Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі

Розглянуто питання про виникнення інституту королівської влади в Західній Європі. Вивчається проблема застосування титулу король відносно володарів Східної Європи. Показано в контексті вивчення королівської титулатури процес включення Галицької землі до складу Королівства Польща....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Головко, О.Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2015
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178986
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі / О.Б. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 183-216. — Бібліогр.: 153 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178986
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789862021-03-27T01:26:26Z Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі Головко, О.Б. Розглянуто питання про виникнення інституту королівської влади в Західній Європі. Вивчається проблема застосування титулу король відносно володарів Східної Європи. Показано в контексті вивчення королівської титулатури процес включення Галицької землі до складу Королівства Польща. The paper deals with the question of the origin of the institute of royal power in the Western Europe. We study the problem of the title “king” in relation to the rulers of the Eastern Europe. The process of incorporating of Galician land to the Kingdom of Poland is shown in the context of the study about the royal titulature. 2015 Article Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі / О.Б. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 183-216. — Бібліогр.: 153 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178986 [94(477.82/.86):929.7]“12/13” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Розглянуто питання про виникнення інституту королівської влади в Західній Європі. Вивчається проблема застосування титулу король відносно володарів Східної Європи. Показано в контексті вивчення королівської титулатури процес включення Галицької землі до складу Королівства Польща.
format	Article
author	Головко, О.Б.
spellingShingle	Головко, О.Б. Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі Княжа доба: історія і культура
author_facet	Головко, О.Б.
author_sort	Головко, О.Б.
title	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі
title_short	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі
title_full	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі
title_fullStr	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі
title_full_unstemmed	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі
title_sort	некороновані і короновані королі південно-західної русі
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2015
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178986
citation_txt	Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі / О.Б. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 183-216. — Бібліогр.: 153 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT golovkoob nekoronovanííkoronovaníkorolípívdennozahídnoírusí
first_indexed	2025-07-15T17:41:05Z
last_indexed	2025-07-15T17:41:05Z
_version_	1837736232944140288
fulltext	Олександр ГОЛОВКО НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Не моя вина, що породжено мене не як герцога, і не ваша вина, що вас не привели на світ як короля, то чи варто через те супитися та закушувати губи? Погоджуйся з тим, що є, та бери з того, що можеш. Марк Твен. Пригоди Гекльберрі Фінна У середині ХІІІ ст., за часів великих випробувань для багатьох європей- ських країн і народів, що зазнали нападів полчищ монгольських ханів, від- булися дві події, які певною мірою стали знаковими в історії Центрально- Східної Європи. 6 липня 1253 р. у присутності віце-маґістра Андреаса фон Фельфена та лицарів Лівонського ордену кульмський єпископ Генріх здій- снив коронацію литовського князя Міндовга (Міндавгаса)1, а в грудні того ж року (можливо, 25 грудня) у північноволинському місті Дорогичині легат римського папи Інокентія ІV Опізо коронував королівськими інсиґніями володаря Волинсько-Галицького князівства Данила Романовича2. Попри те, що коронації відбулися у двох значних на той час держав- них утвореннях, які в 40–50-х роках ХІІІ ст. змагалися одне з одним за лідерство у міжнародному житті, вели активну діяльність зі зміцнення власних позицій у Центрально-Східній Європі, обставини надання во- лодарям Литви і Волинсько-Галицького князівства авторитетного у като- лицькому світі визначення монархів істотно відрізнялися. У Литві коро- лем став володар країни, яка лише за два роки прийняла християнство, і, зрозуміло, переважна більшість населення якої реально залишалася 1 Preußisches Urkundenbuch. Politische Abteilung. – Königsberg, 1909. – Bd. 1, h. 2 / Ed. A. Seraphim. – Р. 33–35; Gudavicius E. Mindaugas. – Vilnius, 1998. – Р. 237; Краўцевіч А. К. Стварэнне Вялікага княства Літоўскага. – Мінск, 1998. – С. 152–154. 2 Паславський І. В. Коронація Дани- ла Галицького в контексті політичних і церковних відносин XIII століття. – Львів, 2003. – 111 c.; Kwiatkowski K. Przeciw Batu- chanowi czy Mendogowi – okoliczności, wymowa i znaczenie polityczne koronacji Daniela Romanowicza Halickiego na króla Rusi w 1253–1254 roku // Klio. Czasopismo poświęcone dziejom Polski i powszech- nym. – Toruń, 2004. – Nr 5. – S. 37–60; Головко О. Б. Коронація князя Данила Романовича в контексті ідеологічного життя і міжнародних зв’язків слов’янства Східної Європи // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету. – Кам’янець-Подільський, 2013. – Вип. 23. – С. 213–230 (та ін.). УДК [94(477.82/.86):929.7]“12/13” 184 Олександр ГОЛОВКО язичницькою. Інша ситуація склалася у Південно-Західній Русі, яка впро- довж двох з половиною століть була християнською, але населення якої належало до православного (візантійського) обряду. Коронація Данила Романовича, поява в центрі Європи нового королів- ства були не стільки свідченнями значної активності римської курії на сході європейського континенту, а, перш за все, визнанням великої потуги держа- ви Данила та його брата Василька, її значного місця у системі міжнародного життя європейського континенту. Коронація князя Данила у значній мірі ста- ла апогеєм державно-політичного розвитку Волині та Галичини, корені якого тягнуться від “Доби великого переселення народів” та розселення слов’ян по величезній території Східної Європи в період раннього Середньовіччя3. Історія коронації князя Данила “королем Русі” давно стала предметом уваги дослідників4. Особливо багато про неї пишуть останнім часом5. Про- те далеко не всі обставини цієї події, її значення для розвитку Волинсько- Галицького князівства достатньо вивчені. Чимало питань виникає також при розгляді значнішої у хронологічному вимірі й багатопланової теми по- ширення і сприйняття королівської титулатури на Русі. Говорячи загалом про ідеологічні аспекти політичного статусу сус- пільства, необхідно наголосити на важливості для його функціонування державних символів. Якщо на сучасному етапі ознаками держав є герб, прапор, гімн, то в Середньовіччі головними символами були інсигнії мо- наршої (князівської) влади (князівські регалії, печатки, знаки, амулети 3 Головко О. Б. Корона Данила Галиць- кого. Волинь і Галичина в державно-по- літичному розвитку Центрально-Східної Європи доби раннього і класичного се- редньовіччя. – Київ, 2006. – 575 с. 4 Дашкевич Н. П. Переговоры пап с Да- ниилом Галицким об унии юго-западной Руси с католичеством // Киевские уни- верситетские известия. – 1884. – № 8. – С. 136–181; Abraham W. Powstanie organi- zacii kościoła lacińskiego na Rusi. – Lwow, 1904. – T. 1. – 418 s.; Чубатий М. Західна Україна і Рим у ХІІІ віці у своїх змаганнях до церковної унії // Записки Науково- го товариства імені Тараса Шевченка. – Львів, 1917. – Т. 123–124. – С. 1–108; Його ж. Історія християнства на Руси-Україні. – Рим; Нью-Йорк, 1965. – Т. 1: Від початку до 1353 р. – 816 с.; Полонська-Василенко Н. Король Данило на тлі історичної доби // Визвольний шлях. – 1954. – Кн. 9. – С. 77– 82; Андрусяк М. Унія з Римом і коронація Данила // Збірник матеріалів з науко- вої конференції Наукового товариства ім. Шевченка. – Торонто, 1954. – С. 39–45; Корона Данила Романовича // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Рим; Париж; Мюнхен, 1955. – Т. 164. – 80 с.; Котляр М. Ф. Примарна корона Данила Галицького // Жовтень. – 1987. – № 7. – С. 103–111; Брайчевський М. Галицько- Волинське королівство // Хроніка-2000. – Київ, 1999. – Вип. 31–32. – С. 84–101 (та ін.). 5 Див. прим. 2, а також: Харди Ђ. На- следници Кијева: Између краљевска круне и татарског јарма. Студија о државно-правном положаји Галичке и Галичко-Волинска княжевина до 1264. година. – Нови Сад, 2002. – C. 197–203; Bendza M. Koronacja Daniela Halickiego w świętle planów unijnych Kościoła łacińskie- go // Над Бугом і Нарвою. – 2003. – № 3. – С. 25–29; Дрогичинъ 1253. Матеріали Міжнародної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романовича. – Івано-Франківськ, 2008; Dąbrowski D. Danieł Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264). Biografi a polityczna. – Kra- ków, 2013. – S. 347–366; Александрович В., Войтович Л. Король Данило Романович. – Львів, 2013. – С. 141–154 (та ін.). 185НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ тощо). Оскільки з огляду тодішнього патерналістського світогляду дер- жава часто сприймалася через персону володаря, то зрозуміло, наскільки істотними для ідейно-політичного життя, дипломатичних взаємин були саме ці ознаки монаршої влади. До цього необхідно додати, що дуже важ- ливою як у внутрішньополітичному житті, так і міжнародних взаєминах була титулатура володарів – носіїв влади6. Питання про титул володаря тісно пов’язане з сучасними політологічними уявленнями про саму сут- ність такого явища, як володар. Дослідження володарської титулатури дає важливий матеріал для з’ясування рівня суверенності як носія державної влади, так і самого державного утворення, сприйняття його в тогочасно- му світі, розгляду системи міждержавних відносин цього формування з оточуючими сусідами. У рамках християнського світогляду в ідеологічному житті середньовіч- ної Європи панували загальні концепції існування вселенської християн- ської імперії. Їх поширювали християнські ідеологи, починаючи від Авгус- тина Блаженного. В основу цих доктрин християнського світосприйняття була покладена створена на підставі Святого письма і праць Отців церкви періодизація історичного процесу за чотирма імперіями, які послідовно змінювали одна одну. Вона стала стрижнем візантійських та західноєвро- пейських політичних концепцій, поширювалася в державних трактатах та історичних працях. Згідно з поглядами одного з Отців церкви – Євсевія, після Вавилонського світового царства починається володарювання Пер- сидської держави, яку послідовно змінили на міжнародній арені держава Олександра Македонського і Римська імперія. Остання, згідно з погляда- ми християнських ідеологів, не загинула в V ст., а продовжувала існування після “Великого переселення народів” й у сучасну історичну епоху, тобто відбулося “продовження імперії (translatio imperii)”7. Претензії на “зазем- лення” такої імперії, перш за все, висунули візантійські василевси, які вва- жалися намісниками Бога на землі. Візантійський василевс до кінця VIII ст. вважався юридичною главою існу- ючих християнських держав і в “імперських” концепціях у Західній Європі8. Його офіційним титулом був “во Христі вірний імператор і самодержець Ро- меїв” (“ἐν Χριστῷ τῷ Θεῷ αὐτοκράτωρ Ῥομαίων καὶ πιστὸς βασιλεὺς”). Під час 6 Коларов X. Титулатура и полномочия владетельской власти в средневековой Болгарии // Etudes balkaniques. – 1978. – No 3. – S. 89–101; Vodoff V. Remarques sur la valeur du terme “ñ ar” applique sux princes russes avant le milieu du XV siècle // Oxford Slavonic Papers. – 1979. – Vol. 11. – P. 1–41; Poppe A. O tytule wielkoksiążęcym na Rusi // Przegląd historiczny. – 1984. – Nr 3. – S. 423–439; Головко О. Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті се- редньовічних імперських доктрин // Фео- далізм на Україні. – Київ, 1990. – С. 42–52; Ісаєвич Я. До історії титулатури володарів у Східній Європі // Княжа доба: iсторiя i культура. – Львiв, 2008. – Вип. 2. – С. 3–29; Ejusdem. On the Titulature of Rulers in Eastern Europe // Journal of Ukrainian Studi es. – Summer-Winter 2004. – Vol. 29, No 1–2. – P. 219–244 (та ін.). 7 Вайнштейн О. Л. Западноевропейская средневековая историография. – Москва, Ленинград, 1964. – С. 11–12. 8 Ронин В. К. Византия в системе внешнеполитичeских представлений раннекаролингских авторов // Византий- ский временник. – Москва, 1986. – Т. 47. – С. 86. 186 Олександр ГОЛОВКО утворення так званих варварських держав на території колишньої Римської імперії титул місцевих племінних вождів “dux” (“герцог” або “князь”) посту- пово стає визначенням глав ранніх політичних формувань, а з появою великих територіально-політичних утворень на базі кількох герцогств починає вжива- тися значніший в ієрархічному відношенні титул “rex” (“цісар”, “цар”). Римський історик ІІ ст. н. е. Корнелій Тацит вказав на існування у гер- манців носіїв влади, яких він називав титулом “reх” і титулом “dux”9. За доби “Великого переселення народів” джерела застосовують перший ти- тул до володарів практично всіх знакових народів, які брали участь у тодіш- ніх подіях, тому помилково було б дивитися на таких носіїв влади лише як винятково керівників одного племені. За прерогативами, а не тільки могутністю у середині І тис. н. е. влада носіїв титулу “rex” була значнішою, ніж влада племінних князів. Перші ви- ступали головними воєначальниками, репрезентували свою спільність у переговорах з іншими державами та народами. Носії титулу “rex” також виявлялися гарантами суспільного порядку, виконували функції суддів та керували виконанням рішень влади (говорячи сучасною мовою, були ви- разниками поліцейської влади). Носії титулу “rex” були вихідцями з однієї родини. Язичницькі тра- диції пов’язували їх походження від богів. Із представників цієї родини громада обирала нового володаря замість померлого. Згодом влада цих володарів у міру розвитку суспільства перетворилася з обмежено обраної на спадкову. На етапі такого переходу старі володарі часом пропонували громаді обрати свого наступника з членів його роду. Після запровадження християнства відбулося піднесення ролі володаря до статусу “Помазаника Божого (Christus Domini)”. Від цього часу його постать стає особою недо- торканою. Будь-який заколот проти нього розглядається як святотатство. Священний характер влади носія титулу “rex” визначається тепер не через походження його та його родини від богів, а формується обрядом корона- ції, помазання на володарювання, після завершення якого він стає пред- ставником Христа у свого народу10. Давні германці іменували своїх володарів словом “kuninga”, дещо піз- ніше у скандинавів набуло поширення найменування “konungr”, а в англо- саксів – “cyning”. Надалі в англійській мові утвердилося визначення глави держави як “king”, у германській – “König”, шведській – “kung”, норвезь- кій – “konge”. У романомовних країнах титул таких володарів походить від латинського їх визначення “rex”, а саме, у французькій мові – “roi”, іспан- ській – “rey”, італійській – “re”, румунській – “rege”, португальській – “rei”. Слов’янський відповідник титулу “rex” – “король” (польське – “król”, словацьке – “kráľ”, чеське – “král”, словенське і хорватське – “kralj”, серб- ське – “краљ”, болгарське і македонське – “крал”) – походить від імені глави 9 Тac. Ger., 7. Працю Корнелія Тацита “Германія” наводимо з вказівкою розділу твору за вид.: Корнелий Тацит. Сочине- ния: В 2 т. – Ленинград, 1969. – Т. 1: Ан- налы. Малые произведения. Перевод А. С. Бобовича. – C. 353–372. 10 Ejerfeldt L. Myth of the State in the West European Middle Ages // Myths of the State. – Scripta Instituti Donneriani Aboen- sis. – Stockholm, 1972. – Vol. 6. – S. 166–167. 187НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Франкської держави Карла Великого (Сarolus Magnus) (768–814), постать якого стала підставою для формування в ідеологічному житті католиць- кого світу парадигми ідеального володаря, виникнення значної кількості епічних переказів та легенд11. Від слов’ян цей титул запозичеили візантійці у формі “κραλυς”, угорці – “király”, литовці – “karalius”, латиші – “karalis”. Знавець угро-фінських і самодійських мов Євгеній Хелімський, розглядаю- чи тему запозичення угорцями титулу “király”, вважав, що воно відбулося через південних слов’ян (вихідне – “kral’ъ”), але не безпосередньо, а за по- середництвом тюркського населення (можливо, кабарів) у добу переселен- ня його разом з уграми до Паннонії в умовах існуючої тоді угро-тюркської двомовності12. Цей висновок дає змогу припускати вірогідність використан- ня слова “király” і на схід від Паннонії у тюркського населення Північного Причорномор’я, перш за все печенігів. Як відомо, 25 грудня 800 р. Карла Великого коронував у Латеранському соборі Риму папа Лев ІІІ як імператора (imperātor), але зазначений титул “ко- роль” відповідав не імператорському, а рангом нижчому титулу суверенного володаря незалежної країни, який латиною звучав саме як “rex”. Вірогідно, це було пов’язано зі значно більшим поширенням у західнослов’янському сере довищі саме останнього визначення носіїв влади володаря. Щодо слов’янських володарів титул “король” почав використовуватися до особи великоморавського князя Святополка, іменованого так як у латиномовних пам’ятках, так і творах кирило-мефодіївського циклу13. Офіційно він не мав королівського титулу, а його вживали для підкреслення гідності влади князя. У літературі поширений погляд, що останній акорд історії Західнорим- ської імперії стався 4 вересня 476 р., коли варварський полководець Одоакр позбавив влади останнього імператора зазначеної імперії Ромула Августу- ла (прізвисько “Августул” дослівно перекладається як “маленький Август”). Але формально останнім імператором цієї держави після 476 р. необхідно вважати Юлія Непота. Він уже був імператором в Римі в 474–475 рр., поки його не позбавив влади батько Ромула Августула, полководець Флавій Орест. Після вересневих подій 476 р. на вимогу східноримського імператора Зено- на (474–491) Одоакр, який отримав від константинопольського двору звання патріція і “короля Італії”, відновив владу Юлія Непота. Але той після 476 р. до Італії не повернувся, а перебував у Далмації. 480 р. його вбили власні охоронці. З цього часу вже не тільки фактично, а й формально юридич- но практика імперського життя у Західній Європі перервалася. Одоакр 11 Беркут Л. Про ідеологію в німецьких цезаристів Середніх віків // Записки істо- рико-філологічного відділу Української Академії наук. – Київ, 1927. – С. 116–131; Ронин В. К. Славянская политика Карла Великого в западноевропейской средне- вековой традиции. – Средние века. – Мо- сква, 1986. – Т. 49. – С. 5–25. 12 Хелимский Е. А. Kirali и olasz: к исто- рии ранних славяно-тюркско-венгерских отношений // Славяне и их соседи: место взаимных влияний в процессе обще- ственного и культурного развития. Эпо- ха феодализма. – Москва, 1988. – С. 53–55. 13 Labuda G. Rozprestrenianie się titułu ‘króla’ wśród słowian // Wieki średnie. Pra- ce ofi arowane Tadeuszowi Manteufl lowi w 60 rosznicę urodzin. – Warszawa, 1962. – S. 61–62, 65–67. 188 Олександр ГОЛОВКО відправив регалії імператорської влади до Константинополя до імператора Зенона, який став єдиним володарем усього християнського світу. У той же час чимало інших варварських “королів”, втім і могутній франкський воло- дар Хлодвіг, визнали себе васалами візантійського імператора. Процес набуття королівського статусу мав багато складових. Безумовно, для легітимізації майбутнього короля важливим було його походження з монаршої родини. Але головною складовою сприймалася сама процедура коронації: місце здійснення церемонії (французькі королі, наприклад, від- коли єпископ Ремігій 499 р. коронував Хлодвіга, традиційно коронувалися у Реймсі), її учасники, сценарій проведення, регалії володарської влади. Виникнення королівської влади мало величезне значення для упоряд- кування системи внутрішнього життя середньовічних держав, оскільки вона надавала першість в управлінні одній особі, чим формально обмеж- увала можливості інших представників правлячого клану. Від часів Карла Великого внаслідок завойовницьких війн франкських феодалів у Західній Європі набуває реального політичного змісту тенденція до “renovacio imperii” (“відродження імперії”), яка відображала претензії володарів Франкської імперії до панування у Західній Європі14. Зазначимо, що в 812 р. акт коронації Карла Великого були вимушені визнати і в столиці Візантійської імперії Константинополі15. З цього часу коронація в Римі стає обов’язковим атрибутом в інвеститурі західних королів імператорськими ін- сиґніями. Імператорський титул недовго проіснував у нащадків Карла Ве- ликого: на межі Х ст. послаблення франкських державних утворень, що ви- никли після Верденського договору 843 р., привело до зменшення політичної влади їх монархів. Але “імперська ідея”, яка завжди пов’язувалася з реальни- ми планами володарів, залишалася життєздатною надалі. Перед носіями ім- ператорської корони відкривалися широкі можливості для успішної міжна- родної діяльності (наприклад, у дипломатичній конфронтації із Візантією), вони могли претендувати на владу над Церквою, яка була не лише ідеологіч- ною опорою феодального ладу, а й великим землевласником. Необхідно, однак, зазначити, що світські монархи Західної Європи (на- віть у період найбільшої могутності) не зуміли повністю підкорити собі папство, хоча такі спроби робилися постійно. Ідеологічним забезпеченням такої політики стала концепція “цезарепапізму”, тобто залежності рим- ської курії від імператора. У свою чергу, папський престол, особливо від середини XI ст., створив свої вселенські теологічні концепції, відображені у відомому документі папи Григорія VII “Dictatus papae” і теорії “папоцеза- ризму”, де “Римська імперія трактується як світський меч в руках церкви божої і її глави римського папи16. Одним зі спірних питань, які призвели 14 Пакуль Н. М. Итальянская политика Карла Великого // Ученые записки Харь- ковского университета. – Харьков, 1940. – Т. 19. – С. 105–115. 15 Оstrogorski G. The Byzantine Emperor and the Hierarchical World Order // The Slavonic and East European Review. – 1956. – Vol. 35, No 84. – Р. 6; Dölger F. By- zanz und die europäische Staatenwelt. – Et- tal, 1953. – S. 303–309. 16 Беркович М. Е. Из истории формулы средневековой Германской империи // Средние века. – Москва, 1967. – Т. 30. – С. 235. 189НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ в ХІ ст. до тривалої боротьби між папами й імператорами, було питання про їх зверхність над суверенними володарями католицької Європи – ко- ролями. І імператори, й папи вважали останніх своїми васалами. Відомо, що на початку ХІІІ ст. папа Інокентій ІІІ піддав інтердикту (відлученню від Церкви) декількох королів, втім англійського і французького. У середині Х ст. претензії на одержання імперської корони висуну- ли германські королі. У 962 р. папа Іоан XII коронував представника сак- сонської династії Оттона І. З цього часу кожен новий германський король повинен був упродовж свого правління здійснити подорож до Риму: без цього він не міг вважатись “римським імператором”. Така нестійкість імпе- раторської корони на голові саксонських, а пізніше (від XI ст.) франконських королів, безперервна боротьба з герцогами в самій Германії, незадоволення італійського населення постійними вторгненнями з півночі германських військ, опозиція римських пап, інших монархів Західної Європи зростаю- чим претензіям германських монархів на світове панування багато в чому пояснюють прискіпливе ставлення Оттона І та його нащадків до титулату- ри сусідніх з Германією держав: Польщі, Чехії та Угорщини, які в Х ст. по- чинають відігравати значну роль у міжнародному житті Європи. Володарі цих країн, які мали титул “dux” (герцог, князь), після входження їх країн в ідеологічну систему Західної Європи прагнули отримати авторитет- ніший у католицькому світі титул суверенного монарха – “rex” (“король”). Ці намагання викликали незадоволення не лише верховного володаря Германії, який триалий час був тільки “римським королем”17 (він, як зазначалося, отри- мував статус імператора лише після коронації в Римі), а й германських герцо- гів (князів). Останні не бажали зростання суверенітету сусідніх країн в умовах активної східної політики, яка в давнішій літературі часто називалася “натис- ком на Схід” (“Drang nach Osten”). Правда, в 1000 (або 1001) р. угорському кня- зю Стефану (Іштвану) І Святому вдалося, все таки, отримати королівську ко- рону, яка стала спадковою для володарів цієї держави, але такий крок-уступка германської дипломатії був викликаний занепокоєнням, що угорський князь одержить корону з Константинополя від візантійського імператора. Про можливість подібного перебігу подій свідчить пізніший факт, коли у тому ж XI ст. угорський король Геза І (1074–1077) отримав корону від візан- тійського василевса Михайла III Дуки. У зв’язку з цією подією у візан тійських документах трапляються титул “король торків (угорців. – О.Г.)” (“κραλυς Τουκιας”). Цікаво, що тоді угорський володар вважався васалом константи- нопольського василевса, хоча водночас королів Германії і Франції візантійські політики розглядали лише як братів візантійського монарха18. Такі ж “ко- ливання” характерні і для міжнародного життя інших країн Центральної 17 Титул “римський король” відносно германських королів почав вживатися з ХІ ст. Див.: Беркович М. Е. Из истории... – С. 233. За часів Середньовіччя угорські ко- ролі використовували часто титул “апос- тольський король”, чим підкреслювали зв’язок своєї влади з учнями Христа. 18 Оstrogorski G. The Byzantine Empe- ror... – Р. 11; Литаврин Г. Г. Рец. на кн.: Moravczik G. Einfurung die Bezantinolo- gie. – Budapest,1976 // Вопросы истории. – 1980. – № 10. – С. 200. 190 Олександр ГОЛОВКО 19 Коларов X. Титулатура и полномочия владетельской власти в средневековой Болгарии. – С. 96–97; Соколов Н. П. Об- разование Венецианской колониальной империи. – Саратов, 1963. – С. 202, 222. 20 Cosmae Chronicon – L. II, 37. Хроні- ку Козьми Празького наводимо з вка- зівкою номера книги та розділу хроніки за вид.: Cosmae Chronica Boemorum / Ed. R. Köpke // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores (далі – МGH SS) / Ed. G. H. Perñ . – Hannoverae, 1851. – T. 11. – P. 1–132. Див. також: Benyskie- wicz К. Władysław Herman. Książę Polski 1079–1102. – Kraków, 2014. – S. 263–289. 21 Annales Hildesheimenses // МGH SS / Ed. G. H. Perñ . – Нannoverae, 1839. – T. 3. – P. 90; Dragan M. Koronacja Bolesława Chrobrego. – Warszawa; Kraków; Lublin, 1925. – S. 37; Головко О. Б. Внутрішньопо- літична боротьба в Польщі та її вплив на міжнародні відносини у другій половині 20-х – першій половині 30-х років ХІ ст. // Проблеми слов’янознавства. Історія за- рубіжних слов’янських народів. – Львів, 1988. – Вип. 38. – С. 69–76. 22 Lamberti Annales, pars 2. Ed. L. F. Hosse // MGH SS / Ed. G. H. Perñ . – Нannoverae, 1844. – T. 5. – P. 235; Grudziń- ski T. Polityka papieźa Grzegorza VII wobec państw Europy Śródkowej i Wschodnej. – Toruń, 1959. – S. 110. Європи та Балкан: Болгарії, Сербії, Венеції, Хорватії, монархи яких, залежно від власних інтересів, брали титулатуру як західного, так і грецького типу19. Проблему отримання суверенної – з позиції ідеологічних уявлень ка- толицького світу – титулатури володарі західнослов’янських країн вирішу- вали складним шляхом. Князі Чехії, які тривалий час були союзниками германських імператорів у боротьбі з полабськими слов’янами, папством, Угорщиною та Польщею, стали королями лише в 1086 р., коли їх держа- ва фактично стала немало залежною від влади германського імператора. Коронація чеського князя Владислава IV була викликана умовами дипло- матичної гри, яку вів германський імператор Генріх IV проти Польщі. На з’їзді в Майнці Генріх проголосив Владислава “королем Чехії та Польщі”, намагаючись зіштовхнути обидві країни20. Зі значними труднощами щодо коронації своїх правителів зіткнула- ся Польська держава – головний суперник Германії у Центральній Європі. 18 квітня 1025 р. польський князь Болеслав, а згодом після смерті того і його син Мешко II здійснили самостійні (без санкції імператорської влади) коро- нації, але це викликало різкий осуд в Германії21. Наприкінці 1076 р., викорис- товуючи підтримку римського папи Григорія VII, інший польський князь, Болеслав II Сміливий, також проголосив себе королем22, проте через три роки представники проімперських сил у Польщі позбавили його і корони, і трону. Названі коронації польських князів в ХІ ст. не створили через проти- дію германської імперської влади підґрунтя для виникнення спадкової коро- лівської влади у Польщі. Лише на початку XIV ст. за умов створення центра- лізованої Польської держави, після коронації її монарха, польського князя Владислава Локетка, Польща стала спадковою монархією – королівством. Тривалий час офіційний королівський титул був у володарів хор- ватів. У 925 р. вперше його прийняв хорватський князь Томислав із роду Трпимировичів. Останній король із цієї династії Степан ІІ помер 1091 р. У 1097 р. угорський король Кальман Книжник розбив хорватів у битві на горі Гвозд, після чого припинилася незалежність Хорватії. Її підкоре- но й на правах особистої унії 1102 р. включено до Королівства Угорщини. 191НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Угорсько-хорватська угода (Pacta Conventa) передбачала, що Угорщиною і Хорватією управляє один володар, але вони є двома королівствами; хор- ватським магнатам надано особливі права. Упродовж перших 150 років існування унії відбувалися окремі коронації володаря Угорщини власне угорською і хорватською коронами. Пізніше лише коронувалися в Угор- щині, після чого хорватський парламент своїм актом затверджував угор- ського монарха на хорватському престолі. В ідеологічних уявленнях Русі (на відміну від католицьких країн) князь був самодостатнім володарем, титул якого не потребував конкретизації і підвищення рангу в титулярному плані, проте в конкретному політич- ному житті князі не були у повній мірі суверенами, оскільки їм завжди доводилося рахуватися з політичними претензіями інших князів – пред- ставників однієї династії Рюриковичів. В обігу у слов’ян Східної Європи, втім і в міжнародних відносинах, з давніх часів до володарів використо- вувався загальнослов’янський титул “князь” (польське – “kniaz”, чеське – “kniźe”, сербохорватське – “knеz” та ін.). Як вважають, цей титул походить від давньослов’янського визначення “kъnedzь”, а той був запозичений від давньогерманського “kuningaz”23. Останній близький до давньосканди- навського найменування верховних володарів “конунг” (давньоскандинав- ське “konungr”, давньоанглійське – “cyning”). В зрілому Середньовіччі титул “конунг” відповідав у скандинавських країнах значенню титулу “король”. Отже, як бачимо, існує єдиний корінь поширення уявлень про коро- лівську владу в західноєвропейському середовищі і князівську владу на Русі, але зрозуміло, що титул “король” був іноземним для слов’ян Схід- ної Європи. Вперше до слов’янських, точніше, – антських володарів титул “rex (король)” використав готський хроніст VI ст. Йордан. Розповідаючи про готського короля Вінітарія, історик повідомляє про розправу того над антським королем Божем із синами та сімдесятьма старійшинами (“primatibus”)24. Розглядаючи питання про можливість поширення королівської титула- тури на Русі, Атанасій Великий висловив думку, що володарів Русі задовго до офіційної коронації у середині ХІІІ ст. князя Данила Романовича визнавали на Заході повною мірою королями25. Дійсно, в середині Х ст., розповідаючи про контакти Русі та Германської імперії, сучасний подіям продовжувач хро- ніки Регінона під 959 р. повідомляє, що посли “королеви русів Олени” (хрис- тиянське ім’я київської княгині Ольги) звернулися до імператора Оттона І з проханням прислати єпископа та священиків26. Саксонський хроніст Титмар 23 Свердлов М. Б. Домонгольская Русь. Князь и княжеская власть на Руси:VI – первой трети ХІІІ вв. – Санкт-Петербург, 2003. – С. 72. 24 Iordanis. Getica, § 251. Текст Йорда- на з вказівкою номера параграфу на- водимо за вид.: Иордан. О происхожде- нии и деяниях гетов (“Getica”) / Подг. Е. Ч. Скржинская. – Москва, 1960. 25 Великий А. Г. Проблема коронації Данила // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Рим; Париж; Мюнхен, 1955. – Т. 164: Корона Данила Романови- ча. – С. 7–16. 26 Сontinuator Regininis Trevirensis // Monumenta Germaniae Historica, Scrip- tores (далі – МGH SS). Ed. G. H. Perñ . – Hannoverae, 1829. – T. 1. – P. 624–625. 192 Олександр ГОЛОВКО Мерзебурський, розповідаючи про події, що сталися на Русі на початку ХІ ст., наділив її володаря Володимира Святославовича титулом короля27. Крім згаданих в А. Великого фактів визнання королівської гідності Оль- ги та Володимира, відомо ще також, що 839 р. у столиці Східнофранкської імперії Інгільгеймі перебували посли народу “Рос”, які, за інформацією автора Бертинських анналів Пруденція, свого “короля”, називали хакан (“rex illorum chacanus vocabulo”)28. Окремі дослідники на підставі вивчення тогочасних пам’яток дійшли висновку, що країна “Рос” – ранньодержавне формування слов’ян у Середньому Придніпров’ї (поляни та західна части- на сіверян), що отримало назву “Руська земля”29. Хоча існує і інший погляд, згідно з яким цей фрагмент до східних слов’ян не має стосунку30. Підтриму- ючи позицію першої групи авторів, хотів би привернути увагу до значної ролі в житті “Руської землі”, особливо її зовнішньополітичній активності, скандинавів, які входили до правлячої верхівки цього формування31. І княгиня Ольга, і князь Володимир спілкувалися з високими ієрар- хами Католицької Церкви. Ольга, як уже відзначалося, – з архиєпископом Адальбертом, що його відіслав Оттон І, а Володимир – архиєпископом Бруно Кверфуртським, який під час подорожі до печенігів у 1008 р. відві- дав Київ і залишив свідчення в листі до германського короля Генріха ІІ про свою мандрівку до Східної Європи. Зокрема, Бруно називає Володимира Святославовича “володарем, могутнім своїм королівством та багатством”32. Згадки в хроніках та анналах відносно володарів Русі – княгині Ольги, кня- зя Володимира та ін. найменування “король” або “королева” не є підтвер- дженням їх офіційного статусу носіїв королівської гідності, а свідченням визнання їх сусідами як володарів суверенних держав33. 27 Thietmari Chronicon. – L.VII,74. Хро- ніку Тiтмара Мерзебурзького наводимо, вказуючи номер книги та розділу, за ви- данням: Thietmar von Merseburg. Chronik. Neu übertragen und erläutert von W. Trill- mich. – Berlin, 1962. – 516 S. Є також чудо- ве польське видання: Kronika Thietmara. Wyd. M. Z. Jedlicki. – Poznan, 1953. – 440 s. Фрагменти хроніки, що стосуються іс- торії Русі, неодноразово перекладалися російською мовою. Останні переклади див.: Латиноязычные источники по исто- рии Древней Руси. Германия. IX – первая половина ХII в. Составление, перевод и комментарий М. Б. Свердлова. – Мо- сква; Ленинград, 1989. – С. 57–103; Наза- ренко А. В. Западноевропейские источ- ники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – Москва, 1999. – С. 317–332. Повне видання хроніки російською мо- вою: Титмар Мерзебургский. Хроника / Пер. с лат. И. М. Дьяконова. – Москва, 2005. – 254 с. (перевидання: Москва, 2009). 28 Annales Bertiniani // MGH SS. – T. 1. – P. 434. 29 Насонов А. Н. “Русская земля” и об- разование Древнерусского государства. – Москва, 1951. – С. 25–33; Третьяков П. Н. У истоков древнерусской государствен- ности. – Ленинград, 1970. – С. 72–110; Шаскольский И. П. Известия Бертинских анналов в свете данных современной нау- ки // Летописи и хроники за 1980 г. – Мо- сква, 1981. – С. 49 (та iн.). 30 Петрухин В. Я. “Русский каганат”, скандинавы и Южная Русь: средневеко- вая традиция и стереотипы современной историографии // Древнейшие государ- ства на территории Восточной Европы. 1999 г. – Москва, 2001. – С. 127–142. 31 Войтович Л. В. Князь Рюрик. – Біла Церква, 2014. – С. 36–37. 32 Epistola Brunonis Henricum regem // Monumenta Рoloniae historica. – Leopoli, 1864. – T. 1. – Р. 224–225. 33 Головко О. Б. Титулатура... – С. 42–52. 193НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Російський дослідник Володимир Шушарін писав, що західноєвропей- ські автори сприймали Русь як самостійну суверенну державу – “королів- ство”34. Німецький історик Манфред Хельман твердив, що критерієм при застосуванні королівського титулу у германських хроністів завжди була одна обставина: чи був той чи інший володар залежним від германського імператора35. У польських джерелах також, незважаючи на численні фак- ти конфронтацій Русі й Польщі, володарі східнослов’янської держави часто іменуються королями. За часів князя Володимира стало питання підне- сення авторитету київського володаря, але східнослов’янські ідеологи ви- рішували його в контексті запозичення візантійських політико-релігійних канонів. Зокрема, свідченням цього стало карбування перших руських мо- нет – златників та срібляників, поява яких мала перш за все політичний характер. Монети зроблені за візантійськими зразками, київський володар зображений на них в усіх імператорських регаліях з короною на голові. Ве- лике значення мав напис “Володимир на столі” та зображення Христа, що свідчило про намір руського монарха підкреслити рівність князів й імпе- раторів перед Богом, надати своїй владі сакрального характеру36. Саме від цього часу титул “князь” в ідеологічній практиці Русі починає прирівнюва- тися не тільки до східного титулу “каган”, а й візантійського “імператор”37. Для нашої теми важливим є розгляд обставин перебування у 1073– 1076 рр. поза Руссю у країнах Центральної Європи князя Ізяслава Ярославови- ча разом з дружиною Олісавою-Гертрудою та сином Ярополком. Воно стало наслідком серйозних конфліктів наприкінці 60-х – у 70-х роках ХІ ст. в кня- зівській династії. Тоді згаданий Ізяслав, старший нащадок Ярослава Володи- мировича Мудрого, двічі втрачав владу в столиці. Причому, якщо в першому випадку втрата сталася внаслідок поразки від половців та заворушень у сто- лиці при відносному нейтралітеті братів Ізяслава – Святослава і Всеволода, то в другому конфлікт виник саме між Ізяславом і згаданими братами, які до цього певною мірою виступали співволодарями Русі (триумвірами). Вна- слідок другого зіткнення Ізяслав вимушений був спершу шукати притулок у польського князя Болеслава ІІ Сміливого (до зими 1074–1075 рр.), а на почат- ку 1075 р. марно домагався прихильності германського імператора Генріха ІV. Навесні 1075 р. син Ізяслава провів переговори з папою Григорієм VII38. 34 Шушарин В. П. Древнерусское госу- дарство в западно- и восточноевропейских средневековых памятниках // Новосель- цев А. П., Пашуто В. Т., Черепнин Л. В., Шушарин В. П., Щапов Я. Н. Древнерус- ское государство и его международное значение. – Москва, 1965. – С. 425. 35 Hellmann M. Vladimir de Heilige in der zeitgenossichen abendländischen Űberliet- erung // Jahrbücher für Geschichte Ost Eu- ropas. – 1959. – B. 7, h. 4. – S. 400–408. 36 Сотникова М. П., Спасский И. Г. Тыся- челетие древнейших монет России. Свод- ный каталог русских монет X–XI веков. – Москва, 1983. – С. 6, 80, 86; Свердлов М. Б. Изображения княжеских регалий на мо- нетах Владимира Святославича // Вспомо- гательные исторические исследования. – Ленинград, 1972. – Вып. 4. – С. 151–159. 37 Львов А. С. Лексика “Повести времен- ных лет”. – Москва, 1976. – С. 197–199. 38 Grudziński Т. Polityka... – S. 74–105; Го- ловко А. Б. Древняя Русь и Польша в поли- тических взаимоотношениях Х – первой трети ХІІІ вв. – Киев, 1988. – С. 52–56; По- доляк Н. Питання віри у політиці Ізяслава Ярославича // Четвертий Міжнародний конгрес україністів. – Одеса; Київ; Львів, 194 Олександр ГОЛОВКО Для нас важливим є питання про офіційно-протокольне ставлення на Заході до руських князів. Про перебування Ізяслава Ярославовича в Герма- нії декілька цікавих переказів зберегла хроніка Ламберта Герсфельдського. Зокрема, він повідомив, що в січні 1075 р. до Майнцу до імператора Генріха прибув “король руський Димитрій”39. Зазначимо, що Димитрій – христи- янське ім’я Ізяслава. Дещо пізніше, розповідаючи про наслідки перегово- рів посольства імператора Генріха на чолі з графом Бурхардом, титул “ко- роль” вжито до актуального київського князя, а не князя-вигнанця, як було у випадку з Ізяславом, – Святослава Ярославовича40. Тісні взаємини Русі із західноєвропейським світом виключають випадковість використання ко- ролівської титулатури для найменування східноєвропейських правителів. Отже, можна зробити висновок, що Русь на Заході і в цей час розглядалася як королівство, а її володарі, що правили у Києві, сприймалися королями. Конкретніші уявлення про ставлення у католицькому світі до Русі дає листування папи Григорія VІІ. Ще під час посольства Бурхарда до Києва Ізя- слав Ярославович, відчуваючи, що й германський король навряд чи зможе відстояти його права на Київ, здійснив черговий політичний крок. Не чекаю- чи повернення посланця, князь, як уже відзначено, вислав свого сина Яропол- ка до Риму. На думку Миколи Чубатого, пораду щодо цієї поїздки Ізяславу дав маркграф Деді, який знав про тісні союзні стосунки римського понтифіка з польським та угорським дворами41. У Римі Ярополк звернувся до папи Гри- горія VII з проханням допомогти батькові повернути київський престіл. До- бре знаючи вселенські претензії римської курії, Ярополк Ізяславович, здаєть- ся, пообіцяв підпорядкувати Русь престолу святого Петра. Така пропозиція, підкріплена переходом Ярополка на католицизм42, сподобалася папі, який зацікавився проблемами далекої від Італії Русі. У квітні 1075 р. Григорій VII надіслав листи Ізяславу Ярославовичу (17 квітня) і Болеславу ІІ Сміливому (20 квітня). Першому папа пообіцяв надати допомогу. У листі до польського володаря, присвяченому реформі Церкви у Польщі, він наполягав на повер- ненні Болеславом руському володарю конфіскованих поляками коштів43. У літературі інколи перебільшується загроза для зовнішньополітич- ного суверенітету Русі, яка начебто виникала від переговорів Ярополка з папою Григорієм VII44. При цьому часто звертають увагу на події сере дини липня 1054 р., коли начебто відбувся офіційний розкол християнського світу після того, як папські посланці на чолі з кардиналом Гумбертом в 1999. – Частина 1: Історія. – С. 34–39; Наза- ренко А. В. Древняя Русь на международ- ных путях. Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических свя- зей ІХ–ХІІ вв. – Москва, 2001. – С. 521–539. 39 Lamberti Annales. Рars 2. – P. 219. 40 Ibidem. – P. 230. 41 Чубатий М. Історія християнства… – С. 303. 42 Янин В. Л. Русская княгиня Олиса- ва-Гертруда и ее сын Ярополк // Нумиз- матика и эпиграфика. – Москва, 1963. – Т. 4. – С. 158, 160–161. 43 Gregorii P. VII ad Demetrium Regem Russorum et reginam uxorem ejus // Histo- rica Russiae Monumenta / Ed. A. Turgenev (далі – HRM). – Petropoli, 1841. – Т. 1. – P. 1; Gregorii P. VII ad Boleslaum ducem Poloniae // HRM. – Т. 1. – P. 2–3. 44 Рамм Б. Я. Папство и Русь в Х– ХV вв. – Москва, 1958. – С. 67–69; Свідер- ський Ю. Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в Х– ХІІІ ст. – Київ, 1983. – С. 66. 195НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Константинополі прокляли патріарха Михаїла Керуларія і відлучили від Церкви всіх його послідовників45. Проте значення цієї події в історії між- релігійних відносин Заходу i Сходу християнського світу перебільшено46. Хотілось би привернути увагу до того, що немає підстав демонізувати саму подію – перебування посланця папи Лева ІХ у Константинополі. Понти- фік відрядив свого легата – кардинала Гумберта де Сільва Кандидського, насамперед, з конкретною і суто світською метою – домовитися з греками про спільні дії проти норманів на півдні Апенінського півострова. Під час перебування у столиці Візантійської імперії Гумберт розсварився з кано- нічних питань з патріархом Михаїлом Керуларієм, що призвело до обо- пільного прокляття із заявами про відлучення від Церкви. Проте ця сварка а) стосувалася практично тільки конкретних осіб – кардинала і патріарха, б) не могла мати при будь-яких обставинах якихось офіційних правових наслідків, оскільки на момент конфлікту 15 червня 1054 р. Гумберт втратив офіційні повноваження: його патрон вже не жив (помер у норманському полоні 19 квітня 1054 р.). Суперечності між римською і константинопольською Церквами існува- ли задовго до середини ХІ ст. і часом сягали значно більшої гостроти, ніж у 1054 р. У перші десятиліття після “розколу церков” релігійні суперечки не створювали нездоланних перешкод між православними і католицькими країнами: теологічна полеміка часто вичерпувала себе і починались перего- вори з відновлення єдності християнського світу. Справжній розкол христи- янського світу випадає сприймати щойно щодо пізнішого часу – після роз- грому Константинополя 1204 р. й утвердження хрестоносців на Балканах. Полеміка з “латинцями” мала відгомін і на Русі, але за умов, коли верхівка прагнула підтримувати стосунки із західними сусідами, теоло- гічні суперечки не знаходили належної підтримки серед світської вла- ди47. Коливання між Римом і Константинополем як релігійними цен- трами виявлялися у міжнародній політиці багатьох держав – Венеції, Хорватії, Угорщини, Болгарії, Сербії та ін. і не позначалися на їх полі- тичному житті48. Тим більше не міг мати якихось наслідків для розви- тку східнослов’янського суспільства одинокий епізод контактів римської курії з представником князівської династії Рюриковичів, який, до того ж, був позбавлений реальної влади. Як уже йшлося, у згаданому листі папи Григорія VII до “Деметрія, короля Русі, і королеви, дружини його” (Дмитро – “Деметрій” – христи- янське ім’я київського князя Ізяслава Ярославовича) йдеться про визнання 45 Acta et scripta quae de controversiis Ecclesiae Graecae et Latinae saeculo undeci- mo composite extant / Ed. C. Will. – Lipsiae; Marpurgi, 1861. – P. 150. 46 Magolias Н. Byzantine Christianity: emperor, church and the West. – Detroit, 1982. – P. 113–116; Аngold M. The Byzantine Empire 1025–1204. Political history. 2 ed. – London, 1997. – P. 53–54. 47 Головко О. Б. Зовнішня політика і міжнародні зв’язки Давньоруської дер- жави // Запровадження християнства на Русі. – Київ, 1988. – С. 154–156. 48 Соколов Н. Н. Образование Венеци- анской колониальной империи. – С. 202, 216; Коларов Х. Титулатура... – S. 96–97; Ostrogorsky G. The Byzantine Emperor... – P. 10–11. 196 Олександр ГОЛОВКО королівського статусу Ізяслава Ярославовича, його дружини Олісави-Гер- труди. Проте це найменування Ізяслава не може вважатися свідченням на- буття королівської гідності. Складнішою є тема із визначенням титулування на Заході дружини та сина князя Ізяслава. Олісава-Гертруда була донькою польського короля Мешка ІІ і сестрою польського князя Казимира І Відновителя. Відомо, що Мешко ІІ в 1032 р. відмовився від королівської корони, але його дружина і мати Гертруди Рикса виїхала до Германії і до кінця життя зберігала титул королеви49. Проте навряд чи її донька Гертруда успадкувала цей титул. Ще важче знайти відповідь у питанні про королівське визначення сина Ізяслава і Гертруди. Треба звернути увагу, що в листі до Ізяслава Ярославовича імені його сина немає. З джерел відомо, що у вигнанні Ізяслава супроводжували два сини – Ярополк та Святополк50. Микола Кондаков довів, що переговори з римським першоієрархом вів саме Ярополк51. Для правильного розуміння ситуації наведемо лист Григорія VII по- вністю: “Єпископ Григорій, раб рабів Божих, Деметрію, королю Русі, і коро- леві, дружині його, посилає привіт і апостольське благословення. Ваш син під час відвідин апостольського престолу прибув до нас, і оскільки хотів отри- мати королівство як дар святого Петра з наших рук, то виказав святому Петру, главі апостолів, свою вірність. Він звернувся до нас з покірною моль- бою і заявив, що його прохання здійснено за вашої згоди. А тому,з причини відданості прохача, ми передали йому управління вашим королівством як частиною володінь святого Петра. Зрозуміло, що з побажаннями блага висловлюємо також побажання, щоб святий Петро охороняв вас, ваше королівство і всю вашу власність своїм по- середництвом і щоб він сприяв володінню цим королівством у мирі, почесті і славі до кінця вашого життя; а коли завершиться ваша життєва служба, щоб він вимолив для вас перед Царем небесним вічну славу. Нехай знає ваша світліша величність (і ми виявляємо велику готовність до цього), як він, виходячи з власних потреб, звернеться до нашого престолу про будь-які справедливі справи, всі його прохання, без сумніву, будуть задоволені. Крім цього, щоб як це, так і інше, що не потрапило до цього послання, достатньо глибоко залишилося у ваших серцях, ми відсилаємо до вас послів, один з яких – ваш відомий і вірний друг. Те, що є у посланні, вони передадуть вам, а інше додадуть при розмові. Перед ними, через свою відданість святому Петру, предстаньте смиренними і привітними, з витривалістю вислухайте те, що вони передадуть від нас, без сумніву довіртесь їм, і ті справи, які вони захочуть владою апостольського престолу впорядкувати і вирішити, не дайте знищити чужим злим намірам, але, навпаки, допоможіть у їх реалізації своїм щирим сприянням і доброзичливістю. 49 Brunvilarensis monasterio fundacio. Ed. R. Köpke // MGH SS. – Hannoverae, 1854. – T. 11. – P. 403. 50 Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Санкт- Петербург, 1862. – Т. 9. – С. 100. 51 Кондаков Н. П. Изображения рус- ской княжеской семьи в миниатюрах ХІ века. – Санкт-Петербург, 1906. – С. 84. 197НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Наймогутніший Бог хай просвітить ваші душі і зробить так, щоб ви, оминувши тимчасові блага, перейшли до вічної слави. Дано у Римі на другому році нашого понтифікату, 17 квітня”52. Перша частина листа прямо свідчить, що учасники переговорів розгля- нули питання про входження Русі (інша справа наскільки князь-вигнанець Ярополк міг це реалізувати!) під опіку престолу святого Петра. Чи озна- чало це, що молодий князь при цьому був коронований? Відповіді на це питання у тексті немає, а сам зміст стосується особливих взаємин не з мо- лодим князем, а з Ізяславом Ярославовичем. Впадає у вічі, що, при всій риторичності листа, він укладений вкрай дипломатично. Папа безпосе- редньо натякає, що важливу інформацію Ізяслав отримає під час зустрічі з папськими посланцями. Не роз’ясняє ситуацію і лист папи до Болеслава ІІ Сміливого, відісланий через три дні, оскільки в ньому йшлося лише про вимогу папи повернути “королю Русі (Regi Ruscorum)” Ізяславу Ярославо- вичу захоплене майно. Дослідник діяльності Григорія VII Андрій Вязігін відзначив крайню обережність папи у веденні дипломатичних стосунків: важливу інформацію він не вміщував у листах, а передавав через послан- ців53. Зазначимо, що взяття під опіку святого Петра якогось володаря або його країни не вело до надання королівського титулу. Важливим джерелом з історії взаємин князя Ярополка з папою Григо- рієм VII є дві мініатюри Трирського Псалтиря. На одній з них зображені Ярополк Ізяславович і його дружина Кунігунда (донька мейсенського марк- графа Оттона і падчерка тюрінгського маркграфа Деді54; вони одружилися під час приїзду князя до Германії у 1075 р., княгиня мала православне ім’я Ірина), одягнуті у князівські шати, – вони протягують руки до святого Петра, а мати Ярополка Олісава-Гертруда цілує ногу апостола55. На іншій зображе- но Христа, який у присутності святих Петра та Ірини вінчає Ярополка і його дружину стеммами (коронами). М. Кондаков твердив, що використання цього типу вінця є свідоцтвом, що зображено вінчання Ярополка на велике княжіння, яке може бути прирівняним до царства56. Можна погодитися з ві- домим істориком мистецтва, що цей акт передбачав перебування Ярополка на той час у лоні Католицької Церкви, проте М. Кондаков не вказав, чи озна- чало зображене на мініатюрі вінчання надання князю королівської гідності. Так чи інакше, але необхідно констатувати, що події, пов’язані з пере- буванням князя Ярополка в Римі, не отримали резонансу на Русі. Віро- гідно, після повернення, перебуваючи в іншому релігійному середовищі, князь уже однозначно належав до православ’я. Зазначимо, що в той час чимало європейських монархів (правда, в основному, невеликих держав), 52 Gregorii P. VII ad Demetrium Re- gem... – P. 1. 53 Вязигин А. С. Григорий VII. Его жизнь и общественная деятельность. – Санкт-Петербург, 1899. – С. 58. 54 Рюсс Х. Евпраксия-Адельгейда: био- графический этюд // Rossica Antiqua. – Санкт-Петербург, 2010. – № 2. – C. 70. 55 Володимир Пашуто писав, що Яро- полк одружився з Кунігундою “біля 1073 р.” (Пашуто В. Т. Внешняя политика древней Руси. – Москва, 1968. – С. 124), проте тоді руського князя в Германії ще не було. 56 Кондаков Н. П. Изображения... – С. 84. 198 Олександр ГОЛОВКО перейшли під опіку святого Петра, але це ніяк не вело до їх королівської коронації57. Дмитрій Айналов вважав, що Ярополк Ізяславович одружився з Кунігундою після повернення з Риму, і саме нова система стосунків князя з главою римської Церкви, що склалися внаслідок недавніх переговорів, ві- дображена в мініатюрі Трірського Псалтиря58. Після повернення на батьківщину Ярополк від батька, який у липні 1077 р. відновив свою владу у Києві, отримав Вишгородське князівство. У жовтні наступного року після смерті Ізяслава в битві на Нежатиній ниві дядько Всеволод Ярославович надав Ярополку Волинське князівство разом з приєднаним до нього Турівським князівством. Непрямий нащадок ки- ївського князя отримав таке велике володіння вперше. До складу Волин- ського князівства тоді входило Прикарпаття, боротьба за яке з нащадками князя Ростислава Володимировича через декілька років призвела до тра- гічного фіналу: Ярополк Ізяславович загинув у листопаді 1086 р. біля міста Звенигорода від руки найманого вбивці Нерадця59. Не дивлячись на те, що Ярополк мав тісні контакти із західною Церквою, жваву полеміку з якою у цей час вели ієрархи Руської Церкви, князь з часом став святим Право- славної Церкви. Таке ставлення духовенства Русі до Ярополка, вірогідно, обумовили не тільки обставини життя і смерті князя, а й значна підтрим- ка, яку він надав Печерському монастирю. Відомо, що він передав монахам “Небльскую волость и Дерьвьскую и Лучьскую и около Киева”60. На початку ХІІ ст. представник південноруської духовної еліти черні- гівський єпископ Данило під час подорожі до Святої землі в 1107 р. по- знайомився одним із найколоритніших володарів католицького світу – “охоронцем гробу Господнього” та володарем Єрусалимського королівства Балдуїном Фландрським61. Разом з його лицарями Данило подорожував містами, які контролювали хрестоносці. У розповіді про мандрівку він по- казав добре ставлення до хрестоносців, що визволили від мусульман “Святі землі”, а головною метою своєї місії вбачав уславлення Русі: “Аз поставил кандило на гробе святемь от всея Русьския земли”62. Децентралізація Русі в середині XII ст. внесла певні корективи у вико- ристанні королівської титулатури щодо її князів. Так, германський хроніст Оттон Фрейзінгенський називає численних давньоруських князів специфіч- ним титулом “regulis” (“корольок”)63. Цим, з одного боку, як і в назві “rex” (“король”), підкреслювався суверенітет князів Русі щодо імператорської влади, а з іншого – вказувалося, що ці монархи були володарями невеликих 57 Вязигин А. С. Григорий VII. – С. 52–54. 58 Айналов Д. В. К истории древнерус- ской литературы. I. Эпизод из сношений Киева с Западной Европой // Труды От- дела древнерусской литературы Инсти- тута литературы. – Москва, Ленинград, 1936. – Вып. 3. – С. 6. 59 Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. – Москва, 1926–1928. – Т. 1. – Стб. 200–207. 60 Ипатьевская летопись // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1908. – Т. 2. – Стб. 492. 61 Назаренко А. В. Древняя Русь... – С. 628–629,640–648. 62 Книга хождений: Записки путеше- ственников ХІ–ХV вв. / Перевод, вступи- тельная статья и комментарии Н. И. Про- кофьева. – Москва, 1984. – С. 74–75. 63 Шушарин В. П. Древнерусское госу- дарство... – С. 430. 199НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ держав. Проте і в період феодальної роздробленості щодо наймогутніших князів традиційно застосовувався титул “rex” (“король”). Королями, напри- клад, в західноєвропейських хроніках названо перемишльського князя Во- лодаря Ростиславовича і галицько-волинського князя Романа Мстиславови- ча64. У ХІІ ст. у дипломатичних джерелах до історії Південно-Західної Русі постійно виступають володарі з титулом “король”, але здебільшого руській верхівці доводилося мати справу з королями однієї країни – Угорщини. У першій редакції “Історії Російської” Василія Татіщева в розповіді про обставини походу Романа Мстиславовича на Польщу, написаній під оче- видним впливом пізніх польських хроністів (Яна Длугоша, Мацєя Стрий- ковського, Мартина Бельського), після інформації, начебто польський князь Лєшко Білий направив до Романа послів, йдеться, що тоді ж “…и папа, слыша, иж Роман угре и ляхи победи и всю Русь под себе приведе, сла к нему свой посол намовляти в латинскую веру свою, обещевая ему городы и королем в Руси учинити. Роман же препирашеся от письма, а они не срамляся нале- жаху его лагодными словесы. Единою же молвящу послу тому к Романови, как папа мочный и может его богата, сильна и честна мечем Петровым устрои- ти. Он же, изъяв меч свой, рече послу: “Такий ли то меч Петров у папы? Иж имат такий, то может городы давати, а яз доколе имам при бедре не хощу куповати ино кровию, якоже отци и деды наши размножити землю Рускую”65. В історіографії ХІХ – початку ХХ ст. по-різному ставилися до цього по- відомлення про переговори посланців папи Інокентія ІІІ з князем Романом Мстиславовичем, хоча, як не дивно, буквально його майже не сприймали. М. Чубатий, виходячи з власної схеми пошуків слідів унії Русі з Римом, вва- жав, що це повідомлення не є свідоцтвом релігійних протиріч Романа з па- пою, стосується лише “справ чисто політичних”, оскільки, на думку історика, посланці прагнули залучити Романа до війни між Вельфами та Гогенштауфе- нами66. Михайло Грушевський відзначив пізній характер оповідання літопису, вплив на нього фольклорних легенд про Романа та антиуніатської літератури, проте не відкидав можливої самої події, яка лягла в основу повідомлення67. Найбільший вплив на наступні наукові дослідження щодо цього питан- ня мала позиція відомого історика Церкви Євгенія Голубінського. На під- ставі відсутності слідів у літописах та архіві римської курії, він заперечив це посольство68. Його думку постійно враховують у спеціальних дослідженнях, хоча автори популярних та синтетичних праць розглядають посольство Іно- кентія як достовірну подію, що не потребує додаткових доказів69. 64 Herbordi Vita O¢ onis babenbergen- sis // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – Leopoli, 1872. – T. 2. – P. 224; Albrici monachi Trium fontium сhronicоn // MGH SS. – Hannoverae, 1874. – T. 23. – P. 885. 65 Татищев В. Н. История российская. – Москва, 1964. – Т. 4. – С. 331. 66 Чубатий М. Західна Україна... – С. 9–10. 67 Грушевський М. Історія України- Руси. – Львів, 1905. – Т. 3. – С. 11–12. 68 Голубинский Е. История русской Церкви. – Москва, 1900. – Т. 1, ч. 1. – С. 598. 69 Аркас М. Історія України-Руси. – Санкт- Петербург, 1908. – С. 75; Крип’я кевич І. П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 75; Томашівський С. Українська історія. – Львів, 1919. – С. 88–89; Вернадский Г. В. Ки- евская Русь. – Москва, 2004. – С. 252 (та ін.). Історіографію питання див.: Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i 200 Олександр ГОЛОВКО Аргументи Є. Голубінського, однак, виявляються не досить перекон- ливими. У давньоруських літописах практично немає повідомлень про поїздки будь-яких релігійних католицьких діячів на Русь у Х–ХШ ст., хоча такі подорожі відбувалися і є незаперечними фактами (згадані місія архи- єпископа Адальберта до княгині Ольги, подорож Бруно Кверфуртського та ін.). До цього необхідно додати, що й у Ватиканському архіві збереглися далеко не всі документи тих часів. Так, порівняно нещодавно у Львівсько- му історичному архіві знайдено доти невідоме послання папи Григорія ІХ (1227–1241) до домініканців, які вирушали у місії до Русі або до сарацинів з 1233 р.70. На нашу думку, дуже важливо цю тему розглянути в контексті, а чи було можливо саме в цей час таке посольство. І тут треба нагадати значну політичну активність на початку ХІІІ ст. римської курії і самого Інокентія ІІІ (1198–1216)71, а також взагалі широко- масштабне проникнення католицького світу до Східної Європи від Поляр- ного кола по Балкани, спрямоване на навернення язичників та схизматиків. У 1204 р. після захоплення Константинополя хрестоносці утворили на те- риторії Візантії низку власних католицьких держав. На декілька десятиліть зверхність римських понтифіків була вимушена визнати Болгарія, володаря якої Калояна в 1204 р. коронував папа Іннокентій ІІІ. Уже після смерті Іно- кентія при папі Гонорії ІІІ у 1217 р. відбулася коронація сербського жупана (князя) Стефана Неманича (Першовінчаного)72. Католицькі місіонери стали проникати до половецького степу, де їм навіть вдалося створити єпископство. Держави хрестоносців, спира- ючись на підтримку римської курії, германських та датських феодалів, утворено в Східній Прибалтиці, а шведські королі здійснили воєнні ак- ції проти угромовного населення карелів та ємі73. До цього можна дода- ти, що саме тоді хрестоносці продовжили бойові дії на Близькому Сході, надали допомогу християнам у боротьбі з маврами під час реконкісти на Піренейському півострові, піддали жорстокому розоренню міста альбі- гойців у Лангедоці (Південна Франція)74. w ołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. – Kra- ków, 2011. – S. 115–118. 70 Каталог пергаментних документів Центрального державного архіву УРСР у Львові. Каталог склали і підготували до друку О. А. Купчинський, Е. Й. Ружиць- кий. – Київ, 1972. – С. 25. 71 Лозинский С. Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 120–133; Заборов М. А. Крестоносцы на Востоке. – Москва, 1980. – С. 196–262. 72 Ферјанчић Б. Одбрана Немањиног наслећа – Србија постаје краљевина // Историја српског народа. – Прва књига / Уред. С. Ћирковић. – Београд, 1981. – С. 297–307; Харди Ђ. Наследници Кијева… – С. 89–90. 73 Див., наприклад: Пашуто В. Т. Поло- вецкое епископство // Ost und West in der Geschichte des Denkens und der kulturellen Beziechungen. – Berlin, 1966. – S. 33–40; Łow miański H. Początki i rola polityczna za- konow rycerskich nad Baltykiem w wieku XIII–XIV // Polska w okresie rozdrobnienia feudalnego. – Wrocław, 1973. – S. 233–296; Шаскольский И. П. Борьба Руси против крестоносной агрессии на берегах Балти- ки в ХІІ–ХІІІ вв. – Ленинград, 1988. 74 Лозинский С. Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 126–129; Эпоха кресто- вых походов / Под редакцией Э. Лависса и А. Рамбо. – Санкт-Петербург, 1999. – С. 443–447. 201НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Через два роки після смерті Романа Мстиславовича, у вересні 1207 р. Іно- кентій ІІІ звернувся з посланням до архиєпископів, єпископів, кліру Русі і до всього руського народу із закликом: “...країна греків (Візантія – О. Г.) і їх церква майже повністю повернулася до визнання апостольського престолу і підкорила- ся його розпорядженням. Тому уявляється оманою, що частина не з’єднується з цілим і що часткове відкололось від спільного”75. Того ж року Інокентій ІІІ направив до Русі місію на чолі з кардиналом Григорієм, яка повинна була на практиці здійснювати плани папи у південно-західних її регіонах76. Отже, на нашу думку, зміст повідомлення В. Татіщева про контакти Романа з римським папою не суперечить історичним реаліям життя Като- лицької Церкви початку ХІІІ ст. Повідомлення про посольство, як і взагалі вся історія про події у Польщі під час походу туди Романа, носить озна- ки розповіді, яка, попри опрацювання зусиллями пізніх авторів, зберегла основу, що виникла внаслідок реальних подій у Польщі. Тут однозначно необхідно враховувати застереження М. Грушевського, що на виклад ін- формації у пам’ятці наклалися пізніші уявлення середньовічних авторів. Олександр Майоров висловив певні аргументи на користь давнього похо- дження зазначеної інформації77. На нашу думку, на виникнення сюжету, викладеного у В. Татіщева, могла вплинути реальна подія, що мала місце на початку ХІІІ ст. Ймовірні пере- говори з папою, точніше, його представниками не знайшли відображення у літописах та інших документах, стали предметом якоїсь усної традиції, що обросла певними пізніми фольклорними прикрасами. Саме в такому вигля- ді розповідь про переговори Романа з представниками курії і стала відома В. Татіщеву. До речі, в ній, що дуже цікаво, повідомляється про обіцянку папи Інокентія в разі укладення домовленості надати Роману якісь польські міста78. Можливо, логічним наслідком цих переговорів і стала місія кардина- ла Григорія до Галицької землі в 1207 р. Однозначно, що її здійсненню мали передувати певні попередні домовленості між галицьким князем і курією. Через десять років після смерті князя Романа на Русі з’явилися “справ- жні” (короновані) королі, що було значною мірою наслідком втручання Ко- ролівства Угорщина та римської курії до справ західноруських князівств. Зазначимо, що вже наприкінці ХІІ ст. угорський двір свої зовнішньополі- тичні претензії до сусідів підкріплював застосуванням титулатури. Зокре- ма, угорський король Емерик ІІІ, який вважав Сербію підлеглою країною, включив її до свого титулу. 75 Innocentii P.III li¢ erae Archiepiscopes, Episcopes et universis tam clericis quam laicis per Rutheniam constitutes (Cardina- lis sti Vitalis mi¢ itur Legatus in partibus eorum) // Historica Russiae Monumenta. – Nr 3. – P. 3–4. 76 Abracham W. Powstanie organiza- cji koscioła lacińskiego na Rusi. – Lwow, 1904. – Т. 1. – S. 101. 77 Майоров О. Чи відвідували посли римського папи Романа Мстиславича в Галичі ( З приводу аргументів О. То- лочка) // Дрогичин 1253. Матеріали Міжнародної наукової конференції з нагоди 755-ї річниці коронації Данила Романовича. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 119–133. 78 Татищев В. Н. История... – С. 331; Свідерський Ю. Ю. Боротьба... – С. 78. 202 Олександр ГОЛОВКО Від кінця ХІІ ст. у зовнішній політиці Королівства Угорщина, анало- гічно із Сербією, спостерігається й стосовно південно-західних земель Русі прагнення не лише поширити вплив, а й обґрунтувати ці претензії ідеологічно. У грамоті від 2 травня 1189 р. Бела ІІІ (1172–1196) титулується “славетним королем Угорщини, Далмації, Рами та Галіції (gloriosissimi regis Ungariae, Dalmatiae, Ramaeque et Galaciae)”79. Враховуючи тогочасні угорсько-галицькі відносини, такий титул був виявом лише претензій ко- ролівського двору на Прикарпаття і не носив офіційного характеру. Це не перший документ, у якому зазначаються претензії володарів Угорщини до Галича. Вперше формула “король Угорщини, Далмації, Хорватії, Галіції і Болгарії” застосована в грамоті 1124 р., проте вчені одностайно висловлю- ють сумнів у її достовірності80. Є певна недовіра і до згадки під 1189 р., оскільки там зазначено непо- ширене формулювання поняття Галичина – “Galacia” замість поширенго в ХІІІ ст. “Gallicia” або “Galicia”. До того ж, документ 1189 р. не є офіційним актом угорського королівського двору, а документом однієї з церковних канцелярій. Як би не було, але надалі, до початку ХІІІ ст., більше подібних формулювань в угорських грамотах не виявлено. У 1206 р. син Бели ІІІ Андрій ІІ включив землі Південно-Західної Русі до свого титулу, виступивши як “король Галичини і Волині” (“Rex Galiciae Lodomeriaeque)”81. Це значною мірою обумовлено ситуацією у Галицькій та Волинській землях після смерті Романа Мстиславовича. Перебуваючи під тиском князів Придніпров’я на чолі з князем Рюриком Ростиславови- чем та чернігівськими князями Ольговичами, вдова Романа Мстиславовича зустрілася з королем Андрієм у Саноку й уклала з ним угоду. Розглядаючи обставини переговорів у Саноку, М. Грушевський писав, що “вдова Романа звернулася по допомогу до короля, а король бере в свою опіку Романовичів і їх землі”. На думку історика, Андрій за це “приймає на себе ролю зверхника сих земель: від тепер він титулює себе все королем Галичини і Володимирії (Galiciae Lodomeriaeque)”82. Необхідно зазначити, що присвоєння титулу короля “Галіції і Лодомерії” Андрієм, очевидно, не йшло врозріз із ходом сяноцьких переговорів83. Від цього часу вказане доповнення постійно присутнє у титулі угорського короля (згодом і австрійського імператора) аж до 1918 р., незалежно від політичної ситуації у Південно-Західній Русі. Однозначно, включення Волині і Галичини до титулу Андрія ІІ не означало реального підкорення Угорщині Галицької і, щобільше, – Волинської зе- мель. Тим більше немає підстав стверджувати, що цьому включенню пере- дували якісь церемоніальні дії. 79 Codex diplomaticus Hungariae eccle- siasticus ac civilis. Studio et opera G. Fejer (далі – СDH). – Budae, 1829. – T. 2. – P. 247. 80 Ibidem. – P. 67. 81 СDH. – Budae, 1829. – T. 3, v. 1. – P. 51. 82 Грушевський М. Історія... – С. 18. 83 Tyliński G. J. Przyczyny zjazdu sa- nockiego w 1205 roku // Watra. – Kraków, 2000. – T. 10. – S. 75–76; Головко О. Б. Волинська земля на першому етапі громадянської війни у Південно-Західній Русі (1205–1214 рр.) // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. Ювілейний випуск. – Луцьк, 2009. – № 13. – С. 82–83. 203НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Невдовзі на Русі з’явилися справжні, тобто короновані за всіма вимогами королі, що було значною мірою наслідком втручання Королівства Угорщина та римської курії у справи західноруських земель. Восени 1214 р. у словацькому місті Спіші між угорським королем Андрієм ІІ і краківським князем Лєшком Білим підписана угода про поділ Галичини. Її скріпив шлюб п’ятирічного сина Андрія ІІ Коломана і трирічної доньки Лєшка Соломії. До реалізації Спішської угоди монархи вимушені були залучити папу Інокентія ІІІ. Він мав не тільки дати згоду на шлюб неповнолітніх дітей Андрія ІІ і Лєшка, а й до- зволити коронацію Коломана. Останнє фактично дезавуювало всі попередні обіцянки Кракова і Буди щодо підтримки претензій молодого князя Данила Романовича на Галич. За все це Андрій ІІ і Лєшко повинні були дати згоду на активізацію діяльності католицького духівництва у Південній Русі84. Про взаємодію угорського королівського двора з курією свідчать лис- ти короля Андрія ІІ, укладені в королівській канцелярії зразу ж після до- говору у Спіші 1214 р.). У першому з них король просив папу доручити естергомському архиєпископу Іоану коронувати сина Андрія Коломана як короля Галичини85. В. Шушарін з цього приводу писав: “Дії угорських коро- лів свідчать про їх прагнення об’єднати Галицьке князівство з Угорщиною особистою унією на підставі визнання її галицьким боярством (як це мало місце в Хорватії)”86. Різниця статусу Хорватії і Галицької землі щодо угор- ського монарха полягала у тому, що король Хорватії був водночас королем Угорщини, а король Галицької землі Коломан був підлеглим угорського во- лодаря Андрія ІІ – “молодшим королем (rex minor)”. Твердячи про начебто бажання галичан бачити у себе володарем Ко- ломана, Андрій ІІ звертав увагу, що населення Прикарпаття не буде про- ти приведення краю у підпорядкування папі, але при умові збереження давніших релігійних обрядів. Цю пересторогу надалі не врахували пред- ставники римської Церкви і угорської окупаційної влади, дії яких в Галиць- кій землі викликали велике незадоволення місцевого населення: “Король угорьский посади сына в Галичи, а епископа и попы изгна из церкви, а свои приведе латыньскыя на службу”87. Ці літописні свідчення узгоджуються зі 84 Головко О. Б. Південно-Західна Русь у відносинах Королівства Угорщина та Краківського князівства у середині дру- гого десятиліття ХІІІ століття // Україно- угорські етюди. – Львів, 2012. – Вип. 2. – С. 119–137; Його ж. Спішська угода 1214 р. угорського короля Андрія і краківського князя Лешка Бялого та її наслідки // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.). – Київ, 2013. – Вип. 12–13. – С. 128–148. 85 СDH. – T. 3, v. 1. – P. 163–164; Vetera Monumenta Historica Hungariam sacram Illustrantia / Ed. A. Theiner. – T. 1. – Romae, 1859. – Р. 1. Мартин Гомза помилково вва- жав, що Коломан тоді отримав і все жит- тя мав титул “король Русі (rex Russiae)”. Див.: Homza M. Coloman king of Galicia (1208?–1241) on the background of Arpad dynasty’s and home policy in the fi rst half of the 13th century // Principalities in lands of Galicia and Volhynia relations in 11th–14th centuries. – Kraków, 2012. – P. 236. Насправ- ді Коломан був лише “королем Галіції”. 86 История Венгрии. – Москва, 1971. – Т. 1. – С. 143 (автор – В. П. Шушарін). 87 Воскресенская летопись // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1856. – Т. 7. – С. 117. Пор.: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летопи- сью // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1885. – Т. 10. – С. 66. 204 Олександр ГОЛОВКО змістом наступного листа Андрія ІІ до папи Інокентія ІІІ (помер 16 липня 1216 р.). У ньому король висловив вдячність за допомогу у коронації Коло- мана і докладно розповів про події після неї у Галицькій землі, – боротьбу місцевого населення проти угорського панування88. Розглядаючи змагання різних монарших родин за галицький стіл, Ле- онтій Войтович вважає, що претензії на Галич угорських королів із династії Арпадів мали законніші підстави, ніж волинських Романовичів89. Як нам здається, з цим складно погодитися, оскільки аналіз політичного життя Русі засвідчує, що православне східнослов’янське населення по-різному ставилося до представників династії Рюриковичів та іноземних правителів, які претендували на руські землі. Як зазначив Дюра Харді, тільки руський князівський рід мав право володарювати на Русі, а претензії іноземних пра- вителів на владу у Східній Європі не були легітимними, їх необхідно роз- глядати як спроби узурпації влади90. У джерелах немає інформації про місце та обставини коронації Ко- ломана. Проте можна погодитися з висновком Герарда Лябуди на підставі аналізу двох зазначених листів Андрія ІІ до папи Інокентія ІІІ, що корона- ція Коломана відбулася у Галичі. Оскільки Андрій ІІ в листі обіцяв Інокен- тію ІІІ прислати на Вселенський собор Католицької Церкви, який відбувся у листопаді 1215 р., “єпископів Рутенів (Episcopos Ruthenorum)”91, можна припустити, враховуючи хронологію подій, що другий лист написано десь у першій половині або середині 1215 р. Якщо так, то можна прийняти при- пущення Г. Лябуди про коронацію Коломана на Різдво – 25 грудня 1214 р. Польський автор припускає, правда, як другу можливість коронації на Трійцю 1215 р., проте аналіз подій цього року свідчить про неможливість датування коронації початком літа 1215 р.92. Очевидно, під час коронації Коломан отримав у Галичі від естергомського архиєпископа Іоана не ко- рону, а діадему (вінець)93. Саме ця обставина пояснює прохання Андрія ІІ до папи вже після коронації надіслати Коломанові повноцінну королівську корону, що мало б підняти його авторитет в очах підданих94. Відзначений епізод свідчить про важливе значення інсиґній королівської влади в ідеоло- гії середньовічного, у нашому випадку – угорського суспільства. Необхідно зазначити, що з весни 1215 до кінця 1218 рр. та від середини 1219 до середини 1221 рр. Галицька земля була васальним – щодо Коро- лівства Угорщина – державним утворенням зі своїм володарем – королем Коломаном, який повністю залежав від влади батька – угорського короля 88 СDH. – T. 3, v. 1. – P. 374–375. Голов- ко О. Південно-Західна Русь... – С. 119– 137; Його ж. Спішська угода... – С. 128–148. 89 Войтович Л. В. Князівська вер- ства в Галицькій землі // Четвертий міжнародний конгрес україністів. – С. 82; Його ж. Княжа доба на Русі. Портрети еліти. – Львів, 2006. – С. 482. 90 Харди Ђ. Наследници Кијева... – С. 49. 91 СDH. – T. 3, v. 1. – P. 374. 92 Labuda G. Zaginiona kronika z pierw- szej polowy XIII wieku w Rocznikach Kro- lestwa Polskiego Jana Długosza: Proba re- konstrukcji. – Poznań, 1983. – S. 34. 93 Про цю коронацію “короля Галіції (Regnum Galetiae)” згадує папа Гонорій III у листі до угорського короля Андрія ІІ в 1222 р.: СDH. – T. 3, v. 1. – P. 356. 94 Labuda G. Zaginiona kronika... – S. 33– 35. 205НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ Андрія ІІ95. Є підстави думати, що ще під час окупації Галича в 1189 р. бать- ко Андрія ІІ – король Бела ІІІ розробляв концепцію розбудови Королівства Угорщина на чолі з “великим королем (rex-major)” за системою включення до нього малих королівств на чолі з “меншими королями (rex-minor)”. На- прикінці 80-х років ХІІ ст. таким “меншим королем” Галичини був сам ко- ролевич Андрій, син Бели ІІІ, майбутній король Андрій ІІ, а в 1215 р. таким “меншим королем” став Коломан. Аналіз латиномовних джерел першої половини ХІІІ ст. свідчить, що і в цей час вони до наймогутніших володарів Русі вживають іменування “король”, що не було свідченням наявності у них цього титулу, а виразом визнання їх суверенності і сили. Зокрема, автор “Лівонської хронічки” Генріх Латвійський “великим королем Новгорода” називає новгородсько- го князя Мстислава Мстиславовича, який невдовзі почав боротися за “Га- лицьке королівство”96. Знаково, що навіть у самій Угорщині, не дивлячись на претензії її монархів на Галичину, включення її та Волині до титула- тури угорського володаря задовго до офіційної коронації 1253 р. королем сприймався князь Данило Романович. Наприклад, в одній з угорських грамот, де розповідається про битву 17 серпня 1245 р. поблизу Ярослава, Данило названий “король Русі (rex Ruthenorum)”, а його суперник – со- юзник угорського короля Бели ІV, князь Ростислав Михайлович – лише “князь Галичини (dux Galliciae)”97. Постійно титул “король” до князя Данила використовував папа Інокен- тій ІV під час їх листування у 1246–1248 рр.98. У ході контактів з Данилом Романовичем папа прагнув використати його допомогу для організації розвідувальної діяльності своїх агентів щодо монголів, а також робив пев- ні кроки стосовно реалізації намірів підкорення руської Церкви престолу святого Петра. Проте друга частина діяльності курії досить швидко почала давати збої і це спостерігається у листі, відісланому 27 серпня 1247 р., де папа йде на певні уступки у відправленні церковної служби. Поява цього листа свідчила, що папа був вимушений за складних умов поступатися на- віть у питаннях віри. Тоді ж папа заявив про заборону іншим королям, а також хрестоносцям претендувати на володіння у землях князів Данила та Василька99. Курія взяла під свою опіку землі Романовичів, що Юрій Свідер- ський справедливо потрактував як дипломатичну перемогу100. 95 Про політику Королівства Угорщина щодо Південно-Західної Русі у першій по- ловині ХІІІ ст. див.: Головко О. Б. Політика Королівства Угорщина щодо Південно- Західної Русі у першій половині ХІІІ ст. // Міжнародні зв’язки України. Наукові по- шуки і знахідки. – Київ, 2006. – Вип. 15. – С. 151–169; Його ж. Юго-Западная Русь в политике Венгрии в первой половине XIII века // Rossica Аntiqua. – Санкт-Петербург, 2010. – Вып. 2. – С. 113–139 (та ін.). 96 Heinrici Chronicon Livoniae / Rec. L. Arbusow et A. Bauer // Scriptores rerum Germanicarum et Monumentis Germaniae Historicis. Separatim editi. – Hannoverae, 1955. – Сap. XXI,2. 97 СDH. – Т. 4, v. 3. – Budae, 1829. – P. 197–198. 98 Большакова С. А. Папские послания галицкому князю как исторический ис- точник // Древнейшие государства на тер- ритории СССР. 1975 г. – Москва, 1975. – С. 123–126. 99 Там же. – С. 126–127. 100 Свідерський Ю. Ю. Боротьба... – С. 112. 206 Олександр ГОЛОВКО Генріх Латвійський назвав “великим королем”, крім Мстислава Мстисла- вовича, також полоцького князя Володимира101, київського князя Мстислава Романовича102, не названого на ім’я суздальського князя (можливо, Ярослава Всеволодовича, який брав активну участь у прибалтійській політиці)103, а ко- ролями практично всіх князів Русі. Цікаво, що володаря невеличкого князів- ства на р. Західна Двіна (Даугава) Кукейнос Вячка хроніст назвав, крім титулу “король”, зменшеним титулом “regulus”104, що, вірогідно, пов’язано з невели- ким розміром його володінь. У посланнях Інокентія ІV до північнорусько- го князя Олександра Ярославовича папа називає того “князем” (“Alexandro Duci Susdaliensi (Александру, князю Суздальському)”, коли той був волода- рем у Суздалі105, і “королем” (“Alexandro… Illustri Regi Novgardii (Алексан- дру… ясновельможному королю Новгороду)” коли правив у Новгороді106. Повертаючись до взаємин Данила Романовича з папською курією, за- значимо, що у другій половині 40-х років ХІІІ ст. взаємини Південно-Захід- ної Русі та курії, яка тоді знаходилася у південнофранцузькому місті Ліо- ні, не набули якоїсь конкретної реалізації як відносини двох політичних суб’єктів міжнародного життя. Тому листування між курією та галицько- волинськими князями припинилося. Мар’ян Бендза відзначає, що в пап- ських листах 40-х років не йдеться про допомогу Данилові проти монголів, тому, на думку історика, була зірвана ідея унії107. На нашу думку, в другій половині 40-х років Романовичам взагалі не потрібна була така допомога, оскільки вони чудово використовували ситуацію перебування між латин- ським Заходом і ординськими володіннями для вирішення власних потреб. Отже, наприкінці 40-х років ХІІІ ст. виникла ситуація, коли князь Дани- ло зрозумів, що йому не вдасться домогтися якоїсь користі від курії, а остан- ня відчула, що холмський володар не налаштований на поступки у питаннях віри. Тому відбулося припинення активних стосунків між курією та Холмом. Мирон Стасів справедливо відзначав, що воно не було наслідком конфлікту сторін, тому слушно говорити про застій, а не зрив у взаємних стосунках108. Ситуація у взаєминах Данила Романовича із Заходом докорінно зміни- лася на початку 50-х років і на цю зміну вплинуло багато факторів. Перш за все, в цей час, приблизно в 1252 р., спостерігається напруженість на схід- ному кордоні держави Романовичів, яким починає загрожувати монголь- ський темник Куремса. У 1251 р. прийняла християнство Литва, а її воло- дар – суперник князя Данила – литовський князь Міндовг 6 червня 1253 р. коронувався королівською короною. Сам процес прийняття володарем Волині і Галичини Данилом Рома- новичем королівської корони варто розглядати як багатоплановий. Перш за все в ньому необхідно бачити дві складові: релігійну і політичну. У свою 101 Heinrici Chronicon Livoniae. – Сар. ХІ,9. 102 Ibidem. – Сар. ХХVI,1. 103 Ibidem. – Cap. XXVIII,6; Матузо- ва В. И., Назарова Е. Л. Крестоносцы и Русь. Конец ХІІ в. – 1270. Тексты, перевод, комментарии. – Москва, 2002. – С. 185. 104 Heinrici Chronicon Livoniae. – Cap. X,9. 105 Матузова В. И., Назарова Е. Л. Кресто- носцы... – С. 262. 106 Там же. – С. 268. 107 Bendza M. Koronacja... – S. 25–29. 108 Стасів М. Корона Данила і татари // Корона Данила Романовича. – С. 60. 207НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ чергу, у першій складовій виділялися два аспекти. Однозначно, що папа прагнув поширити на Русь уявлення західної Церкви (релігійно-каноніч- ний аспект коронації), проте, щоб не зірвати навернення Данила, Інокен- тій IV погодився на збереження на Русі грецьких обрядів (очевидно, на таку позицію папи вплинули згадані події 1215 р., коли дії католицьких свяще- ників, яких привели угорські окупанти, викликали обурення і повстання місцевого населення), але при умові підпорядкування Православної Церк- ви римській курії (церковно-адміністративний аспект коронації). Про коронацію Данила згадує під 1253 р. Рочнік Красінських: “Anno domini 1253 Daniel dux Russie in regem coronatus (Року Божого 1253 Данило князь Русії королем коронувався)”109. Як і ще один доказ проведення коронації час- то наводять текст угоди між Данилом, мазовецьким князем Семовитом і ві- це-магістром Тевтонського ордену у Пруссії Бурхардом фон Хорнхаузеном, підписаної у Рачонжі-Мазовецькому 1254 р., де записано про передачу Ор- деном частини ятвязьких земель “Данилу першому королю рутенів (Danieli primo regi Ruthenorum)”110. Але й раніше, до коронації Данила в офіційних документах також називали королем, однак це було лише визнанням його рівня як могутнього володаря. Ярослав Ісаєвич звертав увагу, що слово “перший (primus)” у зазначеному документі не означало порядкового но- меру (на зразок, наприклад, Оттон І, Оттон ІІ, Оттон ІІІ), оскільки тоді не було практики нумерації в документах правителів з однаковими іменами. На думку вченого, слово “перший” означало, що в документі зверталась увага на першості Данила в отриманні титулу, який на офіційно-церемоні- альному рівні ніхто з князів Русі до нього не мав111. На нашу думку, в тексті угоди підкреслювалося, що Данило був першим (головним) серед інших “королів” Русі, які, однозначно, на офіційному рівні не були такими. Отже, угода 1254 р. не є свідоцтвом проведення коронації Данила Романовича. Незаперечним сучасним подіям доказом навернення Данила Романови- ча до королівської гідності є лист папи Олександра IV від 13 лютого 1257 р., у якому понтифік нагадує князю, що римська церква “твоїй персоні надала ко- ролівську гідність, висвітила тебе священним єлеєм і поставила на твою голо- ву королівську діадему (personam tuam ad regalis dignitatis apicem blimavit, faciendo te inugri sancti crysmatis oleo, tuoque imponi capiti regum diadema”)112. Владислав Абрагам дійшов висновку про перебування папського легата Опізо на Русі у серпні–вересні або грудні 1253 р.113. Проте перебіг подій того 109 Rocznik Кrasińskich // MPH. – Leоpоli, 1878. – T. 3. – P. 132. Див. також: Майоров А. В. Был ли Даниил Галицкий коронован папой Иннокентием IV? // Русин. – 2011. – № 3. – С. 42–49 (наведено перекази деяких іноземних джерел про коронацію князя Данила Романовича, які не отримали досі належної оцінки). 110 Матузова В. И., Назарова Е. Л. Кре- стоносцы... – С. 364–368; Пашуто В. Т. Очерки по истории Галицко-Волын- ской Руси. – Москва, 1950. – С. 247; Włodarski B. Rywalizacja o ziemie Pruskie w połowie XIII wieku. – Toruń, 1958. – S. 42– 43; Котляр М. Ф. Данило Галицький. Біографічний нарис. – Київ, 2002. – С. 295. 111 Ісаєвич Я. До історії... – С. 10. 112 Documenta pontifi cum romanorum historiam Ucrainae illustrantia / Ed. A. Weli- kij. – Romae, 1953. – Т. 1. – P. 49–51. 113 Abraham W. Powstanie... – S. 134. 208 Олександр ГОЛОВКО року (наприкінці серпня 1253 р. Данило зустрічався з легатом у Кракові!) свід- чить, що церемонія могла відбутися тільки під кінець року. Найправдоподіб- ніше, коронація, як вважають багато дослідників, була проведена наприкінці, ймовірно у грудні, 1253 р., хоча не виключено, що могла статися у січні 1254 р.114. Коронація Данила в північноволинському Дорогичині, вірогідно, не була випадковою. У цей час руський князь вів активні бойові дії проти при- балтійських племен, а місто на Бузі було центром, де збиралися військові сили, що воювали проти литовців та ятвягів. В урочистій церемонії, крім сина Лева, взяли участь польські князі Болеслав і Земовит, союзники Дани- ла, представники руського духовенства. В істориків ця подія ще не знайшла належної всебічної і більш-менш єдиної оцінки, оскільки тривалий час на висновки впливали різні обстави- ни, часто далеко не наукові. Переважна більшість дослідників погоджуєть- ся, що згода на коронацію пов’язана зі сподіваннями Данила Романовича отримати, врешті, допомогу від Заходу проти монголів115. Ці сподівання не справдилися, водночас папство постійно вимагало навернення до католи- цизму, що на Русі не дуже схвально сприймалося. Проте коронація Данила Романовича мала й інше політичне значення для Русі, оскільки сприяла зростанню авторитету холмського володаря у контактах із західними сусідами – католицькими монархами Центральної Європи116. Коронація мала показати і литовському королю Міндовгу, з яким Волинь вела боротьбу за прибалтійські землі, і угорському королю Белі ІV, який у своїх грамотах титулувався королем Волині і Галичини, і чеському королю Пжемислу-Оттокару ІІ, з яким Романовичі воювали за спадщину австрійського герцога Фрідріха ІІ Бабенберґа117, що руський володар також має високе й освячене визнання. Отримання авторитетного у Європі ти- тулу відіграло значну роль у піднесенні політичної значимості руського володаря і в східнослов’янському середовищі. Не випадково, прихильний Данилові літопис відтоді постійно згадує його саме як короля118. Є підстави думати, що це робилося не тільки для вшанування постаті Данила Романо- вича, а й для підкреслення особливого походження його нащадків. У літературі існує думка, що в Дорогичині відбулося визнання прав Данила, який де-факто вже давно був королем Русі, на всю давньоруську 114 [Махновець Л. Є. Коментар] // Літопис Руський / За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – Київ, 1989. – С. 413; Kwiatkowski K. Przeciw Batu-chanowi... – S. 50–51 (та ін.). 115 О. Майоров висловив припущення, що під час переговорів з легатом Опізо йшлося про можливу допомогу папи Данилу Романовичу не проти монголів, а язичників Прибалтики (Майоров А. В. Даниил Галицкий и крестовый по- ход в Пруссию // Русин. – 2011. – № 4. – С. 26–43), але таке твердження супере- чить інформації Галицько-Волинського літопису: “Рать Татарьская не престаеть, зле живущи с нами, то како могу прия- ти венець бес помощи твоїй”. Див.: Ипа- тьевская летопись. – Стб. 827. 116 Гарди Д. “Rex Ruscie” olim “Rex Gallicie” // Дрогичин... – C. 39–41. 117 Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 136–158; Мika N. Wal- ka о spadek po Babenbergach w latach 1246–1278 // Ziemia Raciborska. Rocznik hi- storyczno-przyrodniczy. – 2005. – R. 8(86). – S. 58–87. 118 Ипатьевская летопись. – Стб. 828, 829, 830 (і далі.). 209НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ спадщину119. Визнання його саме королем Русі, а не Галичини і Волині, вірогідно, можна пояснити тим, що більша частина Русі на той час через монгольську експансію втратила суверенітет, тому незалежна держава Ро- мановичів з центром у Холмі тепер “успадкувала” традицію називатися королівством, яка колись поширювалася на всю Русь зі столицею у Києві. Необхідно декілька слів сказати з приводу “вагань” щодо прийняття ко- рони князя Данила. М. Грушевський слушно зазначив, що вони, вірогідно, були викликані певною боязню можливої негативної реакції верхівки мон- голів120. Це дійсно було можливим на певному етапі взаємин Данила з мон- голами, проте в той час на східному кордоні його держави вже йшла війна з Куремсою121, тому холмський володар міг остерігатися лише реакції на на- лагодження контактів із Заходом самого хана Бату. Коронація також у певній мірі обмежувала суверенітет руського князя щодо курії, оскільки будь-яка інвеститура, навіть коронація германського короля в Римі імператорською короною, створювала ефект залежності володаря від папського престолу. Не можна відкидати і негативний бік релігійного аспекту коронації, оскільки упродовж ХІІІ ст. спостерігався значний тиск католицизму на Східну Європу. Діяльність католицьких місіонерів на Русі викликала неза- доволення (виступи проти католицьких священиків у Галичі в 1215 р., ви- гнання домініканців з Києва 1238 р. тощо)122. Із такими настроями Данило і Василько Романовичі також мусили рахуватися. Серед питань, пов’язаних з коронацією, в історіографії недостатньо ува- ги, на нашу думку, приділяють особі легата, який привіз королівські регалії і провів коронацію. Опізо був абатом бенедиктинського монастиря святого Павла (заснований в ІХ ст.) з містечка Мезано (провінція П’яченца)123. Від 119 Великий А. Г. Проблема корона- ції... – С. 15; Полонська-Василенко Н. Істо- рія України. – Київ, 1992. – Т. 1. – С. 201; Александрович В., Войтович Л. Король Данило Романович (Славетні постаті Середньовіччя. – Вип. 3). – Біла Церква, 2013. – С. 141–144. 120 Грушевський М. Історія... – С. 158. 121 Ипатьевская летопись. – Стб. 838; Пашуто В. Т. Очерки... – С. 259. 122 Воскресенская летопись. – С. 119; Щавелева Н. И. Киевская миссия польсь- ких доминиканцев // Древнейшие госу- дарства на территории СССР. 1982 г. – Москва, 1984. – С. 139–151; Головко О. Б. Зовнішня політика... – С. 166. 123 У літературі досить часто можна на- трапити на помилкове твердження про приїзд Опізо з сицилійського міста Мес- сана (див., наприклад: Матузова В. И., Назарова Е. Л. Крестоносцы... – С. 364). Насправді абат прибув з північноіталій- ського міста Мезано. Популярною є дум- ка про походження абата з відомого арис- тократичного роду Маскарано з провінції П’яченца: Nasalli Rossa E. Il monastero del Mezzano di Piacenza e l’abato Obizzo // Benedictina. – Roma, 1956. – T. 10. – Р. 143– 147 (цит. за: Goląb K. Abat Obizo i jego legacje // Nasza przeszlość. – 1959. – T. 10. – S. 113–142). За найновішими даними, він походив з аристократичного генуезько- го роду Фієскі – був близьким родичем папи Інокентія IV (Cинібальдо Фієскі), тривалий час був номінально католиць- ким патріархом Антіохії (1247–1292): Calgagno D. Il patriarca di Antiochia Opizzo Fieschi, diplomatico di spicco per la Santa Sede fra Polonia, Oriente Latino e Italia del XIII secolo // I Fieschi tra Papato e Impero. – Lavagna, 1997. – P. 145–268. Зазначимо, що в ХІV ст. представник роду Фієскі по- будував у генуезькому місті Cудак у Кри- му вежу, яка збереглася дотепер (вежа Лучано ді Фієскі). 210 Олександр ГОЛОВКО самого початку понтифікату Інокентія він був наближений до папи, вико- нував різноманітні дипломатичні та церковно-адміністративні доручення у багатьох країнах. Він мав значний досвід взаємин з польською світською та духовною верхівкою, оскільки в 1246–1247 рр. виконував у Польщі важливі доручення Інокентія IV124. “Великопольська хроніка” розповідає про зна- чний вплив легата на політичні процеси в країні, в 1253–1254 рр. під його проводом відбулася канонізація святого Станіслава125. Відзначають, що згода курії на канонізацію виходила з особливої ролі, яку Рим відводив польській Церкві в реалізації політики Католицької Церк- ви у Східній Європі126. У буллі від 14 травня 1253 р. до християн Польщі, Че- хії, Моравії, Сербії і Померанії папа відзначив небезпеку для християнсько- го світу від монголів і надав для організації хрестового походу проти них значні повноваження “люб’язному брату абату із Мезано, людині дивовижної чесності, який ознайомлений з вказаними посланнями (йдеться про отриману від Данила інформацію про монгольську загрозу – О. Г.) і який здобув своїми чеснотами повагу нашу і братів наших”127. За метою і змістом папське по- слання від 14 травня 1253 р. було буллою типу Cum hora undecima (дослівно грамота “Одинадцятої години”). Вперше подібну буллу надав у 1235 р. папа Григорій ІX домініканському монаху Гійому де Монферрату, який відбував з місіонерською місією на Схід. Така грамота римської курії давала її влас- нику величезні права, зокрема давати причастя, навертати до віри, надавати відпущення гріхів та відлучати від Церкви, і стосувалася країн “схизматиків і єретиків”. У грамоті Інокентія IV, підготовленій на початку 1254 р. під на- звою Cum hora undecima, конкретно перераховувалися народи, на які по- ширювалися дії таких грамот. До них, крім мусульман і язичників, відноси- лися греки, вірмени, грузини, копти, несторіани, мароніти та ін.128. Повертаючись до розгляду грамоти від 14 травня 1253 р., зазначимо, що сам перелік країн, до населення яких звертався в ній Інокентій IV, свого часу ми сприйняли виявом небажання папи реально займатися організа- цією хрестового походу проти монголів129. Насправді в документі йшлося про країни, з якими в умовах тодішньої жорстокої боротьби за “Австрійську спадщину”, понтифік підтримував добрі стосунки і яким, що головне, реаль- но в перспективі могла загрожувати монгольська небезпека. Крім польських князів, які саме в травні 1253 р. визнали над собою зверхність папи, адресата- ми були чеський король Вацлав (1230–1253, вересень), моравський маркграф Пшемисл Оттокар (з вересня 1253 по серпень 1278 рр. Пшемисл Отокар ІІ, 124 Rocznik kapitulny krakowski // MPH. – T. 2. – S. 804; Rocznik Sędziwoja // MPH. – T. 2. – S. 877. 125 “Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІ вв. / Cост. Л. М. По- пова, Н. И. Щавелева. – Москва, 1987. – С. 168–170. 126 Historia Polski. – Warszawa, 1957. – T. 1: Do roku 1764. Ćzęść 1: Do połowy XV w. – S. 363 (автори розділу – Г. Лябуда та Ю. Бардах). 127 Historica Russiae Monumenta... – P. 79. 128 Jotischki A. The Mendicants as missio- naries and travellers in the Near East in the thirteenth and fourteenth centuries // Ro- samund A. Eastward Bound: Travel and Travellers, 1050–1550. – Manchester, 2004. – P. 98. 129 Головко О. Б. Корона... – С. 344. 211НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ король Чехії), сербський король Стефан Урош І (1242–1273, помер у травні 1277 р.), поморський князь Святополк (1220–1276, січень), тобто володарі, які перебували в таборі тодішніх союзників чи контрагентів римської курії. Ви- кликає запитання відсутність Угорщини. Очевидно, що вона не знаходилася у таборі противників римської курії. Найправдоподібніше, організація мож- ливого хрестового походу була реакцією на звернення угорців (як, до речі, і русів) до європейських країн з проханням про допомогу проти потенцій- ної загрози монголів. Згадаємо, що тодішнє відновлення контактів папства з двором князів Данила та Василька Ростиславовичів відбулося після листа угорського короля Бели IV до папи Інокентія IV від 10 травня 1252 р. з про- ханням про допомогу проти загрози130. Угорський король на той час також пробував знайти допомогу сусідніх володарів, але це не мало результату. У листі до папи Олександра ІV в листопаді 1254 р. Бела з розпачем писав, що не отримав від своїх респондентів ніякої підтримки, “nisi verba (лише слова)”131. Серед синів короля Данила найенергійнішим виявився князь Лев Да- нилович (1264–1301), який намагався продовжити державницьку політику батька. Він підтримував тісні дипломатичні зв’язки з Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Однак, якщо цього потребували державні інтереси, князь не вагаючись, розпочинав проти них збройну боротьбу. Зо- крема, Лев Данилович здійснив ряд походів на Литву і ятвягів, відвоював від Угорщини частину Закарпаття з Мукачевом (близько 1280 р.), а від Поль- щі, у якій він домагався краківського престолу, – Люблінську землю (близь- ко 1292 р.). Завдяки останнім надбанням територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю її історію. Водночас Лев змушений був визнати залежність від Золотої Орди, яка виявлялася у сплаті данини та участі у зовнішніх походах монголів. На межі XIII–XIV ст. князь Лев Дани- лович знову відновив єдність Галицько-Волинської держави132. У західних джерелах його часто іменують королем Русі133. Як довів Джурі Гарді, згада- ний під час весілля сина угорського короля Бели IV, славонського герцога Бели та доньки бранденбурзького маркграфа Оттона ІІІ Кунігунди, що від- булося 5 жовтня 1264 р., “der kunic von Räsen” – власне князь Лев Данило- вич134. Проте немає даних, що він офіційно прийняв титул короля. Наступник Лева Даниловича – його син Юрій І (1301–1308(1315) висту- пає вже як одноосібний правитель, який мав королівський титул й імену- вав себе “королем Русі та князем Володимирії”. Перш за все варто відзна- чити, що Юрія королем Русі неодноразово називають західні джерела135. 130 СDH. – Т. 4, v. 2. – Budae, 1829. – P. 144. 131 Vetera monumenta historica Hungari- am... – P. 231. 132 Войтович Л. Штрихи до портрета князя Лева Даниловича // Україна в Цен- трально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). – Київ, 2005. – Вип. 5. – С. 143–156. 133 Його ж. Князь Лев Данилович. – Львів, 2012. – С. 134. 134 Гарді Д. Хто був der kunic von Räsen на весіллі герцога Бели, молодшого сина угорського короля Бели IV, і Кунігунди Бранденбурзької, яке відбулося біля міста Pottenburg 1264 року // Княжа доба: історія і культура. – Львів, 2011. – Вип. 5. – С. 199–208. 135 Паршин И. Король Юрий Львович на страницах западноевропейских хро- ник // Русин. – 2012. – № 4. – С. 73–85. 212 Олександр ГОЛОВКО Проте в цих джерелах не має підтвердження факту проведення коронації галицького володаря. Титул Юрія зафіксований на його печатці, де він зга- даний як “король Русі” і “князь Володимирії (Волині)”. Я. Ісаєвич вважав, що наявність цієї печатки необов’язково свідчить, що Юрій І реально коро- нувався як король Галичини136. Однак Л. В. Войтович наголошує, що при- сутність печатки є достатнім аргументом на користь проведення корона- ції137. На наш погляд, факт існування подібної печатки, безумовно, свідчить про королівські амбіції Юрія. Радше, вони були підкріплені проведенням його коронації, але залишається питання про визнання цієї коронації на міжнародному рівні, а саме, чи ця коронація була належним чином під- тверджена курією і германським імператором? Для процесу сприйняття королівських традицій у Південно-Західній Русі початок ХІV ст. був важливим, оскільки саме в цей час Галичина, Га- лицька земля, незалежно від того носив чи не носив її володар королів- ський титул, поступово починає сприйматися як королівство – “королів- ство Галичина” або “королівство Русі”138. Отже з цього часу, слово “Русь” починає використовуватися як синонім слова “Галичина”. Я. Д. Ісаєвич, розглядаючи джерела XIV ст., звертає увагу на те, що ча- сом поняття “Русь” було ширшим, ніж тільки Галицька земля, і включало до себе ще і Волинь. На думку історика, поняття “Русь” (або “Мала Русь”) тоді стає синонімом “не тільки Галичини, а усієї території Галицько-Во- линського князівства”139. До цієї тези історика варто додати два міркування. Перше. Вірогідно, тут не зовсім вдалим є слово територія, а правильніше використовувати поняття “земля” або “країна”. Друге. Враховуючи, що по- няття “Русь” у той час продовжували використовувати і литовські князі, чи не випадає зробити висновок про використання поняття “Русь” в цей час у різних розуміннях. На наш погляд, на той час в етнополітичному значенні “Русь” починає означати всі південноруські князівства. Очевидно, це був термін, яким позначали населення усіх українських земель, незалежно від того під чим патронатом вони знаходилися. Про важливість перелому, який спостерігається в етнічному і духовно- му розвитку Південної Русі саме цього часу, яскраво написав у статті “Украї- на” в 1918 р. відомий російський історик Олександр Пресняков: “Украинская народность сложилась в глубочайших основах своей национально-культурной индивидуальности за время блестящего, хотя и краткого расцвета самостоя- тельной политической жизни Галицко-Волынской Руси Романа Мстиславича “самодержца всея Руси” и его знаменитого сына “короля Галицкого” Даниила, окрепла и шире розвернулась в эпически богатом и тревожном быту Украины, Польского королевства и Литовского великого княжества”140. 136 Исаевич Я. Д. Галицко-Волынское княжество в конце ХIII – начале XIV в. // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1988. – С. 73. 137 Войтович Л. В. Галицько-волинські етюди. – Біла Церква, 2011. – С. 319–320. 138 Исаевич Я. Д. До історії... – С. 13–25. 139 Там само. – С. 14–15. 140 Пресняков А. Е. Украина // Вест- ник культуры и политики. – Петроград, 1918. – № 9. Цит. за: Пашуто В. Т. Очер- ки... – С. 11–12. 213НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ У забороненій радянською цензурою для друку статті “Про деякі пи- тання історії України” (1951) Федір Шевченко піддав критиці погляди Во- лодимира Мавродіна про існування єдиної руської народності за часів Київської Русі. На думку Ф. Шевченка, саме в той період починає форму- ватися українська народність, ознаки існування якої можна спостерігати в пізніший період існування південноруських князівств, які за своєю суттю були державними організмами. У період існування Галицько-Волинського князівства, вважав історик, “українська народність вже сформувалася”141. Антон Генсьорський також в умовах радянської дійсності 1962 р. пи- сав про етнічні процеси на півдні Русі: “…протягом XIII ст. термін “Русь” в його етнічному значенні охопив усі південні і південно-західні землі, тобто землі, на яких повільно починала формуватися українська народність. Разом з тим, оскільки тут термін “Русь” усталився як назва народної (етнічної) спільності, то такого ж етнічного значення набув і термін “русинъ”, який в цьому значенні, як це ми вже відмічали, зберігся подекуди в Галичині майже до встановлення радянської влади”142. Близькою до висловленого розуміння процесу становлення української народності є позиція Я. Ісаєвича, який відзначав: “Свого часу назви Русь і русини були замінені новою самоназвою українці, але це не означало зміни ет- нічного складу населення. Йдеться лише про дві назви одного того самого ет- носу, які вживалися на різних етапах його історії”143. Цей процес поширення поняття “Русь/русини” на всі південноруські землі в ХІІІ ст. відзначає також Василь Балушок, який при цьому наголосив, що колишні земельні назви типу “галичани”, “володимирці”, “чернігівці” продовжують траплятися у джерелах і після цього процесу поширення назви “Русь/русин”, але вони не протиставляються “Русі”, а виступають її локальними частинами144. Аналогічна Русі картина поступової зміни назви імені етносу спосте- рігається і в Польщі, відносно якої використовувалася назва “Склавінія (Sclavinia)”, а її населення “склавіни (sclavini)”145. Таку назву, зокрема, засто- сували автори мініатюри, в Євангеларії Оттона ІІІ (близько 1000 р.), де по- казано поклоніння підкорених народів германському імператору: “Sclavi- nia, Germania, Gallia, Roma (Польща, Германія, Франція, Італія)” (Мюнхен, Баварська державна бібліотека). Кароль Модзелевський звернув увагу, що назвою “склавіни (sclavini)” ще в ХІІІ ст. називали німці мешканців деяких 141 Шевченко Ф. П. Історичні студії (До 100-річчя від дня народження). – Київ, 2014. – С. 351–370. 142 Генсьорський А. І. Термін “Русь” (та похідні) в Древній Русі і в період форму- вання східнослов’янських народностей і націй // Дослідження і матеріали з укра- їнської мови. – Київ, 1962. – Т. 5. – С. 16–30. 143 Ісаєвич Я. Д. Перемишль і Пере- мишльськая земля: перші сторінки історії // Перемишль і Перемишльска земля протягом віків. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної наукової конференції, організованої Науковим то- вариством імені Т. Шевченка в Польщі 24–25 червня 1994 року в Перемишлі. – Перемишль; Львів, 1991. – С. 7. 144 Балушок В. Г. Українська етнічна спільнота. Етногенез, історія, етнонімія. – Біла Церква, 2008. – С. 168–174. 145 Див., наприклад: Annales Hildeshei- menses // MGH. – Hannoverae, 1839. – T. 3. – P. 39. 214 Олександр ГОЛОВКО прилеглих до Германії регіонів Польщі, хоча вони, на думку історика, ні- чим від інших поляків не відрізнялися146. У літературі досі поширене уявлення, що Волинь і Галичина в середині ХIV cт. втратили власну державність і опинилися під владою сусідніх країн. Проте, на наш погляд, такий підхід недостатньо коректний. У середині XIV століття Галицька земля дійсно стала об’єктом змагань між Польщею, Угор- щиною та Литвою. У 1349 р. її завоював польський король Казимир III Вели- кий. Але він включив галицькі землі до своїх володінь як окреме “Королів- ство Русі”, тобто за статусом власне галицьке державне життя було обмежене лише появою іншого володаря, під владою якого знаходилася ще одна краї- на. Отже, можна говорити про перебування Галицької землі у державно-по- літичній структурі, де було декілька юридично рівних складових. Як писав Я. Ісаєвич, треба “розглядати польське панування в Галицькому королівстві як персональну унію двох своїх королівств – Польського і Руського”147. Після смерті Казимира III в 1370 р. польським королем став угор- ський король Людовік Анжуйський і Галичина опинилася під його владою, але й тепер не йшлося не про підкорення галицьких земель Угорщині, а про те, що Людовик став володарем “Королівства Русі”. За- значимо, що в Галичині в 1372–1378 і 1385–1387 pp. як васал Людовика правив онімечений князь із Сілезії Володислав Опольський148. І лише після його смерті 1387 р. Галичину завоювали поляки і вона поступово втратила відносно самостійний державницький статус, хоча автономія краю у складі Польського королівства зберігалася десь до середини 30-х років ХV cт. У 1434 р. польський король Владислав ІІІ Варненьчик ство- рив з колишнього “Королівства Галіції” Руське воєводство з центром у Львові, яке складалося з п’яти земель (Сяноцької, Перемишльської, Львівської, Галицької та Холмської), скасував руське право і судочинство, урівняв у правах галицьке боярство з польською шляхтою. На завершення варто розглянути питання про причини прийнят- тя деякими володарями Русі королівської титулатури. Я. Ісаєвич писав, що фактором, який сприяв її використанню, мала бути незвичність для оточуючого середовища, підданих володаря149. Але новизна і незвич- ність навряд чи виступали головним стимулом для зміни титулу, з яким були пов’язані традиції життя та діяльності володаря і держави, якою він управляв. Історики давно звернули увагу, що титул “князь” і “король” тривалий час виступали рівнозначними150, тому володарі Русі, здебіль- шого, не мали підстав вдаватися до складної процедури зміни титулату- ри, що вимагало вирішення багатьох політичних і ідеологічних завдань. Водночас варто відзначити, що відсутність одноосібної володарської вла- ди типу королівської, наявність величезного за чисельністю князівського роду, член якого юридично мав усі підстави претендувати на лідерство 146 Modzelewski K. Chłopy w monar- chii wczesnopіastowskiej. – Warszawa etc., 1987. – S. 248. 147 Ісаєвич Я. Д. Галицьке королівство // Енциклопедія історії України. – Київ, 2004. – Т. 2. – С. 31. 148 Його ж. До історії... – С. 22–23. 149 Там само. – С. 12. 150 Головко О. Б. Титулатура... – С. 46–49; Харди Ђ. Наследници Кијева... – С. 57–64. 215НЕКОРОНОВАНІ І КОРОНОВАНІ КОРОЛІ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ в державі, створювало значні перешкоди на етапі подолання удільної роздробленості у слов’янства Східної Європи, призводило до серйозних проблем у державно-політичному розвитку України-Русі151. Дещо іншою була доля Волині та інших українських земель, які уві- йшли до складу Великого князівства Литовського. Ця тема виходить за межі нашого дослідження, але зауважимо, що українські князівства в складі зазначеної держави мали досить великий рівень суверенності, яку вони втратили остаточно лише в другій половині ХVI ст. після підпи- сання Королівством Польща і Великим князівством Литовським Люблін- ської унії і виникнення Речі Посполитої152. Як довів Ян Тенґовський, після підписання Кревської унії 1385 р. і набуття литовським князем Ягайлом статусу короля Польщі під іменем Владислава Ягайла упродовж трива- лого часу йшов процес втілення у життя позицій зазначеної домовленос- ті між польською і литовською елітою153. Отже, в добу класичного Середньовіччя спостерігається процес рецеп- ції уявлень католицького світу про королівську владу на Русь. Однознач- но, що він був викликаний значним місцем слов’янства Східної Європи у світовій християнській спільноті. Королівська титулатура для володарів Русі, яка реально була свіченням визнання їх суверенності і могутності, з другої половини Х – початку ХІ ст. починає широко використовуватися в західноєвропейському наративі (історичні праці, офіційні документи воло- дарських канцелярій і папської курії). Від кінця ХІІ ст. королівський титул стає ідеологічною складовою здійснення зовнішньої політики Королівства Угорщина. Угорський королівський двір використовує королівську титу- латуру для висловлення претензій спершу на Галицьку, а згодом і Волин- ську землі. Вищим виявом цих претензій стала коронація у Галичі навесні 1215 р. угорського королевича Коломана як короля Галіції. У 1253 р. відбулася коронація князя Данила Романовича, яка була важливим виявом зростання авторитету володаря Галицько-Волинської держави. Вона позначилася на подальшому ідеолого-політичному роз- витку Галицької і Волинської земель, зокрема, стала причиною не тіль- ки збереження уявлень про королівську владу володарів, а й появи на початку ХІV ст. уявлень про “Галицьке королівство”. Галичина починає сприйматися у західному політико-ідеологічному житті як королівство (Королівство Галіція або Королівство Русь). Такою вона залишалася і за часів входження до складу володінь Казимира ІІІ, Людовіка Анжуй- ського, Ядвіги, Владислава Ягелло. Входження Галичини до їх володінь відбувалося на правах персональної унії, тобто Галичина юридично не 151 Головко О. Б. Київська Русь і україн- ська середньовічна державність // Україн- ська козацька держава: витоки та шляхи розвитку. Матеріали республіканських історичних читань. – Київ, 1991. – С. 17–23. 152 Його ж. Держава і державність у слов’янського населення України доби раннього і класичного середньовіччя (окремі спостереження) // Записки На- укового товариства імені Шевченка. – Львів, 2012. – Т. 264. – С. 31–33. 153 Tęgowski J. Wprowadzanie w życie postanowień aktu krewskiego w latach 1385–1399 // Studia z dziejów państwa i prawa Polski. – Lublin; Łódź, 2006. – T. 9, cz. 1. – S. 77–90. 216 Олександр ГОЛОВКО належала ні до Польського, ні до Угорського королівств. Лише адміні- стративна реформа середини 30-х років ХV ст., яка перетворила Галичи- ну на Руське воєводство Польської держави, остаточно ліквідувала вияви власного державного життя Галицької землі. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Некороновані і короновані королі Південно-Західної Русі

Institution

Ähnliche Einträge