"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності
Стаття присвячена дискусії навколо автентичності так званих “жидачівських грамот” князя Федора Любартовича першої третини ХV ст. Її розглянуто в контексті актуальної у тогочасному науковому середовищі суперечки про витоки княжого роду Сангушків від князя Федора Ольгердовича, якому і приписувалос...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178970 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності / І. Папа // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 291-314. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178970 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1789702021-03-26T01:26:33Z "Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності Папа, І. Стаття присвячена дискусії навколо автентичності так званих “жидачівських грамот” князя Федора Любартовича першої третини ХV ст. Її розглянуто в контексті актуальної у тогочасному науковому середовищі суперечки про витоки княжого роду Сангушків від князя Федора Ольгердовича, якому і приписувалося володіння жидачівськими землями в той час. У статті наведено тексти спірних грамот та проаналізовано аргументи учасників дискусії. This article deals with the discussion on the authenticity of the so-called “Zhidachiv charters” by Fedir Lyubartovych issued in the first third of the fifteenth century. Discussion was examined in the context of contemporary scholar’s debate about the origin of the princely family Sangushkо from Fedir Olgerdovych, whom considered the owner of Zhidachiv in that period. The article contains the text of charters and analysis of some controversial arguments declared by the participants of this discussion. 2012 Article "Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності / І. Папа // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 291-314. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178970 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена дискусії навколо автентичності так званих “жидачівських грамот” князя Федора Любартовича
першої третини ХV ст. Її розглянуто в
контексті актуальної у тогочасному науковому середовищі суперечки про витоки
княжого роду Сангушків від князя Федора
Ольгердовича, якому і приписувалося володіння жидачівськими землями в той час. У
статті наведено тексти спірних грамот та проаналізовано аргументи учасників дискусії. |
| format |
Article |
| author |
Папа, І. |
| spellingShingle |
Папа, І. "Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Папа, І. |
| author_sort |
Папа, І. |
| title |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності |
| title_short |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності |
| title_full |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності |
| title_fullStr |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності |
| title_full_unstemmed |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності |
| title_sort |
"жидачівські грамоти" князя федора любартовича: проблема автентичності |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178970 |
| citation_txt |
"Жидачівські грамоти" князя Федора Любартовича: проблема автентичності / І. Папа // Княжа доба: історія і культура. — 2012. — Вип. 6. — С. 291-314. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT papaí židačívsʹkígramotiknâzâfedoralûbartovičaproblemaavtentičností |
| first_indexed |
2025-07-15T17:39:49Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:39:49Z |
| _version_ |
1837736177106419712 |
| fulltext |
Іванна ПАПА
“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА
ЛЮБАРТОВИЧА: ПРОБЛЕМА АВТЕНТИЧНОСТІ
Федір / Федушко Любартович (бл. 1351 – †після 1.06.1431) – двоюрідний
брат польського короля Владислава ІІ Ягайла, належав до політичної ли-
товсько-української еліти, займав волинський великокнязівський трон у
1384–1390, 1431 рр., сіверський князівський престол у 1393–1405 рр., жида-
чівський – бл. 1405–1431 рр.1 Деякі історики вважають, що саме Федір Лю-
бартович є протопластом княжого роду Сангушків, тому його життя і ді-
яльність привертали і привертають увагу дослідників.
Про князя Федора Любартовича знаємо небагато. На початку ХV cт. він
формально, згідно з “кровним правом”, був єдиним легітимним спадкоєм-
цем Галицько-Волинського князівства2. Неофіційною резиденцією цей пра-
витель обрав королівське місто Жидачів у Галичині. Тут, за прикладом ве-
ликих князів, він організував двір, яким управляв спеціально призначений
маршалок3. Окрім Жидачівської землі, до володінь Федора Любартовича
входили сусідні з нею Стрийський, Шидлівський, Стебниківський, Джурів-
ський та Устецький повіти. Вони розташовувались обабіч р. Дністра, через
них проходили важливі військово-стратегічні шляхи на південь до Мол-
довського князівства і чорноморського побережжя та дороги на північний
схід, якими галицька сіль перевозилась на Волинь, до Києва та Білорусії.
Федір Любартович патронував над найвідомішими монастирями – Преоб-
раженським (с. Спас, що біля Старого Самбора) та Успенським у с. Унів по-
близу Львова. Це засвідчують записи в пом’яниках обох обителей4. Однак
1 Kuczyński S. Fedor Lubartowicz //
Polski słownik biograficzny. – Wrocław,
1989. – T. 6: Dubin Rodryg – Firlej Henryk. –
S. 384–385; Tęgowski J. Pierwsze pokolenia
Gedyminowiczów. – Poznań; Wrocław,
1999. – S. 240–241; Войтович Л. В. Княжа
доба на Русі: портрети еліти. – Біла Церк-
ва, 2006. – С. 679.
2 Мицько І. Князь Любарт та його ро-
дина // Старий Луцьк. – Луцьк, 2005. –
С. 43–52; Його ж. Правові підстави воло-
діння князем Любартом спадщиною
Романовичів // Старий Луцьк. – Луцьк,
2009. – Вип. 5. – С. 34–40.
3 Його ж. Коли написана жидачівська
ікона Богородиці? // Перші “Федушкові
читання”. Руда, 2011 р. Висловлюю по-
дяку авторові за дозвіл ознайомитися з
неопублікованим текстом виступу.
4 Львівська національна наукова бібліо-
тека України ім. В Стефаника. – Відділ
рукописів (далі – ЛНБ РК). – Фонд Анто-
на Петрушевича. – № АСП–266. – С. 1–3;
Мицько І. Монастирські пом’яники про
походження ктитора Унівського монас-
тиря князя Федора Любартовича // Лав-
ра. – Львів, 1998. – № 2. – С. 51–53; Його ж.
Давній Унівський пом’яник // Україна:
культурна спадщина, національна свідо-
мість, державність. – Львів, 2011. – Вип. 20:
292 ПАПА Іванна
перебування князя на Жидачівщині також викликало дискусії. Зокрема,
Юзеф Вольф наголосив, що Жидачівське князівство спершу було у володін-
ні Свидригайла5, а потім Федора Любартовича6. На думку Аркадія Лонгіно-
ва, до Федора Любартовича володарем Жидачівського князівства був Федір
Ольгердович, якому дослідник приписав друге ім’я Любарт7. Російський
автор вважав, що Федушко перебував на Жидачівщині наприкінці ХIV cт.
При цьому він відкликався до акту ХVII ст. зі згадкою про датоване 1470 р.
підтвердження польського короля Казимира для дарчої грамоти Федора
Ольгердовича Успенській церкві в Крилосі на Перегінське та вказівки про
належність цього села церкві за записом Федора Ольгердовича8.
Казімєж Стадніцький образно зауважив, що життя князя ніби “опови-
те мороком”, у ньому багато невідомого9. До нас дійшла незначна кількість
тогочасних джерел, до того ж, для багатьох істориків і їх автентичність дис-
кусійна. Зокрема, це стосується “жидачівських грамот” та грамоти Владис-
лава ІІ Ягайла від 24 квітня 1426 р. В останній Федора Любартовича згадано
від імені короля серед свідків як “брата нашого любого”, однак дослідники
вважають, що цей вираз треба трактувати як “брат стриєчний”: “illustribus
principibus, videlicet Feduskone Lubartowicz, fratre nostro dilecto”10. Воло-
димир Александрович відзначив, що наведена в збережених копіях дата
грамоти є помилковою і встановлення справжньої ускладнене втратою
оригіналу. На його думку, “справу датування загубленого оригіналу пев-
ною мірою здатна вирішити присутність у тексті диплома королівської
канцелярії імені віце-канцлера Станіслава Цьолка. Він перебував на уря-
ді стосовно короткий час – у 1423–1428 рр.11, що вказує на походження ви-
користаного оригіналу саме з цих літ”12. У фрагментах монастирських си-
нодиків, що їх віднайшов Антон Петрушевич, виявлено поминання князя
Федора Любартовича, яке вніс один з його синів (не названий на ім’я, тобто
Actes testantibus. Ювілейний збірник на
пошану Леонтія Войтовича. – С. 484–487.
5 Єдиний джерельний переказ про
це – фундаційна грамота князя жидачів-
ському костелові з 1415 р. Ігор Мицько
ствердив, що вона є фальсифікатом –
Свидригайло не міг видати цей документ,
бо сидів тоді у в’язниці у Кременці: Миць-
ко І. Коли написана жидачівська ікона…
6 Wolff J. Ród Gedymina. Dodatki i po-
prawki do dzieł gr. K. Stadnickiego “Sy-
nowie Gedymina”, “Olgierd i Kiejstut”,
“Bracia Władysława Olgierdowicza Jagieł-
ły”. – Kraków, 1886. – S. 74–76, 117.
7 Лонгинов А. Князь Фёдор-Любарт
Ольгердович и родственные связи рус-
ских князей с Угорским королевским до-
мом. – Вильно, 1893. – С. 5.
8 Там же. – С. 5–6.
9 Stadnicki K. Synowie Gedymina. – Lwów,
1853. – T. 2: Lubart Xiążę Wołyński. – S. 170,
161–172, 257–260.
10 Zbiór dokumentów małopolskich. –
Wrocław; Warszawa; Kraków, 1975. – Cz. 7:
Dokumenty króla Władysława Jagiełły z lat
1418–1434 / Wydałі I. Sułkowska-Kuraś i
S. Kuraś. – Nr 1997. – S. 204–205.
11 Urzędnicy сеntralni i nadworni Pol-
ski XIV–XVIII wieku. Spisy / Opracowali
Chlapowski K., Ciara S., Kądziela Ł., No-
wakowski T., Opaliński E., Rutkowska E.,
Zielińska T. / Pod. red. A. Gąsiorowskie-
go (Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej
XII–XVIII wieku. Spisy. – T. 10). – Kórnik,
1992. – Nr 620. – S. 107.
12 Александрович В. Священик Гайль –
маляр короля Владислава II Ягайла – і
перемишльське малярство XIV–XV сто-
літь // Його ж. Українське малярство XIII–
XV ст. (Студії з історії українського мис-
тецтва. – Т. 1). – Львів, 1995. – С. 131.
293“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
князь мав потомство): “A ceй оупис. Кнѧз федушчака любортови/ча. Омѧни
ги дша раб своих, княѧз / Феωдра любортовича книги/ню єг. Настасіа”13.
Згадка князя Федора Любартовича в поминанні як ктитора Унівського мо-
настиря (70 км. на пн.-сх. від Жидачева) є важливим свідченням про його
перебування на цих землях.
Власне на початку ХХ ст. історики та генеалоги активно дискутували
про походження князів Сангушків. Деякі дослідники вважали їх прото-
пластом князя Федора Ольгердовича (Юзеф Вольф, Зиґмунт Люба Радзи-
мінський, Аркадій Лонгінов, Броніслав Горчак та ін.), їх опоненти – князя
Федора Любартовича (Антон Петрушевич та ін.). Спірним було питання
панування другого з князів на Жидачівщині, яке засвідчувала, зокрема,
низка виданих там грамот. Їх сприймали як фальсифікатами, так і автен-
тичними. Суперечки стали частиною початкового етапу “генеалогічної ві-
йни” – гострої наукової полеміки про належність білоруських та україн-
ських княжих родів до Гедиміновичів (зокрема, гілки Ольгердовичів).
Зигмунт Дунін Козіцький вважав “жидачівські грамоти” неавтентич-
ними й сфальшованими для обґрунтування прав власності родини Діду-
шицьких на певні землеволодіння14. Обстоюючи свій погляд, він, зокрема,
вказував на помилки у датах, схожість змісту грамот та їх структури, не-
звичну товщину пергамену, розмиття деяких дат та певну, на його думку,
нехарактерну для ХV ст. лексику й мовні звороти.
З. Люба Радзимінський, докладно проаналізувавши чотири вироки
Федора Любартовича, розвинув твердження З. Дунін Козіцького15. На під-
ставі зовнішніх ознак – товщини пергамену та деяких мовних зворотів він
датував грамоти щойно другою половиною ХVI ст.16 Дослідник вказав на
використання не характерних для часів князя зворотів “а то сѧ дѣӕ̉ло въ
нашомъ дворѣ Зоудечевѣ”, “на день святого”, бо зазвичай вживалося “в день
святого”; невластиве, на його думку, вживання слів “оуморены” (скасовані),
“фалшевни” (підроблені), “обчыи” (чужі). Підозрілим видавалося поль-
ському авторові також залучення у княжій грамоті серед свідків – окрім
жидачівського старости Ленька – винятково маловідомих людей17.
Сучасник цих наукових дискусій Михайло Грушевський не вважав
“жидачівські грамоти” фальсифікатами, а наголосив на необхідності їх
глибшого дослідження18.
Оригіналами їх визнав А. Петрушевич, який опублікував дві “жидачів-
ські грамоти” Федора Любартовича19. Автентичними документи вважав та-
кож Ромуальд Губе і вбачав у них очевидне підтвердження функціонування
13 ЛНБ РК. – Фонд Антона Петрушеви-
ча. – № АСП–266. – С. 1–3; Мицько І. Мо-
настирські пом’яники... – С. 51.
14 Kozicki D. W sprawie rodowodu
xx. Sanguszków // Sprawa początków rodu
Sanguszków / Opracowali Z. L. Radzimiń-
ski, B. Gorczak i D. Kozicki. – Lwów, 1901. –
S. 109–112.
15 [Radzimiński Z. L.] Monografia xx. San-
guszków oraz innych potomków Lubarta
Fedora Olgierdowicza x. Ratneńskiego. –
Lwów, 1906. – T. l.– S. 19–25.
16 Ibidem. – S. 20.
17 Ibidem.
18 Грушевський М. Історія України-Ру-
си. – Київ, 1993. – Т. 4. – С. 235–236, 515–
516, 169.
19 Petruszewicz A. Materiały… – S. 77–84.
294 ПАПА Іванна
інституту княжого суду20. Такої позиції не відкидав навіть його опонент
Ксаверій Ліске21.
“Жидачівські грамоти” Федора Любартовича неодноразово опубліко-
вано, зокрема, в “Актах, относящихся к истории Западной России”22, “Ро-
динній хроніці Дідушицьких”23, “Актах ґродських і земських”24, їх видава-
ли Яків Головацький25, Антон Петрушевич26 і Володимир Розов27. У цьому
дослідженні подаємо звірені з оригіналами тексти грамот*.
Ці юридичні акти стосуються розмежування володінь Дідушицьких та
їх сусідів у тогочасній Жидачівській землі. Усі вони написані кирилицею
(cтарослов’янською мовою), а також відомі у латинській транслітерації, ла-
тинських і польських перекладах. Оригінали до Другої світової війни збе-
рігались у родинному архіві Дідушицьких у Львові, тепер – у Державному
архіві в м. Кракові28.
Коротко охарактеризуємо зміст текстів грамот.
Грамота № 1. Князь Федір Любартович підтверджує вирок у супе-
речці про межі володінь Данила Дажбоговича Задеревецького та трьох
братів Облазницьких і присуджує останнім спірне дворище Писковичі біля
с. Ловчичі з усіма його давніми правами і землями. Серед свідків згадано
представника роду Дідушицьких, якого вважають їх протопластом, – Іваш-
ка Дідушицького29. З. Дунін Козіцький і З. Люба Радзимінський відзначи-
ли, що грамота мала бути видана не 6 січня, а 17 грудня (“свято 3-х отроків”)
1411 р. і вважали її основою для інших, на їхню думку, – фальсифікатів.
Грамота № 2. Князь Федір Любартович підтверджує у Жидачеві роз-
межування територій сіл Рожнятів і Нижній Струтин. Текст грамоти
20 Hube R. Wyrok lwowski roku 1421 //
Pisma Romualda Hubego. – Warszawa,
1905 – Т. 2. – S. 214–215. [Eлектронний ре-
сурс]. – Режим доступу: http://www.pbi.
edu.pl/book_reader.php?p=34480
21 Liske X. Kilka uwag o sądownictwie
czerwono-ruskiem // Kwartalnik Historycz-
ny. – Lwów, 1888. – R. 2. – S. 388–399.
22 Акты, относящиеся к истории За-
падной России, собранные и изданные
Археографическою комиссиею. – Санкт-
Петербург, 1846. – Т. 1: 1340–1506. – № 30. –
С. 42–45.
23 Dzieduszycki M. Kronika domowa
Dzieduszyckich. – Lwów, 1865. – Nr 1–6. –
S. 1–15.
24 Akta grodzkie i ziemskie z czasów i
Rzeczypospolitej z zasobu Archiwum tzw.
Bernardyńskiego we Lwowie (далі – AGZ). –
Lwów, 1872. – T. 3. – Nr 84. – S. 164–166.
25 Головацкий Я. Памятники диплома-
тического и судебно-делового языка рус-
ского в древнем Галицко-Володимирском
княжестве и смежных русских областях, со
второй половины XIV ст. // Науковый сбор-
ник, издаваемый литературным обще-
ством Галицко-русская Матица. – Львов,
1867. – Вып. 2. – № 39–42. – С. 135–140.
26 Petruszewicz A. Materiały historyczne //
Przegląd archeologiczny. – Lwów, 1882. –
Nr 3–4. – S. 77–84.
27 Розов В. Українські грамоти. – Київ,
1928. – Т. 1: XIV в. і перша половина
XV в. – № 43. – С. 77–80; № 45. – С. 82–
84; № 52. – С. 94–96; № 60. – С. 109–111;
№ 64. – С. 115–116.
* Висловлюю щиру подяку кандидато-
ві історичних наук Ігорю Мицьку за кон-
сультації при аналізі грамот та аспіранту
Національного університету “Києво-Мо-
гилянська академія” Івану Гаврилюку за
фото оригіналів грамот.
28 Dokumenty pergaminowe Oddziału I
Archiwum Państwowego w Krakowie do
1600 r. – [Eлектронний ресурс]. – Режим
доступу: http://eazpp.bn.org.pl/eazpp/
files/pergaminy/ap_w_krakowie.pdf.
29 Dzieduszycki M. Kronika... – S. 31
295“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
відомий тільки в латинському перекладі з копії датованого у м. Вільно 30 лис-
топада 1514 р. й облятованого в актах Жидачівського ґродського суду 6 жов-
тня 1637 р. підтвердження для неї короля Сигізмунда І. У грамоті йдеться
про розмежування між Нижнім Струтином пана Татомира Берлич Стру-
тинського та Рожнятовом пана Данила Задеревецького і Рожнятівського.
Грамота № 3. Грамота князя Федора Любартовича про розмежуван-
ня земельних володінь Юрія Дідушицького (с. Соколове) та Ігнатія Облаз-
ницького (с. Облазниця). Ігнатій Облазницький звинуватив Юрія у тому,
що він упіймав вепрів у його діброві. Видана грамота в день святого Дмитра
(8–26 жовтня за В. Розовим) 1421 р.
Грамота № 4. Грамота князя Федора Любартовича про розмежування
земельних володінь Татомира Баліцького та Івашка Дідушицького.
Грамота № 5. Грамота князя Федора Любартовича щодо суперечки
про розмежування частин села Сяхова між Миком Дідушицьким і Дми-
тром Даниловичем з Руди. Грамота датована 22 лютого 1428 р.
Грамота № 6. Грамота князя Федора Любартовича про розмежування
земельних володінь Мики Дідушицького (с. Дідушичі) і Дмитра Данило-
вича з Руди (с. Жирава). У грамоті йдеться про позов Дмитра Даниловича
з Руди на Мику Дідушицького за те, що він ловив вепрів у його діброві.
Грамота датована 30 травня 1430 р.
Грамота № 7. Князь Федір Любартович розмежовує володіння Івашка
Дідушицького та Федора Чолганського. Текст грамоти переклав з україн-
ської мови латинською у 1775 р. і підтвердив офіційний перекладач – Кса-
верій Єлінка де Брохвіч. Грамоту датовано “1274”, що, однак, є очевидно-
неприйнятним. Можливо переписувач змінив порядок цифр і мало бути
1427 р. У тексті йдеться про скаргу Івашка Дідушицького на Федора Чолган-
ського, за те, що він упіймав вепрів у його діброві.
Грамота № 8. Князь Федір “Олькірдович” (Любартович) підтверджує
розмежування сіл Тужилів i Сваричів.
Грамота № 9,1 і № 9,2. Вироки князя Федора “Олькірдовича” у супе-
речці між мешканцями Тужилова й Іваном Довгим про володіння монас-
тирями у Топільску та Перегінську й територіями навколо с. Сваричева.
З. Дунін Козіцький докладно і критично проаналізував обидва розмежу-
вальних вироки, збережених у недокладних списках (оblatach). Він зробив
висновок, що другий вирок “є незграбною копією автентики” – оригіналь-
ного першого вироку. На підтвердження наведено такі аргументи: а) од-
ностороннє визначення кордонів; б) відсутність згадки про “rozjezdzie”;
в) підпис вироку начебто “рукою власною” князя Федора. З. Люба Радзи-
мінський вважав, що два різні вироки видані в тій самій справі, з них дру-
гий уточнює перший. У ньому не йдеться про розмежування, оскільки
воно вже відбулося; опис кордонів не односторонній, а, радше, уточню-
ючий, узагальнюючий; вислів “рукою власною” ніяк не може стосувати-
ся самого князя, а відноситься до того, хто переписав вирок. Недбалий
писар не вказав цієї особи, або ж при копіюванні імені не переписано,
оскільки його не вдалося прочитати, або писар дописав від себе тради-
ційну для документів прикінцеву формулу.
296 ПАПА Іванна
Грамота № 9,3. Крядова заява на вимогу львівського єпископа Арсенія
Жедіборського зі згадкою, що князь Федір Ольгердович фундував і обдару-
вав монастир у Перегінську.
Якщо не враховувати згаданих пом’яників, окрім зазначених грамот,
інших відомостей про перебування князя Федора Ольгердовича на цих
теренах немає. Ю. Вольф обґрунтовано стверджував про помилкове при-
писування у хроніці Яна Длуґоша надання Жидачівщини та інших земель
Федорові Ольгердовичу, а не Федорові Любартовичу30, оскільки Федір Оль-
гердович помер ще близько 1394 р.31
Сумніви З. Люби Радзимінського та З. Дунін Козіцького щодо автентич-
ності “жидачівських грамот” викликали такі міркування: схожість змісту;
специфічні мовні звороти й формулювання, не властиві тогочасним доку-
ментам; значна товщина пергамену: розмиті дати. Вважаємо наведені мовно-
стилістичні аргументи на підтвердження фальсифікування грамот від імені
Федора Любартовича необґрунтованими. Ці документи не стосуються важ-
ливих земельних чи владних надань, тому важко з’ясувати можливий мо-
тив гаданої фальсифікації. Федір Любартович фігурує у текстах винятково
як посередник у суперечках. Помилки в пізніших польських і латинських
перекладах можна пояснити неуважністю переписувачів та недокладним
знанням мови. Дані зі “Словника староукраїнської мови” засвідчують, що в
тогочасних українських документах сумнівні для окремих дослідників ви-
рази “оуморены” (скасовувані, анулювані)32, “фалшевни” (підроблені, фаль-
шовані)33, “обчыи” (чужі), “очистити” (довести свою правоту, оправдатися)34
досить поширені. Зворот “наш двір в Зудечові”, мабуть, запозичено з того-
часних документів князя Свидригайла та короля Ягайла. Зокрема, в доку-
ментації останнього використано формулювання “…a к сєму нашому. лис-
тоу. на крипость казали єсмъ. нашю. пєчѧть. привисит .̑ у нашомъ. дворѣ. оу
мєдыцѣ…”35. Такі ж звороти використано і в актах князя Свидригайла36.
Важливим аргументом на користь правдивості грамот є той факт, що
в конфлікті Івашка Дідушицького й Татомира Балицького документи пер-
шого визнані фальшивими. Дивно, щоб Дідушицькі, підробляючи грамо-
ти, виставляли свого предка фальсифікатором.
Дідушицькі, за родинною легендою, мали виводитися від похресника
короля Данила37. І. Мицько висловив припущення, що це могло бути при-
чиною появи грамот з датами “1263” та “1274”, проставлених на місці ви-
скоблених оригінальних пізніших як спроби підтвердження давності роду.
Цікаво, що в грамоті від 6 січня 1411 р. Федушко єдиний раз титулуєть-
ся “З Божої милості”, тобто як незалежний володар. В інших це становище
30 Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy
od końca czternastego wieku. – Kraków,
1895. – S. 202.
31 Войтович Л. Княжа доба… – С. 636
32 Словник староукраїнської мови
XIV–XV ст.: У 2 т. – Київ, 1978. – Т. 2 / Ред.
тому: Л. Л. Гумецька, І. М. Керницький. –
С. 476.
33 Там само. – С. 497.
34 Там само. – С. 119.
35 Розов В. Українські грамоти. – № 39. –
С. 72; № 47. – С. 86–87.
36 Там само. – № 65. – С. 118; № 69. –
С. 126.
37 Dzieduszycki M. Kronika... – S. 27–29.
297“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
38 Див.: Розов В. Українські грамоти.
39 Купчинський О. Акти та документи
Галицько-Волинського князівства ХІІІ –
першої половини ХІV століть. Дослі-
дження. Тексти. – Львів, 2004 – С. 45.
підкреслено через формулювання “нашого двору в Зудечові”. Хоча двір міг
мати і не правитель, однак, на думку І. Мицька, писар Федора Любартовича
зважав на формули грамот князя Свидригайла та короля Владислава Ягай-
ла, про які йшлося вище. Тому можна зробити припущення, що Федір а
Любартович розпоряджався володінням, у якому йому належала вища су-
дова та адміністративна влада.
Склад присутніх при укладенні грамот свідків та згаданих при цьому
осіб відповідає змісту документів: усі вони були власниками чи сусідами
спірних територій (Табл. № 2.) Залучення таких осіб належить до звичай-
ної практики при укладанні аналогічних юридичних документів у ХІV–
ХV ст.38 Серед свідків варто виокремити кілька значних постатей: Івашка
Дідушицького, жидачівського старосту Ленка Зарубича, Данила Задере-
вецького Дажбоговича та його сина Дмитра Даниловича.
Усі наведені грамоти стосуються місцевостей на території сучасної
Івано-Франківської обл. (Табл. № 1). Помилки у пізніших польських і ла-
тинських перекладах грамот характерні для української дипломатики
ХVІ–ХVІІІ ст.39 Незвичну товщину пергамену можна пояснити відсутністю
у канцеляристів князя Федушка належно виправленого, професійно при-
готованого якісного матеріалу.
Отже, виходячи з наведених аргументів, можна з великою долею віро-
гідності стверджувати, що “жидачівські грамоти” належать Федорові Лю-
бартовичу і є автентичними. Безпречно, вони потребують подальшого до-
слідження як істориків, так і мовознавців.
Варто відзначити певні характерні особливості публікацій грамот у
різних виданнях. “Акты, относящиеся к истории Западной России” не по-
дають надрядкових знаків та літер, вживання старослов’янських літер “ѳ” –
“ф”, “ѣ” – “і”, “ү” – “у”. Три наступні публікації (Dzieduszycki M. Kronika
domowa…; AGZ; Галицкий исторический сборник…) подають грамоти у
транслітерації польською мовою. Я. Головацкий (Памятники…) зберіг над-
рядкові знаки, натомість надрядкові літери замінив поєднанням приго-
лосної літери і твердого чи м’якого знаку (“прєд̃” – предъ, “кнѧз̃” – кнѧзь),
вживання старослов’янських літер “ѳ” – “ф”, “ѣ” – “і”, “ү” – “у”, “ӕ”, “ѧ” – “я”,
“ѡ” – “о”. В. Розов (Українські грамоти) дав найточніше видання, у ньому
збережено всі особливості оригіналів. Редактор мав можливість користува-
тися оригіналами, як і його попередники, однак лише він зберіг усі деталі
текстів грамот. Тому різночитання за цим виданням не подаємо, бо в цьому
виданні тексти ідентичні оригіналам грамот. Для цього видання характер-
ні: наявність надрядкових знаків і літер, вживання старослов’янських літер
“ѳ” – “ф”, “ѣ” – “і”, “ү” – “у”, “ӕ”, “ѧ” – “я”, “ѡ” – “о”, відповідне до оригіналів
вживання крапки як розділового знака.
298 ПАПА Іванна
Додаток
№ 1.
У Жидачеві, “6 січня” (17 грудня за В. Розовим) 1411 р.
Князь Федір Любартович підтверджує вирок щодо суперечки навколо меж во-
лодінь Данила Дажбоговича Задеревецького та трьох братів Облазницьких і
присуджує останнім спірне дворище Писковичі біля с. Ловчичі, з усіма його дав-
німи правами і землями.
Ориг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/01. Підтвердження грамоти коро-
ля Сигізмунда Августа з 1555 р. – Dokumenty pergaminowe Oddziału I.
Archiwum Państwowego w Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/03.
Опубл.: AGZ. – T. 3. – Nr 84. – S. 164–166 (у транслітерації польською
мовою); Розов В. Українські грамоти. – № 43. – C. 77–80.
Грамота Федора Любартовича з двома пізнішими підтвердженнями (оби-
два з 1555 р.) Печатки відірвані. На зворотній стороні підтвердження грамоти
напис: “Vide Originale idiomate Ruthenico Sigillis quatuor sub signo Theodor”.
Нижче подаємо звірений з оригіналом текст грамоти староукраїнською мовою
та частину підтвердження грамоти Сигізмунда Августа з 1555 р.
В. Розов відзначив, що оригінал написаний на жовтому шорсткому, погано
вичиненому пергаменті. Висота тексту по лівому краю – 22,5 см, по правому
краю – 25 см, ширина – 36,5 см вверху і 38 см внизу. Він вказав також, що з
оригінальних чотирьох воскових печаток вціліла одна, а від інших залишили-
ся тільки двоколірні шнурки темнопурпурного і жовтувато-рожевого кольору,
так є і на теперішній час. Хризмон відсутній. Грамота писана півуставом.
Бжи҃и ̉ млс ҃ти. мы кнѧзь фєдоръ любортовичь. чинимъ свѣдочно. и̉
знаємо. симъ нашимъ листомъ. каждому доброму члвк҃у. кто коли на нь
оузрить. А любо оуслышить єго чтучи. Ажє што панъ данило задєрє-
вєцкии. дажбоговичь. замѣнилѣ сѧ сєлы. ис вои̉томъ. ис̉ъ зудєчовьскимъ.
и сулкомъ. чєрємховомъ. противъ ловчичь. и нєдорѣзовича дворищємъ.
и̉ пысковича дворищє што. оу. сєлѣ оу ловчичохъ. а ѧко сѧ замѣнившє
сєлы тогды панъ данило. и̉ нѧлъ сѧ оубивати. оув облазничь. дуброву. и.
оу лѣсъ. и оу пысковича дворище што навєрхъ любшѣ. на гугнинѣ. тогды
ѡ ̉блазничєвє триє братєници. оучинили. с данилом розъѣздъ. и̉ вывєли
ѡ ̉блазничєвє много добрыхъ людни.̉ на дуброву. и зємлѧнъ. и старцєвъ. а
данило ис воитомъ. и вывєли своѣ люди и старци. и нє оуказалъ данило с
воитомъ своєѣ границѣ. своїми старци. а ѡ ̉блазничєвє оуказали свою гра-
ницю. и зємлѧны. и старци. и заѣхали имъ зємлѧнє. и̉ старцєвє. по ихъ
правому поколѧ держали ихъ прєдковє. ихъ дѣдовє. ихъ ѡцси̑. А потолѧ
299“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
заѣхали имъ по колтовєцкоє. пєрєхрєстьє. а по великую могилу. А по
зудєчовьскоє роспутьє. а жирѧвьскимъ путємъ на ѡ ̉блазничь нивы. а на
розъѣздѣ были зємлѧнє. и панъ линько зарубичь. воєвода зудєчовьскии.̉
панъ короваи̉ процєвичь. панъ костько повистливчичь. панъ татомиръ
балицкии.̉ панъ драгомиръ володимєрєцкии. панъ ивашко дѣдошицкии.̉
панъ манько ардєвовичь. а ѡс̉ташь голобуть и заѣхали имъ по ихъ правои
правдѣ. и̉ ѡс̉тали сѧ ѡ ̉блазничєвє при томъ дворищи. пысковича што на гу-
гин тогды панъ данило приид̉а прєд насъ. и тѧгалъ на воита зоудєчовьского
на сулка. ѡ ̉ дворищє ѡ ̉ пысковича што на любши. и на гугин. и положили
прєд нами кролєвьскоє привильє. воитово и̉ оуздавалныѣ листы и̉но и̉ на
кролєвьскомъ листѣ на воитовѣ. и на оуздавныхъ листохъ. нє стоить оупи-
сано тоє дворищє пысковича што на любши и̉ на гугин. алє тоє двори-
щє пысковича стоить. оуписано. на кролєвьскомъ листѣ. и на оуздавныхъ
литохъ. што оу сєлѣ оу ловчичохъ. и другоє нєдорѣзовича дворищє. тогды
панъ данило нє добылъ. на воитѣ. того дворища. што на гугин. занужь
нє оу своє оубивалъ сѧ. про то жь мы оуздрѣвшє на кролєвьскии̉ листъ. и̉
на оуздавныѣ листы. с нашими. слугами. и съ сульѧми. ажє тоє дворищє.
пысковича што на гугин. стоить на ѡ ̉блазничь. зємли. и мы оусудившє и̉
оуправившє. с нашими землѧны. што жє были судьѣ. и̉ ѡс̉тавили єсмы
ѡ ̉блазничѣ при томъ дворищи пысковича што на гугин. а с тымъ со всім
правомъ и̉ со оужитки што из̉ вѣка. к тому дворищю слушаєть. а на то
єсмы дали ѡ ̉блазничомъ. сєсь наш листь. под. нашєю печатью. а к тому и
наших слугъ. зємлѧньскиѣ. печати. пана ходкова чемєрєва печать. и̉ пана
лєнкова пєчать зарубина воєводы зудєчовьского. и̉ пана короваєві пєчать.
процєвича. а при томъ были судьб. и̉ свѣдци. панъ ходко чємєрь. панъ
лєнко зарубичь. воєвода зудєчовьскии.̉ панъ короваи процєвичь. панъ
драгомиръ володимєрєцкии.̉ панъ костько повисливчичь. панъ татомиръ
балицкии.̉ панъ. лучка воитъ сольскии.̉ плєбанъ зудєчовскии̉ миколаи.̉ и̉
голобутъ. и̉ брылѧрь. а иныхъ много было при томъ. добрыхъ. людии.̉ а
писанъ оу зоудєчовѣ на ст х̑ъ трєхъ ѡ ̉троковъ. под. лѣт ̑ бжь҃ѧ нарожєньѧ. А
лѣт .̑ у. лѣт .̑ и̉ пєрвог ̑ на дцѧт ̑ лѣта.
Підтвердження 1555 р.:
Sigismund August Dei Gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae,
Russiae, Prussiae, Masouiae Samogithiaeque etc[eterae]. Dominus et haeres
Significamus tenore praesentium quibus expedit universis et singulis: Exhibitas
esse coram nobis nomine Nobilium Sebastiani et Bohdan Krambskich, fratrum
germanorum, per certos consiliarios nostros binas literas pergameneas tenoris
infrascripti, literis Ruthenicis exaratas. Quarum alterae quatuor, alterea duobus
sigillis subappensis communitae fuerant, sanas, salvas et integras nullique
vicio aut suspicioni obnoxias supplicatumque nobis fuisse, ut eiusmodi literas
et omnia earum contenta auctoritate nostra Regia approbare, ratificare et
confirmare dignaremur. Quarum ii tenores fuerant:
Далі наведено транслітерований польською мовою текст грамоти, а за
ним підтвердження:
Alterarum vero literarum is tenor fuerat:
300 ПАПА Іванна
Od pana Androsza Zidaczowskiego voieuodi, od pana Pyotra Sądzyego
Kxyązeczya prauouali szyą przed name Iaczko Zanyeuicz Obłoznicz a
prauouał szyą o barthni lyasz y o syanozenczi y wstąpiwschi w prauo, dał
pamyątnego grziwnę, a wigrał swoie po Damb Czerewathi y po ławne, y tesch
po dwye mogilye w cząsczi po Buk po Vołcze kolyaszo. Sądzil pan Andreas
Sądzya y pan Pyothr sądzya Kxyazęczi, Oleschko Powyesthiwicz, Myenko
Schimonouicz.
Nos itaque Sigismundus Augustus Rex praefatus supplicationi eiusmodi
benigne annuentes utrasque literas praeinsertas et omnia earum contenta
auctoritate nostra Regia in omnibus punctis, clausulis, conditionibus et articulis
approbamus, ratificamus et contirmamus vimque et robur debitae firmitatis
obtinere debere, in quantum dictorum bonorum possession est hucusque
continuata, decernimus. Harum quibus sigillum nostrum est subappensum
testimonio literarum. Datum Pyothrcouiae in Conventione Regni nostri
generali, sabbato post Dominicam Cantate proximo. Anno Domini Millesimo
quingentesimo quinquagesimo quinto, Regni nostri vigesimo sexto.
Ioannes Ocieski R[egni]. P[oloniae]. Cans[ellarii]. Secr[etarius]. Relacio Magnifi-
ci Ioannis de Oczyeschino, Cracouien-
sis generalis ac Sandecensis Olschti-
nensisque Capitanei et Succamerarii
Cracouiensis.
На звороті оригіналу:
Vide Originale idiomate Ruthenico
Siggilis quatuor sub Signo Theodor.
№ 2
У Жидачеві, 29 червня 1411 р.
Князь Федір Любартович підтверджує у Жидачеві розмежування територій
сіл Рожнятів і Нижній Струтин.
Ориг.: не відомий.
Опубл.: Petruszewicz A. Materiały historyczne... – S. 80–84.
А. Петрушевич наголошував, що оригінал був написаний українською мо-
вою, а при перекладі латинською мовою допущено чимало помилок. Помилко-
вою він вважав і дату грамоти, що аргументував порівнянням переліку свідків
у грамотах Федора Любартовича 20–30-х років ХV ст. з пізнішими грамотами.
Actum in Castro Zydaczoviensi Feria Tertia post Festum S[anc]ti Francisci
Confessoris proxima anno Domini Millesimo Sexcentesimo Trigesimo Septimo.
Ad officium et acta present[is]. Castrens[sis]. Capitan[ealis]. Zydaczoviensіs
personaliter venien[s] Nobilis Procopius Rozniatowski porrexit Literas Privilegij
S[acr]ae R[egi]ae Majestatis sigillatas, subscriptas, Pargameneas, Salvas, Not[a]
t[as]. illaesas, omnique suspitionis nota Carentes, easque ad acta presentia
suscipi, iisdemque inscribi expetiit. Quod obtinuit iuxta earum Literarum
Tenorem talem. Sigismundus Dei Gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae,
301“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
Russiae, Prussiae Dominus et haeres. Significamus tenore praesentium quibus
expedit Universis. Quia Nobilis Georgius Rozniatowski Terrigena noster
Districtus Zydaczoviensis certas Literas in Rutheno Idiomate ac Charactere
Rutheno Scriptas tenoris infrascripti coram Nobis reproduxit, Supplicans
nobis humiliter ut easdem innovare et confirmare dignaremur, quarum tenor
sequitur in huns modum. “In Nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti Amen.
Nos Dux Fedor Lubartowicz notum istud facimus cuilibet bono his nostris
Literis quicumque eas inspexerit aut legendo audierit, cui opportunum fuerit
praesentibus et futuris. Quia veniendo coram Nobis Dominus Tathumir
Berlicz Strutyński quaerulabatur et Citavit Dominum Daniło Zaderewecki et
Rozniatowski, Quia ipse sibi aravit Terram per Granities, et Nos sibi dedimus
Jus cum ipsis Dominis Daniło Zaderewecki et Rozniatowski seniebus alienis
obtexit volens ostendere suam Granitiem Rozniatowska, et Dominus Tathumir
Berlicz Strutyński etiam obtexit se Senibus alienis ostendere suam Granitiem
Strutyńska Volens nos exeuntes cum his Dominis ad has Granities, et Stetimus
penes fluvium Czeczwy circa istum Vadum quod est ex opposito Pratorum
Swarzyczowskie. Dominus Tathumir statuit senes alienos Dominus Daniło
statuit eitiam senes alienos, et isti senes concordati sunt ex utrisque partibus
recognoverunt et ostenderunt antiquas Granities et Terminos inter Strutyn et
inter Rozniatow per medium Campi et per Wieprzyk superius fluminis alias
dicti Wepryk ad istud Vadum Fluvii alias ku Potokowi… alias Olszyną ab isto
vado superius fluvii Wepryk ad verticem alias do Wierzchu, et a vertice Wepryk
superius profundi fluvii alias Debry, et a profundo Debry per Summitatem
alias Lesney Debry, et per Summitatem Batynowych Potoków, et per Summitatem
Jasienowych Potoków, et per Summitatem Smereki Potoka, et per Summitatem
dicti Duba cum omnibus eius superficiebus alias z Wierzchowinami, et per
summitatem Ropnego Potoka, Et nos secundum recognitionem istorum Senum
fecimus fodere Scopulos per Campum a fluvio Czeczwa ad fluvium alias ku
Potoku Wepryk, Jus invenit secundum recognitionem istorum Senum, quod
superius istos Scopulos et Terminos istud est Strutinense et inferius istos
Scopulos et Terminos istud est Rozniatoviense, Dominus Daniło iustus in suis
Granitebus et memoriale dedit et istud Actum est in nostra Curia Zydaczow pro
Festo S. Petri Apostoli et circa hoc praesentes fuerunt Testes, Dominus Dymiter
Chodorowski Wołczynowicz; D. Iwan Koroway; D. Senko Procewicz; D. Iwaszko
Dzieduszycki; D. Iwaszko Boryński; D. Tatumir Balicki, et alii quam plures boni
Domini circa haec – praesentes fuerunt. Et in Robur harum appendimus Sigillum
nostrum anno Nativitatis Domini 1411-mo. Nos vero supplicationibus praefati
Georgii Rozniatowski iustis permoti, de gratia quam subditis fidelibus exhibere
Solemus, Literas superinsertas – eidem et Succesoribus suis inquantum eorum
quae in his continentur in possession quieta fuerit confirmamus roboramus
decernentes easdem robur firmum deinceps habituris harum Testimonio
mediante, quibus in Robur Sigillum nostrum subapendi fecimus. Datum
Vilnae Feria Quinta die Festi S[ancti]. Andreae Apostoli, Anno Domini 1514-
to Regni vero Nostri Anno 8-vo Relatio R[enerendi]. in Christo Patris Domini
Mathiae Eppiscopi Vladislaviensis et R[enerendi]. Patris Cancellarii Mathias
302 ПАПА Іванна
(sic!) Dominus Vladislaviensis et Cancellarius (sic!). Post Ingrossationem vero
Privilegii suprascripti ad effectationem eiusdem porrigentis Juri Communi
inherendo Originale in toto restitutum est de eodemque restituto porrigens
Officium praesens quietat et liberum pronuntiat. Ex actis C[astrensis]
C[apitanealis]. Zydaczovien[si]s: extraditum.
№ 3
У Жидачеві, 1421 (8–26 жовтня 1421 р. за В. Розовим).
Грамота князя Федора Любартовича про розмежування земельних володінь
Юрія Дідушицького (с. Соколове) і Ігнатія Облазніцького (с. Облазниця), а та-
кож докладний опис границі між с. Облазниця і с. Дідушичі
Ориг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/02.
Опубл.: Акты... – № 30/I. – С. 42; Dzieduszycki M. Kronika... – Nr 4. – S. XI–
XII; Головацкий Я. Памятники... – С. 135–136; Розов В. Українські грамо-
ти. – № 52. – С. 94–96.
Вперше грамоту публіковано староукраїнською мовою, однак без надряд-
кових знаків. Вдруге текст грамоти опубліковано у транслітерації польською
мовою і його супроводжує коротка вказівка, що вона написана на пергамені
кирилицею. Я. Головацький зазначив, що звірив поданий до друку текст гра-
моти з оригіналом. В. Розов відзначав, що оригінал написаний на тонкому бі-
лому пергаменті; висота тексту по лівому краю – 24 см, по правому – 22,5 см,
ширина – 40,5 см залишилася лише дірка від шнура, на якому була привішена
печатка. Хризмон відсутній. Грамота писана півуставом. Нижче подаємо звіре-
ний з оригіналом текст грамоти староукраїнською мовою.
Во имѧ Ѿца҃ и̉ Сна҃ и̉ стог ̃ дха҃. амин̃. мы кнѧз̃ Өедорь любортович̃.
чинїмы то знаменїто. сим своим лїстом. каждомоу доброму. кто колї на нь
възрит ил̉ї оуслышит єг̉о чтүчи. комоу єг̉о бүдтъ потрєбизна. нынѣшним. и̉
потом бүдоучимь. ажє прїшєд̃ прєд̃ нас̃ пан ̃иг̉нат ̃Ѿблазнїцкии.̉ жаловал̃. и̉
позвал̃ пан ̃Юр̉ьӕ̉ дѣдошицкого. кгоурьгешевич. ảжє єм̉ү взѧл вепрѣ. вь єг̉о
доубровѣ. чересь границю. ả ӕ̉ко сталї пред нами. и пред паны̉ на правѣ.
пан иг̉нат Ѡ ̉блазницкїи ̉ жаловалъ. и̉ положил̃ свои̉ лїсты гранїчныи.̉ пан
Юрии ̉ дѣдошицкии ̉ пригнал. пан Иг̉натовым лїстом. ажє сүть нєправїи̉
ѳалшованїи.̉ право так нашло. пан Иг̉нат Ѿблазнїцкїи.̉ им̉ає̉тъ подпєрєти
свѣдки. и̉ ѡ ̉чистити свои̉ лїсты. а̉ пан иг̉нат Ѡ ̉блазнїцкїи.̉ нє моглъ подпєрє-
ти свѣдки. и̉ ѡ ̉чистити своих лїстовь. право так нашло. ảжь па̉на̉ иг̉натoвьї
лїстьї оуморєны.̉ на вѣки. нє им̉ає̉ть ими поминати сѧ. и̉ єг̉о наблїжьшии.̉
пан Юр̉ьи̉ дѣдошицкии ̉заложил сѧ cтарци ѡ ̉бчими оуказати свою границю
дѣдошицкүю̉. ả пан иг̉нат заложил сѧ ѡ ̉бчїми старци оуказатї свою̉ границю
Ѿблазницкоую̉. ả мы. єсмо выс̉лали врѧднка нашєго пана лєнка, старостоу
зоудечовского ис̉ паны̉ на тоу границю. сталї подлї потока. малого крїховцѧ.
оу кроуглых лозъ. кдє переходит дорога Ѿ зүдечова к долїнѣ. пан иг̉нат по-
вод поставил старцъ ѡ ̉бчии.̉ пан ю̉рьи дѣдошицкии ̉поставил старцѣ ѡ ̉бчии.
а тыи̉ старцѣ из̉годили сѧ. со ѡ ̉бою̉ стороновоу. на ѡд̉но слово выз̉налї и̉
303“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
вказали. старүю границю. и̉ врочища. межи Ѿблазнїчи и̉ межи дѣдошичи.
по тотъ поток малыи̉ крїховєцъ. што бѣжит подлѣ гоугнины̉ дүбровы̉ малыи̉̉
криховєць. и̉ по дорогү прєжє оуказанүю. мєжи криховьє̉ и̉ сѣножати. и̉
дүбровы̉ и̉ лѣсь. из̉ вѣка дѣдошицкоє. пан юрьии̉ прав въ своих границахъ, и̉
помочноє̉ дал. мы єс̉мо на потвержѣньє тых границь розьѣханьє.́ далї єсмо
ємү лїстъ паноу Юр̉ьєв̉и дѣдошицкомоу. печат свою привѣсилї єс̉мы̉ к томоу
листү. а прї томь был̉и свѣдци. пан Лєнко староста зүдечовскии.̉ пан дмитръ
волчкович. пан сенко процевич. пан иван короваи.̉ пан ив̉ашко бориньскии.̉
пан прокопь нѧнєвич и̉ных добрых досыть было при томь. а̉ то сѧ дѣӕ̉ло в на-
шомь дворѣ в зоудєчєвѣ. в дєн̃. стг҃о дмитриӕ̉. под лѣты̉ рoжєства хвс̃а ҃ ả лѣт ̃
и̉ у .҃ ка ҃ го лѣт ̃.
№ 4
Жидачів, “1263” (28 липня 1393 р. за “Актами”, 20 вересня 1413р. за В. Ро-
зовим).
Грамота князя Федора Любартовича про розмежування земельних володінь
Татомира Баліцького та Івашка Дідушицького
Ориг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/03.
Опубл.: Акты... – № 30/II. – С. 42–43; Stadnicki K. Synowie Gedymina. –
T. 2. – S. 257–260; Dzieduszycki M. Kronika... – S. VII–IX; Головацкий Я. Па-
мятники… – № XL/2. – С. 136–138; Розов В. Українські грамоти. – № 45. –
С. 82–84.
Вперше грамота опублікована без надрядкових знаків. Д. Зубрицький за-
значав, що оригінал грамоти написаний на пергаменті, без знаків пунктуації,
замість них були поставлені крапки, майже біля кожного слова, а деякі слова
були написані з титлами. Він також вказав на відірвану печатку й датував гра-
моту 28 липня 1393 р. Згодом грамоту опублікував К. Стадніцький латинською
мовою з пізнішого підтвердження Августа ІІІ від 1761 р. Пізніше грамоту опу-
бліковано у транслітерації польською мовою з короткою вказівкою, що, як і
попередня, вона написана на пергамені кирилицею. В. Розов зазначив, що ори-
гінал написаний на товстому і твердому жовтому пергамені півуставом. Висота
тексту – 27 см, ширина – 47 см. вверху і 46 см. внизу. Печатка відірвана. Хризмон
відсутній. Він схилявся до того, що грамота написана 20 вересня 1413 р. У лівій
нижній частині грамоти знаходиться пізніша латиномовна нотатка, яка через
якість чорнила важко читається. Нижче подаємо звірений з оригіналом текст
грамоти староукраїнською мовою.
Во имѧ Ѿца и ̉сна҃ и ̉стг҃о Дха҃. амни̃. мы кнѧз̃ феѡдръ любортович̃. чинимо
то знаменито. сим̃ своим̃ листом̃. каждомоу доброму. кто коли на нь оузрит. ил̉и
оуслышитъ єг̉о чтоучи. комоу є г̑о боудєт потрєбизна. и̉ нынѣшним̃. и̉ потом
боудоущим̃. а̉же приид̉а. прєд насъ. и̉ прєд паны. пан̃. и ̃вашко. дѣдошицкии
милѣи̉чичъ. жаловалъ и ̉позваль. пан̃. татомира. балицког̃. ажє єм̉оу пораль.
пан̃. татомирь. вепрѣ. оу черном̃ лѣсѣ. коло тоурьи.̉ оу ̑ балины. и̉ поѡраль єм̉оу
полє. и̉ покосиль. и̉ доубровы. чєресь границю. а мы єм̉оу право дали с ним̃.
304 ПАПА Іванна
панъ ивашко. дѣдошицкии.̉ положилъ свои̉ листы. граничныи.̉ прєд нами.
и̉ пред паны. пан̃. татомирь. балицкии.̉ приганилъ листом̃. пан. Ив̉ашковым̃.
дѣдошицког̃. иж̉е соуть листовє. неправии. фалшевнии.̉ право такь нашло.
пан. ив̉ашко. дѣдошицкии.̉ им̉ає̉ть ѡ ̉чистити. листы. свои.̉ пан. Ив̉ашко.
дѣдошицкии. нє могль. ѡ ̉чистити. листовь своихъ. право такь. нашло. ажь
пан. ивашковы. листи оум̉орени на вѣкы. ажь нє имаєть ими оуспоминати
сѧ. а ни єг̉о ближшии. право так. нашло. им̉ають. оук̉азати. свою границю.
старци ѡ ̉бьчими. мы єс̉мо выслали нашєго оур̉ѧдника. пан. лєнка. старо-
стоу зоудєчєвског ̃. на тоу то границю. пан. Ив̉ашко дѣдошицкии.̉ поставил
старцѣ ѡ ̉бчии.̉ пан. татомирь поставиль старцѣ ѡ ̉бчии.̉ тоти старци сгодили
сѧ. с обою стороноу на ѡд̉ино слово. вызнали оуказали. староую̉ границю.
и̉ врочища. мєжи дѣдошичи. и̉ мєжи баличи. стали оу вєликого крихова.
кдє переходитъ дорога. Зоудєчевскаѧ. подлѣ оуз̉люжи. попєрєк. доубровы.
к нечачю лѣсови. и̉ подлѣ лѣса горѣ. и̉ подлѣ доубровы. горѣ. до лѣсоцкои
дороги. котраѧ ид̉єть и̉ зоудєчєва. до долины. тою̉ дорогою̉. попєрєк лѣса.
и̉ поперекъ потока Нечача. тою̉ жь дорогою̉. зоудечевскою̉. къ котешевоу.
къ бортномоу дүбью̉. Ѿ бортного доубьѧ. попєрєк. доубровы. к могылкам. Ѿ
могылок.̉ попєрєк.̉ рѣки. соукилѧ. к дорозѣ. котораѧ дорога ид̉еть. из̉ дѣдочичь.
до баличь. поперекъ. дорогы. к теплици. къ грибович̃. доловь теплицєю̉. до
рѣки свѣчѣ. Ѿ оустьѧ теплицѣ. грибович.̉ попєрєк рѣки свѣчѣ. и поперек полѧ.
къ чорномоу лѣсоу. к потокоу. к лоужєшєвѣ. кдє оупадоуєть в ню. оустьємъ
поток Волоуєв̉ь. попєрєк. потока Лужєшева. горѣ потоком̃ волоуєв̉ом̃. лѣсом̃.
кь потокоу. дрыжани. попєрєк потока. дрыжани. лѣсом. к оустью̉. солотвинѣ.
оу̉ рѣкоу тоурью̉. попєрєк рѣки тоурьи.̉ горѣ солотвиною̉. потоком̃. поперек
лѣса черного. къ сѣлцѣ. звышє тыхъ врочищь. лѣсъ и̉ полє и̉ доубровы. то єс̃
дѣдошицкоє.̉ изнижє тых врочищь. лѣсъ и̉ балина, вокно. солноє.̉ и̉ полє. и̉
доубровы. то єс̃ балицкоє.̉ пан̉ татомирь. балицкии. довєлъ своихъ границь.
и̉ зыскалъ по тоты урочища. старци ѡв̉ьчими. и на то помочноє далъ. а мы
єсмо взѧли. А при том были свѣдци. пан ленко староста. пан задеревецкии.̉
дмитръ. пан. сенко процевич. пан малофѣи.̉ пан драгомиръ. пан манко ардево-
ви. пан прокопъ нѧневич̃. и̉ныхь досыть при том было добрыхъ. а мы єсмо на
то свои̉ лис̃ далї. и̉ печать свою̉ привісили. паноу татомирови. балицкомоу.
на потверженнє.̉ тыхъ границь. и̉ врочищь. а то сѧ дѣѧло. в нашем дворѣ въ
зоудечевѣ. на днь҃ стг҃о му̃нка Ѡс̉тафиа, под лѣты. ржс̃тва. хвс̃а. а ҃ лѣтъ. с ҃ з ҃ г ҃
лѣта.
№ 5
Жидачів, “22 лютого” 1428 р. (5 липня за В. Розовим).
Грамота князя Федора Любартовича з приводу спору про розмежування села
Сяхова між Миком Дідушицьким і Дмитром Даниловичем з Руди
Oриг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/05.
Опубл.: Акты... – № 30/III. – С. 43–44; Dzieduszycki M. Kronika… – Nr V. –
S. XII–XIII; Головацкий Я. Памятники… – № XLI/3. – С. 138–139; Розов В.
Українські грамоти. – № 60. – С. 109–111.
305“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
Вперше грамота опублікована без надрядкових знаків. Д. Зубрицький
зазначав, що оригінал грамоти був написаний на пергаменті, без знаків
пунктуації, замість них були поставлені крапки, майже біля кожного сло-
ва, а деякі слова були написані з титлами. Згодом грамота опублікована у
транслітерації польською мовою і її супроводжує коротка вказівка як і по-
передню, що грамота написана на пергаменті кирилицею. Також вказано,
що до грамоти, підвішена воскова печатка з Погонею на скрученому шов-
ковому шнурку червоного і синього кольору. Я. Головацький також вказав,
що до оригіналу грамоти підвішена печатка з зображенням вершника на
шовковому блакитному шнурку, перевитому червоним. В. Розов зазначав,
що оригінал грамоти написаний на погано вичиненому пергамені, жовтува-
тому і досить товстому. Висота тексту по лівому краю – 17,5 см., по правому
краю – 16,5 см., ширина – 35 см. В. Розов також вказав на наявність печатки
з Погонею, привішеної на шнурку синього і червоного кольорів. Хризмон
відсутній. Написана грамота півуставом. Нижче подаємо звірений з оригі-
налом текст грамоти староукраїнською мовою.
Во и м̑ѧ Ѿцѧ҃ и̉ сна҃ и ̑ стг҃о дха҃, ảмни.̑ мы кнѧз .̑ Феѡдръ Любортович.̑
чинимо то знамєнито. снмъ нашим.̑ листом ̑ каждому доброму. кто коли
на нь. оуз̉рить. ил̉и оус̉лышить єг̉о чтучи. комоу боудєт ̑ є г̑о потребизна.
нынѣшним.̑ и̉ потомъ боудоущим.̑ аж̑е приид̑а. прєд нас ̑ и ̑ прєд паны. пан.̑
дмитръ. данилович.̑ з роуды. жаловалъ. и̉ позвалъ. пан.̑ мика. дѣдѡшицкого.
ѡ ̉ полє. и ̉доуброву сѧховъ. и̉ листы свои̉ положилъ. а̉ пан.̑ микъ дѣдошицкии ̉
Ѿповидѣлъ. ảжє єс̉ть то моє̉ к дѣдошичуєм.̑ полє и доуброва. сѧхово. а̉ пан.̑
дмитровымъ. даниловича. з роуды. листом.̑ приганилъ. ảже соу̉ть нєправыи.̉
фалшованыи̉.̉ листы. право такъ нашло. аже пан.̑ дмитръ. данилович.̑ з
роуды. им̉ає т̑ь свои.̉ листы подпєрєти. свѣдкы. и ̑ ѡ ̉чистити. право такь. на-
шло. ảжє пан.̑ дмитръ. данилович.̑ з роуды. рѣчь свою̉. стратилъ. ѡ ̉ полє. и̉
ѡ ̉ доубровоу. сѧховѡ. и̉ листы єг̉о. оу м̑орєныи.̉ и̉ оум̉рътвєныи .̑ на вѣкы.
право такъ нашло. ảжє пан.̑ микъ. дѣдошицкии. правъ. ѡ ̉ полє. и̉ доубровоу.
сѧхово. и̉ помочноє .̑ дал.̑ а мы єс̉мо на потвержєниє̉ тои̉ рѣчи. дали свои.̉
лис .̑ пан у̑. микови. дѣдѡшицкомоу. и̉ печать свою.̑ є с̑мо привісили. к томоу
то листоу. а при тѡм.̑ были. свѣдци. пан.̑ дмитръ. ходоровскыи.̉ пан.̑ сєнко.
процевич.̑ пан.̑ грицко из̉ бортникъ. пан.̑ иван.̑ коровай. пан.̑ ѩцко. мошєн-
чичь. пан.̑ ивашко. з борынич.̑ а ̑ и̉ныхъ досыть. добрыхъ. при тѡмъ было.
дан .̑ лис .̑ оу ̑ нашємъ дворѣ. оу̉ зоудєчєвѣ. по стс ̑омъ. а̉пл̑ѣ петрѣ. оу̉ пєрвыи.̉
понєдѣлѡкъ. пѡд лѣты ржс ̑тва. хвс а̑. ҂а. и.҃ у .҃ кн.҃ го. лѣта.
№ 6
У Жидачеві, “30 травня” 1430 (29 травня за В. Розовим).
Грамота князя Федора Любартовича про розмежування земельних володінь
Мики Дідушицького (с. Дідушичі) і Дмитра Даниловича з Руди (с. Жирава)
Oриг.: Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – ADzied perg, III/04.
306 ПАПА Іванна
Опубл.: Акты... – № 30/IV. – С. 44; Dzieduszycki M. Kronika… – Nr VI. –
S. XIII–XV; Головацкий Я. Памятники… – № XLII/4. – С. 139–140, Розов В.
Українські грамоти. – № 64. – С. 115–116.
Вперше грамота опублікована без надрядкових знаків. Д. Зубрицький за-
значав, що оригінал грамоти був написаний на пергаменті, без знаків пункту-
ації, замість них були поставлені крапки, майже біля кожного слова, а деякі
слова були написані з титлами. Згодом грамота опублікована у транслітерації
польською мовою і її супроводжує коротка вказівка як і попередню, що гра-
мота написана на пергаменті кирилицею. Я. Головацький вказав, що в оригі-
налу грамоти була відірвана печатка. В. Розов зазначав, що оригінал грамоти
був написаний на тонкому і білому, дещо шорсткому пергамені. Висота 28 см.,
ширина – 37 см. вверху і 38 см. внизу. Хризмон відсутній. Грамота написана
півуставом. Нижче подаємо звірений з оригіналом текст грамоти староукра-
їнською мовою.
Во им̉ѧ Ѿцѧ҃ и ̉сна҃ и ̉стг҃о дха҃. а̉мин.̑ мы кнѧз .̑ феѡдръ любортович.̑ чини-
мо то знаменито. симъ нашим.̑ листѡм.̑ каждомоу. доброму. кто коли на нъ
оуз̉рит.̑ или оу с̑лышить єг̉о чтоучи. кому будєт єг̉о потребизна. нынѣшним.̑
и̉ потомъ боуд̑үщим.̑ ảжє приид̉а прєд нас .̑ и̉ прєд паны. пан.̑ дмитрь.
данилович.̑ з роуды. жаловалъ и̉ позваль. пан.̑ мика. дѣдошицкѡг .̑ ảжє єм̉оу
взѧлъ вепрѣ. на єг̉о дубровѣ. черєс ̑ границю. а̉ пан.̑ микь. заложил сѧ. старци
ѡ ̉бчїми. оук̉азати свою̉. границю. дѣдошицкоую̉. ả пан.̑ дмитрь. данилович.̑ з
роуды. заложил сѧ листы. оук̉азати свою̉ границю̉ жирѧвскоую̉. а̉ пан ̑ микь.
дѣдошицкии.̉ приганилъ. листѡм. ảжє нєправыи листы. фалшованыи.
пан.̑ дмитровы. даниловича з роуды. право. такь нашло. ảжє пан.̑ дмитръ.
данилович.̑ з роуды. нє могль своих. листовъ. подпєрєти и̉ ѡ ̉чистити. свѣдкы.
право такь нашло. ажє тоты листи. оум̉рътвэныи.̉ на вѣкы. право так на-
шло. ажє им̉аю̉ть оук̉азати границю. старци ѡ ̉бчими. мы єс̉мо выслали.
нашого старосту. зоудєчєвскѡг .̑ пан .̑ лєнка. с паны на тоую̉ границю. пан.̑
дмитръ. даниловичь. з роуды. поставилъ старцѣ ѡ ̉бчии.̉ а̉ тыи̉ старци. смо-
вившє сѧ. с обою стороновоу. вызнали. и оук̉азали староую̉ границю. и̉ вро-
чища. мєжи дѣдошичи. ả мєжи жирѧвою̉. поченши Ѿ малого криховца. Ѿ
потока. Ѿ бродоу. дорогою̉. што ид̉єть Ѿ зоудєчєва. к дѣдошичємъ. до рѣкы.
до великого крихова. до бродоу. а звышє тои̉ дорогы дѣдошицкоє. а знижє
тои дорогы. жирѧвьскоє .̑ пан.̑ микь. оу своєи̉̉ граници правъ. и̉ помочноє.̉
дал.̑ а мы єс̉мо на потвержєниє.̉ тои̉ границѣ. дали свои̉ листъ. пан у̑. ми-
кови. дѣдошицкѡмоу. и пєчать свою̉ єс̉мо. привѣсили к томоу то листоу. а̉
при тѡм.̑ были. свѣдцї пан.̑ дмитръ. ходоровьскыи.̉ пан.̑ клюсъ. из̉ вижнѧнъ.
пан.̑ сєнко. процєвич.̑ пан.̑ грицко з борьтникъ. пан.̑ ѩцкѡ. мошєнчичь. пан.̑
браткѡ. из̉ доулѣбъ. а̉ и̉ных. досыть. добрых. при томъ былѡ. а̉ то сѧ дѣѧ̉ло.
оу̉ нашємъ. дворѣ. оу̉ зоудєчєвѣ. по оуз̉нєсєнии.̉ пєрвыи.̉ пнєд. под. лѣты
ржс ̑тва хвс ̑ а.҃ и.҃ у .҃ л.҃ лѣта.
307“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
№ 7
Жидачів, “1274”
Князь Федір Любартович розмежовує володіння Івашка Дідушицького і Федора
Чолганського
Oриг.: не відомий.
Опубл.: Dzieduszycki M. Kronika… – Nr III. – S. IX–XI.
Переписувач Xav. Jelinek de Brochwicz зазначив, що документ перекладе-
ний зі староукраїнської мови латинською 16 жовтня 1775 р.
In Nomine Patris, et Filii, et Sancti Spiritus. Amen. Ego Theodorus
Lubartowicz facio notum hoc meo Documento cuilibet hono, quicunque
illud aliquando inspexerit, aut lectum audierit, cujus intererit praesentibus et
futuris Quomodo venit ad Nos, ad Nos, et Dominos Nostros, Dominus Joannes
Didoszycki querulabatur, et citavit Dominum Theodorum Czołhanski; quia ipsi
Dominus Theodorus intercepit porcos in Nigra Sylva apud fluvium Tura penes
torrentem Wołchow, et coarravit agruin, et falcavit Saltus (vulgo Dabrowy)
versus limitem, et Nos ipsi Jus dedimus cum illo. Dominus Czołhański produxit
sua Documenta granicialia coram nobis et Dominis Nostris. Dominus Joannes
Didoszycki derogavit Documentis Domini Theodori Czołhański, quia sunt
Documenta mala, et falsa. Jus venit, quatenus justificet Dominus Theodorus
Documenta sua, et siquidem Dominus Theodorus Czołhański non potuit
justificare Documenta sua, jure mortificata sunt Domini Thèódor: Czołhański
Documenta in sӕcula, neque rememoranda sunt per ipsum, nec per ejus
Successores. Sicque decidimus, ut monstrent suos limites per Senes suos, et Ego
idcirco meum Officialem Dominum Leonem Capitaneum Zydaczoviensem
deputavi pro ejusmodi dislimitatione. Dominus Joannes Didoszycki statuit
Senes suos, ac invicem Dominus Theodorus Czołhanski statuit Senes suos.
Qui Senes convenerunt secum ab utrinque super uno verbo, recognoverunt, et
demonstrarunt antiquum limitem, et signa (vulgo uroczyszcze) inter Didoszyce,
et Czołhany. Stando igitur apud Posuta Mogiła (alias Collim) progressi rectè ad
fluvium Swica, transeundo fluvium Swica procul signant Białe Brzegi (alias
albi margines) a Białe Brzegi versus Sylvam ad torrentem Łuzeszow, transito
torrente Łuzeszow per nigram Sylvam in latum ad summitatem torrentis
Werbny, a summitate torrentis Werbny, ad verticem fluminis Tura, flumine
Tura ad torrentis Wuchowy summitatem, torrente Wuchowy per Sylvam ad
torrentem Radiow, et Perecew, his torrentibus usque ad fluvium Silka, qui
torrentes uterque una rectitudine incident in fluvium Silka. Infra hujusmodi
signa: Sylva, Campus, et Saltus (vulgo Dąbrowa) in parte sinistra sunt Domini
Didoszycki, in sӕculum. Verum in parte dextra Sylva, Campus, et Saltus (vulgo
Dąbrowa) sunt Domini Theodori Czołhanski. Dominus Joannes Didoszycki
lucratus est ad hujusmodi signa juxta demonstralionem Senum, super quod
ejusmodi Senes prӕstiterunt Juramentum, quia fideliter limites demonstrarunt.
Dominus Didoszycki subsidium dedit, et Nos accepimus ac in confirmationem
hujus rei dedimus Nostrum Documentum Domino Joanni Didoszycki, et
Sigillum Nostrum appendimus huic Documento. Prӕsentes huic fuerunt
308 ПАПА Іванна
Testes Dominus Leo Capitaneus Zydaczoviensis, Dominus Simeon Procewicz,
Dominus Małofij, Dominus Nicolaus Andrełowicz, Dominus Procopius
Nenowicz, et plures alii; hocque Actum in Nostro Castro Zydaczoviӕ. Ipso Die
Sancti Eustafii Martyris, Anno a Nativitate Christi 1274.
Hoc Documentum ex Ruthenico Idiomate in Latinum per Copiam genuine
translatum esse, et in Omnibus concordare cum suo Originali testor. Dat[um].
Leopoli d[ie]. 16 Octobris 1775 A[nn]o.
Xav[ery]. Jelinek de Brochwicz
Translat[um]. C[…]. M[anu]p[ropriae].
Caesar[eae]. Reg[iae]. Guber[nio].
№ 8
У Жидачеві, 6 серпня 1422.
Князь Федір Олькірдович (Любартович) підтверджує розмежування сіл Тужи-
лів i Сваричів
Oриг.: не відомий.
Опубл.: Petruszewicz A. Materiały... – Nr III. – S. 77–80; Галицкий истори-
ческий сборник... – C. CVII–CVІХ.
А. Петрушевич зазначив що оригінал документу був написаний кирили-
цею, тому при перекладі латинською мовою допущено помилку “Олькірдо-
вич” замість “Любартович”, а також пропущено дату, очевидно через склад-
ність у розчитанні року, записаного кириличними літерами. А. Петрушевич
відніс документ до 20-х років ХV ст. За виданням текст грамоти подано у тран-
слітерації польською мовою.
Inter Bona Tyżyłow et alia introcontenta dispositionis granicialis Oblata.
In castro Halic. 1730 anno Sabbatho ante festum S[ancti]. Valentini
P[raesbiteri]. et M[artyris]. proximo. Асtum in castro Haliciensi, ante festum
S. Valentini Presbyteri et Martyris proximo anno Milesimo septingentesimo
trigesimo. Ad officium et acta praesentia castrensia capitanealia Haliciensia
personaliter veniens generosus Stephanus Jasiński obtulit et ad actitandum
eidem officio porrexit granicies seu dispositionem granicialem inter bona
Tyżyłow ac alia per olim Illustrem Fedor Olkirdowicz(?) principem Poloniae,
charactere Ruthenico expressas in litteris pergameneis exaratas, per eundem
confectas manu ejus subscriptas tenoris talis.
W imia Otca y Syna y Ducha Swiatoho Amin. Ja kniaź Fedor Olkgirdyiewicz
korolow brat. Pryszły do mene Tyżyłowcy żałowały sie na Iwana Swaryczowskoho,
na Boczkowa brata Łohynowicza, iż derżał nam Manastyr Topulsko z Czornym
Lisom, za rikoiu Łomnyceiu nazwanoiu y z Barłozyszczy bez prawa, a służyło
nam ku Tużyłowu: a Iwan Dołhy Łohynowycz odmowyw protywko im, iźe
dał mi Korol Swaryczow za wirnyi zasłuhy moi na wiky wicznyi, y Monastyr
Topulsko z Czornym Lisom y Berłożyszczamy po riczku Wyszniuwku, w tom
toiuż riczkoiu po pod uroczysko Sołnoie, nedałeko seła Nowycy, czerez horu
steżkoiu iduczy do riki Łukwycy, kotoraia idet lisom Czornym po pod horu
naswanuiu Kosmacz mymo uroczysko Jasin mynowany, aż do Połonin, kotoryi
309“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
sia nazywaiut Pitrost (sin), Jama, Mołoda, Parynki nedałeko hranyć Uhorskich.
Na doł powernuwszy rikoiu Łomnyciu, po pod seło Perehyńsk, mymo
uroczysko Sołnoie Krasnoie Połe nazwanoie, aż do Kamenystoho horba czerez
Bur, lisom Rawnym czerez potok Rudawy popud seło Rożniatow do riki Duby,
do Horodyszcza do Perechresnoi dorohy, kotoraia idet do seły Dołyny, czerez
lis Osnyk, od Osnyka do Domankow do Łełetowaho Duba, hrancu Iwan Dołhy
pokazał, kotory stał prawom, y my u neho wziałysmo wyszniuiu hrywny. A
sudyw toy sud Fyłyst woiewoda Żydaczuwski, Pan Danyło Zaderewecki, Pan
Waśko Stodnyk, Weremanysz Traktowycz, Iwan Sołowycz Korsak, Pan Waśko
Prokopowicz, Iwaśko Dyduszcki, a ktomu było dosyt dobrych ludiy, na szczo smo
dały tot łyst na wicznuiu pamiat. Tot łyst pisany w Zydaczowi na Preobrażenye
Misiacia Awhusta dnia szestoho. Rukoiu własnoiu. Post quarum Literarum
pergamenarum idiomate Ruthenico exaratarum inductionem originale eidem
offerenti, est restitutum, de quo restituto officium praesens quietatum est.
Ex actis castren[sis]. Capit[anealis]. Halicien[sis[. extraditum.
Correxit Rodkiewicz m[anu]. P[ropriae].
L[ocus]. S[igilli].
№ 9
Вироки “Федора Ольгердовича” стосовно спірних питань володіння на монас-
тирі в Топільську та Перегінську
№ 9, 1
Жидачів, “1518”.
Вирок Федора “Олькірдовича” у справі спору між мешканцями Тужилова і Іва-
ном Довгим про володіння монастирем у Топільску та територіями навколо
Сваричова
Ориг.: не відомий.
Підтвердження документу короля Сигізмунда Августа від 1549 р.:
Dokumenty pergaminowe Oddziału I. Archiwum Państwowego w
Krakowie do 1600 r. – TSchn II 202.
Опубл.: [Radzimiński Z. L.] Monografia... – І. 15–16.
Вирок подано на затвердження королеві Сигізмундові Августу 28 серп-
ня 1549 р. Текст опублікував З. Люба Радзимінський за: Acta Castr. Leopol.
A-i 1696. – T. 470. – Р. 154. Актуальна сигнатура: Центральний державний іс-
торичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ). – Ф. 5 (Галицький ґродський
суд). – Оп. 1. – Спр. 470. – С. 154. Оригінальний текст, очевидно, був написаний
руською мовою, однак недбало відчитаний і перекладений польською мовою,
про що свідчить багато помилок не тільки в висловах, а й іменах та прізвищах
свідків. Дата, наведена у вироку, очевидно неможлива. Причиною цього є не-
дбалість переписувача. А. Петрушевич схилявся до 1418 р., З. Люба Радзимін-
ський поділяв цю думку40.
40 Петрушевич А. С. Критико-истори-
ческие рассуждения о надднестрянском
городе Галиче и его достопамятностях. –
Львов, 1888. – С. 482.
310 ПАПА Іванна
W imie Oyca y Syna y Ducha S. Amen. Ja kniaz Fedor Olkirdowicz, Kro-
low brat. Przyszli przed mie Tużyłowscy, zawołali [żałowali] się na Iwana, na
Breczkowa brata, na Dołhoho, iże dzierży nam manasterz Topolsko e Czarny
Lis za Łomnicą y Barłożyszczy, bez prawa, a służało k’ nam ku Tużyłowo (!), a
Iwan Dołhy odmowił preciw im, iże dał im Krol Swaryczow na wieki wieczny
z lasem wszystkiemi granicami y chce to rad ukazać staremi ludźmi y że to
moy manasterz wieczny z lasem y Berłożyszczy, a choczu to rad ukazać. A
Tużyłowscy rzekli, a my takiesz choczemy ukazaty staremi ludźmi y wzie-
li między sobą zawity rok, a my posłalismy miasto siebie Philista, woiewodę
y ziemiany rozsmotryty między niemi prawa y zozwali srarych ludzi. Ci lu-
dzie poznali prawo y rzekli, że Topulskoy manaster za reku ku Swaryczowu z
Czarnym Lisom y Berłożyszczy przyscosza y ukazali granicy po Wiszniowke
w zgore, Iwan Dołho (!) stał prawu y my wzieli od niego pomocnoie wysz-
ną grzywne. Na to daliśmy swoy list, na wieczną pamięć, że iego wieczne, a
sudzili z name tu boiare, Pan Wojewoda Philista, Iwan Kołowicz Korszak, a
zemlanie: Pan Wasko Wołkowicz, Misko Proczopicz, Klisko Barłoszowicz, a k’
temu było dosyć dobrych ludzi. A ten list pisan w Żydaczowie lata Ruskiego
Tysiąca pięćset (sic!) y osmnascie, miesiąca Decembra we dwudziesty siodmy
dzien na pamieęć pierwszego męczenika Stefana.
№ 9, 2
Жидачів, рік не подано.
Вирок Федора “Олькірдовича” у справі спору між мешканцями Тужилова та
Іваном Довгим про володіння монастирем у Топільску
Ориг.: не відомий.
Опубл.: [Radzimiński Z. L.] Monografia... – І. 16–17. З. Люба Радзимінський
опублікував документ за: Acta Haliciensia 1730 anni. – Т. 231. – Рag. 420–
421. Сучасна сигнатура: ЦДІАЛ. – Ф. 5. – Оп. 1. – Спр. 231. – С. 420–421.
Рік не згаданий і немає підстав для здогадів стосовно можливого дату-
вання. З тексту вироку, якщо розглядати його як підтвердження попе-
реднього, можна припустити, що їх появу розділяв короткий час.
W imia Otca y Syna y Ducha Swiatoho Amin. Ja kniaz Fedor
Olkirdyiewicz Korolow Brat. Przyszli do me Tużyłowscy, żałowaly się na
Iwana Swaryczowskoho, na Boczkowa Brata Łohynowycza, iż derżał nam
Manastyr Topulsko z Czornym Lisom za rykoiu Łomnyceiu nazwanoiu
y z Barłożyszczy bez prawa, a służoło nam ku Tużyłowu, a Iwan Dołhy
Łohynowycz odmowyw protywko im, iże dał mi Korol Swaeyczow za
wirnyi zasłuhy moi na wiki wicznyi y Monastyr Topulsko z Czornym Lisom
y Berełożyszczami po Ryczku Wyszniuwku w tom toiuż ryczkoiu po pod
uroczysko Sołnoe nedałeko seła Nowycy czerez horu steżkoiu iduczy do ryki
Łukwycy, kotoraia idet Lisom Czornym po pod horu nazwanuiu Kosmacz
mymo uroczysko Jasin mynowany aż do połononin (!), kotoryi sia nazywaiut
Pitrost, Jama, Parynki (!) nedałeko hranyc Uhorskich na doł powernuwszy
rykoiu Łowmnyceju po pud seło Perehynsk mymo uroczysko Solnoie,
311“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
Krasnoie połe nazwanoie aż do Kamenystoho Horba czerez bur lisom rawnym
czerez Potok Rudawy po pud seło Rozniatow do ryki Duby do Horodyszcza
do Perechresnoi Dorohy, kotoraia idet do Soły Dołyny czerez Lis Osnyk, od
Osnyka do Domankow do Łełetowaho Duba Hranycu Iwan Dołhy pokazał,
kotory stał prawom y my u neho wziałysmo wyszniuiu hrywnu, a sudyw toy
sud Fyłyst, woiewoda Żydaczowski, Pan Danyło Zaderewecki, pan Wasko
Stołnyk Weramanysz Fraktowycz, Iwan Sołowycz, Iwan Sołowycz (!) Korsak,
pan Wasko Prokopowicz, Iwaszko Dyduszycki, a ktomu było dosyt dobrych
ludy na szczosmo dały Lyst na wicznuiu pamiat, tot Lyst pisany w Żydaczowi
na Preobrazenye misiecia Awhusta dnia szostoho. Rukoiu własnoiu.
№ 9, 3
Місце і рік не відомі
1691 р.
Документ, який підтверджує право, привілей і власність на Перегінськ, яке
належало до церкви галицької на Крилосі. Згадка про князя Федора Ольгердо-
вича, який фундував монастир і зробив йому надання.
Ориг.: не відомий.
Опубл.: AGZ. – Nr LX. – S. 103.
…Na rekwizycyą przewielebnego jegomości ojca Arsentego Żeliborskiego,
episkopa lwowskiego, halickiego i Kamieńca podolskiego, czynię wiadomo et
testor fide mea, iż wieś Perehyńsko, w powiecie żydaczowskim leżąca, wlasna
jest majetność dziedziczna cerkiewna do katedry cerkwi halickiej kryłoskiej
przez xiążąt ruskich Fedora Olhordowicza fundowana i darowana, a potem
przez świętej pamięci najjaśniejszych królów polskich, jako to Kazimierza
Zygmunta Pierwszego i Zygmunta Augusta i innych królów polskich
osobliwymi przywilejami i dekretami et confirmationibus do tejże cerkwi
halickiej kryłoskiej inkorporowana...
Табл. 1. Населені пункти і географічні об’єкти,
які згадуються в грамотах
Населені пункти:
1. Берложчичі – тепер село Берлоги над р. Ломницею, Рожнятівський р-н.,
Івано-Франківська обл.; близько 70 км. на пд. від Жидачева.
2. Вижнян́и – село в Золочівському р-ні Львівської обл., близько 70 км на
північний схід від Жидачева.
3. Гутне – нині село Стара́ Гут́а Богородчанського району Івано-Франків-
ської обл.., близько 120 км. на південь від Жидачева.
4. Дідушичі Великі і Дідушичі Малі – тепер села у Стрийському р-ні Львів-
ської обл.. близько 36 км. на пд-зх. від Жидачева.
5. Долина – тепер місто районного значення, центр Долинського р-н., Іва-
но-Франківської обл.; близько 61 км. на пд від Жидачева.
312 ПАПА Іванна
6. Жидачів – тепер місто – районний центр Жидачівського р-ну Львів-
ської обл. Розташоване при впадінні р. Стрий в Дністер, вперше згаду-
ється під 1164 р.
7. Журавно – тепер селище міського типу Жидачівського р-ну, Львів-
ської обл., розташоване на берегах річок Дністер і Свіча, близко 19 км. на
пд.-сх. від Жидачева.
8. Каменистий горб – тепер село Камінь, Рожнятівський р-н., Івано-Фран-
ківська обл.; близько 61 км. на пд-сх. від Жидачева.
9. Космач – тепер село на правому березі р. Лукви, Косівський р-н, Івано-
Франківська обл.; близько 89 км. на пд-сх. від Жидачева.
10. Красне поле – тепер село Красна, Надвірнянський р-н., Івано-Франків-
ська обл.; близько 140 км. на пд-сх від Жидачева.
11. Лівчиці (Ловчичі) – село, тепер Жидачівський р-н, Львівська обл.; близь-
ко 11 км. на пд. від Жидачева.
12. Ліс Равний – тепер село Рівня, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська
обл.; близько 71 км. на пд. від Жидачева.
13. Нижній Cтрутинь – тепер село Рожнятівський р-ну, Івано-Франківська
обл.; близько 71 км. на пд. від Жидачева.
14. Новиця – село, тепер Калуський р-н, Івано-Франківська обл.; близько
58 км. на пд-сх. від Жидачева.
15. Облазниця – тепер село Жидачівський р-н., Львівська обл; близько
16 км. на пд від Жидачева.
16. Перегінське – тепер селище міського типу, Рожнятівський р-н., Івано-
Франківська обл.; близько 81 км. на пд. від Жидачева.
17. Рожнятів – тепер селище міського типу, центр Рожнятівський р-н, Іва-
но-Франківська обл.; близько 71 км. на пд. від Жидачева.
18. Руда – село, Жидачівський р-н, Львівська обл., близько 11 км. на півден-
ний захід від Жидачева.
19. Сваричів – тепер село, Рожнятівський р-н., Івано-Франківська обл.;
близько 74 км. на пд. від Жидачева.
20. Сольне, колишнє німецьке поселення Landestren, тепер урочище біля
с. Новиця.
21. Сяхів – нині село Сихів, Стрийський р-н., Львівська обл; близько 30 км.
на пд-зх. від Жидачева.
22. Топільське (там монастир) – тепер село Топільське над р. Лімниця, Рож-
нятівський р-н., Івано-Франківська обл.; близько 70 км. на пд. від Жида-
чева.
23. Тужилів – село; близько 60 км. на пд. від Жидачева.
24. Ясень – село над р. Лімниця, Рожнятівський р-н., Івано-Франківська обл.;
близько 89 км. на пд. від Жидачева.
Географічні об’єкти:
1. Батинова – струмок, витікає з гори і лісу Батин біля містечка Рожнятова.
2. Вишнівка – струмок, права притока р. Лімниці, впадає в річку біля
с. Берлоги, Рожнятівський р-н., Івано-Франківська обл.
313“ЖИДАЧІВСЬКІ ГРАМОТИ” КНЯЗЯ ФЕДОРА ЛЮБАРТОВИЧА…
3. Луквиця – струмок, права притока р. Лукви (басейн р. Дністра).
4. Ропний струмок – тепер струмок Рипний, ліва притока р. Диби впадає
біля села Рипне.
5. Рудави – струмок, починався в селі Руснятин і поблизу села Рівні впадає
до р. Лімниці, Рожнятівський р-н., Івано-Франківська обл.
6. Смерека – струмок, ліва притока р. Диби, впадає біля села Демня.
7. Чечва – струмок, ліва притока р. Ловмиці.
8. Чорний ліс – знаходитвся десь між Топільським і Берлогами.
9. Ясеновий – струмок, протікає біля поселення Ясеновець (Рожнятівський
р-н, Івано-Франківська обл., бл. 70 км. на пд. від Жидачева).
Таблиця № 2. Свідки
Свідки:
ім’я, прізвище, придомок
Грамоти
№ 1 № 2 № 3 № 4 № 5 № 6 № 7 № 8 № 9
Данило Задеревецький
Дажбогович * * – – – – – – *
Лучко Черемхович, війт
жидачівський * – – – – – – – –
Ленко Зарубич, староста і
воєвода Жидачівський * – * – – – * – –
Коровай Процевич, * – – – – – – – –
Костко Повістличич
(Повслівчич) * – – – – – – – –
Татомир Балицький, * – – – – – – – –
Драгомир
Володимирецький * – – – – – – – –
Івашко Дідушицький * * – – – – * – *
Манико Арденович * – – – – – – – –
Осташ Голобуд * – – – – – – – –
пан Ходко Чемер * – – – – – – – –
пан Лучко, війт Сольський * – – – – – – – –
Миколай, плебан
Жидачівський * – – – – – – – –
Голопобут * – – – – – – – –
Брилар * – – – – – – – –
Татомира Берлич
Струтинського * * – – – – – – –
Дмитро Ходоровський
Волчинович – * – – * * – – –
Іван Коровай – * * – * – – – –
Сенко Процевич – * * – * * * – –
Івашко Боринський – * * – * – – – –
Татомир Балицький – * – – – – – – –
314 ПАПА Іванна
Юрій Дідушицький – – * * – – – – –
Ігнатій Облазницький – – * * – – – – –
пан Прокіп Наневич; – – * – – – * – –
пан Дмитро Волчкович; – – * – – – – – –
Міка Дідушицький – – – – * * – – –
Дмитро Данилович – – – – * * – – –
Грицько з Бортник – – – – * * – – –
Ясько Моженчич – – – – * * – – –
Клюс з Вижнян – – – – – * – – –
Братко з Дуліб – – – – – * – – –
Федір Чолганський – – – – – – * – –
Малофей – – – – – – * – –
Манко Арденович – – – – – – * – –
Іван Сваричовський – – – – – – – * –
Іван Довгий – – – – – – – – *
Филист, воєвода
Жидачівський – – – – – – – – *
Пан Васько Прокопович – – – – – – – – *
Пан Васько Стольник
Вераманчич Фрактович – – – – – – – – *
Іван Солович Корзак – – – – – – – – *
Львівський національний університет імені Івана Франка
|