Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича

Стаття присвячена малодослідженим епізодам біографії князя Володимира Святославовича, пов’язаним зі скандинавськими землями. Значна увага приділена локалізації Хольмгарда, де спершу княжив Володимир. Розглянуто також розвиток скандинавської політики, зокрема, стосунки зі скандинавськими правляч...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Войтович, Л.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2016
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178999
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 91-102. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-178999
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1789992021-03-28T01:26:16Z Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича Войтович, Л.В. Стаття присвячена малодослідженим епізодам біографії князя Володимира Святославовича, пов’язаним зі скандинавськими землями. Значна увага приділена локалізації Хольмгарда, де спершу княжив Володимир. Розглянуто також розвиток скандинавської політики, зокрема, стосунки зі скандинавськими правлячими династіями і перший шлюб князя з Оловою-Алогією, донькою шведського конунга Еріка Переможця. The article is devoted the scantily episodes of biography of prince Volodymyr Swyatoslavovych, to related to scandinavian earths. Сonsiderable attention is spared localization of Kholmgard, where Volodymyr reignet at first. Investigational also development of scandinavian policy, in particular relationships with scandinavian royal dynasties and first marriage of prince from Olova-Allogia, by daughter of Swedish king Erik Winner. 2016 Article Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 91-102. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178999 94:327](477:48)“09” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Стаття присвячена малодослідженим епізодам біографії князя Володимира Святославовича, пов’язаним зі скандинавськими землями. Значна увага приділена локалізації Хольмгарда, де спершу княжив Володимир. Розглянуто також розвиток скандинавської політики, зокрема, стосунки зі скандинавськими правлячими династіями і перший шлюб князя з Оловою-Алогією, донькою шведського конунга Еріка Переможця.
format	Article
author	Войтович, Л.В.
spellingShingle	Войтович, Л.В. Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича Княжа доба: історія і культура
author_facet	Войтович, Л.В.
author_sort	Войтович, Л.В.
title	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича
title_short	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича
title_full	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича
title_fullStr	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича
title_full_unstemmed	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича
title_sort	скандинавські горизонти князя володимира святославовича
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2016
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178999
citation_txt	Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича / Л.В. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 91-102. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT vojtovičlv skandinavsʹkígorizontiknâzâvolodimirasvâtoslavoviča
first_indexed	2025-07-15T17:45:12Z
last_indexed	2025-07-15T17:45:12Z
_version_	1837736280825266176
fulltext	леонтій ВойТоВИЧ сканДинавсЬкі Горизонти князя воЛоДиМира святосЛавовича як усі представники ранніх поколінь рюриковичів, володимир святосла- вович був тісно пов’язаний зі скандинавами та скандинавськими династіями, вихідці з яких складали оточення двору його батька, старшого брата і його влас- ного двору. саме ці горизонти і залишилися найменше дослідженими. а поча- ток таких стосунків варто шукати від моменту отримання першого князівства. історики довго не звертали уваги на відносно пізню згадку про закладення новгорода і будівництво укріплень у місті (під 1044 р. “на весну же Володимиръ (володимир ярославович, син ярослава володимировича мудрого – л. В) . за- ложи новѣгород и сдела его”1; під 1116 р. “в то же лето Мьстислав (мстислав воло- димирович, старший син володимира мономаха – л. В.) заложи новѣгород бол- ши первого”2; під 1169 р. при князеві романові мстиславовичу “устроиша острог около города”3). але для пошуків раннього міста, яке пов’язували з початками русі, не шкодували ні коштів, ні засобів. у результаті новгород археологічно до- сліджений краще від будь-якого іншого центру. проте всі спроби знайти архе- ологічні шари VIII–IX ст. виявилися марними4. перспективи віднайти ділянки із забудовою Х ст. також відсутні5. довготривала дискусія стосовно часу появи новгородських укріплень так і не дала змоги довести наявність таких, датованих раніше згаданих у літописі6. давня, як колись видавалося, добре обґрунтована 1 новгородская первая летопись старшо- го и младшего изводов. – москва; ленин- град, 1950. – с. 181. 2 там же. – с. 20, 204. 3 там же. – с. 33. 4 арциховский а. В. археологическое изу- чение новгорода // материалы и исследова- ния по археологи ссср (далі – миа). – мо- сква, 1956. – № 55. – с. 15, 42–43. 5 янин В. л. возможности археологии в изучении древнего новгорода // вестник ан ссср. – 1973. – № 8. – с. 67–70. 6 Монгайт а. л. оборонительные соору- жения новгорода великого // миа. – мо- сква, 1952. – № 31. – с. 87–89; орлов С. н., Воробьев а. В. оборонительные укрепления древнего новгорода. – новгород, 1959. 56 с.; косточкин В. В., орлов С. н., раппопорт П. а. новые данные об укреплениях новгород- ского острога // памятники культуры. – мо- сква, 1961. – вып. 3. – с. 68–76; колчин Б. а. дендрохронология новгорода // миа. – москва, 1963. – № 117. – с. 5–103; его же. Хронология новгородских древностей // новгородский сборник. 50 лет раскопок новгорода. – москва, 1982. – с. 156–177; алешковский М. Х., красноречьев л. е. о да- тировке вала и рва новгородского острога // советская археология. – 1970. – № 4. – с. 54– 73; орлов С. н. по поводу статьи м. Х. алеш- ковского и л. е. красноречьева // советская археология. – 1972. – № 2. – с. 96–99; алеш- ковский М. Х., красноречьев л. е. к дати- ровке вала и рва новгородського острога (ответ с. н. орлову) // советская археоло- гия. – 1972. – № 3. – с. 392–395; янин В. л., колчин Б. а. итоги и перспективы новго- родской археологи // археологическое изу- чение новгорода. – москва, 1978. – с. 5–56; колчин Б. а., Черных н. Б. ильинский раскоп (стратиграфия и хронология) // археоло- гическое изучение новгорода. – с. 57–116; янин В. л. тихвинский раскоп // археоло- гическое изучение новгорода. – с. 117–134; уДк 94:327](477:48)“09” 92 Леонтій ВОЙТОВИЧ версія про об’єднання трьох різноетнічних поселень словен, кривичів і мері побудовою дитинця (“нового міста”) у іХ–Х ст.7 не знайшла підтвердження в археологічному матеріалі. поступове усвідомлення того факту, що літописного новгорода на річці волхові як міста з укріпленнями до 1044 р. не існувало, і всі події, зафіксова- ні літописами до цього часу, стосуються іншого міста, ставлять питання про пошук місця розташування останнього на території східної Європи. це дало би змогу встановити де правили до вокняжіння у києві святослав ігоревич, володимир святославович, ярослав володимирович, а також вишеслав во- лодимирович та ілля ярославович. чимало істориків, які ще перебувають у полоні засвоєного з дитинства існування давнього “новгородського” періоду, поспішили ототожнити з цим першим новгородом славн як частину пізні- шого новгорода, рюрикове городище, або ж, навіть, ладогу (альдейгюборг)8. новгородські кінці почали формуватися у середині Х ст., але укріплень там ще не було. найдавніші матеріали на неревському кінці (перехрестя вул. козьмодем’янської і великої) датуються 953 р., на людиному (перехрестя про- бойної і черничиної) – 930-ми роками, на славенському (михайловський роз- коп) – 974 р. але ці датування не є визначальними. у величезному ільїнському розкопі на славенському кінці (1430 м2) нижні горизонти сягають середини Хі ст., а більшість розкопаної території на славні подає матеріали, не старші за Хіі ст.9 сумнівною виглядає і версія, за якою на славн у Х ст. перенесено осно- вну частину рюрикового городища, покинутого через регрес озера ільмень10. зрештою, і Хълмъ в новгороді згадується вперше під 1134 р.11 поступово пошуки нової локалізації новгорода почали розгортатися і в інших напрямах. піонером тут виступив львівський дослідник Юрій диба, який, вслід за версією про народження князя володимира святославовича у селі Будятині на волині, висунув наступну гіпотезу, що цей князь почав там же княжити у новгороді на лузі, згодом перейменованому на володимир12. колчин Б. а., Хорошев а. С. михайловский раскоп // археологическое изучение нов- города. – с. 135–173); Тарабардина о. а. ден- дрохронология средневекового новгорода (по материалам археологических исследо- ваний 1991–2006 гг.) // археология, этно- графия и антропология евразии. – москва, 2009. – вып. 1(37). – с. 77–84. 7 янин В. л., алешковский М. Х. происхож- дение новгорода (к постановке проблемы) // история ссср. – 1971. – № 2. – с. 32–61. 8 див., наприклад: янин В. л. социально- политическая структура новгорода в свете археологических исследований // новгород- ский исторический сборник. – ленинград, 1982. – т. 1(11). – с. 83; джаксон Т. н. наиме- нование древней руси и новгорода в древ- нескандинавской письменности (о возник- новении топонимов Garðar и Hólngarðr) // скандинавский сборник. – таллин, 1986. – вып. 30. – с. 85–96; джаксон Т. н., Молча- нов а. а. древнескандинавское название новгорода в топонимии пути “из варяг в гре- ки” // встомагательные исторические дисци- плины. – москва, 1990. – вып. 21. – с. 26–238; джаксон Т. н. Hólmgarðr – новгород: “Город на острове” или “Хълмъ-городъ”? // ее же. Austr и Görðum. древнерусские топонимы в древнескандинавских источниках. – москва, 2001. – с. 83–104. 9 ершевский Б. д. археологические на- блюдения в новгороде в 1969–1974 гг. // ар- хеологическое изучение новгорода. – мо- сква, 1978. – с. 233. 10 носов е. н. новгород и новгородская округа іХ–Х вв. в свете новейших археологи- ческих даннях (к вопросу о возникновении новгорода) // новгородский исторический сборник. – ленинград, 1984. – т. 2(12). – с. 3–38. 11 новгородская первая летопись... – с. 23, 208. 12 диба Ю. літописне Будятино (про міс- це народження князя володимира свя- тославича та розташування найдавнішої церкви пресвятої Богородиці) // п’яті оль- жині читання. пліснеськ, 7 травня 2010 р. – львів; Броди, 2011. – с. 23–28; його ж. “и сани єя стоятъ въ плесковѣ и до сєго дни”; 93СКАНДИНАВСЬКІ ГОРИЗОНТИ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВОВИЧА скандинавські джерела новгорода до Хііі ст. не знають, за ними князь во- лодимир святославович княжив у Хольмгарді. Хольмгард добре відомий скан- динавам і в різних джерелах відзначений понад сотню разів, більше полови- ни згадок належать до періоду перед серединою Хі ст. уже в Х–Хі ст. тут були церкви, княжий палац, міжнародний торг та укріплення. сюди приїздили зі Швеції, данії, норвегії та ісландії, а місцеві купці (хольгардфарі) торгували й піратствували біля Фарерських та оркнейських островів. найдавніший рунічний напис теж початку Хі ст. повідомляє: “інгіфаст ве- лів висікти камінь по Сігвіду, своєму батькові, він впав у Хольмгарді, кормчий зі своїми корабельниками”13. у циклі т. зв. саг про давні часи, дослідження яких тільки починається, – вони розповідають про події, що відбулися до 875 р., тобто до ісландської коло- нізації; данський хроніст саксон Граматик (бл. 1140 – бл. 1216) почав їх обробля- ти з 1201 р. для свого величезного зведення Gesta Danorum14, але записувати їх почали аж близько 1250 р.15, – збереглося чимало відомостей, пов’язаних зі східною Європою. складність виокремлення реальних подій, відображених у цих найдавніших скандинавських джерелах, полягає у тому, що навіть редак- тори, записуючи тексти після 2–3 століть їх побутування в усному вигляді, вже не завжди могли належно зорієнтуватися у складному матеріалі й відділити пізніші нашарування від первинної основи. найдавніша сага про данських конунгів “сага про скьольдунгів” (“Skjoldunga saga”) не збереглася. маємо тільки фрагменти16, що їх викорис- тали ісландські автори Хііі–ХVі ст. в основу цієї саги була покладена генеало- гія данської династії скьольдунгів, що її уклав семунд мудрий (†1133)17, яку п ерший приклад “музеєфікації” чи літера- турна містифікація? // княжа доба: історія і культури. – львів, 2011. – вип. 5 / відпов. ред. в. александрович. – с. 9–28; його ж. урбаністично-адміністративні реформи княгині ольги (1) // студії мистецтвоз- навчі. – київ, 2011. – ч. 4(36): архітектура. образотворче та декоративно-вжиткове мистецтво. – с. 20–28; його ж. урбаністич- но-адміністративні реформи княгині ольги (2): Шлях на лугу) // студії мистецтвознав- чі. – київ, 2012. – ч. 2(28). – с. 20–42; його ж. історико-географічний аспект літописно- го повідомлення про народження князя володимира святославича: локалізація Будятиного села // княжа доба: історія і культура. – львів, 2012. – вип. 6 / відпов. ред. в. александрович. – с. 37–70; його ж. інтерпретація корсунської легенди в бу- дятинській традиції вшанування святого джерела // старий луцьк. – луцьк, 2012. – вип. 8. – с. 26–39; його ж. образ матері свя- того князя володимира малуші в україн- ській обрядовій поезії // минуле і сучасне волині та полісся. Християнство в історії і культурі володимира-волинського та воли- ні. – луцьк, 2013. – вип. 47. – с. 212–227; його ж. літописні свідчення про заснування міста володимира наприкінці Х століття: воло- димир на лузі чи володимир на клязьмі? // княжа доба: історія і культура. – львів, 2013. – вип. 7 / відпов. ред. в. александрович. – с. 15–30; Ejusdem. Administrative and urban reforms by princess Olga: geography, historical and economic background // Latvijas Arhivi. – 2013. – № 1–2. – P. 30–71; його ж. Батьківщина святого володимира. волинська земля у по- діях Х сторіччя. – львів, 2014. – 484 с. 13 Мельникова е. скандинавские руниче- ские надписи. тексты, перевод, коммента- рий. – москва, 1977. – № 57. 14 див.: Saxonis Gesta Danorum / Ed. Jør- gen Olrik, H. Ræder. – Copenhagen, 1931; Saxo Grammaticus. The History of the Danes. Book I–IX / Transl. Peter Fischer. Ed. Hilda Ellis Davidson. – Cambridge, 1979; Davidson H. E. Introduction to Saxo Grammaticus The History of the Danes. Book I–IX. – Cambridge, 1980. – Vol. 2: Commentаry. 15 Schier K. Sagaliteratur. – Stuttgart, 1970. – S. 81. 16 Danakonunga sọgur / Ed. Bjarni Guðna- son // Islenzk Fornrit. – Rejkjavik, 1982. – T. 35. – S. XIX–LXX (вступ), 1–90 (текст). 17 Guðnason B. Um Skjöldungasögu. – Rejkja- vik, 1963.; Kirsten W. Skjọldunga saga // Medi- аeval Scandinavia. An Encyclopedia / Ed. Phil- lip Pulsiano. – New York, 1993. – P. 597–598; 94 Леонтій ВОЙТОВИЧ наприкінці Хіі – на початку Хііі ст. широко використав згаданий саксон Грама- тик. саме від данського конунга рюрика метателя кілець (Rørik Slyngebond), діда Гамлета, чия історія послужила сюжетом для знаменитої драми вілья- ма Шекспіра, та його тестя івара Широкі обійми, на той час наймогутнішо- го шведського конунга, що тримав столицю у сконе18, можна починати відлік перехідного моменту від епічної до історичної генеалогії19. вважають, що івар став конунгом близько 680 р. і загинув між 700–717 рр.20 однак найпереконли- вішою виглядає остання версія данського дослідника трольса Брандта (2015), за якою івар Широкі обійми жив між 678–731 рр.21, а рюрик метатель кілець між 680–715 рр.22 конунг івар Широкі обійми зумів утвердитися у сканії, прогнати з упса- ли інглінгів і підпорядкувати собі всіх шведів, данців, куронів, країну саксів (?), естланд і всі східні королівства аж до Гардаріки (?), “оволодів… всім аустрікі (східним шляхом – л. В.)”23. тобто, спроби проникнення до східної Європи, використовуючи бази вікінгів південніше ризької затоки (перші скандинавські поселення у цьому регіоні – Гробіни біля сучасного міста лієпая, апуоле, ві- скаутен на куршській косі та інші функціонували бл. 650–850 рр.24), здійсню- вали вихідці зі Швеції ще від другої половини VII ст. а вже з VIII ст. розповіді про подорожі вікінгів по Austrverg (східному шляху) доволі численні. у циклі саг про давні часи збереглася Сага про ейріка Мандрівника (Eiriks saga viðfọrla). вона дійшла в трьох пергаменних списках XIV ст., через що її відно- сять до пізніх саг, нібито створених під впливом лицарських романів25, але текст цієї саги не містить нічого фантастичного і зберігає пласт давнішого прототипу. вона розповідає про пригоди конунга вікінгів, який подався на пошуки землі одаінсак (Ódáins akr) – левад безсмертя, що, за чутками, мала бути десь на сході. ейрік спершу потрапив до Гардаріки (тобто на русь), а потім добрався до мі- клагарду (константинополя), де його прийняв василевс26. цей ейрік мандрівник був рідним братом ейстейна, який, за свідченням саг, був батьком Хальвдана старого і дідом рюрика27. отже, активність конунга ейріка – він нібито першим відшукав шлях з варяг у греки – мала б належти до другої половини VIII ст.28 Шлях, що його віднайшов ейрік мандрівник, добре описаний у числен- них джерелах і доволі істотно відрізняється від прийнятих реконструкцій Simek R., Pálsson H. Lexikon der altnordischen literatur. – Stuttgart, 1987. – S. 322–323. 18 Nerman B. Det svenska rikets uppkoms. – Stockholm, 1925. – S. 231. 19 лебедев г. С. Эпоха викингов в северной европе. – ленинград, 1985. – с. 95. 20 див.: Ohlmarks Ake. Skánes äldsta hävder. – Mälmö, 1963; Engelhardt P. Danerne fra fødsel tit dáb. – Copenhagen, 1980; Eng- holm C. Danske kongeslægter i det 8 & 9 árhun- drede. – Copenhagen, 1994; Lagerqvist L. O. Sveriges Regenter, frän forntid till nutid. – Stockholm, 1997; Markvad J. Danske konger – før Gorm den Gamle. – Copenhagen, 2004. 21 Brandt T. Danernes Sagnhistorie. Saxos sagn i sagaernes kronologi. Udgave 2. – Copen- hagen, 2015). – S. 214–219. 22 Ibidem. – S. 324. 23 джаксон Т. н. исландские королевские саги о восточной европе (с древнейших вре- мен до 1000 г.). тексты, перевод, коммента- рий. – москва, 1993. – T. 1. – с. 51, 55. 24 глазырина г. В., джаксон Т. н., Мельни- кова е. а. восточная половина мира глазами скандинавов: топонимия в исторических исследованиях // древняя русь в свете зару- бежных источников / под ред. е. а. мельни- ковой. – москва, 1999. – с. 461. 25 Jensen H. Eiriks saga viðfọrla // Medieval Scandinavia. – 1993. – P. 160–161. 26 Fornaldar sögur Nordrlanda. – Køben- havn, 1830. – Vol. 3 / Ed. K. K. Rafn. – S. 661– 674. 27 Войтович л. князь рюрик (славетні постаті середньовіччя. – вип. 4). – Біла церква, 2014. – с. 50–61. 28 там само. – с. 27–29, 55. 95СКАНДИНАВСЬКІ ГОРИЗОНТИ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВОВИЧА істориків. ігнорувати інформацію автентичних переказів не випадає. напри- клад, відома “сага про гутів” описує шлях до константинополя через західну двину (даугаву), тобто обминаючи ладогу: “…поплили до острова поблизу ест- ланда, який називається дагьє (о. Хейумаа – л. В.), і оселилися там і збудували укріплення… але і там вони не могли себе прогодувати і поплили рікою, яка на- зивається дюна (західна двіна – л. В.), а по ній через русаланд. Вони плили так довго, що приплили у грінкланд (візантію – л. В.)”29. отже, задовго до появи новгорода по західній двіні, її лівій притоці ка- сплі, волоком до дніпра й далі дніпром вікінги добралися до чорного моря і константинополя. цей шлях з варяг у греки функціонував поряд з волзько-кас- пійським шляхом, яким вони з ладоги отримували арабське срібло за хутра, що їх обмінювали у фінських мисливців на скляні намистини та інший мотлох. добре знаний у численних скандинавських джерелах Austrverg (східний шлях, від austr – схід і verg – шлях), вперше згаданий у вісі з поеми скальда тьодольва з Хвініра (друга пол. іХ ст.). цікаво, що сини володимира святосла- вовича вісівальд (вишеслав?) та ярослав названі тут конунгами східного шляху30 (Jaritláfi Austrvegs konungή31). на Austrverg саги звично вміщають три міста в такій послідовності: Hólmgarðr, Koenugarðr (київ) і Miklagarðr (константи- нополь). спостереження за топонімами показали, що виникнення топонімів на – garðr необхідно датувати часом до початку широкого проникнення скан- динавів до середнього придніпров’я та інтенсивного функціонування дні- провського шляху, тобто раніше від другої половини IX ст.32 у києві вікінги з’явилися ще з початку іХ ст., а, може, й раніше. Близько 825 р. митрополитом нікеї став інгер (Ιγγερ<Ingvarr), інгером звали також бать- ка Євдокії, дружини василевса василія I (народився близько 837 г.). сановники скандинавського походження, які посідали таке високе становище, як обидва інгери, не могли з’явитися в імперії випадково* чи через арабський схід, з яким в той час тривали постійні війни (крім того, відомості про каспійські по- ходи і вікінгів на каспійському морі пізніші), в той час, коли шведів у складі посольства кагана русі прихильно прийняв василевс Феофіл у 838 р., а наступ- ного року їх відіслали додому окружним шляхом через хозарську загрозу. це посольство від кагана діра, вікінги якого до 837 рр. вже допомогли полянам звільнитися від хозарської залежності, на що побіжно вказує літописна роз- повідь про полянську данину мечами (у центрально-східній Європі не було покладів болотної чи озерної руди, придатної для виготовлення мечів)34. 29 сага о гутах / пер. с. д. ковалевского // средние века. – москва, 1975. – T. 38. – с. 307. 30 див.: джаксон Т. н. “восточный путь” исландских королевских саг // история ссср. – 1976. – № 5. – с. 164–170; ее же. древнескандинавская топонимия с корнем aust- // скандинавский сборник. – таллин, 1988. – вып. 31. – с. 140–145; ее же. Austrvegr – “восточный путь” скандинавских викин- гов // ее же. Austr и Görðum. древнерусские топонимы в древнескандинавских источни- ках. – москва, 2001. – C. 45. 31 Ágpir аf Nóregskonunga sögum / Ed. Bjarni Einarsson // Islenzk fornit. – Reykjavik, 1984. – B. 29. – Bl. 27. 32 глазырина г. В., джаксон Т. н., Мельнико- ва е. а. на пути “из варяг в греки” // древняя русь в свете зарубежных источников. – с. 477. * Щоб стати митрополитом нікеї, на- певно, потрібно було народитися у візантії і отримати відповідну освіту. тобто, бать- ко інгвара повинен був натуралізуватися у візантії десь не пізніше кінця VIII ст. 34 Войтович л. В. київський каганат? до полеміки п. толочка з о. пріцаком // Ха- зарский альманах. – киев; Харьков, 2005. – т. 4. – с. 109–117; його ж. чи володіла Хоза- рія середнім подніпров’ям у 839–860 рр.? // Хазарский альманах. – киев; Харьков, 2013. – т. 11. – с. 70–95. омелян пріцак (1919–2006) сформу- вав гіпотезу про існування трьох руських 96 Леонтій ВОЙТОВИЧ звернемося до найдавніших саг з найдокладнішими переказами про Хольмгард: “сага про олафа трюггвасона” передає інформацію про перебування нор- везького конунга олафа трюггвасона (бл. 968–1000) на русі в 977–986 рр.35 збере- глися три списки перекладів саги ісландською мовою з латинського оригіналу монаха бенедиктинського тінгейрарського монастиря одда сноррасона (між 1180 і 1200 рр.). Ще один життєпис конунга пера монаха того ж монастиря Гуннлауга лейвсона використав сноррі стурлусон у своєму “колі земному” (бл. 1230). але збереглися окремі віси королівського скальда Гальфреда оттарсона на прізвисько важкий скальд (967–1007), якими користувалися одд, Гуннлауг та сноррі36. за сагою, олафа трюггвасона в дорозі до Хольмгарду, де при дворі конунга вольдемара перебував його дядько вікінг сігурд, брат його матері астрід, за- хопили в полон пірати біля о. саарема і продали як раба до землі естів. там його випадково зустрів сігурд, викупив з рабства і взяв із собою до Хольмгарду. якось на ринку у місті хлопчик побачив клеркона, який, захоплюючи його, вбив його кормильця. Юний олаф вихопив сокиру і зарубав кривдника. за за- конами, які діяли в Хольмгарді, йому загрожувала страта. тоді вікінг сігурд відвів хлопця до аллогії – дружини конунга вальдемара і та взяла його під каганаті в: волзького (839–930), дніпров- ського (930–1036) та київського (1036–1169): Пріцак о. походження русі. стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). – київ, 1997. – т. 1. – с. 96–100. Гіпоте- тичне існування Волзького каганату запо- зичено з версії павла смірнова (1882–1947) (Смірнов П. волзький шлях і стародавні руси // всеукраїнська академія наук: збір- ник історико-філологічного відділу. – київ, 1928. – № 75), яку о. пріцак підкріпив гіпоте- зою про втечу хозарського кагана у варязькі факторії на волзі після поразки в боротьбі з шадом під час прийняття юдаїзму (Пріцак о. походження русі. – с. 96). так виходило, що посольство кагана русі до візантійського василевса Феофіла, яке складалося зі швед- ських вікінгів і в 839 р. опинилося в інгель- геймі при дворі франкського імператора людовика Благочестивого, бо їх шлях на- зад пролягав серед варварів, дуже жорстоких і страшних народів (Annales Bertiniani / Ed. G. Waitz // Monumenta Germaniae Historica. Scriptores rerum Germanicarum. – Hannove- rae, 1885. – T. 5. – P. 19–20]; Kunik E. Die Be- rufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slaven. – Sankt-Petersburg, 1844. – Vol. 1. – S. 198; Boba I. Nomads, Northmen and Slavs. Eastern Europae in the ninth centery // Slavio-Orientalia. – Wiesbaden, 1967. – T. 2. – P. 23; Łowmiański H. Początki Polski. – Warsza- wa, 1973. – т. 5. – S. 130), послав хозарський каган, який знайшов пристановище на вол- зі. у полоні своєї версії о. пріцак навіть не звернув уваги на те, що з інгельгейму на се- редньому рейні у першій половині іХ ст. не було безпечного прямого шляху на волгу. подібним способом вчений намагався ото- тожнити сина данського морського конунга рагнара лодброка – Бйорна залізнобокого з літописним діром (Пріцак о. походження русі. – с. 96). погодитися з цими гіпотеза- ми неможливо, окрім усього іншого, Dýrr – олень, а Bjorn – ведмідь (Jáhannesson A. Islän- disches etymologisches Wörterbuch. – Bern, 1956. – P. 507–508). 35 Bugge A. Sandhed og Dig tom Olav Tryg- vason. – Aarbøger, 1910. – S. 1–34; Koht H. Olav Trygvason, 968–1000 // Norsk Biografisk Lek- sikon / Ed. A. W. Brøgger, E. Jansen. – Oslo, 1947. – т. 10. – S. 413–414; Beyschlag S. Konun- gasögur: untersuchungen zur Königssaga bis Snorri // Biblioteca Arnamagnæana. – Copen- hagen, 1950. – т. 8. – S. 180–202; Labuda G. Olaf Trygwasson // Słownik starożytności słowiańs- kich. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1968. – T. 3. – S. 471–472; Andersen P. S. Samlingen av Norge og kristningen av landet 800–1130 (Handbok i Norges Historie. – V. 2). – Ber- gen, 1977. – S. 102–109; джаксон Т. н. олав трюггвасон // ее же. четыре норвежских конунга на руси: из истории русско- норвежских политических отношений последней трети Х – первой половины Хі в. – москва, 2002. – C. 15–49. 36 Blöndal S. Væringjasaga. – Reykjavik, 1954. – S. 310–312; Andersson T.M. The Icelandic Family Saga // An Analytic Reading. – Cam- bridge Mass., 1967. – No 10. – P. 223–228; Clo- ver C. J. Hallfreðar saga // Mediaeval Scandina- via. An Encyclopedia. – P. 263; джаксон Т. н. исландские королевские саги... – с. 208–209. 97СКАНДИНАВСЬКІ ГОРИЗОНТИ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВОВИЧА свою охорону. за сагою, олаф залишався в Гардаріці (русі) при дворі володи- мира ще дев’ять років, зокрема брав участь у поході на перемишль. сага також згадує матір князя володимира, вже немічну, проте наділену даром пророчи- ці, що теж перебувала в Хольмгарді37. згадана у сазі дружина конунга аллогія, поза сумнівами, ідентична зі зна- ною за іншими джерелами першою офіційною дружиною володимира свято- славовича – варязького походження, на ім’я олова38. Галина Глазиріна на підставі “саги про інгвара мандрівника” ідентифікувала першу дружину князя воло- димира як доньку шведського конунга еріка переможця, батька олафа еріксо- на і діда інгігерди, дружини ярослава володимировича, яку видали за “конунга фолька зі сходу з гардаріки”39 у період між 975–980 рр.40 версія, ніби в особі алло- гії поєднані образи святої ольги та рогнеди рогволодівни виглядає надуманою41. отже, за сагою про олафа трюггвасона у 977–980 рр. Хольмгард був столи- цею конунга володимира святославовича, у місті знаходився княжий палац і великий торг. а морський шлях до міста пролягав біля о. саарема, тобто через ризьку затоку і даугаву. “сага про мешканців Фарерських островів”, записана між 1200–1215 рр., роз- повідає про купців з Хольмгарду у норвезьких водах в останній чверті Х ст. цікаво, що як помсту шведам, фарерці розглядали спустошення близько 995 р. Хольмгар- ду та островів біля балтійського узбережжя у цьому районі (“і на схід у Хольмгард, і грабують там на островах і мисах”)42. свого часу олена ридзевська звернула увагу, що йшлося про острови у прибалтиці (саарема у ризькій затоці)43. “сага про олафа святого”, норвезького конунга (1014–1028), варіанти якої опиралися на скальдичну поему на смерть конунга олафа, яку склав близько 1040 р. його скальд і близький товариш сігват тордарсон (бл. 995–1045)44, стан- си інших його скальдів оттара сварті (Хі ст.)45 та тормода Берсасона скальда чорних Брів (бл. 995–1030), що був разом з конунгом на русі у 1029 р.46, подає інформацію про участь юного норвезького короля у 1007 р. в походах на о. са- арема (ейсюсла), а звідти – до Хольмгарда. після втрати престолу конунг олаф перебрався на схід до конунга Austrverg в Хольмгард, де зимував з ярославом 37 див.: джаксон Т. н. исландские королев- ские саги... – с. 126–189. 38 Baumgarten N. Saint Vladimir et la con- version de la Russie // Orientalia Christiana. – Roma, 1932. – Vol. 27. – No 79. – P. 38–39. 39 глазырина г. В. о русско-шведском брачном союзе конца Х в. // восточная ев- ропа в древности и средневековье. – москва, 1988. – с. 16–21. 40 Пчелов е. В. Генеалогия древнерусских князей іХ – начала Хі в. – москва, 2001. – с. 164. 41 рыдзевская е. а. древняя русь и сканди- навия в IX–XIV вв. – москва, 1978. – с. 212; джаксон Т. н. исландские королевские саги... – с. 186. 42 джаксон Т. н. исландские королевские саги... – с. 577–579. 43 рыдзевская е. а. древняя русь... – с. 70. 44 Тurville-Petre G. Scandic Poetry. – Oxford, 1976. – P. 77–87; джаксон Т. н. исландские королевские саги как источник по истории древней руси и ее соседей Х–Хііі вв. // древ- нейшие государства на территории ссср. материалы и исследования 1988–1989 гг. – москва, 1991. – с. 90–93. 45 Jesch J. The meaning of the narrative mo- ment: Poets and history in the late Viking Age // Narrative and History in The Early Medieval West / Ed. E. M. Tuler, R. Balziretti. – Turn- hout, 2005. – P. 251–256; Grove J. Recreating Tradition: Sigvatr Hörðarson’s Vikingarvisur and Óttarr Svarti’s Höfuðlausn’ // Á austrvega. Saga and East Scandinavia. Preprint Papers of the 14th International Saga сonferenсе, Uppsa- la, 9–15 August 2009 / Ed. A. Ney. – Uppsala, 2009. – Vol. 2. – P. 327–335. 46 De Vries J. Altnordische Literaturgeschich- te. – Berlin, 1964. – т. 1. – S. 88, 93, 239–251, 260–261; джаксон Т. н. исландские королев- ские саги... – с. 248. 98 Леонтій ВОЙТОВИЧ 47 джаксон Т. н. исландские королевские саги... – с. 253–254, 262–263, 272. 48 Antiquites Russes / Ed. C. C. Rafin. – København, 1850. – т. 1. – S. 352; Snorri Sturlu- son. Heimskringla. 2. // Islenzk Fornrit. – Rey- kjavik, 1961. – V. 27. – S. 343; Heimskringla / Trans. L. M. Hollander. – Austin, 1964. – P. 485–486. 49 джаксон Т. н. исландские королевские саги... – с. 260. 50 там же. – с. 271, 283. 51 Feldmann H., von zur Mühlen H. Balti- sches historisches Ostslexikon. – Böhlau; Köln, 1990. – т. 2. – S. 241. 52 Ibidem. – S. 625–629. 53 Пріцак о. походження русі. – київ, 2003. – т. 2: стародавні скандинавські саги і стара скандинавія. – с. 199–201. 54 там само. – с. 164–174. 55 там само. – с. 283–285. 56 там само. – с. 265. та інгігердою47. у 1029 р. від ярослава олаф “помандрував на захід, і спершу вони йшли по кризі замерзлих річок – і так до самого моря. а коли настала весна і кри- га скресла, вони приготували кораблі і з першим сприятливим вітром підняли вітрила і без особливих пригод відбули у морську подорож. конунг олаф спрямував свої кораблі до острова готланд…”48. у інших варіантах: “…і його військо пустило- ся зі сходу тієї зими до самого моря льодом, а коли настала весна поплив він через море…”49, “…по льоду… до моря… на готланд”50. отже, з Хольмгарду конунг олаф зі своїми 200 воїнами вирушив взимку 1029/1030 р. по льоду замерзлих рік до моря, де сів на кораблі і поплив на Гот- ланд. це виглядає як шлях з дніпра через касплю і західну двину до її гирла у ризькій затоці, де були, зокрема на курземському узбережжі, стоянки і фак- торії вікінгів (так, біля с. роя при впадінні однойменної річки в затоку були поховання вікінгів у лодіях51). ці витяги з джерел можна продовжувати, враховуючи, що Хольмгард зга- дується в них понад сотню разів. крім саг, важливу інформацію зберігають таттри – короткі новели-перекази, які пізніше служили матеріалом для саг. “таттр про Хаука довгі панчохи” відбображає часи норвезького конунга Гаральда світловолосого (бл. 875–945), конкретніше 930-і роки. конунг Гаральд звертається до Гаука: “я пошлю тебе до аустрверга, щоб ти купив мені всіяких дорогоцінних речей”. Гаук відбув на схід до Хольмгарда, де перебув зиму і від куп- ця-грека купив для конунга тканину для мантії та інші цінні речі52. отже, у 930-х роках у Хольмгарді функціонував торг, куди добиралися візантійські купці. схожий “таттр про Гудлейк Гардарікського” розповідає, як влітку 1016 р. гість Гудлейк добрався через Готланд до Хольмгарда, де придбав дорогі візан- тійські тканини на мантію норвезькому конунгу, дороге хутро та коштовні ска- тертини. але на зворотній дорозі біля о. саарема пірат вікінг торгаут напав на нього, вбив, а з награбованим добром відплив до Швеції53. “таттр про еймунда Грінсона” уклав скальд Бйорн Гітделакаппі (989–1024), який служив конунгу вальдемару на русі у 1009–1011 рр. цей таттр послужив матеріалом для відомої саги про еймунда, навколо якої досі точаться супереч- ки. одне не викликає сумнівів – служба еймунда у війську ярослава упродовж 1016–1019 рр. розпочалася від прибуття до Хольмгарда, де княжив тоді ярослав54. “таттр про Бйорна” присвячений згаданому скальду Бйорну, який теж по- чинав службу конунгу вальдемару з Хольмгарда. Головним подвигом скальда на ній була перемога над силачем, який претендував на трон володимира55. збереглася також розповідь про норвезького вікінга Бйорна Гервінсона, ворога конунга Гаральда світловолосого, який у 880–920-х роках торгував у Хольм гарді, потім заснував поселення в ісландії. Його син мідвярдар-скетті піратствував на східному узбережжі Балтики (Austrveg) у 920–940-х роках56. 99СКАНДИНАВСЬКІ ГОРИЗОНТИ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВОВИЧА отже, Хольмгард від останньої чверті іХ ст. був відомим центром від іс- ландії і Фарерських островів до східного балтійського узбережжя, там функ- ціонував міжнародний торг, куди заходили візантійські купці, а місцеві купці торгували по всій Балтиці та за її межами. скандинави добре знали це місто, яке певний час було столицею володимира святославовича та ярослава воло- димировича. у місті був княжий двір з палацом. з сігтуни (Швеція) до Хольм- гарда треба було добиратися повз острови Готланд та саарема. Хольмгард мав добре сполучення з києвом без волоків дніпром, бо ярослав володимирович бував там доволі часто вже після утвердження у києві. на підставі рунічних на- писів можна також твердити про наявність у Хольмгарді церкви святого ола- фа57 та Готського іноземного двору (купців з Готланда)58. звідси зрозуміло, що Хольмгард не можна ототожнити з новгородом на волхові (включаючи селище на славні), який почав формуватися як місто що- йно від 1044 р., а, щобільше, – гіпотетичним новгородом на лузі, в якому взага- лі немає скандинавських матеріалів з іХ–Хі ст. ігнорувати ці факти неможливо, тим більше, що скандинавські відомості надто численні і різноманітні. докладніший аналіз скандинавських джерел, у яких описаний шлях до Хольмгарда з Балтики, тобто первинний шлях з варяг у греки – Austrverg (схід- ний шлях) (через ризьку затоку повз о. саарема, західною двиною, її лівою притокою касплею і далі волоком до дніпра), дає підстави ототожнити Холь- мгард з Гнєздовом на кінці волоку з касплі в дніпро. воно займало у Х–Хі ст. 16 га укріпленої площі і заповнене, в основному, скандинавськими матеріалами59. від імені юного володимира тут управляв брат його матерi добриня. останньому вдалося швидко порозумiтися з мiсцевою знаттю і навіть роз- ширити вплив Хольмгарда, поклавши початок завоювання естонських те- риторій. як свiдчить “Хеймскрiнгла” сноррi стурлусона, вiкiнг сiгурд ейрiксон, який був на службi у князя володимира, збирав для нього данину в землi естiв60. але повiдомлення про загибель князя олега святославовича i лiквiдацiю древлянського князiвства застало добриню зненацька. вiн втiк з володимиром до Швецiї. там йому вдалося укласти вигідний союз, скріпле- ний шлюбом володимира з оловою-алогією61, ймовірно, – донькою швед- ського конунга еріка переможця, батька олафа еріксона і діда інгігерди, дру- жини ярослава володимировича62. 57 Мельникова е. скандинавские руниче- ские надписи. – № 89. 58 Бережков н. г. о торговле руси с Ганзой до конца XV в. – санкт-петербург, 1879. – с. 61. 59 Войтович л. Гольмгард: де правили руські князі святослав ігоревич, володи- мир святославич та ярослав володими- рович // український історичний жур- нал. – київ, 2015. – № 3(522). – с. 37–55; Eго жe. Хольмгард-новгород: загадки истории руси Х – первой половины Хі века // вест- ник удмуртского университета. серия 5: история и философия. – ижевск, 2015. – вып. 1. – с. 7–18. 60 рыдзевская е. а. древняя русь... – с. 62. 61 саме цю аллогію чи аурлогію, язични- цю, яка була дружиною конунга вальдама- ра-володимира, тримала половину княжої дружини, а пізніше стала християнкою і схилила до цього чоловіка згадує “сага про олафа трюгвассона” (джаксон Т. н. исланд- ские королевские саги... – с. 133, 135, 147, 161, 174, 176–177, 179–182). тому можна по- годитися, радше, з версією про її тотожність з оловою (Baumgarten N. Saint Vladimir... – P. 38–39) ніж з твердженням ніби аллогіє – це поетичне поєднання образів святої ольги та рогнеди, найвідомішої з дружин володимира дохристиянського періоду (рыдзевская е. а. древняя русь и скандина- вия. – с. 212; джаксон Т. н. исландские ко- ролевские саги... – с. 186). 62 глазырина г. В. о русско-шведском брачном союзе... – с. 16–21; Пчелов е. В. Гене- алогия... – с. 164. 100 Леонтій ВОЙТОВИЧ наприкiнцi 979 р. володимир повернувся до Хольмгарду зі шведськими вікінгами. розпочалося приготування до вiйни з київським князем. взимку 980 р. пiсля невдалих переговорiв про союз з полоцьким князем, який мав бути скрiплений шлюбом володимира з рогнедою, добриня виступив проти по- лоцького князiвства. зрозуміло, що йдучи з Холмгарда-Гнєздова на київ, не можна було залишати позаду полоцьк. якщо б похід відбувався з володимира на лузі, позиція полоцька не була б такою вирішальною. полоцьк був добре знаний вікінгам63. у другій половині Х ст. там правила оркнейська династія. етимологія імен “рогволод – Rongvaldr” та “рогнеда – Ragnheidr”, без сумніву, скандинавська64. подібні імена трапляються в оркнейських ярлів та норвезь- ких інглінгів, нащадків Гаральда прекрасноволосого65. епічна розповідь про гордовиту рогнеду, що відкинула володимира як бастарда, теж може свідчити про знатність роду рогволода. свідченням зв’язку рогволода з оркнейськими ярлами може бути також його порозуміння з Блудом, який займав першу по- зицію в оточенні київського князя ярополка святославовича. Блуд, напевно, походив з “англійських” вікінгів (“blad” – англ. “кров”). спроби видати рогво- лода за слов’янина безпорадні66. полоцьк було взято, сiм’ю князя рогволода знищено, а рогнеда стала дру- жиною володимира й цим “узаконено” приєднання полоцького князiвства. правдоподібно, добриня зумів використати невдоволення язичницької опозицiї релiгiйною політикою ярополка, а, крiм того, переманив на свою сто- рону головного ярополкового воєводу, того ж таки Блуда. ярополк покинув київ i зачинився у роднi. у дорозi на переговори з братом його пiдступно вбито. володимир залишився єдиним претендентом на київський престіл. варязька дружина хотіла вчинити з києвом як iз завойованим мiстом, але київ визнав володимира i вiдчинив ворота. тодi варяги зажадали викупу “по 2 гривни з чоловiка”. добриня спершу спробував зiбрати грошi за рахунок податку, а по- тім, розрахувавшись зі старшою дружиною роздачею бенефiцiй, найбуйнiші ватаги вiдiслав у вiзантiю на службу до василевса василія II. варязька дружина далі складала основу війська нового київського правите- ля, а скандинави брали участь у всіх завойовницьких походах 980–992 рр., що відбито і в археологічному матеріалі. ця дружина вікінгів мала значний вплив на ранню політику князя, напевне саме вона спричинилася до антихристиян- ського терору і поставлення на чолі пантеону племінних богів перуна – двій- ника скандинавського одина. також, напевно, результатом впливу вікінгів було усунення добрині з київського двору і поставлення його посадником у Холь- мгард, хоча ця проблема потребує докладнішого розгляду. зрозуміло, що київський князь активно втручався й у скандинавські справи. у 995 р. в норвегiї пiсля загибелi ярла Хакона до влади прийшов згаданий олаф трюггвасон, нащадок Харальда прекрасноволосого, який тривалий час служив у київському вiйську, зокрема, взяв участь у західному поході 981 р., в результаті якого приєднано перемишль і червенські гради. покинувши службу 63 джаксон Т. н. Palteskja ok þat riki allt, et þar liggr tel // ее же. Austr и Görðum. – с. 123–134. 64 Томсен В. начало русского государ- ства. – москва, 1891. – с. 68; Мельникова е. а. скандинавские антропонимы в древней руси // восточная европа в древности и средневековье. – москва, 1994. – с. 23. 65 Беляев н. Т. рорик Ютландський и рю- рик начальной летописи // сборник статей по археологии и византоведению. – прага, 1929. – т. 3. – с. 264. 66 насонов а. н. русская земля и образова- ние древнерусского государства. – москва, 1951. – с. 146; алексеев л. В. полоцкая земля в іХ–Хііі вв. – москва, 1966. – с. 238. 101СКАНДИНАВСЬКІ ГОРИЗОНТИ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВОВИЧА 67 джаксон Т. н. участие олава в креще- нии руси // ее же. четыре норвежских ко- нунга... – с. 43–49; её же. “вольдемар в Гар- дах” и чудо святого олава // Хорошие дни… памяти александра степановича Хороше- ва. – великий новгород; санкт-петербург; москва, 2009. – с. 217–222. 68 рыдзевская е. а. древня русь и скан- динавия. – с. 29–41; история норвегии / отв. ред. а. с. кан, автори а. я. Гуревич, и. п. Шаскольский и др. – москва, 1980. – с. 102, 134, 135, 138, 586. 69 Войтович л. княжа доба на русі: портре- ти еліти. – Біла церква, 2006. – с. 241. 70 никоновская летопись // полное со- брание русских летописей. – москва, 2000. – т. 9. – с. 68. у володимира святославовича, олаф брав участь у походах вiкiнгiв до данiї, Грецiї, Iрландiї, уельсу i Шотландiї, не раз повертався на русь, де його при- ймали як вдома. при цьому т. з. велика сага вважає олафа одним з перших проповідників християнства на русі67. ставши норвезьким конунгом, олаф I здiйснив спробу запровадити християнство і в норвегії68. союз володимира з олафом зутрів протидiю у Швецiї. ейрік, син усунутого норвезького узурпа- тора ярла Хакона, знайшов притулок при шведському дворi. при пiдтримцi шведiв ейрiк здiйснив набіг на ладогу, яку йому вдалося взяти i спалити, – “i робив вiн це з помсти i ненавистi до олафа”. далі він просунувся у напрямку до Хольмгарду. стривожений володимир виступив з вiйськом йому назустріч, але ейрiк вiдплив до о. саарема, а далi поплив у напрямку до данiї69. союз данців зі шведами, який сформувався пiсля шлюбу свейна роздвоєна Боро- да зі шведською королевою сiгрiд Гордячкою, був спрямований проти союзу норвегiї i київської русі. можливо, Швецiя мала особливі пiдстави для про- тистояння з володимиром. збереглася легенда про шведського принца, який допомiг йому здобути столицю волинян волинь. пiд 1002 р. никонiвський лiтопис повiдомляє про смерть малфрiда (манфреда) сильного70. чому вiн потрапив до лiтопису? може, це був саме цей шведський претендент, який служив у київському вiйську? дансько-шведський союз вирiшив долю олафа I. вiн загинув у 1000 р. i ярли заволодiли норвегiєю до 1016 р. скандинавські контексти політики святого володимира, як і інші аспекти його діяльності, досліджені ще досить поверхово і мають чимало дискусійних моментів, з’ясування яких давно на часі. львівський національний університет імені івана Франка

Скандинавські горизонти князя Володимира Святославовича

Institution

Ähnliche Einträge