Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття)
У контексті розгляду головних сторінок історії Галицької землі кінця 80-х років ХІІ – першої третини ХІІІ ст. аналізуються обставини виникнення і побудови храму св. Пантелеймона в Галичі, його роль у політичному розвитку Прикарпаття. Розглянуто перипетії боротьби князів Володимира Ярославович...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179048 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 107-123. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179048 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790482021-04-04T01:26:09Z Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) Головко, О. У контексті розгляду головних сторінок історії Галицької землі кінця 80-х років ХІІ – першої третини ХІІІ ст. аналізуються обставини виникнення і побудови храму св. Пантелеймона в Галичі, його роль у політичному розвитку Прикарпаття. Розглянуто перипетії боротьби князів Володимира Ярославовича і Романа Мстиславовича за владу в Галицькому князівстві, показано вплив сусідніх держав на хід протистоянь у Прикарпатті. Автором показана роль храму як духовного центру резиденції Романа Мстиславовича, його нащадків, відзначається посилення значення осередку довкола церкви як центру суспільного життя столиці Галицької землі в часи правління князя Мстислава Мстиславовича “Удатного”. The author of the article analyzed the circumstances of the appearance and edification of the church of Saint Panteleimon in Halych. He showed its role in the political development of the Carpathian region in the context of the history of Galician land during the period of the end of the XIIth – the first third of the XIIIth centuries. The author considered the vicissitudes of the strugglefor power in the principality of Halych between princes Vоlodymyr Yaroslavych and Roman Mstyslavych, characterized the influence of neighboring states to the course of confrontation in the Carpathia nregion. He highlighted the role of the temple as the spiritual center in Roman Mstyslavych’s and his descendants residence, noted the increasing importance of the church as the center of public life in the capital of Halych land during the prince Mstyslav Mstyslavovych “Udatny”’s reign. 2019 Article Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 107-123. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179048 94:[726.1(477.86)]"11/12" uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У контексті розгляду головних сторінок
історії Галицької землі кінця 80-х років
ХІІ – першої третини ХІІІ ст. аналізуються
обставини виникнення і побудови храму
св. Пантелеймона в Галичі, його роль у політичному
розвитку Прикарпаття. Розглянуто
перипетії боротьби князів Володимира
Ярославовича і Романа Мстиславовича
за владу в Галицькому князівстві, показано
вплив сусідніх держав на хід протистоянь у
Прикарпатті. Автором показана роль храму
як духовного центру резиденції Романа Мстиславовича, його нащадків, відзначається
посилення значення осередку довкола церкви як центру суспільного життя столиці Галицької
землі в часи правління князя Мстислава Мстиславовича “Удатного”. |
| format |
Article |
| author |
Головко, О. |
| spellingShingle |
Головко, О. Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Головко, О. |
| author_sort |
Головко, О. |
| title |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) |
| title_short |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) |
| title_full |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) |
| title_fullStr |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) |
| title_full_unstemmed |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) |
| title_sort |
храм святого пантелеймона в галичі у контексті політичного життя галицького князівства (кінець 80-х років хіі – перша чверть хііі століття) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179048 |
| citation_txt |
Храм Святого Пантелеймона в Галичі у контексті політичного життя Галицького князівства (кінець 80-х років ХІІ – перша чверть ХІІІ століття) / О. Головко // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 107-123. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT golovkoo hramsvâtogopantelejmonavgaličíukontekstípolítičnogožittâgalicʹkogoknâzívstvakínecʹ80hrokívhííperšačvertʹhííístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:19Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:19Z |
| _version_ |
1837736520649277440 |
| fulltext |
олександр голоВко
ХраМ святоГо пантеЛеЙМона в ГаЛичі
у контексті поЛітичноГо Життя ГаЛиЦЬкоГо
князівства (кінеЦЬ 80-Х років Хіі – перШа чвертЬ
Хііі стоЛіття)
наприкінці ХіХ ст. увагу науковців, які вивчали минуле Галицького краю,
привернула єдина архітектурна пам’ятка княжої доби на теренах прикарпаття –
церква у невеликому селі святого станіслава (зараз село Шевченкове Галицького
р-ну івано-Франківської обл.) на високому березі дністра при впадінні до нього
річки лімниця поблизу міста Галича. Йдеться про пошуки, спостереження і на-
укові праці Юліана захарієвича, лева лаврецького, владислава лущкевича, ан-
тонія петрушевича, ісидора Шараневича1. дещо згодом, на початку ХХ ст., ґрун-
товне дослідження храму запропонував львівський історик та історик мистецтва
Йосип пеленський. результати його всебічних студій узагальнено у чималій за
обсягом монографії, яка з’явилася на світ у краківському видавництві 1914 р.2
до початку досліджень Й. пеленського було відомо, що від середини
ХіV ст. споруда згадується у писемних джерелах як костьол святого станіслава.
з кінця ХVі ст. вона входила до комплексу монастиря католицького ордену
францисканців. упродовж довготривалої історії пам’ятка неодноразово пере-
будовувалася3. під час першої світової війни храм значно зруйновано внаслі-
док артилерійських обстрілів. нинішнього вигляду він набув після реставра-
цій, здійснених у 1965 та 1998 рр. під керівництвом івана могитича (мал. 1).
інформацію про первісне посвячення храму зберіг напис на фронтоні:
“Ц[Е]Р[К]О[В] С[ВЯ]Т[ОГ]О ПАНТЕЛИМОН[А]”4.
святий пантелеймон жив наприкінці ііі ст. н. е. в східноримському місті
нікомедії на азійському березі мармурового моря (зараз турецьке місто ізміт).
Його справжнє ім’я пантелеон. за життя він прославився унікальним вмін-
ням лікувати людей. переслідувач християн імператор максиміан (284–305) за
відмову пантелеона поклонятися язичницьким богам піддав його жорстоким
тортурам, а потім наказав відрубати голову. Шанування святого пантелеймона
набуло значного поширення у католицькій та православній церквах. серед
1 Стасюк а. середньовічний монастир у
Галичі: від св. пантелеймона до св. станісла-
ва Вісник Прикарпатського університету. се-
рія історія. вип. 20. івано-Франківськ, 2011.
с. 181.
2 Peleński J. Halicz w dziejach sztuki śre-
dniowiecznej. Na podstawie badań archeolo-
gicznych i źródeł archiwalnych. Kraków, 1914.
219 s. переклад українською мовою див.:
Пеленський й. Галич в історії середньовічно-
го мистецтва на основі археологічних дослі-
джень і архівних джерел. івано-Франківськ,
2018. 320 с.
3 Peleński J. Halicz… S. 32, S. 193.
4 Ibidem. S. 193; Вуйцик В. Графіті Хіі–ХV
століть церкви святого пантелеймона в
Галичі Записки наукового товариства імені
Шевченка. т. 231: праці комісії допоміжних
(спеціальних) історичних дисциплін. львів,
1996. с. 189–194.
уДк 94:[726.1(477.86)]"11/12"
108 Олександр ГОЛОВКО
православних святий шанувався не тільки як цілитель, а й покровитель воїнів,
а також в народній традиції – захисник від пожежі.
відомо, що дружина князя володимира всеволодовича “мономаха” ан-
глійська принцеса Гіта уессекська наприкінці Хі ст. підтримувала тісні кон-
такти з кельнським монастирем святого пантелеймона, в некролозі якого збе-
рігся запис про смерть княгині. саме широке вшанування у княжій родині
мономаховичів святого пантелеймона пояснює, чому внук володимира та
Гіти ізяслав мстиславович отримав у хрещенні ім’я пантелеймон. пізніше
князь ізяслав на честь свого духовного патрона заснував у новгороді великому
монастир святого пантелеймона, а прибічник ізяслава під час його князюван-
ня у києві, климент смолятич, був посвячений у митрополити русі 27 липня
1147 р., тобто в день пам’яті святого пантелеймона5. від часів ізяслава мстис-
лавовича святий пантелеймон став духовним покровителем княжої родини
волинських мстиславовичів.
Й. пеленський висловив здогад про побудову храму святого пантелеймона
біля 1200 р.6 це дало підставу подальшим дослідникам припускати зведення
самої споруди за галицького на той час князя романа мстиславовича (роки дру-
гого правління у Галичі 1199–1205). сучасні публікації стверджують, що біля
церкви князь роман, ставши 1199 р. володарем Галицько-волинського князів-
ства, побудував князівську резиденцію7. під час археологічних досліджень не-
подалік від храму виявлено потужні оборонні споруди як переконливий доказ
існування тут княжого двору у вигляді фортеці або замку. за 700 м від церкви
виявлено також кладовище з багатими похованнями, що так само свідчить на
користь припущення про існування тут князівської резиденції і мешкання в
ній князівської родини та її найближчого оточення8. не так давно тут між укрі-
пленнями і храмом віднайдено сліди фундаментів будівлі палацового типу9.
вивчення графіті, віднайдених досі на стінах храму святого пантелеймона,
знову поставили питання про час та обставини його виникнення. спершу ви-
явлено два написи з датою 1194 р.10, а потім – 1193 р.11 (мал. 2). вони однозначно
свідчать про раніший час будівництва церкви, ніж вважав Й. пеленський. з
цих знахідок можна зробити висновок про зведення споруди в другій поло-
вині 80-х або, у крайньому разі, – перші роки останнього десятиліття Хіі ст.
це дало підставу а. стасюку, не відкидаючи вірогідності будівництва за часів
5 назаренко а. В. западноевропейские ис-
точники древняя русь в свете зарубежных ис
точников. т. 4. москва, 1999. с. 262, 370–371.
6 Peleński J. Halicz… S. 193.
7 Томенчук Б., Баран В. археологія
дерев’яних палацових комплексів княжого
Галича Вісник інституту археології. вип. 3.
2007. с. 39–40.
8 Томенчук Б. археологія некрополів Га-
лича і Галицької землі. одержавлення, хрис-
тиянізація. івано-Франківськ, 2006. с. 44–46;
його ж. Галич і мала Галицька земля Хіі–
Хііі ст. історична топографія городищ. іва-
но-Франківськ, 2016. с. 168–178.
9 Томенчук Б., Мельничук о. результати
археологічних досліджень давнього Галича
у 2003–2007 роках галич і галицька земля в
державотворчих процесах України. Матеріа
ли Міжнародної наукової конференції. галич,
10–11 жовтня 2008 року. Галич, 2008. с. 52–53.
10 Вуйцик В. Графіті… с. 192; Иоанис
сян о. М., рождственская Т. В. надпись с
именами мстислава и игната на стене церк-
ви св. пантелеймона в Галиче в контексте
политических событий конца Хіі века Труды
государственного Эрмитажа. т. 46. санкт-
петербург, 2009. с. 198–218.
11 корнієнко В. ранні датовані графіті
церкви св. пантелеймона в Галичі: нові до-
слідження галич і галицька земля. Матеріали
Міжнародної наукової конференції. галич, 30–
31 жовтня 2014 р. до 20-річчя утворення на
ціонального заповідника “давній галич”. Галич,
2014. с. 85–89; його ж. епіграфіка сакральних
пам’яток Галича (Хіі–ХіХ ст.). івано-Фран-
ківськ, 2018. с. 138, 227, 284–285.
109ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
Мал. 1. Храм святого Пантелеймона в галичі. Фото автора, листопад 2017 р.
110 Олександр ГОЛОВКО
князя романа мстиславовича, припускати можливість участі у спорудженні
храму князя володимира, сина ярослава володимировича “осмомисла”, який
правив у Галичі в 90-х роках ХII ст. (1187–1188, 1190–1199)12.
на наш погляд, датовані 90-ми роками Хіі ст. графіті не можуть ставити
під сумнів потенційну ініціативу князя романа мстиславовича у спорудженні
храму, оскільки, як відомо, володимирський (на волині) володар здійснив пер-
шу спробу оволодіти Галичем наприкінці 80-х років Хіі ст. нещодавно археолог
Ю. лукомський при дослідженні фундаменту церкви звернув увагу “на зміну
просторового чи пропорційного задуму будівничими споруди між етапом за-
кладки фундаменту та побудови наземної її частини”13 (мал. 3). така зміна, на
нашу думку, могла відбутися при умові перегляду плану побудови споруди, а
остання мала статися при зміні замовника та архітектора, які здійснювали бу-
дівництво. звідси є усі підстави припустити, що спорудження розпочав князь
володимир ярославович, а продовжив князь роман мстиславович. нагадаємо,
що аналогічна ситуація встановлена при будівництві галицького успенського
собору: розпочав його князь володимирко володаревич десь на межі 40–50-х
років Хіі ст., а завершив його син ярослав володимирович14.
князь володимир ярославович народився біля 1150–1151 рр. 1167 р. він одру-
жився з донькою чернігівського князя святослава всеволодовича Болеславою15.
у 70-х роках Хіі ст. володимир двічі виступав проти батька, спираючись при
цьому на галицькі боярські кола, які хотіли обмежити владу ярослава володи-
мировича. невдачі у цих конфліктах змушували володимира шукати притулку
в інших князів – поза межами Галицького князівства. у 1184 р. неспокійний син,
не досягнувши в черговий раз успіху у конфронтації з ярославом, почав шукати
допомоги або притулку у князя романа мстиславовича у володимирі, згодом
побував у князя інгвара ярославовича у волинському дорогобужі, святослава
Юрійовича в турові, давида ростиславовича в смоленську, всеволода Юрійови-
ча в суздалі16. цікаво, що, з одного боку, ніхто з них володимиру ярославовичу
не допоміг, але, з іншого, – ніхто його і не захопив, щоб передати батькові. це
можна пояснити вичікуванням можливого розгортання подій у Галичі.
притулок володимир ярославович знайшов у свого шурина – путивль-
ського князя ігоря святославовича (головного героя “слова о полку ігоревім”).
“тои же приӕ с любовью . и положи на немь чс ̑ть великоу . и за двѣ лѣтѣ держа
и оу себе”. на третій рік перебування володимира на чернігівській землі князю
ігорю вдалося примирити батька з сином. літопис повідомляє, що до Галича
ігор святославович “посла с нимъ (володимиром – о. Г.) сна҃ своєго . зѧтѧ рюри-
кова сто҃слава”17, який, імовірно, повинен був виконати дипломатичні функції
щодо примирення батька з сином. поява володимира ярославовича в 1186 р.
у Галичі, можливо, була викликана зміною суспільно-політичної ситуації, що
значною мірою могла бути обумовлена важкою хворобою князя ярослава.
повернувшись до Галича, володимир мав вирішити питання про своє міс-
це проживання. вірогідно, він не міг постійно перебувати в палаці батька, або
12 Стасюк а. середньовічний монастир…
с. 183.
13 лукомський Ю., креховецький і., Фі
голь а., Мельничук о. Храм святого панте-
леймона давній галич. науково-популярний
часопис. 2019. № 2–3. с. 5.
14 лукомський Ю. архітектурна спадщина
давнього Галича. Галич, 1991. с. 10.
15 ипатьевская летопись Полное собра
ние русских летописей (далее – псрл). т. 2.
санкт-петербург, 1908. стб. 527.
16 там же. стб. 633.
17 там же. стб. 634.
111ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
Мал. 2. графіті з датою 6702 (1194) р. на зовнішній стіні храму святого Пантелеймона.
Фото автора, листопад 2017 р.
112 Олександр ГОЛОВКО
поблизу нього в малому Галичі (на крилоському пагорбі), а тому, найвірогідні-
ше, обрав для мешкання якусь садибу у межах великого Галича (у межи річчі
лукви, лімниці і дністра). правдоподібним місцем проживання могла стати
колишня резиденція князя володимирка володаревича (роки правління в Га-
личі 1141–1153), яка знаходилася в урочищі карпиця-цегольня (на території
сучасного села Шевченкове) (мал. 4). духовним центром цієї резиденції була
згадана в літопису церква спаса18.
відомо, що після смерті 1 жовтня 1187 р. князя ярослава володимировича,
згідно з волею померлого і рішенням боярського з’їзду, де галицькі еліти одно-
стайно присягнули виконувати волю покійного, князем став не його законний
нащадок володимир, а позашлюбний син олег19. проте досить швидко в Га-
личі здійснено заколот і до влади, все ж, прийшов володимир ярославович.
“Бъıс ̑ мѧтежь великъ в Галичкои земли . и сдоумавъ же моужи Галичкъıи с
володимеромъ . перестоупишеть хрс ̑тьное целование . и въıгнаша Ѡлга из Га-
лича . и бѣжа Ѡлегъ ѿтоудоу . во вроучии . к рюрикови”20. сталося це, віро-
гідно, в листопаді–грудні 1187 р., оскільки на початку наступного 6696 (1188) р.
літопис фіксує як володаря Галицького князівства саме володимира ярославо-
вича (“вълѣт ̑ . ҂s ҃ . . х ҃ . . чs҃ [6696 (1188) – о. Г.]. кнѧзѧщоу володимероу в Галич-
кои земли”)21. Є усі підстави думати, що власне на цей час галицькі будівничі
не тільки підготували до спорудження будівельний матеріал, а й заклали пер-
вісний фундамент майбутнього храму, проте зведення його стін розпочалося
уже під патронатом іншого галицького володаря.
поява законного з позиції князівського права спадкоємця на галицькому
столі не стабілізувала, а розхитала політичну ситуацію у Галицькій землі, оскіль-
ки в князівстві швидко набирали сили опозиційні до володимира ярославовича
боярські угруповання. водночас до прикарпаття привертають увагу чимало кня-
зів й одне з перших місць у цьому “змаганні” зразу ж зайняв володимирський
князь роман мстиславович. роман, безумовно, розумів, що він не має підстав для
відкритого протистояння володимиру ярославовичу, а тому взимку 1187–1188 р.
домовився з володимиром про укладення шлюбу своєї доньки Феодори з сином
нового галицького князя васильком22. цей шлюб надалі дав роману мстиславо-
вичу додаткові козирі у його претензіях на Галич. даріуш домбровскі вважав, що
18 ипатьевская летопись. стб. 462; По
буцький С. церковно-археологічна спад-
щина Галича в контексті методології
пам’яткоохоронних досліджень та релігі-
єзнавчого туризму Праці науково-дослідного
інституту пам’яткоохоронних досліджень.
вінниця, 2011. с. 483–484; головко о. княжий
Галич: дискусійні питання виникнення міс-
та і його розвитку як столиці землі-князів-
ства галич. Збірник наукових праць. вип. 3.
івано-Франківськ, 2018. с. 100–102.
19 про події 1187–1190 рр. у прикарпатті
докладно див.: Фонт М. венгерско-русские
политические связи в ХII веке (1118–1199 гг.)
центральноевропейские исследования. вып. 2:
венгры и их соседи по центральной евро-
пе в средние века и новое время (памяти
владимира павловича Шушарина). мо-
сква, 2004. с. 103–107; головко о. Б. війна за
“галицьку спадщину” (1187–1189) княжа
доба: історія і культура. вип. 3 / відп. ред.
л. войтович. львів, 2010. с. 116–132; його ж.
політична криза у Галицькій землі у другій
половині 80-х років Хіі ст. і її наслідки Слово
о полку ігоревім та його доба (на посвяту ярос
лаву осмомислу). Матеріали Міжнародної
наукової конференції. галич, 8 листопада 2012
року. Галич, 2012. с. 121–128; Юрасов М. к.
роль перемышля в борьбе владимира ярос-
лавича за возвращение Галича (1189–1190)
Przemyśl i ziemia Przemyska w strefie wplywów
ruskich X – połowa XIV w. (Colloquia Russica.
Series II, т. 1). Kraków, 2013. с. 67–77; Войто
вич л. Галич у політичному житті Європи
Хі–ХIV cт. львів, 2015. с. 163–166 (та ін.).
20 ипатьевская летопись. стб. 657.
21 там же. стб. 659.
22 там же. стб. 660.
113ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
на момент укладення династичного союзу Феодора була ще дитиною23. на нашу
думку, взимку 1187–1188 рр. вона мала не більше семи років.
ранній вік Феодори романівни, без сумніву, свідчить про кон’юнктурний
характер укладення шлюбу. микола Баумгартен та микола котляр вважали,
що сини володимира ярославовича василько і володимир не були повно-
правними претендентами до галицької спадщини, оскільки народилися від
попаді24. проте, на наш погляд, старші сини галицького князя василько і воло-
димир народилися від законного шлюбу володимира ярославовича з Болес-
лавою, донькою чернігівського князя святослава всеволодовича, як уже йшло-
ся, укладеного близько 1167 р.
під час поїздок до Галича роман провів своєрідну розвідку і знайшов у
Галичі прихильників. за словами літописця, “оувѣдавъ романъ . ажь моужи
Галичькии не добро живоуть с кнѧ҃земь своимь . про его насилье . зане гдѣ
оулюбивъ женоу или чью дочерь . поимашеть насильемь . романъ же слашеть
без опаса . к моужемь Галичькимъ . подътъıкаӕ ихъ на кнз҃ѧ своего . да бъıша
его въıгналѣ изъ Ѡчи҃нъı своеӕ . а самаго бъıша приӕли . на кнѧжениѥ”25.
при висвітленні політичних подій в Галицькій землі наприкінці 80-х років
Хіі ст. літопис показує активну позицію в них “галицьких мужів” – боярства,
23 Dąbrowski D. Rodowód Romanowiczów
książąt halicko-wołyńskich. Poznań, Wroclaw,
2002. S. 30, 45–48; Ejusdem. Genealogia Mścisła-
wowiczόw: Pierwsze pokolenia (do początku
XIV wieku). Kraków, 2008. S. 262.
24 Baumgarten N. Généalogies et marriages
occidentaux des Rurikides Russes du X – eau
XIII-e siècle. Romae, 1927. Table II. No 20–21;
котляр н. Ф. Формирование территории и
возникновение городов Галицко-волынской
руси іХ–Хііі вв. киев, 1985. с. 89.
25 ипатьевская летопись. стб. 660.
Мал. 3. Відкритий фрагмент фундаментів храму святого Пантелеймона.
Фото Ю. лукомського, листопад 2019 р.
114 Олександр ГОЛОВКО
проте інколи на підставі цих повідомлень робиться висновок про одностай-
ність поведінки галицьких еліт, або усіх галицьких громадян, що явно не від-
повідає конкретним історичним реаліям26. про різну орієнтацію боярства
свідчить літописна стаття 1188 р., де розповідається про повстання “галицьких
мужів” проти володимира: “моужи же Галичкъıи приимше свѣтъ романовъ .
совокоупивше полкъı своӕ . и оутвердившесѧ крс ̑томъ . и восташа на кнѧзь
свои . и не смѣша его изъıмати ни оубити . зане не вси бѧхоуть в доумѣ тои .
боӕхоубосѧ приӕтелевъ володимѣревъıх ”̑27.
джерельна інформація дає підставу думати, що під час цих подій галицька
верхівка поділилася більш-менш чітко на три угруповання. до першого нале-
жали рішучі противники нащадка ярослава, які хотіли ув’язнити або вбити во-
лодимира, друга, найчисельніша, група виступала за його вигнання, і, нарешті,
третя, “приӕтелевъ володимѣревъıх ”̑, – це прихильники князя, які теж були до-
статньо могутніми. саме на цю групу боярства, без сумніву, спирався володи-
мир ярославович пізніше, під час свого другого князювання у Галицькій землі.
у боротьбі за столицю прикарпаття роман мстиславович активно шукав
спільників і поза межами Галицької землі, хоча, зрозуміло, це було складне
завдання. Багатий Галич привертав увагу й інших князів, які стояли на заваді
намірам та прагненням волинського князя. вірогідно, серед них був, спершу,
і тесть романа рюрик ростиславович, який надав в овручі притулок іншому
претенденту на галицький престіл – князю олегу28. відзначимо, щоб не по-
вертатися до цієї теми, що після перевороту в Галичі у листопаді 1187 р. олег
ярославович уже не повернувся до великої політики й зник з поля зору літо-
писів. за свідченням Густинського літопису, яке виглядає не дуже достовірним,
його отруєно29. згодом князь рюрик під впливом розвитку подій у Галицькій
землі був вимушений зорієнтувати свої зусилля на підтримку зятя.
союзником романа у галицьких справах навесні 1188 р. став його дядько
зі сторони матері – краківський князь казимир іі справедливий, у якого від
самого початку князювання володимира ярославовича в підкарпатському краї
не склалися нормальні відносини з новим галицьким володарем. польський
хроніст вінцентій кадлубек (початок Хііі ст.) повідомляє, на жаль дуже корот-
ко, що володимир ярославович здійснив у цей час декілька нападів на воло-
діння польського князя30. з приводу датування цих подій у літературі присут-
ні певні розбіжності. зокрема, Герард лябуда вважав, що напади володимира
сталися пізніше, під час другого перебування князя на галицькому троні в 90-х
роках Хіі ст.31 міхаіл Юрасов припускав, що вони відбулися у 1190 р. перед
його поверненням (за допомогою казимира) до Галича і здійснювалися з пере-
мишля32, проте Бриґіда кюрбіс та наталія Щавелева доводять, на нашу думку,
26 Стефанович П. С. отношения князя и
знати в Галицком и волынском княжествах
до конца Хіі в. Средневековая русь. вып. 7.
москва, 2007. с. 204; Майоров а. В. Галиц-
ко-волынская русь. очерки социально-по-
литических отношений в домонгольский
период. князь, бояре и городская община.
санкт-петербург, 2001. с. 277–279.
27 ипатьевская летопись. стб. 660.
28 там же.
29 Густынская летопись ПСрл. санкт-
петербург, 1843. т. 2. с. 321.
30 Vincentii Chronicon. L.IV,15. Хроніку він-
центія кадлубка наводимо за вид.: Magistri
Vincentii Chronicon Polonorum Monumen
ta Poloniae Historica / Ed. A. Bielowski. т. 2.
Lwów, 1872. P. 193–449 (із вказівкою номеру
книги і параграфу).
31 Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej
polowy XIII wieku w Rocznikach Królestwa
Polskiego Jana Długosza. Próba rekonstrukcji.
Poznań, 1983. S. 23.
32 Юрасов М. к. роль перемышля... с. 67–
77.
115ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
Мал. 4. План галича кінця Хіі – початку Хііі ст. реконструкція Ю. В. лукомського
умовні позначення: 1 – ріки; 2 – болота; 3 – стрімкі схили; 4 – лінії укріплень;
5 – сухопутні шляхи; 6 – пристань; 7 – межі розселення; 8 – локалізовані муровані
церкви; 9 – локалізовані дерев’яні церкви; 10 – вірогідні церкви; 11 – виявлений
дерев’яний палац; 12 – вірогідний палац.
експлікація. частини міста: і – дитинець; іі – окольний город; ііі – підгороддя,
посад; іV – передмістя, пригороди.
церкви: 1 – собор успіння Богородиці (середина Хіі ст.); 2 – на підгородді;
3 – Благовіщення на церквиськах, дерев’яна (друга половина Хіі ст.), мурована (кі-
нець Хіі – перша третина Хііі ст.); 4 – івана (?) на царинці, дерев’яна (1 половина
Хіі ст.); мурована, недобудована (друга чверть Хііі ст.); дерев’яна каплиця (друга по-
ловина Хііі – ХіV ст.); 5 – воскресіння (кінець Хіі – перша половина Хііі ст); 6 – про-
рока іллі (друга половина Хіі – початок Хііі ст.); 7 – у вікторові; 8 – на соколі;
9 – кирилівська (кінець Хіі – початок Хііі ст.); 10 – квадрифолій у карповім Гаю
(третя чверть Хіі ст.); 11 – спаса на карпиці (40-і рр. Хіі ст.); 12 – св. пантелеймона
(кінець Хіі ст.); 13 – на мниському саду; 14 – михайлівська на залукві; 15 – на цвин-
тариськах (друга половина Хіі ст.); 16 – успення Богородиці в пітричі (кінець Хіі –
перша третина Хііі ст.); 17 – на побережжі; 18 – на Гробиськах; 19 – на Галич-Горі;
20 – св. Бориса і Гліба (?) на побережжі (друга половина Хіі – початок Хііі ст.).
палаци: 21 – на карпиці; 22 – в урочищі старі палаци (перша половина Хіі ст.).
Шляхи: а – соляний шлях на підкарпаття; б – до перемишля; в – до тере-
бовлі, на київ; г – у товмач, коломию, пониззя; д – у тязів, карпати; е – у вістову,
карпати.
116 Олександр ГОЛОВКО
слушно, імовірність здійснення нападів галицьких полків на малу польщу в
першій половині 1188 р.33
вірогідно, на початку літа 1188 р. володимир під тиском боярської опо-
зиції “убоӕвъс ̑ поимавъ злато и сребромного . с дроужиною . и женоу свою
поимѧ . и два҃ сна҃ . и еха во оугръı . ко королеви”. отже, князь втік разом з
родиною до угорщини, де сподівався знайти допомогу для повернення кня-
зівського столу. згодом галицькі прихильники волинського князя не тільки по-
вернули йому доньку Феодору, а й запросили романа на князювання. “и въеха
романъ в Галичь . и сѣде в Галичи княжа”34. дещо інакше в характерному для
себе антируському дусі цю подію зафіксував вінцентій кадлубек, який вважав,
що Галицьке “королівство” роман отримав за заслуги від казимира, який ви-
гнав звідти володимира35.
зразу ж після інформації про вокняжіння романа мстиславовича, літопи-
сець пише: “и приде володимеръ ко королеви . король же поималъ володиме-
ра и со всими полкъı поиде к Галичю”36. Є підстави гадати про неможливість
досить швидкого завершення перебування князя романа у прикарпатському
місті. з одного боку, в умовах приготування до майбутнього походу війська
хрестоносців через угорщину, в цій країні, безумовно, напоготові був значний
військовий контингент, проте, з іншого боку, приготування до вимаршу і сам
він вимагали певного часу. тому угорська експедиція, радше, розпочалася десь
наприкінці літа – на початку осені. тоді до нового галицького князя дійшли
чутки, що за карпатами угорський король Бела III організував військовий по-
хід на схід. усе це примусило романа, не чекаючи появи суперників на терито-
рії прикарпаття, покинути Галич. під час перебування у Галичі за дорученням
князя розпочалося будівництво церкви, фундамент якої, як уже йшлося, за-
кладено за наказом володимира ярославовича. її освятили в ім’я святого пан-
телеймона, тобто на честь духовного покровителя волинських мстиславовичів.
похід короля Бели ііі на схід відрізнялася від попередніх нападів угорських
військ на Галичину, оскільки цього разу угорська адміністрація ставила складні-
ше завдання: перетворити Галичину на провінцію угорського королівства. Бела
ііі вирішив не повертати владу в Галичі володимиру ярославовичу, а після захо-
плення міста почав орієнтуватися на тих бояр, які не хотіли бачити на престолі
сильного князя. “король же въѣха в Галичь, – повідомляє літопис, – не посади
в немь володимера но даде весь нарѧдъ Галичанамъ и посади в немь сна҃ своего
андрѣӕ . а володимера поӕ с собою . во оугръı Ѡпѧть”37. очевидно, прихильни-
ки короля та його сина королевича андрія, який став номінальним намісником
краю, отримали певні привілеї, а деякі з них навіть увійшли до місцевої угорської
адміністрації. м. волощук вважає, що в 1188–1189 рр. Галицьке князівство на чолі
з угорським принцом знаходилося під протекторатом його батька-короля38.
Щоб зробити галицьких магнатів слухнянішими, Бела ііі, судячи з по-
дальшої інформації літописця, захопив чимало родичів бояр і як заручників
33 Kurbis B. Komentarz Mistrza Wincentego
Kronika Polska. Warszawa, 1974. S. 203; Щавеле
ва н. И. польские латиноязычные средневе-
ковые источники. москва, 1990. с. 133. див.
також: Roeрell G. Geschichte Polens. Ham-
burg, 1840. Bd. 1. S. 380.
34 ипатьевская летопись. стб. 661.
35 Magistri Vincentii Chronicon. L.IV,15.
пор.: Grabski A. F. Polska w opiniach obcych
X–XIII w. Warszawa, 1964. S. 65.
36 ипатьевская летопись. стб. 661.
37 там же.
38 Волощук М. “русь” в угорському коро-
лівстві (Хі – друга половина ХіV cт.): суспіль-
но-політична роль, майнові стосунки, мігра-
ції. івано-Франківськ, 2014. с. 82.
117ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
відвів із собою до угорщини39. отже, король прибув до Галича приблизно на-
прикінці літа – на початку осені 1188 р., але перебував тут недовго, бо справи
в угорщині вимагали його невідкладного повернення. можна припускати, що
володимира ув’язнено в одній з веж або тодішньої столиці угорщини секеш-
фехервару, або вишеградської фортеці (Fellegvár), де тоді знаходилася інша
королівська резиденція40.
недостатня впевненість у власних силах щодо можливості утримати при-
карпаття, активне прагнення романа мстиславовича повернути Галич (така
спроба здійснена восени 1188 р., коли за допомогою овруцького князя рюри-
ка ростиславовича роман здійснив невдалий похід на галицький тоді пліс-
неськ41), втеча володимира ярославовича з угорського полону, яка сталася, ві-
рогідно, взимку 1188/1189 р., примусили угорський двір звернутися до засобів
дипломатії, аби налагодити стосунки з представниками князівської верхівки.
на початку 1189 р. Бела ііі відправив до чернігівського князя святослава все-
володовича посольство, яке запросило до Галича для переговорів сина свя-
тослава, князя Гліба. “сто҃слав же оутаивсѧ рюрика . оуѠхотѧсѧ творѧше . ӕко
же дадуть емоу Галичь . и посла сна҃ своего . Глѣба ко королеви”42. складно
докладніше визначити тодішні угорські наміри, але, судячи з тексту літопису,
можна припускати намагання створити систему спільного угорсько-чернігів-
ського контролю над Галицькою землею.
проте цим планам не судилося здійснитися, бо про таємну дипломатію
святослава всеволодовича та Гліба довідався овруцький князь рюрик ростис-
лавович й звинуватив святослава у порушенні спільних угод. у боротьбі про-
ти створення альянсу чернігівських князів з угорцями рюрик ростиславович
широко використовував “громадську думку”: в справу втрутилася церква на
чолі з київським митрополитом никифором. “молвѧшеть бо и митрополитъ
сто҃славоу . и рюриковит . се иноплеменьници ѿѧли ѿтчиноу вашю . а лѣпо
въı бъı потроудитисѧ”43. у Густинському літописі вміщено цікаве свідчення, що,
крім вимоги боротьби з іноземцями, никифор наполягав на передачі Галича
роману44. враховуючи тісні зв’язки князя рюрика та митрополита никифора,
ця інформація виглядає цілком реальною.
під час походу на Галич два наймогутніші на той час володарі південної
русі розсварилися, а їх війська повернулися додому. невдачею завершила-
ся і спроба галицьких бояр антиугорського табору використати у боротьбі з
окупантами молодого князя ростислава івановича (“Берладнича”). цей пре-
тендент на галицький стіл мав незаперечні правові підстави виборювати Га-
личину. ростислав був представником найстарішої гілки ростиславовичів:
його дід ростислав володаревич був навіть старшим братом галицького князя
39 ипатьевская летопись. стб. 664.
40 мартін Гомза припускав можливість
ув’язнення князя володимира ярославови-
ча в угорській фортеці спіш (сучасна пів-
нічна словаччина). див.: Historia Scepusii /
Red. M. Homza a St. A. Sroka. Bratislava; Kra-
ków, 2009. V. 1. S. 145. висловлюю подяку
мирославу волощуку за інформацію з цього
приводу. леонтій войтович вважає, що міс-
цем ув’язнення володимира була Будайська
фортеця. див.: Войтович л. Галич… с. 165.
на наш погляд, обидві версії недостатньо
переконливі. спішська фортеця знаходила-
ся далеко від місця постійного проживання
угорського монарха, що створювало би в
разі перебування там галицького князя про-
блеми для контролю за ним. Що стосується
Будайської фортеці, то її побудував щойно в
середині Хііі ст. король Бела IV (роки прав-
ління 1235–1270).
41 ипатьевская летопись. стб. 661–662.
42 там же. стб. 662.
43 там же. стб. 663.
44 Густынская летопись. с. 322.
118 Олександр ГОЛОВКО
володимирка, батька ярослава осмомисла45. відомий історик і письменник
ігор можейко писав про драматичність перебігу тодішньої боротьби за Галич:
“отже, на цей момент на галицький престол претендують: володимир, який
сидів на вежі, олег “настасич”, який мешкав в овручі, принц андрій, який
правив Галичем, але почував себе там непевно, син святослава смоленського і
син рюрика смоленського, які йдуть зі своїми батьками до Галича, і, нарешті,
як незабаром виявиться, син нещасного івана Берладника, бідний, відважний
і гордий ростислав”46.
лише ціною величезних зусиль завойовникам та їх сателітам з-поміж га-
лицьких бояр на чолі з королевичем андрієм вдалося подолати ростислава,
якого захоплено в полон і згодом отруєно47. проте суспільне напруження у
Галичі досягло такої гостроти, що доля угорців у прикарпатті була вже ви-
рішена. і тут на політичному обрії знову з’явилася постать князя володимира
ярославовича, він повертається на батьківський стіл.
літопис розповідає про втечу володимира з угорського полону, переговори
його в німеччині з імператором, який доручив краківському князю допомогти
галичанину, що і було врешті-решт виконано. у літературі традиційно йдеться
про допомогу імператора Фрідріха і Барбаросси (роки правління 1155–1190)48.
але в літопису не наведено імені германського володаря. володимир, вказує
одиноке з відповідного приводу джерельне свідчення, “изрѣзавъ шатеръ . и сви
собѣоужище . и свѣсисѧ ѿтоудоу доловь . ѿ сторожıи же его . бѧста емоу два во
приӕзнь . ӕже и доведоста землı немѣчкъıӕ . ко црв҃и нѣмѣцкомоу . цс р̑ь же
оувѣдавъ Ѡже есть сестричичь великому князю всеволодоу соуждальскомоу .
и приӕ его с любов и с великою чс ̑тью . и преставѧ к немоу моужь свои и посла
его казимироу в лѧхи . велѧ емоу доправити Галича по своеиволѣ . ӕлъ босѧ
бѧшь давати ц∙ р̑ви . по . ҂в ҃ [2000 – о. Г.] . гривенъ себра”49.
на висновок вчених про переговори князя володимира саме з Фрідріхом і
Барбароссою, очевидно, вплинула подальша літописна інформація про участь
німецьких рицарів у третьому хрестовому поході: “в то же лѣто иде цс р̑ь
немѣцкъıи со всею своею землею битисѧ за гробъ Гс н̑ь”50. тут також не згадано
імені імператора, але однозначно і безперечно, що в цитованому фрагменті
45 Baumgarten N. Généalogies... Table III.
P. 14 (помилково надруковано: 13).
46 Можейко И. В. загадка 1185 года. русь –
восток – запад. москва, 2007. с. 329. автор
помилково називає рюрика смоленським
князем, насправді той у 1173–1194 рр. був
князем в овручі, а від 1194 р. у києві.
47 ипатьевская летопись. стб. 665; Фроя
нов И. я., дворниченко а. Ю. Города-государства
древней руси. ленинград, 1988. с. 144–145.
48 Gorski K. Stosunki Kazimierza Sprawiedli-
wego z Rusią. Lwów, 1875. S. 27; Grodecki R.,
Zachorowski S., Dąbrowsk J. Dzieje Polski śre-
dniowiecznej. т. 1. Kraków, 1926. S. 190–191;
Бережков н. г. Хронология русского ле-
тописания. москва, 1963. с. 205; Kuczyń-
ski S. M. Stosunki polsko-ruskie do schyłku
wieku XII Ejusdem. Studia z dziejów Europy
Wschodniej X–XVII w. Warszawa, 1965. S. 28;
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. Warsza-
wa, 1966. S. 14; Ejusdem. Sąsiedstwo polsko-
ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwe-
go Kwartalnik Historyczny. 1969. Nr 1. S. 16;
Пашуто В. Т. внешняя политика древней
руси. москва, 1968. с. 162; літопис руський /
за іпатським списком переклав л. мах-
новець. київ, 1989. с. 349; назаренко а. В.
древняя русь на международных путях:
междисциплинарные очерки культурных,
торговых, политических связей IX–XII вв.
москва, 2001. с. 636, 639; котляр М. Ф. істо-
рія дипломатії південно-західної русі. київ,
2002. с. 97; головко о. Б. корона данила Га-
лицького. волинь і Галичина в державно-
політичному розвитку центрально-східної
Європи раннього та класичного середньо-
віччя. київ, 2006. с. 211; Юрасов М. к. роль
перемышля… с. 67–77 (та ін.).
49 ипатьевская летопись. стб. 666.
50 там же.
119ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
йдеться про Фрідріха і Барбароссу, який очолив тридцятитисячне51 військо ні-
мецьких хрестоносців у поході до святої землі і 10 червня 1190 р. загинув під
час переправи через річку сальєф на кордоні анатолії і сирії.
марек смоліньский вважає, що розгляд хронології подій дає підста-
ви думати про допомогу князеві володимиру ярославовичу не від Фрідріха
і Барбаросси, а його сина Генріха, переговори про це відбулися в 1190 р. на
думку вченого, розгляд обставин приготувань і початку експедиції Фрідріха
і Барбаросси на схід заперечує можливість якихось дій германського імпера-
тора у той самий час проти угорського короля Бели ііі. Ще у березні 1188 р. в
майнці на з’їзді феодалів імператор Фрідріх і присягнув взяти участь у хрес-
товому поході і почав активно готуватися до нього. важливим моментом у
цих приготуваннях було забезпечення сприятливих умов для проходження
війська хрестоносців через території багатьох країн, для чого необхідно було
підписати низку міжнародних угод. значний відтинок траси їх просування
припадав на територію королівства угорщина, володар якої Бела ііі надав ім-
ператору для участі у поході двотисячний загін. десь на межі 1188–1189 рр. до
Фрідріха і повернувся його посол до угорщини архиєпископ конрад, який
передав імператору згоду короля Бели ііі пропустити війська хрестоносців
через угорські землі.
тісні контакти німецького й угорського володарів, на думку м. смолінь-
ского, є аргументом проти можливої підтримки Фрідріхом і князя володими-
ра ярославовича52. враховуючи недостатню політичну шляхетність тогочасної
дипломатії, такий аргумент видається не досить переконливим. імператор,
отримавши від володимира ярославовича обіцянку величезної данини в роз-
мірі 2 тисяч гривень срібла, переклав виконання допомоги вигнанцю на чужі
плечі – краківського князя казимира іі справедливого. зазначимо, що похід
Фрідріха і на схід розпочався 11 травня 1189 р., коли він покинув реґенсбурґ,
попрощався з сином Генріхом і вирушив вздовж дунаю до відня, на трійцю
(28 травня) імператор прибув до угорщини, де зустрівся у місті Гран (естергом)
з королем Белою III, а в день різдва святого іоана Хрестителя (24 червня) хресто-
носці вступили до меж Болгарії, усю зиму знаходилися у європейській частині
візантійської імперії, а 23–25 березня 1190 р. переправилися через Босфор53.
наведений перегляд подій у Галичі дає підставу думати, що володимир
опинився в ув’язненні восени 1188 р., тому наприкінці 1188 р. або на початку
51 у літературі часто можна натрапи-
ти на твердження про 100-тисячну армію
імператора (див., наприклад: Шафф Ф.
история христианской церкви. т. 5: сред-
невековое христианство. от Григория VII
до Бонифация VIII. 1049–1294 г. по р. Х.
санкт-петербург, 2008. с. 162; Филиппс дж.
четвертый крестовый поход. москва, 2010.
с. 14), що, є, безумовно, значним перебіль-
шенням.
52 Smoliński M. Caesar et duces Poloniae.
Szkice z dziejów stosunków polsko-niemiec-
kich w drugiej polowie XII w. (1146–1197).
Gdańsk, 2006. S. 175–177. майже аналогічну
позицію зайняв андрєй Горовенко. див.:
горовенко а. меч романа Галицкого. князь
роман мстиславич в истории, эпосе и ле-
гендах. санкт-петербург, 2011. с. 378–380.
проти можливості подібної думки засте-
рігав ще понад сто років тому михайло
Грушевський. див.: грушевський М. історія
україни-руси. т. 2: Хі–Хііі вік. у львові, 1905.
с. 452–453, приміт. 2.
53 Arnoldi abbatis lubecensis Chronica / Rec.
I. M. Luppenberg Monumenta Germaniae Histo-
rica Scriptores. Hannoverae, 1869. т. 21. P. 171–
172; Заборов М. а. крестоносцы на востоке.
москва, 1980. с. 178–183; Görich к. Friedrich
Barbarossa: Eine Biographie. München, 2011.
S. 506–532; Freed J. Frederick Barbarossa: The
Prince and the Myth. New Haven, 2016. P. 488–
491; домановский а. всемирная история.
крестовые походы. Харьков, 2019. с. 187–192
(та ін.).
120 Олександр ГОЛОВКО
1189 р. міг втекти до німеччини, де згодом зустрівся з Фрідріхом і Барбарос-
сою54. ця зустріч відбулася, найімовірніше у реґенсбурзі, де перед початком
походу майже постійно знаходився Фрідріх55. через зазначені контакти з угор-
ським королем Белою III у 1188 – на початку 1189 рр., зайнятість організацією
походу імператор не міг сам допомогти володимиру ярославовичу, а доручив
це краківському князеві. похід поляків на допомогу володимиру відбувся, ві-
рогідно, в другій половині 1189 – на початку 1190 р.56 саме тоді за наказом кня-
зя казимира краківський воєвода миколай відбув з малопольським військом
до Галича, вигнав звідти угорський гарнізон із королевичем андрієм і посадив
там володимира ярославовича57. ця допомога мала значні негативні наслідки
для краківського князя: він зіпсував стосунки з угорським королем, відновле-
ні в 1192 р.; невдоволення альянсом з галицьким князем призвело до бунту в
1191 р. краківської знаті проти казимира, придушеного за допомогою волин-
ських князів романа мстиславовича і всеволода мстиславовича58.
князь володимир ярославович одразу ж після повернення до Галича
звернувся за протекцією до свого дядька – владимиро-суздальського князя
всеволода Юрійовича велике Гніздо. згідно з інформацією суздальського літо-
писця, князь всеволод, який у цей час прагнув зміцнити свої позиції на півден-
ному напрямку, поставив перед усіма руськими князями, польським князем
та угорським королем вимогу відмовитися від зазіхань на Галич59. звісно, це
домагання суздальського князя, вплив якого немало перебільшив наближений
до нього літописець, стосувалася і романа, вимушеного визнати повернення
володимира ярославовича до Галича і на певний час відмовитися від своїх пре-
тензій до прикарпаття. загибель імператора Фрідріха і Барбаросси звільнила
володимира від виконання обіцянки сплачувати згаданий щорічний трибут
у 2 тис. гривень*. зазначимо, що аналогічно його величність випадок допо-
міг англійському королю річарду левове серце. 26 грудня 1195 р. впав з коня
і невдовзі помер австрійський ерцгерцог леопольд V, чим звільнив короля від
обов’язку виплати 20 тис. марок за вихід з австрійського полону61.
м. котляр писав, що князь володимир після повернення до Галича пере-
бував “за широкою спиною володимирського князя (всеволода Юрійовича –
о. Г.) на галицькому столі до самої смерті 1199 р.”62. на наш погляд, принаймні
54 владімір пашуто писав, що володимир
утік з башти в 1190 р. і після цього його до-
ставлено до Фрідріха і Барбаросси. див.: Пашу
то В. Т. внешняя политика... с. 181. проте за-
значеного року імператор уже був у малій азії.
55 Görich к. Die Staufer. Herrscher und
Reich. München, 2006. S. 66.
56 м. Грушевський вважав, що ця подія
сталася у серпні 1189 р. (грушевський М. іс-
торія... с. 452), оскільки в літопису йдеться,
що “володимѣръ сѣде . на столѣ дѣда своего
и Ѡц҃а своего . на сп҃свъ дн҃ь”. див.: ипатьев-
ская летопись. стб. 666–667.
57 Vincentii Chronicon. L.IV,15.
58 Ibidem. L.IV,16.
59 ипатьевская летопись. стб. 667.
* невдачі німецьких рицарів під час хрес-
тового походу позначилися на одній знако-
вій в історії Європи події. чимала кількість
хворих і поранених з числа німців під час
бойових дій на Близькому сході потребу-
вала медичної допомоги, що привело до
створення з ініціативи герцога Фрідріха
Швабського спеціального німецького гос-
пітального братства. 6 лютого 1191 р. папа
климент ііі взяв його під свою опіку і спе-
ціальною буллою заснував “Братство cвятої
марії тевтонської в Єрусалимі”. через п’ять
років, у 1196 р., за заслуги німецьких рица-
рів при штурмі фортеці акра братство офі-
ційно переформатовано на духовно-рицар-
ський орден – тевтонський.
60 грановский а. история короля ричарда
львиное сердце. москва, 2007. с. 254–255.
61 там же.
62 котляр М. Ф. Галицько-волинська русь
2-ї половини Хіі–Хііі ст. Галицько-волин-
ський літопис. київ, 2002. с. 14.
121ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
від середини 90-х років Хіі ст. немає підстав твердити взагалі про якусь залеж-
ність володимира ярославовича від всеволода Юрійовича (якщо така взагалі
існувала!), оскільки тоді галицький князь уже в союзі з київським князем рю-
риком ростиславовичем, а в 1196 р. разом з його сином ростиславом здійснив
напади на волинські володіння князя романа мстиславовича63.
продовжуючи розгляд історії храму святого пантелеймона, зазначимо,
що його добудовано саме в перші роки другого перебування володимира
ярославовича на галицькому столі (до 1193 р.) (мал. 5).
у 1199 р., після смерті володимира ярославовича, роман мстиславович
приєднав Галицьке князівство до своїх володінь й зробив Галич столицею
об’єднаної держави64. у цей же час він збудував або розбудував свою резиден-
цію поблизу церкви святого пантелеймона, де, крім князівської родини, меш-
кало також численне оточення. тут, очевидно, народилися і були охрещені
у князівському храмі в 1201 р. данило, а в 1203 р. василько романовичі. уже
63 ипатьевская летопись. стб. 698. 64 головко о. Б. корона… с. 225–228.
Мал. 5. Західний фасад церкви святого Пантелеймона в галичі.
Фрагмент. Фото автора
122 Олександр ГОЛОВКО
висловлювалося припущення про те, що саме у приміщенні або поблизу хра-
му святого пантелеймона влітку 1205 р. поховано князя романа мстиславови-
ча, який 17 червня загинув поблизу міста завихост на території сучасної поль-
щі65. Його вдова та двоє малолітніх дітей данило й василько мешкали тут до
середини 1206 р.66 на початку 10-х років під час перебування у Галичі “княгиня
романова” разом зі старшим сином, ймовірно, зупинялася у резиденції біля
храму святого пантелеймона67.
у 90-х роках Хіі ст. в Галичі побував майбутній його володар князь мстис-
лав мстиславович “удатний”, представник смоленської династії мономахо-
вичів-мстиславовичів. саме йому доручив на той час київський князь рюрик
ростиславович відвідати столицю Галицького князівства і домовитися з воло-
димиром про одночасні напади на володіння князя романа мстиславовича68.
у період перебування романа мстиславовича в київській землі на початку
першого десятиліття Хііі ст. на той час мстислав мстиславович, ймовірно, став
учасником коаліції князя романа проти половеців. у літературі можна зустріти
інформацію про участь князя мстислава невдовзі після прибуття романа мстис-
лавовича до києва у поході на половців взимку 1201/1202 р.69 правда, необхідно
зразу ж зазначити, що усього походів князя романа на половців було два, а ін-
формація з іменами учасників у літописах стосується не першого, а другого по-
ходу взимку 1203/1204 р.70 у новгородському літопису відносно цієї події йдеть-
ся: “тогда же ходиша рустѣи князи на половци: рюрикъ, романъ, мьстиславъ и
инии князи мнози; тогда же зима бысть люта; и взяша мног полонъ и стада их
отгониша”71. інший, достовірніший суздальський літопис, який розповідає про
експедицію, не дає прямих свідчень з цього приводу (“ходиша роустии кнз҃и на
половци рюрикъ києвьскии . Єрославъ переӕславьскии . великог ̑ кнз҃ѧ всево-
лож снъ҃ . романъ Галицкии и мстиславич ̑ . и иныи кнз҃и”). Фраза “и мстиславич ”̑
не є переконливим аргументом на користь погляду стосовно згадки тут про
князя мстислава мстиславовича, особливо, якщо звернути увагу на відсутність
сполучника “и” перед словом “мстиславич ”̑ в деяких списках72. в останньому
разі цілком логічно прив’язати слово “мстиславич ”̑ до попереднього “романъ
Галицкии”. на підставі цього о. майоров ставив під сумнів наявність достат-
ніх аргументів на користь участі мстислава мстиславовича у поході до степу73.
65 головко о. останній похід князя рома-
на мстиславича у джерелах та історичній
думці Український історичний журнал. 2009.
№ 4. с. 44–48; його ж. про місце поховання
галицько-волинського князя романа мстис-
лавича галицька митрополія в історії європей
ського християнства. Матеріали Міжнародної
наукової конференції. галич 14 травня 2009 р.
Галич, 2009. с. 43–51; его же. о месте захо-
ронения галицко-волынского князя романа
мстиславича древняя русь. вопросы медие-
вистики. № 3(37). москва, 2009. с. 22–23.
66 ипатьевская летопись. стб. 718.
67 про перебування княгині “романової” і
її сина данила в Галичі в 1211–1212 рр. див.:
ипатьевская летопись. стб. 726–728.
68 ипатьевская летопись. стб. 698.
69 Эммаусский а. В. мстислав удалой. из
истории древнерусского государства нака-
нуне монголо-татарского завоевания. ки-
ров, 1998. с. 14–15.
70 головко о. константинополь і Галич:
проблема оцінки політичних взаємин на-
прикінці Хіі – на початку Хііі ст. наукові пра
ці кам’янець-Подільського національного уні
верситету імені івана огієнка. т. 22: історичні
науки. на пошану п. Ф. лаптіна. кам’янець-
подільський, 2012. с. 435–437.
71 новгородская первак летопись стар-
шего и младшего изводов. под ред. и с
предисл. а. н. насонова. москва, ленин-
град, 1950. с. 240.
72 лаврентьевская летопись ПСрл. т. 1.
ленинград, 1926–1928. стб. 420.
73 Майоров о. Галицько-волинський князь
роман мстиславич. володар, воїн, дипломат:
в двох т. т. 1. Біла церква, 2011. с. 295–299.
123ХРАМ СВЯТОГО ПАНТЕЛЕЙМОНА В ГАЛИЧІ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ…
проте, все ж, видається, не можна відкидати вірогідності участі князя у другому
поході проти половців. оскільки тоді роман мстиславович повністю контролю-
вав ситуацію у середньому придніпров’ї й навіть примусив взяти участь у ви-
ступі проти недавніх союзників – кочівників свого противника рюрика ростис-
лавовича, то навряд чи можна припустити, ніби не дуже впливовий князь, який
на той час володів лише трепольським удільним князівством* на київщині, міг
ухилитися від цієї війни зі степовиками. саме у місті треполі, що належало
мстиславу, зупинилися для відпочинку на зворотному шляху учасники походу
до степу. тут між романом і рюриком виникла суперечка, яка закінчилася не-
чуваною подією: роман мстиславович постриг у ченці свого колишнього тестя
рюрика, його дружину та доньку, а синів рюрика ростислава і володимира на
певний час відвіз до Галича74.
резиденцію біля храму святого пантелеймона використовував як князів-
ське помешкання також князь мстислав мстиславович “удатний” під час свого
володарювання у Галичі наприкінці 10-х – у 20-х роках Хііі ст.75 наявність на
стінах храму графіті, які відображають певні епізоди суспільного життя Гали-
ча, дає підстави думати, що князівський замок-резиденція у цей час перетво-
рився на центр суспільного життя. тут приймали важливі державні рішення,
відбувався розгляд різних справ, проходили судові процеси76.
одним з доказів зазначеного, на наш погляд, є відоме графіті: “въ кн(ѧ)
ж(е)ние мьстиславле дережаву игнатъву искали лѧха въ плотеники и не на-
шли вкладеное далъ а тому помлуси попове ст(вѧто)го пантелѣимона лазорь
Ѡлѣkѣи стефанъ димитръ Б(о)гданъ а кънѧzь судилъ не искати никому а ѩже
сѣωслушаетъ”. якщо відкинути фантастичні спроби розуміти цей текст відо-
браженням життя Галича кінця 80-х років Хіі ст.77, то є підстави прийняти
версію його тлумачення, яку запропонував в. корнієнко. Йдеться про судову
справу, що розглядалася за князювання мстислава мстиславовича та служін-
ня єпископа ігнатія78. пізніше в резиденції біля храму святого пантелеймона,
вірогідно, зупинявся під час своїх перебувань у центрі Галицької землі князь
данило романович79.
кам’янець-Подільський національний університет імені івана огієнка
* місто треполь згадується вперше в лі-
тописах під 1032 р., знаходилося на місці
сучасного села трипілля обухівського р-ну
київської обл.
74 лаврентьевская летопись. с. 420.
75 корнієнко В. ранні датовані графіті…
с. 85–89.
76 там само. с. 276–277, 280–281, 289–293.
77 Иоаниссян о. М., рождственская Т. В.
надпись… с. 213–215.
78 корнієнко В. ранні датовані графіті…
с. 183–188.
79 Томенчук Б. Галич… с. 174. про прав-
ління князя мстислава мстиславовича
“удатного” в Галичі упродовж 1218–1227 рр.
див.: Майоров а. В. Галицко-волынская
русь… с. 437–479; головко о. Б. князь мстис-
лав мстиславич “удатний” та йогo доба.
кам’янець-подільський, 2017. C. 92–182.
|