Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття
У статті досліджено розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави упродовж ХІІІ – першої половини XIV ст. Встановлено, що на її терені у вказаний час функціонував 61 міський осередок (наведена лічба враховує також ті, що перестали існувати в середині ХІІІ ст.). На початку ж ХІІІ...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2015
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178989 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття / О. Баран // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 241-272. — Бібліогр.: 236 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178989 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1789892021-03-27T01:26:35Z Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття Баран, О. У статті досліджено розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави упродовж ХІІІ – першої половини XIV ст. Встановлено, що на її терені у вказаний час функціонував 61 міський осередок (наведена лічба враховує також ті, що перестали існувати в середині ХІІІ ст.). На початку ж ХІІІ ст. функціонувало 40 таких осередків. Після монгольської навали – упродовж другої половини ХІІІ – першої половини XIV ст. на терені Галицько-Волинської держави функціонувало 49 міських осередків. In the article is exploring the development of a network of castle-town seN lements of The Principality of Galicia-Volhynia during the 13th and the first half of the 14th century. It is established that it career at the specified time operated 61 castle- town seN lements (shown counting also takes into account those that have ceased to exist in the middle of the 13th century). At the beginning of the 13th century 40 such centers were operating. After the Mongol invasion – during the second half of 13th and the first half of the 14th century on the territory of The Principality of Galicia-Volhynia operated 49 castle-town settlements. 2015 Article Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття / О. Баран // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 241-272. — Бібліогр.: 236 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178989 [94(477.82/.86):911.375]“12/13” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті досліджено розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської
держави упродовж ХІІІ – першої половини
XIV ст. Встановлено, що на її терені у вказаний час функціонував 61 міський осередок (наведена лічба враховує також ті, що
перестали існувати в середині ХІІІ ст.).
На початку ж ХІІІ ст. функціонувало 40
таких осередків. Після монгольської навали – упродовж другої половини ХІІІ – першої
половини XIV ст. на терені Галицько-Волинської держави функціонувало 49 міських осередків. |
| format |
Article |
| author |
Баран, О. |
| spellingShingle |
Баран, О. Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Баран, О. |
| author_sort |
Баран, О. |
| title |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття |
| title_short |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття |
| title_full |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття |
| title_fullStr |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття |
| title_full_unstemmed |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття |
| title_sort |
розвиток мережі міських осередків галицько-волинської держави в хііі – першій половині xiv століття |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2015 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178989 |
| citation_txt |
Розвиток мережі міських осередків Галицько-Волинської держави в ХІІІ – першій половині XIV століття / О. Баран // Княжа доба: історія і культура. — 2015. — Вип. 9. — С. 241-272. — Бібліогр.: 236 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT barano rozvitokmerežímísʹkihoseredkívgalicʹkovolinsʹkoíderžavivhíííperšíjpoloviníxivstolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-15T17:41:22Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:41:22Z |
| _version_ |
1837736239778758656 |
| fulltext |
Олександр БАРАН
РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В ХІІІ – ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ XIV СТОЛІТТЯ
В історіографії панує згода, що на теренах Галицько-Волинської держави
функціонувало чимало міських осередків. Леонтій Войтович у своїй синтетич-
ній статті стверджував, що на середину ХІІІ ст. у Володимирському князівстві
було 95 міст, а сусідньому Галицькому – 52 міста1. Виникають, однак, сумніви,
чи, використовуючи термін “місто”, автор дійсно мав на увазі саме такі посе-
лення, чи, можливо, “звично” замінив ним російське слово “город”, що для
того часу означало як, власне, місто, так і міський осередок, а водночас і замок2.
У такому разі наведена кількість “міст” (тобто “городів” у вказаній варіативнос-
ті наповненння цього поняття) була б цілком зрозумілою. До такої значеннєвої
плутанини привертав увагу ще Казимир Тименецький: “…у слов’янських мо-
вах конкурують між собою назви міста та городу. Їхнє походження різне. Назва
город не лише старша, а й загальніша... Місто походить з пізнішого етапу роз-
витку (civitas). Однак сьогодні має місце зрівняння цих назв. У цьому загально-
му значенні використовуємо їх повсякденно”3. З огляду на це, видається необ-
хідною конкретизація використаного в зазначеному дослідженні терміна для
позначення багатофункціонального поселення, що відігравало важливу роль
в економіці, суспільному житті, політиці та територіальному управлінні. При
цьому необхідно наголосити, що, за вказівками Галицько-Волинського літопи-
су4, термін “місто” з’явився у староукраїнській мові саме в другій половині – на-
прикінці ХІІІ ст. й означав винятково місто, засноване на німецькому міському
праві. Для решти поселень, які за рівнем розвитку перебували на вищому ща-
блі, ніж сільські поселення, тогочасні джерела вживають термін “градъ” або
ж “городъ”. Зважаючи на це, використання терміна “місто” для ХІІІ ст. щодо
поселень, яких ще не торкнувся процес локації на німецькому праві, супере-
чило б уживаним у той час поняттям. За такої ситуації для потреб даного
1 Войтович Л. Міста та їх населення //
Історія української культури: У 5 т. –
Київ, 2001. – T. 2: Українська культура
ХІІІ – першої половини XVII століть. –
C. 161.
2 Словарь русского языка XI–XVII вв.
(надалі – СлРЯ XI–XVII вв.). – Мо-
сква, 1977. – Вып. 4. – С. 90–91.
3 Tymieniecki K. Miasta. I. 2 // Słownik
Starożytności Słowiańskich. – Wrocław,
1967. – T. 3. – S. 211.
4 Baran A. Pojawienie się terminu “mia-
sto” w językach polskim i ruskim w
XIII wieku (na materiale Kroniki halicko-
wołyńskiej) // Limes. Studia i materiały z
dziejów Europy Środkowo-Wschodniej. –
Rzeszów, 2012. – T. 5. – S. 7–12.
УДК [94(477.82/.86):911.375]“12/13”
242 Олександр БАРАН
дослідження виникає необхідність вживання терміна “місто” у двох значен-
нях – широкому та вузькому: 1) міста як явища взагалі та 2) міста як поселення,
локованого на німецькому праві. У свою чергу, використання поняття “місто”
у вузькому значенні змушує запропонувати інший термін для долокаційного
міста, яким, на мій погляд, може бути визначення “міський осередок”5.
Поняття “міський осередок” вживатиметься на окреслення поселення, що,
з огляду на характер та економічне й адміністративне значення, знаходилося
вище, ніж сільське посeлення та замок. Такий тип поселення існував на усьому
просторі Центральної Європи до ХІІ–ХІІІ ст.6, тобто до появи та поступового
поширення нового урбаністичного вирішення – міста на німецькому праві. За
визначенням Єжи Пекальського, таке поселення, аби його можна було відне-
сти до міських осередків, мало відповідати, принаймні, наступним чотирьом
критеріям: 1) у своєму функціонуванні спиратися на виробництві, торгівлі та
наданні послуг; 2) бути адміністративним і політичним осередком; 3) викону-
вати оборонні функції; 4) бути релігійним центром7. Як додавав Кароль Бучек,
важливою рисою усіх долокаційних міських осередків був брак станового само-
врядування мешканців8. З топографічного огляду такий осередок складався із
замку-дитинця й поєднаних з ним підгородь та посадів9 при домінуючому зна-
ченні замку-дитинця. Зважаючи на це, визначення “міський осередок” неповне,
оскільки не відкликається до однієї з його складових частин – замку-дитинця
(“городу”). Утім, беручи до уваги брак використання у сучасній українській мові
терміна “гóрод” на позначення поселення чи його частини10, повне відображен-
ня автентичного історичного змістовного наповнення не видається можливим.
Повертаючись до питання про кількість міських осередків Галицько-Во-
линської держави, необхідно також зазначити, що у більшості досліджень,
присвячених цій проблематиці, підсумки робляться або для середини ХІІІ ст.
(як у Л. Войтовича), або ж для ширшого періоду. Для прикладу можна відкли-
катися до твердження Михайла Кучинка про існування на Західній Волині,
Холмщині та Підляшші у Х–ХІV ст. близько 40 міст11.
Головною метою даного дослідження, відтак, є спроба переглянути уста-
лення історіографії на тему мережі міських осередків у період, коли Волин-
ське князівство разом з Галицьким під владою правителів з династії Романо-
вичів утворювали один державний організм. Роки 1199 (рік об’єднання обох
5 При цьому необхідно окремо зазна-
чити, що термін “міський осередок” не
вживається в опозиції до терміна “міс-
то”, а є складовою частиною його шир-
шого значення у конкретній історич-
ній ситуації й на визначеній території.
Див. обговорення різного змістовного на-
повнення терміна “місто” в літературі та
самого явища міста: Piekalski J. Od Kolonii
do Krakowa. Przemiana topografi i wcze-
snych miast. – Wrocław, 1999; Шыбека З.
Гарадская цывілізацыя: Беларусь і свет.
Курс лекцый. – Вільня, 2009.
6 Piekalski J. Od Kolonii... – S. 25–26.
7 Tamże. – S. 26.
8 Buczek K. Targi i miasta na prawie
polskim. – Wrocław; Warszawa; Kraków,
1964. – S. 111–112, 130.
9 Котляр М. Галицько-Волинська Русь
(Україна крізь віки: У 15 т. – Т. 5). – Київ,
1998. – С. 295.
10 Великий тлумачний словник україн-
ської мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов.
ред. В. Бусел. – Київ; Ірпінь, 2005. – С. 263.
11 Кучинко М. Історія населення Захід-
ної Волині, Холмщини та Підляшшя в X–
XIV століттях. – Луцьк, 2009. – C. 39.
243РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
князівств за Романа Мстиславовича12) та 1340 (рік смерті Болеслава Юрія ІІ
Тройденовича13) визначають дві виразні хронологічні межі дослідження. Цей
період, з огляду на інвестиційну діяльність правителів, можна поділити на три
менші. Перший – від 1199 до 1241 р., коли зазначилися головні напрями інвес-
тиційної політики Романовичів, а закінчує його знищення значної кількості
міських осередків унаслідок монгольської навали. Другий період – від 1241 до
1269 р. Його кінцеву межу визначає смерть Василька Романовича, що завер-
шила період спільної інвестиційної діяльності Данила та Василька Романови-
чів й започаткувала період розподілу галицько-волинської спадщини між їх
спадкоємцями. Третій етап охоплює заключний період існування об’єднаної
Галицько-Волинської держави у межах 1269–1340 рр.
Галицько-Волинське князівство і королівство, що існувало на мапі Євро-
пи у ХІІІ та першій половині XIV ст., складалося з двох історичних утворень:
Волинського та Галицького князівств. У свою чергу, Волинське князівство з ад-
міністративно-територіального огляду формували менші князівства, поділені
на волості: Володимирське, Берестейське, Дорогичинське, Холмське (раніше –
Угровське), Червенське, Белзьке, Луцьке та Пересопницьке (раніше – Доро-
гобузьке). У Галицькому князівстві нараховувалося чотири князівства: Пере-
мишльське, Звенигородзьке, Галицьке та Теребовельське. Окремі структури
утворювали Пониззя та так звана Болохівська земля14. Для кожного з цих адмі-
ністративно-територіальних організмів простежимо розвиток мережі міських
осередків з урахуванням згаданих хронологічних поділів.
Володимирське князівство
На початку ХІІІ ст. у Володимирському князівстві зафіксовано 2 міські осе-
редки: Володимир та Турійськ. Найбільшим та найрозвиненішим з них був
12 Рік 1199 як дата об’єднання Галиць-
кого та Волинського князівств за Романа
Мстиславовича приймає більшість до-
слідників: Грушевський М. Історія Украї-
ни-Руси: В 11 т., 12 кн. – Київ, 1993. – Т. 3. –
С. 2–7; Крип’якевич I. Галицько-Волинське
князівство. 2-е видання, із змінами і
доповненнями. – Львів, 1999. – C. 110;
Włodarski B. Polska i Ruś 1194–1340. –
Warszawa, 1966. – S. 20–21; Котляр М.
Галицько-Волинська Русь. – C. 154–155;
Яковенко Н. Нарис історії середньовіч-
ної та ранньомодерної України. Видання
третє, перероблене та розширене. – Київ,
2006. – C. 100; Головко O. Князь Роман
Мстиславич та його доба: Нариси з іс-
торії політичного життя Південної Русі
ХІІ – початку ХІІІ століття. – Київ, 2001. –
C. 142–147. Не так давно це датування
спробував підважити Віталій Нагірний,
на думку якого Роман Мстиславович
опанував Галич уже в другій половині
1198 р. Автор не відкинув, однак, цілко-
вито датування 1199 р.: Nagirnyj W. Poli-
tyka zagraniczna księstw ziem halickiej i
wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. – Kra-
ków, 2011. – S. 83–92.
13 Paszkiewicz H. Polityka ruska Kazimie-
rza Wielkiego. – Kraków, 2002. – S. 42; Jane-
czek А. Udział szlachty w kolonizacji Rusi
Koronnej: migracje rodów i ich nowa wła-
sność (XIV–XV w.). Próba ujęcia syntetycz-
nego // Rody na Śląsku, Rusi Czerwonej i
w Małopolsce: średniowiecze i czasy nowo-
żytne. Stan badań, metodologia, nowe usta-
lenia / Red. W. Zawitkowska, A. Pobóg-
Lenartowicz. – Rzeszów, 2010. – S. 59.
14 На думку Л. Войтовича, Болохівська
земля від часів Романа Мстиславовича пе-
ребувала під контролем волинських князів:
Войтович Л. Збирання волинської землі //
Александрович В., Войтович Л. Король Да-
нило Романович (Славетні постаті Серед-
ньовіччя. – Вип. 3). – Біла Церква, 2013. – С. 81.
244 Олександр БАРАН
Володимир. Він мав порівняно скромний за розмірами дитинець15 з поверх-
нею 1,5 га та підгороддя, що складалося з кількох частин загальною площею
66 га16. Кількість мешканців за орієнтаційними дослідженнями мала сягати в
ХІІІ ст. бл. 20 тис. осіб17.
За 30 км на північний схід від Володимира знаходився Турійськ, що існував
уже від кінця ХІ ст.18. В описі обставин нападу литовців 1252 р.19, віднотованого в
Галицько-Волинському літописі, він відзначений як центральний осередок об-
ласті, на яку скеровано напад: “Миндог же посла сн̃а си. и воевa ωколо Тоурьска”20,
що дозволяє відносити його до числа міських осередків. Не знаємо докладно
його топографії, оскільки археологічно досі досліджено лише дитинець21.
Устилуг за 12 км на захід від Володимира вперше і єдиний раз згадано у
Київському літописі під 1150 р. як місце, де “на кормлѣніє” посаджено угорців22.
З археологічного огляду, це городище з матеріалами X–XIV ст.23. Немає, однак,
докладних даних, які б дали змогу зарахувати його до числа міських осередків.
Припускають, що він відігравав роль порту Володимира на Західному Бузі24.
Бракує також інформації про розвиток мережі міських осередків Володи-
мирського князівства у першій половині ХІІІ ст., натомість після монгольської
навали 1241 р. можна прийняти появу Мельниці та Каменя-Каширського.
Мельниця розташована на відстані 70 км на північний схід від Володимира
(через Турійськ) та 40 км на схід від Турійська. Про неї є дві літописні згадки – 1245
та 1262 р.25. В обох випадках поселення функціонує як укріплений замок, довкола
якого пустошили нападники, однак про його здобуття не згадано26. На основі
15 Тут і далі термін “дитинець” вико-
ристовується на позначення внутрішньої
частини укріплень міського осередку,
де розташовувалися княжа резиденція,
святиня та боярські садиби тощо: СлРЯ
XI–XVII вв. – С. 237; Секретарь Л., Троя-
новский С. Детинец в градостроительной
терминологии Древней Руси // Древняя
Русь. Вопросы медиевистики. – 2003. –
Вып. 4(14). – С. 63–65; Баран О. Образ
укрiпленого міста в Галицько-Волинсько-
му літописі // Дрогобицький краєзнавчий
збірник. – Дрогобич, 2005. – Вип. 9. – С. 158.
16 Терський С. Володимир у світ-
лі археологічних досліджень // Княжа
доба: історія і культура. – Львів, 2007. –
Вип. 1. – С. 253–256; Його ж. Княже місто
Володимир. – Львів, 2010. – С. 76–86.
17 Трегубова Т. Города Галицкой и Во-
лынской земель // Древнерусское градо-
строительство X–XV веков / Ред. Н. Гуля-
ницкий. – Москва, 1993. – C. 124.
18 Ипатьевская летопись // Полное
собрание русских летописей (далее –
ПСРЛ). – Москва, 1998. – T. 2. – Стб. 242.
19 Датування події 1252 р. за: Грушев-
ський M. Хронольоґія подїй Галиць-
ко-Волинської лїтописи // Записки На-
укового товариства імени Шевченка
(далі – ЗНТШ). – Львів, 1901. – T. 41. – C. 35.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису хибне датування 1253 р.
20 Ипатьевская летопись. – Стб. 819.
21 Раппопорт П. Военное зодчество за-
паднорусских земель X–XIV вв. – Ленин-
град, 1967. – С. 45.
22 Ипатьевская летопись. – Стб. 408.
23 Кучинко М. Історія населення... –
С. 72; Його ж. Володимир середньовічний.
Історико-археологічні нариси. – Луцьк,
2006. – С. 82.
24 Тихомиров М. Древнерусские города.
Издание 2-е, дополненное и перерабо-
танное. – Москва, 1956. – С. 315; Кучин-
ко М. Володимир середньовічний. – С. 82.
25 Датування подій 1245 та 1262 рр. за:
Грушевський M. Хронольоґія… – С. 32, 42.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису перша подія хибно дато-
вана 1246 р., а друга – слушно 1262 р.
26 Ипатьевская летопись. – Стб. 798,
856.
245РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
археологічних досліджень відомо, що дитинець мав потужні деревно-земляні
укріплення27. Відтак, можна припускати замково-міський характер Мельниці.
У цьому часовому відтинку з’явився також Камінь-Каширський. Літописний
Камінь (нині – Камінь-Каширський Волинської обл.) віднотовано у Галицько-Во-
линському літописі двічі – під 1262 та 1276 рр.28. Із цим поселенням пов’язана дис-
кусія – Михайло Грушевський29, Володимир Пашуто30, Микола Котляр31 та інші
вважали, власне, його центром володінь малолітніх Данила та Василька Романо-
вичів у 1213–1214 рр. Тому можна було б перенести першу згадку про нього з 1262
на 1213 р. Однак аналіз описаних у літописі обставин, пов’язаних з нотаткою про
Камінь під 1213 р., породжує сумніви в ототожненні32. Напевно можна говорити
27 Раппопорт П. Военное зодчество… –
С. 50.
28 Ипатьевская летопись. – Стб. 855,
874. Так подав Л. Махновець: Літопис
Руський. За Іпатським списком переклав
Л. Махновець. – Київ, 1989. – С. 553. Да-
тування подій 1262 та 1276 рp. за: Грушев-
ський M. Хронольоґія… – С. 42, 42. В іпа-
тіївській редакції Галицько-Волинського
літопису обидві події слушно датовані
відповідно 1262 та 1276 р.
29 Грушевський M. Історія... – Київ,
1992. – Т. 2. – С. 380.
30 Пашуто В. Очерки по истории
Галицко-Волынской Руси. – Москва,
1950. – С. 325.
31 Котляр M. Галицько-Волинська
Русь. – С. 237.
32 Підпорядкування Каменя (хоча в
цьому випадку – Кам’янця, а не Каме-
ня) князеві Василькові Романовичу від-
булося на тлі боротьби за опанування
Галича. Василько з’явивився у Кам’янці
після того, як від нього відібрали Белз:
“Приде Лестъко к Белзоу. оубѣженъ
Александромъ. Ѡлександръ же не
приѧше. хотѧ зла Романовичемь и приѧ
Белзъ. и да Ѡлександрови. а боѩре не
изневѣришасѧ. но идоша вси со кнѧземь
Василкомъ. в Каменѣць” (Ипатьевская
летопись. – Стб. 728–729). Тут варто при-
вернути увагу до ще однієї особи, яка
в 1210–1214 рр. прагнула відігравати
впливову роль у Галицько-Волинській
Русі, – пересопницького князя Мстислава
Ярославовича Німого. Ще в 1210 р. на за-
прошення галичан він здійснив виправу
на Галич, а наступного року долучився до
коаліції з метою посадити в Галичі мало-
літнього Данила Романовича. Однак на-
ступного, 1212 р., після вигнання Данила
та захоплення влади представником бо-
ярства Володиславом, Мстислав сам за-
йняв Галич. У 1213 р. він втік перед угор-
ським військом. Наприкінці ж 1213 – на
початку 1214 р. разом з Лестьком Білим,
Данилом Романовичем, Олександром і
Всеволодом Всеволодовичами Мстислав
Ярославович пішов виправою на Галич.
Саме тоді (1213) Василько та Данило
отримали Кам’янець. Як можна при-
пускати на підставі інформації Галиць-
ко-Волинського літопису, так сталося за
угодою між Мстиславом Ярославовичем
та Лестьком Білим, укладеною з намі-
ром залучити Данила Романовича до
коаліції, аби посадити пересопницького
князя на галицький трон, а також задля
відмови Данила Романовича від його
аспірацій до Галича. Нагородою за це
мав стати Тихомль, який малолітні Ро-
мановичі отримали відразу ж після ви-
прави 1213/1214 р.: “потом же Данило и
Василко. Лестьковою помощью приѧста
Тихомль. и Перемиль ѿ Ѡлександра.
и кнѧжаста с мт̃рью в немь”: там же. –
Стб. 730. Інформація літопису про те,
що вони одержали ще й “Перемиль ѿ
Ѡлександра”, наскільки можна припус-
кати, є пізнішою вставкою, якої не було
у первісному тексті. На це вказує однина
займенника “в немь” (а не “в них”). Мож-
ливо, ще перед цією виправою за від-
мову від претензій до Галича Данилові
обіцяли віддати Володимир, що вдалося
реалізувати за умовою у Спіші.
Літопис не повідомляє, що після
отримання Тихомля Романовичі зали-
шили Кам’янець. Отже, йдеться про
розширення володінь. Відтак, вказаний
246 Олександр БАРАН
про міський характер цього послення. З одного боку, про це свідчить вже сама
назва, як і обставини згадок 1262 та 1276 рp., де воно з’являється як укріплене по-
селення, довкола якого пустошили литовці, не здобувши його самого33.
Досить невиразно вимальовуються процеси зміни мережі міських осеред-
ків між 1269 та 1340 р. у Володимирському князівстві, де у цей час з’явилися
Любомль та Городло, а Всеволож розвинувася у міський осередок.
Всеволож розташовувався за 30 км на південь від Володимира (нині городи-
ще в околицях села Старгород Львівської обл.)34. Про нього є дві літописні згад-
ки – 109835 та 1288 р.36. В останній його окреслено як “город”: “…даетъ городъ.
Всеволожь боѩромь. и села роздаваеть”37. На думку Теофіла Коструби, хоча “го-
род” у Всеволожі й існував ще перед ХІІІ ст., центром волості, а, відтак, – місь-
ким осередком він став щойно у другій половині ХІІІ ст., близько 1288 р.38.
За 45 км на північ від Володимира у 1287 р.39 вперше віднотовано Лю-
бомль, що його літописець також назвав “городом”: “…преставися… князь.
Володимѣръ… преставление же его бы(с ̃) во Любомли. горо(д ̃)”40. Розплану-
вання поселення41 та спорудження у ньому заходами князя Володимира Ва-
сильковича церкви святого Георгія42, а також його локалізація у стосунку до
найближчих міських осередків свідчать про нього як центр волості.
На сухопутному шляху з Берестя до Володимира за 70 км на південний
схід від першого і 85 км на північ від другого та 40 км від Любомля лежало посе-
лення Рай (нині село Яревище Волинської обл.). Цю локалізацію запропонував
Кам’янець випадає шукати в околицях
Тихомля – він мав знаходитися у того-
часних володіннях Мстислава Яросла-
вовича. Цей князь претендував на опа-
нування Галича та мав запропонувати
щось на заміну Данилові Романовичу.
З подій ХІІ ст. відомо, що після смерті
луцького князя Ярослава Ізяславовича
в 1180 р. князівство поділено між його
синами: Всеволод Ярославович отримав
Луцьк, Інґвар Ярославович – Дорогобуж
та поріччя Горині (Шумськ), а Мстислав
Ярославович – Пересопницю. Проте вже
1211 р. Інґвара Ярославовича віднотовано
як луцького князя. Отже, Всеволод Ярос-
лавович помер без потомства, а його уділ
перейшов до Інґвара. Літопис не повідо-
мляє у який спосіб брати управляли до-
рогобузько-шумским уділом. Не викли-
кає, однак, сумніву, що, власне, до нього
належав Тихомль, а також Кам’янець в
околицях Ізя слава. Отже, Кам’янець, що
його згадує літопис, у якому княжили
Романовичі в 1213–1214 рр., можна іден-
тифікувати як місто на р. Горинь в око-
лицях Ізяслава.
33 Ипатьевская летопись. – Стб. 855, 874.
34 Літопис Руський. – С. 546.
35 Ипатьевская летопись. – Стб. 239.
Датування 1098 р. за: Літопис Руський. –
С. 151. У Повісті минулих літ про нього
згадано в оповіданні під 1097 р.: Ипа-
тьевская летопись. – Стб. 231; Повесть
временных лет / Ред. В. Адрианова-Пе-
ретц. – Москва; Ленинград, 1950. – С. 170.
36 Датування 1288 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 56. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1287 р.
37 Ипатьевская летопись. – Стб. 900.
38 Коструба Т. Всеволож і всеволозька
волость // ЗНТШ. – Львів, 1991. – T. 222. –
C. 308–312.
39 Ипатьевская летопись. – Стб. 899. Да-
тування 1287 р. за: Грушевський M. Хроно-
льоґія… – С. 55–56. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису слушне
датування 1287 р.
40 Ипатьевская летопись. – Стб. 918.
41 Раппопорт П. Военное зодчество… –
С. 50.
42 Малевская М. В. Георгиевская церковь
в Любомле и ее место в русском зодчестве
второй половины XIII в. // Древнерус-
ское искусство. Русь, Византия, Балканы.
XIII в. – Санкт-Петербург, 1997. – C. 259–268.
247РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Павло Раппопорт, визначивши його як відкрите поселення біля дерев’яного
замку43. Із тексту літопису, крім того, що челядь спромоглася запевнити функ-
ціонування двору князя Володимира Васильковича під час його перебування
тут у 1288 р.44, нічого більше не випливає45.
За 10 км на північний захід від Устилуга та 22 км від Володимира поблизу
Бугу знаходилось віднотоване 1288 р.46 Городло князя Володимира Василько-
вича. Його статус того ж року окреслив Галицько-Волинський літопис: “село
Городелъ”47. З тексту літопису видно, що вже тоді плановано збудувати замок
(“город”) та організувати міський осередок, що, найвірогідніше, сталося ще до
кінця ХІІІ ст. У 1366 р. Городло виступає уже центром волості48.
Як бачимо, у Володимирському князівстві на початку ХІІІ ст. існували
два міські осередки; у другому періоді (1241–1269) розширення мережі відбу-
валося у північно-східному напрямку (два міські осередки); а в третьому (1269–
1340) з’явилися три нових міських осередки на захід та північний й південний
схід від Володимира.
Берестейське князівство
Висунутою далеко на північний захід частиною Галицько-Волинського кня-
зівства було Берестейське князівство. Первісно воно належало до Турово-Пін-
ського князівства, а наприкінці ХІІ ст. було приєднане до Волинського49. Його
центром виступало Берестя, на початок ХІІІ ст. – єдиний міський осередок на
цій території. Уже на кінець ХІІ ст. не викликає сумнівів його міський характер:
поселення, розташоване на острові при впадінні Мухавця до Західного Бугу,
складалося з дитинця (поверхня бл. 1 га) та підгороддя (бл. 2,5–3 га)50. У першій
третині ХІІІ ст. дитинець зайняв увесь острів, а підгороддя перенесено на острів
між рукавами Мухавця, вглиб течії. Пізніше на цьому місці розташовувалося
місто на маґдебурзькому праві, а за новіших часів – цитадель фортеці51.
Інформація про подальші інвестиції походить щойно з 1241–1269 рр., коли
з’явився Більск, вперше віднотований під 1252 р.52. Це, без сумніву, був міський
43 Раппопорт П. Город Рай // Acta
Baltico-Slavica. – 1969. – T. 6. – C. 175–179.
44 Датування 1288 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – C. 55–56. В іпатіївській
редакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1287 р.
45 Ипатьевская летопись. – Стб. 901–
905.
46 Датування 1288 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – C. 55–56. В іпатіївській
редакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1287 р.
47 Ипатьевская летопись. – Стб. 903.
48 Repertorium Podolskie. Dokumenty
do 1430 r. / Wyd. J. Kurtyka // Rocznik Prze-
myski. – Przemyśl, 2004. – T. 40, zesz. 4. –
S. 143.
49 Крип’якевич І. Галицько-Волинське
князівство. – С. 38.
50 Лысенка П. Гарады Паўднёвай Бе-
ларуси // Археалогія Беларусі: У 4 т. –
Мінск, 2000. – T. 3: Средневяковы перыяд
(IX–XIII стст.). – C. 257.
51 Его же. Берестье. – Минск, 1985. –
C. 387; Яго ж. Старажытнае Бярэсце // Па-
мяць. Гістарыка-дакументальная хроніка
Брэста: У 2 кн. – Мінск, 1997. – Кн. 1. –
C. 36; Baran O. Inwestycje osadnicze księcia
Włodzimierza Wasylkowicza w dzielnicach
włodzimierskiej i brzeskiej w świetle Kro-
niki halicko-wołyńskiej // Zamojskо-Wo-
łyńskie Zeszyty Muzealne. – Zamość, 2008–
2010 (druk 2012). – T. 5. – S. 52–53.
52 Ипатьевская летопись. – Cтб. 819.
Датування 1252 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 35. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1253 р.
248 Олександр БАРАН
осередок. Так випливає з повідомлення Галицько-Волинського літопису про
події 1289 р., коли Більськ, поряд з Берестям та Кам’янцем, відзначено одним з
головних осередків Берестейського князівства53. Крім того, літопис згадує про
існування у Більську церкви (посвячення не вказано), до якої князь Володимир
Василькович дарував ікони та книги54.
В оcтанній період (1269–1340) завдяки інвестиційній діяльності князя Во-
лодимира Васильковича з’явилися Кам’янець та Кобринь. Кам’янець на відста-
ні 65 км на північний схід від Берестя за течією р. Лісни засновано близько
1276 р., й він став важливим міським осередком55. Там збудовано існуючу досі
вежу та церкву Благовіщення. Складно встановити локалізацію й просторовий
уклад городища на кінець ХІІІ ст. і його підгороддя. Археологічні дослідження
середини ХХ ст. не виявили культурних шарів, що, як вважається, пов’язане з
їх знищенням під час реставрації вежі та впорядкування простору довкола неї
на початку того ж століття56.
У свою чергу, Кобринь за 50 км на схід від Берестя за течією Мухавця у
Галицько-Волинському літописі названо “городомъ” й охарактеризовано у
спосіб, що дає підстави робити висновок про розвинене економічне життя по-
селення та його укріплення57. Проте середньовічне городище Кобриня ще не
локалізовано й археологічно не досліджено58.
Як бачимо, у Берестейському князівстві на початку ХІІІ ст. був лише один
міський осередок; у другому періоді (1241–1269) з’явився ще один, а в третьому –
1269–1340 рр. – два нові міські осередки на захід та північний схід від Берестя.
Дорогичинське князівство
Поруч з Берестейським князівством знаходилось Дорогичинське. На по-
чатку ХІІІ ст. єдиним його міським осередком був Дорогичин. Він складався
з розташованого на правому березі Західного Бугу замку-дитинця, до якого
з трьох сторін прилягало неукріплене підгороддя. На лівому березі, навпро-
ти замку та підгороддя, знаходилося ще одне чимале поселення – передмістя,
знане в історіографії як “Дорогичин Руський”59.
Після монгольської навали 1241 р. у князівстві з’явився ще один міський
осередок – Мельник, вперше віднотований у 1258 р.60. Він складався з замку-ди-
тинця та підгороддя; там знаходилася також церква Богородиці61, відзначена
того ж року62.
53 Ипатьевская летопись. – Стб. 928–932.
54 Там же. – Стб. 925.
55 Докладніше див.: Baran O. Inwesty-
cje… – C. 48–49.
56 Лысенка П. Гарады... – С. 277.
57 Ипатьевская летопись. – Стб. 903.
58 Лысенка П. Гарады... – С. 278.
59 Musianowicz K. Drohiczyn we wcze-
snym średniowieczu // Materiały Wcze-
snośredniowieczne. – 1969. – T. 6. – S. 224.
Див. також: Poppe A. Drohiczyn // Słownik
Starożytności Słowiańskich. – Wrocław,
1964. – T. 1. – S. 386–387; Musianowicz K.
Drohiczyn od VI do XIII wieku. Dzieje i kul-
tura. – Olsztyn; Białystok, 1982.
60 Ипатьевская летопись. – Cтб. 847. Да-
тування 1258 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 41. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1260 р.
61 Michaluk D. Rozwój układu przestrzen-
nego Mielnika w XIII–XVIII wieku // Studia
Białostockie. – Białystok, 1994. – T. 4. –
S. 25–50.
62 Ипатьевская летопись. – Стб. 847.
249РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Угровське (Холмське) князівство
На захід та північний захід від Володимира на початку ХІІІ ст. було розташо-
ване Угровське князівство. Його появу можна віднести до кінця ХІІ ст. Як встано-
вив Олександр Головко, ініціатором утворення князівства був володимирський
князь Роман Мстиславович, який після опанування Берестя та Червена у 1182 р.,
прагнучи встановити контроль над бужанським торговим шляхом, заклав від-
нотовані у Галицько-Волинському літописі Угровськ, Верещин, Стовп та Кумів63.
На думку Сергія Панишка, окреме князівство зі столицею в Угровську функ-
ціонувало у перших десятиліттях ХІІІ ст.64. Угровськ (нині – городище на правому
березі Західного Бугу поблизу села Новоугрузьке Любомльського р-ну Волин-
ської обл.)65 знаходився на відстані 80 км від Берестя й 70 км від Володимира. Під
час археологічних досліджень знайдено залишки церкви та цвинтаря й кам’яного
фундаменту вежі, а також численні рухомі пам’ятки ХІІ–ХІІІ ст.66. Літопис вказує
й на існування в Угровську монастиря святого Данила (засвідчений під 1268 р.)67.
До замків на території Угровського князівства можна зарахувати Кумів за
49 км на південний захід від Угровська за течією Угерки. Це підтверджує ін-
формація літопису про набіг литви та ятвягів на Турійськ і Червен у 1210 р.68,
під час якого Кумів не захоплено, що свідчить про наявність укріплень69. Мож-
ливо, замком також був Верещин за 34 км на захід від Угровська, віднотова-
ний при описі подій 120970 та 1217 рp.71 . Замковий характер Стовпа (польськ.:
Столп’є), що знаходився 47 км на захід від Угровська, у ХІІІ ст. підтверджено на
основі археологічних досліджень72.
63 Головко O. Князь Роман Мстисла-
вич… – С. 96. Див. теж: Kadłubek W. Kro-
nika polska / Рrzełoż. i oprac. B. Kürbis. –
Wrocław, 2003. – С. 216.
64 Панишко C. Угровське князівство
Данила Романовича // Король Данило
Романович і його місце в українській
історії. Матеріали Міжнародної науко-
вої конференції (Львів, 29–30 листопада
2001 р.). – Львів, 2003. – C. 58–65.
65 Його ж. До проблеми локалізації
давньоруського Угровська // Київська
старовина. – 1997. – № 5. – С. 172–175.
Найдокладніше угровську ситуацію роз-
глянуто: Александрович В. Угровський
епізод // Александрович В., Войтович Л.
Король Данило Романович. – С. 81–95.
66 Мазурик Ю. Волинський краєзнав-
чий музей продовжувач в дослідженні лі-
тописного Угровська (до 120-річчя почат-
ку досліджень Угровська) // Волинський
музей: історія і сучасність. Матеріали
ІІІ Всеукраїнської науково-практичної
конференції, присвяченої 75-річчю
Волинського краєзнавчого музею та
55-річчя Колодяжненського літератур-
но-меморіального музею Лесі Українки,
Луцьк–Колодяжне, 18–19 травня 2004 р. –
Луцьк, 2004. – C. 341.
67 Ипатьевская летопись. – Стб. 867.
68 Датування 1210 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 10. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1205 р.
69 “Литва же и Ятвѣзѣ. воевахоу и по-
воева же Тоурискъ. и ωколо Комова. ωли
и до Червена”: Ипатьевская летопись. –
Стб. 721.
70 Ипатьевская летопись. – Стб. 721.
Датування 1209 р. за: Włodarski B. Polska
i Ruś... – S. 45, 51. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1204 р.
71 Ипатьевская летопись. – Стб. 732.
Датування 1217 р. за: Włodarski B. Polska
i Ruś… – S. 70; Bartnicki M. Polityka zagra-
niczna księcia Daniela Halickiego w latach
1217–1264. – Lublin, 2005. – S. 35. В іпаті-
ївській редакції Галицько-Волинського
літопису хибне датування 1213 р.
72 Див.: Zespół wieżowy w Stołpiu. Ba-
dania 2003–2005 / Red. A. Buko. – Warsza-
wa, 2009.
250 Олександр БАРАН
С. Панишко відніс до Угровського князівства також Ухані73 (48 км на південь
від Угровська та 32 км на північ від Червенa). Проте єдина нотатка у тексті Галиць-
ко-Волинського літопису з 1210 р.74 однозначно пов’язує їх із Червеном: “Литва же
и ѧтвѣзѣ. воевахоу и повоева же Тоурискъ. и ωколо Комова. ωли и до Червена. и
бишасѧ оу воротъ. Червенескы(х ̃). и застава бѣ Оуханѧхъ”75. В Угровському кня-
зівстві на початку ХІІІ ст., відтак, був лише один міський осередок – Угровськ.
У першій половині ХІІІ ст. (перед 1241 р.) з новопосталих віднотовано Ще-
карів та Холм. Щекарів (нині місто Краснистав Люблінського в-ва, Республіка
Польща)76, що знаходився за 64 км на південний захід від Угровська, можливо,
засновано як оборонний замок на західному кордоні князівства. Перша згадка
про нього в Галицько-Волинському літописі походить з 1221 р.77, але досить не-
певна. Однак у 1285 р.78 це вже був центр окремої волості, який оточувало 10 сіл79.
До цього ж періоду відноситься виникнення міського осередку у Холмі. Його
закладено у середині 30-х років (й активно розбудовано в наступному десятиліт-
ті)80. До періоду між 1241 та 1256 рp., можна припускати, відноситься розвиток
з більшим розмахом торгово-ремісничого підгороддя біля Холмської гори. По-
селення у Холмі на той час складалося із замку-дитинця на Холмській горі81 та
73 Панишко C. До проблеми локаліза-
ції... – С. 169.
74 Датування 1210 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 10. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1205 р.
75 Ипатьевская летопись. – Стб. 721.
76 Літопис Pуський. – С. 577.
77 Ипатьевская летопись. – Стб. 737.
Датування 1221 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 17; Włodarski B. Polska
i Ruś… – S. 79; Котляр M. Коментар до
літопису // Галицько-Волинський лі-
топис. Дослідження. Текст. Коментар /
Ред. М. Котляр. – Київ, 2002. – C. 189, 333.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису хибне датування 1219 р.
78 Ипатьевская летопись. – Стб. 888.
Датування 1285 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 17. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1282 р.
79 “…воева ωколо Щекарева. и взѧ
десѧть селъ”: Ипатьевская летопись. –
Стб. 888.
80 Крип’якевич І. Галицько-Волинське
князівство. – С. 40; Котляр Н. Формирова-
ние территории и возникновение городов
Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – Киев,
1985. – С. 154; Його ж. Галицько-Волин-
ський літопис ХІІІ ст. – Київ, 1993. – С. 34;
Його ж. Галицько-Волинська Русь. – С. 240;
Його ж. Коментар... – С. 222; Szczygieł R.
Miasto w późnym średniowieczu. Lokacja na
prawie niemieckim // Chełm i Chełmskie w
dziejach / Red. R. Szczygieł. – Chełm, 1996. –
S. 29; Яковенко Н. Нарис… – C. 104; Ба-
ран О. Датування заснування міста Холма
в Галицько-Волинському літописі // Укра-
їна в Центрально-Східній Європі (з най-
давніших часів до кінця XVIII ст.). – Київ,
2005. – Т. 5. – С. 428–448; Його ж. Спадщина
княжого Холма: пам’ятки і літописна тра-
диція // Пам’ятки України: історія та куль-
тура. – 2006. – № 1–2. – С. 33–45. З новіших
досліджень див. також: Александрович В.
Мистецькі сюжети холмського літопису
князя Данила Романовича: нотатки до
відчитання, сприйняття та інтерпрета-
ції джерела // Український археографіч-
ний щорічник. Нова серія. – Київ, 2009. –
Вип. 13–14. – С. 38–72; Його ж. Холм князя
і короля Данила Романовича // Алексан-
дрович В., Войтович Л. Король Данило
Романович. – С. 163–202.
81 Новий етап археологічного дослід-
ження Холма розпочався у 2010–2012 рр.
Коротку інформацію про зроблені тоді
відкриття див.: Buko A., Dzieńkowski T.,
Gołub S. Rezydencja książęca na “Wyso-
kiej Górce” w Chełmie w świetle wyników
badań archeologicznych z lat 2010–2012 //
Княжа доба: історія і культура. – Львів,
2013. – Вип. 7. – С. 175–185.
251РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
розташованого на захід від нього укріпленого підгороддя. Археологічні дослід-
ження також виявили, що, окрім нього, на захід та північний захід від “граду”
розташовувалося ще одне поселення, так само датоване ХІІІ ст. Навколо нього не
віднайдено слідів укріплень, відтак, воно було відкритим (неукріпленим)82.
Як звернув увагу Ришард Щиґел, у другій половині 1230-х років белзький,
червенський та дорогичинський уділи разом із Забужжям утворювали домен
князя Данила Романовича. Розташування Холма в центрі поміж ними стало од-
нією з основних причин перенесення сюди головної резиденції83. Розлогий до-
мен потребував осередку, з якого можна було б справно ним керувати. Угровськ
з іншого (правого) боку Західного Бугу, як ствердив С. Панишко, з огляду на
таке розташування, надавався для цього значно менше84.
Підсумовуючи, можна твердити, що в Угровському (Холмському) князів-
стві на початку ХІІІ ст. був лише один міський осередок; у першому періоді
(1199–1241) на південний захід від Угровська з’явилися Холм та Щекарів й пер-
ший з них став центром нового адміністративно-політичного утворення.
Червенське князівство
На південь від Угровського князівства знаходилось Червенське князівство з
двома міськими осередками на початку ХІІІ ст.: Червенем та Сутейськом.
Постійно присутній у джерелах Червен, як випливає з Галицько-Во-
линського літопису, у першій половині ХІІІ ст. був центром окремого кня-
зівства. Під 1223 р.85 літопис принагідно подав образ густого залюднення
цієї території: “В соу(б ̃ ) же на ночь поплено бы(с ̃ ) ωколо Белза. и ωколо
Червена. Даниломъ и Василкомъ. и всѧ землѧ попленена бы(с ̃ ). боѧринъ
боѧрина плѣни(в ̃ )шю. смердъ смерда градъ града. ѩкоже не ωстатисѧ ни
единои вси плѣнени”86. Археологічні дослідження також виявили добре збе-
режені сліди оборонного комплексу поселення ХІ–ХІІІ ст. з городищем та
укріпленим підгороддям87. За 32 км на північ від Червена розташовувалися
82 Буко А., Дзєньковський Т., Ґолуб С.
Холм доби Данила Романовича у світлі
найновіших розкопок (резюме) // Гали-
чина та Волинь у добу середньовіччя. До
800-річчя з дня народження Данила Га-
лицького. – Львів, 2001. – C. 187–189; Go-
łub S., Dzieńkowski T. Osada przygrodowa
z czasów księcia Daniela Romanowicza w
Chełmie // Badania archeologiczne o po-
czątkach i historii Chełma. Praca zbiorowa
pod red. E. Banasiewicz-Szykuły. – Lu-
blin, 2002. – S. 56–71; Dzieńkowski T., Go-
łub S. Proces przemian przestrzeni miejskiej
w średniowieczu Chełma // Miasta Lubel-
szczyzny w średniowieczu i okresie wcze-
snonowożytnym. Problemy i perspektywy
badawcze. Streszczenia referatów. – Lublin,
2007. – S. 40–41; Dzieńkowski T. Rozwój
przestrzenny Chełma w średniowieczu na
podstawie badań archeologicznych // Rocz-
nik Chełmski. – 2010. – T. 14. – S. 7–28.
83 Szczygieł R. Miasto w późnym średnio-
wieczu. – S. 32.
84 Панишко C. Угровське князівство... –
С. 62.
85 Датування 1223 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 18. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1221 р.
86 Ипатьевская летопись. – Стб. 739.
87 Wąsowicz T. Czerwień // Słownik Sta-
rożytności Słowiańskich. – T. 1. – S. 301; Kit-
tel P., Poznański M. System obronny grodu w
Czermnie w świetle badań lotniczych i sondo-
wań geologicznych // Badania archeologiczne
w Polsce środkowowschodniej, zachodniej
Białorusi i Ukrainie w roku 2011: streszczenia
referatów XXVIII konferencji sprawozdaw-
czej / Red. U. Kurzątkowska, A. Zakościelna,
J. Libera. – Lublin, 2012. – S. 38.
252 Олександр БАРАН
згадані Ухані, охарактеризовані у літописі як місце, де перебував військовий
гарнізон88.
У свою чергу, за 58 км на захід від Червена розташований Сутейськ, що від
ХІ до середини ХІІІ ст., як випливає з результатів археологічних досліджень,
був міським осередком. Він складався із замку-дитинця та підгороддя. Знище-
но його при монгольській навалі 1241 р.89.
Від середини ХІІІ ст. значення Червена поволі слабло. Востаннє його від-
нотовано під 1289 р.90. Як можна припускати, до кінця ХІІІ ст. він обезлюднів.
Його функції, ймовірно, перейняли розташовані поблизу Тишівці, віднотовані
під 1419 р. як місто на німецькому праві91.
Місце Сутейська після монгольської навали 1241 р. як міського осередкy,
очевидно, зайняв Щебрешин. Документ короля Казимира ІІІ з 1352 р. окрес-
лює Щебрешин як “oppido ruthenicali”92, однак, містом він, на думку Р. Щиг-
ла, був ще за часів Галицько-Волинського князівства93. Коли саме воно почало
функціонувати – ствердити складно.
Червенське князівство цікаве зникненням до кінця функціонування Га-
лицько-Волинського князівства обидвох міських осередків, які існували тут на
початку ХІІІ ст. й заснуванням поруч з ними нових.
Белзьке князівство
За часів, що нас цікавлять, на теренах Белзького князівства існував лише
один міський осередок – Белз. Поселення складалося з округлого в плані зам-
ку-дитинця та розташованого на схід від нього підгороддя94. На північ від них
з північного боку р. Солокії знаходився посад, що від кінця ХІІ чи початку
ХІІІ ст., мав деревно-земляні укріплення95.
Луцьке князівство
На території Луцького князівства до переліку міських осередків можна
віднести Луцьк, Дубно, Чорторийськ, Небль та Перемиль. Луцьк від часу пер-
шої згадки був важливим містом у східній частині Волинського князіства. Він
складався з дитинця, підгороддя й поселення, що до них тяжіло96.
88 Ипатьевская летопись. – Стб. 721.
89 Wartołowska Z. Gród czerwieński
Sutiejsk… – S. 114–119.
90 Ипатьевская летопись. – Стб. 929.
Датування 1289 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 59. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису слушне
датування 1289 р.
91 Zbiór Dokumentów Małopolskich. –
Wrocław, 1970. – Cz. 5 / Wyd. I. Sułkowska-
Kuraś, S. Kuraś. – S. 214–215. – Nr 1305.
92 Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów
Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak
zwanego bernardyńskiego we Lwowie /
Wyd. O. Pietruski, X. Liske (надалі –
AGZ). – Lwów, 1875. – T. 5. – Nr 3. – S. 4.
93 Szczygieł R. Proces lokacji na prawie
niemieckim miasta Szczebrzeszyna // An-
nales Academiae Paedagogicae Cracovien-
sis. Studia Historica. – Kraków, 2004. –
Nr 3: Księga jubileuszowa profesora Feliksa
Kiryka. – S. 195.
94 Бевз М. До проблеми реконструк-
ції архітектурно-планувальної системи
княжого Белза в світлі картографічних
джерел // Белз і Белзька земля. Науковий
збірник. – Белз, 2004. – Вип. 1. – С. 114.
95 Там само.
96 Терський С. Лучеськ X–XV ст. – Львів,
2006.
253РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Дубно, розташоване за 30 км на південний схід від Луцька за течією р. Ікви,
без сумніву, також було міським осередком, а перша згадка про нього походить
ще з 1100 р.97.
Перемиль (60 км на південний захід від Луцька за течією р. Стир) у ХІІІ ст.
був пунктом, що мав достатні укріплення, аби витримати облогу, навіть з вико-
ристанням облогової техніки, як у 1233 р.98: “…идоша ко Перемилю Андрѣи ко-
ролевичь. Дьѩнишь и Оугре. бишасѧ ω мостъ. со Володимѣромъ и Даниломъ.
и ѿбивъшисѧ имъ. Оугре же воротишасѧ к Галичю. и порокы пометаша”99.
За 90 км на північ від Луцька за течією р. Стир знаходився Чорторийськ, ще
далі – за 90 км від Чорторийська (і 180 км від Луцька) за течією Стиру – Небль.
Відтак, у Луцькому князівстві на початку ХІІІ ст. було п’ять таких осередків.
Інформації про розбудову їх мережі у цьому та першій половині наступного
століття бракує.
Дорогобузьке (Пересопницьке) князівство
У Дорогобузькому (Пересопницькому) князівстві на початку ХІІІ ст. до
міських осередків можна віднести Дорогобуж, Пересопницю, Шумськ, Ти-
хомль та Кам’янець. Два перші, очевидно, з’явилися як замки на шляху з Києва
до Володимира.
Від часу першої згадки на сторінках Київського літопису100 Дорогобуж
функціонував як важливий міський осередок. Від ХІІІ ст. маємо єдину дато-
вану 1211 р.101 нотатку про нього, як місце, з якого князь Інґвар Ярославович
вислав військове підкріплення на допомогу князю Данилові Романовичу102.
Надалі першість перейшла до Пересопниці. Віднотована пізніше від Дорого-
бужа103, вона на початку століття виступає центром володінь князя Мстислава
Ярославовича Німого104. Археологічно у тогочасній Пересопниці простежено
залишки дитинця та посадів105.
До початку ХІІІ ст. з’явилися також Шумськ і Тихомль. Шумськ, що зна-
ходився за 100 км на південь від Дорогобужа за течією Горині та Вілії, упер-
ше згадано в Київському літописі106. Під 1152 р. він фігурує з окресленням
“город”107. У ХІІІ ст. Шумськ – поселення, пов’язане з Дорогобужем (1211),
та важливий міський осередок східної окраїни володінь князя Данила Ро-
мановича (1233 р.108, тут віднотовано церкву святого Симеона; у 1259 р.109
97 Ипатьевская летопись. – Стб. 249.
98 Датування 1233 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 24. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
слушне датування 1233 р.
99 Ипатьевская летопись. – Стб. 770–
771.
100 Там же. – Стб. 196.
101 Датування 1211 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 11; Котляр M. Комен-
тар... – С. 177. В іпатіївській редакції Га-
лицько-Волинського літопису хибне да-
тування 1208 р.
102 Ипатьевская летопись. – Стб. 725.
103 Там же. – Стб. 387.
104 Там же. – Стб. 725.
105 Терський С. Історико-археологіч-
не вивчення літописної Пересопниці //
Княжа доба: історія і культура. – Вип. 7. –
С. 256–271.
106 Ипатьевская летопись. – Стб. 387.
107 Там же. – Стб. 454.
108 Датування 1233 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 24. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1231 р.
109 Датування 1259 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 41–42. В іпатіївській
254 Олександр БАРАН
він став місцем зустрічі князя Василька Романовича з улус-беком Бурун-
даєм)110.
За 20 км на південь від Шумська розташувався Тихомль, уперше віднотований
записом Київського літопису як “город” під 1152 р.111. Із ХІІІ ст. про нього є згадки з
1214, 1227 та 1233 рр.112, з яких теж випливає, що це був міський осередок113.
За 100 км на південь від Дорогобужа за течією Горині знаходився Кам’янець,
уперше відзначений у Галицько-Волинському літописі під 1213 р.114: тут князю-
вали малолітні тоді Василько та Данило Романовичі115.
У першій половині ХІІІ ст. в Дорогобузькому (Пересопницькому) князів-
стві зафіксовані також міські осередки Крем’янець та Торчев й град Данилів.
Крем’янець знаходився за 65 км на південь від Пересопниці та 30 км на захід
від Шумська. Згадки про нього розпочинаються від 1227 р.116. 1241 р. під час мон-
гольської навали його не здобули117. Деякі дослідники пов’язують появу тутешніх
укріплень щойно з інвестиційною діяльністю князя Данила Романовича 30-х ро-
ків ХІІІ ст.118, проте обставини першої згадки 1227 р., радше, вказують на їх існуван-
ня уже на той час. Це, однак, не виключає можливості заходів князя з їх зміцення.
Далі на південний захід, за 18 км від Крем’янця, знаходився Торчев (нині в
околицях Почаєва Тернопільської обл.), віднотований при описі подій 1233 р.119,
коли угорський королевич Андрій здійснив виправу проти князя Данила Ро-
мановича, який зустрів його біля Торчева: “…наоутрѣѩ же. переидеть рѣкоу
Велю. на Шоумскъ. и поклонивсѧ Бо ̃у. и ст ̃моу Семеωноу. исполчивъ полкы
свое. поиде ко Торчевоу. оувѣдав же Андрѣи королевичь. исполчивъ полкы свое.
иде противоу емоу. сирѣчь на сѣчю. идоущоу емоу по ровни. Данилови же и
Василкови. съехати бѣ со высокихъ горъ. и инии же бранѧхоу. да быхомъ стали
на гора(х ̃) бранѧхоу сохода”120. З оповідання можна зробити висновок, що по-
селення знаходилось на горі. На думку М. Котляра, літописний Торчев можна
ототожнити з селом Старий Тараж поблизу Почаєва за 30 км від Шумська121.
Відтак, можна зауважити поступове розширення Дорогобузького (Пере-
сопницького) князівства на південь. Здобувши цю територію на початку 30-х
років ХІІІ ст., князь Данило Романович, очевидно, повинен був шукати нового
редакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1261 р.
110 Ипатьевская летопись. – Стб. 725,
767, 849.
111 Там же. – Стб. 454.
112 Датування 1214, 1227 та 1233 рр. за:
Грушевський M. Хронольоґія… – С. 13,
20, 24. В іпатіївській редакції Галицько-
Волинського літопису перше та друге
датувння 1211 та 1226 р. хибні, а третє –
слушне 1233 р.
113 Ипатьевская летопись. – Стб. 730,
749, 770.
114 Датування 1213 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 12. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1210 р.
115 Ипатьевская летопись. – Стб. 729.
116 Там же. – Стб. 749. Датування 1227 р.
за: Грушевський M. Хронольоґія… – С. 20.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису хибне датування 1226 р.
117 Ипатьевская летопись. – Стб. 786.
118 Крип’якевич I. Галицько-Волинське
князівство. – С. 25, 34; Котляр M. Галиць-
ко-Волинська Русь. – С. 239.
119 Датування 1233 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 24. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1231 р.
120 Ипатьевская летопись. – Стб. 767.
121 Котляp M. Галицько-Волинська
Русь. – С. 240.
255РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
центру для управління нею. Ймовірно, ним мав стати закладений тоді Данилів
(нині – городище на горі Трійця в околицях Шумська Тернопільської обл.)122.
Про нього маємо лише дві згадки: першу з 1241 р., коли його не став облягати
хан Батий, другу – 1259 р.123. Поверхня городища Данилова – 1,25 га. Невели-
кий культурний шар цілковито походить з ХІІІ ст., що дає підстави пов’язувати
укріплення з інвестиційною діяльністю Данила Романовича124.
Як бачимо, у Дорогобузькому (Пересопницькому) князівстві на початку
ХІІІ ст. існувало п’ять міських осередків; у першому періоді (1199–1241) розши-
рення відбувалося на південний захід (два міські осередки). Бракує відомостей
про розбудову їх мережі у другій половині ХІІІ та в першій половині наступ-
ного століття.
Перемишльське удільне князівство
Менше залюднене Галицьке князівство на початку ХІІІ ст. складалося з чо-
тирьох князівств: Перемишльського, Галицького, Звенигородського та Теребо-
вельського.
Як міські осередки першого з них функціонували Перемишль, Сянок,
Ярослав, Любачів та Городок, а також, ймовірно, Дрогобич.
Одним з найдавніших міст у західній частині Галицького князівства був
Перемишль. Його історії присвячена багата наукова література125. Для нас важ-
ливою є запропонована у Михайла Тихомирова характеристка поселення як
міста вже в Х–ХІІІ ст.126. Погоджувався з таким тверджнням й Маурици Горн127.
Згідно з припущенням Ярослава Щапова, вже на 1117–1128 рр. тут заснована
православна єпископська кафедра, що проіснувала до другої полвини ХІІ ст.;
між 1205 та 1211 р. її відновлено128. Поселення на той час складалося із замку-ди-
тинця (з ансамблем виняткового характеру мурованих споруд129) та малого під-
городдя на сучасному Замковому узгір’ї, а також трьох укріплених підгородь:
122 Александрович В. Архітектура і будів-
ництво // Історія української культури: У
5 т. – Київ, 2001. – T. 2: Українська культу-
ра ХІІІ – першої половини XVII століть. –
C. 257; Його ж. Князь володимирський //
Александрович В., Войтович Л. Король
Данило Романович. – С. 62–63.
123 Ипатьевская летопись. – Стб. 786,
849. Датування 1241 та 1259 рр. за: Грушев-
ський M. Хронольоґія… – С. 41–42; Кот-
ляр M. Коментар… – С. 240. В іпатіївській
редакції Галицько-Волинського літопису
хибні датування 1240 та 1261 рр.
124 Раппопорт П. Данилов // Краткие со-
общения Института археологии. – 1971. –
Т. 125. – С. 82–86; Петрик В. Містобуді-
вельна діяльність Данила Галицького //
Король Данило Романович і його міс-
це... – C. 120; Котляр M. Галицько-Волин-
ська Русь. – C. 239–240; Александрович В.
Князь володимирський. – С. 62–63.
125 Див. її перелік у: Żaki A. Przemyśl //
Słownik Starożytności Słowiańskich. –
T. 4. – S. 386–389.
126 Тихомиров М. Древнерусские горо-
да. – C. 328.
127 Horn M. Miejski ruch osadniczy na Rusi
Czerwonej do końca XV wieku // Roczniki
Dziejów Społecznych i Gospodarczych. –
1974. – T. 35. – S. 55.
128 Щапов Я. Государство и церковь
Древней Руси Х – ХІІІ вв. – Москва, 1989. –
С. 40–42.
129 Про обставини їх появи див.: Диба Ю.
Фундації богородичних храмів-ротонд у
Кракові та Перемишлі у контексті цен-
тральноєвропейських міждержавних
зв’яз ків середини XI століття // ЗНТШ. –
Львів, 2005. – Т. 249: Праці Комісії архітек-
тури та містобудування. – С. 35–104.
256 Олександр БАРАН
північного, північно-східного та східного (за Анджеєм Коперським)130. Їх оточу-
вали пов’язані з ними селища.
Другим джерела віднотували Сянок (100 км на південний захід від Пере-
мишля за течією Сяну), який був важливим пунктом на шляху з Угорщини131.
У 1205 р. він став місцем зустрічі Анни – вдови князя Романа Мстиславовича
з угорським королем Андрієм ІІ132. Як міський осередок княжих часів Сянок
також окреслив М. Горн133. Складно, однак, охарактеризувати його тогочасну
топографію з огляду на скромність результатів археологічного дослідження134.
За 40 км на північ від Перемишля за течією Сяну розташований Ярос-
лав135. Під час подій 1232 та 1245 рp. він виступає як укріплений міський осе-
редок, для здобуття якого застосували облогову техніку136.
За 50 км на схід від Ярослава (за течією р. Любачівки) знаходився Люба-
чів, віднотований у Галицько-Волинському літописі двічі – у 1214 та 1224 рр.137.
З цих згадок він постає міським осередком й водночас центром волості138. Ар-
хеологічні дослідження виявили чимале поселення біля замку, розташованого
на нинішньому Замковому yзвишші139.
У східній частині князівства знаходилася Вишня (нині Судова Вишня Львів-
ської обл.)140, віднотована лише під 1230 р.141, та Городок (перша згадка 1219 р.
з окресленням “город”142). М. Горн трактував їх міськими осередками143. Роз-
ташування надавало їм значення поселень на шляху з Перемишля до Звени-
города: 40 км між Перемишлем та Вишнею та 20 км між Вишнею й Городком.
Ймовірно, уже на початку ХІІІ ст. існував також Дрогобич144 за 80 км на схід
від Перемишля, віднотований у “Списку руських міст далеких та близьких”145.
На думку Романа Могитича, поселення складалося з замку та підгороддя146.
130 Koperski A. Wczesnośredniowieczne
osadnictwo na terenie Przemyśla // Prze-
myśl wczesnośredniowieczny / Red. E. So-
snowska. – Warszawa, 2010. – S. 93–176.
131 Wędzki A. Sanok // Słownik Starożyt-
ności Słowiańskich. – Wrocław, 1975. –
T. 5. – S. 50.
132 Ипатьевская летопись. – Стб. 764.
133 Horn M. Miejski ruch… – S. 55.
134 Підсумування результатів археоло-
гічних досліджень див.: Parczewski M., Po-
horska-Kleja E. Najdawniejsze dzieje Sanoka //
Sanok. Dzieje miasta / Praca zbiorowa pod
red. F. Kiryka. – Kraków, 1995. – C. 45–88.
135 Ипатьевская летопись. – Стб. 447.
136 Tам же. – Стб. 764, 800–801.
137 Tам же. – Стб. 731, 746. Датування
подій 1214 та 1224 рp. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 20; Włodarski B. Polska i
Ruś... – S. 5. В іпатіївській редакції Галиць-
ко-Волинського літопису обидві події хиб-
но віднесені відповідно до 1212 та 1225 рр.
138 Janeczek A. Ciągłość w dobie zmian.
Lubaczów jako ośrodek zarządu teryto-
rialnego w średniowieczu // Rocznik Luba-
czowski. – 1996. – Nr 6. – S. 20–31.
139 Piotrowski M., Dąbrowski G. Arche-
olodzy o początkach Lubaczowa // Luba-
czów. – Lubaczów, 2009. – S. 16–19.
140 Літопис Руський. – С. 543.
141 Ипатьевская летопись. – Стб. 762.
Дату подано згідно з хронологічною
сіткою іпатіївської редакції Галицько-
Волинського літопису. На думку М. Гру-
шевського, події, при описі яких згадано
Вишню, відбувалися наприкінці 1230 – у
першій половині 1231 р.: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 24.
142 Ипатьевская летопись. – Стб. 733. Да-
тування 1219 р. згідно з М. Грушевським:
Грушевський M. Хронольоґія… – С. 15–16.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису хибне датування 1213 р.
143 Horn M. Miejski ruch… – S. 55.
144 Tamże. – S. 56–57.
145 Новгородская первая летопись
старшего и младшего изводов // ПСРЛ. –
Москва, 1950. – T. 3. – C. 476.
257РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Отже, в Перемишльському князівстві на початку ХІІІ ст. існувало шість або
сім міських осередків: Перемишль, Сянок, Ярослав, Любачів, Вишня, Городок
та Дрогобич (ймовірно).
До другої половини ХІІІ ст. Іван Крип’якевич та Роман Могитич відносили
появу й розвиток міського осередку в Самборі147. Його топографія другої по-
ловини ХІІІ та першої половини XIV ст. не досліджена. Припускають функці-
онування на той час замку, а само поселення сприймають центром волості148.
Як бачимо, для Перемишльського князівства притаманна стабільність ме-
режі міських осередків; лише до третього періоду (1269–1340) можна віднести
появу нового пункту, що заповнив виразну пустку у південно-східній частині
території.
Звенигородське князівство
Далі на схід, у Звенигородському князівстві до міських осередків, що існу-
вали на початку ХІІІ ст., можна віднести Звенигород, Буcьк та Пліснеськ.
Центром князівства був Звенигород – одне з найстарших поселень регіону.
У першій половині ХІІІ ст. він мав важливе адміністративне значення (1206 р.
тут князював Роман Ігоревич)149. Остання згадка про місто у літописі походить
також з першої половини ХІІІ ст. – 1237 р.150. Поселення складалося із замку-
дитинця та укріплених підгородь від заходу, півдня та сходу в обрамленні не-
укріплених селищ151.
У південно-східній частині Звенигородського князівства знаходився Буськ
(50 км від Звенигорода за течією р. Білки та Полтви). Від ХІІІ ст. про нього є
дві згадки152. На думку М. Тихомирова та М. Горна, на той час це вже міський
осередок153. Він складався з чотирьох археологічно досліджених городищ, одне
з яких ідентифікують як залишки замку княжих часів154.
В околицях Буcька (25 км на південний схід від нього) джерела відното-
вують Пліснеськ (нині городище на околиці села Підгірці Бродівського р-ну
146 Mohytycz R. Prawo niemieckie a for-
mowanie dzielnic miast o kształtach regu-
larnych na ziemiach ruskich w XIII–XIV
wieku // Procesy lokacyjne miast w Europie
Środkowo-Wschodniej. Materiały z konfe-
rencji międzynarodowej w Lądku Zdroju
28–29 października 2002 roku / Red. nauk.
C. Buśko, M. Goliński, B. Krukiewicz. –
Wrocław, 2006. – S. 277.
147 Крип’якевич І. Княжий Самбір і
Самбірська волость // Літопис Бойків-
щини. – Самбір, 1938. – № 10. – С. 26–32;
Його ж. Галицько-Волинське князівство. –
С. 47; Mohytycz R. Prawo niemieckie… –
S. 267–268.
148 Крип’якевич І. Княжий Самбір… –
C. 26–32.
149 Ипатьевская летопись. – Стб. 718;
Nagirnyj W. Polityka zagraniczna… – S. 151.
150 Ипатьевская летопись. – Стб. 776.
Датування 1237 р. за М. Грушевським:
Грушевський M. Хронольоґія… – С. 26.
В іпатіївській редакції Галицько-Волин-
ського літопису хибне датування 1235 р.
151 Могитич Р. Звенигород // Вісник Ін-
ституту “Укрзахідпроектреставрація”. –
Львів, 1995. – № 3. – С. 5–17. Найдокладні-
ше про княжий Звенигород див.: Гупало В.
Звенигород і Звенигородська земля у XI–
XIII століттях (соціоісторична рекон-
струкція). – Львів, 2014.
152 Ипатьевская летопись. – Стб. 728,
771.
153 Тихомиров М. Древнерусские горо-
да. – C. 328; Horn M. Miejski ruch… – S. 55.
154 Довгань П., Стеблій Н. Система
оборони літописного Бужська // Фор-
теця. Збірник заповідника “Тустань”. –
Львів, 2009. – Кн. 1: На пошану Михай-
ла Рожка. – C. 278–283.
258 Олександр БАРАН
Львівської обл.)155 як укріплене поселення156. Археологічні дослідження встано-
вили, що Плісненськ був міським осередком з дитинцем та укріпленим під-
городдям площею близько 4 га157.
Звенигородське князівство на початку ХІІІ ст. мало, відтак, три міських осе-
редки: Звенигород, Буськ та Плісненськ.
Упродовж першої половини ХІІІ ст. у цьому князівстві з’явивися Підгорай
(бл. 1236 р.)158, що знаходився за 42 км на захід від центру князівства – Звени-
города. Як довів Анджей Янечек, його поява збігалася в часі зі становленням
однойменної волості, центром якої він став. Утім, вченому не вдалося рекон-
струювати топографію самого осередку (ймовірно, в околицях с. Мокротин
Жовківського р-ну Львівської області)159. У цьому зв’язку не можна не згадати
про нещодавно висловлене припущення Віталія Ляски, який, загалом, пого-
дився з висновками попередника щодо Підгорайської волості, проте припус-
тив, що її назва не обов’язково мала виводитися від назви адміністративного
ядра території, а Підгорай може бути лише історіографічним фантомом. Вод-
ночас він припустив, що центром міг бути згаданий у 1242 р.160 в Галицько-
Волинському літописі Щекотов161. З таким поглядом, утім, важко погодитися.
Адже, як зазначав сам В. Ляска, археологічні дослідження на території літопис-
ного Щекотова (зідентифікованого як городище поблизу с. Глинське Жовків-
ського р-ну, Львівської обл.) виявили, що його функціонування припадало на
Х – початок ХІ ст. й до середини ХІІІ ст.162. Відтак, Щекотов перестав існувати,
коли Підгорайська волость лише мала формуватися.
У Галицькому князівстві внаслідок монгольської навали 1241 р. були
зруйновані Звенигород та Плісненськ (у Звенигородському князівстві), де
першість отримав Львів, принагідно віднотований 1256 р.163. Як вважалося у
XIX–XX ст. за російською історіографією, це інвестиція короля Данила Рома-
новича164, проте новіша література за давнішою традицією віддає заснуван-
ня міста князеві Левові Даниловичу165. На 1259 р. це вже досить значне посе-
лення, оскільки його вміщено серед “городів”, зруйнування яких домагався
155 Літопис Руський. – С. 564.
156 Ипатьевская летопись. – Стб. 662,
770.
157 Раппопорт П. К вопросу о Плес-
ненске // Советская археология. – 1965. –
№ 4. – С. 96.
158 Janeczek A. Podhoraj – zaginiony gród
pogranicza polsko-ruskiego // Kwartalnik
Historii Kultury Materialnej. – 1985. – T. 33,
nr 1–2. – S. 3–28.
159 Tamże.
160 Ипатьевская летопись. – Стб. 793.
Датування 1242 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 30–31. В іпатіївській
редакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1241 р.
161 Ляска В. Districtus Podhorayensis:
до проблеми територіальної організа-
ції Галицько-Волинського порубіжжя у
ХІІІ–XIV століттях // Княжа доба: історія і
культура. – Вип. 7. – С. 109–136.
162 Там само. – С. 124.
163 Ипатьевская летопись. – Стб. 841.
Датування 1256 р. згідно з М. Грушев-
ським: Грушевський M. Хронольоґія… –
С. 40. В іпатіївській редакції Галицько-
Волинського літопису хибне датування
1259 р.
164 Крип’якевич І. Істоpичні проходи по
Львові. – Львів, 1991. – C. 11; Котляр M. Га-
лицько-Волинська Русь. – C. 246; Алексан-
дрович В. С. Архітектура... – C. 259.
165 Войтович Л. Князь Лев Данилович. –
Львів, 2012. – С. 37–41; Його ж. Лев Дани-
лович, князь галицько-волинський (бл.
1225 – бл. 1301). – Львів, 2014. – С. 54–62 (з
коротким оглядом проблеми).
259РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
улус-бек Бурундай166. У 1287 р. в околицях Львова стояв Телебуга зі своїм вій-
ськом167, а в першій половині XIV ст., як видно з подій 1340 та 1349 рp., Львів
уже був важливим адміністративним та політичним осередком. У другій
половині ХІІІ – першій половині XIV ст. Львів мав замок на Замковій Горі
та підгороддя на терені південної частини пізнішого Жовківського перед-
містя. Точаться дискусії з приводу характеру та розмірів заселення терену
сучасної площі Ринок168.
Як бачимо, у Звенигородському князівстві на початку ХІІІ ст. існувало
три міських осередки; у першому періоді (1199–1241) розширення їх мережі
відбувалося у північно-західному напрямку (один осередок); у третьому – 1269–
1340 рр. – також з’явився новий осередок на захід від знищеного внаслідок мон-
гольської навали Звенигорода.
Галицьке князівство
У Галицькому князівстві на початку ХІІІ ст. достеменно відомо тільки про
один міський осередок – Галич. Поселенський комплекс Галича того часу скла-
дався з дитинця розташованого на горі між притоками Дністра Луквою та
Мозолевим потоком, підгороддя на південний захід від нього та розміщено-
го обабіч Лукви на захід від дитинця посаду169. Внаслідок монгольської навали
1241 р. цей поселенський комплекс знищено, проте згодом певною мірою від-
будовано. Як можна припускати на підставі відомостей Галицько-Волинського
літопису, після навали Галич ще відігравав важливу роль у політичному житті
краю, але поступово його значення підупадало. У середині XIV ст., правдо-
подібно, він уже не мав рис міського осередку170, а новий Галич на німецькому
праві засновано 1374 р. на новому місці171.
До міських осередків князівства в історіографії зараховують також розта-
шовану на південь від Галича над р. Прут Коломию172. Беручи до уваги єдину
для ХІІІ ст. згадку про неї з 1241 р.173, можна припускати появу міста між 1199
та 1241 р. Тогочасна його топографія, однак, не встановлена.
166 Ипатьевская летопись. – Стб. 849.
Датування 1259 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 42. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1261 р.
167 Ипатьевская летопись. – Стб. 894.
Датування 1287 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 56. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1283 р.
168 Диба Ю. Планувальна структура
давнього Львова // Історія Львова: У 3 т. –
Львів, 2006. – T. 1: 1256–1772. – С. 73.
169 Нині терени села Крилос. Див.:
Пастернак Я. Старий Галич: Археоло-
гічно-історичні досліди 1850–1943 рр. –
Краків; Львів, 1944; Свешников И. Галич //
Археология Прикарпатья, Волыни и
Закарпатья (раннеславянский и древне-
русский периоды). – Киев, 1990. – C. 97–
102; Джеджора О. Проблеми історичної
топографії давнього Галича // Записки
НТШ. – 1991. – T. 222. – C. 292–303; Ауліх В.
Княжий Галич // Галичина та Волинь... –
C. 139–153.
170 Свешников И. Галич. – C. 102.
171 Matricularum Regni Poloniae.
Summaria. – Varsoviae, 1915. – Pars 4,
vol. 3 / Ed. T. Wierzbowski. – Nr 276
(19.11.1374 р.).
172 Крип’якевич І. Галицько-Волинське
князівство. – C. 55.
173 Ипатьевская летопись. – Стб. 789–
790. Датування 1241 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 30. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1240 р.
260 Олександр БАРАН
Міським осередком Галицького князівства міг бути Жидачів: 1387 р. від-
нотовано “Oppido… Zydaczow”174, ще перед цим – 1360 р. – жидачівсько-
го палатина (воєводу?) Петра Русина (“Petri Rutheni dicti yuanovicz, palatini
zudaczouiensis”)175. І. Крип’якевич ототожнював Жидачів з Удечем Київського
літопису 1164 р. З контексту тієї єдиної згадки складно робити висновок, чи
вже на той час він був міським осередком176. З огляду на це, його появу не мож-
на віднести раніше, ніж до середини XIV ст.
Як бачимо, у Галицькому князівстві на початку ХІІІ ст. існував один місь-
кий осередок; у першому періоді (1199–1241); розширення мережі відбувалося
на південний схід (один осередок); а в третому – 1269–1340 рр., як можна при-
пускати, з’явився ще один осередок на північний захід від Галича.
Теребовельське князівство
У Теребовельському князівстві міськими осередками можна назвати Тере-
бовлю, Биковен, Збараж, Моклеків, Василів та не віднотоване в джерелах Лень-
ковецьке городище – знищений у середині ХІІІ ст. попередник Чернівців177.
Щодо Теребовлі історики тривалий час вели дискусію з приводу її локалізації у
княжі часи. Одні припускали її знаходження на місці пізнішого замку XIV–XVI ст. в
Теребовлі (Лев Чачковський178), інші вважали княжою Теребовлею поселення у міс-
ці впадіння р. Гнізни до Серету поблизу нинішнього села Зеленче (Ярослав Пастер-
нак179). Щойно археологічні дослідження другої половини ХХ ст. дали змогу встано-
вити розташування княжої Теребовлі на обох згаданих місцях180. На думку Бориса
Тимощука, на місці пізньосередньовічного замку знаходився дитинець, а поселення
на терені Зеленча обслуговувало порт181. Джерельні згадки досить певно вказують на
Теребовлю як міський осередок, наділений функцією центру княжої адміністрації.
У період, що нас цікавить, остання згадка про Теребовлю походить з 1227 р.182. Од-
нак її віднотовано також уже в Яна з Чарнкова як поселення, де король Казимир IІІ
збудував замок183. Вона присутня й у “Списку руських міст далеких та близьких”184.
174 AGZ. – Lwów, 1870. – T. 2. – S. 28.
175 Kodeks Dyplomatyczny Małopolski /
Wyd. F. Piekosiński. – Kraków, 1876. –
T. 1. – S. 299.
176 Ипатьевская летопись. – Стб. 524.
177 Тимощук Б. Древнерусские города Се-
верной Буковины // Древнерусские города /
Pед. В. Седов. – Москва, 1981. – C. 124–127.
178 Чачковський Л. Княжий город Тере-
бовля // Життя і знання. – 1932. – C. 257–
259; Його ж. Княжа Теребовля (досліди у
поземеллю) (рукопис 1932 р.). На жаль,
ці праці автору не були доступні. Інфор-
мація про них подаю за: Могитич P. Іс-
торична топографія Теребовлі // Вісник
Інституту “Укрзахідпроектреставра-
ція”. – Львів, 1999. – № 10. – C. 27, 35.
179 Пастернак Я. Археологія України.
Первісна, давня та середня історія Укра-
їни за археологічними джерелами. – То-
ронто, 1961. – C. 650–651.
180 Свешников И. Теребовль // Археоло-
гия Прикарпатья… – C. 105–107; Моги-
тич P. Історична топографія… – C. 27–36.
181 Тимощук Б. Дослідження давньо-
руської Теребовлі // Тези доповідей VІ
Подільської історико-краєзнавчої конфе-
ренції. – Кам’янець-Подільський, 1985. –
C. 57–59; Его же. Исследования в Тере-
бовле // Археологические открытия 1986
года. – Москва, 1988. – C. 341–342.
182 Ипатьевская летопись. – Стб. 749.
Датування 1227 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 20. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1226 р.
183 Kronika Jana z Czarnkowa /
Oprac. J. Szlachtowski // Monumenta Po-
loniae Historica. – Lwów, 1872. – T. 2 /
Wyd. A. Bielowski. – S. 626.
184 Новгородская первая летопись... –
C. 476.
261РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
За 20 км на північ від Теребовлі за течією р. Серету знаходився Микулин
(нині село Микулинці Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.)185, відното-
ваний у 1144 та 1205 р.186. З останньої згадки випливає, що це було укріплене
поселення, оскільки, знаходячись на березі Серету, мало призначення блокува-
ти переправу: “Собравшю же Роурикоy Половци и Роуси много… пришедшю
емоу на Галичь. и срѣтоша и боѧре Галичкыи. и Володимерьстии. оу Микоули-
на на рѣцѣ Серетѣ. и бившымасѧ има всь дн ̃ь. ω рѣкоу Сереть”187.
На північному кордоні з 1214 р. маємо по одній згадці про поселення Би-
ковен (нині село Городище Козівського р-ну Тернопільської обл.)188 (60 км від
Теребовлі за течією Серету) та Збараж (нині городище в околицях села Старий
Збараж Збаразького р-ну Тернопільської обл.)189 (50 км від Теребовлі за течі-
єю р. Гнізни). З вимови літопису можна припускати, що це були міські осе-
редки: “…потом же Лестько не можаше приѧти Галича. но шедъ воева ωколо
Теребовлѧ. и ωколо Моклекова. и Збъıража. и Бъıковенъ взѧтъ бы(с ̃) Лѧхи и
Роусью и взѧ плѣнъ великъ”190. За 40 км на південь від Теребовлі був розташо-
ваний Моклеків, єдина згадка про який походить з наведеної цитати191. Її зміст
також підказує міський характер поселення.
Далі, на південь, над Дністром за 70 км від Моклекова та 110 км від Тере-
бовлі (за течією Серету) знаходився Василів (нині село з однойменною назвою
Заставнівського р-ну Чернівецької обл.)192, єдиний раз відзначений 1230 р. як
пункт на переправі через Дністер193.
За 30 км на південь від Василева розташовувалось не віднотоване в писем-
них джерелах Леньковецьке городище, що, згідно з результатами археологіч-
них досліджень, було на той час міським осередком, а до його знищення в се-
редині ХІІІ ст. спричинилася монгольська навала194. Воно складалося з трьох
укріплених частин: дитинця, підгороддя та поселень біля них195.
Як бачимо, у Теребовельському князівстві на початку ХІІІ ст. існувало
шість міських осередків. Про розбудову їх мережі у другій половині століття та
в першій половині наступного ніяких відомостей немає.
Пониззя
Чотири рази у Галицько-Волинському літописі віднотовано Пониззя196. З цих
згадок можна зробити висновок про досить виняткове його місце у структурі Га-
лицько-Волинського князівства. Ольга Пламеницька навіть припускала його вхо-
дження до Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства на
185 Літопис Pуський. – С. 558.
186 Ипатьевская летопись. – Стб. 316,
717. Датування 1144 р. за Л. Махновцем:
Літопис Руський. – С. 197; 1205 р. за: Гру-
шевський M. Хронольоґія… – С. 7. В іпатіїв-
ській редакції Київського літопису перша
подія слушно датована 1144 р., натомість
друга – в іпатіївській редакції Галицько-
Волинського літопису – хибно 1202 р.
187 Ипатьевская летопись. – Стб. 717.
188 Літопис Pуський. – С. 540.
189 Там само. – С. 551.
190 Ипатьевская летопись. – Стб. 730.
191 Там же.
192 Літопис Pуський. – С. 542.
193 Ипатьевская летопись. – Стб. 761.
Датування 1230 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 23. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1229 р.
194 Тимощук Б. Древнерусские горо-
да… – С. 125–129.
195 Там же. – С. 128.
196 Ипатьевская летопись. – Стб. 750,
752, 758, 789.
262 Олександр БАРАН
засадах федерації та поширення влади галицьких (галицько-волинських) прави-
телів лише на частину поселень у його західній частині – Бакоту, Каліус та Уши-
цю197. Однак, на думку Сергія Маярчака, з якою можна погодитися, цей політи-
ко-географічний реґіон у першій половині ХІІІ ст. замикався у складі згаданих
поселень і, навіть, його появу варто відносити власне до того часу. Регіон підлягав
князям Галича й власне постійна політична криза у Галицькому князівстві упро-
довж усієї першої половини століття допровадила до виокремлення Пониззя як
самостійного утворення198. З-поміж згаданих поселень лише Ушицю віднотовано
до початку ХІІІ ст. – уперше 1144 ст.199. З контексту згадки випливає, що вже тоді
вона була міським осередком. Археологічні дослідження 60–70-х років ХХ ст. дали
змогу вивчити залишки городища дитинця. Стверджено також наявність посаду
біля нього, однак підтоплення терену унеможливило його дослідження200.
На Пониззі у першій половині ХІІІ ст. вперше віднотовано Бакоту (1241201),
яка стала важливим міським осередком та центром волості. Археологічно вияв-
лено сліди заселення на її території від IV–V ст.202, поселення княжих часів за-
свідчують матеріали ХІІ–ХІІІ ст.203. На думку дослідників, воно мало дитинець
та посад, а також гірський печерний монастир204. Можливо, на першу половину
ХІІІ ст. припадає лише піднесення економічного та політичного значення Бакоти
в регіоні та її перетворення на міський осередок. З огляду на це, важливим є спо-
стереження С. Маярчака, згідно з яким, власне, утворення окремого князівства на
Пониззі допровадило до перетворення Бакоти на центральний осередок205.
Натомість Каліус, уперше віднотований 1242 р.206, був лише замком. На
думку М. Котляра, він міг з’явитися навіть у другій половині ХІІ ст., хоча на це
й бракує доказів, археологічно поселення досі не досліджене207.
До замків Пониззя належав також розташований поблизу Каліуса, але на
протилежному правому березі Дністра Кучелемин. Нічого не можна сказати
про його топографію, оскільки археологічно городище досі не вивчене208.
197 Пламеницька О. Сакральна архітек-
тура Кам’янця на Поділлі. – Кам’янець-
Подільський, 2005. – С. 37.
198 Маярчак С. Літописні Пониззя і Бако-
та // Краєзнавство. – 2006. – № 1–4. – С. 169.
199 Ипатьевская летопись. – Стб. 316. Да-
тування 1144 р. за Л. Махновцем: Літопис
Руський. – С. 197. В іпатіївській редакції Ки-
ївського літопису слушне датування 1144 р.
200 Маярчак С. Археологічні пам’ятки
IX–XIII ст. Лівобережжя Середньoго
Подністров’я. – Кам’янець-Подільський,
2006. – C. 34.
201 Ипатьевская летопись. – Стб. 789.
Датування 1241 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 30. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1240 р.
202 Зеленецька І. Бакота // Енциклопедія
історії України. – Київ, 2003. – T. 1: А–В. –
C. 169.
203 Маярчак С. Археологічні пам’ят-
ки… – C. 28–29.
204 Винокур I., Горішній П. Бакота. Сто-
лиця давньоруського Пониззя. – Кам’я-
нець-Подільський, 1994; Винокур І., Теле-
гін Д. Археологія України: Підручник для
студентів історичних спеціальностей ви-
щих навчальних закладів. Видання друге,
доповнене і перероблене. – Тернопіль,
2008. – C. 390–395.
205 Маярчак С. Літописні Пониззя... –
C. 171.
206 Ипатьевская летопись. – Стб. 793.
Датування 1242 р. за: Грушевський M. Хро-
нольоґія… – С. 30. В іпатіївській редакції
Галицько-Волинського літопису хибне
датування 1241 р.
207 Котляр М. Каліус // Енциклопедія
історії України. – Київ, 2007. – T. 4: Ka–
Koм. – C. 36.
208 Його ж. Кучелемин // Енциклопедія
263РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Як бачимо, на Пониззі на початку ХІІІ ст. існував один міський осередок.
У першому періоді (1199–1241) розширення їх мережі відбувалося до заходу
(один осередок). Бракує вказівок про її розбудову у другій половині ХІІІ та пер-
шій половині наступного століття.
Болохівська земля
Специфічною територіальною одиницею на східному прикордонні Га-
лицько-Волинського князівства була Болохівська земля, розташована вздовж
р. Случі та у верхів’ях Південного Бугу. Сама вона та її міські осередки від-
нотовані у Київському та Галицько-Волинському літописах у 1150, 1236, 1241
і 1255 рp.209. Не дивлячись на довготривале зацікавлення історією регіону, пи-
тання його території та її змін досі залишаються дискусійними. У синтетичній
праці, присвяченій історії Галицько-Волинського князівства, І. Крип’якевич до
головних осередків Болохівської землі відніс Возвягль, Полонне, Микулин, Де-
ревич, Губин, Кобуд, Божзький та Меджибіж210. Як можна припускати, опи-
раючись, головним чином, саме на цю працю, Наталя Яковенко ствердила,
що центром цього адміністративно-політичного утворення був Болохів, а до
інших головних осередків належали також Возвягль, Колодяжин та Меджи-
біж211. При так окресленій території Болохівської землі можна зауважити, що
розташовані у ній міські осередки виразно зосереджуються у трьох групах:
горішній течії Південного Бугу з центром у Меджибожі, межиріччі Случі й
Хомори – у Полонному чи Болохові та в околицях Возвягля.
Необхідно, однак, відзначити, що, за Костянтином Терещуком, група по-
селень на чолі з Возвяглем утворювала окреме політико-адміністративне утво-
рення і не належала до Болохівської землі212. Подібної думки, як видається, до-
тримувався й М. Котляр, який серед відповідних центрів не згадує Возвягль213.
Отже, заселення Болохівської землі мало б зосереджуватися у верхів’ях Півден-
ного Бугу та межиріччі Случі й Хомори.
Головним осередком у верхів’ях Південного Бугу був Меджибіж. Сюди на-
лежали також Кудин, Божзький, Дядьків та Городець. Уже 1148 р.214 Меджибіж
віднотовано як центр волості215. З ХІІІ ст. у Галицько-Волинському літописі про
нього збереглося лише два записи, причому зі згадки 1228 р.216 можна зробити
історії України. – Київ, 2008. – T. 5: Kон–
Kю. – C. 543.
209 Ипатьевская летопись. – Стб. 398,
774–775, 791–792, 838. Датування 1150 р. за
Л. Махновцем: Літопис Руський. – С. 231;
1236, 1241 та 1255 рр. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 25–26, 30–31, 39–40.
В іпатіївській редакції Київського літопи-
су перша подія слушно датована 1150 р.,
натомість друга – хибно 1235 р., третя –
слушно 1241 р., четверта – хибно 1257 р.
210 Крип’якевич І. Галицько-Волинське
князівство. – C. 37–38.
211 Яковенко Н. Нарис… – C. 97.
212 Терещук К. До питання про ло-
калізацію Болохівської землі // Дослі-
дження з слов’яно-руської археології. –
Київ, 1976. – C. 166.
213 Котляр М. Болохівська земля //
Енциклопедія історії України. – T. 1. –
C. 333–334.
214 Датування 1148 р. за Л. Махновцем:
Літопис Руський. – С. 219. В іпатіївській
редакції Київського літопису слушне да-
тування 1148 р.
215 Ипатьевская летопись. – Стб. 367.
216 Датування 1228 р. за: Грушевський M.
Хронольоґія… – С. 22. В іпатіївській ре-
дакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1227 р.
264 Олександр БАРАН
висновок про входження Меджибожа разом з околицею до сфери впливів кня-
зів Володимира: адже тоді Данило та Василько Романовичі посадили в ньому
Ярослава Інґваревича217. Археологічні дослідження ще не встановили доклад-
нішої топографії тогочасного Меджибожа. Відомо, однак, що городище збере-
глося на терені сучасного замку218.
Серед поселень межиріччя Случі та Хомори до міських осередків можна
віднести Полонне, Болохів та, як випадає припускати, Деревич. Сюди ж нале-
жали також замки: Чернятин, Кобуд, Губин і Колодяжин.
Полонне – один з найстарших осередків. Перша згадка про нього (в Лаврен-
тіївському літописі) походить ще з 1169 р.219. Під кінець ХІІ ст. воно поступово пе-
рейшло до сфери впливу галицько-волинських князів. 1196 р.220 київський князь
Рюрик передав Полонне у володіння своєму зятеві, князю Роману Мстиславо-
вичу221, хоча його правління і не стало довготривалим222. За археологічними до-
слідженнями відомо про функціонування тоді на терені нинішнього Полонного
двох городищ: одне з них датоване періодом від Х до ХІІІ ст., інше – ХІІ та ХІІІ ст.223.
Важливим осередком був Болохів. Згідно з переконливим припущенням
К. Терещука, він знаходився на терені сучасного міста Любар224 й у ХІІІ ст. скла-
дався з двох укріплених городищ, одне з яких ідентифіковано як дитинець з
поверхнею 0,8 га, інше – посад. Загальна площа тогочасного Болохова сягала
близько 2,8 га225.
До цієї групи належав також Деревич (нині урочище Замчисько на те-
рені с. Великі Деревичі Любарського р-ну Житомирської обл.)226. Небагато
відомо про його топографію. На основі археологічних досліджень зіден-
тифіковано укріплений дитинець з матеріалами (головно керамікою) ХІІ–
ХІІІ ст.227. Топографія дитинця дає підстави припускати розташування на
північ від нього підгороддя.
У світлі згаданого віднесення літописного Возвягля до Болохівської землі
не можна не згадати й про нього. Попри одиноке відзначення на сторінках
217 Ипатьевская летопись. – Стб. 752–
753.
218 Толкачев Ю. Меджибіж: археологіч-
ні дослідження, підсумки та перспекти-
ви // Проблеми археології Середнього
Подніпров’я: До 15-річчя Заснування
Фастівського державного краєзнавчого
музею. – Київ; Фастів, 2005. – C. 360.
219 Лаврентiевская и Троицкая
лѣтописи // ПСРЛ. – Санктпетер-
бургъ, 1846. – Т. 1, I. II. – C. 153. Див. та-
кож оригінал рукопису в електронному
варіанті: Санкт-Петербург, Российская
нaциональная библиотека. – Ф. 550 – Ос-
новное собрание рукописной книги. –
Инв. 219. – Л. 120 об. // http://expositions.
nlr.ru/LaurentianCodex/_Project/page_
Show.php (08.08.2015).
220 Датування 1196 р. за Л. Махновцем:
Літопис Руський. – С. 361. В іпатіївській
редакції Київського літопису слушне да-
тування 1196 р.
221 Ипатьевская летопись. – Стб. 697.
222 На думку І. Крип’якевича, саме
відтоді регіон опинився у сфері впливів
Волинського князівства: Крип’якевич І. Га-
лицько-Волинське князівство. – С. 37.
223 Паска В. Полонне за часів Болохів-
ської держави // Болохівщина: земля і
люди. – Хмельницький; Стара Синява;
Любар, 2000. – T. 20: Матеріали Всеукра-
їнської наукової конференції “Велика Во-
линь”, 23–24 червня 2000 p. – C. 74.
224 Терещук К. До питання... – C. 171.
225 Там само. – С. 170–171.
226 Раппопорт П. Города Болоховской
земли // Краткие cообщения Институ-
та истории материальной культуры. –
1955. – № 57. – С. 54.
227 Там же. – С. 54–56.
265РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Галицько-Волинського літопису у 1256 р.228, він один з найкраще археологічно
вивчених серед згаданих поселень. З археологічних досліджень виходить, що в
ХІІ – першій половині ХІІІ ст. це, без сумніву, був міський осередок на правому
березі Случі на території сучасного Новограду-Волинського229. На той час він
складався з двох укріплених городищ та одного неукріпленого, розташованого
між ними. Перше, зване північним, займало поверхню бл. 1 га230, друге – пів-
денне – 2,5 га231. Друге городище ділилося на три менші укріплені частини, з
яких одну, площею 0,4 га, ідентифіковано як дитинець232. Неукріплене городи-
ще між ними займало бл. 6–7 га233.
Актуальний стан досліджень не дає змоги простежити розвиток мережі
міських осередків Болохівської землі у першій половині ХІІІ ст. Втім, можна
стверджувати, що переломним моментом була монгольська навала 1241 р. Вна-
слідок неї сфера впливу галицько-волинських правителів значно пересунулася
на захід. У цей час відпали від Галицько-Волинського князівства Пониззя та Бо-
лохівська земля: вони утворювали буферну зону, залежну від Золотої Орди234.
Спроби галицько-волинських князів у 50–60-х роках повернути контроль над
цими територіями не допровадили до очікуваних результатів. Пониззя зали-
шилося під домінуванням Золотої Орди235, а поселення Болохівської землі вна-
слідок дій як галицько-волинських князів, так і монголів були знищені236.
* * *
Засновуючись на наведеному матеріалі, можна підсумувати, що упродовж
ХІІІ – першої половини XIV ст. на терені Галицько-Волинської держави функці-
онував 61 міський осередок (наведена лічба враховує також ті, що перестали іс-
нувати в середині ХІІІ ст.). На початку ХІІІ ст. функціонувало 40 таких осередків,
з яких один зараховуємо до цієї групи гіпотетично. У Володимирському князів-
стві це Володимир і Турійськ; Берестейському – Берестя; Дорогичинському – До-
рогичин; Угровському (пізніше – Холмському) – Угровськ; Червенському – Червен
228 Ипатьевская летопись. – Стб. 838–
839. Датування 1256 р. за: Nagirnyj W. Po-
lityka zagraniczna… – S. 280. В іпатіївській
редакції Галицько-Волинського літопису
хибне датування 1257 р.
229 Звіздецький Б. Південне городи-
ще літописного Возвягля: дослідження
1988–1998 рр. // Літописний Возвягль (до-
слідження 1988–2007 рр.). – Київ, 2008. –
C. 9; Коваль А., Пєтраускас А., Польгуй В.
Північне городище літописного Возвя-
гля: розкопки 2007 р. // Літописний Воз-
вягль... – C. 49; Нєпомнящіх В. Аналіз та
реконструкція оборонних споруд літо-
писного Возвягля (за результатами роз-
копок 1988–1998 рр.) // Літописний Воз-
вягль... – C. 73.
230 Звіздецький Б. Південне городи-
ще... – C. 8.
231 Там само. – С. 8–9.
232 Коваль А., Пєтраускас А., Польгуй В.
Північне городище… – С. 45.
233 Звіздецький Б. Південне городи-
ще... – С. 9.
234 Егоров В. Историческая геогра-
фия Золотой Орды в XIII–XIV вв. – Мо-
сква, 1985. – С. 36–37; Русина О. Україна
під татарами і Литвою (Україна крізь
віки: У 15 т. – Т. 6). – Київ, 1998. – C. 36–37.
235 Пламеницька О. Сакральна архітек-
тура… – C. 43–55.
236 Прищепа Б. Погоринські і Болохів-
ські міста в давньоруський час // Болохів-
щина: земля і люди. – C. 76–82; Винокур І.
Болохівська земля в контексті археології
та історії Південно-Західної Русі // Сту-
дії Кам’янець-Подільського Центру до-
слідження історії Поділля. – Кам’янець-
Подільський, 2005. – T. 1. – C. 166–174.
266 Олександр БАРАН
Додаток 1. Міські осередки Галицько-Волинської держави,
Во
ло
ди
м
и
р-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Б
ер
ес
те
й-
сь
ке
к
н
яз
ів
-
ст
во
Д
ор
ог
и
чи
н
-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Уг
ро
вс
ьк
е
(Х
ол
м
сь
ке
)
кн
яз
ів
ст
во
Ч
ер
ве
нс
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
Б
ел
зь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Л
уц
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
міські осередки, що існували
Володи-
мир Берестя Дорогичин Угровськ Червен Белз Луцьк
Турійськ Сутейськ Дубно
Чорто-
рийськ
Небль
Пере-
миль
Додаток 2. Міські осередки Галицько-Волинської держави,
Во
ло
ди
м
и
р-
сь
ке
к
н
яз
ів
-
ст
во
Б
ер
ес
те
й-
сь
ке
к
н
яз
ів
-
ст
во
Д
ор
ог
и
чи
н
-
сь
ке
к
н
яз
ів
-
ст
во
Уг
ро
вс
ьк
е
(Х
ол
м
сь
ке
)
кн
яз
ів
ст
во
Ч
ер
ве
нс
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
Б
ел
зь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Л
уц
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
міські осередки, що
Щекарів
Холм
міські осередки, що
Мельниця Більськ Мельник
Камінь
міські осередки, що
Любомль Кам’янець Щебре-
шин
Всеволож Кобринь
Городло
Тишівці
267РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
що існували напередодні XIII ст.
Д
ор
ог
об
уз
ь-
ке
(П
ер
ес
о-
п
н
и
ц
ьк
е)
кн
яз
ів
ст
во
П
ер
е-
м
и
ш
ль
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Зв
ен
и
го
ро
д-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Га
ли
ц
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
Те
ре
бо
ве
ль
-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
П
он
и
зз
я
Б
ол
ох
ів
сь
ка
зе
м
ля
напередодні XIII ст.
Дорого-
буж
Пере-
мишль
Звениго-
род Галич Теребовля Уши-
ця
Меджи-
біж
Пересо-
пниця Сянок Буськ
Ленько-
вецьке
городище
Деревич
Шумськ Ярослав Пліс-
ненськ Биковен Полонне
Тихомль Любачів Збараж Болохів
Кам’янець Городок Моклеків Возвягль
Дрого-
бич Василів
що з’явились у ХІІІ та першій половині XIV ст.
Д
ор
ог
об
уз
ь-
ке
(П
ер
ес
о-
п
н
и
ц
ьк
е)
кн
яз
ів
ст
во
П
ер
ем
и
ш
ль
-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Зв
ен
и
го
ро
д-
сь
ке
кн
яз
ів
ст
во
Га
ли
ц
ьк
е
кн
яз
ів
ст
во
Те
ре
бо
ве
ль
-
cь
ке
к
н
яз
ів
-
ст
во
П
он
и
зз
я
Б
ол
ох
ів
сь
ка
зе
м
ля
з’явились між 1199 та 1241 р.
Крем’я-
нець Підгорай Коломия Бакота
Торчев
з’явились між 1241 тa 1269 р.
Львів
з’явились між 1269 тa 1340 р.
Самбір
Жидачів
268 Олександр БАРАН
Додаток 3. Мережа міських осередків
Галицько-Волинської держави напередодні ХІІІ ст.
269РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Додаток 4. Мережа міських осередків
Галицько-Волинської держави у 1241 р.
270 Олександр БАРАН
Додаток 5. Мережа міських осередків
Галицько-Волинської держави у 1269 р.
271РОЗВИТОК МЕРЕЖІ МІСЬКИХ ОСЕРЕДКІВ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…
Додаток 6. Мережа міських осередків
Галицько-Волинської держави у 1340 р.
272 Олександр БАРАН
та Сутейськ; Белзькому – Белз; Луцькому – Луцьк, Дубно, Чорторийськ, Небль
і Перемиль; Дорогобузькому (Пересопницькому) – Дорогобуж, Пересопниця,
Шумськ, Тихомль та Кам’янець; Перемишльському – Перемишль, Сянок, Ярос-
лав, Любачів, Городок та Дрогобич (ймовірно); Звенигородському – Звенигород,
Буськ та Плісненськ; Галицькому – Галич; Теребовельському – Теребовля, Бико-
вен, Збараж, Моклеків, Василів та Леньковецьке городище; на Пониззі – Ушиця;
у Болохівській землі – Меджибіж, Деревич, Полонне, Болохів та Возвягль.
У першій половині ХІІІ ст. (до 1241 р.) у Галицько-Волинському князівстві
з’явилося сім нових міських осередків: в Холмському (раніше – Угровському) –
Щекарів та Холм, Дорогобузькому (Пересопницькому) – Крем’янець та Торчев,
Звенигородському – Підгорай, Галицькому – Коломия; на Пониззі – Бакота.
Між 1241 та 1269 р. внаслідок монгольської навали 1241 р. знищено: в
Червенському князівстві – Сутейськ, Дорогобузькому (Пересопницькому) –
Кам’янець, Звенигородському – Звенигород та Плісненськ, Галицькому – Галич
(згодом відбудовано), Теребовельському – Леньковецьке городище та Василів.
У 50-х роках ХІІІ ст. внаслідок суперництва між Романовичами та монго-
лами знищено поселення Болохівської землі Меджибіж, Деревич, Полонне,
Болохів та Возвягль.
З іншого боку, в другій половині ХІІІ ст. з’явилося також 5 нових міських осе-
редків: у Володимирському князівстві – Мельниця та Камінь-Каширський, Бе-
рестейському – Більськ; Дорогичинському – Мельник; Звенигородському – Львів.
Між 1269 та 1340 р. у Галицько-Волинському князівстві виникло дев’ять
міських осередків (з них три – гіпотетично): у Володимирському князівстві –
Любомль, Всеволож та Городло, Берестейському – Кам’янець та Кобринь, ко-
лишньому Червенському – Щебрешин та Тишівці (ймовірно), в Перемишль-
ському Самбір (ймовірно) і колишньому Галицькому – Жидачів (ймовірно). За
нез’ясованих обставин ще до кінця ХІІІ ст. збезлюднів Червен, востаннє відно-
тований під 1289 р.
У другій половині ХІІІ – першій половині XIV ст. на терені Галицько-Волин-
ської держави функціонувало 49 міських осередків. Відтак, необхідно переглянути
поширені в історіографії вказівки на кількості міст, зокрема згадані у Л. Войтовича
95 міст у Волинському князівстві та 52 у Галицькому. Після визначення предмета
дослідження виявилося, що міських осередків насправді було значно менше.
Особливо необхідно відзначити виняткові для свого часу містобудівні захо-
ди короля Данила Романовича. У його інвестиційній політиці можна виділити
два головні напрями. По-перше, вона була підпорядкована потребі зміцнення
влади над підлеглою йому територією, що стрімко розширювалася (особливо
це помітно у 20–30-х роках ХІІІ ст.), по-друге, забезпеченню від постійної загрози
Золотої Орди від 40-х років ХІІІ ст. Водночас, привертає особливе зацікавлення
короля зміцненням північно-західного (русько-литовсько-ятвязького) погранич-
чя, де головна небезпека чигала від ятвягів. Варто підкреслити виняткову успіш-
ність цієї діяльності, оскільки вона дала змогу зміцнити владу над значною те-
риторією та провадити у відповідному контексті активну міжнародну політику.
Кандидат історичних наук, м. Люблін
|