(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті
Стаття присвячена еволюції образу середньовічного Львова в писемних джерелах та літератуpних творах, історичній пам’яті від XIІІ до початку ХХІ ст. Показано, як індивідуальні уявлення, ідеологічні преференції, історіографічні концепції, етнічні стереотипи сприяли формуванню й постійній трансформа...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179020 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | (Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 129-156. — Бібліогр.: 206 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179020 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790202021-03-31T01:26:12Z (Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті Голик, Р.Й. Стаття присвячена еволюції образу середньовічного Львова в писемних джерелах та літератуpних творах, історичній пам’яті від XIІІ до початку ХХІ ст. Показано, як індивідуальні уявлення, ідеологічні преференції, історіографічні концепції, етнічні стереотипи сприяли формуванню й постійній трансформації уявлень про “початковий Львів” упродовж домодерного та модерного часу. The article is devoted to the evolution of the image of the medieval Lviv in written sources and literary works and in the historical memory from the 13th to the beginning of the 21th century. The author shows how individual imagination, ideological preferences, historiographical concepts, and ethnic stereotypes contributed to the formation and transformation of ideas about “initial Lviv” in premodern and modern times. 2017 Article (Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 129-156. — Бібліогр.: 206 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179020 [94(477.83-25):39:008]“12/20” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Стаття присвячена еволюції образу середньовічного Львова в писемних джерелах та
літератуpних творах, історичній пам’яті
від XIІІ до початку ХХІ ст. Показано, як індивідуальні уявлення, ідеологічні преференції,
історіографічні концепції, етнічні стереотипи сприяли формуванню й постійній трансформації уявлень про “початковий Львів”
упродовж домодерного та модерного часу. |
| format |
Article |
| author |
Голик, Р.Й. |
| spellingShingle |
Голик, Р.Й. (Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Голик, Р.Й. |
| author_sort |
Голик, Р.Й. |
| title |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| title_short |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| title_full |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| title_fullStr |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| title_full_unstemmed |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| title_sort |
(не)знане місто?: княжий львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2017 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179020 |
| citation_txt |
(Не)знане місто?: княжий Львів у середньовічній, ранньомодерній та модерній культурній пам’яті / Р.Й. Голик // Княжа доба: історія і культура. — 2017. — Вип. 11. — С. 129-156. — Бібліогр.: 206 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT golikrj neznanemístoknâžijlʹvívuserednʹovíčníjrannʹomoderníjtamoderníjkulʹturníjpamâtí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:53:09Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:53:09Z |
| _version_ |
1837736384741244928 |
| fulltext |
роман голИк
(не)знане Місто?: княжий ЛЬвів у сереДнЬовічній,
раннЬоМоДерній та МоДерній куЛЬтурній паМ’яті
княжий львів давно став не лише об’єктом наукових студій, а й предме-
том суспільної міфології. Hе будемо порушувати усіх аспектів багатовимірної
проблеми й зупинимося лише на окремих її фрагментах. виходимо з того, що
уявлення, які оточували княже місто у свідомості його мешканців та їхніх на-
ступників, зафіксувала й зберегла писемна культура. саме у руслі культурної
пам’яті формувався, передавався та трансформувався доступний нині образ
княжого міста. тому варто звертати увагу і на сам образ, і на книжно-писем-
ний контекст, який визначив його специфічні риси у період середньовіччя та
в модерний час.
княжа доба. вперше львів (лвовъ, львовъ), з’являється на сторінках Галицько-
волинського літопису. можливо, це й визначило стилістику, риторику та ідеологію
ранніх джерельних переказів про княже місто. у літописному контексті, як уже
давніше зауважив назар Федорак, згадки про міста, можливо, мають конкретну
окреслену мету – їхнє завоювання, заснування та розбудова свідчить тут про еконо-
мічну та політичну значимість князя, якого прославляє хроніст1. однак літописці
описували міста вибірково. Багато залежало від того, при дворі якого князя пере-
бували автори, як дивилися на решту земель довкола того чи іншого князівства.
для княжого літописця, текст якого під 1256 р. зберіг першу відому писем-
ну згадку про львів, опис цього міста не був самоціллю. центром його короткої
розповіді, де згадується град льва, стала велика пожежа Холма – “кара за гріхи”.
вона заслуговувала більшої уваги, аніж міста довкола як головне місто короля
данила романовича2. Холм став одним з центрів літописної розповіді та найде-
тальніше описаним містом. львів відзначено лише в єдиному сегменті одного
речення як тло небуденної події.
в інших відкликаннях до міста помітне певне підкреслення його значущос-
ті. під 1259 р. хроніст коротко повідомляв, що князь лев данилович за наказом
татарського хана Бурундая розметав львів. однак і тут місто постає тільки од-
ним з укріплень, які князі змушені були тоді знищити на знак миру з монгола-
ми3. Щойно під 1287 р. у літописному викладі вміщено трагічний образ львова
в час ворожої облоги, яку влаштував інший представник орди – телебуга. на-
скрізним мотивом цього першого докладнішого літописного оповідання щодо
новозаснованого центру володінь князя лева даниловича стає насилля і смерть
оточених ворогами міщан, а по-суті, – знищення самого приреченого города:
“і стояли біля львова два тижні, кормлячи і не воюючи, і не давали з міста
вийти за харчем. Хто ж виїхав з міста, одних убивали, інших брали у неволю,
1 Федорак н. поетика Галицько-волин-
ського літопису. – львів, 2005. – с. 54.
2 Галицко-волынская летопись. текст.
комментарий. исследование. – санкт-пе-
тербург, 2005. – с. 133.
3 там же. – C. 137.
уДк [94(477.83-25):39:008]“12/20”
130 Роман Голик
а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо зима
люта була вельми, та й зробили усю землю порожньою”4. проте навіть такі не-
багатослівні, однак яскраві й, хоча б, трохи деталізовані картини життя львова
є рідкісними винятками, бо далі він згадується лише при відзначенні воєнних
походів (“лєстько взя перевореськ городъ и лвовъ”5).
у загальній канві літописної розповіді львів уступав і давньому Галичу, і нові-
шому Холмові. він з’являвся хіба в контекстах нападів на місто, або ж незвичайних
подій довкола*. це не виключає того, що львів був не тільки княжим осідком, а,
можливо, також столичним королівським містом6. саме в такому статусі він по-
ставав у свідомості мандрівників-іноземців, що засвідчує знана згадка на сторінках
“книги знань про всі королівства” першої половини XIV ст., подана від імені ре-
ального чи уявного мандрівника7. однак викладена в книзі “картина світу” сплете-
на, частково, з реальних свідчень, а почасти зі звісток, почутих або скомпільованих
з інших джерел8. отож, середньовічний львів (Leon/Lunbret / Lunbrer / Lunbreс на
її сторінках може бути настільки ж емпіричним фактом, як і показом ерудиції ав-
тора. для тодішнього західноєвропейського реципієнта руські краї були такими
ж далекими, як Rutenia i Polonia з навігаційного портулана анджеліно дульсер-
та/ далорто 1339 р., де фігурувало “Ciuita de Leo” – місто, до якого “прибувають
купці з прянощами”, щоб потім через Готландське море вирушити до Брюгге у
Фландрії9. у подібному ракурсі (та з написом Polonia) “сiutat de Leo” зображено
також на каталонському атласі абрагама та Єгуди крескесів 1375 р.10 певно, й тут
реальна географія суміщена з уявною. можливо, відгомоном чи спогадом княжої
доби львівської історії стало й окреслення львова “найблагословеннішою і велич-
ною матір’ю міст, яку охороняє Бог” у кондаках вірменського католикоса месропа
і з 1364 р. та констандіна V Cікеці з 1374 р.11 такі формули були, значною мірою,
книжними штампами, проте також відображали (чи, навпаки, “задавали” чита-
чам) якусь рецепцію міста, хай навіть спізнену в часі. у руських джерелах XVI ст.
перекази пpo львів також неоднозначні. приклад – подана під 1241 р. звістка
тверського літопису про “полонення волинської землі” (“влъныскыя земли”), де,
поруч з ізборськом та велинню фігурує “лвовъ великій”12. у цьому компілятив-
ному зводі, як ствердив ярослав книш, згадка про львів виявилася вставленою з
іншої пам’ятки – списку міст далеких і близьких”13. перелік “імен руських міст”,
4 Галицко-волынская летопись. – C. 137.
5 там же. – с. 155,159.
* не зовсім зрозуміло, чому міста, покли-
кані меморіалізувати романовичів (львів,
данилів, васильків), фігурують в літописі
на рівні згадок, натомість тільки Холм, на-
зву якого літопис пов’язує лише з місцевим
ландшафтом, зображений улюбленим міс-
цем данила романовича.
6 історія львова: у 3-х т. / ред. я. ісаєвич,
м. литвин, Ф. стеблій. – львів, 2006. – т. 1:
1256–1772. – с. 56–59.
7 El libro del conoscimento de todos los rei-
nos ( The Book of Knowledge of All Kingdoms) /
Edition, Translation and Study by N. F. Mari-
no. – Tempe (Arizona), 1999. – р. 14–15. пор.
також: Gieysztor A. Polska w “El Libro del Co-
noscimiento” z połowy XIV wieku // Przegląd
Historyczny. 1965. Nr 56/3. S. 400–401.
8 El libro… – р. XXII. пор.: Gieysztor A. Pol-
ska… – S. 397–412.
9 історія львова... – с. 56–57 (кольорова
вкладка між сторінками)
10 Buchon J. A. C., Tastu J. Notices d’un atlas
en langue catalane, manuscript de l’an 1375,
conserve parmi les manuscrits de la Biblio-
thèque Royale sous le numéro 6816, fonds an-
cient, in-folio maximo. – Paris, 1839. – P. 79.
11 дашкевич я. давній львів у вірменських
та вірмено-кипчацьких джерелах // україна в
минулому. – київ; львів, 1992. – вип. 1. – с. 9.
12 летописный сборникъ, именуемый
тверскою летописью // полное собрание
русских летописей. – санктпетербург, 1863. –
т. 15. – стб. 375.
13 книш я. звістка про львів у тверському
літописі під 6743 (1241) р. // княжа доба: іс-
131(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
включений до новгородського першого літопису, справді, відносив львів до “во-
линських міст”14. авторство та логіка саме такої класифікації достеменно не відо-
мі. Ймовірно, вони також відображали уявну географію руських хроністів15.
у середньовічному польському дискурсі функціонував образ підкорення
львова військами казимира III, який подав ян длуґош під 1340 р. у його версії
король, несподівано напавши, влаштовує облогу міста, яку городяни, спершу,
намагаються витримати, але згодом здаються переможцю, пропонуючи, нато-
мість, власну умову, яку можна б назвати етнокультурною: збереження руської
віри. король, щоб припинити опір й зайняти львів, нібито, погоджується. як
наслідок, виникає видимість згоди, короля мирно впускають досередини міс-
та, визнаючи сюзереном16. в описі я. длуґоша львів перетворився на воєнну
здобич казимира III. Хроніст детально описав коштовності та реліквії, владні
атрибути княжого міста як символи королівської перемоги. проте здобуття
львова та інших міст ставало їх деструкцією: “львівський і володимирський
замки, на той час дерев’яні, спалив, щоб після його відходу ніхто не наважився
повстати”17. Фактологія тут суміщена з панегіриком, аби задокументувати ко-
ролівське право на столицю русі. цей запис формував міфологізовану картину
кінця (чи початку кінця) княжого львова. насправді, лише пізніша інкорпора-
ція означала реальне завершення княжої доби в княжому місті.
львів XIV–XV ст. певний час далі асоціювався з руською писемною культу-
рою. про це свідчили автентичні та підроблені грамоти, датовані цим періодом,
де місто фігурувало як львов (а також, ймовірно, ільвов)18. водночас під впливом
політичних та адміністративних змін простір руської писемності у львові та са-
мого руського львова як центру королівства русі трансформувався в образ “пост-
княжого” міста, де власне руський етнічний елемент був витіснений на марґінес.
ранньоновітній час. рання історія та мотиви заснування “львигорода”
(як його репрезентував Юзеф Бартломей зіморович/ зіморовіц/ оземок) для
львів’ян XVI–XVIII ст. залишалися сферою домислів. доступні писемні дже-
рела давали досить неоднозначну інформацію про давній город. так, Б. зі-
морович відносив його заснування до 1270 р., а будівничим міста вважав лева
даниловича. при цьому він зауважував, що минуле, побачене здалеку “крізь
товщу повітря”, здається “розпливчастим і нечітким”19. те, чого не давали
писемні документи, доповнювала уява, книжна ерудиція та фольклор. місто
вражало уяву і місцевих мешканців, і мандрівників, які, можливо, доповню-
вали оповіді львів’ян власними сюжетами. у записках мартіна Ґруневеґа з
1601–1606 рр. натрапляємо на два сюжети, що торкалися княжого міста. в од-
ному випадку князь зустрічається з “відносно реальною” твариною – левом,
а на пам’ять про це будує місто, називає його і сам приймає нове ім’я20. тут
події і речі формували ланцюжок асоціацій: образ лева – тварини – постать
торія і культура. – львів, 2008. – вип. 2 / від-
пов. ред. я. ісаєвич. – с. 130–136.
14 новгородская первая летопись старше-
го и младшего изводов. – москва; ленин-
град, 1950. – с. 476.
15 поp.: Тихомиров. М. н. русское летопи-
сание. – москва, 1979. – с. 107–108.
16 цит. за: історія львова в документах і
матеріалах. збірник документів і матеріа-
лів. – київ, 1986. – с. 12–13.
17 історія львова в документах... – с. 13.
18 пор.: українські грамоти XV ст. / підго-
товка тексту, вступ. стаття в. русанівського. –
київ, 1965. – с. 64–65; 67–68; Грамоти XIV ст. /
упор., вступ. стаття, коментарі м. м. пещак. –
київ, 1974. – с. 9–10, 18–19, 31, 142–143, 143–144.
19 цит. за: Зіморович Б. потрійний львів/
Leopolis Triplex/ пер. з лат. н. царьової,
наук. ком. і. мицька. – львів, 2002. – с. 53.
20 цит. за: ісаєвич я. україна давня і нова.
народ-релігія-культура. – львів, 1996. –
с. 145.
132 Роман Голик
князя лева – людини зі “спорідненим” іменем – образ лева як гербового знаку
цієї людини – образ гори лева/ лева та левової яскині (місця зустрічі лева-тва-
рини із князем левом-людиною) – образ міста, спорудженого на згадку про
зустріч на цій горі.
тема лева – звіра й лева – руського володаря постійно цікавила пізньо-
середньовічних та ранньомодерних авторів. з одного боку, пам’ять про князя
лева даниловича була вписана до колективної пам’яті мешканців ранньоно-
вітнього львова. те, що місто назване на честь цього князя, згодом стало за-
гальним місцем тогочасного географічного дискурсу. мартин кромер, який
детально описував дії лешка чорного під львовом, також принагідно ствер-
джував, що львів – “замок і містечко лев заклав і назвав”21. “космографія” то-
маса мюнстера повідомляла, що місто львів – Leopol – Lembourg назване “на
честь імператора леона” та на пам’ять перемоги, яку здобули мешканці цього
краю22. тільки андрій целларій, описуючи сучасний йому львів, стверджу-
вав, що лев, хоча його ім’ям було назване місто, лише відбудував знищений
город23. таким княже минуле міста бачили жителі західної Європи. натомість
для львів’янина Б. зіморовича ім’я лев, що дало початок назві міста, симво-
лізувало войовничість, неприрученість, “дикість” русі: “[лев] через своє ім’я
зберіг до кінця войовничий чи то (що є одним і тим самим) лев’ячий дух”24.
пізнішим прикладом поєднання різних варіантів інтерпретації львівського
лева (вербального та візуального) стала церемонія коронації ікони Богородиці
з львівського домініканського костелу у 1751 р. це театралізоване дійство впер-
ше виносило на публічну сцену історію княжого львова та постать його засно-
вника – лева даниловича25. проте й тут йшлося про символічне “приручення”
давнього руського лева, реінтерпретацію княжої історії міста.
у літературному дискурсі львівських українських (руських) авторів XVI–
XVII ст. образ “руського лева”, навпаки, асоціювався з силою, владою та кня-
жим (отже – руським) минулим міста:
лев єст паном, и срокгость му з очий походить,
и жаден ся звір ровня єму не находить,
именем тим с початку лвов, с княжат названий,
и в князьстві том головою містом поданий26.
проте вони нарікали на те, що насправді відірвані від писемної культури
княжого львова й від інформації про княже місто, звинувачуючи у цьому, зо-
крема, львівських домініканців27.
у записках м. Ґруневеґа, крім лева, йшлося також ще й про дракона, яко-
го, нібито, переміг лев данилович28. мотив міста, гори з печерою, володаря-
переможця і схованого у ній дракона (змія), якого знищують, присутній, як
відомо, також і в польській середньовічній міфології. досить згадати історію
21 цит. за: Kronika Polska Marcina Kromera
biskupa warmińskiego. Ksiag XXX. Wyd. 2. –
Sanok, 1857. – S. 501.
22 див.: Munstero S. Cosmographiae uni-
versalis lib. VI. – Baseliae, 1550. – р. 909; Mon-
stere S. La Cosmographie vniuerselle. – Basel,
1568. – P. 1090.
23 Сellarii A. Regni Poloniae, Magnique
Ducatus Lituaniae novissima descriptio. – Am-
stelodami, 1659. – р. 317.
24 Зіморович Б. потрійний львів… – с. 54.
25 Aleksandrowycz W. Koronacja ikony Bogu-
rodzicy w klasztorze Dominikanów we Lwo-
wie w roku 1751: oprawa artystyczna // Acta
Academiae Artium Vilnensis. – Vilnіus, 2009. –
Vol. 54. – P. 123–131.
26 цит. за: українська поезія. Kінець XVI –
поч. XVII ст. – київ, 1978. – C. 189.
27 пересторога // українська література
XVII ст. – київ, 1987. – с. 27.
28 цит. за: ісаєвич я. україна… – с. 146.
133(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
про “вавельського смока”/дракона – легенду, вміщену у хроніці вікентія кад-
лубека та змодифіковану в текстах пізніших авторів (яна длуґоша, який вміс-
тив змія до печери, марціна і Йоахіма Бєльських – вони “сконструювали”
спосіб знищення дракона)29. важко сказати щось певне стосовно ґенези львів-
ської легенди. Ймовірно, так само, як і краківську, її збудовано на підставі лі-
тературних аналогій та усних переказів. з іншого боку, м. Ґруневеґ бачив у
львові будівлі та артефакти, які вважав залишками давнього руського львова.
він був переконаний, що бачив руїни княжого замку на дивовижній, на його
думку, горі поруч з “левовою яскинею”. саму гору він подивляв, вважаючи
дуже високою, подумки відтворював її минулу велич. натомість замок не
справляв на м. Ґруневеґа належного враження, хоч він теж намагався “ре-
конструювати” його минулу велич30. слідами “руськості” львова м. Ґруневеґ
вважав також “велику кількість зразків староруської зброї – різних арбалетів,
щитів, списів, щоломів”, як він стверджував, збережених у верхньому зам-
ку31. у нижньому замку прибулець з Ґданська бачив теж видозмінені знаки
руської культури – у каплиці святої катерини32. Барвистою в уяві м. Ґруневеґа
виглядала сама картина заснування княжого міста. він пов’язував її, спершу,
зі зміною ланштафту й “прирученням” місцевої річки – полтви, “меліора-
цією” земель, а потім – усіма атрибутами закладання города (іменування,
обмірювання території (!), надання привілеїв для майбутніх жителів). роль
першої міської будови у його схемі відводилася церкві святого Юра, яка, ра-
зом зі замком князя лева, повинна була б формувати символічні межі міста.
давнє місто у його рецепції виглядало мультинаціональним і відносно масш-
табним33. можливо, якусь роль у такому сприйнятті відіграли місцеві пере-
кази, однак більшість сюжетів були, очевидно, продуктом книжної аналогії
з фундуванням інших міст та власних роздумів мандрівника над львівським
ландшафтом й уявлень про те, як він сформувався.
натомість Б. зіморович у “потрійному львові”, крім уявної картини життя
князя лева та його дружини констанції у новозаснованому місті, вніс до тексту
ще й легенду про “князя василиска, стрия лева”, який, нібито, відбував у за-
міській печері під пагорбом “покуту за різню в сандомирському замку”. саме
з цією постаттю, що нагадувала йому міфічного фавна, Б. зіморович пов’язував
заснування первісної церкви та монастиря святого Юра34. цілком можливо, що
тут, як зауважив давніше Юрій диба, наклалися два мотиви. зооміфологічний
символ василиска/ дракона вів до християнського образу покути й покутни-
ка35. “історичний” пласт дискурсу Б. зіморовича проектував постаті князів ва-
силька романовича й литовського войшелка на уявлювану реальність княжого
львова і постать лева даниловича як його засновника36. і в тому, і в іншому
випадку можна побачити ефект кривого дзеркала чи дзеркал, якими традиція
доносила минуле княжого львова до реальності ранньомодерного міщанина.
29 Plezia M. Legenda o smoku wawelskim //
Rocznik Krakowski. – Kraków, 1971. – T. 42. –
S. 21–32.
30 цит. за: ісаєвич я. україна… – с. 145.
31 там само. – с. 146.
32 там само. – с. 149.
33 там само. – с. 147.
34 Зіморович Б. потрійний львів… – с. 58.
35 диба Ю. Християнська символіка сюже-
тів про заснування львова та святоюрського
монастиря (мотив покути й очищення) //
записки наукового товариства імені Шев-
ченка (далі – знтШ). – львів, 2008. – т. 255. –
C. 30–38.
36 Бокало і., диба Ю. печера василиска на
святоюрському пагорбі у львові // знтШ. –
т. 255. – с. 119–127; александрович В., рич-
ков П. собор святого Юра у львові. – київ,
2008. – с. 10–11.
134 Роман Голик
ця історія була переказана й далі: у ХіХ ст. її публікували уже як знаний еле-
мент історії львівських василіянських монастирів з 1280 р.37
зіморовичів образ княжого міста частково відображав уявлення поль-
ської та вірменської громад та відповідав світогляду тодішнього патриціяту,
а частково був даниною тогочасній історичній літературі, формам пізнання
й репрезентації минулого38. як “історик”-візіонер Б. зіморович “бачив” чи
“відкривав” перед читачем львів руський – “як усі творіння давнини без-
формний, грубий, незугарний” “левигород”, “напівмісто”, що нагадує вій-
ськове укріплення39. в історіософії Б. зіморовича це найнижчий щабель роз-
витку міста (порівняно з німецьким лембурґом та польським леополісом).
звідси – протиставлення “делікатності” мешканців сучасного зіморовичеві
“славного львова” і “дикості” жителів давнього княжого міста. у його тексті
русини княжого часу схожі на степових жителів, кочовиків, “скіфів”, мон-
голів40. водночас у своєрідній віршованій епітафії князю Б. зіморович кон-
струював також і зовсім інший образ лева даниловича – воїна-героя, який
засновує місто41. Хроніст намагався по-своєму “реконструювати” навіть зви-
чаї й обряди княжого міста, зображаючи “день жалібний” – величаве пере-
поховання данила романовича, яке, за його версією, мало би відбуватися на
вулицях львова 1282 р. так вимальовувалася картина багатолюдної помпез-
ної й строкатої траурної процесії, що охоплювала різні соціальні стани42.
водночас сконструйована руська процесія у зображенні хроніста починала-
ся “виставою”, а закінчувалася пиятикою, що мало свідчити про недолугість
звичаїв княжого львова.
загальна картина левового міста, яку реконструював Б. зіморович, не дуже
приваблива. воно надміру просте та нагадує нашвидкуруч встановлений во-
єнний табір. з одного боку, тут домінує високий замок, який лев данилович
призначає для зберігання дорогоцінностей. низький замок, за логікою авто-
ра, мав бути комфортнішим і його можна було використовувати для житла
та оборони. саме ж місто чи містечко Б. зіморович уявляв чимось на зразок
“переходу” між двома замками. це територія, яку заселяють княжі слуги. тут
панує хаос, невлаштованість та неспокій. таке місто в уяві Б. зіморовича пере-
творюється на “притулок для голоти”, а його населення – на “скупчену отару”,
яка прагне лише захисту від татар. проте й у такому незграбному поселенні
існує визначений володарем соціотопографічний поділ на схід (для “своїх”
русинів”), південь (для євреїв і правовірних сарацинів), північ (для вірмен і
татар) та захід (для себе та власних слуг). підкорення цих чотирьох “стихій”
збільшує невиразний “левигород” і перетворює його з “розбійницького кубла”
на відносно привабливе місто, куди звідусіль стікаються жителі.
37 Księga dziejów… // Pamiątki historycz-
ne krajowe. Zebrał i własnym kosztem wydał
L. Zielinski. – Lwów, 1841. – S. 76.
38 див., напр.: осіпян о. л. винайдення
престижних предків у контексті світогляду
міського патриціату львова XVII ст.: “перші
німці” та “двозначні вірмени” в “потрійно-
му львові” Ю. Б. зіморовича // український
історичний журнал. – 2013. – № 5. – с. 169–
208; його ж. соціальна циркуляція минулого
й історичні уявлення на макрорівні: вигада-
не військове співробітництво вірмен із та-
тарами на службі у князя лева даниловича
в “потрійному львові” Ю. Б. зіморовича
(1660-ті рр.) // український історичний жур-
нал. – 2015. – № 6. – с. 131–153; Шевченко-
Савчинська л. “Leopolis Triplex Czyli Kronika
Miasta Lwowa” – зіморовичів міф львова? //
український медієвістичний журнал. –
львів, 2016. – вип. 1. – с. 75–87.
39 Зіморович Б. потрійний львів… – с. 47.
40 там само. – с. 49.
41 там само. – с. 60.
42 там само. – с. 59.
135(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
центром позитивних образів княжого львова, противагою “дикому” леву
для Б. зіморовича стає постать зразкової християнки констанції угорської.
вона зображена напівсакральною фігурою, своєрідним осердям віри43. у тек-
сті з’являється й згадка про домініканський монастир, який, нібито заснува-
ла 1227 р. констанція. цю тезу підтримували також деякі інші автори (інколи
плутаючи лева даниловича з данилом романовичем)44. так виникла львівська
легенда чи львівський міф констанції45. до нього додалися твердження про мо-
настир як подарунок лева даниловича, або іншого, невідомого руського князя
львівським домініканцям. вони ґрунтувалися на, нібито, бачених княжих дар-
чих грамотах, отже, – писемній традиції і так закріпилися у польській куль-
турній пам’яті XVI–XVIII cт.46 такі акти можна було трактувати виявами толе-
ранції. однак навіть за цих умов у міфологічній схемі Б. зіморовича княжий
львів залишався місцем небезпек і ксенофобії. Його жителі усе одно вороже
настроєні супроти поляків через їх обряд, вважав він.
тому картина спаленого у 1340 р. “левигорода” в зіморовичевому творі
виглядала не трагедією, а закономірністю47. саме ж місто в уяві хроніста зі
“львигорода” перетворюється на “казимирівську колонію”. кінець княжо-
го львова у його історіософії був закономірним завершенням історичного
циклу, що вів до кращого, “цивілізованішого” міського життя. в уяві інших
неруських ранньомодерних інтелектуалів (наприклад, Topografia civitatis
Leopolitanae яна альнпека/альнпеха/алембека) обриси княжого львова
теж були схематизованими та міфологізованими. розповідь я. альнпека
(що стала відомою у модерній Галичині в 1816 р.) стисліша, аніж розлогий
текст Б. зіморовича. за я. альнпеком, основним будівничим львова був князь
леон–лев, внук (sic!) данила. львів у цьому дискурсі сконцентрований на-
вколо двох дерев’яних замків (одного – в місті, другого – на найвищій міській
горі ), довкола нього обнесений вал і два широкі рови48. охоронцями княжо-
го міста я. альнпек вважав “запрошених” у 1280 р. вірменських воїнів, які,
нібито, допомогли левові утвердити на русі “майже монархію”. завоювання
міста казимиром великим у цьому дискурсі виглядало логічним: княжий
рід вигас і польський король зміг реалізувати експансіоністські плани, а но-
вий львів перебудував і, замість вірмен, укріпив німецькою залогою – пояс-
нював я. альн пек. постаті руських князів, їхні дії ранньомодерні хроністи
переосмислювали приблизно так само, як і постаті античної історії, а сам
“львигород” здавався їм частиною іншого, чужого світу.
для руських авторів XVI–XVIIі ст. звістки польських хроністів про кінець
княжого львова (якого вони теж ніколи не бачили) були символами поразки,
приниження, причиною подальшого переслідування руської віри та нації у
місті. саме тому автор т.зв. львівського літопису почав своє “ісписаніе летом
от рождества Христова року і по нім імущих” виписом з польського перекладу
43 там само. – с. 54.
44 Pirawski T. Relatio status almae archi-
diocesis Leopoliensis / Ed. C. Heck. – Leopoli,
1893. – P. 108–109. пор. також: Стасюк а. про-
блема формування місіонерської діяльності
ордену братів менших на русі в другій пол.
30-х – на початку 40-х Хііі ст. // Галичина. –
івано-Франківськ, 2013. – вип. 22–23. – с. 123.
45 козубська о. львівська легенда княгині
констанції // княжа доба: історія і культу-
ра. львів, 2007. – вип. 1 / відпов. ред. я. іса-
євич. – с. 100–105.
46 пор.: Chodykiewicz C. De rebus gestis in
provincia Russiae Ordinis Praedicatorum.
Comentarius: Libris XI. – Berdyczów, [1780]. –
р. 148; Чорний М. вибрані праці. – львів,
2014. – с. 57–59.
47 Чорний М. вибрані праці. – с. 62.
48 Alnpech J. Opisanie Miasta Lwowa // Pa-
miętnik lwowski. – Lwów, 1816. – T. 1. – S. 4–5.
136 Роман Голик
“Хроніки” м. кромера, який під 1339 р. описував, як казимир великий змусив
піддатися жителів княжого львова та, як інші автори, перечислював дорогоцін-
ності львівських замків49. водночас пізніший руський літописець XVII ст. (ймо-
вірно, – близький до львівського братства михайло Гунашевський) своїм текстом
намагався і пояснити сучасні йому польсько-руські конфлікти, і можливо, якось
згладити враження від давньої поразки, описуючи перемоги Богдана Хмель-
ницького, якому виразно симпатизував, над коронними військами. натомість
у польському середовищі початку XVIII ст. давній руський львів асоціювали
також із виноградниками та вином, яке (згідно з тогочасними європейськими
землеописами та якимись архівними даними) отримували “давні руські князі”50.
отож, пам’ять про княжий львів, з одного боку, позірно, нібито, об’єднувала
руських та польських інтелектуалів раннього нового часу, а насправді розділяла
їх. руські (українські) інтелектуали зверталися до княжої доби як “золотого пері-
оду” львівської історії, прагнучи легітимізувати власне право на місто, польські
акцентували на подіях 1340 р., що давали їм право називати місто “своїм”.
Модерна доба. для жителів кінця ХVIII – початку ХіХ ст. навіть ранньо-
модерний львів перед 1772 р. – місто в мурах і з замками – був реальністю,
яка швидко зникала (і до зникнення якої, зрештою, були причетні вони самі).
на княжий львів тогочасні мешканці могли дивитися крізь призму текстів та
артефактів XVI–XVII й першої половини XVIII ст. прикладом стала, зокрема,
“історія столичного королівств Галичини й володимирії міста львова” (1829)
кармеліта ігнаци Ходиніцького51. він опирався, з одного боку, на “Leopolis
triplex”, а з іншого – очевидно, на праці ніколая карамзіна, а також сучасні
йому нариси історії польщі загалом та окремих міст, таких як краків, зокрема.
свою книгу він почав з відносно детальної історії Галицько-волинських земель
за схемою, що згодом стала майже звичною: від хорватської червоної русі й
червенських городів до “знаменитого князівства чи королівства данила” та
його переходу “під польське берло”52. зміцнення, зростання ролі львова на
цьому тлі і. Ходиніцький зображав відповіддю лева даниловича на експан-
сію монголів, прагненням “ухилитися від татарів”. при цьому автор “історії
львова” дотримувався певного компромісу: подавав і “повсюдну” на той час
версію про лева даниловича як фундатора нового міста, і думку м. карамзіна,
що львів заснував ще в 1259 р. данило романович, натомість його син переніс
сюди свою столицю у 1269 р.53 учений кармеліт вважав первісною назвою міс-
та “львигород”, натомість форми “львів” (Lwów) і Leontopolis відносив уже до
польських часів. водночас, засвідчуючи ранньоновітню латинську назву міста,
і. Ходиніцький наводив як приклад знайдений у ХіХ ст. напис з Галицької бра-
ми: “Dux Leo mihi fundamenta jecit, Posteri nomen dedere Leontopolis” (“князь
лев заклав мої фундаменти, нащадки дали ім’я леонтополіс”)54. автор вагався,
на честь кого назване місто та кому воно завдячує свій герб: князю леву да-
ниловичу чи “королю звірів” – леву55. однак під впливом Б. зіморовича і. Хо-
диніцький зображав саме князя лева “головним будівником” “львигорода”:
49 Бевзо о. львівський літопис і острозь-
кий літописець. джерелознавче досліджен-
ня. вид. 2. – київ, 1971. – с. 69.
50 Rzączyński G. Historia naturalis curiosa. –
Sandomiriae, 1721. – р. 68.
51 Chodynicki I. Historya stolecznego kro-
łewstw Galicyi i Lodomeryi miasta Lwowa od
założenia jego aż do czasów teraznieyszych. –
Lwów, 1829.
52 Ibidem. – S. 3–23.
53 Ibidem. – S. 24.
54 Ibidem. – S. 25.
55 Ibidem. – S. 27.
137(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
князь очистив зарослу лісами місцевість, поставив дерев’яний високий замок
на лисій горі та вмістив туди королівські реліквії й військові трофеї, потім роз-
будував низький замок, а дорогу між обома замками заповнили хати міщан.
і. Ходиніцький намагався локалізувати об’єкти княжої доби, зокрема замки, у
реальному просторі львова першої третини ХіХ ст.: “той замок стояв у захід-
ній частині, біля монастиря тринітаріїв, у самому місті, а коли у пізніших ча-
сах був розібраний, на тій площі знаходилося торговище дерев для опалу, яке
недавно перемістили у місце публічних проходів”56. проте загальна картина
давнього львова в і. Ходиніцького повторює зіморовичеву схему: від первісно-
го поділу міста на дільниці до “тріумфу казимира великого” 1340 р.57 схема
і. Ходиніцького була компілятивною, однак таки вплинула на рецепцію кня-
жого львова не лише серед польських, а й українських авторів початку ХіХ ст.
одним з них був денис зубрицький, який через п’ятнадцять років піс-
ля і. Ходиніцького 1844 р. видав польськомовну “Хроніку міста львова”58. на
її сторінках він лише коротко зупинився на початках княжого львова. увага
автора прикута до чисел та літописних дат, які д. зубрицький та його сучас-
ники визначали на свій спосіб59. за цією хронологією, перша згадка про львів
разом з пожежею Холма припадала на 1237 р., а в 1261 р. “львів був важливим і
укріпленим містом”. для тогочасних українських інтелектуалів таке тверджен-
ня було важливим. опублікована 1841 р. “книга історії” з рукопису василіян-
ського монастиря у львові починалася зауваженням, що львів був знаний ще
“перед 2 лютого 1260 р.”60 . у такий спосіб формувалася українська традиція
пошуку початків львова, ґрунтована на схемі, яку запропонував ще Б. зіморо-
вич, й спрямована не в руслі його загальної концепції, а, радше, – всупереч їй.
проте для д. зубрицького важливішою була автохтонність руського на-
роду на землях, де закладено фундаменти львова. історик непрямо порівню-
вав постаті данила романовича та лева даниловича у львівському контексті з
міфічними ромулом і ремом у контексті давнього риму. д. зубрицькому біль-
ше імпонувала версія, за якою жоден з них не був засновником львова, а його
назва походила зовсім не від антропоніма “лев”, а геральдичного “короля зві-
рів” – лева. історик також наполгав, що княже місто називалося просто львів, а
не львигород та не було граничним містом володінь лева даниловича61. образ
міста у д. зубрицького вписувався до загального уявлення про зовнішній вигляд
56 Chodynicki I. Historya… – S. 25.
57 Ibidem. – S. 38.
58 Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. –
Lwów, 1844; його ж. Хроніка міста львова /
пер. з пол. вид. 2, випр. і доп. – львів, 2006.
59 Zubrzycki D. Kronika... – S. 5–7; його ж.
Хроніка... – с. 8–10.
60 Księga dziejów… // Pamiątki historycz-
ne krajowe. Zebrał i własnym kosztem wydał
L. Zielinski. – Lwów, 1841. – S. 75. автори ма-
нускрипту виводили василіянську традицію
у львові з 1280 р. – часу появи галицького
князя “василя, по руськи василіска, на ім’я
вашко” ( sic!) – “брата данила, руського ко-
роля, і стрия леона, руського князя”, який
вирішив стати тут монахом. далі василія-
ни прив’язували до історії свого монастиря
також перепоховання данила романовича
1282 р. (за Б. зіморовичем), вступ до васи-
ліян князя лева даниловича (датований
1285 р.), його смерть у чернецтві, а також ді-
яльність здогадних василіянських архиман-
дритів макарія і евтимія. така схема мала
не лише вказати на масштаб та авторитет
монастиря, який фундували й до якого всту-
пали могутні галицькі князі, утім й “фунда-
тор львова” лев данилович. вона прагнула
показати, що руські монахи-пустельники, –
перші провідники львівських василіян,
жили у довколишніх печерах при “буками
оброслій” святоюрській горі ще перед за-
снуванням самого міста: Ibidem. – S. 76–77.
61 Зубрицкий д. критико–историческая
повість временных літ червеной или Галиц-
кой руси. – москва, 1848. – с. 64.
138 Роман Голик
галицько-волинських градів: “міста, укріплені валами, дерев’яними огорожами
та палісадами й мали обширні землі. вони витримували довготривалі облоги, а
міщани, які звикли до безперервних війн і захисту міст, зі зброєю, часто вирішу-
вали, кому сидіти на їх княжому престолі”62. княжий львів у його уяві виглядав
масштабно та охоплював усю ту територію, на яку поширилися довколоміські
села пізнішого часу: замарстинів, Голоско, клепарів, Брюховиці, Білогоща, син-
гівка, кульпарків, персеньківка, козельники, знесіння, і, ймовірно, кривчиці”63.
з іншого боку, в українських та “русских” текстах д. зубрицький дошкульно кри-
тикував польські версії розповіді про кінець княжого львова у контексті нападу
казимира великого 1340 р.64 він описував його, радше, не як похід, а вдалу й
підступну акцію, що почалася застрашуванням мирних львівських русинів, а за-
вершилася нищенням міста та його знакових будівель. до того ж, відкликаючись
до я. длуґоша та і. Ходиніцького, вчений переконував читачів, що первісний ла-
тинський собор у львові трансформовано з відібраного руського кафедрального
храму (“головної руської церкви” святого Хреста)65. дискурс д. зубрицького був
дискурсом історичної боротьби за місто з польськими середньовічними та ран-
ньомодерними хроністами й сучасними йому істориками. з сучасником д. зу-
брицького, іваном (далибором) вагилевичем стали пов’язувати впровадження
у локальний науковий дискурс нової для руської/української традиції тези про
данила романовича – засновника львова: “львовъ заложеный (кимъ?) данилом
романовичемъ” / “Lwów zalożony przez Daniela Romanowicza”)66. так до свідо-
мості галицьких читачів запроваджено думку н. карамзіна, що (1269 чи 1270 р.)
лев данилович “утвердив свій престіл у новому місті львові, заснованому ще
при данилі”67. однак то була лише частина вагилевичевої візії княжого міста,
яку він подав згодом, у 1860 р. основою княжого міста та міською парафією він
проголошував знесіння, назву якого виводив від гіпотетичної княжої церкви
вознесіння Господнього. Щоб захистити ці аргументи, і. вагилевич відкликався,
водночас, і до усної традиції місцевих селян, і глибоко закроєні подовгувасто-
квадратні “сліди дерев’яного замку на горі лева напроти замкової”, які він, як
переконував, бачив наочно68. водночас і. вагилевич не знав, як перевірити лі-
тописне твердження, що зі львова було видно пожежу Холма. сучасний йому
ландшафт не давав змоги це зробити. Ймовірно, зникнення “виду на Холм” і. ва-
гилевич приписував знищенню “первісного львова” військом Бурундая, яке да-
тував 1251 р. водночас автор вважав, що на місці давнього, знищеного первісного
міста лев мстиславович (!) на початку XIV ст. заснував інше місто, назвавши його
власним іменем. у такий спосіб між двома дотеперішніми візіями львова дани-
ла романовича та львова лева даниловича, вагилевич вставив третю, ототож-
нивши будівника “нового” львова з іншим поколінням династії романовичів.
о. антон (антоній) петрушевич, якого вважали патріархом львівської істо-
ріографії ХіХ ст., уявляв “престолный червонорусскій львов” “волинського літо-
пису” містом “галичорусских” князів та їхніх “дванадесять церков”: від “свято-
геогріївського монастиря”, монастирів святого онуфрія та святого архистратига
62 Зубрицкий д. критико–историческая
повість… – с. 89.
63 там же.
64 там же. – с. 108–111.
65 там же. – с. 147–149. пор.: Chodynicki I.
Historya… – S. 342.
66 Wagilewicz J. Gramatyka języka malorus-
kiego w Galicii. – Lwów, 1845. – S. 143.
67 карамзин н. исторія государства рос-
сійскаго. изд. 3. – санкт-петербургъ, 1830. –
т. 4. – с. 131.
68 Wagilewicz J. Początki Lwowa // Kółko
rodzinne. Pismo tygodniowe. – Lwów, 1860. –
S. 111.
139(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
михаїла, церкви чесного Хреста, до церкви успіння пресвятої Богородиці, цер-
ков святого миколая та Христового воскресіння. натомість на місці “домінікан-
ського кляштора і костелу “святішого тіла Христового” (пресвятої Євхаристії)
а. петрушевич бачив “двір руських князів данила і лева”69. давній львів а. пе-
трушевича був, переважно, львовом сакральним, частина якого трансформува-
лася на сучасний йому сакральний польський львів, а невелика частина у пере-
будованому вигляді залишилася руською. з іншого боку, під маскою польських
храмів дослідник вбачав руські світські споруди княжого часу.
ідеологічно близьким до а. петрушевича був ще один реконструктор об-
разу княжого львова у ХіХ ст. – ісидор Шараневич. Його дослідження70 від-
кривав візуальний образ – мапа міста “за часôвъ панованя рускихъ князей”, на
якій позначені здогадні споруди й об’єкти города: церкви успіння, вознесіння
на знесінні, монастирі та церкви святого Юрія й вірменська, костел святої ма-
рії сніжної; княжий двір та княжий замок “Гора лева” та ін. княжий львів
і. Шараневича – пограничне місто данила романовича, засноване між 1250 і
1255 рр.71 у давньокняжому просторі дослідник виділяв первісний львів – фор-
тецю “проти безбожних татар”, вміщуючи його на знесінні біля церкви воз-
несіння та в околицях тогочасного кайзервальду (який ототожнював з церк-
вою святого Хреста)72. Його зовнішній вигляд автор окреслював за аналогією:
“здаєся, що и той первістный львовъ, такъ, як і інныи соврєменныи городы,
землянными окопами, глубокими фоссами, острогами (палисадами) и. т. п.
былъ оукріплєнный и оубезпечнный”73. цей львів, розвивав він тезу і. вагиле-
вича, знищений татарами 1261 р. “другий” княжий львів, за і. Шараневичем,
постав наново двадцятиліттям пізніше, 1283 р. Його центрами у схемі і. Шара-
невича були два дерев’яні замки: “вищий” і “нижчий”. а між обома замками він
вміщував “перехідну вулицю”74. Шараневичів княжий львів уявно залюднюва-
ли русини, татари, євреї і “сарацини”, сарацини, які “скуповували невільників”.
однак у трактуванні дослідника це не перетворювало місто на центр работор-
гівлі. воно поставало, навпаки, жертвою “розбійничих татарських шайок”:
власне оборона перед татарами, у зображенні і. Шараневича, спонукала князя
розбудувати львів на нинішньому місці. цей “град в котлині” дослідник уяв-
ляв собі окопаним валами, сумніваючись лише, чи посеред нього, як і в інших
княжа містах, стояла кам’яна вежа75. топографію чи соціотопографію княжого
міста і. Шараневич прагнув перекласти мовою об’єктів пізнішого часу: напри-
клад, церква святого теодора тирона – на місці “тандити” з Жовківського пе-
редмістя, храм воскресіння Господнього – “на убочной дорозі, котра з тракта
Жолківского на замарстинівський провадить” тощо76. на території домінікан-
ського монастиря і. Шараневич бачив княжий двір, а на “лівому боці полтви” –
поруч з церквою, цвинтарем та монастирем святого Юра, також двір уділь-
них руських князів та укріплений чернечий стовп77. літописну пожежу Холма
історик, правдоподібно, намагався перевірити географо-топографічними
69 Петрушевичъ а. краткая роспись рус-
ским церквамъ и монастырям въ городі
львові // Галицкій историческій сборникъ,
издаваемый обществом Галицко-русской
матицы. – львовъ, 1853. – с. 3–10.
70 Шараневичъ И. стародавный львôвъ,
(ôтъ року 1250–1350) (серія “стародавныи
галицкїи городы”. – ч. 2). – львов, 1861.
71 там же. – с. 12.
72 там же. – с. 16–17.
73 там же. – с. 17.
74 там же. – с. 20.
75 там же. – с. 23.
76 там же. – с. 27.
77 там же.
140 Роман Голик
методами середини – другої половини ХіХ ст. “Холмъ лежитъ може 20 миль
ôтъ львова. зъ терасы над знесеньємъ видко поля Белзкїи в направлєную на
всходную пôлнôчь пôдъ оугломъ выносячимъ майже 122”78. статус княжого і
навіть посткняжого львова у концепції і. Шараневича був і завжди залишав-
ся доволі високим (“на рівні з городом володимиром на волині”). проте його
книга про стародавній львів була історією того, як княже місто і довколишня
“Галіція”, поступово втрачаючи впливи та силу, інкорпоровані до польщі. зго-
дом, у 1870-х роках, історик змінив візію. тепер він бачив “первісний” давній
львів (львів данила романовича) розтягнутим довкола князівського замку та
розташованим десь поблизу чортівської скелі – над пагорбах, що здіймалися
над кривчицями, підберізцями й запитовом. здавалося, що саме звідти було
видно славнозвісну пожежу Холма. “другий” львів (львів лева даниловича)
у цій системі координат перемістився у напрямку костела святого войцеха,
який у ХіХ ст. вже перетворили на військовий склад. саме в його будівельно-
му матеріалі львівський археолог вбачав залишки другого (левового) княжого
замку79. уява частини австрійських вчених кінця 1860 – початку 1870-х років,
вслід за українськими, вміщувала княжий львів на північному сході сучасного
львова й диференціювала перший (данилів) львів, зокрема з “церквою свято-
го івана”, та розміщений “південно-західніше” другий (левів) княжий львів з
“церквою миколая”80. тоді ж у дискурсі кароля відмана з’являється образ сво-
єрідного “перед-львова” у вигляді костьолу святого іоана Хрестителя, збудова-
ного, як твердив цей автор, ще до заснування міста, яке, у свою чергу, існувало
ще перед літописною згадкою. на його думку, цей храм міг існувати навіть
1234 p., у кожнім pазі, до 1250 і 1255 рр., коли, за цією версією, був закладений
львів (“отже, дивився він на народження львова”, – підсумовував к. відман81).
з історичних нарисів другої половини ХіХ ст. образ княжого львова переко-
чував до точочасних путівників містом. їхні автори прагнули домалювати в
уяві читачів те, чого не давали історичні джерела, навіть вигляд лісистої міс-
цевості довкола княжого города82: “первісний львів” (який датували навіть і
1268–1270 рр.) поставав у вигляді замку, закинутого посеред лісу83.
певним переворотом у польській рецепції княжого львова стала віднос-
но невелика робота александра чоловського “львів за руських часів”. він про-
понував свою картину княжого міста. це – княжий город, заснований десь у
період “епохальної поразки русі” – нападу монголів 1241 р., однак на місці дав-
ніших, невідомих поселень84. він мав би бути подібним до інших міст княжої
доби (від києва до Галича), мати оборонний характер і поділятися, щонай-
менше, на дитинець, передгороддя, підгороддя і поділ85. тому а. чоловський
вміщував свій княжий львів “над краківським передмістям чи підзамчам”, на
замковій та лисій горах (на одній з яких історик добачав давню вежу – “стовп”,
натомість на лисій горі – “первісний оборонний львів”), а знаками існування
давнього города для нього стали найдавніші збережені храми міста (церкви
78 Шараневичъ И. стародавный львôвъ… –
с. 78.
79 Czolowski A. Lwów za ruskich czasów. –
Lwów, 1891. – S. 16.
80 Rasp W. Beiträge zur Geschichte der Stadt
Lemberg // Archiv für österreichische Ge-
schichte. – Wien, 1870. – S. 375–377.
81 Widmann K. Kościół pod wezwaniem
św. Jana Chrziciela we Lwowie. Wiadomość
historyczna. – Lwów, 1869. – S. 28.
82 Kunasiewicz S. Wilda przewodnilk po Lwo-
wie z zarysem historii miasta. – Lwow, 1878. –
S. 7–8.
83 Schneider A. Przewodnik po Lwowie. –
Lwow, 1875. – S. 1–2.
84 Czolowski A. Lwów… – S. 17.
85 Ibidem. – S. 23.
141(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
святого миколая, святого онуфрія, святої параскеви, костели святого іоана
Хрестителя та святої марії сніжної) й неіснуючі вже святині86. Щобільше,
а. чоловський уявляв над церквою святого миколая обриси можливого кня-
жого замку87. водночас княже місто лева даниловича в а. чоловського вигля-
дало споконвічно поліетнічним, без чіткого національного обличчя88. мала за
обсягом книга стала, проте, однією з найпопулярніших розповідей про кня-
же місто у польському середовищі кінця ХіХ – першої третини ХХ ст. якщо
княжий львів і з’являвся в уяві польських жителів міста й краю на зламі сто-
літь, то імпульсом для цього став, зокрема, його текст.
українці прагнули вибудувати альтернативну схему давньої львівської іс-
торії та історії міста загалом. з одного боку, михайло Грушевський на зламі
ХіХ й ХХ ст. намагався уточнити хронологічну сітку Галицько-волинського лі-
топису. у його трактуванні перша згадка про львів, (“пожежа Холма”) було
датована 1256–1259 рр.89 княжий львів історик бачив, радше, елементом міс-
тобудівної та адміністративно-політичної системи Галицько-волинського кня-
зівства – одним з городів “в тіні” Галича та Холма. учень м. Грушевського іван
крип’якевич 1910 р.90 у суті продовжував лінію н. карамзіна та і. вагилевича.
він пов’язував заснування міста, передовсім, з данилом романовичем – “пер-
шофундатором”, а вже потім – левом даниловичем – “відбудовником”. так
формувалася картина княжого львова, розміщеного на високій важкодоступ-
ній для ворогів горі, з якої можна було контролювати околиці довкруги. цей
город зображали традиційно: княжий двір, “двірська церковця”, “будинки
княжих урядників і багатших бояр”. з іншого боку, не бракувало соціального й
етнічно різношерстого образу спільноти, яку гіпотетично мало б приваблюва-
ти княже поселення: від будівничих, ковалів й мечників до селян – хлібороби ,
княжої дружини, та “чужих купцїв”91. територію “приходнів” історики почат-
ку ХХ ст. вміщували на низині підзамча, переносячи на точніші координати
свого часу – “там, де нині є улиці Жовківська і замарстинівська”. топографічно
давній львів продовжували на сільське знесіння як “парохію княжих часів”
та відмежовували від храму святого Юрія, зображаючи його окремою замісь-
кою церквою-фортецею. знаками руської присутності залишалися церкви (від
церкви святого миколая до монастиря святого онуфрія), хоча читачів засте-
рігали, що самі споруди, які вони бачать на щодень, – не сучасники, а симво-
ли княжих часів. з іншого боку, саме руський львів, яким його презентував,
зокрема, і. крип’якевич, поставав територією релігійної толеранції: “Була тут
вірменська церква і латинський костел, бо наш нарід шанував кожду віру і не
боронив нікому відправляти своїх богослужінь”92. не дивно, що панорама ре-
конструйованого міста у його тлумаченні поставала, хоч не надто масштабною,
але імпозантною та ідилічною: “вид його був дуже гарний: високо на горі стояв
поважний замок, укріплений валами; під горою кругом стояли міські церкви,
а довкола них міщанські двори і доми з садами й огородами; над рікою розтя-
гали ся сїножати і поля, а далї йшли старі, густі ліси”93. водночас княжий львів
і. крип’якевича поставав історично нещасливим містом, яке від самого початку
86 Ibidem. – S. 26.
87 Ibidem. – S. 28.
88 Ibidem. – S. 35.
89 грушевський М. Хронольоґія подїй
Галицько-волинської літописї // знтШ. –
львів, 1901. – т. 41. – с. 41.
90 крип’якевич і. львів, його минувшина й
теперішність. – львів, 1910.
91 там само. – с. 4–5.
92 там само. – с. 5.
93 там само.
142 Роман Голик
намагаються знищити татари, згодом – поляки, а від 1340-х років у тлумаченні
українського історика він уже навіть не “литовсько-руський”, а пропольський:
“львів брав малу участь в боротьбі; він чимраз більше схилявся на сторону
польщі…”94. у такій схемі помітні окремі елементи концепції а. чоловського.
проте, на противагу їй, українська реконструкція княжого львова діяла, пере-
довсім, на національну свідомість українських читачів, їхнє відчуття минулого.
перша світова війна принесла ще один поворот у візіях княжого львова.
під час російської окупації міста й краю у 1914–1915 рр. поширилося зовсім
інше уявлення про княжу добу львова. Його відобразив, зокрема, васілій ве-
рещагін у своїй книзі про львів та його мистецьку історію95. у його сприйнятті
львів – місто, яке виникло дещо раніше від літописної згадки про пожежу Хол-
ма і, можливо, первісно знаходилося “набагато ближче до Холма, аніж зараз”96.
Щодо засновника міста, в. верещагін мав сумніви: думка про те, ніби фунда-
тором мав стати данило романович, який “охрестив” місто на честь сина лева,
очевидно, не надто його переконувала. первісний княжий львів для в. вереща-
гіна – це “острог” – “окольний град” з “величезними воротами, захищеними
двома баштами-“вежами”, всередині острога – укріплення-дитинець, всередині
якого – “княжий терем” та склади зі зброєю, навколо – посад – слобода – місце
проживання “торгового люду”, проведення віч та “копних судів”. княжий львів
в. верещагіна – майже повністю (за винятком деяких церков) дерев’яний. при
цьому він прагнув у деталях відтворити екстер’єр й інтер’єр мешкань львівсько-
го простолюддя та – за контрастом – боярських “теремів”97. княже місто поста-
вало також центром культурного, торгового та “кипучого промислового” жит-
тя, розміщеним на перехресті ключових шляхів. загалом, львів у трактуванні
російського автора поставав типовим, проте важливим, “русским городом”.
однак російська присутність у місті й Галичині невдовзі закінчилася і вже на
момент публікації книги пpo “старый львов” в. верещагіна (1915) львів стали
сприймати як знову (після княжих часів) втрачену для росії територію.
натомість 1918 р., під час листопадового зриву та утворення зунр з цен-
тром у львові, образ княжого міста набув нового сенсу у політичній (а згодом –
мемуарній) уяві галицьких українців. вони вважали проголошення західно-
української народної республіки відновленням українського львова як княжої
столиці після доби “польської” й “австрійської” домінації. цей образ поетизу-
вали: “у лицарській, княжій, невгнутій столиці, /в Батьківщині вірному городі
львові/ сумні стрепенулись – одвічні – достойні повагою мури/ від грому удар-
ного гордого слова:/ воля!”98. це відновлення, однак, завершилося невдачею.
у міжвоєнний період пам’ять про княжий львів (нарівні з походом
Б. Хмельницького та спогадом про листопад 1918 р.) стала однією з важливих
тем українських науково-популярних публікацій, зокрема, й нечисленних
українських путівників львовом. так, микола Голубець у 1925 р. також прагнув
привернути увагу українських сучасників до княжої доби – часу, коли львів
(“льві-град”) був коли не формально, то фактично столицею українського
князівства99. проте він застерігав читачів, що місто майже не зберегло слідів
своєю руської середньовічної історії. він пропонував львівським українцям
придивлятися лише до реліктів княжого часу. само ж княже місто, у якому
94 крип’якевич і. львів… – с. 10.
95 цит. за: Верещагин В. а. старый львов.
репринтое издание. – киев, 2009.
96 Верещагин В. а. старый львов… – с. 24.
97 там же. – с. 25.
98 янів В. поезія: листопадові фраґменти.
сонце й ґрати. – львів, 2009. – с. 97.
99 львів: провідник. – Жовква, 1925. – с. 1.
143(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
виникли чи до якого потрапили ці артефакти, поставало з Голубцевого тексту
нашвидкуруч збудованим серед несприятливих обставин (“в огні татарської
небезпеки”) новачком” (“новиком”) серед інших поселень княжого часу. пер-
соніфікований княжий львів в уяві м. Голубця виглядав, радше, дещо дезо-
рієнтованою людиною, яка зненацька опинилися у несподіваному і не надто
вдалому для неї середовищі, майже позбавленому комунікацій із зовнішнім
світом”100. автор путівника середини 1920-х років метафорично зображав дав-
нє місто “орлиним гніздом”, а водночас і самим орлом – диким птахом, здат-
ним захищатися від неприятелів: “а може й хотіли цього його основник дани-
ло і пан на замку кн. лев, що заклали його на високій горі, мов вірлине гніздо,
щоб нім татари оглянуться, він поріс у пір’я, обкопав себе валами, насторожив
будильницями (вежами) та частоколом”101. водночас, як історик мистецтва й
архітектури, м. Голубець відмовлявся від образу повністю дерев’яного княжого
міста, підкреслюючи, що більшість його храмів мали бути мурованими. істо-
рія княжого львова у нарисі м. Голубця, як і в інших авторів, видавалася від-
носно нетривалою та, загалом, – песимістичною. у світлі тогочасних етнічних
та суспільних стереотипів це також виглядало, радше, поразкою.
і. крип’якевич в “історичних проходах по львові” (1932) доповнив той образ
княжого львова, який змальовував у 1910 р. Його заснування цього разу поста-
вало елементом в протитатарській оборонній стратегії данила романовича102.
давнє місто дослідник розташовував на терені зелених насадженнях високого
замку, “на крайній західній горі, що опадає стрімко до замкової вулиці”, під-
креслюючи її назву (“княжа”). підгороддя давнього львова у цій схемі “опадало
десь до Жовківської вулиці”, натомість “серединний” княжий двір розміщував-
ся “на горбі, вище церкви св. миколая”)103. і. крип’якевич прагнув відтворити
деталі уявного княжого міста, спроектувавши їх на реалії 1920–1930 рр.: “перед
княжим двором були оборонні ворота, й від них уділ ішла стрімка дорога –
це теперішня вуличка під брамкою”104. навіть старий ринок у його уяві по-
ставав укріпленням. пам’ять про це український науковець несподівано вбачав
у мовній традиції місцевих євреїв, які “називають частину Жовківської вулиці,
від краківської площі до старого ринку, “на мості”; був тут рів і на нім міст”105.
“Героїка княжої доби” слугувала при цьому одним із засобів національного
виховання молоді (у середовищі якої зародилася ідея “історичних проходів”)
та мобілізації галицьких українців після поразки визвольних змагань. це ві-
добразили й написані у 1920–1930-х роках вірші олександра олеся (кандиби)
про княжу україну. у них львів зображений другим – після Холма – містом
данила романовича: “друге місто будувати / він над полтвою звелів / і на славу
льва – князенка/ князь назвав це місто львів”106. видані 1930 р. у львові (а зго-
дом, 1940 р., – у празі), ці вірші лише підсилювали популярну тезу.
княжий львів за міжвоєнного часу був також предметом дидактичних
експериментів українських вчителів. так, під час прогулянок високим замком
львівським дітям пропонували відчути себе у ролях руського короля/ князя,
його будівничих та підданих107. їх вели вулицями тогочасного підзам ча, наголо-
шуючи на видимих і прихованих знаках присутності княжого міста. звісно, така
100 там само. – с. 9.
101 там само.
102 цит. за: крип’якевич і. історичні прохо-
ди по львові. – львів, 1991. – с. 10.
103 крип’якевич і. історичні проходи... –
с. 14.
104 там само – с. 15.
105 там само.
106 цит. за: олесь о. твори у двох томах. –
київ, 1990. – т. 1. – с. 399.
144 Роман Голик
картина була певною мірою модернізована, однак вона мала виховувати патріо-
тизм львів’ян-українців у середовищі іншого львова, в якому вони не домінували.
рецепція княжого періоду львівської історії серед польської інтеліген-
ції міжвоєнної доби була, природно, іншою. так, популярна книга станісла-
ва василевського “львів”, що вийшла у серії “чудеса польщі” (“сuda Polski”),
починала історію міста як “багатого середньовічного маленьства” тільки з
моменту заснування латинського архиєпископства108. тему його руської фун-
дації автор оминав й поширював міфологему “червенських городів”, яка да-
вала змогу усунути руський період історії міста й регіону як “час загарбання
первісно польських територій”. у путівнику мечислава орловича читачам за-
пропоновано об’єднати обидві концепції: теорію “червенських міст” і пода-
ну у версії а. чоловського коротку історію міста, яке заснував “руський князь
лев, син перемишльського (sic!) князя данила”109. княжий львів поставав тут
дерев’яною фортецею, але, водночас, й густо заселеною територією (про що
мали б свідчити вісім церков княжого міста). у міжвоєнний період популяр-
ним залишався й нарис історії міста пера Фридерика паппе. у повному видан-
ні книги, що з’явилося ще 1894 р., йшлося про “стародавній львів”, у який було
втиснуто усю історію міста від 1250 до 1527 р.110 однак, вона також починала-
ся з руського літописного “походу володимира на ляхів” 981 р., за якою львів
проголошувався “польського родинною околицею”, яка волею випадку стала
руською граничною землею. княжий львів виглядав тут, радше, неприємним
і неприступним місцем, однак, припалим до вподоби князеві данилові, який
поставав тут засновником нового місця, що мало сполучати Холм з Галичем.
загальна картина старого львова у Ф. паппе виглядала ідилічною й утопіч-
ною. княжий львів у зображенні польського автора ставав майже малолюд-
ним простором природи, й тиші: “замість білих кам’яниць і будинків – зелені
дерева і кущі, замість площ – блискучі плеса мочар. невелике поселення, але
дрімають у нім приховані життєві сили: одним плечем оперлося на схід, дру-
гим сягає заходу…”111. княжий львів Ф. паппе, очевидно, виглядав контрастом
до пізнішого львова. водночас сама історія княжого міста у його нарисі – дуже
стисла й нещаслива, а його фінал був зображений порятунком львова “для
християнства та європейської цивілізації”112. у міжвоєнних варіантах текстів
Ф. паппе ці акценти лише згущувалися та спрощувалися. у його брошурі про
львів для “Бібліотеки загальної школи” (“Biblioteka szkoły powszechnej”) про
княже місто навіть не було згадки. Ймовірно, до цього спонукала назва серії чи
циклу, в якому вийшла книжка, – “міста польщі” (“Miasta Polski”)113. подібна
тенденція простежувалася і в підручниках, адресованих львівським польським
школярам. саме казимира ііі тут називали “великим будівничим львова”.
княжий львів при цьому зображали спаленим, однак пожежу, що зруйнува-
ла місто, зовсім не пов’язували з походами казимира. засновники міста і його
“доказимирівська” історія у цьому дискурсі майже не фігурували. місто, яке
107 Миколаєвич д. про давний львів //
методика і шкільна практика: додаток до
“Шляху виховання й навчання”, педагогіч-
но-методичного три місячника. IV річник. –
львів, 1933. – с. 107.
108 Wasilewski S. Lwów (wydanie faksymil-
ne). – Wrocław, 1990. – S. 39.
109 Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie.
Wyd. 2. – Lwów; Warszawa, 1925. – S. 14.
110 Pappé F. Historya miasta Lwowa w zary-
sie. – Lwów, 1894. – S. 11.
111 Ibidem. – S. 18–19.
112 Ibidem. – S. 23.
113 Ejusdem. Lwów. (Z cyklu “Miasta Pol-
ski”). – Lwów, 1933. – S. 3–9.
145(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
існувало перед тим, потерпало від війн та було не надто імпозантним, макси-
мально компактним і простим – наголошували автори польських посібників
з “вітчизняної історії”114. навіть загалом об’єктивна й масштабна за задумом
книга луції Харевич (Харевичової) “ Historiografia і miłośnictwo Lwowa”, опу-
блікована у “Biblіotece Lwowskiej” незадовго до початку другої світової війни,
починалася лише з перших міських книг, що фіксували місто у документаль-
ному полі “давньої речі посполитої”115. натомість “проблема початків львова
й особи його засновника” тут була прихована всередині “рутено-української”
історіографії міста116. це теж не дивно: робота л. Харевич мала підсумовувати
досягнення львовознавства перед 1940 р., коли мав бути відзначений ювілей
знакового для польської громади походу казимира ііі на львів 1340 р, від якого
у цьому середовищі й відлічували історію міста.
після прилучення західної україни до урср у 1939 р. львів у радянсько-
му дискурсі стали позиціонувати старовинним українським/ “княжим містом”.
частина представників української інтелігенції (наприклад, членів нтШ) у
1939 р. (добровільно чи вимушено) зображала прихід червоної армії та скли-
кання народних зборів західної україни у львові як звільнення міста й краю
“по 600 літах” неволі117. це формувало ілюзію відродження княжого міста після
поразок 1340-х років. натомість володимир пічета в історії західної україни та
західної Білорусії (1940) зображав львів “значним торговим центром” Галицько-
волинського князівства нарівні з луцьком, володимиром, Холмом і Берестям118.
впродовж нацистської окупації 1941–1944 рр. на короткий час повернулися
довоєнні погляди на історію княжого львова. це, зокрема, демонстрував “су-
часний львів” олени степанів 1943 р. тут давніші концепції заснування міста
та уявлення про його первісний вигляд були подані уже як факт, а не гіпотеза.
проте о. степанів намагалася частково спроектувати мову історіографії на гео-
графічний дискурс і розмістити давнє місто не лише в часі, але й просторі. за-
гальна панорама княжого міста виглядала доволі оптимістично: “княже місто
було людне (тут були теж колонії: німецька, вірменська, татарська) й просторе,
з численними домами й крамами, городами й садами. поля й сіножаті зна-
ходилися і на другому березі полтви. Його простір становив приблизно 50 га і
сполучався на сході з громадою знесіння”119.
однак у 1944 р. радянська влада повернулася до львова та Галичини. це
спричинило появу, щонайменше, двох візій історії княжого міста: радянської
та еміграційної, діаспорної. перша ґрунтувалася на образі “старовинного укра-
їнського міста львова”. студії працівників тогочасного інституту суспільних
наук – філіалу ан урср у львові спричинилися до того, що першу літописну
згадку (а заодно й ґенезу) про місто було хронологічно перенесено з 1259 на
1256 р.120 тепер саме вона стала відправним пунктом історії міста й на її підставі
1956 р. стали святкувати його 700-річчя, водночас формуючи новий образ пер-
шопочатків. княже місто уявляли традиційним поселенням давньоруського
114 Martynowiczówna W. Historia. Podręcznik
dla V klasy szkól powszechnych 3 i 2 stopnia. –
Lwów, 1937. – S. 74.
115 Charewiczowa L. Historiografia і miłośnic-
two Lwowa. – Lwów, 1938. – S. 7–8.
116 Ibidem. – S. 73–90; 176–177.
117 радянський львів. 1939–1955. докумен-
ти й матеріали. – львів,1956. – с. 58.
118 Пичета В. основные моменты истори-
ческого развития западной украины и за-
падной Белоруссии. – москва, 1940. – с. 16.
119 Степанів о. сучасний львів. путівник.
видання стереотипне. – львів, 1992. – с. 10.
120 історія львова: короткий нарис. –
львів, 1956. – с. 8–9.
146 Роман Голик
часу. розходження з’являлися лише тоді, коли йшлося про те, де саме воно зна-
ходилося121. водночас гіпотетичний образ внутрішнього життя княжого львова
як “головного міста Галицько-волинського князівства” тепер переростав у кар-
тину його соціально-економічної диференціації з “антизахідними” акцентами.
ідея феодалізму як суспільства класової нерівності та нерозвинених соціально-
економічних відносин нівелювала позитивний образ княжого львова – “значно-
го центру торгівлі” у радянській історіографії 1950-х років122. в етнічному плані
княжий львів поставав містом, населеним “руськими людьми–русинами–укра-
їнцями”, що протистоїть іноземним загарбникам, однак згодом опиняється
сам на сам з ними і відривається від решти руських земель. ця теза теж була
важливою для тогочасного радянського дискурсу. напад казимира ііі на львів
1340 р. також описували через риторику боротьби з іноземними поневолювача-
ми, яким населення “чинило героїчний опір”. у такій схемі захоплення львова
1340 р. частково нейтралізувалося ефектом “народного повстання проти поль-
ських феодалів” під проводом боярина (!) дмитра детька123. проте підсумком
розповіді про княжий львів у радянській версії 1956 р. стало твердження кар-
ла маркса, що польський король казимир III, захопивши землі середньовічної
Галичини й волині, отже й львів, далі змушений був боротися проти їхнього
руського населення. з цього погляду, історія княжого львова виглядала лише
вступом до подальшої “боротьби трудящих міста й краю за соціальне й наці-
ональне визволення”124. таку доволі просту схему майже дослівно повторено в
кількох путівниках кінця 1940–1950-х років125. попри ці шаблони, певна частина
текстів про львів, приурочених до його 700-річчя, у змодифікованому вигляді
повторювали чи розвивали давні, ще передвоєнні уявлення про міську історію
княжої доби, або ж додавала нові елементи до старої картини126.
ці фрагменти знань про княже місто, які формували історики, згодом тира-
жували й популяризували масові видання разом з уривками перших літописних
згадок про львів127. сюди були інкрустовані навіть давніші, ще з початку ХХ ст.,
тексти і. крип’якевича, які зображали львів, починаючи з першої половини
XIV ст., торговельною станцією між сходом і заходом128. згодом, уже в 1980-х ро-
ках, коли змінилося покоління історіографів, академічний образ княжого львова
також змінився. Його картина ставала строкатішою. її ускладнив археологічний
дискурс, який апелював уже не тільки до княжого міста, а й мезолітичних, па-
леолітичних та ранньослов’янських поселеннях, що існували в його околицях ще
перед тим, як виникло само місто. тепер княже місто – продукт писемної істо-
рії – виглядало лише горішнім пластом в до- чи протоісторії місцевості129.
у рецепції істориків, зокрема, баченні ярослава ісаєвича, дві традиційні
версії початків львова частково зливалися: місто отримувало не одного, а двох
засновників: “данило здійснював загальне керівництво будівництвом львова та
інших міст, а лев безпосередньо очолив спорудження граду, який мав стати (як
вказує назва) його уділом”130. уявлення про дерев’яний город лева змінилося
121 історія львова… – с. 10.
122 там само.
123 там само. – с. 12.
124 там само. – с. 13.
125 пор.: львов: справочник. – львов,
1949. – с. 3–12; львів: довідник. – львів,
1955. – с. 21–26.
126 див., наприклад: крип’якевич і. П. львів
княжих часів // нариси історії львова. –
львів, 1956. – с. 23–31; Білецький С. Т. пер-
ша історична згадка про місто // нариси... –
с. 18–20 (тощо).
127 слово про львів / упор. а. Халімон-
чук. – львів, 1970. – с. 14–20.
128 там само. – с. 17.
129 пор.: історія львова. – київ, 1984. –
с. 8–11.
130 там само. – с. 15.
147(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
образом міста мурованого, оточеного густозаселеною низкою градів – городищ
навколо міста, що відігравало одну з ключових ролей в обороні краю. тепер до-
слідники намагалися візуалізувати саме планування міста: високий замок на
горі, княжі та боярські тереми під ним, низький замок, “старий” і новий “міські
райони” княжого міста, фортифікації довкола, тощо. з іншого боку, традицій-
ний образ міста, що склався у ХіХ – першій половині ХХ ст., став доповнюватися
новим. наприклад, у структурі уявлюваного міста з’явилися також професійні/
чи ремісничі вулиці, відомі з пізніших часів (давні Шевська і пекарська). з одно-
го боку, дослідники формували давній образ оборонного міста “з міцним гар-
нізоном княжих військ”, що захищає від “ординських поневолювачів” зі сходу, і
“католицьких феодалів із заходу”131. з іншого, – розбудовувався образ міста, яке
з фортеці стає центром торгівлі, ремесел, культури й мистецтва (осередком пи-
семної культури виступав княжий двір та онуфріївський і Юрський монастирі).
при цьому, підкоряючись стандартам радянського історіописання, на початку
1980-х років вчені вимушені були підкреслювати зв’язки між львовом та північ-
но-східними руськими князівствами, щоб у такий спосіб розвивати міфологему
спільної колиски братніх народів й споконвічної україно-російської дружби132.
водночас загальна архітектурна панорама чи ансамбль княжого міста, яку фор-
мував пізньорадянський історичний дискурс, виглядали доволі масштабними
й структурованими, а водночас майже художніми, живописними. “вид на місто
розкривався з усіх висот, які оточували львівську улоговину. посеред цього при-
родного амфітеатру, за відкритим простором торф’яних боліт, покритих кили-
мом низької зелені, височіли гори, увінчані оборонним вежами”133. містобудів-
ний профіль чи малюнок при цьому виглядав поєднанням поствізантійської
і західної готичної норм. загалом же, княжий львів прагнули зобразити дже-
релом руських традицій, які перетривали віки й відобразилися на подальшій
історії міста. середньовічний львів змальовували творінням “державної волі”
данила романовича, “опорним пунктом проти татаро-монгольської навали”134,
столицею і центром Галицько-волинського князівства, “містом-воїном” і “міс-
том-купцем”135, “прикордонною опорою “матері городів руських” – києва… на
сторожі західних рубежів київської русі”, але й “містом-бранцем”136.
конкретний, деталізований образ княжого міста в путівниках різнився.
автори одних були доволі стриманими, обмежуючи архітектурні сліди кня-
жого львова церквами святого миколая (гіпотетичної княжої усипальниці)
та святого онуфрія, і, частково, – церкви святої параскеви-пятниці, костелів
святого івана Хрестителя й марії сніжної137. інші, натомість, доволі широко
описували княжий львів як місто данила романовича, де “осідало дуже багато
іноземців… – справжній вавілон!”138. тут знову з’являвся образ міста, поділеного
на етнічні дільниці. у збережених з того часу пам’ятках архітектури пропону-
вали бачити “дух суворої та героїчної епохи”139. водночас, наприклад, у книзі
131 там само. – с. 20, 23.
132 там само. – с. 25.
133 там само. – с. 26.
134 Пашук а., деркач і. львів: путівник. –
львів, 1960. – с. 3.
135 Трегубова Т. о., Мих р. М. львів: архітек-
турно-історичний нарис. – київ, 1989. – с. 36.
136 львів. туристичний інформатор львов.
туристский информатор. Lviv. Tourist’s Ref-
erence Book. – львів, 1979. – с. 7–8; львівщина
туристська. путівник / м. в. Гончар, і. в. ма-
лявська, в. м. пшеничний та ін. – львів,
1986. – с. 3. Тимчишин я., Савка М., Тимошен-
ко П. подорожі по львівщині: краєзнавчо-
туристський нарис. – львів, 1987. – с. 39.
137 Вуйцик В. С. липка р. М. зустріч зі
львовом: путівник. – львів, 1987. – с. 10–17.
138 островский г. львов. – ленинград,
1975. – с. 12.
139 там же. – с. 13, 14.
148 Роман Голик
Григорія логвина на княжу добу частково було перенесено обриси пізніших
фортифікацій: “археологічними дослідженнями встановлено, що дитинець
мав кам’яні стіни та башти; невеликі рештки його і тепер можна бачити на
замковій горі. на гравюрах XVII ст. є зображення укріплень львівського дитин-
ця, що загальним характером розташування на могилоподібній горі, силуетом
мурів та башт нагадують кременецький замок”140. така інтерференція образів
не була випадковою: тиражовані панорами львова з замком впливали на модер-
них реципієнтів. вони вважали, що бачать княжу будівлю.
проте автори путівників відразу ж стверджували, що жодних зображень
чи описів цього міста не збереглося, а його окремі будівлі, якщо й дійшли, то
в дуже зміненому вигляді. княжий львів локалізували на передмісті, підза-
мчі, і цим пояснювали, що його сліди майже стерті: у місці, що з часом ста-
ло “майже беззахисним перед ворожими нападами”, їх знищили часті бої та
пожежі141. особливо акцентованим виступало твердження, що засновником
львова був данило романович (у популярному дискурсі – данило Галицький).
на скульптурі теодозії Бриж, що зберігалася у львівському історичному музеї,
князя зображено у позі владного воїна-опікуна, який простягає свою “оборон-
ну руку” над містом та його жителями142. князь данило заснував місто на честь
народження свого сина: цю ідею поширювала й дитяча література143. загалом,
княжий львів в українській радянській літературі доволі часто асоціювали саме
з князем данилом романовичем та образом високого замку як його творіння144.
у дмитра паличка княжий львів поставав жертвою “польських панів”. однак
і тут підставою існування та розквіту руського львова подано виключно князю-
вання данила романовича; період після його смерті виглядав початком кінця
княжого міста: “коли данило в саркофаг/ у Холмі ліг навік спочити, /тебе, ма-
лого, полонити/ здавалось, міг би, хто забаг./ і незабаром вдарив грім –/ при-
йшла пора страшна, проклята, /пихаті польські королята/ вломилися у левів
дім”145. водночас поет апелював до українського патріотизму, історичної пам’яті
про український княжий львів: “та кості прадідів твоїх /лежать під княжою
горою. /мій львове, в славі і здоров’ю/ не забувай ніколи їх!”146.
у публіцистичних текстах цієї доби з’являлося також прагнення “оживи-
ти” образ давнього міста, доповнивши його додатковими мистецькими еле-
ментами. тому, наприклад, роман лубківський намагався не просто перека-
зати першу літописну згадку про львів, а й пропонував читачам уявити, як
насправді могли сприймати пожежу Холма львів’яни у 1256 р.147 персоніфіко-
ваний княжий львів р. лубківського виглядав втіленням миролюбності, але
вписувався до метафоричної формули “воюючого міста” “з перших днів своїх
судилося тобі вдягнути лицарську одіж, узяти до рук щит, щоб захищати бать-
ківщину”148. панорама княжого міста, реконструйована у тексті письменника,
лежала на перехресті ідилії та героїки. княжий замок був зображений “міц-
но укріпленою твердинею”, що захищала місто, але сам давньоруський львів
140 логвин г. н. по україні. стародавні
мистецькі пам’ятки. – київ, 1968. – с. 210.
141 пор.: овсійчук В. архітектурні пам’ятки
львова. – львів, 1969. – с. 8.
142 овсійчук В. архітектурні пам’ятки... –
с. 9.
143 Хоросницька М. мандрівка по львову. –
львів, 1970. – с. 4–6.
144 Братунь р. Грані віку: поезії різних ро-
ків. – львів, 1976. – с. 104.
145 Павличко д. вибрані твори в двох то-
мах. – київ, 1979. – т. 1. – с. 38.
146 там само. – с. 39.
147 лубківський р. львів: місто очима пись-
менника. – львів, 1985. – с. 4.
148 там само. – с. 2.
149(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
в уяві автора став втіленням “білокам’яного” будівельного монументалізму,
квітучим “містом-садом”: “гордо здіймалися в небо стрімкі шпилі, виростали
білокам’яні споруди, що, хоч і тьмяніли від часу, навіки зберегли тепло рук
львівських будівничих. поміж пагорбами, над численними потоками, які при-
ймала в своє русло повновода полтва, красувалися поля й виноградники, і по-
близькі ліси, мов дорогоцінний перстень, оточували місто”149. кінець руського
львова у такій картині поставав наслідком заздрості польських феодалів, які
постійно зазіхають “на красу та багатство краю”, прагнуть його захопити, аж
поки їм це не вдається. з іншого боку, радянський дискурс княжого львова
був орієнтований на те, щоб підкреслити його “руськість”, генетичний зв’язок
з “ідеєю росії” та частково протиставити “польському феодалізму”.
зображення княжого львова в українському еміграційному чи діаспорно-
му літературному, публіцистичному та історіографічному дискурсі було іншим.
за ним стояла традиція, сформована в Галичині зламу ХіХ – першої половини
ХХ ст. в її руслі сформувалася концепція дослідника княжого Галича ярослава
пастернака. давній львів я. пастернака, так само, як інші моделі княжого міста,
сконцентрований довкола княжої гори, високого замку (від яких була відокрем-
лена третя гора – піскова чи гора лева) та старого ринку, церков і костьолів на
підзамчі, двох руських монастирів (святоюрського та онуфріївського). однак
загалом, структуру княжого львова, первісний вигляд його будівель я. пастер-
нак зображав “територією гіпотез”, припущень, повсякчас підкреслюючи, що
у давній писемній традиції та в археологічній реальності присутні лише окре-
мі фрагменти загальної картини княжого міста. проте у підсумку вчений, усе
ж, давав загальну живописну картину міста: “довкола старого ринку, аж попід
княждвір, стояли боярські, міщанські та купецькі двори, а між ними, серед са-
дів та городів, підносився своїми куполястими верхами цілий ряд церков”150.
цікаво, що текст я. пастернака був вміщений в альманасі “наш львів”, де по-
чатки українського княжого міста були зміщені до 1252 р., що робило його юві-
лейним. водночас діаспорні автори намагалися доповнити міфологему княжо-
го львова новою легендою заснування, як це зробив лев лепкий. він вставив цю
легенду в інший знаковий для нього самого та українців Галичини сюжет: бої за
львів 1918–1919 рр. Його персонаж – анонімний “мандрівний історик”, з одного
боку, гордився руською ґенезою міста, вважаючи її підставою його української
належності у ХХ ст.: “сяк чи так правда на нашім боці: земля споконвіку наша
і львів заложив наш король данило”151. проте княжа ідея міста-твердині у його
рецепції стає й перешкодою – українці не можуть повернути собі тепер уже
польський львів, а, заодно, втрачають і Галичину: “знав данило, де закласти
місто. в самій середині краю: і тепер клопіт. Бо не візьмеш його, не позбудеш-
ся чирака на здоровім тілі”152. на перехресті цих суперечливих тверджень він
формував власну (“неписану”) версію початків львова, витриману в стилістиці
міфів про закладання міст. король данило романович шукає “місце на нову
столицю”, однак знаходить його випадково, полюючи з сином (левом) в околи-
цях полтви. він випускає свого сокола, той губиться, і володар віднаходить його
завдяки місцевим пастушкам, які рятують княжого птаха від хижаків. у пас-
тушках данило романович відкриває добрих воїнів, а заодно знаходить високу
149 там само. – с. 6.
150 Пастернак я. княжий город львів //
наш львів. Ювілейний збірник 1252–1952. –
нью Йорк, 1953. – с. 13.
151 пор.: лепкий л. під патиною віків //
наш львів. – с. 46.
152 лепкий л. під патиною… – с. 46.
150 Роман Голик
скалу, і вийшовши на неї, виголошує синові формулу закладання й благосло-
вення нового міста153. суміщення тем заснування львова та листопадового чину
для української еміграції 1953 р. вважали символічним. ініціатори такого по-
єднання намагалися підкреслити, що “перший листопадовий день 1918 року
вернув княжому Городові його історичне право”154.
водночас л. лепкий намагався заповнити персонажами та сюжетами й
сам простір уявного княжого міста: “на горі, поміж лісами, за високими за-
городами й за валами, данилів львів. для хижаків сходу грізний, неприступ-
ний, для мандрівного купця приманливий”155. у той же час лінгвіст ярослав
рудницький стверджував, що первісною його назвою була “львовъ городъ”, а
традицію вживання архаїзуючих чи стилізованих під неї форм (“город льва”,
“львів-город”) вважав засобом передачі історичної пам’яті та “історичних укра-
їнських прав на це місто: пригадування князя льва, сина короля данила, для
якого цей город був побудований”156. натомість інші вчені, наприклад микола
андрусяк, заперечували таке трактування первісної міської назви й вважали,
що її відразу вимовляли у сучасному або близькому до сучасного українського
фонетичному оформленні (“львів”, а не “львов”), натомість назву “львовгород”
вважали штучною й “ніколи не існуючою”.157 зрештою, вони стали боротися й
з іншими міфологемами, наприклад, концепцією володимира маняка, в якій
сконструйовано інший фантом – знищений у 1241 р. “протольвів” чи Голоско –
“Головсько-місто” як столицю “української антсько-слов’янської держави валі-
ніани”158. Iнші діаспорні львовознавці того часу боролися з концепцією петра
курінного. він формував специфічний образ “пункту, що з княжих часів при-
брав собі патронімічне ім’я “львів” і символ лева, як знак історичної місії сво-
єї”159. у його уяві “княже-королівський львів” мав аж чотири, або навіть п’ять
княжих замків чи дворів160. ці замки автор описував з великою деталізацією.
наприклад, перший з них наділяв (за аналогією з локаційним львовом) чотир-
ма брамами (київською, Галицькою та краківською, в одній з яких мала стояти
фігура лева) та церквами (успіння Богородиці і святої анни). значну частину
вулиць модерного львова (від руської й Жовківської до клепарова) п. курін-
ний також відносив до княжого міста161. Фактично, його княжий львів був анах-
роністичним плетивом, зітканим з різних прочитаних текстів та заповнених
власним образним мисленням. ці уявні конструкції викликали роздратуван-
ня педагога степана Шаха, який натякав, що п. курінний не тільки докладно
не обізнаний з археологічними даними, а й, очевидно, і з самою топографі-
єю львова162. це було правдою лише частково: уродженець умані п. курінний
таки побував у львові, однак лише в час німецької окупації. тож його знання
про місто та студії довкола його початків були, очевидно, обмеженими. проте
й сам с. Шах, реферуючи різні концепції топографії княжого міста, намагався
153 лепкий л. під патиною… – с. 47.
154 в роковини львова. звернення україн-
ського конгресового комітету америки //
свобода. 1953, 31 жовтня. – ч. 227. – с. 1; дві
річниці львова // там само. – с. 2.
155 лепкий л. під патиною… – с. 47.
156 там само. – с. 42.
157 андрусяк М. початки й назви льво-
ва й Харкова // свобода. 1953, 31 жовтня. –
ч. 227. – с. 3.
158 там само.
159 цит. за: Франко а. д., Франко о. о. пе-
тро курінний – дослідник стародавнього
львова // вісник інституту археології лну
ім. і. Франка. – львів, 2013. – вип. 8. – с. 86.
160 Франко а. д., Франко о. о. петро курін-
ний… – с. 92.
161 там само. – с. 94.
162 Шах С. львів – місто моєї молодості.
спомин, присвячений тіням забутих льво-
вян. – львів, 2006. – частини і і іі. – с. 32–36.
151(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
рухатися буквально дорогами уяви: “до княжого львова вели дві брами: з пів-
дня на торговий базар, куди в’їжджалось з галицького, краківського, з глинян-
ського й покутського шляхів; де була друга брама…, трудно окреслити, мож-
ливо там, де до війни були вулиця і костел св. мартина, отже, за церквою св.
пятниць. також отверте… питання, куди вів шлях з міста дальше, чи через
татарську дільницю в напрямі пізнішої Жовківської рогачки, фабрики горівок
Бачевського і через полтву на збоїська, чи через вірменську дільницю, тобто
пізнішу замарстинівську вулицю, прямо на Голосько, а звідтіля або на північ…
на рокитно, або на схід через збоїська на малехів і куликів”163.
польські інтелектуали, які після другої світової війни опинилися за
межами Галичини, сприймали проблему княжого львова в іншому руслі.
частина з них намагалася бути відносно об’єктивною. наприклад, історик
мистецтва тадеуш маньковський описував “передказимирівський” львів,
назагал, за звичною міжвоєнною схемою164. це, загалом, дерев’яне місто чи
город на схилах високого замку, по мурованих руських будівлях якого зали-
шилися, хіба що, сліди, або ж сліди слідів, решта ж була знищена або серед-
ньовічними пожежами, або перебудовами XVIII ст.165 водночас автор чітко
підкреслював, що княжий львів не залишив по собі “гідних уваги пам’яток”,
що про них можна говорити тільки від часів казимира великого, який “з го-
рода зробив львів містом”166. з іншого боку, у середовищах вихідців з “кресів”
колишньої польщі середньовічний львів асоціювався винятково з постаттю
казимира III та ідеологією червенських городів.
частина польських інтелігентів, що поверталися до міста вже як туристи
після репатріації кінця 1940-х років, у 1990–2000-х роках прагнули знайти пев-
ний компроміс у поглядах на початки львова. це було не завжди легко. так,
наприклад, владислав серчик в “історії україни”, перевиданій 1990 р., згадував
львів нейтрально як руське (українське) місто, постале в контексті фортифі-
каційних проектів данила романовича й назване на честь його сина, лева167.
натомість у 2006 p. він описував історію львова уже не в контексті української
історії, а в дусі концепції “Leopolis to Poloniae sеmper fidelis” (або теорії “за-
вжди польського” міста)168. територію, на якій засновано львів, тепер зображе-
но землею перших руських і польських осадників. виникнення міста тут ви-
глядало реакцією лева даниловича на монгольську загрозу. первісний львів
зображався вдало розміщеним напівмурованим-напівдерев’яним городом на
високому замку, з двірською дільницею (низький замок), руською та поль-
ською дільницями у підгородді, православними руськими церквами (святого
Юра, святого миколая, святого онуфрія), католицькими костелами (матері
Божої сніжної, святого іоана Хрестителя) та вірменськими храмами (святої
анни, святого іоана). водночас, хоч автор й стверджував, ніби німці стали пов-
ноправними мешканцями міста аж після княжої доби, з його тексту виплива-
ло, що первісно місто називалося, радше, лембургом чи лямбургом, що мало
б свідчити, напевно, про його оксиденталізацію/германізацію169. подальша іс-
торія львова ставала тут історією поступової, хоч прихованої полонізації за
163 там само. – с. 19.
164 Mańkowski T. Dawny Lwów jego sztuka i
kultura artystyczna. – Londyn, 1974. – S. 11–16.
165 Ibidem. – S. 12.
166 Ibidem. – S. 11, 17.
167 Serczyk W. Historia Ukrainy. Wyd. 2. –
Wroclaw; Warszawa; Kraków, 1990. – S. 49.
168 Ejusdem. Semper fidelis. Dzieje legendy //
Niepodleglość i Pamięć. – 2006. – Nr 24. – S. 11–
37.
169 Ibidem. – S. 11–12.
152 Роман Голик
170 Serczyk W. Semper fidelis… – S. 12.
171 Ostrowski J. K. Lwów: Dzieje i sztuka. –
Kraków, 1997. – S. 9.
172 Ibidem.
173 Ibidem. – S. 10.
174 Ibidem.
175 Hollankowie A. i E. I zobaczyć miasto
Lwów… – Rzeszów, 1990. – S. 21.
176 Ibidem. – S. 51.
177 Ibidem.
Болеслава-Юрія іі тройденовича. на цьому тлі інкорпорація княжої столиці
до польських земель за часів казимира III виглядала політично, юридично та
логічно обґрунтованою170.
видана ж 1997 р. книга яна островського про львів, його історію та мис-
тецтво зображала виникнення “міста галицьких князів” наслідком відбудови
русі після монгольської навали, а його засновником поставав лев данилович171.
автор наголошував на унікальності місця, вибраного для побудови города,
де зустрічалися “пейзажі гірські, степові та низинні”. водночас саме місто від
моменту заснування проголошувалося багатокультурним пограниччям схо-
ду (татари, караїми та вірмени, перший храм яких тут віднесено до 1283 р.!) й
заходу, репрезентованого німецькою громадою, згуртованою довкола костьолу
марії сніжної (свідченням чому мала б слугувати “назва лямбурга… у княжих
документах”)172. так формувалася картина львова – “центру східної торгівлі”,
осередку християнської культури з вісьмома храмами, збудованими близько
1300 р., захищеного, з одного боку, оборонним градом на високому замку, а з
іншого – багнами “на місці пізнішої марійської площі, Гетьманських валів та
великого театру”173. загальна картина первісного львова при цьому виглядала
доволі традиційною для польського дискурсу. місто “збудоване майже виключ-
но more rutenico, тобто з дерева, деколи доповненого глиною та цеглою”, храми
якого переважно дерев’яні; після нього залишилися лише загальні обриси дея-
ких площ (старий ринок) та фундаменти деяких храмів (від церкви святого ми-
колая до костелу марії сніжної)174. водночас історію цих храмів подано у світлі
давніших уявлень, зокрема домініканської легенди й образу княгині констанції
у контексті (заснованого, нібито, 1270 р.) костьолу святого іоана Хрестителя.
окремі автори польських путівників 1990–2000-х років намагалися су-
містити дві схеми – польську та українську. так, з одного боку, до історичної
свідомості читачів інтегрували “руські” дати: заснування міста у другій поло-
вині 1240-х років, яке здійснює данило романович для сина лева, перші літо-
писні згадки про місто, смерть лева даниловича (подана під 1301 р.). проте
далі йшлося про полонізацію львова: спершу у вигляді “панування тройдена,
поляка з п’ястів мазовецьких”, згодом – у формі влади Юрія тройденовича,
який “вирішив передати львів своєму шваґрові, казимирові ііі”, але був отру-
єний русинами, після чого у місті “з’явився” польський король175. водночас і
тут йшлося про майже цілковиту відсутність залишків “первісного”, середньо-
вічного міста. вину цьому автори вбачали у вдалому і, водночас, ризикованому
заснуванні міста в “невралгічній позиції”, точці зудару східної й західної ци-
вілізацій, на яку постійно нападали варвари – “люди зі сходу”176. при цьому
читачів спрямовували до найстарших львівських будівель-храмів, серед яких
виділяли костел святого іоана Хрестителя, марії сніжної, частково, – латин-
ську катедру. однак відразу ж радили оглянути хоч і змінені, але генетично
середньовічні церкви на підзамчі (святого миколая, святого онуфрія, свя-
тої параскеви-п’ят ниці)177. такий погляд був, певною мірою, збалансованим.
зрештою, після 1991 р. саме в польському науковому дискурсі з-під пера
анджея янечека з’явилася спроба підсумувати дотеперішні наукові погляди на
153(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
початковий, руський львів. вже на цей момент він відзначав, наскільки строка-
тою є картина “первинного” періоду львівської історії, рекомендував ще раз змі-
нити кут зору на проблему та змальовував широку програму майбутніх студій.
однак і така програма у багатьох моментах теж була розрахована на реконструк-
цію доволі вузької фактології з допомогою широкої історичної уяви178. у поль-
ській історичній уяві існує також образ відносно нейтрального давнього міського
ландшафту, який, наприклад, гіпотетично реконструйовував вітольд Шольґіня,
використовуючи термінологію природничих наук179. з іншого боку, тут постій-
но побутує уявлення про первісно польське або змішане польсько-руське засну-
вання львова як одного з червенських городів, який “завоювали руські князі”,
депортувавши звідти “автохтонне” польське населення. зрештою, примат у по-
чатках львова надано навіть угорським хрестоносцям, які мали б дати місту на-
зву Ilowe, згодом трансформовану на львів180. часи “руського панування” над се-
редньовічним львовом при цьому також присутні, однак, радше, як “тимчасова
окупація” його земель. в інших сучасних популярних польських публікаціях
таки виділяють “львів руський – львів княжий”181. з іншого боку, і в таких тек-
стах місто фігурує як складова частина Галицько-волинського князівства. інколи
у контекст, поряд з “історичними”, інтегровані навіть легендарні й заснування й
називання міста, наприклад, сюжет з князем левом – поборювачем драконів, які
свого часу записав м. Ґруневеґ, однак у стилістично новому переказі182. так ідея
княжого львова частково перетворюється на легенду чи міф.
двозначним поставав образ найдавнішого міста у нарисі історії львова
лєшка подгородецького183. сформована на його сторінках картина також,
на загал, відповідала історико-хронологічній схемі, до якої давніше вже
вдавалися польські вчені. у цій концепції багатоетнічне оборонне місто
лева даниловича з династичним левом на гербі вперше згадувалося у
літописі під 1256 р., потім було об’єктом татарських нападів, проте відносно
успішно розвивалося, приваблюючи до себе, крім русинів, також німецьких
та вірменських купців, забезпечувало торговельні й політичні зв’язки русі з
польщею тощо. поступово, однак, “місто лева” ставало об’єктом польських
впливів, а після 1340 р. перетворювалося на “місто казимира великого”,
“перший розквіт” якого припав на правління династії ягеллонів. рецепція
книга л. подгородецького була доволі строкатою. частина авторів стала
відкликатися до неї як однієї з важливих львовознавчих польськомовних
синтез 1990-х років. інша ж наголошувала її науково-популярний характер
178 Janeczek A. Studia nad początkami Lwo-
wa: bilans osiągnięć i potrzeb badawczych //
Rocznik Lwowski. – Warszawa, 1993–1994. –
S. 6, 7–36.
179 Szolginia W. Urbanistyczna fizjografia
dawnego Lwowa // Rocznik Lwowski. – War-
szawa. 1991. – S. 15, 16.
180 Gaj J. Pradzieje powstania Lwowa //
Rocznik кresowy. – Warszawa, 2015. – Nr 1. –
S. 79–100.
181 [Dylewski A.] Miasta marzeń: Lwów. –
Warszawa, 2009. – S. 23.
182 Majka J. Mistyczny Lwów. – Kraków,
2017. – S. 4.
183 див., зокрема: Podhorodecki L. Dzieje
Lwowa w zarysie. – Warszawa, 1993. – S. 8–20.
* книга про львів, справді, з’явилася у кон-
тексті дуже різнорідних зацікавлень в ченого,
у яких львовознавча тематика зовсім не була
основною. крім синтетичних історій києва
(1988) та україни (1979), л. подгородецький
мав у доробку праці про битву під Хотином
(1979), нариси про запорозьку січ та корон-
них гетьманів польщі, історію кримського
ханату (1987), студії про битву під віднем
1683 р., польсько-шведські війни, вивчав бит-
ву на куликовім полі й видав історію Юго-
славії (1979).
154 Роман Голик
та зауважувала, що автор ніколи не вивчав історії львова*, спирався тільки на
чужі роботи, допустив ряд неточностей, викликав нарікання “здегустованих
читачів” (зокрема, з польського боку), а тому ті, хто цікавиться історією міста,
мають уникати його тексту184. в українському середовищі л. подгородецькому
відразу стали закидати надмірне захоплення “казимирівським львовом”,
применшення важливості “граду львова”, апелювання до його “етнічно-
змішаного” походження, і, взагалі, стереотипне повторення “застарілої
шаблонної версії” польської історіографії ХіХ – першої половини ХХ ст.
щодо витоків та ранньої історії міста, ігнорування праць сучасних львівських
дослідників185. це суперечливе сприйняття частково зберігається досі.
в українських текстах кінця ХХ – початку XXI ст. образ княжого львова
також обріс уявними конструкціями. зараз у науковому та популярному
дискурсі й історичній пам’яті функціонує декілька здогадних образів міста за
княжої доби, кілька “претендентів” на роль його засновників та можливих дат
закладання. археологічні дослідження давнього граду, наприклад, формують
образ “села над полтвою – попередника львова” – поселення, від якого
збереглася не лише кераміка, а й “львівське житло”, а також інших осель
“між замковою Горою і полтвою”186. однак це невеликі частинки мозаїки, яку
нині скласти дуже непросто. різними є й уявлення про механізм заснування
міста та його фундаторів. так, я. ісаєвич був схильний до компромісного
варіанту, в якому “місто було започатковане князями данилом романовичем
і левом даниловичем не 750 років тому, а… близько 1247–1248 рр.”187. інші
дослідники, наприклад ярослав книш, зображають фундатором львова
саме лева даниловича, однак підкреслюють, що той при будівництві міста
взаємодіяв з батьком. у цьому контексті львів виглядає “міцною фортецею” і
водночас “столицею левового уділу”188. натомість леонтій войтович закликав
вважати засновником міста тільки лева даниловича, підкреслюючи, що ім’я
данила романовича взагалі не згадувалося у середньовічних та ранньоновітніх
писемних пам’ятках189. так само гіпотетичною залишається дата заснування
міста: у суспільній свідомості воно міцно злилося з датою першої писемної
згадки (1256 р.), хоча науковці запропонували вважати роками зародження
княжого львова і 1240, і 1245 p.190 ці дати (особливо раніша – 1240 р.), природно,
викликали мас-медійний інтерес, однак на офіційний дискурс не вплинули,
тому не стали елементами сучасної історичної пам’яті.
Ще складнішою виглядає еволюція уявлень про розміщення, зовнішній
вигляд і, тим більше, – внутрішнє життя княжого міста. у реконструкції ігоря
184 особливо різким критиком у поль-
ському середовищі став януш васильков-
ський. див.: Wasylkowski J. [Rec. na:] Podhoro-
decki L. Dzieje Lwowa. – Warszawa: Oficyna
Wydawnicza Volumen, 1993. – 286 S. // Rocz-
nik Lwowski. – Warszawa, 1997/1998. – S. 343.
185 Шишка о. львів давній – дискусії сучас-
ні // Галицька брама. – 1996. – № 12: княжий
львів. – с. 2.
186 Петегирич В. село над полтвою – попе-
редник львова // історія львова. – с. 34–37.
187 ісаєвич я. передмова. з історії дослід-
ження львова // історія львова. – с. 7.
188 книш я. львів: таємниці княжої доби. –
львів, 2005. – с. 50, 51, 55.
189 Войтович л. князь лев данилович. –
львів, 2012. – с. 37–41.
190 пор.: Паславський і. коли і хто заснував
львів? вірогідні і невірогідні дати заснуван-
ня столиці Галичини. – львів, 2010; Войто-
вич л. князь лев данилович… – с. 41.
155(Не)зНаНе місто?: кНяжий Львів у середНьовічНій, раННьомодерНій…
191 качор і., качор л. львів крізь віки. –
львів, 2004. – с. 42.
192 Шишка о. наше місто – львів. – львів,
2000. – с. 14–17.
193 див.: архітектура львова. час і стилі
XIII–XXI ст. – львів, 2008. – с. 13.
194 пор.: архітектура львова. – с. 49. Пе-
трик В. М. завершальні компоненти за-
будови міст Галичини XI–XIII ст. // вісник
національного університету “львівська по-
літехніка”. – 2011. – № 716. – с. 215.
195 архітектура львова. – с. 43–79.
196 долинська М. львів: простір і мешкан-
ці (історико-урбаністичний нарис). вид. 2,
випр. – львів, 2006. – с. 9.
197 книш я. львів… – с. 96.
198 Ивченко а. С. львов – перехресток
европы. – киев, 2007. – с. 9.
199 калинець і. пісеньки та віршики зі
львова. – львів, 2006. – с. 210.
200 лемко і. цікавинки з історії львова. –
львів, 2011. – с. 5–6, 7–8, 13–14.
201 Матічин я. Quo vadis, львове. – львів,
2012. – с. 106.
качора середини 2000-х років його прототип, або “княжий город” з’являється “на
правому боці полтви біля давнього торговища”191. подібний образ княжого міста
поширював також і шкільний посібник з львовознавства олександра Шишки
початку 2000-х років192. нині в наукових текстах побутують доволі різні моделі чи
образи княжого львова – від традиційного уявлення про його “потрійну структуру”
(княжий град – підгороддя – посад) до картини потрійної зміни локації города,
його потрійне мігрування від умовного чи реального “протоміста”193. в інших
реконструкціях ця модель ускладнюється. тут видно розміщений на горі власне
город й підгороддя з мурованим замком, пригород, княжий двір, узвіз, військовий
гарнізон, церкви, двори знаті, вміщені на двох терасах різного рівня та під ними194.
інші автори частково об’єднують картини первісного долокаційного княжого
города й пост-княжого міста після 1356 р.195 частина вчених бачать у княжому
львові різні іпостасі “города”: з одного боку, – “укріплений адміністративний
центр”, з іншого, – житловий осередок, населений пункт196.
у текстах, призначених для ширшого кола читачів, ускладнених
конструкцій, звісно, менше197. водночас в частині путівників для всеукраїн-
ського читача з’являється лише дуже ескізний образ міста на княжій горі,
яке “швидко обросло окольним градом”, – підзамчам, – районом, що, однак,
лише “фрагментарно зберіг архітектурну пам’ять про своїх засновників”198.
проте в мистецько-літературному дискурсі самих львів’ян наявні спроби
деталізувати, міфологізувати чи реміфологізувати історію княжого міста, як,
наприклад, у призначених для дітей поезіях ігоря калинця199.
загалом, в українському літературно-мистецькому дискурсі початку
ХХі ст. маємо цілий конгломерат уявлень про княжий львів, сконструйований
з текстів Б. зіморовича, я. альнпека, м. Ґруневеґа, і. крип’якевича, сучасних
історіографічних концепцій й історіософічних побудов. у популярних текстах
ілька лемка (іллі семенова) середньовічний руський львів – місто, побудоване
“попри логіку” (здаля від морів та судноплавних річок), а водночас –
пристановище князів-монахів (василька романовича та лева даниловича). у
цій візії львів не надто подобається навіть данилу романовичу, який “любить
Холм”, і це позначається на відчуженому ставленні українців до міста у
майбутньому200. у романі ярослави матічин “Quo vadis, львове” (2012) княжий /
королівський львів постає дзеркальним відображенням давнього поганського
міста “по той бік знесіння”201. княжий чи королівський львів взагалі стає
казковою дійсністю, сценою притч чи “пригод короля лева”, як у текстах Юрія
винничука202. середньовічні та ранньомодерні міфи княжого львова інколи
156 Роман Голик
стають частинками, нераз, дуже несподіваних сюжетних конструкцій. так,
наприклад, у російському романі алєксандра Богдановича “таємниця святого
Юра” (“тайна святого Юра”) образ святоюрської гори, василіска / змія і монаха-
пустельника несподівано доповнюється фантастичним мотивом мелхія –
“василіскоподібної” жаби, таємничої зброї монголів, начебто, похованої у
львівських печерах разом зі своїм переможцем – князем / ченцем васильком
романовичем. саме цю таємницю, яку “пильно оберігають уніатські монахи”,
у 1915 рр., нібито, шукають романні агенти російської розвідки у львові та
Галичині203. отож, реконструкція королівського міста трансформується просто
в уявний образ міста як місця вічних персонажів й вічних сюжетів.
Oбраз княжого львова так чи інакше присутній у сучасному публічному
дискурсі. Його розбудовують екскурсоводи, зокрема пропонуючи мандрівки
підзамчам. сучасні інтернет-ресурси також популяризують історію
“початкового” міста та його наукових досліджень, зокрема археологічних
розкопок204, візуально й ментально зіставляють сучасний львів з уявним
княжим городом205. “княжий львів” та його складові (“княжий двір”,
“княжий ринок”) стали бізнесовими брендами (назвами готелів, ресторанів,
туристичних центрів). проте картина модерного міського простору, майже
повністю позбавленого залишків середньовічної архітектури, контрастує
з образом львова – міста княжої доби. звідси й дуже суперечлива ідея
“туристично привабливого” міста з фортецею – високим замком / “замком
руського королівства”, на якій у 2004–2005 рр. наполягав тодішній міський
голова любомир Буняк. цей проект не реалізували, власне, через те, що в
ньому було змішано образи різних замків (княжого і казимирівського), а сам
проект, як вважали фахівці, виглядав коштовним анахронізмом206.
отож, загалом образ княжого львова, сформований зусиллями
різних авторів у різний час, значною мірою віртуальний. ті матеріальні
“знаки знаків” княжої доби, що залишилися у нинішньому місті, є
лише фрагментами втраченої картини, яку в довільний спосіб заповнює
індивідуальна та колективна уява, що змінюється залежно від часу й епохи.
уже в ранньомодерний час скупі літописні згадки про княжий львів
обросли деталями й міфологемами, які формувала усна та книжно-писемна
традиція. згодом їх доповнили гіпотези вчених модерного часу, лише
частково підтверджені археологічними знахідками. тому нині княжий львів
залишається настільки ж знаним, як і невідомим містом.
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
202 Винничук Ю. легенди львова. – львів,
1999.
203 Богданович а. тайна святого Юра. –
львов, 2014.
204 Бандрівський М. археологія найдавні-
шого львова // [електронний ресурс]: https://
ntsh.org/node/55 (дата звернення 11.09. 2017);
Парнікоза і. княжий львів // [електрон ний
ресурс]: https://www.h.ua/story/369839/ (дата
звернення 11.09.2017).
205 Парнікоза і. княжий львів.
206 доротич М. високий замок: чи настане
час збирати каміння? [електронний ресурс]:
https://lviv.comments.ua/ukrichas/2007/05/24/
104559.html (дата звернення 11.09.2017).
|