Географія початкової Русі за східними джерелами
Арабські джерела IX–X ст. згадують три центри русів: Куйабу, Арту та Славу. Питання про їх місцезнаходження викликає суперечки упродовж 200 років. Дослідники, зазвичай, ототожнюють Славію з областю близько Новгорода, а Куявію з районом Києва. На основі аналізу східних джерел автор дійшов виснов...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178995 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Географія початкової Русі за східними джерелами / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 9-58. — Бібліогр.: 261 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1789952021-03-28T01:26:11Z Географія початкової Русі за східними джерелами Диба, Ю.Р. Арабські джерела IX–X ст. згадують три центри русів: Куйабу, Арту та Славу. Питання про їх місцезнаходження викликає суперечки упродовж 200 років. Дослідники, зазвичай, ототожнюють Славію з областю близько Новгорода, а Куявію з районом Києва. На основі аналізу східних джерел автор дійшов висновку, що три центри русів утворилися на давньому торговельному шляху з Булгара на Волзі до Центральної Європи. Немає сумнівів, що Куявію необхідно ототожнити з Києвом, найближчим до Булгара. Інші два центри русі знаходилися західніше від Києва. Арабський географ Аль-Ідрісі вказав відстані від Куяби до Арти і від Арти до Слави. Ця обставина дає змогу точно вмістити на мапі Арту. Її ідентифіковано як давнє укріплене поселення – городище Пліснеськ, розташоване у верхів’ї Західного Бугу. Третім центром, відомим під назвою Слава, був, вірогідно, Волинь, розташований на р. Гучві. The eastern sources of IX–X centuries mentioned three centers of rus’: Kujaba, Arta and Slava. The question of the location of the location of these centers has been the matter of controversy for 200 years. Researchers usually identified Slavia with area near Novgorod, Kujavia with Kyiv region. Based on the analysis of eastern sources, the author came to the conclusion that three centers of rus’ formed on the ancient trade route from Bulgar on the river Volga to Central Europe region. No doubt that Kujawy be identified with Kyiv, which was nearest to Bulgar. The other two centers were moving west of the Kyiv. Arab geographer al- Idrisi indicates the distance from Cujaba to Arta and from Arta to Slava. This makes it possible to place Artania on the map precisely. Author identified Arta as ancient fortified settlement – site of ancient town Plisnesk, located in the Upper Western Bug. The third center, known as Slava, was likely site of ancient town Volyn`, situated on the river Huchva. 2016 Article Географія початкової Русі за східними джерелами / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 9-58. — Бібліогр.: 261 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178995 930.2(477:35)“08/09” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Арабські джерела IX–X ст. згадують
три центри русів: Куйабу, Арту та Славу.
Питання про їх місцезнаходження викликає
суперечки упродовж 200 років. Дослідники, зазвичай, ототожнюють Славію з областю
близько Новгорода, а Куявію з районом Києва. На основі аналізу східних джерел автор
дійшов висновку, що три центри русів утворилися на давньому торговельному шляху
з Булгара на Волзі до Центральної Європи.
Немає сумнівів, що Куявію необхідно ототожнити з Києвом, найближчим до Булгара.
Інші два центри русі знаходилися західніше від Києва. Арабський географ Аль-Ідрісі вказав
відстані від Куяби до Арти і від Арти до Слави. Ця обставина дає змогу точно вмістити
на мапі Арту. Її ідентифіковано як давнє укріплене поселення – городище Пліснеськ,
розташоване у верхів’ї Західного Бугу. Третім центром, відомим під назвою Слава, був,
вірогідно, Волинь, розташований на р. Гучві. |
| format |
Article |
| author |
Диба, Ю.Р. |
| spellingShingle |
Диба, Ю.Р. Географія початкової Русі за східними джерелами Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Диба, Ю.Р. |
| author_sort |
Диба, Ю.Р. |
| title |
Географія початкової Русі за східними джерелами |
| title_short |
Географія початкової Русі за східними джерелами |
| title_full |
Географія початкової Русі за східними джерелами |
| title_fullStr |
Географія початкової Русі за східними джерелами |
| title_full_unstemmed |
Географія початкової Русі за східними джерелами |
| title_sort |
географія початкової русі за східними джерелами |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178995 |
| citation_txt |
Географія початкової Русі за східними джерелами / Ю.Р. Диба // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 9-58. — Бібліогр.: 261 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT dibaûr geografíâpočatkovoírusízashídnimidžerelami |
| first_indexed |
2025-07-15T17:41:50Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:41:50Z |
| _version_ |
1837736267999084544 |
| fulltext |
Юрій дИБа
ГеоГраФія початкової русі за сХіДниМи
ДЖереЛаМи
давню дискусію медієвістів про початки русі* й локалізацію її території
супроводжують не завжди професійні, проте, зазвичай, дуже наполегливі
намагання розглянути відомі за писемними джерелами географічні факти
та топонімічні орієнтири через призму етимологічних теорій. такий підхід
притаманний також чималому переліку праць, автори яких аналізують гру-
пу східних джерел із відомостями другої половини іХ – початку X ст. про
три групи русі й центри їхньої адміністративної і торговельної активнос-
ті. локалізація зазначених осередків традиційно спирається на сприйняття
зов нішньої звукової подібності їх реконструйованих етимонів із власними
назвами населених пунктів чи місцевостей, що їх віднаходять у географічних
реаліях різних історичних періодів.
спроби виявлення відповідного астіоніма на давніх чи сучасних геогра-
фічних картах зіштовхуються із низкою перепон об’єктивного та суб’єктивного
характеру. об’єктивною причиною, здатною стримувати локалізацію трьох
центрів русі, є неоднозначність самих текстів, передовсім різночитання варіан-
тів вжитих назв, віднайдених у різночасових арабських й перських джерелах.
не завжди достатньо вимовними виявляються також й інші топоніми, які слу-
гували для автора повідомлення і його переповідачів орієнтирами при пояс-
ненні географії розселення русі.
суб’єктивні фактори виступають достатньо традиційними, зокрема, – на-
укова інерція. думка авторитета, висловлена побіжно у ХіХ ст., за відсутності
текстологічних підстав, з часом нерідко здатна набувати статусу наукової аксі-
оми. спонукальним мотивом для пошуків трьох центрів русі стає політизація
теми, коли ототожнення котрогось із центрів зі знаним осередком на дніпрі,
волхові чи волзі стає справою престижу, самоціллю, мета якої – фіксування
причетності певної території до політоніму ‘русь’. задля її досягнення під сум-
нів здатні ставитися виразні географічні відсилання джерела та заперечувати-
ся згадані у ньому просторові орієнтири.
пропоноване дослідження має на меті розглянути проблему локаліза-
ції трьох груп початкової русі, спираючись на топонімічні роз’яснення та те-
риторіальні й адміністративні координати документів у їхніх різночитаннях
і варіантах. автор виходить із постулату, що жодні сучасні етимологічні ви-
клади будь-якої повноти не можуть підважувати чи заперечувати свідчення
джерела, що, як не прикро, стало нормою для дослідників згаданої групи пи-
семних переказів. результати етимологічних розвідок можуть слугувати лише
* термін ‘русь’ (інакше – руси) вживається
для позначення етно-соціальної спільноти
східної Європи IX–X ст.
уДк 930.2(477:35)“08/09”
10 Юрій ДИБА
допоміжним інструментом у процедурі географічної локалізації топонімів,
яка повинна спиратися на фактичну інформацію східних авторів.
варіанти розповіді про три групи русі та їхня інформативність
джерелом повідомлень про три групи русів вважають працю перського
вченого-енциклопедиста й географа ал-Балхі (бл. 850 р. – 30-ті роки X ст.). не-
задовго до смерті, бл. 920–921 рр., він написав географічний трактат “сувар
ал-пкалім” (“карта кліматів”). уривок тексту ал-Балхі про русів в оригіналі не
зберігся, проте його опрацював та доповнив новими матеріалами виходець з
південного ірану ал-істахрі. вважається, що ця нова редакція поширилася се-
ред наступних поколінь мусульманських географів.
основні джерела зі звісткою про три групи русі систематизував анатолій
новосєльцев, який у російському перекладі опублікував шість таких фраг-
ментів1. найстаршим з них є уривок твору арабського географа ал-істахрі (і)
(близько 849-850–934) “кітаб ал-масалік ва-л-мамалік” (“книга шляхів та кра-
їн”), написаного в 930–933 рр. Його друга, перероблена редакція, створена зу-
силлями учнів ал-істахрі, датується 950 р. а. новосєльцев переклав з арабської
фрагмент за виданням міхаеля яна де Ґує в серії “Bibliotheca Geographorum
Arabicorum” (BGA. – 1870. – т. 1).
редактором і – якоюсь мірою – учнем ал-істахрі був географ та мандрівник
Х ст. ібн Хаукал. друга за часом версія повідомлення про три групи русів (іі)
збереглася у його однойменній книзі “кітаб ал-масалік ва-л-мамалік”, опра-
цьованій у 50–60-х роках Х ст. й переробленій у другій редакції близько 977 р.
переклад з арабської а. новосєльцева виконано за виданням Йоганнеса Ген-
дріка крамерса (BGA. – 1938–1939. – т. 2, fasc. 1–2).
від ал-Балхі, ал-істахрі чи в ібн Хаукала частину відомостей про русів за-
позичив анонімний перський автор третього за віком тексту (ііі), відомого під
назвою “Худуд ал-‘алам мін ал-машрік іла-л-магріб” (“межі світу від сходу до
заходу”), написаного близько 982 р. а. новосєльцев переклав уривок з персько-
го аноніма за фототипічним виданням васілія Бартольда 1930 р.
повідомлення ал-істахрі лежить також в основі фрагменту про три групи
русі з “кітаб-е тарджумай-е ал-масалік ва мамалік абу-л-Хасан бін са’ад бін
мухаммед ал-надживані (ал-машхур) бі ібн ал-саваджі” (іV) (“книга – пере-
клад (книги) шляхів і країн, (яку склав) абу-л-Хасан бін са’ад бін мухаммед ал-
надживані, (відомий) як ал-саваджі”). разом зі свідченнями ал-істахрі у цьому
перському рукописі зі збірки інституту східних рукописів ран (рук. с–610)
збереглися пізніші відомості Хі–Хіі ст.
варіант розповіді про три групи русі є також у географічному трактаті
придворного географа сицилійського короля роджера іі – ал-ідрісі (1100–1165),
відомому під назвою “нузхат ал-муштак фі іхтірак ал-афак” (“відрада того,
хто пристрасно бажає перетнути землю”), знаному також як “книга рожера”
(після 1138 р.). у перекладі а. новосєльцева опубліковано два варіанти тексту
ал-ідрісі: за виданням александра сейппеля 1896 р. (V) та за рукописом росій-
ської національної бібліотеки (ГнБ. – ар.н.с. 176) (Vі).
найстарший збережений текст про три групи русі з праці ал-істахрі (і)
(українською мовою перекладено за публікацією а. новосєльцева – Ю. д.) має
такий вигляд: “руси. Їх три групи (джинс). одна група їх найближча до Булгара, і
1 новосельцев а. П. восточные источники о
восточных славянах и руси VI–IX вв. // древ-
нерусское государство и его международное
значение. – москва, 1965. – с. 355–419.
11ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
цар їх сидить у гóроді, званому куйаба, і він (гóрод) більший за Булгар. і найвіддале-
ніша з них група, звана ас-Славійа, і (третя) група їх, звана ал-арсанійа, і цар їхній
сидить в арсі. і люди для торгівлі прибувають в куйабу. Що ж стосується арси,
то не відомо, щоби хто-будь з чужоземців досягав її, оскільки там вони (мешканці)
вбивають всякого чужоземця, що приходить у їхню землю. лише самі вони спус-
каються по воді й торгують, але не повідомляють нікому нічого про справи свої і
свої товари і не дозволяють нікому супроводжувати їх і входити в їхню країну. і
вивозяться з арси чорних соболів і олово (свинець?). і руси – народ, що спалює своїх
мертвих... і одяг їхній – короткі куртки... і ці руси торгують з Хазарами, румом
(Візантією) і Булгаром Великим, і вони межують із північними околицями рума,
їх так багато і вони настільки сильні, що наклали данину на прикордонні з ними
райони рума, внутрішні булгари є християнами”2. цей та інші п’ять текстів ви-
користовуватиму далі у коротких витягах, супроводжуючи, для зручності, ци-
тати нумерацію, відповідно до їх хронологічної послідовності (і–Vі).
Датування повідомлення про три групи русі
цитований давніший текст ал-істахрі датується початком 30-х років Х ст.
створення трактату ал-Балхі “карта кліматів”, який слугував для ал-істахрі
протографом, віднесено до початку 20-х років Х ст. проте інформація про русів
та їх поділ на три групи дещо старша. нижню часову межу задає прикінцева
фраза цитати (і) – “внутрішні булгари є християнами”3. тут може йтися про
хрещених дунайських болгар, що прийняли християнство як офіційну релігію
за часів хана Бориса у 864 р. ця сентенція мала би бути вже у протографі, адже
вона, окрім того, збереглася у ібн Хаукала (іі) – “і булгари внутрішні – християни
та мусульмани”4 та тексті ал-саваджі (іV) – “а внутрішні булгари – християни”5.
у вирішенні питання про згаданих в ал-істахрі внутрішніх булгар доречно
відкликатися до фрагменту викладу “про церемонії” константина Багрянород-
ного, який проаналізував алєксандр назарєнко. він звернув увагу на болгарську
соціальну термінологію за протокольними формами, що використовувалися у
константинополі під час зустрічі болгарських послів, де фігурують “внутрішні
та зовнішні бояри”. внутрішніми боярами називали столичних, а зовнішніми –
тих, виконували свої функції за межами столиці, у регіональних центрах6. тому
фраза “внутрішні булгари є християнами” свідчить про ранній етап після офі-
ційного хрещення болгар, незабаром після 864 р., коли кочова знать за межами
столиці чи поза її близькою округою чинила опір євангелізації з центру. після
придушення повстання боїлів, незадоволених політикою християнізації, хан
Борис (михаїл) наказав стратити представників 52-х знатних родів та осліпити
свого сина володимира-расате, який очолював заколотників.
ібн Хаукал (іі), приймаючи внутрішніх болгар за волзько-камських, до-
дав, що вони не лише християни, а й мусульмани. про мусульман писав та-
кож анонімний автор “Худуд ал-алам” (ііі) – “куйа.а – гóрод русів, найближчий
до мусульманів”7, замінивши цією фразою свідчення інших текстів (і, іі, IV)
про те, що одна з трьох груп русі з центром у куйабі розташована найближче
2 там же. – с. 411–412.
3 там же. – с. 412.
4 там же.
5 там же. – с. 413.
6 назаренко а. В. Η ΕΞΩ ΡΩΣΙΑ: к поли-
тической географии древнерусского госу-
дарства середины Х века // Gaudeamus igitur.
сборник статтей к 60-летию а. в. подоси-
нова. – москва, 2010. – с. 296–297.
7 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 412.
12 Юрій ДИБА
до столиці волзької Булгарії – Булгара. волзька Булгарія прийняла іслам як
офіційну релігію у 922 р. ал-Балхі завершив свій трактат у 920–921 рр., тому
залишається невідомим, чи він сприймав волзьких булгарів мусульманами. у
дещо пізнішій компіляції ал-істахрі (і), яку використав також ібн Хаукал (іі),
у Булгарі вже згадана соборна мечеть: “Булгар – назва області та міста. Вони
мусульмани, і в місті є п’ятнична мечеть”8.
певну плутанину до питання про розмежування автентичних свідчень
ал-Балхі від власних думок ал-істахрі (і) вніс авраам Гаркаві, який під іменем
ал-Балхі вмістив переклад з Берлінського рукопису ал-істахрі, а уривки того
самого твору, перекладені за виданням Йоганна мьоллера, подав уже як текст
самого ал-істахрі9. до того ж, павло смірнов, привернувши увагу до цієї об-
ставини, вважав, нібито повідомлення про три групи русі з’явилося вперше не
в ал-Балхі, а трактаті ал-джейхані принаймні на десятиліття старшому10. дав-
ніше й а. Гаркаві допускав, що ал-істахрі, ібн Хаукал та ал-ідрісі оповідь про
три групи русі запозичили від ал-джейхані11. Його трактат, написаний у 900 чи
907 р., не дійшов до нас, але відомий під такою самою назвою (“книга шляхів
та країн”)12, як і твори ал-істахрі (і) та ібн Хаукала (іі). верхня хронологічна
межа появи свідчень про три групи русі хоч і не набагато, але, все ж, старша за
дату навернення волзько-камських булгарів до мусульманства.
датуючі вказівки, що виходять за межі фрагментів про три групи русі,
здатні базуватися на свідченнях інших джерел, тому їх не можна сприймати
надто довірливо. наприклад, аналізуючи вступну частину розділу про русів у
анонімному творі “Худуд ал-‘алам”, а. новосєльцев звертав увагу, що їхніми су-
сідами названо печенігів й зовсім не згадано угорців, які, очевидно, на час укла-
дення тексту вже перекочували до паннонії. захоплення паннонської рівнини
датують 895 р., що стало можливим після того, як угорці розгромили залишки
великоморавської держави. цей вступ, на думку російського дослідника, ба-
зується на даних Х ст.13 натомість інформація повідомлення про три групи
русі припадає на 50–80-ті роки іХ ст. – час літописних князів аскольда та діра,
які здійснили похід на константинополь у 866 р.14 Беручи до уваги наявність
у кількох текстах (і, іі, IV) згадки про внутрішніх хрещених болгар, яка задає
нижньою хронологічною межею 964 р., є усі підстави датувати свідчення про
три групи русі періодом від другої половини 60-х років іХ ст. до початку Х ст.
Характеристика групи русі з центром у куйабі
в аналізованих текстах йдеться про три групи русі, кожною з яких воло-
діє окремий зверхник (цар) з резиденцією, відповідно, в куйабі, славі та арті/
арсі. для характеристики цих пунктів приймаю українською термін ‘гóрод’ у
значенні укріпленого місця. залучений термін застосовує і а. новосєльцев, з
тією різницею, що в російській мові йому відповідає українське значення “міс-
то”. у літературі прижився нейтральний зворот “три центри русі”, під яким
8 история татар с древнейших времен в
семи томах. – казань, 2006. – т. 2: волжская
Булгария и великая степь. – с. 751.
9 Смірнов П. волзький шлях і стародавні
руси (нариси з руської історії VI–IX вв.). –
київ, 1928. – с. 164, прим. 1.
10 там само. – с. 162.
11 гаркави а. я. дополнения к сочинению
“сказания мусульманских писателей о сла-
вянах и русских”. – санкт-петербург, 1871. –
с. 39, прим. ХХіХ.
12 Мишин д. е. джайхани и его “книга пу-
тей и государств” // восток / Oriens. афро-
азиатские общества: история и современ-
ность. – москва, 2009. – № 1. – с. 33–44.
13 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 379.
14 там же. – с. 415.
13ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
розуміються адміністративно-територіальні центри згаданих угруповань.
практика використання терміну ‘центри’ стосовно самих груп є, як зазна-
чав а. новосєльцев, неправомірною. в арабських текстах їх названо терміном
‘сінф’ (множ. ‘існаф’), який передається поняттями вид, група, клас чи катего-
рія. в перських перекладах використано термін ‘гороух’ – група, вид. під ними
а. новосєльцев вбачав не тільки само родоплемінне об’єднання, а й водночас
ще також певну територію із вказаним центром (гóродом)15. ал-істахрі вживав
при цьому слово ‘джинс’, яке в арабській мові може позначати як вид, так і
плем’я чи рід. російський історик віддавав перевагу першому значенню16.
у всіх текстах першою названо групу русі з центром, званим куйаба (і, іі,
V), куйа.а (ііі), ку.а.на (іV) або кукіана (Vі). у двох версіях (і, іі) збереглася вка-
зівка про неї як “найближчу до Булгара”. ал-саведжі (іV) вмістив її “близко до
Булгара”. в “Худуд ал-алам” (ііі) найближчим до мусульманів виявляється не
сама група, а її центр – ку.а.на й додано, що куйа.а – це приємне місце, звідкіля
вивозять різні хутра та цінні мечі.
старші тексти не донесли назви першої групи русі з центром у куйабі, ві-
домої тільки для двох інших угруповань. лише в ал-ідрісі (V) групі з центром
у “кукіані” присвоєно назву ‘рус’ – “одна група їх називаеться рус”17, в рукописі
ГпБ (VI) трансформовану на ‘равас’ – “одна група їх називається равас”18. по-
при насторожене наставлення а. новосєльцева до цього свідчення, відсутньо-
го у старших версіях, жодних підстав не довіряти йому немає. тим паче, що
центр цієї групи, відомий під назвами ‘куйаба’, ‘куйа.а’, ‘ку.а.на’ чи ‘кукіана’,
зазвичай, співвідносять із києвом.
наукову традицію ототожнення куйаби з києвом, заклав на початку
ХіХ ст. Хрістіан Френ19, й надалі вона, загалом, утвердилася у науці. проте зву-
чали й альтернативні ідеї. так, дмітрій Щєґлов переконував, що країна русів
знаходилася на волзі – вище Булгарії, у безпосередньому сусідстві з нею. він
допускав можливість ототожнення з куйабою мурома чи іншого міста на
нижній оці або середній волзі, наприклад, – Городця на волзі чи гаданого
гіпотетичного попередника нижнього новгорода20. подібно й конрад міллер
закладав розташування усіх трьох груп на верхній волзі й локалізував кукіану
в костромі чи за її межами21. ці пропозиції виводяться від дуже непевної ві-
рогідності існування якихось давніших попередників знаних пізніх населених
пунктів поволжя; до того ж, їх причетність до русі нічим не доведена.
Близьких поглядів притримувався також п. смірнов, на думку якого куйа-
ба теж мала б знаходитися на волзі поблизу від кордонів камської Булгарії, за
500–600 верст від Булгара, на місцині, де нині нижній новгород, Балахна або
Городець22. у своїх здогадах він виходив від градусної сітки, що її уклали східні
мандрівники й учені для різних пунктів східної Європи, користаючи безпо-
середньо із вказівок арабського історика та географа абу-ль-Фиди (1273–1331):
15 там же. – с. 414–415.
16 там же. – с. 384, прим. 167.
17 там же. – с. 413.
18 там же.
19 Frähn C. M. Ibn-Foszlan’s und anderer
Araber Berichte über die Russen älterer Zeit. –
St. Petersburg, 1823. – P. 145–162.
20 Щеглов д. первые страницы русской
истории (опыт проверки важнейших ис-
следований касательно начала русского
государства) // Журнал министерства на-
родного просвещения. – санктпетербург,
1876. – ч. 184: март–апрель. – с. 259–269; –
ч. 185: май. – с. 1–29.
21 Miller K. Mappae Arabicae: arabische
Welt- und Länderkarten. – Stuttgart, 1927. –
Bd. 2: Die Länder Europas und Afrikas im
Bilde der Araber. – P. 154.
22 Смірнов П. волзький шлях... – с. 162–
222.
14 Юрій ДИБА
“країну русів абульфеда приміщує під 57°32′ довжини, тоб-то на півградуса на
схід од міст східньої частини Тавриди, й під 56° північної широти, тоб-то на пів-
ніч од міста Булгара або гирла ками”23. дослідник виходив від хибного переко-
нання про градусну сітку абу-ль-Фиди як нібито узагальнення давньої тради-
ції описів території русі, що не відображає східноєвропейських реалій XIV ст.,
коли вже добре було знане владимиро-суздальське князівство, а на історичну
арену поступово виходило князівство московське. проте міркування п. смір-
нова виводяться винятково від географічних та картографічних трактуваннях
пізніших авторів. така методика є інтерпретацією інтерпретованого.
ототожнення куйаби з києвом вважала непорозумінням Галі корзухіна:
“название этого города в форме куяба, принятое в русской исторической литературе
и отождествленное с киевом, выбрано произвольно из десятка других разночтений и
только потому, что оно наиболее созвучно с названием киев. Во-вторых, весь комп-
лекс сведений, сообщаемых арабскими географами о так называемых трех центрах
руси, связан не с Поднепровьем, а с Поволжьем”24. остання фраза розходиться з дій-
сністю акурат діаметрально. згаданий “весь комплекс сведений” насправді виявля-
ється одинокою короткою фразою: група русі з центром у куйабі “найближча до
Булгара”. така вказівка доводить, що інші дві групи розташовувалися від Булгара
далі, ніж куйаба, але не дає жодних підстав для категоричного визнання, нібито
“отождествление киева с куябой арабских источников является сплошным недора-
зумением”25. достатнім доказом для цього твердження Г. корзухіна визнала від-
сутність скарбів куфічних монет, прихованих на теренах середнього подніпров’я
уподовж VIII ст., у той час, як основна маса скарбів VIII–іХ ст. (39 скарбів та чимала
кількість окремих монет) знайдена на оці, у волго-окському межиріччі, на мо-
лозі та Шексні, водорозділі дніпра, волги та західної двіни, коло оз. ільмень, на
р. великій, у старій ладозі та в приладожжі. проте автори таких розмірковувань
недобачають важливого свідчення ібн Фадлана: “дирхеми русів – сіра білка без шер-
сті, хвоста, передніх і задніх лап, і голови, [а також] соболі. якщо будь-чого не виста-
чає, то від того шкірка стає бракованою [монетою]. ними вони здійснюють обмінні
угоди і звідти їх не можна вивезти, так що вони їх віддають за товар”26. ігноруючи
цей очевидний факт, Г. корзухіна зробила висновок, нібито в зазначений період
міжнародні торговельні маршрути мали оминати середнє подніпров’я.
подібні узагальнення, як слушно зауважив олексій толочко, не поясню-
ють, чому “Среднее Приднепровье, единственная территория, которая когда-ли-
бо будет называтся “русской землей”, оказывается далекой периферией важных
и значительных “процессов”, совершающихся на волжском пути”27. до того ж, без
відповіді залишається питання, чому вже з києва русам доводиться “повтор-
но” підпорядковувати собі “колишні” землі, поширюючи мечем свою владу на
північ та північний схід28.
з приводу локалізації куйаби висловився й вадім вілінбахов, який дово-
див, що під цією назвою необхідно вбачати історичну область польщі – куяви
(“Polskie terytorium plemienne Kujawy”)29, розташовану в басейні середньої вісли
23 Смірнов П. волзький шлях... – с. 194.
24 корзухина г. Ф. русские клады IX–
XIII вв. – москва; ленинград, 1954. – с. 34.
25 там же.
26 ковалевский а. П. книга ахмеда ибн-
Фадлана о его путешествии на волгу в 921–
922 гг. статьи, переводы и комментарии. –
Харьков, 1956. – с. 141–142.
27 Толочко а. П. очерки начальной руси. –
киев; санкт-петербург, 2015. – с. 174.
28 там же. – с. 174–176.
29 Wilinbachow W. B. Przyczynek do zagad-
nienia trzech ośrodków dawnej Rusi // Mate-
15ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
riały Zachodnio-Pomorskie. – Szczecin, 1961. –
T. 7. – S. 517–530.
30 Смоктина д. В. арса: место на карте
(к вопросу о локализации третьего центра
руси) // вестник томского государственно-
го университета. – томск, 2008. – № 2(3). –
с. 5–17.
31 Браташова С. а. урбосеть руси по трак-
тату ал-идриси 1164 года // историческая
урбанистика: прошлое и настоящее горо-
да. сборник научных статей всероссийской
конференции с международным участием
(г. сургут, сурГу, 14 ноября 2014 г.). – кур-
ган, 2015. – с. 143–158.
та верхньої нотечі. на такий спосіб прирівняно назву населеного пункту (асті-
оніма) до назви території (адміністративного хороніма). як уже йшлося, група
(територія) з центром у куйабі мала, найвірогідніше, назву ‘рус’ (зіпсоване –
‘равас’), донесену в списках викладу ал-ідрісі.
Щодо можливості локалізації куйаби на теренах середнього подніпров’я
скептично висловилася також дарья смоктіна. у дослідженні, присвяченому
з’ясуванню місця розташування арти (арси), вона зазначила: “к ее локализа-
ции на днепре и отождествлении с киевом все же следует отнестись критичес-
ки”30. правда, якихось аргументів, здатних свідчити на користь цієї думки, не
наведено. до розташування центрів русі за текстом ал-ідрісі вдавалася також
свєтлана Браташова, відрізняючи при цьому русь придніпровську від тюрк-
ської русі й ув’язуючи згадку про три групи русі саме з руссю тюркською. на
цій підставі кукіану ал-ідрісі було ототожнено з городищем укек на південній
околиці саратова31. проте арабський історик цілком довільно залучив арха-
їчну інформацію про три групи русі до власного тексту, подаючи її так, на-
чебто вона мала стосуватися власне його часів. повідомлення ал-ідрісі нібито
кукіана належить до міст землі Булгар та твердження про русів як тюркське
плем’я походять з інших джерел. практика використання цієї інформації за-
для реконструкції етнополітичної ситуації другої половини іХ ст. з наукового
огляду, найочевидніше, некоректна. тому вартісним і гідним уваги джерелом
про географію початкової русі можуть слугувати лише ближчі до автентично-
го переказу фрагменти, що їх свого часу виокремив а. новосєльцев.
перелічені пропозиції ставити під сумнів тотожність куйаби з дніпров-
ським києвом не мають під собою реального підґрунтя. Фіксування на карті
найдавніших згадок про русів показує їхні координати, переважно розташова-
ними на висоті чи південніше самого києва, тобто 50°27′ широти. найдальше
на захід знаходиться інґельхайм/Ingelheim am Rhein (49°58′), куди, за повідо-
мленням Бертинських анналів, до двору людовика Благочестивого 839 р. при-
були посли кагана народу ‘рос’. не можна оминути також і колишнє містечко
раффельштеттен, розташоване на території сучасного австрійського астена
(48°13′) у середньому подунав’ї. у раффельштеттенському митному статуті
906 р. під ім’ям ругів згадані купці-руси, які разом з чеськими купцями при-
ходили торгувати з праги (50°05′).
свідченням південного напрямку активізації русі в басейні чорного моря
є похід 860 р. на константинополь, зафіксований у двох гоміліях константи-
нопольського патріарха Фотія. з цим походом пов’язують також звістку про
напад русі на амастриду у пафлагонії (південне узбережжя чорного моря),
єдина згадка про який збереглася у “Житії святого Георгія амастридського”.
з ранніх свідчень мусульманських авторів варто відзначити повідомлення ібн
Хордадбеха (бл. 820 – бл. 912-913), перша редакція “книги шляхів та країн” яко-
го датується 846–847 рр. у ній йдеться про руських купців, названих тут “ви-
дом слов’ян”, які торгували з візантією й заходили через Хозарію на південне
16 Юрій ДИБА
узбережжя каспію, звідкіля досягали Багдада. розповідь із “записки” ібн Фад-
лана про торгівлю русі у Булгарі на волзі належить до 921–922 рр.
розташування Булгара дещо північніше (54°58′) ніяк не впливає на констата-
цію переважаючих широтних та південних устремлінь русі. торговельна актив-
ність цієї групи фіксується далеко за межами східної Європи, крім її північних
околиць. якщо раффельштеттен Баварської східної марки є крайньою західною
відзначеною межею руських торговельних інтересів, то Булгар на волзі фіксував
його крайню східну межу. київ розташовувався посередині шляху між зазначе-
ними містами. у звістках про три групи русі Булгар та київ виступають клю-
човими топонімічними орієнтирами. дошукуватися у назвах ‘куйаба’, ‘куйа.а’,
‘ку.а.на’ чи ‘кукіана’ звісток про якийсь інший пункт видається справою безпер-
спективною. складніше з локалізацією двох інших груп русі та їхніх центрів.
Характеристика групи русі з центром у славі
друга група русі (за ал-саведжі – третя) відома під назвами ‘ас-славійа’ (і, іі,
V, VI), ‘джалаба/джлба’ (IV). у “Худуд ал-алам” (ііі) названо лише центр цієї гру-
пи ‘сла.а’, який у інших текстах має назву ‘салау’ (II), ‘слава’ (V), ‘сілак’ (VI). ав-
тор “Худуд ал-алам” охарактеризував його як “приємний гóрод”32. ібн Хаукал (іі)
подав славію найвищою з трьох груп русі (“найвища з них”33). це місце а. ново-
сєльцев зіставив з матеріалами руських літописів й вказав на резиденцію князя
олега до його вокняження у києві – гóрод у землі ільменських словен, попере-
дник новгороду, що й начебто зафіксували тогочасні інформатори, “назвавшие
русов ас-Славийя высшими и главными для того времени”34. у перському перекла-
ді ал-саведжі (IV) вжив тут термін ‘бехтер’ – краща (“група, краща з усіх”35).
у ал-істахрі (і) ас-славійа виступає як “найвіддаленіша з них група”36.
оскільки група з центром у куйабі у попередньому реченні згадана як “най-
ближча до Булгара”, логічно, що Булгар є географічним орієнтиром для усіх
трьох груп русі, а славійа розташована далі від інших. це підкреслює фраза
ал-саведжі (IV), що “торгівці туди не доходять і не ходять далі Булгара”37. за
текстом “Худуд ал-алам” (ііі), в Булгарі торгували й купці з найвіддаленішого
гóрода – слави: “і з нього, коли панує мир, ведеться торгівля з країною Булгар”38.
пов’язування славії з якоюсь слов’янською етнічною групою знаходимо вже
у Х. Френа. він, проте, допускав можливість вбачати в ній литву – “Litawa (Litauer)
(oder Slawija, Slawen)”39. новгородських словен добачав у звістці про славію а. Гар-
каві40, а вслід за ним і кілька наступних поколінь істориків, чиї праці кількісно
переважають пропозиції інших варіантів локалізації другої групи русі.
стосовно місцезнаходження славії звучали й альтернативні думки, пере-
довсім від авторів, схильних розташовувати русів на волзі та її притоках. так,
д. Щєґлов, добачаючи куйабу на нижній оці або середній волзі, доводив, що
славією/тлавою східних джерел є сучасна тула41. прихильником волзького локалі-
зування русі був і к. міллер: під центром другої групи русі він розумів перм42. за
32 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 412.
33 там же.
34 там же. – с. 417.
35 там же. – с. 413.
36 там же. – с. 411.
37 там же. – с. 413
38 там же. – с. 412.
39 Frähn C. M. Ibn-Foszlan’s... – P. 170–173.
40 гаркави а. я. сказания мусульманских
писателей о славянах и русских (с половины
VII века до конца Х века по р. Х.). – санкт-
петербург, 1870. – с. 199.
41 Щеглов д. первые страницы... – ч. 185. –
с. 16–25.
42 Miller K. Mappae... – P. 154.
17ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
п. смірновим, славійа розташовувалася недалеко від ярославля і костроми, або
на клязьмі, в землях суздаля та владимира, чи на оці – в околицях мурома, або ж
старої рязані43. славію, як і дві інші групи, локалізувала в поволжі Г. корзухіна44.
крім надволзьких та надокських теренів, на роль славії з центром у славі
пропонувалися й інші населені пункти. так, Боріс рибаков добачав у гóроді
славі переяслав45. Його думку підтримали ірина масляніцина та мікола Ба-
ґадзяж46. на слов’янському узбережжі Балтики (“Obszar słowiańskiego Pomorza”)
бачив територію славії в. вілінбахов47. подібно ж у західному помор’ї локалі-
зував її й аполлон кузьмін48.
неопублікований текст агатангела кримського, присвячений інтерпрета-
ції повідомлення арабо-перських джерел IX–X ст. про три групи русі, опра-
цював ярослав Боровський49. знаний сходознавець проаналізував невідомий
рукопис, датований 1702 р., придбаний у Бухарі 1920 р. на думку а. кримсько-
го, назви трьох центрів русі в ньому подано у зрозумілішому написанні, ніж у
географів Х ст. там, де в ал-істахрі та ібн Хаукала фігурує славійа, віднайдений
рукопис подає ‘ч-р-н-к’, прийняте за чернігів. у районі чернігова-Шестовиць
локалізував славію й олександр абакумов50.
Євген максимов та сергій максімов за гóрод славою приймали городище
коло села монастирок – літописний заруб51. на території вище (північніше)
києва локалізував славію Фьодар клімчук52. натомість валентин крисаченко
ототожнював зі славією територію волині чи Галичини53. на волині, в землі
бужан (союз побузьких слов’ян), бачив славію віталій скуратівський, врахову-
ючи вказівки ал-ідрісі54. з лівобережним цимлянським городищем (саркел)
ототожнила гóрод славу с. Браташова55.
43 Смірнов П. волзький шлях... – с. 162–222.
44 корзухина г. Ф. русские клады... – с. 34.
45 рыбаков Б. а. проблема образования
древнерусской народности в свете трудов
и. в. сталина // вопросы истории. – москва,
1952. – № 9. – с. 62; его же. три свидетельства о
государстве руси (іХ–Х вв.) // история ссср
с древнейших времен до наших дней: в двух
сериях, 12 т. – москва, 1966. – т. 1. – с. 484–
485; его же. киевская русь и русские княже-
ства Хіі–Хііі вв. – москва, 1982. – с. 330–334.
46 Масляніцына і., Багадзяж М. Беларусь
далетапісная: гістарычныя нарысы. – мінск,
2010. – разд. палеская атлантыда. – [елек-
тронний ресурс] / режим доступу: https://
drive.google.com/file/d/0Bzfir2VR2hISalc1X-
3ZSdnNOUWM/view.
47 Wilinbachow W. B. Przyczynek... – S. 517–530.
48 кузьмин а. г. “варяги” и “русь” на Бал-
тийском море // вопросы истории. – мо-
сква, 1970. – № 10. – с. 39.
49 Боровський я. Є. куявія, славя і артанія
за історичними та археологічними джерела-
ми // дослідження з руської археології. – київ,
1976. – с. 135–145; его же. восточные источни-
ки о трех группах русов. артания и анты //
чернигов и его округа в IX–XIII вв. сборник
научных трудов. – киев, 1988. – с. 41–46.
50 абакумов о. В. артополот і артанія
(1200 років першій руській державі) // ін-
шомовні елементи в ономастиці україни. –
київ, 2001. – с. 3–19; его же. русский каганат
первой половины іХ века. историческое и
лингво-археологическое исследование. –
киев, 2011. – 67 с.
51 Максимов Є. В., Максімов С. Є. літопис-
не місто заруб за даними археології, історії
та лінгвістики // археологія. – київ, 1989. –
№ 1. – с. 116–118; Їх же. розповідь про кра-
їни слов’ян та русів за відомостями анонім-
ної перської географії Х століття // етнічна
історія народів Європи: збірник наукових
праць. – київ, 2013. – вип. 39. – с. 5–10.
52 клімчук Ф. д. да праблемы арта-
ніі // славянский мир на пороге третьего
тысячелетия. материалы международной
научной конференции (Гомель, 15–16 мая
2001 г.). – Гомель, 2001. – с. 203–205; его же.
некаторыя аспекты праблемы украінскага
этна- і глотагенезу // український глотоге-
нез: матеріали міжнародної наукової кон-
ференції. – Житомир, 2015. – с. 83–92.
53 крисаченко В. С. історичні витоки укра-
їнського етносу // український соціум. –
київ, 2005. – с. 124–131.
54 Скуратівський В. і. історія стольного гра-
да коростеня. – коростень, 2005. – с. 20–23.
55 Браташова С. а. урбосеть... – с. 143–158.
18 Юрій ДИБА
56 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 418.
57 Трубачев о. н. в поисках единства: взгляд
филолога на проблему истоков руси. – мо-
сква, 2005. – с. 155.
58 Hrbek I. Der dritte Stamm der Rūs nach
arabischen Quellen // Archiv orientálni. –
Praha, 1957. – Vol. 25. – P. 630.
59 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 411.
60 там же. – с. 412.
попри очевидну кількісну перевагу думок на користь волховсько-ільмен-
ської локалізації славії (вище перелічено лише альтернативні ідеї), розбіжність
міркувань, все ж, дуже значна. цю другу (за ал-саведжі – третю) групу схильні
вміщувати від помор’я та побужжя на заході до району волги на сході і від
території ільменських словен на півночі до переяслава на півдні. Географічне
розміщення цієї групи, як бачимо, далеко не однозначне, відтак саму тему не
випадало би сприймати з’ясованою.
Ще більше сумнівів викликає зіставлення наявних у літературі пропози-
цій стосовно третьої групи русі – артанії.
Характеристика групи русі з центром у арті (арсі)
сучасні звернення до зафіксованих у східних джерелах трьох груп русі роз-
починають бібліографічний огляд майже тотожною фразою, що більшість до-
слідників не мають сумніву щодо ототожнення куйаби з києвом, а славії – із
землею ільменських словен. і хоча проблема вміщення славії далеко не очевид-
на, все ж, розбіжностей щодо місцезнаходження артанії суттєво ще більше.
третя група русі (за ал-саведжі – друга) не має усталеної та певної домінуючої
у літературі традиції локалізації. відсутня навіть певність щодо самої назви арта-
нії: її написання у різних текстах відзначають суттєві відмінності. за публікацією
а. новосєльцева, третя група фігурує під назвами ‘ал-арсанійа’ (і, іі, V, Vі) та ‘ау-
сані’, а її центр має назву ‘арса’ (і, іі, V), ‘арта’ (іV) та ‘арсай’ (Vі). у супровідному
тексті дослідник уточнив, що форма з твердим ‘т’ (ت) – артанійа–арта–артаб є,
мабуть, спотворенням. проте й арабська буква ث не означає звука, відповідного
укр. (рос.) ‘с’. віддаючи перевагу формі ‘арсанія’/‘арса’, а. новосєльцев виходив
з міркування про читання зазначеної букви в перських перекладах (хоча й не у
всіх випадках) як ‘с’56. з цього приводу олег трубачьов зауважив, що на такому
читанні не варто наполягати, оскільки, фактично, йдеться про приблизну пере-
дачу недостатніми засобами російського письма та фонетики глухого міжзубного
приголосного, наближеного до англ. ‘Th’. відтак, тією ж мірою, цілком виправда-
ним може бути й традиційне читання ‘артанійа/артанія’57.
але прочитання ‘артанійа’/‘арсанія’/’al-Artānija’ та ‘арта’/‘арса’/‘Artā’ не ви-
черпують переліку. інші варіанти показав іван Грбек58. у різних списках тексту
ал-істахрі назва третьої групи передається як: al-Ar?ā??a; al-Awtānja; al-Artājija;
Awtānī; al-Afnā?ija, а центру цієї групи – A?ārkā; A?ārfā; Arfa; Abārkā;, A?ārkā;
Arķa; Arbā; Aztā. різноманітність цих пропозицій, на загал, підтверджує хиб-
ність практики використання етимологічних аргументів при вирішенні про-
блеми локалізації трьох груп русі та їхніх центрів. тому єдино прийнятною
залишається методика буквального аналізу просторових вказівок текстів.
серед іншого, у текстах згадано торговельні контакти артанії з куйабою.
ал-істахрі (і) про це писав так: “і люди (з арти – Ю. д.) для торгівлі прибувають
до куйаби”59. ібн Хаукал (іі), крім самого центру, згадав також прилеглі до нього
терени: “і досягають люди (з арти – Ю. д.) з торговими цілями куйаби і району
його”60. наведена фраза свідчить про прямі контакти арти (артанії) з куйабою
19ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
(рус/равас) й, очевидно, здатна наголосити на відсутності між ними якихось
важливіших транзитних населених пунктів.
наступна вказівка ал-істахрі (і), яку майже буквально повторили інші п’ять
текстів (іі, ііі, іV, V, Vі), свідчить про вороже ставлення мешканців арти до чу-
жинців, яких вони, начебто, вбивали: “Що ж стосується арси, то не відомо, щоби
хто-будь з чужинців досягав її, оскільки там вони (мешканці) вбивають всякого
чужинця, що приходить до їх землі”61. ця заборона, вірогідно, стосувалася усіх
трьох груп. стосовно славії, як уже згадувалося, про це писав ал-саведжі (IV):
“купці туди не доходять і не ходять далі Булгара”62. арта мала відрізнятися лише
особливо жорстоким поводженням – аж до вбивства. з цього виходить, що руси
повинні були самостійно контролювати торговельний шлях від русько-булгар-
ського прикордоння до куйаби, а також від куйаби до арти та слави.
те, що група русі з центром у куйабі відзначена як “найближча до Булгара”,
а славійа охарактеризована як “найвіддаленіша з них група”, підказує розташу-
вання артанії десь поміж ними. на таке її місцезнаходження є безпосередня
вказівка ал-ідрісі (V): “гóрод арса гарний і (разташований) на укріпленій горі між
Славою і куйабою”63. текст за рукописом ГпБ (VI) відрізняється лише проти-
лежною характеристикою арти: “гóрод арса негарний, на укріпленій горі й роз-
ташований між Сілак і кукіанією”64.
ал-істахрі (і) повідомив про мешканців арти: “лише самі вони спускаються
по воді й торгують, але не повідомляють нікому нічого про справи свої і свої това-
ри і не дозволяють нікому супроводжувати їх і входити до їхньої країни”65. прак-
тично тотожне повідомлення пропонує також ібн Хаукал (іі). дещо спростив
його ал-саведжі, наголошуючи на нібито виключно водному способі життя
русів: “якщо вони (руси) (мешканці арси – Ю. д.) займаються торгівлею, то не
виходять на суходіл”66.
за свідченням ал-істахрі (I), руси вивозили з арти чорних соболів та олово
(свинець). ібн-Хаукал (II) доповнив цей перелік чорними лисицями і певним
числом рабів. автор “Худуд ал-алам” (III) згадав лише про дуже цінні леза для
мечів і мечі, які можна зігнути вдвоє. ал-саведжі (IV) повторив асортимент за
ал-істахрі. перелік товарів, які вивозили з арти, крім згаданого в попередників
хутра чорних лисиць та олова (свинцю), ал-ідрісі (V, VI) збагатив екзотичним
доповненням стосовно хутра чорних леопардів.
тоговельні орієнтири русів засвідчує ще одне зауваження ал-істахрі (I),
відділене від попереднього фрагменту щодо артанії етнографічною характе-
ристикою русів. вірогідно, йдеться не про артанію чи іншу групу русі, а русів
загалом: “і ці руси торгують з Хазарами, румом (Візантією) і Булгаром Великим,
і вони межують із північними околицями рума, їх так багато й вони настільки
сильні, що наклали данину на прикордонні з ними райони рума, внутрішні булга-
ри є християнами”67. у відповідному тексті ібн Хаукала (іі) наведено важливе
географічне уточнення: “Булгар Великий межує з русами на півночі”68.
загальний контекст вказаних ал-істахрі географічних орієнтирів пов’язано
з “північними околицями рума”, тобто візантії, а уточнення ібн Хаукала сто-
сується північних кордонів Булгара великого, під яким, здебільшого, схильні
розуміти дунайську Болгарію.
61 там же. – с. 411.
62 там же. – с. 413.
63 там же.
64 там же. – с. 414.
65 там же. – с. 411–412.
66 там же. – с. 413.
67 там же. – с. 412.
68 там же.
20 Юрій ДИБА
звістку про три групи русі, яка увійшла до тексту ал-ідрісі, доповнюють
важливі топографічні вказівки. після згадки про розташування арти між сла-
вою та куйабою ал-ідрісі (V) навів цифрові дані щодо відстані між ними та по-
відомлення стосовно відвідування куйаби купцями-мусульманами з вірменії:
“Від куйаби до арси чотири переходи, і від арси до Славії – чотири дні. і доходять
мусульманські купці з Вірменії до куйаби”69. проаналізовані свідчення дали під-
ставу для найрізноманітніших географічних інтерпретацій розташування ар-
танії/арти. розбіжності її локалізації, однак, невиправдано широкі.
серед тих, хто вдавався до відповідного кола проблем, чимало прихиль-
ників вміщення артанії та арти на волзі та її допливах. так, Х. Френ вбачав
у арті арзамас, а артанією трактував терени ерзя – етнічної групи мордви,
яка заселяла межиріччя волги, оки, сури та мокші70. територію ерзі вважав
артанією також авраам константин д’оссон71. на перших порах цю думку до-
пускав й а. Гаркаві72. до прихильників ерзянської теорії відносяться дмітрій
Щєґлов73, алєксєй Шахматов74, тадеуш лєвіцкі75 та ласло кліма76. територію
фінського племені у в’ятському регіоні добачав під артанією омелян пріцак77.
мордовським племенем на оці чи волзі вважав її вінцентій свобода78. з нов-
городом (очевидно, – нижнім) ототожнював арту к. міллер (“Artania (gegen
das heutige Nowgorod)”)79. між нижнім новгородом, рязанню, муромом та
владіміром-на-клязьмі розташовував артанію п. смірнов80. натомість іван за-
бєлін допускав можливим вбачати в артанії східних географів рязанську чи
ростовську області81. стару рязань артою вважав любор нідерле82. з рязанню
ототожнював її й владімір мавродін83. у землі в’ятичів бачив її в. Бартольд84.
за в’ятицьким племінним союзом висловився алєксандр монґайт, добачаю-
чи в рязані згаданий центр – арту85. Ближче не окресленим пунктом у рос-
товській землі сприймав арту Генрик ловмяньскі86. десь в районах ярославля,
69 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 413.
70 Frähn C. M. Ibn-Foszlan’s... – P. 162–170.
71 D’Ohsson M. C. Des peuples du Caucase et
des pays au nord de la mer Noire et de la mer Cas-
pienne, dans le dixième siècle, ou Voyage d’Abou-
el-Cassim. – Paris, 1828. – P. 84, 220, 234–235.
72 гаркави а. я. сказания... – с. 193, 199–
201.
73 Щеглов д. первые страницы... – с. 1–29.
74 Шахматов а. а. древнейшие судьбы
русского племени. – петроград, 1919. –
с. 35–36, прим.
75 Lewicki T. Znajomość krajów i ludów
Europy u pisarzy arabskich IX i X w. // Slavia
Antiqua. – Warszawa; Poznań, 1961. – T. 8. –
S. 102–104.
76 Klima L. Szemelvények a finnugor történe-
lem korai forrásaiból. – Budapest, 2012. –
P. 145–154. – [електронний ресурс] / режим
доступу: http://finnugor.elte.hu/tortenelem/
KLfgrtortforr20131102.pdf
77 Pritsak, O. The Name of the Third Kind of
Rus and of Their City // The Journal of the Royal
Asiatic Society of Great Britain and Ireland. –
London, 1967. – No 1–2 (Apr.). – P. 2–9.
78 Swoboda W. ’Arū – ’Arīsū – al-Artānīja //
Folia Orientalia. – Kraków, 1970. – V. 11(1969). –
S. 291–296.
79 Miller K. Mappae... – P. 154.
80 Смірнов П. волзький шлях... – с. 162–222.
81 Забелин И. история русской жизни с
древнейших времен. – москва, 1876. – ч. 1. –
с. 452–454.
82 Niederle L. Slovancké starožitnicti. – Praha,
1924. – Oddíl I, svazek IV: Původ a počátky
slovanů výсhodních. – S. 132, 145–146, 192; его
же. славянские древности. – москва, 1956. –
с. 152–154.
83 Мавродин В. В. происхождение русского
народа. – ленинград, 1978. – с. 126.
84 Бартольд В. В. арабские известия о
русах // советское востоковедение. – мо-
сква; ленинград, 1940. – т. 1. – с. 27; его же.
арабские известия о русах // его же. сочи-
нения. – москва, 1963. – т. 2, ч. 1. – с. 836–837.
85 Монгайт а. л. к вопросу о трех центрах
древней руси // краткие сообщения инсти-
тута истории материальной культуры. – мо-
сква; ленинград, 1947. – вип. 16. – с. 103–112.
86 Łowmiański H. Zagadnienie roli normanów
w genezie państw słowiańskich. – Warszawa,
21ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
1957. – S. 157–158; его же. русь и норманны. –
москва, 1985. – с. 200–201.
87 дубов И. В. северо-восточная русь и
“арса” арабских источников // вестник ле-
нинградского университета. – ленинград,
1981. – № 8: история, язык, литература,
вып. 2. – с. 22–29; его же. северо-восточная
русь в эпоху раннего средневековья (истори-
ко-археологические очерки). – ленинград,
1982. – с. 104–123; его же. великий волжский
путь. – ленинград, 1989. – с. 40–43.
88 Мачинский д. а. о времени и обстоя-
тельствах первого появления славян на се-
веро-западе восточной европы по данным
письменных источников // северная русь
и ее соседи в эпоху раннего средневековья.
межвузовский сборник. – ленинград, 1982. –
с. 22–23; его же. ростово-суздальская русь в
Х в. и “три группы руси” восточных авторов //
материалы к этнической истории европей-
ского северо-востока. – сыктывкар, 1985. –
с. 3–23; его же. некоторые предпосылки,
движущие силы и исторический контекст
сложения русского государства в середине
VIII – середине Хі века // труды Государ-
ственного Эрмитажа. – санкт-петербург,
2009. – т. 49: сложение русской государ-
ственности в контексте раннесредневековой
истории старого света: материалы меж-
дународной конференции, состоявшей-
ся 14–18 мая 2007 года в Государственном
Эрмитаже. – с. 508–511.
89 лебедев г. С. Эпоха викингов в северной
европе. историко-археологические очер-
ки. – ленинград, 1985. – с. 237–238.
90 Stang H. The Naming of Russia. – Oslo,
1996. – P. 194–204.
91 Мельникова е. а. скандинавы в про-
цессах образования древнерусского госу-
дарства // вестник истории, литературы,
искусства: [альманах]. – москва, 2010. –
т. 7. – с. 230–231; ее же. древняя русь и
скандинавия. избранные труды. – москва,
2011. – с. 62–63; ее же. возникновение древ-
нерусского государства в европейском кон-
тексте: постановка проблемы // вестник рос-
сийского государственного гуманитарного
университета. – москва, 2015. – № 9(152). –
с. 33, прим. 54.
92 Фомин о. священная артания. – мо-
сква, 2004. – с. 19, 20, 71.
93 артаманов М. г. от дондыкара до
урсыгурта. из истории удмуртских регио-
нов. – ижевск, 2005. – с. 11–16.
94 Reinaud M. Géographie d’Aboulféda tra-
duite de l’arabe en français et accompagnée de
notes et d’éclaircissements. – Paris, 1848. – T. 2,
premiére 1. – P. 306, note.
95 Хвольсон д. а. известия о хозарах, бур-
тасах, болгарах, мадьярах, славянах и руссах
абу-али ахмеда бен омара ибн-даста. –
санкт-петербург, 1869. – с. 169–180.
96 Thomsen W. Der Ursprung der russischen
Staates. – Gotha, 1879. – P. 36–37; его же. на-
чало русского государства // чтения в импе-
раторском обществе истории и древностей
российских при московском университе-
те. – москва, 1891. – кн. 1(156). – с. 34–35.
97 Minorsky V. Hudūd al-Ālam. The Regions
of the World. A Persian Geography 372 A. H. –
982 A. D. – London, 1937. – P. 432–436.
98 Смоктина д. В. арса... – с. 5–17.
99 Браташова С. а. урбосеть... – с. 143–158.
100 Иловайский д. И. о мнимом призва-
нии варягов. из исследований о начале
руси. – москва, 1871. – с. 63–65; его же. Бол-
гаре и русь на азовском поморье // Журнал
министерства народного просвещения. –
санктпетербург, 1875. – ч. 177: февраль. –
с. 342–344; его же. разыскания о начале
руси. вместо введения в русскую историю. –
москва, 1876. – с. 129–130.
101 Тимофеев а. В. русские народные
былины: в 2 ч. – санкт-петербург, 1883. –
с. 409–410.
102 грушевський М. виїмки з жерел до іс-
торії україни-руси. до половини Хі віка. –
львів, 1895. – с. 35–36, прим.
ростова, переяславля-залєсського локалізували арту/артанію іґорь дубов87,
дмітрій мачінський88, Глєб лєбєдєв89, Гакон станґ90 та Єлєна мєльнікова91.
за олєґом Фоміним, артанією є річковий острів у межиріччі оки та волги92.
із артою міхаіл артамонов ототожнював арск поблизу казані (арська гру-
па удмуртів)93. Жозеф туссен рено94, данііл Хвольсон95, вільгельм томсен96 та
владімір мінорський97 пов’язували територію артанії з перм’ю. над камою
локалізувала її д. смоктіна98. з містом на давньому водному переході з волги
до дону (вірогідно, – камишин) ототожнювала арту с. Браташова99.
чимало авторів віддавали перевагу південно-східному розташуван-
ню арти/артанії. в азовській чи таманській русі добачали її дмітрій
іловайскій100, алєксєй тімофєєв101, михайло Грушевський102, володимир
22 Юрій ДИБА
103 Пархоменко В. три центра древнейшей
руси // известия отделения русского языка
и словесности. – санкт-петербург, 1913. –
т. 18, кн. 2. – с. 79–87; его же. у истоков рус-
ской государственности (VIII–XI в.в.). – ле-
нинград, 1924. – с. 20–22.
104 Багалей д. И. русская история. – мо-
сква, 1914. – т. 1: княжеская русь (до иоанна
ііі). – с. 173.
105 Mošin V. “Treće” rusko pleme // Slavia.
Časopic pro slovanskou filologii. – Praha,
1927. – R. V, sešit 4. – S. 763–781; его же. русь
и Хазария при святославе // Seminarium
Kondakovianum. – Praha, 1933. – с. 197–205.
106 Быковский С. н. к вопросу о трех древ-
нейших центрах руси. – вятка, 1928. – 72 с.
107 Соболевский а. И. “третье” русское пле-
мя // доклады академии наук ссср. – ле-
нинград, 1929. – № 4. – с. 55–58.
108 Мавродин В. В. образование древне-
русского государства. – ленинград, 1945. –
с. 200, 204–206.
109 Юшков С. В. общественно-политичес-
кий строй и право киевского государства. –
москва, 1949. – с. 64–66.
110 Міллер М. третій центр руси – танія в
світлі археологічних пам’яток // науковий
збірник. українська вільна академія наук у
сШа. – нью-Йорк, 1952. – т. 1. – с. 37–60.
111 греков Б. д. киевская русь. – ленин-
град, 1953. – с. 443.
112 Пастернак я. археологія україни.
первісна, давня та середня історія україни
за археологічними джерелами. – торонто,
1961. – с. 639–641.
113 Шекера і. М. міжнародні зв’язки київ-
ської русі. з історії зовнішньої політики русі
в період утворення і зміцнення древньорусь-
кої держави VII–X ст. – київ, 1963. – с. 76.
114 Брайчевський М. Ю. походження русі. –
київ, 1968. – с. 171; його ж. утвердження
християнства на русі. – київ, 1988. – с. 40–41.
115 Трубачев о. н. в поисках единства... –
с. 155–156; его же. к истокам руси. народ
и язык. – москва, 2013. – [електронний ре-
сурс] / режим доступу: http://krotov.info/
libr_min/19_t/ru/bachev2.htm/.
116 крисаченко В. С. історичні витоки... –
с. 124–131.
117 лонгинов а. В. мирные договоры рус-
ских с греками, заключенные в Х веке. –
одесса, 1904. – с. 16.
118 гаркави а. я. Фуле (Thule) в арабской
литературе // записки императорской рос-
сийской академии наук. – санктпетербург,
1873. – т. 22. – с. 154–158.
119 Вестберг Фр. к анализу восточных ис-
точников о восточной европе // Журнал
министерства народного просвещения. но-
вая серия. – санкт-петербург, 1908. – ч. 13:
январь. – с. 397–400.
120 Hrbek I. Der dritte Stamm... – P. 628–652.
121 Wilinbachow W. B. Przyczynek... – S. 517–
530.
122 кузьмин а. г. “варяги”... – с. 39.
123 ловмяньский г. руссы и руги // вопросы
истории. – москва, 1971. – № 9. – с. 50–51;
Ejusdem. Początki Polski. Z dziejów słowian w
I tysiąclieciu n. e. – Warszawa, 1973. – T. 5. –
S. 183–186.
124 Dralle L. Artanija – Rus – Varjagi. Bemer-
kungen zu einigen Problemen der Geschich-
te Altrusslands // Jahrbücher für Geschichte
Osteuropas. Neue Folge. – München, 1985. –
Bd. 33, heft 1. – P. 1–22.
125 азбелев С. н. Гостомысл // варяго-рус-
ский вопрос в историографии. – москва,
2010. – с. 598–618.
пархоменко103, дмитро Багалій104, владімір мошін105 та сєрґєй Биков-
ський106. за алєксєєм соболєвським, арта – аркаба (Ἒρκαβον) знаходилася
північніше Євпаторії, а територія артанії поширювалася на дельту кубані
та степ на краю тавриди107. десь на півдні чи південному сході, ближче до
Хозарії, локалізував артанію в. мавродін108. з тмутороканню та приазов-
ською руссю пов’язували арту/артанію також серафим Юшков109, михай-
ло міллер110, Боріс Грєков111, ярослав пастернак112, іван Шекера113, михайло
Брайчевський114 та олег трубачьов115. у північному приазов’ї, біля доне-
цького кряжу, вмістив артанію в. крисаченко116. південніше Батумі й на
північ від грецьких малоазійських володінь бачив арту аркадій лонґінов117.
у літературі також фігурували думки щодо можливої локалізації арта-
нії на Балтії. з легендарним островом Фуле (Thule) пов’язував артанію а. Гар-
каві118. скандинавію вбачав у ній Фрідріх вестберґ119. з арконою та руянами
ототожнювали артанію іван Грбек120, вадім вілінбахов121, аполлон кузьмін122,
Генрик ловмяньскі123, лотар драллє124 та сєрґєй азбєлєв125. зі старою ладогою
23ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
на російському північному заході ідентифікували її Францішек кмєтовіч126 та
алф тулін127. на карельському перешийку бачив її віктор паранін128, у нов-
городі – олександр овчинніков129. із краковом ототожнювали арту адам Ше-
льонґовські130 та Францішек равіта-Ґавроньський131. під артанією алєксандр
удальцов розумів територію прикарпаття з волинянами на чолі132. з чер-
веном та теренами над Бугом пов’язував арту/артанію павло Грицак133. Га-
лицько-волинською землею вважав артанію ахмат карсанов134. на широких
територіях заходу русі (верхів’я сяну, західного Бугу та дністра) локалізував
артанію алєксандр ільїн135. землі пізніших Буковини та Галичини приймав
за артанію ігор мицько136. на території літописних деревлян розташував її
в. скуратівський137. у басейні прип’яті вбачали територію артанії і. масляні-
цина та м. Баґадзяж138. за територію збруцького культового центру визнавав
артанію михайло козлов139.
можливість ототожнення арти зі смоленськом допускав авраам Гаркаві140
та антон Горський, який уточнив, що під смоленськом необхідно розуміти
Гнєздово 141. археологічний комплекс у Гнєздово поблизу новгорода, ототож-
нений із Гольмґардом скандинавських саг, приймав за арту леонтій войто-
вич142. на місці пізнішої орші, на річці рша (сучасна аршиця), вміщували
126 Kmietowicz F. Artāniya-Artā // Folia Orien-
talia. – Kraków, 1973. – V. 14(1972–1973). –
S. 231–260.
127 Thulin A. The “Third Tribe” of the Rus //
Slavia Antiqua: czasopismo poświęcone sta-
rożytnościom słowiańskim. – Poznań, 1978. –
Vol. 25. – P. 99–139. – [електронний ресурс] /
режим доступу: https://repozytorium.amu.
edu.pl/bitstream/10593/8679/1/04_Alf_Thulin_
The_Third_tribe_99-140.pdf.
128 Паранин В. И. историческая география
летописной руси. – петрозаводск, 1990. –
с. 114–117.
129 овчинніков о. східні хорвати на карті
Європи // археологічні студії. – київ; чер-
нівці, 2000. – вип. 1. – с. 152–162.
130 Szelągowski A. Najstarsze drogi z Polski
na Wschód w okresie bizantyńsko-arabskim. –
Kraków, 1909. – S. 50–63.
131 Rawita Gawroński Fr. Ślady kultury Starego
Świata na Rusi Kijowskiej (fakty, spostrzeźenia
i uwagi). – Kraków, 1917. – S. 12–13.
132 Удальцов а. д. основные вопросы про-
исхождения славян // общее собрание
академии наук ссср, 14–17 октября 1944
года. – москва; ленинград, 1945. – с. 109; его
же. происхождение славян // вопросы исто-
рии. – москва, 1947. – № 7. – с. 100.
133 грицак П. до питання про третій центр
руси (із студій над початками української
державности) // київ. Журнал літератури,
науки, мистецтва, критики і суспільного
життя. – Філадельфія, 1956. – р. 7, ч. 2(35): бе-
резень-квітень. – с. 81–86.
134 карсанов а. н. к вопросу о трех груп-
пах русов // Герменевтика древнерусской
литературы X–XVI вв. – москва, 1992. –
сб. 3. – с. 5–13.
135 Ильин а. происхождение руси – но-
вая концепция // Гістарычная брама.
Гісторыка-краязнаўчы часопіс. – Бяроза,
2002. – № 1–2(19–20). – с. 5–16. – [елек-
тронний ресурс] / режим доступу: http://
brama.brestregion.com/nomer19-20/artic06.
shtml#begin.
136 Мицько і. Болгарське коріння володи-
мира святославовича. – с. 12. – [електрон-
ний ресурс] / режим доступу: http://zbruc.
eu/node/41310.
137 Скуратівський В. і. історія... – с. 20–23.
138 Масляніцына і., Багадзяж М. Беларусь... –
[електронний ресурс] / режим доступу:
https://drive.google.com/file/d/0Bzfir2VR2hISal-
c1X3ZSdnNOUWM/view.
139 козлов М. святогор – язичницький
сакральний центр ранньосередньовічної
україни-русі // мандрівець. – тернопіль,
2013. – № 2. – с. 17–19.
140 гаркави а. я. древнейшее арабское
известие о киеве // труды третьего архео-
логического съезда в россии, бывшего в ки-
еве в августе 1874 года. – киев, 1878. – т. 1. –
с. 345–352.
141 горский а. а. Государство или конгло-
мерат конунгов? русь в первой половине Х
века // вопросы истории. – москва, 1999. –
№ 8. – с. 43–52; его же. русь: от славянского
расселения до московского царства. – мо-
сква, 2004. – с. 65–66.
142 Войтович л. В. Голмґард: де правили русь-
кі князі святослав ігоревич, володимир свя-
тославович та ярослав в олодимирович? //
24 Юрій ДИБА
арту сярґєй санько та Хвєдар кашкуревіч, пов’язуючи артанію із союзом
кривичів чи якоюсь його частиною143. у районі нинішного смоленська добачав
арту і константін аверьянов144.
чернігів за арту приймав Б. рибаков145, з часом змінивши думку на ко-
ристь роденя, розташованого в усті росі146. Його підтримали Є. максимов
й с. максімов147. арту за родень приймали також олександр ковалевський
та леонід осауленко. на їхню думку, колишній території артанії відпові-
дав давній острів, що знаходився нижче канева між руслом дніпра та його
пересохлим рукавом148. спираючись на рукопис а. кримського, я. Боров-
ський ототожнив арту з новгородом сіверським149. розташування на півдні
середньої наддніпрянщини вказував о. абакумов150. літописний пересічен
артою, а племінну територію уличів – артанією вважав Ф. клімчук151. на
уманщині, у басейні річок Буг, рось та ятрань (від атрань, атра) добачав ар-
танію вадим перегуда152.
траплялися й зовсім екзотичні пропозиції. землею в віфінії (північне
узбережжя малої азії) вздовж річки артан або артанес вважав артанію сєр-
ґєй лєсной (парамонов)153. з далекою територією середньовічної аренти-па-
ганії (Narenta; Ἄρεντα) на балканському узбережжі адріатики ототожнювала
третю групу русі олена сирцова154.
цей розгорнутий перелік дотеперішніх трактувань арабських свідчень
про три групи/центри русі, що стосувалися артанії/арти, потрібен, насам-
перед, для наочного показу кардинальних розходжень у їх локалізації. ці не-
примиренні географічні протиріччя часто виникають не лише через складно-
щі інтерпретування самих джерел, а й внаслідок певних шаблонних уявлень.
згадана на початку публікації політизація теми проглядається, найперше,
через наполегливе намагання “розкласти” три групи русі на сучасній полі-
тичній карті східної Європи так, аби дісталося кожному з трьох “братських
український історичний журнал. – київ,
2015. – № 3(522). – с. 53–55; его же. Холмгард-
новгород: загадки истории руси Х – пер-
вой половины Хі века // в естник удмурт-
ского университета. – ижевск, 2015. – т. 25,
вып. 1. – с. 13–14.
143 Санько С., кашкурэвіч Х. загадковая
краіна артанія // імя тваё Белая русь. –
мінск, 1991. – с. 172–180.
144 аверьянов к. а. с какой скоростью пе-
редвигались в древней руси во времена кня-
зя владимира? // вестник славянских куль-
тур. – т. 39, № 1. – с. 41–52.
145 рыбаков Б. а. проблема... – с. 62.
146 его же. три свидетельства... – с. 484–485;
его же. киевская русь... – с. 330–334.
147 Максимов Є. В., Максімов С. Є. літопис-
не місто... – с. 116–118; Їх же. розповідь... –
с. 5–10.
148 ковалевський о., осауленко л. ілюстрова-
на історія україни від найдавніших часів до
сучасності. – ванкувер; луцьк, 2011. – кн. 1:
до 10 століття. – розд. 15: українські дер-
жави у докиївський період. – [електронний
ресурс] / режим доступу: http://ukrainian-
vancouver.com/ілюстрована-історія-україни-
від-найд-2/.
149 Боровський я. Є. куявія... – с. 135–145;
его же. восточные источники... – с. 41–46.
150 абакумов о. В. артополот... – с. 3–19;
его же. русский каганат... – 67 с.
151 клімчук Ф. д. да праблемы... – с. 203–
205; его же. некаторыя аспекты... – с. 83–92.
152 Перегуда В. де була артанія – могутнє
царство давньої русі? // українська куль-
тура: культурно-освітній та літературно-
мистецький ілюстрований журнал. – київ,
2005. – № 3–4(949). – с. 27. – [електронний
ресурс] / режим доступу: http://elib.nplu.org/
files/Disk1/000000001278//jpg/0029.jpg.
153 лесной С. история руссов в неизвра-
щенном виде. – париж, 1957. – вып. 6. –
с. 585–588; его же. история руссов. варяги и
русская государственность. – москва, 2012. –
с. 278–282.
154 Сирцова о. М. історіософська концеп-
ція “повістей минулих літ”: візантійсько-
слов’янський аспект // вісник національної
академії керівних кадрів культури і мис-
тецтв. – київ, 2013. – с. 27–29.
25ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
народів”, вихованих у спільній родині русі Хі–Хііі ст. тут доволі очевидно, що
історична ковдра з добре знаним “інтересом” цілеспрямовано працьовито
перетягується на ментально близькі терени. зрештою, переважна більшість
наведених пропозицій мала під собою надто сумнівні з огляду загальноприй-
нятих наукових норм підстави.
Ще однією ідеєю, що опанувала літературу теми, стало надто прямоліній-
не пов’язування з історичними групами русі будь-яких виявів скандинавської
матеріальної культури на східноєвропейських теренах. і, навпаки, – відсутність
на певній території скандинавських знахідок чи їх незначна кількість, начебто,
мають доводити неможливість перебування там русі. така практика вступає в
очевидне протиріччя з достатньо відомим фактом: територія, за якою віддавна
закріпилася назва ‘руська земля’, у іХ – першій половині Х ст. аж ніяк не рясніє
яскравими свідченнями скандинавської присутності.
уже згадувалася поширена думка, що руську присутність мають, начеб-
то, обов’язково маркувати скарби східних срібних монет, хоча цю історичну
догму ще на початку Х ст. заперечив ібн Фадлан, ствердивши, як зазначалося,
що дирхемами русам слугували білячі шкірки. про етимологічну аргумента-
цію уже йшлося. робити її наріжним каменем історично-географічного ви-
значення безперспективно. наочним тому доказом слугують знані топоніми,
співзвучні назвам того чи іншого центру (групи) русі, розкидані на карті по
різних, часом протилежних закутках центральної та східної Європи. най-
більшою проблемою цих локалізацій, яку часто оминають, сприймається
зв’язок зазначених топонімів з руссю – якщо не народом, то плем’ям, родом
чи рухливою верствою торгівців та вояків, але з історично окресленим ареа-
лом проживання (територією).
практика активного залучення сторонніх аргументів, не виведених з без-
посереднього аналізу тексту, призводить до виявлених у бібліографічному
огляді географічних казусів, коли той же топонім може приписуватися різним
групам русі. врешті, й самі дослідники іноді двічі, а то й тричі змінювали влас-
ну думку стосовно локалізації й кожного разу з переконливою аргументацією
та протилежними висновками, що не завжди викликало належну увагу на-
ступних поколінь науковців.
Географічні орієнтири та просторові вказівки повідомлень про три
групи русі
якщо об’єктом подібних досліджень виступають три групи/центри русі,
то предметом, у такому разі, виявляються безпосередні географічні вказівки
джерела (астіоніми, хороніми, гідроніми, ороніми тощо) та просторові орі-
єнтири (взаємна орієнтація між топонімами за сторонами світу, підказки на
кшталт ближче чи дальше, позаду чи посередині тощо). саме останні, наявні
в аналізованих текстах, звичайно не узгоджуються із пропонованими локалі-
заціями.
поодинокі вказівки та орієнтири розосереджені в різних версіях розпо-
віді й у текстовому викладі їх непросто пов’язати між собою. для зручнішо-
го сприйняття на карті східної Європи всю інформацію такого характеру
зведено у лаконічні таблиці. перша з них показує взаємне розташування
трьох груп й центрів русі та їх місцезнаходження стосовно сусідніх хоронімів
(табл. 1). закреслений текст свідчить про об’єктивні сумніви, щодо його на-
явності у протографі.
26 Юрій ДИБА
русів три групи
сЛавіЙа
найвіддаленіша
найвища (головна?)
артанія рус/равас
найближча до Булгара →
● від арси до Славії чотири дні ● від куйаби до арси чотири переходи ●
сЛава
на вершині гори
арта
← розташований на укрі-
пленій горі між Славою
та куйабою →
куЙаБа
більший за Булгар
найближчий до мусуль-
манів →
Табл. 1. Просторова структура географічних вказівок та орієнтирів трьох
груп/центрів русі
згідно з проаналізованими текстами, які свого часу переклав та опубліку-
вав а. новосєльцев, названі групи русі супроводять цілком логічні та недво-
значні за вимовою вказівки щодо їх взаємного розташування та наближення
до прилеглих до них територій. планувальна композиція, сформована з цих
трьох груп (кожна зі своїм центром), вимальовується певною лінійною струк-
турою, у якій арта (укріплений центр артанії) розташована поміж славою
та куйабою. з цього приводу іріна коновалова слушно зауважила, що “слова
географа (ал-ідрісі – Ю. д.) о местонахождении города арса между кукийаной и
Салавом следует понимать в том смысле, что путь из кукийаны в Салав лежал
через арсу”155.
Група з центром у куйабі характеризується як найближча до Булгара. у
трьох старших текстах (і, іі, іV) гóрод куйаба названий більшим за Булгар. тут
порівнюються планувальні габарити населених пунктів, відтак географічним
орієнтиром у цьому разі слугує знаний гóрод волзько-камської Булгарії, а не
котресь із відомих бу(о)лгарських територіально-політичних утворень, розта-
шованих від волги до Балкан. ця обставина не дає змоги погодитися з думкою
а. новосєльцева, нібито під Булгаром цитовані східні географи розуміли ду-
найську, а не волзьку Булгарію156.
зворот “найближча до Булгара” не свідчить про близьку відстань до Булгара.
цю фразу і. коновалова трактувала в тому сенсі, що між куйабою та Булгаром
були налагоджені найтісніші зв’язки157. з цим можна погодитися лише із засте-
реженням щодо тісніших зв’язків як доказу також і зручності контактів. тому
наведена географічна вказівка доводить знаходження групи з центром у куйабі
порівняно ближче до Булгара, ніж двох інших груп. отже, відзначену в і. ко-
новалової логіку взаємного розташування цих центрів необхідно обов’язково
ув’язувати з Булгаром. Географічний вектор з початком у ньому спрямований
через три центри у такій послідовності:
Булгар→куйаба→артанійа→славійа
155 коновалова И. г. ал-идриси о странах
и народах восточной европы. текст, пере-
вод, комментарий. – москва, 2006. – с. 235,
прим. 49.
156 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 416.
157 коновалова И. г. рассказ о трех группах
русов в сочинениях арабских авторов XII–
XIV вв. // древнейшие государства восточ-
ной европы. материалы и исследования.
1992–1993 годы. – москва, 1995. – с. 143.
27ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
тобто, шлях з Булгара пролягав через куйавію та арту і в найдальшому
пункті сягав гóрода слави. це спостереження підтверджує характеристи-
ка славії в ал-істахрі (і), висловлена у порівнянні з іншими групами русі, –
“найвіддаленіша з них”. однак те, що славійа була найдальше від Булгара не
узгоджується зі звичним для дотеперішьої літератури ототожненням цієї
групи з областю ільменських слов’ян. розташовану у приільменні славію
аж ніяк не можна вважати такою, що знаходиться далі від Булгара, ніж київ-
ське подніпров’я. як би не порівнювати водні чи суходільні шляхи з’єднання
Булгара з києвом та Булгара з Городищем на волхові чи ладогою, від Булгара
до києва мандрувати довше. а до арти та слави з Булгара було ще дальше,
ніж до києва.
важливою вказівкою ал-ідрісі є цифрові дані про відстані між зазначени-
ми центрами. конкретика цього повідомлення дала підстави і. коноваловій
вважати його доповненням до відомостей авторів іХ–Хі ст. й віднести до інфор-
мації, заснованої на даних сучасників. водночас дослідниця зауважила, що тут
арабський географ подав відстані не в милях, а днях шляху та переходах158. по-
дібно у тексті ал-істахрі (і) відстань від Булгара до куйаби вказано “близько 20
переходів”159. ібн Хаукал (іі) називає 20 днів шляху160. цей факт може вказувати
на давніше джерело переказу. як би там не було, але навіть свідчення сучасни-
ків ал-ідрісі, якщо вони стосуються тих самих населених пунктів, знаних ран-
нім послідовникам ал-Балхі (чи ал-джейхані) під трьома центрами русі, мають
незаперечну наукову цінність: вимальовується певна картина у відстанях від
Булгара до слави, якою не варто нехтувати.
у наведеній таблиці закреслено два не цілком певні повідомлення. сто-
совно вторинності згадки “Худуд ал-алам” (ііі) про мусульманів, найближче до
яких знаходиться куйяба, уже йшлося. ця фраза замінила старші свідчення
про розташування куйаби найближче до столиці волзької Булгарії – Булга-
ра. вона могла з’явитися лише після прийняття у камській Булгарії ісламу як
офіційної релігії (922 р.), тобто, – після написання вірогідних протографів ал-
джейхані першого десятиліття Х ст. чи ал-Балхі 920–921 рр.
за ал-ідрісі (V), кукійана знаходиться “на укріпленій горі”. подібно він оха-
рактеризував і гóрод салав. проте розташування салава на вершині гори, як
обґрунтувала і. коновалова, з’явилося у результаті контамінації відомостей про
два різні міста161. поштовхом для появи цього доповнення могла стати згадка
ібн Хаукала про групу ас-славійа, охарактеризовану як “найвища” поміж трьох
груп русі.
у аналізованих текстах є низка звісток про характер торговельних зв’язків
цих міст, також використаних як просторово-географічні вказівки та орієнти-
ри (табл. 2). вони дають уявлення не лише про зовнішні зв’язки русі, а й стосун-
ки між самими центрами.
сЛава
● із нього, коли панує
мир, ведеться торгів-
ля з країною Булгар →
арта
● люди з арси для торгівлі при-
бувають в куйабу→
куЙаБа
↑
● доходять купці з
Вірменії;
158 ее же. ал-идриси... – с. 235–236,
прим. 49.
159 древняя русь в свете зарубежных ис-
точников: Хрестоматия. – москва, 2009. –
т. 3: восточные источники. – с. 86.
160 коновалова И. г. ал-идриси... – с. 235,
прим. 49.
161 там же. – с. 234.
28 Юрій ДИБА
● торгівці туди не
доходять і не ходять
далі Булгара
● досягають з торговими ціля-
ми куйаби и району його →
● спускаються по воді для
торгівлі;
● невідомо, щоби хто-будь з чу-
жоземців (гузів?) досягав її, так
як там вони вбивають всякого
чужоземця, що приходить в їх
землю
● вивозяться з арси чорних
соболів (чорних лисиць) і олово
(свинець?) і певне число рабів;
● вивозять дуже цінні клинки
для мечів і мечі
● і вивозять це все звідти тор-
гівці з куйаби ←
● із нього вивозять різ-
ні хутра і цінні мечі;
Табл. 2. Торговельні орієнтири трьох груп/центрів русі
за “Худуд ал-алам” (ііі), із волзько-камськими булгарами торгували й куп-
ці найвіддаленішого гóрода – слави: “і з нього, коли панує мир, ведеться тор-
гівля з країною Булгар”162. тобто, руси зі славії контактували з Булгаром через
інші дві групи/центри. водночас, контакти іноземних купців на території русів
обмежувалися чи взагалі заборонялися. стосовно славії це підкреслює фраза
ал-саведжі (IV) “торгівці туди не доходять і не ходять далі Булгара”163. наведена
вказівка мала б значити контакти купців зі сходу лише з русами, прибулими
для торгівлі на волгу. як це відбувалося, відомо за “запискою” ібн Фадлана:
“Вони прибувають зі своєї країни і причалюють свої кораблі на атилі, – а це вели-
ка річка, – і будують на її березі великі будинки з дерева”164.
проти обмеження доступу іноземних купців на територію трьох груп русі
свідчить лише фраза ал-ідрісі (V), що до куйаби доходять мусульманські купці
з вірменії. цих купців із закавказзя а. новосєльцев трактує інформаторами
ал-ідрісі165. тієї ж думки дотримується й і. коновалова, додаючи, що таку віро-
гідність підтверджує наявність в ал-ідрісі також інших даних про вірменію166.
тому згадку про вірменських купців випадає вважати дописаною за часів ал-
ідрісі. на такій підставі її перекреслено в табл. 2.
у контексті аналізу контактів інших народів з трьома групами русі
п. смірнов звернув увагу на розповідь про торговельні контакти арти у тек-
сті ал-істахрі (і) в перекладі а. Гаркаві. у цьому наведеному за Берлінським
списком й опублікованому під ім’ям ал-Балхі фрагменті є згадка про куп-
ців-гузів167. на думку п. смірнова, зафіксовану у ньому первісну фразу – “Що
ж стосується арси, то невідомо, щоби хто-будь з гузів досягав її, так як там
вони (мешканці) вбивають всякого чужоземця, що приходить у їх землю” – в
інших списках замінено загальним і безособовим зворотом зі згадкою про
162 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 412.
163 там же. – с. 413
164 ковалевский а. П. книга... – с. 141–142.
165 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 416.
166 коновалова И. г. ал-идриси... – с. 236,
прим. 50.
167 Смірнов П. волзький шлях... – с. 167,
прим. 1.
29ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
іноземців. п. смірнов вважав, що покликання на гузів з’ясовує питання про
те, від кого ал-джейхані (трактат якого він уважав джерелом відповідних по-
відомлень) дізнався про три групи русі168.
ці гузи (огузи) – тюркомовний народ степів на схід від каспію. 985 р.
частина їхніх нащадків, знана під іменем торків, брала участь у поході князя
володимира святославовича на волзьких булгарів. заміна гузів на обезличе-
них іноземців, дійсно, є вірогідною і їх могли використати інформаторами.
проте вони також не мали доступу на підконтрольні русам терени. при-
наймні, стосовно арти це стверджено цілком недвозначно. найпевніше, об-
меження, передовсім, стосувалися військового супроводу. з цього випливає,
що на підконтрольних ділянках шляху руси повністю забезпечували фор-
мування купецьких валок, їх військову охорону та супровід. і це, безперечно,
робилося не задарма.
внутрішнє розташування арти поміж славою та куйабою давало змогу її
мешканцям контролювати транзитний обіг товарів, про що, начебто, свідчить
фраза ал-істахрі (і), за яким люди з арти для торгівлі прибувають до куйаби.
з іншого боку, фраза ал-ідрісі про торгівців з куйаби, що вивозили товари з
арти, переконує щодо відсутності жорсткого регламентування обігу товарів у
межах груп русі і якісь обмеження стосувалися винятково чужоземних купців.
дивує лише, чому вони накладалися саме в арті, розташованій на шляху між
куйабою та славою. очевидно, існувала можливість безпосереднього доступу
іноземців до арти, а не лише транзитом через куйабу чи славу.
наголошення на проблемах чужинців в арті, начебто, опосередковано
вказує на її межове (прикордонне) розташування. це припущення підкріплює
зауваження ал-ідрісі, що руси з арти нікому не дозволяють “входити з метою
торгівлі до своєї землі”169. сувора регламентація можливості входу на територію
артанії була, очевидно, дуже важливою, раз стосунки її мешканців з іноземця-
ми зображено такими яскравими барвами.
відомості про торговельну активність арти та перелік її товарів є ширши-
ми у порівнянні з іншими центрами русі. руси з арти торгували, здебільшого,
водними шляхами: “лише самі вони спускаються по воді й торгують”170. крім
цитованого тут ал-істахрі (і), про це згадує також ібн Хаукал (іі): “Самі ж вони
спускаються по воді для торгівлі”171. наголошення обидвох старших авторів на
прибутті купців “по воді” здатне свідчити про сплавну торгівлю.
руси з арти, згідно з ал-істахрі (і), торгували чорними соболями та оло-
вом (свинцем?). до цього переліку ібн Хаукал (іі) додав чорних лисиць та пев-
не число рабів. автор “Худуд ал-алам” (ііі) вказав, що з арти вивозили дуже
цінні леза для мечів і мечі, які можна зігнути вдвоє, а з куйаби – різні хутра
й цінні мечі. отже, особливої різниці між репертуаром предметів торгівлі,
вірогідно, не було.
товари зовнішньої торгівлі з цих переліків могли бути й предметом тран-
зитної торгівлі, тобто, – купуватися на одних ринках і перепродуватися на ін-
ших. крім того, серед руського імпорту наявні й місцеві товари. вирішення
того, які з них вироблялися на місці й вивозилися для продажу, а які перепро-
дувалися, звичайно, ув’язується з питанням локалізації трьох груп русі та їхніх
центрів. найперше це стосується торгівлі хутром.
168 там само. – с. 177.
169 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 413.
170 там же. – с. 411–412.
171 там же. – с. 412.
30 Юрій ДИБА
намагання приблизити територію русі до традиційних центрів заго-
тівлі хутра соболя в багатьох проаналізованих працях дуже виразне. тери-
торії приільмення чи басейну волги та її допливів є, звичайно, ближчими,
проте логічним сприймається також зауваження, що соболь на смоленщи-
ні водився ще на початку XV–XVIII ст., а давніше – навіть на українських
землях172. причиною його зникнення на територіях Білорусі та україни
було скорочення ареалу, зумовлене інтенсивним промислом173, не в остан-
ню чергу викликаним значно густішим заселенням відповідних теренів.
прив’язування території русів до місць заготівлі хутра виступає однією
з характерних помилок поширеної інтерпретації повідомлення східних
джерел про три їх групи, виведеною від прикметної фрази: “і вивозяться
з арси чорних соболів”. помилковість подібних суджень засвідчує цитата з
ал-муакаддасі (946-947–1000: “З Хорезму [вивозять] соболя, білку, горностая,
фанака, [касторове масло], куницю, лисицю, бобрів, зайців, кіз, віск, стріли,
велику рибу, високі шапки, риб’ячий клей, риб’ячі зуби, бобровий струмінь,
амбру, юхт, мед, горіхи, соколів, мечі, кольчуги, березу, рабів із слов’ян, овець,
велику рогату худобу, – усе це з Булгара”174.
цілком очевидно, що перелічені товари не мають жодного відношення до
самого Хорезму, а є, як уточнює автор, привезеними з Булгара. у цитованому
фрагменті наведено один із найширших переліків хутрових тварин, але роз-
шифрування деяких позицій неоднозначне. так, ‘фанака’ трактують дрібною
степовою лисицею, лісовою куницею чи хутром тхора. у цьому разі автор від-
різняє соболя від куниці, але немає певності, що інші тексти не об’єднували ці
споріднені види під однією з назв. соболь належить до роду куниця (Martes)
родини куницевих (Mustelidae). Хутро куниці, хоча й дещо нижчої якості, про-
те схоже з соболиним і недосвідчене око може не зауважити суттєвої різниці.
Його часто характеризують як “соболине”.
у датованому 883 р. літописному повідомленні про данину деревлян кня-
зеві олегу куни названо з епітетом ‘чорні’: “Поча Ѡлегъ воєвати на дрєвлѧны . и
примучивъ я . поча ̑ на них ̑ дань имать . по черьнѣ кунѣ”175. вимога виплачувати
данину хутром передбачає його збут на зовнішніх ринках. тому, вірогідно,
під чорними соболями, яких у розповідях про три групи русі згадують важ-
ливою статтею руського експорту, необхідно, здебільшого, розуміти чорну
куницю, або інакше – куницю лісову (Martes martes), цінну хутрову тварину,
що водиться у Європі і західних частинах азії, головно в лісових місцевостях.
на території україни її немає лише в криму176. вірогідно, на цій підставі й
виникли різночитання у пізніших авторів, які писали про чорних лисиць та
чорних леопардів.
підтвердження такому припущенню можна знайти у тогочасних схід-
них джерелах. так, ібн русте, описуючи волзьких булгар у IX ст., зазначав:
“основним їхнім багатством є шкірки куниці. не мають вони [власних] грошей
172 Войтович л. В. Хольмгард–новгород… –
с. 14; його ж. Гольмґард… – с. 54.
173 кириков С. В. промысловые животные,
природная среда и человек. – москва, 1966. –
с. 292–297; Сокур і. Т. історичні зміни та ви-
користання фауни ссавців україни. – київ,
1961. – с. 19–20.
174 древняя русь… – т. 3. – с. 95–96.
175 ипатьевская летопись // полное со
брание русских летописей. – москва, 1962. –
т. 2. – стб. 17.
176 Стельмах С. М. куниця лісова в укра-
їні: стан та перспективи використання ре-
сурсів // науковий вісник національного
лісотехнічного університету україни: збір-
ник науково-технічних праць. – львів, 2011. –
вип. 21.08. – с. 52–57.
31ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
з цінних металів, їх дирхемами є [саме] шкірки куниці. одна шкірка куниці має
у них вартість двох з половиною дирхемів”177. ібн Фадлан, натомість, повідо-
мляв, що булгари платять своєму царю “в кожному році від кожного будинку
шкіру соболя”178, а булгарський цар (цар ас-сакаліба), у свою чергу, “платить
царю хазарів: від кожного будинку в його державі – шкіру соболя”179. ці прикла-
ди демонструють взаємозаміну назв соболя та куниці. подібно й ал-Гаранті
використовує назву соболя для характеристики водяної тварини, вірогідно, –
видри, що водиться у річці слов’ян: “і є в ній тварина на кшталт маленької
кішки з чорним хутром, звуть її водяним соболем. його шкіри вивозять в Булгар
і Саджсін, а водиться він у цій річці”180.
усе це, на загал, засвідчує цілковиту хибність практики використання “ху-
трового” аргументу з метою “притягування” території русі на північний схід
східної Європи, у напрямку звуженого ареалу поширення соболя періоду піз-
нього середньовіччя. згадані як експортний товар русів раби також не мають
певної географічної прив’язаності. проте, окрім цих експортних статей руської
торгівлі, відзначено ще й особливі мечі та свинець чи олово.
східні автори фіксували лише вивезення мечів з руської території, не
уточнюючи їхнього походження. тому вказівка про торгівлю мечами могла
стосуватися не тільки практики перепродування каролінзьких мечів, а й про-
дажу холодної зброї власного виробництва. як доводив анатолій кірпічніков,
мечі русів, незважаючи на їх схожість із франкськими, на сході таки виділяли.
вони отримали престижне найменування сліманські або сулайманські – від
імені біблійного царя сулаймана (сулеймана, соломона)181. русь стала другою
країною Європи, де вироблялася власна лезова продукція, що позначалася
слов’янською мовою. меч із Фощеватої на полтавщині, з написом ‘людо(т)а/
коваль’ дав підстави датувати таке виробництво зламом іХ–Х ст.182 другий, ки-
ївський меч з написом ‘слав…’ зі збірки національного музею історії україни
старший, приблизно, на 50 років183. наявність руських зброярських майстерень
засвідчує також виділена в дослідженні а. кірпічнікова група мечів (типи ‘Z’
та ‘A’) з руків’ями специфічних “руських форм”184.
за зауваженням Г. лєбєдєва, наприкінці Х – на початку Хі ст. ці типи впи-
суються у компактний ареал півдня східної Європи, північна межа якого від-
діляє “руські форми” мечів від “північних”. встановлення цієї межі потракто-
вано важливим доказом виникнення та існування південної “русі аскольда”
з центром у києві185. новіші знахідки мечів подібного зразка пов’язуються з
поширенням експансії руської держави на ширші терени східної Європи186.
177 история татар… – с. 703.
178 там же. – с. 734.
179 там же. – с. 738.
180 там же. – с. 783.
181 кирпичников а. н. о начале производ-
ства мечей на руси // труды VI международ-
ного конгресса славянской археологии. –
москва, 1998. – т. 4. – с. 246–251.
182 его же. древнейший русский подпис-
ной меч // советская археология. – москва,
1965. – № 3. – с. 196–201.
183 его же. новообнаруженный древнерус-
ский подписной меч // труды отдела древ-
нерусской литературы. – санкт-петербург,
1997. – т. 50. – с. 717–722.
184 его же. древнерусское оружие. – мо-
сква; ленинград, 1966. – вып. 1: мечи и са-
бли іХ–Хііі вв. (археология ссср. свод
археологических источников. – вып. е1–
36). – с. 34–36.
185 лебедев г. С. русь рюрика, русь асколь-
да, русь дира? // старожитності русі-украї-
ни. збірник наукових праць. – київ, 1994. –
с. 147–149.
186 Береговаткин а. Б. древнерусский меч
Х в. из окрестностей села пурдошки – [елек-
тронний ресурс] / режим доступу: http://
kraeved.lfond.spb.ru/assets/files/sbornik/
Begovatkin.pdf.
32 Юрій ДИБА
відзначена в Г. лєбєдєва північна межа переважаючого ареалу “руських
форм” мечів має широтну орієнтацію й простягається від заходу на схід від
карабчіїва (49°01′) коло кам’янця-подільського через київ (50°27′) та чернігів
(51°29′) до старої рязані (54°23′)187. вона, фактично, співпадає з північною ме-
жею торговельних пріоритетів русі другої половини іХ – початку Х ст., фіксова-
ною широтним сухопутним торговельним маршрутом від раффельштеттена
(48°13′) у середньому подунав’ї до Булгара на волзі (54°58′).
окрім виділеної зусиллями а. кірпічнікова групи мечів Х–Хі ст. “руських
форм”, ареал поширення яких окреслив на карті Г. лєбєдєв, не існує жодної ін-
шої географічної підстави, що її можна було б пов’язати з повідомленням східних
джерел про мечі, якими торгувала русь із арти та києва188. окремі намагання
ототожнення арти з якимось із ранньосередньовічних металургійних центрів,
виявлених на території східної Європи, не мають під собою реальних підстав.
зв’язок таких центрів із виробництвом мечів є очевидною надінтерпретацією.
крім інформації про товари (хутра соболя, мечі та раби), якими торгува-
ли руси, наприкінці аналізованого фрагменту ал-істахрі (і) вміщено уривок з
відомостями про територію, що її займали руси, характеризовану щодо сусід-
ніх територіально-політичних утворень. цю сентенцію, вміщену після етно-
графічної характеристики русів, випадає вважати такою, що стосується усього
руського масиву, а не якоїсь окремої групи русі: “ці руси торгують з Хазарами,
румом (Візантією) і Булгаром Великим, і вони межують із північними околиця-
ми рума, їх так багато і вони настільки сильні, що наклали данину на прикор-
донні з ними райони рума, внутрішні булгари є християнами”189.
згадані у тексті основні просторові характеристики зведено в наступній
таблиці (табл. 3).
русЬ →
↓
↑
Хозар
Торгують з хозарами;
приїжджають торгувати
в Хозар
БуЛГар веЛикиЙ
(близько від рума)
межує з русами на півночі
↑
руМ
руси межують з північними околицями рума
наклали данину на прикордонні з ними райони рума
Табл. 3. Територіально-політичні орієнтири русів
у цитованому фрагменті йдеться про дунайську Болгарію. на той час
болгари вже прийняли християнство як офіційну релігію, хоча сама акція
стосувалася лише внутрішніх болгар, тобто столичних. не дає підстав для
сумніву й цитата з ал-саведжі (IV), у якій Болгарію також вказано разом з ві-
зантією: “Булгар Великий близко від рума і зі значним населенням. а внутрішні
187 лебедев г. С. русь рюрика... – с. 148.
188 на жаль, у новітній монументальній
праці Федора андрощука аналітичні карти
повністю відсутні. див.: андрощук Ф. мечи
викингов. – киев, 2013. – 712 с.
189 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 412.
190 там же. – с. 413.
33ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
булгари – християни”190. як би ці фрази не трактувати, але близькість території
русі до дунайської Болгарії та візантії сприймається очевидною. наведені фак-
ти не дають найменших підстав локалізувати згдану тут Болгарію на півночі
чи північному сході східної Європи. Єдиною підставою не погодитися з такою
пропозицією є заперечення достовірності самого уривку.
якщо в аналізованому фрагменті згадано всі три групи русі, то це мала
бути достатньо компактна трискладова територія, наближена, згідно з наведе-
ними географічними орієнтирами, до північних кордонів Болгарії та візантії.
немає жодних вказівок на розташування котроїсь з трьох груп ближче чи далі
від зазначених кордонів. якщо ж йшлося про якусь певну групу, то це могла
бути лише артанійа, з усіх трьох груп послідовно описана останньою. після
характеристики артанії та арти вміщено етнографічну вставку з описом одя-
гу, звичаїв та релігійних вірувань русів, за якою іде прикінцева розповідь про
територіально-політичні контакти русі, де й згадується Болгарія разом з ві-
зантією. можливе близьке розташування арти/артанії до вказаних причорно-
морсько-балканських сусідів не змінює загальної картини, оскільки сама група
розташовується поміж славою та куйабою (табл. 4):
сЛава ← арта → куЙаБа –>
↓ ↓ ↓
↓
→ БуЛГар
→ Хозарія
БоЛГарія ↓
візантія
Табл. 4. Взаємне розташування трьох груп русі
з аналізу наведених відомостей вимальовується широтне розміщення
трьох груп русі з артою посередині, куйабою, розташованою ближче до Бул-
гара на волзі, та славою – десь із протилежної від куйаби сторони. ця спро-
щена схема взаємного співвідношення назв населених пунктів (астіонімів) та
територій (адміністративних хоронімів) вимагає поглибленого верифікування
з урахуванням відомих цифрових даних про відстані між згаданими у тексті
пунктами та залученням ширшого кола паралельних джерел.
“руська земля” і проблема локалізації трьох центрів початкової русі
започаткована на початку ХіХ ст. традиція наукової інтерпретації свідчень
східних джерел про три групи русі дійшла до нашого часу з певним багажем
усталених трактувань. за окремими виключеннями, значна частина авторів
категорично стверджували практичне вирішення питання ідентифікації при-
наймні двох з трьох центрів русі. за замовчуванням приймається, що куйаба
ідентична з києвом, а слава – якимось умовним центром у землі ільменських
словен, попередником новгорода на волхові. виробилося поширене окрес-
лення стану дослідження теми, формульоване в різних запропонованих вер-
сіях практично тотожними зворотами: “В куябе большинство историков ви-
дит киев, а в Славии – новгородскую землю. Вопрос же об артании до сих пор
не разрешен и вызвал самые противоречивые предположения”191; “Первые два на-
звания не вызывают сомнений у исследователей и отождествляются с киевом
191 карасик а. М. к вопросу о третьем цен-
тре древней руси // исторические записки. –
москва, 1950. – т. 35. – с. 305.
192 ловмяньский Х. русь... – с. 200–201.
34 Юрій ДИБА
и новгородскими словенами; о локализации артании существуют различные
мнения”192; “если локализация первых двух групп русов – куйабы в киеве, Сла-
вии в центре, находившемся на месте будущего новгорода или рядом с ним, не
вызывает особых разногласий у исследователей, то относительно возможного
местоположения третьей группы продолжают выдвигаться новые версии”193;
“Идентификация двух из трех названных “групп русов” не вызывает серьезных
сомнений: под куйабой имеется в виду киев, область Среднего Поднепровья, под
ас-Славийя – область новгородских словен. Что же касается третьей “группы”,
арсы, то в отношении нее было высказано множество предположений”194 тощо.
цитований вибірковий перелік практично тотожних за змістом фраз при-
ховує більш ніж столітню історію наукової інерції. це твердження можна при-
йняти за замовчуванням лише щодо ототожнення куйаби з києвом, реальної,
а не надуманої альтернативи якому дотепер не запропоновано. засумнівалися
у цьому лише декілька дослідників (д. Щєґлов, к. міллер, п. смірнов, Г. корзу-
хіна, в. вілінбахов та д. смоктіна), відповідні публікації яких розглянуто вище.
Що ж до ідентифікації другого центру – слави, то ставити знак рівності між нею
та історичним попередником новгорода немає ніяких підстав. Єдиним аргумен-
том на користь такої інтерпретації покликана слугувати назва літописних словен,
сприйнята співзвучною з назвою другої групи русі – славії. Жодного іншого до-
казу, окрім самої історіографічної традиції, не наводилося. натомість за такого
трактування виявляється не зауважене досі цілком очевидне ігнорування вказа-
них у текстах арабських авторів досить чітких і виразних просторових орієнтирів.
прийнявши за постулат ототожненням куйаби з києвом, необхідно, най-
перше, погодитися з тим, що вказаний центр східні джерела сприймали гео-
графічно найближчим до надволзького Булгара. Жодних наукових компромі-
сів щодо інтерпретації такої виразної вказівки не може бути. цей географічний
факт однозначно передбачає знаходження десь поза києвом, якщо розглядати
їх з боку волзького Булгара, двох інших груп русі та їх центрів. території, що
знаходилися відносно ближче нього, аніж київ, за жодних обставин не можуть
претендувати на роль артанії чи славії, розташованої – за згідним, виразним і
однозначним свідченням усіх аналізованих текстів арабських авторів – ще далі.
такі ближчі терени можна формально, проте дуже наочно окреслити на карті
правильним півколом з центром у Булгарі, радіус якого дорівнює відстані від
нього до києва (рис. 1).
на охопленій накресленій півколом частині східної Європи опиняється
переважна більшість територій та населених пунктів, які дотепер ототожню-
вали із різними групами й центрами русі. у межі цього півкола потрапляють
не лише басейн верхньої волги, приільмення, верхнього дніпра, а й практич-
но все дніпровське лівобережжя, включно з басейном десни. невмолима ло-
гіка фрази “одна група їх найближча до Булгара, і цар їх сидить у гóроді, званому
куйаба, і він (гóрод) більший за Булгар” не дає навіть найменших підстав ототож-
нювати з артанією чи славою такі знані руські центри, як смоленськ (Гньоз-
дово), чернігів, переяслав та родень. уже за цією межею, проте не надто далі,
знаходиться і таматарха/тмуторокань. однак через зручніший шлях від Булга-
ра до таманського півострова (волгою та доном) сумнівно, аби в середньовіч-
ного географа віднайшлося достатньо підстав твердити, нібито тмуторокань, з
огляду Булгара, знаходиться далі від києва.
193 коновалова И. г. ал-идриси... – с. 232. 194 горский а. а. Государство... – с. 45–46.
35ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
рис. 1. Території та населені пункти, ототожнювані з трьома групами русі та
їхніми центрами:
і – Булгар; іі – населені пункти, ототожнювані з куйабою; ііі – населені пункти,
ототожнювані зі Славою; IV – населені пункти, ототожнювані із артою; V – те-
риторії, ототожнювані з першою групою русі з центром у куйабі (рус, равас);
VI – території, ототожнювані з другою групою русі (Славійа); VII – території,
ототожнювані з третьою групою русі (артанійа); 1 – Скандинавія; 2 – о. ругія та
прилеглі до нього території; 3 – Західне Помор’я; 4 – польські куяви; 5 – терито-
рія литовських племен; 6 - арента-Паганія (Narenta; Ἄρεντα); 7 – галицько-Во-
линські землі; 8 – степи Тавриди; 9 – Таманський півост., кубань; 10 – нижнє По-
доння; 11 – Північне Приазов’я; 12 – Верхнє Подніпров’я, територія смоленських
кривичів; 13 – територія ільменських словен; 14 – карельський перешийок; 15 –
ростово-Суздальські землі; 16 – територія в’ятичів; 17 – територія мордви ерзя;
18 – В’ятська земля; 19 – Середнє Подніпров’я; 20 – деревлянська земля
36 Юрій ДИБА
поза києвом опиняються лише території та міста, розташовані на за-
хід від дніпра. проте сумніватися у правдивості свідчення про знаходження
артанії та славійї далі від Булгара, ніж київ, не доводиться. варто взяти до
уваги докладну обізнаність східних географів з відстанню від Булгара до киє-
ва (куйаби). ал-істахрі (і) вказав “близько 20 переходів”195, ібн Хаукал (іі) писав
про 20 днів шляху196. ал-ідрісі, як і ал-істахрі, також передав її у переходах:
“Від [гóрода] Булгар до перших рубежів русів десять переходів. Від [гóрода] Булгар
до [гóрода] кукійана коло двадцяти переходів”197. згадуючи відстань у половину
шляху до межі території русі, ал-ідрісі є точнішим за ал-істахрі, який помил-
ково писав про початки країни рум. очевидно, ал-ідрісі використав доклад-
ніший текст, ніж його попередник, тому немає підстав для сумнівів і щодо
відстаней між трьома центрами русі. за ал-ідрісі “Від куйаби до арси чотири
переходи і від арси до Славії – чотири дні”198. ці дві відстані арабський географ
подав у різних мірах. при визначенні віддалі між києвом (куйабою) та артою
використано переходи, а між артою та славою – дні шляху:
сЛава <– чотири дні –> арта <– чотири переходи –> куЙаБа
після двох-трьох днів шляху з ночівлями караван мав також право на до-
датковий день перепочинку – манзіль. у довготривалих, складніших мандрах
переходи між манзілями були коротшими (звичайно дводенними), а на лег-
ших – триденними. відтак, шлях від києва до арти виявляється суттєво (у
двічі чи тричі) довшим, ніж віддаль між артою та славою. натомість, віддаль
між Булгаром та києвом була у п’ятеро довшою, ніж між києвом та артою.
Шлях між центрами русі можна вирахувати, якщо перевести їх у сучас-
ні міри довжини, використовуючи знану відстань між Булгаром та києвом. по
прямій вона (за Google Earth) сягає 1345 км. через прилуки, суми, воронеж,
пензу та нікольск він є довшим – 1672 км. різниця доходить до 17%. це середній
відсоток, який, звичайно, додають туристи та військові топографи до відстані
на карті, аби врахувати горбкуватість місцевості та кривизну самого маршруту.
Шлях між києвом та Булгаром долали за два місяці (60 днів), утім – 40
днів дороги та 20 днювань-манзілів після кожних двох днів. він був розділений
на дві приблизно рівні частини. східна частина – від Булгару “до перших рубе-
жів русів” – знаходилася у сфері впливу волзької Булгарії, а західну (київську)
контролювали руси. різні аспекти функціонування цього торговельного марш-
руту вивчали декілька поколінь істориків199, а натурні обстеження виконали
учасники спільної експедиції з казані та києва200 (рис. 2).
195 восточные источники. – с. 86.
196 коновалова И. г. ал-идриси... – с. 235,
прим. 49.
197 там же. – с. 121.
198 восточные источники... – с. 413.
199 рыбаков Б. а. путь из Булгара в киев //
древности восточной европы (материалы
и исследования по археологии ссср. –
вып. 169). – москва, 1969. – с. 189–196;
Моця а. П. новые сведения о торговом
пути из Булгара в киев // земли Южной
руси в IX–XIV вв. (история и археология).
сборник научных трудов. – киев, 1985. –
с. 131–133; Толочко П. П. пути-дороги киев-
ской руси // славяне и их соседи. – москва,
2008. – вып. 12: анфологион. власть, обще-
ство, культура в славянском мире в средние
века. к 70-летию Б. н. Флори. – с. 339–341;
Моця о. П. Шляхи часів київської русі: тем-
пи руху на “путехъ” // археологія. – київ,
2010. – № 2. – с. 30–42; его же. волга–днепр–
дунай: средневековый путь Булгар–киев–
регенсбург // краеугольный камень. архео-
логия, история, культура, искусство россии
и сопредельных стран. – санкт-петербург;
москва, 2009. – т. 1. – с. 523–529.
200 путь из Булгара в киев. – казань,
1992. – 134 с.
37ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
рис. 2. Шлях із Булгара до києва: 1 – вихідні пункти; 2 – зупинки-днювання;
3 – траса шляху (за о. Моцею)
рис. 3. Відстані від києва, що відповідають відстаням між куйабою та артою, артою
та Славою і куйабою та Славою: і – київ; іі – Булгар;ііі – інші міста; IV – відстань від
Булгара до києва; V – відстань від києва до артанії в 4 дводенні переходи; VI – відстань
від києва до артанії в 4 триденні переходи; VII – відстань від артанії до Слави
38 Юрій ДИБА
сучасні дослідники приймають денні переходи давніх караванів суходо-
лом від 31–37 до 46 км. довжину денного переходу між києвом та Булгаром
нескладно визначити поділом віддалі між цими центрами: 1672 / 40 = 41,8 км.
вирахуваний на такий спосіб, він не повинен суттєво відрізнятися від серед-
ньої величини одного денного переходу між центрами русі.
відстань від києва до арти дорівнювала 4 переходам з трьома днями відпо-
чинку (манзілями) між ними. перехід міг тривати 2 або 3 дні. зважаючи, що сам
відтинок виступає уп’ятеро коротшим за шлях від Булгара до києва, переходи
між манзілями могли виявитися довшими – триденними. якщо б вони були дво-
денними, другу частину шляху між артою та славою можна було також вказати
у переходах (4 дні = 2 переходи), а не у днях. отже, шлях між києвом та артою у
чотири переходи, відповідав 12 дням шляху (4 переходи по 3 дні). дванадцяти-
денний маршрут між києвом та артою (41,8 x 12) відповідає 501,6 км на місце-
вості, або 416,3 км на карті, тобто на 17% менше. натомість чотириденний шлях
між артою та славою дорівнював 167,2 км (41,8 x 4) на місцевості, або 138,8 км на
карті. загальна відстань між києвом та славою складала 668,8 км (501,6 + 167,2)
чи близько 555 км на карті. вирахувані відстані не складно відкласти на карті. їх
можна зобразити у вигляді трьох півкіл із центром у києві (рис. 3).
запропонована схема суттєво звужує набір прийнятних варіантів локалі-
зації артанії та славії на карті. проте сектор, у якому можливо відкласти раді-
уси відстаней від києва до гаданих артанії та славії, сягає близько 180°. півко-
ло смуги ймовірного розташування арти розпочинається на півночі у верхів’ях
лівобічних допливів прип’яті, перетинає від заходу верхів’я Бугу та стиру й
доходить на півдні до Бузько-дніпровського лиману. смуга вірогідного розта-
шування славії (радіуси с+D) простягається півколом від верхів’я Березини на
півночі, на заході сягає сяну й витоку дністра, а на півдні дотикається гирла
дунаю та північно-західного узбережжя кримського півострова. ці смуги, ви-
ділені на карті штрихуванням, дають чималий простір для фантазій. однак
свідчення про розташування арти десь між києвом та славою, а саму славу
як центр найвіддаленішої групи русі дають підставити звузити сектор, у якому
накреслено їхні півкола. логічно припустити: широтний шлях із Булгара до
києва задавав напрям розташування двох інших центрів русі також далі на за-
хід. цю лінійну послідовність, як уже йшлося, відзначала і. коновалова.
Йдеться про руський відтинок шляху від Булгара, а далі – через київ, кра-
ків та прагу на захід до дунайського реґенсбурга. маршрут зазначеної західної
ділянки пролягав через заліснені землі деревлян та волинян і сягав на заході
устилуга на Бузі. детальніше його проаналізував о. моця201. проте деревлян-
сько-волинський відтинок шляху Булгар–київ–реґенсбург виступає лише його
пізнішим відгалуженням, яке потрапило під контроль русі за часів княгині
ольги – після кровопролитної русько-деревлянської війни 946 р.202 якими те-
ренами цей шлях простував на захід давніше? відповідь на це запитання при-
ховане в обрисах території руської землі (далі за текстом: ‘рз’ – Ю. д.).
на підставі аналізу літописних свідчень межі ‘рз’ окреслив арсєній на-
сонов. ця територія має на карті вигляд вузької смуги шириною 130–140 км.,
що розпочинається дещо на захід від витоків случі, збруча та південного Бугу
201 Моця о. П. Шляхи... – с. 38–40.
202 диба Ю. Батьківщина святого володи-
мира: волинська земля у подіях Х ст. (між-
дисциплінарні нариси ранньої історії руси-
україни). – львів, 2014. – с. 153–168.
203 насонов а. н. “русская земля” и образо-
вание территории древнерусского государ-
ства. историко-географическое исследова-
ние. – москва, 1951. – 262 с.
39ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
й простягається на схід до дніпра, поступово розширюючись до межиріччя
росі та тетерева. на лівому березі дніпра ‘рз’ сягає від верхів’їв снову (правий
доплив десни) на півночі до лівобережжя сули на півдні203. запропоновані об-
риси ‘рз’ підтвердив та дещо відкоригував владімір кучкін, який немало змен-
шив її територію на лівобережжі. небезпідставно сумніваючись у належності
до ‘рз’ курська та новгорода сіверського, він суттєво “урізав” її північно-східні
межі, а, натомість, трохи “продовжив” їх від заходу, захопивши верхів’я захід-
ного Бугу. літописці Хі–Хііі ст. відносили до ‘рз’ на лівобережжі лише чер-
нігів, переяслав та Городок остерський. на правобережжі до ‘рз’ належали
204 диба Ю. Формування території “руської
землі” іХ–Х ст. у контексті функціонування
трансєвропейського торговельного шляху
Булгар–київ–реґенсбурґ // минуле і сучасне
волині та полісся. місто володимир-во-
линський та побужжя у світовій та укра-
їнській історії. успенський собор в історії
міста володимира-волинського та україни.
матеріали 54 міжнародної наукової істо-
рико-краєзнавчої конференції, п рисвяченої
рис. 4. контури руської землі та належні до неї літописні городи: 1 – контури
руської землі (‘рЗ’); 2 – київ; 3 – згадані у літописах городи руської землі; 4 – горо-
ди поза межами руської землі
40 Юрій ДИБА
київ, вишгород, Білгород, торчеськ, треполь, корсунь, Богуславль, канів, Бож-
ський на південному Бузі, межибоже, котельниця, Бужеськ на західному Бузі,
Шумеськ, тихомль, вигошів, Гнойниця, мичськ та здвижень (рис. 4)204.
Характеризуючи цю територію, в. кучкін зауважив, що її більша частина,
розташована на правобережжі дніпра, простягалася, головно, вздовж водо-
ділу, який відділяв басейни прип’яті та західного Бугу від басейнів півден-
ного Бугу й дністра. це спостереження дало підстави пов’язати географічне
положення та форму ‘рз’ із функціонуванням у середині іХ ст. торговельного
шляху, що провадив від києва на середній дунай205. існування такого шляху
на підставі німецьких джерел обґрунтував а. назарєнко206. одним з важли-
вих джерел ранньої руської історії, які він детально проаналізував, виступає
датований початком Х ст. (між 903 та 907 рр.) “раффельштеттенський митний
статут”, виданий за наказом східнофранкського короля людовика IV (899–911)
з метою відновити митні порядки на сході Баварії, яких дотримувалися за його
попередників. сам документ є настановою для митників при обкладенні по-
борами руських та чеських купців, що потрапляли на середній дунай із пра-
ги, де їх 965 р. фіксував очевидець – ібрагім ібн Йа’куб207. згідно зі свідченням
“статуту”, руси торгували воском, рабами та кіньми, а челядь (раби), віск та
шкіри були традиційними статтями руського експорту, відомими за літопис-
ними звістками та переказом ібн Йа’куба.
важливим висновком а. назарєнка з аналізу статуту є відображення у
ньому практики середини – третьої чверті іХ ст. торгівлі на західному продо-
вженні шляху з києва до баварського подунав’я208. відзначений (в. кучкін) збіг
широтної орієнтації ‘рз’ з напрямком міжнародного трансконтинентального
торговельного шляху русів на захід має непересічне значення для розуміння
початкових процесів формування руської держави.
зважаючи, що до складу ‘рз’ не входили не лише новгород на волхові (на
той час ще неіснуючий209), полоцьк чи смоленськ, а й деревлянщина, розта-
шована за тетеревом, на захід від києва, а. назарєнко відніс появу ‘рз’ до пе-
ріоду не пізніше часів олега. відтак, на його думку, “речь идет о феномене того
самого IX в., для которого характерно отсутствие скандинавских археологичес-
ких древностей в Среднем Поднепровье”210. цим ‘рз’ докорінно відрізняється, зо-
крема, від норманських факторій російських півночі та північного сходу, для
яких характерні масові знахідки скандинавських старожитностей. подібного
за масштабами скупчення скандинавських артефактів на території ‘рз’ дійсно
не зафіксовано, тому саме північні скандинавські факторії прийнято, за замов-
чуванням, вважати старожитностями русів.
1000-річчю пам’яті київського князя воло-
димира великого та 860-й річниці початку
будівництва успенського собору. – володи-
мир-волинський, 2015. – с. 32–48.
205 кучкин В. а. “русская земля” по лето-
писным данным Хі – первой трети Хііі в. //
древнейшие государства восточной евро-
пы. материалы и исследования. 1992–1993
годы. – москва, 1995. – с. 74–100.
206 назаренко а. В. Южнонемецкие земли
в европейских связях іХ–Х веков // средние
века. – москва, 1990. – вып. 53. – с. 121–136.
207 Relacja Ibrahima Ibn Jakuba z podróży do
krajów słowiańskich w przekazie Al-Bekriego /
Wyd., wstępem, kom. i przekł. opatrzył Tade-
usz Kowalski; przy współudziale J. Kostrzew-
skiego [i in.] // Monumenta Poloniae Histori-
ca. – Seria 2. – Kraków, 1946. – T. 1. – S. 49–50.
208 назаренко а. В. Южнонемецкие зем-
ли… – с. 124.
209 диба Ю. Батьківщина… – с. 209–215.
210 назаренко а. В. русь Хі века: север и
Юг // 1150 лет российской государственнос-
ти и культуры: материалы к общему собра-
нию российской академии наук, посвящен-
ному Году российской истории (москва, 18
декабря 2012 г.). – москва, 2012. – с. 43.
41ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
витягнута вздовж вододілу смуга ‘рз’ не накладалася на заселені слов’янами
території, а вклинювалася на, здебільшого, незаселені землі, розташовані по-
між давнішими ареалами празько-корчацької та пеньківської культур право-
бережжя дніпра. подібно й на лівобережжі обриси ‘рз’ не співпадали з аре-
алом колочинської культури: він охоплював ‘рз’ зовні (рис. 5). про характер
освоєння русами нових теренів писав, зокрема, алєксєй Щавєлєв, вважючи
їхні опорні пункти в східній Європі відчуженими від слов’янських племін-
них територій, а не інтегрованими до них: “русы, количественно уступавшие
рис. 5. руська земля іХ ст. та ареали слов’янських культур півдня Східної Євро-
пи VI–VIII ст.: 1 – обриси руської землі (‘рЗ’); 2 – пам’ятки празько-корчацької
та пеньківської культури; 3 – пам’ятки колочинської культури; 4 – ареал празь-
ко-корчацької культури; 5 – ареал пеньківської культури; 6 – ареал колочинської
культури; 7 – (а, В, С) напрямки міграції носіїв празько-корчакської культури;
8 – широтний торговельний шлях Булгар–київ–реґенсбурґ
42 Юрій ДИБА
большинству славянских “племен”, на начальных этапах своего присутствия
в Восточной европе стремились закрепиться на торгово-коммуникационных
путях только в наиболее “инвазивно-доступных” местах – в межплеменных
контактных зонах”211. таких же поглядів притримується й о. толочко: “Имен-
но несомкнутость политических границ делает возможной их существование
как отдельных сообществ и их посредническую дальнюю торговлю”212.
Широтна орієнтація ‘рз’ та її практично докладний збіг із “вільною” сму-
гою міжплемінних територій знаходять підґрунтя у природних реаліях півдня
східної Європи. окрім того, що широтний торговельний маршрут пролягав
вододілом, він практично накладався на кордон між лісовою та лісостеповою
зонами. з боку києва ‘рз’ додатково захищали рукотворні бар’єри системи
‘змійових валів’, споруджених, здебільшого, у попередні епохи й доповнюва-
них зусиллями руських володарів упродовж Х–Хі ст. (рис. 6).
вузька смуга ‘рз’ витягнулася до витоків західного Бугу, де її надійно фіксує
Бужеськ. підставою, аби віднести цей гóрод до ‘рз,’ стали два літописні повідо-
млення 1149 й 1152 р. про суперечку між князем володимиром володаревичем
та київським ізяславом, який вимагав від галицького князя повернути городи,
що належали до “рускои земли волости”: Бужеськ, Шумеськ, тихомль, вигошев
та Гнойницю213. згаданий у цьому переліку Бужеськ а. насонов ототожнював
із Божськом на південному Бузі214, а Б. рибаков вважав якимось гóродом верх-
ньої течії Горині215. на що в. кучкін слушно зауважив, що йшлося про Бужеськ
на західному Бузі, розташований ближче до городів погорини, ніж Божський
на південному Бузі. до того ж, західний Бужеськ і пізніше належав галицько-
му князеві, хоча й визнавалося, що ним мав би володіти внук ізяслава мстисла-
вовича святополк: “аже ти сяду в галичи . то Бужескъ твои возъворочю”216.
досліджуючи географічне окреслення меж території ‘рз’, необхідно також
привернути увагу до стійкості етнографічних традицій, зароджених у ме жах те-
риторії майбутньої руської держави. так, м. Брайчевський доводив, що “спроби
представлення діалектологічних даних з картою літописних “племен” є цілком
закономірними”217. проаналізований у його дослідженні характер пов’язання
діалектологічних даних з археологічною картою дав несподівано важливі ре-
зультати. відзначено, зокрема, збіг південно-західної групи діалектів сучасної
української мови із внутрішньою структурою черняхівської групи племен. за
спостереженнями м. Брайчевського, певному локальному варіанту археологічної
культури відповідає певна група говірок, зокрема, – волинському варіанту чер-
няхівської культури відповідає волинська група говірок218. для другої половини
іХ ст., з яким пов’язували появу смуги ‘рз’, ці паралелі виявляються ще наочніше.
вузький “клин” ‘рз’, що тягнеться від середнього подніпров’я до верхів’їв захід-
ного Бугу, майже буквально співпадає з волинським говором української мови
(рис. 7), контури якого взято за академічним “атласом української мови”219.
211 Щавелев а. С. русы/росы в восточной
европе: модель инвазии и некоторые осо-
бенности интеграции в мире восточных сла-
вян (вторая половина іХ–Х век) // уральский
исторический вестник. – екатеринбург,
2013. – вып. 1(38). – с. 112–113.
212 Толочко а. П. очерки... – с. 186.
213 ипатьевская летопись. – стб. 453–454.
214 насонов а. н. “русская земля”... – с. 29.
215 рыбаков Б. а. киевская русь и русские
княжества Хіі–Хііі вв. – москва, 1982. – с. 64.
216 ипатьевская летопись. – стб. 564.
217 Брайчевський М. походження русі. –
київ, 1968. – с. 112.
218 там само. – с. 113–115.
219 карта говорів української мови // атлас
української мови. – київ, 1988. – т. 2: волинь,
наддністрянщина, закарпаття і суміжні
землі. – карта IV.
43ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
у порівнянні з південною межею ‘рз’ південна межа волинського говору не-
значно перемістилася на північ. ця відмінність, як зауважував м. Брайчевський,
знаходить пояснення в історичних умовах східноєвропейського середньовіччя.
на думку вченого, причиною, яка в Х ст. змістила на північ південну межу осі-
лого життя, стала печенізька загроза. південь україни тривалий час залишався
незаселеним чи спорадично заселеним. масова колонізація степових регіонів (за
м. Брайчевським – повторна колонізація) розпочалася щойно у XVIII ст.
на сході волинський говір межує із середньонаддніпрянським й доходить
до верхів’їв тетерева та росі. від заходу, дещо вигинаючись на північний схід,
рис. 6. руська земля іХ ст. у системі природних та антропогенних бар’єрів: 1 –
обриси руської землі (‘рЗ’); 2 – межа степу та лісостепу; 3 – зона лісів; 4 – київ;
5 – інші городи на торговельному маршруті київ–реґензбурґ; 6 – торговельний
широтний шлях Булгар–київ–реґензбурґ; 7 – “Змійові вали”
44 Юрій ДИБА
територія поширення волинського говору сягає володимира. на північному за-
ході перехідні говірки поєднують волинський говір із близьким західнополіським.
отже, від північного заходу мовні ознаки волинського говору виходять
поза давні межі смуги ‘рз’. верхів’я західного Бугу були західною межею впли-
ву русів, далі розпочиналася сфера впливу великої моравії, а пізніше – чеської
держави. річки Буг та стир, згадані у відомій датованій 1086 р. підтверджуваль-
ній грамоті, текст якої поміщено в другій книзі “Хроніки” козьми празького.
вона виходить від документа Х ст. й фіксує первісні кордони празької єписко-
пії: “Звідси на схід [Празьке єпископство] має межами річки Буг і Стир з містом
краковом і областю, яка називається Ваг, з усіма округами, що відносяться до ви-
щезгаданого міста, яким є краків”220. витоки згаданих річок знаходяться майже
поруч на водорозділі, що ним пролягав сухопутний шлях із києва до кракова,
праги й далі – реґенсбурґа на дунаї. відтак, саме у верхів’ї західного Бугу про-
ходила межа між руським та чеським відтинками цієї дороги. далі на захід, на
баварське подунав’я, руси змушені були кооперуватися з чеськими купцями,
що й зафіксовано в “раффельштеттенському митному статуті”.
Локалізація арти – центру третьої групи русі
виступ території ‘рз’, що сягав західного Бугу, є тією надійною підставою,
яка дає можливість максимально звузити сектор пошуку арти та слави. місце
розташування арти знаходиться на місці перетину смуги ‘рз’ із півколом, ра-
діус якого дорівнює відстані від києва до арти (рис. 3; 8). Базовою величиною
підрахунків довжини шляху між києвом та артою вище прийнято 41,8 км –
відстань, яку долав караван за один день дороги між Булгаром та києвом.
за чотири триденні переходи (12 днів дороги) до арти треба було подолати
501,6 км на місцевості, що відповідає 416,3 км на карті.
арта локалізується досить впевнено на витоках західного Бугу та стиру.
Єдиним значним гóродом у цій місцевості був літописний пліснеськ, від якого
до нашого часу збереглося унікальне за масштабами (більше 160 га) та значи-
містю городище. воно займає один з відрогів низькогірного пасма вороняків –
частини Гологоро-кременецького кряжу, що розділяє басейни дністра, захід-
ного Бугу та прип’яті. ця визначна пам’ятка археології, датована VII–XIII ст.,
розташована на околиці села підгірці Бродівського р-ну львівської обл. до-
стовірність такої інтерпретації не складно перевірити, порівнюючи реальну
відстань від києва до городища із теоретично визначеною. Шлях від києва до
підгірців через Житомир, романів, полонне, Шепетівку, Шумськ та кременець
дорівнює 483 км (в теорії – 501,6 км), або ж – 400 км по прямій на карті (в тео-
рії – 416,3 км). похибка до 20 км цілком допустима як співмірна з різницею, що
її дають варіанти того ж шляху, прокладені через інші населені пункти.
пліснеське городище досліджували ярослав пастернак, михайло куче-
ра, олексій ратич, іван старчук, павєл раппопорт тощо. від початку 90-х років
220 козьма Пражский. чешская хроника. –
москва, 1962. – с. 151.
221 Филипчук М. а. оборонні спору-
ди пліснеська // стародавній іскорос-
тень і слов’янські гради. – коростень,
2008. – т. 2. – с. 220–229; його ж. природ-
но-топографічні умови розташування
пліснеська // праці науково-дослідного
інституту пам’яткоохоронних досліджень. –
київ, 2008. – вип. 4. – с. 225–238; його ж.
структура пліснеського археологічного
комплексу в слов’янський та давньоруський
час // вісник інституту археології. – львів,
2009. – вип. 4. – с. 3–21; його ж. пліснеський
археологічний комплекс: теорія і практика
дослідження // вісник інституту археоло-
гії. – львів, 2015. – вип. 10. – с. 38–64.
45ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
архео логічні дослідження провадив михайло Филипчук221. незважаючи на три-
валу історію вивчення, значення цього городища та його роль у становленні русі
все ще, фактично, недооцінені, а отримані досі результати за межами україни
залишаються практично незнаними. однією з причин цього л. войтович вказав
те, що матеріали досліджень городища публікувалися, переважно, на сторінках
вузькоспеціальних видань, практично невідомих поза україною. спробою ввести
цю унікальну за археологічним статусом пам’ятку до загальноруського історично-
го контексту можна вважати серію публікацій л. войтовича із промовистим за-
головком – “вікінги в центрально-східній Європі: загадки ладоги і пліснеська”222.
рис. 7. Територія “руської землі”, суміщена із картою говорів української мови: 1 – об-
риси руської землі (‘рЗ’); 2 – київ; 3 - сучасні міста України; 4 – межі говорів української
мови; 5 – волинський говір української мови; 6 – говірки з рисами волинського говору
222 Войтович л. вікінги в центрально-схід-
ній Європі: загадки ладоги і пліснеська //
археологічні дослідження львівського уні-
верситету. – львів, 2009. – вип. 12. – с. 79–101;
46 Юрій ДИБА
важливим висновком цього дослідження, заснованим на спостереженнях воло-
димира зоценка про скандинавські артефакти, виявлені на захід від києва, ста-
ла констатація значної ролі плісненського городища в міжнародній, торгівлі:
“утвердившись у києві, руси-вікінги склали верхівку київського каганату, який че-
рез Пліснесько ще в середині іХ ст. налагодив контакти з Великою Моравією, а по
Прип’яті – з волинськими племінними союзами (князівствами)”223.
зв’язок пліснеського городища зі скандинавами вперше відзначив я. пас-
тернак, проте його публікації у виданнях української діаспори не набули поши-
рення й, фактично, залишилися не використаними224. особливої уваги заслуго-
вує кераміка специфічних форм та оздоблення, виявлена серед нижньої верстви
культурного шару дитинця, її відносять до іХ ст. аналогії до цієї кераміки, дато-
вані першою половиною Х ст., віднайшлися на території племені вільців обабіч
р. Гавели в межиріччі лаби (ельби) та одри. Близькі аналогії виявлено також
на півострові ваґрія. появу скандинавів на пліснеському городищі я. пастернак
датував кінцем іХ – першою половиною Х ст. осівши тут, вони привезли з при-
балтійських факторій слов’янських ремісників, зокрема й гончарів, які створюва-
ли кераміку на свій лад, відмінний від широкої місцевої гончарської практики225.
легендарну традицію пліснеська та околиць ретельно опрацював і. мицько.
порівнюючи її з матеріалами, почерпнутими із європейського фольклору, він об-
ґрунтував гіпотезу про походження княгині ольги з пліснеська, яким володів її
батько – олег226. у цих працях масштабно репрезентовано фольклорну традицію
пліснеського городища, багатством та повнотою немало виділену на тлі скупих
народних переказів, пов’язаних з іншими городищами княжої доби. одним з
підтверджень гіпотези про правління олега в пліснеську автору слугує звістка
ал-мас‘уді про двох слов’янських царів. ім’я одного з них читається як ал-дір і в
ньому добачають літописного київського діра. після нього правив ал-олванг, що
мав немало володінь, великі будівлі, значне військо і багать військового споряд-
ження. він воював з румом, франками, лангобардами та іншими народами. ві-
йни між ними велися з перемінним успіхом. ім’я цього царя нагадує ім’я олег227.
його ж. вікінги в центральній Європі: загад-
ка пліснеська // четверті “ольжині читан-
ня”. пліснеськ. 16 травня 2009 року. – львів,
2010. – с. 3–8; його ж. загадки вікінгів: ладога
і пліснеськ. продовження дискусії на межі
XX–XXI століть // україна: культурна спад-
щина, національна свідомість, державність:
збірник наукових праць. – львів, 2011. –
вип. 20 Actes testantibus. Ювілейний збірник
на пошану леонтія войтовича. – с. 142–188;
его же. викинги в центрально-восточной ев-
ропе: загадки ладоги и плиснеска // вестник
удмуртского университета. серия 5 (исто-
рия и филология). – ижевск, 2011. – вып. 3. –
с. 3–15; 2012. – вып. 1. – с. 3–11.
223 його ж. вікінги в центрально-східній
Європі... – с. 100.
224 Пастернак я. літописний город пліс-
неськ і проблема варягів у Галичині // на-
уковий збірник українського вільного уні-
верситету = Wissenschaftliche Mitteilungen
der Ukrainischen Freien Universität. – мюн-
хен, 1948. – вип. 5. – с. 138–148; його ж. варя-
ги в україні // свобода. український щоден-
ник = Svoboda. Ukrainian daily. – Jersey City;
New York, 1950. – No. 243: October 19. – P. 3.
225 Пастернак я. літописний город… –
с. 146–147.
226 Мицько і. пліснеськ – бáтьківщина кня-
гині ольги // конференція “ольжині читан-
ня”, пліснеськ. 10 жовтня 2005 року. – львів,
2006. – с. 61–81; його ж. родовід княгині ольги
за європейським епосом // другі “ольжині
читання”, пліснеськ–львів. 14–15 червня 2007
року. – львів, 2007. – с. 18–34; його ж. свята
ольга в епосі україни // треті “ольжині чи-
тання”, пліснеськ, 31 травня 2008 року. – львів,
2009. – с. 27–39; його ж. до історії поширен-
ня в Європі переказів про княгиню ольгу //
п’яті “ольжині читання”, пліснеськ. 7 трав-
ня 2010 року. – львів; Броди, 2011. – с. 3–12;
его же. датское происхождение князя оле-
га. – [Электронный ресурс] / режим доступа:
http://conference.dansk.ru/content/view/28/39/.
227 новосельцев а. П. образование древне-
русского государства и первые его прави-
47ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
наведений опис володінь та майна ал-олванга, й справді, співмірний з
масштабами пліснеського городища, розташованого на захід від києва, тоб-
то, – поза володіннями ал-діра. за складною системою оборони та багатством
і насиченістю культурного шару пліснеське городище різко виділяється серед
усіх городищ періоду давньої русі. до того ж, його верхня частина має назву
“високе городиско” (пор. недалекі підгірці та загірці), цілком співзвучну з
характеристикою арти в ал-ідрісі (V): “гóрод арса гарний і (розташований) на
рис. 8. локалізація арти та Слави на: 1 – обриси руської землі (‘рЗ’); 2 – відстань
від києва до артанії в 4 дводенні переходи; 3 – відстань від києва до артанії в 4
триденні переходи; 4 – відстань від артанії до Слави; 5 – київ; 6 – інші населені
пункти; 7 – напрям сфери впливу чеської держави по “річки Буг і Стир”
тели // древнейшие государства восточной европы. 1998. – москва, 2000. – с. 472.
48 Юрій ДИБА
укріпленій горі”228. враховуючи територію, яку охоплюють вали в низинній час-
тині, загальна площа городища сягає 160 га. порівнюючи колосальні розміри
пліснеського з іншими руськими городищами, п. раппопорт відмовлявся роз-
глядати у єдиному комплексі його долішню частину, що знаходиться з півден-
ної сторони229 (рис. 9).
вали нижньої ділянки городища мають специфічну форму. спершу вони
охоплюють підніжжя пагорба, а далі своєрідним “рукавом” витягуються до пів-
денного заходу, вздовж долинного простору витоків західного Бужка. призначен-
ня цього виступу приховує його форма: вона дозволяє контролювати шлях, який
пролягав вздовж русла потоку. сучасну дорогу в австрійський період проклали
впритул до західних схилів, відхиляючись круто на північ від давнішого шляху,
що охоплював городище дещо західніше. обидва шляхи (давній і новіший) фік-
сує карта Фрідріха фон міґа 1779–1782 рр. з австрійського військового архіву (див.
урочище ‘Oleskie Hucisko’), оцифрована і викладена у відкритий доступ230.
слово ‘рукав’, яким охарактеризовано форму нижньої частини валів пліс-
неського городища, слугує синонімом до терміну ‘захаба’. так називають додат-
кове оборонне укріплення з вузьким проходом перед міською/замковою брамою
чи позаду неї у межах зовнішніх мурів. вхід (вихід) до такої захаби забезпечува-
ли додаткові ворота. ця споруда надала додаткові можливості оборони від на-
падників, які у довгому проході опинялися під перехресним обстрілом.
подібну функцію виконувала система валів нижньої ділянки пліснеського
городища, охороняючи шлях, що провадив на захід попри укріплену нагірну
частину. у цьому рукаві контролювали купецькі валки, які могли зупинятися
біля підніжжя городища для відпочинку й поповнювати запаси питної води з
джерела “синє око”. на виході всередині виступу знаходилося ще й додаткове
менше укріплення, зручне для охорони виходу, вали якого (розкопи II, III, IV)
досліджено 1990 р. (рис. 9).
цілком можливо, саме жорстка система контролю на вході/виході до “за-
хаби” пліснеського городища стала однією з підстав складення переказів про
мешканців арти, що вбивали всякого чужоземця, прибулого до їхньої землі.
окрім того, причиною появи таких чуток могли стати певні історичні паралелі,
укорінені в античній літературі. так в. мінорський, згадуючи про пов’язування
назви ‘арта’ з групою мордви-ерзя, відзначив назву цього мордовського племені
імовірним іранським еквівалентом Геродотових андрофагів231 (гр. Ἀνδροφάγοι,
від ἀνήρ (ἀνδρός) – людина, φάγος – поїдаючий; букв.: людоїди, канібали).
Ближчі аналогії навів віктор Гріцков, який зауважив подібну до східних
авторів характеристику русів також і в візантійців232. так, лев диякон, опису-
ючи жертвопринесення русів поблизу доростолу, перервав свою оповідь сло-
вами: “але досить про жертвопринесення таврів”. цю фразу побудовано так,
що можна здогадатися про наявність додаткових відомостей щодо тавроскіф-
ських жертвоприношень, згадувати про які автор не вважав доречним. про
228 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 413.
229 раппопорт П. к вопросу о плеснеске //
советская археология. – москва, 1965. –
№ 4. – с. 92.
230 First Military Survey (1763–1787). –
[електронний ресурс] / http://mapire.eu/en/
map/firstsurvey/?bbox=2777296.4269134686%2
C6431198.969429811%2C2783411.3891762826%
2C6434117.908447452.
231 Ḥudūd al-͑Ālam. The Regions of the World.
A Persian Geography 372 A. H. – 982 A. D. /
Translated and explained by V. Minorsky. –
London, 1982. – P. 434, note 4.
232 грицков В. В. крещение руси: в 2 ч. –
москва, 2009. – ч. 1: владимир святой; ч. 2:
митрополит михаил. – с. 480–484.
49ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
рис. 9. План Пліснеського городища (за М. Филипчуком)
50 Юрій ДИБА
жертвоприношення чорноморських таврів писали ще в античну добу, зокре-
ма, – Геродот: “У таврів існують такі звичаї: вони приносять в жертву діві море-
плавців, що зазнали катастрофи на морі, і всіх еллінів, кого захоплять у відкрито-
му морі” (5, 213). ці уявлення засвоїла християнська культура. за твердженням
святого кирила олександрійського (V ст.), “Скіфи, що живуть на Таврійському
Херсонесі, віддають на заклання захоплених ними чужинців на честь тубільної
артеміди” (9, 225) тощо.
окрім того, у візантійських джерелах є свідчення, яке співвідносить звичаї
русів-тавроскіфів уже з Галицькими землями. цю історичну обставину при-
гадав м. козлов, ототожнивши артанію зі збруцьким культовим центром233.
оповідаючи про пригоди андроніка комніна, візантійський хроніст XII ст.
микита Хоніат пов’язав його пристрасть до звірства та крові з перебуванням у
Галичі, нагадуючи звичай тавроскіфів вбивати іноземців: “як видно з його справ,
маючи душу безжальнішу, ніж найлютіші, що коли-небудь були люди, зважився,
по своїй злобі, приносити в жертву людей, знехтувавши християнськими закона-
ми, які наказували, радше, рятувати, ніж губити душу, й оголошують цілий світ
негідним її. який божевільний камбіс, або жорстокий Тарквіній, або ехет і Фала-
ріс – ці дикі і звірячі люди зробили що-небудь подібне? Хто з тавроскіфів, у яких
належить законом вбивати чужоземців і звичаями яких заразився цей старий, що
багато поневірявся, так лютував над своїм бранцем?”234.
повертаючись до аналізу ролі пліснеського городища у міжнародній транс-
європейській торгівлі, так наочно демонстрованої його планувальною структу-
рою, необхідно вдатися до переліку товарів, що ними торгували руси з арти.
поза увагою залишилася торгівля арти свинцем чи оловом (східні джерела
передають свинець та олово одним поняттям). появу цих металів на русі гіпо-
тетично пов’язують із покладами в корнуелі (уелс) чи горах Гарц (саксонія).
на думку л. войтовича, метал мав потрапляти до русі балтійським шляхом,
з півночі, маршрутом західною двіною235. одначе, тут не враховано прямого
свідчення ібрагіма ібн Йа’куба, яке має стосунок до торгівлі русі на західному
напрямку. згадуючи русів у празі, арабський автор, зокрема, віднотував заку-
півлю олова: “Приходять до нього (міста Праги) з міста кракова руси і слов’яни з
товарами, і приходять до них (жителів Праги) з країн тюрків мусульмани, жиди
та тюрки, також з товарами і з міткалями плямистими, й вивозять від них
борошно, олово і [різні] сорти хутра”236.
у чехії було багато давніх рудників, зокрема – родовище в чеських рудних
(крушних) горах, де видобувалося срібло. Його поклади почали розробляти
уже в 2 тисячолітті до р. Х. при виробництві срібла з галеніту отримували та-
кож супутній свинець. на русь ці метали постачали саме з чехії. власне таку
можливість відображає літописна згадка про матеріальні блага, які очікував
святослав у переяславці на дунаї: “хочю жити в Пєрєяславци . в дунаи . яко то
єсть среда земли моєи . яко ту всѧ благая сходѧтьс ̑ . ѿ грѣкъ паволокы . золото .
вино . и Ѡвощи разноличьнии . и и Щеховъ . и изъ оугоръ сєрєбро и комони . изъ
руси же скора . и воскъ . и мєдъ . и челѧдь”237. відтак, свідчення східних джерел
про тогрівлю свинцем (оловом) в арті кореспондуються з повідомленням ібра-
гіма ібн Йа’куба про торгівлю оловом у празі, куди через краків приїжджали
руські купці, й знаходить підтвердження у повісті временних літ.
233 козлов М. святогор... – с. 17–19.
234 византийские источники // древняя
русь... – москва, 2010. – т. 2. – C. 281–282.
235 Войтович л. В. Голмґард… – с. 54.
236 восточные источники. – с. 79.
237 ипатьевская летопись. – стб. 55.
51ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
західний вектор устремлінь русі підтверджує також ще одне оригінальне
свідчення ібрагіма ібн Йа’куба: “а на захід від русів – місто жінок”238. Його, зви-
чайно, зіставляють з античними уявленнями про амазонок, яких уміщували на
півночі, здебільшого в балтійському регіоні. згадують також етимологію назви
містечка Kwennland на узбережжі Фінської затоки239. проте, відвідуючи пра-
гу, ібрагім ібн Йа’куб, радше, мав на увазі місцеві легенди про девін, збереже-
ні в “чеській хроніці” козьми празького. описані там події відносяться до часів
пржемисла та лібуше. у легенді розповідається про війну між жінками й чолові-
ками: “дівчата цієї країни досягали зрілості швидко: подібно до амазонок, вони жада-
ли військової зброї і обирали собі проводирку; вони займалися військовою справою так
само, як і молоді чоловіки, і полювали в лісах, як чоловіки; і тому не чоловіки обирали
собі дівчат у дружини, а самі дівчата, коли бажали, вибирали собі чоловіків і, подібно
до скіфського племені, плавок або печенігів, вони не знали різниці між чоловічим і
жіночим одягом. Сміливість жінок зросла настільки, що на одній скелі, недалеко від
названого граду, вони спорудили собі град, захистом якому служила природа, і дали
цьому граду назва девін, від слова “діва”. Юнаки, бачачи все це, дуже розсердилися на
дівчат і, зібравшись у ще більшій кількості, збудували неподалік град на іншій скелі
серед хащі, на відстані не більше, ніж звук рогу; теперішні люди [називають] це міс-
то Вишеградом; в ті ж часи він носив назву Храст, від [слова] гущавина”240.
так повідомлення ібрагіма ібн Йа’куба про розташоване на захід від русів
місто жінок, під яким необхідно розуміти чеський девін, виступає ще одним
доказом західної орієнтації русі. західна межа контрольованого руссю шляху
дотикалася на витоках Бугу та стиру до великоморавських (пізніше чеських) во-
лодінь. якраз на цих витоках і розташований пліснеськ – арта східних джерел.
Локалізація слави – центру другої групи русі
відомі за східними джерелами назви другої групи русі – ‘ас-славійа’ та ‘джа-
лаба/джлба’ й варіанти назви центру цієї групи ‘сла.а’, ‘салау’, ‘слава’ та ‘сілак’
свідчать про їх пов’язаність з якимось слов’янським угрупованням, проте його не-
має підстав ототожнювати безпосередньо з терміном ‘сакаліба’, що ним на сході
називали слов’ян (часто також – різні неслов’янські народи) та слов’янських невіль-
ників. Гóрод слава знаходився на відстані чотирьох днів від арти. це найменша
відстань з вирахуваних раніше. при тому, що один день дванадцятиденного (чоти-
ри переходи) шляху від києва (куйаби) до пліснеська (арти) укладався у 40,25 км,
чотири дні шляху до слави дорівнювали 161 км (на карті – 133,6 км). рівний цій
відстані радіус, відкладений від пліснеська (рис. 8), окреслює на півколо, яке на
півночі сягає середньої течії турії, на заході – сяну, а на півдні – верхів’їв пруту.
на захід від пліснеська розташовувалися терени, підвладні великій мора-
вії, а пізніше – чеській державі. чеські впливи, вірогідно, засвідчує і назва пе-
ремишля, пов’язана, як можна здогадуватися, з чеськими пшемислідами. на
південному сході смуга можливого розташування слави сягала карпатських
відрогів, де не було значних укріплених центрів. на півдні це півколо не дохо-
дило до городищ передгір’я північної Буковини, датованих іХ–Х ст.241
конкретний напрямок, у якому знаходилася слава, задає, зокрема, пів-
нічно-західне відхилення території поширення волинського говору, у своїй
238 восточные источники. – с. 79.
239 там же. – с. 79, прим. 79.
240 козьма Пражский. чешская хроника. –
с. 46–47.
241 Тимощук Б. о. давньоруська Буковина
(Х – перша половина ХіVст.). – київ, 1982. –
с. 15. – рис. 1.
52 Юрій ДИБА
основній масі відповідне відзначеній смузі території ‘рз’. споріднені з волин-
ським говором перехідні говірки поєднуються також із близьким західнопо-
ліським говором (рис. 7). необхідно так само згадати й скупчення топонімів
із архаїчним коренем на ‘рус-’ у побужжі, в околицях володимира (рис. 10)242.
у цій схемі не бралися до уваги подібні топоніми у контактних зонах із сусід-
німи територіями (північна Буковина, молдавія), де вказані назви побутува-
ли значно ширше.
отже, найвірогідніше, слава знаходилася на північний захід від пліснесь-
ка. смугу можливого її розташування окреслює півколо з центром у пліснесь-
ку, у вказаному напрямку перекриваючи два відомі центри забужжя – червен
і вóлин. забудова червена локалізована на кілька окремих височин у долині
Гучви та її притоки синюхи. Городище овальної форми (145x95 м) знаходиться
на правому березі Гучви, за 150 м на південний захід від неї. вал городища
в окремих місцях нині сягає 6 м висоти. окольний город, розміщений дещо
західніше, об’єднувався з дитинцем валом та частоколом у єдину оборонну
систему, площею 3,5 га. посад займав кілька інших пагорбів заплави Гучви.
навколо були також окремі незахищені поселення, які теж формували посе-
ленський комплекс давнього червена загальною площею 40 га. товщина куль-
турного шару на дитинці і окольному городі сягає 2–2,5 м. найстарші віднай-
дені тут матеріали датуються іХ–Х ст. свого розквіту червен досяг у XII–XIII ст.
дата зведення оборонних споруд дитинця не відома, вони декілька разів зни-
щувалися і відбудовувалися упродовж XI–XIII ст.243
у Городку надбужному біля Грубешова збереглося городище давнього
гóрода вóлиня. Його дитинець, площею 1,5 га, відомий під назвою “замчись-
ко”. Городище овальної форми, розмірами 30x70 м, оточене потужним валом
й зведене напроти великого поселення VIII–X ст. поява тут перших оборонних
споруд датується IX ст. зруйнування вóлиня пов’язують з походом монголів.
окольний гóрод площею 8–10 га захищав зруйнований на сьогодні вал. від пів-
денної сторони дитинця і західної сторони окольного гóрода з ними межував
неукріплений посад площею близько 1 га. загальна площа гóрода з окольним
гóродом та посадом сягала 15 га. навколо розташовувалися супутні поселення.
курганний могильник в урочищі Городище датується IX–XII ст., а пізніший
ґрунтовий могильник – XIII–XV ст.244
пряма підказка щодо того, який з названих городів забужжя могли вважа-
ти славою, збереглася у публікації з. доленги-Ходаковського: “городъ Волынь
при устьѣ той же гучвы, которого обширный вал, съ особеннымъ городком
Словенскимъ, съ множествомъ могил внутри того вала и на восточной стороне
Буга, видны по сію пору”245. назва ‘словенський городок’, закріплена за городи-
щем вóлиня, доводить, що східні автори трактували славою саме його. до того
ж, у найближчій околиці городища збереглися легенди про появу ‘славутина’
(пол. Sławęcin) – передмістя сусіднього Грубешова, розташованого за 2 км на
захід від Городка-надбужного. це передмістя півколом охоплювало Грубешів-
ське озеро, з яким і пов’язана місцева леґенда про загибель ‘славного міста’246,
242 диба Ю. Батьківщина… – с. 79–81.
243 Терський С. археологія доби Галицько-
волинської держави. – київ, 2014. – с. 97–99.
244 там само. – с. 99–100.
245 доленга-Ходаковский З. пути сообще-
ния в древней россии // русский историчес-
кий сборник, издаваемый обществом ис-
тории и древностей российских. – москва,
1837. – т. 1, кн. 1. – с. 10.
246 Wiatrowski A. Dzieje Hrubieszowa w
świetle źródeł, dokumentów i zabytków
historycznych. – Hrubieszów, 1988. – [елек-
53ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
що її записала казімєжа віснєвська247. леґенда свідчить про існування колись
на місці Грубешівського озера великого гóрода, у якому правив славой, його
доньку звали славою248. у цьому контексті необхідно нагадати і свідчення ал-
мас‘уді про слов’янські племена, у переліку яких фігурує також “плем’я, зване
дулаба, цар же їх називається Вандж-Слава”249. це угруповання випадає ото-
тожнити з дулібами.
тронний ресурс] / режим доступу: http://
www.tnn.pl/tekst.php?idt=34
247 Podanie o Hrubieszowie i Sławęcinie: Z
rękopisu Kazimiery Wiśniewskiej // Współ-
czesne podania ludowe. – Lublin, 1982. –
S. 17–21. – [електронний ресурс] / http://
osobliwosci.eduseek.interklasa.pl/~grzesiog/
podania.htm.
248 диба Ю. Батьківщина… – с. 289–292.
249 гаркави а. я. сказания... – с. 136.
рис. 10. Топоніми з коренем ‘рус-‘ на території західніше від дніпра: 1 – обриси русь-
кої землі (‘рЗ’); 2 – локалізовані перший та третій центри русі; 3 - топоніми з коре-
нем ‘рус-‘; 4 – топоніми з коренем ‘рус-‘ в українсько-молдавських контактних зонах
54 Юрій ДИБА
Характеристика трьох груп русі та їхні території
згадуючи славію, ібн Хаукал наголосив на вищості (за трактуванням
а. новосєльцева – головний з них250) цього відгалуження русів. подібно і в
перському перекладі ал-саваджі його також названо кращим (Бехтер). саме
важливими та головними характеризують слов’янські угруповання волині
кілька східних та західних авторів. найперше, “Баварський географ” з першої
половини IX ст. виділив серед інших слов’ян угруповання під назвою ‘Zeriuani’:
“Zeriuani, quod tantum est regnum ui ex eo cunctae gentes Sclauorum exortae sint et
originem sicut affirmant ducant” (“Cерівани – це королівство настільки [велике], що
з нього походять усі слов’янські народи, і ведуть, за їх словами, свій початок”)251.
назва ‘Zeriuani’ за лінгвістичними даними засвідчує зв’язок з основою *čьrv-,
що дає підстави реконструювати цей етнонім як *Čьrv-jane й ототожнити його
з населенням літописних “червенських градів” – черв’янами252.
у X ст. арабський історик ал-мас‘уді характеризував плем’я ‘валінана’ та-
ким, що йому підкорялися інші слов’янські племена: “З тих племен одне мало
раніше, в давнину, владу (над ними), його царя звали Маджак, а само плем’я назива-
лося Валінана. цьому племені в давнину підкорялися усі інші слов’янські племена,
бо (верховна) влада була у нього і всі царі йому підкорялися”253.
іспанський торгівець жидівського походження ібрахім ібн Йа’куб, який у
960–980-х роках відвідав декілька європейських країн, зокрема угорщину, че-
хію (прагу) та, вірогідно, краків, виділяв серед слов’янських племен саме воли-
нян: “Вони [діляться на] численні різноманітні види. колись зібрав їх цар, званий
Маха, і був він з племені, яке називалося Валітаба; було це плем’я у них шанова-
ним. Потім порушилося їх слово, і припинився їх [державний] порядок, племена їх
стали [окремими] групами і запанував в кожному з їхнього племені цар”254.
у згаданому втраченому рукописі 1702 р., що його віднайшов й проана-
лізував а. кримський, славійа фігурує як ‘ч-р-н-к’. дослідник побачив у ній
чернігів. проте під цією назвою може фігурувати й червенська земля. плу-
танина між червеном та черніговом у давніх текстах вже відзначалася. на-
приклад, автор “західноукраїнської хронологічної компіляції” кінця XVI ст.,
переписуючи м. Бєльського, замінив волинський червен на чернігів, а велико-
польський плоцьк на полоцьк255.
отже західну волинь, включно із забужжям, східні географи ціл-
ком могли приймати за славію256 – одну з трьох груп русі. наділення славії
250 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 417.
251 описание городов и областей к северу
от дуная, или Баварский географ // наза-
ренко а. в. немецкие латиноязычные ис-
точники іХ–Хі веков. тексты, перевод, ком-
ментарий. – москва, 1993. – с. 13–14.
252 ляска В. між прагою, києвом та
Ґнєзно. Zeriuane/zuireani “Географа Бавар-
ського”: до проблеми етнопотестарних
структур волині у ранньому середньовіч-
чі // княжа доба: історія і культура. – львів,
2014. – вип. 8 / відпов. ред. в. александро-
вич. – с. 11–57.
253 гаркави а. я. сказания... – с. 135–136.
254 западноевропейские источники. –
с. 78–79.
255 Щапов я. н., лимонов Ю. а. история
руси в западноукраинской хронографичес-
кой компиляции XVI в. // древнейшие го-
сударства на территории ссср. 1975. – мо-
сква, 1976. – с. 196–209.
256 про вживання стосовно волині тер-
міну ‘словенська земля’ та практику вико-
ристання у літописі терміну ‘словене’ див.
публікацію автора: диба Ю. “словенська”
та “лехітська” групи слов’ян у переліках
народів повісті временних літ й пробле-
ма початків русі // Хроніки ладомерії. на-
уковий збірник. матеріали і всеукраїнської
наукової історико-краєзнавчої конферен-
ції, присвяченої 15-тій річниці створення
державного історико-культурного заповід-
ника “стародавній володимир”, 27 жовтня
55ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
особливим статусом найвищої групи русі, радше, відображає її роль серед інших
слов’янських племен. водночас вивищували її й прямі контакти з руссю. цей ста-
тус не передбачав їхнього підкорення чи безпосереднє управління русами. він,
радше, відображає паритетні союзницькі відносини, в яких славії, передовсім,
відводилася роль посередника балтійської торгівлі Бугом та віслою. важливу
роль волинським слов’янам приділено також у приготуваннях русі до морських
походів. саме від них руси купували (sic!) однодревки, сплавляючи їх південними
2016 р., м. володимир-волинський. – терно- піль, 2016. – вип. 1. – с. 68–83.
рис. 11. локалізація трьох груп русі: 1 – обриси руської землі (‘рЗ’); 2 – територія
окремих груп русі; 3 – напрям сфери впливу чеської держави по “річки Буг і Стир”;
4 – центри трьох груп русі; 5 – згадані у літописах городи руської землі; 6 – інші
населені пункти
56 Юрій ДИБА
допливами прип’яті. обидві сторони – слов’яни та руси – діяли, за влучним за-
уваженням о. толочка, як “добре відлагоджений механізм”, у якому кожна зі сторін
“знає свої ролі та виконує їх рутинно, за давно заведеним звичаєм”257.
унікальна практика сплаву товарів дала поштовх до зародження у майбут-
ньому окремої професійної верстви, знаної як плисаки/плісаки (пол. Flisaki).
ця українізована версія терміну походить від німецького ‘Flus’ – річка (пор. пол.
flis – rzeczny spław towarów). діяльність плисаків, зароджена наприкінці іХ – на
початку Х ст. під контролем русів, дотривала до ХіХ ст., коли її поступово витіс-
нили залізничні перевезення258. саме арта, розташована у верхів’ї Бугу та стиру,
здійснювала контроль сплавної торгівлі до києва через волинські землі, що й
відзначав ібн Хаукал (іі) фразою “Самі ж вони спускаються по воді для торгівлі”259.
про конкретні межі території кожної з трьох груп русі, на яких поширював-
ся їхній вплив, можна говорити лише з певною долею умовності, адже головна
їх роль між середнім дніпром та витоками західного Бугу – контроль вузької
смуги торговельного шляху. проте цей шлях був зоною притягання для най-
ближчих сільських та протоміських громад, що включалися до супроводження
торговельних валок та забезпечення їх відпочинку на різних відтинках шляху.
у межах смуги русі вирізняються дві групи притягання (рис. 11). територія
славії тяжіла до басейну західного Бугу та витоків прип’яті й мала найтісні-
ші контакти із артою. арта/пліснеське городище виступала центром притя-
гання для городів, розташованих у верхів’ях південного Бугу, правих допливів
прип’яті та західного Бугу. до території русі з центром у куйаві/києві нале-
жать городи, розташовані по десні та правих допливах дніпра. окрім того, її
межі окреслює система змійових валів середнього подніпров’я (рис. 6).
кожну з цих груп русі інформатори східних географів знали за їхніми
власними назвами. Група з центром у куйабі/києві була відома за загальною
назвою ‘рус’. назва групи ‘славійа’ наочно показує належність до слов’янського
племені, яке приєдналося до міжнародної торгівлі русі. тісну співпрацю цієї
групи з руссю та взаємне укорінення русі в місцевому слов’янському середо-
вищі, засвідчують тогочасні документи. у раффельштеттенському митному
статуті русь називають “слов’янами з русі” (Sclavi de Rugis), а арабський гео-
граф IX ст. ібн Хордадбех, згадуючи “купців ар-рус”, які торгують з візантією та
Хазарією, сприймав їх за “рід слов’ян”.
назва артанія/арсанія/Arthania випадає із зрозумілого та звичного етно-
німічного ряду, проте на карті українського правобережжя її територія окрес-
люється однокореневими топонімами, збереженими в контактних зонах на
сусідніх територіях (рис. 12). ця схема вказує на поширення співзвучних назв
на зовнішніх ареалах артанії. за правилом периферійних архаїзмів, у минуло-
му вона існувала і на теренах між ними, тобто зоні географічного притягання
пліснеського городища – арти.
визначене для кожної з трьох груп русі місце на теренах східної Євро-
пи та конфігурація їхньої території охоплюють, загалом, незначний обшар
(рис. 13), аж ніяк не співмірний зі звичним (пропагованим від шкільних ат-
ласів та науково-популярних видань до академічних праць) уявленням про
русь IX–X ст., простягнуту від Білого моря на півночі до чорного – на півдні
і від карпат на південному заході до р. печори на північному сході. існую-
ча практика картографування тогочасних руських володінь абсолютно не
257 Толочко а. П. очерки... – с. 216.
258 диба Ю. Батьківщина… – с. 169–172.
259 новосельцев а. П. восточные источни-
ки... – с. 412.
57ГЕОГРАФІЯ ПОЧАТКОВОЇ РУСІ ЗА СХІДНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
260 назаренко а. В. русь Хі века... – с. 46.
рис. 12. Топоніми на ‘арт(c)-’, ‘орт(c)-’ в периферійних ареалах третої групи русі –
артанії: 1 – обриси руської землі (‘рЗ’); 2 – три центри русі; 3 – територія арта-
нії; 4 – периферійні топонімічні архаїзми, похідні від назви артанії; 5 – віддалені
топоніми; 6 – назва карпатського хребта
враховує усіх тонкощів співіснування русі та місцевих східнослов’янських
племен, дат їх інкорпорації русами та ступінь підпорядкування києву.
запропонована візуальна картина початків освоєння русами півдня схід-
ної Європи не узгоджується з основним набором положень, сформованих від
часів васілія татіщєва навколо теми походження русі. у цьому контексті вва-
жаю за необхідне відзначити наукову позицію а. назарєнка, який принципо-
во відрізняє русів (“варягов первой волны”260), чиї зусилля формували широтну
орієнтацію ‘рз’, від скандинавських ватаг – засновників мережі торговельних та
обмінних факторій східноєвропейського північного сходу.
попри те, що запропонована широтна конфігурація розташування трьох
груп русі східних джерел, в основному, контрастує з дотеперішньою науковою
58 Юрій ДИБА
традицією, вона, все ж, цілком корелюється із прямою літописною звісткою, за-
лишеною волинським книжником у характеристиці данила романовича, напи-
саній з нагоди його відвідання ставки Батия: “Ѡ злѣе зла . чс ̑ть Татарьская . дани-
лови романовичю . кнѧзю бывшоу великоу . Ѡбладавшоу роускою землею . кыевомъ
и Володимеромъ . и галичемь . со братомь си инѣми странами . ньнѣ сѣдить . на
колѣноу . и холопомъ называетьс ”̑261. перелічені тут три складові руської землі –
київ, володимир та Галич, фактично, виступають спадкоємцями трьох груп русі,
згаданих у східних джерелах й ідентифікованих у цьому дослідженні.
національний університет “львівська політехніка”
261 ипатьевская летопись. – стб. 808.
рис. 13. руська земля на політичній карті центральної та Східної Європи 2 пол.
іХ ст.: 1 – три центри русі; 2 – столиці сусідніх політичних утворень; 3 – обриси
руської землі (‘рЗ’); 4 – торговельний маршрут Булгар–київ–реґензбурґ; 5 – те-
риторії підвладні Візантії; 6 – території підвладні Великій Моравії; 7 – території
підвладні Болгарії; 8 – території підвладні Хозарії та хозарські фортеці; 9 – тери-
торія Волзько-камської Булгарії
|