36Z
last_indexed	2025-07-02T19:02:36Z
_version_	1836562992953556992
fulltext	2008’4 9 Сучасний стан вугільної промисловості України, який характеризується порушенням стабільної роботи більшості шахт, зумовлює проведення процедур щодо реструктуризації галузі. Ураховуючи досвід країн За- хідної Європи, які вирішували подібні завдання щодо реформування вугільної галузі, в Україні на початку 90-х років минулого сторіччя відповідно до розроб- лених урядових програм розпочато процеси структур- ної перебудови вугільної промисловості. При цьому заходами масової інформації постійно формується в суспільстві думка відносно збитковості підприємств вугільної галузі, які є дотаційними і функціонування яких можливе лише за умови значних обсягів дотацій з боку держави за рахунок зменшення фінансування підприємств інших галузей. У зв’язку з чим вислов- люється думка про необхідність закриття шахт, які є збитковими, а відповідно й зменшення обсягів видо- бутку вугілля за рахунок збільшення його імпорту з інших країн. Процеси реструктуризації вугільної промисло- вості України, основною ознакою якої є постійне ско- рочення шахтного фонду, актуалізували питання ви- значення збитковості шахт, поділ їх на групи за відпо- відними критеріями та формування стратегічних аль- тернатив їх розвитку залежно від їх сучасного стану. Тобто розвиток і підтримку перспективних та закрит- тя тих, що віднесені до групи неперспективних і вва- жаються збитковими. У російсько-українському економічному тлумач- ному словнику «збитковість підприємства» визначаєть- ся як незадовільний фінансовий стан, погані фінан- сові результати господарської діяльності підприємства, які характеризуються тим, що з плином часу грошові надходження не компенсують витрати, не утворюєть- ся прибуток, збільшується борг [1, с. 128]. Протягом усього періоду структурних перетво- рень вітчизняної вугільної галузі в нормативних і уря- дових документах знайшли відображення чисельні підходи до поділу шахт на групи на основі викорис- тання різних критеріїв. На початковому етапі рефор- А. І. Акмаєв, доктор економічних наук, В. М. Бєлозерцев, кандидат технічних наук, І. А. Фесенко, кандидат економічних наук, Донбаський державний технічний університет, м. Алчевськ ОЦІНКА РЕАЛЬНОЇ ЗБИТКОВОСТІ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ мування вугільної промисловості відповідно до Ука- зу Президента України від 7 лютого 1996 р. № 116/96 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» всі 276 шахт були поділені на чотири групи. До пер- шої групи віднесено 76 рентабельних шахт, функціо- нування яких передбачалося за рахунок власного при- бутку. Другу групу низькорентабельних або потенцій- но рентабельних складали 105 шахт, які, на думку фахівців, мають можливість протягом одного року підвищити свій рівень рентабельності до рівня рента- бельності шахт першої групи. 75 шахтам третьої гру- пи, що за програмою підлягають закриттю в середньо- строковій перспективі, надавалася можливість, за умов надання тимчасових виробничих дотацій, покращити свої виробничі показники, продемонструвавши тим самим свою життєздатність, а 20 шахт четвертої гру- пи підлягали негайному закриттю. У процесі визначення переліку вугледобувних підприємств для надання їм державної підтримки за еко- номічними та виробничими показниками діючи підприє- мства, на яких проводяться роботи з видобування вуг- ілля, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 1999 р. № 26 «Про затвердження порядку визначення вугледобувних підприємств, яким надаєть- ся державна підтримка, та механізм її надання» пропо- нувалося поділити на чотири групи. Перша — рента- бельні, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації покриває планову собівартість виробництва товарної вугільної продукції та необхідні витрати, що здійснюються за рахунок прибутку. Друга — рента- бельні, обсяг товарної продукції яких у цінах реалізації покриває собівартість виробництва товарної вугільної продукції, а також частково витрати, що здійснюються за рахунок прибутку. Третя — збиткові, обсяг товарної вугільної продукції яких у цінах реалізації не покриває розрахункової собівартості виробництва товарної вуг- ільної продукції, але підприємства мають можливість за рахунок одержаної державної підтримки здійснити заходи щодо зменшення витрат з виробництва товарної вугільної продукції та перейти до групи рентабельних А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко 10 Економічний вісник Донбасу шахт. Четверта — такі, що не мають перспективи по- дальшого функціонування та підлягають ліквідації згідно з затвердженою програмою реструктуризації вугільної галузі. На підставі оцінки результатів діяльності підприємств, що здійснюється за економічними по- казниками та виробничим потенціалом, а також згідно з виробничо-економічними програмами, фінансови- ми планами підприємств та за результатами конкурсу бізнес-планів щодо капітальних вкладень, вугледобувні підприємства відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1733 «Про затвердження Порядку визначення та надання держав- ної підтримки вугледобувним підприємствам» шахти пропонується розподілити на три групи. Перша група — підприємства, спроможні отримувати прибуток від операційної діяльності, достатній для розширеного відтворення виробництва. Друга група — підприєм- ства, які мають значні виробничі запаси кондиційного вугілля, але неспроможні самостійно забезпечувати розширене відтворення виробництва, реконструкція яких є економічно доцільною. Третя група — підприєм- ства, які повинні бути підготовлені до ліквідації у зв’яз- ку з відпрацюванням запасів вугілля, та такі, що ма- ють кондиційні запаси вугілля, але реконструкція яких економічно недоцільна. У процесі досліджень різни- ми авторами було запропоновано безліч інших підходів щодо поділу шахт на перспективні й неперспективні, прибуткові й збиткові. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що в процесі реформування галузі були запропоно- вані різні підходи до поділу шахт на групи відповідно до яких здійснювалося закриття шахт. Згідно з роз- робленою програмою під час реструктуризації вугільної галузі було закрито більше ста збиткових і нерента- бельних шахт, але з тих 138 вугледобувних підприємств, що залишилися на теперішній час дію- чими у галузі й підпорядкованими Мінвуглепрому України, тільки 15, або 11 %, вважаються фінансово збалансованими, а інші знову віднесені до тих, що потребують дотацій і не мають можливості функціону- вати самостійно [2, с. 46]. Таким чином, можна за- значити, що закриття значної кількості вугледобувних підприємств, відповідно до розроблених програм сформованих на основі запропонованих класифікацій, не дозволило досягти цілей структурних перетворень щодо забезпечення беззбиткової роботи шахт. При цьому слід зазначити, що основою класифікацій по- ділу вугледобувних підприємств на групи й підставою для закриття шахт були фактично досягнуто показни- ки їх роботи, значення яких суттєво залежить від впли- ву факторів зовнішнього й внутрішнього середови- ща. При такому підході зазвичай збитковим вважаєть- ся підприємство, яке не має прибутків від результатів своєї діяльності. Проте найбільш доцільним є поділ шахт на групи на основі їх інноваційного потенціалу, а до неперспективних, згідно з логікою, слід відносити тільки ті шахти, реалізація інноваційного потенціалу яких на основі існуючих на теперішній час усіх досяг- нень науково-технічного прогресу не може забезпе- чити їх ефективну роботу. Усі інші шахти, які мають інноваційний потенціал і які мають можливість його реалізувати, можна відне- сти до перспективних. При цьому адаптованими до існуючих умов господарювання можна вважати ті шахти, рентабельність діяльності яких після реалізації інноваційного потенціалу буде не нижче рентабельності альтернативних інвестувань у національній економіці. Приймаючи рішення щодо закриття неперспек- тивних вугледобувних підприємств, слід зазначити, що всі підприємства національної економіки, незалежно від форм власності, маючи юридичну незалежність, зв’язані системними економічними відносинами з іншими підприємствами національної економіки. Так, наприклад, вугледобувні підприємства зв’язані з по- стачальниками матеріалів, які споживаються в процесі видобутку вугілля. Крім того, можна відмітити сис- темні зв’язки з підприємствами, які виробляють гірни- чу техніку, здійснюють підготовку нових горизонтів, забезпечують підготовку кадрів тощо. Усі підприємства, що функціонують у націо- нальній економіці, сплачують податки в державний і місцевий бюджети, здійснюють платежі в цільові фон- ди. І якщо в цій системі зупинити роботу якогось кон- кретного вугледобувного підприємства, то виникне зниження обсягів виробництва на багатьох підприємст- вах національної економіки, а отже, і зменшення всіх видів платежів у бюджети й цільові фонди. Тому най- частіше при закритті вугледобувного підприємства з метою зниження державних дотацій національна еко- номіка несе набагато більші втрати, які не врахову- ються існуючими методами аналізу та оцінки. У зв’язку з цим при оцінці фактичної ефектив- ності роботи шахт пропонується виділити такі граничні індикатори ефективності, які враховують не тільки збитки вугледобувного підприємства, але й збитки національ- ної економіки в разі дострокового їх закриття: — системна національна беззбитковість; — індивідуальна національна беззбитковість; — комерційна беззбитковість; — ефективність ринкової адаптації. Як кількісний показник визначення граничних індикаторів ефективності пропонується використову- вати коефіцієнт, що характеризує співвідношення со- бівартості 1 т товарної вугільної продукції та ціни її реалізації. А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко 2008’4 11 Визначаючи граничний показник системної на- ціональної беззбитковості вугледобувних підприємств, окрім збитків держави в частині недотримання фінан- сових надходжень у бюджети різних рівнів від зак- риття шахт, слід враховувати й збитки від зменшення випуску продукції іншими підприємствами, які пов’я- зані виробничим ланцюжком з шахтами, та від скоро- чення обсягів видобутку вугілля й збільшення його імпорту. Проведений аналіз структури витрат на видобу- ток вугілля, обсягів споживання ресурсів на шахтах і підприємствах вугільного комплексу, сплати податків у бюджети різних рівнів та збори у фонди дозволили визначити методичний підхід до оцінки обсягів цих витрат [3]: ,імсбобмрп ВВВВВВВ +++++= де В — загальні обсяги втрат від закриття шахт і зменшення обсягів видобутку вугілля, тис. грн; Вп — втрати від зменшення надходжень у вигляді податків і зборів у бюджети різних рівнів, тис. грн; Вмр — втрати у зв’язку зі скороченням вироб- ництва матеріальних ресурсів і послуг для підприємств вугільної галузі, тис. грн; Воб — втрати промислових підприємств — ви- робників гірничошахтного обладнання і механізмів, тис. грн; В6 — втрати, пов’язані з додатковими виплатами грошової допомоги або субсидій по безробіттю, тис. грн; Вс — втрати від зменшення обсягів видобутку ву- гілля на діючих шахтах, тис. грн; Вім — втрати від збільшення імпорту вугілля або заміни його іншими енергоносіями, тис. грн. Окрім цих складових втрат держави, слід визна- чити й менш вагомі, до яких можна віднести втрати, що пов’язані зі скороченням надходжень у цільові фонди з заробітної плати працівників, які втратили роботу, втра- ти, що пов’язані з перекваліфікацією працівників шахт й інших підприємств вугільної галузі та інші. При цьому слід відмітити втрати держави і в дов- гостроковому періоді, оскільки в разі зменшення об- сягів постачання матеріально-технічних ресурсів і ус- таткування вугільним шахтам підприємства-постачаль- ники змушені будуть шукати шляхи диверсифікації своєї діяльності й розпочинати випуск нової номенк- латури продукції. Як показує досвід, цей процес для підприємств є досить тривалим і потребує значних інве- стицій. Таким чином, проведений аналіз ситуації, що склалася у вугільній галузі, дозволяє зробити висно- вок, що держава, підтримуючи функціонування вуг- ледобувних підприємств, виключає можливість знач- но більших втрат, пов’язаних із закриттям шахт і орієн- тацією на імпортне вугілля. Політика держави по відно- шенню до скорочення шахтного фонду й закриття шахт повинна бути виваженою. Закривати шахти доцільно тільки виходячи з критерію запасів вугілля та наявно- го інноваційного потенціалу. Шахти, які мають значні запаси вугілля, але їх економічний та технічний стан не дозволяє на теперішній час вирішувати завдання щодо збільшення обсягів видобутку вугілля доцільно законсервувати. Ураховуючи прогнози фахівців щодо зростання попиту на вугілля, а також кон’юнктури, що склалася на світовому енергетичному ринку, і збільшення ціни на нафту та газ, у перспективі ці шах- ти можуть стати привабливими об’єктами інвестицій- них вкладень і відігравати важливе значення в питан- нях підтримки енергетичної безпеки держави. Укрупнені розрахунки показують, що для більшості вугледобувних підприємств системна націо- нальна беззбитковість з урахуванням втрат держави настає при собівартості видобутку вугілля меншій, ніж подвійна ціна вугілля, тобто при дотриманні такого відношення: ,2 іі ЦС ≤ де Сі — собівартість 1 т товарної продукції, грн; Ці — ціна реалізації 1 т товарної продукції, грн. Шахти, у яких собівартість видобутку вугілля не задовольняє цьому відношенню, можуть бути відне- сені до системно збиткових. При ліквідації системно збиткового підприємства національна економіка не несе значних втрат. Однак, системно збиткове підприємство може мати суттєвий інноваційний потенціал і при його реалізації може ста- ти навіть комерційно беззбитковим. Тому в процесі прийняття рішення щодо закриття шахт доцільно ви- значити їх інноваційний потенціал і прогнози змін на світовому енергетичному ринку, які можуть створити передумови для прискореного розвитку вітчизняної вугільної галузі. Як показали дослідження, у групі системно збиткових підприємств можна виділити шахти, які мають можливість із часом реалізувати свій потенц- іал і за умов відповідної фінансової підтримки стати беззбитковими в системі національної економіки. За показник такої можливості можна брати таке співвідношення: 5,2 іі ЦС ≤ . Ці шахти слід розглядати як перспективні, що мають можливість із часом перейти в зону систем- ної національної беззбитковості вугледобувного підприємства. Визначаючи рівень індивідуальної національної А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко 12 Економічний вісник Донбасу беззбитковості вугледобувного підприємства, слід за- значити, що кожна шахта незалежно від свого еконо- мічного стану сплачує податки й здійснює відраху- вання в цільові фонди різних рівнів, тим самим підтри- мує національну економіку. Проведені дослідження дозволили визначити, що щорічні обсяги податків і відрахувань вугледобувно- го підприємства в цільові фонди складають до 45— 50% від обсягу реалізації продукції. При зниженні обсягів видобутку й реалізації продукції, у тому числі й при закритті шахт, пропорційно буде зменшена сума цих податків і платежів. У зв’язку з чим у процесі прийняття рішень щодо дострокового закриття шахт слід визначити реальну ефективність функціонування вугледобувного підприємства, а також економічні на- слідки їх ліквідації. Аналіз результатів функціонування шахт ДП «Лу- ганськвугілля» дозволив встановити, що обсяг вируч- ки від реалізації вугілля у 2006 р. склав 424,3 млн грн, при цьому було нараховано до сплати податків і зборів 201,5 млн грн. (47,5 % від обсягу реалізації) та перераховано 193,8 млн грн (45,7 %). У той же час з боку держави ДП «Луганськвугілля» отримало до- тації в обсязі 186,5 млн грн на часткове покриття вит- рат із собівартості продукції. За цей період збитки ДП «Луганськвугілля» склали 205,4 млн грн. Таким чи- ном, можна зробити висновок, що збиткове підприєм- ство щорічно перераховує у вигляді податків і зборів значні фінансові кошти, втрата яких може суттєво впли- нути на економіку регіону й держави. Укрупнені розрахунки дозволяють визначити, що індивідуальна національна беззбитковість вугледобув- ного підприємства може бути визначена з такого відношення: .4,12,1 іі ЦС ÷≤ При цьому сума платежів у бюджети різних рівнів та цільові фонди повинна перевищувати обсяги збитків підприємства: ∑ −≥ ,іі ЦСП де ΣП — сумаа платежів у бюджети різних рівнів та цільові фонди, тис. грн. Комерційна беззбитковість вугледобувного підприємства — це беззбитковість у діючій на прак- тиці системі оцінки, тобто вона має місце за умов, коли собівартість товарної продукції дорівнює або менше ціни реалізації товарної продукції, яка визначається з відношення: .іі ЦС ≤ Рівень ринкової адаптації наступає при таких резуль- татах діяльності, коли у вугледобувного підприємства достатньо коштів для самофінансування, тобто покриття необхідних поточних й інвестиційних витрат. Рівень рин- кової адаптації може мати місце при 15—25 % рента- бельності продукції і розраховуватися з відношення: .15,1 іі ЦС ≤ Проведені дослідження дозволили систематизу- вати й розподілити всі вугледобувні підприємства Мінвуглепрому України відповідно до запропонова- ної класифікації визначення реальної збитковості вуг- ледобувного підприємства з урахуванням втрат націо- нальної економіки при закритті вугледобувних підприємств (рис. 1). Відповідно до проведених досліджень слід за- значити, що станом на 1.01.07 тільки 3,94 % шахт Мінвуглепрому України зуміли адаптуватися до рин- кових умов, тобто ціна реалізації товарної вугільної продукції у яких більше ніж на 15 % перевищувала собівартість товарної вугільної продукції. Ще 5,51 % вугледобувних підприємств реалізовували вугілля, собівартість якого дорівнювалася або була на 15 % менша, ніж ціна реалізації. Таким чином, відповідно до існуючих підходів щодо визначення беззбитковості роботи шахт та надання державної підтримки, що знай- шли відображення у постанові Кабінету Міністрів Ук- раїни від 2 лютого 2007 р. за № 139 «Про затверджен- ня Порядку використання у 2007 році коштів, перед- бачених у державному бюджеті для надання держав- ної підтримки вугледобувним підприємствам (вклю- чаючи підприємства з видобутку бурого вугілля), спря- мовані на часткове покриття витрат із собівартості про- дукції, зокрема виконання гарантійних зобов’язань з повернення бюджетних позик» тільки ці шахти відно- сять до групи беззбиткових. Відносно інших шахт формується думка, що вони є збитковими й утриму- ються за рахунок інших суб’єктів господарювання національної економіки України і функціонують вик- лючно за умов отримання державних дотацій. Однак проведені дослідження дозволяють серед них виділити групу шахт (16,54 %), які можна віднести до тих, що мають індивідуальну національну беззбит- ковість, та шахт (23,62 %), що потрапили в зону сис- темної національної беззбитковості. Як уже зазначало- ся, при закритті цих шахт з метою зниження дотацій втрати національної економіки будуть набагато більши- ми порівняно з обсягами державної підтримки. Складне становище шахт (50,39 %), які можна віднести до системно збиткових, зумовлює проведення додаткових досліджень з метою визначення їх подаль- шого функціонування. Серед системно збиткових ви- ділено 15 % вугледобувних підприємств, що за відпо- відних обсягів державної підтримки й умов реалізації потенціалу мають можливість перейти в зону систем- ної національної беззбитковості. А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко 2008’4 13 Рис. 1. Систематизація вугледобувних підприємств відповідно до визначених граничних індикаторів ефективності їх функціонування в національній економіці Рис. 2. Динаміка розподілу вугледобувних підприємств відповідно до визначених індикаторів ефективності їх функціонування в національній економіці у 2004—2006 роках А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко 14 Економічний вісник Донбасу Для більш поглибленого аналізу беззбитковості вугледобувних підприємств досліджено результати ро- боти шахт Мінвуглепрому України у 2004—2006 ро- ках, що віднесені до кожної з визначених зон (рис. 2). Проведений аналіз змін розташування шахт відповідно до визначеного показника, що відображає рівень витрат у кожній гривні реалізації вугільної про- дукції, дозволяє встановити тенденцію, яка свідчить про погіршення економічного становища на шахтах. Більш ніж на 10 % зросла кількість системно збитко- вих шахт. У той же час зменшилася кількість шахт, що знаходилися в зонах індивідуальної національної беззбитковості та в зоні системної національної без- збитковості. При цьому майже не змінилася загальна кількість вугледобувних підприємств, діяльність яких може бути визначена як беззбиткова. Для остаточного вирішення питання щодо сис- темно збиткових шахт пропонується визначити їх інно- ваційний потенціал, реалізація якого дозволить забез- печити комерційну беззбитковість підприємства. Як ве- личину інноваційного потенціалу шахт, що забезпе- чить беззбиткову роботу, пропонується визначити всі інвестиції й інновації, які потрібні для підтримки ви- робничих потужностей. При цьому слід зазначити про обмежені можливості реалізації інновацій на шахтах, особливо в частині продуктової диверсифікації їх діяль- ності. Зазвичай, на вугледобувних підприємствах ре- алізація інноваційної моделі розвитку ототожнюється з впровадженням нових техніко-технологічних рішень при виконанні основних і допоміжних процесів з ви- добутку вугілля. Тому інноваційний потенціал шахти у вартісному вираженні може бути визначений як об- сяг необхідних інвестицій для забезпечення комерцій- ної беззбитковості вугледобувного підприємства. По відношенню до системно збиткових підприємств може бути проведено порівняльний аналіз обсягів фінансу- вання, потрібних для забезпечення беззбиткової робо- ти шахти або її закриття. Результати такого аналізу можуть стати підставою щодо прийняття рішень відносно припинення видобутку вугілля на шахті або продовження підтримки її функціонування. Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що ствердження відносно закриття шахт виходячи з їх збитковості від операційної діяльності є дещо упередженими. Ураховуючи функціонування вугледобувних підприємств у національній економіці України, слід відзначити, що закриття більшості шахт з економічних міркувань є недоцільним, якщо вони задо- вольняють вимогам системної національної беззбитко- вості. Припинення видобутку вугілля на таких шахтах може бути здійснене за умов відпрацювання запасів ву- гілля, порушення техніки безпеки в процесі видобутку вугілля або визначення їх інноваційного потенціалу, ве- личина якого значно перевищує витрати на закриття. Література 1. Українсько-російський економічний тлумач- ний словник / авт.-упоряд. В. М. Копоруліна. — X. : Факт, 2005. — 400 с. 2. Тулуб С. Б. Состояние и пер- спективы развития угольной промышленности Укра- ины / С. Б. Тулуб. — К. : УкрНиипроект, 2007. — 70 с. 3. Клияненко Б. Т. Организационно-экономи- ческий механизм защиты отечественных товаропро- изводителей / Б. Т. Клияненко, А. П. Осыка, А. И. Ак- маев, Н. В. Коваленко. — Луганск : Изд-во ВУГУ, 1999. — 94 с. А. І. Акмаєв, В. М. Бєлозерцев, І. А. Фесенко

Оцінка реальної збитковості вугледобувних підприємств

Institution

Ähnliche Einträge