Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років)
Проаналізовано археологічні ознаки, які вказують на те, що на теренах літописного Бужська у другій половині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. могла існувати дерев’яна церква. Їх здобуто під час розкопок 2015– 2018 рр. на території Малого городища – складової Буського археологічного комплексу. Пе...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179045 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) / Н. Стеблій, П. Довгань // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 85-92. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179045 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790452021-04-04T01:25:45Z Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) Стеблій, Н. Довгань, П. Проаналізовано археологічні ознаки, які вказують на те, що на теренах літописного Бужська у другій половині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. могла існувати дерев’яна церква. Їх здобуто під час розкопок 2015– 2018 рр. на території Малого городища – складової Буського археологічного комплексу. Перша із ознак – залишки могильника, де виявлено 34 християнські поховання. Такі парафіяльні кладовища у княжу добу облаштовували на “освяченій землі” біля храмів. Отже, могильник із Буська треба уважати прицерковним. Другою ознакою є знахідки долівкової церковної плитки у похованнях та культурному шарі некрополя. Такою полив’яною плиткою у княжу добу замощували підлоги культових споруд. Третя ознака – колекція залізних цвяхів, так званих “церковних”, які могли використовувати під час будівництва дерев’яної церкви. Archeological features were analyzed, which indicate that on the territory of the Chronicle of Buzsk there could be a wooden church in the second half of the XII – the first half of the XIII centuries. They were received during the excavations in 2015–2018 years on the territory of the “Male Gorodische” – part of the Busk Аrcheological complex. The first of the signs is the remains of a burial ground where 34 Christian burials have been found. Such parochial cemeteries in princely days were erected on “blessed ground” near temples. Therefore, Busk burial ground should be considered as fastidious. The second feature is the discovery of the churchyard tile in the burials and the cultural layer of the necropolis. Such ceramic tiles in princely times were used to cover the floors of religious buildings. The third feature is a collection of iron nails, the so-called “church nails” that could be used in the during the building of a wooden church. 2019 Article Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) / Н. Стеблій, П. Довгань // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 85-92. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179045 902.2(477.83)”2015/2018”:281.96УП Ц”11” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Проаналізовано археологічні ознаки, які
вказують на те, що на теренах літописного
Бужська у другій половині ХІІ – першій
половині ХІІІ ст. могла існувати дерев’яна
церква. Їх здобуто під час розкопок 2015–
2018 рр. на території Малого городища –
складової Буського археологічного комплексу.
Перша із ознак – залишки могильника, де
виявлено 34 християнські поховання. Такі
парафіяльні кладовища у княжу добу облаштовували
на “освяченій землі” біля храмів. Отже, могильник із Буська треба уважати
прицерковним. Другою ознакою є знахідки долівкової церковної плитки у похованнях
та культурному шарі некрополя. Такою полив’яною плиткою у княжу добу замощували
підлоги культових споруд. Третя ознака – колекція залізних цвяхів, так званих
“церковних”, які могли використовувати під час будівництва дерев’яної церкви. |
| format |
Article |
| author |
Стеблій, Н. Довгань, П. |
| spellingShingle |
Стеблій, Н. Довгань, П. Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Стеблій, Н. Довгань, П. |
| author_sort |
Стеблій, Н. |
| title |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| title_short |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| title_full |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| title_fullStr |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| title_full_unstemmed |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| title_sort |
археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179045 |
| citation_txt |
Археологічні ознаки церкви княжої доби на території літописного Бужська (за матеріалами досліджень 2015–2018 років) / Н. Стеблій, П. Довгань // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 85-92. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT steblíjn arheologíčníoznakicerkviknâžoídobinateritoríílítopisnogobužsʹkazamateríalamidoslídženʹ20152018rokív AT dovganʹp arheologíčníoznakicerkviknâžoídobinateritoríílítopisnogobužsʹkazamateríalamidoslídženʹ20152018rokív |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:05Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:05Z |
| _version_ |
1837736507100626944 |
| fulltext |
наталія СТеБлій, Петро доВганЬ
арХеоЛоГічні ознаки Церкви княЖої ДоБи
на території ЛітописноГо БуЖсЬка
(за МатеріаЛаМи ДосЛіДЖенЬ 2015–2018 років)
на території сучасного міста Буськ львівської обл. знаходиться низка го-
родищ княжої доби, об’єднаних у Буський археологічний комплекс1 (рис. 1, і).
одне з них, так зване мале городище, локалізується у теперішньому міському
парку, за майже 400 м на схід від місця впадіння річки полтви до західного
Бугу. воно виглядає як конусний останець висотою до 8 м і діаметром майдан-
чика на вершині близько 30 м. від півночі, заходу і півдня пам’ятка оточена
заплавами річок, а зі сходу її окреслює збережений на довжину 25–30 м неви-
сокий вал (0,6–0,8 м) (рис. 1, і, іі).
у науковій літературі про мале городище відомостей дуже мало. катало-
гізуючи пам’ятки княжого періоду на теренах західної україни, олексій ратич
свого часу зазначив, що первісний його вигляд зруйнований пізнішими робо-
тами. на час виходу монографії (1957) на городищі ще проглядалися улоговина
усередині майданчика та сліди рову2, яких тепер уже немає.
1 довгань П. Буський археологічний комп-
лекс: стан і перспективи дослідження Вісник
інституту археології. вип. 3. львів, 2008.
с. 136–195.
2 ратич о. древньоруські археологічні
пам’ятки на території західних областей
урср. київ, 1957. с. 19–20.
уДк 902.2(477.83)”2015/2018”:281.96упЦ”11”
рис. 1. Буський археологічний комплекс (і; за: Петегирич, 2001); Мале городище у Буську.
Вигляд із північного сходу (іі); план Малого городища із нанесеними місцями розкопок (ііі)
86 Наталія СТЕБЛІЙ, Петро ДОВГАНЬ
у 1985 р. на малому городищі працювала археологічна експедиція інсти-
туту суспільних наук ан урср у львові. тоді розкрили 100 м² площі, вияви-
ли низку об’єктів та значний рухомий матеріал, про що опубліковано єдине
коротке повідомлення3. Жодних слідів цих матеріалів чи наукового звіту про
проведені роботи у фондах колишнього інституту суспільних наук, а нині –
інституту українознавства імені івана крип’якевича нан україни нам віднай-
ти не вдалося. за результатами проведених досліджень володимир петегирич
визначив мале городище як військовий пункт XI–XIV ст., покликаний, на його
переконання, контролювати доступ до головної частини Бужська по річці Буг,
особливо у Хііі–XIV ст.4
ось з такою інформацією підійшла у 2015 р. до археологічних досліджень
літописного Буська експедиція інституту археології львівського національного
університету імені івана Франка. а також з надією, що тут удасться віднайти
щось на зразок культового місця, незадовго до того відкритого й впроваджено-
го до літератури в недалекому пліснеську5.
проте результати проведених археологічних пошуків виявилися неочіку-
ваними й цілком несподіваними. насамперед, з’ясовано, що існуючої топо-
графії мале городище набуло щойно не раніше другої половини Хііі–XIV ст.,
коли цю територію цілковито переплановано на так званий лицарський двір.
архео логічно рештки поселень зазначеного зразка визначають як городища
типу “motte and bailey” чи “стіжкові”6.
про особливості стіжкового городища у Буську готуємо окрему публіка-
цію. а у цій статті хочемо повідомити наукову спільноту про зафіксовані на
території малого городища археологічні ознаки існування християнського
храму у літописному Бужську.
першою із них є залишки могильника княжої доби.
Його частину вдалося дослідити упродовж трьох польових сезонів. у
2015 р., в південно-східній ділянці малого городища, на площі 20 м², віднай-
дено 19 поховань7, у 2017 р., на східному схилі пагорба, на площі 16 м² – 11 по-
ховань8, у 2018 р., в західній частині городища, на площі 35 м², – чотири по-
ховання9 (рис. 2). усі ці 34 поховання виявлено у прошарку між 2,0 і 2,9 м від
рівня сучасної поверхні. власне він і репрезентує горизонт могильника (рис. 3).
навіть у невеликих за площею розкопах простежується досить добре відо-
бражена рядність могил. треба сказати, що, окрім групи поховань, відкритих
3 корчинский о. М., Петегирич В. М. изу-
чение древнерусских городищ в прикарпа-
тье археологические открытия 1986 г. москва,
1988. с. 289–290.
4 Петегирич В. початки Белза і Буська та
формування їх соціально-топографічної
структури в Х–XIV ст. галичина та Волинь у
добу середньовіччя: до 800-річчя з дня народжен
ня данила галицького. львів, 2001. с. 204, 207.
5 про нього див.: Филипчук г. місце куль-
тового центру останньої чверті і тис. н. е.
в структурі пліснеського археологічного
комплексу карпати: людина, етнос, цивіліза
ція. вип. 5. івано-Франківськ, 2014. с. 16–21.
6 Панишко С. стіжкові городища волині
Матеріали і дослідження з археології Прикар
паття і Волині. вип. 15. львів, 2011. с. 329.
його ж. Городища “motte and bailey” як пер-
ші лицарські двори волині Матеріали і до
слідження з археології Прикарпаття і Волині.
вип. 16. львів, 2012. с. 206; Marciniak-Kaizer A.
Średniowiczny dwór rycerski w Polsce. Wize-
runek archeologiczny. Łódź, 2011.
7 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2015 році науковий архів інституту
археології лнУ ім. івана Франка (далі – на іа
лну). с. 13, 15–22.
8 Їх же. звіт про археологічні розкопки у
місті Буську львівської області у 2017 році
на іа лнУ. с. 14, 16–18.
9 Їх же. звіт про археологічні розкопки у
місті Буську львівської області у 2018 році
на іа лнУ. с. 14, 16–17, 19–20.
87АРХЕОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЦЕРКВИ КНЯЖОЇ ДОБИ…
рис. 2. Схематичні плани розташування поховань у розкопах 2015, 2017 і 2018 років
(позначені прямокутниками, оскільки поховальних ям не простежено)
2018 р., не вдалося зафіксувати контурів самих поховальних ям. це, звичайно,
ускладнює докладніше окреслення горизонтальної стратиграфії могильника.
проте окремі з-поміж захоронень перекривають одне одного, що може свід-
чити, мінімум, про дві послідовні фази функціонування некрополю на терені
городища. у десяти похованнях простежено залишки дерев’яних трун: струх-
лявілі рештки накриття, або боковини чи долішня частина. із 25 могил, у яких
виявилося можливим визначити орієнтацію за сторонами горизонту, 13 спря-
мовані на південний захід, сім – на захід і п’ять – на північний захід.
88 Наталія СТЕБЛІЙ, Петро ДОВГАНЬ
усі розкриті поховання об’єднує єдиний принцип захоронення – випро-
стані тілопокладення на спині. у більшості кістяків (дванадцяти) руки складені
на животі. у двох випадках їх схрещено на грудях, а ще у двох рука лежала на
животі, а друга на грудях. в одного небіжчика ліва рука знаходилася на животі,
а праву протягнуто уздовж кістяка. Ще в іншого обидві руки виявилися витяг-
нутими вздовж тулуба. цікаво також, що під час досліджень одного з поховань,
віднайдених 2017 р., ліву руку зафіксовано на животі, а праву – під черепом.
серед вивчених поховань могильника декілька мають певні прикметні
особливості. насамперед, одиноку з могил потрактовано як “перепохован-
ня” або “пересунуте” похованя10. маємо на увазі, що під час чергового захо-
ронення, як випадає здогадуватися, натраплено на людські рештки, очевидно,
в давнішій могилі, які, відповідно, зібрали і виклали квадратом на краю нової
могильної ями – від ніг покійного. у ще іншому похованні голова лежала пря-
мо – на двох великих плоских каменях, у ногах теж був великий підтрикутний
камінь11. Ще два покійники мали по одному каменю під головою12, а один у
10 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2015 році. с. 16.
11 там само. с. 17.
12 Їх же. звіт про археологічні розкопки у
місті Буську львівської області у 2017 році.
с. 17, 18.
рис. 3. Стратиграфічні профілі північної (і) і південної (іі) стінок розкопу і 2015 року.
Умовна позначка 13 – вал стіжкового городища, 16 – горизонт могильника
89АРХЕОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЦЕРКВИ КНЯЖОЇ ДОБИ…
ногах – “плитку” із материкової глини розмірами ≈15×10×3 см13. під ліктем од-
ного з померлих знайдено також частину жорнового каменю14. Фрагмент тако-
го каменю віднайдено й у згаданому “перепохованні”.
у десятьох із досліджених могил виявлено долівкову керамічну плитку –
таку, якою викладали підлоги у храмах княжого часу. вони знаходилися у за-
сипі могильних ям восьми поховань – у кількості від однієї до дванадцяти. дві
великі трикутні плитки лежали під головою в одного з похованих15, а в іншо-
го – в ногах16.
усі поховання практично безінвентарні. Хіба що в одному з них знайдено
скляну коричневу непрозору кільцеву навиту намистину з трьома біло-жовти-
ми вічками17 (рис. 4, 2).
Ще три артефакти походять із культурного шару могильника. оскільки
контурів поховальних ям, як уже зазначено, зафіксувати не вдалося, можна
13 Там само. с. 17.
14 Їх же. звіт про археологічні розкопки у
місті Буську львівської області у 2015 році.
с. 22.
15 Там само. с. 16.
16 Там само.
17 Там само. с. 32. рис. 15, 6. Фото 93, 4.
рис. 4. Знахідки із поховання і культурного шару могильника
на Малому городищі: 1, 2 – намистини, 3 – перстень, 4 – пряслице
із кириличним написом, 5 – “церковний” цвях
90 Наталія СТЕБЛІЙ, Петро ДОВГАНЬ
припускати, що розшукані речі могли належати котромусь із похованих. це,
зокрема, навита, округла в перетині, бочкоподібна безколірна намистина18
(рис. 4, 1), витий перстень із двох скручених бронзових (?) дротин з обруба-
ними кінцями, що заходять один на один19 (рис. 4, 3), та мергелеве біконічне
пряслице, на одній із граней якого вирізано три кириличні літери “анн”, а
по ребру й на другій грані – рядки, утворені дванадцятьма ямками20 (рис. 4, 4).
детальний аналіз усіх виявлених упродовж трьох зазначених років похо-
вань дає підстави однозначно уважати, що вони належать до християнського
кладовища. насамперед, на це вказує західна орієнтація могил із сезонними
відхиленнями на північний та південний захід21, а також ритуал захоронен-
ня – тілопокладення на спині; руки, головно, складені на животі чи на грудях.
такі особливості буських поховань, як каміння або плитка під головою чи в
ногах, “перепоховання”22 також не суперечать атрибуції відкритого кладовища
як християнського.
Щодо датування цього некрополю, то стратиграфічно горішню хроноло-
гічну межу забезпечує горизонт стіжкового городища, зокрема деструкції його
валу, який перекрив і частину поховань (рис. 3), та рухомий матеріал – вістря
стріл від арбалетів (болти) і частина шпори з досить чіткими хронологічними
реперами, які вказують на кінець XIII – початок XIV ст.23 з цього випливає, що
могильник на території малого городища міг існувати не довше, аніж до се-
редини – третьої чверті Хііі ст.
при визначенні долішньої хронологічної межі спираємося на археологіч-
ний об’єкт – залишки котловану заглибленого житла, у який вкопано три похо-
вання – під горизонтом могильника. на підставі інсітного матеріалу житлову
споруду віднесено до кінця Хі ст.24 отже, за стратиграфією культурних наша-
рувань на малому городищі, могильник датовано Хіі – серединою Хііі ст. не
суперечать такому визначенню і згадані знахідки намистин та персня із куль-
турного шару некрополю. час наймасовішого побутування таких виробів фа-
хівці визначають якраз на Хіі–Хііі ст., утім й на волині та в Галичині25.
отже, на території малого городища у Буську відкрито міський християн-
ський некрополь (частину) Хіі – першої половини Хііі ст. у межах літописного
міста. традиційно вважають, і це доведено археологічно, що такі парафіяльні
кладовища на той час облаштовували на “освяченій землі” біля храмів26 (тра-
диція, яка збереглася на західноукраїнських землях до австрійської доби, а
18 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки… с. 32. рис. 15, 5. Фото 93, 3.
19 Там само. с. 31. рис. 15, 4. Фото 89, 3.
20 Там само. с. 33. рис. 15, 9. Фото 90, 2, 9.
докладніше про нього див.: довгань П. М.,
ціхоцький і. л. епіграфічні матеріали з горо-
дища літописного Бужська Вісник інститу
ту археології. вип. 11. львів, 2016. с. 113–114.
21 козак о. д. кияни княжої доби. Біоархе-
ологічні студії. київ, 2010. с. 22–25.
22 Томенчук Б. олешківська ротонда. ар-
хеологія дерев’яних храмів Галицької землі
Хіі–Хііі ст. матеріали археологічних дослі-
джень 1981–1984 рр. івано-Франківськ, 2005.
с. 32–39.
23 Marciniak-Kaizer A. Średniowiczny dwór...
S. 307–309.
24 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2018 році. с. 17–18.
25 Щапова Ю. л. стекло киевской руси. мо-
сква, 1972. с. 91; Седова М. В. украшения из
меди и сплавов археология. древняя русь. Быт
и культура. москва, 1997. с. 77; кучінко М.
волинська земля Х – середини XIV ст.: архео-
логія та історія. луцьк, 2002. с. 56, 90, 109–111;
гупало В. ранньосередньовічні могильники
звенигорода: проблема періодизації і хроно-
логії археологічні дослідження львівського уні
верситету. вип. 13. львів, 2010. с. 209.
26 Томенчук Б. археологія некрополів
Галичини і Галицької землі. одержавлен-
ня. Християнізація. івано-Франківськ, 2006.
с. 92–108.
91АРХЕОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЦЕРКВИ КНЯЖОЇ ДОБИ…
подекуди ще й досі). зважаючи на це, могильник із Буська треба уважати при-
церковним. додатковим свідченням на користь такого висновку є і знахідки
долівкової плитки у похованнях та культурному шарі цього некрополю.
отже, другою ознакою, яка вказує на існування у цій частині Буського ар-
хеологічного комплексу давньої церкви, є керамічна плитка, що нею за кня-
жої доби покривали підлоги церковних споруд. упродовж згаданих археоло-
гічних сезонів у похованнях і культурному шарі віднайдено понад 300 як цілих.
так і фрагментованих її екземплярів. усіх їх виготовлено з добротної глини із
домішкою дрібного піску, якісно випалено, у чому переконує редукція на зла-
мі. поверхню плиток вкрито зеленою, жовтою або коричневою поливою, що,
практично, виявляється своєрідним стандартом для усіх знахідок із пам’яток
південно-західних теренів київської держави. а от за формою зібрані долівкові
плитки дещо різняться.
віднайдені на території малого городища зразки умовно можна розпо-
ділити на чотири групи. до першої віднесено велику трикутну плитку двох
типів: у формі витягнутого рівнобедреного трикутника27 (рис. 5, 4) та у формі
прямокутного трикутника28 (рис. 5, 3). параметри першого типу: 15×15×13 см
при товщині 2,7 см; другого – 12×12×17 см, при такій самій товщині. до другої
групи увійшла мала трикутна плитка. як і велика, вона траплялася двох ти-
пів: у формі витягнутого рівнобедреного трикутника29 (рис. 5, 1) та трикутника
прямокутного30 (рис. 5, 2). параметри першого типу – 6×6×4,5 см при товщині
2 см; другого – 6×5×7 см при товщині 2,5 см. плитка фігурна – це третя група.
сюди увійшли взірці складних фігурних форм31(рис. 5, 9), трапецієподібної із
заокругленим верхом32 (рис. 5, 8), трапеціє подібної із виступами при основі33
(рис. 5, 7) та інші. до четвертої ж групи віднесено плитки індивідуальної не-
правильної форми, які ми умовно назвали “клинцями”34 (рис. 5, 5–6).
27 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2015 році. с. 26. рис. 18, 1. Фото 104.
28 там само. с. 26. рис. 17, 3. Фото 104.
29 там само. с. 26. рис. 17, 1. Фото 106.
30 там само. с. 26. рис. 17, 2. Фото 106.
31 там само. с. 26. рис. 16, 3. Фото 105.
32 там само. с. 26. рис. 16, 2. Фото 105.
33 там само. с. 26. рис. 16, 1. Фото 105.
34 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки… с. 26. рис. 18, 2,3. Фото 107.
рис. 5. долівкова плитка із підлоги церкви
92 Наталія СТЕБЛІЙ, Петро ДОВГАНЬ
зауважимо також, що усі опрацьовані зразки мають скошені торці, за ви-
нятком лише деяких із четвертої групи.
навіть із такого простого групування видно, що у наборі такі плитки мо-
гли утворювати мозаїчну підлогу. при цьому наявність знахідок третьої групи
здатна свідчити про присутнє у передбаченій композиції коло-омфалій – атри-
бут однобанної церкви35. подібні закономірності простежено на західноукра-
їнських пам’ятках зі звенигорода36 та олешкова37.
археологічно, на підставі концентрації долівкової плитки у розкопах 2015,
2017 і 2018 рр., можна також припускати, що церкву необхідно шукати у цен-
тральній частині майданчика малого городища, де у розкопі 2015 р. плиток різ-
ної конфігурації знайдено понад 300. натомість у 2018 р. на західному краю не-
крополю, який маркувала лінія із чотирьох поховань, пощастило віднайти лише
одну цілу фігурну та чотири фрагментовані підтрикутні плитки, а в 2017 р. – чо-
тирнадцять38. загалом же, вже усталеною є думка про скупчення полив’яних ке-
рамічних плиток на певних ділянках як підставу розглядати їх ознакою наявнос-
ті на відповідному терені сакральної споруди. “такі спостереження і твердження
дуже важливі, оскільки надають більшої достовірності інтерпретації знахідок
плиток, зафіксованих в інших частинах міста (звенигорода – н. с., п. д.) і його
околиць, як сліди церков (за відсутності фундаментів культових споруд)” – зазна-
чила не так давно на звенигородському матеріалі віра Гупало39.
третьою ознакою, здатною вказати на існування одного з перших христи-
янських храмів на території малого городища в Буську, є колекція залізних
цвяхів, які ми назвали “церковними”. це зовсім новий тип цвяхів з території
Буського археологічного комплексу. уважаємо, що їх використовували при по-
будові дерев’яної церкви, свідченням про існування якої є некрополь разом з чи-
малим набором долівкових плиток. таких цвяхів виявлено понад сорок. перш
за все, вони вирізняються високою якістю виготовлення: 19 екземплярів збере-
глося майже на сто відсотків. по-друге, усіх їх виготовлено за єдиним зразком:
діаметри округлої головки 15–18 мм, вони квадратні у перетині, мають видовже-
ний загострений кінець і, практично, однакову довжину – 9–10 см40 (рис. 4, 5).
на противагу їм, звичайні побутові цвяхи, яких у колекції із досліджень Бусь-
кого археологічного комплексу налічується уже поза сотню, мають набагато ма-
сивніші головки, меншу довжину (до 8 см), вони прямокутні в перетині. дуже
подібні “церковні” цвяхи виявлено на терені олешківської ротонди41.
наведені археологічні ознаки – некрополь, численні плитки від підлоги і
цвяхи – на нашу думку, засвідчують надійні перспективи до пошуків на тери-
торії малого городища у Буську деструкцій самої церкви, здатної доповнити
усе ще скромно реконструйовану картину храмового будівництва західноукра-
їнських земель княжої доби.
львівський національний університет імені івана Франка
35 Могитич і. археологічно відкриті дерев’я-
ні церкви Галичини і волині X–XIV ст. Вісник
інституту “Укрзахідпроектреставрація”. ч. 9.
львів, 1999. с. 7.
36 гупало В. звенигород і звенигородська
земля у Хі–Хііі століттях (соціоісторична ре-
конструкція). львів, 2014. с. 126.
37 Томенчук Б. олешківська ротонда. с. 28–31.
38 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2018 році. с. 22, 27.
39 гупало В. звенигород... с. 127.
40 довгань П., Стеблій н. звіт про археоло-
гічні розкопки у місті Буську львівської об-
ласті у 2015 році. с. 26. рис. 14, 4–6. Фото 83.
41 Томенчук Б. олешківська ротонда. с. 21.
рис. 46.
|