"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру

На основі археологічних джерел проаналізовано експансію Рюриковичів на племінні землі межиріччя Західного Бугу та Вепру наприкінці Х – у першій третині ХІ ст. Процеси інтеграції цієї території до Русі розглянуто крізь призму хронології, планувальної структури та характеру укріплень городищ Забу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Ляска, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2016
Schriftenreihe:	Княжа доба: історія і культура
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179001
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 117-164. — Бібліогр.: 253 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-179001
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1790012021-03-29T01:25:48Z "Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру Ляска, В.М. На основі археологічних джерел проаналізовано експансію Рюриковичів на племінні землі межиріччя Західного Бугу та Вепру наприкінці Х – у першій третині ХІ ст. Процеси інтеграції цієї території до Русі розглянуто крізь призму хронології, планувальної структури та характеру укріплень городищ Забужжя. Виокремлено чотири моделі виникнення та функціонування городищ в кінці Х – у першій половині ХІІ ст., першу з яких характеризує існування частини племінних городищ – так званих “Червенських градів” упродовж першої третини ХІ ст. (Гуців, Скибиці, Липсько-Полісся та ін.). Другу модель репрезентує “перенесення” городищ на нове місце, розташоване неподалік від укріплених племінних осередків (Рокитне та Завадів). До третьої моделі належить “переростання” племінних осередків у князівські фортеці з одночасною зміною планувальної структури укріплень та конструктивних особливостей захисних ліній (Бужеськ, Пліснеськ). Останню модель супроводжувало заснування нових міських організмів (Белз, Червен, Всеволож та ін.), зумовлене потребою проведення територіальної реорганізації та захисту західного пограниччя Русі. On the basis of archaeological sources the Rurikovychi expansion on tribal land between the rivers Western Bug and Vepr in the end of X – in the first third of the XI centuries in the article is analyzed. The process of integration of the territory to Rus’ considered through the prism of chronology planning structure and nature of the fortified settlement Zabuzhzhya. There is determined four models of the origin and functioning of the settlements at the end of X – in the first half of the XII centuries. The first of which describes the existence of tribal settlements – the so-called “Chervenski Grady” in the first third of the XI century (Hutsiv, Skybytsi, Lipsky-Polissia et al.). The second model represents the “transfer” of new settlements on the nearby of fortified tribal centers (Rokytne and Zavadiv). To the third model belongs “escalating” of tribal centers in princely fortresses with simultaneous change of the fortifications plan structure and design features of protecting lines (Buzhesk, Plisnesk). The latest model is characterized by the establishment of new urban organisms (Belz, Cherven, Vsevolozh et al.), caused by the need of territorial reorganization and protection of the western frontier of Rus’. 2016 Article "Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 117-164. — Бібліогр.: 253 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179001 94(477)“09/11” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	На основі археологічних джерел проаналізовано експансію Рюриковичів на племінні землі межиріччя Західного Бугу та Вепру наприкінці Х – у першій третині ХІ ст. Процеси інтеграції цієї території до Русі розглянуто крізь призму хронології, планувальної структури та характеру укріплень городищ Забужжя. Виокремлено чотири моделі виникнення та функціонування городищ в кінці Х – у першій половині ХІІ ст., першу з яких характеризує існування частини племінних городищ – так званих “Червенських градів” упродовж першої третини ХІ ст. (Гуців, Скибиці, Липсько-Полісся та ін.). Другу модель репрезентує “перенесення” городищ на нове місце, розташоване неподалік від укріплених племінних осередків (Рокитне та Завадів). До третьої моделі належить “переростання” племінних осередків у князівські фортеці з одночасною зміною планувальної структури укріплень та конструктивних особливостей захисних ліній (Бужеськ, Пліснеськ). Останню модель супроводжувало заснування нових міських організмів (Белз, Червен, Всеволож та ін.), зумовлене потребою проведення територіальної реорганізації та захисту західного пограниччя Русі.
format	Article
author	Ляска, В.М.
spellingShingle	Ляска, В.М. "Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру Княжа доба: історія і культура
author_facet	Ляска, В.М.
author_sort	Ляска, В.М.
title	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру
title_short	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру
title_full	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру
title_fullStr	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру
title_full_unstemmed	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру
title_sort	"иде володимиръ… и заӕ грады ихъ…": рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях західного бугу й вепру
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2016
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179001
citation_txt	"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру / В.М. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2016. — Вип. 10. — С. 117-164. — Бібліогр.: 253 назв. — укр.
series	Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv	AT lâskavm idevolodimirʺizaægradyihʺrûrikovičítaoknâžínnâplemínnihzemelʹuverhívâhzahídnogobugujvepru
first_indexed	2025-07-15T17:45:23Z
last_indexed	2025-07-15T17:45:23Z
_version_	1837736295781105664
fulltext	Віталій ляСка “иДе воЛоДиМирЪ… и заӔ ГраДЫ иХЪ…”: рЮриковичі та “окняЖіння” пЛеМінниХ зеМеЛЬ у верХів’яХ заХіДноГо БуГу Й вепру остання чверть Х ст. посідає особливе місце в історії русі, адже тоді за- вдяки зусиллям князя володимира святославовича практично завершилось формування її державної території. ключовою ознакою територіального роз- ростання держави рюриковичів було “окняжіння”, тобто підкорення владі ки- єва племінних союзів й поширення на підконтрольні землі централізованих систем управління, збору данини та судочинства1. важливу роль у цих проце- сах відігравала княжа дружина, організовуючи органи управління централь- ної влади, здійснюючи полюддя, контролюючи зовнішню торгівлю, а також виконуючи власне військові функції, а саме – підкорюючи нові території, забез- печуючи їхню інтеграцію до державної системи русі та охорону території, на яку поширювалася центральна влада2. межиріччя верхніх течій західного Бугу та вепру наприкінці і тис. заселя- ли, головно, носії волинської групи племен – черв’яни та бужани, які на півдні межували з карпатськими хорватами, орієнтовно по лінії перебігу горбогірних районів розточчя, Гологорів та вороняків3. початок військової експансії рюри- ковичів на землі черв’ян та бужан датується 981 р. (або ж 979 р. за верифікованою хронологією4), коли “иде володимиръ. к лѧхомъ. и заӔ грады ихъ. пєремышль. уДк 94(477)“09/11” 1 котляр н. Ф. север или Юг (к вопросу о возникновении древнерусской государ- ственности) // образование древнерусского государства. спорные проблемы. чтения памяти члена-корреспондента ан ссср в. т. пашуто, москва, 3–15 апреля. тезисы докладов. – москва, 1992. – с. 31–32. 2 Мельникова е. а. к типологии предго- сударственных и раннегосударственных об- разований в северной и северо-восточной европе (постановка проблемы) // древней- шие государства на территории восточной европы. материалы и исследования. 1992– 1993 гг. – москва, 1995. – с. 22. 3 дет. див.: ляска В. між прагою, києвом та Ґнєзно. Zeriuane / Zuireani “Географа Ба- варського”: до проблеми етнопотестарних структур на волині у ранньому середньовіч- чі // княжа доба: історія і культура. – львів, 2014. – вип. 8. / відп. ред. в. александро- вич. – с. 11–20; його ж. територіальний та адміністративний розвиток верхнього по- бужжя у іХ–XIV ст. автореф. дис … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 історія україни / лну ім. і. Франка. – львів, 2015. – с. 7–8; його ж. від племінного союзу до князівського уділу: Бужеська волость у середньовіччі // вісник львівського університету: серія історична. – львів, 2015. – вип. 51 (друкується). 4 линниченко И. а. взаимные отношения руси и польши до половины XIV столетия. – киев, 1884. – ч. 1: русь и польша до конца XII в. – C. 77–78; Wasilewski T. Przemyśl w X–XI wieku w świetle latopisów ruskich // Rocznik Przemyski. – Przemyśl, 1988. – T. 26. – S. 311–312; Krzywicka V. Lokalizacja Czerwienia i Grodów Czerwieńskich // Region Lubelski. – Lublin, 1996. – Nr 5(7) (1991–1993). – S. 9; Kowalczyk E. Momenty geograficzne państwa Bolesława Chro- brego. Na styku historii i archeologii // Kwar- talnik Historyczny. – Warszawa, 2000. – T. 107, zes. 2. – S. 57–58; назаренко а. В. древняя русь на международных путях: междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX–XII вв. – москва, 2001. – с. 405–406. 118 Віталій ЛЯСКА червенъ. и ины городы. ижє суть и до сєго днє҃ подъ. рус ̑сью”5. згодом, у 992 р. (за лаврентіївським зводом6) або ж 993 р. (за іпатіївським зводом7 та першим нов- городським літописом8) володимир святославович пішов на хорватів й зайняв прикарпаття9. “окняжіння” щойно завойованих земель супроводжувалася насильницьким руйнуванням племінної територіальної структури10 з осеред- ками у великих за площею укріпленнях з багаторядною системою оборони, які в українській археологічні відомі під назвою городищ “полісного” типу11. тенденції до трансформації системи заселення внаслідок військового втру- чання русі характерні для сіверян12, радимичів13 й інших східнослов’янських 5 ипатьевская лѣтопись // полное со- брание русских летописей (далі – псрл). – санкт-петербург, 1908. – т. 2. – стб. 69. 6 лаврентьевская летопись // псрл. – ле- нинград, 1926. – т. 1, вып. 1. – стб. 122. 7 ипатьевская лѣтопись. – стб. 106. 8 новгородская первая летопись старше- го и младшего изводов / под ред. и с пре- дисл. а. н. насонова. – москва; ленинград, 1950. – с. 165. 9 Характерно, що таку військову акцію київського князя підтверджує інформація з Гільдесгеймських анналів, згідно з якою польському князю Болеславу і Хороброму у 992 р. загрожувала війна проти русі: Annales Hildesheimenses // Monumenta Germaniae Historica. Scriptores / Editit G. H. Pertz. – Hannoverae, 1839. – T. 3. – P. 69. ці події де- талізує повідомлення василя татіщева, у якому йдеться про християнізацію при- карпаття та західної волині, проведену тут заходами князя володимира святославо- вича в 992 р. (Татищев В. история россий- ская. – москва, 2003. – т. 2. – с. 57) або ж, що ймовірніше, – за рік до того. після не- вдачі цієї спроби, орієнтовно наприкінці 992 р., відбувся каральний похід київського князя проти хорватів, під час якого, згідно із “запискою грецького топарха”, знищено “…більше десяти міст, сіл же було зруй- новано не менше п’ятисот, і взагалі, все су- сіднє і близьке до них було начебто бурею охоплено…”: рапов о. М. русская церковь в IX – первой трети XII в. принятие христиан- ства. – москва, 1998. – с. 327–332. 10 ці процеси на подністер’ї рельєфно ви- ступають в археологічних матеріалах: Тимо- щук Б. о. давньоруська Буковина. – київ, 1982. – с. 66–67; його ж. східні хорвати // матеріали і дослідження з археології при- карпаття і волині. – львів, 1995. – вип. 6. – с. 216–217; Михайлина л. Хронологія та періодизація старожитностей райковець- кої культури // археологічні студії. – київ; чернівці, 2000. – вип. 1. – с. 121–131; Пиво- варов С. В. середньовічне населення межи- річчя верхнього пруту та середнього дністра. – чернівці, 2006. – с. 64–67; Филип- чук М. райковецька культура в українському прикарпатті: хронологія і періодизація // вісник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2008. – вип. 3. – C. 95; Возний і. П. історико-культурний розвиток населення межиріччя верхнього сірету та середнього дністра в X–XIV ст. частина 1: поселення. – чернівці, 2009. – с. 186–188. 11 під поняттям “поліс” дослідники ро- зуміють окремий господарсько-політичний центр, ознаками для виокремлення якого слугують: 1) назви слов’янських укріплень “civitas” у тексті “Географа Баварського”; 2) обмеження фортифікаціями значних за розмірами заселених територій; 3) функціо- нування на головних майданчиках городищ споруд громадського користування – “кон- тин”; 4) наявність загального та індивідуаль- ного землекористування у межах полісів та поза ними; 5) розташування культового місця в межах укріпленої території: овчин- ніков о. від полісу до бургу. модель розви- тку міст прикарпаття // еволюція розвитку слов’янських градів VIII–XIV ст. у передгір’ї карпат і татр. тези доповідей та повідо- млень міжнар. археолог. конференції, львів, 27–29 вересня 1994 р. – львів, 1994. – с. 25–26; Филипчук М. слов’янський період в історії пліснеська // Галицько-волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. тези доповідей та повідомлень між- нар. наук. конференції, Галич, 19–21 серпня 1993 р. – львів, 1993. – с. 23; його ж. Генезис прикарпатських городищ VIII–X ст. з позицій полісної структури суспільства (постановка проблеми) // еволюція розвитку слов’янських градів... – с. 9–11; його ж. слов’янські поселен- ня VIII–X ст. в українському прикарпатті. – львів, 2012. – с. 208–212. 12 григорьев а. В. северская земля в Vіі – начале Хі века по археологическим дан- ным / труды тульской археологической экс- педиции. – тула, 2000. – вып. 2. – с. 216–217. 13 Фетисов а. а., Щавелев а. С. русь и ра- димичи: история взаимоотношений в X– XI вв. [електронний ресурс] // Электронный 119“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… племен14, а також – ятвягів15. у цьому контексті показовим сприймається дослід- ження андрія кузи. у середині 1980-х років він відзначив, що зі 181 городища іХ – початку Хі ст., які функціонували на теренах русі, 104 об’єкти до початку Хіі ст. перестали існувати, причому, більшість з них занепала на рубежі Х–Хі ст.16 схожі процеси бачимо також на теренах центрально-східної польщі, де межа між племінним і феодальним періодами припала на середину – другу половину Х ст.17 зазначимо, що тут лише половина всіх поселень Vііі–Х ст. продовжила іс- нувати і у пізніший час18, а щодо Ходельської низовини можна говорити про ви- разний занепад племінних поселенських структур19. подібну ситуацію бачимо й у судетах, де причиною занепаду племінних укріплень та появи нових городищ стала експансія держави п’ястів і захоплення Шльонська у 990 р.20 окреслені тенденції підтверджують ранньосередньовічні городища у верхів’ях західного Бугу та вепру, хронологія, планувальна структура та ха- рактер укріплень яких дають змогу простежити процеси “окняжіння” цього регіону в часовій динаміці та пов’язати їх з конкретними історичними поді- ями, відомими лише зі скупих літописних згадок. оперуючи археологічними джерелами, нам вдалося виокремити декілька моделей виникнення та функці- онування городищ за умов “окняжіння” (рис. 1), а саме: • існування частини племінних городищ – так званих “червенських градів” в першій третині Хі ст., тобто ще після походів володимира святославовича; • “перенесення” нових городищ на місце, розташоване неподалік від укріп лених племінних осередків; • “переростання” племінних осередків у князівські фортеці з одночасною зміною планувальної структури укріплень та конструктивних особливостей захисних ліній; • заснування нових міських організмів на зразок Белза чи червена, зумов- лене потребою проведення тут територіальної реорганізації та захисту захід- ного пограниччя русі. тривкість племінних традицій: “грады червѣньскыӕ”. “Грады червѣньскыӕ” згадуються у літописі двічі: під 1018 р.21 та 1031 р.22. Щодо цієї лі- тописної дефініції, то сумніви у її автентичності висловив ще анджей поппе, научно-образовательный журнал “исто- рия”. – москва, 2012. – вып. 5(13): нача- ла древнерусского государства / ред. вып. е. а. мельникова, а. с. Щавелев. – с. 123– 128. режим доступу: https://goo.gl/qDC3us. 14 горский а. а. русь: от славянского рас- селения до московского царства. – москва, 2004. – с. 90–95. 15 кибинь а. С. ятвяги в Х–Хі вв.: “балтское племя” или “береговое братство” // Studia Slavica et Balcanica Petropolitana. – санкт- петербург, 2008. – № 2(4). – с. 129–130. 16 куза а. В. древнерусские поселения // археология ссср с древнейших времен до средневековья: в 20 тт. / под. общ. ред. Б. а. рыбакова. – москва, 1985. – т. 15: древ- няя русь. Город, замок, село. – с. 42. 17 Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. U żrodeł rozpadu Słowiańszczyzny na odłam wschodni i zachodni. – Kraków, 1991. – S. 43– 44; Gurba J., Banasiewicz E., Florek M., Gołub S., Rozwałka A. Formowanie się wczesnośre- dniowiecznego osadnictwa Polski środkowo- wschodniej // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. Sectio F: Nauki Filozoficz- ne i Humanistyczne. – Lublin, 1995. – Vol. 50. – S. 68; Rozwałka A. Główne etapy przemian osadniczych w międzyrzeczu środkowej Wisły i Bugu w średniowieczu (od VII do połowy XIII wieku) w świetle źródeł archeologicznych i pisanych // Słowianie Wschodni w dorze- czu Wieprza i Bugu / Red. J. Libera. – Łęczna, 2008. – S. 59–60. 18 Gurba J., Banasiewicz E., Florek M., Gołub S., Rozwałka A. Formowanie się wczesnośrednio- wiecznego osadnictwa... – S. 69. 19 Rozwałka A. Główne etapy... – S. 60. 20 Jaworski K. Grody w Sudetach (VIII–X w.). – Wrocław, 2005. – S. 13, 95. – Tabl. 2. 21 ипатьевская летопись. – стб. 131. 22 там же. – стб. 137. 120 Віталій ЛЯСКА зазначивши, що “…термін червенські гради не має відповідника в географічно- політичній номенклатурі ані східних, ні західних слов’ян”23. появу на сторін- ках літопису “червенських градів” польський історик вбачав у неправильному витлумаченні літописцем початку Хіі ст. словосполучення “червенъ. и ины городы”24. так чи інакше, в історіографії традиційною стала думка про те, що “червенські гради” були порівняно невеликим і нетривалим територіальним об’єднанням на західній окраїні волині25, причому короткий період рубежу Х–Хі ст. був піком їхнього політичного та економічного розвитку на протива- гу скромній ролі червенського уділу в найближчий наступний період – у Хіі– Хііі ст.26 така апологетизація “червенських градів” призвела до того, що до них схильні автоматично включати майже всі відомі городища межиріччя захід- ного Бугу та вепру, хіба що окрім Белза (червен, сутейськ, Ґрудек надбужний, Щебрешин, Юріїв, посадів, Ґрабовець та ін.) (рис. 2)27. на перший погляд, таке традиційне історіографічне трактування “червенських градів” видається аксі- оматичним, проте, якщо проаналізувати відомості про хронологію цих горо- дищ, його очевидна сумнівність виступає більш ніж рельєфно28. 23 Poppe A. Grody Czerwieńskie // Słownik Starożytności Słowiańskich. – Wrocław etc., 1964. – T. 2, cz. 1. – S. 168. 24 Ejusdem. Gród Wołyń. Z zagadnień osadnic- twa wczesnośredniowiecznego na pograniczu polsko-ruskim // Studia Wczesnośredniowiecz- ne. – Warszawa; Wrocław, 1958. – T. 4. – S. 283; Ejusdem. Grody Czerwieńskie… – S. 168. 25 Исаевич я. д. “Грады червенские” и пе- ремышльская земля в политических взаимо- отношениях между восточными й западны- ми славянами // исследования по истории славянских и балканских народов / отв. ред. в. д. королюк. – москва, 1972. – с. 109. 26 котляр н. Ф. Формирование терри- тории и возникновение городов Галицко- волынской руси іХ–Хііі веков. – киев, 1985. – с. 27, 30; головко о. “червенські гради” в політичному житті слов’ян центральної та східної Європи (IX – перша третина XI сто- ліття) // україна: культурна спадщина, на- ціональна свідомість, державність. – львів, 2013. – вип. 23. – с. 72–82; його ж. похід київ- ського князя володимира на “перемышль, червен и ины грады” 981 р. і проблема по- чатку політичних відносин між польщею та руссю (кінець Х – перша третина Хі ст.) // Colloquia Russica. – Kraków, 2013. – Ser. 2, t. 1: Przemyśl i ziemia рrzemyska w strefie wрływów ruskich (X – рołowa XіV w.) / рod red. V. Nagirnego i T. Pudłockiego. – S. 44–46. 27 ісаєвич я. д. територія та населення “червенських градів” (Х–Хііі ст.) // україн- ський історико-георафічний збірник. – київ, 1971. – вип. 1. – с. 81; Kuśnierz J. Historia i stan badań latopisowych grodów Czerwień i Wołyń oraz ich okolic // Zamojsko-Wołyńskie Zeszyty Muzealne. – Zamość, 2003. – т. 1. – Ryc. 1; Gurba J. Wczesnośredniowieczny Czerwień i Grody Czerwieńskie na pograniczu polsko- ruskim // Geograficzne problemy pogranicza Europy Zachodniej i Wschodniej / рod red. H. Maruszczaka, Z. Michalczyka. – Lublin, 2004. – Ryc. 2; Волошин М. Хрест та кордон. погані часи та хороші часи. об’єкти хрис- тиянської релігії з польсько-руського пору- біжжя (червенські міста). минулі та сучасні дослідження // наукові студії / історико-кра- єзнавчий музей м. винники. – львів, 2011. – вип. 4. – с. 52–56; Sikora P., Wołoszyn M. “981 – Volodímer zog zu den Ljachen und nahm ihre Städte: Peremyšl’, Červen und die anderen Städte.” Forschungsgeschichte und neuere Un- tersuchungen zu den Červenischen Burgen // Der Wandel um 1000. Beiträge der Sektion zur slawischen Frühgeschichte der 18. Jahresta- gung des Mittel- und Ostdeutschen Verbandes für Altertumsforschung in Greifswald, 23. bis 27. März 2009 / Hrsg. von F. Biermann, T. Ker- sting und A. Klammt. – Langenweißbach, 2011. – P. 235–239; Wołoszyn M., Janeczek A., Dobrowolski R., Rodzik J., Mroczek P., Zagórski P., Bałaga K., Pidek I. A., Hajdas I. Beyond bounda- ries... of medieval principalities, cultures and scientifics disciplines. Cherven Towns – in- sights from archaeology, cartography and paleogeography // “Castellum, civitas, urbs”. Zentren und Eliten im frühmittelalterlichen Ostmitteleuropa. Centres and Elites in Ear- ly Medieval East-Central Europe / hrsg. von O. Heinrich-Tamáska, H. Herold, P. Straub, T. Vida / Castellum Pannonicum Pelsonense. – Leipzig etc., 2015. – Vol. 6. – P. 184–189 (etc.). 28 дет. див.: ляска В. червен та “червенські гради”: історіографічні міфи на тлі трудно- щів археології // археологічні д ослідження 121“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 1. городища іХ–Хііі ст. у межиріччі верхніх течій Західного Бугу та Вепру на окреслену суперечність між писемними та археологічними джерелами однією з перших відреагувала ельжбета ковальчик, висловивши гіпотезу про появу “червенських градів” у результаті редакції літопису наприкінці Хі – на початку Хіі ст., що мала скоригувати відображену в початовому тексті історич- ну реальність Х–Хі ст.29 цей скепсис набув продовження у працях марека Фльо- река, на думку якого літописні “гради” з’явилися внаслідок писарської помил- ки, або ж маніпуляції, адже, на його переконання, не можна назвати жодної групи городищ кінця Х – першої половини Хі ст., здатної відповідати цій тери- торіальній одиниці30. здавалося б, наведений у польського дослідника факт мав покласти край поширеному упродовж багатьох десятиліть історіографічному міфові. проте висловлена при цьому аргументація сприймається до певної міри ригористичною, позаяк ґрунтується на довільному трактуванні хронології львівського університету. – львів, 2014. – вип. 18. – с. 185–188. 29 Kowalczyk E. Momenty geograficzne… – S. 62. 30 Florek M. Problematyka “ Grodów Czer- wieńskich” // Słowianie Wschodni… – S. 43–44; Ejusdem. Topografia plemienna międzyrzecza Wieprza i Bugu na przełomie I i II tysiąclecia i zagadnienie “Grodów Czerwieńskich” w świetle źródeł pisanych i archeologicznych // Pogranicze polsko-ruskie we wczesnym śre- dniowieczu na Lubelszczyźnie. Skarby z prze- szłości / Pod red. E. Banasiewicz-Szykuły – Lub lin, 2009. – T. 10. – S. 33. 122 Віталій ЛЯСКА городищ ззначеного регіону. зокрема, м. Фльорек відкликається до текстів яце- ка полєського31 та Єжи кусmнєжа32, які час функціонування городищ у Ґуцьові, скибицях, липську та інших місцевостях визначили в межах VIII–Xі ст., вислов- люючи водночас сумніви стосовно достовірності вказаної хронології33. така позиція м. Фльорека щодо гіпотетичної відсутності городищ VIII–Х/Хі ст. у межиріччі верхніх течій західного Бугу та вепру має слабке підґрунтя й відверто суперечить наявному комплексові археологічних дже- рел. зокрема, одне з найбільших городищ у цьому регіоні розташоване по- близу Ґуцьова, на північних відрогах розточчя. Його укріплення локалізовані на мисоподібному виступі (ур. монастир), піднесеному на 100 м над долиною вепру. центральний майданчик городища, площею 9–10 га34, вздовж пери- метру оточений валом, у кому від півночі й півдня збереглися сліди в’їздів. від північно-західної, напільної, сторони (від шляху, який проходив долиною р. вепр) підступи до центральної території захищали три лінії валів, висотою 0,3–1,0 м, та глибоких ровів. окрім того, від півночі зафіксовано п’ять зем- ляних насипів, ще одне валоподібне підвищення локалізовано у південній частині городища. загальна площа території, охопленої укріпленням, ся- гає 20 га (рис. 3)35. перетин зовнішнього валу північно-західної лінії городи- ща (№ V, згідно з нумерацією Х. цолль-адамікової) вказав на дві фази його функціонування, під час першої з яких ширина при основі земляного насипу сягала 3,5–4,0 м. пізніше, можливо, у другій половині/наприкінці Х–Хі ст., вал додатково укріплено внутрішніми кам’яними конструкціями довжи- ною 1,0–1,3 м та висотою 0,5 м, що збільшило ширину насипу при основі до 6,5 м36. стосовно хронології городища в Ґуцьові, то Х. цолль-адамікова на основі нечисленного керамічного матеріалу датувала його Х–Хі ст.37, з чим по- годилися Хенрик марущак38 та томаш дзєньковський39, віднісши його до ка- тегорії племінних укріплень. на такі міркування наштовхує і контекст навко- лишніх пам’яток, зокрема суміжних до укріплення поселень (Ґуців іХ–Х), де виявлено низку об’єктів іХ–Х ст. житлового та господарського призначення40, 31 Poleski J. Grody plemienne i wczesnopań- stwowe w Małopolsce // Początki sąsiedztwa. Pogranicze etniczne polsko–rusko–słowackie w średniowieczu / Pod red. M. Parczewskiego i S. Czopka. – Rzeszów, 1996. – Tab. 1. 32 Kuśnierz J. Historia i stan badań… – Tabl. 1. 33 Florek M. Problematyka… – S. 43. 34 зауважимо, що при визначенні площі го- родиша ми спиралися на результати новіших досліджень Хенрика марущака (Maruszczak H. Wczesnośredniowieczne grodzisko w Guciowie na Roztoczu: wnioski z analizy jego topografii iwarunkow fizjograficznych regionu (przyczy- nek do studiow nad Grodami Czerwienskimi) // Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. – Lu- blin, 1997. – T. 2. – S. 228). натомість Хелена цолль-адамікова подала дещо інші кількісні показники: 5 га для центрального майданчика та 9–10 га для усього городища: Zoll-Adamiko- wa H. Wyniki wstępnych badań wczesnośrednio- wiecznego zespołu osadniczego w Guciowie, pow. Zamość // Sprawozdania archeologiczne. – Kraków, 1974. – T. 26. – S. 153. 35 Zoll-Adamikowa H. Wyniki… – S. 151–153. – Ryc. 18; Maruszczak H. Wczesnośredniowieczne grodzisko… – S. 228. – Ryc. 2; Ejusdem. Warunki posadowienia oraz koncepcja i technika budo- wy wałow obronnych wczesnośredniowiecz- nego grodziska w Guciowie, pow. Zamość, w świetle analizy ich przekroju geologicznego // Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. – Lublin, 1999. – T. 4. – S. 146. – Ryc. 1. 36 Zoll-Adamikowa H. Wyniki… – S. 157– 160. – Ryc. 22. 37 Ibidem. – S. 160. 38 Maruszczak H. Wczesnośredniowieczne grodzisko… – S. 234–235. 39 Dzieńkowski T. Plemienne i wczesnopań- stwowe grody międzyrzecza Wieprza i Bugu. Zarys problematyki // Pogranicze polsko-ru- skie... – S. 39. – Ryc. 1. 40 Zoll-Adamikowa H. Wyniki… – S. 161–164; Kuśnierz J., Urbański а. Badania archeologicz- ne w obrębie wczesnośredniowiecznego kom- pleksu osadniczego w Guciowie na Roztoczu (pow. Zamość, woj. Lubelskie) // матеріали 123“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… і дослідження з археології прикарпаття і волині. – львів, 2008. – вип. 12. – с. 305–313. 41 Zoll-Adamikowa H. Wczesnośredniowiecz- ne cmentarzyska ciałopalne Słowian na terenie Polski. – Wrocław etc., 1975. – Cz. 1: Źrodła. – S. 80–91. рис. 2. “Червенські гради” у трактуванні я. ісаєвича з доповненнями Є. кусьнєжа (за: Kuśnierz, 2003) і курганного кремаційного могильника (Ґуців і–VI), датованого в межах VII/ VIII–X/XI ст.41 схожий варіант планувальної структури має й городище у майдані Ґур- ному, розташоване на пагорбі Біла Гора (ур. медно), неподалік від витоків 124 Віталій ЛЯСКА Гучви. Його центральний майданчик, площею 1 га, вздовж усього периметру оточений валом, зі східної сторони додатково укріплював ще один земляний насип. окрім того, від північної й південно-східної сторін городище захища- ла система валів та ровів. північний вал, протяжністю 700 м, був найпотуж- нішим, його максимальна ширина при основі сягала 2,4 м, а висота зовнішніх ескарпів – 3–5 м. від південно-східної сторони локалізовано три вали, висотою 0,5–1,2 м, та рови. загальна площа, охоплена укріпленнями, сягає 40–50 га42 (рис. 4). у 1970–1971 рр. на городищі археологічні дослідження проводив ан- джей Хуніч, який віднайшов тут матеріали іХ–Хіі ст.43 той факт, що городище в майдані Ґурному було закладене у племінний час, засвідчує також хронологія його селищ-супутників. на північному схилі Білої Гори зафіксовано селище іХ–Хі ст. площею у кілька гектарів, ще одне поселення VIII–іХ ст. локалізовано від південно-західного сторони укріплень44. ранньосередньовічний поселенський простір межиріччя верхніх течій західного Бугу та вепру репрезентує також комплекс пам’яток поблизу села липсько-полісся. тут на гребені невеликого підвищення над одним із допливів р. топорниці виявлено курганний кремаційний могильник, ще в 1920-х роках локалізований у двох групах: південній (щонайменше 52 насипи) та північній (щонайменше 12 насипів). археологічні дослідження дали змогу з’ясувати, що південна група могильника почала функціонувати у другій половині VII ст., або ж на зламі VII/VIII ст., існування північної групи припадає на середину Х ст.45 поруч із курганами, на протилежному березі струмка зафіксовано син- хронне селище, де досліджено заглиблене житло та господарську яму46. окрім того, на віддалі 500 м у східному напрямку від некрополя розташовувалося го- родище округлої в плані форми, оточене двома лініями валів та ровів. станом на 1955 р., коли дослідження пам’ятки проводив міхал древко, висота одного з насипів сягала 3 м, ширина його підніжжя – 9 м, а відстань між берегами рову – 3 м. на сьогодні оборонні споруди городища майже повністю зруйно- вані внаслідок сільськогосподарської діяльності. зокрема, у 2008 р. Єва пру- сіцька-кольцон зафіксувала, що вали збереглися на окремих проміжках, про- тяжністю 15–30 м, а їхня висота сягала заледве 0,2–0,5 м. на основі керамічного матеріалу хронологія городища у липську-поліссі визначена на VIII–IX ст.47, хоча, з огляду на датування північної групи могильника, можливість функціо- нування цих укріплень й у Х ст. виглядає цілком правдоподібно. до літописних “червенських градів”, очевидно, належали й городища у майдані новому та скибицях, локалізовані на Ґрабовецькому горбогір’ї з його 42 Maruszczak H. Grodzisko Biała Góra w Majdanie Górnym, pow. Tomaszów, woj. lubel- skie // Archeologia Polski Środkowo-Wschod- niej. – Lublin, 1999. – T. 4. – S. 159–161. 43 Hunicz A. Majdan Górny, pow. Toma- szów // Informator Archeologiczny. Badania. Rok 1970. – Warszawa, 1971. – S. 185; Ejusdem. Majdan Górny, pow. Tomaszów // Informator Archeologiczny. Badania. Rok 1971. – Warsza- wa, 1972. – S. 293. 44 Banasiewicz E. Grodziska i zamczyska Za- mojszczyzny. – Zamość, 1990. – S. 81. 45 Zoll-Adamikowa H. Wczesnośredniowiecz- ne cmentarzyska… – S. 156–160; Bondyra W., Lorentz E., Prusicka-Kołcon E., Korzeniowski M. Dzieje miejscowości gminy Zamość. – Zamość, 2010. – S. 63. 46 Hoczyk-Siwkowa S. Małopolska północno- wschodnia w VI–X wieku. Struktury osadni- cze // Lubelskie materiały archeologiczne. – Lublin, 1999. – T. 12. − S. 94; Петегирич В. поселенські структури V/VI–X ст. верхньої надбужанщини як підоснова формування Белзської та червенської земель // матеріа- ли і дослідження з археології прикарпаття і волині. – львів, 2007. – вип 11. – с. 107. 47 Bondyra W., Lorentz E., Prusicka-Kołcon E., Korzeniowski M. Dzieje miejscowości… – S. 63– 64. 125“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 3. комплекс пам’яток поблизу Ґуцьова: 1 – ріка, 2 – русло потоку, 3 – боло- тиста місцевість, 4–5 – джерела, 6 – вали городища, 7 – поселення, 8 – курганні могильники (за: Maruszczak, 1997) 126 Віталій ЛЯСКА 48 Ruszkowska U. Grodzisko wczesnośrednio- wieczne w Majdanie Nowym, pow. Chełm // Rocznik Chełmski. – Chełm, 2011. – T. 15. – S. 7–68. 49 Niedźwiadkowie R. i A., Rozwałka а. Spra- wozdanie z sondażowych badań wykopali- skowych i odwiertów na stanowisku nr I w Skibicach, woj. Zamojskie // Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. – Lublin, 1997. – T. 2. – S. 142. 50 Archeologiczne zdjęcie Polski (AZP) // Archiwum zakładowe wojewódzkiego urzę- du ochrony zabytków w Lublinie. Delegatu- ra w Zamościu. – Nr obsz. 85–91. – Nr inw. KA UMCS 7746; Niedźwiadkowie R. i A., Rozwał- ka а. Sprawozdanie… – S. 148. непрохідними лісами, яке слугувало природним бар’єром для розселення черв’ян на північному напрямку. укріплення в майдані новому розташовані на мисоподібному виступі (ур. замчисько), неподалік витоків струмка Барбарка, до- пливу войславки. центральний майданчик городища округлої в плані форми має площу 0,126 га й вздовж периметру оточений валом та ровом. висота зем- ляного насипу коливається у межах 0,60–0,90 м, а ширина його підніжжя дохо- дить до 5 м. віддаль між берегами рову – 2,5–3 м, його максимальна глибина у північній частині сягає 2,0–2,5 м, а на решті проміжків зменшується до 1,0–1,4 м. від північної, західної та східної сторін територію додатково захищала ще одна лінія оборони з валу, висотою до 0,2–0,8 м, та рову, шириною до 5 м. її перебіг із південної сторони важко реконструювати з огляду на ерозійні процеси, пов’язані з поширенням яру на цю частину мису. у стратиграфічній колонці внутрішнього валу зафіксовано прошарок спалених дерев’яних конструкцій товщиною 0,20 м. їх перекривав материковий ґрунт, викопаний при спорудженні рову, а для того, аби убезпечити розмивання насипу, його схили облицьовано дрібним камінням. уздовж внутрішньої сторони обох оборонних валів існувала оборонно-житлова забудова, про що свідчать численні стовпові ямки та значна концентрація кера- мічного матеріалу в заповненні об’єктів. попри західний відтинок зовнішньої лінії укріплень споруджено берму, шириною до 5 м, яка тягнеться над яром на близько 150 м. в’їзд на територію городища пролягав крізь його західну частину, тут розрив в обох лініях оборони сягає 2,5–3,0 м. загальна площа території, охоп- леної укріпленнями, доходить до 0,75 га. згідно з висновками урсули рушков- ської, городище у майдані новому належить до категорії племінних укріплень й збудоване в другій половині іХ ст. та існувало до кінця Х ст. – початку Хі ст.48 на віддалі близько 5 км у південно-східному напрямку від укріпленого посе- лення у майдані новому зафіксовано поселенський комплекс VIII–X ст. поблизу с. скибиці, до якого входили городище, селище-супутник та курганний могиль- ник. Городище у скибицях, округлої в плані форми, локалізоване на мисопо- дібному виступі, врізаному в заболочену долину р. калинівки, правої притоки р. волиці. воно оточене двома лініями валів, у зовнішньому з яких, на глибині 0,20–0,24 м від вершини насипу, зафіксовано шар звуглених дерев’яних балок та глиняного обмащення. на території центрального майданчика досліджено гос- подарську яму грушеподібної в плані форми, датовану у межах VIII–X ст. площа городища в скибицях сягала 3,7 га49. Біля західного підніжжя укріплень на під- вищенні у заплаві р. калинівки (ур. острівець) функціонувало селище VIII–X ст., площею до 5 га, а на сусідньому мисі знаходився курганний могильник50. планувальну структуру, подібну до городищ у майдані новому та ски- бицях, мало також укріплене поселення снятичі XLV, локалізоване у басейні р. синюхи, лівої притоки р. Гучви. майданчик пам’ятки округлої в плані фор- ми (діаметр вздовж довшої сторони – близько 140 м), оточений концентрич- ними лініями валів та ровів. оборонні насипи найкраще збереглися зі схід- ної, північної та західної сторін городища, їхня висота сягає 0,5–1,0 м, ширина 127“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… підніжжя – 2,5–3,0 м, а віддаль між берегами ровів – близько 3,5 м. з півдня оборонні лінії не простежуються, можливо, їх зруйновано внаслідок антропо- генної діяльності, або ж природним захистом тут слугувала заболочена запла- ва р. синюхи. Щоправда, датування городища викликає чимало застережень, оскільки у культурному шарі віднайдено лише поодинокі зразки керамічних матеріалів Vі–Vіі ст.51, що не можуть сприйматися надійним індикатором для визначення хронології спорудження цих укріплень. отож, численні дискусії привели до того, що “червенські гради”, за влучним висловом Г. марущака, мали перетворитися на віртуальний регіон52, проблема- тику формування території якого приховано за потужним напластуванням безапеляційних та аксіоматичних тверджень. погоджуємося з думкою а. поп- пе про тривкий зв’язок між дефініціями “червенъ. и ины городы” та “грады червѣньскыӕ”. водночас у нас майже не викликає сумнівів те, що редактор 51 Prusicka E. Śniatycze, stan. 45, gm. Koma- rów, woj. zamojskie // Informator Archeolo- giczny. Badania. Rok 1992. – Warszawa, 1997. – S. 89. 52 Maruszczak H. Podziały geograficzne Eu- ropy i problemy pogranicza Słowiańszczy- zny zachodniej i wschodniej // Geograficzne problemy pogranicza Europy Zachodniej i Wschodniej / Pod red. H. Maruszczaka, Z. Mi- chalczyka. – Lublin, 2004. – S. 22. рис. 4. городище у Майдані Ґурному: 1– добре збережені вали, 2 – частково збере- жені вали (за: Maruszczak, 1999) 128 Віталій ЛЯСКА літопису, не акцентуючи на особливостях вже неактуальної на той час племін- ної географії цього регіону, або ж достеменно не знаючи її, окреслив штучною дефініцією “червенські гради”, властиво, увесь ареал розселення черв’ян. оче- видно, становище черв’ян на перших порах після їх включення до складу русі у 979/981 р. за своєю суттю мало чим відрізнялося від їхнього статусу під чеською зверхністю в 960–970-х роках. позаяк союзницько-трибутарні відносини не мо- гли передбачати чітких та цілеспрямованих заходів одержавлення, у межиріччі західного Бугу та вепру продовжували існувати старі поселенські осередки, зо- крема в Ґуцові, майдані Ґурному, майдані новому та, можливо, липсько-по- ліссі й скибиці. появу на сторінках літопису терміну “червенські гради” варто пояснювати тим, що процес “окняжіння” черв’ян розтягнувся на декілька деся- тиліть й остаточно мав завершитися лише після завоювання цієї території на початку 1030-х років зусиллями князя ярослава мудрого53. у цьому руслі ми близькі до думки олександра Головка про певну специфіку управління “чер- венськими градами” як територіальною одиницею, що лише частково належала до сфери державного контролю русі внаслідок недавності входження до неї. така традиція, передусім, – через пограничне становище цих земель, простежується і в пізніший час, а саме в 1213 р., коли данило романович “приӕ… всю оукра- иноу”, тобто “територію, де не було князівського правління, – “вольницю”, що знаходилась поблизу батьківщини, “країни” – “у країни”54. “перенесення градів”: рокитне та завадів. однією з характерних рис “окняжіння” племінних земель у Х – на початку Хі ст. було “перенесення” но- вих городищ на місце, розташоване неподалік укріплених племінних осередків55. вперше на таке явище звернув увагу олександр спіцин, згідно з думкою якого давній смоленськ спершу знаходився у Ґнєздові, а в Хі ст., за ярослава мудрого, його містотворче ядро змістилось на сучасне місце56. згодом, за допомогою архео- логічних досліджень, схожі тенденції простежили у низці міст північно-східної русі (новгород, ростов, Білоозеро, ярославль та ін.). на цій основі володимир мавродін виокремив декілька причин “перенесення градів”, серед них: немож- ливість подальшого розростання старих оборонних пунктів, зміщення осей по- селенського простору через торгівельні чи економічні потреби київських князів, а також у тому випадку, коли в племінних центрах зосереджувалася ворожа князю місцева знать і боротьба з нею супроводжувалася руйнуванням укріплень57. у межиріччі верхніх течій західного Бугу та вепру традицію “перенесен- ня градів” репрезентують городища кінця Х – початку Хі ст. в рокитному та 53 ляска В. червен... – с. 194–195. 54 головко о. Б. слов’яни північного при- чорномор’я доби київської русі та проблема витоків українського козацтва // український історичний журнал. – київ, 1991. – № 11. – с. 33–34; його ж. проблема дослідження історичних попередників українського ко- зацтва // історія українського козацтва. на- риси: у 2 т. / відп. ред. в. а. смолій. – київ, 2006. – т. 1. – с. 32, 35. 55 Мавродин В. В. образование древне- русского государства. – ленинград, 1945. – с. 144–145; дубов И. В. к проблеме “пере- носа” городов в древней руси // проблемы отечественной и всеобщей истории. – ле- нинград, 1983. – вып. 10: Генезис и развитие феодализма в россии / ред. и. я. Фроянов. – с. 70–82; Фроянов И. я., дворниченко а. Ю. Города-государства древней руси. – ле- нинград, 1988. – с. 39–40; Жих М. проблема переноса древнерусского города и вопрос о возникновении городов-государств киев- ской руси // историческая наука и россий- ское образование (актуальные проблемы). – москва, 2008. – ч. 1. – с. 224–237 (та ін.). 56 Спицынъ а. а. Гнѣздовскіе курганы въ раскопкахъ с. и. сергѣева // извѣстія им- ператорской археологической коммиссіи. – санктпетербург, 1905. – вып. 15. – с. 7–8. 57 Мавродин В. В. образование древнерус- ского государства... – с. 145. 129“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… 58 на думку івана крип’якевича, горо- дище біля рокитного варто ототожнити з “Борком” (“Боркоу”): крип’якевич і. дея- кі літописні назви з Галичини // записк и завадові, розташовані на віддалі 2 км одне від одного. Городище рокитне58 ло- калізоване на трьох підвищеннях гребеня мисоподібної гряди, оточеної доли- ною р. млинівки. воно має складну систему оборонних укріплень, збережену у рис. 5. План укріплень городища рокитне. Топогеодезична зйомка М. Филипчука: 1 – вал, 2 – рів, 3 – западина, 4 – висотні відмітки, 5 – заболочене русло річки, 6 – стежка, 7 – розкопи на місці жител - “западин”, 8 – траншеї-перетини валів (за: Шишак, Погоральський, ляска, 2012) 130 Віталій ЛЯСКА вигляді земляних валів, поєднаних з ровами. Городище складається з централь- ного майданчика, трьох ліній укріплень з північної та південної сторін і невели- кого відрізку валу між першою та другою лініями південної ділянки оборони центральнго майданчика59. Його ядро має овальну в плані форми й займає тери- торію розмірами 130×180 м. вздовж її периметру розташовані вал і рів. загальна довжина валу – 500 м, середня висота насипу валу – 1,5–2,0 м над рівнем сучасної поверхні, ширина у підніжжі 7,0–10,0 м. рів сягає глибини 1–1,5 м та ширини у верхній частині 4 м. зі сходу та північного заходу чітко простежуються “розри- ви” валу, очевидно, – сліди в’їзду. насипи інших оборонних ліній були не таки- ми потужними, їхня висота доходить до 1,0–1,5 м, а ширина – 3,5–6,0 м. Глибина ровів поблизу цих валів – 0,5–1,0 м з шириною у горішній частині 2,5–4,0 м60. загальна площа території, охопленої укріпленнями, доходить до 26,6 га (рис. 5)61. у південній частині городища досліджено вал другої лінії оборони, в якому на глибині 0,6–0,8 м від гребеня насипу простежено прямокутне за планом за- повнення. Його репрезентують темно-сірі супіски зі шматками перепаленої до червоного кольору глини, деревним вугіллям та незначною кількістю уламків посуду Х–Хі ст. довжина об’єкту доходила до 2,9 м, а висота – 0,6 м. Його нижній контур добре спланований, з вертикальними стінками й заглиблений у материк на 0,25–0,3 м62. за своїми розмірами та планіграфією дерев’яна конструкція у до- слідженому насипі схожа до внутрішньовалової споруди, зафіксованої на горо- дищі у добростанах, синхронному до рокитнянського63. така технологія будів- ництва також має аналогії до спорудження укріплених ліній городищ іХ–Х ст. на Буковині, зокрема, Горішніх Шерівців, добринівців, Грозинців та ін. на думку Бориса тимощука, основу таких оборонних ліній укладали частоколи, або сті- ни з горизонтальних колод, укріплені з внутрішньої сторони зрубами-опорами н аукового товариства імені Шевченка (далі –знтШ). – львів, 1991. – т. 222: праці історико-філософської секції. – с. 313–314. Борок літопис згадує наприкінці весни 1242 р.: ипатьевская летопись. – стб. 794. очевидно, в літописі йшлося не про саме городище, що в той час уже не існувало, а, власне, місцевість, від якої й пішла на- зва сучасного села Бірки. етимологію сло- ва “боръкъ” чи його варіації виводять від означення “сосновий лісок”: етимологіч- ний словник літописних географічних назв південної русі / і. м. Железняк, а. п. коре- панова, л. т. масенко л. т., о. с. стрижак; відп. ред. о. с. стрижак. – київ, 1985. – с. 24. 59 Шишак В. Городище Х–Хі ст. в с. ро- китне на львівщині // еволюція розвитку слов’янських градів... – с. 43; Шишак В., По- горальський я., ляска В. Городище Х–Хі ст. рокитне іі на розточчі // матеріали і дослі- дження з археології прикарпаття і воли- ні. – львів, 2012. – вип. 16. – с. 309. – рис. 1, 2. 60 на думку романа Береста, вали другої та третьої ліній, які захищали городище, за- лишилися недобудованими (Берест р. нові дані про городище біля с. рокитне // архе- ологічні дослідження львівського універси- тету. – львів, 1997. – вип. 2. – с. 25; його ж. нові відомості та матеріали про городище біля с. рокитне // львівський археологічний вісник. – львів, 1999. – вип. 1. – с. 105). мож- ливо, городище в рокитному після певно- го часу додатково укріплювали, але з тих чи інших причин ці зусилля не отримали логічного завершення. у такому контексті цікаву ситуацію бачимо на городищі у за- ваді лянцкоронській (малопольща), тери- торія якого в першій половині іХ ст. сягала 1 га, однак на кінець цього ж століття пла- нувальна структура вже складалася з двох укріплених частин загальною площею 10 га (Poleski J. Grody plemienne… – S. 115). проте, через недостатню археологічну вивченість оборонних споруд рокитного, поки не ви- падало б робити аналогічні висновки сто- совно його укріплень. 61 Шишак В. Городище... – с. 43; Ши- шак В., Погоральський я., ляска В. Городи- ще… – с. 311–312. – рис. 2. 62 Шишак В., Погоральський я., ляска В. Го- родище… – с. 313. – рис. 5. 63 Шишак В., ляска В. ранньосередньовіч- ний поселенський комплекс поблизу села добростани на розточчі // археологічні до- слідження львівського університету. – львів, 2013. – вип. 17. – с. 99–101. 131“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… (іноді з основою, опущеною в материк), розташованими на певній відстані один від одного (“столпие”)64. все ж, як переконливо довів віталій козюба, “столпие” репрезентувало дещо інакший вид фортифікаційних споруд65, аніж описаний у цитованого дослідника. тому, очевидно, внутрішньовалові конструкції з добро- станів та рокитного варто інтерпретувати як городні – зруби, щільно забутовані ґрунтом. тим паче, для городищ Х–Хі ст., на відміну від пізнішого часу, характер- на відсутність конструктивного взаємозв’язку між городнями66. на території рокитного виявлено поверхневі сліди близько 100 заглибле- них у материк нижніх частин житлових будівель, що збереглися у вигляді так званих “западин” (деструкцій житлових споруд), глибиною у центральній час- тині 0,2–0,5 м й діаметром 4–5 м. на місці трьох “западин” досліджено три житла розмірами 3,2×3,6 м з печами-кам’янками в одному з кутів. віднайдений керамічний матеріал із заповнення котлованів та долівки за сукупністю ознак можна датувати кінцем Х – першою половиною Хі ст.67 для городища у рокитному характерна складна багаторядна система обо- рони, значною мірою підпорядкована рельєфу, укріплення тут захищали чима- лу за площею територію (рис. 5). аналоги такій планувальній структурі бачимо, передусім, на хорватських городищах прикарпаття, зокрема в стільську68, пліс- неську69, крилосі70, добростанах71, солонську72, Ганачівці73, Жидачеві74 (ур. Бази- ївка) та ін. Характерною ознакою укріплень рокитного можна вважати те, що вали на окремих ділянках зливаються аналогічно до укріплень у добростанах, Гологірках, которинах V, туліґловах, трепчі, аксманіцах (яксманичах), наша- цовіцах та саришських соколовцях75. складні городища округлої форми з кон- центричними лініями валів (“ходліковського” типу76, або ж типу IIIC за класи- фікацією я. полєського77) відомі також на території малопольщі (нашацовіце, 64 Тимощук Б. о. давньоруська Букови- на… – с. 132, 164, 167. 65 козюба В. давньоруське “столпие” за історико-лексичними та археологічними матеріалами // археологія. – київ, 2010. – № 2. – с. 42–50. 66 Моргунов Ю. Ю. древо-земляные укре- пления Южной руси Х–Хііі веков. – москва, 2009. – с. 47–49. 67 Погоральський я., ляска В., Вітвіцька г. дослідження ранньосередньовічного горо- дища рокитне іі на розточчі // археологічні дослідження львівського університету. – львів, 2010. – вип. 13. – с. 345–358. – рис. 2–9; Шишак В., Погоральський я., ляска В. Горо- дище… – с. 314–327. – рис. 2, 6–14. 68 корчинський о. ранньосередньовічне місто на верхньому дністрі // матеріали і дослідження з археології прикарпаття і во- лині. – львів, 2008. – вип. 12. – с. 267–282. 69 Филипчук М. а. структура пліснесько- го археологічного комплексу в слов’янський та давньоруський час // вісник інституту ар- хеології / лну імені івана Франка. – львів, 2009. – вип. 4. – с. 5–7. 70 Томенчук Б. три періоди розвитку істо- ричної топографії давнього Галича // етно- культурні процеси в південно-східній Єв- ропі / відп. ред. р. терпиловський. – київ; львів, 1999. – с. 301–303. 71 Шишак В., ляска В. ранньосередньовіч- ний поселенський комплекс… – с. 97–99. – рис. 2. 72 Филипчук М. дослідження городищ у верхньому подністров’ї // львівський архео- логічний вісник. – вип. 1. – с. 75–79. 73 корчинський о. М. Городища іХ–XIV ст. в басейні верхнього подністров’я. дис… канд. іст. наук. – львів, 1996 // науковий архів інститу археології нан україни. – № 1996 / 111. – с. 160–161. 74 його ж. зудеч (короткий підсумок ар- хеологічних досліджень) // матеріали і до- слідження з археології прикарпаття і воли- ні. – львів, 2007. – вип. 11. – с. 266–271. 75 його ж. до питання про типологію оборонних укріплень городищ верхнього подністров’я Vііі–ХіV ст. // Фортеця: збір- ник заповідника “тустань”. – львів, 2009. – кн. 1: на пошану михайла рожка. – с. 244. 76 Dulinicz M. Mazowsze we wczesnym śre- dniowieczu. Jego związki z “państwem gnieź- nieńskim” // Civitas Schinesghe cum pertinen- tiis / Red. W. Chudziak. – Toruń, 2003. – S. 107. 132 Віталій ЛЯСКА завада лянцкоронська, Ходлік, Ґуців та ін.)78. значна площа укріплень рокитного є показником, який, з поміж іншого, свідчить на користь твердження про функ- ціонування цього городища за племінного часу. для прикладу, всі добре датова- ні городища в польській частині західних карпат площею понад 5 га, належать до передп’ястівського періоду (за винятком феодального осередку в нашацові- цах, що існував на місці колишнього племінного осередку)79. схожа ситуація спостерігається і на території малопольщі загалом, хоча цікаво відзначити: ве- ликі городища виявляються домінантою для її південно-західної частини, в той час, як на східних теренах відомо лише кілька укріплень таких розмірів (Ходлік, Ґуців)80. важливими в цьому випадку сприймаються також відомості про ран- ньосередньовічні городища словаччини: кількість городищ із площею 10–25 га тут сягає 16 %, ще 4 % – це укріплення, територія яких охоплює понад 25 га (що- правда, останні, ймовірно, збудовано ще в ранньозалізному віці)81. Городище у рокитному контролювало один із відтинків шляху з волині на прикарпаття, який пролягав “прохідною долиною” через розточчя, орієнтовно по лінії зашків – Брюховичі – рясне82. наприкінці Х ст. цю роль перебирає на себе за- вадівське городище, споруджене по інший бік долини млинівки. цей оборонний пункт локалізовано на мисоподібному підвищенні (ур. Бобелика) з доволі стрім- кими схилами від північної, західної та південної сторін. майданчик городища має неправильну овальну форму розмірами 70×45 м. вздовж периметру городище укріплене земляним валом, ровом та ескарпом. найбільша висота насипу зафік- сована у східній частині, де вона доходить близько 1 м від рівня сучасної поверхні, ширина валу при основі сягає 5 м. із зовнішньої сторони його оточує рів, відстань між берегами якого у верхній частині доходить до 4,0–4,50 м, а глибина коливаєть- ся в межах 1,0–1,20 м. від півночі та півдня вал ледь простежується. іззовні в цьому місці пролягає штучно влаштована тераса шириною приблизно 2,0–3,0 м. у за- хідній частині городища висота валу помітно зростає, доходячи до 0,80–1,0 м над рівнем давнього горизонту з шириною при основі близько 3,0–3,50 м. тут рів сягає глибини 0,50 м з відстанню між берегами 1,0–1,50 м. у східній та західній частинах городища мають “розриви” валу та рову шириною 6,00 м та 3,00 м відповідно, що може свідчити про місця в’їздів на територію (рис. 6)83. здійснений у західній час- тині городища перетин оборонної лінії вказав, що вал насипано поверх давнього горизонту з сірих, темно-сірих, світло-жовтих супісків та темно-жовтих суглинків. при спорудженні земляного валу використано вапнякову гальку й каміння, зафік- совані з внутрішньої сторони насипу, окремі камені виявлено також на дні рову84. на центральному майданчику городища зафіксовано рештки тринадця- ти споруд, збережені у вигляді “западин”, розташованих групами по два-три 77 Poleski J. Wczesnośredniowieczne grody plemienne i państwowe w polskiej części Kar- pat Zachodnich // Wczesne średniowiecze w Karpatach polskich / Red. J. Gancarski. – Kro- sno, 2006. – S. 201. 78 Wojenka M. Wielkość i rozplanowanie umocnień wczesnośredniowiecznych gro- dzisk słowiańskich okresu plemiennego z ziem polskich // Wczesne średniowiecze w Karpatach… – Ryc. 4. 79 Poleski J. Wczesnośredniowieczne gro- dy… – S. 198. 80 Wojenka M. Wielkość i rozplanowanie umocnień… – S. 278–279. 81 Lulewicz D. Stan badań nad wczesnośre- dniowiecznymi grodziskamu z terenu Słowa- cji // Wczesne średniowiecze w Karpatach… – S. 325. – Ryc. 1. 82 природа львівської області / за ред. к. і. Геренчука. – львів, 1972. – с. 117. 83 Шишак В., ляска В. Городище Х–Хі ст. завадів на розточчі // археологічні дослід- ження львівського університету. – львів, 2010. – вип. 13. – с. 322–323. – рис. 1, 2. 84 там само. – с. 323–324. – рис. 3. 133“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 6. Схематичний план городища Завадів: 1 – вал, 2– рів, 3 – ескарпи, 4 – запади- ни, 5 – перетин валу, 6 – заболочене русло ріки, 7 – висотні відмітки (за: Шишак, ляска, 2010) 134 Віталій ЛЯСКА об’єкти, переважно вздовж внутрішньої сторони валу. вони мають округлу в плані форму з діаметром у верхній частині 3–5 м; їхня глибина коливається в межах 0,6–1,0 м. на місці двох “западин” у східній частині городища дослідже- но два заглиблені житла кінця Х – початку Хі ст. з печами-кам’янками одному з кутів. за планувальною структурою укріплень та виявленими археологічни- ми матеріалами спорудження завадівського городища можна датувати кінцем Х – початком Хі ст.85 надійним індикатором для визначення долішньої хроно- логічної межі функціонування городища у завадові є два шиферні пряслиця, виявлені в одному з жител. відомо, що поява на русі шиферних пряслиць чер- воного та сірого кольорів співпадає з кінцем Х ст., а масове їх поширення, оче- видно, в процесі “окняжіння” племінних земель, припало на початок Хі ст.86 дещо інший варіант “перенесення градів”, з більшим часовним хіатусом, зафіксовано на Ґрабовецькому горборгір’ї, де, як уже згадувалося, у іХ – на початку Хі ст. функціонували городища в майдані новому та скибицях. піс- ля їхнього занепаду, за століття-два, коли процеси територіальної організації верхньобузького відтинку західного порубіжжя русі набрали обертів, на від- далі 6–8 км від укріплень у майдані новому та скибицях споруджено горо- дище літописного Ґрабовця (126687). воно займає замкову гору, від півдня та заходу омиту калинівкою, лівою притокою волиці. зі сходу до дитинця при- лягав неукріплений посад, більше відомий як поселення Хіі/Хііі ст. Броніс- лавка і88. дитинець городища овальної в плані форми й має розміри 60×110 м. з його південної та східної сторін простежується рів, який у західному на- прямку переходить у невелике плато. зі східної (напільної) сторони літопис- ний Ґрабовець оточував ще й потужний вал, висота якого сьогодні сягає 6 м. найінтенсивніші процеси заселення замкової гори датуються Хіі–XIV ст., го- ловно, – Хііі ст. перед будівництвом валу в Хіі/Хііі ст. частину гори штучно знівельовано й лише після цього споруджено земляний насип. згідно з гіпо- тезою марії суприн, праця відбувалася двома етапами. спершу вал насипано до певної висоти й згодом, після перерви, його додатково укріплено, найпер- ше в північній частині оборонної лінії89. відзначимо, що тенденції “перенесення градів” зафіксовано також у західно- му поділлі, де із руйнуванням племінної поселенської структури, центром якої було городище іХ–Х ст. Біле ііі, його функції перебирають розташовані непода- лік фортеці Хіі – першої половини Хііі ст. Біле і–іі90. окрім того, аналогії бачимо і в східному надсянні, де городище вишня іі споруджене поблизу племінного укріпленого поселення вишня і91, та на Буковині, де збудована наприкінці Х ст. фортеця у Горішніх Шерівцях обійняла округу чорнівського гнізда поселень92. 85 Шишак В., ляска В. Городище… – с. 325–336. – рис. 2, 4–12. 86 рыбаков Б. а. ремесло древней руси. – москва, 1948. – с. 195; Петраускас а. ре- месла та промисли сільського населення середнього подніпров’я в іХ–Хііі ст. – київ, 2006. – с. 82. 87 ипатьевская летопись. – стб. 865. пор.: грушевський М. Хронольогія подій Галиць- ко-волинської літописи // знтШ. – львів, 1901. – т. 91: праці історично-фільософічної секції. – с. 46. 88 Archeologiczne zdjęcie Polski… – Nr obsz. 86–91. – Nr inw. 6990. 89 Supryn M. Grabowiec, pow. Hrubie- szów // Informator Archeologiczny. Badania. Rok 1971. – Warszawa, 1972. – S. 170–171; Prusicka E. Zamek Grabowiec – wyniki badań archeologicznych // Zamki Lubelszczyzny w źródłach archeologicznych / Red. E. Banasie- wicz-Szykuła. – Lublin, 2015. – S. 115–120. 90 Миська р., Погоральський я. дослід- ження городищ поблизу села Біле на чортківщині // археологія і давня історія україни. – київ, 2010. – вип. 2: археологія правобережної україни. – с. 217. 135“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… вірогідно, житлова забудова кінця Х – початку Хі ст. на городищі у рокит- ному (аналогічно до укріплень “червенських градів”) продовжувала існувати ще й після походу володимира святославовича на хорватів. виглядає на те, що споруди з рокитного є синхронними до жител у завадові, позаяк виявлений тут керамічний посуд з багатопрофільним манжетоподібним завершенням ві- нець можна датувати кінцем Х – першою половиною Хі ст.93 на нашу думку, заселення територій городищ – общинних центрів типу рокитного ще на по- чатку Хі ст. можна пояснити двома причинами: 1) походи князя володими- ра не були настільки руйнівними для суспільно-політичного укладу місцевих племен і процес занепаду давніших общинних укріплених центрів розтягнув- ся на кілька наступних десятиліть; 2) уже після припинення функціонування укріплень городища місцеве населення продовжувало проживати на цій ді- лянці, експлуатуючи ще певний час звичну ландшафтно-господарську нішу та зберігаючи тяглість традицій матеріальної культури94. Характерно, що схожі дискусії про долю племінних городищ після їх включення до державного утворення п’ястів точаться і серед польських до- слідників. наприклад, анджей Жакі вказував на те, що горішню часову межу існування племінних осередків варто відносити до кінця Х ст.95 цій тезі су- перечив міхал парчевський, який дотримується думки про продовження функціонування городищ такого типу в Хі–Хіі ст.96, підтвердженням чому є укріплення у краківській землі – краків, страдов та нашацовіце97. у цьому руслі виважену позицію зайняв анджей Буко. не заперечуючи руйнування городищ внаслідок експансії п’ястів на великопольщу, мазовше та Шльонськ, він пояснив традиції існування віслянських племінних городищ краківщини в Хі–Хіі ст., тим, що цей регіон перед польською інвазією вже знаходився у посі- данні Болеслава, сина мєшка і, й тому руйнувати його поселенську структуру було невигідно ані економічно, ні стратегічно98. цілком можливо, що наступні археологічні дослідження дадуть змогу розглядати городища у рокитному та завадові не лише з огляду їх генетичної спадкоємності, а й з позиції співісну- вання чи суперництва. володимир петрухін і тамара пушкіна – автори кон- цепції про так звані “парні” центри – розглядають городища подібного ґатун- ку крізь призму боротьби князівської влади та місцевої племінної знаті. згідно 91 Багрий р. вишня // археология прикар- патья, волыни и закарпатья (раннеславян- ский и древнерусский период) / отв. ред. а. п. черныш. – киев, 1990. – с. 136–140; Піцишин М., овчінніков о. судова вишня і та процес феодалізації прикарпаття // еволюція розвитку слов’янських градів… – с. 44–46. 92 Возний і. П. історико-культурний роз- виток... – с. 61. 93 Малевская-Малевич М. В. керамика за- паднорусских городов Х–Хііі вв. / труды института истории материальной куль- туры. – санкт-петербург, 2005. – т. 17. – с. 33. – рис. 9; Петегирич В., Павлів д., При- нада і. поселення Х–Хі ст. біля с. черчика на яворівщині // матеріали і дослідження з археології прикарпаття і волині. – львів, 2005. – вип. 9. – с. 286–294; Михайлина л. П. слов’яни VIII–X ст. між дніпром і карпата- ми. – київ, 2007. – с. 41; Филипчук М. рай- ковецька культура… – с. 80–82, 100; Чайка р. давньоруське городище листвин і його околиці у Х–Хі ст. – львів, 2009. – с. 58–59. – рис. 40–41. 94 Шишак В., Погоральський я., ляска В. Го- родище... – с. 327. 95 Żaki A. Archeologia Małopolski wcze- snośredniowiecznej. – Wrocław; Warszawa; Krakow; Gdańsk, 1974. – S. 375. 96 Parczewski M. Początki... – S. 32, 47. 97 Poleski J. Grody plemienne… – S. 119. 98 Buko A. Małopolska “czeska” i Małopol- ska “polańska” // Ziemie polskie w X wieku i ich znaczenie w kształtowaniu się nowej mapy Europy / Pod red. H. Samsonowicza. – Kra- ków, 2000. – S. 159–161. 136 Віталій ЛЯСКА з цією гіпотезою, на початках “окняжіння” земель сили києва і племінних е тнопотестарних структур виявилися рівнозначними і тому, поруч з племін- ними центрами, які продовжують існувати, виникають нові городища – погос- ти, орієнтовані на подальше одержавлення завойованих теренів99. “переростання” племінних осередків на князівські фортеці: пліс- неськ та Бужеськ. у процесі “окняжіння” деякі городища VIII–X ст. “пере- ростали” в осередки князівської влади, змінювалися їх планувальна структура та конструктивні особливості захисних ліній. найкраще цю модель ілюструє пліснеський археологічний комплекс, у функціонуванні якого чітко виокрем- люються два культурно-хронологічних горизонти – слов’янський (іХ–Х ст.) та руський (Хі–Хііі ст.). розквіт слов’янського городища припадає на кінець Х ст., тоді його площа сягала 450 га. у іХ – першій половині Х ст. тут зведено сім внутрішніх ліній оборони, які оточували так зване високе плато (ур. “оленин парк”, ур. “замчисько”, ур. “високе городиско”), а в середині – другій половині Х ст. зовнішні лінії укріплень охопили, – так зване низьке місто (рис. 7). вну- трішні оборонні рубежі мають дві, рідше три перебудови, здійснені, головно, у першій половині – середині Х ст. як внутрішні, так і зовнішні лінії захисту пліснеського городища перестали функціонувати наприкінці Х ст. внаслідок походу володимира святославовича на хорватів100. після занепаду слов’янських укріплень в Хі ст. заселення пліснеська про- довжилося, однак уже як неукріпленого поселення, до якого від півночі при- микав курганний могильник Хі – початку Хіі ст. в урочищі поруби. в останній чверті – наприкінці Хі ст. на пліснеську зафіксовано трансформацію заглибле- них житлово-господарських споруд у наземні, а також зміну опалювальних пристроїв – перехід від кам’янок до глинобитних печей101. наприкінці Хі – на початку Хіі ст. відкрите поселення почали обносити оборонними лініями, спо- рудженими на місці окремих не функціонуючих слов’янських валів. важливо, що у Хіі–Хііі ст. укріплення охопили лише частину колишнього слов’янського городища: ур. замчисько та ур. оленин парк (загальною площею 2,8 га), де, піс- ля перерви в Хі ст., відновили функціонування шоста та сьома оборонна лінії (рис. 7)102. прикладом такої перебудови є укріплення у східній частині ур. зам- чисько, які за слов’янських часів репрезентував невеликий насип, а в другій по- ловині Хіі ст. тут споруджено зрубну будівлю шириною 3,60 м – забороло (?). її деструкції збереглися у вигляді земляної платформи, поверх якої зафіксовано три паралельні рівчаки від горизонтальних колод103. отож, як вказують архео- логічні джерела, планувальна структура літописного пліснеська, де у 1233 р. сиділи бояри арбузовичі104, складалася з дитинця та неукріплених посаду й 99 Петрухин В. я., Пушкина Т. а. к преды- стории древнерусского города // история ссср. – москва; ленинград, 1979. – № 4. – с. 100–112. 100 Филипчук М. структура та основні про- блеми у вивченні пліснеського археологіч- ного комплексу // пліснеські старожитнос- ті. збірник наукових праць адміністрації історико-культурного заповідника “давній пліснеськ” на пошану михайла андрійови- ча Филипчука. – львів, 2016. – с. 38–41. 101 там само. – с. 41–43. 102 його ж. структура пліснеського архео- ло-гічного комплексу… – с. 7; Шелеп В. М., Филипчук а. М. до питання про формуван- ня та структуру пліснеського городища у давньоруський період // науковий семінар “пліснеський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження” (львів, 15 квітня 2016 р.). тези доповідей. – львів, 2016. – с. 14. 103 Филипчук М. основні підсумки вивчен- ня ліній захисту пліснеського городища в 2007–2013 рр. // археологічні студії. – київ; чернівці, 2014. – вип. 5. – с. 300–301. 104 ипатьевская летопись. – стб. 770. 137“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 7. План Пліснеського археологічного комплексу (за: Филипчук, 2009) 138 Віталій ЛЯСКА “окольного города”. прикметно, що на терені городища могло знаходитись кілька християнських храмів, зокрема в ур. оленин парк та ур. церквиська. попри сумніви теофіла коструби 105, саме з ур. оленин парк, на території яко- го виявлено фундаментні рови, полив’яну керамічну плитку та бронзове окут- тя від вікна, варто пов’язувати монастир, заснований, за легендою, наприкінці Хіі ст. заходами княжни олени, доньки князя всеволода мстиславовича106. важливим індикатором “окняжіння” пліснеська є курганний могильник в ур. поруби, на якому локалізовано 143 поховальні насипи. у них ще в 1881 р. та- деуш земєньцький виявив парні та ординарні поховання, орієнтовані головою на захід, з багатим супровідним інвентарем107. у зубах померлих зафіксовано золоті бляшки – “оболи мертвих” (“оболи Харона”), а поблизу кістяків віднай- дено предмети озброєння та обладунку (кольчуга, мечі, сокира, ножі), прикра- си, серпи, відра та ін.108 Характерною ознакою супровідного інвентарю парного поховання у кургані “Wielka mogiła bliźniacza Nr 1” є два срібні хрести кінця Х – першої половини Хі ст., в літературі відомі за назвою “підвіски скандинав- ського типу” (варіант B. 1 типу 1. 4. 3 за типологією Йорна Штекера). радослав лівох розглядає ці хрести, відлиті в одній формі, як хрещальні символи й, мож- ливо, що і чоловік, і жінка прийняли хрещення водночас. Хоча, варто відзна- чити, – зазначені хрести могли використовувати і як прикраси109. окрім того, у кургані “Wielka mogiła bliźniacza Nr 2” знайдено ще два хрести: бронзовий енколпіон Хі ст. з рельєфними зображенням розп’яття і Богородиці-оранти, виготовлений у візантійській традиції, та срібний хрестик св. петра кінця Х – першої половини Хі ст. (варіант а типу 1. 1. 2 за типологією Й. Штекера)110. вар- то відзначити, що срібний хрест виконаний доволі недбало і вельми простий за формою (рис. 8). подібні хрести виготовляли досить кустарно, що виключає їх використання як прикрас. на думку р. лівоха, така технологія виробництва підтверджує припущення про використання подіб них хрестів при хрещенні111. 105 коструба Т. “середньовічна традиція” пліснесько-підгорецького монастиря // четверті “ольжині читання”, пліснеськ, 16 травня 2009 р. – львів, 2010. – с. 73–76. 106 Филипчук М. а. структура пліснесько- го археологічного комплексу… – с. 11. 107 Ziemięcki T. Sprawozdanie z wycieczki archeologicznej w r. 1881 dokonanej (Sienia- wa, Tryncza, Grodzisko, Leżajsk, Podhorce) // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. – Kraków, 1882. – T. 6. – S. 58–61; еjusdem. Sprawozdanie z wycieczki archeologicznej do Podhorzec w roku 1882 dokonanej // Zbiór Wiadomości do antropologii krajowej. – Kra- ków, 1883. – T. 7. – S. 45–48. 108 Liwoch R. Militaria z dziewiętnastowiecz- nych badań w Podhorcach // Acta Militaria Me- diaevalia. – Kraków; Sanok, 2005. – T. 1. – S. 37– 59; еjusdem. Wczesnośredniowieczne ozdoby rąk z grodziska i cmentarzyska w Podhorcach na Ukrainie // Świat Słowian wczesnego śre- dniowiecza / Red. M. Dworaczyk а. в. Kowal- ska, S. Moździoch, M. Rębkowski. – Warszawa, 2006. – S. 457–463; еjusdem. Zabytki z wykopa- lisk T. Ziemięckiego w latopisowym Pleśnisku // конференція “ольжині читання”. пліснеськ, 10 жовтня 2005 р. – львів, 2006. – с. 5–15; еjusdem. Wielkie kurhany latopisowego Pleśni- ska // матеріали і дослідження з археології прикарпаття і волині. – вип. 11. – с. 367–378; еjusdem. On the new border of Christian civili- sations. Archaeological material from the ear- ly Rus’ Plisnesk // Rome, Constantinople and Newly-Converted Europe. Archaeological and Historical Evidence / Eds. M. Salamon, M. Woło- szyn, A. Musin, P. Špehar, M. Hardt, M. P. Kruk, A. Sulikowska-Gąska. – Kraków etc., 2012. – Vol. 2. – S. 611–619; Liwoch R., Müller-Wille М. “Druzhina” graves dating to the time around AD 1000 from Pìdgìrcì (western Ukraine) // Archäologisches Korrespondenzblatt. – Mainz, 2012. – Jahrgang 42, Heft 3. – р. 421–438 (etc.). 109 еjusdem. Wielkie kurhany… – C. 373. – Pис. 8а; еjusdem. On the new border… – S. 611. – Fig. 2, 7. 110 еjusdem. Wielkie kurhany… – с. 375– 376. – Pис. 5Б, 6, 4, 7Б, 9; Liwoch R., Müller-Wil- le М. “Druzhina” graves… – Fig. 7. 111 Liwoch R. On the new border… – S. 612. – Fig. 9. 139“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… поховання пліснеського курганного могильника якнайкраще ілюструють явище релігійного синкретизму, яке склалося на ґрунті симбіозу язичництва та християнства. язичницькі риси поховального обряду, передусім, репрезен- тує багатий супровідний інвентар, а на поступове проникнення християнства вказує західна орієнтація похованих та знахідки хрестів. на користь розбудо- ваних язичницьких традицій свідчить часткове збереження практики спален- ня померлих. для прикладу, в деяких похованнях в ур. поруби не виявлено остеологічних решток, натомість зафіксовано вугільний шар112. схожу ситуа- цію простежив свого часу іван старчук, який у чотирьох курганах, дослідже- них 1946 р. та 1949 р., побачив так зване “часткове трупоспалення”113, що дало підстави михайлу Филипчуку стверджувати про паралельне побутування на 112 Ziemięcki T Sprawozdanie z wycieczki ar- cheologicznej w r. 1883 dokonanej (Halicz, – Kry- łos, – Podhorce) // Zbiór Wiadomości do antropo- logii krajowej. – Kraków, 1884. – T. 8. – S. 95, 99. 113 Старчук і. розкопки городища пліс- неська в 1947–1948 рр. // археологічні пам’ятки урср. – київ, 1952. – т. 3. – с. 394; його ж. розкопки на городищі пліснесько в 1949 р. // археологічні пам’ятки урср. – київ, 1955. – т. 5. – с. 34. рис. 8. Хрести з Пліснеського курганного могильника (ур. Поруби): 1: хрест з кур- гану “Wielka mogiła bliźniacza Nr 2”, 2–3: хрести з кургану “Wielka mogiła bliźniacza Nr 1” (за: Liwoch, 2007) 140 Віталій ЛЯСКА могильнику інгумаційних та кремаційних захоронень114. зазначимо, подібна практика біритуалізму простежена у “дружинних” курганних могильниках в Горішніх Шерівцях та Галичі (ур. Глинне-воротиська)115. окремі насипи пліс- неського некрополю, з огляду на відсутність слідів поховального обряду, оче- видно, необхідно трактувати як кенотафи116. отож, за сукупністю ознак, зокрема, особливостями поховальної практики та супровідним інвентарем, пліснеський курганний могильник варто пов’язувати із середовищем варязької дружини київських князів, яка брала участь в “окняжінні” племінних територій прикарпаття та волині117. нижню хронологічну межу ісуван- ня некрополя в ур. поруби визначає припинення функціонування оборонної лінії слов’янського городища наприкінці Х ст., яку перекривали кургани118. на загал, верхнє датування цих поховань визначається на першу третину – середину Хіі ст.119, що відповідає датуванню матеріалів з пліснеського могильника за р. лівохом. з тим, що побутування деяких прикрас з-поміж супровідного інвентарю припадає на другу половину Хіі ст. чи навіть середину Хііі ст.120 синхронні підкурганні інгу- мації з чітко вираженими рисами варязького поховального обряду трапляються у Городниці, Галичі (“Галичина могила”)121, новосілках поблизу володимира122 та ін. у верхів’ях західного Бугу модель “переростання” племінних центрів на князівські фортеці також добре ілюструє Бужеськ – осередок племені бужан, що упродовж Хі–Хііі ст. функціонував як осередя окремої волості. містотвор- че ядро долітописного Бужеська співідноситься з городищем, локалізованим у центрі сучасного міста. воно розташоване на плато шириною 200–300 м і висотою 10–15 м з крутими схилами, які омивають води західного Бугу та полтви, і займає домінуюче становище над навколишнім тереном. територія, охоплена укріпленнями, має окремі північно-східну, центральну та південну дільниці, відмежовані одна від одної глибокими ровами123. північно-східну 114 Филипчук М. а. структура пліснесько- го археологічного комплексу… – с. 8–9. 115 Томенчук Б. археологія некрополів Галича і Галицької землі. одержавлення. Християнізація. – івано-Франківськ, 2006. – с. 14–21, 78–79. 116 Пелещишин н. а., Чайка р. М. раскопки летописного плеснеска // археологические открытия 1980 года. – москва, 1981. – с. 300; Филипчук М. а. дослідження пліснеського археологічного комплексу у 2007 р. // вісник інституту археології / лну імені івана Фран- ка. – львів, 2009. – вип. 4. – с. 143–144. 117 Пастернак я. літописний город пліс- неськ і проблема варягів у Галичині // науковий збірник українського вільно- го університету. – мюнхен, 1948. – т. 5. – с. 146–148; Томенчук Б. археологія не- крополів… – с. 80; Филипчук М., Шуй н. могильники пліснеського археологічного комплексу іХ–Хііі ст. як джерело до вивчен- ня етнокультурних взаємовпливів на мікро- регіональному рівні // вісник інституту ар- хеології / лну імені івана Франка. – львів, 2006. – вип. 1. – C. 81–82; Liwoch R. Wielkie kurhany… – C. 377; Liwoch R., Müller-Wille М. “Druzhina” graves… – р. 412–438. 118 Филипчук М. пліснеський археологіч- ний комплекс (стан і перспективи дослід- ження) // волино-подiльськi археологiчнi студiї. – львiв, 1998. – т. 1: пам’яті і. к. свєш- нікова. – с. 281–282; Филипчук М., Шуй н. могильники… – C. 77. 119 Филипчук М., Шуй н. могильники… – C. 77; Филипчук М. а. структура пліснесь- кого археологічного комплексу… – с. 10. 120 Liwoch R. Wczesnośredniowieczne ozdo- by… – S. 459; Ejusdem. Uwagi o chronologii wczesnośredniowiecznych cmentarzysk na za- chodzie Ukrainy // In silvis, campis et… urbe. Średniowieczny obrządek pogrzebowy na po- graniczu polsko-ruskim / Pod. red. S. Cygan, M. Glinianowicza, P. Kotowicza. – Rzeszów; Sanok, 2010. – S. 98. 121 Томенчук Б. археологія некрополів… – с. 14–21, 81–82. 122 Olechnowicz W. Cmentarzysko w Nowosił- kach pow. Włodzimierski, gub. Wołyńska // Materyały antropologiczno-archeologiczne i etnograficzne. – Kraków, 1903. – T. 6. – S. 3–12. 123 Филипчук М. а. звіт про рятівні робо- ти Буської госпдоговірної археологічної ек- спедиції № 61 в 1988 р. на місці будівництва заводу “автопромпокриття”. – львів, 1988 // 141“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… частину, площею 1,4 га, з трьох сторін омиває західний Буг: із півночі та за- ходу – його стариця, а від півдня – сучасне русло ріки, що проходить дном рову шириною 15–40 м та глибиною 9 м124, викопаного ще за племінної доби125. нижче русла західного Бугу локалізовано центральний майданчик городища площею 2,8 га. південна частина – так зване велике городище площею понад 5 га, – з північного сходу відмежована від центрального майданчика ровом ши- риною 8–35 м та глибиною 10 м. з напільної, південної сторони воно захищене валом шириною 20 м та висотою 3 м та ровом, віддаль між берегами якого сягає 15–40 м, а глибина – 10 м (рис. 9, 1, 2, 3)126. у 2001 р. досліджено залишки цього земляного насипу. Його перетин засвідчив три періоди функціонування: слов’янський, руський та пізньосередньовічний. під час першого з них насип науковий архів інституту археології нан україни. – од. обл. 1989/127. – с. 2. – Pис. 1; довгань П., Стеблій н. система оборони літо- писного Бужська // Фортеця: збірник заповід- ника “тустань”. – кн. 1. – с. 279–280. – Pис. 1, 2. 124 Филипчук М. а. звіт про рятівні робо- ти…– с. 2. 125 довгань П. особливості північно-східної площадки городищ літописного Бужська // вісник інституту археології / лну імені іва- на Франка. – львів, 2009. – вип. 4. – с. 22–23; його ж. північно-східна ділянка городища літописного Бужська // археологія і давня історія україни. – київ, 2010. – вип. 1: про- блеми давньоруської та середньовічної ар- хеології. – с. 358. 126 Филипчук М. а. звіт про рятівні робо- ти… – с. 2. рис. 9. Планувальна структура городища літописного Бужеська на мапі Міґа (1779–1783 рр., мірило в оригіналі 1: 28 800): 1, 2, 3 – городище в центрі сучасного Буська (1 – Велике городище), 4 – городище на ліпибоках, 5 – городище на Волянах 142 Віталій ЛЯСКА мав близько 3,2 м й був укріплений оборонною кліттю. від неї зберігся вугіль- но-зольний прошарок та випалений до червоного кольору ґрунт шириною 4,2 м. на долівці цієї спаленої споруди віднайдено декілька фрагментів кру- жальних горщиків, що дає підстави віднести її побудову, орієнтовно, до кінця Х ст. тим самим часом можна датувати три стовпові ямки, виявлені у товщі валу, – ймовірно, від оборонних дерев’яних конструкцій127. окрім того, у наси- пі валу зафіксовано значне скупчення кісток тварин, пов’язане із здійсненням жертви перед спорудженням цієї оборонної споруди. під цими остеологіч- ними матеріалами виявлено поховання дитини, кістяк якої, довжиною 0,5 м, зорієнтований головою на схід. він знаходився у правильному анатомічному порядку в неглибокій ямі підовальної форми, глибиною 0,25 м, поруч з ним зафіксовано фрагменти керамічного матеріалу Х ст. на думку петра довганя, це поховання та згадані кістки можна пов’язати із ритуальним жертвоприно- шенням під час спорудження первісного оборонного валу128. на території великого городища зафіксовано низку об’єктів житлового та господарського призначення, функціонування яких припадає на середину Х– Хі ст.129 з-поміж них варто виокремити заглиблене житло кінця Х – початку Хі ст., котлован якого після припинення функціонування споруди з певною метою – повторного використання чи ритуально-гігієнічною – засипано ша- ром материкової глини. однак, спалення племінного Бужеська під час походу київського князя володимира святославовича перешкодило реалізації цього наміру. на користь такої тези свідчить зафіксований над перевідкладеним ма- териковим ґрунтом прошарок товщиною 16–40 см, у якому переважали су- цільні вугільні плями, дрібне каміння, фрагменти обмазування та золи130. дослідження, які п. довгань провів на центральній та північно-східній частинах долітописного Бужеська, дали можливість скоригувати тезу володи- мира петегирича про заселення цієї території лише в Хі–Хііі ст.131 зокрема, в південній частині центрального майданчика зафіксовано знівельований за пізніших часів вал, спорудження якого на підставі віднайденого керамічного матеріалу можна датувати серединою Х ст.132 слов’янську метрику заселення центрального майднчика підтверджує також житлова й господарська забудо- ва, часові межі якої визначено на Vіі – початок Vііі – середину Х ст.133 окрім того, археологічні дослідження дають змогу припускати інтенсивне заселення північно-східної частини городища Бужеська у Х ст.134 127 довгань П. Буський археологічний комплекс: стан та перспективи досліджен- ня // вісник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2008. – вип. 3. – с. 139– 140, рис. 7, 9; довгань П., Стеблій н. система оборони… – с. 281. – рис. 4, 5. 128 довгань П. Буський археологічний комплекс… – с. 140; довгань П., Стеблій н. система оборони… – с. 281. 129 довгань П. Буський археологічний комплекс... – с. 142–143. 130 там само. – с. 146–147. 131 Петегирич В. початки Белза і Буська та формування їх соціально-топографічної структури в Х–ХіV ст. // Галичина і волинь у добу середньовіччя. до 800-річчя з дня народження данила Галицького. – львів, 2001. – с. 205. 132 довгань П. дослідження центральної пло- щадки Буського городища в 2009 р. // вісник інституту археології / лну імені івана Фран- ка. – львів, 2011. – вип. 6. – с. 217–218. – рис. 5. 133 довгань П. Буський археологічний комплекс... – с. 144–145; довгань П. М., Сте- блій н. я. дослідження Буської археологіч- ної експедиції у 2012 р. // вісник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2012. – вип. 7. – с. 187; Їх же. дослідження центральної площадки городища літопис- ного Бужська у 2012 р. // вісник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2014. – вип. 9. – с. 144. 134 довгань П. Буський археологічний комплекс... – с. 145, 151; його ж. особливос- ті... – с. 23–25; його ж. північно-східна ділян- ка... – с. 359–362. 143“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… від Хіі ст. планувальна структура Бужеська набуває нових рис. однак, як і раніше, основним урбаністичним ядром виступало городище, розташоване в центрі сучасного міста. під час другого періоду функціонування валу велико- го городища його висота сягала 4 м, а в насипі також виявлено сліди спаленої дерев’яної кліті. її деструкції, шириною 5,7 м та товщиною 7 см, зафіксовано у вигляді вугільно-зольного прошарку, шматків згорілої деревини та випале- ної до червоного кольору долівки. віднайдені фрагменти керамічного посуду дають підстави датувати цю споруду Хіі–Хііі ст.135 у північно-східній частині городища, локалізованого в центрі сучасного Буська, лише упродовж трьох по- льових сезонів (2004 р., 2007 р. та 2008 р.) п. довгань дослідив вісім заглиблених та наземних об’єктів житлово-господарської забудови, часові межі функціо- нування яких визначено на Хі–Хііі ст.136 за княжої доби інтенсивне заселення відбувалося й на центральній частині городища, з якою, нагадаємо, пов’язані початки долітописного Бужеська137, а також на території великого городища138. у Хіі ст.139 на правому березі рокитни споруджено ще одне городише, ло- калізоване на волянах, передмісті Буська, на віддалі 1,5 км у північно-західно- му напрямку від центру сучасного міста. майданчик городища прямокутної в плані форми, площею 0,15 га, по периметру оточений валом, висотою 3 м і ши- риною основи 10–12 м. зі східної, західної та північної сторін додатковим укрі- пленням слугував рів, віддаль між берегами якого коливається в межах 10–25 м, а глибина сягає 6 м (рис. 9, 5). 1988 р. м. Филипчук у східній частині валу виявив зрубну конструкцію внутрішньої оборонної стіни, до якої прилягали кам’яна кладка, товщиною 0,6 м, та рештки господарської кліті. під плахами зрубу зна- йдено бойову сокиру, а на долівці кліті зафіксовано кераміку кінця Хіі – першої половини Хііі ст. та обвуглені зерни пшениці, жита і ячменю. неподалік укрі- плень, на правому березі рокитни віднайдено хрест-енколпіон Хіі ст., а також скарб залізних знарядь, з п’яти серпів, наральника, чересла та коси-горбуші140. значна кількість перепаленої глини і кераміки та наявність горілого дерева в культурному шарі й заповненні споруд дають підстави пов’язувати занепад описаних укріплень з масштабною пожежею, яка трапилася у Хііі ст.141 до містобудівельної структури літописного Бужеська входило також ми- сове городище Хіі–Хііі ст. в ур. ліпибоки, розташоване на лівому березі со- лотвини. з півдня оборонним рубежем городища слугував вал, ширина під- ніжжя якого сягає 12 м, а висота – 3 м, та рів шириною 8 м і глибиною 3 м (рис. 9, 4). цей оборонний пункт, який має лише 0,15 га площі, за зібраним матеріалом датується Хіі–Хііі ст.142 зі східної сторони городища знаходилося 135 довгань П. Буський археологічний комплекс... – с. 140; довгань П. М., Сте- блій н. я. дослідження Буської археологіч- ної експедиції у 2013 р. // вісник інституту археології / лну імені івана Франка. – львів, 2013. – вип. 8. – с. 347. 136 довгань П. особливості… – с. 23; його ж. північно-східна ділянка… – с. 359–360. 137 його ж. Буський археологічний комп- лекс... – с. 144; його ж. дослідження централь- ної площадки… – с. 217–232; довгань П. М., Стеблій н. я. дослідження Буської археоло- гічної експедиції у 2012 р. – с. 187; Їх же. до- слідження центральної площадки… – с. 143– 144, 146–148. 138 довгань П. Буський археологічний комплекс... – с. 148–150. 139 Петегирич В. М. звіт про роботу Бусь- кої госпдоговірної археологічної експе- диції в 1989 р. – львів, 1991 // науковий архів інституту археології нан україни. – од. обл. 1989/221. – с. 5. – рис. 20; довгань П. археологічні дослідження городища в Бусь- ку, на передмісті воляни // археологічні до- слідження львівського університету. – львів, 2002. – вип. 5. – с. 255, 257. – рис. 3–9. 140 довгань П. Буський археологічний комплекс… – с. 138. 141 його ж археологічні дослідження… – с. 257. 142 довгань П., Стеблій н. я. система обо- рони… – с. 283. 144 Віталій ЛЯСКА селище Х–Хі ст.143, на якому у 1988 р. м. Филипчук дослідив заглиблене жит- ло каркасно-стовпової конструкції, розмірами 3,2×3,2 м, з піччю-кам’янкою у північно-західному куті котловану144. аналогічне датування має й інше загли- блене житло з глинобитною піччю у його північно-західному куті, яке 1989 р. розкопав в. петегирич145. Ймовірно, городища в урочищах воляни та ліпибоки можна трактувати пригороддям, основою якого були заміські укріплені резиденції представни- ків боярсько-князівського середовища. прикметно, що літопис при викладі подій початку 1212 р.146 згадує бужеських бояр – “…Глѣбъ же потковичь... и станиславичь иванко и братъ его. збъıславъ…”, які при наближенні військ пе- ресопницького князя мстислава німого втекли з міста147. поява укріплень в урочищах воляни та ліпибоки, відповідно до археологічних джерел, датуєть- ся Хіі ст. така хронологія, звісно, – не без певнї міри умовності, дає підстави співвіднести розростання містобудівельної структури Бужеська з виділенням міста 1157 р. в окремий уділ для князя ярополка ізяславовича148. подібну трансформацію планувальної структури пережили й інші зна- чні племінні осередки прикарпаття (теребовль149, Галич150), які згодом ста- ли столицями однойменних князівств. наприклад, на другу половину Х ст. крилоське городище – долітописний Галич – мало багаторядну внутрішню (близько 50 га) та зовнішню захисні системи. наприкінці Х ст. ці укріплен- ня спалено й оборонна традиція відродилася тут лише в першій половині Хіі ст. завдяки князеві володимирку володаревичу. проте терен хорватського городища тоді ужиткували лише частково, зокрема, не використовувалися зовнішні оборонні лінії, а територія княжого дитинця сягала близько 20 га. натомість у Хіі ст. на березі дністра сформувалися дві укріплені князівські ре- зиденції: володимирка володаревича з літописною церквою спаса (ур. кар- пиця-цегольня) та романа мстиславовича з храмом святого пантелеймона (тепер с. Шевченкове)151. як бачимо, для окресленої моделі “окняжіння” притаманне так зване пе- реростання племінних центрів на осередки князівської влади. Щодо характер- них рис цього процесу, то першочергово впадає у вічі значний хронологічний хіатус, який виник між спаленням племінних укріплень наприкінці Х ст. та відновленням їхнього функціонування у першій половині – середині Хіі ст. попри те, життя на теренах зруйнованих племінних осередків тривало і в Хі ст., щоправда, – лише у відкритих поселеннях. інша ключова ознака полягає у частковому використанні території колишніх укріплень й перебудові лише окремих оборонних ліній (пліснеськ), або ж зміщенні поселенських осей та розплануванні території поза межами племінних городищ (Бужеськ). “осердя” княжих волостей: Белз, червен та інші гради. у процесі “окняжіння” племінного ареалу у верхів’ях західного Бугу та вепру виникає 143 довгань П. Буський археологічний комплекс… – с. 138. 144 Филипчук М. а. звіт про рятівні робо- ти… – с. 2–3. 145 Петегирич В. М. звіт про роботу Бусь- кої госпдоговірної археологічної експеди- ції… – с. 8–9. 146 грушевський М. Хронольогія… – с. 30. 147 ипатьевская летопись. – стб. 728. 148 там же. – стб. 528; ляска В. від племін- ного союзу… 149 Миська р. долітописний теребовль // матеріали і дослідження з археології при- карпаття і волині. – львів, 2008. – вип. 12. – с. 292–303; його ж. літописний теребовль у світлі археологічних джерел // матеріали і дослідження з археології прикарпаття і во- лині. – львів, 2010. – вип. 14. – с. 313–323. 150 Томенчук Б. три періоди… – с. 301–303. 151 там само. – с. 301–303. 145“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… низка городищ, заснування яких зумовила не лише потреба контролю над щойно завойованими землями, а й проведення тут територіальної реоргані- зації. на відміну від племінних ареалів, формування князівських волостей від- бувалося з домінуванням доцентрових сил, спрямованих до новоспоруджених міст, – “осердя” влади. тобто, поселенська вісь концентрувалася навколо волос- ного центру як ядра розселення (наприклад, Белза), а також тяжіла до обо- ронних вузлів на границях земель (зокрема, червенської), особливо, коли вони збігалися з державним кордоном русі152. добрим прикладом такої моделі “окняжіння” є міська округа Белза, що почала формуватися в Хі ст. на території межиріччя солокії та рати, яка у VIII– іХ ст. була ще малозаселеною. перебування цього регіону у племінний період на маргінесі поселенських процесів в. петегирич пояснював недостатнім рів- нем його археологічної вивченості чи несприятливими природними умовами (заболоченість та залісненість земель на південь від Белза)153. Хоча, вірогідні- шою видається пропозиція віктора войнаровського сприймати такі чітко ви- ражені незаповнені територіальні простори між окремими регіонами щіль- ного заселення своєрідними “нейтральними” зонами між різними етнічними спільнотами154. Характерно, що Белз споруджено на такій “нейтральній” зоні, покликаній відгороджувати племінні ареали бужан та черв’ян. вказане розмі- щення Белза не випадкове. з одного боку, для розвитку поселенських структур за княжої доби характерне перетворення колишньої племінної границі на вісь розселення та її подальше освоєння155, а, з іншого, – “міжграничне” розташу- вання міста зумовлювало його винятково важливу стратегічну роль у процесі “окняжіння” щойно завойованих земель. на середину Хііі ст. бачимо схожу ситуацію з будівництвом львова на стику кордонів Белзького, звенигородсько- го та перемишльського князівств задля максимального послаблення адміні- стративно-політичних функцій столичних осередків згаданих уділів156. центральним містоутворюючим ядром Белза був комплекс укріплень, локалізований на невеликому витягнутому підвищенні овалоподібної форми (ур. замочок) (рис. 10, 1). на зламі Х–Хі ст. в ур. замочок виникло поселення; його первісні укріплення, на думку в. петегирича, репрезентував частокіл, який виявив ярослав пастернак ще в 1935 р. на південно-західному куті ди- тинця157. за словами я. пастернака, “…щоб цей кілька метрів високий глиня- ний насип краще держався, в більших городищах не раз на місці наміченої оборонної лінії робили довгий ряд комор, рублених з сильних бальків, на- сипали в них повно землі, відтак обсипали ще зверху землею – і так повстав вал, на якому ставили частокіл з отворами для стріляння. у Белзі таке не зна- йшлося, але все ж таки ті, що будували городище, старалися зміцнити де- ревом хоч бодай зовнішню стіну валу, бо на самому західньому кінці зонди, вже майже над самим багном, що окружає городище, найшовся в глибині 152 Петришин г. історичне становлен- ня форм взаємодії розселення природної основи у західноукраїнському регіоні // знтШ. – львів, 1994. – т. 227: праці секції мистецтвознавства. – с. 247–248. 153 Петегирич В. поселенські структу- ри… – с. 108. – рис. 3. 154 Войнаровський В. верхнє побужжя як Балто-чорноморське роздоріжжя (і тис. н. е.) // матеріали і дослідження з архео- логії прикарпаття і волині. – львів, 2008. – вип. 12. – с. 178. 155 Петришин г. історичне становлен- ня… – с. 257. 156 книш я. заснування львова // семіна- рій “княжі часи” / наук. ред. і. мицько. – львів, 2002. – с. 9–10. 157 Петегирич В. про час виникнення Бел- за // Белз та Белзька земля. – Белз, 2004. – вип. 1. – с. 21–22. 146 Віталій ЛЯСКА півметра нині ще 10 см грубий, а колись далеко грубший дубовий бальок, покладений вздовж валу, а півметра глибше другий подібний бальок поперек валу. Біля нього лежало кілька глиняних черепків, мабуть з Хі ст.”158. оперую- чи скупою інформацію з 1930-х років та базуючись на хронології добре дослі- джених у північно-західному куті дитинця внутрішньовалових конструкцій (друга чверть Хі ст.), в. петегирич припустив, що “після взяття Белза яросла- вом мудрим у 1030 році, його первісні укріплення, які до того часу вже стали непридатними, замінили”159. Щоправда, така гіпотеза стосовно датування найдавніших оборонних спо- руд Белза викликала певний скепсис160 й, напевно, стала поштовхом до її архео- логічної верифікації. у червні 2016 р. Белзька археологічна експедиція на чолі з остапом лазурком провела дослідження* у південно-західній частині дитин- ця. тут на глибині 2,3 м від рівня сучасної поверхні зафіксовано внутрішньова- лові дерев’яні конструкції у вигляді горизонтально покладених балок, які пе- репліталися під прямим кутом. на віддалі 0,7 м у східному напрямку від них простежено чотири вертикально забиті палі з кроком в 0,8 м. обидві виявлені конструкції орієнтовані з північного заходу на південний схід. їх покривали суглинкові шари, насичені білою мергелевою глиною, які у стратиграфічному профілі утворювали валоподібний насип. згідно з попередніми висновками, можна інтерпретувати ці конструкції як найдавніші оборонні укріплення Бел- за й датувати їхнє спорудження кінцем Х – початком Хі ст. (рис. 11)162. у другій чверті Хі ст. 163 дитинець Белза укріплено побудовою внутріш- ньовалових дерев’яних зрубів. ці конструкції дослідив в. петегирич упродовж 1985–1986 рр. у північно-західному куті городища на відтинку 19 м. зруби, роз- мірами 2,7–3,5×1,3–1,7 м, збудовані способом “в обло” з соснових колод діаме- тром 0,25–0,4 м й довжиною 4,5–5,0 м. для надання усій конструкції більшої міцності поздовжні соснові колоди сусідніх секцій чергувалися по товщині в різні сторони, перекривали одна одну і складали суцільну стіну, в окремих місцях збережену на висоту трьох-чотирьох вінців. під північно-західним, пів- денно-східним та південно-західним кутами зрубу № 2 виявлено два черепи корови та один череп коня164, покладені, як і в червені165 та Бужеську, з риту- альною метою. після побудови описаної оборонної лінії на дитинці прокладе- но вимощену деревом вулицю, яку досліджено на проміжку 35 м. її вивчений відрізок складався з двох ярусів: горішнього шириною 4,2–4,4 м, відкритого на глибині 0,8– 1,05 м, та долішнього шириною 4 м, рештки якого простежено на 158 Пастернак я. праісторичні та княжі часи Белзької землі у світлі археології // надбужанщина, сокальщина, Белзчина, радехівщина, камінеччина, Холмщина і підляшшя. історично-мемуарний збір- ник. − нью-Йорк і ін., 1986. − т. 1. − с. 158. 159 Петегирич В. про час виникнення Бел- за. – с. 22. 160 ляска В. червен… – с. 180, прим. 10. * роботи проводилися у рамках проекту “локальна історія” (керівник ваталій ляска) за сприяння Го “українська Галицька асамблея”. 162 лазурко о. р., ляска В. М. дослідження на городищі літописного Белза у 2016 р. // археологічні дослідження в україні 2016 р. – київ, 2017 (друкується). 163 Петегирич В. про час виникнення Бел- за. – с. 22. 164 Петегирич В. М. звіт про роботу со- кальської новобудовної археологічної екс- педиції в 1985 р. – львів, 1986 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 21884. – с. 5–6; его же. работы в древнем Белзе // археологические открытия 1985 г. – москва, 1987. – с. 392. 165 Волошин М., Піотровський М., Фльор- кевіч М., Ґрохецький к. комплекс городища в чермно: підсумки археологічних дослід- жень у 2013 році. поселення і могильник чермно-3 (археологічний аналіз) // наукові студії / історико-краєзнавчий музей м. вин- ники. – львів, 2014. – вип. 7. – с. 235. 147“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… глибині 1–1,3 м. основу мощення вулиці укладали поздовжні соснові (зрідка дубові) лаги з розколених балок діаметром до 0,3 м та довжиною до 5 м, покла- дені плоскою стороною на землю в два чи три ряди. лаги були покриті щільно підігнаними одна до одної поперечними плахами, поверненими плоскою сто- роною доверху, які знизу мали напівкруглі вирубки. як правило, довжина цих плах сягала 3–3,85 м, а їхня ширина коливалася від 0,12 до 0,25 м. в окремих ви- падках використовувався і примітивніший спосіб кріплення, а саме поздовжні лаги перекривалися поперечними колодами або плахами166. за стратиграфіч- ними даними та археологічним матеріалом долішній ярус мощення датується другою половиною XI ст., а горішній – початком XII ст.167 на схід від дитинця Белза знаходився “окольний город”, початки заселен- ня якого сягають XI ст. у другій половині Хі ст. поруч з городищем виникли посадські райони, один з яких тягнувся вузьким пасмом підвищеною части- ною берега солокії до ур. Гора, а інший (тепер центральна частина сучасного 166 Петегирич В. М. звіт про роботу Белзь- кого загону львівської обласної археологіч- ної експедиції інституту суспільних наук ан урср в 1981 р. – львів, 1982 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 20245. – с. 8; його ж. звіт про роботу Белзького загону львівської обласної архео- логічної експедиції в 1982 р. – львів, 1983 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 20183. – с. 5–6; його ж. звіт про роботу сокальської новобудовної археоло- гічної експедиції в 1985 р. – с. 5–6; его же. сооружения древнерусского Белза // ар- хеологические открытия 1984 г. – москва, 1986. – с. 291–292; його ж. Белз // археология прикарпатья… – с. 127–128 (та ін.). 167 його ж. сооружения… – с. 292; його ж. Белз… – с. 168. рис. 10. 1: дитинець Белза на мапі Міґа, 2: містобудівельна структура літопис- ного Белза (за Петегирич, 2004) 148 Віталій ЛЯСКА міста) знаходився між річицею з північного боку та солокією – з півдня. уже в Хіі–ХіV ст. процес міського розвитку перейшов також на неосвоєні доти ост- рівці (ур. монастирище, трійця та клименщина) у заболоченій заплаві соло- кії й річиці (рис. 10, 2)168. за схожим до Белза перебігом ситуації і в подібних топографічних умовах упродовж Хі ст. сформувалася також планувальна структура червена. перша літописна згадка про нього внесена до розповіді під 981 р., однак міждисциплі- нарний підхід дав змогу критично оцінити цю літописну статтю й інтерпретува- ти її як писарську інтерполяцію кінця Хі – початку Хіі ст., що, зрештою, зі свого боку, підтвердили археологічні дослідження169. поселенський комплекс черве- на, який охоплює територію площею від 70 до 150 га, локалізований на декіль- кох окремих підвищеннях у долині Гучви та її лівої притоки синюхи (рис. 12). центральне місце в структурі княжого червена займав дитинець (ур. замчись- ко) овальної в плані форми, розмірами 190×120 м, оточений вздовж периметру валом, що досягав в окремих місцях 6 м висоти (рис. 13) 170. у результаті архео- логічних досліджень 1977 р. вивчено структуру валу дитинця та зафіксовано дві фази його функціонування в Хі–Хііі ст.: першу, пов’язану з “руштовими” (пере- кладними) конструкціями, та другу, під час якої існували зруби-кліті171. відтак, достеменно окреслити час спорудження укріплень допомогли дослідження анджея урбаньського (1997 р.), основною метою яких була верифікація хроно- логії пам’ятки через проведення дендрохронологічного аналізу172. взірці дере- вини взято у східній та західній частинах городища з конструкції валу першої фази функціонування укріплень. на жаль, погане збереження дерева, зокрема, відсутність заболоні – периферійної частини деревини, дало змогу встановити лише найраніші можливі дати його зрубування, які припадають на час після 1007 р., 1027 р. (?), 1030 р. та 1050 р. (?)173. професор краківської гірничо-мета- лургійної академії марек кронпєц, автор цього дендрохронологічного аналізу, припускає, що досліджена дерев’яна конструкція споруджена в другій чверті Хі ст., можливо пізніше від 1050 р.174 заради справедливості відзначимо, що апо- логетизувати цю хронологію не варто через певні сумніви у методиці відбору взірців для аналізу, зокрема, відсутності чіткого стратиграфічного окреслення тих фрагментів, які походять із найдавніших конструкцій175. 168 Петегирич В. М. початки Белза… – с. 200–202. 169 докладніше див.: ляска В. між пра- гою… – с. 22–26; його ж. червен… – с. 179–183. 170 Florek M. Badania archeologiczne wcze- snośredniowiecznego zespołu osadniczego w Czermnie nad Huczwą (do 2008 roku) // Czerwień – gród między Wschodem a Zacho- dem. Katalog wystawy. Červen’ – eine Burg zwischen Ost und West. Ausstellungskatalog. Červen’ – un castrum tra Oriente e Occiden- te. Catalogo della mostra. червень – град між сходом і заходом. каталог виставки. – To- maszów Lubelski etc., 2012. – S. 117, – Ryc. 1, 2. 171 Gurba J., Urbański A. Nowe materiały do da- towania drewnianych konstrukcji zespołu gro- dowego “Czerwień” // Archeologia Polski Środ- kowo-Wschodniej. – Lublin, 1998. – T. 3. – S. 159. 172 Ibidem. – S. 159–165. 173 Ibidem. – S. 159. – Tabl. 1. 174 Krąpiec M. Wyniki analizy dendrochro- nologicznej prób drewna z Czermna // Arche- ologia Polski Środkowo-Wschodniej. – T. 3. – S. 166; Poleski J., Krąpiec M. Archeological and dendrochronological dating of selected early mediaeval from area of Małopolska // Geo- chronometria. – Gliwice, 2000. – Vol. 19. – P. 24. 175 Kowalczyk E. Momenty geograficzne… – S. 61; Poleski J., Krąpiec M. Archeological and den- drochronological dating… – P. 24–25; Urbański A. Nowe datowanie grodziska w Czermnie nad Huczwą // Osadnictwo i architektura ziem pol- skich w dobie Zjazdu Gnieźnieńskiego / Pod red. A. Buko, Z. Świechowskiego. – Warszawа, 2000. – S. 242; Sikora P., Wołoszyn M. “981 – Vo- lodímer zog…”... – P. 242–243; Wołoszyn M., Ja- neczek A., Dobrowolski R., Rodzik J. et al. Beyond boundaries... – P. 184. 149“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 11. деструкції найдавніших оборонних укріплень дитинця Белза (кінець Х – початок Хі ст.). Світлина о. лазурка рис. 12. комплекс пам’яток у Чермні: a – поселення, b – греблі і дерев’яні помости, c – вали, d – болотиста місцевість; е – русло Синюхи до меліорації 1960-х років (за: Florek, 2012) 150 Віталій ЛЯСКА натомість вибір взірців деревини з долішньої частини валу в північно-захід- ній ділянці дитинця подібних застережень не викликає. у п’яти взірцях дерева, відібраних з однієї внутрішньовалової конструкції, найраніші дати зрубування визначено на час після 983 р., 985 р., 989 р. та 1001 р.176 отож, вірогідно, що будів- ництво валу дитинця червена розпочалось після 1001 р. ця хронологія дала змогу уточнити датування суміжніх внутрішньовалових конструкцій (також з досліджень 2014–2015 рр.), окреслене за допомогою радіо вуглецевого аналізу у широких межах 772–1011 рр. та іХ – початку Хі ст. таке абсолютне датування безпосередньо корелюється з результатами археологічних досліджень, позаяк сучасні польські вчені визнають, що частка матеріалів іХ–Х ст. серед загальної кількості знахідок із червена виявляється порівняно незначною (рис. 14)177. Ха- рактерним є і те, що артефакти цього часу, принаймні на території городища, не зафіксовані in situ, а віднайдені в культурному шарі178, що, відповідно, відносить їх до категорії малодостовірних, а то й недостовірних археологічних джерел179. паралельно з побудовою укріплень дитинця червена від середини Хі ст. по- чала розростатися його планувальна структура, проте докладніше хронологіч- не окреслення її одиниць ще потребує масштабних археологічних досліджень. від заходу через вузьку болотисту низовину до дитинця прилягав “окольний город” – так зване “Ближнє підгороддя”, за допомогою валу, що оточував його із західного та південного боку, об’єднаний з дитинцем в єдину фортифікацій- ну систему площею 3,5 га. комунікацію між дитинцем та “окольним городом” забезпечувала дорога, вимощена деревом180. на північний захід від “окольного городу” локалізовано “дальне підгороддя” на найвищому острівці заплави (ур. підзамче). на його території у другій половині Х–Хіі ст. функціонувала жит- лово-господарська забудова, а в Хіі–Хііі/XIV ст. тут існував ґрунтовий інгумацій- ний могильник181. можливо, що цей некрополь займав лише частину “дального підгороддя”, а на іншій, у Хіі–Хііі ст. (згідно з датуванням ірени кутильовської) розташовувалися ремісничі майстерні, пов’язані з металургійним, камене- обробним та склоробним виробництвами182. на протилежному березі Гучви 176 Wołoszyn M., Florkiewicz I, Dzieńkowski T., Sadowski S., Nosek E. M., Stępiński J. Cherven before Cherven Towns. Some Remarks on the History of the Cherven Towns аrea (еastern Poland) until the end of 10th century // Zwis- chen Byzanz und der Steppe: Archäologis- che und historische Studien Festschrift für Csanád Bálint zum 70. Geburtstag. Between Byzantium and the Steppe: Archaeological and Historical Studies in Honour of Csanád Bálint on the Occasion of His 70th Birthday / Edited by A. Bollók, G. Csiky, T. Vida. – Bu- dapest, 2016. – P. 697, 708–709. результати дендро хронологічного аналізу деревини ви- клав марек кронпєц у доповіді “Czermno, stan. 1. Badania w latach 2014–2015. Datowanie przyrodnicze”, виголошеній на семінарі “Grody Czerwieńskie – złote jabłko polskiej archeologii” (люблін, 25–27.11.2015 р.). 177 Florek M. Problematyka… – S. 43–44; Wołoszyn M. Grody Czerwieńskie i problem wschodniej granicy monarchii pierwszych Pia- stów. Stan i perspektywy badań // Studia nad dawną Polską / Red. T. Sawicki. – Gniezno, 2013. – T. 3. – S. 112; Wołoszyn M., Florkiewicz I, Dzieńkowski T., Sadowski S., Nosek E. M., Stępiń- ski J. Cherven… – Fig. 5. 178 Florek M. Problematyka… – S. 41. 179 Филипчук М. райковецька культура… – с. 70–71. 180 Florek M. Badania archeologiczne… – S. 117, 120. – Ryc. 2. 181 Kozak-Zychman W. Wczesnośrednio- wieczne cmentarzyska kompleksu grodowego “Czerm na-Czerwienia” w świetle badań arche- ologiczno-antropologicznych // минуле і сучас- не волині: олександр цинкаловский і край. матеріали іХ наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції, луцьк, 20–23 січ- ня 1998 р. – луцьк, 1998. – с. 147; Волошин М., Піотровський М., Фльоркевіч М., Ґрохецький к. комплекс городища... – с. 229–232. 182 Kutyłowska I. Osada rzemieślnicza w Czermnie Kolonii, stan. № 3, woj. Zamojskie // Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. – T. 3. – S. 167. – Ryc. 1, 2. 151“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 13. городище літописного Червена: 1–2 – вигляд на дитинець з висоти пта- шиного польоту, 3 – локалізація дитинця на мапі Міга (1779–1783 рр., мірило в оригіналі 1: 28 800) (за: Wołoszyn, 2012; Janeczek, 2012) рис. 14. локалізація ранньосередньовічних пам’яток Червена: 1 – поселення VIII– IX ст. та іХ–Х ст., 2 – поселення, датовані в широких хронологічних рамках (VI– XIII ст.), 3 – поселення кінця Х / початку Хі – Хііі ст., 4 – дитинець, 5 – цвин- тарі, 6 – місцезнаходження скарбів, віднайдених у Переспі (2014 р., 2015 р.) (за: Wołoszyn, Florkiewicz, Dzieńkowski et al., 2016) 152 Віталій ЛЯСКА локалізовано велике селище (чермно-65) та могильник у вроновіце–долівах183, сполучені з дитинцем міста дерев’яними помостами, які, за дендрохронологіч- ним датуванням, прокладено в 1186–1190 рр., в наступному столітті двічі ремон- товані184. можливо, ще одна дорога (чермно-70), яка з’єднувала лівобережжя та правобережжя Гучви, знаходилася південніше описаних дерев’яних конструк- цій. вертикально забиті дубові палі, які складали основу цього гіпотетичного помосту, згідно з дендрохронологічним аналізом, зрубані після 999 р.185 інший поміст, довжиною 0,75 км, перетинав заболочену долину синюхи і з’єднував “дальне підгороддя” зі ще однією укріп леною частиною міста на правому бе- резі її стариці. до складу цієї дільниці входили поселення чермно-38, 51, 63, 64, тишовце 29, 46, локалізовані на берегах синюхи та низьких заплавних острівцях. від півдня описаний комплекс замикає поздовжній земляний вал, що в літера- турі фігурує як чермно-66, довжиною майже 2 км, сполучаючи береги долин Гучви та синюхи. зараз він зберігся лише частково, але в 1950-х роках насип мав висоту близько 0,5 м, а ширина його основи сягала 6 м (рис. 12)186. поблизу червена знаходиться городище в Городку надбужному, яке ще ян длугош пов’язав з літописним волинем187, і, як наслідок, ця інтерпретація стала усталеною в історіографічній традиції й згодом отримала підтвердження в ар- хеологічних дослідженнях. Град волинь вперше згаданий у літописі під 1018 р., коли “…поиде Болеславъ. съ сто҃полкомъ на Ӕрослава с лѧхы. Ӕрославъ же мно- жество совокупи руси. варѧгы словены поиде противу Болеславу и сто҃полку. и приде велыню и сташа ѡбаполъ рѣкы Буга…”188. планувальна структура горо- дища сформувалася за традиційним для руських міст співвідношенням: укрі- плені дитинець та торгово-ремісничий посад, до яких примикали неукріплені пригороддя. дитинець волиня округлої в плані форми локалізований на мисо- подібному виступі при впадінні Гучви до західного Бугу (ур. замчисько, ур. Го- родисько). вздовж периметру він оточений валом, висота якого сягає 2–4 м, а ширина підніжжя – 5–10 м. від високої надзаплавної тераси Гучви центральний майданчик городища відділений ровом шириною 10–20 м. загальна протяж- ність дитинця за периметром доходить до близько 260 м, довжина за віссю пів- ніч–південь – 97 м, а за віссю схід–захід – 112 м189. у результаті вивчення конструк- цій валу дитинця з’ясовано, що його основу укладали два ряди зрубів, забутовані землею, викопаною під час прокладання рову. довжина стін п’яти вивчених зру- бів коливалася від 2,7 до 5 м, перерви між окремими зрубами, звичайно, не пере- вищували 0,5 м. їхній зовнішній пас був вищим за тильний і мав похилу лицеву сторону. Ближче до зовнішнього краю пасу зрубів простежено два ряди верти- кальних стовпових конструкцій, очевидно, – деструкцій частоколу (рис. 15)190. 183 Kozak-Zychman W. Wczesnośrednio- wieczne cmentarzyska... – с. 147–148. 184 Krąpiec M. Wyniki… – S. 166. 185 Wołoszyn M., Florkiewicz і., Krąpiec M., Nosek E. M., Stępiński J., Lityńska-Zając M. Czer- mno, Site No. 70. From the 2014 Rescue Exca- vation on the Huczwa River Bank // Meeting at the borders. Studies dedicated to Professor Władysław Duczko // Acta Archaeologica Pul- tuskiensia. – Pułtusk, 2016. – Vol. 5 / Ed. by J. Popielska-Grzybowska, J. Iwaszczuk, B. Józe- fów-Czerwińska. – S. 242, 247. – Fig. 64–65, 73. 186 Florek M. Badania archeologiczne… – S. 117. – Ryc. 2. 187 Ioannis Dlugossii Annales seu cronicae incliti regni Poloniae. – Warszawa, 1964. – Lib. 1–2. – S. 84. 188 ипатьевская летопись. – стб. 830. 189 Петегирич В. М. волынь // археология прикарпатья… – с. 133; Kuśnierz J. Z badań nad militarnym znaczeniem Gródka nad Bu- giem (Wołynia) we wczesnym średniowie- czu // Acta Militaria Mediaevalia. – Kraków; Sanok, 2006. – T. 2. – S. 80–81. 190 Rauhut L. Sprawozdanie z badań w 1954 r. nad konstrukcją wału grodowego w Gródku 153“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… досліджений вал датується кінцем Хі ст.191, а думка про спорудження первин- них укріплень волиня в іХ ст. та їх повне руйнування внаслідок перебудови чи під час русько-польських війн в Хі ст.192 виглядає, радше, здогадом, що потребує додаткової аргументації археологічними джерелами. заради справедливості зазначимо віднайдення на дитинці волиня будівельного горизонту рубежу Х– Хі ст. із садибою, що мала заглиблене житло та господарської споруди з піччю для випікання хліба193. однак, відкритим залишається питання чи описана са- диба належала до початкового етапу існування городища, чи була частиною не- укріпленого поселення, в Хі ст. обнесеного оборонним насипом. на південь від волинського городища у межах поселення Городок надбуж- ний 1с виявлено підкурганне (?) поховання дружинника. згідно з антрополо- гічними дослідженнями ванди козак-зихман, небіжчик – чоловік 45–50 років, зростом 167 см. за антропологічним типом він відносився до фінно-угорських народностей, повсюдно репрезентованих на східнослов’янських теренах. за своє життя похований пережив декілька важких поранень, про що свідчать отвір у грудях, можливо від стріли, та сліди рубаного удару у верхній частині стегна194. Nadbużnym // Sprawozdania Archeologicz- ne. – Wrocław, 1956. – T. 2. – S. 65–67. – Ryc. 1. 191 Ibidem. – S. 67. 192 Rajewski Z. Sprawozdanie z badań na gro- dach Czerwieńskich w 1954 r. // Sprawozdania Archeologiczne. – T. 2. – S. 50; Poppe A. Wo- łyń // Słownik Starożytności Słowiańskich. – Wrocław etc., 1977. – т. 6. – S. 588 (etc.). 193 Bender W., Kieszkowska E., Kieszkow- ski K., Bronicka-Rauhutowa J. Badania w Gród- ku Nadbużnym w pow. Hrubieszowskim w 1955 r. // Sprawozdania Archeologiczne. – Wro- cław, 1957. – T. 3. – S. 180, 183. – Ryc. 10–13. 194 Kozak-Zychman W. Wczesnośrednio- wieczny grób z Gródka nad Bugiem, woj. za- mojskie. Analiza antropologiczna // Studia nad etnogenezą Słowian i kulturą Europy wczesnośredniowiecznej / Pod red. G. Labu- dy, S. Tabaczyńskiego. – Wrocław etc., 1988. – T. 2. – S. 62–63. рис. 15. гіпотетична 3 D реконструкція дитинця літописного Волиня. 2015 р. “Poligon Studio”. 154 Віталій ЛЯСКА до супровідного інвентарю цього поховання входили меч типу XIA1a (за евар- том окшоттом) з написом “+INHO ME FEC[I]T+” “+INGELIIR ME F[E]CIT+” (“інго інгелір мене зробив”), десять кістяних елементів рефлексійного лука і сагайдака, залізне кільце для кріплення сагайдака та ніж, призначений для виробництва стріл (рис. 16). цей набір озброєння цікавий поєднанням зброї, яка мала різне територіальне походження, – меч, виготовлений на прирейнських територіях, а лук із сагайдаком – східного родоводу195. Щоправда, дотеперішнє недокладне часове визначення самого поховання (його відносять до Хі – першої половини Хіі ст.196, Хіі ст.197, другої половини Хіі – початку Хііі ст.198) не дає підстав впевнено пов’язати його з процесами “окняжіння” лівобережжя західного Бугу. окрім Белза, червена та волиня, форпостом князівської влади на терито- рії верхнього побужжя в Хі ст. був всеволож, вперше згаданий у літописі під 1097 р.199 вірогідно, це місто заснував всеволод володимирович200, який на рубежі 980–990-х років отримав в уділ волинь201. виглядає на те, ніби на початках свого функціонування всеволож був звичайним сторожовим пунктом на південних ру- бежах волині і не відігравав значнішої адміністративної функції. цю тезу здатна підтвердити й топографія городища в старгороді202, спорудженого на одному з останців (ур. ливень) серед заплави західного Бугу, яке підіймається до 3 м на рів- нем навколишньої лугової тераси. планувально-просторову структуру всеволо- жа максимально адаптовано до конфігурації природнього підвищення трикутної у плані форми. зі східної та західної сторін підступи до городища утруднювала заболочена заплава, а з північної протікало русло (нині – старе) західного Бугу. вздовж периметру всеволож оточений валом, висота якого зі зовнішньої сторони сягала 2–4 м, а з внутрішньї – 1,5 м. від південної та південно-східної сторін до- датковим укріпленням городища слугував також рів. у південно-західній частині оборонної лінії простежується в’їзд шириною до 8 м. загальна площа терито- рії, охопленої укріпленнями, доходила до близько 0,8 га203. незначні за обсягом 195 дет. див.: Kuśnierz J. Przyczynek do han- dlowego i militarnego znaczenia Gródka nad Bugiem (Wołynia) we wczesnym średniowie- czu // Zamojszczyzna i Wołyń w minionym tysiącleciu. Historia, kultura, sztuka. – Zamość, 2000. – S. 20–22; Ejusdem. Z badań nad militar- nym znaczeniem … – S. 91–95. – Tabl. IX–XI; Ejusdem. Wczesnośredniowieczny grob ruskie- go wojownika z Grodka nad Bugiem // рус- ский сборник. труды кафедры отечествен- ной истории древности и средневековья Брянского государственного университета им. акад. и. Г. петровского. – Брянск, 2006. – вып. 2–3. – с. 135–137. – рyc. 2–4; Wołoszyn M. Między wschodem a zachodem: pochówek wojownika ze stanowiska 1C w Gródku, pow. Hrubieszowski, woj. Lubelskie // Acta Mi- litaria Mediaevalia. – т. 1. – S. 87–99. – Ryc. 1–3. 196 Wołoszyn M. Między wschodem… – S. 96. 197 Jastrzębski S., Maciejczuk J. Grób wcze- snośredniowieczny z Gródka nad Bugiem, stan. 1C, woj. zamojskie // Studia nad etnoge- nezą Słowian… – S. 61. 198 Kuśnierz J. Przyczynek… – S. 22; Ejusdem. Z badań… – S. 95; Ejusdem. Grob wczesnośred- niowieczny… – S. 135–137. 199 ипатьевская летопись. – стб. 239. 200 раппопорт П. а. новые данные по ис- торической географи волыни // краткие сообщения института археологии ссср. – москва, 1964. – вып. 99. – с. 57; коструба Т. всеволож і всеволозька волость // знтШ. – т. 222. – с. 309; Мердух Ю. всеволод воло- димирович – правнук княгині ольги // треті “ольжині читання”, пліснеськ, 31 травня 2009 р. – львів, 2009. – с. 50. 201 рапов о. М. княжеские владения на руси в Х – первуй половине Хііі века. – москва, 1977. – с. 37; Войтович л. княжа доба на русі: портрети еліти. – Біла церква, 2006. – с. 273. 202 ідентифікація цього городища з літо- писним всеволожем після гіпотези антіна демчука стала загальноприйнятною в істо- ріографічній традиції: демчук а. де лежав літописний всеволож // волость // знтШ. – т. 222. – с. 304–307. 203 раппопорт П. а. военное зодчество за- паднорусских земель Х–XIV вв. / материалы и исследования по археологии ссср. – москва, 1967. – № 140. – с. 42–43; Чайка р. звіт про архе- 155“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… рис. 16. Поховання дружинника на поселенні 1С у Ґрудеку надбужному: а: план поховання та розміщення елементів супровідного інвентарю: 1: меч, 2: фрагмент залізного ножа для виготовлення стріл, 2–12: кістяні елементи рефлексійного лука і сагайдака, 13: залізне кільце для кріплення сагайдака, b: супровідний інвен- тар: 1–10: кістяні елементи рефлексійного лука і сагайдака, 11 – фрагмент заліз- ного ножа для виготовлення стріл, 12: залізне кільце для кріплення сагайдака (за: Kuśnierz, 2000; Wołoszyn, 2005) 156 Віталій ЛЯСКА та охопленням терену археологічні дослідження засвідчили слабку насиченість культурного шару пам’ятки артефактами, серед яких – незначна кількість керамі- ки, залізний ніж та точильний брусок. на віддалі 60 м у південному напрямку від всеволожа на підвищенні розмірами 270×70 м у заплаві західного Бугу виявлено синхронне селище-супутник Х–Хі ст. отож, навіть само розташування укріплень не створювало сприятливих умов для функціонування адміністративного осе- редку. з тих же, зрештою, міркувань обране місце виявлялося непридатним для тривалої життєдіяльності, особливо через весняні та осінні повені204. навесні 1098 р. всеволож здобуло військо ростиславовичів, проте невдовзі укріплення відбудовано, щоправда, – за 2 км нижче за течією західного Бугу – в ур. замок (рис. 17)205. відразу скажемо, що “перенесення” всеволожа – явище, генетично відмінне від розглянутої традиції рубежу Х–Хі ст., й за своєю суттю наближається до закладення у 1152 р. на теренах північно-східної окраїни русі переяслава. тоді князь Юрій довгорукий “…переяславль переведе отъ клещи- на и заложи град великъ, и церковь постави святого спаса въ переяславлѣ”206. нове городище всеволожа – овальне в плані, розміщувалося на високому ми- соподібному виступі плато, від південної, західної та східної сторін оточеного течією західного Бугу. з напільної, східної сторони городище відокремлене від плато двома ровами й лінією з валу, висотою 6–13 м, та рову. Глибина ровів коли- вається в межах 8–14 м, а віддаль між їхніми берегами доходить до 3–6 м. цікаво, що біля обох перших ровів не виявлено насипів, які мали б утворитися з видо- бутої при їх копанні землі. очевидно, її використали для вирівнювання поверхні мису, зокрема, – його південного схилу. у всіх трьох лініях оборони простежено в’їзди шириною до 4 м, у перших двох випадках вони схожі на дамбу, утворену внаслідок засипання ровів ґрунтом. загальна площа території, охопленої укрі- пленнями, сягає 4,3 га. у процесі археологічних досліджень на території городи- ща виявлено деструкції двох заглиблених жител та численний керамічний мате- ріал, який дав змогу датувати функціонування городища в межах Хіі–XVі cт.207 можливо, синхронно разом зі всеволожем виник також варяж, який, на дум- ку дослідників, заснувала на початку 990-х років варязька дружина всеволода во- лодимировича208, або ж знаний з літопису варяжко, колишній воєвода ярополка святославовича209. згадка олександра цинкаловського про городище у варяжі210 підкріплюється інформацією з топографічних мап кінця XVIII – першої третини ХХ ст., на яких поблизу західної околиці села варяж (правий берег варенжанки) зафіксовано характерний топонім “Horodyszcze Waręskie”211. сучасні археологічні ологічні дослідження у верхів’ях Горині, сти- ру, зх. Бугу у 1979 р. – львів, 1980 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 2002/100. – с. 5–6; його ж. літописне городище всеволож на західному Бузі // археологічні дослідження на львівщині у 1995 р. – львів, 1996. – с. 75–77; його ж. дослідження літопис- ного городища всеволож // львівський архео- логічний вісник. – вип. 1. – с. 87–88. 204 Чайка р. літописне городище... – с. 75– 77; його ж. дослідження літописного горо- дища… – с. 87–89. 205 раппопорт П. а. военное зодчество... – с. 42–43; Чайка р. дослідження літописного городища… – с. 88. 206 новгородские и псковские летописи // псрл. – санкт-петербург, 1848. – т. 4. – с. 8. 207 Чайка р. работы у с. литовеж на Буге // археологические открытия 1979 г. – мо- сква, 1980. – с. 349–350; його ж. звіт про ар- хеологічні дослідження… – с. 1–5; його ж. з історії досліджень городища литовеж // Галицько-волинська держава (матеріали і дослідження). – львів, 1999. – с. 63–67. 208 Войтович л. княжа доба... – с. 273. 209 Мердух Ю. всеволод володимиро- вич... – с. 50. 210 Cynkałowski а. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego. – Warszawa, 1961. – S. 196. 211 The First Military Survey (1763–1787) [електронний ресурс]. – режим доступу: 157“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… дослідження не підтвердили існування укріплень у варяжі (можливо, вони зруй- новані внаслідок антропогенної діяльності), однак завдяки їм виявилося, що цю територію активно заселяли в Хі–Хііі ст.212 на південь від варяжа знаходиться https://goo.gl/ZYEJdc; The Second Military Survey (1806–1869) [електронний ресурс]. – режим доступу: https://goo.gl/BORu71; Mapa Taktyczna Polski 1:100 000 (1924–1939). [електронний ресурс]. – режим доступу: https://goo.gl/RkJxoc. 212 Archeologia doliny polsko-ukraińskiej rzeky Waręźanka. археологія басейну поль- сько-української ріки варенжанки / Red. J. Kuśnierz, T. Mylian, O. Osaulczuk, A. Urbań- ski. – Zamość, 2011. – S. 151, 156–157, 177, 180. рис. 17. локалізація городищ літописного Всеволожа у Старгороді та литовежі (за: Чайка, 1996) 158 Віталій ЛЯСКА село русин (перша згадка – 1531 р.213), найменування якого близьке до населених пунктів русів, русовичі поблизу володимира. на думку Юрія диби, походження згаданих топонімів повинно сягати княжої доби й може виводитися “від варяго- руських поселенців, спроваджених заходами київської адміністрації на новопри- єднану підконтрольну територію”214. на південь від Белза у другій половині Хі ст. на місці відкритого поселення Х – початку Хі ст.215 споруджено городище літописного Щекотова (1242 р.)216. Його укріплення локалізовано на південно-західній околиці с. Глинське Жов- ківського р-ну львівської обл. (ур. замок, ур. цвинтар), на відокремленому з трьох боків вузькими ярами мисі, піднесеному над долиною на висоту близь- ко 70 м. загальна площа городища з прилеглою територією – 6 га. дитинець округлий у плані, розмірами 83×64 м, оточений земляним валом висотою 6 м та ровом глибиною 14 м від вершини насипу. на віддалі 120 м на північний схід від центрального майдану, на північному краю мису знаходився посад розмі- рами 140×212 м, укріплений валом висотою 0,5–1,0 м та ровом шириною 2–4 м і глибиною 2 м. окрім того, дитинець та посад від південної сторони захищав ще один оборонний рубіж у вигляді валу та рову, локалізованих на відстані 106 м на південь від дитинця (рис. 18)217. на істотний суспільний статус меш- канців городища вказують виявлені тут ювелірні вироби (скляні та срібні брас- лети й намистини, бронзові хрест і лунниця), а також предмети військового спорядження (бойова сокира, наконечник списа, наконечники стріл, елементи кінської збруї та ін.)218. навколо Щекотова локалізувалася його сільськогоспо- дарська округа з кільканадцяти синхронних селищ, на одному з них виявлено гончарний виробничий комплекс Хі–Хііі ст.219 спорудження кількох городищ у межиріччі верхніх течій західного Бугу та вепру нерозривно пов’язане з потребою убезпечення західного порубіжжя русі від наростаючих зазіхань з боку держави п’ястів. маємо на увазі, передусім, 213 Polska XVI wieku pod względem geogra- ficzno-statystycznym. – Warszawa, 1902. – T. 7, сz. 1: Ziemie ruskie. Ruś Czerwona / Opisane przed Aleksandra Jabłonowskiego (Źródła dziejowe. – T. 18). – S. 243. 214 диба Ю. історично-географічний кон- текст літописного повідомлення про наро- дження князя володимира святославовича: локалізація Будятиного села // княжа доба: історія і культура. – львів, 2012. – вип. 6 / відпов. ред. в. александрович. – с. 44. 215 корчинський о. М. звіт про археоло- гічні дослідження давньоруського загону по вивченні городищ львівщини у 1982 р. – львів, 1983 // науковий архів інституту ар- хеології нан україни. – № 1982/162. – с. 4. 216 ипатьевская летопись. – стб. 794; ковшевичъ р. изслѣдование мѣстоположенія старинного города руси Галицкой Щеко- това или Щекотина // науковый сборник ъиздаваемый литературным обществомъ Галицко-русской матицы. – львовъ, 1865. – вып. 1–4. – с. 161–170. 217 Чайка р. княже місто Щекотин. – львів, 2003. – с. 9–10. 218 Пастернак я. перші археольогічні роз- копи з рамени гр.-кат. Богословської ака- демії у львові // Богословія. – львів, 1936. – т. 14, кн. 2–3. – с. 176–178; Терський В. С. звіт про роботу госпдоговірної експедиції в сс. мокротин та Глинське нестерівського р-ну львівської обл. – львів, 1982 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 1981/100. – с. 2–3; корчинський о. М. звіт про археологічні дослідження... – с. 1–4; Чайка р. княже місто... – с. 10–14 (та ін.). 219 Мацкевий л., гуньовський і., лещух д. нові пам’ятки Грядового побужжя, Горо- доцької рівнини та опілля // Studia a rche- ologica. – львів, 1993. – вип. 1. – с. 79–80; Чайка р. до питання історіографії та по- передніх досліджень літописного городи- ща Щекотин // львівський археологічний вісник. – вип. 1. – с. 95; його ж. науковий звіт про підсумки досліджень на території сіл нова скварява та Глинське Жовківсько- го району львівської області у 2002 році. – львів, 2002 // науковий архів інституту археології нан україни. – № 2002/17. – с. 6–7; конопля В., яворівський З. нова 159“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… городище поблизу с. сонсядка (літописний сутейськ), і фаза будівництва якого, згідно з дослідженнями софії вартоловської, припадає на 1031–1039 рр.220 тобто, воно розпочалося відразу після відвоювання забужжя зусиллями князя ярослава мудрого221. приграничний характер цього оборонного пункту підтверджує та- кож згадка про нього у тексті “повчання володимира мономаха”, за інформаці- єю якого молодий володимир всеволодович у квітні 1069 р. ходив “на сутеиску мира творитъ. с лѧхы”222. планувальна структура сутейська сформувалася у дуа- лістичній моделі, укріплених дитинця та посаду. дитинець прямокутної форми, розмірами 35×35 м, вздовж периметру оточений валом. Його висота доходить до 3,5–6 м, а ширина підніжжя коливається від 12 м до 15 м. від півночі до дитин- ця прилягає посад, зі сходу оточений валом висотою до 5 м, шириною до 15 м рис. 18. Укріплення літописного Щекотова: 1 – план городища, 2 – реконструкція городища (за: Чайка, 2003) скварява. пам’ятки археології. – львів, 2003. – с. 7, 11, 13–14, 16–17; Чайка р. новий гончарний комплекс із розточчя // архео- логічні дослід ження львівського універси- тету. – львів, 2007. – вип. 10. – с. 194–199. 220 Wartołowska Z. Grod czerwieński Sutiejsk na pograniczu polsko-ruskim // Swiatowit. – Warszawa, 1958. – T. 22. – S. 98, 114. 221 Щоправда, Йоанна каляґа на осно- ві опрацювання рухомих та нерухомих пам’яток зі сонсядки обережно вислов- лює гіпотезу про “початок функціону- вання підгороддя і, мабуть, внутрішнього граду (дитинця – В. л.) у Х ст... очевидно, це лише гіпотеза, яка мусить бути підтвер- джена або виключена студіями над хроно- логією інших, аніж виокремлені пам’ятки, джерел з цього укріпленого комплексу” (Sutiejsk. Gród pogranicza polsko-ruskiego w X–XIII wieku. Studium interdyscyplinar- ne / Red. J. Kalaga. – Warszawa; Pękowice, 2013. – S. 193–194). справді, нижня хроно- логічна межа функціонування укріплень сутейська мала б визначатися, передусім, датуванням “інсітного” матеріалу з обо- ронних споруд, а не лише хронологією тих чи інших артефактів, які походять із куль- турного шару чи заповнення об’єктів жит- лово-господарської забудови. тим паче, с. вартоловська пов’язувала культурний шар і об’єкти іХ−Х ст., відкриті на дитинці і посаді сутейська, з відкритим поселен- ням, яке існувало перед спорудженням укріплень у 1030-х роках: Wartołowska Z. Grod czerwieński... – S. 66. 222 лаврентьевская летопись. – стб. 247; кучкин В. а. “поучение” владимира моно- маха и русско-польско-немецкие отноше- ния 60–70-х годов XI века // советское славя- новедение. – москва, 1971. – № 2. – с. 25–33. 160 Віталій ЛЯСКА у підніжжі. з напільної (південно-східної) сторони городища проходив ще один вал (висота – 4 м, ширина основи – 30 м), обабіч якого викопано рови глибиною 8–9 м з віддалю поміж берегами близько 17 м. між зовнішньою оборонною ліні- єю та валом, що захищав посад, знаходилося так зване “міжвалля”, яке Й. каляґа трактує пригороддям (рис. 19, 1). загальна площа городища понад 2 га. під час першої фази функціонування на валах дитинця та посаду споруджено дерев’яні зруби розмірами 3×3 м та висотою до 5–6 м, на віддалі 1–1,2 м один від одного. до- датково передпілля валів посилювала берма шириною 3–4 м. у північно-східно- му куті дитинця, при в’їзді зафіксовано прямокутну в плані дерев’яну вежу (роз- міри 2×8 м), при внутрішньовалових зрубах (рис. 19, 2)223. другу фазу городища с. вартоловська пов’язує з перебудовою сутейська зусиллями Болеслава сміли- вого в 1069 р., а під час третьої фази начебто це літописне місто використовувався як воєнна база Болеслава кривовустого224. однак, така реконструкція є малоймо- вірна, навіть – тенденційна, – повідомлення яна длугоша225 про відвоювання за- ходами Болеслава іі сміливого (Щедрого) “червенських градів” (втім і сутейська) у 1069–1074 рр., або 1077 р. не підтверджує ані критична оцінка цієї частини його анналів 226, ні розгляд “руської” політики короля227. одним з важливих оборонних пунктів на західному пограниччі русі був Щебрешин на лівому березі вепру, згаданий під 1352 р. як “oрpido ruthenicali”228. він посідав важливу стратегічну роль з огляду на контроль переправи через вепр поблизу сіл Броди малі та Броди дужі, де перетиналися магістраль із києва через володимир на завихвіст та річковий шлях вепром, з півдня на північ. останній відомий з писемних джерел XV–XVI ст. як купецька “antiqua via”, з перемишля через любачів і Щебрешин до любліна229. південніше Ще- брешина пагорби розточчя прорізали ворота (рис. 1)230 – “…мѣсто твердо. зане немощно быс ̑ ѡбиити его никоуда же…”, згадані у літописі під 1266 р.231 містотворчим ядром давнього Щебрешина була замкова гора площею до 1 га, локалізована на мисоподібному виступі лівого берега вепру. від півдня і схо- ду ця ділянка захищена стрімкими ескарпами висотою понад 13 м, а від заходу і північного-заходу побудовано вал, облицьований камінням іззовні та з внутріш- ньої сторони, й рів. на вершині валу зафіксовано деструкції частоколу у вигляді стовпових ямок діаметром близько 20 см, розмішених в ряд паралельно до лінії валу232. на замковій горі з рубежу VII–VIII cт. існувало поселення, на території 223 Wartołowska Z. Grod czerwieński... – S. 48–53, 78–96; Sutiejsk… – S. 14. 224 Wartołowska Z. Grod czerwieński... – S. 114. 225 Ioannis Dlugossii Annales seu cronicae incliti regni Poloniae. – Warszawa, 1970. – Li- ber 3–4. – S. 110–111. 226 Semkowicz A. Krytyczny rozbiór “Dzie- jów polskich” Jana Długosza do roku 1384. – Kraków, 1887. – S. 130. 227 Powierski J. Kryzys rządów Bolesława Śmia- łego: polityka i jej odzwierciedlenie w literaturze średniowiecznej. – Gdańsk, 1992. – S. 187–189. 228 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rze- czypospolitej Polskiej z archiwum tak zwane- go bernardyńskiego we Lwowie w skutek fun- dacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. Wydane staraniem Galicyjskiego Wydzialu Krajowe- go. – Lwów, 1875. – т. 5. – Nr III. – S. 4. 229 Kutyłowska I. Castrum w Szczebrzeszy- nie koło Zamościa // Archaeologia Historica Polona. – Toruń, 1996. – T. 3: Materiały z 2 międzynarodowej sesji naukowej Uniwersy- teckiego Centrum Archeologii Średniowiecza i Nowożytności. Łódź, 18–19 października 1993 roku. – S. 183. – Ryc. 1, 2. 230 Бунинъ а. И. Гдѣ находились ворота, упоминаемыя в літописи въ 1268 г. // труды одиннадцатаго археологическаго съезда въ кіевѣ. – москва, 1902. – т. 2. – с. 144–145. 231 ипатьевская летопись.– стб. 865– 866; грушевський М. Хронольогія… – с. 46. 232 Siwkowa S. Szczebrzeszyn (badania 1978 i 1979 r.) // Sprawozdania z badań archeolo- gicznych w województwie zamojskim 1979 roku. – Lublin, 1979. – S. 11, 13; Banasiewicz E. Grodziska... – S. 103. – Ryc. 27. 161“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… якого виявлено господарську яму і заглиблене житло з піччю-кам’янкою, дато- ване Х ст.233 Щоправда, актуальний стан археологічного вивчення не дає одно- значної відповіді на питання: чи Щебрешинське городище споруджено в процесі “окняжіння” в Хі ст., чи його нижня часова межа належить уже до Хіі–Хііі ст. до речі, саме Хіі–Хііі ст. датується інгумаційний могильник234, можливо, навколо не- великої одноапсидної церкви княжої доби235. отож, попри різноманітність моделей виникнення та функціонування го- родищ іХ–Хі ст. у верхів’ях західного Бугу та вепру, бачимо стійку тенденцію до еволюції планувальної структури укріплень у напрямі бургівської системи заселення236. Бург відрізнявся від общинного центру (полісу) планувальною структурою і тим, що його створювали під патронатом князівської влади. оче- видно, на початках “окняжіння” укріплення споруджувалися за принципом 233 Siwkowa S. Szczebrzeszyn... – S. 11. 234 Ibidem. – S. 13. 235 Rozwałka A. Nadzory i badania arche- ologiczne przy cerkwi pounickiej w Szcze- brzeszynie, woj. zamojskie // Sprawozdania Katedry Archeologii UMCS. – Lublin, 1991. – S. 46–48. – Ryc. 3, 4. 236 овчинніков о. від полісу… – с. 25–26; Филипчук М. а. структура пліснеського ар- хеологічного комплексу… – с. 6–7. рис. 19. літописний Сутейськ: 1: вигляд на городище 2: реконструкція першої фази функціонування укріплень (за: Sutiejsk..., 2013; Wartołowska, 1958) 162 Віталій ЛЯСКА “каштелянських градів”237. критерії для виокремлення городищ такого типу на терені малопольщі навів яцек полєський: 1) незначна, порівняно з племін- ними центрами, площа: від 0,3–0,4 (подеґродзє “Ґробля”) до понад 5 га (вой- нєч, стави-чехув); 2) одночленна планувальна структура (лише чотири такі городища мали два укріплених майданчики) та конструктивні особливості спорудження валів; 3) мінімальна внутрішня забудова238. основне призначення “каштелянських градів” варто шукати у мілітарній та адміністративній сфе- рах239, адже археологічні матеріали не підтверджують їх трактування як ран- ньоміських осередків із розвиненим ремісничим виробництвом240. подальше набуття цими городищами міських рис (як в адміністративній, так і торгівельно-ремісничій сферах) й пов’язану з ним еволюцію їх планувальної струк- тури (зокрема, ускладнення через виникнення й розбудову посадських районів та пригородів), ми трактуємо як наслідок остаточної інтеграції забужжя до київської держави. часовим індикатором цього процесу виступає 1031 р., коли князь ярослав мудрий з братом мстиславом “…собраста воӔ многы. и идоста на лѧхы. и заӔста градъ червенъскыӔ ѡпѧть…”241. містобудівельний розвиток городищ регіону став добрим підґрунтям формування червенської та Бужеської земель, виокремлення яких в окремі адміністративні одиниці в’язане активною діяльністю князя давида ігоревича наприкінці 1090-х років242. ці літописні відомості, зі свого боку, підтвер- джують і княжі печатки з написом на аверсі: “+ Κ[ύρι]ε βο[ήδει] τω σω δ[ο]ύλω Δα[βι] δαρχοντι Ρωσίας” (“Господи, допоможи слузі твоєму давиду, архонту русі”) та зо- браженням на реверсі пророка давида, виявлені в сутейську (5 екз.) (рис. 20, 1–5)243, червені (2 екз.) (рис. 20, 6–7)244, волині (1 екз.)245 та володимирі246 (1 екз.). насамкінець зазначимо, що припинення функціонування племінних осе- редків, заснування князівських фортець та, загалом, трансформація плану- вальної структури укріплень від “полісної” до бургівської моделі виступили лише початковим етапом “окняжіння” племінних земель у верхів’ях західного Бугу та вепру. далі інтеграція в умовах державного організму русі привела до 237 Gurba J., Banasiewicz E., Florek M., Gołub S., Rozwałka A. Formowanie się wczesnośrednio- wiecznego osadnictwa... – S. 69–70; Gurba J. Roz- tocze w średniowieczu // Archeologia Roztocza. Krajobraz przyrodniczo-kulturowy / рod red. E. Banasiewicz-Szykuły. – Lublin, 2005. – S. 125. 238 Poleski J. Grody plemienne… – S. 118; Ejusdem. Wczesnośredniowieczne grody ple- mienne… – S. 216. 239 наприклад, більшість “каштелян- ських ґродів” польської частини захід- них карпат розташовані вздовж вісли як важливого водного шляху; ще чотири городи- ща на схід та північний схід від вісли (люблін, войнєч, Бєч та сонч) слугували сторожовими прикордонними пунктами між польщею, русю та угорщиною (Poleski J. Wczesnośre- dniowieczne grody… – S. 218). у цьому руслі бачимо виразні паралелі з кільканадцятьма городищами на правому березі р. сули, на відстані близько 10 км одне від одного, спору- дженим задля захисту від кочівників: довже- нок В. И. сторожевые города на юге киевской руси // славяне и русь / отв. ред е. и. круп- нов. – москва, 1968. – с. 37–39. – рис. 1. 240 докладніше див.: Mozdzioch S. Wcze- snomiejskie zespoły osadnicze na Śląsku w XI– XII wieku // Miasto zachodniosłowiańskie w XI–XII wieku. Społeczeństwo-kultura / рod red. L. Leciejewicza. – Wrocław etc., 1991. – S. 85–102. 241 ипатьевская летопись. – стб. 137. 242 там же. – стб. 241, 244, 246, 249. 243 Wartołowska Z. Grod czerwieński... – S. 29. – Ryc. 14; янин В. л. актовые печати древней руси X–XV вв. – москва, 1970. – т. 1: печати Х – начала XIII вв. – с. 171. 244 Piotrowski M., Wołoszyn M. Czermno (Czer- wień) – badania w latach 2010–2011 // Czerwień – gród między Wschodem... – S 190. – Ryc. 8, 2–3. 245 Петегирич В. писемна культура елі- ти та “мовчазної більшості” у містах над- бужанщини княжої доби // матеріали і дослід ження з археології прикарпаття і во- лині. – львів, 2010. – вип. 14. – с. 139. 246 янин В. л., гайдуков П. г. актовые печати древней руси X–XV вв. – москва, 1998. – т. 3: печати, зарегистрированные в 1970–1996 гг. – с. 114. – рис. 26. 163“ИДЕ ВОЛОДИМИРЪ… И ЗАӔ ГРАДЫ ИХЪ…”: РЮРИКОВИЧІ ТА “ОКНЯЖІННЯ”… поступових еволюційних змін у матеріальній культурі місцевого населення, зо- крема, – житлобудуванні чи поширенні інноваційних технологій виробництв на кшталт двоярусних гончарних горнів у переспі коло червена247 та Грубешові248. процеси одержавлення колишніх племінних ареалів, щоправда, – не без пев- ного запізнення в остаточному утвердженні, супроводжувала християнізація й масове поширення в Хі–Хііі ст. у межиріччі західного Бугу та вепру тих або ін- ших предметів, пов’язаних з руським чи, радше, візантійським – у його вихідних основах – релігійним простором249. у цьому контексті особливо супе речливим 247 Kłosińska E., Piotrowski M. Wstępne wyniki badań wykopaliskowych na wielokulturowym stanowisku 54 w Perespie, gm. Tyszowce, w se- zonach 2003–2004 // Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego. – Rzeszów, 2006. – T. 26. – S. 397–398. 248 Banasiewicz T., Buszewicz J., Koman W., Panasiewicz W. Badania ratownicze w Hrubie- szowie-Podgórzu na stan. 5 // Sprawozdania z badań terenowych w województwie Zamoj- skim w 1991 r. – Zamośc, 1992, zesz. 7. – S. 45; Niedźwiedź J., Panasiewicz W. Wyniki nadzorów archeologicznych na osadzie wielokulturowej w Hrubieszowie-Podgórzu stan. 5 // Sprawozda- nia z badań archeologicznych w województwie Zamojskim w 1993 roku. – Zamość, 1994. – S. 54; Niedźwiedź J., Koman W. Okolice Hrubieszowa w pradziejach i we wczesnym średniowieczu. – Hrubieszów, 1996. – S. 86–90 (etc.). 249 Wołoszyn M. Europa Srodkowo-Wschod- nia a cywilizacja bizantyjsko-ruska w X–XIII w. Próba interpretacji zródel archeologicznych // Prace Komisji Środkowoeuropejskiej Polskiej Akademii Umiejętności. – Kraków, 2006. – T. 14. – S. 24–28; Ejusdem. Miedzy Gnieznem, Krakowem a Kijowem. Archeologia o wcze- snośredniowiecznych relacjach polsko-ruskich i formowaniu polsko-ruskiego pogranicza // U źródeł Europy Środkowo-Wschodniej: pogra- nicze polsko-ukraińskie w perspektywie badań archeologicznych / Red. M. Dębiec, M. Woło- szyn. – Rzeszów, 2007. – S. 202; його ж. Хрест та кордон… – с. 52–65; Ejusdem. Die frühmit- tellaterlichen ortodoxen Devotionalien in Po- len und die Entstehung der ältesten Ostgrenze Polens. Forschungsgeschichte und Forschun- рис. 20. – Печатки князя давида ігоревича з Сутейська (1–5) та Червена (6–7) (за: Wartołowska, 1958; Piotrowski, Wołoszyn, 2012) 164 Віталій ЛЯСКА постає намагання окремих польських дослідників розглядати зазначені процеси не в контексті “окняжіння” племен карпато-волинської традиції, а як “рутені- зацію”, начебто, місцевої лендзянської (прапольської) людності. з огляду такої позиції практично всі категорії археологічних матеріалів Хі–Хііі ст. у межиріччі вепру та західного Бугу польські автори схильні трактувати такими, що висту- пали “руськими впливами”, “з аналогами на території русі”, “східного / руського походження”, “із західноруськими рисами”, “чужими впливами”, “наслідком контактів з руссю”250. у контексті так сформованої школи цілком закономірною сприймається, наприклад, очевидна й безперечна розгубленість Й. каляґи з приводу того, що сутейськ, розташований на самому краю границі русі з поль- щею, має “…однорідний, руський культурний образ при одночасній відсутності культурних елементів, характерних для п’ястівських земель…”251. зрештою, окреслене широке коло різнорідних проблем, до якого безпо- середньо дотикається ще й не зафіксована в давньоукраїнських джрелах участь в ранньому етапі “окняжіння” межиріччя західного Бугу та вепру варязьких дружин, відома як зі скандинавських саг252, так і археологічних матеріалів253, потребує подальших всесторонніх міждисциплінарних досліджень. громадська організація “Українська галицька асамблея” gsperspektiven // Rome, Constantinople and Newly-Converted Europe: Archaeological and Historical Evidence / Edited by M. Salamon, M. Wołoszyn, A. Musin, P. Špehar, M. Hardt, M. P. Kruk, A. Sulikowska-Gąska. – Kraków etc., 2012. – Vol. 2. – S. 225–289 (etc.). 250 Piotrowski M., Kępka M, Żuchowska M. Wybrane wczesnośredniowieczne zabytki ar- cheologiczne z pogranicza polsko-ruskiego na Lubelszczyźnie // Pogranicze polsko-ruskie... – S. 83–138. 251 Sutiejsk... – S. 192. 252 джаксон Т. н. исландские королевские саги о восточной европе (середина Хі – се- редина Хііі в.). – москва, 2000. – с. 100, 114, 124, 133; Banaszkiewicz J. “Lestek” (Lesir) i “Lechici” (Lesar) w średniowiecznej tradycji skandynawskiej // Kwartalnik Historyczny. – Warszawa, 2001. – T 108, zesz. 2. – S. 6–9. 253 Kuśnierz J. Znaleziska wczesnośrednio- wiecznych militariów w międzyrzeczu Wisły i Bugu jako materialne ślady konfliktów zbroj- nych na pograniczu polsko-ruskim // Pogra- nicze polsko-ruskie... – S. 150. – Ryc. 2: 1, 2; Panasiewicz W., Wołoszyn M. Staroruskie minia- turowe toporki z Gródka, pow. Hrubieszów // Archeologia Polski. – Warszawa, 2002. – T. 47, zesz. 1–2. – S. 245–286; Петегирич В. поселенські структури… – с. 114 (та ін.).

"Иде Володимиръ… и заӔ грады ихъ…": Рюриковичі та "окняжіння" племінних земель у верхів’ях Західного Бугу й Вепру

Institution

Ähnliche Einträge