Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року

Розглянуто літописне повідомлення 1259 р. про холмський стовп з орлом. На підставі текстологічних вказівок проаналізовано типологічні, морфологічні та композиційні характеристики холмського стовпа та їхні історичні аналоги. Монумент потрактовано пам’ятником у вигляді кам’яної колони з базою та ч...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Диба, Ю.Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2015
Назва видання:	Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178981
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 91-132. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178981
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789812021-03-27T01:26:33Z Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року Диба, Ю.Р. Розглянуто літописне повідомлення 1259 р. про холмський стовп з орлом. На підставі текстологічних вказівок проаналізовано типологічні, морфологічні та композиційні характеристики холмського стовпа та їхні історичні аналоги. Монумент потрактовано пам’ятником у вигляді кам’яної колони з базою та чотириликою капітеллю, увінчаним фігурою орла, встановленим на міському поприщі, призначеному для проведення лицарських турнірів. Семантичне навантаження композиції холмського монумента з орлом відчитується у трьох знаменнях Ярославської битви 1245 р. Викладені дають підстави аби вважати, що холмський монумент з орлом споруджено в пам’ять про цю славетну перемогу Романовичів. There have been considered in the article the chronicle message of 1259 about pillar with an eagle, built near the town Kholm. Based on the analysis of textual instructions, author investigated typological, morphological and compositional characteristics of this monument and its historical counterparts. The monument interprete das stone column with base and fourfaces capital, crowned with the figure of an eagle. This column was set on the city field, intended for knightlyt ournaments. The semantic content of the composition of the Kholm monument with an eagle is encoded in three signs, mentioned in the article of the Galician-Volynian Chronicl eth at describes ban le at Yaroslavin 1245. The above considerations givere as ontobelieveth at Kholm monument with an eagle was erected in memory of this glorious victory. 2015 Article Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 91-132. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178981 94[477.82/.86+439]“1245” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Розглянуто літописне повідомлення 1259 р. про холмський стовп з орлом. На підставі текстологічних вказівок проаналізовано типологічні, морфологічні та композиційні характеристики холмського стовпа та їхні історичні аналоги. Монумент потрактовано пам’ятником у вигляді кам’яної колони з базою та чотириликою капітеллю, увінчаним фігурою орла, встановленим на міському поприщі, призначеному для проведення лицарських турнірів. Семантичне навантаження композиції холмського монумента з орлом відчитується у трьох знаменнях Ярославської битви 1245 р. Викладені дають підстави аби вважати, що холмський монумент з орлом споруджено в пам’ять про цю славетну перемогу Романовичів.
format	Article
author	Диба, Ю.Р.
spellingShingle	Диба, Ю.Р. Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року Княжа доба: історія і культура
author_facet	Диба, Ю.Р.
author_sort	Диба, Ю.Р.
title	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року
title_short	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року
title_full	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року
title_fullStr	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року
title_full_unstemmed	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року
title_sort	холмський пам’ятник перемоги поблизу ярослава 1245 року
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2015
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178981
citation_txt	Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 91-132. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT dibaûr holmsʹkijpamâtnikperemogipoblizuâroslava1245roku
first_indexed	2025-07-15T17:40:38Z
last_indexed	2025-07-15T17:40:38Z
_version_	1837736213684944896
fulltext	Юрій ДИБА ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Обставини заснування Холма та його містобудівельне й архітектурно- мистецьке облаштування уже тривалий час привертають увагу медієвістів. Від поверхових і побіжних згадок у працях ХІХ ст. тема еволюціонувала до ряду новітніх досліджень, спрямованих на поглиблене вивчення причин будівельних та мистецьких ініціатив князя Данила Романовича першої по- ловини – середини ХІІІ ст.1 Водночас ретельне джерелознавче опрацюван- ня літописного тексту висвітлило низку дискусійних питань, навколо яких сформувався тугий вузол наукових протиріч. Однією з таких проблем, спроби осмислення якої ставлять більше запитань, ніж дають відповідей, стало повідомлення літописця про самобутній холмський об’єкт, який не має безпосередніх аналогів у відомій за літописами чи археологічними до- слідженнями тогочасній архітектурній практиці старокиївської традиції. Оповідаючи про Холм під 1259 р. укладач Ґалицько-Волинського літопису, серед іншого, описав і кам’яний стовп із зображенням орла: “стоить же столпъ поприща . ѿ город ̑ каменъ . а на нѣмь ѡрелъ каменъ . изваянъ . въıсота же камени . десѧти лакотъ с головами . же . и с подножьками . в ҃ı . лакотъ”2. Наукова інтерпретація цієї лаконічної звістки виявилася непростим за- вданням й досі викликає суперечливі судження. Більшість л ітописних 1 Пауткин А. А. “Созда град именем Холм”. Об архитектурных описаниях в Галицкой летописи // Русская речь. – Мо- сква, 1989. – № 1 (январь – февраль). – C. 94– 100; Артамонов Ю. А. Княжеская сим- волика в архитектуре древнего Холма // Столичные и периферийные города Руси и России в средние века и раннее новое время (XI–XVIII вв.). Тез. докл. науч. конф. Москва, 3–5 дек. 1996 г. Москва, 1996. – С. 20–23; Пуцько В. Г. Літописне оповідання про місто Холм // Український історичний журнал. – Київ, 1997. – № 1(411). – С. 115– 121; Ричка В. Холмський проєкт Данила Галицького // Україна: культурна спадщи- на, національна свідомість, державність. Збірник наукович праць. – Львів, 2006– 2007. – Вип. 15: Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану Ярослава Ісаєвича.. – С. 103–109; Александрович В. Мистецькі сюжети Холмського літопису князя Да- нила Романовича: Нотатки до відчитання, сприйняття та інтерпретації джерела // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Київ, 2009. – Вип. 13–14. – С. 38–72; Szczygieł R. Сhełm – gród stołeczny księcia Daniela Romanowicza // Нескінчен- на подорож: Книга пам’яті Ореста Мацю- ка. – Львів, 2009. – С. 86–92; Домбровски Д. Учредительная деятельность Даниила Романовича в свете Галицко-Волынской летописи // Русин. – Кишинев, 2014. – Вып. 2(36). – С. 126–146. 2 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ) – Москва, 1962. – Т. 2. – Стб. 845. УДК 94[477.82/.86+439]“1245” 92 Юрій ДИБА х арактеристик холмського монумента не отримали задовільного пояснен- ня, відтак контроверсійність пропонованих тлумачень є очевидною пере- поною – своєрідним “каменем спотикання” – у науковому освітленні архі- тектурної та мистецької спадщини новозаснованого стольного гóрода. З огляду на зазначене, очевидною є потреба нового аналізу літописного повідомлення про холмський монумент з орлом. Тим паче, що його повноцін- ного порівняння із типологією тогочасних архітектурних об’єктів та специ- фікою романсько-готичного мистецького вистрою все ще так і не проведено. Як немає і необхідного огляду римської та ранньовізантійської архітектурно- мистецької традиції, що їй передувала. Особливо відчутним у дотеперішніх дослідженнях є брак візуального ряду типологічних та морфологічних ана- логів холмської пам’ятки. Неілюстрований текстовий виклад суттєво збід- нює процедуру аналізу тогочасних архітектурно-мистецьких процесів. Тому зображальне унаочнення доказової бази є необхідною умовою якісно нової спроби звернення до інтерпретації аналізованого літописного переказу. Ця публікація має на меті заповнити вказані прогалини у контексті наукової інтерпретації типологічним та морфологічних характеристик холмського стовпа за літописних описом та виявити причини його спорудження. Літописних характеристик, що формують образ холмського стовпа з орлом, є, щонайменше, шість: 1. Аналізований уривок описує кам’яний стовп (“столпъ […] каменъ”). 2. Зв’язок стовпа з гóродом проілюстровано фразою: “столпъ поприща . ѿ город ̑”. 3. Специфіку виконання зображення орла та його зв’язок зі стовпом по- яснено фразою: “на нѣмь ѡрелъ каменъ . изваянъ”. 4. Вказано висоту каменя: “въıсота же камени . десѧти лакотъ”. 5. Крім того, згадано “голови” та “підніжки”, які додають до висоти каменя ще два лікті: “с головами . же . и с подножьками . в ҃ı(дванадцять. – Ю. Д.) . лакотъ”. Кожна з цих характеристик ставить не меншу кількість непростих для наукового осмислення запитань: 1. Який саме тип архітектурного об’єкта названо “стовпом”? 2. Що за голови та підніжки згадано у тексті? 3. Які виміри вказано у тексті? 4. У якому вигляді був “изваянъ” орел? 5. З якою метою спорудили стовп з орлом? 6. Що означає фраза “столпъ поприща . ѿ город ̑”? Спробуємо дати на ці питання прямі відповіді, відштовхуючись від по- рівняння з уже висловлюваними у літературі припущеннями. Попри, здавалося б, позірну простоту запитання – який саме тип ар- хітектурного об’єкта названо “стовпом” – відповідь на нього далеко не очевидна. В усякому разі, давній руський (церковнослов’янський) термін ‘стовп’ (‘стълпъ’, ‘стълпъ’, ‘стълъпъ’, ‘столпъ’, ‘столбъ’) має декілька значень. Так Ізмаїл Срезневський назвав дев’ять можливих варіантів вживання цьо- го поняття у давньоруській книжній традиції3: 1) колона, стовп; 2) подоба 3 Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. – Санктпетер- бург, 1903. – Т. 3. – Стб. 579–581. 93ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ стовпа (природні стовпоподібні утворення); 3) основа, паля; 4) ідол (культо- вий стовп); 5) придорожній стовп (фігура); 6) башта, вежа; 7) тюрма (місце ув’язнення); 8) храм; 9) стовп, опора. Ця типологія, звичайно, не є однознач- ною, адже деякі трактування перетинаються. У переліку цитат І. Срезневського уривок про холмський стовп з орлом використано для пояснення тлумачення “колона, стовп”. Проте таке значення не набуло популярності. Переважаючою альтернативою на певний час стало розуміння пам’ятника як вежі (башти). Підстави для такого трактування знаходили у самому літописі, де згадано кілька веж-стовпів. Найдетальніше, під 1259 р., описано вежу в Холмі: “вежа же средѣ города высока . якоже бити с нея ѡкрс ̑тъ града под ̑сздана каменеемь вь высотоу . е ҃ı . лакотъ. создана же сама . девомъ тесанымъ . и оубѣлена яко сыръ . свѧтѧщисѧ на всеи стороны”4. Оборонну роль таких стовпів підкреслено в повідомленні про облогу русько-татарським військом Го- родна (Гродно): “и начаша собѣ промышлѧти . ѡ взѧтьи города . столпъ бо бѣ каменъ . въıсокъ стоя перед воротъı города . и бѧхоу в немь заперлисѧ Проузи и не быс ̑ имь. мимо нь . поити . к городоу . побивахоуть бо со стол- па того . и тако пристоупиша к немоу и взѧша и . страхъ же великъ и оужасть паде на городѣ и быша аки мр ҃твѣ. стояще на забролѣхъ. города . ѡ взѧтьи столпа . зане то быс ̑ оупование ихъ”5. Подібний стовп згадано також під 1287 р., в описі облоги Любліна військами князя Юрія Львови- ча. Звістка про руське військо налякала претендента на люблінський стіл Кондрада Семовитовича й змусила укритися у монастирському стовпі: “и пополошишасѧ . и выбѣже Кондратъ во столпъ . ко мнихомъ . с бояры своими и слоугами . и Доунаи Володимировъ с нимь”6. Під 1288 р. у похва- лі князеві Володимиру Васильковичу серед його будівельних звершень згадано стовпи-вежі у Каменці та Берестю: “и за Берестїемь зроуби горѡд на поустѡм мѣстѣ нарицаемѣм Льстнѣ, и нареч ̑ имѧ емоу Каменець, зане быс ̑ камена землѧ . създаж въ нем стол ̑пъ каменъ высотою . зı ҃ . сажнеи . пѡдобенъ оудивленїю всѣм зрѧщим нан ̑”7; “в Берестїи же създа стлъпь каменъ высотою яко и Каменецкыи”8. Кожен з цитованих описів підштовхував дослідників до думки, що й у літописній звістці про стовп із орлом також згадано подібний архітектурний об’єкт – оборонно-житлову вежу. Адже кілька веж збереглися до новітніх часів. Це – житлово-оборонна вежа на дитинці Любліна, вежа у Каменці на Берестейщині (рис. 1 а), та дві вежі поблизу Холма у Білавині (рис. 1 б) та Стовпі (Столп’є) (рис. 1 в). Вежею вважав літописний стовп Феодосій Софонович (*поч. XVII ст. – †1677): “от города, поприщԑ поставилъ столпь камԑнныи и на нԑмъ орелъ камԑнныї выбитыи. Высота того камԑнного орла десятъ локти з головою и с подножкомъ двенатцатъ локтии”9. До літописного опису автор додав штрих від себе, який наводить на думку, що під стовпом він розумів саме вежу. Таким доповненням є вказівка, що відомі з літописної цитати виміри 4 Ипатьевская летопись. – Стб. 844. 5 Там же. – Стб. 878. 6 Там же. – Стб. 910. 7 Там же. – Стб. 925. 8 Там же. – Стб. 927. 9 Софонович Ф. Кройніка о Русі // Його ж. Хроніка з літописців стародавніх. – Київ, 1992. – С. 155. 94 Юрій ДИБА у ліктях стосуються саме зображення орла, чого немає в літописному ори- гіналі. Якщо перевести вказані ліктеві міри (візантійський лікоть = 48 см) в метричну систему, отримуємо чималі розміри. Такі виміри орла виключа- ють можливість його встановлення на колоні: Камінь = 10 ліктів = 0,48 м х 10 = 4.80 м. Камінь з головами і підніжками = 12 ліктів = 0,48 м х 12 = 5.76 м. Голови з підніжками = 2 лікті = 0,48 м По-своєму потрактував Ф. Софонович і літописну фразу “на нѣмь ѡрелъ каменъ . изваянъ”, переробивши її на “орелъ камεнныї выбитыи”. Термін “выбитыи” підказує, що київський хроніст сприймав орла не об’ємним, а рельєфним. Рельєфне зображення орла вказаних розмірів можна вмісти- ти (вмурувати, вмонтувати) хіба що у площину фасадної стіни вежі-стов- па. Таке трактування могли інспірувати архітектурні особливості вцілілих холмських веж, які мають прямокутні обриси плану, на відміну від окру- глих Люблінської та Каменецької веж. Пряме ототожнення літописного стовпа зі збереженими кам’яними холмськими вежами (здебільшого – Бі- лавинською) характерне для більшості авторів ХІХ – початку ХХІ ст.: Автор Характеристика стовпа Характеристика орла Д. Іловайскій10 Кам’яний “стовп” або чоти- ригранна вежа На верху вежі стояв висіче- ний з каменю двоголовий орел М. Грушев- ський11 Сторожова вежа-замок (оче- видно вежа коло с. Білавина) Вежу прикрашено в горі ве- ликим, різьбленим з каме- ня двуголовим орлом І. Крип’яке- вич12 Кам’яний “стовп” в с. Біла- вин На стовпі вирізаний кам’я- ний орел. М. Макарен- ко13 Висока на 10 ліктів кам’яна башта Кам’яне скульптурне зобра- ження орла увінчує башту А. Соловйов14 Донжон з цегли На ньому вирізьблений з каменю орел Л. Махновець15 Башта кам’яна. Башта ця частково збереглася донині На башті орел кам’яний ви- різьблений 10 Иловайский Д. Даниил Романович Галицкий и начало Холма // Памятники русской старины в западных губерниях, издаваемые с высочайшего соизволения П. Н. Батюшковым. – Санкт-Петербург, 1885. – Вып. 7: Холмская Русь. – С. 4. 11 Грушевський М. Історія України-Ру- си. – Київ, 1905. – Т. 2: XI–XIII вік. – С. 382. 12 Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. 2-ге вид., із змінами і допов- неннями. – Львів, 1999. – С. 154. 13 Макаренко М. Скульптура й різьбяр- ство Київської Руси перед монгольських часів // Київські збірники з історії й ар- хеології, побуту й мистецтва. – [Київ], 1930. – Зб. перший. – С. 86. 14 Solovjev A. V. Les emblèmes héraldiques de Byzance et les slaves // Seminarium Kon- dakovianum. – Praha, 1935. – T. 7. – P. 147. 15 Галицько-Волинський літопис / Пер. і післямова Л. Махновця. – Львів, 1994. – С. 102–103; Літопис руський / Перклад з давньорус. Л. Є. Махновця. – Київ, 1989. – С. 419. 95ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) “Біла вежа” у Каменці на Берестейщині б) вежа в Білавині коло Холма. Фото руїн поч. ХХ ст. в) вежа в Столп’ю коло Холма Рис. 1. Вежі волинського типу а) барельєф з імперським орлом. Мармур. Між 405 і 423 рр. б) Малі золоті ворота. Фраґмент надбрамної частини. Рис. 2. Рельєф з орлом над брамою Малих золотих воріт Константинополя А. Гречило16 Кам’яний “стовп” Орла вирізьбили на великій плиті (можливо, вона мала форму щита), а її верхній і нижній краї й були отими, не зовсім зрозумілими, “го- ловами і підніжками” Пропоновані для гіпотетичного рельєфу (вмурованого в фасадну сті- ну) чи фігури орла (встановленої на вежі) гігантські (близько 6 м!) розміри 16 Гречило А. До генези герба Пере- мишльської землі // Дрогобицький крає- знавчий збірник. – Дрогобич, 2002. – Вип. 6. – С. 81. 96 Юрій ДИБА абсолютно випадають з тогочасної, чи близької хронологічно, практики кам’яного різьблення. Для порівняння цілком надається рельєф з орлом (рис. 2 а), вміщений над брамою Малих золотих воріт Константинополя (Yedikule Kapi) (рис. 2 б). Співставлення із оточенням на світлинах доводить, що висота цієї кам’яної таблиці сягає близько одного метра. Вірогідність того, що зображення орла на холмському стовпі може суттєво (у даному випадку – у 5–6 разів) перебільшувати цей знаний константинопольський взірець сприймається мізерною. Аналіз новітніх інтерпретацій аналізованого літописного повідомлення дав підстави Володимиру Александровичу критично оцінити дотеперішні здобутки у вивченні літописного уривку про холмський монумент та відзна- чити, що їхньою основною вадою “є однозначне нехтування самим текстом літопису”17. Немає підстав не погодитися з його думкою, що “холмський лі- тописний монумент був десятиліктевим стовпом з орлом, поставленим на невисокому – приблизно півметровому – постаменті й був увінчаний якимись такої ж висоти “головами”18. Подібне давніше спостереження, що йдеться не про вежу, а пам’ятник належить Павлу Раппопорту19. Колоною охарак- теризував холмський стовп Алєксандр Пауткін: “Это редкостное на Руси со- оружение напоминает колонны, возвышавшиеся в византийской столице. Ко- нечно, холмская колонна, увенчанная орлом, – символ власти, военной победы и силы, уступала величием и мощью константинопольским образцам. Тем не менее, она должна была впечатлять современников своим изяществом и высотой. Недаром летописец решил указать точные размеры колонны в лок- тях”20. Щоправда, своєї позиції автор не обґрунтував, відкликавшись лише до вірогідних константинопольських аналогів. Запропоноване відчитання тексту – перший його розгорнутий докладніший аналіз із поясненням ком- позиції та предметним висловлюванням щодо його основних складових частин21. Наведені висновки можна звести до наступного переліку: 1. Стовп стоїть за поприще від гóрода, а тому його залишки могли збе- регтися на території, зайнятій нинішньою міською забудовою. 2. У тексті немає вказівки ні на те, що орел був двоголовим, ані на те, що він увінчував стовп. Зображення знаходилося на самому стовпі. 3. У підніжках доцільно вбачати основу, тобто постамент самого стов- па. Оскільки їх згадано в множині, можна говорити про якусь конструкцію ступінчатого характеру на зразок сходинок. 4. “Голови” в тексті літописної розповіді окреслено як завершення стов- па. Холмський літопис князя Данила Романовича згадує голови, які можна 17 Александрович В. Літописний мону- мент з орлом поблизу Холма // Фортеця: збірник заповідника “Тустань”. – Львів, 2009. – Кн. 1: На пошану Михайла Рож- ка. – С. 96. 18 Там само. – С. 97; Його ж. Мистецькі сюжети… – С. 68. 19 Раппопорт П. А. Волынские башни // Материалы и исследования по археологии СССР. – Москва, 1952. – Т. 31. – С. 213–215. 20 Пауткин А. А. “Созда град…”… – С. 99–100; Его же. Галицко-Волынская летопись // Литература Московской и домосковской Руси: Аналитическое по- собие / Под ред. А. А. Пауткин. – Москва, 2008. – С. 71–83 [Електронний ресурс] Ре- жим доступу: http://www.portal-slovo.ru/ philology/37330.php. 21 Александрович В. Літописний мону- мент… – С. 96–100. 97ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ зіставити із завершенням літописного монумента, ще тільки раз – в описі церкви святого Іоана Златоуста: “зданье же еѣ сиче быс ̑ . комары с каждо угла преводъ . и стоянье ихъ на четырехъ головахъ члвцс ̑кихъ . изваяно отъ нѣкоего хъıтрѣчь”22. 5. “Голови” та “підніжки” можуть бути об’єднані в єдине ціле разом з основною складовою – стовпом із зображеним на ньому орлом. 6. Висічений на стовпі орел мусів бути рельєфом. 7. Питання про конкретику іконографії самого орла залишається нез’ясованим. Навряд чи випадало б сприймати його як прикрасу. В. Александрович залишив відкритим питання про причину появи холмського монумента, хоча й припустив можливість виникнення молод- шої перемишльської традиції двоголового орла внаслідок перенесення на місцевий ґрунт ранішого холмського взірця23. У викладеному переліку висновків дослідник, на наш погляд, не уникнув однієї суперечності: від- значаючи, що в тексті немає вказівки на те, що орел увінчував стовп, він (вірогідно за “підказкою” Ф. Софоновича, що орел саме “выбитыи”) віддав перевагу рівнозначному припущенню, що “висічений на стовпі орел мусів бути рельєфом”24. Чим, зрештою, й скористався опонент – Алєксандр Ма- йоров. Петербурзький історик зауважив, що вжитий в оригіналі до орла термін “изваянъ” використовувався щодо об’ємних предметів, висічених з каменю. Вірогідно, до рельєфних зображень літописець вживав специ- фічний термін – ‘прилѣпъɪ’ (від ‘прилѣппити’ – приліпити, прикріпити25). Саме так охарактеризовано різьблені (“оузоры те изритѣ”) та поліхромова- ні рельєфи (“прилѣпъɪ ѿ всѣхъ шаровъ”)26 порталів холмського храму свято- го Іоана Златоуста, зокрема рельєфи Спаса та святого Іоана27. Загальний сенс літописного повідомлення А. Майоров подає таким чи- ном: “на каменной колонне высотой в десять локтей стоит изваянный из кам- ня орел; общая высота сооружения, включая орла с головами и подножками (то есть всю его фигуру), – двенадцать локтей”28. Множинність голів дослідник пояснює двоголовістю орла, як геральдичний знак закріпленого на західних околицях Галицько-Волинської держави. Натомість згадані у тексті підніжки потрактовано як “кольца змеи в лапах орла и ее поднятую голову в тщетной попытке ужалить птицу под крыло”29. Так А. Майоров додав до композиції стовпа з орлом ще один елемент – змію. Відтак, літописний орел перетворив- ся на доволі дивний гібрид – “двуглавого орла, попирающего поверженного им змея”30 – сформований з елементів двох різних іконографічних типів. 22 Ипатьевская летопись. – Стб. 843. 23 Александрович В. Літописний мону- мент… – С. 100. 24 Там само. – С. 97; Його ж. Мистецькі сюжети… . – С. 68. 25 Словарь древнерусского языка (ХІ–XІV вв.). – Москва, 2008. – Т. 8: Пре – пробѣжениѥ. – С. 495–498. 26 Якщо, звичайно, це не специфічна назва мозаїки в тимпані порталів, для якої теж пасує зворот “прилѣпъɪ ѿ всѣхъ шаровъ”, і яка, звично, від грец. μουσίον, називалася моусѣѥю. Див.: Словарь древнерусского языка… – Москва, 2002. – Т. 5: Молимъ – обѧтьнъ. – С. 43–44. 27 Ипатьевская летопись. – Стб. 844. 28 Майоров А. В. Русь, Византия и За- падная Европа: из истории внешнеполи- тических и культурных связей ХІІ–ХІІІ ве- ков. – Санктпетербург, 2011. – С. 517–518. 29 Там же. – С. 517. 30 Там же. 98 Юрій ДИБА 31 Александрович В. Літописний мону- мент… – С. 96; Його ж. Мистецькі сюже- ти… – С. 68. 32 Диба Ю. Р. Малі форми в архітектурі України княжої доби (холмська мармуров а чаша Данила Романовича – питання інспі- рацій) // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. збірник. – Kиїв, 2012. – Вип. 30. – С. 35–42. 33 Александрович В. Не зовсім звичай- на монографія “незвичайного князя”. Майоров О. Галицько-волинський князь Роман Мстиславич, володар, воїн, дипло- мат: У 2 т. – Біла Церква, 2011. – Т. 1–2 // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2013. – Вип. 7. – С. 312. 34 Данилевский И. Н. Сколько голов у двуглавого орла? // Норна у источника судьбы: Сборник статей в честь Е. А. Мель- никовой. – Москва, 2001. – С. 95–105. 35 Никита Хониат. История, начина- ющаяся с царствования Иоанна Комни- на. – Санктпетербург, 1862. – Т. 2 / Пер. под ред. проф. Н. В. Чельцова. – С. 435. Доводячи можливість того, що підніжки були кільцями змії, затисне- ними в пазурах орла, А. Майоров відкинув пояснення про згадані в мно- жині “подножьки” як конструкцію бази ступінчатого характеру31. Проте й вірогідність того, що літописець не догледів змію в кігтях орла, є мінімаль- ною. Уважність до деталей волинського книжника гідна поваги. Для при- кладу, він не оминув можливості згадати змієві голови, вирізьблені навколо чаші з багряного мармуру32. Окрім того, ще більше сумнівів викликає твер- дження А. Майорова, що у згадані 12 ліктів загальної висоти пам’ятника входять виміри десятиліктевої колони включно із встановленим на ній дво- ліктевим орлом, точніше – з його “головами . же . и с подножьками”. Чому літописець виміряв лише горішню та долішню частини орла дослідник не пояснив, тому й наразився на жартівливу репліку опонента, що таке “ігно- рування “тушки” витлумаченню не піддається ніяк”33. Не знаходять якихось переконливих аргументів і давні намагання ото- тожнити згадані разом із “підніжками” “голови” з орлиними головами. Характерне для багатьох авторів захоплення імперською двоголовою (а, навіть, і триголовою) символікою34 ніякого відношення до холмських зе- мельних символів не має, як не існує жодних причин, аби допускати мож- ливість пізнішого її перенесення саме з Холма на перемишльський ґрунт. Літописна фраза “ѡрелъ каменъ . изваянъ” дає пряму підказку, що це було цільне монолітне зображення, тому “розчленовувати” його на три частини (“голови” з “подножьками” та нібито не відзначене тіло) й, тим більше, вка- зувати їх розміри, автору тексту не було потреби. Доводячи наявність змія (потрактованого “подножьками”) у композиції холмського пам’ятника, А. Майоров звернув увагу на одну з архітектурних ці- кавинок Константинополя зламу ХІІ–ХІІІ ст. – фігуру орла на колоні, яка слу- гувала прикрасою іподрому, відому за описом Микити Хоніата: “Был еще в ипподроме медный Орел – изобретение Аполлония Тианского и великолепное со- здание его волшебства. […] [Аполлоний] поставил на столпе изображение орла – восхитительное произведение художественного искусства, любуясь которым нельзя было оторвать глаз и поневоле приходилось остаться прикованным к месту, подобно тому, кто, начав слушать пение сирен, хотел бы уйти от них прочь. Орел расширил крылья, как будто желая взлететь, между тем под его ногами лежал свившийся в кольцо Змей, который не пускал его подняться вверх и, уткнув голову в его крыло, по-видимому, хотел его ужалить”35. 99ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Намагання А. Майорова зв’язати описаний тут іконографічний взірець із власним баченням холмського монумента важко назвати обґрунтованим. Внутрішня суперечність цієї спроби виразно виявляється в неузгодженос- ті між твердженням автора про двоголовість холмського орла та очевид- ну відсутність другої голови в орла, знаного за сюжетом боротьби зі змієм. Поставлена перед дослідником дилема – дві голови орла, або одноголовий орел зі змієм – так і залишилася нерозв’язаною. У цьому контексті необ- хідно нагадати спостереження Юрія Артамонова: згадуючи голови холм- ського монумента, волинський книжник дійсно вжив форму множини (“головами”), але не двоїни (“головома”)36. Цього важливого уточнення, яке, до того ж, повторили Ігор Данілевський37 та Володимир Александрович38, А. Майоров “недобачив”, стверджуючи, що “орел на столпе близ Холма был двуглавым, на что указывает грамматическая форма множественного числа выражения “с головами”, используемого летописцем”39. Розвиток традиції зображення орла в скульптурі Орел холмського пам’ятника був, найвірогідніше, одноголовим. Крім того, немає жодного доказу, який би доводив присутність змія в його ком- позиції. Усе ж, такі взірці не можна оминути, адже константинопольський приклад фіксує уявлення про загальний вигляд композиції з колоною, увінчаною орлом. Констатація цього факту дає підстави детальніше про- аналізувати одну зі складових частин архітектурно-мистецького оздоблення константинопольського іподрому, описану в наведеному фрагменті М. Хоні- ата як колона із встановленим на ній одноголовим орлом, що поборює змія. Літературні витоки мистецького сюжету, що змальовує боротьбу орла із змією, випадає добачати в “Іліаді” Гомера. У дванадцятій пісні “Бій біля валу” давньогрецький поет розповів про військову сутичку троянців із гре- ками біля їхнього прибережного становища. Під час бою Зевс прислав ве- лике знамення – над загоном троянців з’явився орел, який тримав у кігтях великого змія. Звиваючись, змій вжалив орла в груди і той кинув його по- між троянців (12: 200–206): “Мали той рів перейти вже, як раптом ліворуч над військом Птах із’явився, орел, що високо в небі ширяє, – В пазурах ніс він потвору скривавлену, – змій величезний Був ще живий і звивався, готовий з ним битись і далі. Спритно зігнувшись, орла, що тримав його міцно, він раптом В груди вкусив біля шиї, і той від нестерпного болю Кинув на землю його, між троянського війська вронивши, Сам же із клекотом дужим за вітру дихання полинув”40. 36 Артамонов Ю. А. Княжеская симво- лика в архитектуре княжеского Холма // Столичные и периферийные города Руси и России в средние века и раннее новое время (XI–XVIII вв.). Тез. докл. науч. конф. Москва, 3–5 дек. 1996 г. – Мо- сква, 1996. – С. 20–23. 37 Данилевский И. Н. Сколько голов… – С. 103. 38 Александрович В. Мистецькі сюже- ти… – С. 64. 39 Майоров А. В. Русь… – С. 514. 40 Гомер. Іліада / Пер. з давньогр. Б. Тен. – Харків, 2006. – 416 с. [Електронний ресурс] 100 Юрій ДИБА Побачивши це знамення, Полідамант радив Гектору припинити бій й не намагатися оволодіти укріпленням греків. Але Гектор не прислухався до поради і рушив зі своїм загоном до валу. Незважаючи на запеклу оборону греків, троянці взяли приступом вал і увірвалися до становища, відтіснив- ши супротивника до кораблів. Саме Гектор, який прорвався першим крізь ахейский вал, завоював найвищу славу. Дослідження мистецьких паралелей до скульптурної групи, що зобра- жала боротьбу орла зі змієм, Леоніда Мацулевича, до якого відкликається А. Майоров, спирається виключно на аналіз дрібної металевої пластики і є мало придатним для порівняльного аналізу з холмським пам’ятником41. Водночас відомо чимало взірців античного кам’яного різьблення, що від- творюють згаданий сюжет, або ж зображають орла без змія, обійдених ува- гою дослідників холмського монумента. Втілені у камені приклади відтворення сюжету боротьби орла зі змієм відомі практично з усієї території Римської імперії – від її східних до за- хідних кордонів42. Два такі зображення (рис. 3, а–б) походять з римської провінції Кам’яниста Аравія (Arabia Petraea), яка увійшла до складу імперії у 106 р. при імператорі Траяні, після захоплення Набатейського царства. Скульптура із Хірбет ет-Таннур має у висоту 51 см. Ще два подібні зобра- ження виявили на території Римської Британії (рис. 3, в–г). Висота Лондон- ської знахідки (рис. 3, в) сягає 40 см. Дещо меншою була фігурка, виявлена на римській віллі в Кейншем (рис. 3, г). Висота її збереженого фрагменту сягає 21 см. Сюжет боротьби орла зі змієм наявний і в рельєфних зобра- женнях, як на фронтальній стороні капітелі з Відня (рис. 3, д), чи кам’яному сандрику з Сіде в Туреччині (рис. 3, е). Середня висота розглянутих кам’яних скульптур із орлом сягала 40– 60 см. Тенденцію виконання кам’яних орлів у наближених розмірах під- тверджує чимала колекція скульптур (рис. 4, а–д) Археологічного музею в Діоні (Македонія, Греція). Вони походять зі святилища Зевса Хипсістоса, датованого елліністичним та римським періодами. Серед знахідок вияв- лено інскрипції з обітницями та присвятами, які дають важливу інфор- мацію про культ Зевса. Орли діонського святилища зображені, здебільшого, в геральдичній позі, з розкритими крилами (рис. 4, а–г), хоча один з п’яти взірців має скла- дені крила (рис. 4, д). Крім загальних морфологічних характеристик, діон- ські взірці дають уявлення про способи їх експонування. Мармурові фігури переважно розташовувалися на колонах, вишикуваних вздовж священного шляху, що вів до святилища. Такий спосіб ілюструє орел з експозиції ді- онського музею, встановлений на колоні з іонічною капітеллю (рис. 4, а). Режим доступу: http://www.ae-lib.org.ua/ texts/homer__iliad__ua.htm#12. 41 Мацулевич Л. А. Войсковый знак V века // Византийский временник. – Мо- сква, 1959. – Т. 16. – С. 183–205. 42 Beeson A From Petra to Keynsham – a Romano-British sculpture and its ico- nogaphical origins // ARA. The Bulletin of The Association for Roman Archaeology. – 2003. – Iss. 14 (March). – P. 10–12 [Елек- тронний ресурс] Режим доступу: h¢ p:// www.associationromanarchaeology.org/ ARA_Bulletin14_pages1to12.pdf. 101ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Хірбет ет-Таннур, Йорданія. І–ІІ ст. н. е. Художній музей Цинциннаті. США б) Захарет ель-Бедд, Йорданія. ІІ ст. н. е. (Рис. А. Бісона) в) Лондініум. Римська Британія. І–ІІ ст. н. е. Музей Лондона, Англія г) Вілла в Кейншем, Римська Британія, ІІ ст. н. е. д) капітель пілястри. Лапідарій в Відні. Австрія (Фото. А. Бісона) е) Сандрик. Лапідарій музею в Сіде. Туреччина (Фото. А. Бісона) Рис. 3. Скульптурні зображення орла зі змієм римської доби Підставкою для орлів слугували і ціппи (лат. cippus) – невисокі циліндрич- ні або прямокутні в перетині стовпи чи блоки з вирізьбленими текстами присвят, обітниць чи побажань (рис. 4, г). Зображення орлів різьблені з одного каменя разом із прямокутною чи заокругленою підставкою. Деякі з орлів як атрибут Зевса (Юпітера) трима- ли в кігтях жмут (інколи – спіралеподібної форми) блискавок (рис. 4, б–в). 102 Юрій ДИБА 43 Славная история Царьграда и Ви- зантийские пророчества / Ред.-сост. Куз- нецов В. П. – Москва, 2000. – 40 с. [Елек- тронний ресурс] Режим доступу: http:// rus-sky.com/history/library/kuznetzov1. htm; Пиккио Р. Древнерусская литерату- ра. – Москва, 2002. – С. 165. 44 Повесть о Царьграде (его основании и взятии турками в 1453 году) Нестора- Искандера XV века (По рукописи Троице- Сергиевой Лавры нач. XVІ века, № 773) / Сообщил архимандрит Леонид // Памят- ники древней письменности. – Санктпе- тербург, 1886. – Вип. 62. – С. 3. З Діону походять і рельєфні зображення орла, витесані на блоках жертов- ників (рис. 5). Одне з них вміщено над головою бика, що символізує Зевса. Подібні за характером виконання та масштабами зображення імпер- ських орлів побутували і в багатьох римських провінціях. Їх виявлено в Італії (49 см) (рис. 6, а), Хорватії (рис. 6, б), Франції (64 см) (рис. 6, в) та Британії (40 см без голови) (рис. 6, г). Трапляються серед знахідок і рельєфи (рис. 7, а–г). Не можна оминути і високого професійного рівня мармурове скульптур- не зображення орла з Музею Прадо, відоме під назвою “Апофеоз Клавдія” (рис. 8). Таку назву він отримав від доданого у XVII ст. (нині втраченого) погруд- дя імператора Клавдія. Орла (близько 60 см висоти), що тримає в кігтях про- мені Юпітера, вміщено над композицією зі зброєю та обладунками (трофея- ми). Як і перелічені приклади, скульптура теж вкладається поміж стандартні середні габарити, що сягають у сумі близько двох римських стіп/футів (62 см). Антична язичницька семантика зображення орла у візантійському мис- тецтві зазнала певних трансформацій під впливом християнських ідей. Сю- жет боротьби орла зі змієм, опертий на його героїчне трактування в “Іліаді” Гомера, отримав цілком нове звучання у легенді про заснування Константи- нополя43. Вона відома за датованою XV ст. “Повістю про захоплення Царго- рода турками у 1453 році”, що дійшла до нашого часу в списках XVІ і XVІІ ст. Повість зберегла опис історії Константинополя від його початків. Заснування нової столиці відзначила наступна подія. Під час вимірювання території міс- та, з нори виповз змій і приповз на місце, де імператор Константин радився з вельможами. Раптом згори опустився орел, схопив змія і піднявся з ним у повітря. Змій, обвившись навколо орла, здолав його, і впав разом з ним на землю, на те ж місце. Тоді прибігли люди, вбили змія й звільнили орла. Зна- мення згодом трактовано як майбутнє вивищення християнського Констан- тинополя, його наступне приниження невірними й поновне християнське відродження: “А орелъ – знаменіе крестьянское, а змій – знаменіе бесермен- ское, и понеже змій одолѣ орла, являетъ, яко бесерманство одолѣетъ хрестьян- ства. А понеже крестьяне зміа убиша, а орла изымаша, являетъ, напослѣдокъ пакы хрестьянство одолѣетъ бесерменства и седмохолмаго пріимутъ, и въ немъ въцарятся”44. Вірогідно, саме ця легенда про заснування Константино- поля і була відтворена в скульптурній композиції боротьби орла зі змієм, встановленій на колоні, яка, за описом М. Хоніата, слугувала прикрасою кон- стантинопольського іподрому. Цей сюжет присутній і серед мозаїк Великого імператорського палацу у Константинополі (рис. 9). Згадані два приклади використання сюжету боротьби орла зі змі- єм (скульптура на колоні іподрому та мозаїка Великого палацу), фактич- но, вичерпують відомий перелік його монументального відображення у 103ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Рис. 4. Скульптурні зображення орла зі святилища Зевса Хипсістоса. Археологічний музей, Діон, Греція константинопольському мистецтві. Тут до уваги не береться дрібна метало- пластика, згадана у праці Л. Мацулевича. Ця тема, за окремими виключеннями, фактично, не прижилася й у західному мистецтві. Можна згадати, для прикладу, близьку за суттю ілю- страцію із зображенням птаха (найвірогідніше – павича), що вбиває змія, яка тиражувалася у різних рукописних списках коментарів на Апокаліпсис Беата Ліебанського (рис. 10, а–в). Зазначені мініатюри є, очевидно, алюзією на поборювання Ангелом диявола у вигляді змія з Об’явлення Іоана Бого- слова (Об: 20, 2–3): “І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і са- тана, і зв’язав його на тисячу років, – та кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав…”. У кам’яному різьбленні західної традиції сюжет боротьби орла зі змієм знаний за поодинокими прикладами, що виразно тяжіють до східної ві- зантійської традиції. Він присутній у різьбленні капітелей клуатра собору в Монреале (Палермо) на Сицилії (рис. 11, а), архітектура та декоративне оздо- блення якого кінця ХІІ ст. є сплавом різних мистецьких традицій, тракто- ваним нормано-арабо-візантійським стилем. Нормано-візантійські впливи 104 Юрій ДИБА Рис. 5. Рельєфи з орлом зі святилища Зевса Хипсістоса. Археологічний музей, Діон, Греція а) Капітолійські музеї, Палаццо консерваторе, Рим, Італія б) І–ІІ ст. н. е. Археологічний музей, Задар, Хорватія в) І–ІІ ст. н. е. Франція. Колекція “Baidun Fine Antiquities”, Єрусалим, Ізраїль г) І ст. н. е. Римська Британія. Колекція “1stdibs”, Нью Йорк, США Рис. 6. Скульптурні зображення орлів римської доби з різних місцевостей 105ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Петра. І ст. н. е. Департамент старожитнос- тей, Амман, Йорданія б) Сарди. І ст. н. е. Археологічний музей, Маніса, Туреччина в) Emerita Augusta. Національний музей римського мистецтва, Меріда, Іспанія г) Рим. Поч. ІІІ ст. Кронштейн з Терм Каракалли Рис. 7. Рельєфи з орлом римської доби Рис. 8. “Апофеоз Клавдія” (Орел на трофеях). І ст. Музей Прадо, Мадрит, Іспанія Рис. 9. Боротьба орла зі змієм. Мозаїка Великого палацу у Константинопо- лі. V ст. 106 Юрій ДИБА а) Ґерона Беатус. Х ст. б) Апокаліпсис Сент-Севера. ХІ ст. в) Манчестерський кодекс. ХІІ ст. Рис. 10. Птах (Павич?) вбиває змія. Коментарі на Апокаліпсис Беата Ліебанського а) колони клуатра собору в Монреале. Сицилія, Італія. ХІІ ст. б) портал собору в Галатіні. Апулія, Італія. 2 пол. XIV ст. в) орли на парних колонах порталу собору в Галатіні. Апулія, Італія. 2 пол. XIV ст. Рис. 11. Сюжет боротьби орла зі змієм в романо-готичному кам’яному різьбленні 107ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Рис. 12. Колона Маркіана в Константинополі. 455 р. а) 2 пол. V – поч. VI ст. Колона з Археологічного музею в Істанбулі б) VI ст. Колона, віднайдена біля іподрому у Константинополі в) VI ст. колона, віднайдена біля Вуколеона у Константинополі Рис. 13. Константинопольські колони з орлами Рис. 14. Капітелі з орлами замку Вартбург. ХІІ ст. 108 Юрій ДИБА характерні також для мистецької традиції Апулії – найсхіднішої області Італії. Близькосхідного походження є, очевидно, й скульптурні зображення орла з парної композиції порталу базиліки святої Катерини Олександрій- ської в Галатіні (рис. 11, б, в). Фігури орлів встановлено на колонах обабіч головного порталу храму. Одного з них обвиває змія. Візантійську базиліку ІХ–Х ст. перебудовано між 1369 і 1391 рр. з волі Раймондо Орсіні дель Балцо. Значно поширенішим у кам’яному різьбленні виявляється зображення орлів без змія. Особливо популярними є орли у капітелях. Найвідомішим візантійським твором такого зразка є капітель із кутовими орлами колони Маркіана в Константинополі (рис. 12, а–в). Подібні капітелі, менші за розміра- ми, не рідкість в оздобленні архітектурних об’єктів Константинополя V–VI ст. (рис. 13, а–б). Трапляються капітелі з орлом на композиційній осі (рис. 13, в). У романській архітектурі обидва типи капітелей з орлами виступають масово, що яскраво демонструє різьблення замку Вартбург (рис. 14, а–в). Очевидно, фраза “ѡрелъ каменъ . изваянъ” з опису холмського пам’ят- ника не могла бути використана щодо капітелей з кількома орлами. Не могла вона стосуватися і зображень, в яких орел є основним і єдиним еле- ментом композиції капітелі (рис. 15, а–в). Перепоною для такого тлумачен- ня виявляються згадані у множині голови. Залишається ще можливість, коли основою композиції капітелі є двоголовий орел. Капітель з двоголо- вим орлом відома нам у єдиному пізньому прикладі з царського палацу у Великому Тирново (Болгарія) (рис. 16, а). До того ж, вона мала з різних сто- рін й інші зображення – грифона і двох орлів з переплетеними шиями та монограмою болгарського царя Михаїла Шишмана (1323—1331) (рис. 16, б). Якщо б зображення двоголового орла було в капітелі єдиним, то його голови під верхом капітелі, разом із “шпорами-підніжками” в основі бази колони, дійсно могли бути згаданими у описі повних вимірів колони у дванадцять ліктів. Проте на заваді такої інтерпретації стає вже згадане за- уваження, що, оповідаючи про голови холмського монумента, літописець вжив форму множини (“головами”), а не двоїни (“головома”). Аналіз можливих варіантів композиції холмського пам’ятника дово- дить, що згадка про голови не має відношення до орла, на чому наголо- шував В. Александрович. Правда, він схилявся до того, що сам орел міг бути зображеним рельєфно на тілі стовпа. Таким чином вирізьблено хрест на стовбурі колони, що походить з лапідарія константинопольської Софії (рис. 15, в). Подібного взірця з окремим рельєфом орла виявити не вдало- ся. Орли на тілі колони чи пілястри виступають лише як один з елемен- тів складнішого килимового декорування. Для прикладу, сюжет боротьби орла зі змієм присутній у завершенні різьблених панелей, що прикраша- ють пілястри обабіч невеликої сакральної ніші (2 пол. І ст.) – експонату Ва- тиканського музею (рис. 17, а–б). Знаходимо його і в різьбленні римської доби, повторно використаному в пілястрах обрамлення порталу собору в Беневенто (рис. 18, а–б). Зображення орлів трапляються також у різьбленому оздобленні ко- лон (колонок) романської доби (рис. 19, а–в), проте немає підстав вважати їх самостійним декоративним елементом, як немає певності, що літописець 109ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Звартноц. Вірменія. Поч. 40-х років. VII ст. б) Колекція Палаццо Веккіо. Флоренція. 1 пол. ХІІІ ст. в) Лапідарій Софійського собору. Істанбул. Рис. 15. Орел закомпонований у капітель колони а) б) Рис. 16. Капітель царського палацу в Велико Тирново. Болгарія. Поч. ХІV ст. а) б) Рис. 17. Сакральна ніша 2 пол. І ст. з Тоді. Ватиканський музей (Фото. А. Бісона) 110 Юрій ДИБА Рис. 18. Пілястри порталу собру в Беневенто а) Західний портал собору в Лінкольні. Англія. Кін. ХІ ст. б) Колони клуатра собору в Монреале. Сицилія, Італія. ХІІ ст. Рис. 19. Орли в декоруванні романських колон 111ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) конкатедра в Бітонто, кін. ХІ – поч. ХІІ ст. Апулія, Італія б) храм Сан-Джуліо в Орта-Сан-Джуліо, ХІІ ст. П’ємонт, Італія в) храм св. Петра в Ґропіна, ХІІ ст. Тоскана, Італія г) скульптура орла 2 пол. ХІІІ ст. роботи Джованні Пізано. Пістоя. Тоскана, Італія д) скульптура орла, ХІІ ст. Музей образотворчих мистецтв в Монреалі, Канада е) скульптура орла поч. ХІІІ ст. Фрагмент кафедри собору в Амальфі. Кампанія, Італія. Рис. 20. Орли романських кафедр 112 Юрій ДИБА виділив би подібне зображення, вплетене у декоративний орнамент тіла (стовбура) колони холмського пам’ятника. Романська скульптура демонструє чимало варіантів об’ємного вирішен- ня орла, безперечно, заснованих на античній спадщині. Можливість такого зв’язку засвідчують, передусім, орли романських проповідницьких кафедр (англ. pulpit, нім. kanzel, фр. chaire (eglise), іт. pulpito). Виконані у високому рельєфі чи об’ємі, ці скульптури (рис. 20, а–е) зображають орла євангелис- та Іоана. У мистецтві романської доби зафіксовані й різьблені фігури Іоана Богослова з орлом (рис. 21, а, б). Увінчані орлом стовпоподібні композиції і фольклорний образ холмського пам’ятника Наочно проілюстрований конкретними прикладами розвиток тради- ції зображення орлів античному, візантійському та романському мистецтві дає підстави схилитися до висновку, що орел, згаданий у контексті літопис- ного опису холмського пам’ятника, найвірогідніше увінчував стовп-колону. Таке композиційне вирішення, близьке до згаданих вище колон з орлами, що фланкують портал базиліки в Галатіні (рис. 22), розв’язує перелічені су- перечності у трактуванні композиції холмського пам’ятника. Датовані 2 пол. XIVст. зображення орлів на колонах з Галатіні мають, вірогідно, значно давніший близькосхідний прототип. Фундатор базиліки Раймондо Орсіні дель Балцо (Раймонделло), втративши спадщину, відбув до Святої Землі, де перебував до 1380 р. Повертаючись, він дійшов до гори Синай, де відвідав храм, у якому зберігалися мощі великомучениці Кате- рини. За родовою легендою, нахилившись у поцілунку до руки святої, він відкусив її палець. Релікварій з часточкою мощів великомучениці досі пе- реховують у скарбниці базиліки в Галатіні. Не відомо, чи в одній зі своїх численних подорожей господар Галатіни відвідував місцевість Каракуш Тюмулюс (Курган Чорного птаха), розташо- вану на колишніх землях Едесського графства хрестоносців. Назва цього урочища походить від скульптури орла на колоні, яка була складовою по- ховального комплексу з надмогильним насипом висотою 35 м – родинного кладовища жіночої частини царського роду Комагенів, яке звів цар Мітри- дат ІІ у 38–20 рр. до Р. Х. Саме зображення цього орла (рис. 23, а–в), надзви- чайно близьке за морфологічними характеристиками до орлів порталу ба- зиліки в Галатіні, наштовхує на думку щодо можливого перебування графа Раймондо Орсіні дель Балцо у цій місцині. Згадуючи пам’ятники, завершені орлом, не можна оминути і самобутній південнонімецький поховальний монумент римського походження, що зна- ходиться поблизу кордону з Люксембургом, у населеному пункті Іґел (рис. 24, а–в). Назва цієї місцевості походить від латинської назви орла – aquila. 23-ме- тровий стовп мавзолею створений у середині ІІІ ст. на замовлення родини Секундініїв, яка займалася торгівлею тканинами. Монумент виготовлено з червоного пісковика і вкрито декоративними рельєфами із зображенням сцен повсякденного життя торговців тканинами і міфологічних сцен. Колона увінчана скульптурою орла з широко розпростертими крилами. Барвисто 113ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Рис. 21. Дерев’яна скульптура Іоана Богослова з орлом, ХІІ ст. Музей VINSEUM у Вільяфранка- дель-Пенедес. Каталонія, Іспанія. Рис. 22. Орли на парних колонах пор- талу собору в Галатіні. Апулія, Італія. 2 пол. XIV ст. Рис. 23. Орел на колоні в Каракуш Тюмулюс. Провінція Адіяман, Туреч- чина. І ст. до Р. Х. 114 Юрій ДИБА пофарбований пам’ятник не лише увічнював пам’ять про родину Секундіні- їв, але також рекламував родинну крамницю текстилю в Трірі. Підтвердження думки, що орел увінчував стовп холмського монумен- та, зберегла історична пам’ять українців. Відтворений у тексті самобутньої колядки образ є яскравою аналогією до літописного повідомлення про спорудження холмського монумента з орлом: “Ой позволь Пан Хазяїн нам Колядочку сказать Свят-Свят Свят Вечір нам Колядочку сказать І весь Світ звеселять Свят Вечір Навкруги Твого Двора та Залізнії Тина Свят-Свят Свят Вечір навкруги Твого Двора Та Залізнії Тина Свят Вечір Посеред Твого Двора стоїть Стовп Золотий Свят-Свят Свят Вечір посеред Твого Двора Стоїть Cтовп Золотий Свят Вечір А на тім же Cтовпі сидить Птиця-Орел Свят-Свят Свят Вечір а на тім же Cтовпі Сидить Птиця-Орел Свят Вечір А по тім же Дворі Пан Хазяїн походжа Свят-Свят Свят Вечір а по тім же Дворі Пан Хазяїн походжа Свят Вечір”45. Цитований текст як опис реального об’єкта не розглядався, його звичайно трактують образом упорядкованого Космосу: “Обгородженість двору “залізни- ми тинами” гарантує захист від злої сили дикого, некультурного, неосвоєного світу. Двір організований уявною вертикаллю “золотого стовпа” – стовпа, а не дерева, оскільки стовп – культурний еквівалент дерева; двір – світ культури, а не натури. Стовпа золотого – адже золото символізує вогняну природу світопоряд- ку, приховану в світовому дереві”46. Акцентування у колядці на золоті як мате- ріалі стовпа, на перший погляд, виглядає фантастичним, але й ця деталь зна- ходить логічне пояснення у візантійсько-романській архітектурній традиції. Найперше нобхідно згадати бронзове (мідне? – Ю. Д.) окуття колони Юс- тиніана в Константинополі (рис. 25, а–в), зірване під час латинського завоюван- ня міста47. Опис окованого міддю стовпа подає Георгій Амартол: “на красотоу же ѥмоу [столпу] и на лѣпотоу мѣдяны оброучи прекова и мнози поперсьци”48. Традиція окуття кам’яних архітектурних елементів та прикрашан- ня різьблених в камені деталей золоченими накладками з кольорових ме- талів практикувалася і в романському мистецтві. Така практика відома і в 45 Ой позволь, пан хазяїн [Електрон ний ресурс] Режим доступу: http://proridne. com/Українські%20народні%20пісні/ ОЙ%20ПОЗВОЛЬ,%20ПАН%20ХАЗЯЇН. html; Ой позволь, Пан Хазяїн нам Ко- лядочку сказать [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/ songs/229798.html. 46 Попович М. Нарис історії культури України. – Київ, 1998. – С. 35–36. 47 Белоброва О. А. Статуя византийского императора Юстиниана в древнерусских письменных источниках и иконогра- фии // Византийский временник. – Мо- сква, 1960. – Вып. 17. – С. 114. 48 Словарь древнерусского языка… – Москва: 2000. – Т. 7: поклепанъ – пращоуръ. – С. 208. 115ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) сучасний вигляд б) гіпотетична реконструкція ХІХ ст. в) сучасна гіпотетична реконструкція Рис. 25. Колона Юстиніана в Константинополі а) сучасний вигляд б) поліхромована репліка в Landesmuseum у Трірі в) ґравюра ХІХ ст. Рис. 24. Увінчаний орлом мавзолей в Ігел. Середина ІІІ ст. 116 Юрій ДИБА архітектурі старокиївської традиції. Про неї, зокрема, згадано в описі церкви Різдва Богородиці в Боголюбові: “издну цркв҃и ѿ верха . и до долу . и по стѣнамъ и по столпомъ ковано золотомъ . и двѣри же и ѡбодвѣрье цркв҃и златомъ же ковано и бѧшеть же и сѣнь златомь оукрашена . ѿ вѣрха и до дѣисиса”49. Обко- вувалися золоченими пластинами і архітектурні деталі Успенського собору у Владимирі-на-Клязьмі: “и въ Володимѣрѣ городѣ . вѣрхъ бо златомъ . оустрои и комары позл ̑оти. и поясъ златомъ . оустрои каменьемь оусвѣти . и столпъ позлати . и изовну цр ҃кви . и по комаромъж ̑. поткы золоты и кубъкы и вѣтрила золотомъ оустроена постави . и по всеи цркв҃и и по комаромъ ѡколо”50. Отже, текст української колядки з описом встановленого посеред двору “золотого” стовпа, на якому “Сидить Птиця-Орел”, цілком реалістично від- творює композиційні та технологічні особливості холмського монумента з орлом. Яких габаритів міг сягати орел, встановлений на холмському стовпі? Не доводиться очікувати, що він може суттєво перебільшувати виміри у дві стопи (дві візантійські стопи = 64 см), характерні для більшості антич- них творів. Сумарний розмір капітелі з базою додавав до висоти холмської колони ще два лікті, або три стопи (1 лікоть = 1,5 стопи). Висота капітелі звичайно перевищувала висоту бази у співвідношенні, приблизно, один до півтора, як у колонках аркатурного поясу церкви Богородиці на Нерлі, що спираються на кронштейни у вигляді голів (рис. 26). На цій підставі можна допустити висоту капітелі ≈ 1,8 стопи, а встановлене на ній дещо більше скульптурне зображення орла могло сягати у висоту 2 стопи, що цілком відповідає простеженій історичній традиції, закоріненій в античності. “Підніжки” холмського пам’ятника Уважне ставлення до деталей дає підстави пояснити дискусійні складові літописного опису холмського пам’ятника, зокрема, згадку про підніжки, які А. Майоров вважав кільцями змії в лапах орла. Запропоноване трактування підніжок ступінчастою базою стовпа не влаштувало петербурзького дослід- ника, який уточнив, що цей вираз вживається у значенні “ножки, стойки (у мебели, утвари)”51. Тут виявляється очевидне лукавство, адже вжитий на за- перечення думки опонентів аргумент не підтримує і власного припущення, що цими підніжками були кільця змія в пазурах орла. Крім того, для пояс- нення аналізованої літописної фрази автори згаданої в А. Майорова словни- кової статті вжили цілком інше означення: “То, что служит опорой, подстав- ка, основание”, натомість цитована характеристика використана у словнику для тлумачення двох фрагментів тексту другої половини XVII ст. з описом срібного церковного начиння52. Надаючи перевагу пізнім московським при- кладам, автор також оминув значення “постамент”, вжите для характерис- тики терміна “подъножька” в “Словнику давньоруської мови ХІ–XIV ст.”53, як і давніше трактування І. Срезнєвського – “подставка, подножие”54. 49 Ипатьевская летопись. – Стб. 581–582. 50 Там же. – Стб. 582–583. 51 Майоров А. В. Русь… – С. 516. 52 Словарь русского языка ХІ–XVII вв. – Москва, 1990. – Вып. 16 (Поднавѣс – По- манути). – С. 12. 53 Словарь древнерусского языка… – Мо- сква, 2000. – Т. 6: овадъ – покласти. – С. 554. 54 Срезневский И. И. Материалы… – Т. 2. – Стб. 579–581. 117ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Рис. 26. Колонки аркатурного поясу церкви Богородиці на Нерлі, друга пол. ХІІ ст. 118 Юрій ДИБА Попри некоректність критичних зауважень А. Майорова, спрямованих на доведення власної думки, відзначене використання терміна “подножьки” в характеристиці як кам’яного архітектурного пам’ятника, так і декоратив- них ніжок срібного начиння вимагає логічного витлумачення. Множинність згаданих в описі холмського стовпа підніжок можна пояснити не лише сту- пінчастою композицією бази колони, а й наявністю у ній специфічних де- коративних елементів, що мають назву “шпори” (англ. – spur; фр. – griffe; нім. – eckblatt, eckknollen). Такі чотири “шпори”–“підніжки” знаходяться по кутах прямокутного плінта з’єднуючись з тором бази колони (рис. 27, а–в). У романському мистецтві згадані шпори виконували у вигляді невели- ких декоративних листків, зооморфних або антропоморфних масок чи фі- гурок (мармосетів). Звідси, очевидно, і зменшувальна форма – “подножки”, яка викликала сумніви в А. Майорова. Його припущення, що згадані у лі- тописі “подножьки” є кільцями змії в лапах орла, абсолютно бездоказове. У спрощеному, лаконічному вигляді ці деталі присутні і в збережених досі базах колонок порталів (рис. 28, а), фасадних пілястр (рис. 28, б) та колонок аркатурного поясу (рис. 26) білокам’яних храмів Владимиро-Суздальшини, тому їх наявність в основі холмської колони (що, зрештою, й відзначив літо- писець) була б цілком обґрунтованою. Голови холмського пам’ятника та їхній символічний зміст Назріла також необхідність повернутися до розшифрування сенсу згадки про голови холмського пам’ятника. Припущення, що літописець мав на увазі голови двоголового орла, не знаходить підтвердження у земельній геральдиці Холмщини та суперечить мовній логіці тексту. Уже згадувалося, що літопи- сець у цьому контексті не вжив форму двоїни, а саме множини. Тобто голів було більше ніж дві, а, відтак, – множинність згаданих в описі голів цілком узгоджується з інтерпретацією В. Александровича, який вважав їх чотирма ликами капітелі. Логіка дослідника цілком прозора і знаходить підтверджен- ня у самому тексті літопису в згадці про чотири людські голови, на які спира- лося склепіння холмської церкви Іоана Златоуста: “созда же цркв҃ь ст ҃го Ивана красноу и лѣпоу . зданье же еѣ сиче быс ̑. комары с каждо угла преводъ . и стоянье ихъ на четырехъ головахъ члвцс ̑кихъ . изваяно отъ нѣкоего хъıтрѣчь”55. На думку В. Александровича, вірогідне зображення чотирьох ликів в капітелі холмської колони перегукується із відзначеним у літописі визна- нням небесного покровительства новозаснованому Холмові56. Розглядаю- чи семантику чотириликих зображень, дослідник відкликався до версії Алєксєя Лідова, який вважав їх зображеннями ангелів. Так німбовані лики вирізьблені на чотирьох гранях кам’яного блоку, виявленого на території резиденції Андрія Боголюбського у Боголюбовому (рис. 28, а–в), А. Лідов інтерпретував ликами ангелів-охоронців (Херувимів) храму, явленого ста- розавітному пророку Єзекиїлу57. 55 Ипатьевская летопись. – Стб. 543. 56 Александрович В. Літописний мону- мент… – С. 100; Його ж. Мистецькі сюже- ти… – С. 67. 57 Лидов А. М. О символическом за- мысле скульптурной декорации влади- миро-суздальских храмов ХІІ–ХІІІ вв. // Древнерусское искусство. Русь. Византия. 119ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) церква Різдва Богородиці в Боголюбовому, бази колонок північного порталу б) церква Богородиці на Нерлі, база пілястри фасаду Рис. 28. “Шпори” баз романських колон владимиро-суздальських храмів а) собор в Міндені, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина б) церква в Мемлебені, Саксонія-Ангальт, Німеччина в) церква в Шато Ландон, Іль-де-Франс, Франція Рис. 27. “Шпори” баз романських колон західноєвропейських храмів Проте цю паралель можна прийняти лише із застереженням. Текст видіння не дає підказок щодо кількості Херувимів, розташованих у храмі “при кожній стіні кругом” (Єз. 40: 17). У середньовічному ілюмінованому манускрипті, відомому під назвою “Апокаліпсис Сент-Севера”, їх зображе- но по три на кожній з чотирьох сторін Єрусалиму (рис. 30, а). Ні ця ілю- страція, до якої відкликався А. Лідов, ні біблійна цитата не є прямими ана- логіями до скульптурних чотириликих композицій. Інше походження має, очевидно, задум мініатюри “Поклоніння Агнцю” (з чотирма архангелами Балканы. ХІІІ век. – Санкт-Петербург, 1997. – С. 172–184; Его же. Видение храма и града. О иерусалимской символике скульптурных икон на фасадах русских храмов ХІІ–ХІІІ веков // Cahiers du Monde russe. – Paris, 2012. – Vol. 53/2–3: Avril- septembre. – P. 301–318 [Електронний ре- сурс] Режим доступу: h¢ p://hierotopy.ru/ contents/PostedPapers_13_Lidov_VisionOf- ChurchAndCity_CahiersRusse_2012.pdf. 120 Юрій ДИБА по кутах) із Манчестерського кодексу (рис. 30, б), який також ілюструє ко- ментар на Апокаліпсис Беата Ліебанського. Саме в “Апокаліпсисі” знаходимо цілком відповідну цитату, яка логічно розкриває сенс чотириликих композицій, орієнтованих на різні сторони сві- ту: “А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири вітри землі, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево” (Об. 7, 1) (“И по семь видѣх четы аггл ҃ы стоаща на четырех оуглѣхь землѧ . да не дышет вѣтръ на землю , ни на море ни на всѧко дрѣво”58). Тут від- разу впадає у вічі пряма співзвучність із цитованим літописним текстом про голови, на яких утримувалося склепіння холмської церкви Іоана Златоуста: “с каждо угла преводъ . и стоянье ихъ на четырехъ головахъ члвцс ̑кихъ”. Чотирьох Ангелів у “Одкровенні” Іоана Богослова охарактеризовано во- лодарями небесних стихій, здатних тамувати руйнівну дію вітрів. Цю їх здат- ність підкреслюють слова іншого ангела – володаря печатки Бога Живого: “І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю, говорячи: «Не пошкодьте ні землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми по- кладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах»” (Об. 7, 2–3) (“и възопи глс҃ом великы к четырем аггл҃ом . им же дано быс ҄врѣдити землю и море гля҃ . не вредте ни землѧ ни море ни древа , дондеж запечатлѣемь рабы ба҃ нашего , на чалхѣ ихь”59). В ілюмінованих середньовічних рукописах цих Ангелів, як володарів вітрів, зо- бражали такими, що самі дмуть (рис. 31, а) чи тримають у руках голови вітрів, що дмуть на землю, море та дерева. Вітри в руках Ангелів мали вигляд голів тварин (рис. 31, б) або людських голів (рис. 31, в). У деяких текстах астрологіч- ного забарвлення по кутах вже зображалися фігури чи маски самих вітрів, що дмуть на землю (рис. 31, г). Інколи ці ангели-охоронці подавалися такими, що прикривають роти вітрам, оберігаючи землю від їхньої згубної дії (рис. 31, в). Зображення кола землі з чотирма Ангелами по кутах аркуша мініатю- ри (рис. 31, б) є буквальною проекцією плану храму під його купольним склепінням. Саме в кутах підкупольного простору (“с каждо угла преводъ”) розташовувалися, вірогідно, чотири голови в інтер’єрі холмської церкви Іо- ана Златоуста. Натомість чотириликі центричні композиції, зокрема ті, в основі яких є стовп-колона, маркують зовнішній, навколишній простір і, як відзначив В. Александрович, демонструють визнання небесного покрови- тельства над видимими навколо землями (над гóродом чи князівством). У святого Іоана Богослова це покровительство здійснювалося над обраними групами, до яких входять “сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів” (Об. 7, 5). Запорукою ангельського захисту було хре- щення, тому зображення чотирьох ликів охоронців практикувалося, зокре- ма, на середньовічних хрестильних купелях60 (рис. 32, а–в). 58 Апокаліпсис, півустав, XVI ст. // Ру- кописні збірки Троїце-Сергієвої лав- ри, Головна збірка (НИОР РГБ, ф. 304. II). – № 84 (1830): Арк. 20 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://old.stsl.ru/ manuscripts/medium.php?col=1&manuscri pt=084&pagefile=084-0028. 59 Там само. – Арк. 20–20 зв. 60 Добірку середньовічних хрес- тильних чаш із чотирма ликами див.: Средне вековые купели северной Европы [Електронний ресурс] Режим доступу: h¢ p://nap1000.livejournal.com/33300.html ?thread=765716. 121ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Апокаліпсис Сент-Севера. ХІ ст. б) Манчестерський кодекс. ХІІ ст. Рис. 30. Мініатюри рукописів з коментарями на Апокаліпсис Беата Ліебанського а) загальний вигляд блоку б) фрагмент з німбованим ликом ангела в) стовп з чотирма ликами (реконструкція Г. К. Вагнера) Рис. 29. Кам’яний блок ХІІ ст. із чотирма ликами. Боголюбово, палацовий комплекс Андрія Боголюбського У традиції білокам’яного романського різьблення на Русі багато- ликі капітелі не рідкісні. Крім віднотованих літописцем чотирьох голів у холмській церкві святого Іоана Златоуста, можна пригадати, хоча б, комплекс кам’яного оздоблення Георгіївської церкви Юр’єва-Польського (перекладений 1471 р. після руйнувань першої половини XV ст.) з різно- манітними ликами в його капітелях (рис. 33, а–в). Ця традиція була при- внесена на Русь із Заходу і творчо переосмислена на місцевому ґрунті візантійського родоводу. Західні взірці не менш вимовні. Характерною семантичною деталлю деяких романських ликів є хвилі та завитки, що струмують із їхніх ротів 122 Юрій ДИБА а) Ангели з чотирьох боків дмуть на землю. Коментарі на Апокаліпсис Беата Ліебанського. Morgan Beatus, Іспанія, Х ст. б) Ангели з чотирьох боків землі, що тримають чотири вітри у вигляді голів звірів. Одкровення Іоанна Богослова, Франція, 1370–1390 рр. в) Ангели з чотирьох боків землі, що тримають голови чотирьох вітрів. Одкровення Іоанна Бого- слова, Німеччина, бл. 1450 р. г) Зодіакальне коло з вітрами по чотирьох кутах. Тю- бінгенська домашня книга, Німеччина, 1430–1480 рр. Рис. 31. Ілюстрації до тесту про чотирьох анге- лів-володарів вітрів з Об’явлення Іоана Богослова (Об. 7, 1–5) та похідних текстів а) Альтенкірхен на о. Рюген, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина б) Рінгкебінг-Скєрн, Центральна Ютландія, Данія в) Хуселт, Лімбург, Бельгія Рис. 32. Чотири лики на північноєвропейських та скандинавських хрес- тильних чашах 123ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Рис. 33. Лики капітелей Георгіївської церкви в Юр’єві-Польському (1230–1234) Рис. 34. Подвійна капітель. Франція, регіон Тулуза, Лангедок (?). Музей Метрополітен 124 Юрій ДИБА (рис. 34, а–б). У наведеному прикладі з однієї сторони парної капітелі є голова людини, а з іншого – мавпи. Так, з одного боку продемонстровано життєдайну та цілющу здатність погожого вітру, а з іншого – його руйнів- ну й безглузду природу. Позитивна животворна властивість вітру в ликах романської архітектури змішувалася з язичницьким за своєю природою образом, відомим під назвою “зелена людина” (“green man”) (рис. 35, а–в). А вітри чотирьох кінців землі у чотирьох ликах романських капітелей трансформувалися у представників чо- тирьох країв землі (різних рас), як для прикладу, в капітелі, що походить з ре- гіону Апулія в Італії (Нью Йорк, Музей Метрополітен, рис. 36, а–б) чи близькій стилістично капітелі з того ж регіону (Троя, Єпархіальний музей, рис. 36 , в). Отже, символіка стихії вітру є важливою складовою чотириликих ком- позицій романського мистецтва. У своїй основі вона заснована на розпо- віді про чотирьох Ангелів “Одкровення” Іоана Богослова, “що стояли на чотирьох кутах землі” й стримували (регулювали) руйнівну дію вітрів на землю. Не варто відкидати також можливості, що ця символіка була за- кладена в чотирьох ликах капітелі холмського монумента. Які ж причини спонукали до його створення? Три знамення битви поблизу Ярослава 1245 р. і причини спору- дження холмського монумента з орлом Не останню роль у появі холмського пам’ятника могли відігравати ро- динні пов’язання з Константинополем князя Данила Романовича – сина візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела – Єфросинії. Практика взорування на імперські взірці дійсно мала місце. Вона простежу- ється, для прикладу, у літописній звістці про оздоблену змієвими головами холмську чашу з багряного мармуру, яка буквально кореспондує зі свідчен- нями Продовжувача Феофана та М. Хоніата про обвиті драконами констан- тинопольські порфирові чаші61. Проте, запропоноване в А. Майорова трак- тування холмського монумента копією константинопольського оригіналу, відомого за описом М. Хоніата, має очевидні вади. За намаганням дослід- ника будь-що довести присутність у холмській композиції змія, невідомого руському книжнику, та суперечливим ототожненням згаданих у літописі голів із двома головами імперського орла геть губиться місцевий контекст у його конкретних ситуаціях, знаних, передовсім, з літописного викладу. Спорудження холмського монумента ніяк не пов’язане з якимось прак- тичними потребами, проте й суто декоративним елементом його теж не випадає визнавати. Зважаючи на значні, як на малу архітектурну форму, розміри й чималі фінансові затрати, причина його появи теж мала бути достатньо істотною. Як і в будь-якому монументі чи пам’ятнику, вона за- кладалася в його образній мові. Літописець відзначив лише дві частини, що могли нести якесь семантичне навантаження, – голови (чотири лики капітелі) та орел. Підніжки стовпа відігравали винятково декоративну та 61 Диба Ю. Малі форми в архітектурі України княжої доби (холмська мармуро- ва чаша Данила Романовича – питання ін- спірацій) // Сучасні проблеми архітекту- ри та містобудування. Науково-технічний збірник. – Київ, 2012. – Вип. 30. – С. 35–42. 125ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Кілпек, Херефордшір, Англія. Середина ХІІ ст. б) Кьонігслутере-ам-Ельме, Нижня Саксонія, Німеччина. ХІІ ст. в) Прага, Чехія. Собор св. Віта. Середина XIV ст. Рис. 35. Образ “зеленої людини” в романській архітектурі конструктивну роль. Саме два названі елементи повинні складати єдину семантичну програму монумента, читабельну для його творців і замовни- ків й, вірогідно, знану також літописцю. У контексті аналізу літописної звістки про холмський пам’ятник з орлом у літературі неодноразово, хоча й побіжно, згадувався літописний сюжет з опису битви 1245 р. поблизу Ярослава зі згадкою про появу над по- лем битви орлів, потрактованих у літописному викладі добрим знаменням (знаком) війську Романовичів: “и бывшоу знамению . сице надъ полкомъ . сице пришед ̑шимъ ѡрломъ . и многимъ ворономъ . яко ѡболокоу великоу играющимъ же птичамъ . ѡрлом же клекьщоущимъ. и плавающимъ криломъ своими . и воспромѣтающимъс ̑ на воздоусѣ якоже никогда и николи же не бѣ . и се зна- мение надобро быс ̑”62. Так А. Гречило процитував цей уривок за хронікою Ф. Софоновича, акцентуючи увагу на приписці автора, який вважав, що “ихъ гербъ орелъ”63. На цю ж обставину звернув увагу і В. Александрович64. 62 Ипатьевская летопись. – Стб. 802. 63 Гречило А. До генези… – С. 81. 64 Александрович В. Літописний мону- мент… – С. 98. а–б) Нью Йорк, Музей Метрополітен в) Троя, Єпархіальний музей Рис. 36. Романські капітелі зі зображенням представників різних країв землі 126 Юрій ДИБА В олодимир Пашуто65, а вслід за ним й А. Майоров66 акцентували на холм- ському походженні тексту. Увага науковців до цього знамення незаслужено обмежилася вказани- ми формальними спостереженнями. З таким сприйняттям не можна по- годитися, адже епізод із орлами прямо кореспондує із символікою холм- ського монумента. Небесну стихію цієї знакової події мала б нагадувати чотирилика капітель монумента, яку випадає трактувати алюзією на текст “Апокаліпсису” про чотирьох ангелів, здатних керувати вітрами, а встанов- лений на колоні орел прямо відображає акцентований літописцем орніто- логічний характер знамення. Літописний холмський монумент є букваль- ною ілюстрацією аналізованого епізоду, що дає підстави трактувати його пам’ятником перемоги поблизу Ярослава. Втілення пам’ятного знака військової перемоги Романовичів у кам’яному різьбленні не випадкове. Його продиктувало ще одне знамення, відзначене наприкінці літописної оповіді про битву біля Ярослава: “яви же Бъ ҃ млс ̑ть свою . и дасть побѣдоу Данилоу . на каноунъ великоую мчн ҃коу . Фрора и Лавра”67. Святі мученики брати Фрол і Лавр були різьбярами-каме- нотесами: “Бѧху же художествомъ каменосѣчцы”68. Їх поставлено до будів- ництва язичницького храму: “иныя страны нѣкїй кнѧзь моли Іллуреческаго игемωна, послати ему искусныхъ каменноздателей, еже создати каменный краснѣйшій храмъ богωмъ ихъ Еллинскимъ”69. Коли споруда була заверше- на, брати зібрали християн, які допомагали при будівництві, розтрощили ідолів і поставили в східній частині будівлі хрест, за що й прийняли муче- ницьку смерть – були вкинуті в порожній колодязь і засипані землею. Літописець прямо ув’язує військову перемогу Романовичів із Господ- нею милістю, явленою напередодні дня святих “искусныхъ каменноздате- лей” Фрола та Лавра. Це небесне знамення не могло бути проігнорованим. Прикладом такого мислення є відомий літописний факт, коли князь Во- лодимир Василькович шукав у Книгах пророків підтвердження свого на- міру заснувати за Берестям город. Відкриваючи навмання сторінку, князь, за переказом літописця, промовив таке: “Гс ̑и Бе ҃ сильныи . и всемогии. своимъ словомъ всѧ созидая . и растрая . што ми Гс ̑и проявишь грѣшномоу рабоу сво- емоу и на томъ станоу”70. На підтвердженням замислів йому випало про- роцтво про відновлення запустілих городів: “ѿ сего про ̑рчс ̑тва . оуразоумѣ млс ̑ть Би ҃ю . до себе . и нача искати мѣста подобна . абы кдѣ поставить городъ”71. Прочитаний текст утвердив князя Володимира в його задумі. Подібно й виявлена у професійній діяльності мучеників Фрола та Лав- ра підказка спонукала князя Данила до спорудження в стольному городі кам’яного пам’ятника перемоги біля Ярослава у вигляді колони (стовпа), увінчаної скульптурним зображенням орла. Місце для цього монумента теж, як видається, обране не випадково, а підказане ще одним знаменням. 65 Пашуто В. Т. Очерки истории Галиц- ко-Волынской Руси. – Москва. – С. 85. 66 Майоров А. В. Русь… – С. 518. 67 Ипатьевская летопись. – Стб. 805. 68 Туптало Дмитро (Ростовський). Кни- га житій святих. – Київ, 1764. – Кн. 4: Іу- нїй, Іулїй, Аугустъ. – Арк. фк҃ѳ (529) зв. 69 Там само. 70 Ипатьевская летопись. – Стб. 875. 71 Там же. 127ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ Треба відзначити, що битву поблизу Ярославом знамення супроводжу- вали від самого початку. Крім двох уже згаданих, зауважених у літописному викладі під час битви та після неї, ще одним знаменням потрактована по- дія, що відбулася напередодні й торкалося суперника Романовичів – князя Ростислава. Готуючись до битви й вихваляючись перед воїнами, що проти Данила й Василька він міг би виступити навіть з десятком воїнів, Ростис- лав затіяв лицарський турнір: “гордѧщоу же сѧ емоу и створи ̑ти игроу предъ градомъ . и сразивъшоусѧ емоу со Воршемь . и падесѧ под нимь конь . и вырази собѣ плече . и не на добро слоучисѧ емоу знамение”72. Це нещасливе для Рос- тислава лицарське змагання сприйнято знаком майбутньої перемоги Рома- новичів. І переможці підкреслили цю обставину, встановивши пам’ятник битви біля Ярославом на території, де проводилися лицарські турніри – по- прищі. Звичне трактування використаного літописного терміна ‘поприще’, як відстані від города до стовпа, є, у цьому випадку, помилковим. У фразі “столпъ поприща . ѿ город ̑ каменъ” термін “поприще” вжито у родовому, а не називному відмінку. Тут йдеться про стовп міського (грóдського) попри- ща (поприща від гóрода). Для порівняння, на означення відстані це слово вживається (у називному відмінку) у такому контексті: “Поприще ѥдино ѿ с ҃тго иѥрдана. лавра ѥсть с ҃тго ѥрасима”73. Наголос на належності поприща до гóрода мав би засвідчувати присутність в околиці й інших місць, призна- чених для громадських забав, свідчення про які збереглися у вигляді топо- німів “Ігровище” та “Ігрець”, знаних з різних місцевостей. Так, у документі 1572 р. шляхтичі Ільницькі з Самбірщини, доручаючи перемишльському хорунжому й депутатові сейму Миколаєві Тарлу домогтися повернення їх- ніх маєтностей, обіцяли змурувати для нього замок “на ігровищі” в Ільнику: “na igrowiszu na pasowisczu naszem spólnem”. Цитуючи цей уривок, Василь Інкін допускав, що на таких “ігровищах” могли відбуватися відзначені в По- вісті временних літ “ігрища межи селами”74. Серед подібних топонімів зга- дується й гайок в Сороках неподалік від Львова, який “звуть Ігрець”, та тієї ж назви скелі (знані як Чортові) біля прильвівських Лисинич та Винник75. Термін “пóприще” є синонімом до слова “ристалище”, під яким нале- жить розуміти обгороджену територію, призначену для проведення кінних та інших змагань, турнірів, те саме, що й гр. “στάδιον” та лат. “stadium”76. У грецькому та латинському термінах назва спортивної арени є також по- хідною від міри довжини. Термін ‘попьрищь’ означав і самі змагання, зо- крема – олімпійські: “ωлимпияда же въ Ѥлинѣ(х) оунъ нарицаѥть(с) иже за ·д·҃ лѣ(т) свершаѥмъ поприщь четвертолѣтняго ради и сл ҃нчьнаго течения ѿ коѥгождо лѣ(т) тако свершаѥть(с) д ҃нь”77. 72 Там же. – Стб. 801. 73 Словарь древнерусского языка... – Т. 7. – С. 208. 74 Інкін В. Сільське суспільство Галиць- кого Прикарпаття у XVI–XVIII століттях: історичні нариси. – Львів, 2004. – С. 169. 75 Мицько І. Свята Ольга в епосі Украї- ни // Треті “Ольжині читання”. Пліснеськ, 31 травня 2008 р. – Львів, 2009. – С. 32. Дя- кую п. Ігорю Мицькові, який привернув мою увагу до згаданих топонімів. 76 Виноградов В. В. История слов. – Мо- сква, 1999. – С. 515–517. 77 Словарь древнерусского языка… – Т. 7. – С. 208. 128 Юрій ДИБА Традиція лицарських турнірів походить від змагань між обраними представниками ворогуючих сторін на полі бою у польових умовах. Без спеціально підготованого майданчика проводилися і найдавніші турніри. Згодом (у ХІІІ ст.) місце турніру почали обгороджувати частоколом та ро- вом. Пізніше таке поприще/ристалище огороджували подвійним бар’єром: зовнішній формувався частоколом, а внутрішній – загорожею із перекла- дин по стійках. Між цими бар’єрами знаходилися слуги, що допомагали лицарям під час двобою та не допускали натовп на майданчик78. Про обгороджений залізними тинами двір йдеться й у цитованій ко- лядці: “Навкруги Твого Двора та Залізнії Тина”. Cеред цього двору знаходив- ся стовп з встановленим на верхівці зображенням орла: “Посеред Твого Двора стоїть Стовп Золотий. […]А на тім же Cтовпі сидить Птиця-Орел”. Прин- цип розташування пам’ятного стовпа з орлом на спортивній (турнірній) арені дійсно міг бути запозиченим із Константинополя й взоруватися на колону з орлом тамтешнього іподрому. Проте переносити константино- польський сюжет боротьби орла зі змієм (припасувавши цьому орлу другу голову) на холмський ґрунт, як пропонував А. Майоров, неправомірно. По- ява холмського монумента має свої, місцеві причини, що спираються на ретельно віднотовані в літописі історичні факти. Окрім того, необхідно взяти до уваги, що практика встановлення коло- ни з орлом на спортивній арені не є суто Константинопольською. Її, оче- видно, експортовано з Риму. Про це свідчить кам’яна плита із зображенням увінчаного імперським орлом стовпа, розміщеного посеред арени, віднай- дена в руїнах римського храму Аполлона Сосіана на Марсовому полі, поруч з театром Марцелла (рис. 37). Запозичена з Риму ідея трансформувалася у Константинополі під впливом місцевої легенди про заснування міста. Тому на колоні, встановлену на Царгородському іподромі, вміщено композицію, що відтворює місцевий сюжет боротьби орла зі змієм. Це рельєфне зображення також засвідчує римське походження специ- фічного декоративного оздоблення колон у вигляді “очей” павичевого пір’я, чи, можливо, – сучків, утворених на місці обрубаних гілок стовбура дерева. У Константинополі таке оздоблення мали колони тріумфальної арки Фео- досія й “колона сліз” із Цистерни Базиліки. Подібні процеси запозичення композиційних та декоративних принципів у мистецтві та їхню “міграцію” через віки та стилі ніхто не заперечує. Численні приклади орлів, встановле- них на пам’ятних колонах у значно пізніші часи, є тому яскравим підтвер- дженням (рис. 38, а–в). Водночас, попри формальну схожість, кожен такий пам’ятник несе власне змістове навантаження. Орел у Бронксі (Нью-Йорк) символізує доблесть воїнів Першої світової війни. Орел “Чесменської коло- ни”, крім символу військової звитяги, є ще й алюзією на прізвище голов- нокомандувача морської битви в бухті Чесма – графа Алєксєя Орлова. А коронований орел на колоні в Равенні демонструє заслуги перед містом кардинала Боніфачо Каетані. 78 Носов К. С. Рыцарские турниры. – Санкт-Петербург, 2004. – С. 46–47. 129ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ а) Пам’ятна колона полеглим у Першій світовій війні (фрагмент). Нью-Йорк, Бронкс. 1921 р. б) Пам’ятна колона присвячена Чесменській битві 1770 р. (фрагмент). Єкатерининський парк, Царське село. 1776 р. в) Пам’ятна колона в честь кардинала Боніфачо Каетані (фрагмент). Площа 20 вересня, Равенна. 1609 р. Рис. 38. Монументи з орлами на колонах у мистецькій традиції XVII–ХХ ст. Рис. 37. Рельєф із зображенням орла на колоні в межах спортивної арени. Рим, Марсове поле 130 Юрій ДИБА Свій семантичний зміст мав і холмський монумент з орлом. Зі значною достовірністю його дозволив розкрити літописний текст – як опис самого монумента, так і розлогий виклад подій битви поблизу Ярослава 1245 р. Змістове навантаження композиції холмського монумента з орлом є впіз- наваним у трьох знаменнях Ярославської битви й, крім того, прочитується у “Одкровенні” Іоана Богослова. Звернення до буквального змісту повідо- млень джерела пропонує достатньо підстав, аби дати відповіді на поставле- ні на початку публікації запитання, що стосуються літописної звістки про холмський монумент з орлом: 1. Який саме тип архітектурного об’єкта названо “стовпом”? У літописному описі холмського монумента стовпом названо колону – архітектурно оформлену вертикальну опору. Як елемент архітектурного ордеру колона, переважно, складається з трьох частин – стовбура, бази та капітелі. Основна частина колони – стовбур (тіло колони), здебільшого, – циліндрична, округла у перетині стійка. Стовбур колони спирається на базу, розташовану у її підніжжі. Верхньою частиною колони, що завершує її стовбур, є капітель. Колона переважно слугує головним елементом ар- хітектурної конструкції споруди й підтримує антаблемент архітектурного ордеру, арки чи склепіння. Водночас вона може утримувати лише фрагмент антаблемента, не сприймаючи все його навантаження, а також слугувати виключно декоративною прикрасою. У такому разі колону встановлювали без яких-було додаткових прикрас, або ж увінчували статуєю, декоратив- ною вазою, урною чи кассолітом тощо. 2. Які голови та підніжки згадано у тексті? Під головами у тексті варто розуміти антропоморфні голови чотири- ликої капітелі колони. Ці чотири голови необхідно співвідносити із симво- лікою небесних стихій, заснованою на тексті “Апокаліпсису” святого Іоана Богослова про чотирьох ангелів, здатних керувати вітрами та спрямовувати на землю їх життєдайну чи руйнуючу силу, або ж – стримувати вітри від руйнувань. У капітелі холмської пам’ятної колони-монумента могли бути зображеними як ангели, так і вітри. Ангельські лики мали б бути німбо- ваними, а персоналізації вітрів зображали такими, що дмуть на чотири сторони світу, можливо – з декоративними хвилями та завитками, що стру- мують із їхніх ротів. Підніжками літописного стовпа названо базу колони, декоровану чотирма кутовими елементами, характерними для романської архітектури й відомими під назвою “шпори”, що буквально нагадують чо- тири декоровані ніжки-опори. 3. Які виміри вказано у тексті? Фраза “въıсота же камени . десѧти лакотъ” пояснює, що висота стов- бура колони, виконаного з цілокам’яного блока (каменю), сягала 10 ліктів. При довжині візантійського ліктя у 48 см висота стовбура сягала 4,8 м. Уточнення розмірів колони виразом – “с головами же . и с подножьками . в ҃ı . лакотъ” – мало за мету вказати, що загальні розміри колони, разом з капітеллю та базою, дорівнювали вже 12 ліктям (≈ 5,76 м). До того ж, ці докладні цифри дають підстави для припущення, що пам’ятник мали 131ХОЛМСЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ПЕРЕМОГИ ПОБЛИЗУ ЯРОСЛАВА 1245 РОКУ обмірювати на замовлення літописця. Такі обміри практично викону- вали, й звичайно виконують досі за допомогою жердини та мірничого шнура, прив’язаного до її вершини. Вершину жердини прикладали до необхідного горішнього рівня обмірюваного елемента, а шнуром вимі- рювали його висоту до долішнього рівня. Найзручніше було міряти ко- лону до найширшої горішньої частини – абаки, що вкривала капітель. При такій методиці обмірів значне розширення капітелі не давало змоги виміряти висоту вужчого пластичного декоративного елемента, який міг бути встановленим на цій капітелі, адже шнур заламувався об це розши- рення на рівні абаки. Відтак, найвірогідніше, обмірювали лише колону. Зважаючи, що сумарна висота капітелі з базою сягала двох ліктів (або ж три стопи), при тому, що бази були нижчими за капітелі, висота капітелі приблизно дорівнювала 1,2 ліктя (1,8 стопи). 4. У якому вигляді був “изваянъ” орел? Орел увінчував колону як кам’яна різьблена скульптура. Об’ємну фі- ґуру орла встановлено на плиту абаки, що прикривала згори чотири лики капітелі. Термін “изваянъ” застосовувався для характеристики висічених з каменю об’ємних предметів. Традиція виконання фігур орлів від анти- чності до романської доби підказує, що колону увінчувало цільнокам’яне зображення орла (“ѡрелъ каменъ”) зі складеними, розкритими, чи, навіть, розпростертими крилами. Зважаючи на розміри аналогів, таке скульптур- не зображення могло мати близько двох стіп (64 см) висоти й навіть за най- оптимістичнішими підрахунками не мало перевищувати 80 см. 5. З якою метою спорудили стовп з орлом? Холмський монумент з орлом споруджено в пам’ять про перемогу Рома- новичів в битві поблизу Ярослава влітку 1245 р. Таку можливість підказують відзначені в літописній розповіді два ‘знамення’ Ярославської битви. Під ‘зна- менням’ (стійке словосполучення – ‘небесне знамення’) розуміють певний знак (ознаку) чи прикмету, зокрема – явище природи чи календарний факт, що передвіщають певну майбутню подію й сприймаються згодом вказівкою для її розпізнання. Перше з цих знамень літописець добачав у появі над по- лем битви орлів, що ширяли, кружляли й клекотіли над військами “якоже никогда и николи же не бѣ”. Скульптурне зображення орла, встановлене на холмському стовпі, в алегоричній формі відображало це яскраве явище, а зображення голів чотириликої капітелі демонстрували його повітряно-про- сторову природу, розкриту в рядках про чотирьох Ангелів (чи вітрів, яких вони приборкували) з “Одкровення” святого Іоана Богослова. Прославлення битви поблизу Ярослава було виконане в архітектурно-різьбярській формі за “підказкою” ще одного знамення: як відзначив літописець, битва відбулася напередодні дня святих Фрола та Лавра – “искусныхъ каменноздателей”. 6. Що означає фраза “столпъ поприща . ѿ город ̑”? Ця фраза свідчить, що стовп з орлом знаходився на міському (“ѿ город ̑”), тобто – грóдському поприщі. Цим поприщем (інакше – ристалищем) було місце, призначене для проведення лицарських (втім також кінних) турні- рів, те саме, що й гр. ‘στάδιον’ та лат. ‘stadium’. Місце розташування стовпа 132 Юрій ДИБА із орлом на міському турнірному майданчику (поприщі) підказали дві обставини. Першу з них варто добачати у римсько-візантійській традиції встановлення монумента у вигляді увінчаної орлом колони на спортивних аренах. Друга обставина відчитується у літописній згадці про несприятли- ве для ворога Романовичів знамення, яке передувало Ярославській битві. Це знамення літописець добачав у невдалому для князя Ростислава лицар- ському турнірі, на якому він був переможений у двобої з угорцем. Отож, у образно-композиційному ладі холмського монумента з орлом закладено низку алюзій на конкретні історичні факти та явища, потракто- вані літописцем небесними знаменнями битви поблизу Ярослава 17 серп- ня 1245 р. Відзначені паралелі дають підстави вважати аналізований архі- тектурно-мистецький об’єкт пам’ятником славетної перемоги Романовичів над об’єднаною коаліцією претендента на галицький стіл Ростислава Ми- хайловича, військами угорського короля Бели IV і малопольського князя Болеслава V. Відтак, холмське поприще із монументом Ярославської битви необхідно долучити до переліку об’єктів, що формують цілісний архітек- турно-містобудівельний комплекс новозаснованого стольного гóрода. Національний університет “Львівська політехніка”

Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року

Репозитарії

Схожі ресурси