До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17899 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки / О. Овсяникова // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 206-215. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-17899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-178992013-02-13T02:44:41Z До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки Овсяникова, О. Наші ювіляри 2008 Article До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки / О. Овсяникова // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 206-215. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17899 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наші ювіляри Наші ювіляри |
| spellingShingle |
Наші ювіляри Наші ювіляри Овсяникова, О. До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| format |
Article |
| author |
Овсяникова, О. |
| author_facet |
Овсяникова, О. |
| author_sort |
Овсяникова, О. |
| title |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| title_short |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| title_full |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| title_fullStr |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| title_full_unstemmed |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки |
| title_sort |
до 77-річчя академіка аен україни михайла андрійовича швайки |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Наші ювіляри |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17899 |
| citation_txt |
До 77-річчя академіка АЕН України Михайла Андрійовича Швайки / О. Овсяникова // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 206-215. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ovsânikovao do77ríččâakademíkaaenukraínimihajlaandríjovičašvajki |
| first_indexed |
2025-07-02T19:02:41Z |
| last_indexed |
2025-07-02T19:02:41Z |
| _version_ |
1836562998441803776 |
| fulltext |
206
Економічний вісник Донбасу
НАШІ ЮВІЛЯРИ
ДО 77-РІЧЧЯ АКАДЕМІКА АЕН УКРАЇНИ
МИХАЙЛА АНДРІЙОВИЧА ШВАЙКИ
МИХАЙЛО ШВАЙКА — АКТИВНИЙ ПОБОРНИК РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ
ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
У ч е н и й - е к о -
номіст, політичний ,
громадський і держав-
ний діяч, активіст
відродження українсь-
кої грошово-кредитної
і банківської системи;
активний поборник
запровадження гривні,
автор багатьох законо-
творчих і нормативних
актів, які відродили
Незалежність України,
а також наукових
праць, що збагатили
українську науку.
Ще в далекі застійні часи в молодому віці
М. А. Швайка сформулював новий науковий напря-
мок, що базувався на досягненнях західноєвропейсь-
кої і світової економічної науки.
Будучи активним поборником кредитної грошо-
вої системи, одним з перших економістів дав аналіз
нових процесів, пов’язаних з демонетизацією золота,
зникненням варварського пережитку минулого — зо-
лотого стандарту, зійденням зі сцени золотогрошової
системи, яка панувала сотні років, і виникненням кре-
дитної грошової системи. Обґрунтування ним появи
третього учасника платіжно-розрахункових операцій
— банків — при кредитній грошовій системі, неінфля-
ційних механізмів створення й погашення кредитних
грошей, а також мотивів звільнення кредитних гро-
шей з речової оболонки характеризується новаторсь-
ким підходом і отримало широке визнання. Належить
до числа фундаторів і засновників самостійної Украї-
ни, борців за її побудову.
* * *
Працює директором Науково-дослідного інсти-
туту економічних і гуманітарних наук (проректором з
наукової роботи) Київського міжнародного універси-
тету (з січня 1996 р.); науковий консультант ВР Украї-
ни (з вересня 1994 р.); доктор економічних наук, про-
фесор, заслужений діяч науки і техніки України, ака-
демік Академії економічних наук України, державний
службовець І рангу, народний депутат України 12(1)
склик. з березня 1990 р. до квітня 1994 р., Заступник
голови Комісії з питань економічної реформи, голова
підкомісії з питань грошово-кредитної політики і бан-
ківської справи. Входив до Hаpодної ради, фракції НРУ.
Був одним з організаторів Народного Руху Украї-
ни — першої опозиційної до КПРС громадської орган-
ізації, співавтором рухівських програмних документів,
що стали поворотною віхою в розвитку соціальних та
політичних подій в Україні й були першими програмни-
ми документами побудови незалежної держави, які зго-
дом отримали визнання як загальнонаціональні й були
втілені в Акті Незалежності України.
Входив до складу оргкомітету з підготовки Уста-
новчого з’їзду НРУ, з вересня 1989 р. — член Великої
ради Руху, Національна премія за підготовку програ-
ми грошової реформи, відзнака Президента України
орден «За заслуги» III ступеня за особисті заслуги в
розвитку української державності, активну законотвор-
чу роботу та з нагоди шостої річниці незалежності Ук-
раїни (серпень 1997 р.), медаль Президента України
«Захисник Вітчизни» (жовтень 1999 р.), медаль ВР Ук-
раїни «10 років Незалежності України» за вагомий осо-
бистий внесок у розвиток парламентаризму в Україні,
активну участь у законотворчій діяльності ВР України
і в державному будівництві (грудень 2001 р.), золота
медаль ім. М. І. Тугана-Барановського за значні до-
сягнення в галузі економічної науки (травень 2002 р.).
Не погоджуючись з перетворенням економічної
теорії (політекономії) на партійну науку, служницю партії,
покликану виправдовувати свавільне партійне керівниц-
тво економікою, М. Швайка в молодому віці захопився
теорією грошей, з якої і виникла економічна наука.
Ще в студентські роки М. А. Швайка дійшов
твердого висновку, що гроші можна випускати не
тільки під заховане в банківських сейфах золото, як
його цього вчили на лекціях, а й на кредитній основі.
Він досконало вивчив австрійський досвід створення
грошової системи, яка базувалася не на золоті, а на
комерційному кредиті, на векселях. Саме тут коренить-
2008’4
207
ся його любов до векселів як неінфляційної бази ство-
рення грошей. Проявлений у той час інтерес до гро-
шових проблем не покидає його й досі.
Будучи зачарованим геніальним витвором людсь-
кої цивілізації — грішми, тонким і гнучким механіз-
мом їхнього функціонування, ефективним регулюван-
ням за їхньою допомогою суспільних відносин, склад-
них і звивистих товарообмінних процесів, він не міг
сприйняти здійснюваного владою курсу на їхнє зжит-
тя й заміну примітивними знаряддями розподілу мате-
ріальних цінностей за допомогою талонів, карток, на-
рядів, привілейованих списків, спецрозподільників, які
ставили людей у нерівні умови — одним давали всі
блага, а інші не могли придбати елементарних, найне-
обхідніших речей. Причому все це прикрашалося со-
усом соціальної рівності й загального благополуччя.
Захопившись теорією грошей, заглибившись у
вивчення світового досвіду у функціонуванні грошо-
вих систем, М. Швайка швидко побачив не-
відповідність радянської грошової системи світовим
аналогам, тенденціям і загальним закономірностям
людського розвитку.
У той час як у світі у ХХ столітті відбувалися
корінні прогресивні зміни у функціонуванні грошової
системи, поліпшувалися й удосконалювалися механ-
ізми функціонування грошей, формувалася кредитна
грошова система, запроваджувалися електронні
гроші, спрощувалися і полегшувалися грошові опе-
рації, які ставали все більш надійними й економічни-
ми, у СРСР з ідеологічних міркувань, а не з ураху-
вання потреб життя і вимог економіки, здійснювалося
грубе насильство над грошовою системою, спотво-
рювалися грошові механізми й пристосовувалися до
потреб партноменклатури, яка безцеремонно втруча-
лася в механізми функціонування економічних законів,
не рахуючись з величезними втратами та іншими не-
гативними наслідками, і в першу чергу з неможливі-
стю збалансування економіки й нездатністю вільного,
безперебійного забезпечення населення без черг, кар-
ток і талонів найелементарнішими речами.
М. Швайка швидко збагнув, що ХХ століття —
це століття кредитної грошової системи, яка приходить
на зміну золотогрошовій. Її формування характеризуєть-
ся зникненням золотого стандарту, демонетизацією зо-
лота, переходом від уречевлення економічних відносин
у золото-грошовому обігові до їхнього прямого регу-
лювання в кредитній грошовій системі, зникненням
проблеми внутрішньої вартості грошей у кредитній гро-
шовій системі, дестафацією грошової системи, тобто
позбавленням її предметно-речового змісту.
Й усього цього не враховувало радянське пар-
тійне й державне керівництво, усе це ігнорувало й тому
здійснювало неефективну грошову політику.
Досліднику в цих умовах серйозно заважали
вузькі ідеологічні межі, визначені партійними рішен-
нями, яких він не мав права переступити.
Будучи зв’язаним жорсткими ідеологічними на-
становами щодо відмирання грошей і перетворення їх
у «негроші» (Ленін), М. Швайка ретельно відслідко-
вував бурхливі процеси вдосконалення й розвитку гро-
шових відносин у країнах з ринковою економікою.
І в цих складних, суперечливих умовах сфор-
мувалась струнка система поглядів М. Швайки на
кредитну грошову систему, що зароджувалася й про-
бивала собі шлях, звільнялася від важких золотих кай-
данів і консервативних поглядів на неї.
Заглибившись у дослідження світових грошово-
валютних відносин, М. Швайка дійшов твердого вис-
новку щодо безперспективності тогочасної теорії гро-
шей, побудованої на золоті.
М. Швайка бачив, що відбувається дематеріалі-
зація грошових відносин, їх дестафація, тобто позбав-
лення речового змісту. Для організації кредитної гро-
шової системи тепер уже не потрібне золото. Тому й
повинно зникнути поклоніння золоту — віджилій
рабській і язичницькій формі грошей.
Символ золотого «тільця», його влада над людь-
ми, поклоніння і жертвоприношення супроводжува-
ло людство протягом усього його розвитку. Звільнен-
ня людства від влади золота було мрією не тільки уто-
пічних соціалістів.
Людство давно задумувалось над тим, чому б
не робити гроші з паперу, який є символом цивілі-
зації. Після досягнення цієї мети воно взялося за реа-
лізацію ще більш сміливих планів — повсюдного
запровадження кредитних грошей, а згодом їхньої най-
довершенішої форми — електронних. Тільки тепер за-
вершилася повсюдна дематеріалізація грошових відно-
син. Процес ішов від золота до паперових грошей, а
згодом аж до поточних рахунків. Спочатку метал пе-
ретворився на символ (папір), а тепер зникають папе-
рові носії грошових відносин, сприяючи запроваджен-
ню електронних грошей (появі пластикових карток),
за допомогою яких миттєво здійснюються найрізно-
манітніші грошові операції, набувають розвитку такі
електронні документи, як електронні контракти й елек-
тронні підписи, що відкривають необмежені можли-
вості для світового бізнесу, незалежно від того, у якій
частині світу перебуває людина.
Старий погляд на гроші й матеріал, з якого вони
зроблені, згідно з яким гроші ототожнювалися з зо-
лотом, не змінювався практично з хрестових походів
до ХХ століття. У зв’язку з демонетизацією золота й
переходом до кредитної грошової системи у ХХ
столітті довелося переглядати всю теорію грошей,
штопати її і латати.
208
Економічний вісник Донбасу
Палкий прибічник кредитної грошової системи,
М. Швайка швидко збагнув, що гроші закономірно в
ході природного розвитку суспільства вирвалися зі своєї
золотої матеріальної шкаралупи й порвали з нею без-
посередній зв’язок. Відбулася демонетизація золота, і
золото з трону, на якому воно століттями сиділо в то-
варному світі, опустилося вниз і перетворилося на ря-
довий товар. Виникла гнучка, високоефективна й еко-
номічна кредитна грошова система, що має незаперечні
переваги над золотогрошовою системою, і потреба в
послугах золота відпала назавжди. Тепер людині не треба
возити з собою важкі й дорогі гроші і турбуватися про
їх охорону. Маючи легку пластикову картку на мільйонні
суми грошей, перебуваючи в будь-якому куточку зем-
ної кулі, вона може сплатити рахунки, купити товари,
здійснити платежі. Про такі зручності грошових опе-
рацій ще не так давно не можна було й мріяти.
Звільнившись від догматичних поглядів на гроші,
М. Швайка побачив у сучасних кредитних грошах
штучну грошову міру, що довго була прив’язана до
золота, і навіть тепер її помилково ототожнюють із зо-
лотом, хоч воно з обігу зникло. З цього приводу він
висловлює оригінальні думки, які закріпилися в еко-
номічній літературі.
М. Швайка пише, що «так само, як вартість то-
варів можна виразити в гривнях, доларах, євро, її
можна виразити в гарбузах, огірках, буряках, капусті.
І ці капустяні й огіркові гроші сміливо можна було б
виразити й оцінити в гарбузових і за відповідними
принципами обмінювати між собою. Найпоширеніші
капустяні чи огіркові гроші, що найчастіше застосо-
вуються, могли б стати світовими. Теперішні назви
національних грошей (долари, фунти стерлінгів, фран-
ки, гривні, марки) вартують не більше, ніж згадані
вище огіркові чи гарбузові гроші. Немає сумніву, що
якби національні назви грошей замінити на «гамане-
си», «веселеси», «купонеси», то у світовій практиці
грошового обігу абсолютно нічого б не змінилося. І
хіба Україна вже не мала цих купонесів, чи купонів?
Хіба вони мали золотий зміст? А хіба гривня виражає
щось більше? Період часу, коли фунт стерлінгів вира-
жав фунт срібла, давно минув і ніколи більше не по-
вернеться. Тоді, коли в обігу перебували золоті моне-
ти, усе це виглядало зовсім по-іншому»1 .
М. Швайка глибоко досліджує корені виникнен-
ня кредитної грошової системи, детально з’ясовує
передумови бурхливого розвитку кредиту й банків-
ництва. Саме наявність широко розвиненої банківсь-
кої мережі, яка покрила всю країну, дозволяє легко,
без особливих труднощів перераховувати гроші з ра-
хунку одного підприємства на рахунок іншого. Без
банків, цієї третьої сторони платежів і розрахунків, кре-
дитна грошова система існувати не змогла б.
Принципи функціонування панівних у світі кре-
дитних грошей, які виступають у вигляді боргових
вимог і зобов’язань і набувають форми векселів, чеків
чи електронних сигналів, рухаються рахунками в бан-
ку у вигляді відповідних записів або кристалізуються
у вигляді готівки, істотно відрізняються від інших їхніх
форм і видів.
Формування поглядів М. Швайки на гроші відбу-
валося в складних суперечливих умовах, з якими
важко було миритися, але з якими його змушували
рахуватися. Гнів бунтаря, який проривався з його душі,
партноменклатура викорчовувала з нього найжорсто-
кішими методами (осудами колективів трудящих, вик-
люченням з партії, «дружніми» профілактичними бе-
сідами в КДБ, погрозами скерування в психлікарню,
арештами, звільненням з роботи й забороною на пра-
цевлаштування протягом трьох років, забороною пра-
цювати у вищих навчальних закладах, видавати праці).
Спроба радянського керівництва втілити комуні-
стичну утопію на ліквідацію грошей і запровадити пря-
мий розподіл продукції без посередництва ринку й гро-
шей, замість яких застосовувалися так звані «трудєди»
(трудові одиниці), у період так званого «воєнного ко-
мунізму» призвела до повного краху економіки, і тому
Ленін був змушений здійснити тимчасовий відступ,
запровадити НЕП і відродити ринкову економіку.
Як тільки ситуація в країні поліпшилася завдяки
новій економічній політиці, допущеній певній свободі
підприємництва, що відродила зацікавленість людей у
продуктивній праці, Сталін повернувся до реалізації
старої комуністичної утопії, наклавши серйозні обме-
ження на функціонування грошового механізму, спот-
воривши його й зробивши зручним знаряддям жор-
сткої адміністративної системи.
Ці «новаторські» сталінські ідеї були канонізовані
в сталінській кредитній реформі 1930—1932 рр., якою
передбачалася ліквідація комерційного кредиту, вексель-
ного обігу, торгівлі грішми (грошовими зобов’язання-
ми), комерційних банків, усього складного механізму
створення грошей на комерційних засадах, який через
це завис у повітрі й не міг нормально функціонувати.
З кредитної реформи 1930—1932 рр., яка вва-
жалася найбільшим надбанням радянської економічної
системи, Сталін розпочав широке форсування ство-
рення найжорстокішої унітарної системи розподільчо-
розпорядних відносин, що передбачала знищення за-
лишків ринкової економіки.
1 Швайка М. А. Кредитна грошова система: її суть та особливості функціонування / М. А. Швайка. — К. : Вид-во Київ. міжнар.
ун-ту, 2008. — С. 76.
2008’4
209
Для того, щоб розчистити шлях для наукової оцін-
ки грошових процесів, треба було піддати ґрунтовній
критиці кредитну реформу, що виявилося не простим
завданням.
Будучи послідовним прибічником ринкової еко-
номіки, активним поборником кредитної грошової си-
стеми, яка зароджувалася, формувалася і крокувала
світом, М. Швайка піддав ґрунтовній науковій критиці
кредитну реформу 1930—1932 рр., показавши її анти-
науковість, примітивність у підході до складних еконо-
мічних процесів і ту шкоду, яку вона завдає економіці.
Усі ці ідеї він чесно й наївно сформулював у ру-
кописі присвяченої грошам книги, запланованої до ви-
пуску видавництвом Львівського державного універ-
ситету ім. І. Франка. В. Ю. Маланчук тут же органі-
зував негативну рецензію на згадувану працю з вис-
новками стосовно її шкідливості й звинуваченнями в
ревізіонізмі. Праця була знята з видавництва, а її автор
підданий репресіям. Намагання автора довести, що не
він ревізіоніст, а рецензенти й особливо Сталін, що
ліквідував комерційний кредит, який Маркс називав
основою кредитної системи, залишилися поза увагою.
Нікого це не цікавило.
Будучи позбавленим можливості публікувати праці
й інформувати наукову громадськість про результати
своїх досліджень, М. Швайка здійснив відчайдушний,
сміливий і дуже ризикований крок. Він чесно, відвер-
то, науково обґрунтовано виклав суть питання й пока-
зав безглуздість здійснюваної грошово-кредитної по-
літики та чітко сформулював свої пропозиції в доповід-
них записках2 найвищому партійному й державному
керівництву СРСР з порадою: чітко здійснювати гро-
шово-кредитну політку в руслі розвитку світових про-
цесів. При цьому він наївно сподівався, що силою ло-
гіки й фактів зуміє просвітити голови закостенілих дог-
матиків і консерваторів, які безустанно повторюють про
свою турботу про блага народу.
У центрі уваги в цих доповідних записках була про-
позиція відродити комерційний кредит, комерційні бан-
ки, торгівлю грішми, комерційний, ринковий механізм
створення грошей і в цілому ринкову економіку.
Одночасно були запропоновані конкретні шляхи
усунення породжених цією кредитною реформою
різних потворних явищ, що породили велику бюрок-
ратичну надбудову. Зокрема, йшлося про так званих
«штовхачів товарів», які з’явилися через заборону
вільного продажу засобів виробництва й здійснення
їхнього розподілу за допомогою карток (нарядів), які
не гарантували підприємствам їхнього надійного от-
римання, і тому вони посилали за ними гінців з хаба-
рами, які добували дефіцитні матеріальні цінності,
потрібні підприємствам для виконання планів вироб-
ництва.
Оскільки плани виробництва продукції вважалися
виконаними за умови надійдення на рахунок підприєм-
ства в банку на кінець місяця грошей від покупця, виник
інститут «штовхачів паперів», які з подарунками (хаба-
рями) їздили всією країною від Карпат до Камчатки за
збиранням виручки. У ролі цих численних «штовхачів»
виступали найбільш кваліфіковані інженери, які повинні
були займатись організацією виробництва.
Такою ж само штучною надбудовою була систе-
ма як розрахункових, так і платіжних кредитів. Перші
надавались постачальнику під розрахункові докумен-
ти в дорозі, а платіжні — покупцю для їх оплати. Під
одну й ту саму операцію кредити надавались двічі.
Спочатку кредитом обов’язково заміщали вартість
відвантаженої покупцю продукції, за яку він не запла-
тив грошей. Потім кредит надавався покупцю. Комер-
ційний кредит був ліквідований, і створювалась ви-
димість, що нема розриву в часі між відвантаженням
покупцю продукції і отриманням від нього грошей.
Звичайно, що ніякий капіталіст не посилав би за ви-
ручкою «штовхачів паперів», а продав би борги по-
купця його продукції і швидко завершив би цю опе-
рацію. Пропозиція М. Швайки запровадити продаж
боргів, тобто застосовувати факторинг, була розціне-
на як крамольна, що скерована на реставрацію капі-
талістичних методів господарювання і підриває пла-
нову економіку.
Не відзначалася оригінальністю картотека, у якій
банки сортували борги й визначали черговість пла-
тежів, хоч усі гроші бувають однакової якості.
Проте найбільшим сталінським спотворенням гро-
шового механізму було запровадження нового невідо-
мого світовій банківській практиці ХХ століття порядку
створення грошей і запуску їх в обіг незалежно від ре-
альних об’єктивних умов. Коротко кажучи, грошей ство-
рювалося стільки, скільки треба. Усі гігантські, фантас-
тичні планові завдання забезпечувалися грішми. Розба-
лансованість економіки, дефіцити, черги в розподілі найе-
лементарніших речей нікого не цікавили, бо партномен-
клатура створила для себе закриті розподільники.
Зруйнування обмежень на створення грошей і
передача цього права з відомства функціонування еко-
номічних законів до рук чиновників-бюрократів
відкрило всі грошові шлюзи.
Суті цих потворних явищ, породжених кредит-
ною реформою, не розуміли не тільки найвищі партійні
і державні керівники, а й банківські працівники. Це,
зокрема, підтверджує голова правління Держбанку
СРСР В. В. Дєменцев, який у листі № 16024 від
2 Швайка М. А. Нариси з історії економічних поглядів / М. А. Швайка. — К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2006. — 224 с.
210
Економічний вісник Донбасу
13.03.1986 р. пише М. Швайці: «За дорученням еко-
номічного відділу ЦК КПРС правління Держбанку
СРСР розглянуло Вашого листа, адресованого гене-
ральному секретарю ЦК КПРС М. С. Горбачову. При-
чину багатьох недоліків в управлінні соціалістичною
економікою ви бачите у скасуванні комерційного кре-
диту, який несумісний з плановим соціалістичним гос-
подарюванням, як і продаж боргів»3 .
Деякі ідеї М. Швайці вдалося довести до відома
наукової громадськості в замаскованому під дуже аб-
страктну назву «Економічні методи прискорення
відтворювальних процесів», виданому при сприянні
М. І. Долішнього Інститутом економіки Академії наук
України в 1979 р. препринті наукової доповіді під та-
кою ж туманною назвою «Прискорення обороту коштів
на стадії реалізації»4 .
Ця скромна праця, що мала характер передруку
роботи, якої насправді не було опубліковано, була єди-
ним у величезній країні відгуком на формування у світі
кредитної грошової системи, що прийшла на зміну
золотогрошовій системі, якої не тільки влада, а й учені
взагалі не визнавали, або трактували помилково. У
ній, а також у доповідних записках і забороненій до
видання монографії автор піднявся до рівня світової
науки й зробив у неї вагомий внесок.
Зухвалих тверджень автора про те, що справжнім
творцем грошей є об’єктивний економічний процес
— обмін, ринкова економіка, а не план, не партійні
рішення, партноменклатура не могла йому простити й
тому жорстоко з ним розправилася.
Цінні міркування з приводу заборонених комер-
ційних механізмів створення грошей і передачі бан-
кам операції з борговими зобов’язаннями М. Швайка
сформулював у статті «Грошові зобов’язання і розра-
хунки», опублікованій у московському журналі «Ма-
териально-техническое снабжение» (1981. — № 5. —
С. 21—22), який не доглядів і помилково допустив
публікацію забороненого автора.
Для заперечення догматиками, що стояли на по-
зиціях закоренілих сталіністів, пропозицій М. Швайки
щодо відродження комерційного кредиту й базування
на ньому механізму створення грошей, переуступки
(продажу) підприємствами банкам боргових зобов’-
язань (тобто боргів) покупців їхньої продукції (як відо-
мо, тогочасна нова світова банківська практика це на-
зивала факторингом) були залучені найвищі урядові
установи і наукові заклади з їхніми найтитулованіши-
ми вченими.
Категорично виступили проти пропозицій
М. Швайки Голова правління Держбанку СРСР
В. В. Дєменцев (лист № 16024 від 13.03.1986 р.), за-
ступники голови правління Держбанку СРСР
П. Я. Пчолін (лист № 16018 від 13.02. 1979 р.) і
В. С. Захаров (листи № 16024/37 від 30.01.1987 р. і
№ 16024 від 17.12.1987 р.), заступник начальника пла-
ново-економічного управління Держбанку СРСР
С. Ф. Котельников, начальник цього ж управління
Н. Д. Барковський, відповідальні працівники журна-
лу «Деньги и кредит» В. А. Воскресенський ,
В. Т. Предєльська, Ю. Г. Дмитрієв, П. А. Коротков, за-
ступник Міністра вищої і середньої спеціальної освіти
СРСР Мохов М.І., найбільш титуловані науковці Інсти-
туту економіки АН СРСР, Московського фінансового
інституту, секції суспільних наук Академії наук СРСР
та багато інших (М. С. Атлас, Г. А. Шварц, Е. Я. Бре-
гель, В. П. Дяченко)5 . Як згодом з’ясувалося, при
розгляді пропозицій М. Швайки ніхто з великих спец-
іалістів з банківської справи і наукових світил навіть
не чув про факторинг та інші нові методи роботи су-
часних банків, пов’язані з продажем підприємствами
боргів покупців їхньої продукції, обслуговуванням
платіжно-розрахункових операцій, які банки зосеред-
жують у своїх руках, здійснюють значно швидше й
дешевше.
Чиновники від грошей, найвищі керівники бан-
ківської системи ніяк не могли збагнути, що так само,
як виробникам черевиків самим не вигідно їх прода-
вати, тому вони цю операцію передоручають торго-
вим організаціям, за допомогою посередників і торгівлі
грішми (грошовими зобов’язаннями) може відбува-
тися продаж векселів та інших грошових документів.
У час горбачовської перебудови, коли від зако-
ренілих сталіністів вимагали нових ідей і підходів,
Правління Держбанку СРСР згадало про пропозиції
М. Швайки щодо запровадження переуступки боргів
і розв’язання з допомогою цього акту проблеми гос-
трої платіжної кризи, і 1 грудня 1989 р. затвердило
інструкцію № 252 «Про порядок здійснення операцій
з відступлення постачальниками банку прав одержан-
ня платежу з огляду на платіжні вимоги за поставлені
товари, виконані роботи, надані послуги».
Держбанк СРСР, який протягом тривалого часу
ігнорував пропозиції М. Швайки, не посоромився
навіть використати запроваджений ним термін «відступ-
лення прав одержання платежу», який він уперше вжив
замість використовуваного в усьому світі терміну
«продажу боргів», щоб не звучав дуже по-капіталі-
стичному й не дратував партноменклатури…
До речі, цими пропозиціями М. Швайки скорис-
талося також правління Нацбанку України, яке
3 Швайка М. А. Нариси з історії економічних поглядів / М. А. Швайка. — К. : Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2006. — С. 195.
4 Швайка М. А. Экономические методы ускорения воспроизводственных процессов. Препринт научного доклада / М. А. Швайка.
— К. : Институт экономики Академии наук УССР, 1979. — С. 27—49.
5 Швайка М. А. Нариси з історії економічних поглядів / М. А. Швайка. — К. : Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2006. — С. 193—212.
2008’4
211
22 квітня 1992 р. за його домаганнями затвердило «Ме-
тодичні рекомендації з надання комерційними банка-
ми факторингових послуг підприємствам та організа-
ціям». Тут уже стосовно «відступлення прав плате-
жу» навіть не йдеться.
Спроба М. Швайки об’єктивно оцінити процеси,
що відбувалися в радянській економіці, викрити при-
чини кризових явищ і запропонувати конкретні шля-
хи їх подолання, була розцінена В. Ю. Маланчуком як
прояв ревізіонізму і відступництва від основополож-
них принципів марксизму-ленінізму. Під час черго-
вого погрому української інтелігенції у список небла-
гонадійних, що підлягали чистці, Маланчук включив
прізвище М. Швайки.
Про багаторічне переслідування М. Швайки
В. Маланчуком і тероризування згадує колишній пра-
цівник ЦК КПУ Володимир Дусановський, який не-
одноразово заступався за нього й рятував від багать-
ох розправ. У своїй книжці він пише: «Почалося гон-
іння на доцента Львівського сільськогосподарського
інституту Михайла Швайку. Маланчук (Мільман) усе
зробив, щоб його звільнили з роботи, не дати можли-
вості захистити докторську дисертацію...»6.
Справжнє застосування своїм силам і здібнос-
тям М. Швайка зміг знайти тільки під час горбачовсь-
кої перебудови, коли був послаблений партійний конт-
роль і запахло свободою, а також у період боротьби
за незалежність України. Він узяв активну участь у
створенні неконтрольованих партією громадських
організацій (Товариства української мови і Народно-
го Руху України). Будучи активним прибічником по-
будови незалежної української держави, він доклав ба-
гато зусиль до того, щоб забезпечити економічну не-
залежність України, створити атрибути цієї незалеж-
ності (запровадити національні гроші, створити свою
незалежну від центру фінансово-кредитну й банківсь-
ку систему). Причому він домагався створення гро-
шової системи не спотвореного сталінського адміні-
стративного взірця, а високоефективної, гнучкої кре-
дитної грошової системи.
Задовго до розвалу Союзу М. А. Швайка дома-
гався, щоб народ України був господарем на своїй
землі, розпоряджався природними багатствами й ре-
зультатами своєї праці. А це можна забезпечити лише
за допомогою створення ефективної ринкової еконо-
міки й побудови демократичної незалежної України.
Саме тому він присвятив себе боротьбі за незалежність
України, підпорядкував цьому завданню свою гро-
мадську і наукову діяльність, був активістом дисидент-
ського руху, вступив у конфлікт із системою, за що
його жорстоко карали.
М. А. Швайка — автор Концепції республікансь-
кого госпрозрахунку, яка була надрукована в пресі й
використовувалася демократичними силами в бо-
ротьбі з тоталітарною системою. Правильність цього
підходу до вдосконалення суспільних відносин було
підтверджено під час перебудови. Не руйнівний, а по-
ступовий, тобто більш м’який розпад СРСР розпочався
з госпрозрахунку республік, що передбачав спочатку
розширення їх прав, а потім повну самостійність.
Подані М. Швайкою ЦК КП України і Раді
Міністрів УРСР пропозиції щодо розширення прав
України, які ще вчора кваліфікувалися як рецидиви,
прояви українського буржуазного націоналізму і за які
суворо карали й знімали голови, у період горбачовської
перебудови виявилися актуальними, своєчасними та
навіть дуже потрібними.
Отже, про економічну самостійність стали гово-
рити не лише в дисидентських колах, які традиційно
вважалися поборниками незалежності України, а й у
службових коридорах і навіть у високих кабінетах.
Заступник Голови Держплану УРСР О. С. Єме-
льянов 20 березня 1990 р. в листі № 20-31/22 повідо-
мив, що Держплан отримав пропозиції М. Швайки
щодо республіканського госпрозрахунку, економічної
самостійності й самоуправління України, які викорис-
тані й знайшли своє відображення в проекті Закону
УРСР про економічну самостійність УРСР, який підго-
товлений на альтернативній основі, і що надалі до ньо-
го звертатимуться за допомогою.
Позитивно висловився з приводу цих пропозицій
М. Швайки також Голова Ради Міністрів Української
РСР В. А. Масол у своїй доповіді на сесії Верховної
Ради УРСР 19 травня 1990 р., наголосивши, що це
питання про самостійність республіки «було і в пропо-
зиціях депутата Швайки» (Перша сесія Верховної Ради
Української РСР 12 скликання. Стенографічний звіт. —
Т. 2. — В-во Верховної Ради України, 1992. — С. 313).
23 березня 1990 р. М. Швайка одержав листа
№ 122-/326 заступника директора Інституту економі-
ки АН УРСР Н. С. Герасимчука, у якому говориться:
«У відповідності з дорученням ЦК КП України спе-
ціалістами Інституту економіки АН УРСР розглянуті
Ваші концептуальні положення з питань економічної
самостійності Української РСР. Направляємо виснов-
ки В. Ланового за результатами цього розгляду». У
цих висновках дана висока оцінка висунутих авто-
ром пропозицій і, зокрема, ідеї національних грошей.
Інтерес до цієї тематики виявили й редакції газет,
які опублікували цілу низку матеріалів М. Швайки.
Так, газета «Львовская правда» 7 квітня 1990 р. опуб-
лікувала його статтю «Яким бути економічному суве-
ренітету України?», а «Вільна Україна» — дві статті:
«Економічний суверенітет України» (8 червня 1990 р.)
та «Шляхи справжнього госпрозрахунку» (4 листо-
пада 1990 р.). Це були перші найсміливіші публікації
6 Дусановський В. Л. Вулицями Соснова / В. Л. Дусановський. — Тернопіль—Київ, 2003. — С. 58.
212
Економічний вісник Донбасу
того часу з акцентуванням уваги на незалежності Ук-
раїни і створення власної грошової системи.
Ще за В. Щербицького під псевдонімом М. Андрі-
їв (від Михайла Андрійовича) М. Швайка опубліку-
вав першу в Україні працю про українські гроші в
неконтрольованій партією газеті7 . З доповіддю про не-
обхідність запровадження українських грошей, ство-
рення власної кредитної і банківської системи висту-
пав на першій установчій, насправді ще підпільній,
Львівській крайовій конференції РУХу 7 травня
1989 р.8 Причому в незалежній Україні пропонував
створити не спотворену грошову систему сталінсько-
го взірця, а сучасну кредитну з ринковими комерцій-
ними механізмами створення й погашення грошей.
Свій багаторічним теоретичний доробок
М. Швайка досить повно реалізував у складі Оргко-
мітету з підготовки Установчого з’їзду РУХу і при роз-
робці його програмних документів9 .
Чітку позицію щодо запровадження національ-
них грошей і переходу до ринкової економіки М. Швай-
ка виклав на Всеукраїнському установчому з’їзді
РУХу 8 вересня 1989 р.1 0, на якому виступав з допо-
віддю після Олеся Гончара.
Великою новиною для делегатів з’їзду були такі
слова М. Швайки, яких вони досі не чули: «…Суве-
ренітет неможливий без створення власної фінансо-
вої, грошової, кредитної системи, власної банківської
системи. (Оплески).
Що потрібно нам у першу чергу для цього зро-
бити? Треба випускати власні гроші — створити гро-
шову систему. (Оплески). Друге, треба створити влас-
ну кредитну систему. Доти, поки Держбанк Союзу
РСР розподілятиме, а не мобілізуватиме, розподіля-
тиме, підкреслюю, ресурси без взаємозв’язку з тим,
наскільки ці ресурси наявні, ми ніколи не збалансує-
мо економіки. Досі в нас, у республіці, ніхто не веде
обліку таких кредитних ресурсів»1 1.
Підняті в доповіді М. Швайки питання він як член
редакційної колегії з’їзду переніс у рішення з’їзду1 2.
Навіть в офіційній, у головній на той час партійній
газеті, що була органом ЦК КП України, Верховної Ради
і Ради Міністрів УРСР і друкувалася величезним тира-
жем (більш ніж півмільйонним), у газеті першої кате-
горії, у «Радянській Україні» за 28 червня 1990 р. вда-
лося опублікувати статтю про українські гроші1 3.
Історик РУХу В. Ковтун відзначає, що «в галузі
економіки вже тоді професор М. А. Швайка пішов далі
невиразного гасла «економічної самостійності в складі
СРСР», а за ключові визначив завдання створення в
Україні власної фінансово-кредитної системи, Україн-
ського національного банку, власної грошової оди-
ниці, що на той час сприймалося як сенсація»1 4.
Поспішаючи реалізувати свою мрію щодо створен-
ня національної грошової системи, а тепер уже й рішень
Установчого з’їзду Народного Руху України, М. Швай-
ка звернувся з відповідними пропозиціями до респуб-
ліканського керівництва (партійного, державного, банків-
ського), яке на словах демонструвало свою відданість
ідеям горбачовської перебудови і незалежності України,
а на ділі боялося зробити найменший крок у бік змен-
шення залежності від центру. Деяких своїх однодумців
він знайшов в Українській республіканській конторі
Держбанку СРСР (тобто московському філіалі), заступ-
ник керівника якої М. Ф. Захарченко прислав йому та-
кого листа: «У доповідній записці на адресу В. С. Алхі-
мова більше 10 років тому М. А. Швайкою підняті про-
блеми перебудови банківської системи, які зараз впро-
ваджуються в ході господарської реформи в країні: ство-
рюється мережа комерційних банків, впроваджується ко-
мерційний кредит, вносяться відповідні зміни в систему
розрахунків, гроші створюються на комерційній основі».
* * *
Будучи депутатом Верховної Ради України І скли-
кання, заступником Голови комісії з питань економіч-
ної реформи, Головою підкомісії з питань грошово-
кредитної політики й банківської справи, М. Швайка
першим з трибуни Верховної Ради, на сесіях, засідан-
нях комісій і підкомісій, на урядових нарадах дома-
гався запровадження національних грошей, а також
відродження ринкової економіки.
Уперше на сесії Верховної Ради України пробле-
ма запровадження національних грошей була піднята
у виступі М. Швайки 11 червня 1990 р.1 5.
7 Поступ. — 1989. — № 5.
8 Камінський А. На перехідному етапі «гласність», «перебудова» і «демократія» на Україні / А. Камінський. — Мюнхен :
Український Вільний університет. — Серія: Монографії. — Ч. 51. — С. 220).
9 Дончик В. Спільний знаменник — тринадцять / В. Дончик. — К. : Ліга-Інформ, 2004. — С. 82.
10 Сучасність за грудень 1989 р. — Ч. 12 (344). — Мюнхен; Літературна Україна за 26 жовтня 1989 р.; Три дні вересня
вісімдесят дев’ятого / Матеріали Установчого з’їзду Народного руху України за перебудову. — К., 2000. — С. 217.
11 Три дні вересня вісімдесят дев’ятого // Матеріали Установч. з’їзду Нар. руху України за перебудову. — К. : Інститут
української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, 2000. — С. 30—31.
12 Там само. — С. 217—218.
13 Радянська Україна. — 28 черв. — 1990.
14 Ковтун В. Історія Народного Руху України / В. Ковтун. — К. : Факт, 1999. — С. 128—129.
15 Перша сесія Верховної Ради України дванадцятого скликання // Бюлетень № 24: Видання Верховної Ради України, 1990. —
С. 47—50; Перша сесія Верховної Ради Української РСР 12 скликання: Стенографічний звіт. — Т. 4. — К. : Вид-во Верховної Ради
України, 1992. — С. 61.
2008’4
213
Позитивний вплив на сприйняття ідеї запрова-
дження національних грошей народними депутатами
справила виголошена з трибуни Верховної Ради до-
повідь М. Швайки як претендента на посаду Голови
Верховної Ради України 19.07.1990 р. і особливо дис-
кусія, яка розгорнулася навколо її обговорення1 6.
На сесії Верховної Ради 04.01.92 р. від Народної
Ради М. Швайка виступив з альтернативною програ-
мою переходу України до ринкової економіки, у якій
ставив питання про державне регулювання економі-
ки, застосування протекціоністської політики, ліквіда-
цію сталінської кредитно-банківської системи, негай-
не запровадження національної валюти — гривні, роз-
будову митниці та інших атрибутів державності1 7.
Разом з народними депутатами, працівниками Ради
Міністрів України (заступниками голови), науковцями
України (академіками НАН України М. Г. Чумаченком,
В. М. Геєцем та ін.), а також ученими гарвардського уні-
верситету (США) Вільямом Хоганом, Джозефом Бел-
лом, Крісом Кеназі, Джоном Хьюком на урядовій дачі в
Пущі-Водиці М. Швайка опрацьовував програму рефор-
мування економіки України й переходу до ринкової,
схвалену Верховною Радою України1 8, яка передбачала
створення національної кредитної грошової системи.
З метою прискорення процесу створення в Ук-
раїні грошової системи М. Швайка організував у
1992 р. робочу групу в складі академіка І.І. Лукінова
(директора Інституту економіки АН України), академ-
іка В. М. Геєця, проф. А. М. Мороза, д.е.н. Б. Й. Пас-
ховера та інших провідних науковців, з якою опрацю-
вав програму проведення в Україні грошової рефор-
ми. Нацбанком був оголошений конкурс і згадані ав-
тори перемогли. Після схвалення Нацбанком програ-
ми авторам була виплачена премія.
У зв’язку з наполяганням М. Швайки створити
в Україні кредитну грошову систему, у програмі було
записано: «Центральний банк кредитує інші банки під
забезпечення комерційними векселями. У цьому ви-
падку емісія грошей безпосередньо пов’язується з
потребами товарного обігу в грошах і тому це не при-
водить до надмірної емісії» (с. 31).
Ще задовго до розвалу СРСР М. Швайка орга-
нізував виготовлення взірців українських банкнот, док-
лав багато зусиль до їхнього масового друкування.
М. Швайці належить також пріоритет в органі-
зації карбування монет в Україні. У виданих музеєм
історії і культури м. Луганська працях А. С. Люль-
ки1 9 наводиться підписаний М. Швайкою, заступ-
ником Голови Комісії з питань економічної рефор-
ми і управління народним господарством Верхов-
ної Ради України, адресований генеральному дирек-
тору Луганського виробничого об’єднання «Верста-
тобудівельний завод» Є. І. Новохатку лист № 06-3
/ 14-971 від 1 жовтня 1991 р., у якому говориться:
«Просимо доручити своїм спеціалістам терміново
опрацювати питання, пов’язані з випуском метале-
вих монет.
Пропозиції щодо розміщення зазначеного вироб-
ництва необхідно надіслати до 15 жовтня ц. р.
Звертаємо Вашу увагу на особливу вагу цього
питання».
Цей лист М. Швайки від 1 жовтня 1991 р. пра-
цівники музею історії і культури м. Луганська та істо-
рик першого в Україні монетного двору і верстатобу-
дівного заводу А. С. Люлько, а також дослідники за-
родження української грошової системи, вважають
початком зародження карбування монет в Україні2 0.
Директор згаданого музею О. В. Приколота
18.10.2004 р. прислала М. Швайці листа, у якому го-
вориться: «Саме Ви були біля джерел цих подій, а тому
маєте що сказати нащадкам. Просимо надіслати до
музею свої спомини і документи про створення ук-
раїнських грошей — банкнот та розмінної монети».
Більш детально і більш повно висвітлюється пи-
тання пов’язані з карбуванням монет в Україні в іншій,
новій книжці А. С. Люльки «Луганський верстатобу-
дівний завод — перший монетний двір України» (Лу-
ганськ: Янтар, 2005). У книжці висловлюється
М. Швайці подяка автора й наукових колективів му-
зею історії і культури м. Луганська і Державного архіву
Луганської області за консультації у створенні книж-
ки (с. 2).
Директор згаданого архіву М. М. Старовойтов і
директор згаданого музею О. В. Приколота пишуть:
«Батькові сучасної грошової системи України шанов-
ному М. А. Швайці…»
* * *
Законотворча робота в галузі грошово-кредит-
ної і банківської політики М. Швайки не завершилася
із закінченням депутатських повноважень у 1994 р.
Він її продовжував, працюючи консультантом Верхов-
ної Ради України ІІ, ІІІ, ІV, V скликань, членом На-
глядової Ради НБУ, економічним радником голови НБУ.
16 Рад. Україна. — 1990. — 22 липня.
17 Див.: Пробудження. — 1992. — № 2; Голос України. — 1992. — 22 січ.
18 Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1990. — № 48.
— 27 листоп. — С. 884—898.
19 Люлько А. С. Луганський станкостроительный завод — первый монетный двор Украины / А. С. Люлько. — Ч. 1 : Первые
шаги. — Луганск : Шлях, 2000. — С. 29.
20 Там само. — С. 19.
214
Економічний вісник Донбасу
Брав участь у підготовці законодавчих актів, тісно
співпрацював з комітетами й фракціями.
1995 р. Верховна Рада видала його працю «Яка
банківська система потрібна Україні (до Концепції ста-
новлення та розвитку банківської системи України)»2 1,
що була вручена всім народним депутатам для вико-
ристання в законотворчій діяльності. У цій праці сфор-
мульована широка програма реформування банківсь-
кої системи України, створення сучасної кредитної гро-
шової системи, здійснення запуску грошей в обіг на
комерційних засадах. Порушені в ній питання не втра-
тили своєї актуальності й сьогодні. У програмі обґрун-
товано питання про необхідність створення спецбанків,
і в першу чергу інвестиційних. Таких банків Україна
досі не створила й тому не може зрушити з місця спра-
ви з інвестиціями.
М. Швайкою підготовлено Концепцію перебудо-
ви банківської системи, під якою поставили свої підпи-
си 79 депутатів Верховної Ради ХІІІ скликання й од-
ностайно висловились за розгляд концепції на сесії.
Згідно з розпорядженням заступника Голови Верхов-
ної Ради О. Дьоміна від 18.01.96 р. Концепцію було
надруковано й розіслано в усі комітети і фракції із зав-
данням обговорити й підготувати до розгляду на сесії.
Концепцію було вручено всім народним депутатам.
Більшість комітетів і фракцій розглянули Концеп-
цію і дали їй високу оцінку. Так, в адресованому
О. О. Дьоміну листі № 06-22/8-24 від 23 березня
1996 р. Голови Комісії з питань законодавчого забез-
печення свободи слова та засобів масової інформації
В. Г. Понеділка говориться: «Комісія на черговому за-
сіданні розглянула проект Концепції перебудови бан-
ківської системи України і в цілому поділяє основні
концептуальні підходи, викладені в ньому.
Проект Концепції схвалюємо і пропонуємо вклю-
чити його до порядку денного п’ятої сесії Верховної
Ради України».
У листі № 06-22/7-71 від 21 лютого 1996 р. Го-
лови Комісії з питань регламенту та забезпечення діяль-
ності депутатів П. В. Шейка особлива увага звертається
на те, що в Концепції дається глибокий аналіз існую-
чої банківської системи. Це ж саме говориться в листі
№ 06-12/10-77 тодішнього Голови Комісії з питань
паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’яз-
ку А. Татаринова, а також у листах тодішнього Голо-
ви Комісії базових галузей та соціально-економічного
розвитку регіонів В. Черепа, тодішнього Голови Комісії
з питань ядерної політики та ядерної безпеки М. Пав-
ловського, тодішнього Голови Комісії з питань бюд-
жету М. Азарова та інших.
12 січня 1998 р. всім головам комітетів і фракцій,
а також народним депутатам вручено працю М. Швай-
ки, присвячену грошовому голоду2 2.
20 жовтня 1999 р. (№ 4122) Верховна Рада вида-
ла для використання народними депутатами в законо-
творчій діяльності іншу працю М. Швайки — Концеп-
цію вдосконалення грошово-кредитної політики і зміни
принципів діяльності банків (40 с.) і вручила всім на-
родним депутатам.
2000 р. Парламентське видавництво видало
книжку М. Швайки, присвячену банківському будів-
ництву України2 3.
Пропозиції М. Швайки щодо вдосконалення гро-
шово-кредитної і банківської системи розглядалися в
Нацбанку України й використовувалися в практичній
діяльності.
Заступник Голови НБУ П. Сенищ 13 грудня
2000 р. і 17 січня 2002 р. надіслав М. Швайці листи
№ 25-115/2515-8245 і № 18—115/186—548, у яких
говориться, що його пропозиції заслуговують на ува-
гу і враховані Національним банком України.
Народний депутат України М. А. Павловський у
пояснювальній записці до проекту закону України
«Про засади удосконалення грошово-кредитної пол-
ітики та діяльності банків України з метою забезпе-
чення економічного зростання» (№ 06-10/21342 від
30.03.2000 р.) та в інших працях відзначає, що свої
розробки він базує на працях М. А. Швайки. У книжці
«Макроекономіка перехідного періоду. Український
аспект»2 4 М. Павловський десятки разів посилається
на його праці (сторінки 167, 217, 221, 225, 226, 227,
228, 269 та інші).
При обговоренні проекту Закону про НБУ на сесії
Верховної Ради України народні депутати наголошу-
вали на необхідності використання доробку провідних
вітчизняних учених, особливо акцентували на працях
М. А. Швайки2 5.
З приводу порушених в адресованих Президен-
ту України доповідних записках питань Глава Адміні-
страції В. Литвин прислав М. Швайці листа № 02-05/
1140 від 31.05.2000 р., у якому говориться:
«Щиро дякуємо за листа і за викладені в ньому
21 Яка банківська система потрібна Україні (до Концепції становлення і розвитку банківської системи України). — К. : Вид-во
Верховної Ради України, 1995. — 80 с.
22 Швайка М. А. Чому в Україні повсюдно бракує грошей? (Нові підходи до грошово-кредитної політики і зміни принципів
діяльності банків) / М. А. Швайка. — К. : Вид-во Міжнар. ін-ту лінгвістики і права, 1998. — 43 с.
23 Швайка М. А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності / М. А. Швайка. — К. :
Парламент. вид-во, 2000. — 196 с.
24 Павловський М. А. Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст / М. А. Павловський. — К. : Техніка, 1999. — 335 с.
25 Див.: Бюлетень № 35 сьомої сесії Верховної Ради України. — С. 15.
2008’4
215
пропозиції щодо вдосконалення окремих питань еко-
номічної політики держави.
Направленість Ваших пропозицій у цілому
відповідає змісту завдань, визначених Посланням Пре-
зидента України до Верховної Ради України «Україна:
поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного і со-
ціального розвитку на 2000—2004 роки», над реалі-
зацією яких зараз працює Уряд.
Вважаємо, що практичне вирішення порушених
Вами питань потребує обговорення фахівцями фінан-
сових та банківських кіл. Тому їх включено до пере-
ліку питань порядку денного відповідної фахової на-
ради за участю Президента України, що відбудеться
ближчим часом».
Згодом В. Литвин, уже ставши Головою Верхов-
ної Ради України, в опублікованій в «Голосі України»
статті (2005. — 14 черв. — С. 3) скористався даним
Швайкою аналізом діяльності банківської системи.
Великий інтерес до розробок М. Швайки виявив
Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. У листі № 0111/
2 від 11 січня 2008 р. керівника Секретаріату Голови
Верховної Ради України С. Войцехівської говориться:
«Повідомляю, що Голова Верховної Ради України Ар-
сеній Яценюк уважно прочитав Вашого листа. Відчу-
вається, що Ви ретельно і професійно відстежуєте про-
цеси, які відбуваються у банківській сфері.
Цілком погоджуючись з Вашими пропозиція-
ми щодо необхідності безумовного дотримання та
вирішення всіх проблем в існуючому правовому
полі, їх направлено на розгляд Ради Національного
банку України».
* * *
Автор близько 500 праць (проблеми ринкової еко-
номіки, фінансово-кредитні інструменти та регулятори),
зокрема книг: «Фінанси і кредит в СРСР». Львівський
сільськогосподарський інститут, Дубляни, 1970; «Еко-
номічні методи прискорення відтворювальних процесів».
Ін-тут економіки АН УРСР, К., 1979; «Яка банківська
система потрібна Україні (до концепції становлення та
розвитку банківської системи в Україні)». Секретаріат
Верховної Ради України, 1995; «Чому в Україні повсюд-
но бракує грошей? (Нові підходи до грошово-кредитної
політики і зміни принципів діяльності банків)». Міжнар.
ін-тут лінгвістики і права, К., 1998; «Банківська система
України: шляхи реформування і підвищення ефектив-
ності». Парламентське вид-во, 2000; «Концепція пере-
будови банківської системи України». Секретаріат Вер-
ховної Ради України, 1996; «Концепція удосконалення
грошово-кредитної політики і зміни принципів діяльності
банків». Секретаріат Верховної Ради України, 1999; Шля-
хи докорінної перебудови і реформування банківської
системи України (лихварська банківська система — галь-
мо на шляху ринкових реформ і відродження України).
— К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2004; «Українська
гривня (історія грошей через призму боротьби за неза-
лежність України)». — К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту,
2004; «Гроші України: труднощі з їх запровадженням і
функціонуванням». — К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту,
2005; «З історії українських грошей». — К.: Вид-во Київ.
міжнар. ун-ту, 2006; «Нариси з історії економічних по-
глядів». — К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2006; Про-
блеми євроінтеграції і вдосконалення грошово-кредит-
них і валютних відносин: Зб. пр. науковців у галузі еко-
номіки. — К.: Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2007.
Відомості про М. А. Швайку подаються в таких
книжках і засобах масової інформації: 1. Верховна
Рада України дванадцятого скликання 1990—1994
роки. — К. : Кий, 1998. — С. 372—373. 2. Економіка
України. — 2002. — № 1. 3. Економіст. — 2001. —
№ 11. — С. 35. 4. Шлях перемоги. — 2001. — № 48
(2483), 22—28 листоп. 5. Хто є хто в Україні. — К. :
К.І.С., 2007. 6. Хто є хто в українських суспільних
науках. — К.: ТОВ «К.І.С.», 1998. 7. Швайка О. До-
відка про автора. Вступ до книги М. А. Швайки «Яка
банківська система потрібна Україні?» — К. : Секре-
таріат Верховної Ради України, 1995. 8. Голос грома-
дянина. — 1996. — № 7—1 (187—188). — С. 60—
61. 9. Хачатурян Х. В. Післямова до праці
М. А. Швайки «Чому в Україні повсюдно бракує гро-
шей». — К., 1998. 10. Жайвір. Літературно-мистець-
кий альманах. — Бережани. — 2002. — № 2 (78). 11.
Хто є хто в українській політиці. — Вип. 4. — К. :
ТОВ «К.І.С.», 1998. 12. «Селянин» за 19 берез. 1994 р.
13. «Народне слово» за 19 березня 1994 р. 14. Хто є
хто на Тернопільщині. Видатні земляки : довід.-біог-
раф. видання. — Вип. перший / Українська академія
геральдики, товарного знака та логотипа. — К., 2004;
15. Овсянников С. Вступ до книжки М. А. Швайки «З
історії українських грошей». — К.: Вид-во Київ.
міжнар. ун-ту, 2006. 16. Горобець О. Чи буде портрет
академіка Михайла Швайки на українських грошах //
P.S.+ Постскриптум плюс. — лютий 2007. — № 1.
17. До 75-річчя Михайла Швайки // Проблеми євроін-
теграції і вдосконалення грошово-кредитних і валют-
них відносин : зб. пр. науковців у галузі економіки. —
К. : Вид-во Київ. міжнар. ун-ту, 2007.
Оксана Овсянникова,
доктор філософських наук
|