Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства
Висвітлено деякі результати співпраці археологів та ландшафтознавців з вивчення околиці середньовічного Києва. Застосовуючи методику антропогенно-ландшафтних реконструкцій, з’ясовано, що від початку освоєння і до середньовіччя оптимальними для традиційного землеробства на території Середнього...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179041 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства / М. Сагайдак // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 9-24. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179041 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790412021-04-04T01:26:04Z Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства Сагайдак, М. Висвітлено деякі результати співпраці археологів та ландшафтознавців з вивчення околиці середньовічного Києва. Застосовуючи методику антропогенно-ландшафтних реконструкцій, з’ясовано, що від початку освоєння і до середньовіччя оптимальними для традиційного землеробства на території Середнього Подніпров’я були широколистянні та лісові ландшафти, а їхня освоєність в добу Київської Русі становила більш як 50%. На конкретному прикладі будівництва нових міських укріплень Києва на поч. ХІ ст., так званих Лядських воріт, вдалося реконструювати горизонти типових лісових ґрунтів, що задовго до містобудівного освоєння території поступились місцем (вирубування, випасання худоби) вторинним лучним та лучно-болотним рослинним формаціям, а територія водозбірного басейну Лядської Долини використовувалась як пасовище-вигін для худоби киян. Стосовно округи Києва в статті розгорнуто питання: коли і для чого будувалися загадкові споруди Середнього Подніпров’я, так звані Змійові вали. В даному контексті піднімається одна із дискусійних тем вітчизняної історіографії: про роль і значення конярства в економіці Київської Русі. The article highlights some results of cooperation between archaeologists and landscape scientists in the study of the surroundings of medieval Kyiv. Applying the method of anthropogenic- landscape reconstructions, it was found that from the beginning of reclaim and to the Middle Ages, broad-leaved and forest landscapes were the best for traditional agriculture in the Middle Dnieper region, and their reclaim in the period of Kyivan Rus was more than 50%. On a specific example of construction of new city fortifications of Kyiv in the beginning of the XI century, the so-called Lyadsky gate, it became possible to reconstruct the horizons of typical forest soils, which long before the urban development of the territory gave way (by secondary felling, grazing) to secondary meadow and meadow-marsh plant formations, and the territory of the catchment area of the Lyadska Valley was used as pasture by the citizens of Kyiv. The article raises the question of the district of Kyiv: when and why the mysterious structures of the Middle Dnieper region, the so-called Serpent’s Walls (Zmiyevi valy), were built. In this context, one of the discussion topics of national historiography is raised: the role and importance of horse breeding in the economy of Kyivan Rus. 2019 Article Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства / М. Сагайдак // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 9-24. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179041 902(477-25-192.2)”08/12” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Висвітлено деякі результати співпраці
археологів та ландшафтознавців з вивчення
околиці середньовічного Києва. Застосовуючи
методику антропогенно-ландшафтних
реконструкцій, з’ясовано, що від початку
освоєння і до середньовіччя оптимальними
для традиційного землеробства на території
Середнього Подніпров’я були широколистянні
та лісові ландшафти, а їхня освоєність
в добу Київської Русі становила більш
як 50%. На конкретному прикладі будівництва
нових міських укріплень Києва на поч.
ХІ ст., так званих Лядських воріт, вдалося реконструювати горизонти типових лісових
ґрунтів, що задовго до містобудівного освоєння території поступились місцем
(вирубування, випасання худоби) вторинним лучним та лучно-болотним рослинним
формаціям, а територія водозбірного басейну Лядської Долини використовувалась
як пасовище-вигін для худоби киян. Стосовно округи Києва в статті розгорнуто питання:
коли і для чого будувалися загадкові споруди Середнього Подніпров’я, так звані
Змійові вали. В даному контексті піднімається одна із дискусійних тем вітчизняної
історіографії: про роль і значення конярства в економіці Київської Русі. |
| format |
Article |
| author |
Сагайдак, М. |
| spellingShingle |
Сагайдак, М. Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Сагайдак, М. |
| author_sort |
Сагайдак, М. |
| title |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| title_short |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| title_full |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| title_fullStr |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| title_full_unstemmed |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| title_sort |
околиця києва іх–хііі ст. у світлі археології та ландшафтознавства |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179041 |
| citation_txt |
Околиця Києва ІХ–ХІІІ ст. у світлі археології та ландшафтознавства / М. Сагайдак // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 9-24. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT sagajdakm okolicâkiêvaíhhííístusvítlíarheologíítalandšaftoznavstva |
| first_indexed |
2025-07-15T17:54:44Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:54:44Z |
| _version_ |
1837736483739402240 |
| fulltext |
Михайло Сагайдак
окоЛиЦя киЄва іХ–Хііі стоЛітЬ у світЛі арХеоЛоГії
та ЛанДШаФтознавства
історія дослідження міст київської держави вже налічує більше двох сто-
літь, у зв’язку з чим тогочасне місто проаналізовано доволі багатогранно1. але
попри те, що зацікавленість проблемою великих і малих міст (включно з пе-
редмістями) зростає, узагальнюючих праць досить небагато, а об’єкти цього
типу зникають катастрофічно2. як показує історіографічний аналіз, у даній
проблематиці, передусім при вивченні великих міст, нагромааджено чимало
як позитивного, так і негативного досвіду.
здається, що у зв’язку з появою нового інструментарію досліджень та су-
часних підходів до осмислення накопиченого досвіду дана проблематика ви-
магає критичного переосмислення. така потреба необхідна, по-перше для
того, аби не втратити корисний досвід, по-друге, – аби запобігти народженню
свіжих ідеологем.
традиція археологічної науки зводилася, головно, до “археологічної
пам’ятки” як об’єкту вивчення, залишаючи поза її межами структурні елемен-
ти історичного ландшафту – потенційно важливі інформаційні дані комплек-
сних досліджень. зокрема, встановлено, що від початку землекористування і
до середньовіччя оптимальними для традиційного землеробства були широ-
колистяні лісові ландшафти – їх сільськогосподарське освоєння засвідчує тен-
денцію до зростання від 3,8% (трипільська культура) до 26,0% (київська русь). в
окремих зонах вказаного ландшафту, особливо прилеглих до річкових долин,
освоєність земель сягає у певні періоди 65% (черняхівська культура, київська
русь). зауважимо також, що в цьому величезному хронологічному діапазоні
спостерігалися й падіння землекористування (наприклад, за доби заруби-
нецької культури та культур ранніх слов’ян, обумовлені різким зменшенням
кількості населення). водночас рівень сільськогосподарського освоєння інших
ландшафтів (лучно-степових та мішано-лісових) залишається дуже низьким,
ледь сягаючи в окремі максимуми 5,4%,–7,2%3.
іще одна важлива для традиційного природокористування та оборони риса
вважається перевагою – ділянки контакту ландшафтів широколистяно-лісового
1 Тихомиров М. н. древнерусские города.
москва, 1946; Брайчевский М. Ю. к проис-
хождению древнерусских городов (города
среднего приднепровья, поднестровья и
побужья в VII–іХ вв. н. э. по полевым дан-
ным последних лет) краткие сообщения Ин
ститута истории материальной культуры.
вып. 41. москва, 1952. с. 32–33; Пашуто В. Т.
о некоторых путях изучения древнерусско-
го города города феодальной россии. Сборник
статей памяти н. В. Устюгова. москва, 1966.
с. 93–98; карлов В. В. о факторах экономи-
ческого и политического развития русского
города в эпоху средневековья русский город.
москва, 1976. с. 58–69.
2 куза а. В. малые города древней руси.
москва, 1989. с. 11.
3 романчук С. П. історичне ландшафто-
знавство: теоретично-методологічні засади
та методика антропогенно-ландшафтних
уДк 902(477-25-192.2)”08/12”
10 Михайло САГАЙДАК
типу (підвищених лесових рівнин) з ландшафтами заплав дніпра і його при-
ток. у межах київського правого берега виділено дві такі ділянки: перша – ки-
їв-обухів-трипілля; друга – ржищів-трахтемирів-канів-пекарі4.
упродовж останніх десятиліть археологія києва почала залучати історич-
но-ландшафтний аналіз, аби з’ясувати наявність зв’язків між ландшафтами та
функціональними особливостями міста на різних етапах його розвитку. пер-
ший досвід таких робіт здобуто 2001 р. під час рятувальних археологічних до-
сліджень майдану незалежності. котлован будівництва зайняв тоді площу
понад 15 тис. м. кв., при глибині близько 20 м. археологи зосередили роботи
на пошуках слідів давньої забудови і культурних шарів Хі–Хіі ст. з внутрішньо-
го боку укріплень. (рис. 1)
у комплексі завдань, які належалося вирішувати, постав також цілий ряд пи-
тань історичного ландшафтознавства, головними з яких були наступні: 1) як вигля-
дав і використовувався ландшафт навколо місця майбутньої побудови укріплень
міста ярослава; 2) як вплинули особливості рельєфу території на розташування
укріплень; 3) чи змінилися процеси морфогенезу у зв’язку з містобудівною функ-
цією території; 4) які причини змусили киян не відновлювати житлову забудову
поблизу воріт у Хіі ст.; 5) який вигляд мала ця територія під час Батиєвої облоги.
реконструкція ландшафтної ситуації на певний зріз часу базується на визна-
ченні індикаторів її структури, стану та функціонування. такими індикаторами
можуть бути консервативні елементи ландшафту та їхні властивості: мезо- і ма-
крорельєф, механічний та літологічний склад відкладів, їх стратифікація, похова-
ні ґрунти, законсервовані сліди природних процесів та господарської діяльності.
археологічний інформаційний блок забезпечує комплекс відомостей,
необхідних для визначення: хронології культурних шарів (тобто колишніх
денних поверхонь); характеру навантажень на довкілля (будівництво, перемі-
щення ґрунту, гідротехнічні споруди, шляхи сполучень, сліди ремісничих ви-
робництв); синхронізацію з літописними подіями на ширших теренах (втім
військовими діями, стихійними явищами та ін.).
розташування майдану незалежності в рельєфі відповідає відгалуженню
Хрещатої балки-долини, яку далі називатимемо лядською долиною. укріплен-
ня міста ярослава перекривали лядську долину перпендикулярно до її по-
здовжньої осі, а лядські ворота були розташовані в її тальвегу, тобто найниж-
чій частині днища. водночас це також найнижче відгалуження усіх укріплень
верхнього міста5.
Головною причиною особливостей водного режиму долини є її належ-
ність до зони транзиту поверхневого стоку, який формується у водозбірному
басейні площею понад 40 га. перепад висоти в терені басейну сягає 50 м. межа
басейну (за сучасними орієнтирами) проходить від символічних печерських
воріт через поштамт, паралельно малопідвальній вулиці до володимирської,
огинає територію софійського собору й софійську площу з прилеглими квар-
талами та повертає знову до майдану незалежності вздовж трьохсвятитель-
ської й костьольної вулиць.
як і на всіх київських пагорбах, на території усього водозбору ґрунтот-
ворчою породою був лес (карбонатний суглинок еловово-делювіального
р еконструкцій давнього природокористу-
вання. київ, 1998. с. 115.
4 романчук С. П. історичне ландшафто-
знавство… с. 117.
5 Сагайдак М. нові дані про укріплення
міста ярослава Фортеця: збірник заповідника
Тустань. вип. 1: на пошану михайла рож-
ка. львів, 2009. с. 259–277.
11ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
походження). на розчленованих лесових рівнинах, до яких належить і київське
плато, упродовж голоцену поширювались широколистяні ліси (переважно ді-
брови), під якими сформувалися сірі лісові ґрунти. ця загальна закономірність
знайшла підтвердження й на дослідженій території. вдалося зафіксувати ле-
соподібні суглинки у відслоненнях між вулицями трьохсвятительською та ми-
хайлівською, в районі вулиці малопідвальної та ін. у котловані лесові породи
виявлено на бортах лядської долини та на її днищі під серією шаруватих піща-
них і супіщаних відкладів пролювіального походження. залишки генетичних
горизонтів ґрунтів у верхніх шарах лесових відкладів однозначно належать сі-
рим лісовим ґрунтам, а в днищі лядської долини вони виступають у комплексі
з лучно-болотними ґрунтами перезволожених знижень. (рис. 2)
Фрагменти верхніх гумусових горизонтів відрізняються, однак, від від-
повідних горизонтів типових лісових ґрунтів потужністю і міксованістю. це
рис. 1. Вигляд з південно-східної сторони котловану будівництва на Майдані
н езалежності, 2001 р. Фото к. Шматова
рис. 2. Залягання четвертинних відкладень на ерозійних останцях в м. києві
(розріз по лінії р. либідь – вул. Хрещатик – Печерськ)
12 Михайло САГАЙДАК
свідчить, що корінні діброви задовго до містобудівного освоєння тут поступи-
лися місцем (вирубування, випасання худоби) вторинним лучним та лучно-
болотним рослинним формаціям, а територія водозбірного басейну разом з
лядською долиною використовувалася як пасовище-вигін для худоби. (рис. 3)
ситуація докорінно змінилася уже на першій фазі містобудівного засво-
єння цієї території. уздовж смуги укріплень, які спускалися до лядської до-
лини відгалуженнями старокиївської гори (з боку сучасного поштамту і кос-
тьольної вулиці), тоді переміщено величезні маси ґрунту, прокладено під̀ їзні
шляхи. водночас почалося монументальне будівництво в межах водозбірного
басейну, індивідуальна забудова заповнювала схили Гори і лядську долину.
тобто, територія перетворилася на суцільний будівельний майданчик з усіма
наслідками цієї функції. відразу прискорився поверхневий стік на схилах, по-
збавлених рослинності та із зруйнованою поверхнею. лесовий покрив (нестій-
кий до ерозійних процесів) сприяв утворенню мережі промивів, які згодом в
улоговинах перетворились на ярки.
синхронно першій фазі заселення у культурному шарі лядської долини
з’являються сліди розмиву і намиву поверхні. археологічно виявлено проми-
вину в лесоподібному суглинку та гумусовані прошарки переміщеного матері-
алу. Була віднайдена також V-подібна дренажна канава, створена для впоряд-
кування бурхливих тимчасових потоків, але невдовзі замита пролювіальним
матеріалом. (рис. 4)
наступна фаза ерозійних процесів – врізання ярів нижче рівня лесових
порід і надходження до лядської долини пролювію піщаного та супіщаного
складу, який відкладався горизонтальними впорядкованими прошарками.
така ситуація характерна для другої половини Хі–Хіі ст.
як уже згадано, вал міста ярослава перекривав лядську долину і був пере-
поною (фактично, греблею) для бурхливих потоків під час інтенсивних та ка-
тастрофічних злив. ми припускаємо, що під валом облаштована галерея для
зливових стоків, або роль своєрідного шлюзу виконували лядські ворота. однак,
очевидно, швидкість потоку перед валом різко уповільнювалася. можливо, по-
тік розливався і залишав відклади переважно легкого механічного складу. при-
наймні, конус виносу простежується тільки перед валом з боку міста. (рис. 5)
вірогідно, такий гідрологічний режим при постійному догляді робив
життя поблизу воріт доволі комфортним. на цьому терені вдалося дослідити
сліди восьми садиб середини Хі – другої половини Хіі ст. їх планування й орі-
єнтацію садиб, розташованих безпосередньо біля валу, зумовлювали вулиці,
скеровані до проїзду лядських воріт. цей принцип був панівним упродовж
усіх століть функціонування міських кварталів незважаючи на численні поже-
жі й стихійні явища6.
наступними роками співпраця археологів та ландшафтознавців продов-
жилася, переважно, в межах подолу. як завжди, об’єкти не обиралися з огляду
наукової доцільності, а були випадковими. однак зростання їх кількості, як і
віднайдених артефактів, призвело до забезпечення достатнього рівня узагаль-
нень за окремими матеріальними складовими, хоча багато питань ще зали-
шилися проблематичними й дискусійними. усі ці обставини й особливості
території подолу, а також значний масив історично-ландшафтної інформа-
ції, накопиченої під час експертиз окремих об`єктів, літописні згадки, описи і
6 Сагайдак М. нові дані про укріплення…
с. 273.
13ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
рис. 3. Стратиграфія південно-західної стінки будівельного котловану. Майдан
незалежності, 2001 р. Фото. к. Шматова
рис. 4. Середньовічний географічний ландшафт лядської долини до побудови укрі
плень Міста ярослава на початку Хі ст. реконструкція М. Сагайдака
14 Михайло САГАЙДАК
карти ХVіі–ХVііі ст. створили базу для подальшого синтезу цілісної просторо-
во-часової моделі об`єкту дослідження 4.
на жаль, аналогічні роботи сумісної співпраці істориків ландшафту та
міських археологів носять, переважно, епізодичний характер, а публікації з
цієї проблематики є дуже рідкісними. монографія сергія романчука “істо-
ричне ландшафтознавство: теоретично-методологічні засади та методика ан-
тропогенно-ландшафтних реконструкцій давнього природокористування”
та тексти в “історичному атласі україни” про природне середовище – надто
мало, враховуючи ті загрозливі тенденції, які беруть гору в новітній забудо-
ві таких міст, як київ. вимальовується доволі однозначна і сумна перспектива
повного зникнення київської округи як об’єкту досліджень, хоча йдеться про
особливо цінну з позицій історичного ландшафтознавства територію. ця по-
рівняно невелика ділянка є однією з найперших у Європі, що почала зазнава-
ти антропогенних впливів, пов’язаних із активним природокористуванням, які
тривають безперервно вже близько 7 тис. років.
як стверджується, загалом географічне середовище середнього подні-
пров’я у середні віки докорінно не відрізнялася від сучасного. кліматологи
та палеоботаніки наводять дані, згідно з якими кордони рослинних зон пе-
реважно пролягали в тих самих ареалах. середня температура в лісостепо-
вій зоні влітку сягала +20–22˚с, взимку – -4–5˚с. опадів випадало в межах
350–500 мм. Щодо температурних режимів та показників водності, то від-
кликаючись, втім, і до писемних джерел, відзначають цілий ряд екстремаль-
них явищ, серед яких – великі повені, суворі зими, засухи, що чергувалися
з благодатними кліматичними умовами7. повені, а також значні зволожен-
ня території завдавали чималих збитків як місту, так і його окрузі, оскільки
призводили до істотних зсувів ґрунтових мас та руйнування поселень. на
підставі вивчення історичної стратиграфії київського подолу встановлено,
що з 80-х років іХ ст. до кінця першої половини Хіі ст. сталося щонайменше
17 таких катастрофічних явищ8. континентальність клімату зростає в міру
просування із заходу на схід. тваринний світ, як і в інших кліматичних зо-
нах, був значно багатшим від сучасного. у лісостепових ареалах жили майже
всі представники лісової фауни, такі, як вовк, зубр, тур, ведмідь, кабан, рись,
білка, куниця, лось, олень, лісовий кіт, косуля, норка, бобер, заєць, лисиця,
кріт, борсук, тхір, ласка. із птиць, що мали важливе значення для людини,
називають глухаря, вальдшнепа, тетерева, рябчика, сокола, яструба, іволгу,
дятла, лебедя, диких качок та гусей9.
однією з найбільших проблем є питання демографії княжої доби. у літе-
ратурі фігурують міркування з цього приводу Георгія вернадського, який вва-
жав цифру 7–8 млн. мешканців для усієї русі заниженою. він навів дані, згідно
з якими міське населення на кінець Хіі ст. сягало 1 млн. осіб10. у трикутнику,
обмеженому течіями річок дніпро зі сходу, ірпінь – із заходу, стугна – з пів-
дня, посеред якого знаходилося столичне місто київ (з населенням, за різними
оцінками, від 30 до 50 тис. осіб) і 12 (за класифікацією андрія кузи) малих
міст, густоту населення необхідно визнати найвищою. зауважимо умовний
7 Борисенков е. П., Пасецкий В. М. Экстре-
мальные природные явления в русских ле-
тописях Хі–ХVII вв. москва, 1983. с. 115–136.
8 Сагайдак М. а. давньокиївський поділ.
проблеми топографії, стратиграфії, хроно-
логії. київ, 1991. с. 52–69.
9 дулов а. В. Географическая среда и исто-
рия россии. москва, 1983. с. 8.
10 Вернадский г. золотой век киевской
руси. москва, 2012.
15ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
рис. 5. Загальний план археологічних об’єктів, зафіксованих археологічними
дослідженнями 1981, 2001 рр. на Майдані незалежності
16 Михайло САГАЙДАК
характер поняття “мале” місто, оскільки середньовічний вишгород (80 га) та
Білгород (52 га) навряд чи відповідали йому.
для зручності позначень київську округу варто розподілити на кілька
секторів з орієнтацією за сторонами світу: з південного сходу знаходиться пе-
черський сектор, з півдня та південного заходу – либідський, з північного за-
ходу – Щекавицько-кирилівський і, нарешті, північ та північний схід належать
до лівобережного сектору.
печерський сектор компактно займає високу лесову рівнину на палеогено-
вій основі з легко-суглинистими чорноземами – так званий трипільський лісо-
степовий ландшафт, що його більша частина розташована на території обухів-
ського та васильківського районів, і далі – аж до басейну річки рось. до зони
міста ландшафт входить вузькою (3–6 км) смугою вздовж уступу корінного (пра-
вого) берега долини дніпра, на північному заході доходячи до Глибочицького
яру (рис. 1). лесові верстви, товщина яких тут іноді сягає кількох десятків метрів,
згідно з твердженнями дослідників, від давніх історичних часів служили зоною
облаштування підземних комплексів (печер), використання яких було доволі
різноманітним: від тимчасових жител-сховищ в і–іі ст. н. е. до християнських
підземних монастирів, що виникали на початку іі тис. н. е. найвідомішим з них
став печерський монастир, де виявлено дві групи таких підземних споруд.
Щодо рослинності, то це типовий лісостеповий ландшафт, на якому дібро-
ви розташовані серед степових ділянок (19,9 %). у дібровах – дуб, бук, берест,
в’яз з домішками берези, липи, ліщини. у межах києва прирічкова частина
розділена ерозійною межею на кілька масивів, іноді ізольованих один від од-
ного, але зі збереженими особливостями ландшафту. рослинність численних
балок, що виходили в долину, складалася з чагарників крушини, ожини тощо.
ці ділянки фігурують у давніх літописних текстах, їх можна ототожнювати з
літописними “дебрями”11.
упродовж значного хронологічного періоду, починаючи від ранньозалізно-
го віку, придніпровська частина ландшафту стає місцем формування великих
городищ скіфської доби, з яких найвідомішими у південній частині правого
берега дніпра є пастирське городище (площа 18 га), а в зоні київського перед-
містя – Хотівське городище, що, згідно з класифікацією олексія тереножкіна та
варвари іллінської, належать до києво-черкаської групи скіфських пам’яток12.
Городище розташоване у заплаві лівого берега річки віти – правої прито-
ки дніпра. у плані воно має ромбоподібну, витягнуту з півдня на північ фор-
му, довша вісь сягає 500 м, коротша – 400 м. загальна площа городища – по-
над 30 га. земляний вал, який зберігся на висоту більше 3 м, має внутрішню
дерев’яну субструкцію, із зовнішнього боку прослідковується рів. у західній
частині городища, що майже впритул підходить до течії річки, виявлено по-
селення із рештками наземних каркасних дерев’яних споруд та кількох земля-
нок. Городище атрибутується тільки знахідками раннього періоду освоєння
подніпров’я – VI–V ст. до н. е.13 (рис. 6)
Хотівське городище, на наш погляд, є унікальним об’єктом, який дає змо-
гу припускати, що окремі пункти середнього подніпров’я, створені в фазі ран-
нього заселення території, продовжували використовувати й пізніше, причому
їхнє первісне призначення (функція) практично не змінювалося із плином часу.
11 Сагайдак М. а. давньокиївський поділ.
с. 66.
12 історичний атлас україни. київ, 2010.
с. 81.
13 археология украинской сср. т. 3.
киев, 1986. с. 94.
17ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
рис. 6. Зображення Хотівського городища на фрагменті археологічної карти
київської губернії, яку склав В. Б. антонович. 1895 р.
18 Михайло САГАЙДАК
14 кучера М. П. змиевы валы среднего по-
днепровья. киев, 1987. с. 16–17.
15 Толочко П. П. киев и киевская земля
Хіі–Хііі вв. киев, 1980. с. 126.
16 рибаков Б. а. язычество древних славян.
москва, 1981. с. 285–286.
17 Падалка л. В. прошлое полтавской гу-
бернии и ее заселение. полтава, 1914. с. 237.
інакше кажучи, потреба в тому, що забезпечувало городище, була стабільною,
вона не зникала упродовж тривалого часу. які ж аргументи можна навести на
користь такої гіпотези? у межах городища поки не виявлено ніяких інших слідів,
окрім решток доволі незначного, у порівнянні з розмірами його самого, поселен-
ня, датованого часом заснування городища. цей факт може служити аргументом
на користь того, що обвалована територія не розглядалася його будівельниками
як фортифікація. населення було надто мало, його явно не вистачало, аби охо-
роняти городище вздовж периметру оборонних ліній. то з якою метою тоді на-
сипалися кілометрові вали? дуже вірогідно, що це була якась інша функція, ніж
оборона, адже таке завдання, правдоподібно, виконував так званий змійовий вал,
перша лінія якого знаходиться всього за 1 км південніше городища. пасмо валу
починається на підвищенні корінного берега дніпра в околиці села Ходосівки,
звідки напрямком на північний захід по північній околиці села іванковичі тяг-
неться до віти поштової, далі – на десятки кілометрів через сучасне містечко Бо-
ярку до села Бобриці разом з долиною річки ірпінь. друга лінія простягається за
5–7 км південніше, притримуючись лівого берега річки стугна14.
такі міркування виникають у контексті однієї з найсакраментальніших
для багатьох поколінь істориків проблеми – про основу економіки київської
русі. у цьому зв’язку нагадаємо, що ділянка, про яку йдеться, на думку біль-
шості авторів, і в період княжої доби і в усі історичні епохи, які їй переду-
вали, залишалася своєрідним землеробським ядром регіону. і справді, багато
аргументів свідчать на користь такого твердження: це і характерні властивості
ландшафту, про які вже згадувалося, і присутність тут ліній зазначених валів,
і значне скупчення городищ та поселень, що виникали починаючи від скіф-
ського часу (VII–V ст. до н. е.) й активно будувалися упродовж усієї княжої
доби (іХ–Хііі ст.). як писав з цього приводу петро толочко, вищезгадані вали є
пам’яткою багатьох поколінь землеробського лісостепового населення, яке на-
магалося відгородити себе від вторгнення степових кочівників15. Ще більшого
значення вказаній території надавав у своїх працях 80-х років ХХ ст. Борис ри-
баков. на його думку, даний простір між південною частиною києва та сучас-
ним трипіллям називається своєрідним епіцентром зосередження землероб-
ських культів, територією, яку населяли скіфи-землероби, згадані в Геродота16.
на наш погляд, намагання пов’язати будівництво валів тільки з однією із
великих подій історії навряд чи витримають вивірення часом. так, на початку
70-х років ХХ ст. аркадій Бугай, провівши радіовуглецеве датування 14-ти зраз-
ків вугілля із 9-ти ліній валів, взятих з їхньої підошви, запропонував варіант ре-
конструкції процесу їхнього спорудження у часових межах від 150 р. до н. е. до
550 р. н. е. згодом михайло кучера спробував спростувати наведені дати. спира-
ючись на результати доволі тривалих археологічних досліджень 1974–1985 рр., він
назвав періодом будівництва валів Х–Хіі ст. н. е. (рис. 7). залишається тільки по-
шкодувати, що в ході довготривалих і гучних дискусій майже не почутою, а відтак
і не обміркованою, залишилася версія, народжена ще на початку ХХ ст., згідно з
якою змійові вали повинні були функціонувати складовою інфраструктури одно-
го з архаїчних способів господарювання – скотарства, тобто, мали застосовуватися
як загони для скупчення на одній території великих табунів копитних тварин17.
19ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
завершуючи огляд дискусії в
поглядах на оригінальні і вкрай за-
гадкові пам’ятки подніпров’я, ми
схильні шукати відповіді у тих до-
слідженнях, де робляться спроби
простежити еволюцію ландшаф-
тно-господарських систем із засто-
суванням геосистемного підходу
до реконструкції історичних форм
господарювання. цей метод дає уяв-
лення про те, як можуть змінювати-
ся форми господарювання під дією
різних факторів, зокрема й природ-
них циклів. порушення еволюцій-
ного розвитку систем можливе при
перевищенні демографічної ємності
ландшафтів, етнічних трансформа-
ціях, примусових руйнуваннях тра-
диційного господарства тощо. на-
приклад, найекстенсивніші форми
господарювання завжди матимуть
перевагу над іншими завдяки простоті, малій енергоємності та мобільності.
с. романчук назвав такі зони своєрідними реліктами доіндустріальних ланд-
шафтно-господарських систем, оскільки і в наш час вони до певної міри здат-
ні зберігати давню структуру природокористування, пейзажні особливості,
традиційні форми та характер забудови населених пунктів, гармонійно по-
єднаних з ландшафтом18.
у цьому зв’язку постає закономірне питання: чи правильно буде інтер-
претувати як землеробські різні, втім і за етнічним походженням, групи на-
селення, які проживали тривалий час на тій самій території у межах одного
й того ж природного ландшафту? у контексті цього питання доцільно зга-
дати й тривалу дискусію, яку розпочав першою лекцією “курса русской ис-
тории” василій ключевскій. він вважав домінуючим фактом економічного
життя княжої доби зовнішню торгівлю, основу якої забезпечувала продук-
ція, здобута зусиллями місцевого населення у заняттях лісовими промисла-
ми, звіроловством та бортництвом. суть радикальних змін в економіці при
цьому пов’язано з міграційним процесом, що його переживали слов’янські
спільноти. такій процедурі дослідник дав назву зміна роду двором. в умо-
вах міграції, коли слабшають права родових інституцій, на порядок дня ви-
ходить сімейне право. колишні родові частини стають дворами, створюють
нові союзи, але вже – за актуальними економічними інтересами19. опоненти
в. ключевского явно недооцінювали цей вид занять, вважаючи, що лови, як і
полювання, задовольняли, переважно, щоденну потребу в їжі і тільки шкіри
та хутра могли йти на продаж. насправді ж в ході неодноразових дискусій,
які відбувалися час від часу, з’ясовувалося, що, окрім шкір хутряних звірів,
у Х–Хііі ст. для потреб міжнародної торгівлі широко використовували також
диких копитних, передовсім коней.
18 романчук С. П. історичне ландшафто-
знавство… с. 15.
19 ключевський В. И. курс русской исто-
рии. москва, 1987. с. 131–137.
рис. 7. Фрагмент плану Змійових валів
Середнього Подніпров’я, за даними
досліджень 1974–1985 рр. автор
М. кучера
20 Михайло САГАЙДАК
певною мірою осмисленню цього питання допомагає також поглиблене
вивчення писемних джерел. їх аналіз показав наявність стабільних торгово-
економічних контактів між середнім придніпров’ям та містами верхнього
дунаю, куди, за свідченням раффельштетенського уставу, руси, крім воску,
невільників та солі, поставляли також і коней. проникнення “руських” куп-
ців, що, крім самого уставу, підтверджене іншими джерелами, розпочалося
набагато раніше від межі іХ–Х ст., коли дійшло до кодифікації торгових сто-
сунків (уже існуючих!) у вищеназваному документі. на думку олександра
назаренка, це було одне з найістотніших і стабільних постачань товару з
русі, оскільки, за спостереженням історика, воно вплинуло на розвиток ба-
варської грошово-вагової системи. в “уставі”, поряд із добре відомими гро-
шово-ваговими одиницями типу соліда, його третини – тремісси або сайги
(баварська вагова одиниця еквівалентна 1/48 фунта), двічі згадана одиниця
під назвою “скот”. детально проаналізувавши дані обставини, о. назарен-
ко дійшов висновку, що ця назва не могла виникнути на південно-німець-
кому ґрунті без запозичень з іншої мови. на роль такого посередника, на
його думку, ідеально підходить східнослов’янська мова, що забезпечувала
як збереження “непере двинутого t, так і перехід герм. o > слав. а: др.- сканд.
skattr > (східно.-) слав. skotъ > др.- бав. scot- (-i — це закінчення nominativus
singularis”20.
аналогічного висновку дійшов також володимир зоценко, згідно з твер-
дженням якого руські верхові коні славилися у французьких лицарів, а також
табунами переганялися до прибалтики і далі переправлялися до скандина-
вії21. (рис. 8) на цьому тлі наведені у мацєя мєховского деталі опису обставин
перебування посольства папи інокентія IV у татарського хана в 1246 р. також
можуть бути прийнятими до уваги. Йдеться про те, що, прибувши до києва,
посли купили коней, придатних для обставин татарської землі, тобто здат-
них добувати корм та воду з-під снігу. це зайвий раз засвідчує сприйняття
коней, яких широко використовували як в економіці, так і військовій справі,
предметом особливої уваги22.
найходовішим товаром у торгівців кіньми вважаються одно- та дворічні
жеребці й кобили. процедура їх відбору з великих табунів диких тварин по-
требувала особливого досвіду та навичок, а забезпечення стабільного поста-
чання на міжнародний ринок вимагало функціонування певної спеціально
підготовленої інфраструктури.
Що стосується ролі та значення таких занять, як полювання та звіро-
ловство, особливо на ранній фазі формування міста, то давно зауважено,
що їх питома вага у структурі господарстві середньовічної русі була наба-
гато більшою, ніж вважали дослідники23. уже тільки одна фраза літописця
про господарську діяльності княгині ольги “ловища ея суть по всей земли”24
дає привід поміркувати над терміном “лови”, зокрема питанням, яке місце
20 назаренко а. В. русь IX века: обзор пись-
менных источников русь в іХ–Х веках. архео-
логическая панорама. москва; вологда, 2012.
с. 26–27.
21 Зоценко В. М. торгівля давня історія
України. т. 3. київ, 2000. с. 438.
22 Меховский М. трактат о двух сармати-
ях. москва; ленинград, 1936. с. 57.
23 Монгайт а. предисловие цалкин В. И.
Материалы для истории скотоводства и
охоты в древней руси. москва, 1956. с. 6.
24 повесть временних лет Памятники
литературы древней руси Хі – начало Хіі века.
москва, 1978. с. 74. пор.: ипатьевская лето-
пись Полное собрание русских летописей (да-
лее – псрл). т. 2. москва, 2002. стб. 48–49;
лавренеьевская летопись псрл. т. 1. мо-
сква, 2001. стб. 60.
21ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
посідав природний ресурс у тогочасній господарській активності. на ловах
застудився і невдовзі помер брат ярослава мудрого мстислав, а володимир
мономах цій темі відвів окремий розділ свого знаменитого “повчання”: “а се
в черниговъ дъялъ есьмъ: конь диких своима руками связалъ есмь въ пущах
10 и 20 живых конь. а кромъ того же по ровни єздя ималъ есмъ своима рука-
ма тъ же кони дикъ”25.
якщо вдатися до даних археології та спробувати синхронізувати ці ма-
теріали з вимовою писемних джерел, буде легко переконатися, як упродовж
буквально одного століття можуть відбутися доволі радикальні зміни разом
зі зміною усього складу населення. зокрема, це стосується й розглянутої те-
риторії. упродовж IX – першої половини Х ст. у цьому регіоні південної ки-
ївщини спостерігається помітне пожвавлення життєдіяльності, матеріальни-
ми ознаками якого стає відновлення життя зони розташування історичних
городищ періоду ранньозалізного віку. укріплення поселень давніми валами
робило життя тут безпечнішим, оскільки на цей же час припадає поява та
активні дії на території південної частини східної Європи кочовиків – печені-
гів. на середину Х ст. вони вже домінували на степових просторах півдня, їхні
напади призвели до загибелі багатьох поселень і навіть міст на таманському
півострові26. усе частіше печеніги з’являються і в середньому подніпров’ї, де
“повість минулих літ” фіксує їх під 915 р.: “в лето 6423. придоша печенези
25 поучение владимира мономаха Па
мятники литературы... с. 408.
26 Плетнева С. а. исчезнувшие народы.
печенеги. природа. москва, 1983. с. 27.
рис. 8. Міжнародні торговельні шляхи київської русі. За В. Зоценком
22 Михайло САГАЙДАК
перове на рускую землю, и створише миръ с со игорем, и придоша к ду-
наю”, а через 5 років (920 р.) повідомлено про військову сутичку між ними та
руською дружиною: “в лето 6428. поставленъ царъ роман въ Грекох. а игорь
воеваше на печенеги”27.
цікавими у контексті цих подій можуть бути дані, що їх принесли роз-
копки пам’яток, розташованих у зазначеному регіоні. археологи визнають:
іще задовго до появи печенігів, а саме на межі іХ–Х ст., тут фіксуються де-
які зміни у матеріальній культурі населення. на Ходосівському поселенні
з південної сторони згаданого Хотівського городища вони торкнулися та-
кого традиційно консервативного елементу, як керамічний комплекс – за-
мість волинцевської кераміки тут з’являється посуд типу луки-райковець-
кої. відчутними були новації й інтер’єру жител – глинобитні печі змінюють
печі-кам’янки. найвиразніше систему новацій вдається реконструювати,
оглядаючи достатньо повно вивчені археологічні комплекси. такі зміни не
були винятково локальним явищем, а властиві й для ширшого географіч-
ного ареалу, а за деякими прикметами виступають навіть синхронними з
перемінами, простеженими на археологічних пам’ятках центрального ядра
київського містоутворення.
як відомо, тут зовсім недавно вдалося встановити наявність часових
розривів між фінальною фазою побутування одних археологічних культур
і початком побутування наступних. переатрибуція загальновідомих мате-
ріалів з розкопок, здійснених у 1940 р. на замковій горі, підказала, що без-
посередньо на корчацьких старожитностях лежали горизонти з керамікою,
датованою кінцем VII – першою половиною VIII ст. зі спадку так званої пень-
ківської культури28. а повторне вивчення стратиграфії показало наявність у
культурних нашаруваннях замкової гори стерильного лесового (без жодних
ознак життєдіяльності) шару завтовшки 0,4 м між горизонтами, сумарно да-
тованими VI–VIII ст., з горизонтами, ідентифікованими за знахідками другої
половини іХ–Х ст.29
не зупиняючись на механізмі утворення подібних відкладів, оскільки цій
темі випало присвятити вже не одну публікацію, шукаючи відповіді на ви-
никлі питання, зазначимо тільки, що причиною таких відкладів міг стати по-
чаток активних природних процесів, що їх у вказаний період переживала вся
відповідна територія. на наш погляд, такі природні коливання могли тривати
від другої половини VIII ст. до середини іХ ст.30
у зазначеному контексті матеріали, які інформують про можливі мігра-
ційні процеси, можуть бути суттєво доповнені антропологічними даними.
вдалося дослідити доволі репрезентативний підбір антропологічного ма-
теріалу з території поселення біля села Григорівка. серія складається із 35
кістяків (16 чоловічих, 10 жіночих, 9 дитячих). загалом, як зазначають до-
слідники, це європеоїдне населення, проте деякі ознаки, зокрема малий
кут виступу носа й ортогнатизм у чоловіків, зближують його з кочівними
серіями. ріст чоловіків у середньому 167,2 см (коливається від 156 до 175 см),
27 повесть… с. 56.
28 Щеглова о. В. проблемы формирования
славянской культуры VIII–X вв. авторефе-
рат диссертации кандидата исторических
наук. ленинград, 1987. с. 8.
29 археологія. т. 1. київ, 1947. с. 145–146.
30 Сагайдак М. а. до природно-антропо-
генної реконструкції рельєфу центральних
районів києва у зв’язку з питанням заро-
дження та формування міста Матеріальна
та духовна культура Південної русі. київ;
чернігів, 2012. с. 254–255.
23ОКОЛИЦЯ КИЄВА ІХ–ХІІІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА
31 козак а. д. древнерусское население Гри-
горовки по материалам могильника Петра
шенко В. а. древнерусское село по материалам
поселений у с. григоровка. киев, 2005. с. 226–232.
32 Журавлев о. П. результаты исследова-
ния остатков фауны Петрашенко В. а. древ
нерусское село... с. 223–225.
33 кириков. С. В. человек и природа вос-
точноевропейской лесостепи в Х – начале
ХіХ вв. москва, 1979. с. 9–18.
34 цалкин В. И. материалы… с. 97.
жінок – 156 см (коливається від 148 до 163 см). для отримання уявлення про
заняття, антропологи пильну увагу приділяють тим місцям кістяка, де при-
кріплювалися м’язи, які найчастіше використовували у процесі життєдіяль-
ності. висновки щодо найпоширенішого виду діяльності населення свідчать,
що у чоловіків найрозвинутішими були м’язи, які згинали та розгинали пе-
редпліччя (Brachialis, Anconeus) та плече (Triceps udicceps drachii), відпо-
відно меншого впливу зазнавали групи м’язів, призначених забезпечувати
згинання ліктів. такі рухи виконувалися, наприклад, коли руки щось, або
когось утримували. це міг бути як плуг, що його тягли бики чи воли, так і
кінська вуздечка або певний вид зброї31.
за свідченнями з розкопок городища монастирьок конина у харчуван-
ні його жителів займала одне з провідних місць (приблизно 12% у іХ–Х ст.
та 19% в Хі–Хіі ст.). водночас простежується також поступове збільшення
поголів’я та ролі у господарстві великої рогатої худоби (22%). загалом же, всі
тварини, як зазначено за результатами проведеного дослідження, були добре
вгодованими, що вказує на багату кормову базу, забезпечувану природними
особливостями лісостепу32.
за матеріалами XV–XVII ст., табуни диких коней у маршрутах міграцій
надавали перевагу лісостеповій смузі. історики пояснюють це тим, що чистий
степ, який часто потерпав від пожеж, не завжди міг забезпечувати кормом33.
особливо тяжкими були багатосніжні зимові періоди. у лісостепу диким ко-
ням взимку кормовою базою слугувала кора листяних та диких фруктових де-
рев, яких у цьому регіоні було вдосталь.
аналіз проблеми місця та ролі коня в економіці київської держави ви-
ходить за межі нашої статті. про те, що цей сюжет є важливим і потребує
спеціального дослідження, свідчить не тільки джерельна інформація про тор-
гівлю кіньми між середнім подніпров’ям та містами подунав’я, а й щорічне
зростання кількості кісток коней, виявлених при археологічних дослідженнях.
тому вважаємо за доцільне ще раз, хоча б побіжно, торкнутися цієї теми, зо-
крема походження коней у різних географічних зонах східної та західної Єв-
ропи, привернувши увагу до одного з міркувань, наведених у праці, надруко-
ваній більш як 60 років тому, яке, на наш погляд, не втратило актуальності й
досі. на основі систематизації величезного матеріалу кістяних решток диких
і домашніх тварин, накопичених розкопками археологічних пам’яток лісової
зони Європейської частини колишнього срср, запропоновано висновок, що
зміни таких характеристик коней, як вузьколобість та довгомордість, а також
збільшений зріст, притаманних європейським коням, відбувалися у лісовій
зоні у зв’язку з притоком до вказаних районів степових коней. автор вважав ге-
нетичний зв’язок між кіньми лісової зони та кіньми степового походження ціл-
ком імовірним, наголошуючи водночас на проникненні коней степової зони
уже в одомашненому стані34.
чому б не припустити у цьому зв’язку, що хоча б один із комплексів (по-
селення – городище) округи києва печерської групи міг спеціалізуватися на
розведенні та одомашненні коней, якщо сталий попит на них існував як у західних, так
і в північних регіонах Європи? вважаємо таке припущення небезпідставним, оскільки,
для організації зазначеного заняття на вказаному просторі існувала добре сформована
інфраструктура.
інститут археології нан України
|