Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера
На основі літописних повідомлень і низки наукових досліджень показано як автори середньовічних хронік подавали читачам інформацію про ліси та озера в межах території Галицько-Волинської держави. Здійснено спробу систематизувати конкретні прояви взаємовпливу природного середовища та життєдіяль...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179049 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера / Ю. Гудима // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 125-132. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179049 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790492021-04-04T01:26:06Z Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера Гудима, Ю. На основі літописних повідомлень і низки наукових досліджень показано як автори середньовічних хронік подавали читачам інформацію про ліси та озера в межах території Галицько-Волинської держави. Здійснено спробу систематизувати конкретні прояви взаємовпливу природного середовища та життєдіяльності людини в історичних умовах Середньовіччя. Звернено увагу на те, як від географії (топографії) лісів і озер залежали результати військових кампаній, політика галицьких і волинських князів. Аналізується зв’язок природних і людських ресурсів у процесі державотворення. The article, based on chronicles’ reports and a number of scientific researches, shows how the authors of medieval chronicles provided readers with information about forests and lakes within the territory of the Galicia-Volhynia state. An attempt has been made to systematize specific manifestations of the mutual influence of the natural environment and human activity within the Middle Ages’ historical conditions. A fair amount of attention is drawn to the way in which the geography (topography) of forests and lakes influenced the results of military campaigns, the policy of Galician and Volhynian princes. The relationship between natural and human resources in the process of state creation is being analyzed. 2019 Article Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера / Ю. Гудима // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 125-132. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179049 [94:911.52(477.8)]"12" uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
На основі літописних повідомлень і низки
наукових досліджень показано як автори
середньовічних хронік подавали читачам
інформацію про ліси та озера в межах території
Галицько-Волинської держави. Здійснено
спробу систематизувати конкретні
прояви взаємовпливу природного середовища
та життєдіяльності людини в історичних
умовах Середньовіччя. Звернено увагу на те,
як від географії (топографії) лісів і озер залежали
результати військових кампаній,
політика галицьких і волинських князів.
Аналізується зв’язок природних і людських
ресурсів у процесі державотворення. |
| format |
Article |
| author |
Гудима, Ю. |
| spellingShingle |
Гудима, Ю. Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Гудима, Ю. |
| author_sort |
Гудима, Ю. |
| title |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера |
| title_short |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера |
| title_full |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера |
| title_fullStr |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера |
| title_full_unstemmed |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера |
| title_sort |
природне середовище у викладі холмського літопису короля данила романовича та його володимирського продовження: ліси й озера |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179049 |
| citation_txt |
Природне середовище у викладі Холмського літопису короля Данила Романовича та його Володимирського продовження: ліси й озера / Ю. Гудима // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 125-132. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT gudimaû prirodneseredoviŝeuvikladíholmsʹkogolítopisukorolâdanilaromanovičatajogovolodimirsʹkogoprodovžennâlísijozera |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:23Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:23Z |
| _version_ |
1837736527117942784 |
| fulltext |
Юрій гУдИМа
прироДне сереДовиЩе у ХоЛМсЬкоМу Літописі
короЛя ДаниЛа роМановича та ЙоГо
воЛоДиМирсЬкоМу проДовЖенні: Ліси Й озера
активний розвиток студій над західноукраїнською історією княжої доби
упродовж останніх десятиліть немало пов’язаний із відкриттям заново й пе-
реосмисленням багатьох аспектів історичного процесу, зафіксованого, насам-
перед, на сторінках галицько-волинського літописання. новому відкриттю
підлягають не тільки з тих чи інших причин невідповідно до вимови самого
джерела, а іноді й відверто хибно трактовані окремі моменти зафіксованих на
сторінках літопису фактів та перебігу подій. водночас не менше заслуговують
звернення заново й ті відображені в літописанні аспекти традиції, які рідше
привертали увагу. до таких належить, зокрема, й свідчення щодо природного
середовища та сфери життєдіяльності тогочасної людини.
відповідний комплекс переказів, звично для епохи, перебував поза сфе-
рою головного інтересу авторів літописного викладу, проте, все ж, такі відомос-
ті для західноукраїнської княжої доби не унікальні. цілий ряд їх зберігся й на
сторінках холмського літопису короля данила романовича (1201–1264), згодом
відредагованого й продовженого зусиллями його племінника – князя володи-
мира васильковича (†1288). Більшість відповідних відомостей так чи інакше фі-
гурують у науковій традиції, проте найчастіше – так само принагідно, як при-
нагідно їх вміщено в літописі. тому видається не зайвим їх докладніший огляд
задля глибшого розуміння тих аспектів ширшого контексту історичного про-
цесу, які досі, здебільшого, менше привертали увагу, залишаючись у науковій
традиції, подібно як і в самому літописанні, осторонь так званого “головного
інтересу”, незмінно концентрованого на політичній історії.
з-поміж таких проблем зупинимося на двох аспектах, окреслених літо-
писними згадками про ліси та озера як важливі компоненти природного се-
редовища тогочасної людини.
згадок про ліси на території Галицько-волинської держави у писемних
джерелах віднаходиться небагато. Географія розташування лісів, відображена
в літописних свідченнях, виглядає достатньо скромно й, звісно, ніяк не відпо-
відає їх справжньому станові, оскільки, звично для того часу, лісові масиви по-
кривали значну частину території. проте з різних причин літописний виклад
лише декількома скромними штрихами та цілком принагідно торкнувся цьо-
го важливого історичного явища.
1235 р. під час походу до чернігівських земель король данило романович,
перебуваючи в обложеному прийшлими половцями києві, за свідченням лі-
тописця, “хотѧше изиити домови . лѣсною страною”1. очевидно, малися на
1 ипатьевская летопись Полное собрание
русских летописей (далее – псрл). т. 2. мо-
сква, 1998. стб. 773.
уДк [94:911.52(477.8)]"12"
126 Юрій ГУДИМА
увазі, насамперед, ліси в найближчій околиці самого міста, а також волинське
або мале полісся, але докладнішого маршруту в джерелі, де зафіксовано тіль-
ки намір, не вказано. можна лише здогадуватися, що далі це мав бути звичний
шлях із києва до володимира2.
наступний такий приклад стосується уже конкретної західноукраїнської
території. під 1242 р. у літописі повідомлено: “въ лъ. S. .ψ. на . ростислава роз-
гнаша татарове . во Боркоу и бѣжа оугры”3. Ймовірно, йдеться про ліс біля те-
перішнього села Бірки (яворівського р-ну львівської обл.) неподалік від львова.
до речі, поблизу зафіксований також ліс під назвою Щекотин. це дає підставу
для здогаду, що в цій околиці знаходився город Щекотів, до якого, за свідченням
літопису, під час протистояння з королем данилом романовичем 1242 р. втікав з
Галича його політичний противник – князь ростислав михайлович. а конкрет-
ним місцем розташування зазначеного пункту вважається городище на околиці
теперішнього села Глинське Жовківського р-ну львівської обл. неподалік від самої
Жовкви4. згідно з іншою версією, леоніда махновця, Борок – це сосновий ліс у
Галицькій землі, можливо на лівому березі річки нізди5. втім, у самому джерелі,
радше, логічно повинно йтися про певний відомий на той час населений пункт.
неподалік від луцька літопис під 1288 р., викладаючи обставини смерті
князя василька романовича, фіксує місцевість із назвою “Гаї”6, чи – за версі-
єю списку князів острозьких (Хлєбніковскій) – “Гаи”7. як здатна переконати
сама назва, найімовірніше, це повинен був бути ліс8, де розташовувалася за-
міська княжа садиба, лаконічно описана на такий спосіб: “мѣсто же то красно
вѣдѣниемь . и оустроено различнымы хоромы цркви же бѧше в немь. предивна
красотою сиӕющи”9.
окремі літописні дані дають уявлення стосовно того, як особливості геогра-
фічного розташування деяких лісів впливали на вирішення певних історичних
подій. приклад можна навести з давнішого київського літопису, коли під час
2 на цю тему див., зокрема: Терський С.
“Батиєва дорога” у XII–XIV ст.: історико-
географічний коментар Слов’янський вісник:
збірник наукових праць. т. 11. 2001. с. 126–131.
3 ипатьевская летопись. стб. 794.
4 ковшевич р. изследованіе положенія
старинного города руси Щекатова или Ще-
котина науковый сборник галицко-русской
Матицы. львов, 1865. с. 111; крип’якевич і.
Галицько-волинське князівство. друге вид.
із змінами і доповненнями. львів, 1999.
с. 34; Чайка р., Мазур о. Град Щекотів часів
протиборства данила і василька романови-
чів та михайла чернігівського та його сина
ростислава галич в доісторії і середньовіччі.
Матеріали мажнародної наукової археологічної
конференції. галич, 4–6 вересня 2003 р. Галич,
2003. с. 49; Чайка р. княже місто Щекотин.
львів, 2003; ляска В. Districtus Podhorayensis:
до проблеми територіальної організації
галицько-волинського порубіжжя у Хііі–
ХIV століттях княжа доба: історія і культура.
вип. 7 / відп. ред. в. александрович. львів,
2013. с. 122–124.
5 “нині – можливо, біля с. великі Бірки
(раніше – Борок) тернопільського р-ну тер-
ноп. обл.”: літопис руський / за іпатським
списком переклав л. махновець. київ, 1989.
с. 54.
6 ипатьевская летопись. стб. 908.
7 The old Rus’ Kievan and Galician-Volhy-
nian Cronicles. The Ostroz’kyj (Chlebnikow)
and Četvertyn’s’kyj (Pogodin) Codices / Vit an
Introductions by Omeljan Pritsak The Garvard
Bibliotheque of Early Ukrainian Literature. Texts.
Vol. 8. Harvard, 1990. P. 379; Kronika halicko-
wołyńska (Kronika Romanowiczów) / Wydali,
wstępem y przypisami opatrzyli D. Dąbrow-
ski, A. Jusupović przy współpracy I. Jurijewej,
A. Majorowa i T. Wiłkuł Pomniki Dziejowe Pol
ski. Seria II, t. XVI. Kraków; Warszawa, 2017.
S. 572 (відзначено як “miejsce w sposób pew-
ny nie zlokalizowane”: Ibidem. Przyp. 1429).
8 таке припущення висловив: крип’я-
кевич і. Галицько-волинське князівство. с. 23.
9 ипатьевская летопись. стб. 908. л. мах-
новець ідентифікував його з селом підгайці
луцького р-ну волинської обл. в околицях
міста луцьк: літопис руський. с. 546.
127ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ХОЛМСЬКОМУ ЛІТОПИСІ КОРОЛЯ ДАНИЛА…
міжусобної боротьби за київ 1151 р. війська галицького князя володимирка во-
лодаревича стояли навпроти раті ізяслава мстиславовича, як видно зі слів ізяс-
лавової дружини своєму князеві: “кнже не лзѣ ти поити . на нь . се пере тобою
рѣка но еще зла како на нь хочеши поѣхати . а еще стоить заложивъсѧ лѣсомъ”10.
це було вже за межами волинських земель на річці уті біля міста утеськ*: ”ωто за
городомъ первыи лѣсъ”11. тут бачимо сприйняття лісу додатковим підкріплен-
ням обраної військової позиції. сам же володимирко володаревич, як свідчив
спійманий його суперником “галицький муж”, так охарактеризував власні стра-
тегічні наміри: “поидемъ сквозѣ лѣсъ. то побиютьсѧ с нами. а сила наша за нами
далече. а ту сѧ сождемъ”12. але загалом, із закономірних міркувань, віддавалася
перевага веденню боїв на відкритих місцевостях13. коли наприкінці 1248 – на по-
чатку 1249 р. король данило романович спільно з поляками воював проти ят-
вягів на річці олег*, він звертався до своїх воїв: “ω моужи воистии. не вѣсте ли
ıӕко кртѧномъ . пространство есть крѣпость . поганым же есть тѣснота. дерѧждье
ωбычаи есть на брань… и проиде Жакоу плѣнѧӕ . и прииде на ита мѣста . ста-
ша станомъ”14. наступного дня, переслідуючи ворога, військо на незнайомому
терені заблукало так, що довелося змусити одного з полонених вивести “руські
загони “на правильну путь”15. не могли обійтися без поводиря у “горы лесныӕ”16
і війська князя лева даниловича під час чеського походу 1253 р.17
місце, де король данило романович вирішив збудувати майбутній Холм,
було “красно . и лѣсно на горѣ . ѡбьходѧщоу ѡкроугъ его полю”18. у навко-
лишніх лісах, думаючи в сум’ятті, що місто запалили татари, за свідченням
літопису, рятувалися міщани під час пожежі 1256 р.: “людемь же видѧщимъ .
ӕко ѿ татаръ зажьженъ бѣ град ̑ . и вбѣжаша в мѣста лѣсна и тѣмь не могоша
сбиратисѧ”19. заліснення місцевості, хащі утруднювали можливість зібратися
для боротьби з гаданим нападниками.
загалом, варто відзначити, що у літописному викладі згадки про ліси не
так часто стосуються, власне, руських князівств, як сусідніх з ними земель й
виступають в описах військових походів та окремих їх епізодів, переважно,
насамперед, на теренах сусідніх польщі й литви. наприклад, описуючи здо-
буття 1229 р. міста каліша на території польщі*, літописець повідомив, що
10 ипатьевская летопись. стб. 412.
* у київській землі на правому березі
уті, біля лівого берега устя р. красногірки;
тепер – городище в урочищі сайки біля
с. утомир коростеньського р-ну Житомир-
ської обл.
11 ипатьевская летопись. стб. 411.
12 там же. стб. 412.
13 одним з таких прикладів можна навес-
ти щойно недавно ідентифіковане в недале-
кій околиці львова літописне рожне поле:
ипатьевская летопись. стб. 244; лаврентьев-
ская летопись ПСрл. т. 1, вып. 1: повесть
временных лет. москва, 1997. стб. 311. іден-
тифікацію запропоновано: купчинський о.
літописні географічні назви “микулин” і
“рожне поле” та їх історична територія у
Хі–Хііі століттях Україна: культурна спад
щина, національна свідомість, державність.
вип. 15: сonfraternitas. Ювілейний збір-
ник на пошану ярослава ісаєвича. львів,
2006–2007. с. 86–87. пор.: ляска В. лиса гора
на Голих горах (причинок до топонімічно-
го ландшафту Галицько-волинського по-
граниччя в добу романовичів) княжа доба:
історія і культура вип. 9: король данило
романович 1264–2014 / відп. ред. в. алексан-
дрович. львів, 2015. с. 220–224.
* вона ж лик – права притока Бобра (Бєб-
жа, правої притоки нарева), тепер – еик.
14 ипатьевская летопись. стб. 812.
15 там же.
16 там же. стб. 822.
17 там же.
18 там же. стб. 842.
19 там же. стб. 841.
* у лядській землі (вел. польща) на ліво-
му березі р. просна, на острові між двома
її рукавами; тепер – м. каліш (старе місто,
с. заводзє, збреглося городище, вали).
128 Юрій ГУДИМА
“городъ ωбишла вода . и сильнаӕ лозина . и вербье”20. тому князі данило та
василько романовичі “послата люди свои . ωнем же стоӕщимъ и теребѧщимъ
лѣсы ωколо града гражаномъ же ни камениӕ смѣющимь врещи на нѣ”21.
під час облоги любліна військами князя Юрія львовича в 1288 р. дру-
жина пустошила територію довкола міста, втім навіть у лісах, де, як виразно
стверджено у відповідному викладі, на той час теж уже мала існувати мере-
жа сільських поселень: “роспоусти дроужиноу свою воевать . и взѧша полона
много . а жита пожгоша и села . и не ѡстасѧ ни в лѣсѣхъ . но все пожьжено быс ̑
ратными . и тако возвратисѧ во своӕси . со множествомъ полона . челѧди и ско-
та и конии”22. наведене свідчення про сільські поселення у лісах люблінської
околиці – важливий джерельний переказ стосовно однієї з прикметних осо-
бливостей тогочасної територіальної організації, притаманної, звісно, не лише
винятково підлюблінському теренові. у лісі на горі стояв лисець-город23 – укрі-
плений монастир у лядській землі в малопальщі біля гори лисиці, вершини
лисої Гори неподалік від кракова. у лісах біля пінська зупинялися 1247 р. ли-
товські війська. там вони влаштовували засіки, намагаючись стримати руські
загони, які їх переслідували24. Ще декілька разів за різних обставин згадано
ліси та чагарі на ятвязьких болотах в описах окремих епізодів численних вій-
ськових дій супроти племені ятвягів25. перебуваючи разом з батьком у згада-
ному поході на чехів 1253 р., організованому на підтримку угорського короля,
князь лев данилович певного разу “иде в горы лесныӕ . и взѧ полонъ великъ”26.
наведені приклади свідчать, що первісні ліси за часів Галицько-волин-
ської держави простягалися суцільними масивами не лише у карпатах і на
поліссі, а й також значними територіями понад дністром, сяном і західним
Бугом27. проведені дослідження доводять, що за часів середньовіччя ліси за-
ймали набагато більшу площу, ніж тепер, наприклад, у львівській землі28. те ж
саме є підстави твердити й про суцільно заліснену територію між карпатами
і долішньою течією сяну29.
про наявність лісів у тій чи іншій місцевості на території Галицько-во-
линської держави здатні свідчити також численні топоніми, закорінені ще в
традиції княжих часів. наприклад, варто згадати назви літописних міст Бе-
рестя, дубен, теребовль. не менш показовими щодо цього виявляються так
само й сільські населені пункти, назви яких мають у своєму складі слово “ліс”,
походять від назв лісових дерев або звірів, співвіднесені зі способом первісного
лісового розселення та пов’язаного з ним господарювання і т. ін.
мирон кордуба, визначаючи свого часу політичні кордони між Галиць-
кою державою та польщею в районі карпат і долішньої течії сяну, дійшов
висновку про формування границь самою природою, бо штучні, встановлені
людиною, майже ніде не виявлялися довготривалими. ні ріки, ні гори чи па-
горби, ні вододіли такої природної межі на зазначеній території не творили.
20 ипатьевская летопись. стб. 755.
21 там же. стб. 756.
22 там же. стб. 911.
23 там же. стб. 855.
24 там же. стб. 798.
25 там же. стб. 812, 828, 835.
26 там же. стб. 822.
27 крип’якевич і. Галицько-волинське кня-
зівство. с. 38.
28 Hładyłowicz K. Zmiany krajobrazu w ziemi
lwowskiej od polowy XV do początku XX w.
Studia z historii społecznej i gospodarczej poswięco
ne prof. dr. Franciszkowi Bujakowi. Lwów, 1931.
S. 101–134.
29 кордуба М. західне пограниче Галицької
держави між карпатами і долішним сяном
Записки наукового товариства імені Шевчен
ка. т. 138–140: праці історично-фільософіч-
ної секції. львів, 1925. C. 77–87.
129ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ХОЛМСЬКОМУ ЛІТОПИСІ КОРОЛЯ ДАНИЛА…
отже, це був праліс, який від карпат широкою смугою простягався по обох
берегах вислока і далі на північ по віслу та нижній сян. аналогічний здогад
ще перед ним запропонував кароль потканьскі30.
дійсно, у межиріччі долішнього сяну та вісли знаходилися непрохідні
багнисто-піскові ліси ранижівський (разом зі “silvia Djblowa”31) і судомир-
ський. пралісом було також величезне ряшівське опілля, яке простягалося від
чудця та судомирської границі аж по лежайськ. у південній судомирщині
знаходився дембіцький деканат, який ще в першій половині ХіV ст. називався
навіть “лісовим деканатом” (“decanatus de silvis sen de Dambitia”32). тут довкола
оселі кониць наприкінці Хііі ст. розташовувався праліс, що від вислока коло
чудця сягав аж по вислу коло клеця33. серед лісів над річкою Білою у 1368 р.
казимир III заснував місто тичин34. над р. Бережницею коло ропчиць згаду-
ється у грамоті 1362 р. ліс, який від витковиць сягав аж по лопухів35. річкою Бе-
режницею вниз ішли далі ліси попри село острів по вислоку і вздовж вислоки
по тушиму напроти пшецлава36. оттон пілєцкі заснував у 1361 р. село Ганзи-
лівку на південь від ланьцута “in silvis et mericis opacis”37. у лісах понад річкою
стобницею, правою притокою вислока, за казимира III постали оселі Близне і
Березів38. Cело ясенка виникло в лісі, що звався ясюлта39. від місця, де постало
село дешно, аж по яслиська по обох берегах горішньої течії морави, лівої при-
токи вислока, простягався в ХіV ст. ліс ”Poloni” (мабуть полонини)40. у гірських
пасмах карпат густі праліси в ХV ст. звалися Бєщадами і полонинами41. вони,
хоч і немало “потереблені” (літописання неодноразово фіксує такий процес як
поширений і звичний уже для своїх часів), збереглися досі42.
поряд з лісами, літопис пропонує також окремі згадки про озера. як і
ліси, їх так само відзначено винятково принагідно при описі певних подій вій-
ськової історії й загалом таких відомостей теж небагато. Хоча конкретних назв
самих озер нерідко не подано, з описаних подій та зіставлення викладеної при
цьому принагідної інформації із перенесенням її на сучасні реалії вдається
цілком певно визначити, про які саме озера йдеться.
за лаконічним свідченням літописця, 1242 р. “татарове воеваша до
володавы. и по ѡзерамъ много зла створше”43. зазначене повідомлення, невір-
но сприйняте і витлумачене, не так давно стало основою прикметного історич-
но-географічного “курйозу” з показовими широкими наслідками, до якого
привернув увагу і який з’ясував володимир александрович.
польський історик даріуш домбровскі, всупереч загальновідомим не
тільки історичним, а й водночас – географічним реаліям, помилково прийняв,
нібито вказані в літопису й не конкретизовані “озера” мали знаходяться на
лівому березі західного Бугу – на території нинішньої польщі й на цій під-
ставі зробив висновок про напад татар зазначеного року на терени Холмщини
30 Potkański K. Przywilej z r. 1086 Kwartalnik
historyczny. т. 17. Lwów, 1903. S. 24.
31 Kodex dyplomatyczny Malopolski. T. 3.
Kraków, 1887. Nr 794.
32 цит. за: кордуба М. західне пограниче…
с. 78.
33 там само.
34 Kodex dyplomatyczny Malopolski. T. 1.
Kraków, 1876. Nr 294.
35 Ibidem. Nr 266.
36 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczy-
pospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego
bernardyńskiego we Lwowie w skutek funda-
cyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. T. 7. Lwów,
1878. S. 6.
37 Ibidem. T. 3. Lwów, 1873. S. 34.
38 Ibidem. S. 9; Ibidem. T. 7. S. 7.
39 Ibidem. T. 8. Lwów, 1880. S. 4.
40 Ibidem. S. 73.
41 Ibidem. T. 11. Lwów, 1886. S. 25.
42 кордуба М. західне пограниче… с. 79.
43 ипатьевская летопись. стб. 794.
130 Юрій ГУДИМА
на території нинішньої польщі й сам Холм44. розвиваючи це своє міркування
далі, автор ствердив також: “Wówczas, jak sądzę, doszło do skutecznej obrony
Chełma, wsławionej przez latopisca Romanowiczów”45, при цьому знану при-
нагідну лаконічну літописну нотатку про холмський “град ̑ инъıи . егоже та-
тарове не возмогоша приӕти . егда Батыи всю землю роускоую поима”46, що
стосується подій зими 1240–1241 рр., перенісши… на ситуацію щойно 1242 р.
Щобільше, як виявляється, відштовхуючись від цієї, немов, “дрібної” помилки,
всупереч літописно ствердженим загальновідомим фактам, автор твердо пе-
реконаний, нібито до підпорядкування данила романовича наїзникам взагалі
мало дійти не при нападі Батия, а щойно… зазначеного року47…
однак описане перекроювання загальновідомої історичної події цим не
обмежилося: до нього долучено ще й не менш показовий географічний акцент.
як випадає визнати, на лівому березі Бугу на території нинішньої польщі нія-
кого скупчення озер, насправді, немає (Pojezierze Łęcycko-Włodawskie у складі
чотирьох озер займає площу менше 250 га), а в наведеній ситуації насправді
маються на увазі озера, що тепер називаються світязьке, пулемецьке, луки і
лежать на схід від м. володавa*, але на правому березі Бугу, на території ниніш-
нього Шацького р-ну волинської обл.
із зазначеного приводу в. александрович на захист не тільки суто геогра-
фічних, а й безперечних історичних реалій слушно зауважив: “найвиразніше
вимагає уточнення й подана в коментарі (д. домбровского – Ю. Г.) географія
самого набігу, якнайочевидніше пов’язана з його ширшим історичним контек-
стом. оскільки забужжя знаходиться на західній стороні Бугу, а татари “во-
еваша до (підкреслено – в. а.) володавы”, розташованої на західному, власне,
березі ріки, вони діяли не біля самого міста, на західному березі, а тільки, як
стверджено, до нього, випадає здогадуватися, – на східному березі й самого
Бугу не мали тоді перейти. … насправді, як бачимо, немає найменших підстав
для твердження, ніби тоді “...oddziały mongolskie wpadły na Zabuże” (s. 241).
зрештою, таке тлумачення цілком очевидно конфронтує… і з… авторським
висновком на користь перенесення резиденції до Холма, розташованого на
“…najwyraźniej niezniszczonym Zabużu”... продовження про монголів, які напа-
ли, пустошачи терен “...aż po Włodawę i znajdujące się w jej okolicach po obu stro
nach Bugu (виділено – в. а.) jeziora” (s. 241) не враховує й відзначеної відсутності
на території західніше Бугу значніших озер. сам літопис, окреслюючи геогра-
фію завданих збитків, у наведеному фрагменті виразно вказує: “…до володавы.
и по ѡзерамъ много зла створше”. наведений лаконічний переказ випадає ін-
терпретувати не інакше, як нищення поселень у регіоні навколо Шацьких озер.
чому тоді, попри завдання знайти данила романовича, монгольська експеди-
ція дійшла тільки до володави, не переправившись, як випадає вважати на
підставі доступних фактів, через Буг? мабуть, їм стало відомо, що об’єкт їх го-
ловного інтересу покинув Холм, і тоді вони, аби не повертатися “із порожніми
44 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król
Rusi (ok. 1201–1264). Biografia polityczna (Mo-
nografie Pracowni Badań nad Dziejami Rusi
Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego w Byd-
goszczy. T. 1). Kraków, 2012. S. 241.
45 Ibidem.
46 ипатьевская летопись. стб. 843. про
цей літописний “град” та хронологію по-
чаткового періоду розбудови міста див.:
александрович В. Холмське будівництво ко-
роля данила романовича княжа доба: історія
і культура. вип. 9. с. 39–45.
47 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz… S. 265.
пор.: Kronika... S. 287, przyp. 765.
* володава – город у волинській землі на
лівому березі західного Бугу, біля лівого бе-
рега устя річки володави; тепер – центр ґмі-
ни люблінського воєводства у польщі.
131ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ У ХОЛМСЬКОМУ ЛІТОПИСІ КОРОЛЯ ДАНИЛА…
руками”, вдалися до “звичної рутини”. до речі, це ще один істотний аргумент
проти прийнятого в аналізованому дослідженні віднесення єдиного засвідче-
ного в ці роки монгольського нападу на саму столицю щойно до 1242 р.”48.
зазначений приклад на винятково яскравому матеріалі засвідчує як від-
сутність належної уваги до “скромного” за вимовою конкретного географічно-
го елементу спроможна провадити до відвертої грубої фальсифікації реально-
го перебігу загальновідомих історичних подій49.
прикордонним між литвою і руссю було озеро зьято в київській землі на
південь від вигину середньої течії Щар’ї*, зафіксоване в літописному викладі
при лаконічному описі одного з епізодів численних ятвязьких війн. під час по-
ходу короля данила романовича на ятвягів 1252 р. “послаша с ̑торожѣ литва. на
ѡзерѣ. зьӕтѣ. и гнаша чересъ болота до рѣкы . Щарьѣ”50.
там, де воєнні дії велися поблизу озер, воюючі сторони неодмінно так само
враховували останні як важливі об’єкти. наприклад, коли навесні 1256 р. литва
пустошила біля луцька, “слоужащии же кнѧзи данилови . и людье василь-
кови . Юрьи . Ѡлеѯа дворьскыи инѣи ѣхаша на нѣ ѣхавшим же на нѣ . ѡнѣмь
же притекшимъ . соупротивъ ко строузѣ . сноузникомъ же сразившимсѧ . не
стерпѣша но на бѣгъ ѡбратишасѧ . ѡни же сѣкоуще ӕ и бодоуще вогнаша а . во
ѡзеро . ı ҃ . можь . ѡдиного конѧ мнѧще . ӕко конь вынесеть ны и тако погрѧзахоу .
англ҃мъ . потоплѧеми ѿ Ба ҃ посланымъ . и нагрѧже ѡзеро троуповъ . и щитовъ .
и шеломовъ . тозѣмьцѣ же великоу користь имахоу волочаще ӕ”51. водночас
зазначений епізод як рідкісний такий приклад не тільки засвідчує, а й оцінює
один з поширених видів військового промислу, який полягав у збиранні поки-
нутого на місці битв спорядження та пожиток від нього (показово при цьому
відзначення винятково “тозѣмьцѣ” при опущені безперечних інших можли-
вих за таких обставин потенційних “зацікавлених”).
аналогічна ситуація виникла також 1262 р. у ході сутички між литовськи-
ми військами та загонами князя василька романовича біля небля-города*, де
є озеро небль: “литва же бѧше стала при ѡзерѣ и видивше полкы изрѧдишас ̑
и сѣдоша во три рѧды. за щитъı по своемоу норовоу. василко же изрѧдивъ
своѣ полкы . поиде противоу имъ. и сразишасѧ ѡбои . литва же стерпѣвше
оустремишасѧ на бѣгъ . и не быс ̑ лзѣ оутечи. ѡбишло бо бѧшеть ѡзеро . ѡколо
и тако начаша сѣчи ѣ . а дроузии во ѡзерѣ истопоша . и тако избиша ӕ всѣ . и
ѡста ѿ нихъ ни ѡдинъ”52.
48 александрович В. “Щастя” короля дани-
ла романовича [рец. на кн.:] Dąbrowski D.
Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264).
Biografia polityczna (Monografie Pracowni
Badań nad Dziejami Rusi Uniwersytetu
Kazimierza Wielkiego w Bydgoszczy. – T. 1). –
Kraków: Avalon, 2012. – 538 s. княжа доба: іс
торія і культура. вип. 9. с. 335.
49 втім, у цьому конкретному випадку вар-
то мати на увазі ще й особливості застосова-
ного у польського автора методу, оскільки,
як показав в. александрович, розглянутий
вимовний “курйоз із озерами” виявляється
далеко не одиноким. інший аналогічний, не
менш показовий, – твердження про, нібито,
цілковиту дезорганізацію Галицько-волин-
ської держави після монгольського нашес-
тя початку 1241 р. на підставі тільки того
одинокого факту, що… “держатель” доро-
гичина мав не впустити князя з оточенням
до міста, див.: александрович В. “Щастя”…
с. 331–333.
* тепер – озеро вигоновське (або свєн-
тицьке) в іваничівському р-ні Брестської
обл. Білорусі.
50 ипатьевская летопись. стб. 818–819.
51 там же. стб. 839–840.
* небль у волинській землі, центр волос-
ті на правому березі прип’яті біля озера
небль, тепер – село нобель (збереглося го-
родище) зарічнянського р-ну рівненської
обл.
52 ипатьевская летопись. стб. 856.
132 Юрій ГУДИМА
внаслідок закономірного зосередження уваги замовників та укладачів лі-
тописів на комплексі явищ насамперед політичній історії, інші аспекти ши-
рокого історичного процесу на сторінках літописного викладу відображені,
переважно, набагато скромніше й, здебільшого, принагідно, нерідко навіть до-
статньо випадково. це, однак, не означає цілковитої відсутності таких відомос-
тей, які при укладенні літописів незмінно перебували на дальшому плані, чи,
щобільше, – маловартісності самих зафіксованих у них переказів. систематич-
не вивчення як літописної традиції епохи, так і історичної ситуації загалом, по-
требує належного зіставлення, опрацювання та осмислення й таких свідчень
як однієї з неодмінних передумов подальшого всебічного розкриття та засво-
єння якнайширшої повноти конкретної інформації, здатної сприяти якнай-
повнішому осмисленню комплексу процесів і явищ давно минулої епохи.
львівський національний університет імені івана Франка
|