Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою
Здійснена спроба відкинути помилкові стереотипи навколо приєднання Галицької землі до Польського королівства в ході боротьби за спадщину Романовичів. Проаналізовано загадку загибелі князя Юрія- Болеслава Тройденовича, основні етапи цієї боротьби на протязі 1340–1434 рр., їх учасників та підстави...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179032 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 121-142. — Бібліогр.: 161 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179032 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790322021-04-01T01:25:59Z Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою Войтович, Л. Здійснена спроба відкинути помилкові стереотипи навколо приєднання Галицької землі до Польського королівства в ході боротьби за спадщину Романовичів. Проаналізовано загадку загибелі князя Юрія- Болеслава Тройденовича, основні етапи цієї боротьби на протязі 1340–1434 рр., їх учасників та підстави останніх. Показано, що тільки у 1434 р. Польща Зважилася анексувати галицьку частину королівства Русі, утворивши на її місці Руське воєводство. До того часу ця територія зберігала суверенний статус, знаходячись під правлінням Любарта-Дмитра Гедиміновича і Володислава Опольського або перебуваючи в унії з Угорським чи Польським королівствами. Зокрема, підтвердженням цього служать також титули правителів і претендентів, особливий адміністративний устрій на чолі з генеральними старостами та карбування окремих монет для цієї території. In the article realizable attempt to cast aside erroneous stereotypes round tacking of Galychyna part of kingdom of Rus’ carth to the Polish kingdom during a fight for the inheritance of Romanovichs. The riddle of death of price George-Boleslav Trojdenovych is analysed, basic stages of this fight on a draught 1340–1434, their patricipants and ground of the last. at owned all territory of kingdom of Rus’, repeated the chinks of the predecessors typology. It is show that only in 1434 Poland of decided to annex Galychyna part of kingdom of Rus’ forming the Rus’ province in her place. To the that pore this territory kept sovereign status, being under a rule of Lubart-Dmitre Gedyminovych and Volodyslav d’Opole or being in union withe the Hungari an or Polish kingdoms. In particular, confirmation of it the titles of rulers and pretanders, special administrative mode at the head with general heads and coinage of saparate chinks, serve as also for it. 2018 Article Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 121-142. — Бібліогр.: 161 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179032 [929.52РОМАНОВИЧІ:94(4-11+4-191.2)]“1340/1434” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Здійснена спроба відкинути помилкові
стереотипи навколо приєднання Галицької землі до Польського королівства в ході
боротьби за спадщину Романовичів. Проаналізовано загадку загибелі князя Юрія-
Болеслава Тройденовича, основні етапи цієї
боротьби на протязі 1340–1434 рр., їх учасників та підстави останніх. Показано, що
тільки у 1434 р. Польща Зважилася анексувати галицьку частину королівства Русі,
утворивши на її місці Руське воєводство. До
того часу ця територія зберігала суверенний статус, знаходячись під правлінням
Любарта-Дмитра Гедиміновича і Володислава Опольського або перебуваючи в унії з
Угорським чи Польським королівствами. Зокрема, підтвердженням цього служать
також титули правителів і претендентів, особливий адміністративний устрій на чолі
з генеральними старостами та карбування окремих монет для цієї території. |
| format |
Article |
| author |
Войтович, Л. |
| spellingShingle |
Войтович, Л. Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Войтович, Л. |
| author_sort |
Войтович, Л. |
| title |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| title_short |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| title_full |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| title_fullStr |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| title_full_unstemmed |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| title_sort |
боротьба за спадщину романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2018 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179032 |
| citation_txt |
Боротьба за спадщину Романовичів (1340–1434): між стереотипами та історичною правдою / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 121-142. — Бібліогр.: 161 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT vojtovičl borotʹbazaspadŝinuromanovičív13401434mížstereotipamitaístoričnoûpravdoû |
| first_indexed |
2025-07-15T17:53:59Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:53:59Z |
| _version_ |
1837736436518879232 |
| fulltext |
Леонтій ВОЙТОВИЧ
БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434):
МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ ТА ІСТОРИЧНОЮ ПРАВДОЮ
У всіх європейських династіях, як і всіх європейських народів, існували
традиції та правила успадкування престолів, рухомого й нерухомого майна.
Тому неможливо погодитися з твердженнями, ніби у Київській державі й ди-
настії Рюриковичів таких традицій і правил не існувало1. Рюриковичі були
споріднені з багатьма європейськими династіями, крім того, функціонувала
сувора регламентація успадкування у середовищі купців, дружинників і, на-
віть, смердів, засвідчена в угодах з Візантією початку Х ст., різних редакціях
“Руської правди” та княжих статутних грамотах. Як і в усій Європи, при вигас-
ненні тієї чи іншої гілки династії Рюриковичів, до боротьби за її спадок всту-
пали і близькі родичі з інших династій2.
Загибель князя Болеслава-Юрія Тройденовича3 й подальша боротьба за
спадщину Романовичів за участі Польщі, Угорщини, Литви та Золотої Орди4
(1340–1434) залишаються дискусійними проблемами, полеміка навколо яких
триває від середини ХІХ ст. Більшість російських та українських дослідників
однозначно датують входження королівства Русі, або ж його Галицької частини
1 Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки со-
циально-политической истории. Ленинград,
1980. С. 45–46; Толочко О. П. Особливості між-
сеньйоріальних відносин у період феодаль-
ної роздробленості Давньої Русі ХІІ–ХІІІ ст.
Феодалізм в Україні. Київ, 1990. C. 30.
2 Детальніше про практику успадкування
княжих престолів у династії Рюриковичів
див.: Wojtowycz L. Walka o spadek po Romano-
wiczach a król polski Kazimierz III Wielki Kazi-
mierz Wielki i jego państwo. W siedemsetną roczni-
ce urodzin ostatniego Piasta na trone polskim / Pod
red. J. Maciejewskiego і T. Nowakowskiego. Byd-
goszcz, 2011. S. 52–55.
3 Paszkiewicz H. Polityka ruska Kazimierza
Wielkiego. Warszawa, 1925. S. 7–11; Długopol-
ski E. Władysław Łokietek na tle swoich cza-
sów. Wrocław, 1951. S. 223; Włodarski B. Polska
i Ruś 1194–1340. Warszawa, 1966. S. 254–259;
Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси
в составе Великого княжества Литовского.
Киев, 1987. С. 22; Бєняк Я. Вигаснення га-
лицько-волинської княжої династії Галичина
та Волинь у добу середньовіччя. До 800-річчя
з дня народження Данила Галицького. Львів,
2001. С. 79–85; Войтович Л. Князь Юрій-Бо-
леслав Тройденович: ескіз портрету Княжа
доба: історія і культура. Вип. 5 / Відп. ред.
В. Александрович. Львів, 2011. С. 209–221.
4 Wyrozumski J. Polska, Węgry i sprawa Rusi
halicko-włodzimierskiej za Kazimierza Wiel-
kiego Europa śródkowa i wschodnia w polityce
Piastów. Toruń, 1997. S. 111–119; Войтович Л.
Боротьба Любарта-Дмитра Гедиміновича за
відновлення Галицько-Волинської держави
Науковий вісник Волинського національного
університету імені Лесі Українки. Історичні
науки. № 22. Луцьк, 2009. С. 120–127; Його ж.
Польща. Мазовія, Литва та Угорщина у
боротьбі за спадщину Романовичів Про-
блеми слов’янознавства. Вип. 59. Львів, 2010.
С. 52–66; Його ж. Польський король Казимир
ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів Ві-
сник Львівського університету. Серія істо-
рична. Вип. 46. Львів, 2011. С. 2–26; Ejusdem.
Walka... S. 47–66; Его же. Заключительный
этап борьбы за “королевство Руси” Вестник
Удмуртского университета. Серия 5. История
и филология. Вып. 3. Ижевск, 2012. С. 10–15;
Його ж. Казимирівська легенда: подолання
стереотипів Дрогобицький краєзнавчий збір-
ник. Вип. 19–20. Дрогобич, 2017. С. 95–117.
УДК [929.52РОМАНОВИЧІ:94(4-11+4-191.2)]“1340/1434”
122 Леонтій ВОЙТОВИЧ
до складу Польщі 1340 чи 1349 р.5 Польська історіографія романтично-патріо-
тичного періоду створила “Казимирівську легенду”, за якою першу з цих дат
освячено як законне приєднання галицько-волинських земель6. Публікація до-
кументів, зокрема грамоти старости руської землі Дмитра Детька, дала підста-
ви українським дослідникам перенести саму дату до 1349 р., але, як справед-
ливо зазначив Ярослав Ісаєвич, цього року тільки розпочалося тривале гостре
суперництво за Галицько-Волинські землі7. Габсбурги, успадкувавши від угор-
ських королів титул королів Галіції і Лодомерії й на підставі чого при першо-
му поділі Речі Посполитої 1772 р. зайнявши Галичину, сприяли критичнішим
поглядам на “Казимирівську легенду”. Австрійські позитивісти у Львівському
університеті підштовхнули польських науковців до пошуків юридичних під-
став короля Казимира ІІІ на спадщину Романовичів. Так народилася версія
успадкування Казимиром ІІІ цієї землі за рішенням Вишеградського з’їзду
1338 р., прийнята у польській літературі за безсумнівну8.
5 Зубрицкий Д. И. История древнего Га-
лицко-Руского княжества. Ч. 3. Львов, 1855;
Його ж. Хроніка міста Львова. Переклад
І. Сварника, коментар М. Капраля. Львів,
2002. С. 29–38; Шараневич И. История Галиц-
ко-Володимирской Руси от найдавнейших
времен до року 1453. Львов, 1863. С. 148–160;
Линниченко И. Замечания И. А. Линниченко
на статью Г. Режабка “О последнем князе
всей Малороссии Юрие ІІ” Болеслав-Юрий ІІ,
князь всей Малой Руси. Сборник материалов и
исследований. Санкт-Петербург, 1907. С. 81–
112; Его же. Критический обзор новейшей
литературы по истории Галицкой Руси
Журнал Министерства народного просвеще-
ния. 1891. Июнь. С. 460–470; Лонгинов А. В.
Грамоты малорусского князя Юрия ІІ и
вкладная запись князя Юрия Даниловича
Холмского XIV в. Чтения в обществе исто-
рии и древностей российских при Московском
университете. Москва, 1887. Кн. 2. С. 25–32;
Филевич И. П. Борьба Польши и Литвы-Руси
за Галицко-Владимирское наследие. Санкт-
Петербург, 1890; Довнар-Запольский М. В.
Из истории литовско-польской борьбы за
Волынь. Договоры 1366 г. Киев, 1896; Гру-
шевський М. Історія України-Руси. Т. 3: До
року 1340. Львів, 1905. С. 126; Там само. Т. 4:
XIV–XVI віки – відносини політичні. Київ;
Львів, 1907. С. 22–24, 39–44, 81, 89–94, 101, 241;
Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. Останній само-
стійний володар Галицько-Волинської дер-
жави з нагоди 600-ліття його смерти Минуле
і сучасне. Ч. 7. Краків, 1941. С. 3–32.
6 Войтович Л. Казимирівська легенда…
С. 95–117.
7 Ісаєвич Я. Д. Загарбання земель Галиць-
ко-Волинського князівства іноземними дер-
жавами Торжество історичної справедливості.
Львів, 1968. С. 77.
8 Gorzycki K. Połączenie Rusi Czerwonej z Pol-
ską przez Kazimierza Wielkiego. Lwów, 1889;
Prochaska A. W sprawie zajęcia Rusi przez Kazi-
mierza Wielkiego Kwartalnik Historyczny (далі –
КН). T. 6. Lwów, 1892. S. 1–33; Świeżawski E. S.
Esterka i inne kobiety Kazimierza Wielkiego.
Warszawa, 1894; Balzer O. Kazimierz III Wielki
Ejusdem. Genealogia Piastów. Kraków, 2005 (1895).
S. 660–682; Semkowicz A. Adelajda, Krystyna i Ja-
dwiga, żony Kazimierza Wielkiego Kwartalnik
Historyczny. T. 12. Lwów, 1898. S. 561–566; Za-
krzewski S. Wpływ sprawy ruskiej na państwo
polskie w XIV wieku Przegląd Historyczny (далі –
РН). T. 23. Lwów, 1922. S. 97–110; Paszkiewicz H.
Polityka ruska…; Kętrzyński S. Ze studiów gene-
alogicznych. 1. Nieznany document Kazimie-
rza Wielkiego z r. 1344 Mięsięcznik Heraldyczny.
1934. Nr 13. S. 48–51; Kaczmarczyk Z. Kazimierz
Wielki. Warszawa, 1948; Sieradzki J. Polska wie-
ku XIV. Studium z czasów Kazimierza Wiel-
kiego. Warszawa, 1959; Kozłowska-Budkowa Z. Z
ostatnich lat Kazimierza Wielkiego Małopolskie
Studia Historyczne. T. 6, zesz. 3–4. Kraków, 1963.
S. 17–26; Samsonowicz H. Kazimierz III Wielki
Poczet królów i książąt polskich. Warszawa, 1980.
S. 247–253; Śliwiński J. Mariaż Kazimierza Wiel-
kiego. Studium z zakresu obyczajowości i etyki
dworu królewskiego w Polsce XIV wieku. Olsz-
tyn, 1987. S. 44–46; Ejusdem. Kazimierz Wielki.
Kobiety a polityka. Olsztyn, 1994; Jasiński K.
Małżeństwa i koligacje polityczne Kazimierza
Wielkiego Studia Zródłoznawcze. Nr 32–33. War-
szawa, 1990. S. 58–65; Ejusdem. Dzień koronacji
Kazimierza Wielkiego w świetle współczesnych
zródeł Opuskula minora in memoriam Iosepho
Spors / Pod red. J. Hauzińskiego. Słupsk, 1993.
S. 171–182; Ejusdem. Przydomek Kazimierza
Wielkiego – czas powstania i geneza Genealogia.
Studia i materiały historyczne. T. 5. Toruń, 1995.
S. 25–43; Ejusdem. Kazimierz Wielki Ejusdem. Ro-
123БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
Однак не було і немає жодних доказів участi Болеслава-Юрiя або його
представника у Вишеградських зустрiчах 1335 р. i 1338 р., де закладено основи
польсько-угорської унiї9. Передовсім, сам польський король Казимир III нiде
не відкликався до цієї угоди, яка, нiбито, мала зробити його легiтимним спад-
коємцем галицько-волинського престолу. На відміну від нього, галицько-во-
линський князь Болеслав-Юрій Тройденович всіляко демонстрував самостійну
політику в інтересах свого краю. Зміцнивши власне становище союзом з Лит-
вою у 1331 р., скріпленим династичним шлюбом, він 1334 р. підтвердив союз
з Орденом, антипольська спрямованiсть якого очевидна. Зміни в титулатурі
(князь “замінив” титул, ввівши Малу Русь замість Русі, тобто задекларував від-
мову на претензії до руських земель, які знаходилися під ординським пану-
ванням) означали внормування стосунків із Золотою Ордою. 1337 р. вiн разом
з ординцями напав на Люблiнську землю i тримав Люблiн в облозi 12 днiв:
облога була знята тільки після загибелі ординського воєначальника10.
На Вишеградських зустрічах між польським королем Казимиром ІІІ та
угорським королем Карлом Робертом лише домовлено, що за відсутності спад-
коємців по мечу у польського короля його престіл відійде до сина Карла Робер-
та і племінника Казимира ІІІ – Людовика Анжуйського11. У Дубницькій хроніці,
яка зафіксувала перебіг Вишеградських зустрічей12, зазначено, що до Вишегра-
ду 29 червня 1338 р. прибув “Лотко, князь руський” (“Lothka dux Rutenorum”13),
який під пером польських істориків з “Лотка” став “Больком” і на підтверджен-
ня “Казимирівської легенди” був ототожнений з князем Болеславом-Юрієм14.
dowód Piastów małopolskich i kujawskich. Poznań;
Wrocław, 2001. S. 163–171; Kryk F. Wielki król i
jego następca. Kraków, 1992; Szczur S. Historia
Polski średniowiecznej. Kraków, 2002. S. 365–
380; Elmonowski J. Stosunki polityczne między
Piastami a Luksemburgami i Witelsbachami
w pierwszej polowie XIV wieku. Toruń, 2002;
Nowakowski T. Kazimierz Wielki a Bydgoszcz.
Toruń, 2003; Wyrozumski J. Kazimierz Wielki.
Wrocław, 2004; Barański M. K. Dynastia Piastów
w Polsce. Warszawa, 2006. S. 484–489; Jasienica P.
Polska Piastów. Toruń, 2007. S. 291–299; Dąbrow-
ski J. Kazimierz Wielki: twórca korony królestwa
polskiego. Kraków, 2007.
9 Dąbrowski J. Ostatnie lata Ludwika Wiel-
kiego. Kraków, 1918. S. 111–112; Włodarski B.
Polska i Ruś... S. 287–289; Dowiat J. Polska –
państwiem średniowiecznej Europy. Warsza-
wa, 1968. S. 323; Wyrozumski J. Historia Polski
do 1505 r. Warszawa, 1973. S. 227.
10 Rocznik świętokrzycki do r. 1490 / Wyd.
A. Bielowski. Monumenta Poloniae Historica
(далі – MPH). T. 3. Kraków, 1874. P. 78.
11 Scriptores Rerum Hungaricarum veteres
ac genuine / Ed. J. G. Schwantiarum. T. 1. Vin-
dobonae, 1746. P. 166; Ioannis de Czarnkow
Chronicon Polonorum (1333–1394) MPH. T. 2.
Lwów, 1872. P. 638–639.
12 Дубницька хроніка (Chronicon Dubni-
cense), сформована у 1479 р., в цій частині
повторює Будайську хроніку (Chronicon
Budense), першу друковану хроніку, видану
у Буді заходами Андреаса Гесса 1473 р. Бу-
дайська хроніка спиралася на Ілюстровану
хроніку Марка Кальті (Márk Kálti), сформо-
вану упродовж 1358–1370 рр., чотири голо-
вні копії якої доведені до 1330 р. (Domanovsz-
ky S. Chronici Hungarici Compositio saeculi 14.
Prsefatio Scriptores Rerum Hungaricarum tempore
ducum regummque stirpis Arpadianae gestarum.
Vol. 1. Budapest, 1937. P. 228–233; Karsai G.
Névtelenség, névrejtes és szerzönév középkori
krónikáinkban Századok. Budapest, 1963. № 4.
671. l.), але у розпорядженні А. Гесса була
одна з пізніших копій із записамии за 1333–
1342 рр., яку він використав у надрукованій
Будайській хроніці (Сhronicon Budense Scrip-
tores Rerum Hungaricarum... P. 500–503). Ці за-
писи зробив придворний клірик Янош Кетьї
(Janos Kétyi), у 1340–1360 рр. керівник школи
при Егерському монастирі (Mályusz E. Króni-
ka-problémak Századok. Budapest, 1966. № 4–5.
726. l.; Ejusdem. A Thuróczy-krónika és forrásai.
Budapest, 1967. 65. l.), тобто інформація про
вишеградські зустрічі близька за часом до са-
мої події і взята з офіційних документів, до
яких автор мав доступ.
13 Сhronicon Dubnicense Historiae Hungari-
cae Fontes Domenici / Ed. M. Florianus. Vol. 3.
Lipsiae, 1884. P. 128.
14 Dąbrowski J. Ostatnie lata... S. 112; Abraham W.
Powstanie organizacji kościoła łacińskiego
124 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Зрозуміло, що таке поводжнення з фактами не витримує критики15. Загадковий
“Лотка”, поза сумнівами, – князь Владислав Земовитович, син добжинського кня-
зя Земовита І та Анастасії Львівни, якого польська сторона готова була підтри-
мати як противагу Юрію-Болеславу Тройденовичу, особливо після згаданого
походу на Люблін 1337 р.16
Сама загибель Юрія-Болеслава Тройденовича 717 або 918 квітня 1340 р. за-
лишається незрозумілою. Іноземні джерела, які повідомляють про неї, усі
походять від реляції Казимира ІІІ19. Версiя отруєння князя боярами за його
прихильнiсть до католицького обряду та iноземцiв непереконлива. Католиць-
кий патрицiат у мiстах був уже від часiв короля Данила Романовича, якщо
не раніше20. У сім’ях князів Лева Даниловича та Юрія Львовича не було жод-
ного протистояння з католиками. Донька першого з них стала черницею в
монастирi кларисок. Галицьке боярство давно вже було переплетеним з угор-
ськими баронами. Якщо князя отруїли бояри-змовники, то вони, радше, керу-
валися зв’язками з Польщею чи Угорщиною, а не міжконфесійним протисто-
янням, якого на ті часи ще не було.
Найвигіднішою смерть галицько-волинського князя була польському
королеві Казимирові ІІІ. Юрій-Болеслав не залишив без уваги вишеградську
спробу замінити його двоюрідним братом Владиславом і відразу ж атакував
польські землі силами своїх союзників. У листі сучасника, збирача папської
десятини в Угорському королівстві Петера, сина Дярфаша (Peter filius Gyárfás),
збереглася інформація: “Року Божого 1340 дня 20 лютого, коли татари атакува-
ли королівство Польське, і цим король та усе королівство Угорське дуже зане-
покоєні, передав одразу гроші, які тільки мав, і через брата Томаса з Жатмара,
пріора провінції ордену Домініканців, відправив саму суму у розмірі тисяча
триста флоринів золотом”21. Ілля Паршин слушно вказав на некоректні спро-
би віднести ці події до періоду вже після загибелі Юрія-Болеслава22.
na Rusi. T. 1. Lwów, 1904. S. 206; Balcer O. O
następstwie tronu w Polsce Rozprawy Akademii
Umiejętności. Wydział Historyczno-Filozoficzny.
Ser. 2. T. 11. Kraków, 1905. S. 430; Zakrzewski S.
Wpływ sprawy ruskiej na państwo polskie w
XIV wieku PH. T. 23. Warszawa, 1922. S. 99; Wło-
darski B. Polska i Ruś... S. 288; Wyrozumsi J. Kazi-
mierz Wielki. Wrocław etc., 1986. S. 80–81.
15 Мазур О. “Лотка, князь руський, при-
був до Вишеграда”: гіпотетична ідентифіка-
ція особи Дрогобицький краєзнавчий збірник.
Вип. 7. Дрогобич, 2003. С. 72–79.
16 Кордуба М. Болеслав-Юрій ІІ. С. 19–20;
Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав... С. 209–
221.
17 Prochaska A. W sprawie zajęcia Rusi przez
Kazimierza Wielkiego KH. T. 6. Lwów, 1892.
S. 12; Balzer O. Genealogia Piastów. S. 787–788.
18 Gorzycki K. Połączenie... S. 14.
19 Грушевський М. Історія... Т. 3. С. 534–535.
20 Іпатіївський літопис згадує під 1259 р.:
“кн҃зь Данило … нача призывати приходаѣ
Нѣмцѣ … иноѩзычникы и Лѧхы идѧхоу дн҃ь
и во дн҃ь”: (Ипатьевская летопись Полное со-
брание русских летописей (далее – ПСРЛ). Т. 2.
Москва, 2001. Стб. 843. Ще раніше під 1237 р.
Данило Романович “ѡбличи побѣдоу и по-
стави на Нѣмѣчьскыхъ вратѣхъ хороуговь
свою” (Там же. Стб. 778). Останнє, правда,
скоріше географічний напрямок подібно до
Лядських воріт у Києві, ніж свідчення про
наявність німецької громади у Галичі. Але
угорська громада у Галичі, напевно, була від
початку ХІІІ ст. і сліди її, можливо, відшука-
ються в корпусі угорських грамот XIII–XV ст.
21 “Anno Domini 1340 die XX Febr[uari]
cum Tartari intrassent Regnum Polonie, et ob
hoc Rex et totum Regnum Ungarie turbaretur,
commutavi subito pecunias, quas tunc habe-
bam, et per fr[atrem] Thomam de Zothomar,
priorem provincialem ord[ini] Predicat[orum]
misi ipsas pecunias ad valorem mille et ccc
flor[enos] auri”: Vetera Monumenta historica
Hungariam sacram illustrantia / Ed. A. Thei-
ner. T. 1. Romae, 1859. P. 636.
22 Паршин І. Хроніка Іоанна з Вінтертура
(Іоанна Вітодуранського) як джерело до іс-
торії Галицько-Волинської Русі першої по-
ловини XIV ст. Дрогобицький краєзнавчий
збірник. Вип. 17–18. Дрогобич, 2014. С. 71–78.
125БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
Обидва союзники Казимир ІІІ і Карл Роберт виявився найкраще підго-
товленими до такого розвитку подій. На першу звістку про смерть галицько-
волинського князя польський король зумів зібрати військо (на подібні заходи
звичайно затрачалися місяці!), зайняти Львів та вивезти з княжої скарбниці
коронаційні регалії, які пізніше потрапили до коронаційного релікварію
польських королів23. Угорський король уже на самому початку травня 1340 р.24
(якщо не 19–20 квітня25) відрядив до Галицької землі військо на чолі з палати-
ном Віллермом Друґетом. При цьому його, вірогідно, пропустили через кар-
патську лінію оборони бояри-змовники.
Серед бояр, причетних до загибелі князя Юрія-Болеслава Тройденовича,
напевно, був Вовчок з Дроговижа (Wolczkone de Drochovicze), пізніший свідок
на магдебурзькому привілеї Львову26, чий град Дроговиж (нині село Микола-
ївського р-ну Львівської обл.) зруйнував князь Любарт-Дмитро Гедимінович*
і чия родина, обдарована і піднесена за спадкоємців Казимира ІІІ, стала пер-
шими католиками серед галицького боярства і започаткувала відомий магнат-
ський рід Ходоровських28.
Швидкий відхід польського та угорського військ з галицьких земель зумов-
лений, перш за все, реакцією іншої частини галицького боярства, яке підтри-
мало претензії князя Любарта-Дмитра Гедиміновича29 – зятя одного з останніх
Романовичів, луцького князя Лева Юрійовича30. Разом з ним воно звернулося
до золотоординського хана Узбека, який визнав Любарта галицько-волинським
князем і надіслав допомогу. Боярин Дмитро Детько і князь Данило Острозький31
23 Dąbrowska E. Królów polskich relikwarz
koronacyjny Krzyża Świętego Kultura średnio-
wieczna i staropolska. Studia ofiarowane Aleksan-
drowi Gieysztorowi w piedzięsieciolecie pracy na-
ukowej. Warszawa, 1991. S. 67–86.
24 Гарді Д. Кілька нових зауважень до по-
ходу угорського палатина Віллерма Другета
“in Ruteniam” навесні 1340 року Княжа доба:
історія і культура. Вип. 7 / Відп. ред. В. Алек-
сандрович. Львів, 2013. С. 209–216.
25 Волощук М., Стасюк А. Про похід пала-
тина Віллерма in Ruteniam у квітні 1340 р. Ві-
сник Прикарпатського університету. Історія.
Вип. 17. Івано-Франківськ, 1995. С. 46–54.
26 Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) /
Упорядкував Мирон Капраль. Львів, 1998.
С. 27–31.
* Вивезення коронаційних регалій позбав-
ляло Любарта-Дмитра Гедиміновича мож-
ливості легітимної коронації як володаря
королівства Русі. Практика вивезення корона-
ційних регалій з подібною метою була поши-
рена в Європі. Так, у 1273 р. чеський король
Пшемисл Оттокар ІІ захопив коронаційні
регалії угорських королів щоб не дозволити
Ласло ІV провести легітимний обряд коро-
нації (частина баронів не визнала коронації
3 вересня 1272 р. у Секешфегерварі, оскільки
на той час Ласло ІV мав тільки 10 років: Вой-
тович Л. Галич у політичному житті Європи
ХІ–ХІV століть. Львів, 2015. С. 215.
28 Mysliński K. Dzieje kariery politycznej w
średniowiecznej Polsce. Dymitr z Goraja 1340–
1400. Lublin, 1981; Sikora F. Dymitr z Goraja na
Szczebreszynie w służbie Władysława Jagiełły
w latach 1386–1400 Studia Historyczne. Т. 26,
nr 1. Warszawa, 1986. S. 14–19; Ejusdem. Krąg
rodzinny i dworski Dymitra z Garaja i jego rola
na Rusi Genealogia. Kręgi zawodowe i grupy in-
teresu w Polsce średniowiecznej na tle porównaw-
czym. Toruń, 1989. S. 55–89.
29 Визнання Любарта-Дмитра галицьким
боярством засвідчено відомим написом
на дзвоні собору святого Юрія у Львові з
1341 р.: Болеслав-Юрий II, князь всей Малой
Руси. Сб. мат. и исслед. собр. О. Гонсиоров-
ским, А. А. Куником, А. С. Лаппо-Данилев-
ским, И. А. Линниченко, С. П. Пташицким и
И. Режабком. Санкт-Петербург, 1907. С. 79;
Мусин А. Колокол святого Юра 6849 года:
между Львовом, Плоцком, Петербургом и
Теребовлей Княжа доба: історія і культура.
Вип. 11: Княжий Львів / Відп. ред. В. Алек-
сандрович. Львів, 2017. С. 95–120.
30 Войтович Л. Князь Лев Юрійович: спро-
ба портрета Дрогобицький краєзнавчий збір-
ник. Вип. 10. Дрогобич, 2006. С. 127–131.
31 Про різночитання в джерелах “Dani-
ele Ostrogio” i “de Ostrov” див.: Войто-
вич Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв i
Гедимiновичiв у ХII–ХVI ст. Львів, 1996.
С. 126.
126 Леонтій ВОЙТОВИЧ
1340 р. разом з ординськими військами відтіснили поляків32. Вони навіть втор-
глися до польських та угорських земель – “Року втілення Божого 1341 у першу не-
ділю великого посту…”33 дійшли до Кракова, що змусило Казимира ІІІ вдатися за
допомогою до угорців і Тевтонського Ордену. Тільки ранній розлив річок навесні
1341 р. зупинив цей напад. Тут можна сперечатися з І. Паршиним, який, вслід за
видавцями пам’ятки, відніс повідомлення швейцарського хроніста Йогана з Він-
тертура про ординське вторгнення до Польщі та Угорщини до лютого 1340 р.34
Напевно, варто дотримуватися букви тексту хроніста: у Петера сина Дярфаша
та Йогана з Вінтертура наведено повідомлення про різні ординські вторгнення.
У лютому 1340 р. вторглися тільки до Польщі, тоді як 1341 р. – до Польщі й Угор-
щини. Перше з них не отримало ширшого розголосу, тоді як про друге пові-
домили австрійський хроніст Йоган з Віктрінга35, Леобенський Анонім36 та ряд
інших джерел37. Отож, можна вважати, що звістки про ординське вторгнення
викликали широкий резонанс у сусідів.
Побачивши, що частина галицького боярства готова підтримати Казими-
ра ІІІ (без згоди частини боярства у Вишеграді не зміг би з’явитися претендент
Владислав – “Лотко”), князь Любарт-Дмитро Гедимінович змушений був піти
на значні поступки галицькому боярству, надавши його лідеру Дмитрові Деть-
ку високий сан управителя (provisor чи proconsul) або старости (capitaneus)
Руської землі38. Уже в березні (не пізніше 27 червня) 1341 р. “управитель або
староста землі Русі” Дмитро Детько повідомив громаду Торуня: “ми усунули
суперечку, посіяну з намови диявола, між польським королем Казимиром і
нами, й натхнені животворним духом, подолавши спокусника людського роду,
уклали союз згоди”39. Напевно, Казимир ІІІ мусив погодитися на status quo.
Але ані Казимир ІІІ, ні Людовик Анжуйський не полишали спроб оволоді-
ти галицькою спадщиною, намагаючись схилити на свій бік галицьке боярство.
Любарт-Дмитро Гедимінович міг розраховувати тільки на підтримку дружин
молодших литовських князів, оскільки головні литовські сили були зв’язані бо-
ротьбою проти Тевтонського Ордену. Смерть великого князя Гедиміна 1341 р.
також викликала династичну кризу40. Одними з перших князiв, якi виступили
32 Шараневич И. История... С. 158–159.
33 Iohannis Vitodurani. Chronica / Hrsg.
F. Baethgen Monumenta Germaniae Historica.
Scriptores rerum Germanicarum. Nowa Series.
Т. 3. Berlin, 1924. P. 181.
34 Паршин І. Хроніка... С. 72–74.
35 Iohannis abbatis Victoriensis. Liber
certarum historiarum. Ed. F. Schneider. Libri
IV–VI Scriptores rerum Germanicarum in usum
scholarum. Т. 2. Hannoverae et Lipsiae, 1910.
P. 218.
36 Anonymi Leobiensis Сhronicon libris sex
comprehensum, a Christo nato usque ad an-
num ejusdem MCCCXLIII / Ed. H. Pez Scrip-
tores rerum Austriacarum veteres ac genuini. T. 1.
Lipsiae, 1721. Col. 958.
37 Vetera Monumenta historica Hungariam
sacram illustrantia... P. 637–638; Vetera Monu-
menta Poloniae et Lithuaniae gentium que fi-
niti matum historiam illustrantia / Ed. A. Thei-
ner. Romae, 1860. P. 468; Rocznik Traski /
Ed. A. Bielowski. MPH. T. 2. Lwów, 1872.
P. 860–861; Fontes rerum Austriacarum. Öster-
reichische Geschichts-Quellen / Hrsg. von J. Lo-
serth. Bd. 8. Wien, 1875. S. 564–565; Rocznik
Małopolski / Ed. A. Bielowski MPH. T. 3. P. 199.
38 Войтович Л. Часи старости Дмитра
Детька і князя Любарта Історія Львова: у 3 т.
Т. 1: 1256–1772. Львів, 2006. С. 60–62.
39 “discordiam a dyabolica suggestione se-
minatam inter d(omin)um Kasimirum regem
Poloniae et nos, exinspiracione almi pneu-
matis post[er]gantes temptatorem humanum
c(on)cordi[a]e i(n)ivimus unionem”: Купчин-
ський О. Акти та документи Галицько-Во-
линського князівства ХІІІ – першої полови-
ни ХІV століть. Дослідження. Тексти. Львів,
2004. С. 194–200.
40 Гудавичюс Э. История Литвы. Т. 1:
С древнейших времен до 1569 года. Москва,
2005. С. 116–126.
127БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
на допомогу Любарту, були Юрiй Наримунтович i брати Корятовичi. Природ-
но, що Дмитро-Любарт мусив надати їм уділи на своїй території як новим ва-
салам, на яких можна було спертися41.
У 1344 р. угорський король Людовик Анжуйський видав грамоту до Дми-
тра Детька як “вірного свого мужа, комеса Детька, старости Руської землі”42.
Польський король діяв активніше, використовуючи ту обставину, що наступ-
ник Узбека хан Джанібек (1342–1357) зосередився на завоюванні Азербайджа-
ну. Уже близько 1343 р. з допомогою місцевих бояр король оволодів Сяноцькою
землею. За Супрасльським, Слуцьким та iншими лiтописами Казимир III при-
слав подiльському князевi Костянтиновi Корятовичу глейтовi листи, запрошу-
ючи на переговори щодо шлюбу з однiєю зі своїх доньок. Князь вiдмовився вiд
цього союзу, не бажаючи переходити з православної у католицьку релiгiю43.
41 Князь Юрiй Наримунтович спочатку
отримав удiл з центром у Кременцi. У во-
линській частині володінь Любарта-Дмитра
отримали свої лени і Корятовичі (Войто-
вич Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти.
Біла Церква, 2006. С. 668). Те, що молодший
з них Дмитро Михайлович (Корятович) у
Москвi прийняв прiзвисько Боброк-Волин-
ський, дало пiдстави дослiдникам говори-
ти про його володiння в районi Бiбрки на
Львiвщинi. Правда, Бiбрка вперше згадуєть-
ся в документах пiд 1436 р. як володiння Вну-
чека з Кутна (Akta grodskie i ziemskie. Т. 14.
Lwów, 1889. S. 91, 106, 112), але рiка Бобрка
(Боброк) вiдома пiд цiєю назвою від 1211 р.
(Ипатьевская летопись. Стб. 730). Район р.
Бобрка знаходився серед володiнь, залежних
вiд Любарта, васалом якого був Дмитро Ми-
хайлович. Можливо, на цих землях закладе-
но замок Боброк і той дав початок пiзнiшому
мiсту Бiбрка. 1366 р. ці терени перейшли у
залежнiсть вiд польського короля. Напевно
тому Дмитро Корятович став шукати щас-
тя у Сiверськiй землi, потiм перейшов на
службу до суздальсько-нижегородського
князя Дмитра Костянтиновича, а з 1371 р.
став зятем i головним воєводою московсько-
го князя, а, відтак, – одним з головних героїв
Куликовської битви 1380 р. Саме вiн утримав
гарячого серпуховського князя Володимира
Андрiйовича, першого воєводу Засадного
полку, вiд передчасного удару i ввiв полк
у дiю пiсля того, як Мамай кинув до битви
свiй останнiй резерв (Кирпичников А. Н. Ку-
ликовская битва. Ленинград, 1980. С. 99). Від
князя походила відома московська родина
Волинських (Родословная книга князей и
дворян российских и выезжих. Ч. 2. Москва,
1787. С. 85; Корсаков Д. А. А. П. Волынский и
его “конфиденты” Его же. Из жизни русских
деятелей XVIII в. Казань, 1891. С. 283–330; Вла-
сьев Г. А. Род Волынских. Москва, 1911; Янин
В. Л. К вопросу о происхождении Михаила
Клонского Археографический ежегодник за 1978
г. Москва, 1979. С. 52).
42 “…fideli suo viro Magnifico Comiti Dechk
Capitaneo Ruthenorom…”: Codex diplomaticus
Hungariae ecclesiasticus ac civilis / Ed. G. Fejer.
T. 9, Vol. 1. Budae, 1833. P. 209. Мабуть, мав ра-
цію Михайло Грушевський, вважаючи, що
угорський король лише нагадав про свій “сю-
зеренітет” над королівством Русі, який випли-
вав з його титулу “короля Галіції і Лодомерії”
(Грушевський М. Історія... Т. 4. С. 29). Вже те,
що король не вжив у листі цього титулу, об-
межившись титулом Dei gratia Rex Hunga-
riae, певною мірою вказує на невизначеність
стосунків між сторонами, про що свідчить і
сам тон та характер листа, навіть не беручи до
уваги титул “ваша високість” у зверненні до
Дмитра Детька “Vestrae Magnificentiae” (Co-
dex diplomaticus... P. 210), у якому угорський
король просить внормувати митні проблеми
в торгівлі з містом Кошіце. Мав рацію Олег
Мазур, що королівська канцелярія не уни-
кла проблем при укладанні цього документу
(Мазур О. “Demetrios Detko, provisor seu capi-
taneus terrae Russiae” (інститут “старійшини”
у політичному житті Галицької землі другої
чверті XIV ст.) Семінарій “Княжі часи”. Львів,
2002. С. 19–20). Зарахування Дмитра Детька
до угорських васалів (Abraham W. Powstanie...
S. 218; Paszkiewicz H. Polityka ruska... S. 78–81;
Шабульдо Ф. М. Земли... С. 40; Wyrozumski J.
Kazimierz Wielki. S. 92–96; Dąbrowski J. Kazi-
mierz Wielki. S. 32) безпідставне. Навіть, якщо
походження лідера галицького боярства і
могло бути пов’язаним з Угорським королів-
ством, цього замало, аби вважати його васа-
лом Лайоша І (Волощук М. Проблема васаль-
ної залежності Дмитра Детька від угорського
короля Людовика І Княжа доба: історія і куль-
тура. Вип. 6 / Відп. ред. В. Александрович.
Львів, 2012. С. 269–279).
43 Литовские летописи ПСРЛ. Т. 35. Мо-
сква, 1980. С. 66, 74, 138, 160, 186, 207, 228.
128 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Ще Освальд Бальзер звернув увагу – могло йтися тiльки про Кунегунду, видану
1345 р. за бранденбурзького курфюрста Людовiка, бо старша донька короля
Єлизавета вийшла замiж за поморського князя Богуслава V ще 1343 р.44 Тому
можна погодитися з Феліксом Шабульдо: цi переговори могли вiдбутися тiльки
1344 р.45 Привертає увагу, що король запропонував подiльському князевi* глей-
товий лист (лист безпеки), тобто переговори велися пiд час вiйни. Не маючи
змоги самотужки витіснити Любарта-Дмитра з галицької частини королівства
Русі, Казимир ІІІ явно переманював його васалів. Далі він шукав допомоги
угорців. У 1344–1345 рр. навіть дійшло до облоги Вільна польсько-угорськими
військами. Як відповідь ординці вторгалися до угорських земель.
Від 1346 р. Казимир ІІІ почав вживати титул пана і дідича Русі47. На перших
порах він намагався декларувати унійне об’єднання королівства Русі з Поль-
щею48 – для ХІV ст. це була звична практика європейської династичної політики.
Наступ короля Казимира III в серпнi-листопадi 1349 р. закiнчився захоплен-
ням більшості території Галицької землi й частини Волинi. Щоб не втратити
свого князівства, князь Олександр Корятович, який тримав Теребовельську во-
лость49, очевидно, присягнув польському королевi50. І все ж, процес підкорення
руських земель затягнувся, а війна проти Любарта-Дмитра не принесла швид-
кого успіху. Казимир ІІІ, не маючи сил самотужки опанувати королівство Русі,
1350 р. визнав право угорського короля на спадщину Романовичів, за що отри-
мав королівство Русі в дожиттєве володіння разом з угорською допомогою у його
опануванні51. Відповідна угода, яка зафіксувала право короля Людовика Анжуй-
ського на польську спадщину при відсутності у Казимира ІІІ нащадків по мечу,
а також повернення королівства Русі угорській стороні за умови появи таких на-
щадків, зафіксована на з’їзді у Сулейові в другій половині травня 1350 р.52
44 Balzer O. Genealogia Piastów. S. 394, 396.
45 Шабульдо Ф. М. Земли... С. 45.
* Зрозуміло, що на 1344 р. Костянтин Ко-
рятович ще не був подільським князем, рад-
ше, тримав тільки північну (волинську) части-
ну Поділля з центром, напевно, у Хмільнику.
47 У грамоті 1361 р., якою підтверджено
маєтки галицького боярина Ходка з Библа,
надані його предкам від князя Лева Дани-
ловича, цей титул поданий так: “милістю
Божою король Краківської землі, Судомирської
землі, Серадської землі, Польської землі, Куяв-
ської землі, Добрянської землі, Руської землі,
господар і вічний дідич землям тим володар,
король велебний”: Акты, относящиеся к исто-
рии Южной и Западной России. Т. 1. Санкт-
Петербург, 1863. С. 1.
48 Исаевич Я. Д. “Королевство Галиции и
Володимирии” и “Королевство Руси” Древ-
нейшие государства на територии СССР. Ма-
териалы и исследования. 1985 г. Москва, 1986.
С. 63; Sieradzki J. “Regnum Russiae”. Polityka
ruska Kazimierza Wielkiego: Krytyka dotych-
czasowych poglądów i zarys nowej konstrukcji
KH. 1958. Nr 2. S. 498.
49 Puzyna J. Koriat i Koriatowicze oraz spra-
wa podolska Ateneum Wilenskie. R. 4. Wilno,
1936. S. 12–19; Idem. Pierwsze wystapienia Ko-
riatowiczow na Rusi Poludniowej Ateneum Wi-
lenskie. R. 12, zesz. 2. Wilno, 1938. S. 3–67.
50 Саме тому в грамотi Спитковi з Мель-
штина вiд 12 червня 1395 р. на володiння
Подiллям зазначено, що округи Теребовля
i Стiнка залишаються з правами, якi вони
мали при Казимирi III та Владиславi Ополь-
ському: Шабульдо Ф. М. Земли… С. 51–52.
51 Pór A., Schönherr G. Az Anjou-ház és
örökosei (1301–1439) A magyar nemzet történe-
te / Red. S. Szilágyi. T. 3. Budapest, 1895. 291. l.;
Halecki O. O genezie і znaczeniu rządów an-
degaweńskich w Polsce KH. T. 35. Warsza-
wa, 1921. S. 31–66; Dąbrowski J. Ostatnie lata...
S. 190; Idem. Polityka andegaweńska Kazimie-
rza Wielkiego КН. T. 36. 1922. S. 11–40; Ha-
man B. A lengyel-magyar barátság, történeti
alapjai Haman B. Magyar középkor. Budapest,
1938. 511–518. l.; Wyrozumski J. Kazimierz Wiel-
ki. S. 79–80; Szczur S. W sprawie sukcesji ande-
gaweńskiej w Polsce Roczniki Historyczne. R. 75.
Poznań, 2009. S. 61–104; Wojtowycz L. Walka o
spadek... S. 61–62.
52 Kodeks dypłomatyczny Małopolski /
Wyd. F. Piekosiński. T. 1. Kraków, 1876. Nr 230;
Nowy kodeks dypłomatyczny Wielkopolsk i.
129БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
Відразу ж польський король поспішив заручитися підтримкою римської
курії. Папа Климент IV буллою вiд 14 березня 1351 р. повiдомив арцибіску-
па ґнєзненського i весь клiр Польшi про опанування королем Казимиром
землi невiрних русинiв i можливiсть створення там семи біскупств, об’єднання
русинiв з литовцями та часте вторгнення у цi землi татар, для захисту вiд яких
вирішено збирати десятину з усiх церковних маєтностей упродовж чотирьох
рокiв, призначену для подiлу мiж королем та папою53. Правдоподібно, тере-
бовельський князь Олександр Корятович теж перейшов на католицизм і при-
йняв католицький клір54. Учасниками бойових дiй 1351–1352 рр. нi Костянтин,
нi Олександр Корятовичi не були. Активну участь у вiйнi взяв тiльки Юрiй Ко-
рятович, який i пiдписався пiд угодою 1352 р., отримавши після загибелі князя
Семена Наримунтовича Белзьке князівство55.
Як відзначив Роман Шуст, у ХIV cт., незважаючи на масове поширення
срібних празьких грошей, відбувається відродження карбування срібної мо-
нети в Центрально-Східній Європі, причому не тільки як представницької де-
монстрації, а й платіжного засобу, тобто в достатньо повноцінній емісії56. Від
виникнення окремого Подільського князівства його правителі – князі Корято-
вичі почали карбувати власну монету57. У цей період окремі монети намага-
ються карбувати навіть дрібні удільні князі північно-східних земель колишньої
Київської держави, зокрема можайські, серпуховські, дмитровські, стретенські
і борисоглібські ростовські58. Наявність монет, отже, свідчить про реальну
владу того чи іншого правителя на всій або частині території князівства чи
королівства. Численні монетні знахідки останніх років дали підстави ствер-
джувати наявність монетного карбування у галицько-волинських володарів59,
можливо навіть, – ще від часів князя Лева Даниловича60. Князь Юрій-Болеслав
T. 3. Poznań, 1879. Nr 1299; Kodeks dypło-
matyczny Mazowsza. T. 2 / Wyd. I. Sułkow-
ska-Kuraś, S. Kuraś przy wspołudziale K. Pa-
kulskiego i H. Wajsa. Wrocław, 1989. Nr 302;
Szczur S. W sprawie sukcesji... S. 91–92.
53 Bullarium Poloniae / Ed. et cur. Irena Sul-
kowska-Kuraś et Stanislaw Kuraś. Т. 2. Romae,
1985. Nr 518.
54 Ці “заслуги” князя Олександра Коря-
товича вiдзначено 1366 р., а також пізніше
спецiальною буллою папи Григорiя ХI вiд
30 січня 1378 р. – папа запевняє кожному
захисниковi єдностi з Римською Церквою
i, зокрема, володареві Кам’янця на Русi,
князевi Олександру, повноваження нада-
вати мiсцевому населенню певнi духовнi
вiдпущення: Bullarium Poloniae. Nr 4439.
55 Брак джерел не дозволяє надійно ре-
конструювати ці події. Цілком можливо, що
Костянтин Корятович, зберігаючи вірність
Любарту-Дмитру, пропустив через свої зем-
лі ординців, які напали на Теребовельське
князівство Олександра Корятовича, бо Ян
Длугош під 1252 р. згадує про вторгнення
ординцiв на “пiдпорядковане Польському
королiвству Подiлля”: Długosz J. Roczniki
czyli Kroniki sławnego Krolestwa Polskiego.
T. 5, ks. 9. Warszawa, 1975. S. 419.
56 Шуст Р. Нумізматика: Історія грошово-
го обігу та монетної справи в Україні. Київ,
2007. С. 78–81.
57 Саввов Р. Карбування власної монети в
Подільському князівстві (XIV ст.) Львівські
нумізматичні записки. Ч. 6–7. Львів, 2009–
2010. С. 32–34.
58 Федоров-Давыдов Г. А. Монеты Москов-
ской Руси. Москва, 1981. С. 69–97.
59 Книш Я. Монети Галицько-Волинської
держави Україна: культурна спадщина, наці-
ональна свідомість, державність. Вип. 23: До
22-ої річниці здобуття незалежності Украї-
ни. Львів, 2013. С. 101–113; Його ж. Мідні дена-
рії Юрія Болеслава Тройденовича (Доповідь,
виголошена 1.03.2018 на науковому семінарі
Історичної комісії НТШ “Галицько-Волин-
ська держава у світлі сучасних досліджень”)
Збруч. Інтернетний ресурс: https://zbruc.eu/
node/78465 [дата звернення: 30.10.2018].
60 Гіпотеза Я. Книша щодо брактеатів
князя Лева Юрійовича (Книш Я. Монети
Галицько-Волинської держави. С. 104–113)
опирається на тотожність геральдичного
знаку на монеті і латиномовній печатці з
написом “Sigillum Leonis”, яку дослідник
130 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Тройденович, успадкувавши престіл, карбував не тільки срібні денарії, а й мід-
ні монети для широкого вжитку61. Зрозуміло, що відразу ж після компромісу
з галицьким боярством і початком боротьби за спадщину Романовичів почав
карбувати власні монети з гербами Галицької (лев) та Волинської (рівнорамен-
ний хрест) земель і князь Любарт-Дмитро Гедимінович62. І тут зрозумілим
було використання обох гербів. Любарт-Дмитро герб Галицької землі вмістив і
на одній зі своїх печаток63. Було б нелогічним, якби він не користувався гербом
Волинської землі, якою володів до самої смерті. Тому заперечення Я. Книша не
можна прийняти: печаткою з литовським гербом “Погоня” Любарт-Дмитро
міг користуватися у раніший період, коли володів уділом на території Схід-
ної Волині з центром у Любартові (Любарі), “Лев” і “Погоня” могли б бути на
гербі чи монеті Любарта-Дмитра лише в разі, коли б останній залишався васа-
лом великого князя литовського64, а він прийняв титул великого князя, який у
ХІV ст. означав суверенного володаря65. З тієї ж причини не можна прийняти і
заперечення Юрія Борейші щодо неможливості карбування монет Любартом-
Дмитром раніше, ніж це почали робити великі князі литовські чи Корятовичі
на Поділлі, бо, претендуючи на все королівство Русі, Любарт-Дмитро йшов за
традиціями своїх попередників на цьому престолі66.
Також зрозуміло, що відразу ж після компромісу з Людовиком Анжуй-
ським 1350 р. король Казимир ІІІ зайнявся налагодженням карбування власних
атрибутував як печатку цього князя (Його
ж. Siggilum Leonis Княжа доба: історія і куль-
тура. Вип. 3 / Відп. ред. Л. Войтович. Львів,
2010. С. 254–267). Але ця інтерпретація дис-
кусійна – молодший з синів короля Юрія
Львовича – князь Лев Юрійович займав тіль-
ки луцький престол: Войтович Л. Князь Лев
Юрійович... С. 127–131. Печатка, як і монета,
радше, належали його дідові Леву Данило-
вичу, сюзеренові королівства Русі.
61 Див.: Книш Я. Мідні денарії...
62 Борэйша Ю. Аб атрыбуцыі, сімволіцы і
датаванні манет ВКЛ з ільвом і кыжам Бан-
каускі веснік. 2007. Чэрвень. С. 59–61; Савиць-
кий В., Чопюк В. Монети Дмитрія-Любарта
Старий Луцьк. Вип. 5. Луцьк, 2009. С. 152–159;
Їх же. Монети Любарта Гедиміновича Львів-
ські нумізматичні записки. Ч. 6–7. С. 27–31.
63 Gumowski M. Pieczęcie Książąt Litewskich
Ateneum Wileńskie. R. 7, zеsz. 3–4. Wilno, 1930.
Tabl. 8. Nr 51. S. 705; Однороженко О. Руські
королівські господарські та князівські печат-
ки XIII–XVI ст. Monumenta Rutheniae Heraldica.
Vol. 2. Харків, 2009. С. 51–52, 195.
64 Книш Я. Монети Галицько-Волинської
держави. С. 103.
65 Великим князем Любарт-Дмитро ти-
тулувався в угоді з Казимиром ІІІ (поча-
ток жовтня 1366 р.), у листі до львівської
міської громади від 18 листопада 1379 р.
та інших документах (Троневич П. Великий
князь Дмитрій-Любарт і його сучасники.
Луцьк, 2011. С. 170–171). Були періоди, коли
польсько-угорські війська займали навіть
Володимир та Луцьк. За цих умов князь
Любарт-Дмитро змушений був вдаватися
за допомогою до Литви як єдиного природ-
ного союзника. Але, послідовно борючись
за відновлення Галицько-Волинської дер-
жави, Любарт-Дмитро не міг просто стати
литовським васалом. Через це і Литва офі-
ційно не воювала з Польщею й Угорщиною.
Старші брати Любарта – Кейстут та Євнут
Гедиміновичі отримали від нього, відповід-
но, Берестейське та Дорогичинське князів-
ства, що давало їм право на участь у цій ві-
йні. Також молодші Гедиміновичі тримали
дрібні уділи на Волині, зокрема Юрій Нари-
мунтович спершу Крем’янець (бл. 1350 – до
1352), а потім – Белз (1352–1377, 1383–1387),
його брат Семен – Белз (1350–1352), Олек-
сандр Корятович – Теребовлю (бл. 1341 –
бл. 1380), його брат Дмитро – Боброк (після
1352–1366?): Войтович Л. Удiльнi князівства...
С. 107–110; Його ж. Етапи полiтичної iсторiї
Волинi XIV–XV ст. Державнiсть. Васалiтет.
Iнкорпорацiя Україна: культурна спадщина,
нацiональна свiдомiсть, державнiсть. Вип. 5:
ΠΡΟΣΦΩΝΗΜΑ. Iсторичнi та фiлологiчнi
розвiдки, присвячені 60-рiччю академіка
Ярослава Iсаєвича. Львiв, 1998. С. 158–161.
66 Борейша Ю. Волынские монеты Фёдора
Любартовича в свете кладовых данных и ре-
конструкции символики Галицко-Волынсь-
кого государства. Минск, 2015. С. 12–14.
Бялоруський дослідник “відмахнувся” від
аргументів Я. Книша, належно не обґрунту-
вавши своїх заперечень.
131БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
“руських грошей”, перша згадка про побутування яких відноситься до 1356 р.67
Водночас слушним видається здогад Я. Книша про відкликання в іконографії
монети до традиції попередніх галицько-волинських володарів, зокрема коро-
ля Юрія Львовича68. Власне, тоді ще не стояло питання анексії королівства Русі,
а тільки успадкування його престолу.
У ході війни з Польщею та Мазовією 1349–1351 рр., втративши значні тери-
торії, Любарт-Дмитро повернув Володимир, Белз, Берестейську землю та Холм-
щину. 1352 р. до неї вступили угорські війська. Короля Людовика навіть поране-
но при облозі Белза; зазнавши значних втрат, він мусив відступити. На допомогу
Любартові прийшли литовські дружини Кейстута та Євнута Гедиміновичів й
інших князів, яким Любарт почав роздавати на Волині уділи. За угодою 1352 р.
за ним залишилася вся Волинь69. 1353 р. Любарт-Дмитро Гедимінович здійснив
кілька походів на захід. Зокрема, у травні він був під стінами Львова, але не зу-
мів втримати столицю краю і лише зруйнував міські укріплення, напевно, щоб
полегшити здобуття міста надалі70. Перманентна війна не припинялася. Кази-
мир ІІІ розширював своє володіння галицькою частиною, Любарт-Дмитро по-
слідовно боровся за відновлення усієї Галицько-Волинської держави.
Польський король виявляв явну тенденцію до будівництва централізова-
ної монархії і ліквідації давніх прав населення різних регіонів71, призначаючи
на високі адміністративні посади в опанованій частині королівства Русі пере-
важно польських лицарів, одночасно заохочуючи їх до колонізації цих земель.
Немало руської шляхти відходило до Любарта-Дмитра на Волинь. Частина з
них навіть продавала свої маєтності прибулим лицарям і перебиралася до зе-
мель, підконтрольних волинському князеві72.
1362 р., скориставшись загостренням у боротьбі за владу у Золотій Орді, ве-
ликий князь Литви Ольгерд Гедимiнович виступив проти ординцiв i в битвi на
Синiх Водах (р. Синюха, притока Пiвденного Бугу) розгромив вiйська правите-
лів Подiльського та Кримського улусiв Хаджибея i Кутлу-Буки та князя Малого
Подiлля Дмитрiя73. До литовського вiйська долучилися дружини трьох старших
67 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у XIV–XV століттях. Львів, 2007. С. 45–69.
68 Книш Я. Монети Галицько-Волинської
держави. С. 111–112.
69 Грамоти XIV ст. Упорядкування, вступ-
на стаття, коментарі і словники-покажчики
М. М. Пещак. Київ, 1974. С. 29–32.
70 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час:
1349–1387 Історія Львова... Т. 1. С. 65.
71 Gawlas S. Polska Kazimierza Wielkiego a
inne monarchie Europy Śródkowej – możliwo-
ści i granice modernizacji władzy Modernizacja
struktur władzy w warunkach opóżnienia. Europa
Śródkowa i Wschodnia na przełomie średniowiecza i
czasów nowożytnych / Red. M. Dugo, S. Gawlas,
H. Grala. Warszawa, 1999. S. 5–34.
72 Через брак актового матеріалу просте-
жити цей процес повною мірою неможли-
во, але така тенденція спостерігається серед
документів, які збереглися. Так Петро Рад-
ційовський 1359 р. купив дідицтво Ганни Ра-
дивонкової (Грамоти XIV ст. С. 16–17). Той
же П. Радційовський 1366 р. купив дідицтво
“Пнеколт” (Пнікут) від братів Шулжичів
(Там само. С. 39–41). 1 січня 1368 р. Гань-
ко Сварц відкупив дідицтво на Щирці від
Олешка Мелешковича (Там само. С. 41–42).
У 1371 р. Вятслав Дмитровський викупив
дворище братів Василя і Генки Скибичів
(Там само. С. 42–47).
73 Kuczyński S. Sine wody. Warszawa, 1935;
Idem. Sine wody. Rzecz o wyprawie Olgerdo-
wej 1362 r. Idem. Studia z dziejów Europy Wschod-
niej X–XVIII w. Wrocław; Warszawa, 1962.
S. 135–180; Шабульдо Ф. Битва біля Синіх
вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти
Український історичний журнал (далі – УІЖ).
1996. № 2. С. 3–15; Його ж. Синьоводська
проблема: можливий спосіб її розв’язання.
Київ, 1998; Його ж. Синьоводська битва 1362
р. у сучасній науковій інтерпретації Си-
ньоводська проблема у новітніх досліджен-
нях. Київ, 2005. С. 9–27; Синьоводська про-
блема у новітніх дослідженнях / Відп. ред.
Ф. М. Шабульдо. Київ, 2005; Моця О. П. Си-
ньоводська битва та її наслідки в контексті
132 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Корятовичiв: Костянтина, Юрiя i Олександра. Внаслідок цієї перемоги Мале По-
ділля перейшло до Костянтина Корятовича і разом з Брацлавщиною утвори-
ло потужне Подiльське князiвство74. Напевно, тепер Костянтин Корятович став
безпосереднім васалом великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича. Він
нічим не допоміг Любартові-Дмитру у новій війні з польським королем, а Олек-
сандр Корятович, який залишився польським васалом, воював на сторонi Кази-
мира III та поставив свiй пiдпис пiд мирною угодою 1366 р. Цей мир, укладений
на початку жовтня 1366 р. між Любартом-Дмитром і Казимиром ІІІ, зафіксував
новий волинсько-галицький кордон. Одним зі свідків Любарта виступав князь
Данило Острозький75. Володимирське князівство з рук Казимира ІІІ отримав
Олександр Корятович й володів ним до смерті Казимира ІІІ 1370 р.76
Людовик Анжуйський, який успадкував королівства Польщі і Русі після
смерті Казимира ІІІ, передав королівство Русі князю Володиславу Опольсько-
му77, пов’язаному з попередньою династією як внук Гремислави Всеволодівни,
доньки белзького князя Всеволода Олександровича, племінника короля Дани-
ла78. Він титулувався “Рускои землѣ господар и дѣдич прирожоний тѣм землямь
усѣмь”79 і, фактично, будував власне спадкове князівство80. Шукаючи опори, він
історії Середньовічної Європи УІЖ. 2012.
№ 2. С. 4–10; Наукові записки. Серія: істо-
ричні науки. Вип. 20: Синьоводська битва
1362 року в контексті історії Східної Європи.
Кіровоград, 2014. Дмитрій, якого Ф. Ша-
бульдо вважав християнином, Чингізидом
і ханом Ямболукської орди (Шабульдо Ф. М.
Земли… С. 71–72), радше, був князем Мало-
го Поділля і данником Хаджібея, нащадком
одного з болоховських князів (Войтович Л.
Княжа доба... С. 504–505). Християн Чингі-
зидів після запровадження ісламу Узбеком,
який ліквідував поліконфесійність у Золотій
Орді, вже не було. Після битви на Синіх Во-
дах Дмитрій зберіг якісь володіння на Бир-
ладському плато чи Верхньому Пруті, судя-
чи з диплома угорського короля Людовика
Анжуйського від 1368 р., де згаданий “та-
тарський князь Деметрій” і його взаємини з
брашівськими купцями: Documente privito-
re la istoria Romanilor. Culese de L. Hurmuza-
ki. Vol. 1. Bucureşti, 1882. P. 144.
74 Федір Дмитрович, син князя Дмитра,
згаданий у вiрменськiй грамотi, помилково
датованiй 1062 р., вірогідно, пробував утри-
матися на Поділлі, але не зміг: Дашкевич Я.
Грамота Федора Дмитровича 1062 р. (на-
рис з української дипломатики) Науково-
iнформацiйний бюлетень Архiвного управлiння
УРСР. Київ, 1962. № 4. С. 9–18; Войтович Л.
Княжа доба... С. 505.
75 Грамоти XIV ст. С. 38–39.
76 До самої смерті (1380) Олександр Ко-
рятович не полишав надій повернути Воло-
димирське князівство, яке Любарт-Гедимін
відвоював на початку 1370-х. Як поділь-
ський князь, до виданого 1375 р. привілею
краківським купцям він привісив печатку з
титулом володимирського князя: Молчанов-
ский Н. Очерк известий о Подольской земле
до 1434 года. Киев, 1885. С. 214–215.
77 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час...
С. 63–71; Sperka J. Władysław książe opolski,
wieluński, kujawski, dobrzyński, pan Rusi, pa-
latyn Węgier i namiestnik Polski (1326/1330 –
6 lub 18 maja 1401). Kraków, 2013; Войтович Л.
Портрет князя Володислава Опольського
на повний зріст. Sperka J. Władysław ksią-
że opolski, wieluński, kujawski, dobrzyński,
pan Rusi, palatyn Węgier i namiestnik Polski
(1326/1330 – 6 lub 18 maja 1401). – Kraków,
2013. – 508 s. Княжа доба: історія і культура.
Вип. 7. С. 314–319.
78 Войтович Л. Княжа доба... С. 511; Войто-
вич Л., Целуйко О. Правлячі династії Європи.
Біла Церква, 2008. С. 334–338.
79 Сергієнко М. [Грушевський М]. Громад-
ський рух на Вкраїні-Руси в ХІІІ віці Записки
Наукового товариства імені Шевченка (далі –
ЗНТШ). Т. 1. Львів, 1892. С. 4–5.
80 Sroka S. A. Itinerarium księcia Władysława
Opolczyka z lat 1372–1378 Rocznik Przemyski.
T. 28. Przemyśl, 1993. S. 147–154; Idem. Książe
Władysław Opolczyk na Węgrech. Studium
z dziejów stosunków polsko-węgierskich w
XIV wieku. Kraków, 1996; Sperka J. Otoczenie
Władysława Opolczyka w latach 1370–1401.
Studium o elicie władzy w relacjach z monar-
chą. Katowice, 2006; Idem. Początki osadnic-
twa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej
Княжа доба: історія і культура. Вип. 3. С. 285;
Karczewski D. “Meliorator terre Rusiae”. Pa-
nowanie Władysława Opolczyka na Rusi
(1371–1378) Piastowie śląscy w kulturze i europej-
133БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
почав надавати лени сілезьким лицарям, переважно вихідцям з Опольського
та сусідніх князівств81. Серед інших з ним прибули представники знаменитих
пізніше родин Гербуртів82 та Тарлів83 і ще кілька десятків, переважно сілезьців84.
Водночас князь намагався завоювати прихильність і місцевої української (русь-
кої) шляхти. Саме на неї розраховано грамоту, надану 1377 р. староукраїнською
мовою, у якій його ім’я подано як Володислав з титулом господар і дідич, вічний
землям тим самодержець85. Тому князь надавав нові земельні володіння і авто-
хтонній шляхті, зокрема Ходку Лоєвичу, Васку і Миску Тептуновичам, Костку
Болестрашицькому та іншим86. К. Болестрашицький підписаний на грамоті
1377 р. староукраїнською мовою, як “княжий писар Костько Болестрашиць-
кий”. На ранішій грамоті 1366 р. він підписався: “А писал привильє cе попо-
вич болестрашицкий именем Дячкович Василь син попов, Кость прузвищем
Сорочич”87. Отримавши земельний лен від князя Володислава Опольського,
К. Болестрашицький став шляхтичем, тобто відбулася трансформація княжого
міністеріала на лицаря. Земельні надання супроводжували зобов’язання вій-
ськової служби, як правило від наданого лену виставлявся спис (сам лицар з
1–2 списоносцями і 1–2 кушниками-арбалетниками, залежно від величини на-
дання)88. В оточенні князя засвідчені також руські лицарі Ходко з Библа, Лев
і Гліб Дворсковичі, Храпкович, Васько Кузьмич89. Князь Володислав домагався
прихильності також міщан королівства Русі, зокрема столиці Львова. 9 грудня
1372 р. він надав Львову 100 франконських ланів на маґдебурзькому праві і част-
ково звільнив міщан від чиншів90. 4 жовтня 1377 р. він зобов’язав духовних осіб
львівського капітулу при купівлі будинку у Львові виконувати міські повинності
на цьому будинку91. Грамотою від 7 листопада 1378 р. князь передав львівське
війтівство місту з дозволом обирати війта з-поміж райців, залишивши за собою
skich dziejach / Red. A. Barciak. Katowice, 2007.
S. 265–272; Tęgowski J. Nowe żródła do kwestii
datacji objęcia rządów Władysława Opolczy-
ka na Rusi Średniowiecze polskie i powczechne.
T. 1(5). Katowice, 2009. S. 127–137; Войтович Л.
Портрет князя... C. 314–319.
81 Dąbkowski P. Wędrówki rodzin szlachec-
kich. Karta z dziejów szlachty halickiej Księga
Pamiątkowa ku czci Bolesława Orzechowicza. T. 2.
Lwów, 1916. S. 5–16; Idem. Zwierciadło szla-
checkie. Lwów, 1928; Gilewicz A. Stanowiska
i działalność Władysława Opolczyka na Rusi
w latach 1372–1378 Prace historyczne wydane ku
uczczeniu 50-lecia Akademickiego koła historyków
Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie 1878–
1928. Lwów, 1929. S. 97–99; Skoczek J. Stosun-
ki kulturalne Śląska ze Lwowem w wiekach
średnich. Katowice, 1937; Idem. Udział Śląska
w rozwoju i kulturze południowo-wschodnich
ziem Polski. Katowice, 1938; Sperka J. Początki
osadnictwa... C. 278–301.
82 Jung A. Die Heimat des Ritter Herbord
von Füllstein. Familiengeschichtliche. Jg. 24.
Blätter, 1926. S. 163–173; Szeptycka A. Uwagi do
artykułu o Herburtach z Bruchnala Miesięcznik
Heraldyczny (далі – МН). T. 18. Lwów, 1939.
S. 42–44; Łaszczyńska O. Ród Herburtów w wie-
kach średnich. Poznań, 1948; Sperka J. Początki
osadnictwa... S. 291–292.
83 Fiałek J. Tarłowie. Znakomitego rodu po-
czątki i świetność PH. T. 8. Warszawa, 1909.
S. 63–88.
84 Dunikowski J. O rodzie Świerczków na
Rusi w wieku XV i początkach rodziny Duni-
kowskich MH. R. 10. Lwów, 1931. S. 202–227;
Fastnacht A. Osadnictwo w ziemi Sanockiej w
latach 1340–1650. Wrocław, 1962. S. 189–208;
Janeczek J. Polska ekspansja osadnicza w ziemi
lwowskiej w XIV–XV w. PH. T. 79. Warszawa,
1978. S. 597–620; Sperka J. Początki osadnic-
twa... S. 278–301.
85 Розов В. Українські грамоти. Т. 1: XIV ст.
і перша половина XV ст. Київ, 1928. С. 23–24;
Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час... С. 67.
86 Юсяк П. Оточення князя Владислава
Опольчика в період його правління на Русі
(1372–1379) Вісник Львівського університету.
Серія історична. Вип. 34. Львів, 1999. С. 82–83,
88, 92.
87 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час...
С. 67–68.
88 Sperka J. Początki osadnictwa... C. 293–294.
89 Мількович В. Студії критичні над історі-
єю русько-польською. Львів, 1893. С. 91.
90 Привілеї міста Львова… С. 37–39.
91 Там само. С. 39–40.
134 Леонтій ВОЙТОВИЧ
дві третини прибутків від кримінальних справ92. Зрозуміло, що він теж карбу-
вав власні монети93, причому на монетах цього періоду не було ніякої згадки
про підпорядкованість королівства Русі Угорщині, як і немає жодної докумен-
тальної вказівки про пересилання податків до угорської скарбниці94.
Князь Любарт не мiг визнати титулу Володислава Опольського, погоди-
тися з його діями, що й призвело до вiдновлення вiйни. Умови для її початку
склалися невигiдними для Любарта, але волинський князь мусив реагувати. У
1370–1371, 1372, 1376–1377 рр. йому вдалося зайняти частину Галицької землі,
проте втриматися тут він не зміг95.
Призначаючи князя Володислава Опольського палатином Польщі, король
Людовик Анжуйський, піклуючись про збереження королівства Русі за угор-
ською короною, компенсував втрати наданням Добжинської землі. У грудні 1378 р.
окремою грамотою князь звільнив урядовців і народ королівства Русі від присяги
йому, передаючи повну владу безпосередньо королю Людовику Анжуйському96.
Король призначив нових урядовців і розпочав карбувати власну окрему монету
для королівства Русі97, декларуючи на такий спосіб окремішність цієї держави.
Щодо іншого політика не змінилася. Надалі продовжувалася роздача зе-
мель, тепер, переважно, вже угорським та чеським лицарям, хоча й не так інтен-
сивно, а також надання привілеїв містам. 9 травня 1379 р. король підтвердив при-
вілеї попередників місту Львову, розташованому “у нашому сусідньому Руському
королівстві (in confinis regni nostri Russie)”98. 11 листопада 1380 р. Львову надано
право складу східних товарів99, від якого почалося нове піднесення міста.
Любарт-Дмитро Гедимінович помер 4 серпня 1383 р.100 До самої смерті він
не тільки зберіг під своїм правлінням Волинську землю (1340–1383), а й за умов
боротьби з польсько-угорським союзом намагався відвоювати і Галицьку зем-
лю (1340–1349, 1353–1354, 1376–1377)101.
Після смерті Людовика Анжуйського його старша донька Марія, королева
Угорщини, призначила генеральним старостою королівства Русі колишнього
бана Хорватії і Далмації Імре Бебека (1383–1385)102. Але польська еліта розірва-
ла угорсько-польську унію, віддавши 1384 р. корону Ядвізі, молодшій доньці
Людовика Анжуйського103. Володислав Опольський, програвши боротьбу за її
92 Привілеї міста Львова… С. 41–42.
93 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у ХІV... С. 74–93.
94 Його ж. Львівський монетний двір у пері-
од “угорського” підпорядкування Галичини
(1370–1386 рр.) Україна в Центрально-Східній
Європі (з найдавніши часів до XVIII ст.). Вип. 2.
Київ, 2002. С. 111.
95 Войтович Л. Етапи полiтичної історії...
C. 153–168.
96 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час...
С. 68–69.
97 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у ХІV... С. 77–81.
98 Привілеї міста Львова... С. 42–43.
99 Там само. С. 44–45.
100 Дату смерті дає змогу уточнити запис
Івана, священика церкви святої Катерини,
на Псалтирі (Флоренція, Бібліотека Лау-
ренціана), переписаному, згідно з вихідним
записом, у річницю смерті великого князя
Любарта-Дмитра Гедиміновича: Столяро-
ва Л. В. Свод записей писцов, художников и
переплетчиков древнерусских пергаменных
кодексов XI–XIV веков. Москва, 2000. С. 349.
101 У 1347 р. саме Любарт-Дмитро Гедимі-
нович домігся відновлення Галицької митро-
полії, рішення про яке прийняли імператор
Іоан VI Кантакузен та патріарх Іоан ХІV Калі-
ка – митрополитом став ставленик князя Фео-
дор: Русская историческая библиотека. Т. 6.
Санкт-Петербург, 1880. Приложение № 3.
102 Ehrlich L. Starostwa w Halickiem w sto-
sunku do starostwa lwowskiego w wiekach
średnich (1390–1501). Lwów, 1914. S. 29, 50;
Dąbrowski J. Ostatnie lata... S. 46, 297.
103 Див.: Strzelecka A. O królowej Jadwidze.
Studia i przyczynki. Lwów, 1933; Maciejew-
ska W. Jadwiga królowa polska. Kraków, 1934;
Quillus H. Königin Hedwig von Polen. Leipzig,
135БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
руку великому князю литовському Ягайлу, звернувся до королеви Марії, знову
встиг отримати з її рук королівство Русі і негайно почав карбувати нові монети,
куди ввійшло зображення орла (гербу його сілезьких володінь)104. Але на цей
раз його спроба опанувати королівство Русі завершилося невдачею105.
Угорщину охопила боротьба баронських еліт, під час якої у січні 1387 р.
загинула королева-вдова Єлизавета Котроманіч, безрезультатно намагаючись
врятувати спадщину Людовика Анжуйського106. Польська сторона, внаслідок
Кревської унії несподівано отримавши підсилення, повною мірою скориста-
лася з труднощів Угорщини. Уже на початку лютого 1387 р. чимале військо з
королем Ядвіґою* вторгнулося у межі королівства Русі. Прийшле сілезьке ли-
царство за цих умов не зважало на заклики Володислава Опольського, пере-
ймаючись тільки гарантіями збереження наданих раніше володінь. Так само
чинив і патриціат значніших міст. Спадкоємнць Любарта-Дмитра князь Федір
Любартович за нових умов не міг продовжувати політику батька. Він змуше-
ний був визнати зверхність короля Владислава Ягайла, звільнити від васальної
присяги острозького князя Федора Даниловича108, який невдовзі став луцьким
намісником Владислава II Ягайла109. Польська еліта поспішала зайняти землі
королівства Русі поки король знаходився у Литві, аби виключити претензії
останньої на спадщину Романовичів за Любартом-Дмитром Гедиміновичем110.
Не випадково Федора Любартовича переміщено аж до Сіверської землі.
Заклик Володислава Опольського від 6 лютого 1387 р., у якому князь обіцяв
не призначати угорців намісниками без згоди місцевої еліти, успіху не приніс111.
8 лютого 1387 р. експедиція на чолі з юною правителькою була вже у Ярославі.
Далі піддався Перемишль і 18 лютого в Городку від імені Ядвіґи, титулованої
спадкоємницею Русі, надано привілей шляхті і духовенству Перемишльської зем-
лі. 8 березня 1387 р. підтверджено права, вольності і привілеї Львова, відмінено
1938; Wyrozumski J. Królowa Jаdwiga między
epoką piastowską i jagiełłońską. Kraków, 1997;
Halecki O. Jadwiga Andegaweńska i kształ-
towanie się Europy Środkowo-Wschodniej.
Kraków, 2000; Sroka S. A. Królowa Jadwiga.
Kraków, 2002; Nikodem J. Jadwiga król polski.
Wrocław, 2009. S. 79–121.
104 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у ХІV... С. 82–93.
105 Sroka S. A. Książe Władysław Opol-
czyk…; Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний
час... С. 69–70; Войтович Л. Польща. Мазовія,
Литва та Угорщина у боротьбі за спадщи-
ну Романовичів Проблеми слов’янознавства.
Вип. 59. Львів, 2010. С. 52–66; Его же.
Заключительный этап... С. 10–15; Его же.
Портрет князя... С. 314–319.
106 Márki S. Mária. Magyarország királynéja
1370–1395. Budapest, 1885; Gazi S. A History
of Croatia. New York, 1973. P. 61; Gromada T.,
Halecki O. Jadwiga of Anjou and the rise of
East Central Europe. London, 1991. P. 164;
Fine J. V. A. The Late Medieval Balkans: A
critical survey from the Late Twelfth Century
to the Ottoman Conquest. Ann-Arbor, 1994.
P. 396–397; Sroka S. A. Genealogia Andegawe-
nów węgierskich. Kraków, 1999. S. 30; Engel P.
The realm of St. Stephen: a history of medieval
Hungary, 895–1526. Philadelphia, 1999. P. 198–
199; Engel P., Tóth C. N. Erzsébet királyné itine-
ráriuma (1382–1386) Itineraria Regum et Regena-
rum (1382–1438). Budapest, 2005. 161–168. l.
* 10-річна Ядвіґа коронована коро-
лем Польщі 16 жовтня 1384 р. і до смерті
(17.07.1399) на переговорах з іншими дер-
жавами виступала як володар Польщі. У
1387 р., коли її чоловік знаходився у Литві,
малопольська еліта організувала виправу на
королівство Русі, намагаючись використати
сприятливий момент і захопити цю терито-
рію. 13-річна на той час король Ядвіга була
тільки символом цієї виправи, підписуючи
заздалегідь заготовлені грамоти.
108 Archivum książąt Lubartowiczów San-
guszków w Sławucie wydane nakładem wła-
ściciela, pod kierownictwem Z. L. Radzimiń-
skiego przy współudziele P. Skobielskiego i
B. Gorczаka. T. 1. Lwów, 1886. Nr 8. S. 8.
109 Ibidem. Nr 7. S. 7–8.
110 Грушевський М. Історія... Т. 4. С. 108–109.
111 Ісаєвич Я., Войтович Л. Перехідний час...
С. 70.
136 Леонтій ВОЙТОВИЧ
нововведені мита і податки, відновлено складське право на сіль та інші товари і га-
рантовано права українців-русинів, вірмен, сарацинів, жидів та всіх мешканців за-
галом112. Далі польське військо рушило до Галича. У відчаї Володислав Опольський
17 квітня 1387 р. “Руську землю, якою мав володіти пожиттєво” передав чеському
королеві Вацлаву Люксембургу “як опікуну на той час угорських королів” з умо-
вою повернення цих земель угорським володарям, як тільки вони цього побажа-
ють113. Але Вацлав на той час не міг допомогти навіть брату – угорському королю
Сигізмунду Люксембургу, який боровся за визволення дружини з хорватського
полону. За Яном Длугошем королева “усунула з них (міст – Л. В.) усіх угорців і сі-
лезців, які отримали надання від Владислава Опольського, і передала попереднім
панам польським”114. Навряд чи варто брати до уваги цю інформацію польського
хроніста, який навіть сам похід королеви Ядвіги відніс до 1390 р. Якщо на початку,
можливо, справді, домагаючись прихильності місцевої шляхти з-поміж україн-
ців-русинів і поляків, декларувалося вигнання угорських пришельців (так Ярослав
надано Яцку з Тарнова115), то такі заходи мали тільки одиничий характер і зовсім
не торкалися сілезців, що підтримали польський наступ. Напевно, вони спону-
кали галицького воєводу Бенедикта (правдоподібно, брата генерального руського
старости Імре Бебека116) вчинити опір. Поляки не наважилися штурмувати по-
тужні галицькі укріплення. Довелося вдаватися до короля Владислава Ягайла,
який прислав литовські війська на чолі з князем Юрієм Наримунтовичем, та дру-
жини ратненського князя Федора Ольгердовича, володимирського князя Федора
Любартовича, пінського князя Василя Михайловича, слуцького князя Юрія і сте-
панського князя Семена. 11 серпня 1387 р. вони видали воєводі Бенедикту грамоту
з гарантіями прихильності короля Владислава Ягайла117. Очевидно, Бенедикт не
довіряв оточенню юної Ядвіґи. 14 жовтня 1397 р. грамотою, наданою у Жидачеві,
Владислав Ягайло підтвердив володіння Бенедикта118. 18 жовтня грамотами, ви-
ставленими в Городку, король підтвердив усі привілеї Львова119.
Далі політика Владислава Ягайла щодо підпорядкування королівства Русі
нічим не відрізнялася від зусиль його попередників. Угорські гарнізони утри-
малися на правобережжі Дністра, а проблеми з литовськими князями і Воло-
диславом Опольським (відчайдушний колишній палатин Польщі був готовий
розділити її землі між Угорщиною, Бранденбургом і Тевтонським Орденом120)
не давали продовжити наступ. Король намагався завоювати прихильність га-
лицької шляхти, продовжуючи роздавати лени, знову ж таки колишнім сілезь-
ким васалам Владислава Опольського121, та надаючи руським землям і містам
нові привілеї. Так, 29 вересня 1388 р. король передав місту львівське війтівство з
112 Привілеї міста Львова... С. 46–47.
113 Грушевський М. Історія... Т. 4. С. 121.
114 Jana Długosza Roczniki... Ks. 10. Warsza-
wa, 1981. S. 237–238.
115 Miasta polskie w tysiącleciu. T. 2. Wro-
cław etc., 1967. S. 554.
116 Piotrowicz K. Bubek (Bebek, Webek, Wu-
bek) Emeryk, starosta Rusi Czerwonej Polski
Słownik Biоgraficzny. T. 3. Kraków, 1937. S. 73.
117 Wolff J. Rod Gedymina. Dodatki і po-
prawki do dzieł gr. K. Stadnickiego “Synowie
Gedymina”, “Olgierd i Kiejstut”, “Bracia Wła-
dysława Olgierdowicza Jagiełły” we Lwowie
1867. Kraków, 1886. S. 21–22.
118 Грушевський М. Історія... Т. 4. С. 122.
119 Привілеї міста Львова... С. 48–50.
120 Kuczyński S. M. Wojsko i sztuka wojenna
w latach 1340–1454 Zarys dzijów wojskowości
Polskiej do roku 1864 / Red. J. Sikorski. T. 1. War-
szawa, 1965. S. 201.
121 Див.: Skrzypek J. Południowo-wschodnia
polityka Polski od koronacji Jagiełły do śmier-
ci Jadwigi i bitwy nad Worsklą (1386–1399).
Lwów, 1936; Sperka J. Zarys migracji rycerstwa
śląskiego na ziemie Rusi koronnej w okresie
panowania Władуsława Jagiełły Княжа доба:
історія і культура. Вип. 5. С. 221–229.
137БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
правом вибору війта, залишивши собі тільки 2 денарії з прибутку війтівства122,
30 вересня 1388 р. гарантував збереження Львова і Львівської землі за собою,
дружиною Ядвiґою і їхніми нащадками123, 29 вересня 1389 р. король підтвердив
надання Казимира ІІІ місту на 100 франконських ланів124. Того ж дня у Львові
підтверджено власне попереднє надання для міста125. 1 жовтня 1389 р. король
видав грамоту про прилучення Львова і Львівської землі до Польського коро-
лівства126, що на даному етапі більше мало декларативний характер. 13 березня
1403 р. Львову підтверджено право складу східних товарів127. У 1389 р. король
надав маґдебурзьке право Городку разом зі 100 франконськими ланами, звіль-
нивши міщан від данин і повинностей на 12 років та заборонивши ставити
корчми й займатися ремеслами ближче милі від меж міста128. 1389 р. отримала
магдебурзьке право Теребовля129. Не забував король й про руську шляхту. Так,
зокрема, 1394 р. великі надання отримав Данило Дажбогович Задеревецький
із зобов’язанням виставляти до війська двох панцирників і 9 лучників130. І, зро-
зуміло, що відразу ж з кінця 1387 р. відновилася робота львівського монетного
двору, у якому почали карбуватися руські грошики короля Владислава Ягайла131.
4 серпня 1392 р. в Острові поблизу Ліди при посередництві мазовецько-
го плоцького князя Генріха Земовитовича, одруженого з Рингалою-Єлизаве-
тою Кейстутівною, сестрою Вітовта, Владиславу Ягайлу вдалося завершити
громадянську війну в Литві (1389–1392) укладенням угоди з фактичним ви-
знанням Вітовта Кейстутовича великим князем литовським132. Тепер Вітовт,
розв’язавши війну з українськими і білоруськими князями, які намагалися
зберегти незалежність своїх уділів, потребував допомоги польського коро-
ля. Велике польське військо на чолі зі Спитком з Мельштина допомогло Ві-
товтові зайняти Поділля133. Подільський князь Федір Корятович і вітебський
князь Свидригайло Ольгердович, втративши володіння, знайшли приту-
лок при дворі Сигізмунда Люксембурга, сіверський князь Корибут-Дмитро
122 Привілеї міста Львова... С. 51–52.
123 Там само. С. 52–53.
124 Там само. С. 53–54.
125 Там само. С. 55–56.
126 Там само. С. 56–58.
127 Там само. С. 58–60.
128 Baliński M., Lipiński T. Starożytna Polska
pod względem historycznym i statystycznym.
T. 2, сz. 2. Warszawa, 1845. S. 569.
129 Ibidem. S. 726–730; Prochaska A. Odzyska-
nie Trembowli w 1390 r. KH. T. 8. Lwów, 1894.
S. 627–644.
130 Целуйко О. П. Рід Даниловичів у кінці
XVI – на початку XVIII ст. Історико-генеа-
логічне дослідження. Дис. к. і. н. Львів, 2003.
С. 33.
131 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у ХІV... С. 94.
132 Lewicki A. Kiedy Witold został wielkim
księciem Litwy KH. T. 8. S. 424–436; Грушев-
ський М. Історія... Т. 4. С. 138–140, 165–167; Ha-
lecki O. Dzieje unii jagiellońskiej. T. 1. Kraków,
1919; Чубатий М. Державно-правове стано-
вище українських земель Литовської держа-
ви під кінець XIV в. ЗНТШ. Т. 144–145. Львів,
1926. С. 1–108; Koncius J. B. Vytautas the Great,
Grand Duke of Lithuania. Miami, 1964. P. 21–
23; Gąsiorowski A. Itinerarium króła Władysła-
wa Jagiełły. Warszawa, 1972. S. 55; Ivinskis Z.
Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties.
Rome, 1978. P. 307–308; Gudavičius E. Lietuvos
istorija. Nuo seniausiu; laiki; iki 1569 metu. Vil-
nius, 1999. P. 173–174; Его же. История Литвы
с древнейших времен до 1569 г. Москва, 2005.
С. 172–182; Kiaupa Z., Kiaupiene J., Kunevičius A.
The History of Lithuania before 1795. Vilnius,
2000. P. 135–137; Stone D. Z. The Polish-Lithua-
nian State, 1386–1795. Seattle, 2001. P. 18.
133 Długosz J. Dzіeła wszystkie. T. 4, ks. 10.
Warszawa, 1868. S. 488–497; Szymona Staro-
wolskiego Wojownicy sarmaccy / Red. J. Star-
nawski. Warszawa, 1978. S. 142; Грушевський М.
Історія... Т. 4. С. 89–90, 166–167, 174–178, 475–
476; Strzelecka A. Melsztyński Spytek (Spytek
z Melsztyna) h. Leliwa (zm. 1399) Polski Słow-
nik Biograficzny. T. 20/3, zesz. 86. Wrocław etc.,
1975. S. 412–415; Михайловський В. Спитко з
Мельштина – володар Західного Поділля в
1395–1399 рр. Україна в Центрально-Східній
Європі. Вип. 12–13. Київ, 2013. С. 210–222.
138 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Ольгердович – при дворі рязанського князя Олега Івановича. Скориставшись
зазначеним походом, Ягайло витіснив угорців з правобережжя верхньої течії
Дністра. Закріпляючи ці території, король 1393 р. надав маґдебурзьке пра-
во місту Жидачеву, 60 франконських ланів для міста, 2 лани для плебана та
4 лани для пасовищ, право торгів щосуботи й заборонив торгівлю спиртними
напоями на відстані милі від міста134. 1398 р. перемишльському католицькому
біскупу повернуто місто Тустань135.
31 березня 1387 р. королем Угорщини став Сигізмунд Люксембург, чоло-
вік королеви Марії. Він одразу ж передав королівство Русі барону Сцібору зі
Сцібожиць (1347–1414) на такому ж праві, яким послуговувався Володислав
Опольський*. Новий зверхник зі своїми військами утримав, принаймні, пів-
денну, задністровську частину королівства, щонайменше до 1393 р.137 Як при-
вернула увагу Наталія Лешкович, Сцібор зі Сцібожиць не мав можливості зо-
середитися на обороні своїх галицьких володінь: у 1391–1393 рр. він очолював
угорські війська у походах проти турків на р. Саві і біля Сірмія, 1393 р. брав
участь у поході до Боснії. Це могла використати польська сторона, зайнявши
правобережжя Дністра. Як можливі аргументи на користь такого висновку по-
дано зруйнування міст Дроговиж за Дністром, руїни якого добре збереглися
на західній околиці міста Миколаєва138, Устя (тоді важливого порту на Дністрі),
Більча та Стольська139 в цьому регіоні. Аргумент досить переконливий. Його
можуть підтримати або заперечити тільки докладніші археологічні дослід-
ження названих пунктів.
Сигізмунд Люксембург радо приймав Гедиміновичів і разом з Тевтонським
Орденом був готовий тиснути на Владислава Ягайла. Угорський король не міг
134 Центральний державний історичний
архів України, м. Львів. Ф. 146 (Галицьке на-
місництво). Оп. 88. Спр. 561. Арк. 11–12.
135 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rze-
czy Pospolitej Polskiej z archiwum tak zwane-
go Bernardyńskiego we Lwowie w skutek fun-
dacji śp. Alexandra hr. Stadnickiego, wydane
staraniem Galicyjskiego wydziału krajowego.
T. 7. Lwów, 1878. S. 41.
* Зміщення Владислава Опольського ко-
ролем Сигізмундом Люксембургом озна-
чало, що Владислав, передаючи галицькі
землі чеському королю, вже ними не воло-
дів, тому його акт не мав жодної юридичної
сили.
137 До цієї цікавої і колоритної поста-
ті українські та російські дослідники досі
не привертали уваги. Першою це зроби-
ла: Лешкович Н. Останній галицький князь
(див. у цьому вип., с. 165–166). Пор. також:
Prochaska A. Ścibor ze Ściborzyc Rocznik To-
warystwa Naukowego w Toruniu. R. 19. Toruń,
1912. S. 137–208; Sroka S. Ścibor ze Ściborzyc.
Rys biographiczny Polska i jej sąsiedzi w póz-
nym średniowieczu. Kraków, 2000. S. 139–158;
Dwořáková D. Rytier a jeho král. Stibor zo Stibo-
ric a Zigmond Lucemburskỳ. Sonda do života
stredovekého šl’achtica s osobitỳm zrefel’om
na uzemie Slo venska. Bratislava, 2003.
138 Раніше висловлено здогад, що місто
зруйновав князь Любарт-Дмитро Гедиміно-
вич після того, коли його державець, боя-
рин Вовчок з Дроговижа, підписаний як сві-
док на маґдебурзькій грамоті Львову, одним
з перших визнав зверхність Казимира ІІІ:
Войтович Л. Між верхнім Дністром і Карпа-
тами: домен галицьких князів у ХІІ–ХІІІ ст.
Фортеця. Збірник заповідника “Тустань”.
Кн. 2. Львів, 2012. С. 148–157. Любарт-Дми-
тро 1377 р. на короткий час оволодів Льво-
вом, але немає жодного джерельного під-
твердження, що він пішов далі до Дністра.
Цей похід завершився поблизу Сандомира.
139 Археологи вкрай недбало дослідили
залишки Стольська, вважаючи, що міс-
то припинило своє існування ще на межі
Х–ХІ ст., тоді як джерело, сумнівів в автен-
тичності якого немає, доводить, що ще в
1331 р. воно давало до скарбниці галицького
митрополита 30 гривень податку: Войто-
вич Л. Давнє Стільсько: помилка археологів
чи нова загадка? Пліснеські старожитності.
Збірник наукових праць. Вип. 2. Львів, 2017.
С. 18–26. Питання коли і за яких обставин
припинилося функціонування Стольська як
міста залишається відкритим. Вірогідно, це
трапилося щойно в останній чверті XIV ст.
139БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
погодитися з анексією королівства Русі, а також підпорядкуванням Польщі
Подільського і Молдовського князівств140. Але османська загроза на півдні зму-
шувала його шукати порозуміння з Польщею та Литвою. Особливо ситуація
загострилася 1395 р., коли угорський король почав збирати хрестовий похід
проти турків141. Я. Длуґош подав відомість про особисту зустріч Сигізмунда
Люксембурга з королевою Ядвігою 1394 р., коли, нібито, досягнуто різних до-
мовленостей142. Давніша історіографія приймала факт зустрічі, датуючи її 24
липня 1395 р.143 Висловлювалися здогади про розгляд проблем королівства
Русі144. Cигізмунд, справді, готував таку зустріч, вирядивши до Польщі на по-
чатку 1395 р. Сцібора зі Сцібожиць145, але до неї не дійшло. Влітку 1395 р. угор-
ського короля у Новому Сончі не було146: його затримали молдовські проблеми.
Крім того, у травні 1395 р. при родах померла королева Марія. Польща відразу
ж відреагувала на це зміною титулу королеви Ядвіги, до якого додали heres Un-
gariae – дідичка Угорщини147. Король Владислав Ягайло зажадав від князя Во-
лодислава Опольського повернення велюнської, добжинської та ольштинської
земель, які той отримав від короля Людовика Анжуйського148.
Владислав Ягайло теж ніяк не відреагував на заклики до хрестового по-
ходу проти турків і Польща не надала допомоги хрестоносцям у 1396 р.149
Все ж таки, учасником нещасливої для християн битви при Нікополі 28 ве-
ресня 1396 р. був участь окремий польський загін150, що його зібрав Сцібор зі
140 Див.: Skrzypek J. Zygmunt Luksembur-
czyk i jego polityka wobec Polski w latach
1386–1399 Sprawozdania Towarzystwa Nauko-
wego we Lwowie. T. 12 (1932 r.). Lwów, 1933.
S. 183–190; Idem. Południowo-wschodnia po-
lityka…; Mályusz E. Kaiser Sigismund in Un-
garn 1387–1437. Budapest, 1990; Gąsiorowski A.
Zygmunt Luksemburski i Sędziwój z Szubina,
czyli o węgierskich apanażach rodziny Ścibora
ze Ściborza Cracovia. Polonia. Europa. Studia z
dziejów średniowiecza ofiarowane Jerzemu Wyro-
zumskiemu w sześćdzisiątą piątą rocznicę urodzin
i czterdziestolecie pracy naukowej. Kraków, 1995.
S. 493–504.
141 Haman B. A lengyel-magyar barátság tör-
téneti alapjai Idem. Magyar középkor. Budapest,
1938. 511–518. l.
142 Jana Długosza Roczniki... Кs. 10. S. 267–
268.
143 Caro J. Geschichte Polen. T. 3. Gota, 1869.
S. 136; Maciejewska W. Jadwiga... S. 93; Skrzy-
pek J. Południowo-wschodnia polityka... S. 22.
144 Див.: Сzamańska I. Moldawia i Wołosz-
czyzna wobec Polski, Węgier i Turcji w XIV i
XV wieku. Poznań, 1996.
145 Nikodem J. Jadwiga... S. 299.
146 Nowak Z. H. Kaiser Sigismund und die
polnische Monarchie (1387–1437) Zeitschrift für
Histoische Forschung. Vol. 15, No 4. Berlin, 1988.
S. 423–436; Idem. Itinerar könig und kaiser Si-
gismunds von Luksemburg 1368–1437 / Hrsg.
von J. K. Hoensch. Werendorf, 1995. S. 33.
147 Nikodem J. Jadwiga... S. 300.
148 Jana Długosza Roczniki... Кs. 10. S. 272–
273.
149 Nikodem J. Jadwiga... S. 301.
150 Християнське військо налічувало
близько 16 тис. осіб. Майже половину вій-
ська укладали французи та бургундці на
чолі з юним принцом Жаном Безстрашним,
сином герцога Орлеанського, в оточенні
натовпу радників. Французькі і бургунд-
ські лицарі з арбалетниками та лучниками
сформували першу лінію. Другу лінію за-
безпечили угорські, німецькі та англійські
лицарі і госпітальєри, третю – польський
підрозділ на чолі зі Сцібором зі Сцібожиць.
Праворуч колони хрестоносців прикривали
трансільванські загони, ліворуч – волоські
під командою господаря Мірчі Старого. Ту-
рецьке військо чисельністю близько 15 тис.
було дисциплінованим і підпорядковувало-
ся султанові Баязиду. Його основу укладали
кінні панцирники (сипахи і тімарити), а та-
кож кінні лучники (акинджі) та піші лучники
і кілька рот (орт) піших панцирників (янича-
рів) загальною чисельністю 3 тис. Османське
військо поповнила також кінна дружина
сербського деспота Стефана Лазаревича.
Османсько-сербське військо розгорнулося
півмісяцем, впираючись лівим флангом
до лісу, а правим, прикритим пересіченою
місцевістю, – придунайських боліт. Перед
фронтом влно мало вузьку впадину, по-
рослу чагарником. Правий фланг займала
румелійська і сербська кіннота, лівий – ана-
140 Леонтій ВОЙТОВИЧ
Сцібожиць з лицарів, які відійшли з ним та Владиславом Опольським до Угор-
щини151, тобто переважно сілезькі і руські галицькі лицарі152. Лише поодинокі
толійська, прикриті ланцюгом піших луч-
ників. У центрі знаходилися яничари, попе-
реду яких стояли акинджі. Вранці 28 вересня
король Сигізмунд Люксембург послав свого
маршала до французького принца з пропо-
зицією відкласти атаку противника на дві
години поки будуть розвідані його позиції.
Принц Жан зібрав військову раду, де досвід-
чені лицарі на чолі з адміралом Жаном де
В’єном підтримали пропозицію. Але родич
принца Філіп д’Артуа, граф д’E, настояв на
негайній атаці, мотивуючи тим, що угор-
ський король хоче забрати собі всю славу.
Не попередивши другу лінію, французи і
бургундці рушили допереду, під градом
стріл прорвалися до яничарів, позиції яких
були ще й прикриті палісадом. Втративши
на палісаді частину коней, вони спішилися
і атакували яничарів. Останні, вичерпавши
можливість оборони, швидко і організова-
но відступили, відірвавшись від противника
завдяки легшому озброєнню. Молоді вожді
знову не послухали Жана де В’єна і рушили
далі, не узгоджуючи своїх дій з угорським
королем. Коли втомлені, але впевнені у пе-
ремозі лицарі досягнули вершини схилу, на
їх здивування там чекали свіжі ряди спагі,
які до того не брали участі у битві. Лицарі,
частина яких залишалася спішеними, були
відкинуті й почали втікати схилом донизу.
Турецька кіннота охопила їх з обох боків.
Жан де В’єн загинув, намагаючись організу-
вати опір. Принц Жан був взятий до поло-
ну, його врятували власні зброєносці, блага-
ючи турків залишити йому життя. Король
Сигізмунд кинув до бою свої сили відразу
ж, як тільки довідався про розвиток подій.
Але удар півтори тисячі свіжих сербських
лицарів привів до розгрому і цього війська,
рештки якого здалися. Король з магістром
госпітальєрів досягнули ріки і врятували-
ся на рибальському човні, добравшись до
венеційських кораблів. Турки стратили по-
лонених, залишивши для викупу тільки 300
найзнатніших лицарів. Див.: Stachoń B. Pol-
ska wobec Turcji і akcji antytureckiej w wieku
XV do utraty Kilii і Białogrodu (1484). Lwów,
1930; Atiya A. S. The Сrusade of Nicopolis.
London, 1934; Idem. The Crusades in the Later
Middle Ages. London, 1938; Scrzypek J. Bitwa
pod Nikopolis Przegląd Historyczno-Wojskowy.
Warszawa, 1936. Nr 9. S. 1–26; Rosetti R. Battle
of Nicopolis Slavonic and East European Review.
V. 15 (1936–1937). P. 629–638; Tuchmann B. W.
A Distant Mirror: the Calamitous 14th Century.
New York, 1976; Idem. Der ferne Spiegel. Das
dramatische 14. Jahrhundert. Hamburg, 2007;
Benkö M. Csata Nikápolynái. Móra, 1987; Re-
gan G. Blędy militarne. Przekł. K. Gocman.
Warszawa, 1992. S. 63–65; Nicolle D. Nicopolis
1396: The Last Crusade. London, 1999; Idem.
Bitwa pod Nikopolis. Poznań, 2011; De Vries K.
The Lack of a Western European Military Re-
sponse to the Ottoman Invasions of Eastern
Europe from Nicopolis (1396) to Mohács (1526)
The Journal of Military History. Vol. 63, Nr. 3.
1999. P. 539–559; Klaus-Peter M. Das Kreuz und
der Halbmond. Die Geschichte der Türken-
kriege. Düsseldorf; Zürich, 2004; Weithmann M.
Ein Baier unter “Türcken und Tataren” / Hans
Schiltbergers unfreiwillige Reise in der Ori-
ent Literatur in Bayern. Bd. 81. München, 2005.
S. 2–15; Войтович Л. Битва при Нікополі Вой-
тович Л., Овсінський Ю. Історія війн і військо-
вого мистецтва. Т. 1. Харків, 2017. С. 746–749.
151 Joannis de Thurocz. Chronica Hungarorum
Scriptores Rerum Hungaricarum veteres ac genu-
ini / Ed. J. G. Schwandtner. T. 1. Vindobonae,
1746. P. 221–222; Chronique du Religieux de
Saint-Denis / Publ. еt trad. Par L. Bellaguet. T. 2.
Paris, 1840. P. 482–522; Oevres de Froissart /
Publ. par Kervyn de Lettenhove. T. 15. Bruxelles,
1871. P. 310–330, 407; Chronik des Jacob Twin-
ger von Königshofen, 1400 (1415) Die Chroniken
der ober rheinischen Städte. Bd. 2. Leipzig, 1871.
S. 854–857; Török Történetirók. 1 k. / Ed. I. Thu-
ry. Budapest, 1893. 48–50, 120–121 l.; Laonici
Chalcocondylae Historiarum demonstrations /
Ed. E. Darkó. T. 1. Budapest, 1922. P. 64; Ducas.
Istoria turco-bizantina (1341–1462) / Ed. Critică
de V. Greku. Bucureşti, 1958. P. 78–80.
152 Польський підрозділ, виходячи з ана-
лізу складу християнського війська, нарахо-
вував 400–500 осіб, до третини з яких були
лицарями, решта – панцирники-списоносці
та кушники-арбалетники з їх списів. Я. Длу-
ґош серед загиблих згадує лицаря Сасіна з
сином Роландом (Jana Długosza Roczniki...
S. 276). Відомо, що раніше він був маршал-
ком двору мазовецького князя Януша (1379–
1382), а від 1388 р. перебував на уряді више-
градського каштеляна на службі у короля
Сигізмунда (Wolff A. Studia nad urzędnikami
mazowieckimi 1370–1526. Wrocław etc., 1962.
S. 268). Тобто, обоє лицарів уже триваліший
час служили угорському королеві. Майже
половина складу забезпечили галицькі ли-
царі руського походження. Одному з них
Я. Длуґош присвятив найяскравіший епі-
зод своєї розповіді про битву. Цей лицар з
141БОРОТЬБА ЗА СПАДЩИНУ РОМАНОВИЧІВ (1340–1434): МІЖ СТЕРЕОТИПАМИ…
польські лицарі на зразок віслицького каштеляна Томаша Кальського гербу
Рожа приєдналися до цього війська153.
Король Сигізмунд Люксембург і далі намагався врегулювати стосунки з
Владиславом Ягайлом. Нарешті, 13 липня 1397 р. він разом з князем Володис-
лавом Опольським зустрівся у Спіші з Влаславом Ягайлом та Ядвіґою, яких су-
проводжували краківський біскуп Петро Виш, познанський біскуп Миколай з
Курова та воєводи Спитко з Мельштина, Ян з Тарнова, Ян Лігейза, Петро Кміта,
Ян з Тенчина. Угорський король готовий був визнати королівство Русі пожит-
тєвим володінням Владислава Ягайла, взамін на невтручання до молдовських
справ і відмови від Поділля, права на яке князь Федір Корятович передав Си-
гізмунду. Угорський король пропонував союз проти турків, обіцяючи допомогу
проти татар. На цьому етапі Польща і Литва ще не відчували турецької загрози,
а Золота Орда після Тимурового розгрому Тохтамиша переживала глибоку кри-
зу і її осколки контролював Вітовт. Тому спішські контакти результату не мали154.
Конфронтація продовжувалася і далі, коли після смерті королеви Ядвіґи
(17 липня 1399 р.) відпали будь-які польські претензії до угорської спадщини,
як і спадщини Романовичів. Незважаючи на те, що загострення стосунків з
Тевтонським Орденом змусили польську сторону бути поступливішою, Сигіз-
мунд Люксембург та Владислав Ягайло діяли один проти одного. У 1410 р. на-
передодні війни між Польщею та Тевтонським Орденом, Сцібор зі Сцібожиць,
на той час трансильванський воєвода, разом з угорським палатином Микола-
єм Гараї виступали посередниками на польсько-тевтонських перговорах і при-
йняли сторону тевтонців155. Після цього Сигізмунд вступив у союз з хресто-
носцями й послав чимале військо на чолі з воєводою Сцібором у напрямку
польської столиці. Воно спалило Старий Сонч і передмістя Нового Сончу, але
мусило відступати до Бардієва під натиском польських військових сил на чолі
з люблінським каштеляном Яном зі Щекоціна156.
Далі ця проблема стала предметом складних дипломатичних переговорів.
За польсько-угорськими угодами 1412, 1415 і 1423 рр. остаточне її вирішення
відкладалося на майбутнє157. На ХVI Вселенському соборі у Констанці (14 лис-
топада 1414 – 22 квітня 1418) з’явився претендент до королівства Русі – нащадок
типово руським іменем Святослав на пріз-
висько Щеня пробував потрапити на човен,
на якому рятувався король. Але, побоюю-
чись, що човен не витримає ваги всіх бажа-
ючих, охоронці короля не тільки відштов-
хувалися від них, а й рубали їм руки. Тому
лицар у доспіхах кинувся до води і завдяки
своїй силі перебрався на другий берег (!)
(Jana Długosza Roczniki... Кs. 10. S. 276). Зро-
зуміло, що у важких доспіхах це було б не-
можливо, як і важко повірити в інформацію
хроніста, що Святослав був сєрадзьким ли-
царем (!), щобільше, нібито мав належати
до гербу Лада (клейнод цього гербу – по-
ловина коронованого лева з мечем у правій
лапі – ним користувалася більше сотні укра-
їнських, білоруських, мазовецьких і литов-
ських родин).
153 Jana Długosza Roczniki... Кs. 10. S. 276.
154 Skrzypek J. Zygmunt Luksemburczyk...
S. 183–190; Nowak Z. H. Kaiser Sigismund und
die polnische Monarchie (1387–1437) Zeitschrift
für Historische Forschung. Vol. 15, No 4. Berlin,
1988. S. 423–436; Nikodem J. Jadwiga... S. 302–
306. Навіть якщо й було укладене перемир’я
(Див.: Сzamańska J. Moldawia… S. 89), воно не
припинило напруження у стосунках сторін
і не зняло протиріч, головним з яких зали-
шалася польська експансія у королівстві Русі
і Молдові.
155 Jana Długosza Roczniki... Ks. 10. S. 91.
156 Ibidem. – S. 69. Garbacik J. Zygmunt Luk-
semburczyk wobiec wielkiej wojny polsko-
krzyżackiej 1409–1411 Małopolskiе Studia Histo-
ryczne. R. 3, zesz. 1–2. Kraków, 1960. S. 25–31.
157 Matijów J. Der polnisch-ungarische Streit
um Galizien und Lodomerien Jahresbericht des
k. k. II. Obergimnasiums im Lemberg für das Jahr
1886. Lemberg, 1886. S. 28–30.
142 Леонтій ВОЙТОВИЧ
бічної гілки Романовичів, острозький князь Федір Данилович, якого підтри-
мував великий князь литовський Вітовт Кейстутович158. Тільки 1434 р. Польща
зважилася анексувати Галицьку частину королівства Русі, утворивши Руське
воєводство159. При цьому карбування руських монет Львівський монетний двір
продовжував, щонайменше, до 1408 р.160, коли не до 1414 р.161 А поки карбували-
ся окремі руські грошики, ця територія зберігала окремий державний статус і з
польським королівством її з’єднувала тільки особа короля Владислава Ягайла,
якого репрезентували генеральні старости, подібно як Дмитро Детько – особу
князя Любарта-Дмитра.
Угорські королі зберегли тільки титул rex Galiciae et Lodomerіae, який через
багато століть використали їх спадкоємці Габсбурги 1772 р. при Першому по-
ділі Речі Посполитої, приєднавши територію, яку вони назвали Галіцією.
Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України
Львівський національний університет імені Івана Франка
158 Войтович Л. Загадковий “високоро-
довитий шляхетний князь Червоної Русі”
Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 13.
Дрогобич, 2009. С. 24–32; Его же. Загадочный
высокородный благородный князь Червон-
ной Руси Генеалогический вестник. Вып. 36.
Санкт-Петербург, 2009. С. 51–60; Его же.
Заключительный этап... С. 10–15; Його ж.
Галич у політичному житті Європи XI–XIV
століть. Львів, 2015. С. 435–444.
159 Див.: Dąbkowski P. Podział administra-
cyjny wojewódstwa Ruskiego i Bełzkiego w
XV wieku. Lwów, 1939. S. 34–124; Janeczek A.
Polska ekspansja osadnicza w ziemi lwowskiej
w XIV–XVI w. PH. T. 69, zesz. 4. Warszawa,
1978. S. 597–622.
160 Крижанівський А. Львівський монетний
двір у ХІV... С. 94–125.
161 Там само. С. 123.
|