Коли Тмутаракань стала володінням Русі?
Автор не підтримує ідеї тих дослідників, які вважають, що в Тмутаракані руси могли закріпитися в IX – першій половині Х ст. Найслушнішою є думка, що Таманський півострів князь Володимир захопив до кінця 988 р. Але немає жодного писемного підтвердження того, що це сталося під час Корсунської камп...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2016
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178997 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Коли Тмутаракань стала володінням Русі? / О.Б. Бубенок // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 69-76. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-178997 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1789972021-03-28T01:26:14Z Коли Тмутаракань стала володінням Русі? Бубенок, О.Б. Автор не підтримує ідеї тих дослідників, які вважають, що в Тмутаракані руси могли закріпитися в IX – першій половині Х ст. Найслушнішою є думка, що Таманський півострів князь Володимир захопив до кінця 988 р. Але немає жодного писемного підтвердження того, що це сталося під час Корсунської кампанії. Тому найбільший інтерес викликає повідомлення “Повісті минулих літ” про похід проти болгарів 985 р., а також свідчення Якова Мниха про захоплення земель “срібних болгарів” та хозарів. Порівняльний аналіз інформації цих двох текстів дозволив дійти висновку, що йдеться про одні події – про похід князя Володимира до Східного Приазов’я та Тамані, а не до Волзької Булгарії. Є підстави вважати, що термін “срібні болгари” являв собою лише зовнішню назву з боку східних слов’ян і означав “багаті болгари”. Тому ніщо не заважає вважати, що Яків Мних назвав “срібними” саме празовських болгарів. Author of this article does not support the ideas of researchers who think, that the Rus’ian people could take Tmutarakan’ in IX – the first half of Х century AD. Most just is an idea, that Taman’ peninsula was taken by prince Volodymyr before the end of 988 AD. However we have not even a single writing confirmation of that it happened during Korsun’ campaign. Therefore the data of “Story of Temporal Years” about the military raid of prince Volodymyr against the Bulgarians in 985 AD and also the information of Jacob Mnikh about the prince Volodymyr’s invasion of the lands of “the Silver Bulgarians” and the Khazars are most interest. Comparative analysis of information of these two texts allowed to reach to the conclusion, that in its we can see one event – the military raid of Volodymyr to the Eastern coast of Azov Sea and Taman’ peninsula, but not to the Volga Bulgaria. We have arguments to consider, that a term “the Silver Bulgarians” was only the external name from the East Slavs and meant “the Rich Bulgarians”. Therefore we can believe, that Jacob Mnikh named “Silver” exactly the Azov Sea Bulgarians. 2016 Article Коли Тмутаракань стала володінням Русі? / О.Б. Бубенок // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 69-76. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178997 94(477)“10” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Автор не підтримує ідеї тих дослідників, які вважають, що в Тмутаракані руси
могли закріпитися в IX – першій половині
Х ст. Найслушнішою є думка, що Таманський півострів князь Володимир захопив
до кінця 988 р. Але немає жодного писемного підтвердження того, що це сталося під час
Корсунської кампанії. Тому найбільший інтерес викликає повідомлення “Повісті минулих літ” про похід проти болгарів 985 р.,
а також свідчення Якова Мниха про захоплення земель “срібних болгарів” та хозарів. Порівняльний аналіз інформації цих двох
текстів дозволив дійти висновку, що йдеться про одні події – про похід князя Володимира до Східного Приазов’я та Тамані, а не до
Волзької Булгарії. Є підстави вважати, що термін “срібні болгари” являв собою лише
зовнішню назву з боку східних слов’ян і означав “багаті болгари”. Тому ніщо не заважає
вважати, що Яків Мних назвав “срібними” саме празовських болгарів. |
| format |
Article |
| author |
Бубенок, О.Б. |
| spellingShingle |
Бубенок, О.Б. Коли Тмутаракань стала володінням Русі? Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Бубенок, О.Б. |
| author_sort |
Бубенок, О.Б. |
| title |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? |
| title_short |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? |
| title_full |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? |
| title_fullStr |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? |
| title_full_unstemmed |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? |
| title_sort |
коли тмутаракань стала володінням русі? |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2016 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178997 |
| citation_txt |
Коли Тмутаракань стала володінням Русі? / О.Б. Бубенок // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 69-76. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT bubenokob kolitmutarakanʹstalavolodínnâmrusí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:42:07Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:42:07Z |
| _version_ |
1837736273578557440 |
| fulltext |
олег БУБенок
коЛи тМутараканЬ стаЛа воЛоДінняМ русі?
на сьогодні предметом окремої дискусії залишається питання входження
тмутаракані до сфери впливу русі. з цього приводу існують кілька підходів,
із яких деякі вже виглядають певними анахронізмами. так, на думку володи-
мира мошина та олега Богословського, це сталося на початку IX ст.1 у той же
час микола ламбін, володимир пархоменко, іван козловський та лавр лав-
ровський відносили його до кінця IX – першої половині X ст. вони пов’язували
це з наслідками діяльності київських князів олега та ігоря.2
згідно з іншою версією, руське князівство на тамані заснували в 944 р.
руси, які здійснювали похід на Берда’а. там вони могли залишити архонта
князя ігоря і саме це мало примусити візантію включити до тексту договору
944 р. нові статті, що стосувалися візантійських володінь у криму. цієї гіпоте-
зи дотримувались арсеній насонов, анатолій якобсон, іван Гапусенко, олена
алексеєва та інші.3 олександр Гадло показав, що такої можливості не підтверд-
жують ані писемні джерела, ні дані археології4.
Є група дослідників, які вважають, що в 965 р. князь святослав досяг ни-
зин кубані і підкорив косогів на таманському півострові, поклавши початок
тмутараканському князівству. наприклад, цієї думки дотримувались михай-
ло артамонов, Фрідріх вестберг, олександр васильєв, володимир мавродін,
1 Мошин В. а. русь и Хазария при святосла-
ве // Seminarium Kondacovianum. – Prague,
1933. – т. 6. – с. 204–205; Богословский о. В. из
истории христианства на таманском полу-
острове // тамань археологическая. (II раз-
дел). сборник. 20 лет музею м. Ю. лермон-
това в тамани. – тамань, 1998. – с. 26–28.
2 ламбин н. о тмутараканской руси. от-
рывок из сочинения: “опыт восстановле-
ния и объяснения несторовой летописи” //
Журнал министерства народного просве-
щения. – санктпетербург, 1874. – ч. 171. –
№ 1–2. –– с. 59–60; Пархоменко В. а. нача-
ло христианства руси. очерки из истории
руси IX–Х вв. – полтава, 1913. – с. 115–116;
козловский И. П. тмутаракань и таматарха –
матарха – тамань // известия таврического
общества истории, археологии и этногра-
фии.– симферополь, 1928. – т. 2(59). – с. 63;
лавровський л. я. олег i Хельгу хазарського
документу, виданого в. Шехтером // київські
збiрники з історiï й археологiï, побуту мис-
тецтва. – киïв, 1930. – зб. перший. – с. 19.
3 насонов а. н. тмуторокань в истории
восточной европы Х века // исторические
записки. – москва, 1940. – № 6. – с. 88–95;
якобсон а. л. средневековый Херсонес XII–
XIV вв. // материалы и исследования по
археологии ссср. – москва; ленинград,
1950. – № 17. – с. 15; его же. л. византия в
истории раннесредневековой таврики // со-
ветская археология. – москва, 1954. – т. 21. –
с. 59; гапусенко И. М. Борьба киевской руси
за северное побережье черного моря. авто-
реф. дисс. … канд. ист. наук. – киев, 1962. –
с. 17–18; алексеева е. П. вопросы взаимосвя-
зей народов северного кавказа с русскими
в X–XV вв. в отечественной исторической на-
уке. – черкесск, 1992. – с. 59, 75, 107.
4 гадло а. В. проблема приазовской руси
как тема русской историографии. (история
идеи) // от тмутороканя до тамани IX–XIX вв.
сборник русского исторического общества. –
москва, 2002. – № 4(152). – с. 14–39; его же.
предыстория приазовской руси. очерки
истории русского княжения на северном
кавказе. – санкт-петербург, 2004. – с. 29–66.
уДк 94(477)“10”
70 Олег БУБЕНОК
володимир пашуто, олександр Гадло, володимир петрухін, Борис рибаков,
леонтій войтович та інші5. їхня гіпотеза будувалася на даних “повісті минулих
літ”, де йдеться про похід князя святослава проти хозарів 965 р. в основному, до-
слідники користувалися даними лаврентіївського летопису, де про це сказано:
“иде стослав на козары . слышавше же козары изи[до]ша противу съ князем
своим каганом и сътупиша бить . и бивши брани . одоле стослав козаромъ и
град ихъ и Белу вежю взя [и] ясы победи и косоги”6. проте цей текст має певні
розбіжності з іншими списками “повісті минулих літ”. так, воскресенський лі-
топис трохи інакше описує згадані події: “иде святослав на козары; слышавше
же козары, и изыдоша проитиву с князем своим коганом, и соступишося обои;
и одоле святослав козаром, и град их Белую вежу взя; и ясы победи и касоги”7.
на думку згаданих дослідників, князь міг зустріти косогів лише на тамані. а це
може означати, що вже 965 р. тмутаракань стала руським містом. проте дані
археології дають підстави засумніватися в запропонованій можливості.
на таку думку наводить існування артуганівського могильника салтів-
ської культури на нижньому дону, поховальний обряд якого, де небіжчиків
ховали в обкладених камінням могилах, дуже нагадує традиції населення, що
залишило аналогічні могили передхозарського часу Борисовського могильни-
ка на північно-західному кавказі. як відомо, це були території адигів, яких
називали зіхами або косогами. тому, цілком можливо, князь святослав міг зу-
стріти ясів і косогів не на кавказі, а на нижньому дону8. отже версія походу на
таманський півострів відпадає.
існує також гіпотеза про заснування тмутараканського князівства русами
лише на початку Хі ст. її висунув у середині ХХ ст. черкеський емігрантський іс-
торик рамазан трахо. ось як він бачив події: “унаслідок походу володимира свя-
того та візантійців проти хозарів у 1016 р., що мав театром військових дій азовське
море, і поразки хозарів, з якими діяли разом також черкеси, тамань була зайнята
руськими та віддана в уділ мстиславу, молодшому сину володимира”9. проте не-
зрозуміло, якими фактами керувався р. трахо, приписавши київському князеві
володимирові похід на тамань у 1016 р., коли той помер ще попереднього року.
популярнішою серед сучасних дослідників є думка, щодо заснування русь-
кої тмутаракані був більше причетний київський князь володимир напере-
додні або відразу після його корсунської кампанії 987–988 рр. її дотримуються
5 артамонов М. И. Белая вежа // советская
археология. – москва, 1952. – т. 16. – с. 44;
Вестберг Фр. записка Готского топарха //
византийский временник. – санктпетер-
бург, 1910. – т. 15, вып. 2–3. – с. 248, 262;
Васильев а. а. Готы в крыму // известия Го-
сударственной академии истории матери-
альной культуры. – ленинград, 1927. – т. 5. –
с. 249, 251; Мавродин В. В. тмутаракань //
вопросы истории. – 1980. – № 11. – с. 178;
Пашуто В. Т. внешняя политика древней
руси. – москва, 1968. – с. 94; гадло а. В.
предыстория... – с. 150–151; Петрухин В. я.
начало этнокультурной истории руси IX–
XI вв. – смоленск, 1995. – с. 103; рыбаков Б. а.
русские датированные надписи XI–XIV вв. //
свод археологических источников. – москва,
1964. – вып. е1-44. – с. 44; Войтович л. про-
блема утворення тмутараканського кня-
зівства у світлі русько-хозарських стосун-
ків Х ст. // Хазарский альманах. – Харьков,
2007. – т. 6. – с. 65–77.
6 лаврентьевская летопись // полное со-
брание русских летописей (далі – псрл). –
ленинград, 1926–1928. – т. 1. – с. 46.
7 воскресенская летопись // псрл. –
санкт-петербург, 1856. – т. 7. – с. 287.
8 Бубенок о. Б. касоги на юго-западной
границе Хазарского каганата // Хазарский
альманах. – киев; Харьков, 2014. – т. 12. –
с. 50–58; его же. первые упоминания о касо-
гах в древнерусских летописях и степень их
достоверности // археология и этнология се-
верного кавказа. – нальчик, 2014. – вып. 3. –
с. 26–44.
9 Трахо р. черкесы. – мюнхен, 1956. – с. 14.
71КОЛИ ТМУТАРАКАНЬ СТАЛА ВОЛОДІННЯМ РУСІ?
микола котляр, віктор чхаїдзе, олександр Головко та деякі інші дослідники10.
проте з літописного повідомлення так і не зрозуміло, коли саме захоплено тамань.
ось в якому контексті виглядає перша згадка про руську тмутаракань у лаврен-
тііївському літописі під 988 р., вже після корсунської кампанії, де йдеться про те,
як володимир роздавав землі між синами: “и посади въıшеслава в новегороде . а
изяслава полотьск . а стополка турове . а ярослава ростове . оумершю же стареи-
шему . въıшеславу новегороде . посадиша ярослава новегороде . а Бориса росто-
ве . а Глеба муроме . стослава деревехъ . всеволода володимери . мьстива тмуто-
рокани”11. отже, до завершення корсунського походу 988 р. князь володимир уже
володів таманським півостровом. але літописи не подають дати заволодіння ним.
логічно припустити, що князь міг захопити тамань під час рейду на узбе-
режжя азовського моря. у зв’язку з цим привернемо увагу до згадки літописів
про похід 985 р.: “иде володимер на болгары с добрынею . уем своим . в лодьях .
а торки берегом приведе на коних . и победи болгары. рече добръıна володи-
меру . съглядахъ колодникъ . оже суть вси в сапозех . симъ дани намъ не даети .
поидемъ искатъ лапотниковъ . и створи миръ володимеръ съ Болгаръı . и роте
заходиша межю собе . и реша Болгаре . толи не будеть межю нами мира . єлико
камень начнеть плавати а хмель почнет тонути . и приде володимеръ києву...”12.
Щодо коментування цього пасажу думки дослідників розділилися. так, ще
у XVIII ст. василь татищев зазначав, що в згаданих болгарах варто бачити, на-
самперед, дунайських болгарів13. проте ця гіпотеза не знайшла підтримки. з
приводу згадки “повісті минулих літ” про болгарів під 985 р. сучасні вчені вису-
нули зовсім інші припущення. істотним аргументом проти версії в. татищева
є те, що 985 р. торки-огузи ще не могли кочувати на правобережжі дніпра. на-
приклад, світлана плетньова, дотримуючись погляду про їх появу у південно-
руських степах лише на початку XI ст., вважала, що київський князь володимир
воював проти волзьких булгарів, а торки-огузи під час цього походу рухались на
північ вдовж лівого берега волги14. петро толочко в цьому зв’язку твердив про
похід на волзьку Булгарію. Щодо участі торків він висловив наступну думку:
“припущення про участь у поході 985 р. саркельських огузів виглядає природ-
нішим, ніж висновок про їхніх нижнєволзьких співплемінників, розташованих
від кордонів русі на багато сотень кілометрів”15. у цьому зв’язку особливої ува-
ги заслуговує позиція анатолія новосельцева, який приймав напад київського
князя на приазовських болгарів, а не волзьких16. отож, уже в 985 р. болгари та
нові прибульці зі сходу – огузи-торки мешкали в приазов’ї.
приазовськими болгарами дослідники схильні вважати, насамперед, “чор-
них Болгарів”, про яких згадує “повість минулих літ» та костянтин Багрянородний.
10 котляр н. Ф. тмутараканские заботы
киевских князей // норна у источника судь-
бы: сборник статей в честь е. а. мельнико-
вой. – москва, 2001. – с. 191–192; Чхаидзе В. н.
тмутаракань – владение древнерусского го-
сударства в 80-е гг. Х – 90-е гг. XI вв. // вестник
московского городского педагогического
университета. серия “исторические на-
уки”. – 2010. – № 1(5). – с. 26; головко о. Б.
північне причорномор’я та приазов’я в по-
літичному та економічному розвитку русі
(іХ – середина Хііі ст.) // український істо-
ричний журнал. – 2014. – № 1. – с. 31–33.
11 лаврентьевская летопись // псрл. – ле-
нинград, 1926–1928. – т. 1. – с. 85.
12 там же. – с. 60.
13 Татищев В. н. история российская: в
7 т. – москва; ленинград, 1963. – т. 2. – с. 57–
58.
14 Плетнева С. а. половцы. – москва,
1990. – с. 23.
15 Толочко П. П. кочевые народы степей и
киевская русь. – киев, 1999. – с. 80.
16 новосельцев а. П. Хазарское государство
и его роль в истории восточной европы и
кавказа. – москва, 1990. – с. 227.
72 Олег БУБЕНОК
так, “повість” зберегла текст угоди київського князя ігоря з візантійцями від
945 р., де про “чорних болгарів” сказано: “а о сих, иже приходять черьнии Бол-
гаре, и воюють въ стране корсуньский, и велим князю рускому да ихъ не пуща-
еть и пакостять стороне его”17. це повідомлення дає змогу локалізувати “чорних
болгарів” у приазов’ї. переказ костянтина Багрянородного також провадить до
аналогічного висновку. він вказував, що на північ від азовського моря знаходиться
ріка дніпро, “…от которой росы продвигаются и к черной Болгарии, и к Хазарии,
и к мордии”18. сергій ромашов, який спеціально з’ясовував питання знаходження
“чорної Болгарії”, вміщував її у східному приазов’ї19. проте олександр тортіка
схильний був локалізувати “чорну Болгарію” у північному приазов’ї20.
отже, варто запитати: чи йдеться про похід князя володимира до
приазов’я в інших давньоруських текстах? з огляду на це, чималий інтерес
може викликати фрагмент агіографічного твору якова мниха “пам’ять і по-
хвала князеві руському володимиру”, написаного наприкінці XI ст. там згада-
но про похід київського князя проти хозарів за декілька років до 988 р.: “тако
же пребывающю князю володимерю в добрых делех, благодать Божия про-
свещаше сердце его, и рука господня помагаше ему. и побежаше вся врагы
своя, бохутся его вси. идеже идяше, одолеваше радимици победи и дань на
них положи, вятичи победи и дань на них положи на обоих, и ятьвягы взя, и
сребныя Болгары победи, и на казары шед, победи я и дань на них положи.
умысли же и на Гречки и град корсунь...”21.
“повість” не зберегла вказівки про похід саме проти хозарів. проте є під-
стави вважати, що ці події мають відношення до повідомлення давньоруських
літописів про похід князя володимира в 985 р. у якова мниха привертає увагу
лише використання терміну “сребныя Болгари”, під яким зазвичай мають на
увазі волзьких булгарів. але це можна пояснити тим, що йдеться не про ви-
падки одного 985 р., а кількох попередніх років. порівняймо події, описані у
якова мниха, з інформацією “повісті”. проте послідовність походів там тро-
хи інша. спершу у літопису відзначені військові рейди проти вятичів 981 та
982 рр.: “[6489 (981)] иде [володимеръ] к ляхомъ и за градъı их . перемъıшль
червенъ . и инъı градъı . єже суть и до сего дне подъ русью . в сем же лете и
вятичи победи . и възложи на нь дань... [6490 (982)] заратишася вятичи и иде
на ня володимиръ . и победи є второе”22. наступного 983 р. володимир пішов
на ятвягів, про що у “повісті” сказано: “[6491 (983)] иде володимеръ на явтяги .
и побед явтяги . и взя землю их”23. і лише в 984 р. князь пішов на радимичів.
про це лаврентіївський літопис сповіщає: “[6492 (984)] идє володимеръ на ра-
димичи . бе оу него воєвода волъчии Хвостъ . и посла и володимеръ передъ
собою волъчье Хвоста . сърете є на реце пищане . и победи радимиче волъчии
Хвостъ . темь и русь корятся радимичемъ глюще . пищаньци волъчье хвоста
17 повість врем’яних літ. літопис (за іпат-
ським списком). – київ, 1990. – с. 74–75.
18 константин Багрянородный. об управ-
лении империей / под ред. Г. Г. литаврина и
а. п. новосельцева. – москва, 1991. – с. 175.
19 ромашов С. а. Где находилась черная
Болгария? // восточная европа в древности
и средневековье. спорные проблемы. – мо-
сква, 1993. – с. 63–68.
20 Тортика а. а. “черная Булгария” трак-
тата константина Багрянородного “об
управлении империей” и “черные болгары”
“повести временных лет”: проблемы лока-
лизации // дриновський збірник. – Харків;
софія, 2012. – т. 5. – C. 23–31.
21 Зимин а. а. память и похвала иакова
мниха и Житие князя владимира по древ-
нейшему списку // краткие сообщения
института славяноведения ан ссср. – мо-
сква, 1963. – вып. 37. – с. 71.
22 лаврентьевская летопись. – с. 58.
23 там же.
73КОЛИ ТМУТАРАКАНЬ СТАЛА ВОЛОДІННЯМ РУСІ?
бегають . бъıша же радимичи о рода ляховъ . прешедъше ту ся вселиша . и
платять дань руси . повозъ везуть и до сего дне”24.
а далі літопис повідомляє про згаданий під 985 р. похід проти болгарів,
після чого під 986 р. йдеться про релігійний диспут, у якому брали участь
болгари-мусульмани та хозари-юдеї. відмінності між “повістю” і “пам’яттю”
у тому, що в останній болгари названі “срібними” і згадані хозари. варто за-
значити, що ті дослідники, які вважають “срібних болгарів” мешканцями се-
редньої волги, керуються наступним повідомленням іпатіївського літопису
про похід на волзьку Булгарію, датованим 1183 р.: “...бъıс идоущимъ по волзе
на Болгаръı . поидоша на место идеже островъ нарецаємъıи . исади . оустьє
цевце въıседъ на брегъ . и тоу оставиша все носадъı . и галее . и Белозерьскии
полкъ остави же оу нихъ . воєводоу Фомоу назаковича . а дроугого дорожае .
то бо бяшь ємоу от нь слоуга инъıе воєводъı оставиша . и князи когождо оу
своихъ людии . сами же поидоша на конехъ землю Болгарьскоую . к великомоу
городоу . серьбренъıхъ Болгаръ...”25.
Ще кілька десятиліть тому Борис Греков та микола калінін намагалися до-
вести стосунок етноніму берсула до “нукратських” татар і бачили в ньому пере-
клад терміну “срібні болгари”. це припущення базувалося на тому, що слово
нокра перською мовою означає “срібло”, а терміни бер і сер, на думку дослідни-
ків, могли, відповідно, означати середневолзьке плем’я берсула і сер – “срібло”26.
проте, коментуючи наведенй пасаж, іскандер ізмайлов зазначив: “окрім
цих етнонімів, деякі історики намагаються сконструювати деяку спільноту під
назвою “нукратских булгарів”, нібито висхідну до берсула і ідентичну “срібним
болгарам” (“нократ” – по-перськи “срібло”). ця гіпотеза, що виникла під впли-
вом “яфетичної” теорії м. я. марра (“Бер”=берсула, “сер”= “срібло”), уразлива
для критики. сама назва ніяк не може бути пов’язана ні зі сріблом, ні з булгара-
ми, ні з огляду філології (походження татарської назви гідроніма вятка (нукрат
суы) виводиться від назви новгорода (нукрат), якому належали вятські земли,
ні з огляду історії, оскільки не фіксується в жодному середньовічному джерелі.
спроби ж конструювання деяких “нукратских/срібних булгарів”, таких, які ні-
бито жили по вятці і камі, неспроможні, оскільки в руських джерелах “срібні
булгари” відзначаються тільки під цією назвою і в районі Біляра (“великого
міста” руських літописів)”27.
отже, згадка про “срібних булгарів” на середній волзі в іпатіївському лі-
топису дала багатьом дослідникам підстави локалізувати їх на землях волзької
Булгарії. з іншого боку, порівняння фрагменту твору якова мниха з повідом-
ленням “повісті” про похід князя володимира в 985 р. дало підстави вважати,
що в обох давньоруських текстах йдеться про одні події, у яких брали участь
начебто “срібні болгари” із середнього поволжя. проте дослідники неспро-
можні пояснити, як до цього були причетні хозари, які наприкінці Х ст. могли
знаходитися більше, ніж на тисячу кілометрів від волзької Булгарії – у гирлі
волги або на тамані. з огляду на це, виникає природне запитання: чи дійсно
згадані в творі якова мниха “срібні болгари” наприкінці Х ст. мешкали лише
на середній волзі?
24 там же. – с. 58–59.
25 ипатьевская летопись. – стб. 429.
26 греков Б. д., калинин н. Ф. Булгарское
государство до монгольского завоевания //
материалы по истории татарии. – казань,
1948. – вып. 1. – с. 107.
27 Измайлов И. л. становление волжской
Булгарии: от племени к государству // Studia
Slavica et Balcanica Petropolitana. – 2012. –
№ 2(12): июль–декабрь. – с. 220.
74 Олег БУБЕНОК
з цього приводу важливою може стати інформація про походження терміна
“срібні болгари”. існує небагато версій родоводу цєї назви. так, різа Барієв вважає,
що термін “срібні болгари” має значити “білі болгари” і належав він барсілам,
які, на його думку, в середині VIII ст. переселилися з північного кавказу на се-
редню волгу. ті ж болгари, що залишилися у передкавказзі, вважає дослідник,
почали називатися “чорними”28. проте в кольоровій семантиці багатьох народів,
включаючи тюркомовних булгарів, “срібний” і “білий” – не одне і теж.
але варто звернути увагу на одну важливу річ: термін “срібні болгари” ви-
ступає винятково в давньоруських текстах. а це може лише означати, що він не
є калькою з тюркської або інших мов і пояснення варто шукати у давньорусь-
кій мові. за спостереженнями ізмаїла срезневського, у ній слово “серебреныи”
має два семантичні значення: “зроблений зі срібла” та “багатий на гроші”29.
саме останнє значення добре співвідноситься з двома згадками про “срібних
болгарів”. так, у 1183 р. вони згадуються як мешканці в “великомоу городоу”30,
під яким мають на увазі Біляр31. Що заважає вважати жителів цього великого
міського центру волзької Болгарії названих у літописному викладі саме замож-
ними, тобто багатими на срібло? адже ні для кого не є секретом матеріальна
здобич як основна мета більшості військових походів.
ототожнення “срібних болгарів” якова мниха з болгарами, проти яких
воював князь володимир 985 р., цілком логічне, якщо згадати повідомлення лі-
топису про достаток цих болгарів: “оже суть вси в сапозех”32. іван Гагін звернув
увагу на цей пасаж і прокоментував його так: “чоботи полонених – це окреме
питання, що розкриває картину економічного розквіту населення країни, на
яку був спрямований похід”. цією країною він вважав волзьку Булгарію33. про-
те заможними могли бути не лише болгари середньої волги, а й дунайські та
приазовські. однак останні були й ще сусідами хозарів тамані. виникає при-
родне запитання: чи не могли болгари східного приазов’я збагачуватись за ра-
хунок контролю над торгівельними шляхами або видобутку дорогоцінних ме-
талів? останнє припущення може мати під собою навіть матеріальну основу.
так, французький історик початку ХіХ ст. де ля прімод, відкликаючись до
даних генуезьких документів, зазначав, що в XIV ст. генуезькі купці мали на
тамані свою колонію, через яку здійснювали торгівлю “з народами кубані та
кавказу”. окрім того, він писав: “Генуэзцы разрабатывали также серебряные
рудники в кавказских горах; следы их работ видны и поныне”34. отже, не ви-
ключено, що наприкінці Х ст. болгари східного приазов’я могли раніше за ге-
нуезців видобувати срібло на території, прилеглій до тамані. отож, згаданий у
якова мниха термін “сребныя Болгары” може означати “багаті на срібло бол-
гари”. тобто, ця група болгарів проживала не на середній волзі, а в східному
приазов’ї поруч із таманським півосторовом, де мешкали хозари.
тому є підстави твердити, що в 985 р. київський князь володимир здій-
снив похід до східного приазов’я, де підкорив місцевих болгарів та захопив
28 Бариев р. Х. волжские булгары: история
и культура. – москва, 2005. – с. 61.
29 Срезневский И. И. материалы для сло-
варя древнерусского языка. – санкт-петер-
бург, 1912. – т. 3. – с. 337–338.
30 ипатьевская летопись. – стб. 429.
31 Измайлов И. л. становление волжской
Булгарии... – с. 220.
32 лаврентьевская летопись. – с. 60.
33 гагин И. а. в. н. татищев и российская
историография о походе князя владимира
на болгар в 985 г. // вестник санкт-
петербургского университета. сер. 2. –
2009. – вып. 1. – с. 50.
34 де ля Прімод. история черноморской
торговли в средние века. – одесса, 1850. –
ч. 1. – с. 96.
75КОЛИ ТМУТАРАКАНЬ СТАЛА ВОЛОДІННЯМ РУСІ?
таманський півострів, де мешкали хозари. це і варто вважати початком так зва-
ного тмутараканського князівства. тому можна погодитися з думкою о. Гадло:
“похід володимира на козарів, а під цим етнонімом літопис розуміє не лише
тмутараканських юдеїв, а й усе корінне населення тмутараканської общини,
привів до встановлення остаточного руського протекторату над містом і при-
леглою до нього територією”35.
давньоруські літописи у зв’язку з відомостями про тмутараканське князів-
ство неодноразово подали хозарів як безпосередніх учасників бурхливих по-
дій на північно-західному кавказі. тмутаракань згадана у викладі за 988 (6496),
1023 (6531), 1064 (6572), 1065 (6573), 1066 (6574), 1077 (6585), 1078 (6586), 1079 (6587),
1083 (6591) та 1094 (6602) рр. при цьому тмутараканські хозари вказані лише під
1023 р., 1079 р., 1083 р., а після 1094 р. зникають відомості про саму тмутаракань
і хозарів, які жили в ній.
можливо, недаремно автор “повісті” при викладі подій наступного 986 р.,
коли володимир, начебто, влаштував релігійний диспут, згадав хозарів-юдеїв:
“се слышавше Жидове козаристии приидоша, ркуше: „слышахомъ, яко про-
иходиша Болъгаре и Хрестьяни, учаше тя кождо ихъ вере своей; Хрестьяне бо
верують, его же мы распяхом; а мы веруем едину Богу аврамову, исакову, ия-
ковлю”. и рече володимиръ: “что есть закон вашъ?”. они же реша: “в иеру-
салиме”. он же рече: “то тамо ли есть ныне?” они же реша: “разгневался Бог
на отци наши, и расточи ны по странамъ грехъ ради наших, и предана бысть
земля наща Хрестьяномъ”. володимиръ же рече: “то како вы иныхъ учите, а
сами отвержени Бога? аще Бог любилъ вас, то не бысте расточени по чюжим
землям; еда и нам тоже мыслите зло прияти...”36.
понад сто років тому петро Голубовський висловив припущення, що ці
хозари могли бути з києва37. проте існує чимало підстав вважати зазначених
хозарів-юдеїв вихідцями із нещодавно підкореної тмутаракані.
врешті-решт, виникає закономірне запитання: чому при описі походу
до приазов’я 985 р. яків мних згадав і болгарів, і хозарів, а “повість” – лише
болгарів? пояснити це можна по-різному. можливо, автори використову-
вали різні джерела інформації. однак варто зважити на те, що яків мних
жив в Хі ст., а автор “повісті” – у Хіі ст. це були різні епохи. для християн-
ського автора Хі ст. пріоритетною залишалася споконвічна боротьба хрис-
тиянства з юдаїзмом. тому він згадав не лише болгарів, а й тмутараканських
хозарів, які залишалися юдеями. автор же “повісті” жив тоді, коли юдаїзм
був переможений, а священне місто Єрусалим потрапило до рук хрестонос-
ців. згадаємо фрагмент із наведеного опису релігійного диспуту під 986 р.,
де хозари-юдею кажуть: “разгневался Бог на отци наши, и расточи ны по
странамъ грехъ ради наших, и предана бысть земля наща Хрестьяномъ”38.
зрозуміло, що тут відображені реалії не кінця Х ст., а першої половини
Хіі ст., коли писалася “повість”. саме тоді Єрусалим був у руках хрестонос-
ців. в епоху хрестових походів приорітетною стала боротьба не з юдеями, а
мусульманами. складається враження, що автор “повісті”, використовуючи
джерела про похід в 985 р., як і деякі сучасні дослідники, вже не до кінця
розумів, про яких болгарів йшлося. найправдоподібніше, він прийняв їх
35 гадло а. В. Этническая история север-
ного кавказа X–XIII вв. – санкт-петербург,
1994. – с. 81.
36 повість врем’яних літ. – с. 140–141.
37 голубовский П. Болгары и хазары, восточ-
ные соседи руси при владимире святом. –
киев, 1888. – с. 26.
38 повість врем’яних літ. – с. 140–141.
76 Олег БУБЕНОК
також за волзьких булгарів, які були мусульманами. тому й згадав лише про
перемогу над болгарами, знехтувавши інформацією про їхніх сусідів-юдеїв,
які жили на тамані.
інститут сходознавства ім. а. Ю. кримського нан України
|