Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція)
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179042 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) / В. Ляска, А. Филипчук, В. Шелеп // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 25-37. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179042 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790422021-04-04T01:26:05Z Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) Ляска, В. Филипчук, А. Шелеп, В. 2019 Article Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) / В. Ляска, А. Филипчук, В. Шелеп // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 25-37. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179042 902.2(477.83) uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Ляска, В. Филипчук, А. Шелеп, В. |
| spellingShingle |
Ляска, В. Филипчук, А. Шелеп, В. Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Ляска, В. Филипчук, А. Шелеп, В. |
| author_sort |
Ляска, В. |
| title |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| title_short |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| title_full |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| title_fullStr |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| title_full_unstemmed |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| title_sort |
лінія захисту № 4 пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179042 |
| citation_txt |
Лінія захисту № 4 Пліснеського городища (дослідження та гіпотетична реконструкція) / В. Ляска, А. Филипчук, В. Шелеп // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 25-37. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT lâskav líníâzahistu4plísnesʹkogogorodiŝadoslídžennâtagípotetičnarekonstrukcíâ AT filipčuka líníâzahistu4plísnesʹkogogorodiŝadoslídžennâtagípotetičnarekonstrukcíâ AT šelepv líníâzahistu4plísnesʹkogogorodiŝadoslídžennâtagípotetičnarekonstrukcíâ |
| first_indexed |
2025-07-15T17:54:48Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:54:48Z |
| _version_ |
1837736492648103936 |
| fulltext |
андрій ФИлИПЧУк, Віталій ляСка, Володимир ШелеП
Лінія заХисту № 4 пЛіснесЬкоГо ГороДиЩа
(ДосЛіДЖення та Гіпотетична реконструкЦія)
особливе місце серед середньовічних городищ посідає пліснеськ, впер-
ше згаданий у літописі під 1188 р., коли волинський князь роман мстиславо-
вич, втрутившись до боротьби за Галицьку землю, послав свою дружину “ко
прѣсньскоу . да заѣдоуть преснескъ переди . ѡни же затворишасѧ . оугре же и
Галичане заехаша и оу преснескъ . їнѣхъ изимаша а дроузии оутекоша”1. дру-
ге літописне свідчення про пліснеськ фіксується у квітні-травні 1233 р.2 тоді
князі данило і василько романовичі спільно з олександром всеволодовичем
пішли “ко плѣсньскоу . и пришедъ взѧ и . подъ аръбоузовичи . и великъ . плѣн ̑
приѧ . ѡбратисѧ во володимѣръ”3. непересічне становище плінеська на мапі
всієї русі підкреслює і згадка про нього у “слові о полку ігоревім”4. нині решт-
ки середньовічних укріплень знаходяться на території та в околицях хутора
пліснесько (с. підгірці Бродівського р-ну львівської обл.). завдяки досліджен-
ням михайла Филипчука вдалося розмежувати два періоди функціонування
городища: слов’янський (іХ–Х ст.) та княжий (Хіі–Хііі ст.)5.
унікальність слов’янського пліснеська полягає у максимальній збереже-
ності складових пам’ятки, зокрема і численних оборонних ліній, що витво-
рюють складну систему укріплень верхнього і нижнього плато міста. площа
слов’янського городища у час його максимального розквіту напркінці Х ст.
сягала більше 250 га. система укріплень городища репрезентована “зовніш-
німи” та “внутрішніми” оборонними рубежами. такий поділ спричинений,
перш за все, топографічними умовами розташування пам’ятки: сім “внутріш-
ніх” ліній захисту обмежували верхнє плато в циркоподібній улоговині Голо-
горо-кременецького кряжу, тоді як “зовнішні” знаходилися вздовж периметру
останньої6 (рис. 1, 2).
навіть попередній візуальний аналіз параметрів збережених укріплень
верхнього плато дає підстави говорити про їхню масштабність у порівнянні із
“зовнішніми” лініями захисту. одним з найпотужніших оборонних рубежів
1 ипатьевская лѣтопись Полное собра
ние русских летописей (далее – псрл). т. 2.
санкт-петербург, 1908. стб. 662.
2 за верифікованою хронологією михай-
ла Грушевського: грушевський М. Хронольо-
гія подій Галицько-волинської літописи За
писки наукового товариства імені Шевченка.
т. 91: праці історично-фільософічної секції.
львів, 1901. с. 24.
3 ипатьевская лѣтопись. стб. 770.
4 слово о плъку игоревѣ, игоря сына
святъславля, внука ольгова: https://cutt.
ly/8e4Qxi9.
5 Филипчук М. пліснеський археологіч-
ний комплекс (стан та перспекти видослід-
ження) Волино-Подільські студії. львів, 1998.
с. 279–285; його ж. структура пліснеського
археологічного комплексу в слов’янський та
давньоруський час Вісник інституту архео-
логії лнУ ім. і. Франка. вип. 4. львів, 2009.
с. 3–21.
6 його ж. оборонні споруди пліснеська
Стародавній іскоростень і слов’янські гради.
т. 2. коростень, 2008. с. 220–221.
уДк 902.2(477.83)
26 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
слов’янського часу верхнього міста була лінія захисту № 4 (вал № 5). вперше
дослідження зазначеного валу розпочала в 2007 р.7 експедиція під проводом
м. Филипчука. роботами тоді охоплено внутрішній схил земляного насипу та
7 його ж. оборонні споруди… с. 226; його
ж. дослідження пліснеського археологічно-
го комплексу у 2007 році Вісник інституту
археології лнУ ім. і. Франка. вип. 4. с. 138–141;
рис. 1. План Пліснеського городища та місце закладання розкопів 2007–2009,
2012 рр. у західній частині валу № 5
27ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
територію біля його підніжжя. отримані при цьому відомості не дали змогу
скласти належне уявлення стосовно конструкції та часу функціонування укріп-
лення. не останню роль тут відіграла застосована траншейна методика. удоско-
наливши теоретичну й методичну сторони робіт, поблизу розкопу ііі 2007 р. в
наступних двох сезонах закладено два розкопи (р. і 2008 р. та р. і 2009 р.). завдя-
ки цьому склалсся можливість відкрити значну площу внутрішньої та напіль-
ної сторін стосовно насипу валу й прилеглого рову поблизу ймовірного в’їзду
на городище8. наступні роботи на лінії захисту № 4 вдалося провести у 2012 р.9
тоді вивчалася та частина оборонного рубежу, яка “заходила” у західний край
верхнього плато городища (див. рис. 1). матеріали, отримані впродовж зазна-
чених польових сезонів, дали змогу скласти належне уявлення про структуру та
місце оборонної лінії у системі захисту слов’янського пліснеська10.
у результаті проведених пошукових робіт 2007–2009 та 2012 рр. вдалося
встановити, що вал мав доволі складну структуру впродовж двох періодів сво-
го функціонування. перший період репрезентований дещо примітивними
його ж. звіт про археологічні розкопки на те-
риторії літописного пліснеська у 2007 році
науковий архів інституту археології лнУ
ім. і. Франка. львів, 2009. с. 17–22.
8 його ж. звіт про археологічні розкопки
на території літописного пліснеська у 2008
році науковий архів інституту археології
лнУ ім. і. Франка. львів, 2009. с. 5–13.
9 Филипчук М. а., Филипчук а. М., Соло
вій г. В., Завітій Б. і. короткі підсумки ро-
біт пліснеської археологічної експедиції
у 2012 р. Вісник інституту археології лнУ
ім. і. Франка. вип. 7. львів, 2012. с. 185–186;
Филипчук М. а., Филипчук а. М. попередні
результати дослідження лінії захисту № 4
(валу № 5) пліснеського археологічного
комплексу у 2012 р. Вісник інституту архе
ології лнУ ім. і. Франка. вип. 8. львів, 2013.
с. 168–186; Филипчук М. звіт про досліджен-
ня пліснеського археологічного комплексу
у 2012 році науковий архів інституту архео
логії лнУ ім. і. Франка. львів, 2013. с. 110–120.
10 докладніше див.: Филипчук М., Филип
чук а. основні підсумки дослідження валу
№ 5 пліснеського городища (сезони 2007—
2009, 2012 рр.) Carpatica – карпатика. вип. 42.
ужгород, 2013. с. 109–120.
рис. 2. гіпотетична реконструкція планувальної структури Пліснеського горо
дища наприкінці Х ст. Виконав Валерій Міщенко
28 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
конструкціями: земляними насипами, до внутрішньої сторони яких приляга-
ли дерев’яні прибудови. зокрема, в розкопі ііі 2007 та і 2008 р. відкрито глеєво-
лесовий лінзоподібний насип, схожий до виявлених на місці зовнішніх ліній
захисту (рис. 3). Ширина його збереженої земляної основи сягала 6 м, а макси-
мальна висота – 1,3 м. окрім того, у стратиграфічному розрізі західної стінки
розкопу ііі 2007 р. віднайдено та ідентифіковано й наземну прибудову до валу,
на долівці якої виявлено керамічні матеріали рубежу іХ/Х ст. або поч. Х ст.11
рештки земляного насипу валу, репрезентованого лінзоподібним прошарком
перевідкладених суглинків, локалізовано й під час вивчення західного краю
валу № 5 у 2012 р. згідно зі стратиграфічними спостереженнями, об’єкт при-
пинив функціонування орієнтовно на початку – у середині Х ст.12
отож, якщо з датою загибелі укріплень першого періоду лінії захисту № 4
ще можна визначитися, то хронологія початку їхнього спорудження є дещо
проблемною. на жаль, жодних об’єктів нижче рівня підоснови валу на його
території упродовж 2007–2009 рр. зафіксувати не вдалося. проте у 2012 р. під
примітивними дерев’яно-земляними конструкціями, все ж, пощастило ви-
явити південну частину житла заглибленого типу. у заповненні цієї житлової
будівлі знайдено керамічні рештки останньої чверті іХ – початку Х ст., а на її
долівці – кераміку останньої чверті іХ ст. це свідчить, що перед спорудженням
оборонних конструкцій, принаймні у цьому відтинку валу № 5, ще існувала
житлова забудова останньої чверті іХ ст.13 відразу ж наголосимо, що хроноло-
гія тих чи інших об’єктів оборонного призначення могла дещо змінюватися
відповідно до усієї довжини валу № 5: мабуть, це можна пояснити тривалістю
будівництва нових конструкцій, що прийшли на зміну укріпленням першого
періоду існування валу № 5. такий процес не був короткочасним, (адже тоді – у
першій половині Х ст. – споруджували не одну лише лінію захисту № 4), тому
він міг тривати в проміжку однієї – двох фаз, тобто 25–50 років.
орієнтовно на початку – в середині Х ст. оборонну лінію докорінно пере-
будовано. на місці дерев’яно-земляних укріплень, які були знівельовані, спо-
руджено новий двоярусний фортифікаційний рубіж та масивний рів. ново-
збудований вал складався з повздовжнього насипу та “руштових” дерев’яних
конструкцій – “підпірних стін”, заповнених лесом і глеєм, що знаходилися
перпендикулярно до першого. їх деструкції зафіксовані на довжину 11 м та
ширину 2,7 м. відстань між такими об’єктами сягала 1,3 м. у розкопах 2007–
2009 рр. ідентифіковано чотири “підпірних стіни”. Гребені об’єктів були від-
далені на 4 м. простір, утворений такою системою розташування “підпірних
стін”, виявився залишками бойових камер (своєрідних проходів) та бійниць.
їхня сумарна довжина сягала 11 м, а ширина – 1,3 м. починаючи з вершини
валу, в напрямку напільної (зовнішньої) сторони кожна з камер мала незна-
чний розхил, у плані набуваючи трапецієвидної форми. при цьому її довжина
сягала 2,5 м, а максимальна ширина зростала до 2 м. стіни цієї споруди були
11 Филипчук М. дослідження пліснесько-
го археологічного комплексу у 2007 році.
с. 141; його ж. звіт про археологічні розкоп-
ки на території літописного пліснеська у
2007 році. с. 22.
12 Филипчук М. а., Филипчук а. М. попе-
редні результати дослідження лінії захисту
№ 4 (валу № 5)… с. 173, 178; Филипчук М.
звіт про дослідження пліснеського археоло-
гічного комплексу у 2012 році. с. 118.
13 Филипчук М. а., Филипчук а. М. попе-
редні результати дослідження лінії захисту
№ 4 (валу № 5)… с. 174–175; Филипчук М.
звіт про дослідження пліснеського архео-
логічного комплексу у 2012 році. с. 119–120.
29ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
рис. 3. Примітивні дерев’яно-земляні конструкції першого періоду функціонуван
ня лінії захисту № 4: лінзоподібний насип ґрунту (1) та прибудова до валу (2).
розкопки 2007 р.
30 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
“облицьовані” дерев’яними плахами. варто зауважити, що в межах гребеня
валу “підпірні стіни” з’єднували горизонтально покладені балки (ширина
0,35 м), які могли бути внутрішніми стінами т. зв. “заборол”, довжиною 4 м
та шириною 2 м. такі “забороли” утворювали верхній рівень оборонної лінії,
до якої вели східці, збудовані на похилій поверхні опорних стін. варто також
наголосити, що на гребені валу, в межах кожної із опорних стін, збереглися
великі камені, ймовірно, залишки фундаментів веж14 (рис. 4).
окрім того, як засвідчили роботи 2009 р., бійниці з північного (напільно-
го) боку, укріплено кам’яною крепідою, що заходила у її створ на віддаль до
0,10 м і при цьому не підносилася вище долівки. у той же час висота кам’яної
крепіди між бійницями була дещо вищою. з північної сторони, від кам’яної
крепіди, схил валу виявився “облицьованим” плескатим камінням середніх
та великих розмірів. останні рівномірно покривали не лише зовнішні схили
земляного насипу, а й південні стінки рову. кам’яна кладка досягала дна рову і
навіть частково “піднімалася” на схил його протилежної стінки. Глибина само-
го рову сягала 3,20 м від рівня сучасної поверхні. сумарний перепад висоти від
рівня сучасного гребеня валу до тогочасного дна рову дорівнював 8,00–8,10 м.
як показали стратиграфічні і планіграфічні спостереження, усі ці об’єкти
взаємопов’язані між собою і складали єдиний синхронний комплекс (рис. 5).
керамічні матеріали, отримані під час розчищення долівки бойових камер
та дна рову, відносяться до кінця Х ст. окрім того, культурний шар Хіі ст. з
внутрішнього боку укріплень перекривав захисні конструкції двох періодів, а
житло першої половини Хі ст. навіть “накладалося” на одну з “підпірних” стін.
тобто, час функціонування другого періоду цієї оборонної лінії варто віднести
до середини – кінця Х ст.15
дослідження 2012 р. засвідчили, що згадані “підпірні стіни” не забутову-
вали перевідкладеними лесовими та глеєвими породами. для цього послу-
гувалися місцевими ґрунтами, вийнятими з дна рову. мікростратиграфічні
спостереження та рухомий матеріал у заповненні споруди (terminus ante quem –
кінець Х ст.) вказували на функціонування виявлених тут конструкцій другого
періоду у межах середини – другої половини Х ст. окрім того, як показали
роботи на напільній стороні валу, у напрямку рову, ця частина лінії захисту
лише ближче до вершини була облицьована камінням середніх та великих
розмірів. Головною тому причиною стала діяльність монахів місцевого мо-
настиря у ХVіі ст., які, споруджуючи своєрідну протизсувну загату на дні не
функціонуючого слов’янського рову, розібрали значну частину кам’яного об-
лицювання напільної сторони валу № 516.
добра нагода відтворити гіпотетичний вигляд валу № 5 слов’янського
городища випала у травні 2019 р., коли проект з комп’ютерної рекон-
струкції та створення 3-D моделі пліснеська, що його подали працівники
14 Филипчук а. про попередні результати
дослідження валу № 5 пліснеського горо-
дища у 2008 р. Середньовічні старожитності
центрально-Східної Європи. Матеріали Vііі
міжнародної студентської наукової археологіч
ної конференції. чернігів, 2009. с. 218; Филип
чук М. звіт про археологічні розкопки пліс-
неського городища у 2008 році. с. 5–11; його
ж. звіт про дослідження пліснеського архе-
ологічного комплексу у 2009 році н ауковий
архів інституту археології лнУ ім. і. Франка.
львів, 2010. с. 5–20.
15 Филипчук а. про попередні результати
дослідження… с. 218; Филипчук М. звіт про
археологічні розкопки пліснеського горо-
дища у 2008 році. с. 5–11.
16 Филипчук М. а., Филипчук а. М. попе-
редні результати дослідження лінії захисту
№ 4 (валу № 5)… с. 175–176.
31ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
рис. 4. Зведений план розкопів 2007–2008 рр. та південної частини розкопу 2009 р.
Планіграфія оборонних конструкцій другого періоду функціонування валу № 5 та
рештки забудови давньоруського часу:
1, 2, 3 - третя, друга та перша бійниці;
4, 5, 6 - третя, друга та перша бойові камери (проходи);
7, 8, 9, 10 - четверта, третя, друга та перша “підпірні стіни”;
11–13 – господарські та житлові споруди у підніжжі валу
32 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
рис. 5. Північна частина розкопу і 2009 р. План та переріз кам’яної крепіди-сті
ни (1), напільної сторони валу № 5 та рову (2)
33ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
історико-культурного заповідника “давній пліснеськ”, став одним із пере-
можців грантової програми українського культурного фонду “створюємо
інноваційний культурний продукт”. Базові дані з археології для реконструк-
ції культових об’єктів, житлово-господарської, виробничої забудови, оборон-
них ліній тощо нагромаджено в результаті багаторічних польових пошуків
на пліснеську, а особливо у період з 1990 р. Фрагментарність окремих відо-
мостей добре перекривається інформацією про аналогічні об’єкти, дослід-
жені на теренах прикарпаття на коротко- та довгочасових пам’ятках. над
створенням 3-D моделі працювали археологи й історики (володимир Ше-
леп, андрій Филипчук, віталій ляска), етнологи (роман радович) архітекто-
ри (валерій міщенко, максим ясінський) та художники й дизайнери (лілія
якубовська, Галина отчич)17. окрім результатів археологічних розкопок ми-
хайла Филипчука, відтворюючи первісний вигляд валу № 5, ми опиралися
на гіпотетичні реконструкції олега рибчинського та нестора-миколая риб-
чинського18. візуальну частину реконструкції оборонної лінії № 4 виконав
архітектор валерій міщенко (рис. 6, 7).
підсумовуючи, можна ствердити: вал № 5 наприкінці Х ст. обмежував
площу 60 га внутрішнього плато міста, де знаходилися культовий центр,
два кремаційні могильники, крематорій та житлово-господарська забудова
слов’янського періоду. два періоди функціонування укріплень унаочнюють
суттєві зміни у моделі слов’янського пліснеська, найправдоподібніше – його
розростання, а також удосконалення технології оборонного будівництва. від-
значимо і те, що наразі конструкції валу № 5, споруджені у другій половині
17 дет. див.: Шелеп В., ляска В., Филипчук а.
проект “3-D модель давнього пліснеська”
(частина і) Пліснеські старожитності. вип. 4.
львів, 2019. с. 178–187; 3-D модель давнього
пліснеська: https://cutt.ly/Te4Gakh.
18 рибчинський н.-М. Гіпотетична рекон-
струкція лінії захисту № 4 (валу № 5) пліс-
неського городища Пліснеські старожитнос
ті. вип. 4. с. 152–164.
рис. 6. гіпотетична реконструкція лінії захисту № 4 Пліснеського городища. Ви
гляд з напільної сторони. Виконав Валерій Міщенко
34 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
Х ст., не мають прямих аналогій не лише серед інших ліній оборони пліснесь-
ка, а й усьому синхронному східнослов’янському світі.
оборонна лінія № 4, як і інші досліджені “внутрішні” та “зовнішні” лі-
нії захисту, припинили функціонування наприкінці Х ст. у цьому контексті
дані археології про одночасний занепад племінних городищ на прикарпатті19
добре синхронізуються з військовою експансією рюриковичів на землі кар-
патьких хорватів, початок якої датується 992 р. (за лаврентіївським літопис-
ним зводом20) або ж 993 р. (за іпатіївським літописним зводом21 та першим
новгородським літописом22), коли князь володимир святославович зайняв
прикарпаття23. “окняжіння” щойно завойованих земель супроводжувалася
насильницьким руйнуванням племінної територіальної структури24 з осеред-
ками у великих за площею укріпленнях з багаторядною системою оборони,
які в українській археологічні відомі під назвою городищ “полісного” типу25.
тенденції до трансформації системи заселення внаслідок військового втру-
чання русі характерні для сіверян26, радимичів27 й інших східнослов’янських
19 докладніше див.: Тимощук Б. о. давньо-
руська Буковина. київ, 1982. с. 66–67; його ж.
східні хорвати Матеріали і дослідження з ар
хеології Прикарпаття і Волині. вип. 6. львів,
1995. с. 216–217; Михайлина л. Хронологія та
періодизація старожитностей райковецької
культури археологічні студії. вип. 1. київ;
чернівці, 2000. с. 121–131; Пивоваров С. В.
середньовічне населення межиріччя верх-
нього пруту та середнього дністра. чернів-
ці, 2006. с. 64–67; Филипчук М. райковецька
культура в українському прикарпатті: хро-
нологія і періодизація Вісник інституту ар
хеології лнУ ім. і. Франка. вип. 3. львів, 2008.
C. 95; Возний і. П. історико-культурний роз-
виток населення межиріччя верхнього сіре-
ту та середнього дністра в X–XIV ст. части-
на 1: поселення. чернівці, 2009. с. 186–188.
20 лаврентьевская летопись ПСрл. т. 1,
вып. 1. ленинград, 1926. стб. 122.
21 ипатьевская лѣтопись. стб. 106.
22 новгородская первая летопись стар-
шего и младшего изводов / под ред. и с
предис л. а. н. насонова. москва; ленин-
град, 1950. с. 165.
23 Характерно, що таку військову акцію
київського князя підтверджує інформація
з Гільдесгеймських анналів, згідно з якою
польському князю Болеславу і Хороброму
у 992 р. загрожувала війна проти русі: An-
nales Hildesheimenses Monumenta Germaniae
Historica. Scriptores / Editit G. H. Pertz. T. 3.
Hannoverae, 1839. P. 69. ці події деталізує
повідомлення василія татіщева, у якому
йдеться про християнізацію прикарпаття
та західної волині, проведену заходами кня-
зя володимира святославовича в 992 р. (Та
тищев В. история российская. т. 2. москва,
2003. с. 57), або ж, що ймовірніше, – за рік до
того. після невдачі цієї спроби, орієнтовно
наприкінці 992 р., відбувся каральний похід
київського князя проти хорватів, під час яко-
го, згідно із “запискою грецького топарха”,
знищено “…більше десяти міст, сіл же було
зруйновано не менше п’ятисот, і взагалі, все
сусіднє і близьке до них було начебто бурею
охоплено…”: рапов о. М. русская церковь в
IX – первой трети XII в. принятие христиан-
ства. москва, 1998. с. 327–332.
24 ляска В. “иде володимиръ… и заӕ грады
ихъ…”: рюриковичі та “окняжіння” племін-
них земель у верхів’ях західного Бугу й вепру
княжа доба: історія і культура. вип. 10: свя-
тий володимир великий 1015–2015 / відп.
ред. в. александрович. львів, 2016. с. 117–164.
25 пор.: овчинніков о. від полісу до бургу.
модель розвитку міст прикарпаття еволю
ція розвитку слов’янських градів VIII–XIV ст. у
передгір’ї карпат і Татр. Тези доповідей та пові
домлень міжнародної археологічної конференції,
львів, 27–29 вересня 1994 р. львів, 1994. с. 25–26;
Филипчук М. слов’янський період в історії
пліснеська галицько-Волинська держава: пере
думови виникнення, історія, культура, тради
ції. Тези доповідей та повідомлень міжнаодної.
науової. конференції, галич, 19–21 серпня 1993 р.
львів, 1993. с. 23; його ж. Генезис прикарпат-
ських городищ VIII–X ст. з позицій полісної
структури суспільства (постановка проблеми)
еволюція розвитку слов’янських градів... с. 9–11;
його ж. слов’янські поселення VIII–X ст. в укра-
їнському прикарпатті. львів, 2012. с. 208–212.
26 григорьев а. В. северская земля в Vіі –
начале Хі века по археологическим данням.
вып. 2. тула, 2000. с. 216–217.
27 Фетисов а. а., Щавелев а. С. русь и ради-
мичи: история взаимоотношений в X–XI вв.
Электронный научно-образовательный журнал
35ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
рис. 7. гіпотетична реконструкція лінії захисту № 4 Пліснеського городища. Ви
гляд з внутрішньої сторони. Виконав Валерій Міщенко
рис. 8. гіпотетична реконструкція планувальної структури літописного Пліс
неська. Виконав Валерій Міщенко
36 Андрій ФИЛИПЧУК, Віталій ЛЯСКА, Володимир ШЕЛЕП
племен28, а також ятвягів29. подібні процеси бачимо також на теренах цен-
трально-східної польщі, де межа між племінним і феодальним періодами
припала на середину – другу половину Х ст.30 зазначимо, що тут лише поло-
вина всіх поселень Vііі–Х ст. продовжила існувати і пізніше31, а щодо Ходель-
ської низовини можна говорити про виразний занепад племінних поселен-
ських структур32. подібну ситуацію бачимо й у судетах, де причиною відходу
племінних фортифікацій та появи нових городищ стала експансія держави
п’ястів і захоплення Шльонська у 990 р.33
після завершення періоду слов’янських укріплень в Хі ст. заселення пліс-
неська продовжилося, однак терпер уже як неукріпленого поселення, до якого
від півночі примикав курганний могильник Хі – початку Хіі ст. в урочищі по-
руби. в останній чверті – наприкінці Хі ст. на пліснеську зафіксовано транс-
формацію заглиблених житлово-господарських споруд у наземні, а також зміну
опалювальних пристроїв – перехід від кам’янок до глинобитних печей34. напри-
кінці Хі – на початку Хіі ст. відкрите поселення почали обносити оборонними
лініями, спорудженими на місці окремих не функціонуючих слов’янських ва-
лів. важливо, що у Хіі–Хііі ст. укріплення охопили лише частину колишнього
слов’янського городища: ур. замчисько та ур. оленин парк, де, після перерви в
Хі ст., відновили функціонування шоста та сьома оборонна лінії (рис. 7)35. вод-
ночас жодних оборонних конструкцій Хі–Хііі ст. у валі № 5 не виявлено. сліди
господарсько-виробничої забудови княжої доби вдалося зафіксувати на північ
та на південь від оборонної лінії. забудова Хі–Хііі ст. на території внутрішньо-
го майданчика, що її відокремлював вал, фактично перекривала уже не функ-
ціонуючі його конструкції. Що стосується синхронних об’єктів, розташованих
на цій же території, то це були виявлені у 2007 р. два кремаційних поховання
(рештки другого ґрунтового тілопального могильника). Щоправда, хронологіч-
но вони співвідносться лише з першим періодом оборонної лінії36.
“История”. москва, 2012. вып. 5(13): нача-
ла древнерусского государства / ред. вып.
е. а. мельникова, а. с. Щавелев. с. 123–128:
https://goo.gl/qDC3us.
28 горский а. а. русь: от славянского рас-
селения до московского царства. москва,
2004. с. 90–95.
29 кибинь а. С. ятвяги в Х–Хі вв.: “балтское
племя” или “береговое братство” Studia
Slavica et Balcanica Petropolitana. № 2(4). санкт-
петербург, 2008. с. 129–130.
30 Parczewski M. Początki kształtowania się pol-
sko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. U żro-
deł rozpadu Słowiańszczyzny na odłam wschod-
ni i zachodni. Kraków, 1991. S. 43–44; Gurba J.,
Banasiewicz E., Florek M., Gołub S., Rozwałka A.
Formowanie się wczesnośredniowiecznego osad-
nictwa Polski środkowowschodniej Annales Uni
versitatis Mariae Curie-Skłodowska. Sectio F: Nauki
Filozoficzne i Humanistyczne. Vol. 50. Lublin,
1995. S. 68; Rozwałka A. Główne etapy przemian
osadniczych w międzyrzeczu środkowej Wisły
i Bugu w średniowieczu (od VII do połowy XIII
wieku) w świetle źródeł archeologicznych i pi-
sanych Słowianie Wschodni w dorzeczu Wieprza i
Bugu / Red. J. Libera. Łęczna, 2008. S. 59–60.
31 Gurba J., Banasiewicz E., Florek M., Gołub S.,
Rozwałka A. Formowanie się wczesnośrednio-
wiecznego osadnictwa... S. 69.
32 Rozwałka A.Główne etapy... S. 60.
33 Jaworski K. Grody w Sudetach (VIII–X w.).
Wrocław, 2005. S. 13, 95. Tabl. 2.
34 Филипчук М. структура та основні про-
блеми у вивченні пліснеського археологіч-
ного комплексу Пліснеські старожитності.
Збірник наукових праць адміністрації істори
ко-культурного заповідника “давній Пліснеськ”
на пошану Михайла андрійовича Филипчука.
львів, 2016. с. 41–43.
35 його ж. структура пліснеського архео-
логічного комплексу… с. 7; Шелеп В. М., Фи
липчук а. М. до питання про формування та
структуру пліснеського городища у давньо-
руський період науковий семінар “Пліснесь
кий археологічний комплекс: стан та перспек
тиви дослідження” (львів, 15 квітня 2016 р.)
Тези доповідей. львів, 2016. с. 14.
36 Филипчук М. дослідження пліснесь-
кого археологічного комплексу у 2007 році.
с. 141.
37ЛІНІЯ ЗАХИСТУ № 4 ПЛІСНЕСЬКОГО ГОРОДИЩА…
відсутність оборонних конструкцій Хіі–Хііі ст. на валі № 5 не дає підстав
стверджувати, що городище літописного пліснеська мало близько 60 га пло-
щі, охопленої укріпленнями. Ба, більше – як показали дослідження 2011 р. лі-
нії захисту № 5/валу № 4, молодший літописний пліснеськ не займав навіть і
40 га площі37. наступні укріплення городища Хіі–Хііі ст. локалізуються лише
ближче до викінчення високого плато і обмежують площу всього 2,8 га (рис. 8).
підсумовуючи, ще раз наголосимо на гіпотетичності реконструкцій вигля-
ду та конструктивних особливостей валу № 5, особливо у контексті динаміки
розвитку цього оборонного рубежу в часі та просторі. втім, маємо сподівання,
що наступні польові студії принесуть ще більше інформації про технологію
спорудження укріплень на всій протяжності цього оборонного насипу, особ-
ливо по краях верхнього плато городища, а також дадуть змогу певніше рекон-
струювати вигляд та конструкції в’їздів.
комунальний заклад львівської обласної ради
“адміністрація історико-культурного заповідника “давній Пліснеськ”
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
37 Филипчук М. а., Филипчук а. М. попе-
редні результати дослідження п’ятої лінії
захисту (вал № 4) пліснеського археологіч-
ного комплексу Вісник інституту археології
лнУ ім. і. Франка. вип. 7. с. 128–156.
|