Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття

Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття

Аналізується інформація Новгородського п’ятого, Никоновського та Воскресенського літописів про візантійське посольство до Ярополка Святославовича. Верифікація цих даних за іншими джерелами (Ескуріальський тактикон та стаття Початкового літопису 6488 (980) р.) дає змогу вважати їх достовірними та...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2016
Автор: Роменський, О.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2016
Назва видання:Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178996
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття / О.О. Роменський // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 59-68. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-178996
record_format dspace
spelling irk-123456789-1789962021-03-28T01:26:14Z Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття Роменський, О.О. Аналізується інформація Новгородського п’ятого, Никоновського та Воскресенського літописів про візантійське посольство до Ярополка Святославовича. Верифікація цих даних за іншими джерелами (Ескуріальський тактикон та стаття Початкового літопису 6488 (980) р.) дає змогу вважати їх достовірними та стверджувати високу ймовірність русько-візантійських домовленостей під час правління старшого зі Святославовичів. Русь за князювання Ярополка встановила дружні відносини і з Візантією, і з Священною Римською імперією, а сам князь, вірогідно, розпочав навернення до християнства (обряд prima signatio). The article is devoted to the analysis of the information of the Fifth Novgorod, Nikonian and Voskresensk Chronicles about byzantine embassy to prince Yaropolk. Verification of this data by other sources (Escorial Taktikon and Primary Chronicle in 6488 (980 A.D.) suggests to consider it reliable and argue a high possibility of Rus’-Byzantine agreements during the reign of Svyatoslav’s older son. Rus in the reign of Yaropolk established friendly relations with both the Byzantine and the Holy Roman Empires, and the prince probably began conversion to Christianity (a rite of prima signatio). 2016 Article Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття / О.О. Роменський // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 59-68. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178996 94:327](477:100)“097” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Аналізується інформація Новгородського п’ятого, Никоновського та Воскресенського літописів про візантійське посольство до Ярополка Святославовича. Верифікація цих даних за іншими джерелами (Ескуріальський тактикон та стаття Початкового літопису 6488 (980) р.) дає змогу вважати їх достовірними та стверджувати високу ймовірність русько-візантійських домовленостей під час правління старшого зі Святославовичів. Русь за князювання Ярополка встановила дружні відносини і з Візантією, і з Священною Римською імперією, а сам князь, вірогідно, розпочав навернення до християнства (обряд prima signatio).
format Article
author Роменський, О.О.
spellingShingle Роменський, О.О.
Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
Княжа доба: історія і культура
author_facet Роменський, О.О.
author_sort Роменський, О.О.
title Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
title_short Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
title_full Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
title_fullStr Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
title_full_unstemmed Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття
title_sort візантійське посольство до ярополка святославовича у світлі міжнародної політики русі 70-х років х століття
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2016
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178996
citation_txt Візантійське посольство до Ярополка Святославовича у світлі міжнародної політики Русі 70-х років Х століття / О.О. Роменський // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 59-68. — Бібліогр.: 56 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT romensʹkijoo vízantíjsʹkeposolʹstvodoâropolkasvâtoslavovičausvítlímížnarodnoípolítikirusí70hrokívhstolíttâ
first_indexed 2025-07-15T17:41:57Z
last_indexed 2025-07-15T17:41:57Z
_version_ 1837736267503108096
fulltext олександр роМенСЬкИй візантіЙсЬке посоЛЬство До яропоЛка святосЛавовича у світЛі МіЖнароДної поЛітики русі 70-Х років Х стоЛіття постать старшого з дітей князя святослава Хороброго, загалом, обділена увагою, що особливо впадає у вічі поряд з його славнозвісними батьком і бра- том. можна віднайти немало причин такого ставлення нащадків: порівняно не- значний час князювання у києві, скупість повідомлень джерел, які не дають змоги ані запропонувати повноцінну картину правління ярополка святосла- вовича, ні окреслити його особисті якості людини та політика, рання загибель та майже цілковите забуття в історичній пам’яті. дотеперішня література, пе- реважно, концентрувалася на проблемі реального чи фіктивного особистого хрещення князя та інтерпретації здійснення цього таїнства над його прахом1. сконструйоване зусиллям літописця, можливо, не без політичного замовлен- ня, реноме невдахи, здається, надалі тяжіє над ярополком відтоді, як київського князя “подъӕста… два варѧга мечьми подъ пазусѣ” безпосередньо на отньому теремному дворі2. старший зі святославовичів не став визнаним полководцем, ані досвідченим державним діячем, бо й не мав на те достатньо часу. він не був придатною кандидатурою для поповнення пантеону героїв у майбутньому, незалежно від того, хто й коли, за яких умов та в інтересах якої міфологеми намагався такий пантеон збудувати. князь втратив все, що мав: дружину, вла- ду, соратників, які перейшли на бік переможця, а, врешті-решт, і життя. на відміну від небожів Бориса та Гліба, він не став мучеником, хоча й був убитий 1 Пархоменко В. а. Христианство в киев- ской руси при ярополке, брате владимира святого. – Харьков, 1913; Полонская н. П. к вопросу о христианстве на руси до влади- мира // Журнал министерства народного просвещения. – 1917. – № 9. – с. 33–80; За- їкин В. Християнство на україні за часів князя ярополка і // записки чина свято- го василія великого. – Жовква, 1928. – т. 3, вип. 1–2. – с. 1–39; Брайчевский М. Ю. ут- верждение христианства на руси. – киев, 1989. – с. 121–126; Korpela J. “I krestisa kosti eju”. Zur Vorgeschichte des Märtyrerkults von Boris und Gleb // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. – 1998. – Bd. 46. – S. 161–176; наза- ренко а. В. древняя русь на международных путях. – москва, 2001. – с. 339–390; Толоч- ко П. П. крещение ярополка святославича: историческая реальность или ученая фик- ция? // византийский временник. – 2004. – т. 63. – с. 59–66; іdem. The “Conversion” of Yaropolk Svyatoslavich // Kiev–Cherson– Constantinople. Ukrainian Papers at the XXth International Congress of Byzantine Studies (Paris, 19–25.08.2001) / Ed. by A. Aibabin and H. Ivakin with a foreword by I. Ševčenko. – Kiev; Simferopol; Paris, 2007. – P. 167–176; Успенский Ф. Б. крещение костей олега и ярополка в свете русско-скандинавских культурных взаимосвязей // норна у ис- точника судьбы. сборник статей в честь е. а. мельниковой. – москва, 2001. – с. 407– 414; Войтович л. В. княжа доба на русі: пор- трети еліти. – Біла церква, 2006. – с. 227–231; Щавелева а. С. первый христианин сре- ди князей-рюриковичей (древнерусские летописные известия о крещении яропол- ка святославича) // матеріальна та духовна культура південної русі. матеріали міжна- родного польового семінару, присвяченого уДк 94:327](477:100)“097” 60 Олександр РОМЕНСЬКИЙ саме в той час, коли вирішив поступитися владою, і, не виключено, незадовго до загибелі також розпочав шлях до християнства. відтоді, як володимир став хрестителем, ярополк був приречений на забуття в історичній перспективі, а його портрет мав писатися сірою або чорною барвою, бо ж ніхто не любить згадувати власні гріхи, які, до того ж, змиваються у купелі хрещення незалежно від тяжкості. ми не маємо на меті “дати сатисфакцію” ярополкові, проте один з епізодів міжнародної політики русі часу його нетривалого князювання, як ви- дається, заслуговує докладнішої уваги. Йдеться про відносини з візантією – чи не найголовнішим зовнішнім контрагентом держави рюриковичів у Х ст. свідчення про події князювання ярополка та міжнародні контакти русі цього часу збереглися лише в деяких іноземних джерелах3 та пізніх літопис- них зводах (новгородському п’ятому, никоновському, воскресенському)4. це не дивно, враховуючи, що початковий літопис уклали люди, які не симпатизува- ли князеві ярополку. володимир святославович, безпосередній предок усіх на- ступних рюриковичів, недарма займав центральне місце в оповіді “повісті вре- менних літ”. подальше його уславлення не могло не вплинути на “мовчання” джерел про ярополка, коли врахувати, що “найдавніше сказання” (літописна оповідь про події Х ст.) створено, ймовірно, невдовзі після смерті “красного сонечка”, не пізніше 1016/1017 рр.5 за таких обставин джерелознавча оцінка повідомлень літописів XV–XVI ст. – тим необхідніша передумова дослідження. в інтерпретації унікальних відомостей никоновського літопису про по- дії Х ст., як правило, балансують між повним запереченням їх достовірності і частковим прийняттям, але з необхідністю додаткової верифікації за іншими джерелами6. питання походження інформації про посольства святого пре- столу та візантії до ярополка й досі не вирішене, а остаточне його з’ясування видається маловірогідним за доступної джерельної бази. необхідно ще раз зу- пинитися на цих свідченнях у їх найранішій версії – на полях новгородського п’ятого літопису. на думку олександра Боброва, новгородський п’ятий (Хронографічний) літопис (далі – н5) створено близько 1447 р. на замовлення архиєпископа Єв- фимія II, автором, можливо, був клірик церкви святого пантелеймона у нов- городі. укладач зредагував новгородський четвертий літопис, додавши до нього свідчення новгородського першого літопису (н1) та вилучивши частину століттю від дня народження в. Й. довжен- ка. – київ; чернігів, 2012. – с. 353–358; Пе- трухин В. я. крещение руси: от язычества к христианству. – москва, 2006. – с. 70–78; его же. русь в IX–X вв. от призвания варягов до выбора веры. – москва, 2013. – с. 396–398; Ухтомский а. а. крещение князем ярос- лавом мудрым костей олега и ярополка (к современному исследованию вопроса) // труди київської духовної академії. – 2012. – № 17. – с. 224–232; ричка В. М. “…и кре- стиша кости еѣ”. загадка літописної статті 6552 р. // труди київської духовної акаде- мії. – 2013. – № 18. – с. 264–269. 2 лаврентьевская летопись // полное со- брание русских летописей (далі – псрл). – ленинград, 1926. – т. 1, вып. 1. – стб. 78. 3 Lamperti Annales // Monumenta Germa- nia e Historica. Scriptores rerum Germanica- rum in usum scholarum. – Hannoverae et Lip- sia e, 1894. – P. 42. 4 никоновская летопись // псрл. – мо- сква, 2000. – т. 9. – с. 39; летопись по воскре- сенскому списку // псрл. – москва, 2000. – т. 7. – с. 292; новгородская пятая летопись // псрл. – петроград, 1917. – т. 4. – с. 50. 5 цукерман к. наблюдения над сложе- нием древнейших источников летописи // Борисо-глебский сборник. – Paris, 2009. – C. 206; Михеев С. М. кто писал “повесть вре- менных лет”? – москва, 2011. – с. 120–122. 6 клосс Б. М. никоновский свод и рус- ские летописи XV–XVI вв. – москва, 1980. – с. 187–188; назаренко а. В. древняя русь... – с. 358–360. 61ВІЗАНТІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО ДО ЯРОПОЛКА СВЯТОСЛАВОВИЧА… статей, повернувшись, загалом, від загальноруського до локального новгород- ського погляду на події7. у частині тексту до 1402 р., найімовірніше, використа- но протограф комісійного списку н1 та доповнено його іншими джерелами8. у свою чергу, Хронографічний список залучено при створенні никоновського зводу в канцелярії митрополита данила рязанця у 20-х роках XVI ст.9 воскре- сенський літопис (укладений 1541 р.) зберіг лише запис про візантійське по- сольство до ярополка10. відзначимо, що редактор воскресенського літопису не використав никоновського11. процитуємо ще раз унікальні маргіналії Хроно- графічного списку н5: “в лѣто 6486 побѣди ярополкъ печенѣги и возложи на них дань въ лѣто 6487 приіде печенѣжскіи князь илдеа и би челомъ ярополку в службу ярополкъ же пріатъ его и даде ему грады и имяше его в чести велице того же лѣта пріидоша послы от греческаго царя къ ярополку и взяша миръ и любовь с нимъ и яшася ему по дань якоже и отцу его и дѣду его того же лѣта пріидоша послы къ ярополку из рима отъ папы того же лѣта быша знаменіа в лунѣ и в солнце и в звѣздахъ и быша громи велици и страшни и вѣтри силни с вихромъ и много пакасти бываху человѣкомъ и скотомъ и зверемъ леснымъ и полскимъ”12. майже ідентичний виклад зберіг також никоновський літопис13. варто докладніше розглянути ці свідчення. Фраза щодо печенізького “князя” ілдеї характерна для літописання XV ст.: вираз “бить челом” у зна- ченні “вступати на службу” вживала канцелярська практика московського князівства XIV–XVI ст. (прикметно, що укладачі “словника російської мови XI–XVII ст.” наводять епізод з ілдеєю першим за хронологією)14. немає даних про якісь зусилля київських князів Х ст. задля залучення печенігів як “своїх поганих”, їх осілість і перехід на службу, подібно до пізніших торків, чорних клобуків та берендеїв. використання тюркських кочових народів як військових союзників розпочалося, вірогідно, щойно в 60–70-х роках XI ст. й поштовхом до нього стало просування половців до причорноморських степів15. як засвід- чують джерела, правителі русів іноді вдавалися до ситуативного союзу з пе- ченігами та їх найму під час військових кампаній. зокрема, за повідомленням 7 Бобров а. г. новгородские летописи XV в. – санкт-петербург, 2001. – с. 218–224. 8 Шахматов а. а. обозрение русских ле- тописных сводов XIV–XVI вв. – москва; ле- нинград, 1938. – с. 197, прим. 1; клосс Б. М. новгородская пятая летопись и вопрос об источниках никоновского свода // летописи и хроники 1973 г. – москва, 1974. – с. 253–254. 9 клосс Б. М. новгородская пятая лето- пись… – с. 267–270; его же. никоновский свод… – с. 32–42, 88. 10 летопись по воскресенскому списку. – с. 292. 11 див.: клосс Б. М. предисловие к изда- нию 2000 г. // псрл. – москва, 2001. – т. 7. – с. III. 12 новгородская пятая летопись. – с. 50. 13 никоновская летопись. – с. 39. 14 словарь русского языка XI–XVII вв. – москва, 1975. – вып. 1. – с. 188. 15 расовский д. а. печенеги, торки и берендеи на руси и в угрии // его же. половцы. черные клобуки: печенеги, тор- ки и берендеи на руси и в угрии. – москва, 2012. – с. 48–49. Щоправда, дмитро расов- ський відзначив участь торків у поході кня- зя володимира на волзьких болгар 985 р. і на цій підставі вважає, що їх прикордонні допоміжні загони у поволжі з’явилися на сто років раніше, ніж у подніпров’ї: его же. половцы // его же. половцы. – с. 140–143. інші інтерпретації див.: Плетнева С. а. пе- ченеги, торки и половцы в южнорусских степях // материалы и исследования по ар- хеологии ссср. – 1958. – № 62. – с. 164–165; головко о. Б. торки в історії причорномор- ських степів // східний світ. – 1999. – № 1–2. – с. 113–117; Толочко П. П. кочевые народы степей и киевская русь. – санкт-петербург, 2003. – с. 67–70; Бубенок о. Б. ранні торки у степах північного приазов’я // проблеми іс- торії країн центральної та східної Європи. – 2012. – вип. 3. – с. 41; его же. потомки сарма- тов в степях восточной европы (VI–XIV в.) // східний світ. – 2012. – № 4. – с. 28–29. 62 Олександр РОМЕНСЬКИЙ початкового літопису, князь ігор використав кочівників як найманців під час походу на візантію 944 р., взявши від них заручників16. не випадково саме до печенігів радив податися князеві ярополку його вірний слуга варяжко після захоплення володимиром києва та облоги родні. із вбивством ярополка ва- ряжко (не виключено, й інші прихильники загиблого князя) знайшли при- хисток саме в печенігів, з їх допомогою тривалий час варяжко воював проти володимира, якому, однак, вдалося привернути його на свій бік, давши клят- ву17. до співробітництва з печенігами князі вдавалися й надалі. князь воло- димир, як відомо, сприяв місійному архиєпископу Бруно кверфуртському в християнізації номадів та віддав заручником власного сина (дослідники при- пускають – святополка18 або Бориса19). під час усобиці 1015–1019 рр. печеніги підтримували святополка та Болеслава Хороброго (можливо, й Бориса, коли ідентифікувати його як Бурицлейва “саги про еймунда”) в боротьбі з ярос- лавом20. отже, інформація про союзницькі відносини печенігів з ярополком вірогідна. інші повідомлення маргіналії також не можна відкидати без засте- режень, проте й спиратися лише на них, звичайно, не варто. спробуємо вери- фікувати інформацію про візантійське посольство за іншими джерелами. перш за все, відзначимо, що свідчення ескуріальського тактикону про етерію піхотинців у складі візантійської армії, в яких більшість дослідників бачать саме русів, візантиністи відносять до 979–980 рр.21 олександр Филипчук пов’язав це повідомлення з інформацією повісті временних літ під 6488(980) р. про варягів, яких незабаром після вокняжіння відіслав до візантії князь во- лодимир святославович22. захопивши київ, варяги прагнули збагачення, 16 лаврентьевская летопись. – стб. 45; ипатьевская летопись // псрл. – санкт- петербург, 1908. – т. 2. – стб. 34. 17 лаврентьевская летопись. – стб. 78; ипатьевская летопись. – стб. 66. див. також: Пріцак о. печеніги // український історик. – 1970. – № 1–3. – с. 99. 18 List Brunona do króla Henryka / J. Karwa- sińska // Monumenta Poloniae Historica. Series Nova. – Warszawa, 1973. – T. 4. – S. 98–100; Za- krzewski S. Bolesław Chrobry Wielki. – Lwów, 1925. – S. 224; Poppe A. Spuścizna po Włodzimie- rzu Wielkim. Walka o tron Kijowski 1015–1019 // Kwartalnik Historyczny. – 1995. – R. 102. – Nr 3–4. – S. 13; Idem. Der Kampf um die Kiever Tronfolge nach dem 15 Juli 1015 // Forschun- gen zur osteuropäischen Geschichte. – 1995. – Bd. 50. – S. 284–285; его же. владимир святой. у истоков церковного прославления // Факты и знаки. исследования по семиотике исто- рии. – москва, 2008. – вып. 1. – с. 56, прим. 33; его же. к биографии святополка окаянно- го // история: дар и долг. Юбилейный сбор- ник в честь а. в. назаренко. – москва, 2010. – с. 225–241. див. також: Фонт М. пребывание Бруно кверфуртского в киеве – факты, во- просы, гипотезы // Studia Slavica Hungarica. – 2013. – Vol. 58. – P. 43. 19 головко о. Б. з історії міжкнязівської ві- йни 1015–1019 рр. на русі // україна в цен- трально-східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). – київ, 2000. – вип. 1. – с. 46; його ж. корона данила Галицького: волинь і Га- личина в державно-політичному розвитку центрально-східної Європи раннього та кла- сичного середньовіччя. – київ, 2006. – с. 101. 20 джаксон Т. н. исландские королевские саги о восточной европе. – москва, 2012. – с. 290–319, 357–358; головко а. Б. древняя русь и польша в политических взаимоот- ношениях X – первой трети XIII вв. – киев, 1988. – с. 23–25; його ж. з історії міжкнязів- ської війни... – с. 43–44; Михеев С. М. “свято- полкъ сѣде в киевѣ по отци”. усобица 1015– 1019 годов в древнерусских и скандинавских источниках. – москва, 2009. – с. 200–262. 21 Oikonomides N. Les listes de préséance byzantines de IXe et Xe siècles. – Paris, 1972. – P. 271.25; Бибиков М. В. новые данные такти- кона икономидеса о северном причерно- морье и русско-византийских отношениях // древнейшие государства на территории ссср. 1975. – москва, 1976. – с. 88–89; его же. Byzantinorossica. свод византийских свиде- тельств о руси. – москва, 2004. – т. 1. – с. 453. 22 Филипчук о. М. руси серед “військ на- родів” у візантії IX–XI ст.: найманці та со- юзники: автореф. дис. на здобуття наук. сту- пеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “історія україни”. – чернівці, 2010. – с. 10. 63ВІЗАНТІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО ДО ЯРОПОЛКА СВЯТОСЛАВОВИЧА… претендуючи на данини з городян, по дві гривни з людини. після затримання виплат і обману князя варяги вимагали “показати їм шлях у Греки”. володи- мир залишив “мужи смъıсленъı и добрьı”, а інших відіслав до ромеїв, застері- гаючи василевсів василія II та константина VIII через послів: “црю҃ се идуть к тебѣ варѧзи . не мози их ̑ держати въ градѣ . ѡли то створѧть ти зло . ӕко и сде . но расточи ӕ разно . а сѣмо не пущаи ни єдиного”23. про подальшу долю цих наділених негативною характеристикою найманців джерела мовчать. на- станова “расточити разно” варягів не дозволяє бачити тут вказівку на відісла- ний незабаром (988) до берегів Босфору військовий корпус, як іноді твердять у літературі. сіґвус Бльондаль вважав, що цих воїнів послано для служби в азіатських фемах імперії, в яких упродовж 976–979 рр. розгорталося запекле протиборство сил, відданих македонській династії, з колишнім доместиком схол сходу та дукою месопотамії вардою скліром24. на 980 р. він, зазнавши по- разки, разом з прихильниками віддався на милість багдадського еміра адуд-ад даули і візантійський уряд вислав каніклія никифора урана для переговорів про видачу втікачів25. але дата 6488 р., позначена у повісті временних літ як рік усунення володимирових варягів з києва, не викликає довіри, втім, як і хроно- логія статей початкового літопису за Х ст. загалом. можна припустити, що візантійці таки одержали військову підтримку варягів за допомогою руського князя у 979–980 рр. Щоправда, нові військові сили запізнилися для участі в придушенні апостасії варди скліра. але їх мо- гли використати у війнах з арабськими правителями на східному кордоні ім- перії, які проводив новий командувач візантійської армії сходу – варда Фока молодший26. інформацію ескуріальського тактикону про етерію піхотинців та свідчення повісті временних літ про варягів варто пов’язати з даними нов- городського п’ятого, воскресенського та никоновського літописів про візантій- ське посольство до ярополка. князювання старшого святославовича співпало з новим спалахом проти- стояння за владу у візантії. після смерті іоана цимісхія (10 січня 976 р.) почалася збройна боротьба між паракімоменом та проедром василієм лакапіном, який зосередив в своїх руках усю повноту влади, правлячи від імені молодих васи- левсів василія іі й константина VIII, та вардою скліром27. спершу варда склір спромігся кілька разів розгромити вірні константинополю війська. тоді василій лакапін вдався до визволення небожа славнозвісного никифора Фоки – варди, постриженого в ченці після невдалої спроби захопити владу (970). новий домес- тик схол сходу, варда Фока, 978 р. очолив боротьбу з вардою скліром, залучаю- чи до неї й грузинського союзника – царя тао-кларджеті давида куропалата28. 23 лаврентьевская летопись. – стб. 79; ипатьевская летопись. – стб. 67. 24 Blöndal S., Benedikz B. The Varangians of Byzantium. – New York, 1978. – P. 42–43. 25 розен В. р. император василий Бол- гаробойца. извлечения из летописи яхъи антиохийского // записки императорской академии наук. – санкт-петербург, 1883. – т. 44. – приложение 1. – C. 13–14; Histoire de Yahya-Ibn-Said d’Antioche / Ed. et trad. en français par I. Kratchkovsky et A. Vasiliev // Patrologia orientalis. – 1932. – T. 23, Fasc. 2. – P. 400–402; Ioannis Scylitzae Synopsis Histo- riarum / Recens. I. Thurn // Corpus fontium historiae byzantinae. – Berolini, 1973. – Vol. 5. – P. 327. див. також: Whittow M. The Making of Byzantium, 600–1025. – Berkeley; Los Angeles, 1996. – P. 361–365. 26 розен В. р. император василий Болга- робойца. – с. 18–21; Histoire de Yahya-Ibn- Said d’Antioche. – P. 407–418; Cf.: Whittow M. The Making of Byzantium... – P. 367–368. 27 розен В. р. император василий Болга- робойца. – C. 1–2; Histoire de Yahya-Ibn-Said d’Antioche. – P. 371–372; Ioannis Scylitzae Synopsis Historiarum. – P. 314–316. 64 Олександр РОМЕНСЬКИЙ як відомо, останній спрямував на допомогу урядовим силам дванадцять тисяч кінноти на чолі з “князем князів” джоджиком. Грузинське “Житіє іоана і Євфи- мія”, а також вірменський сучасник степанос таронеці повідомляють про осо- бливу роль у цих подіях ерістава іоана-торніка, наближеного до царя тао, який на той час перебував серед монашої братії великої лаври на афоні29. можливо, візантійська дипломатія шукала й інші шляхи отримання зброй- ної допомоги, зокрема, через залучення найманців – русів та варягів. принаймні, від початку Х ст. візантія активно послуговується руськими воїнами. звернення за допомогою до “тавроскіфів” не було б неймовірним кроком для уряду василія лакапіна. мовчання візантійських джерел з цього приводу не повинно дивувати як через загальне ставлення ромеїв до “північних варварів”, так і втрату багатьох джерельних матеріалів, що висвітлювали правління василія іі Болгаробійця30. тенденція до посилення військово-політичного співробітництва візантії та русі виразно простежується у русько-візантійських договорах 911, 944 та 971 рр. якщо за умовами договору 911 р. київський князь просто не перешкоджав най- му русів на військову службу, то 944 р. він зобов’язується контролювати набір найманців, попереджаючи про це грамотою константинополь, а також надає гарантії безпеки візантійським володінням у північному причорномор’ї31. 971 р. князь святослав, укладаючи договір з іоаном цимісхієм, пообіцяв ста- ти військовим союзником візантії32. загибель князя завадила реалізації угоди, тому не виключено, візантійці шукали можливості поновити домовленості з новим правителем. вважається, що візантійська практика укладання мирних договорів на тридцятирічний термін обумовлювала необхідність їх силового підтвердження: 30 років розділяють договір олега, похід ігора 941 р. і договір святослава 971 р.33 у ранньосередньовічних варварських суспільствах термін дії угоди, звичайно, закінчувався разом зі смертю володаря, що її уклав34. 28 розен В. р. император василий Болга- робойца. – с. 3, 12; Histoire de Yahya-Ibn-Said d’Antioche. – P. 374–375, 399; Ioannis Scylitzae Synopsis Historiarum. – P. 324–327; John Skylitzes. A Synopsis of Byzantine History. – P. 307–309. 29 всеобщая история степаноса тарон- ского, асох’ика по прозванию / пер. с арм. н. Эмина. – москва, 1864. – с. 135; Mar- tin-Hissard B. La Vie de Jean et Euthyme et le statut du monastère des Ibères sur l’Athos // Revue des études byzantines. – 1991. – T. 49. – P. 89–91; див.: Adontz N. Tornik le moine // Byzantion. – 1938. – T. 13, Fasc. 1. – P. 146–149; ломоури н. Ю. к истории восстания варды склира // труды тбилисского государствен- ного университета имени сталина. – 1957. – т. 67. – с. 34–35; Степаненко В. П. чортванели, торники и тарониты в византии (к вопросу о существовании так называемой тайкской ветви торникянов) // античная древность и средние века. – 1999. – вып. 30. – с. 130–148. 30 про стан джерел див.: Holmes C. Basil II and the Governance of Empire. – New York, 2005. – P. 36–65. 31 памятники права киевского госу- дарства X–XII вв. / сост. а. а. зимин // памятники русского права. – москва, 1952. – вып. 1. – с. 8, 33–34; лаврентьевская летопись. – стб. 36, 51–52. 32 памятники права... – с. 59; лаврен- тьевская летопись. – стб. 72–73. дещо інші подробиці договору повідомляє лев дия- кон. див.: Leonis Diaconi Caloensis Historiae libri decem / Ex recens. C. B. Hasii // Corpus scriptorum historiae byzantinae. – Bonnae, 1828. – Pars 11. – P. 156–157; лев диакон. история / пер. м. м. копыленко, статья м. я. сюзюмова, коммент. м. я. сюзюмова, с. а. иванова; отв. ред. Г. Г. литаврин. – мо- сква, 1988. – с. 81; Léon le Diacre. Empereurs du Xe siècle / Présentation, traduction et notes par René Bordoux et Jean-Pierre Grélois. – Paris, 2014. – P. 183–185. 33 дуйчев И. одна из особенностей ранне- византийских мирных договоров // визан- тийский временник. – 1959. – т. 16. – с. 64– 70; Сорочан С. Б. византия IV–IX вв. Этюды рынка. структура механизмов обмена. – Харьков, 2001. – с. 247–248; Петрухин В. я. русь и “вси языци”. – москва, 2011. – с. 121. 34 гордієнко д. С. Pax Byzantina: до питан- ня візантійської політичної думки періоду 65ВІЗАНТІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО ДО ЯРОПОЛКА СВЯТОСЛАВОВИЧА… візантійці були змушені підтверджувати й уточнювати раніше досягнуті домовленості з кожним новим руським князем: у 911 р. з олегом, 944 р. – іго- рем, з “архонтисою” ольгою під час її візиту до константинополя, зі святосла- вом 971 р., ярополком наприкінці 70-х років та його молодшим братом через десять років. видається, що повідомлення пізніх літописних джерел про візан- тійське посольство до ярополка відповідає історичним реаліям. ромеї “взяша миръ и любовь с нимъ” (тобто, підтвердили договір про дружбу і союз, ἀγάπην ποίειν – традиційний вираз імператорської канцелярії)35 і “яшася ему по дань, якоже и отцу, и дѣду его”36 – відновили грошові виплати, ймовірно, знову в об- мін на військову допомогу. вбивство старшого святославовича та перехід ки- єва до бастарда володимира в 978 р. (доцільнішою, аніж літописна, тут може бути хронологія “літописних приміток” у складі “пам’яті і похвали” якова мниха, де збереглася докладна дата вокняжіння сина малуші – 10 червня 6486 (978) р.37) завадили реалізувати ці плани, знову порушивши встановлений status quo. датування переговорів 6487 (979) р. не видається достовірним. адже після розгрому військ варди скліра в місцевості сарвенісні Харсіанської феми 24 березня 979 р.38 потреба у найманцях з русі для імперії вже не була такою нагальною, як у 976–978 рр. тож не виключено, що й ця літописна дата є хиб- ною. імовірнішим може бути дотримання відносної послідовності подій – по- сольство мало прибути за рік до збройного перевороту та вбивства ярополка. цілком можливо, пожвавленню візантійсько-руських контактів могла сприяти дружина ярополка святославовича. вперше про “грекиню”, матір святополка окаянного, розповідає вставка, яка розриває текст літописної стат- ті про усобицю святославовичів: “оу Ӕрополка же жена Грекини бѣ . и бѧше бъıла черницею . бѣ бо привелъ [ю] ѡць҃ єго сто҃славъ . и вда ю за Ӕрополка красотъı ради лица єӕ”39. красу “грекині” зауважив і новий київський князь. наступна літописна фраза щодо її долі безпосередньо передує повідомленню про суперечності між володимиром та варягами, і, знову ж таки, видається вставкою. вона мала б посилити подальшу оповідь про “женолюбство” воло- димира. натомість інформація про відносини з варягами логічно продовжує фабулу ярополкового вбивства, в якому чільну роль відіграли саме скандинав- ські найманці. аналізуючи це свідчення, необхідно пам’ятати, що літописець прагнув максимально дискредитувати святополка, затаврованого в давньо- руській традиції як вбивця святих Бориса і Гліба: “володимиръ же залѣже жену братьню Грѣкиню . и бѣ непраздна . ѿ неӕ же роди сто҃полка . ѿ грѣховнаго бо корєне . злыи плодъ бываєть . понеже была бѣ мти҃ єго черницею . а второє володимиръ залеже ю . не по браку . прелюбодѣичищь быс ̑ оубо. тѣмь же и македонської династії // древнее причерно- морье. – одесса, 2013. – вып. 10. – с. 176. 35 Малингуди я. русско-византийские до- говоры в X в. в свете дипломатики // визан- тийский временник. – 1995. – т. 56. – с. 85–86. 36 новгородская пятая летопись. – с. 50; никоновская летопись. – с. 39; летопись по воскресенскому списку… – с. 292. 37 “память и похвала князю русскому владимиру” иакова мниха // милютен- ко н. и. святой равноапостольный князь владимир и крещение руси. древнейшие письменные источники. – санкт-петербург, 2008. – с. 425. про походження дати див.: Шахматов а. а. разыскания о древней- ших русских летописных сводах. – санкт- петербург, 1908. – с. 27–28; назаренко а. В. древняя русь… – с. 378–379. 38 розен В. р. император василий Болга- робойца. – с. 12; Histoire de Yahya-Ibn-Said d’Antioche. – с. 399; Такайшвили е. С. архео- логические экскурсии, разыскания и замет- ки. – тифлис, 1905. – вып. 1. – с. 19. див.: Whittow M. The Making of Byzantium… – P. 365. 39 лаврентьевская летопись. – стб. 75. 66 Олександр РОМЕНСЬКИЙ ѡць҃ єго не любѧше . бѣ бо ѿ двою ѡцю҃ ѿ Ӕрополка и ѿ володимира”40. олек- сій Шахматов вважав, що першу згадку про дружину ярополка вставив до тексту найдавнішого зводу редактор зводу початкового. у запропонованій реконструкції “найдавнішого київського зводу 1039 р.” він об’єднав обидві фрази щодо “грекині”, проте випустив міркування літописця про “гріховний корінь” святополка як пізнішу вставку41. видається імовірнішим розміщення цих повідомлень у контексті сюжету про “женолюбство” володимира, напри- клад, після слів “бѣ же володимеръ побѣженъ похотью женьскою”42 (о. Шах- матов вважав їх запозиченими з “корсунської легенди”)43. втім, питання часу та обставин внесення свідчень стосовно “грекині” й женолюбство до літописного тексту потребує окремого розгляду. після захоплення влади в києві володимир, мабуть, певний час ще “продо- вжував” політику загиблого брата щодо варягів, відіславши їх до константино- поля. однак незабаром відносини з імперією погіршилися, про що дають ствер- джувати не зовсім зрозумілі натяки арабських джерел44. услід за припиненням “данини” (подарунків русам від візантійців), й, очевидно, не без його впливу роз- почалася війна в південно-західній тавриці, завершена перемогою русі в кор- суні, хрещенням і престижним шлюбом володимира та укладенням наступної русько-візантійської угоди. після цього київський володар знову надіслав війська до візантії й надав збройну допомогу шваґрам під Хрисополем та авідосом45. занадто скупі повідомлення джерел не дають змоги повною мірою узгоди- ти візантійський напрям політики ярополка з даними щодо інших міжнарод- них зв’язків русі того часу. олександр назаренко твердив про тісний військовий та династичний союз князя з оттоном II та його хрещення (принаймні, по- чатковий етап, chrisma primum або prima signatio) з рук німецьких місіонерів близько 975 р., спираючись на ряд аргументів. насамперед, це свідчення “Ге- неалогії вельфів” про шлюб доньки графа куно з етінґена та “короля русі”. Його доповнює інформація “Житія блаженного ромуальда”, що його уклав петро даміані, й Хроніка адемара: вони згідно вказали на навернення русі до християнства зусиллями святого Бруно-Боніфація. на думку о. назарен- ка, їх свідчення передає реалії саме 70-х років Х ст. до них долучається запис ламперта Херсфельдського про руське посольство у кведлінбурзі в 973 р.46 ці 40 лаврентьевская летопись. – стб. 78. 41 Шахматов а. а. разыскания… – с. 554. 42 лаврентьевская летопись. – стб. 79. 43 Шахматов а. а. разыскания… – с. 135– 138. 44 розен В. р. император василий Болга- робойца. – с. 23; Histoire de Yahya Ibn-Said d’Antioche. – P. 423. 45 про хронологію корсунського походу і хрещення володимира див.: Poppe A. The Political Background to the Baptism of Rus: Byzantine-Russian Relations between 986–89 // Dumbarton Oaks Papers. – 1976. – Vol. 30. – P. 195–244; Obolensky D. Cherson and the Con- version of Rus: an Anti-Revisionist View // Byzantine and Modern Greek Studies. – 1989. – Vol. 13. – P. 244–256; Seibt W. Der Historische Hintergrund und die Chronologie der Taufe der Rus’ (989) // The Legacy of Saints Cyril and Methodius to Kiev and Moscow. Proceedings of the International Congress of the Millennium of the Conversion of Rus’ to Christianity. – Thessa- loniki, 1992. – S. 296–300; Пономарев а. л., Сери- ков н. И. 989 (6496) год – год крещения руси (Филологический анализ текстов, астрология и астрономия) // причерноморье в средние века / под ред. с. п. карпова. – москва, 1995. – вып. 2. – с. 156–185; Милютенко н. И. святой равноапостольный князь владимир... – с. 272– 282. наш варіант реконструкції хронології по- дій: роменский а. а. “когда пал Херсонес?”. к вопросу о ключевом моменте в хронологии русско-византийских отношений конца Х в. // Ῥωμαίος. сборник статей к 60-летию проф. с. Б. сорочана. – Харьков, 2013. – с. 310–328. 46 назаренко а. В. древняя русь… – с. 361–390; джерела див.: Historia Wel- forum / Hg. E. König. – Berlin; Stuttgart, 67ВІЗАНТІЙСЬКЕ ПОСОЛЬСТВО ДО ЯРОПОЛКА СВЯТОСЛАВОВИЧА… міркування потребують додаткової верифікації, проте реконструйований союз ярополка з оттоном II не суперечить візантійській політиці русі, оскільки і східна, і священна римські імперії у 972 р. уклали мир в італії, закріплений шлюбом німецького імператора та племінниці василевса іоана цимісхія Фоки Феофано47. ярополк, очевидно, прагнув встановити дружні відносини і з візан- тією, і зі священною римською імперією оттонів. може бути достовірною й інформація щодо посольства святого престолу до києва у цей період. київ часів князювання ярополка видається важливим центром міжнародної полі- тики, принаймні у східноєвропейському регіоні, хоча, звичайно, немає підстав вважати це особистою заслугою молодого князя. радше, чільна роль за його правління (зокрема, й у визначенні зовнішньополітичних пріоритетів) належа- ла впливовим представникам дружини, перш за все воєводі свенельду, який відзначився вже за князювання ігора й святослава48. можна констатувати, що стан джерел не дає змоги остаточно вирішити проблему імовірного хрещення князя ярополка. проте вірогіднішим вида- ється початковий етап навернення до християнства, правдоподібно, так і не увінчаного купіллю хрещення через несприятливу політичну кон’юнктуру. верхівка суспільства вже давно була зацікавлена у визначенні нової віри. Хрис- тиянство служило в цей час маркером престижності, було ознакою входження до ієрархічного кола суверенних володарів, засобом отримання міжнародного визнання і, лише в останню чергу, – способом порятунку душі, посмертна доля якої, закономірно, ще мало повинна була цікавити неминуче “приземлених” варварських правителів49. Хреститися можна було вже й на смертному одрі, змивши давніші гріхи одним цим актом, – саме так вчинив перший рівноапос- тольний імператор константин, ім’я якого за часів середньовіччя стало симво- лічним і на заході, і на сході Європи50. назнаменування хреста або prima signatio означало символічний пере- хід під заступництво християнського Бога і, переважно, залишалося першим 1938. – S. 12; Petrus Damiani. Vita beati Romualdi. – Roma, 1957. – P. 57–60; Ademar de Chabannes. Chronique / Ed. J. Chavanon. – Paris, 1897. – P. 152–153; Lamperti Annales // Monumenta Germaniae Historica. Scriptores rerum Germanicarum in usum scholarum. – Hannoverae et Lipsiae, 1894. – P. 42. 47 Die Chronik des Bishofs Thietmar von Merseburg // Monumenta Germaniae Histo- rica. Scriptores. – Berlin, 1935. – T. 9. – S. 57. див.: Moltmann J. Theophano, die Gemahlin Ottos II. – Göttingen, 1878; Schramm P. E. Kai- ser, Basileus und Papst der Ottonen // Histo- rische Zeitschrift. – 1924. – Bd. 129. – S. 424–475; Dölger Fr. Wer war Theophano // Historisches Jahrbuch. – 1949. – Bd. 62. – S. 546; Gussone N. Trauung und Krönung. Zur Hochzeit der by- zantinischen Prinzessin Theophanu mit Kai- ser Otto II // Kaiserin Theophanu. Begegnung des Ostens und Westens um die Wende des E rste n Jahrtausends / Hg. von A. von Euw und P. Schreiner. – Köln, 1991. – Bd. 2. – S. 161–173; Wolf G. G. Wer war Theophanu? // Kaiserin Theophanu... – S. 385–396; Davids A. Marriage Negotiations between Byzantium and the West and the Name of Theophano in Byzantium // The Empress Theophano. Byzantium and the West at the Turn of the 1st Millennium / Ed. A. Davids. – Cambridge, 1995. – P. 99–120. 48 артамонов М. И. воевода свенельд // культура древней руси. – москва, 1966. – с. 30–35; Poppe A. Ze studiów nad najstarszym latopisarstwem ruskim: Sweneld-ojciec Mści- szy, czy Sweneld-ojciec zemsty? // Studia Źró- dłoznawcze. – 1971. – T. 16. – S. 85–102; его же. родословная мстиши свенельдича // летопи- си и хроники 1973. – москва, 1974. – с. 64–65; Raev M. The Russian-Byzantine Treaty of 971: Theophilos and Sveneld // Revue des études byzantines. – 2006. – Vol. 64. – P. 338–339. 49 Успенский Ф. И. история византийской империи. период македонской династии. – москва, 1997. – с. 27– 8; ричка В. М. воло- димир святий в історичній пам’яті. – київ, 2012. – с. 37. 50 Coleman C. Constantine the Great and Christianity. – New York, 1914. – P. 87–88. 68 Олександр РОМЕНСЬКИЙ і єдиним щаблем на шляху до небесного блаженства. не будучи повноправ- ними членами церкви, оглашенні отримували ряд важливих переваг, могли спілкуватися і з християнами, і з язичниками51. мотиви для такого вчинку в більшості випадків були далекими від духовних. вони ґрунтувалися на впевне- ності, що Христос та його святі будуть успішніше виконувати функції старих язичницьких богів – допомагати у війнах, сприяти збагаченню і процвітанню роду правителя, його землі, дарувати фізичне здоров’я й успіх. чим виразніше та повніше ці надії виправдовувалися, тим швидше правляча верхівка ранньо- середньовічних політій приймала хрещення, формально стаючи християнами. немає сумнівів, що частина ярополкового оточення належала до прозелі- тів нової релігії. Хрещенню самого князя могли сприяти й інші фактори, серед яких вплив бабусі, княгині ольги, одруження із християнкою-“грекинею”, тіс- ні зв’язки з провідними християнськими державами того часу. залишимо від- критим питання щодо того, які місіонери (німецькі, римські – посланці папи, або ж візантійські) здійснили обряд початкового навернення. все ж, гіпотеза про prima signatio ярополка відповідає тенденціям поширення християн- ства у північній периферії ранньосередньовічної ойкумени52. олексій Щавелєв звернув увагу на повідомлення переліку комісійного списку новгородського першого літопису та піскарьовського літопису XVII ст., в котрих засвідчуєть- ся хрещення ярополка (з хибним рахунком: “в крещении кїняжи 17 лет”)53. правдоподібно, саме через початкове навернення ярополка й олега їх племін- ник ярослав володимирович наважився на хрещення останків померлих та їх поховання у церкві Богородиці в києві54. цей неканонічний акт знаходить аналогії у скандинавському матеріалі. так, конунг Гаральд синьоволосий нака- зав охрестити і перенести з поховальної камери кургану до церкви прах свого батька, язичника Горма. відомо, що й сама десятинна церква збудована на міс- ці язичницького могильника55. втім, може бути імовірним припущення олек- сандра мусіна про здійснення над останками насправді візантійського обряду посмертної ексгумації, який передбачав обмивання кісток56. після загибелі ярополка на основні події його князювання чекало забуття. не став винятком і візантійський епізод міжнародної політики русі того часу, який, безперечно, заслуговує докладнішої уваги. комунальний заклад “Школа мистецтв Харківської міської ради” 51 Успенский Ф. Б. скандинавы. варяги. русь. – москва, 2002. – с. 148–151. 52 его же. крещение костей… – с. 413–414. 53 Щавелев а. С. летописные известия о крещении ярополка святославича // вест- ник рГГу. – 2011. – № 12. – с. 79. 54 лаврентьевская летопись. – стб. 155; ипатьевская летопись. – стб. 143. 55 див.: Успенский Ф. Б. крещение ко- стей… – с. 409; алексеев а. И. крещение костей (к интерпретации статьи повести временных лет под 1044 г.) // древняя русь: вопросы медиевистики. – 2003. – № 1(11). – с. 104; андрощук Ф., Панченко М., ковалюх М. до передісторії спорудження десятинної церкви (хронологічний аналіз поховальних комплексів) // церква Богородиці деся- тинна у києві. – київ, 1996. – с. 43–46; ан- дрощук Ф. а. скандинавские древности в социальной топографии древнего киева // Ruthenica. – 2004. – № 3. – с. 18–19; Михай- лов к. а. киевский языческий некрополь и церковь Богородицы десятинная // россий- ская археология. – 2004. – № 1. – с. 40–42; Толочко П. П. историческая топография раннего киева: реальная и вымышленная // Ruthenica. – 2009. – T. 11. – C. 163–173. 56 Мусин а. е. погребальный обряд древ- ней руси (письменные источники и архе- ологические реалии) // археология, исто- рия, нумизматика и этнография восточной европы. сб. статей памяти проф. и. в. ду- бова. – санкт-петербург, 2004. – с. 117.

Схожі ресурси