Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки

Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Нагірний, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2019
Назва видання:Княжа доба: історія і культура
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179046
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки / В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 93-98. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-179046
record_format dspace
spelling irk-123456789-1790462021-04-04T01:26:06Z Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки Нагірний, В. 2019 Article Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки / В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 93-98. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179046 94(477.83):929"11" uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
format Article
author Нагірний, В.
spellingShingle Нагірний, В.
Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
Княжа доба: історія і культура
author_facet Нагірний, В.
author_sort Нагірний, В.
title Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
title_short Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
title_full Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
title_fullStr Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
title_full_unstemmed Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки
title_sort звенигородський воєвода іван халдеєвич. просопографічні нотатки
publisher Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate 2019
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179046
citation_txt Звенигородський воєвода Іван Халдеєвич. Просопографічні нотатки / В. Нагірний // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 93-98. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Княжа доба: історія і культура
work_keys_str_mv AT nagírnijv zvenigorodsʹkijvoêvodaívanhaldeêvičprosopografíčnínotatki
first_indexed 2025-07-15T17:55:09Z
last_indexed 2025-07-15T17:55:09Z
_version_ 1837736511755255808
fulltext 1 Barwiński B. Ze sfragistyki ruskiej Wiadomo­ ści numizmatyczno-archeologiczne. T. 1. Kraków, 1909. S. 10; його ж. українські сфрагістичні пам’ятки XII–XIV століть Записки науково­ го товариства імені Шевченка (далі – знтШ). т. 231: праці комісії спеціальних (допоміж- них) історичних дисциплін. львів, 1996. с. 242. 2 див. напр.: Петрик а. про формування боярських родів у період княжіння династії романовичів княжа доба: історія і культу­ ра. вип. 1 / відп. ред. я. ісаєвич львів, 2007. с. 115–122; Волощук М. невідомі сторінки біографії володислава кормильчича (1214– 1232 рр.) Вісник Прикарпатського універси­ тету. історія. вип. 16. івано-Франківськ, 2009. с. 29–39; його ж. доброслав суддич: спроба біографічного нарису карпати: лю­ дина, етнос, цивілізація. вип. 2. івано-Фран- ківськ, 2010. с. 20–31; його ж. “Филя древле прегордыи” / Fila Supruniensis. маловідомі сюжети з історії Галицької землі першої половини Хііі століття Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав­ ність. вип. 20: Actes testantibus. Ювілей- ний збірник на пошану леонтія войтовича. львів, 2011. с. 189–196; його ж. просопогра- фічні студії битви під ярославом 17 серпня 1245 року Colloquia Russica. Series II. T. 3: дани­ ло романович і його часи / за ред. в. нагірно- го і м. волощука. івано-Франківськ; краків, 2017. с. 103–122; Jusupović A. Elity ziemi ha- lickiej i wołyńskiej w czasach Romanowiczów (ok. 1205–1269). Kraków, 2013; Ejusdem. Udział elit Polski i Rusi w zawieraniu umów między- narodowych w pierwszej połowie XIII wieku Polska, Ruś i Węgry: X–XIV wiek / Red. D. Dą- browski, A. Jusupović, T. Maresz. Kraków, 2018. S. 5–88. останнім часом з’явилися також праці, присвячені біографіям діячів ранішого часу. див. наприклад: Nagirnyy V. “придоша кь ст҃ополку ... лѧшько”: Polak (?) na służbie w ksiecia kijowskiego Świętopełka Rocznik Przemyski. T. 55: Historia, zesz. 1(22). Przemyśl, 2019. S. 3–16; Ejusdem. Antroponimi- zacja etnonimu “лѧхи” na Rusi w XI–XIII w. Rus’ and Poland (10th–14th centuries). Publication from the 9th International Scientific Conference, Przemyśl, 5th–8th December, 2018 / еds. V. Nagir- nyy and T. Pudłocki. Krakow, 2019. S. 197–205. 3 ипатьевская летопись Полное собра­ ние русских летописей (далее – псрл). т. 2. санкт-петербург, 1908. стб. 315–317, 411, 448, уДк 94(477.83):929"11" Віталій нагірнИй звениГороДсЬкиЙ воЄвоДа іван ХаЛДеЄвич. просопоГраФічні нотатки понад століття тому Богдан Барвінський, характеризуючи стан української сфрагістики, відзначив, що вона “знаходиться в колисці”1. на початку ХХ ст. ці слова можна було сміливо віднести не тільки до сфрагістики, а й більшості віт- чизняних спеціальних історичних дисциплін. відтоді ситуація у вивченні ба- гатьох з цих дисциплін докорінно змінилася і вони зазнали значного поступу в своєму розвитку. Є однак і винятки. до них належать, насамперед, просопо- графічні дослідження середньовічної історії україни. цей напрям історичних студій донедавна залишався повним terra incognito і тільки в останнє десятиліт- тя з’явилися перші праці, присвячені біографіям руської еліти некнязівсько- го походження. Йдеться, найперше, про життєписи галицьких і волинських урядників Хііі ст.2 еліти Галицького князівства середини і другої половини Хіі ст., на відміну від галицьких і волинських еліт XIII ст., в збережених джерелах відображені над- звичайно скромно. насамперед, це стосується князівських урядників, “прихова- них” у літописах під загальними назвами “Галичане” чи “Галичьскии мужи”3. 94 Віталій НАГІРНИЙ майже не проливають світла на їх діяльність й актові документи, збережені в лі- чених одиницях4. однак, незважаючи на таку скупість джерел, у розпорядженні істориків, все ж, є певні можливості для просопографічних студій над біографі- ями галицької еліти Хіі ст. у цій розвідці увага буде приділена одному з її пред- ставників – івану Халдеєвичу. дана особа згадана на сторінках “київського літопису” як “иванъ Халдѣевичь”5, тобто під особовим іменем та патронімом або прізвиськом. “иван” – це, поза всякими сумнівами, чоловіче особове ім’я. воно виводиться від давньоєврейського “Iōhānän”, а до давньоруської мови проникло з грецької за посередництвом церковно-слов’янської6. у Хіі–Хііі ст. воно стало одним із найпоширеніших, насамперед у середовищі еліт7. значно складніше встановити значення і походження другої частини – “Халдѣевичь”. закінчення “-ичь”, вжите в особовій назві, не може переконливо свідчити на користь того, що “Халдѣевичь” – це патронім8. Щобільше, ім’я Хал- дей взагалі не трапляється ні в руській середньовічній ономастиці9, ні в іменос- лові сусідніх слов’янських народів10. виходячи з цього, шукати етимологію даної особової назви необхідно в іншій площині. раціональним видається припущен- ня польського дослідника тадеуша скуліни, згідно з яким в основі особової назви “Халдѣевичь” лежали антропонімізація етноніму “халдей” або слово “хáлда”11. 463, 498, 500, 505, 509, 546–549, 577, 660–665. навіть у “Галицько-волинському літописі” знатні особи часто названі не за іменами, а в загальному “Галичанѣ”, “володимерци” і т.п. докладніше про це див.: Баран о. меш- канці міст у термінології Галицько-волин- ського літопису княжа доба: історія і куль­ тура. вип. 4 / відп. ред. в. александрович. львів, 2011. с. 119–138. 4 для Галицької землі це передусім актові документи збережені в формі графіті на сті- нах церкви св. пантелеймона в Галичі. див.: корнієнко В. документи канцелярії галиць- кого князя мстислава мстиславовича на сті- нах церкви св. пантелеймона галич: збірник наукових праць / за ред. м. волощука. вип. 2. івано-Франківськ, 2017. с. 86–104; його ж. епіграфіка сакральних пам’яток Галича (Хіі–ХіХ ст.). івано-Франківськ, 2018 (Галич. серія 2. вип. 3). 5 ипатьевская летопись. стб. 320. 6 етимологічний словник української мови: в 7 т. / редкол. о. с. мельничук (гол. ред.) та ін. т. 2: д–копці / укл.: н. с. родзе- вич та ін. київ, 1985. с. 287–288. 7 див.: лаврентьевская летопись ПСрл. т. 1. ленинград, 1926–1928. с. 547; радзивил- ловская летопись ПСрл. т. 38. ленинград, 1989. C. 168; именной и географический указатель к ипатьевской летописи ПСрл. т. 2. москва, 1998. с. XV–XVI; Kronika ha- licko-wołyńska (Kronika Romanowiczów) / Wyd., wstępem i przyp. opatrz. D. Dąbrow- ski, A. Jusupović przy współpracy I. Juriewej, A. Majorowa i T. Wiłkuł. Kraków; Warszawa, 2017. S. 688 (Pomniki Dziejowe Polski = Mo- numenta Poloniae Historica. Seria 2. T. 16). дане ім’я було поширене як в повній формі “іван”, так і в зменшувальній – “іванко”. 8 закінчення “-ичь” у другій частині осо- бової назви, зазвичай, вказувало на патро- нім. однак відомі і винятки. наприклад, в науковій літературі висловлювалася думка, що назва “вышатич” могла одитися від міс- цевості вишатичі біля перемишля (Jusupo­ vić A. Elity... S. 118). не до кінця зрозумілим залишається походження особових назв “зеремѣевичь” і “олуйовичъ” (Чучка П. П. слов’янські особові імена українців: істори- ко-етимологічний словник. ужгород, 2011. с. 196, 269), а також “аръбоузовичи”. 9 див.: Тупиков н. М. словарь древне- русскихъ личныхъ собственныхъ именъ. санкт-петербург, 1903. с. 802; Чучка П. П. слов’янські особові імена... с. 412. на “ди- вачність” такого імені звертав увагу ще: гру­ шевський М. історія україни-руси. т. 2: Хі– Хііі вік. львів, 1905. с. 425. 10 див.: Taszycki W. Najdawniejsze pol- skie imiona osobowe. Kraków, 1925. S. 68–69 (Rozprawy Polskiej Akademii Umiejętności. Wydział Filologiczny. T. 62); Słownik staropol- skich nazw osobowych / рod red. i ze wstępem W. Taszyckiego. T. 1: A–D. Wrocław; Warsza- wa; Kraków, 1965–1967. S. 307. 11 Skulina T. Staroruskie imiennictwo osobowe. Cz. 2. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1974. S. 40–41. 95ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ВОЄВОДА ІВАН ХАЛДЕЄВИЧ. ПРОСОПОГРАФІЧНІ НОТАТКИ перша назва функціонує у всіх східнословянських мовах і, без сумніву, була відо- мою в середньовічній русі. друга, хоч і відсутня в староукраїнській та сучасній українській мові12, але збереглась у російській мові13. можна вважати її також ві- домою на теренах середньовічної русі і тісно пов’язаною з етнонімом “халдей”14. відповідно, етимологія назви “Халдѣевичь” може виводитись від обох вищенаве- дених слів. виразне іронічне та негативне забарвлення обох версій твірної основи назви схиляє до думки, що в даному разі йдеться про не про ім’я, надане батькові івана при народженні чи хрещенні, а, ймовірно, – його відпрізвиськове ім’я, рад- ше навіть прізвисько. на мою думку, можна запропонувати ще два пояснення появи такого пріз- виська. не виключено, воно могло бути надане самому іванові за певні особисті риси. відомо, що поняннями “халдей” і “хáлда” називали грубих, безсором- них і нахабних людей15. з літописного опису подій 1146 р. можна дізнатися, що такі риси були притаманні також іванові. літописець змалював його не тільки рішучим, але навіть грубим та жорстоким урядовцем, який “изома оу нихъ (звенигородців – в. н.) моужи г .҃ и оуби ӕ и когождо ихъ перетенъ наполъ по- верже . ӕ . исъ града . тѣмь и загрози имъ””16. можливо, саме ці риси характеру івана зумовили надання йому прізвиська “Халдѣевичь”. не можна відкидати також версії про можливі топонімічні корені прізвись- ка “Халдѣевичь”17. в руських літописах не збереглося жодної географічної назви, яка хоча б віддалено була схожою з наведеною особовою назвою18. однак прослід- ковується певна пов’язаність наведеного прізвиська з Халдією – військово-адміні- стративною одиницею візантійської імперії з центром у трапезунді*, розташова- ною на північному сході малої азії. враховуючи активні політичні та економічні зв’язки князівств ростиславовичів із візантією19, поява вихідця із цього регіону на службі у князя володимирка не повинна видатися чимось надзвичайним20. 12 див. наприклад: словник староукраїн- ської мови XIV–XV ст.: у 2 т. / укл.: д. Г. Грин- чишин, у. я. Єдлінська, в. л. карпова, і. м. керницький, л. м. полюга, р. Й. кер- ста, м. л. Худаш. т. 1–2. київ, 1977–1978. с. 505; етимологічний словник української мови: в 7 т. / редкол. о. с. мельничук (гол. ред.) та ін. т. 6: у–я. київ, 1983. с. 150–151. 13 даль В. И. толковый словарь живого ве- ликорусского языка: в 4 ч. ч. 4: P–V. москва, 1866. с. 494. 14 про можливий зв’язок між етнонімом “халдей” і словом “хáлда” в середньовічній русі див.: даль В. И. толковый словарь… ч. 4. с. 494. 15 даль В. И. толковый словарь... с. 494. 16 ипатьевская летопись. стб. 320. 17 джерела зберегли немало прізвиськ, які виводяться від місця походження їх но- сіїв. див. наприклад: “василь полачанинъ” (ипатьевская летопись. стб. 325), “кузмище киӕнинъ” (там же. стб. 590), “Борисъ же . межибожьскъıи” (там же. стб. 774; Jusu­ pović A. Elity... S. 115), “василко Белжѧнин” (ипатьевская летопись. стб. 889). відомі та- кож випадки, коли таке прізвисько закінчу- валося на “-ич”, наприклад: “андрѣи поу- тивлич” (там же. стб. 870). 18 див.: етимологічний словник літопис- них географічних назв південної русі / відп. ред. о. с. стрижах. київ, 1985. * Халдія – фема, створена близько 820 р. в північно-східній частині малої азії з цен- тром у трапезунді. назву отримала від на- роду халди, що проживав у цьому регіоні. існувала як військово-адміністративна оди- ниця візантійської імперії до 1204 р. 19 див.: нагірний В. відносини між Га- лицьким князівством і візантією в Хіі – на початку Хііі ст. Питання історії України. т. 6. чернівці, 2003. с. 45–49; Voytovych L. Ruś Halicka a Bizancjum od XI do XIV wieku. Wy- brane problemy Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagellońskiego. Prace Historyczne. Zesz. 138. Kraków, 2011. S. 41–57. 20 відомі й інші приклади перебуван- ня іноземців на службі в руських князів у Хі–Хіі ст. див.: Nagirnyy V. “придоша кь ст҃ополку ... лѧшько”. S. 10–11; его же. по- ляки на руси в XI–XII веках: перспективы использования русских летописей для изу- чения проблемы актуальные проблемы 96 Віталій НАГІРНИЙ іван Халдеєвич віднотований на сторінках “київського літопису” лише один раз під літописним 6654 (1146) р. при описі облоги міста звенигорода на Білці військами київського князя всеволода ольговича і його союзників. як від- значив літописець, “всеволод ̑ съвкоупи братью свою . игорѧ и сто҃слава же ѡстави в киевѣ . а со игоремъ иде к Галичю и съ двдч҃ема . и съ володимиромъ . съ вѧчеславомъ . володимеричемъ . изѧславъ и ростиславъ . мьстислалича сно҃вчѧ его . и сто҃слава поӕ сна҃ своего . и Болеслава лѧдьскаго кнз҃ѧ . зѧтѧсвоег ̑ . и половцѣ дикѣи вси . и бъıс ̑ многое множествово и . идоша к Галичю на воло- димирка . и бъıс ̑ дожчь и стече снѣгъ Бии҃мъ промъıсломъ . и тако идѧхоу на колихъ и на санехъ . … къ родоу (звенигороду – в. н.) и пожгоша . ѡколо его. ѿ ѡстръгъ первъıи днь҃ . а въторъıи днь҃ створиша вѣче звенигородьчи . хотѧче сѧ передати и бѣ оу нихъ воевода володимирь моужь иванъ Халдѣевичь . изома оу нихъ моужи г ҃ . и оуби ӕ и когождо ихъ перетенъ наполъ поверже . ӕ . исъ града . тѣмь и загрози имъ . и начаша сѧ звенигородьци ѿтолѣ бити безъ льсти видивъ же то всеволодъ . нача доспѣвати ӕко взѧти городъ . въ г ҃ . же днь҃ присто- упиша . вси ко градоу . по зорѧмъ бишас ̑ до поздьноѣ вечернѣ и зажгоша городъ въ трехъ мѣстехъ . гражане же Бие҃ю помощью оугасиша . Бъ ҃ же и ста҃ӕ Бца҃ из- бави городъ . ѿ лютъıӕ рати . и възваша . коури . иелисонъ . с радостью великою хвалѧще Ба ҃ и прчс т̑оую его мтр҃ь и ѿтоудоу възвратишасѧ . кождо въ своӕси”21. похід київського князя всеволода ольговича і його союзників на звени- город добре відомий в історичній літературі22, тому не варто зупинятися на висвітленні його причин і перебігу. відзначу тільки факти, важливі з огляду дослідження біографії івана Халдеєвича. дана військова акція в історичній літературі традиційно датується зимою 1145/1146 р.23 уважніший аналіз літописного повідомлення дає підстави звузи- ти прийняту хронологію. літописець занотував, що значна частина військ від- правилася в похід на санях, а коли союзники вторглися до Галицької землі, то “бъıс ̑ дожчь и стече снѣгъ”. очевидно, похід відбувався наприкінці зими або ранньою весною 1146 р.24 саме в цей час іван Халдеєвич віднотований як “вое- вода володимирь моужь”, який очолював звенигородський гарнізон. встановити хоча б приблизний час, коли іван Халдеєвич обійняв уряд во- єводи25 у звенигороді, важко. справу ускладнює те, що у науковому середови- щі досі немає чіткого розуміння питанні про те, хто володів містом у першій половині 1140-х років. на думку частини дослідників, звенигород до 1145 р. источниковедения: материалы V Междуна­ родной научно-практической конференции к 110-летию Витебской ученой архивной комис­ сии, Витебск, 25–27 апреля 2019 г. / редкол. а. н. дулов и м. Ф. румянцева (отв. ред.) и др. витебск, 2019. с. 136–139. 21 ипатьевская летопись. стб. 320. 22 грушевський М. історія... с. 425; Свєшні­ ков і. історія звенигорода в світлі літописів Хі–Хііі ст. галицько-Волинська держава: переду­ мови виникнення, історія, культура, традиції. Міжнародна наукова конференція. галич 19–21 серпня 1993 р. Тези доповідей та повідомлень. львів, 1993. с. 102; гупало В. звенигород і зве- нигородська земля в Хі–Хііі ст. (соціоісто- рична реконструкція). львів, 2014. с. 99–100. 23 див. попередній поклик. михаїл тіхо- міров намагався довести, що походу 1146 р. на Галич і звенигород не було, а описані в лі- тописі події необхідно віднести до галицької виправи всеволода 1144 р. (Тихомиров М. н. древнерусские города. москва, 1956. с. 335). Його теза не знайшла підтримки серед до- слідників. 24 пор.: Бережков н. г. Хронология русско- го летописания. москва, 1963. с. 146. 25 ніколай тупіков безпідставно назвав івана Халдеєвича київським воєводою: Тупи­ ков н. М. словарь древне-русскихъ личныхъ собственныхъ именъ. с. 802. леонтій войтович вважав, що іван був не воєводою, але посадни- ком (Войтович л. перша галицька династія ге­ неалогічні записки. вип. 7. львів, 2009. с. 7), що суперечить літописному повідомленню. 97ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ ВОЄВОДА ІВАН ХАЛДЕЄВИЧ. ПРОСОПОГРАФІЧНІ НОТАТКИ був центром удільного князівства івана ростиславовича (пізніше відомого як Берладник)26. інші автори вважають, що місто належало перемишльському, а згодом галицькому князеві володимиркові володаревичу27. у першому разі, іван Халдеєвич міг стати звенигородським воєводою не раніше кінця лютого, або початку березня 1145 р., тобто тільки після того, як у результаті невдалої спроби захопити галицький престіл князь володимирко витіснив івана рос- тиславовича зі своїх володінь і той відступив до пониззя28. у іншому разі ймо- вірні хронологічні межі даної події значно ширші і можуть охоплювати період від 1128 р. (часу перенесення володимирком столиці свого уділу із звенигорода до перемишля) до 1146 р. вважаю, однак, що і в цьому разі є опосередковані свідчення на користь того, що іван Халдеєвич очолив звенигородський гарні- зон тільки незадовго перед 1146 р. по-перше, “київський літопис”, який зберіг досить докладний опис першої виправи київського князя всеволода ольговича проти володимирка володаревича і облоги звенигорода у 1144 р., нічого не згадує про участь в цих подіях івана Халдеєвича29. по-друге, характер дій воє- води стосовно лідерів звенигородців у 1146 р. дає підстави вважати князівсько- го урядника відносно новою особою у місті: він ще не встиг інтегруватися до середовища місцевої еліти. відважуся припустити, що події 1144 р. показали володимиркові небезпеку, яка загрожувала стратегічно важливому для його князівства звенигородові у разі нового наступу київського князя, внаслідок чого той вирішив поставити на чолі місцевого гарнізону одного зі своїх найдо- свідченіших воєвод. пізніші події показали, що іван Халдеєвич повністю ви- правдав покладене на нього завдання. після 1146 р. іван більше не згадується в джерелах, що не дає змоги з’ясу- вати верхню межу його урядування на посту звенигородського воєводи. так само неможливо нічого сказати про виконання інших функцій. Без сумніву, на момент прибуття до звенигороду іван Халдеєвич мусів пе- ребувати у зрілому віці і бути досвідченим воєначальником. на це вказує як до- вірений уряд, так і успішні дії під час триденної оборони міста. це дає підстави вважати, що він народився не пізніше, як у кінці другого десятиліття Хіі ст.30 інформація про рішучу розправу воєводи з очільниками звенигородців дає змогу припускати, що Халдеєвич не був пов’язаний зі звенигородським середовищем. однак його походження залишається невідомим. неможливо також встановити його родинні зв’язки. у науковій літературі присутня думка 26 грушевський М. звенигород Галицький. історично-археольоґічна розвідка ЗнТШ. т. 31–32. львів, 1899. с. 13–14; котляр н. Ф. Формирование территории и возникно- вение городов Галицко-волынской руси іХ–Хііі вв. киев, 1985. с 81; Стефанович П. отношения князя и знати в Галицком и волынском княжествах до конца XII в. Сред­ невековая русь. вып. 7. москва, 2007. с. 179. 27 Войтович л. перша галицька династія. с. 16; гупало В. звенигород... с. 95–96; Мись­ ка р. звенигород на дністрі: історіографіч- ний міф чи літописне місто княжа доба: історія і культура. вип. 7 / відп. ред. в. алек- сандрович. львів, 2013. с. 61. 28 ипатьевская летопись. стб. 316–317. контекст літописних повідомлень дає під- стави вважати, що під час конфлікту воло- димирка з всеволодом ольговичем у 1144 р. іван ростиславович був союзником галиць- кого князя (ипатьевская летопись. стб. 315– 316; лаврентьевская летопись. с. 311–312; Стефанович П. отношения князя… с. 179). очевидно, добрі відносини між ними збері- галися до моменту захоплення Галича, яке іван ростиславович вчинив у січні 1145 р. 29 ипатьевская летопись. стб. 315–316. 30 при визначенні орієнтовної дати на- родження івана Халдеєвича опираюся на розрахунки адріана Юсуповича для вира- хування ймовірного часу народження га- лицько-волинських урядників Хііі ст. див.: Jusupović A. Elity... S. 90–93. 98 Віталій НАГІРНИЙ про спорідненість між іваном та наближеним до князя володимирка волода- ревича боярином ізбигнівом івачевичем (“избъıгнѣв ивачевич”)31, однак пе- тро стефанович справедливо відзначив її як засновану тільки на фонетичній близькості (але не ідентичності) імен іван та івач32. відтак, до тези про їх мож- ливу спорідненість необхідно ставитися з належною обережністю. підтверджений джерелами період діяльності івана Халдеєвича обіймає всього лише один 1146 рік. однак, незважаючи на стосовно обмежений об’єм доступної інформації про нього, існує змога відтворити певні деталі його біо- графії. з високою правдоподібністю можна говорити, що іван народився не пізніше другого десятиліття Хіі ст., будував свою кар’єру при дворі володи- мирка володаревича, а її вершиною став уряд звенигородського воєводи, який він обійняв незадовго перед 1146 р. на межі зими і весни 1146 р. іван Халде- євич відзначився при керуванні успішної оборони звенигорода перед пере- важаючими силами київського князя всеволода ольговича та його союзників. він характеризувався добрим знанням військової справи, а також рішучістю і жорстокістю. помер після 1146 р. ягеллонський університет 31 Пашуто В. Т. черты политического строя древней руси древнерусское государ­ ство и его международное значение. москва, 1965. с. 67. 32 Стефанович П. отношения князя... с. 183–184.

Схожі ресурси