“Угорське підданство” короля Данила Романовича
Проаналізовано угорський хронікарський переказ, згідно з яким король Данило Романович вів у коронаційній процесії угорського короля Бели IV (1235) перед ним коня. Доведено безпідставність поширених у літературі на цій підставі висновків про визнання васальної залежності від угорського монарха...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179050 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | “Угорське підданство” короля Данила Романовича / В. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 133-190. — Бібліогр.: 241 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179050 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790502021-04-04T01:25:55Z “Угорське підданство” короля Данила Романовича Александрович, В. Проаналізовано угорський хронікарський переказ, згідно з яким король Данило Романович вів у коронаційній процесії угорського короля Бели IV (1235) перед ним коня. Доведено безпідставність поширених у літературі на цій підставі висновків про визнання васальної залежності від угорського монарха та угорське підданство й показано поверховість численних тлумачень цього факту, здебільшого надто далеких від буквальної вимови відповідного джерельного свідчення, та виробленого на цій основі переконання про підпорядкованість Галицько-Волинської держави угорським королям. Вперше привернуто увагу до присутності галицько-волинського володаря на коронаційних урочистостях як одинокого зафіксованого епізоду його тогорічного довготривалого перебування в Угорщині. We analyzed the Hungarian chronicle, according to which king Danylo Romanovych led a horse before the Hungarian King Bela IV (1235) during the coronation procession. It is proved, that widespread findings in the historiography on the recognition of vassal dependence on the Hungarian monarch are false. Also we have shown the superficiality of numerous interpretations of this fact, which are too far from the literal requirement of the relevant source testimony, and the conviction of the subordinate beliefs on this basis. For the first time, attention was drawn to the presence of the Galician-Volhynian ruler at the coronation celebrations as the only recorded episode of his long-term stay in Hungary. 2019 Article “Угорське підданство” короля Данила Романовича / В. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 133-190. — Бібліогр.: 241 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179050 902(447-25-192.2) “08/12” uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Проаналізовано угорський хронікарський
переказ, згідно з яким король Данило
Романович вів у коронаційній процесії
угорського короля Бели IV (1235) перед ним
коня. Доведено безпідставність поширених
у літературі на цій підставі висновків про
визнання васальної залежності від угорського
монарха та угорське підданство й показано
поверховість численних тлумачень цього факту, здебільшого надто далеких від
буквальної вимови відповідного джерельного
свідчення, та виробленого на цій основі переконання
про підпорядкованість Галицько-Волинської держави угорським королям.
Вперше привернуто увагу до присутності
галицько-волинського володаря на коронаційних
урочистостях як одинокого зафіксованого
епізоду його тогорічного довготривалого перебування в Угорщині. |
| format |
Article |
| author |
Александрович, В. |
| spellingShingle |
Александрович, В. “Угорське підданство” короля Данила Романовича Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Александрович, В. |
| author_sort |
Александрович, В. |
| title |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича |
| title_short |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича |
| title_full |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича |
| title_fullStr |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича |
| title_full_unstemmed |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича |
| title_sort |
“угорське підданство” короля данила романовича |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179050 |
| citation_txt |
“Угорське підданство” короля Данила Романовича / В. Александрович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 133-190. — Бібліогр.: 241 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT aleksandrovičv ugorsʹkepíddanstvokorolâdanilaromanoviča |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:29Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:29Z |
| _version_ |
1837736532606189568 |
| fulltext |
Володимир алекСандроВИЧ
“уГорсЬке піДДанство”
короЛя ДаниЛа роМановича
актуальний етап розвитку історичних досліджень, звично для науково-
го досвіду, нерідко провадить до істотного перегляду усталених, тих чи інших
на даний час загальноприйнятих міркувань стосовно окремих фактів і явищ
минулого та їх викладу у давнішій літературі. здебільшого, така необхідність
виникає там, де існуюча система уявлень з того або ж іншого приводу при до-
кладнішому розгляді виявляється заснованою на віддаленій, нерідко – немало
“нерозбірливій” традиції, трапляється, внаслідок цього, – в самих основах до-
статньо поверховій, проте “вподобаній”, згодом з різних причин не перевіре-
ній і належно не виправленій. новіша література принесла чимало показових
прикладів істотного коригування загальноприйнятих давніше поглядів стосов-
но загальновідомих фактів1, як нерідко з’ясовується при докладнішому розгля-
ді, – ні на чому не заснованої й сповненої самого тільки позірного благородства
традиції. Щобільше, новітня практика, пропри природні за актуального етапу
еволюції історичних студій очікування, так само зуміла зарекомендувати себе
не позбавленою схильності приносити численні наступні подібного ж закрою,
“свіжі” досягнення, не дивлячись на очевидні здобутки найсучаснішого досві-
ду, спроможні й надалі немало відходити від автентичних переказів джерел
та їх буквальної вимови. спостерігається навіть своєрідний, немов, “ренесанс”
подібного підходу з явною тенденцією до переростання на окреме самостійне
явище актуального наукового життя…
у колі помітно пожвавлених упродовж останніх десятиліть зусиллями
зацікавлених представників різних наукових шкіл студій над добою короля
данила романовича (1201–1264) прикладом найновішої виразно сумнівного на-
повнення подачі багатьох збережених на сторінках літопису важливих фактів
історичної дійсності епохи можна навести видану, поки, в двох книгах (про-
довження обіцяно) розлогу біографію короля, засновану, звісно, насамперед
на інтерпретації поодиноких переказів літопису2. внаслідок на широку ногу
1 для прикладу див. критичний огляд
найважливіших моментів трактування лі-
тописного викладу про місто Холм та його
знищення у пожежі: александрович В. мис-
тецькі сюжети холмського літопису князя
данила романовича: нотатки до відчитання,
сприйняття та інтерпретації джерела Укра
їнський археографічний щорічник. нова серія.
вип. 13–14. київ, 2009. с. 38–72. не менш
показовим виявився також аналіз погля-
дів щодо монастиря “княгині романової”:
його ж. в якому монастирі проживала мати
короля данила романовича? Cвідчення дже-
рел проти пропонованих “широких” трак-
тувань Український археографічний щорічник.
нова серія. т. 19–20. київ, 2016. с. 169–194.
2 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król
Rusi (ok. 1201–1264). Biografia polityczna
(Monografie Pracowni Badań nad Dziejami
Rusi Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego w
Bydgoszczy. T. 1). Kraków, 2012; Ejusdem. кról
Rusi Daniel Romanowicz. O ruskiej rodzinie
książęcej, społeczeństwie i kulturze w XIII w.
(Monografie Pracowni Badań nad Dziejami
уДк 902(447-25-192.2) “08/12”
134 Володимир АлексАндроВич
залученої методики “тлумачення не прочитаних джерел” та побудови на та-
кий спосіб висновків, покликаних, на догоду облюбованій візії, підмінювати
автентичний переказ історичної писемної традиції, до цієї біографічної студії
набралося чимало принципових критичних зауважень3. Ще новіший анало-
гічний приклад віднайшовся у, загалом, скромнішому на зазначеному тлі на-
маганні заперечити функціонування Холмської єпископської кафедри вже від
середини XIII ст.4 при докладнішому розгляді його випало викрити у звичай-
нісінькому поверховому підтасовуванні фактів на догоду тій же “дорогій кон-
цепції” при одночасному послідовному запереченні та замовчуванні супереч-
них із нею однозначних за висловом, вимовних і безперечних “непотрібних”
автентичних джерельних переказів5.
наведені немало своєрідні вибрані приклади з-поміж позицій новітньої
літератури, присвяченої епосі короля данила романовича, переконують, що
сучасні дослідження виявляються так само далеко не завжди спроможними
презентуватися наділеними виразніше виявленою здатністю із належним кри-
тичним усвідомленням підходити до уже висловлених міркувань. не для всіх
виявляється посильним також обов’язок адекватної вдумливої інтерпретації
джерельних свідчень. попри загальний безперечний прогрес сукупного на-
укового досвіду, немало улюбленим залишається знаний метод поверхового
тиражування на нові лади давнішої традиції. при цьому об’єктом уваги ви-
ступають акурат найближчі попередники, здебільшого, не інакше, як повер-
хово сприйняті, поза завданням критичного всебічного осмислення існуючих
тверджень. надалі зберігається також механічне повторення без незмінного
заглиблення канонізованих, як нерідко виявляється при ближчому розгляді,
винятково через саму тільки давність та сталу присутність у доступному літе-
ратурному репертуарі (чинник знаної непоборної сили дії!) не завжди достат-
ньо обумовлених у їх вихідних положеннях розмірковувань.
до вже давніше критично переглянутих і зверифікованих вибраних мо-
ментів біографії короля данила романовича та ситуації його епохи6 аналіз но-
вішої літератури – у зіставленні з вихідною джерельною основою поодиноких
оприлюднених поглядів – дає підстави долучити ще один показовий і важли-
вий через його новітнє сприйняття момент. на таку роль проситься заснована
на розгляді декількох різночасових епізодів, серед яких особливе місце посідає
участь у коронації угорського короля Бели IV восени 1235 р., разом із дотич-
ними до них моментами уже майже двовікової давності немало популярна в
Rusi Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego w
Bydgoszczy. T. 4). Kraków, 2016.
3 александрович В. “Щастя” короля дани-
ла романовича [рец. на кн.:] Dąbrowski D.
Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264).
Biografia polityczna (Monografie Pracowni Ba-
dań nad Dziejami Rusi Uniwersytetu Kazimie-
rza Wielkiego w Bydgoszczy. – T. 1). – Kraków:
Avalon, 2012. – 538 s. княжа доба: історія і
культура. вип. 9: король данило романович
1264–2014 / відп. ред. в. александрович.
львів, 2015. с. 309–350; його ж. “Dlaczego
nie spróbować szaleństwa”: король данило
романович як оpunktowanа “istota biologicz-
na”? [рец. на кн.:] Dąbrowski D. кról Rusi Da-
niel Romanowicz. O ruskiej rodzinie książęcej,
społeczeństwie i kulturze w XIII w. (Monogra-
fie Pracowni Badań nad Dziejami Rusi Uniwer-
sytetu Kazimierza Wielkiego w Bydgoszczy. –
T. 4). – Kraków, 2016. – 412 с., іл. княжа доба:
історія і культура. вип. 11: княжий львів
1256–2016 / відп. ред. в. александрович.
львів, 2017. с. 157–195.
4 Толочко а. П. основание Холмской епис-
копии Palaeoslavica. Vol. 25, No 1. Cambridge,
2017. с. 254–277.
5 александрович В. Холмський єпархі-
альний осередок часів короля данила ро-
мановича: міф як міфотворчість княжа
доба: історія і культура. вип. 12 / відп. ред.
в. александрович. львів, 2018. с. 75–110.
6 його ж. мистецькі сюжети... с. 38–72.
135“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
літературі версія стосовно “угорського підданства” короля від самих початків
його біографії із достатньо помітним місцем й серед найостанніших виявів на-
укової свідомості. новітня література, здебільшого без заглиблення, нерідко
переконано відкликається до давньої, ніколи докладніше не осмисленої угор-
ської ідеї як очевидного та безперечного факту. Щобільше, на цій підставі за-
любки вибудовуються винятково широкі висновки не тільки щодо особи само-
го знаменитого західноукраїнського володаря, а й окремих важливих епізодів
еволюції традиції та історичного процесу епохи.
Головним акцентом цих поглядів виступає їх вихідний момент, окресле-
ний цілком побіжно відзначеною тільки в угорських джерелах участю короля
данила романовича у коронації угорського монарха Бели IV 14 жовтня 1235 р.
літопис звично лаконічо зафіксував тогорічне перебування короля в угорщині,
проте без будь-якого конкретизування, про тодішню коронацію нового угор-
ського зверхника при цьому не згадано зовсім7. сама зазначена присутність
потрапила до поля зору істориків уже майже два століття тому й відтоді ста-
вала об’єктом як немало відмінної за характером, так і нерідко досить гострої
реакції, не завжди, звісно, безсторонньої. за новітнього чималого розширення
історичних досліджень та студій над епохою найвизначнішого українського
володаря пізньої княжої доби загалом, цьому показовому для дотеперішнього
сприйняття епізодові навіть випало стати предметом розгляду декількох окре-
мих спеціально присвячених йому публікацій.
до зазначеного факту привернув увагу ще ніколай карамзін, висловивши
при цьому міркування, нібито данило романович мав тоді визнати себе лен-
ником Бели IV аби заручитися підтримкою нового угорського короля у своєму
прагненні запанувати над Галичем: “вероятно, что он тогда, надеясь с помо-
щью андреева преемника удержать за собою Галич, дал ему слова быть данни-
ком венгрии: ибо участвуя в торжественных обрядах Белина коронования, вел
его коня (что было тогда знаком подданства)”8. ведення коня у коронаційній
процесії російський історіограф, як бачимо, однозначно сприймав визнанням
підданства, а в коментарях від себе (у викладі як такі не відзначених) припускав
навіть, як стверджено, наявність певного окремого “словесного зобов’язання”
стосовно підпордкування угорському королеві, хоча в джерелах чогось подіб-
ного віднайти не вдалося.
запропоноване трактування не позбавлене безперечної своєрідності,
оскільки, згідно з висловленим переконанням, задля підпорядкування Галича,
виявляється, належалося… відмовитися від суверенітету (!). однак очевидного,
за всіма ознаками надто дивного протиріччя у наведеному твердженні не по-
бачено. не вказав на нього, наскільки відомо, також ніхто з наступних авторів і
досі. проте сама викладена думка модифікованою нерідко виринає і в новішій
літературі серед сталого репертуру засвоєних понять, придатних для постій-
ного використання. тому зазначена ситуація може розглядатися характерним
прикладом як цілком поверхового підходу до інтерпретації конкретного істо-
ричного факту з явною перевагою над ним “загального” знання, так і послідовно
безкритичного сприйняття відповідного наповнення тлумачень попередників.
Ще в другій половині ХіХ ст. твердження н. карамзіна стосовно угор-
ського підданства викликало застереження і навіть заперечення українських
7 ипатьевская летопись Полное собра
ние русских летописей. т. 2. москва, 1998.
стб. 774.
8 цит. за вид.: карамзин н. М. история Го-
сударства российского. т. 2–3. москва, 1991.
с. 505.
136 Володимир АлексАндроВич
істориків. діонісій зубрицький, не вдаючись до засвідченої в угорському хроні-
карському переказі ситуації, а апелюючи з відповідного приводу винятково до
прийнятих “лицарських рис” характеру, вважав неможливою участь князя да-
нила у завідомо “принизливій”, на його думку, ролі в коронаційних урочистос-
тях, наділеній значенням визнання васальної залежності від угорського монар-
ха: “мы сомневаемся в утверждении туроца* и предположении карамзина”9.
обумовлюючи свій сумнів, історик вдався винятково до міркувань ширшого
контексту: “дела даниловы не находились тогда в столь затруднительных об-
стоятельствах, чтобы он с унижением прибегал к сомнительной иностранной
помощи”10. водночас також саму поїздку (можливо навіть, не без надмірного
применшення визнання попередника стосовно гаданого підданства) співвідне-
сено з літописним свідченням під 1237 р.11 про запрошення угорського короля
прибути разом із братом васильком “на честь”12. в іншому місці стосовно при-
писаного підданства при явній перевазі того ж емоційного підходу ствердже-
но: “кто только внимательно всмотрелся в благородный величавый характер
нашего героя (данила романовича – в. а.), тот убедился, что он скорее лишил-
ся бы последней пяди земли, как чтобы решился быть чьим либо конюхом”13.
а далі свідчення угорського хроніста навіть потрактовано як таке, що “кажет-
ся… быть хвастовством ревностного мадьярского патриота”14. інтерпретація
д. зубрицького, не позбавлена притаманної тогочасній літературі надмірної
присутності авторського “я”, в окремих висловлюваннях позначена також оче-
видною позанауковою патетикою, поєднаною з виразною перевагою не зовсім
здорового патріотичного забарвлення. проте відкликання до актуального на
той час становища короля цілком слушне й належить до переконливих аргу-
ментів проти поверхового погляду н. карамзіна та вдається до вимовних фак-
тів, ще й досі у відповідному контексті належно не залучених зовсім.
цю позицію, трактуючи сам випадок, радше, зовсім другорядним, тільки в
примітці, підтримав й розвинув микола дашкевич, згідно з міркуванням яко-
го, заснованим на переказі васілія татіщева15, ендре II, батько Бели IV, ніби мав
зректися претензій до Галицької землі ще після докладніше не засвідченої у
джерелах поразки 1233 р.16 тому данилові романовичу належалося перебувати
в секешфегерварі винятково в статусі близького друга нового монарха. версія
* Йдеться про угорського хроніста ХV ст.
яноша туроці: давніші автори знали аналі-
зований факт тільки з його викладу.
9 Зубрицкий д. история древнего Галич-
ско-русского княжества. ч. 3. львов, 1855.
с. 124–125.
10 там же. с. 125.
11 ипатьевская летопись. стб. 776.
12 Зубрицкий д. история… с. 125. сам від-
повідний факт зафіксований винятково у
викладі холмської хроніки короля данила
романовича, див.: “данилъ же в то времѧ
шелъ бѧше со братомъ своимъ . оугръı ко
королеви . бѣ бо звалъ его на (помощь.) чс̑т”
(ипатьевская летопись. стб. 776).
13 Зубрицкий д. история… с. 125.
14 там же.
15 він відкликався до не зовсім виразних
за висловом відомостей васілія татіщева
про розгром угорців у горах, див.: Тати
щев В. история российская: в 7-ми т. / под
ред. с. н. валка и м. н. тихомирова. т. 3.
москва; ленинград, 1964. с. 228 (“даниил
романович имея о Галиче с королем вен-
герский войну тяжкую и победя венгров в
горах, учинил с ним мир. отрекся король
по грамоте мстиславлей Галича”). згідно з
актовими матеріалами, в 1233 р. військо ен-
дре II, справді, прямувало на русь, король
розраховував, що похід триватиме менше
25 днів: Codex diplomaticus Hungariae ec-
clesiasticus ac civilis / Studio et opera G. Fejér.
T. 3, Vol. 2. Budae, 1829. P. 324. пор.: грушев
ський М. історія україни-руси. т. 3: до року
1340. львів, 1905. с. 51, приміт. 2.
16 дашкевич н. П. княжение даниила Га-
лицкого по русским и иностранным извес-
тиям. киев, 1873. с. 48, прим. 1.
137“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
про васалітет для історика так само була однозначно принизливою: “даниил
бы никогда не унизился до того, чтобы признать себя вассалом венг[ерского]
короля”17. а повідомлення про шанобливе ведення королівського коня він,
вслід за найближчим попередником, теж схильний був трактувати винятково
фантазією угорських хроністів, бо неминучі політичні наслідки такого кроку у
визнанні підлеглості, на переконання київського історика, суперечать наявним
джерелам, як і, зрештою, – усьому подальшому розвиткові подій. при дове-
денні своєї позиції м. дашкевич також цілком слушно вдавався до міркувань
ширшого контексту. сам візит до угорщини, на його думку, так само повинен
був припадати на 1237 р., коли, згідно з літописним переказом, король кликав
данила романовича “на честь”18 (тут автор знову пішов за д. зубрицьким). час
поїздки далі аналогічно теж змістив на два роки ісидор Шараневич, загалом не
менш скептично поставившись до угорських звісток19.
тобто, найдавніша українська історіографія проблеми автентичність
угорського хронікарського повідомлення послідовно піддавала сумніву, від-
кидаючи його переказ, найперше, через однозначне трактування характеру за-
свідченої участі у коронаційній процесії угорського монарха рівнозначним та
адекватним складанню ленної присяги, що – не без очевидних виразно емоцій-
них акцентів – незмінно сприймалося не інакше, як принизливим і, внаслідок
цього, – не визнавалося можливим.
тогочасні угорські автори, не заглиблюючись до ситуації, тільки в зовсім
загальних оглядах угорської історії вбачали й побіжно відзначали у відповід-
ному факті визнання підданства20.
після одностайного заперечення з боку попередників довіру до перека-
зу угорських латиномовних джерел в українській історіографії відновив ми-
хайло Грушевський, вказавши на відсутність підстав для ігнорування самих
звісток. він також навів оригінальний текст джерельного переказу та власний
його виклад, згідно з яким “данило в процесії вів коня, на котрім сидів Беля
(виділено – в. а.)… сеї звістки не маємо нїякої причини відкидати, і сю участь
данила в коронаційній парадї, що означала признаннє певної висшости (коли не
зверхности) угорського короля (виділено – в. а.), я ставлю в зв’язок із… здогадом,
що данило їздив на угорщину з заміром полагодити свої відносини до угор-
щини, і піддавав ся під протекцію короля (виділено – в. а.) з тим, аби зробити
кінець мішанню угорщини в галицькі справи”21. останнє твердження явно ти-
ражує вихідний для сприйняття відповідної ситуації давній – і дивний – по-
гляд н. карамзіна. князь данило, бажаючи покласти край втручанню арпадів
до боротьби за Галицьку землю, на думку дослідника, цілком міг визнати ви-
щість (якщо не зверхність) угорського монарха, хоча своєї мети цим досягну-
ти не зумів22. на який спосіб визнання зверхності й підданство мали усунути
угорське втручання – задуматися, видно, не випало нагоди. заслужений укра-
їнський історик заперечив як неприйнятне перенесення поїздки до угорщини
на 1237 р., запропонувавши, як бачимо, суперечливе виразного компромісного
наповнення твердження, покликане применшити акцентоване у попередників
17 дашкевич н. П. княжение… с. 48, прим. 2.
18 ипатьевская летопись. стб. 776; дашке
вич н. П. княжение... с. 48, прим. 2.
19 Szaraniewicz I. Die Hypatios-Chronik, als
Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschich-
te. Lemberg, 1872. S. 123.
20 Szalay L. V. Geschichte Ungarns. Bd. 2.
Pest, 1869. S. 33; Pauler Gy. Geschichte der un-
garischen Nation unter den Arpaden. Bd. 2.
Budapest, 1900. S. 189.
21 грушевський М. історія... с. 53.
22 там само.
138 Володимир АлексАндроВич
незмінно негативне забарвлення участі в коронаційній процесії угорського мо-
нарха, гостроту визнання васалітету, приймаючи при цьому обставлену облег-
шуючого навантаження фразеологією його реальність: “зрештою, для данила
було ніякою особливою нечестию признати угорського короля старшим від
себе (чи формально признав він себе васалєм – річ иньша, про яку не маємо
підстави судити)”23. отже, само визнання угорського короля старшим, на дум-
ку м. Грушевського, не повинно мати ніякої особливої сили, оскільки йому
і так належалося старшинство згідно королівського статусу. правда, за такої
постави не зовсім зрозуміло як так сприйнятому старшинству належалося
співвідноситися з підпорядкуванням, проте текст заслуженого українского іс-
торика не дає відповіді на усі запитання, здатні виникнути в зазначеній ситу-
ації. тобто, проблему, як її уробили попередники, тут немало перетворено на
словесну гру навколо цілком конкретної події, практично неспроможну нічого
пояснити й непридатну до з’ясування автентичної історичної ситуації.
Щодо гаданого васалітету, то м. Грушевський цілком слушно наголосив
на відсутності будь-яких певних відомостей з відповідного приводу. внаслідок
цього у його сприйнятті головне для попередників питання про васалітет, за
відсутності однозначного вислову джерел щодо нього, виявилося не тільки
применшеним у вимові, а й немов відсунутим на дальший план не без забарв-
лення однозначно “небажаного”.
новіша література з різних міркувань, здебільшого, так само вдавалася до
применшення гостроти негативного наповнення визнання васалітету. владімір
пашуто, повторюючи щодо цього м. дашкевича, вважав провадження королів-
ського коня тільки “дружнім вчинком”, ствердивши: “даниил ездил в венгрию
сразу же после оставления Галича и участвовал в церемонии коронации (виді-
лено – в. а.) Белы IV в секешфехерваре в октябре 1235 г.; он вел королевского
коня”24. іван крип’якевич, явно не прив’язуючи до даного угорського епізоду
якогось особливого значення, тільки в примітці побіжно подав: “данило їздив на
коронацію Бели (виділено – в. а.) і намагався прийти з ним до порозуміння, але
безуспішно”25. міркування сформульовано так, ніби поїздка мала були пов’язана
спеціально з коронаційними урочистостями, що суперечить інформації літопи-
су. винятково про участь в урочистості згадав також Броніслав влодарскі26.
новий інтерес до теми визрів на тлі притаманного останнім десятиліттям від-
значеного пожвавлення студій над добою короля данила романовича та загально-
го поглиблення осмислення окремих сторін тогочасної історичної традиції.
олександр майоров твердив, ніби в обмін на отримання допомоги від
угорщини данило погодився формально визнати себе васалом угорського ко-
роля. при цьому таке визнання перетворено на постійно діючу систему: бу-
цімто, князь роман і його нащадки мали час від часу укладати подібні угоди27.
якщо подібне визнання, нібито, мало відбуватися “час від часу”, то чим тоді
повинен був виступати сам васалітет? окрім очевидного намагання перетво-
рити окремий конкретний факт у вияв ширшої тенденції з такого трактування
23 грушевський М. історія... приміт. 2.
24 Пашуто В. Т. внешняя политика древ-
ней руси. москва, 1968. с. 257.
25 цит. за вид.: крип’якевич і. Галицько-во-
линське князівство. друге видання із зміна-
ми і доповненнями. львів, 1999. с. 115.
26 Włodarski B. Polska i Ruś 1194–1340.
Warszawa, 1966. S. 39.
27 Майоров а. В. Галицко-волынская русь.
очерки социально-политических отноше-
ний в домонгольский период. князь, бояре
и городская община. санкт-петербург, 2001.
с. 588.
139“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
випадало би сприйняти тільки відсутність в інтерпретатора будь-якого уявлен-
ня не тільки про те, чим реально був інститут васальної залежності. водночас
належало би визнати також й аналогічний рівень усвідомлення та осмислення
не тільки історії Галицько-волинської держави, а й відповідної епохи загалом.
коментар до лаконічної хронікарської нотатки про присутність руського
гостя на угорській коронаційній урочистості цілковито підтверджує таке вра-
женя. “из описания церемонии явствует, что даниил, названный “истинным
русским (sic!) князем”, во время торжественной процесии вел коня Белы, а
бывший галицкий “король” кальман нес его меч, “сын его (андрея II – а. м.)
король Бела был коронован в первый праздник перед октябрьскими идами в
кафедральном соборе блаженного Петра на ельбе (виділено – в. а.), который он
сам освятил, [во время коронации] коломан, брат [андрея II] (sic!) торжествен
но нес рядом [с королем] (виділено – в. а.) его меч, [а] даниил, истинный русский
(sic!) князь, со всей почтительностью вел впереди (виділено – в. а.) [королевско-
го] коня”28. згаданий собор “блаженного петра” був, звісно, освячений на честь
апостола петра й знаходився не “на ельбі”, а в альбі – місті секешфехервар
(Біла фортеця), де й відбувалася конаційна церемонія. коломан доводився не
братом ендре II, а сином й братом Белі IV, що само джерело стверджує у спо-
сіб як цілком виразний, так і не менш однозначний, застосовуючи при цьому
щодо королівського брата непридатної для “інших” трактувань вимови окрес-
лення “fratre ejusdem”. коломан так само не ніс меч “рядом” з Белою IV. зре-
штою, вказане конкретне місце королівського брата з мечем – “ad latus ipsius…
tenente”, як переконує докладніший розгляд відповідного місця тексту, наділе-
не цілком чітко описаним, хоча й досі все ще не побаченим іншим конкретним
наповненням: насправді коломан не “ніс”, а “тримав” меч (див. далі). запро-
поновані трактування з очевидним цілковитим переінакшенням на власний
розсуд вимови використаного джерела неминуче породжують питання про
здатність автора до читання¸ оскільки йдеться про інтерпретацію прочитаного
не тільки на знаний “англійський манер”, а ще й у доборе відомому жанрі “ти-
сячі й однієї помилки”… внаслідок цього через застосовану цілком своєрідну
методику опрацювання наведене трактування, хоч і засоване на автентичному
джерелі, спроможне мати з викладеними в ньому з незмінним спотворенням
фактами не так уже й багато спільного.
вдаючись до проблеми підданства, а. майоров далі ствердив: “данное
обстоятельство ни в коей мене не противоречит “характеру” даниила, чрез-
мерная героизация которого, идущая от придворного летописца, нередко
подхватывается историками без должного критического анализа”29. “в годы
своего малолетства и борьбы за Галич романовичи и их мать (виділено – в. а.)
постоянно обращались за помощью к венгерскому и польскому правителям,
которые предоставляли ее, разумеется, не бескорыстно, – с 1206 г. венгерский
король стал официально титуловать себя “королем Галичины и володими-
рии”. и теперь, потерпев новое сокрушительное поражение в борьбе за Галич,
старший романович, подобно своему отцу (виділено – в. а.), вполне мог фор
мально (виділено – в. а.) признать себя вассалом нового венгерского короля”30.
“нам предоставляется, что целью даниила являлось именно получение вен-
герской помощи, без этого вести борьбу за Галич с черниговскими князьями
28 Майоров а. В. Галицко-волынская
русь… с. 585.
29 там же. с. 588.
30 там же.
140 Володимир АлексАндроВич
31 Майоров а. В. Галицко-волынская русь…
с. 588. очевидною окремою інтригою здатне
сприйматися зазначене королівське відре-
чення “по грамоте мстиславлей” – мстисла-
ва мстиславовича удатного, проте цей мо-
мент не привернув уваги. так само літопис не
вказує на якісь тодішні військові дії “в горах”.
32 Майоров а. В. Галицко-волынская русь.
с. 589. однак, хоча, за щойно наведеним
визнанням, без угорської допомоги “вести
борьбу за Галич с черниговскими князьями
было бы крайне трудно”, вона, як відомо,
надалі відбувалася, власне, без активнішої
угорської участі. тобто, наведене тверджен-
ня, знову ж, покликане поверхово тиражу-
вати популярні уявлення про “несамостій-
ність, неспроможність та нездатність” й не
виводиться від адекватного осмислення кон-
кретної історичної ситуації.
33 Майоров а. В. Галицко-волынская русь.
с. 589.
34 его же. внешняя политика даниила
романовича в середине 1230-х годов княжа
доба: історія і культура. вип. 2 / відп. ред.
я. ісаєвич. львів, 2008. с. 58–60.
35 там само. с. 54. див.: Волощук М. вій-
ськово-політичні стосунки угорського коро-
лівства з Галицьким і Галицько-волинським
князівством (кінець XII–XIII ст.). чернівці,
2005. с. 119. а. майоров, правда, не особливо
заглиблювався до проблеми. у цьому пере-
конує уже сам наведений надто своєрідний
переклад вихідного джерельного свідчення,
в окремих моментах не лише здатний явно
немало відходити від буквальної вимови
оригіналу, а ще й працьовито “збагачувати”
вказане трактування не зазначеними в його
тексті доповненнями “від себе” з-поза не
тільки змісту джерела, а й навіть контексту
самої історичної традиції.
36 з приводу вказаної прикметної особ-
ливості індивідуального методу див.: алек
сандрович В. не зовсім звичайна монографія
“незвичайного князя” [рец. на кн.:]. майо-
ров о. Галицько-волинський князь роман
мстиславич, володар, воїн, дипломат: у
было бы крайне трудно. распространенное среди исследователей мнение, буд-
то романович всего лишь хотел добиться от короля невмешательства в галиц-
кие дела, выглядит неосновательно. согласно известиям в. н. татищева, после
смерти королевича андрея и новой победы русских (sic!) войск над венграми
король сам отрекся от Галича: “даниил романович имея о Галиче с королем
венгерский войну тяжкую и победя венгров в горах, учинил с ним мир. отрек-
ся король по грамоте мстиславлей Галича”31. при одночасних пошуках князя
василька романовича допомоги в польщі “миссия даниила прошла не столь
успешно: венгерский король, как полагают исследователи, ничего не сделал
для своего новоиспеченного вассала”32.
відштовхуючись від трактування м. Грушевського, а. майоров теж тлума-
чив участь у звично прийнятій ролі в коронаційних торжествах угорського коро-
ля визнанням формального підданства, спрямованим проти інших претендентів
до Галицької землі – чернігівського князя михайла всеволодовича та його сина
ростислава33. після огляду думок з відповідного приводу прийнято трактування
м. Грушевського й також, знімаючи притаманну попередній історіографії гостро-
ту визнання підданства у зазначеній традиції н. карамзіна тут так само побачено
тільки маневр для забезпечення угорського невтручання до галицьких справ.
водночас на завершення вказано на “соответствие описанных в хронике
церемониальных действий (виділено – в. а.), в которых участвовал волынский
князь, с практикой установления вассально-сюзеренных отношений между
римскими папами и императорами священной римской империи”34. при
цьому автор відкликався до тексту кандидатської дисертації мирослава во-
лощука35. Що спільного побачено між участю князя в коронаційній процесії
угорського короля та вказаним тут “установления вассально-сюзеренных отно-
шений” і що малося на увазі під самим цим “установлением” – залишилося
поза рядком. очевидно, повинно йтися про ще один безперечний вияв власти-
вого а. майорову36 поверхового всеїдства та цілком механічного залучення при-
палої до вподоби суголосної актуальним власним міркуванням чужої думки, за
141“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
самим характером, однак, найвиразніше, – надто сумнівної. не випадало би та-
кож закладати, нібито як у кандидатській дисертації, так і ще й на зовсім іншу
тему докладніше аналізовано папсько-імператорські стосунки. принаймні, у
пізнішій як спеціальній статті, так і монографії, приймаючи й послідовно на-
голошуючи на гаданому угорському підданстві данила романовича, до них сам
м. волощук не відкликався (див. далі). вказаних нібито “описанных в хронике
церемониальных действий” у тексті самої хроніки, як відомо, теж немає.
микола котляр побіжно згадав про участь князя у церемонії винятково
в традиції м. дашкевича/в. пашуто – як свідчення приязних стосунків, утри-
муваних, на його думку, ще від часів спільного дитинства37. він не сумнівався
у дипломатичній меті візиту, водночас визнаючи, що сподівання домогтися
якщо не приязні, то, бодай, нейтралітету угорського монарха зазнали невдачі38.
з огляду присутності данила романовича у коронаційному поході, не вда-
ючись докладніше до самого цього факту, відповідну європейську практику
проаналізував мирослав лабунька39. Його міркування доводили участь у про-
цесії як виконавця оfficium stratoris – ведення коня у вияві шанування та поваги
до угорського монарха. така функція мала свідчити про визнання вищості ко-
ролівської гідності, на чому, як пам’ятаємо, наголошував уже м. Грушевський,
але водночас не повинна провадити до найгострішого в давнішому сприйнятті
визнання провадження королівського коня рівнозначним складенню васаль-
ної присяги40: данило романович “виконував чин почесного конюшого під час
коронації угорського короля Бели IV і не був його ленником41. чи справді при
цьому мало йтися про “визнання вищості” – автор так само не схильний був
задумуватися. Щодо самої присутності західноукраїнського володаря, м. ла-
бунька ствердив: “угорські королі, наприклад, уважались рангом вищими за
галицьких князів. це й спонукало данила романловича відгукнутись на запро-
шення короля Бели IV й прибути на його коронацію і під час урочистої проце-
сії здійснити щодо нього чин Officium Stratoris”42. причому, автор співвідносив
це перебування не з галицькою невдачею 1235 р., а зафіксованим у літописі
пізнішим запрошенням угорського короля “на честь”43.
2 т. – Біла церква, 2011. – т. 1–2 княжа доба:
історія і культура. вип. 7 / відп. ред. в. алек-
сандрович. львів, 2013. с. 295–313. пор. та-
кож: його ж. в якому монастирі… с. 174–176;
горовенко а. усердие всё превозмогает. ма-
йоров а. в. русь, византия и западная ев-
ропа: из истории внешнеполитических и
культурных связей ΧII–ΧIII вв. – спб., 2011. –
800 с., ил. – (Studiorum Slavicorum Orbis.
вып. 1) Valla. 2015. № 1(6). с. 98–115.
37 котляр M. данило Галицький. київ,
2002. с. 76 (пов’язання часів нібито “дитячої
дружби” данила романовича й Бели при-
сутні уже в першому виданні книги: його ж.
данило Галицький. київ, 1979. с. 92). досвід
гаданої “дитячої дружби” у зазначеному кон-
тексті, як видається, – явище так само немало
своєрідне. втім, коли враховувати народжен-
ня Бели в другій половині 1206 р. й пребуван-
ня юного данила в угорщині до літа 1211 р.
(грушевський М. Хронологія подій Галиць-
ко-волинської літописі його ж. Твори у 50 т.
т. 7: серія “історичні студії та розвідки (1900–
1906)”. львів, 2005. с. 334–335; Dąbrowski D. Da-
niel Romanowicz... S. 69), навряд чи випадало
би особливо наполягати на факторі дружби
з чотирирічним на той час Белою. очевидно,
цю пропозицію випадає сприймати не здат-
ною виходити поза звичний канон необдума-
ної “всезнаючої історіографії”.
38 котляр M. коментар до літопису га
лицько-Волинський літопис. дослідження.
Текст. коментар. київ, 2002. с. 220.
39 лабунька М. князь данило Галицький
і коронація короля Бели IV (чин Officium
Stratoris) до джерел. Збірник наукових праць
на пошану олега купчинського з нагоди його
70-річчя. т. 1. київ; львів, 2004. с. 558–559.
40 там само. с. 560.
41 там само. с. 561.
42 там само.
43 там само. с. 558–559.
142 Володимир АлексАндроВич
до зазначеного коронаційного епізоду у контексті зарубіжної політики
короля данила романовича вдався також маріуш Бартніцкі. наявність, по-
чинаючи від н. карамзіна, загалом, не такої уже й скромної літератури, при-
свяченої аналізованому епізодові 1235 р., робить незрозумілим, що малося
на увазі при твердженні, нібито давніше “nie podejmowano prób analizy tego
przekazu”44, хоча залучений текст джерельного переказу, справді, як уже була
нагода показати на достатньо численних прикладах, сприймався без належно-
го заглиблення. при трактуванні самого джерела авторові видалося тільки, “że
w 1235 roku między Belą IV a Danielem doszło do powstania jakiejś zależności”45.
однозначно відновлюючи інтерпретацію ситуації як узалежнення “слабшо-
го від сильнішого”, м. Бартніцкі вказав на практику складання присяги та
цілування хреста й, шукаючи їй підтвердження, пригадав поширене у київ-
ській державі підпорядкування молодших, слабших князів сильнішим через
складання присяги та цілування хреста. Ймовірність чогось подібного визна-
но і в зазначеній ситуації: “Możliwe, że podobnie swą zależność wobec Beli IV
uznał i Daniel. Nie możemy jednak wykluczyć, że doszło do typowej dla obyczaju
zachodniego przysięgi wasalnej. Nie byłoby w tym nic dziwnego, zważywszy na
silne przenikanie na Ruś Halicko-Włodzimierską prądów zachodnich”46. чому га-
дана обізнаність із західною традицією повинна була неуникненно провадити
до аж таких виявів її практикування… – автор, закономірно, не мав потреби
міркувати. відзначене “przenikanie prądów zachodnich”, як уже була нагода по-
казати на достатньо численних конкретних фактах, незмінно виявляється еле-
ментом обов’язкового за найменшої нагоди наголошення залежності від заходу
(його найчастіше покликана репрезентувати, звісно, польща, хоча угорському
факторові подібні розмірковування теж схильні відводити не останню роль).
прийняте підпорядкування, як визнано, виявляється винятково здогадом, про-
те засвідчене тверде переконання у незмінному угорському підданстві, разом з
усім широким набором подальших висновків з відповідного приводу, ґрунту-
ється саме на так вибудуваних підставах. м. Бартніцкі потрактував при цьому
прийняті гадані домовленості 1235 р. теж тільки політичним маневром, спря-
мованим проти потенційного порозуміння угорської сторони з представни-
ками чернігівської династії: “Nowy włаdca Węgier Bela IV zainteresowany był
utrzymaniem zwierzchności nad Haliczem, ale rezygnował z planów zajęcia ziemi
halickiej. Mógł więc przychylić się do rozwiązania, które gwarantowało władzę w
księstwie halickim Danielowi, ale jednak zależnemu od Królestwa Węgierskiego”47.
доказ існування такої залежності автор побачив у зафіксованій в літо-
писному оповіданні48 забороні угорського короля данилові й василькові ро-
мановичам іти на допомогу австрійському герцогові, вороже налаштованому
щодо угорщини49. втім, тут ніщо не здатне вказати на “заборону” як свідчен-
ня саме підданства. король, перестерігаючи власні інтереси, міг лише відмо-
вити у згоді на проходження війська через свою територію. наслідки знаної
поїздки братів 1237 р. на запрошення угорського короля далі потрактовано
доказом, нібито, цілковитої зміни позиції: “z przebiegu późniejszych wydarzeń
można wnioskować, że książęta ruscy wycofali się z porozumienia z Austrią, w
zamian za co strona węgierska zrezygnowała z prób rozciągnięcia zwerzchnictwa
44 Bartnicki M. Polityka zagraniczna ksęcia
Daniela Halickiego w latach 1217–1264. Lublin,
2005. S. 95.
45 Ibidem.
46 Ibidem. S. 95–96.
47 Ibidem. S. 96.
48 ипатьевская летопись. стб. 776.
49 Bartnicki M. Polityka zagraniczna... S. 96.
143“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
politycznego nad Haliczem”50 (?). однак і це міркування не випадало би сприй-
мати поза контекстом все тих же всюдисущих нічим не підтверджених здогадів.
олександр Головко, відкликавшись до участі данила романовича в корона-
ційній церемонії, як видається, немало виходив від свого найближчого поперед-
ника у зверненні до цієї теми – а. майорова й перейняв окремі моменти його
трактування51. участь для нього “не була якоюсь знаковою подією, яка позначи-
лася на обмеженнях його (данила романовича – в. а.) реального статусу як суве-
ренного монарха”52. згодом він також вказав на незмінність статусу князя надалі53.
л. войтович виклав найважливіші наявні погляди на причетність данила
романовича до коронації, не окреслюючи виразніше власного стосунку до са-
мої події. у нього йдеться тільки про “вдоволення амбіцій” нового угорського
короля, завдяки чому той мав стати осторонь найближчого розгортання кон-
флікту за Галич54.
втім, у літературі існує, хоча, радше, в очевидній меншості прихильни-
ків, трактування аналізованого епізоду як визнання безперечної васальної
залежності. віталій нагірний відзначив зміну короля в угорщині як віро-
гідність нової ситуації на відповідному напрямі стосунків: “Przed księciem
włodzimierskim otworzyły się perspektywy nawiązania intensywniejszych lub
nawet sojuszniczych kontaktów z władcą węgierskim”55. при цьому наведено
винятково саму хронікарську згадку про участь данила романовича в коро-
наційній процесії як єдине свідчення його тогочасного перебування в угор-
щині, приймаючи якісь переговори, проте водночас відзначено: “O przebiegu
rokowań i ich rezultatach kronikarz nie wspomniał”56. основою уявлень в. нагір-
ного про взаємні стосунки став погляд м. Грушевського з прийняттям “певної
залежності” задля припинення угорського втручання до галицьких справ. у
результаті визнано: “Tego rodzaju ułożenie stosunków mięzy Danielem a Belą IV
jest całkiem prawdopodobne”. на доведення такої можливості вибудувано під-
бір прикладів починаючи від васальної залежності князя ярослава осмимисла
щодо візантії й до залежності самого данила романовича від хана Батия57, втім,
немало дібраних на потрібну нагоду й не завжди належним способом вмоти-
вованих і справді реальних. “Dlatgo jest wysoce prawdopodobnie, że po klęskach
1235 roku, Daniel udał się do uznania zwierzchnictwa króla węgierskiego”58 – у
пошуках допомоги проти чернігівських суперників59.
отже, фактично прийнято винятково правдоподібність гаданої зверхності
за відсутності якихось реальних її доказів. чому “пошуки допомоги” неодмі-
но повинні були провадити до визнання васальної залежності – гадати годі.
50 Bartnicki M. Polityka zagraniczna... S. 96.
51 головко о. корона данила Галицького.
волинь і Галичина в державно-політичному
розвитку центрально-східної Європи ран-
нього та класичного середньовіччя. київ, 2006.
с. 303 (зокрема, тут теж йдеться про корона-
цію у “соборі блаженного петра альби”).
52 там само. с. 303–304.
53 його ж. князь та король данило рома-
нович: віхи політичної діяльності доба ко
роля данила в науці, мистецтві, літературі
(Матеріали Міжнародної наукової конференції
29–30 листопада. 2007 р.). львів, 2008. с. 160–
161 (на сприйнятті коронації тут також відо-
бразилося трактування а. майорова: там
само. с. 160).
54 Войтович В. угорський пасьянс алек
сандрович В., Войтович л. король данило ро-
манович (славетні постаті середньовіччя.
вип. 3). Біла церква, 2013. с. 102–105. пор.:
його ж. Галич у політичному житті Європи
Хі–ХіV століть. львів, 2015. с. 194–195.
55 Nagirnyj W. Polityka zagraniczna księstw
ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–
1264 (Prace Komisji Wschodnioeuropejskiej
PAU. T. 12). Kraków, 2011. S. 208.
56 Ibidem.
57 Ibidem.
58 Ibidem.
59 Ibidem. S. 209.
144 Володимир АлексАндроВич
проте “залежність”, як видно, уже настільки матеріалізованою зусиллями по-
предників витала над старшим сином князя романа мстиславовича, що готова
об’явитися не тільки при кожній найменшій визнаній такою нагоді, а й навіть,
як у данному конкретному випадку, – і взагалі без неї.
власне в такому контексті потрактовано й наступний літописний епізод із
прикликанням до угорщини “на честь”60, за підказкою д. домбровского61 пода-
ну як… “на (помощь.)” (sic!)*. тому виявляється, нібито обидва галицько-волин-
ські князі на той час… “działali w interesie króla węgierskiego, który planował
organizację akcji wojskowej w pomoc (виділено – в. а.) Fryderyкowi Babenbergowi
przeciw cesarzowi”62. таке міркування насаджує цілковите торжество “всезнаю-
чої історіографії” над історією, оскільки літопис з відповідного приводу виразо
й однозначно твердить про щось акурат протилежне, чітко наголошуючи на
забороні угорського короля князям-братам іти на допомогу герцогові63.
версію про угорське підданство в коментарі до публікації відповідного
місця угорської хроніки прийняв й александр назаренко64.
мирослав волощук приєднався до погляду стосовно “угорського піддан-
ства”, вдаючись, здебільшого, до досить однозначного наповнення категорич-
них висловлювань на сторінках декількох публікацій.
на його думку, становище, постале на той час в ході боротьби за Галич,
“вынуждало… (данила та василька романовичів – в. а.) искать новых путей до-
ступа к территории поднестровъя и, как мы считаем, даже путем заключения
вассального договора с новым венгерским королем Белой IV (виділено – в. а.)”65. на
який спосіб угорському королеві належалося спрацювати над забезпечення “до-
ступа к территории поднестровъя”, звісно, приречене залишитис загадкою. “по-
скольку романовичи не имели особо на кого опираться в борьбе за галичские
владения, то по нашему мнению, понятным является визит даниила в Секеш
фехервар (виділено – в. а.) и его участие 14 октября 1235 г. в коронации Белы IV.
ни один из существующих документов не отображает деталей торжеств, кро-
ме указания, что они происходили в соборе святого петра (In cathedrali ecclesia
вeati Petri Albe). каким образом проходил сам процесс помазания на королев-
ство неизвестно, хотя понятным есть присутствие во время данного акта не-
скольких лиц: эстергомского епископа, брата Белы – кальмана и даниила. они
(виділено – в. а.) “с большим уважением” сопровождали нового монарха из церк
ви (виділено – в. а.) (Colomano duce fratre eiusdem ensem regalem ad latus ipsius
honorifice tenente, Daniele uero duce Rutenorum equum suum ante ipsum summa
60 ипатьевская летопись. стб. 776.
61 Dąbrowski D. Danel Romanowicz... S. 198–
199.
* “Батьком” залученого тут трактування
поняття, врешті, виявився м. волощук (див.
далі).
62 Nagirnyj W. Polityka... S. 210.
63 ипатьевская летопись. стб. 776.
64 назаренко а. В. венгерский хроникаль-
ный свод древняя русь в свете зарубежных
источников. т. 4: западноевропейские ис-
точники / сост., пер. и коммент. а. в. наза-
ренко. москва, 2010. с. 372, прим. 135.
65 Волощук М. вассальная зависимость да-
ниила романовича от Белы IV (1235–1245 гг.):
актуальные вопросы реконструкции рус-
ско-венгерских отношений второй четвер-
ти Хііі в Specimina Nova. Pars Prima / Redigit
M. Font. Sectio Mediaevalis III. Pécs, 2005. р. 91.
пор.: его же. даниил Галицкий и Бела IV: к
реконструкции русско-венгерских отноше-
ний 30-х гг. XIII в. Rossica Antiqua 2006. Исле
дования и материалы. санкт-петербург, 2006.
с. 337 (повторено відповідний фрагмент
попередньої публікації, тільки при цьому
слова “доступа к территории поднестровъя
и, как мы считаем, даже путем” замінено на
“своей цели даже ценой”. оскільки в тексті
останньої публікації західноукраїнський во-
лодар здебільшого виступає як даниило ро-
манович, іменування його також “Галиць-
ким”, правдоподібно, належить віднести до
145“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
cum reuerentia ducente)”. составлял ли (? – в. а.) волынский князь в пользу (виді-
лено – в. а.) сына Эндре іі оммаж и фуа, как обязательные атрибуты вассального
подчинения, неизвестно, однако выполнение маршальской службы (sic!) при выходе
из собора (виділено – в. а.) заставляет нас думать именно так. при подобных об-
стоятельствах в 1177 г. в венецианском соборе святого марка немецкий импе-
ратор Фридрих I Барбаросса (1152–1190) признавал над собой сюзеренитет папы
александра III (1159–1181) и выполнял такую же маршальскую функцию”66.
як видно з наведенного викладу, автор не надто заглиблювався до наяв-
ного джерельного свідчення з приводу обставин пригаданої в угорських хро-
нікарських переказах участі данила романловича в коронаційній церемонії і
явно схильний “прикласти” до секешфехерварської урочистості реалії “упо-
добаної” у відповідному зв’язку зовсім іншої події. Що в угорській хроніці на-
справді згадано похід до собору, а не, як у м. волощука, вихід з нього – окре-
мо акцентувати не випадає… проте далі на довершення цілком несподівано
визнано… акурат потилежне щойно прийнятому: “анализ непосредственных
обстоятельств участия волынского князя в торжествах коронации Белы IV не
является достаточно убедительным отображением вассального подчинения пер
вого венгерскому монарху (виділено – в. а.)”67. не дивлячись на такий результат,
продовження, все ж, повертається до апробованої теми: “однако цикл внешне-
политических кампаний и визитов романовичей в венгрию на протяжении
1235–1241 гг. свидетельствует, что арпады владели определенным сюзерените
том (виділено – в. а,) над даниилом, причем не гарантировали никакой воен-
ной поддержки в борьбе за Галич, как об этом указывали отдельные истори-
ки. в частности, судя из источников, в ближайшие полтора года деятельности
волынских правителей на территории поднестровья, в их распоряжении не
было ни одного венгерского подразделения”68.
при цьому слушно вказано також на відсутність відомостей стосовно
неод мінної за тогочасих умов військової складової гаданого підданства: “оце-
нивая характер зависимости даниила от короля Белы IV, следует учесть один
из обязательных атрибутов вассальных полномочий (виділено – в. а.) – военную
службу в пользу сюзерена. после возвращения князя из венгрии, войска рома-
новичей как вспомогательные силы короны святого иштвана не вспоминаются
в ни одном из известных нам источников”69. проте, не дивлячись на наявність
цілком однозначної аргументації, яка, ніби, повинна послідовно заперечити
ідею гаданого підданства, м. волощук, все ж, залишився у колі дорогої йому вер-
сії. внаслідок цього навіть знане літописне повідомлення “Данилъ же в то времѧ
шелъ бѧше со братомъ своимъ . Оугръı ко королеви . бѣ бо звалъ его на (помощь.)
чс т̑ь70 (версія списку літопису князів острозьких: данил[ъ] же в то время шель
бяше съ братωмъ своим[ъ] въ oyгры къ королеви, 6ѣ бω зваль его на ч[ь]сть”71)
виявилося вписаним до потрібного контексту. “отдельные историки (в. пашуто
заслуг видавців: українська література по-
ступово відмовилася від нього після 700-літ-
нього ювілею короля 2001 р.
66 Волощук М. вассальная зависимость...
с. 92. пор.: его же. даниил Галицкий…
с. 337 (з неістотного значення непринципо-
вими змінами в тексті).
67 Волощук М. вассальная зависимость...
с. 92.
68 там же. с. 92–93. пор.: его же. даниил
Галицкий… с. 337.
69 Волощук М. вассальная зависимость...
с. 93–94. пор.: его же. даниил Галицкий…
с. 337. згадану церемонію у венеції прига-
дано на підставі: Зинченко A. история ди-
пломатии. винница 2002. с. 214. автор, без-
перечно, так само виклав її “з чужих рук”.
70 ипатьевская летопись. стб. 776.
71 The old Rus’Kievan and Galician-Volhy-
nian Cronicles. The Ostroz’kyj (Chlebnikow)
146 Володимир АлексАндроВич
и н. котляр) настаивали на мнении, что это был исключительно дружеский
шаг со стороны Белы (очевидне відкликання до трактування участі в корона-
ційній процесії, адресата при цьому переплутано: “шаг” робив не Бела, а зро-
блено йому назустріч – в. а.), причем старший романович в результате дипло-
матических переговоров даже сумел получить в свою пользу какие-то уступки
в дальнейшей борьбе за Галич. однако, на наш взгляд, визит к арпадам (тут уже
йдеться про прибуття “на честь” – в. а.) был прямым проявлением выполнения
вассальных обязанностей (виділено – в. а.) в период заострения отношений меж-
ду сеньором даниила – Белой IV и австрийским герцогом Фридрихом Бабен-
бергом. летописец, который об уровне подчинения романовича должен был
знать, очевидно сознательно не внес более детального описания о посещении
князем короля. единственный факт, который привлек его внимание, – намере-
ние волынских властителей “идти …герцикови в помощь”, фактически нарушая
нормы вассального права относительно своего сюзерена”72.
трактування зазначеної ситуації знову виявляється не тільки цілковито
несподіваним, а й діаметрально протилежним не лише викладеним у літописі
реаліям, а й водночас як усій дотеперішній історіографічній традиції, так і ра-
ніше висловленим поглядам самого м. волощука. Його основою, безперечно,
стало додане при виданні літопису цілком довільне пояснення (розкриття сен-
су) поняття “чс т̑ь” як, нібито, рівнозначного термінові “помощь”. “Более логичной
для нас является версия того, что военные контингенты даниила и василька,
в качестве вассально-подданных, двигались к венгрии, чтобы объединиться с
королевскими отрядами и при необходимости общими силами отразить насту
пление врага (виділено – в. а.)73. як, ідучи, за словами літописця, “гѣрцикови
во помощь”74, належалося… об’єднатися з військами угорського короля для
спільного в інтересах угорщини опору… тому ж австрійському герцогові – роз-
важати, звісно, не випадало б. адже перед нами вияв явно не контрольованої
“реконструкції історії”… такий висновок підтверджує й наступне не менш по-
казове тлумачення: “Продвижение во владения арпадов (как мы допускаем, через
галицкие земли) было беспрепятственным потому, что Михаил Всеволодович,
ростислав и местное боярство получили по данному поводу соответствующие
инструкции со стороны венгерского монарха, будучи от него в той, или иной, не
до конца понятной нам зависимости (виділено – в. а.). именно же пребывание
романовичей во владениях Белы и детали встречи с ним является, на наш
взгляд, наиболее загадочным моментом летописного эпизода. каким образом,
при каких обстоятельствах даниил решил изменить политическую ориента-
цию и поддержать Фридриха Бабенберга, мы считаем, осознать практически
невозможно. однако понятно, что такой шаг волынского правителя символизи
ровал расторжение вассального соглашения с венгерским королем и, как следствие,
and Četvertyn’s’kyj (Pogodin) Codices / Vit an
Introductions by Omeljan Pritsak The Garvard
Bibliotheque of Early Ukrainian Literature. Texts.
Vol. 8. Harvard, 1990. р. 330; Kronika... S. 201–
202. значення самого поняття останньо до-
кладніше розглянув: Паршин і. участь князя
данила романовича в інтронізації угорсько-
го короля Бели IV княжа доба: історія і куль
тура. вип. 9. с. 27–29; його ж. дипломатія
Галицько-волинської держави: європейські
наративні джерела Хііі–ХV століть. львів,
2018. с. 209–211. зіставлення понять “честь”
та “допомога” у запропонованому викладі
немає.
72 Волощук М. вассальная зависимость...
с. 94.
73 там же. пор.: его же. даниил Галиц-
кий… с. 339 (загалом повторено відповід-
ний текст попередньої публікаії, тільки сло-
восполучення “с королевскими отрядами”
замінено на “с войсками их сюзерена – ко-
роля Белы іV”).
147“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
начало военных действий арпадов против князя (виділено – в. а.). именно это,
по нашему мнению, стало предметом разговора Белы IV и даниила, после
чего “королевы же, възбранившю има [помогать герцогу австрии – м. в.],
възвратистася въ землю свою”75. як можна було, перебуваючи в угорського
“сюзерена”, не тільки розірвати з ним стосунки, а й при цьому організувати
“начало военных действий арпадов против” себе самого – розважати не варто.
як і про на відповідний же спосіб організовану “взаємодію” з перебуваючим
на той час у Галичі чернігівськими ольговичами. Головне, що визнано тепер
уже цілком тотальну угорську залежність – і чернігівських претендентів теж…
дещо інша версія викладена при розгляді питання “о вассальных связях
галицко-волынского князя даниила романовича (1238–1264) (sic!) и венгерского
короля Белы IV (1235–1270)” як однієї з центральних – у баченні автора – про-
блем угорських зв’язків середини Хііі ст.76 вдаючись до коронації Бели IV, ав-
тор твердить про “не до конца понятное известие об участии в ней даниила”
й перед тим навіть допускає можливість фальшування відповідного перека-
зу77, що після визнання м. Грушевського мало б бути очевидно несподіваним.
при цьому використано тільки пізніші свідчення: не залучено найстаршого
переказу пожоньскої хроніки ще середини ХIV ст. так само досить своєрідно
потрактовано й найдавнішу українську історіографію теми. за твердженням
м. волощука, антоній петрушевич та ісидор Шараневич, нібито, “ничего не
говорили о возможности вассальной зависимости волынского князя”, м. даш-
кевич “отмечал, что участие даниила в коронации Белы считалось признани-
ем вассальной зависимости от венгерского короля”, а м. Грушевський тільки
“не отрицал (виділено – в. а.) возможности участия волынского князя в коро-
нации, означавшего, по его мнению, признание определенного верховенства
Белы”78. наведені міркування усіх чотирьох авторів, як уже показано (див.
вище), насправді виглядають зовсім інакше.
втім, у самого м. волощука навіть в одному тексті виявляються діаме-
тральні відмінності сприйняття. якщо на початку від твердив про “не до кон-
ца понятное известие об участии в ней (коронації Бели IV – в. а.) даниила”,
то через декілька сторінок уже “вполне понятным является визит даниила в
секешфехервар для участия в коронации Белы IV”79, хоча твердження про ві-
зит саме на коронацію, що можна вичитати із залучено стилізації відповідної
фрази, як уже показано (див. вище), суперечить знаним літописним відомос-
тям про тогочасне триваліше перебування галицько-волинського володаря в
угорщині. іншого роду довільність пропонує твердження: “очевидным яв-
ляется присутствие во время коронационного акта нескольких официальных
лиц – эстергомского архиепископа, брата Белы кальмана и волынского князя
даниила. “с большим уважением” эти лица сопровождали нового монарха
при выходе из церкви”80. з нього виявляється, ніби угорський хронікарський
переказ стосується не процесії до собору на коронацію, а… виходу з собору уже
після коронації. за вміщеним далі визнанням, “хотя анализ непосредственных
обстоятельств участия волынского князя в торжествах коронации Белы IV
не выявил неоспоримых доказательств вассального подчинения даниила
74 ипатьевская летопись. стб. 776.
75 Волощук М. вассальная зависимость...
с. 95–96. пор.: его же. даниил Галицкий…
с. 339.
76 Волощук М. М. даниил Галицкий...
с. 331.
77 там же. с. 332.
78 там же. с. 333.
79 там же. с. 337.
80 там же.
148 Володимир АлексАндроВич
венгерскому монарху, действия романовичей в отношении венгрии в период
1235–1241 гг. позволяют говорить об определенном сюзеренитете венгерского
короля, не гарантировавшем, однако, никакой военной поддержки волынским
князьям в борьбе за Галич”81. тобто, головним аргументом за прийняття угор-
ського підданства, як видно, мало б виявитися винятково тверде переконання
у його неуникненності й неминучості. князь з чернігівської династії ростислав
михайлович також виступає “возможно, признавшим некоторую зависимость
от венгерского монарха”82, що ще раз підтверджує, нібито, неуникненність та
всезагальність такого статусу у колі володарів київської традиції.
наведений виклад виразно засвідчує здатність автора “ліквідовувати” “за-
гадки історії”, заміщуючи їх… своїми власними... подібні пропозиції за всім
сталим комплексом ознак належать до зовсім іншого жанру, ніж засноване на
скрупульозному аналізі джерельних переказів класичне історичне досліджен-
ня. м. волощук, як видно з цих прикладів, схильний залучати джерела лише
настільки, наскільки вони спроможні годитися для вибудовування його влас-
них “візій” і тільки задля цього. самі ж його пропозиції цілковито позбавлені
природного тяжіння до історичної основи в реаліях документальних перека-
зів. вони репрезентують зовсім вільну самостійну творчість на конкретну об-
рану тему, за характером і всіма ознаками не тільки несумісну із завданням
осмислення задокументованих фактів та всебічного розкриття притаманного
їм справжнього наповнення. Йдеться про очевидне спотворення самої суті іс-
торичного дослідження та його підміну зовсім “вільним” літературним вправ-
лянням на конкретну обрану тему.
у контексті обширного біографічного огляду до угорського коронаційно-
го епізоду вдався д. домбровскі, відзначивши, як 1235 р. король данило рома-
нович “uczestniczył w odbywającej się według łаcińskich wzorów (sic!) koronacji
Beli IV prowadząc za nim konia (виділено – в. а.), gdy tymczasem brat monarszy
Koloman niósł (виділено – в. а.) miecz”83. наголошення латинського взірця обря-
ду коронації угорського монарха завідомо зайве, оскільки угорщина, як відомо,
належала до країн латинського релігійно-культурного кола. твердження, ніби-
то коня в процесії проваджено за королем передає відзначення відповідного
моменту коронаційного походу в одинокому доступному описі акурат навпаки.
так само, як уже була нагода привернути увагу, брат короля, згідно з джерель-
ним переказом, не “ніс”, а “тримав” меч, що, як буде показано, здатне придати
самій згадці зовсім іншого змісту й цілком інакше окреслює як функцію коро-
лівського брата в коронаційній урочистості, так і викладений конкретний її мо-
мент (див. далі). д. домбровскі, прихилившись до звичного поверхового сприй-
няття та перебуваючи в тому ж стані й не заглиблюючись до реалій описаної
ситуації, запропонував в останньому наведеному висловлюванні ще іншу на тлі
давніших, проте так само винятково довільну інтерпретацію. при цьому він
теж тримався, насамперед, відповідного його власному, немало заснованому, як
уже випало відзначити, на незмінно поверховому трактування “непрочитаних”
літописних переказів поглядові на короля данила романовича, “підпорядку-
вання”. вимова засвідчених у джерелах реальних місця та характеру участі у ко-
ронаційній процесії угорського родича йому так само виявилася недоступною.
джура Гарді виклав хронікарське свідчення так, ніби “угорського короля
Бейлу на церемонії вступу на трон проводили його брат, князь коломан, котрий
81 Волощук М. М. даниил Галицкий...
с. 337.
82 там же. с. 338.
83 Dąbrowski D. Król... S. 273.
149“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
урочисто ніс (виділено – в. а.) його меч, а перед ним (виділено – в. а.) йшов дани-
ло, князь русинів, котрий з великою повагою вів його коня”84. застосоване фор-
мулювання не зовсім виразне, проте, згідно з вимовою самого джерела, князь з
королівським конем мав крокувати перед королем (а не його братом, що допус-
кає подане в наведеному тексті співвідношення, хоча мечоносцеві в процесії на-
лежалося випереджувати самого монарха). д. Гарді привернув увагу до важли-
вої згадки Бели IV з 1235 р. про його похід за три роки до того на чолі угорських
військ “соntra Danylam ducem Lodomerie a debito fidelitati sese subtrahentem et
Galiciam nobis iam subiectam capereat temptantem”85. у чому конкретно повинно
було полягати згадане порушене “зобов’язання вірності” – гадати годі. могло
йтися тільки про претензії угорщини безвідносно до особи самого “Danylam”.
але навіть визнаючи якусь прив’язаність, випадало би сприймати її винятково
віддаленою, ні про яке “підданство” при цьому не йшлося зовсім.
д. Гарді також вперше докладніше розглянув названих у джерельному
переказі учасників коронгації й віднайшов, як йому видалося, можливість
інакше потрактувати присутність гостя на урочистості. за його словами, той
у церемонії ієрархічно мав опинитися немов на одому рівні з королем, наді-
леним титулом “Rex Galiciae et Lodomeriae”, та його братом з титулом “Rex
Ruthenorum”. сербський дослідник потрактував наведене зауваження достат-
ньо своєрідним на тлі дотеперішньої історіографії способом: “отже, обережно
можемо робити висновок, що романович знову зайняв своє місце в колі воло-
дарської династії як її член серед герцогів, котрі володіли окремими областя-
ми королівства”86. однак таке несподіване “переміщення” князя до угорської
правлячої династії випадало би сприйняти, хіба, винятково в загальному іє-
рархічному розкладі, проте само таке “сортування” нічого неспроможне за-
пропонувати для розуміння конкретної аналізованої ситуації. у штучності
поданого трактування переконує навіть найближче продовження, згідно з
яким автор не має “сумніву в тому, що він (данило романович – в. а.) при-
був з метою вимагати від нового угорського короля галичину (виділено – в. а.)”87.
нагадаємо, однак: гість “прибув” не спеціально на коронацію, раніше, та про-
живав у королівстві певний триваліший час, до початку зими88 навряд чи без-
устанно “вимагаючи Галичину”. отже, як і інші пропоновані досі трактуван-
ня, це так само не враховує зазначеної загальновідомої обставини тогочасного
не зафіксованого в його конкретних виявах довготривалішого перебування в
угорщині. на такому тлі участі в коронаційній урочистості нового угорсько-
го монарха випало стати одиноким засвідченим епізодом не відомого у його
реаліях угорського перебування. з цього огляду зазначені трактування явно
схильні немало спрощувати лише у випадкових фрагментах відображену в
актуально доступних джерелах конкретну історичну ситуацію.
отже, дотеперішні звернення до участі данила романовича в коронації
Бели IV, практично, не так уже й багато спроможні дати для реального розу-
міння її обставин, зводячись натомість до набору цілковито модернізованих
84 гарді д. данило романович на інтроні-
зації Бейли IV 1235 року – або повернення
до королівської сім’ї король данило рома
нович: культурна і державотворча спадщина
його доби. Монографія під загальною редакцією
М. Бевза, Ю. лукомського. львів, 2016. с. 49.
85 там само. C. 51 (“проти данила, князя
володимирії, який, ухилившись від вірнос-
ті, до якої був зобов’язаний, відняв від нас
Галіцію”). публікація самого документу:
Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus
ac civilis. Vol. 4, pars 1. Budae, 1829. P. 23–24.
86 гарді д. данило романович… с. 51.
87 там само.
88 ипатьевская летопись. стб. 774.
150 Володимир АлексАндроВич
міркувань, нерідко навіть з акцентами з-поза прийнятого не тільки для самого
аналізованого контексту, а й епохи загалом.
докладніше присутність данила романовича на коронаційній церемонії
Бели IV розглянув ілля паршин, присвятивши їй окрему статтю89, текст якої
попередив огляд найважливіших позицій літератури з міркуваннями на від-
повідну тему90. підсумовуючи аналіз історичного тла церемонії 1235 р., автор
ствердив: “версія про визнання з боку князя данила своєї підлеглості Белі IV
не знаходить беззаперечного підтвердження в джерелах. нейтралітет нового
угорського монарха, якщо з довірою поставитися до тези про його зверхність
над волинським правителем, виглядає дивним на тлі невдачі старшого романо-
вича у подальшій боротьбі за спадок свого батька. очевидно, церемонія веден-
ня коня під час коронаційних урочистостей мала інше символічне значення”91.
так знову привернуто увагу до важливого, хоча й неодноразово акцентованого,
проте належно так і не залученого в літературі моменту ширшого тла й при
цьому, фактично, не тільки заперечено, а й відкинуто і далі немало пошире-
ний погляд на участь в урочистостях як, нібито, рівнозначну визнанню піддан-
ства. до зауваженої потенційно іншої символіки автор не вдався.
і. паршин повторив і розширив свої давніші розмірковування у коментарі
до публікації відповідного фрагменту хроніки, де запропонував не тільки до-
кладніший огляд історіографії, а й окремі нові міркування з відповідного при-
воду, відкинувши версію стосовно підданства92. проте в підсумуванні, все ж,
суголосно з історіографією, визнано інше – конкретну мету участі, пов’язану з
намаганням як отримати військову допомогу, так і якось залучити нового угор-
ського монарха на свою сторону93.
о. Головко в новішому принагідному зверненні до проблеми також від-
кликався до докладнішого контексту ситуації, визначеного поразкою короля
данила романовича в Галичі, внаслідок чого він “був вимушений відправитись
до угорщини, щоб добитися там, можливо шляхом значних поступок (виділе-
но – в. а.), допомоги”94. ідея “поступок”, звісно, здатна віддалятися від однознач-
ного визнання зверхності, проте в ній своєрідним залишком попередніх погля-
дів теж спроможний приховуватися безперечний елемент підпорядкованості.
розгляд самої коронації в о. Головка цього разу опущено, проте запропоновано
підсумовуючий висновок з огляду на новіший перегляд версії стосовно безза-
стережного підпорядкування: “сама участь князя данила в церемонії не стала
якоюсь знаковою подією, котра призвела до обмеження його реального статусу
як суверенного монарха”95, у чому повторено давніший власний погляд. водно-
час при цьому відзначено: “під час перебування в угорщині данилу романовичу
не вдалося у повній мірі реалізувати наміри ввести в нормальне русло свої від-
носини з угорським двором. з цим, вірогідно, пов’язана і відсутність інформації
в Галицько-волинському та інших літописах про означену поїздку князя данила
до угорщини”96. очевидно, формулювання стосовно “нормального русла” не зо-
всім коректне, оскільки при “ненормальності” король навряд чи після галицької
89 Паршин і. участь... с. 23–33.
90 там само. с. 25–27.
91 там само. с. 29.
92 його ж. дипломатія... с. 205–215 (підсу-
мовуюче заперечення версії про підданство:
там само. с. 211).
93 там само. с. 214.
94 головко о. східна політика угорщини в
перше десятиліття правління коро-
ля Бели IV (1235–1245 рр. наукові праці
кам’янець-Подільського національного універ
ситету імені івана огієнка. історичні науки.
т. 27. кам’янець-подільський, 2017. с. 67.
95 там само.
96 там само.
151“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
невдачі на триваліший час виїхав би до угорщини... інформацію про саму поїзд-
ку літопис насправді знає, не згадано тільки коронації (див. далі). втім, над усією
своєрідністю цих фактів (як самої відсутності, так і, не менше, – перебування)
автор, як і його попередники, здається, не мав нагоди належно задуматися…
проведений огляд літератури переконує, що в новіших публікаціях на тлі
нечисленних міркувань щодо характеру участі данила романовича в корона-
ційній процесії Бели IV як визнання підпорядкування угорському монархові,
набувають переваги погляди про інше наповнення конкретної причетності до
угорських коронаційних урочистостей 1235 р., хоча з’ясувати цю “інакшість”
ніхто особливо навіть і не намагався. докладніший перегляд окремих вислов-
лених міркувань показує, що ніякої залежності присутність князя на корона-
ційній церемонії та ведення коня означати не могли зовсім. Бо й справді, як уже
неодноразово відзначено в літературі, характер стосунків з угорщиною най-
ближчого наступного періоду нічим не здатний вказати на вірогідність якогось
підпорядкування. Факти заперечують таку можливість однозначно. через два
роки Бела IV, за свідченням літописця романовичів, як уже зазначено, закликав
обох романовичів “на честь”. Хоча само наповнення залученого тут поняття за-
лишається нез’ясованим97, ситуація явно не здатна стосуватися “ленника” (та
ще й чомусь разом із братом). а ще через декілька років (1240) “ленникові” на-
віть випало сватати доньку гаданого “сюзерена” за власного сина98, що взагалі
виходить поза канон сюзеренно-ленних стосунків.
усі перелічені моменти – не кажучи про інші, раніше викладені не менш
вимовні міркування – найочевидніше спроможні вказати на безперечну недо-
статність дотеперішнього осмислення самого задокументованого факту участі
короля данила романовича в коронаційнвй процесії угорського монарха. за
таких обставин неминуче повинно виникати питання стосовно того, який, вре-
шті, конкретний історичний факт випало зберегти угорському хронікарсько-
му переказові, так різнорідно¸ проте водночас стабільно поверхово, без належ-
ного заглиблення трактований у літературі упродовж уже майже двох століть.
зрештою, як переконує чимала історіографія, насправді переважно інтерпре-
тувалося, правду кажучи, не так, власне, само конкретне джерельне свідчення,
як поодинокі вияви уробленої навколо нього, здебільшого навколонаукової,
новішого походження традиції…
результати такого замислення, заснованого як на уважному прочитанні лі-
тератури, так і незміному зверненні – у зіставленні з нею – до першоджерела,
показали схильність багатьох авторів не тільки очевидно і немало віддалятися
від вихідного джерельного переказу. найчастіше, цілком певно, його навіть не
знали, переймаючи залучену інформацію від доступних попередників, зде-
більшого найближчих, незмінно недокладних, як тепер виявляється, у викладі
вихідного свідчення. водночас неодноразово виразно показано також безпере-
чну схильність вдаватися до нічим не підтверджених домислів, змішуючи їх з
автентичними фактами та видаючи здобутки такої цілком сумнівної навіть з
походження творчості за, нібито, справжні автентичні факти.
97 новіший огляд проблеми див.: Пар
шин і. участь… с. 27–29; його ж. диплома-
тія… с. 209–211.
98 ипатьевская летопись. стб. 787. Хоча
в літературі відзначено окремі істотні мо-
менти найближчого історичного контексту,
здатні однозначно входити в протиріччя з
гаданим визнанням угорського підданства
1235 р. (див. вище), обидва зазначені літо-
писні факти у відповідному зв’язку давніше
уваги не привернули. їх пригадано щойно:
александрович В. “Щастя”... C. 326.
152 Володимир АлексАндроВич
звернення до оригінального тексту джерельного переказу увінчалося су-
цільною несподіванкою. воно не тільки показало цілковите незнання першо-
джерела, а й переконало в фактичному послідовному ігноруванні та невико-
ристанні його автентичної вимови. замість цього дотеперішня література, як
виявилося, насаджує послідовну підміну закладеної конкретної інформації до-
вільними розмірковуваннями на тему як відображеної у ньому самої історичної
події, так і причетності до неї короля данила романовича. свідчення анонімно-
го угорського хроніста XIV ст. та його молодших послідовників, що поширили
розповідь, виведену від вихідної угорської хронікарської традиції, виявилося з
належною увагою досі все ще навіть не прочитаним99. натомість водночас її не-
мало “прикрашено” трактуваннями, з буквальною вимовою, нібито, залученого
джерельного переказу, нерідко, не здатних мати нічого спільного.
Щобільше, розбудоване на такій основі й утверджене через цілком довіль-
ні інтерпретації вихідного джерела стійке переконання щодо угорської залеж-
ності данила романовича перекинуто й на інші, не пов’язані з урочистостями
1235 р. моменти біографії короля та історії його держави. “угорське піддан-
ство” “зразка 1235 р.” та співвіднесений з ним статус підпорядкування, відпо-
відно до поширеного уявлення, мали за королем немов невідступно “по п’ятах
ходити”, оскільки така ідея виринає при найменшій хоч якось придатній для
сприйняття “слушною” нагоді. так завідомо уроблена в розосередженій тиші
давніх кабінетів проблема виступила, як схильні повчати немало позицій но-
вітньої літератури, нібито, окремим аспектом біографії володаря Галицько-во-
линської держави й не менше так само – також окремим самостійним явищем
її історичної традиції. “угорському підданству” випало постійно впливати на
формування уявлень не тільки про певні істотного наповнення сторони біогра-
фії короля, а й, разом з ними та через них, – також історичної дійсності епохи,
сприйняття еволюції історичного процесу на місцевому ґрунті загалом.
за такого відкриття не обійтися без нового звернення до першоджерела, як
показано, не так уже й активно, правду кажучи, залученого до практикованих
дотепер суджень на відповідну тему. аналіз літератури переконує, що йому,
здебільшого, належалося перебувати осторонь від основного зацікавлення, за-
свідчуючи не так уже й рідкісний яскравий приклад неподільного домінуван-
ня історіографії над історією. дотеперішня увага незмінно зосереджувалася
не так на самому джерельному переказі, як… міркуваннях на відповідну тему
попередників конкретних авторів, незмінно схиляючись у їх сторону, без на-
лежного задумування над їхніми твердженнями й усвідомлення необхідності
відділення конкретних фактів від виразних нічим не підтверджених необме-
жено широких домислів. як це не парадоксально мало б сприйматися, істори-
ки нерідко виступали в ролі давніх історіографів, невідступно продовжуючи
літописний метод викладу фактів замість обов’язкового для новітньої свідомос-
ті пошуку прихованих за ними реальних виявів життя віддаленої епохи.
цим явно обійденим увагою першоджерелом слугує лаконічний фраг-
мент укладеної близько 1350 р. на підставі певної у вислові, хоча й не іденти-
фікованої давнішої традиції заходами невідомого автора “пожонської хроні-
ки” (“Братиславської хроніки”), поширений зусиллями його продовжувачів,
99 такий висновок підказав, зокрема, до-
кладний розгляд викладу, присвяченого
участі данила романовича в коронаційних
торжествах Бели IV, в першій частині книги
д. домбровского, див.: александрович В. “Щас-
тя”... C. 325–327. пор. також наведений довіль-
ний, з грубими помилками переклад дже-
рельного свідчення в а. майорова (див. вище).
153“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
з описом обставин сходження 14 жовтня 1235 р. на престіл у секешфехерварі
нового угорського монарха з династії арпадів:
“Rex Wela filius eius post eum coronatus est in Kathedrali Ecclesia beati Petri
in Alba, quam ipse consecrari fecit, Colomano duce, fratre eiusdem ensem regalem
ad latus eius honorifice tenente, Daniele vero duce Ruthenorum equum suum ante
ipsum summa cum reverencia ducente”100.
відповідно в перекладі: “король Бела, син його [короля ендре II], після
нього коронований у кафедральній церкві блаженного петра у Білому [місті],
яку сам освятив, коломан князь, брат його, королівський меч біля нього уро-
чисто тримав, данило, істинний князь русі, коня його поперед нього з великою
поштивістю провадив”.
загальновідома ситуація, яка нерідко привертала увагу на сторінках нові-
шої літератури – винятково через її сприйняття однозначним і безперечним
для багатьох авторів доказом визнання гаданої підлеглості угорському монар-
хові чи заперечення такого погляду, – при докладнішому розгляді виявляється
зовсім не осмисленою, а одиноке наведене, нібито, свідчення з цього приводу –
з належною увагою не лише не розглянутим, а й навіть не прочитаним. а до
ширшого ж “руського” тла самої події досі взагалі майже не вдавалися, хоча
вся відповідна література, немов, повинна стосуватися, найперше, власне його.
насамперед, випадає визнати безперечну не зауважену дотепер відсут-
ність у зацитованому лаконічному тексті якоїсь єдиної цілісної розповіді про
секешфехерварські коронаційні урочистості. насправді наявне свідчення ви-
являється скомбінованим з поодиноких розрізнених, не завжди навіть на ло-
гічний спосіб внутрішньо поєднаних окремих згадок стосовно різних моментів
як самих урочистостей, так і співвіднесених з ними, але безпосередньо не на-
лежних до них обставин. результати докладнішого аналізу здатні переконати,
що при цьому викладено цілком різні моменти перебігу подій і навіть подано
один істотний з відповідного огляду, проте тільки дотичний факт, із самими
зазначеними торжествами безпосередньо ніяк не здатний бути пов’язаним.
Йдеться про вміщене на самому початку зацитованої фрази повідомлення про
освячення заходами короля Бели IV секешфехерварського собору святого пе-
тра, до якого прямувала згадана коронаційна процесія з руським гостем й у
якому відбулася коронація. із відповідною церемонією сюжет про освячення
собору, найочевидніше, ніяк не здатний бути співвіднесеним: обидві віддалені
між собою різні та навіть різного часу події у наведеній розповіді спроможна
поєднати винятково особа монарха.
зауважена обставина вказує на істотну не побачену досі особливість збе-
реженого тексту, виражену через об’єднання у лаконічному переказі різно-
часових фактів. таке їх поєднання в одному викладі здатне пригадати знане
100 Chronicon Posoniense / Ed. M. Florianus
Historiae Hungariae fontes domestici (далі –
HHFD). Vol. 4. Budapestini, 1885. P. 35–36. за-
сновані на тому ж першоджерелі інші, втім і
пізніші виклади тієї ж події без суттєвіших
відмінностей при її описі, див.: Heinrichs von
Mügeln Chronik der Hunnen / Hrsg. M. G. Ko-
vachich Sammlung kleiner noch ungedruckter
Stücke. Vol. 4, Bd. 1. Ofen, 1805. S. 82; Chronici
Hungarici compositio saeculi XIV / Ed. A. Doma-
novszky Scriptores rerum Hunganicarum. T. 1.
Budapest, 1937. P. 467; Chronicon Budense / Ed.
I. Podhradczky. Budae, 1838. P. 197–198; Chro-
nicon Dubnicense / Ed. M. Florianus HHFD.
Vol. 3. Budapestini, 1881. P. 103–104; Johannes
de Thurocz Chronicae Hungarorum / Studio et
opera J. G. Schwandtneri Scriptores rerum Hun
garicarum. T. 1. Vindobonae, 1766. P. 186.
154 Володимир АлексАндроВич
унікальне пояснення холмського літописця короля данила романовича сто-
совно природи хронікарської діяльності: “хронографоу же . ноужа есть писати
все . и всѧ бьвшаӕ . Ѡвогда же писати в п̑ереднѧӕ . Ѡвогда же востоупати в заднѧӕ .
чьтыи моудрыи разоумѣеть”101. зрештою, воно належить до звичної практики
літописної традиції, стосовно конкретного аналізованого моменту дотепер не
побаченої і не сприйнятої. для анонімного автора збереженої у пізніших пере-
казах первісної реляції про секешфехерварські урочистості 1235 р. засвідчений
при цьому метод виявляється практикованим ширше, оскільки на такий са-
мий спосіб, як видно, скомпоновано й інші частини цієї лаконічної розповіді.
наступним яскравим, теж досі не зауваженим прикладом об’єднання у
збереженому викладі різночасових подій сприймається звістка про королів-
ського брата кальмана, який тримав біля Бели IV королівський меч. вжите
при цьому дієслово “tenente” виразно вказує на, власне, тримання меча, а не
несення його у коронаційному поході, чого дотеперішня література також не
зуміла зауважити102. тобто, наявне в тексті відсилання до королевича кальма-
на насправді здатне стосуватися не коронаційної процесії, як незмінно одно-
стайно вважалося досі. найочевидніше, повинно йтися уже про наступний
за нею конкретний крок коронаційної церемонії як ще один вимовний доказ
поєднання в аналізованому короткому викладі різних за часом подій. проте
доступний опис, як щойно тепер виявляється, зовсім не твердить про несен-
ня меча в коронаційній процесії. тому випадає визнати частину розповіді зі
згадкою про меч відображенням уже пізнішого етапу урочистості, коли під
час самої коронації молодший брат короля тримав меч біля нього103. обидва
розглянутих моменти – як освячення собору, так і тримання під час кронації
при королеві його меча, цілком очевидно, ніяк не здатні стосуватися корона-
ційного походу, при лаконічній згадці про який, власне, й зафіксовано “Daniele
vero duce Ruthenorum”: згідно з висловлюванням відповідного фрагменту, він
“equum suum (Бели IV – в. а.) ante ipsum summa cum reverencia ducente”.
насправді, як видно із вжитих формулювань, коня у коронаційній проце-
сії проваджено перед монархом (“ante ipsum”), який сам йшов при цьому поза-
ду пішки. тобто, король ніяк не міг сидіти на коні, що одразу здатне цілковито
усунути найгостріший для давнішого сприйняття як прихильників, так і про-
тивників “підданства” момент визнання підлеглості. данило романович, звісно,
тим більше не мав йти біля стремена й не тримався за нього: коня, не кажучи
про конкретні обставини коронаційної урочистості, можна провадити тільки
в єдиний доступний спосіб – за вуздечку. виявлена при цьому reverencia так
само зовсім безпідставно співвіднесена з вираженням, нібито, якоїсь підпоряд-
кованості. вказаний стан здатний виводитися винятково від описаної ситуації
коронаційного торжества й за таких обставин неспроможний мати жодного
іншого як пояснення, так і наповнення. так само, як брат короля коломан меч
“honorifice tenente”, король данило романович коня “summa cum reverencia
101 ипатьевская летопись. стб. 820.
102 лише м. лабунька ствердив: “брат
його (короля Бели. – в. а.), принц коломан,
держав з пошаною у його боці його королів-
ський меч”, проте не надав зауваженій тут
обставині значення. див.: лабунька М. князь
данило... с. 560.
103 цю особливість королівського про-
токолу (в іншому контексті) відображає,
зокрема, знана донаторська фреска із зобра-
женням польського короля владислава іі
ягайла перед Богородицею з емануїлом у
троїцькій каплиці люблінського замку, но-
вішу кольорову репродукцію див.: Różycka
Bryzek A. Freski bizantyńsko-ruskie fundacji
Jagiełły w kaplicy zamku lubelskiego. Lublin,
2000. S. 138–139.
155“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
ducente”. тобто, обидві залучені формули стосуються описаної атмосфери уро-
чистості, призначені її передавати й немає найменших підстав добачати в них
якогось іншого додаткового наповнення, щобільше, – без будь-яких на те дока-
зів поверхово і безвідповідально приписаного останній з них виразу не тільки
підпорядкування, а й навіть підданства.
дотеперішня література, як на різні лади, так і власний розсуд експлуа-
туючи аналізований переказ, фактично, зовсім не звернула уваги на описане
в ньому конкретне місце данила романовича у коронаційному поході (про те,
ніби він мав… виходити з собору після коронації можна не згадувати взагалі…).
це, звісно, ніяк не свідчить на користь достатнього проникнення до вимови за-
лученого джерела з усіма неуникненними наслідками для уже майже двохсот-
літньої літературної традиції. данило романович, як цілком виразно стверджує
повідомлення угорського хроніста, попереджував короля і вів його коня на чолі
процесії: відзначено провадження коня та крокування короля вслід за ним. про
меч, як щойно тепер стало очевидним, хронікарський текст пригадує згодом, в
іншому, пізнішому моменті урочистості, вказуючи на нього за зовсім відмінних
і ніяк безпосередньо не пов’язаних з коронаційним походом обставин.
винятково скупий, хоча й – виявляється – водночас достатньо непростий за
структурою переказ про коронаційний похід поєднує, як щойно тепер випало
з’ясувати, різночасові події. уже само вміщення данила романовича на чолі
процесії – навіть коли він і не був першим з-поміж учасників коронаційного
кортежу (справа першості для нашого інтересу не здатна прибирати якогось
окремого істотного додаткового акценту) – однозначно відкидає як належно не
обдумані і безпідставні будь-які винятково поверхові за їх природою намаган-
ня сприймати таке знаходження свідченням, нібито, підпорядкованості та під-
леглості. Гостя, безперечно, виразно вивищено дорученням виконувати одно-
значно почесну місію. з нею ніяк не випадало би співвідносити навантаження,
начебто, якогось применшення, упослідження, а, щобільше, – підпорядкуван-
ня та підданства. згідно з середньовічним церемоніалом, підданий, та ще й в
такому сенсі, який на ранньому етапі сприйняття та осмислення історичного
досвіду зовсім поверхово приписано галицько-волинському володареві, до того
ж – новоприєднаний, як повчають відповідні переконання, ніяк не міг би ви-
ступати на тому місці і в тій ролі, якими відзначено данила романовича.
зрештою, досі не зауважено й відсутності бодай натяку стосовно якогось
підпорядкованого статусу і в самому тексті наведеного переказу, де володаря
поіменовано “vero duce Ruthenorum”. дотеперішні незмінно так чи інакше по-
верхові, як нарешті є усі підстави визнати, тлумачення не враховували конкрет-
них характеру участі та місця гостя й зафіксоване в джерелах ведення коня в
коронаційній процесії перед королем, виходячи тільки із засвоєння знаного
моменту загально сприйнятої церемоніальної практики, на якому незміно ак-
центували всі докладніші звернення, а не опису конкретної аналізованої події,
трактували як провадження коня, що на ньому, нібито, мав їхати Бела IV. Хоча
насправді король – виявляється – взагалі не сидів верхи на коні. власне оте
тримання за вуздечку коня під королем (нагадаємо наведене рішуче обурення
д. зубрицького з приводу приписаного князеві, як він вважав, обов’язку “коню-
ха”), чого само джерело, як лише тепер стало очевидним, насправді не зафіксу-
вало, за знаною європейською середньовічною нормою сприймалося виразом
визнання зверхності угорського монарха. тільки в окремих випадках, проте,
виходячи, знову ж таки, ніяк не від самого джерельного переказу, поодинокі
156 Володимир АлексАндроВич
автори намагалися компромісно відшукати якусь пожадану “пом’якшену”
форму прийнятої зверхності. однак гість, як врешті виявилося, хоч і провадив
коня Бели IV, насправді не міг “триматися за стремено королівського коня” в
поверхово, всупереч докладно переказаним очевидним реаліям описаної си-
туації, прийнятому досі сенсі. у самій процесії він вів коня перед королем, в
наведеному описі виявляється єдиним, окрім угорського монарха, окремо від-
значеним її учасником, що неспроможне мати нічого спільного з побіжно і
поверхово приписаним йому зусиллями більшості дотеперішніх інтерпрета-
торів визнанням якоїсь, нібито, підлеглості104.
література донедавна так само зовсім не звернула уваги на важливі об-
ставини побуту короля при угорському дворі на час скупо викладених в ана-
лізованому угорському свідченні коронаційних торжеств. Щойно останнім
часом о. Головко привернув увагу до конкретного контексту тодішньої появи
данила романовича в угоршині, проте потрактував його через знану в літе-
ратурі призму поразки на одному з етапів міжусобного протистояння, яка,
нібито, “цілком могла примусити князя данила погодитись на серйозні по-
ступки угорському королю в обмін на його прихильність у галицькому пи-
танні”105. Йдеться про знаний довготривалий конфлікт з чернігівськими кня-
зями, коли наприкінці травня їх союзник, на той час великий князь київський
ізя слав мстиславович, разом з численною половецькою ордою завдав поразки
військам данила романовича. він сам зумів врятуватися й добратися до Гали-
ча, проте тамтешні бояри вчинили змову проти нього й данилові випало по-
кинути місто та перебратися до угорщини, де він перебував триваліший час.
літопис твердить про повернення щойно з початком зими, коли сам василько
романович разом з “ляхами” організував похід проти Галича, данило романо-
вич виїхав з угорщини і приєднався до них106.
о. Головко, як уже відзначено, не так давно припустив, ніби перебування в
угорщині не здатне було привести до нормалізації стосунків, з чим, “вірогідно,
пов’язана і відсутність інформації в Галицько-волинському та інших літописах
про означену поїздку князя данила до угорщини”107. поїздка, однак, насправді
виявилася зафіксованою, проте немає відомостей про обставини самого пере-
бування. тому логічно випадало би твердити про відсутність у цей період яки-
хось істотніших подій, вартих уваги літописця, що, зі свого боку, також, ніби,
здатне слугувати потенційним аргументом проти версії стосовно підданства.
за таких обставин засновані на щойно зараз виявленому зовсім поверхово-
му та безвідповідальному, як тепер виявилося, сприйнятті джерельного пере-
казу всі давніше пропоновані тлумачення відповідного місця викладу церемо-
нії, нібито, свідченням прийнятого угорського підпорядкування (показовим не
зауваженим досі моментом сприймається цілковита відсутність у дотеперіш-
ній літературі будь-яких докладніших міркувань з приводу самої залежності!)
випадає сприйняти тільки звичайнісіньким застарілим непорозумінням. воно
виводиться від відсутності адекватного повноцінного залучення самого вихід-
ного джерельного переказу. як показано на вимовних конкретних прикладах,
його все ще навіть належно не прочитано і, внаслідок цього, незмінно “інтер-
претовано” без аргументовано обумовленого віднесення до реального зміс-
ту та наповнення “використаного” на засвідчений спосіб джерела. за такого
104 найдокладніший досі розгляд від-
повідного церемоніалу див.: лабунька М.
князь… с. 555–560.
105 головко о. східна політика… с. 66.
106 ипатьевская летопись. стб. 774.
107 головко о. східна політика… с. 67.
157“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
послідовно стосованого підходу замість викладу результатів осмислення автен-
тичної історичної ситуації, фактично, незмінно пропонувався винятково об-
мін не завжди добутим належними зусиллями особистим досвідом, а частіше
досить приватного наповнення враженнями того чи іншого автора.
проведений аналіз переконує, що угорське хронікарське повідомлення
зі згадкою про участь короля данила романовича у коронації угорського мо-
нарха Бели IV виступає не дослідженим зовсім. первісне, вихідне для усі-
єї подальшої інтерпретації цілком поверхове сприйняття, отримане не так
від змісту та наповнення самого джерельного переказу, як власного уявлення
про відповідний аспект суспільної організації за часів європейського серед-
ньовіччя (н. карамзін), з інших мотивів, але так само цілком позаджерель-
них – стосовно залученого вихідного свідчення – міркувань розвинули укра-
їнські історики другої половини XIX ст. після того, як м. Грушевський визнав
автентичність і правдивість хронікарського переказу (у нього, зрештою, так
само ще не прочитаного!), пропоновані тлумачення розвивалися двома го-
ловними напрямами. Більшість авторів, компромісно приймаючи сам факт
підпорядкування й водночас вдаючись до арсеналу не завжди певних у ви-
мові словесних тонкощів, намагалася применшити та згладити гостроту його
безпосереднього виразу. меншість висловлювала тверде переконання у ви-
знанні підпорядкованості. остання версія у найновішому викладі (д. домб-
ровскі, м. волощук) виступила навіть не позбавленою відверто анекдотичних
акцентів. лише поодинокі новітні автори (м. лабунька, і. паршин) вказували
на інше значення факту ведення коня у коронаційній процесії ніж те, яке
звично – незалежно від конкретних позицій – вбачали в угорському хронікар-
ському переказі, не пропонуючи, однак, безпосереднього тлумачення самого
засвідченого моменту. справжньої вимови джерельного висловлювання і за
такого наставлення, однак, теж не відчитано й не сприйнято.
оскільки угорський текст досі сприймався винятково побіжно, без належ-
ного для джерела, з яким співвідносився настільки істотний у дотеперішній
свідомості момент історичної дійсності, докладнішого аналізу, не кажучи про
пожадану всебічність (тут можна було б цілком погодитися з д. домбровскім,
проте він, насправді, мав на увазі щось зовсім інше), опрацьована колектив-
ним зусиллям традиція уявлення на відповідну тему виглядає винятковою су-
мішшю науки і “навколонауки” з очевидною перевагою поглядів, виведених,
насамперед, власне, з кола останньої. запропоновані досі розмірковування
над інформацією, збереженою в угорському хронікарському викладі, зуміли
поверхово вихопити з нього лише окремі актуально “потрібніші” висловлю-
вання, причому незмінно викладали їх зовсім позбавленими притаманного їм
внутрішньо автентичного значення, конкретних взаємозв’язку та об’єктивної
взаємозалежності. цей “недолік” від самого початку невідступно заміщувався
(як і, водночас, не менш щедро також компенсувався) ширшими, хоча, здебіль-
шого, – так само досить побіжними (принаймні у доступних викладах) уже
готовими знаннями поодиноких авторів, здатними, найперше, як істотно від-
ходити від конкретної історичної ситуації, так і… немало підмінювати її со-
бою. знаний притаманним йому “науковим” наповненням поширений метод
“інтерпретації інтерпретацій” так само працював безвідмовно. внаслідок цьо-
го літературна практика у її саморозвитку, “наближаючись віддалялася”, ви-
мушуючи конкретні знання поступатися перед надто відмежованими від них
за суттю та реаліями незмінно приватними уподобаннями…
158 Володимир АлексАндроВич
Щойно найновіша література із залученням ширшого історичного напов-
нення переконано й аргументовано зуміла ствердити: насправді в угорському
джерелі йдеться не про підпорядкування, а щось зовсім інше. проте, відмо-
вившись від обтяжливого багажу недалеких трактувань, вона так само не змог-
ла зробити наступного, – вже вільного кроку. їй також не випало нагоди все-
бічно опрацювати першоджерело, тому, як і попередники, вона теж виявилася
не готовою відповісти на очевидне найголовніше питання: про що саме. після
протяжної дороги митарств у майже два століття з’ясування спроможне за-
пропонувати тільки ретельне докладне відчитання та переосмислення самого
вихідного джерельного переказу.
описана ситуація, коли упродовж так тривалого часу цілі покоління за-
цікавлених авторів, вдаючись до джерела, сприйнятого одиноким свідченням
до окремого важливого епізоду біографії короля данила романовича, вияви-
лися неспроможними його адекватно використати, на конкретному яскравому
прикладі пропонує своєрідний нарис еволюції наукової традиції від її перших
кроків, позначених немало поверховим за способом викладом. вона здатна ста-
ти показовим уроком трактування історії із як позитивними, так і негативни-
ми сторонами цього процесу, свідченням того, що нерідко упродовж чималого
часу не тільки сприймалося, а й видавалося за історію та фігурувало нею – на-
віть в очах “цеху професіоналів від історії”. Фактично, конкретний джерель-
ний переказ слугував для старшого покоління авторів тільки стимулюючим
поштовхом для не тільки ніяк не співвіднесеної з вихідним документальним
свідченням, а й цілком незалежної від нього, побудованої на його фактично-
му послідовному ігноруванні нічим не обмеженої безконечно “вільної”, ніяк
не приземленої фантазії на обрану конкретну тему. і на старших авторах, як
переконує новітня історіографія, такі вправи не вичерпалися ніяк...
втім, на ширшому тлі історики тут виглядають ніяк не гірше від колег з
інших сфер. у музикантів, наприклад, очевидною аналогічною проблемою
так само слугує необхідність зіграти партитуру достеменно так, як її написав
автор, а не, як трапляється, підмінювати оригінальний нотний текст власною
вільною варіацією на тему партитури, видаючи таку немало незалежну в її
конкретному вислові самостійну творчість за, нібито, “справжнісінький ори-
гінал”.
цей приклад зі знаної універсальністю суміжної сфери музики, спро-
можний, як видається, з достатньою дохідливістю пояснити з чим насправді
випадає зіткнутися у дотеперішніх розмірковуваннях навколо “угорського
підданства” короля данила романовича. воно виявилося приписаним най-
визначнішій постаті західноукраїнської історії княжої доби на підставі все ще
не відбутого, як щойно зараз виявляється, “прочитання” угорського хронікар-
ського переказу з одинокою лаконічною джерельною згадкою про участь у ко-
ронаційній процесії угорського короля Бели IV в тодішній столиці угорщини
секешфехерварі в жовтні 1235 р. тлумаченням, цілковито позбавленим будь-
яких реальних підстав.
окрім виразної переваги ширшого власного досвіду поодиноких істориків
над конкретною вимовою унікального джерела, до якого ніхто з них реально
так і не підійшов, описана ситуація наділена ще одним досі не побаченим іс-
тотним вартим уваги аспектом. він виводиться від очевидної готовності біль-
шості авторів – не лише давніших, а й новіших, разом з новітніми, – не тіль-
ки визнавати можливість, а й приймати реальність “угорського підданства”
159“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
короля данила романовича в контексті засвідченої конкретної історичної
ситуації середини 1230-х років. показовою при цьому сприймається цілком
очевидна відсутність реакції окремих навіть найновіших істориків на загально-
відомі цілком слушні зауваження з приводу очевидної відсутності будь-яких
реальних слідів гаданого підданства в контактах Галицько-волинської держави
з угорщиною упродовж найближчих наступних років (як і загалом, але про це
окремо) (див. вище).
на такому тлі неминучим повинно би видатися питання: чим насправді ре-
ально виступає проблема приписаного зусиллями вже майже двовікової тради-
ції королеві данилоі романовичу “угорського підданства”. з досвідом опрацю-
вання написаного досі її, мабуть, випало би визнати своєрідним “привидом”, без
будь-яких на те підстав цілком довільно привнесеним на сторінки літератури. за
дотеперішнього стану історичних досліджень із притаманною їм відсутністю на-
лежного професійного заглиблення до студійованої проблеми очевидному “при-
видові”, навіть попри окремі цілком слушні переконливі за вимовою застережен-
ня, які, однак, у загальному незмінно “підданчому” тоні виявилися не почутими,
випало припасти до вподоби чималому грону авторів різного часу, заступаючи
собою не тільки справжній перебіг подій. не менш явною є також логічно зовсім
незрозуміла неувага до давно слушно зауваженої відсутності будь-яких видимих
наслідків приписаного кроку. Безперечною вбачається також відзначена непри-
сутність елементарної логіки в розумуваннях, нібито для забезпечення від угор-
ських претензій до Галича данилові романовичу належалося визнати… угорське
підданство. коли в методиці н. карамзіна, який запровадив цю ідею до науково-
го вжитку, такі міркування ще хоч якось можна б сприйняти, то їх тиражування
майже й через двісті років видається уже зовсім незрозумілим. однак у розгля-
нутій історії такого незрозумілого віднаходиться не до порівняння більше, ніж
придатного для звичного логічного витлумачення…
те, що йдеться про явного й безперечного привида, здатна підтвердити
також дотеперішня очевидна непоодинокість самого його “об’явлення” на за-
свідчений спосіб. у літературі підданство “зразка 1235 р.” виступає тільки од-
ним, хоча й – з огляду на характер самого залученого “факту” – виділеним най-
більшим зосередженням затрачених на нього зусиль, з прикладів подібного
сприйняття і трактування постаті короля та обставин його володарювання.
за хронологією біографії вперше з чимось подібним випадає зіткнутися
уже на початках життєвого шляху данила романовича, коли після загибелі
батька108 йому у ще зовсім юному віці довелося (символічно, звісно, що за умов
108 саму її також немало міфологізовано,
найперше зусиллями найновішої літерату-
ри, через “неподоланну” схильність окре-
мих авторів до ні на чому не заснованих
надто широких припущень і тлумачень
при відсутності конкретних джерельних
свідчень про безпосередні обставини за-
гибелі засновника об’єднаної Галицько-во-
линської держави та майстерність зусиль
видавати цю свою надто приватну твор-
чість за конкретні встановлені факти. див.:
александрович В. “Щастя”… с. 316–317; його
ж. “Dlaczego nie spróbować szaleństwa”…
с. 160–161. новіший спеціальний розгляд
наявних джерельних переказів щодо смерті
князя та їх трактувань зі слушним підсумко-
вим висновком про недоступність відомос-
тей стосовно перебігу безпосередніх подій,
які привели до загибелі, див.: Войтович л.
Ще раз про обставини смерті князя ро-
мана мстиславовича княжа доба: історія і
культура. вип. 9. с. 9–22. пор.: Nagirnyj W.
Polityka... S. 143–144 (з прикінцевим підсу-
муванням: “jednak ostatecznie nie jesteśmy w
stanie wyjaśnić, jak przebіegła niefortunna dla
włаdcy halicko-włodzimierskiego wyprawa”:
Ibidem. S. 144; втім, згадана тут “wyprawa”
так само належить до очевидних домислів).
160 Володимир АлексАндроВич
того часу, однак, ніяк не здатне було применшити реальності самого факту)
стати на чолі нещодавно об’єднаної Галицько-волинської держави. при цьому
в галицькій її частині розгорнулися довготривалі відцентрові процеси, зумов-
лені багато в чому природним на такому тлі посиленням опозиційних настроїв
тутешньої боярської верхівки стосовно недавно прийшлої і, внаслідок цього, –
ще дуже мало утвердженої на місцевому ґрунті правлячої родини. Безпере-
чно, відіграла свою роль і відсутність твердої руки, якою загиблий князь утихо-
мирював знане зі свого непідпорядкування галицьке боярство.
угорський момент при цьому виступив через значне пожвавлення угор-
ської політики на “галицькому” напрямі. першим виявом цього процесу ста-
ла зафіксована винятково скупим та однозначно ретроспективним унікальним
переказом пізнішого літописця короля данила романовича зустріч угорського
короля ендре II з удовою князя романа мстиславовича в сяноку того ж 1205 р.:
“бѣ по смрт҃и Романовѣ снималсѧ король со ӕтровью своею во Саноцѣ”109. з при-
воду її мотивів та обставин джерело не повідомляє нічого, проте, поза всяким
сумнівом, повинно було йтися про долю за тогочасних умов Галицько-волин-
ської держави та її юного спадкоємця – правлячої родини загалом.
оскільки про самі переговори, а – щобільше, – вірогідні пункти можли-
вих досягнутих тоді домовленостей ніякої конкретики літопис не зберіг, над-
то скромно задокументованій ситуації неуникненно належалося стати полем
здогадів, що й засвідчує доступна немала палітра висловлювань з відповідно-
го приводу. при цьому якнайвиразніше на віддавна звичний для літератури
спосіб проігноровано вміщене зразу ж у продовженні наведеної фрази досить
розлоге, у порівнянні з нею самою, достатньо чітке та однозначне за вимовою і
висловом пояснення стосовно характеру та суті тогочасної угорської політики
щодо юного володаря та його держави, здатне, загалом, з’ясувати принципові
моменти практично не задокументованого сяноцького епізоду (див. далі).
дотеперішня історіографія, здебільшого незмінно притримуючись утвер-
дженої починаючи ще від часів н. карамзіна версії “угорського підданства”,
й, достосовуючи пропоновані погляди до неї, переважно схильна була трак-
тувати сяноцьку зустріч, відштовхуючись від віддавна і надійно засвоєного
всепроникаючого угорського підпорядкування. за умов, коли значна частина
написаного, не заглиблюючись до джерел, а навіть, здебільшого, немало чи й
цілковито їх ігноруючи, послідовно репрезентує незмінне торжество готового
“ученого мнения” над завданням осмислення конкретного джерельного пере-
казу, не повинно дивувати перетворення викладу стосовно невідомої у її влас-
тивому наповненні сяноцької зустрічі 1205 р. на наступне вивищення незмінно
улюбленої серед зацікавлених авторів присутності угорського духу.
микола дашкевич навів тільки літописний виклад про сяноцький
“снем”110. людвік дроба виклав скупу літописну нотатку з численними “ще-
дрими” літературними доповненнями від себе, яких при цьому не вважав за
належне відзначити: “Do niego (угорського короля ендре іі – в. а.) udała się
księżna wdowa po pomoc i znalazła ją w pogotowiu. Król węgierski uprzedził
nawet jej prośby; dowiedziawszy się bowiem, że нalicz ogołocony z panującego,
musiał sobie przypomnieć swoje chwilowe tamże panowanie i zapragnął teraz
rozszerzyć swą władzę po za Karpaty. Ztąd też zaraz po śmierci Romana, jeszcze
w roku 1205 jesienią, wyprawił się Andrzej z wojskiem do Halicza, a ledwie dotarł
109 ипатьевская летопись. стб. 717. 110 дашкевич н. княжение... с. 36.
161“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
do Sanoka, spotkał się tu z księżną wdową, która jechała prosić go o opiekę. W
Sanoku zapewne stanął układ między księżną a królem węgierskim, mocą którego
zobowiązał się Andrzej bronić praw dzieci Romanowych, za co uzyskał nad nimi
zwierzchnictwo, podstawę do wymarzonego tytułu “króla Galicyi i Lodomeryi”.
Jak się pokazuje z następstwa myśli w kronice wołyńskiej, towarzyszył Andrzej
księżnej wdowie do Halicza, gdzie pozostawił część swego wojska załogą pod
przewodnictwem ślepookiego Mokii i innych trzech Węgrów”111. це висловлю-
вання, у якому до скупої задокументованої правди безмірно щедрою рукою
додано не до порівняння більше, ніж можна було довідатися від неї самої112,
фактично, стало надалі основою багатьох незмінно загальноприйнятих мо-
ментів уявлень про відповідний епізод історії Галицько-волинської держави.
зокрема, мало хто з пізніших істориків не вдавався до “галицького” походу
угорського короля 1205 р., хоча в самих джерелах, як лаконічно наголосив ще
м. Грушевський, немає ніякого сліду чогось такого, як і інших численних про-
позицій польського автора. внаслідок цього угорський військовий похід до
Галицько-волинської держави невдовзі після смерті князя романа мстиславо-
вича слушно випадало би визнати винятково продуктом нічим не обмеженої
уяви цитованого польського автора, не дивлячись на такого благородства по-
ходження, залюбки сприйнятим і без міри розтиражованим “безмірно ощас-
ливленими” на такий своєрідний спосіб послідовниками.
однак сам м. Грушевський через чверть століття також, як щойно тепер ви-
являється, теж зумів немало додати від себе до наведених у літописному викладі
фактів. за його твердженням, з огляду на непевність власного становища, вдо-
ва “звернула ся до найблизшого романового союзника і свого свояка угорського
короля, удаючи ся під його опіку (виділено – в. а.). угорський король прибув до неї
до Сяноку (виділено – в. а.), і тут мусїли між ними стати ся важні умови, про
котрі, на жаль, наші джерела не дають близших відомостей; галицький (sic!) лї-
тописець хвалить прихильність короля до романової родини, що він “прийняв
данила як свого милого сина”, але не пояснює політичного підкладу сеї опіки. з
фактів бачимо, що король бере в свою опіку романовичів і їх землї, а за те, чи то
за згодою їх матери й бояр, чи на власну руку, приймає на себе ролю зверхника
сих земель: від тепер він титулує себе королем Галичини і володимирії (Galiciae
Lodomeriaeque rex). для безпечности ухвалено впровадити в Галич угорську за-
логу, і король дійсно прислав дуже значну залогу, “угри многы”113. з не просто
доданих, а виразно “дописаних” тут до викладу скромного літописного переказу
фактів найістотнішими видаються погляд про визнання ролі короля як зверхни-
ка й перейнята від критикованого л. дроби обумовлена саме цим поява відпо-
відної титулатури, а також стилізація тексту, ніби рішення про угорську “засаду”
мало бути ухвалене, власне, на сяноцькій зустрічі й таку домовленість реалізо-
вано щойно після неї. за таких обставин випадало би повторити самого м. Гру-
шевського: наведена одинока лаконічна фраза літопису не здатна запропонувати
жодних реальних підстав для якоїсь конкретної хронології розгортання подій
111 Droba L. Stosunki Leszka Białego z Rusią
i Węgrami Rozprawy i sprawozdania z posiedzeń
Wydziału Historyczno-Flozoficznego Akademii
Umiejętności. T. 13. Kraków, 1881. S. 378.
112 Ще м. Грушевський з приводу цієї ще-
дрою рукою виписаної побудови лаконічно,
проте цілком виразно вказав: “але з оповіда-
ння літописи сього не виходить”, див.: гру
шевський М. історія… с. 18, приміт. 1. однак
скромно викладене його цілком слушне за-
уваження не втримало наступників від тира-
жування завідомих вигадок, якому немало
авторів залюбки віддаються ще й досі.
113 грушевський М. історія… с. 18–19.
162 Володимир АлексАндроВич
як навколо нової ситуації у Галичі, так і самого сяноцього епізоду. тому немало
побаченого, як і в попередника, теж виявляється наділеним усіма реальними
ознаками нічим не підтверджених, надто відважних здогадів.
Броніслав влодарскі вперше привернув увагу до “że między Romanem a
Andrzejem istniało porozumienie, zawarte zapewne w ostatnich miesiącach ży-
cia Romana, na mocy którego w razie śmierci jednego z nich drugi miał wziąć w
opiekę dzieci zmarłego114. Ustaliła więc z królem zjazd w Sanoku, który odbył się
jeszcze w 1205 r. Na zjeździe król węgierski przyjął opiekę nad Danielem, traktu-
jąc go, jak podaje latopis, jak swego syna. Teraz postanowił jednak wykorzystać
sytuację i zrealizować dawny plan swego ojca Beli, który wyprawiając się przed
kilkunastu laty rzekomo na pomoc Włodzimierzowi zajął Halicz i osadził tu syna
(właśnie Andrzeja), mając zamiar księstwo halickie związać z własną rodziną. An-
drzej podniósł teraz te pretensje. Wprawdzie rządy w Haliczu i Włodzimierzu od-
dał księżnej, by rządziła w imieniu syna, lecz sam objął zwierzchnictwo nad obu
księstwami, przyjmując tytuł króla Halicza i Włodzimierza115.
в. пашуто з приводу сяноцької зустрічі ствердив: “княгиня имела встречу
с королем андреем II в саноке (1205 г.), гле он принял княжича даниила, как
“милого сына сого“, дал ему большой гарнизон во главе с палатином могом.
но затем по не совсем ясным причинам (может быть, этого хотела анна, может
быть, действовал традиционный галицко-венгерско-суздальский союз) венгер-
ское посольство пригласило из переяславля ярослава всеволодовича, а венгер-
ские войска ушли”116. Щодо титулу, то стверджено включення Галича та воло-
димира до титулатури лише з появою князя данила при угорському дворі117.
у спрощеному оглядовому викладі наталії полонської-василенко “після
смерти романа, вдова його… відразу звернулася по протекцію (виділено – в. а.)
до андрея II угорського, який спровадив до Галичини (sic!) залогу, а сам став
іменуватися “королем Галича та володимерії”118. іван крип’якевич лаконічно,
проте теж не без “додатків“ cтвердив: “угорський король андрій прикинув-
ся другом малолітніх романовичів і на з’їзді з княгинею романовою у сяноці
1205 р. обіцяв взяти їх під свій протекторат, насправді ж підготовляв агресивні
плани, прагнучи включити Галицьке князівство до угорської держави, тому й
прийняв титул короля Галичини і володимирії”119.
114 “Co do czasu zawarcia tego układu przy-
jąłbym między 30 XI 1204 (śmierć Emeryka VI),
a bitwą pod Zawichostem (19 VI 1205). Zawar-
cie bowiem takiego układu wcześniej, kiedy
sam Andrzej prowadził walkę z bratem, a na-
wet przez jakiś czas bezpośrednio przed śmier-
cią Emeryka był więziony, nie przedstawiałoby
dla Romana żadnych korzyści“: Włodarski B.
Polska... S. 24, przyp. 29. не можна, однак, по-
годитися з іншою думкою автора: “Są pewne
poszlaki, że druga żona Romana (Anna?) mo-
gła być katoliczką i małżeństwo to doszło może
do skutku równocześnie z zawarciem układu
przyjaźni między Romanem a nowym królem
węgierskim Andrzejem, w którym obie strony
zobowiązały się, że w razie śmierci jednego z
kontrahentów drugi zaopiekuje się dziećmi
zmarłego”, див.: Ibidem. S. 23–24. князь ро-
ман мстиславович не міг одружитися вдруге
щойно в першій половині 1205 р., оскільки,
як відомо, на час загибелі мав уже від другої
дружини двох кількалітніх синів. так само
ніщо серед доступних фактів не здатне вказа-
ти на ймовірність католицького походження
його другої дружини.
115 Włodarski B. Polska... S. 32.
116 Пашуто В. Т. внешняя политика древ-
ней руси. москва, 1968. с. 243.
117 там же.
118 цит. за вид.: Полонська-Василенко н.
історія україни. т. 1: до середини XVII сто-
ліття. київ, 1995. с. 194. відповідно щодо
ситуації 1235 р.: “новий король Беля IV не
виявляв інтересу до Галичини, а данило,
прагнучи миру, навіть піддався був на його
протекцію” див.: там само. с. 197.
119 крип’якевич і. Галицько-волинське кня-
зівство. с. 115.
163“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
Ґжеґож яцек тиліньскі відвів зустрічі заледве невеликий абзац окремої,
радше, популярної присвяченої їй статті, провідною ідеєю якої подано проти-
стояння інтересів у намаганні княгині зберегти обидва князівства для синів, а
короля – підпорядкувати їх угорській зверхності. у підсумуванні виражено пе-
реконання: “Rządy w Haliczu zostały więc powierzone wdowie (виділено – в. а.), a
Andrzej przyjął tytuł króla Halicza i Włodzimierza, rozciągając nad tymi księstwami
swoje faktyczne zwierzchnictwo; jednocześnie Adrzej zobowiązał sie do opieki nad
Danielem, a dla realizacji postanowień układu (виділено – в. а.) do Halicza została
wysłana załoga węgierska”120. застосована формула, нібито урядування у Гали-
чі доручено княгині-вдові, найочевидніше протирічить знаному літописному
переказові про посадження на галицькому престолі юного данила: мати могла
бути при ньому тільки в ролі регента. окрім того, залучена формула передбачає
повне підпорядкування угорщині та статус княгині як угорського намісника, що
так само не видається можливим ані з огляду знаного ствердженого літописом
визнання угорською стороною статусу її сина, ні, так само, – угорського огля-
ду. автор не зауважив тієї очевидної обставини, що призначення княгині-вдови
угорським намісником у Галичі на тлі знаних фактів угорської присутності на
місцевому ґрунті мало б виявитися чимось безпрецедентним. внаслідок цього
відповідна пропозиція сприймається цілковито неприйнятною.
лаконічно висловився з приводу сяноцької теми о. Головко: “восени 1205 р.
угорський король зустрівся в сяноку” з княгинею-вдовою й при цьому “пози-
тивно вирішено питання про збереження нащадкам романа галицького столу
(виділено – в. а.)”121, “під час переговорів у сяноці угорський король фактич-
но визнав права романовичів на Галич, княгиню ганну як володарку галицько-
Волинського князівства (виділено – в. а.)”122. за такого трактування неодмінно
мало б постати питання на який спосіб доля галицького престолу на той час
мала залежати від угорського короля, а княгиню-вдову після посадження на
престолі її старшого сина належалося трактувати “як володарку Галицько-во-
линського князівства”. проте такого усвідомлення, як бачимо, не виникло.
для віталія нагірного “zaangażowanie (ендре іі – в. а.) w sprawy ruskie
zostało wywołane przez matkę Daniela i Wasylka, która niezbędnie potrzebowała
pomocy przeciw szykujcej się antyhalickiej koalicii książąt ruskich. Wskutek tego
miało dojść do zjazdu króla z księżną ruską. Niektóre przesłanki jednak pozwalają
przypuszczać, że Andrzej II już latem (виділено – в. а.) 1205 roku zorganizował
wyprawę na Ruś. Wskazywać by na to mogło miejsce, w którym król spotkał się z
wdową po Romanie – ruska twierdza Sanok. Jeżeli przyjmiemy, że król nie planował
żаdnej wyprawy na Ruś, to bardzo dziwne jest, że wybrał się aż tam na spotkanie
dylomatyczne. Lоgicznіе byłoby oczekiwać, że to księżna ruska, jako strona mniej
wpływowa i bardziej zainteresowana w rokowaniach, sama odwiedzi Andrzeja II
na Węgrzech” як звично до угорських королів звикли приїжджати руські князі123.
тому, на думку в. нагірного: “najbardziej logicznie było by przypuszczenie, że spo-
tkanie w Sanoku nie było zaplanowane: Andrzej II, dowiedziawszy się o śmierci Romana,
ruszył z wyprawą (виділено – в. а.), a na wieść o nadejściu wojsk węgierskich matka
120 Tyliński G. J. Przyczyny zjazdu sanockie-
go w 1205 roku Watra / Pod red. J. Baryluka.
T. 10. Kraków, 2000. S. 77.
121 головко о. князь та король данило
романович: віхи політичної діяльності доба
короля данила в науці, мистецтві, літературі:
матеріали Міжнародної наукової конференції,
м. львів, 29–30 листопада 2007 р. львів, 2008.
C. 150.
122 там само. с. 152.
123 Nagirnyj V. Polityka zagraniczna... S. 148.
164 Володимир АлексАндроВич
Romanowiczów zdecydowała się wyjechać naprzeciwko i sprubować zalagodzić
sprawę drogą dyplomatyczną. Przemawiać za takim przypuszczeniem może fakt, że
od razu po spotkaniu w Sanoku (виділено – в. а.) pojawiły się w Haliczu dość wielkie
siły węgierskie. Tak szybkie przybycie większych oddziałów węgierskich (виділено – в. а.)
na Ruś może przemawiać za tym, że były już one razem z królem w Sanoku (виділено –
в. а.)”124. тобто, тут розвинуто давню тезу л. дроби про “виправу”.
в іншому місці з приводу сяноцької зустрічі коротко стверджено: “Ugo-
da między Romanem a Andrzejem II, zawarta na przełomie lat 1204 i 1205 (sic!),
dawała księżnej podstawy, aby liczyć na pokojowe uregulowanie spraw z królem
węgierskim. Podczas spotkaniа między nimi w Sanoku (koniec lata lub pozątek je-
sieni 1205 roku) (sic!) kiężnej udało się zawrzeć nową umowę. Andrzej II wziął pod
opiekę małoletnich Romanowiczów i dał im do pomocy (виділено – в. а.) oddział
wojskowy pod dowództwem barona (od 1206 roku palatyna) Moga. ... Można się
jednak domyślać, że reġentka, w zamian za pomoc, uznała zwierzchnictwo An-
drzeja II nad swymi synami. Że tak rzeczywiście było świadczy wzmianka latopi-
sarska “приѧлъ бо бѣ Данила . како милога сна҃ своего”, co w średniowiecznej termi
nologij oznaczało status podlełości (виділено – B. A.). Powyższą hipotezę potwierdza
też przyjęcie przez króla węgierskiego po spotkaniu w Sanoku (виділено – B. A.) tytułu
“Galiciae et Lodomeriaeque Rex”. Taki krok księżnej miał na celu: po pierwsze –
zneutralizowanie zagrożenia ze strony Węgrów (виділено – в. а.), a po drugie – po-
służenie się wsparciem Andrzeja II przeciw szykujcej się antyhalickiej koalicji
książąt ruskich”125. як видно із зіставлення наведених висловлювань, автор не
засвідчив однозначно чіткої позиції навіть щодо часу самої зустрічі. про нічим
не підтверджену прийняту хронологію та взаємозв’язок поміж поодинокими
подіями й практиковану схильність до “домислів” згадувати не випадало б.
неодноразово за різних обставин вдавався до сяноцького сюжету мирос-
лав волощук, у поглядах якого, викладених у поодиноких текстах, присутні
явні відмінності.
“відштовхуючись від угоди, яку приблизно на рубежі 1204–1205 рр. (sic!)
новий король ендре іі (1205–1235 рр.) уклав з галицько-волинським князем ро-
маном, а також посилаючись на сяноцький договір із вдовою останнього – ан-
ною (кінець літа 1205 р.), арпади володіли доволі серйозними юридичними
підставами на оволодіння середнім подністров’ям і, можливо, навіть деякими
волинськими землями. невипадково, після півторадесятилітньої перерви, по-
чинаючи від другої половини 1205 р. (sic!), угорський монарх повернув до свого
титулу приставку Galitiae, Lodomeriae Rex”126. окрім очевидних мовних перлів,
це твердження пропонує також аналогічні ж історичні. по-перше, коронова-
ний 29 травня 1205 р., ендре іі не міг нічого чинити як “новий король” уже на
рубежі 1204–1205 рр., оскільки на той час королем щойно став. з цього огляду
сумнівним виявляється так раннє датування взаємного зобв’язання. Його поя-
ву логічно випадало би відносити вже до останніх місяців життя князя романа.
124 Nagirnyj V. Polityka zagraniczna... S. 148–149.
125 Ibіdem. S. 149–150.
126 Волощук М. угорські військові кампанії
у Галичину на початку Хііі ст.: основні цілі та
характер перебігу Християнська спадщина га
лицько-Волинської держави: ціннісні орієнтири
духовного поступу українського народу (при
свячується 70-річчю археологічного відкриття
і 850-річчю галицького кафедрального собору).
Матеріали міжнародної наукової конферен
ції. івано-Франківськ; Галич, 2006. с. 64–65
(збережено правопис оригіналу). пор.: його
ж. угорські військові кампанії у Галичину
на початку Хііі ст.: основні цілі та характер
перебігу Вісник національного університету
“львівська політехніка”. № 571: держава і ар-
мія. львів, 2006. с. 99–104. тут і далі поклики
наведено за першим виданням.
165“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
джерела не зберегли жодних відомостей як про згадану угоду, так і гаданий
договір 1205 р., навіть про те, що такий взагалі був. тому віднаходити в них
“серйозні юридичні підстави” для угорської сторони на “оволодіння” певними
теренами Галицько-волинської держави – заняття знаної як серйозності, так і
переконливості. так само безпідставним є прийняте функціонування галиць-
ко-волинської складової угорського королівського титулу від 1205 р. – сам автор
далі вказує на найраніше такі документи тільки наступного року127, подібне
датування, як уже зазначено, присутнє в історіографії достатньо давно.
стосовно гаданого “сяноцького договору” стверджено: “причини укла-
дення сяноцького договору та його головні умови є значною мірою загадкови-
ми і трактованими в літературі, як на наш погляд, доволі однобоко. ми вважа-
ємо, що наприкінці літа 1205 р. вдова романа анна виїхала до словацького міста
Сянок, де під час зустрічі із арпадами, фактично визнала головним сюзереном
галицько-волинських земель короля ендре. невідомо який особистісний статус
щодо угорського монарха зберігала вона сама, однак зрозуміло, що її діти – да-
нило і василько були звичайними васалами. в іншому випадку пояснити мит
тєву появу у титулі ендре іі приставки (виділення – в. а.) Galitiae Lodomeriae
Rex досить проблематично”128.
в іншому з ранніх принагідних прикладів стверджено: “причины заклю-
чения сяноцкого договора и его главные условия являются в значительной
мере загадочными. по нашому мнению, в конце лета 1205 г. вдова романа анна
выехала в венгерский город Сянок, где во время встречи с арпадами фактичн-
ски признала главным сюзереном галицко-волынских земель короля Эндре. не-
известно, какой статус по отношению к венгерскому монарху сохраняла она
сама, однако понятно, что ее дети – даниил и василько были обычными васа
лами. по-другому довольно проблематично объяснить мгновенное появление в
титуле Эндре II определения (виділення – в. а.) “Galitiae, Lodomeriae Rex”. при
этом последний на протяжении своего правления не раз демонстрировал свои
претензии в отношении волыни – домениальных владений романовичей”129. у
тексті ці зауваження подано як коментар до викладу про успіх угорських ко-
ролів, що “ сумели добиться признания за собой титула “Galitiae, Lodomeriae
Rex” как минимум со стороны галицкой знати и вдовствующей анны с несо-
вершеннолетними романовичами”130.
наведене висловлювання щодо сяноцької домовленості невдовзі повторе-
но з незначними змінами в намаганні виставити угоду між князем романом
мстиславовичем та королем ендре про опіку над дітьми у разі смерті одного
з них як свідчення, ніби “арпади володіли доволі серйозними юридичними
підставами на оволодіння середнім подністров’ям і, можливо, навіть деякими
волинськими землями”131: “причини укладення сяноцького договору та його
головні умови є значною мірою загадковими і трактованими в літературі, як на
127 Волощук М. угорські військові кампа-
нії… с. 67. при цьому автор, явно “не потра-
пляючи” в термінологію, ствердив: “король
небезпідставно від 1206 р. (перший відомий
історії диплом) коронувався (sic!) як Galiciae
Lodomeriae Rex”.
128 Волощук М. угорські військові кампа-
нії… с. 64, приміт. ***.
129 его же. обстоятельства казни в 1210 г.
игоревичей черниговских: актуальне вопро-
сы реконструкции русско-венгерских отно-
шений начала Хііі в. Studia Slavica et Balcanica
Petropolitana. 2007. № 1–2. с. 106, примеч. 1.
130 там же. с. 106.
131 його ж. проблема васальної(?) підле-
глості князів ігоревичів чернігівських від
угорського короля ендре II: джерела, іс-
торіографія, постановка проблеми Україн
ський історичний збірник. вип. 11. київ, 2008.
с. 18–19.
166 Володимир АлексАндроВич
наш погляд, доволі однобоко. ми вважаємо, що наприкінці літа 1205 р. вдова
романа анна виїхала до угорського міста Сянок, де під час зустрічі із арпада
ми, фактично визнала головним сюзереном галицько-волинських земель короля
ендре. невідомо який особистісний статус щодо монарха зберігала вона сама,
однак зрозуміло, що її діти – данило і василько повинні були з роками пере-
творитися у класичних васалів. у іншому випадку пояснити миттєву появу у
титулі ендре іі приставки (виділення – в. а.) Galitiae Lodomeriaequae Rex та
майже 5-річне перебування старшого романовича в межах володінь ендре (з
наявністю у короля наміру родичання) досить проблематично”132. далі версія
про домовленість між обома володарями стосовно нащадків зникає й ствер-
джено тільки: “фактичним сюзереном Галицької землі від серпня 1205 р. вва-
жався угорський король, який у своїх діях відштовхувався від двох ключових
факторів із відчутними рисами легітимності: наявності підтримки серед міс-
цевого боярства і змісту сяноцької угоди із вдовою романа мстиславича – ан-
ною”133. втім, якщо домовленість про опіку над нащадками на випадок смерті
мала стати, як стверджено, підставою до територіальних претензій, то таке
визнання лише здатне свідчити не тільки про на конкретних прикладах уже
показане звичне маніпулювання історичними, а й разом з ними водночас ще
також – і юридичними фактами. проте, видно, автор не переобтяжував себе
заглибленням як до залученої проблематики, так і власного тексту, у якому
при насадженні тотального “васального підданства” вдається натрапити¸ на-
приклад, на таку очевидну як історичну, так і літературну шараду: “не виклю-
ченою є і можливість прийняття деякими з князів (швидше за все володимира
і романа, або когось із них) васального підданства збоку ендре іі (виділено –
B. A.)”134. а буквально в наступній позиції вдається віднайти навіть таке: “відпо-
відно монарх небезпідставно від 1206 р. коронувався (виділено – B. A.) як Galitiae
Lodomeriaequae Rex”135. “поразка (володимира – в. а.)… та встановлення восе-
ни 1207 р. в Галичі влади романа посилило політичну і династичну підлеглість
останнього від ендре. не виключено, що король очікував на протязі короткого
часу приїзду князя в угорщину та складання відповідних актів підданства”136.
зрештою, в останньому випадку був авторитетний попередних, якому вдалося
визнати: “роман ігоревич у 1207 р., відправившись за допомогою проти сво-
го брата володимира до угорщини “визнав над собою зверхництво ендре”137.
втім, ще до того у тому ж викладі з’являється і князь роман мстиславович,
“znoszący nad sobą pewną zależność (виділено – в. а.) od Leszka (Бялого – в. а.) od
chwili kiedy przy pomocy Leszka dostał się ponownie na tron halicki”138. так що
вся ота засвідчена суцільна “лавина підданства” навіть має підстави презенту-
ватися продовженням певної “традиції”.
Ще інша, так само з певними відмінностми версія погляду на сяноцьку
ситуація оприлюднена при розгляді взаємовідносин ендре іі з ігоревичами:
“причини укладення сяноцького договору та його головні умови є значною
мірою загадковими й трактованими в літературі, на наш погляд, доволі од-
нобоко. ми вважаємо, що наприкінці літа 1205 р. удова романа анна виїхала
до тогочасного угорського міста Сянок, де під час зустрічі із арпадами, фак-
тично визнала головним сюзереном галицько-волинських земель короля ендре.
132 Волощук М. проблема… с. 11, при-
міт. **.
133 там само. с. 22.
134 там само. с. 20.
135 там само.
136 там само. с. 23.
137 Włodarski B. Polska... S. 41.
138 Ibidem. S. 27.
167“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
невідомо який особистісний статус щодо угорського монарха зберігала вона
сама, однак зрозуміло, що стосовно данила й василька король ставав опікуном
із можливим розширенням сюзеренних прав після досягнення ними 14-річ-
ного віку. інакше пояснити миттєву появу в титулі ендре іі приставки (ви-
ділення – в. а.) Galitiae Lodomeriae Rex досить проблематично. при цьому
останній опосередковано виявляв свої територіальні та династичні претензії й
до волині – доменіальних володінь романовичів”139. тут знову йдеться про вже
знаний успіх зусиль арпадів, які “зуміли добитися визнання за собою титулу
Galitiae Lodomeriae Rex як мінімум від галицької знаті та вдови анни з непов-
нолітніми романовичами”140.
далі принагідно коротко згадано про сяноцьку зустріч 1205 р. при роз-
гляді “угорського” дитинства короля данила романовича. тогочасну ситуацію
відзначено в наступний спосіб: “романовичі (sic!) були другорядними й неповно
правними монархами (виділено – B. A.), одночасно перебуваючи в доволі неод-
нозначній підлеглості від ендре (sic!), узаконеній сяноцькою угодою від серпня
1205 р. (виділено – B. A.)”141. далі сини князя романа мстиславовича знову при-
нагідно відзначені підлеглими142. суть тогочасної угорської політики, всупереч
виразній та однозначній вимові літопису з відповідного приводу, згідно з якою
король уже давніше “приѧлъ бо бѣ Данила . како милога сна҃ своего”143, побаче-
но в прагненні “притримати малолітнього данила у себе для того, щоб, по-
перше, прихильники романовичів не змогли продовжити пошуків ймовірних
союзників за межами угорщини,.. а, по-друге, спробувати згодом перетворити
романового сина на одного з ішпанів… або майбутніх управителів галицької
землі від імені самих арпадів”144. при цьому виказано, звісно, не тільки тверде
переконання у незмінній другорядності спадкоємця князя романа мстисла-
вовича, а й водночас – виняткову прозорливість у викритті потаємних намірів
угорського короля діяти стосовно юного галицького володаря за опробуваною
на батькові самого монарха завідомо підступною візантійською схемою145. про-
те насправді така проникливість виявляється лише здатністю пристосовувати
уподобану десь ситуацію до місцевих реалій, з якими вона не має нічого спіль-
ного, та підміною автентичної історії “всезнаючим” її варіантом.
ідея другорядності та підданства визначила також відповідні моменти ви-
кладу новішої монографії м. волощука. “трагічна загибель романа мстисла-
вовича 19 червня 1205 р., переговори його вдови з угорським королем у сяноці
в серпні (виділено – B. A.) того ж року, те, що андрій іі від 1206 р. надалі вжи-
вав титул Galitiae Lodomeriaequаe Rex, та вступ до галича угорських військ на
підтримку малолітніх романовичів (виділено – B. A.) суттєво змінили статус
земель. титулатура, яку арпади (а після них і усі наступні угорські династії
аж до початку ХХ ст.) відтепер використовували, безперечно, символізувала
перехід дітей та вдови загиблого князя під особисту опіку андрія іі з усіма
відповідними династичними і політичними (виділено – B. A.) наслідками,
139 Волощук М. король ендре іі – князі
ігоревичі Галицькі (чернігівські): проблеми
взаємовідносин (1208–1209 рр.) карпати: лю
дина, етнос, цивілізація. вип. 1. івано-Фран-
ківськ, 2009. с. 84, приміт. *.
140 там само. с. 84.
141 його ж. “угорське” дитинство короля
данила романовича (1206–1210 рр.) на ві
втар історії України. Ювілейний збірник на по
шану академіка ан Вищої школи України, про
фесора В. В. грабовецького. івано-Франківськ,
2008. с. 369.
142 там само. с. 370.
143 ипатьевская летопись. стб. 717.
144 Волощук М. “угорське” дитинство…
с. 370.
145 там само.
168 Володимир АлексАндроВич
насамперед у практичній площині. “Галицьке князівство” де факто опинило-
ся під протекторатом угорських королів, а неповнолітні князі, особливо данило
(виділено – B. A.), оберталися у формальних васалів. це підкреслювало те, що
арпади використовували титул саме Lodomeriae Rex, тобто – королів володи-
мирії, під якою угорці навряд чи мали на увазі всі волинські землі. Йшлося
лише про столичний центр загиблого романа мстиславовича та прилеглі до
нього території”146. не вдаючись до докладнішого розгляду усіх моментів наве-
деного твердження, не можна не привернути уваги до “протегованих князів”,
хоча добре відомо про посадження на престолі старшого з братів – данила,
василько за відповідних обставин у подібній ролі, як відомо, не фігурує ніколи.
далі у контексті “хронології належності перемишля і перемишльської
землі угорській династії арпадів у першій половині XIII ст.” категорично на-
голошено прийняття після загибелі князя романа “в августе (виділено – в. а.)
этого же года политического и династического (виділено – в. а.) пoдданства его
вдовы от венгерского короля Эндре II (Andreas, 1205–1235) в г. сянок, входившем
в состав перемышльской земли. король окончательно и бесповоротно (виділе-
но – в. а.) включил в свой титул приставку (sic!) Galitiae Lodomeriaeque Rex”147.
Що належалося б розуміти під поняттям “политического и династического
подданства… вдовы” князя романа мстиславовича, звісно, повинно залишити-
ся серед таємниць, так само, як і те, чому йдеться про її підданство, коли добре
відомо, що після того, як до Галича дійшла звістка про загибель князя, його
наступником на місцевому престолі й володарем держави став малолітній (на
той час) старший син данило. втім, сам характер наведеного викладу якось не
зовсім здатний мобілізувати домагатися від автора пояснень. за його визна-
нням, “безусловно первым наиболее заметным эпизодом утверждения власти
короля Эндре II в даной (перемишльській – в. а.) земле был результат встречи
с вдовой погибшего князя романа мстиславовича в саноке, после чего венгер-
ский монарх фактически утвердил свой сюзеренитет над малолетними на
следниками (виділено – в. а.) галицко-владимирского правителя даниилом и
васильком”148. сюзеренітет, нібито, мав просунутися аж до того, що сам сянок
“по умолчанию”, на наш вигляд, можно считать… со второй половины 1205 г…
находился в сфере влияния венгерской королевской администрации”149. до
чого, власне, спрямоване таке визнання, окрім як ще одного наголошення і без
того уже зовсім всюдисущого “угорського підданства” – гадати годі.
найдокладніше зустріч та її контекст розглянув віталій нагірний, виклад
якого, однак, так само нерідко виходить поза вимову джерельних свідчень. на-
самперед, він прилучився до тих попередників, які приймали нічим не до-
ведений військовий похід угорського короля до галицько-волинських земель
146 Волощук М. “русь” в угорському коро-
лівстві (Хі – друга половина ХіV ст.): суспіль-
но-політична роль, майнові стосунки, міґра-
ції. івано-Франківськ, 2014. с. 82. в іншому
місці стверджено прийняття титулу “за ре-
зультатами сяноцької зустрічі андрія іі [ар-
пади] титулувалися (siс!) Galiciae Lodomeri-
aequаe Rex”: там само. с. 253, приміт. 1274.
відкликаючись до зафіксованого в джерелах
використання прапорів Галицької та волин-
ської земель при інтронізації 1608 р. імпе-
ратора матіаса іі, автор твердив навіть: “до
арпадів могли потрапити й знамена, якими
користувався загиблий під завихостом ро-
ман мстиславович”. див.: там само. під тис-
ком прийнятого “васалітету” “під знамена”
далі визнано також: “отримати знамена як
символ складення васальної присяги рома-
нова вдова, на нашу думку, могла й у сяноці
1205 р.”. див.: там само. с. 253, приміт. 1273.
147 Волощук М. Terra Praemizliensi in re-
gnum Hungariae в XIII веке. Хронология
проблемы Colloquia Russica. S. 103.
148 Ibidem. S. 105.
169“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
у другій половині 1205 р., відкликавшись при цьому водночас до не персоні-
фікованої “більшості авторів”, схильних закладати відсутність у польського та
угорського монархів наміру організації такого походу. Щодо останнього, то на
тверде переконання в. нагірного, “вмешательство в русские (sic!) дела было
инициировано матерью даниила и василька, которая остро нуждалась во вне-
шней помощи ввиду образовавшейся антигалицкой коалиции русских (sic!)
князей”150. “з’їзд” княгині-вдови та угорського короля потрактовано результа-
том саме такого розвитку подій і вслід за “більшістю попередників”, прийнято
прибуття угорського гостя на запрошення вдови151, хоча на це не здатне вказати
навіть проведення зустрічі не на угорській території. вибране місце – “при-
кордонна фортеця” – для автора є також доказом планування військового по-
ходу (перейнятого від л. дроби) “на русь”, нібито, уже влітку 1205 р. за від-
сутності таких намірів “кажется странным и нелогичным, что он избрал для
дипломатической встречи русский (sic!) а не венгерский город”, оскільки кня-
зі завжди їздили до угорщини, а королі прибували “на русь” винятково під
час військових походів152. відзначивши таку “нелогічність” поведінки короля,
в. нагірний запропонував її пояснення через здогад, “что встреча в саноке не
была специально запланирована. скорее всего, андрей II узнав о смерти рома-
на, отправился в поход на русь. Это могло бать визвано как условиями догово-
ра с романом, подписаного на рубеже 1204–1205 гг. (sic!), так и собственными
интересами арпадов. и кажется закономерным, что на весть о приближении
венгерских войск вдова романа решила дипломатическим не допустить воз-
можного неблагоприятного для ее сыновей развития событий и лично опра-
вилась на встречу с андреем II. в пользу такого предположения может свиде-
тельствовать тот факт, что сразу же после встречи в Саноке (виділено – в. а.) в
Галиче появился достаточно сильный венгерский гарнизон. такое быстрое по-
явление венгров в столичом городе Галицкой земли можете свидетельствовать
о том, что они вместе с королем прибыли в санок”153. Що вибір сянока здатна
пояснити його очевидна близькість до звичного місця резидування угорського
монарха здогадуватися, звісно, не випадало.
Щодо часу побачення, то його цього разу визначено у проміжку між 1 серп-
ня 1205 р. коли король засвідчений на території угорщини, де виставив грамоту
для далматинського міста нін (автор визнав її вірогідним свідченням перебу-
вання монарха в самому місті!) та звично для військових походів перед почат-
ком зими154. в. нагірний потрактував підсумки зустрічі як вірогідне укладення
договору, можливо, заснованого на давнішій домовленості з князем романом,
за умовами якого “король взял под покровительство малолетних романовичей
(виділено – в. а.) и отдал в распоряжение их матери военный отряд под предводи
тельством барона (с 1206 г. палатина) Мога (виділено – в. а.)”155. Що ж до голов-
ного інтересу, то, як виявилося, “можно предположить, что регентша, взамен за
венгерскую помощь, признала верховенство андрея II над своими сыновьями.
149 Волощук М. Terra Praemizliensi… S. 105.
150 нагирный В. русско-венгерская (sic!)
встреча в саноке 1205 года Colloquia Russica.
S. 80 (завідомо позаісторичне для галиць-
ко-волинської дійсності XIII ст. поняття
“русcкий”, йдучи за російською історіогра-
фією, прикладено до ситуації послідовно і
систематично). як зазначив сам автор (s. 79,
przyp. *) стаття є доопрацьованою і розшире-
ною версією відповідного викладу давнішої
монографії: Ejusdem. Polityka zagraniczna...
151 нагирный В. русско-венгерская встре-
ча... с. 81.
152 там же.
153 там же.
154 там же.
155 там же. с. 83.
170 Володимир АлексАндроВич
об этом может свидетельствовать информация летописи о том, что король
“приѧлъ бо бѣ Данила . како милога сна҃ своего”, что в средневековой терминологии
означало форму зависимости (виділено – в. а.). такое предположение подтверж-
дает также принятие андреем II титула Galiсiae еt Lodomeriaeque Rex”156.
отже, виклад з виразним плутанням та безперечним перекрученням за-
гальновідомих історичних понять і фактів, як, наприклад, щодо “формули за-
лежності”, насправді пропонує тільки достатньої обережності припущення
про можливість “угорського підданства”. очевидною уже відзначеною з ін-
шої нагоди наївністю сприймається вміщене в безпосередньому продовженні
тверд ження, ніби визнання “угорського підданства” покликане було гаранту-
вати… від угорської загрози157. проте наведені фрагменти авторського тексту
дають немало прикладів того, наскільки поверхово, без елементарного загли-
блення до історичної ситуації трактуються описані події. Фактично, подано
класичний приклад цілковитого домінування історіографії в особі певного її
носія над історією, до невпізнання переінакшеною власною волею того ж носія.
леонтій войтович потрактував сяноцьку зустріч моментом розвитку си-
туації після загибелі князя романа мстиславовича й розглянув її на тлі по-
дій щойно після виступу проти юного галицького володаря київських військ
князя рюрика ростиславовича разом з половцями восени 1205 р. та побачив у
ній слушний єдино можливий крок княгині-вдови: “вона негайно зустрілася
у сяноку з угорським королем андрієм II… андрій II не вагаючись прибув
до сянока, чим продемонстрував беззастережне визнання прав племінниці
(sic!) (княгині романової – в. а.) та її синів”. позицію короля пояснено його
реакцією на зобов’язання, досягнуте 1204 р. (sic!) між ним та князем романом
мстиславовичем, з якого випливало прийняття спадкоємця як “милого сина
свойого” та надання війська на чолі з мокієм158. наведені часові акценти, звісно,
не виводяться від одинокої літописної згадки про зустріч, проте, як бачимо,
встигли стати нормою. уже тривалий час присутнього в історіографії “військо-
вого походу” л. войтович не пригадав.
даріуш домбровскі визнав сяноцьку зустріч проведеною, власне, у ході вій-
ськової експедиції короля ендре II до Галицької землі (“monarcha ruszając na
Halicz działаł na mocy wcześniejszej umowy z Romanem, która niezaprzeczalnie
nie miała punktów jednоznacznie niekorzystnych dla strony ruskiej”)159, хоча ні-
яких навіть натяків на щось подібне на військову експедицію на чолі з самим
королем джерела, як відомо, не зберегли. наведене переконання у королів-
ському безпосередньому заанґажуванні накинуло трактування й інших фактів.
зокрема, згаданий датований 1 серпня 1205 р. документ для далматинського
міста нін без застосування галицько-володимирської титулатури “świadczy
wyłącznie o tym, że ne uczestniczył wówczas w wyprawie na Ruś, czyli że nie
był w Sanoku, nie przekreśla więc możliwości nieco późniejszego sotkania się z
wdową po Romanie”160.
усі ці розмірковування виявляються, однак, заснованими винятково на пе-
реконанні, нібито “poddanie się Romanowiczów włаdzy zwierzchniej Andżeja II
w zamian za opiekę wygląda logicznie, a zjazd sanocki wydaje się najdogodnіejszą
możliwością dokonania aktu holdowniczego”161. підсумування пропонує, немов,
156 нагирный В. русско-венгерская встре-
ча... с. 83.
157 там же.
158 Войтович л. Галич… с. 169–170.
159 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 36.
160 Ibidem.
161 Ibidem.
171“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
oбережніший, проте не менш однозначний висновок: “W Sanoku król Węgier,
wypełniając sojusznicze zobowiązania wobec Romana, objął opiekę nad wdową po
nim i jej dziećmi, przede wszystkim zaś nad w pełni w jego opinii legalnym księ-
ciem halicko-włodzimierskim*, Danielem. Wówczas jeszcze nie przyjął tytulatury
ruskiej, bo funkcjonował według niego dysponujący sankcją prawną i społeczną,
choć małoletni, zwierzchni włаdca państwa. ... Od tego momentu Andrzej II, wcho-
dząc w rolę opiekuna rodziny Romana, mógł oficjalnie ingerować (виділено – в. а.) w
wewnętrzne sprawy Rusi halickiej i włodzimierskiej”162. незрозуміло, правда, як
опіці згідно із прийнятим давніше зобов’язанням належалося співвідноситися
з “гольдом”, але, здається, обидва поєднані тут явища зіставляти не належить-
ся. а від автора не випадало б вимагати аж так глибокого проникнення як до
відповідного історичного контексту, так і суті та змісту власних пpопозицій163.
уже була нагода показати таке твердження тільки виявом переконання про
всепроникаюче “угорське підданство”, щедро розсіяного на сторінках написа-
ної з такими, власне, усвідомленнями новітньої біографії короля164.
перегляд важливіших позицій літератури, яка так чи інакше вдавалася
до сяноцької зустрічі, показує досить стійкий однозначний підхід переважної
більшості авторів до трактування цього моменту історії Галицько-волинської
держави початків правління короля данила романовича. наявні виклади ви-
разно позначені послідовно поверховим засвоєнням як скупого літописного
переказу, так і ширшого контексту розвитку подій після загибелі князя романа
мстиславовича. відсутність незаанґажованого наставлення до відповідних дже-
рельних переказів звично не тільки для давнішої, але й не менше – новітньої
традиції покликані були щедро компенсувати широкі здогади, здебільшого
схильні не просто виходити поза задокументований контекст подій. їх най-
головнішою прикметою стало намагання додавати до нього немало нічим не
підтверджених необдуманих чорнових “робочих” міркувань не тільки з-поза
реального перебігу ситуації, а нерідко й навіть загалом можливого за тогочас-
них умов, для відповідного етапу внутрішньої еволюції історичної традиції.
за такого поступу осмислення сяноцької зустрічі 1205 р. та її ширшого тла
в дотеперішньому науковому досвіді немає іншого виходу, як і цього разу послі-
довно відмежуватися від “непередбачувано багатого” історіографічного багажу
й заново вдатися до літописного переказу як єдиного безпосереднього відобра-
ження самої події в актуально доступних джерелах, цілеспрямовано відмовля-
ючись від немалої кількості нагромаджених нічим не підтверджених здогадів
впереміж із відвертими домислами. незмінне неподільне їх домінування пови-
нно поступитися перед всебічним аналізом задокументованих фактів з подаль-
шим незаангажованим осмисленням на широкому історичному тлі.
дотеперішній літературі сяноцької зустрічі та її контексту бракує, як уже
неодноразово показано на конкретних прикладах, насамперед, належного усві-
домлення чіткої хронології подій починаючи від отриманої у Галичі звістки
про загибель князя романа мстиславовича як вихідного моменту подальшого
їх розвитку. відсутність такого сприйняття свого часу немало визначив сам по-
збавлений чітких часових орієнтирів літописний текст, при викладі обставин
* в оригіналі помилково: “włodzimierskin”.
162 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 37.
163 про запрезентований “метод” та
співвідношення у ньому наукових і “нав-
колонаукових” підходів докладніше див.:
александрович В. “Щастя”… с. 311–352; його
ж. “Dlaczego nie spróbować szaleństwa”...
C. 157–195.
164 александрович В. “Щастя”… с. 322–323.
пор.: там само. с. 325–326.
172 Володимир АлексАндроВич
початкового періоду біографії юного князя данила романовича ще й додатко-
во заплутаний через відсутність природної часової послідовності. проте ще
більше різнорідних несумісних з тодішньою дійсністю міркувань та здогадів
уже за новіших часів історики невтомною рукою не тільки зуміли додати від
себе, а й схильні надалі продовжувати цей надто сумнівний успіх.
за словами пізнішого літописця, угорський король “приѧлъ бо бѣ Дани-
ла . како милога сна҃ своего . Ѡставилъ бо бѣ оу него . засадоу . Мокъѧ великаго .
слѣпоѠкого . и Корочюна Въл п̑та . и сна҃ его . Витомира . и Благиню . инъıи Оугръı
многи . и за то не смѣша Галичанѣ . ничто же створити . бѣ бо инѣхъ много Оугоръ”165.
наведене висловлювання логічно впадало би трактувати цілком виразною вка-
зівкою на рівноправний характер стосунків. ендре II, який сам нещодавно за-
ступив на престіл (коронований 29 травня 1205 р.), за наведеним твердженням
літописця, “приѧлъ бо бѣ Данила . како милога сна҃ своего”. ця лаконічна розповідь
наділена своєю послідовністю. Юний данило стає князем з надходженням до
Галича звістки про загибель романа мстиславовича й угорський король надси-
лає йому “підмогу” відповідно до нещодавньої взаємної домовленості з батьком
нового князя. власне в такому контексті, нічим не натякаючи на якесь підпоряд-
кування, літопис викладає й подальшу історію юного володаря (див. далі). на
очевидну угорську підтримку для нього якнайвиразніше вказує, зокрема, наве-
дене повідомлення про відіслану до Галича численну угорську “засаду”, завдяки
якій “не смѣша Галичанѣ . ничто же створити”. угорська присутність у викладі лі-
тописця явно спрямована на утвердження молодого данила романовича в Гали-
чі, покликана служити гарантом убезпечення його від неуникненного за складе-
них обставин виступу знаних зі своєї “непокори” “галичан”. причому, наведені
імена чотирьох провідних, як випадає здогадуватися, представників угорської
“засади” однозначно наділені навантаженням переказу якогось вірогідного, ав-
тентичного свідчення з епохи166. особа “Мокъѧ”, якого ототожнюють зі згаданим
уже під наступним роком палатином167, спроможна відсилати до виняткового
значення, якого мали надавати галицькій “засаді”. водночас вона сприймаєть-
ся також свідченням уваги, відведеної галицькій ситуації, та рівня, на якому її
трактовано. Й ніщо при цьому не мало б означати жодної зверхності*, хіба що
сам статус короля порівняно з князем, однак у літературі, як відомо, не про це
йшлося (хоча м. Грушевський, як пам’ятаємо, відкликався до такого моменту).
165 ипатьевская летопись. стб. 717.
166 окремої уваги заслуговують винятко-
во слов’янські імена перелічених головних
представників угорського військового під-
розділу. л. войтович, відкликаючись до іме-
нування, висловив здогад, ніби “це військо
було спішно зібрано в закарпатських комі-
татах спіші та земплині, тобто ближче до
кордонів”: Войтович л. Галич… с. 170. втім,
пропозиція є тільки припущенням, ніяких
слідів вказаної “поспішності” джерела так
само не зберегли. у наведеному складі “заса-
ди” випадало би добачати важливе свідчен-
ня усе ще належно не оціненої неугорської
складової тогочасного населення королів-
ства. цей момент, зокрема, цілковито проіг-
норував м. волощук, всупереч загальновідо-
мим історичним фактам, проте відповідно
до угорської патріотичної візії, трактуючи
руський елемент в угорському королівстві
тільки актуальними “переселенцями”, див.:
Волощук М. “русь”...
167 Dąbrowski D. кról… S. 35, przyp. 55 (з
давнішою літературою). не відомо, чи не
йдеться при цьому про одного з трьох бра-
тів слов’янського походження, згаданих
у документі 1217 р.: Волощук М. “русь”…
с. 253, приміт. 1271.
* можлива нерівність здатна виводитися,
хіба що, від юного віку галицького володаря,
внаслідок чого він, справді, міг сприйматися
“сином” народженого близько 1176 р. угор-
ського короля: той природно репрезентував
попереднє покоління для молодшого від
нього на чверть століття нового галицького
зверхника.
173“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
позбавлений хронології виклад, як уже зазначено, не здатний відсилати до
часового конкретизування відповідних подій. не випадало би, однак, сприй-
мати зазначені заходи щойно відповіддю на складення антиромановичівської
коаліції князів до осені 1205 р., як це нерідко пропонувалося в літературі. по-
ява в Галичі угорців, завдяки присутності яких “не смѣша Галичанѣ . ничто же
створити”, звісно, не могла бути істотно віддаленою від складення нової ситуа-
ції із загибеллю князя романа мстиславовича. противна партія серед місцевих
еліт, само собою, не мала б чекати тривалий час, аби щось “створити” супроти
юного володаря. тому прибуття цих угорців немає підстав співвідносити також
і з гаданим неодмінно пізнішим угорських походом до Галича, оскільки при-
готування такого так само потребувало б певного часу. власне цієї обставини не
врахував л. дроба, запустивши до літератури ще й досі популярну версію про
угорський похід на чолі з королем, на продовження якої окремі автори схильні
як зазначалося, трактувати угорську “засаду” частиною війська, немов прибу-
лого з цим походом. твердячи про появу угорської “засади” щойно, нібито, з
настанням осені після віднесеної до цього часу зустрічі в сяноку, історіографія
явно звично не схильна була надто задумуватися над справжнім змістом такої
пропозиції… зрештою, зустріч неподалік від угорських володінь у сяноку, рад-
ше, випадало би сприймати свідченням акурат проти можливості походу. як з
нею співвідноситься у часі тодішня поява угорців у Галичі – так само не відомо.
проте не зауважені досі не задокументовані активні угорські контакти княгині-
вдови та її оточення видаються непідважальними, зі свого боку так само дово-
дячи послідовно союзницький, а не якийсь інший рівень тогочасних відносин.
однак сприйняття як гаданих сяноцьких домовленостей, так і тогочасного
перебігу подій загалом, розвинулося зовсім інакшим шляхом – без залучен-
ня належного критичного підходу стосовно пропонованого в попередників, як
уже була нагода неодноразово показати, надто схильних до нагоромадження
різнорідних нічим не обмежених домислів…
навіть не вдаючись до інших вимовних прикладів, сам розглянутий “про-
грамний”, зрештою, під відповідним оглядом епізод 1235 р. заздалегідь не-
ухильно визначав репертуар можливих тлумачень сяноцької зустрічі 1205 р.
під пером новіших дослідників. при цьому, нібито, належалося виходити від
подальшого розвитку подій. однак дотеперішній досвід пропонує достатньо
яскравих взірців здатності трактувань, заснованих, немов, на конкретних фак-
тах, насправді немало, а то й цілковито відходити від них, впадаючи в жанр
за всіма ознаками нічим не обмеженої, зовсім вільної самостійної незалеж-
ної “творчості” на обрану тему168. вона виявляється немало притаманною
168 у колі сюжетів біографії короля данила
романовича чи не найяскравішим серед но-
віших таких прикладів здатне, зокрема, по-
служити новітнє трактування обставин його
прибуття до Холму з чеського походу літа
1253 р.: Dąbrowski D. кról… S. 348–349; Ejus
dem. Daniel Romanowicz… S. 105, 286. критич-
ні зауваження з приводу цього вражаючого
напов нення вияву “незалежної” творчості за
цілковитої відсутності панування не тільки
над фактами, а й навіть самим собою див.:
александрович В. “Dlaczego nie spróbować
szaleństwa”… с. 168–171, 179–180. Безпере-
чно, в контакті з д. домбровскім виникло
переконання щодо тогочасного “учтування”
короля з братом у холмських храмах ще од-
ного автора: Толочко а. П. основание Холм-
ской епископии. с. 270–271 (“дом св. иоан-
на” смог принять и разместить князей с их
многочисленной свитой, и при этом вся эта
орава какое-то время пировала там (виділено –
в. а.) (“прибываше [...] с веселиемь”: там же.
с. 271). критику такого не тільки цілковито
безпідставного, а й водночас відверто дико-
го трактування див.: александрович В. Холм-
ський єпархіальний осередок... с. 100–103.
174 Володимир АлексАндроВич
давнішій науковій традиції як її визначальна прикметна особливість169. проте
водночас зберігає здатність не менш успішно вегетувати й у найновішій літе-
ратурі, загалом призвичаєній презентуватися, нібито, значно критичнішою за
практикованими підходами.
у літописному переказі конкретно засвідчено, що для угорського короля
княгиня-удова доводилася ятрівкою, тобто, згідно із загальностосованою тер-
мінологією родинних взаємозв’язків170, – дружиною брата171. сам цей факт до
нас дійшов з уст автора відповідної частини Холмського літопису короля дани-
ла романовича й ставити під сумнів реальність та характер відзначених родин-
них пов’язань не випадало би ніяк. Щобільше, дотеперішнє сприйняття все ще
не дійшло до такого цілком очевидного, як мало б видатися, визнання172. проте
саме зазначеним міркуванням спорідненості, а не якимось іншим, ніде і нічим,
зрештою, не засвідченим реальним чинником посталої ситуації моментам, ра-
зом із давнішими взаємними зобов’язаннями між королем та князем рома-
ном мстиславовичем, й належалося визначати конкретний характер стосунків
угорського двору з родиною покійного володаря – його спадкоємцями. наве-
дене літописне висловлювання не несе в собі нічого іншого поза констатування
родинних взаємозв’язків та дружніх стосунків й це, зі свого боку, теж мало б
відсилати до продовження і за сина загиблого князя ніяк не перемінених при-
язних контактів з угорським двором.
іншим важливим моментом, здатним пояснити спражні характер засвід-
чених відносин, сприймається знаний зворот зі звернення краківського князя
лешка до угорського короля при супроводженні юного галицького володаря
до угорщини: “Романовъı тобѣ бо дроугъ бѣ . клѧласѧ бо бѣста . ӕко Ѡставшю в
животѣ племени его . любовь имѣти”173. звідсіля слушно робився висновок про
наявність між покійним галицьким князем та його угорським родичем певно-
го договірного зобов’язання стосовно взаємної опіки над юними нащадками
на випадок смерті одного з них174. проблема виходить поза актуальну тему,
проте цілком певно повинно йтися про конкретні домовленості поміж обома
володарями і їх логічно випадало би навіть відносити, найправдоподібніше,
169 у колі сюжетів історії часів короля да-
нила романовича новіші найяскравіші при-
клади такої методи віднайдено в цитованих
опрацюваннях а. майорова та д. домбров-
ского (див. вище).
170 див.: грінченко Б. д. словарь україн-
ської мови. т. 4: р–я. київ, 1959. с. 546.
171 див.: ипатьевская летопись. стб. 717.
172 див., наприклад: Dąbrowski D. кról…
S. 50 (для автора виразно стверджений у лі-
тописному викладі родинний взаємозв’язок
вдовуючої княгині з угорським королем при-
гаданий “jak to nie do końca precyzyjnie okreś-
la Kronika halicko-wołуńska”, з цього приводу
див.: александрович В. “Щастя”… с. 319). так
залучений ткрмін, зокрема, зінтерпретував
свого часу: Włodarski B. Polska... S. 31. пряме
підтвердження саме такого значення слова
“ӕтров” пропонує також звернення князя
мстислава даниловича до єпископа-послан-
ця вмираючого князя володимира василько-
вича: ипатьевская летопись. стб. 905.
173 ипатьевская летопись. стб. 719.
174 Włodarski B. Polska... S. 24, 32; Dąbrow
ski D. Daniel Romanowicz... S. 34–35. водночас
всупереч цілком виразній вимові наведено-
го джерельного переказу, останній автор
твердить про “nieznane co do szczegółów
porozumienie polityczne”, тільки в примітці
застерігаючись: “Kto wie, czy nie był to rodzaj
ukłаdu na przeżycie”: Ibidem. S. 35, przyp. 53.
пор. також: Ibidem. S. 36 (“jak dość wyraźnie
stwierdza Kronіka halicko-wołyńska węgierski
monarcha ruszając na Halicz działał na mocy
wcześniejszej umowy z Romanem, która nieza-
przeczalnie nie miała punktów jednoznacznіe
niekorzystnych dla strony ruskiej”). запропо-
нований огляд ситуації позначений однією
з численних на сторінках цитованої книги
показових неузгодженостей викладу; огляд
подібних прикладів для початків біографії
данила романовича див.: александрович В.
“Щастя”… с. 316–318.
175“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
до короткого періоду від осадження ендре II на престолі (29 травня 1205 р.)
до смерті романа через три тижні після цього 19 червня. а коли так, то чи
не могло це бути передбачення перед планованим походом галицького князя,
здатним водночас вказати і на якісь його тісніші стосунки з новим угорським
королем. один з вірогідних пунктів і повинно було зберегти наведене одиноке
джерельне свідчення з відповідного приводу – фраза, вкладена до уст краків-
ського князя у його зверненні до короля в цитованому літописному вислов-
люванні. сумніватися в автентичності цього переказу не випадало б, оскільки
він цілком узгоджується із задокументованим на сторінках літопису перебігом
тогочасних стосунків обох сторін.
однак коментарі поодиноких істориків до наведеного літописного свідчен-
ня нерідко надто далеко відходили від його реальної вимови. показовим при-
кладом може бути твердження м. котляра, нібито відповідна домовленість
мала бути скріплена зарученням юного княжича данила з однією з угорських
королівен175. воно явно забігає наперед, оскільки справа заручин постає у лі-
тописному викладі без будь-якої “передісторії”, цілком “заново” тільки в дещо
пізнішій ситуації176 (пор. далі). цю взаємну угоду датовано ще від кінця 1204
чи початку 1205 р. – відколи ендре іі після смерті брата став королем177. в. на-
гірний сприйняв таке міркування за “uzasadnione”, проте водночас слушно
вказав на можливість укладення подібної домовленості щойно з утверджен-
ням ендре іі на престолі178. тому її поява повинна сприйматися наслідком не
зафіксованих у джерелах певних тісніших контактів галицького князя з новим
угорським королем, а сам засвідчений характер підказує висновок про особли-
во тісні стосунки, у яких випадало би вбачати не зауважений досі важливий
момент активності галицько-волинського володаря завершального періоду
його життєвого шляху. водночас позиція угорського короля стосовно оводо-
вілої родини сприймається продовженням і ралізацією саме цих зобов’язань,
що, звісно, неперед виключає можливість якихось “угорських зазіхань”.
з огляду наведених міркувань, мабуть, не тільки літературним зворотом, а й
обставиною певного, добре відомого тоді, цілком виразно сприйнятого наповне-
ння належить сприймати також твердження літописця про прийняття юного
галицького князя з боку угорського короля як “милого сина свого”179. намагання
побачити і тут наступний з безконечного ряду виразів “підданства” (див. вище)
вказує винятково на безперечну схильність до немало хворобливого як сприй-
няття, так і трактування самої проблеми залежності, чим частина не тільки дав-
ніших, а й сучасних авторів здатні грішити послідовно і систематично.
власне в окресленому, найперше, на такий спосіб контексті стосовно безмір-
но переексплуатованого в дотеперішній літературі угорського акценту й тільки
через таке його “заземлення” випадало би розглядати всю подальшу історію
спадкоємця загиблого князя. сюди належить як переїзд молодого правителя
після втечі з Галича та володимира до угорського двору180, хоча самі конкретні
175 котляр М. коментар... с. 176.
176 див.: ипатьевская летопись. стб. 723;
Kronika... S. 27.
177 Włodarski B. Polska... S. 24, 32; котляр М.
коментар... с. 170–171; Войтович л. роман
мстиславович і утворення Галицько-волин-
ського князівства галичина та Волинь у добу
середньовіччя. до 800-ліття з дня народження
данила галицького / відп. ред. я. д. ісаєвич.
львів, 2001. с. 26.
178 Nagirnyj W. Poltyka... S. 118.
179 ипатьевская летопись. стб. 711.
180 як уже зазначено, найновіший і най-
докладніший огляд цього факту впадає у
завідомо зайвий для наукових досліджень
“переважаючий патріотизм”, немало, вод-
ночас, відходячи від основної теми, див.:
Dąbrowski D. кról… S. 50–55. приведення
176 Володимир АлексАндроВич
обставини цього факту (разом з безперечною відповідною ширшою практи-
кою) все ще залишаються неопрацьованими181, так і збережені також тільки у
переказі холмського літописця наміри одруження з тамтешньою королівною, не
подані в літописі як складені за часу перебування юного галицького князя при
угорському дворі182. останні, як уже зазначено, сприйматися свідченням цілком
конкретної ситуації вузького періоду перед появою в угорщині спадкоємця по
чоловічій лінії. літописний виклад лаконічно відзначив цей важливий часовий
акцент окремим істотним мотивом: “зане сна҃ оу него не бѣ”183. тобто, у відповід-
ному моменті літописного оповідання повинно би йтися про матримоніальні
плани угорського двору щодо юного галицько-волинського князя ще перед на-
родженням за якийсь час до 29 листопада 1206 р. майбутнього Бели IV184. отож,
як випадає ствердити, такі наміри насправді могли існувати ще за певний про-
міжок часу до появи потенційного претендента при угорському дворі, хоча
досі їх сприймали лише на тлі наступного періоду “угорського дитинства”. тоді
правляча родина насправді вже мала спадкоємця й одруження з викладеними
в літописному оповіданні мотивами мало б втратити актуальність.
д. домбровскі докладніше розглянув зазначений аспект біографії короля,
але через звичне поверхове засвоєння вимови джерельної розповіді не зумів за-
пропонувати аргументованого погляду щодо зазначеної теми. у нього над літо-
писним свідченням послідовно домінує “не впорядкована надмірна ерудиція”,
поєднана з пописом обізнаності із ніяк не прив’язаними до аналізованої конкрет-
ної ситуації пізнішими фактами біографій поодиноких представниць угорської
правлячої родини185. проте літопис цілком виразно стверджує про плани короля
одружити юного галицько-волинського володаря з однією зі своїх доньок перед
народженням спадкоємця. тому немає ніяких підстав скаржитися на, нібито:
“Niezbyt jasne brzmienie odpowiednich fragmentów Kroniki halicko-wołyńskiej”186.
насправді “niezbyt jasne” воно виявляється тільки в очах окремих новітніх ко-
ментаторів, не завжди спроможних прочитати й адекватно сприйняти написане.
не наділені належним терпінням для уважного читання, вони схильні вдаватися
до тлумачення, забувши про природний і невід’ємний для свого цеху обов’язок
засвідченої тенденції до можливого реаль-
ного наповнення запропоновано: алексан
дрович В. “Щастя”… с. 319–323; його ж. “Dla-
czego nie spróbować szaleństwa”… с. 177–178.
181 Єдиний у дотеперішній літературі спе-
ціальний їх огляд з не рідкісними для автора
авторитарними акцентами, немало поверхо-
вий і поспішний, не позбавлений трактувань,
не виведених від докладнішого опрацюван-
ня автентичних джерел епохи: Волощук М.
“угорське” дитинство... с. 365–376.
182 ипатьевская летопись. стб. 723. найно-
віший біограф короля з очевидною поспіш-
ністю відкинув цей літописний переказ як
віддзеркалення, нібито, “dworskich plotek”
(Dąbrowski D. кról… S. 52), інформація якого
про плани короля за відсутності чоловічого
нащадка “jest falszywa” (Ibidem. S. 53). аргу-
менти на користь вірогідності відображення
у відповідному свідченні якогось конкрет-
ного (можливо, й вузькочасового) моменту
еволюції планів ендре II стосовно Галицько-
волинської держави див.: александрович В.
“Щастя”… с. 319–320, 322; його ж. “Dlaczego
nie spróbować szaleństwa”… с. 177–178. пор.
також запропоноване далі часове уточнення.
183 ипатьевская летопись. стб. 723.
184 у новішій літературі так відповід-
ний епізод потрактував леонід махновець:
літопис руський / за іпатським списком
переклав л. махновець. київ, 1989. с. 371,
приміт. 3 (примітка до викладу подій
6714/1206 р.). д. домбровскі, найвиразні-
ше не розуміючи суті цієї пропозиції, за-
кинув йому, нібито наведено твердження,
“nie powołując się przy tym na jakiekolwiek
przesłanki źródłowe i literaturę”: Dąbrowski D.
Rodowód Romanowiczów książąt halicko-wo-
łyńskich (Biblioteka Genealogiczna. T. 6). Po-
znań; Wrocław, 2002. S. 64.
185 Dąbrowski D. Rodowód… S. 63–67; Ejus
dem. Król... S. 52–55.
186 Ejusdem. Rodowód… S. 63.
177“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
послідовно дотримуватися вимови залученого джерела. оскільки йдеться
про період до народження принца Бели, тобто якийсь час перед 29 листопада
1206 р.187, усі наведені міркування д. домбровского в контексті часу після появи
юного галицького-волинського князя при угорському дворі 1206 р.188 чи, в іншому
погляді, – після початку – в першій половині щойно 1207 р.189 наперед позбавлені
сенсу як несумісні з конкретним аналізованим фактом біографії короля, виявля-
ються винятково зайвим побічним продуктом історіографії.
ніяких інших реалій “угорського дитинства” літопис не зберіг й не ви-
падало би за літописця додумувати вірогідні для уподобання факти. одним
з яскравих їх прикладів приймається наступне знаної “проникливості” твер-
дження м. волощука про “наявність у короля ендре іі щодо волинського
князя серйозних планів. завдання, що ставились монархом, передбачали пе-
ретворення данила із часом (очевидно, від 14-літнього віку) на одного зі своїх
східнослов’янських васалів, покликаних уособлювати владу й впливи Coronam
Sacram у Галицькій землі і, можливо, на волині. не випадково король ще від
серпня 1205 р. (виділено – в. а.) користувався не просто титулом Galatiae Rex,
як його батько Бела III, а Galitiae Lodomeriaeque Rex. відтак, на нашу думку,
перебування князя-ізгоя (виділено – в. а.) в межах угорського королівства аж
ніяк не можна назвати поневірянням. практика виховання й протегування
молодих престолонаслідників при іноземних дворах із подальшим викорис-
танням у своїх цілях самим опікуном була звичним для середньовіччя яви-
щем”190. м. волощук зумів виказати особливу проникливість до ніде й нічим
не засвідчених планів угорського монарха (попутньо посильно докладаючи не-
мало власних зусиль для їх “розбудови”), звично поправляючи при цьому за-
гальновідомі факти. зокрема, винятково “на потребу” ще раз подано зазначене
стосування у практиці угорської королівської канцелярії галицько-волинської
титулатури, нібито, вже від прийнятого часу сяноцької зустрічі, хоча в само-
му наведеному тексті ніщо не вказує на вивчення королівського дипломатарію
під відповідним оглядом. автор виходив винятково від того, що з відповідного
приводу наговорили в літературі, проте в ній, як уже неодноразово була на-
года переконатися – і на цю тему теж – немало надто довільних щодо вимови
джерел розмірковувань. однак ще м. Грушевський на підставі опублікованих
документів вказав на наявність таких свідчень щойно тільки від 1206 р.191 про-
вівши докладніше зіставлення таких джерел, аналогічного висновку дійшов
д. домбровскі (до свого попередника при цьому він не відкликався), відзна-
чивши водночас рідкісність докладно датованих дипломів192. така особливість
доступних актів королівської канцелярії не дає змоги довідатися, відколи (а
щобільше – за яких конкретних обставин) залучення титулатури виступило
звичною повсюдно стосованою нормою канцелярської практики угорського
дору. залишатися ж замість цього з відповідного приводу при дописаних до
187 часовий відлік заснований на двох до-
кументах папської канцелярії, дати яких
визначають народження угорського спадко-
ємця на період після 7 червня та за якийсь
час перед 29 листопада 1206 р.: Dąbrowski D.
Daniel Romanowicz... S. 52, przyp. 100.
188 Dąbrowski D. Rodowód… S. 65.
189 Ejusdem. кról… S. 235.
190 Волощук М. “угорське” дитинство...
с. 373. особливого наголошення потребує
явно уподобане поняття “князя-ізгоя”, до
реалій відповідного етапу біографії данила
романовича, не належалося би розважати,
наскільки вдало припасоване.
191 грушевський М. історія… с. 18, при-
міт. 2.
192 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 36.
Б. влодарскі, наприклад, послуговувався по-
няттям “dłuższa wędrówka”: Włodarski B. Pol-
ska... S. 33.
178 Володимир АлексАндроВич
історії безмірно “щедрою рукою” навіть “найавторитетніших і найпереконли-
віших” здогадах, звісно, не випадало б ніяк.
уявлення д. домбровского на тему гаданого “підданства” виводяться від
притаманного йому послідовно негуючого і применшуючого сприйняття
короля та його статусу193. зазначений етап життєвого шляху після вимуше-
ного виїзду з Галича подано як “okres kilkuletniej tulaczki Daniela po obcych
dworach”194. само формулювання вельми показове для авторської візії, хоча,
правду кажучи, не настільки слушне, як, нібито, майстерно сконструйоване.
принаймні, залучена формула зовсім не схильна враховувати зафіксованого в
літописі кількаразового перебування юного галицько-волинського володаря за
цей період у своїй державі195 та навіть короткочасного повернення на галиць-
кий престіл196, з якого почалася його біографія.
також щонайменше дивним сприймається знаного патріотичного запалу
намагання виставити за тодішніх обставин краківського князя лєшка Бялого
“господарем долі” галицько-волинської княжої родини. Буквально: “Leszek Biały
wysłał Daniela na Węgry, u siebie zatrzymując księżnę wdowę i Wasylka (виділено –
B. A.)”197. належалося би гадати, наскільки виїзд галицько-волинського князя до
угорщини мав бути відображенням ініціативи чи – щобільше – волі краківського
правителя. Його причетність до переїзду безперечна, проте не випадало би при-
єднуватися до намагання подати ситуацію так, нібито доля овдовілої родини ціл-
ком мала знаходитися у руках угорського короля та краківського князя й остан-
ній “wysłał Daniela” “u siebie zatrzymując księżnę wdowę i Wasylka”. привернута
увага до властивого стосунку ендре II до овдовілої родини (див. вище) показує
подібні міркування, знову ж таки, щонайменше не зовсім коректними. таким
самим непорозумінням є й твердження, нібито лєшек Бяли “затримав у себе”
княгиню-вдову з молодшим сином, оскільки літописний виклад про несподівано
прихильне прийняття втікачів у кракові не дає найменших підстав приписува-
ти краківському князеві якось вірогідного “насильства”. наведене тлумачення за-
значеного епізоду належить до очевидних прикладів некоректного трактування
використаного літописного викладу, на сторінках цитованої польської біографії
короля данила романовича, як на численних конкретних прикладах уже була
нагода привернути увагу в обох неодноразово цитованих рецензіях, – далеко не
рідкісного. за так облегшеного підходу виклад фактів неуникненно прибирає ак-
центів, невластивих вимові самих джерел і навіть за умови їх залучення замість
них витворюються цілком нові, на них тільки “подібні”.
так само ніщо не здатне вказати нібито польсько-угорський поділ “сфер впли-
ву” у Галицько-волинській державі повинно засвідчувати також “rozdzielenie
rodziny Romanowiczów i wysłanie Daniela na Węgry jako swoistego zakłаdnika –
gwaranta przyjętego status quo (виділено – в. а.)”198. те, що літопис як одиноке дже-
рело відомостей про аналізовані події не тільки нічим навіть натяку не подає на
щось таке, для автора у напливі очевидого угорського екстазу виявляється не на-
діленим ніякісіньким значенням. остаточно випавши зі скромних шат історика й
приодягнувши замість них тогу “творця історії”, він, не відмовляючи собі в само-
задоволенні, самовіддано перекроює давно минулі події на власне уподобання
193 див.: александрович В. “Щастя”…
с. 349–350.
194 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 50.
195 ипатьевская летопись. стб. 726, 727,
728.
196 з цього приводу у тексті польського ав-
тора тільки мимохідь відзначено “перерви”:
Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 51.
197 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 50.
198 Ibidem. S. 51.
179“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
і розсуд, невгамовно витворюючи на знаний спосіб “від самого себе” образ істо-
рії, насправді позбавленої, однак, виразнішого зв’язку з автентичною ситуацією
(поза, хіба-що, контекстом рядового “дюма-роману”). найочевидніше, йдеться,
про зовсім інший жанр, неспроможний мати нічого спільного з повноцінним
науковим дослідженням в актуальному розумінні цього не тільки завдання, а й
водночас зобов’язання, тобто про щось винятково насамперед наукоподібне, з на-
укою у її загальновизнаному і загальноприйнятому виразі завідомо несумісне.
“угорське дитинство” короля данила романовича, як воно викладене на
сторінках літопису, зі свого боку, так само мало би вказати на очевидну не-
можливість пожаданого “підпорядкування”, до чого відсилає й уже відзначене
послідовно зовсім інше сприйняття родини покійного галицько-волинсько-
го князя угорською стороною. втім, до такого висновку неухильно провадить
уся розглянута еволюція угорських стосунків зі спадкоємцями князя романа
мстиславовича. але література віддавна схильна як віднаходити, так і доду-
мувати й пропонувати інші наголоси при розгляді тогочасних фактів, звично
виходячи при цьому не від самих джерельних переказів, а найперше “незамін-
них підручних багатств” історіографії, доповненої скарбами подивугідного “гі-
потетизованого всезнайства”, немало навчених, на жаль, на такій, власне, основі
й актуально працюючих авторів.
докладніше осмислення трактування угорського акценту в початковому
періоді біографії короля данила романовича показує його родовід не від за-
свідчених у літописі та супутніх джерелах вказівок стосовно реалій тогочасної
ситуації. воно виставляє поширені погляди результатом перенесення на неї
зродженого у вихідних мотивах винятково із зазначеного послідовно поверхо-
вого сприйняття “канонізованої” подачі участі данила романовича в корона-
ційних урочистостях Бели IV. принципово суперечний знаним історичним
реаліям, нічим не оправданий погляд про угорське підданство ще часів н. ка-
рамзіна й тут теж зумів накинути визнання підданства, облагороджене уже
достатньо давньою “традицією”, згодом суттєво підкріпленою схилянням до
такої версії чималого ряду визнаних наукових авторитетів.
тому усі засвідчені в літописному викладі цілком очевидні моменти реаль-
ного наповнення виявилися так чи інакше, а здебільшого – цілковито проіг-
норованими в пропонованих досі інтерпретаціях сяноцької зустрічі 1205 р. та
гаданих досягнутих тоді домовленостей. л. дроба датував сяноцький епізод
щойно осінню 1205 р.: на його думку, він мав відбутися уже під час організо-
ваного на виконання давнішої домовленості з покійним князем походу коро-
ля на Галич199. польський історик, не заглиблюючись, подав поспішний похід
угорського короля з метою опанувати Галицько-волинську державу, але в ся-
ноку його, нібито, мала перестріти вдова й укласти з ним певні домовленості.
м. Грушевський слушно йому заперечив. він відкинув таке твердження, від-
кликавшись до літописного оповідання з цілком виразним та однозначним за
вимовою відсиланням до викладених у ньому, проте при пануючій немало сво-
єрідного забарвлення “увазі” до джерел ще й досі так і не побачених обставин
зустрічі: “в сяноку був просто з’їзд (“снимал ся”)200, відкидаючи можливість чо-
гось іншого. навівши твердження літописця про прийняття юного галицького
володаря в угорського короля як свого милого сина, м. Грушевський з жалем
відзначив відсутність відомостей стосовно “політичного підкладу сеї опіки”: “з
199 Droba L. Stosunki... S. 378.
200 грушевський М. історія… с. 18, при-
міт. 1.
180 Володимир АлексАндроВич
фактів бачимо, що король бере в свою опіку романовичів і їх землї, а за те, чи то
за згодою їх матери й бояр, чи на власну руку, приймає на себе ролю зверхника
сих земель: від тепер він титулує себе королем Галичини і володимирії”201.
запропонований коментар, як і його основа в літописному викладі, не у
всьому однозначні, оскільки стверджений у літописі статус “милого сина” не
найкраще ув’язується з прийнятим невдовзі титулом, проте що конкретно
здатне стояти за цим явним протиріччям – не відомо. однак наведена літопис-
на розповідь про присутність угорської “засади” задля приборкання можливої
за знаної ситуації Галича боярської опозиції й у вислові літописця саме тако-
го, а не якогось іншого завдання достатньо красномовно вказує на безперечну
угорську підтримку юному володареві. вона виразно відсилає до опіки, проте
питання про конкретний характер її самої у літературі досі, фактично, так і не
постало, оскільки всі зусилля незмінно скеровувалися до тиражування повер-
хово сприйнятого і визнаного “угорського підданства”, наділеного здатністю
надалі неуникненно накидати відповідне бачення будь-якого наступного епі-
зоду перебігу подій. у контексті наведеного погляду доповнення до угорського
королівського титулу сприймається не зовсім зрозумілим, проте показовою
видається його поява, як уже зазначено, тільки від 1206 р.: жодний з-поміж
раніших документів королівської канцелярії чогось подібного не зафіксував.
тобто, його залучення не відображає ситуації 1205 р., а пізнішу, складену вже,
очевидно, тільки після формування до осені того року князівської коаліції про-
ти романовичів, хоча й немає ніяких джерельних підстав для прийняття яко-
гось певного співвідношення та взаємозалежності обох зазначених моментів.
проте видається очевидним доповнення до угорського королівського титулу не
за часів перебування юного данила романовича на галицькому престолі, а вже
після того, як спадкоємці князя романа мстиславовича змушені були покину-
ти місто. Є, однак, певним, що поодинокі збережені факти тогочасної історії
надто скупо викладають перебіг подій та їх ширший контекст й не надаються
для вичерпного відтворення з бажаною докладністю усіх непростих перипетій
тодішньої дійсності. загальностосоване ж досі незмінно облегшене відважне
“додумування до історії”, звісно, як неприйнятне, так і неприпустиме й рано чи
пізно повинно покинути коло практикованих методів її трактування.
у новішій літературі версію про угорський протекторат прийняв Ґжеґож
януш тиліньскі, вказавши, нібито король “liczył na rozciągnięcie na nie (га-
лицькі та волинські землі – в. а.) zwierzchnictwa Węgier”202. в. нагірний, як
уже зазначено, визнав, що в сяноку, взамін за допомогу, княгиня-вдова “uznała
zwierzchnictwo Andrzeja II nad swymi synami”203. д. домбровскі в контексті
201 грушевський М. історія… с. 18.
202 Tyliński G. J. Przyczyny... S. 75–78.
позбавлений наукового апарату короткий
виклад на підставі шести позицій давнішої
літератури, безпосередньо “з’їздові”
присвятив заледве абзац тексту (Ibidem.
S. 77): “Postanowienia zjazdu sanockiego były
w pewnym sensie realizacją wcześniejszego
układu między Romanem i Andrzejem, a jed-
nocześnie, zgodnie z zasadą “duży moźe wię-
cej” stawiały króla węgierskiego w nad wyraz
korzystnej sytuacji. W Sanoku spotkał się bo-
wiem Andrzej z wdową po Romanie. Wdowa
liczyła zapewne na to, iż uda jej się zachować
księstwa halickie i włodzimierskie dla synów,
Angrzej zaś liczył na rozciągnięcie na nie
zwierchnictwa Węgier (tym bardziej, że miał
do tego słuszny tytuł z lat 1188–1190). Rządy
w Haliczu zostały więc powierzone wdowie,
a Andrzej przyjął tytuł króla Halicza i Włodzi-
mierza, rozciągając nad tymi księstwami swoje
faktyczne zwierzchnictwo; jednocześnie An-
drzej zobowiązał sie do opieki nad Danielem,
a dla realizacji postanowień układu do Halicza
została wysłana załoga węgierska”.
203 Nagirnyj W. Polityka... S. 149.
181“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
його поглядів на особу короля данила романовича так само схилився до версії
протекторату204, хоча й зробив це не без певних застережень. спершу ствердже-
но про зустріч з угорським королем у сяноку “jak jedynym w tym momencie
sojusznikiem na jakiego mogła (княгиня-вдова – в. а.) liczyć” на підставі його дав-
нішого порозуміння з покійним чоловіком205. далі йдеться про “з’їзд” цілком
за л. дробою “już w trakcie wyprawy węgierskiej”206, a знана з літопису “засада”
потрактована як “wsparcie”207. “Wsparcie” логічно належалося юному самостій-
ному володареві – залучений термін не вкладається до набору понять підпо-
рядкованості та протекторату. однак, незалежно від цього, розгляд проблеми
закінчився на очікуваний – у контексті знаної загальної візії автора – спосіб: “W
Sanoku król Węgier, wypełniając sojusznicze zobowiązania wobec Romana, objął
opiekę nad wdową po nim i jej dziećmi, przede wszystkim zaś nad w pełni w jego opinii
legalnym księciem halicko-włodzimierskim, Danielem (виділено – в. а.)”208. те, що дже-
рело самого повідомлення однозначно відсилає до малолітніх нащадків (див.
вище) для неодноразово засвідченої прогресивності мислення не тільки не най-
головніше, а й не варте уваги зовсім. виявленням того ж незмінно прогресивно-
го підходу сприймається також переконання, нібито роль опікуна належалося
вкористати підставою до офіційного втручання у внутрішні справи держави, а
далі навіть з’являється твердження про погодження польської сторони “z faktem
zholdowania przez Andrzeja II księżny wdowy i jej synów (виділено – в. а.)”209. тоб-
то, попри розважання і сумніви, д. домбровскі, все ж, визнав угорський про-
текторат над державою данила романовича як чергову цеглину в “улюблену
будівлю” неодмінного “угорського підданства”. про рівень проникнення, як і
відтворення ситуації свідчить, хоча б, наведене відкликання при цьому до “вдо-
ви і синів” не дивлячись на визнання старшого з них “легальним князем (sic!)”210.
запрезентовані “середньовічні світи” – і це не скарб винятково цитованого
автора за засвідчених обставин – явно не схильні обертатися у колі реалій епо-
хи. практично, в цьому конкретному випадку послідовно повторено класичну
модель визнання угорського підданства на підставі участі короля данила ро-
мановича в коронації Бели IV 1235 р. з тією ж підміною автентичних джерель-
них переказів до теми зіставленням переповненого безпідставними здогадами
цілком поверхового у викладі проблеми історіографічного скарбу, ще й при-
крашеним незмінним неуникненним плутанням у термінології.
насправді не тільки описаний перебіг подій, а й реалії подальшого їх
розгортання у відображенні пізнішого холмського літопису як, здебільшого,
єдиного джерела для реконструкції відповідних обставин, не дають ніяких не
те що надійних, а взагалі жодних підстав для висновку про прийнятність яко-
гось підпорядкування юного князя угорщині та угорського васалітету. доклад-
ніший розгляд такої версії характеризує її як не засновану на неприйнятних
аргументах. Фактично, її основою стали коли не переконання, то, принаймні,
немало хвороблива, як уже була нагода показати за іншої оказії, схильність
сприймати неодмінну несамостійність короля на поодиноких послідовних ета-
пах його життєвого шляху починаючи від самих початків, стійке призвичаєн-
ня бачити його незмінно винятково в такому контексті й відповідно трактувати
204 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 35–
38.
205 Ibidem. S. 34–35.
206 Ibidem. S. 35.
207 Ibidem.
208 Ibidem. S. 37.
209 Ibidem. S. 38.
210 пор. також відповідне власне твер-
дження самого д. домбровского: Dąbrow
ski D. Daniel Romanowicz... S. 34.
182 Володимир АлексАндроВич
історію тієї непростої, особливо за дотеперішніх неуникненно поверхових під-
ходів, для аналізу й осмислення, епохи. Щобільше, як уже зазначено, отак “ор-
ганізоване” “підданство” переслідує не тільки самого данила романовича, а й
інших західноукраїнських володарів, виступаючи однією з популярних неод-
мінних тем новітніх історіографічних зусиль у неодноразово засвідченому не
рідкісному послідовно надмірному вимірі. кожна втеча до угорщини виявля-
ється підставою для “миттєвого” визнання підданства. однак, як переконує
критичний перегляд – винятково історіографічних, оскільки комплекс джерел
до історії епохи не пропонує нічого навіть віддалено подібного на щось те, що
свого часу зуміли з відповідного приводу побачити серед повідомлень окре-
мих з джерельних переказів певні представники наукового цеху та, з їхньої по-
дачі, – понад усяку міру далі розвинути уже новітні послідовники – йдеться
про завідомо видуману історію, немало віддалену від автентичної.
тому версія про угорське підданство юного данила романовича та його
держави при докладнішому розгляді виявляється заснованою не на придат-
них для прийняття переконливих та належно осмислених конкретних фактах.
у її основі без особливих зусиль віднаходиться зроджене на “невловимих” з
наукового огляду підставах переконання про неминучу несамостійність князя,
його неуникненну підпорядкованість, об’єктом якої, відповідно до доступних
джерельних свідчень та знаного перебігу подій, виявлялося угорське королів-
ство з окремими відзначеними того ж характеру, проте немало скромнішими
польськими акцентами211.
загалом, як уже йшлося, не випадало би вважати сяноцький “снем” таким,
щойно на якому новий угорський король повинен був визнати юного галицького
володаря, – для цього мав пройти вже достатньо тривалий час і досвід гаданих
стосунків між обома дворами, що їм, безперечно, належалося попередити зу-
стріч, на які в доступних джерелах, все ж, збереглися певні натяки, заперечує таку
можливість. може братися під увагу, звичайно, підтвердження певних моментів
уже існуючих домовленостей і вірогідні актуальні акценти взаємних контактів,
викликані новим розвитком ситуації, що й повинно було стати безпосереднім
приводом побачення. треба думати, що як само воно, так і його результати ви-
ходили від якогось уже пізнішого етапу розвитку конкретної короткотривалої,
як невдовзі виявилося, тогочасної ситуації між посадженням юного спадкоємця
на престіл на звістку про загибель його батька212 та виступом коаліції князів, вна-
слідок якої родина загиблого князя змушена була рятуватися втечею з Галича.
проте ніяких часових натяків скупий літописний переказ не зберіг, а щедрі ні на
чому не засновані домисли схильних до такого управляння історії як давніших,
так і – не менше – новіших авторів не тільки нічого не спроможні пояснити, а й
завідомо неприйнятні в самій їх основі. складені тоді обставини ознаменували
собою зовсім інше становище, внаслідок якого овдовіла родина змушена була
втікати до володимира, далі, перед очевидною небезпекою, – до кракова, а сам
юний князь врешті опинився при угорському дворі. Його переїзд сприймається
211 Щодо них показовим сприймається за-
перечення у новішій польській літературі
зродженого під пером маґістра вінцентія,
званого кадлубком, погляду про васальну
залежність князя романа мстиславовича від
князя лєшка Бялого: Nagirnyj W. Polityka...
S. 92–94; Dąbrowski D. Daniel Romanowicz...
S. 37, przyp. 61.
212 відповідні обставини лаконічно, проте
винятково яскраво викладені в літописній
розповіді: ипатьевская летопись. стб. 726.
новіший стислий огляд зазначеної ситуації
з наголошенням окремих не зауважених у
давнішій літературі істотних акцентів див.:
александрович В. “Щастя”… с. 317–319.
183“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
результатом певної наступної не зафіксованої у джерелах домовленості, вказую-
чи на продовження контактів з угорським двором, тобто їх очевидний достатньо
регулярний, навіть за умов того часу, характер.
на такому тлі сяноцька зустріч логічно повинна сприйматися не інакше,
як одиноким зафіксованим побіжною літописною згадкою епізодом гаданих
активніших взаємин овдовілої княгині та її оточення на угорському напрямку
в найближчий період після загибелі князя романа мстиславовича. з них задо-
кументованими можна визнати неодмінні попередні стосунки перед сяноцькою
зустріччю, її саму та теж нічим не зафіксовані пізніші домовленості, які привели
юного галицького князя данила романовича до угорського двору. ніякої конкрет-
ної хронології літопис, як і інші джерела, не зберегли. ці стосунки засвідчують
досить тісне спілкування без будь-якого виразніше зазначеного сліду угорського
підпорядкування. навпаки, йдеться про очевидне послідовне дотримання угор-
ською стороною зазначених гаданих зобов’язань, досягнутих наприкінці життя
князя романа мстиславовича 1205 р. джерела не віднотували жодних навіть на-
тяків на можливість якогось іншого розгортання ситуації, а щедрим здогадам
уже двох століть про “щось інше” об’єктивно варто б нарешті зайняти належне
їм місце серед скарбів “побічної продукції” історіографічного досвіду.
суперечною цьому здатна сприйматися, хіба, відзначена поява при недо-
ступних нам обставинах у титулі короля додатку галицького і володимирського,
віднотованого щойно від 1206 р., можливо, як зазначалося, – за складених на той
час нових умов, коли юний князь уже змушений був покинути Галич213. як автен-
тичне тло появи титулатури, так і співвіднесене тоді з нею конкретне наповне-
ння, звісно, недоступні для з’ясування214. на подібному тлі твердження про якийсь
“гольд” у сяноку215 є очевидним нічим не обумовленим домислом. воно сприйма-
ється навіть цілковито суперечним засвідченим у літописі реаліями конкретної
ситуації, підпорядкованим при такому визнанні та прийнятті відповідного факту
“історичному” вже незмінному переконанню стосовно “неуникненного угорсько-
го підданства” поряд з відзначеними й іншими “підданствами” володарів західно-
українських земель. тобто, йдеться про явне і безперечне непорозуміння.
наступний пропагований досі аналогічного змісту угорський акцент біо-
графії короля датується одразу найближчим часом після розглянутого сяноць-
кого епізоду. не раніше березня, але перед початком вересня 1206 р.216 відбувся
збройний похід сформованої восени попереднього року коаліції князів разом
з польськими князями проти романовичів, внаслідок якого їм випало втратити
Галич. однак ендре II як покровитель спадкоємців загиблого князя невдовзі
під стінами володимира зумів домовитися з поляками, внаслідок чого для на-
щадків романа великого вдалося врятувати родинний володимир217.
213 див., зокрема: Dąbrowski D. Daniel Ro-
manowicz... S. 35–38.
214 свідченням того, наскільки поза
зобов’язуючими реаліями епохи окремі
автори схильні трактувати поодинокі фак-
ти може, зокрема, слугувати зауваження
д. домбровского: “Być może wyrazem zaist-
nienia omawianego związku (гаданого юно-
го короля данила романовича з однією з
угорських королівен – B. A.) jest przyjecie
przez Andrzeja II w 1206 roku tytulatury ha-
licko-wołyńskiej” (Dąbrowski D. Rodowód...
S. 66, przyp. 231). не випадало би докладати
зусиль до доведення поєднання у запропо-
нованому висновку надто різних за їх при-
родою фактів, між якими не може бути,
звісно, рішуче нічого спільного.
215 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 36.
216 Бережков н. г. Хронология русского
летописания. москва, 1963. с. 88, 99–100;
Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 43,
przyp. 74.
217 лаврентьевская летопись ПСрл. мо-
сква, 1997. стб. 427.
184 Володимир АлексАндроВич
істотна угорська допомога в літературі невідступно отримала трактування
у знаному контексті: “jak sądzimy, dopiero wówczas, w obliczu upadku panowania
nad księstwem halickim i zagrożenia posiadania włodzimierskiej części państwa,
księżna-wdowa wraz z synami (виділено – в. а.) złożyła hold węgierskiemu monarsze,
co dopiero wówczas dało mu formalne podstawy do stosowania przez niego ruskiej
tytulatury”218. те, що, як з відкликанням до автентичних документів раніше
ствердив сам автор, така титулатура функціонувала в практиці королівської
канцелярії власне від 1206 р. (див. вище), за чергового оберту трактування “влас-
ного непрочитаного” уже не повинно, як виявляється, мати істотнішого зна-
чення. далі залучено й наступне цілком очевидне підтасовування фактів: “bojąc
się Kazimierowiczów i ich pretensji – a przecież relacje z nimi nie byly od Zawichosta
uregulowane (виділено – в. а.) – wdowa po Romanie w imieniu synów mogła uznać
się lenniczką Arpadów (виділено – в. а.) z zachodniowołyńskiej części państwa”219.
адже малися на увазі події уже наступного року після того, як княгиня-вдова
з синами втекла до краківського “казимировича” й залишилася у нього разом
з молодшим сином. літописець, як пам’ятаємо, цілком виразно твердив про
прихильне прийняття втікачів у кракові. як навіть після цього стосунки нада-
лі мали залишатися “nie uregulowane” – розважати, звісно, не належалося б.
Хоча на початку сторінки д. домбровскі признався, що йдеться винятково про
його власне припущення, надалі воно вже незмінно фігурує доконаним фактом
з чималого ряду канонічних “упадань” перед угорською стороною. при тако-
му реферуванні ситуації закономірно знову постає також питання, чому при
цьому фігурує “вдова з синами”, коли князем, як уже була нагода наголосити з
відповідного приводу, виступав старший з них й чому “lenniczką Arpadów” мала
“визнаватися” мати-вдова. “арпади”, а не конкретний правлячий представник
династії, безумовно, теж не повинні не привернути уваги як окремий акцент.
усі ці далеко не другорядні за їх реальним наповненням моменти вка-
зують на очевидну спроможність із безперечним облегшенням вдаватися не
просто до історичної термінології, а відповідного контексту подій, історії зага-
лом, нав’язливо пропагуючи нічим не обґрунтовану поверхово зроджену “до-
рогу ідею” як нібито припущення, тут же перетворену на факт зі здатністю
породжувати надалі наступні собі подібні факти. не випадало би назвати таке
історіописання фальшуванням, але описана історіографічна реальність за всі-
ма її ознаками виглядає власне так. як видно, самі найкраші наміри в інтересах
науки, нічого в інтересах тієї ж науки змінити не здатні…
ендре II виступає оборонцем родини князя романа мстиславовича також
після вигнання з Галича княгині-вдови наприкінці 1212 чи на початку наступ-
ного року220 – тут новіший біограф визнав таку місію короля зовсім слушно221.
проте продовження з відкликанням до частини місцевих еліт, “najwyraźniej nie
mogących znieść władzy Dаniela w charakterze węgierskiego lennika”222 бумеран-
гом повертає до неуникненно улюбленого “угорського підданства” як однієї з
мало що не головних ідей новітньої історіографії. зрештою, боярській опозиції,
як відомо, зовсім не на угорському акценті мало при цьому залежати...
Щобiльше, йдеться не тільки про всіма силами історіографічної мускула-
тури насаджувану угорську зверхність. водночас, як виявляється при викладі
218 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 43.
219 Ibidem. S. 44. показово, що в. нагірний
не приділив якоїсь особливої уваги зазначе-
ним володимирським домовленостям, див.:
Nagirnyj W. Polityka... S. 151.
220 ипатьевская летопись. стб. 727–728.
221 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 75.
222 Ibidem. S. 76.
185“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
подій протистояння 1213 р. та включення до нього краківського князя лєш-
ка Бялого, не тільки юні романовичі, а й інші місцеві князі мали перебувати
тоді водночас ще й під польською зверхністю: “widać dobrze, że Leszek był w
owym czasie feudalnym zwierzchnikiem Mścisławowiczów”223. підставою тако-
го висновку виявляється втягнення краківського князя до боротьби за намовою
князя олександра всеволодовича, який прагнув повернути Белз, свого часу пе-
реданий юному василькові романовичу: “приде лестъко к Белзоу . оубѣженъ
александромъ . Ѡлександръ же не приѧше . хотѧ зла романовичемь и приѧ
Белзъ . и да Ѡлександрови”224. польський князь не міг не мати в цьому свого ін-
тересу, проте ніщо як в самому літописі, так і інших актуально доступних дже-
релах не здатне свідчити на користь тієї позиції, якою схильний наділити його
новітній польськопатріотичний письменник. тобто, перед нами, зову ж, котрий
уже з-поміж ні на чому не заснованих неуникненного ряду домислів, посталий
внаслідок звичного незмінно практикованого тлумачення не прочитаного дже-
рела. серед аргументів використано, зокрема, цитований літописний запис, за
яким польський князь “приѧ Белзъ . и да Ѡлександрови”225. проте він здатний
означати тільки захоплення міста, в якому князював юний василько романович,
та передачу його союзникові – князеві олександрові. д. домбровскому, при не-
змінному достатньо своєрідному наставленні щодо данила романовича, мало,
як виявилося, видатися, ніби йдеться про підпорядкування польському князеві,
хоча далі, коли “данилъ же ѿиде с мтр҃ью своею в лѧхи . ѿпросивсѧ ѿ королѧ .
лестько же приӕ даиила с великою чс ̑тью”226. однак цього зауваження, завідо-
мо не здатного вписатися до “блискучої концепції”, вдалося не побачити.
подібні жарти панували над новітнім біографом настільки, що далі на
доказ незаперечної правоти стверджено: “Co więcej, nieco później, organizując
(лєшко Бяли – в. а.) wyprawę na Halicz, poja [pojmie] Daniela z Kamieńca, zaś
Aleksandra z Włodzimierza, a jego brata Wsiewołoda z Bełza”227. літописний текст
подає щось зовсім інше: “лестько же поѧ данила ис каменца а Ѡлександра из
володимера а всеволода из Белза когождо ихъ со своими вои . бѣ бо вои дани
лов болши и крѣплиши бѧхоу боѧре велиции ѿца҃ его вси оу него (виділено – в. а.).
видивъ бо лестько се . и поча имѣти любовь великоу . ко кнз҃ю данилоу . и
братоу его василкоу”228. опущене в польського автора у наведеному контексті
красномовне відсилання “бѣ бо вои даниловъ болши и крѣплѣиши бѧхоу боѧре
велиции ѿца҃ его”, що й мало обумовити “любовь великоу . ко кнз҃ю данилоу .
и братоу его василкоу”, засвідчує свідоме або ж мимовільне – через очевидну
цілковиту відсутність вразливості на подібні зауваження літопису – фальшу-
вання вимови залученого джерела. наведений фрагмент, якому не знайшло-
ся місця у незмінно польськопатріотичних побудовах д. домбровского, надто
виразно показує як авторський науковий потенціал, так і самостійну вартість
таких глибоко зацікавлених розважань. історик в особі д. домбровского ви-
явився неспроможним до адекватного – поза можливими “інтересами” – залу-
чення і відтворення переказу джерел, нездатним утриматися від дорогоцінної
223 Ibidem. S. 77.
224 ипатьевская летопись. стб. 728. у на-
веденій цитаті привертає увагу незрозу-
міла фраза, яка явно випадає з цілісного
контексту розповіді, “Ѡлександръ же не
приѧше . хотѧ зла романовичемь”. Що саме
“не приѧше” князь олександр, прагнучи зла
романовичам, можна тільки здогадуватися.
переклад л. маховця, нібито олександр “не
сприяв”, прагнучи зла романовичам (літо-
пис руський… с. 373), явно довільний.
225 ипатьевская летопись. стб. 728.
226 там же. стб. 729.
227 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 78.
228 ипатьевская летопись. стб. 729–730.
186 Володимир АлексАндроВич
можливості зображати “своїх” винятково білосніжними овечками з усіляким
упослідженням небажаних “чужих”. однак залучений при цьому метод діє
лише доти, доки автору випадає втішатися отаким здобутком у зосередженості
власної “творчої лабораторії”. за порогом діють інші закони й зовсім інакші
вітри ятрять осягнення, хіба, неуникненного авторського самолюбства, а само-
віддано виплеканий успіх здатний прибирати цілком іншого значення…
у наведеному конкретному випадку, якби автор, замість звично поспіша-
ти із заздалегідь готовими знаного наповнення висновками, завдав собі труду
уважніше простудіювати завідомо “непотрібне” джерело свого уявлення, він
не тільки не приписував би краківському князеві нічого цілковито несумісно-
го з його тодішньою позицією. водночас склалася би також можливість поба-
чити в окремих ненав’язливих висловлюваннях літописця одиноке виняткове
свідчення як тогочасних скромних успіхів родини князя романа мстиславови-
ча, так і важливу заповідь її подальшого шляху до виходу з непростої ситуації.
коли юний князь василько змушений був покинути Белз, за словами літопис-
ця, “боӕре не изневѣришасѧ . но идоша вси со кнѧземь василкомъ”229. а далі,
коли після короткочасного перебування у лєшка Бялого, вимушений знову
покинути Галич князь данило, “ѿтоуда же иде в каменець . с мтрь҃ю си . братъ
же его василко и боѧре вси . срѣтоша и с великою радостью”230. очевидно, не
випадало би вбачати в наведених зворотах винятково фразеологію незмінно
панегірично налаштованого літописця. проситься здогад про відображення
у зацитованих висловлюваннях тієї, власне, формули, завдяки якій і при не-
ухильній дії якої з юного княжича виростала та постать, що їй випало зали-
шитися в історії королем данилом романовичем. надто скромно літопис відо-
бразив цей процес й надто мало відомо про нього, проте “бѣ бо вои даниловъ
болши и крѣплѣиши бѧхоу боѧре велиции ѿца҃ его”. і ця все ще недооцінена
обставина немало спрацювала на поступовий неухильний вихід спадкоємців
князя романа мстиславовича з тих, справді, не позбавлених фатального за-
барвлення обставин, у яких їм випало опинитися після загибелі глави родини.
звідсіля показовим сприймається ще один однозначної вимови акцент
стосовно синів князя романа мстиславовича: “Obaj Romanowicze... postrzegani
jako protegowani węgierscy, znaleźli się w fatalnej sytuacji, z której teoretyczniе
mogli się już nie wydobyć. Nie dość, że z racji pretensji halickich byli lennikami
Arpadów, a jako dynaści zachodniowołyńscy pozostawali w stanie zależności od
Leszka, to jeszcze spadli do kategorii nаjdrobniejszych książątek dzielnicowych,
jakich niewątpliwie sporo już wówczas funkcjonowało na pograniczu wołyńsko-
kijowskim”231. однак автор у такому твердженні вивився нездатним уловити
різницю між нащадками творця об’єднаної Галицько-волинської держави та
“князівською дрібнотою” з-поміж регіональних еліт. тому таке розумування
випадало би віднести не так до братів-князів, як самого автора, неспроможно-
го зрозуміти не тільки, нібито, використане джерело. водночас, виявляється, –
йому недотупне також свідчення прихованої вимови також власних текстів,
глибшого їх пласту, покликаного незмінно оцінювати та вивіряти й коригу-
вати розкладений на поверхні перший, визначаючи його довготривалість та
здатність зберігатися як серед здобутків історіографії, так і в системі уявлень з
приводу тих або інших історичних фактів чи явищ.
229 ипатьевская летопись. стб. 728.
230 там же. стб. 729. 231 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 78.
187“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
Ще один приклад опрацьованого на уже неодноразово відзначених заса-
дах та зі знаною незмінною готовністю до визнання “угорського підданства”
дотеперішня література співвіднесла із ситуацією безпосередньо перед роз-
глянутими коронаційними торжествами 1235 р., коли у середині того ж року
в конфлікті з чернігівськими князями данило романович зазнав відчутної по-
разки від половців під час сутички поблизу торчеська й виявився хитрістю
усунутим з Галича та виїхав до угорщини232. докладний час звично не відомий.
у новішій літературі в. нагірний відніс його до періоду “w końcu lata lub na
początku jesieni”233. м. Бартніцкі роглядав його у контексті ситуації щойно піс-
ля смерті ендре іі, вже за Бели IV234. появу при тамтешньому дворі д. домб-
ровскі схильний був подати в немало літературизованому викладі при своєму
незмінно улюбленому акцентуванні: перед угорським королем “stawał w roli
petenta (виділено – в. а.) wychowanek i dość – co prawda – daleki krewniak, który
uparcie przez ponad dziesięciolecie przeszkadzał w rozciągnięciu na księstwo
halickie węgierskiej dominacji”235. Без неуникненної “домінації”, звісно, й цього
разу так само обійтися не могло ніяк.
однак, на відміну від новішого біографа, угорський двір, як видно, не чувся
переобтяженим у сприйнятті данила романовича сталим для певної частини
історіографії набором безконечних “жалів”. на це здатне вказати вже само три-
вале, як на відповідні обставини, (правду кажучи, не зовсім навіть зрозуміле –
після військової невдачі князь виїздить зі своєї держави, покинувши її на мо-
лодшого брата”236) перебування в угорщині впродовж декількох місяців. уже
така виняткова, тим більше на тлі знаних обставин, довготривалість тогочасної
присутності237, попри знані загальнодоступні зусилля новітньої історіографії з
насаджування протилежного сприйняття, навіть сама по собі навряд чи при-
датна для розгляду із залученням звичної фразеології підпорядкування.
одиноким доступним конкретним епізодом цього достатньо протяжного,
як випадало би здогадуватися, “гостювання” якраз і стала участь у коронації
наступника померлого короля – Бели IV 14 жовтня 1235 р. викладаючи відпо-
відну ситуацію, д. домбровскі “своїм обичаєм” на доповнення до попередніх
успіхів на відповідному поприщі, й цього разу ствердив: “Niewątpliwie uznał się
wówczas ich (обох королів, втім і померлого, як захотів у наведеній фразі ствер-
дити автор – в. а.!) lennikiem czy ściślej mówiąc, potwierdził stan zależności, w
którym formalnie pozostawał od 1206 (sic!) r.”238. Безпосередньому продовженню,
однак, належалося стати ще кращим: “Fakt ten w sposób nie budzący wątpliwości
(виділено – B. A.) potwierdza relacja grupy źródeł (виділено – B. A.) mówiących
232 ипатьевская летопись. стб. 774. найдо-
кладніше ці обставини в новішій літературі
розглянув, зі знаними, однак, притаманни-
ми йому немало, а то й надто своєрідними
підходами: Dąbrowski D. Daniel Romano-
wicz... S. 182–186. літописне свідчення про
тогочасне перебування в угорщині у нові-
шій літературі коротко відзначив також:
Паршин і. участь князя… с. 25.
233 Nagirnyj W. Polityka... S. 207.
234 Bartnicki M. Polityka... S. 184.
235 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 187.
236 ипатьевская летопись. стб. 774.
237 відповідна практика в біографії ко-
роля не є винятковою. в угорщині, як ві-
домо, він так само перебував під час та в
найближчий період після монгольського
погрому 1240–1241 р. (ипатьевская лето-
пись. стб. 787), виїхав туди й 1260 р. (там же.
стб. 850, 857). про цю останню еміграцію
короля див.: Войтович л. остання еміграція
короля данила александрович В., Войтович л.
король... с. 202–205. обидва приклади здатні
вказати на певну ширшу тенденцію, про-
те її суть та конкретний зміст залишаються
нез’ясованими.
238 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 188.
188 Володимир АлексАндроВич
o uczestnictwie Daniela w uroczystościach koronacyjnych Beli IV, które odbyły
się 14 X 1235 r.”, коли “starszy Romanowicz prоwadził jego konia”239. “Udział
ruskiego księcia w procedurze koronacyjnej (sic!) należy rozumieć tak, że zgodnie z
feudalną obyczajowościa złożył on osobisty akt uszanowania nowemu suwerenowi (ви-
ділено – в. а.), przedłużając w ten sposób stan ukonstytuowany w 1206 r. рod
Włodzimierzem za życia jego poprzednika”240. докладний розгляд зазначеної
участі, як уже показано, допровадив, однак, до переконання, що на спосіб
д. домбровского позицію галицько-волинського володаря під час коронації
угорського короля сприймати, розуміти і трактувати не варто ніяк.
проведений аналіз скупих джерельних переказів, використаних підставою
для розгляду популярної у дотеперішній літературі версії про “угорське підпо-
рядкування” короля данила романовича, запропонованих досі трактувань усіх
моментів, призначених в очах поодиноких авторів його підтвердити, разом з
додатковим, на тих же засадах опрацьованим значно скромнішим польським
акцентом, та різнорідних міркувань з відповідного приводу пропонує неспо-
діваний на тлі наявної історіографії висновок. він переконує, що “угорське під-
данство” короля данила романовича виступає заснованим винятково на зна-
ної широти здогадах без належного вивчення доступної джерельної підстави
та водночас – відповідного адекватного осмислення самої залученої мотивації.
докладніший перегляд наявних висловлювань щодо цієї версії характеризує
її цілковито позаджерельною, зродженою із якнайвиразніше наперед готового
того ж походження переконання про доконечну неминучість і мало не неуник-
ненність підпорядкування. при уважнішому розгляді воно виявляється про-
дуктом розвитку переконаності стосовно, нібито, безперечної “меншовартіс-
ності” короля241, його неспроможності встати на рівень “взірцевих” володарів,
якими незмінно здатні сприйматися найближчі угорський та польський сусіди.
уже сам характер такого бачення видає його виразний переважаючий не
тільки завідомо антиджерельний, а й водночас також, не меншою мірою, – ще
й позанауковий та позаісторичний контекст, характеризує чимось явно на-
сильницьким способом привнесеним до вибудуваної на автентичних джере-
лах системи поглядів щодо епохи та засад її внутрішньої еволюції. належний
науковий розгляд підстав і мотивів пропонованого угорського акценту незмін-
но показує його розбудованим на самих поверхово підібраних позаджерель-
них аргументах, внаслідок чого активно експлуатована у новішій літературі
угорська версія презентується цілковито побічним продуктом вивчення істо-
ричного процесу періоду короля данила романовича. вона виступає нічим не
оправданою даремною тратою зусиль як невідворотна розплата за поверхове і
побіжне сприйняття фактів там, де ситуація неодмінно вимагає їх всебічного
послідовного осмислення, що, зрештою, заздалегідь повинно б бути безпосе-
реднім прямим обов’язком кожного окремо взятого дослідника…
з цього огляду “угорське підданство” короля данила романовича здатне
слугувати взірцевим свідченням манівців, якими випадає простувати при оче-
видному нехтуванні елементарними засадами опрацювання джерельних під-
став та незмінного в науковому досвіді дотримання незалежного об’єктивного
погляду на конкретне коло проблем. цей яскравий приклад показує, що навіть
239 Dąbrowski D. Daniel Romanowicz... S. 188.
240 Ibidem. S. 188–189.
241 аж до визнання ширшої “tęsknoty
(sіс!) znacznej części południowo-zachodnich
Rurykowyczów, zabiegających o jaknajlepsze
relacje z dworem węgierskim”: Dąbrowski D.
Dаniel Romanowicz... S. 222.
189“УГОРСЬКЕ ПІДДАНСТВО” КОРОЛЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
на тлі найсучасніших здобутків науки при відході від її генетичної фундамен-
тальної основи в уважному і вдумливому аналізі писемних переказів неуник-
ненно складаються ситуації, коли вивчення конкретної проблеми виходить
поза загальноприйнятий у науковому колі обов’язковий внутрішній бар’єр й
непомітно (для автора) впадає у невластивий науці жанр, неухильно перетво-
рюючись у позбавлене належного усвідомлення “говоріння”. а серед здобутків
історіографії виникають “непотрібні реалії” (вільям окаам), здатні, хіба що,
засмічувати простори наукового пошуку, наповнюючи їх абсолютно чужорід-
ними для наукової культури та її об’єктивних завдань, надто “приватними” на
тлі опрацьованих та утверджених зусиллями багатьох поколінь носіїв науко-
вих норм, цілком сумнівного наповнення “досягненнями”.
Ширше значення проведеного аналізу історіографічної традиції стосовно
примарного “угорського підданства” короля данила романовича виводиться
від зафіксованого у запропонованого в дотеперішніх висловлюваннях достат-
ньо широкого однозначно негативного за характером досвіду використан-
ня джерел. показовий для свого часу перший крок у відповідному напрямі
н. карамзіна презентується зовсім побіжним й, фактично, не так трактує реа-
лії автентичного переказу використаного джерельного свідчення, як викладає
практично нічим не пов’язане й лише цілком загально співвіднесене з відобра-
женою в ньому конкретною ситуацією, спровоковане ним власне, зовсім по-
верхове уявлення про участь у коронаційній церемонії як вираз підданства без
найменшого врахування задокументованих в угорському джерелі властивих
реалій причетності до самої урочистості. найближчі наступники – українські
автори другої половини XIX ст. також опинилися осторонь від справжнього
змісту угорського хронікарського переказу, намагаючись на основі особисто-
го, винятково цілком загально вираженого уявлення про особу короля данила
романовича та його місце в історії заперечити й відкинути категорично непри-
йнятне для їхніх уявлень “угорське підданство”.
значною мірою такого роду зусилля притаманні й новішій літературі, як
і раніше, так само не схильній виходити від аналізу вимови джерельного свід-
чення. теж використовуючи його за давнім стійким призвичаєнням лише для
вихідного поверхового інспіруючого поштовху, новітні автори також намага-
ються віддавати при цьому перевагу елементам ширшого знання, заснованим
на зовсім інших та нічим не пов’язаних з самим конкретним фактом джерель-
них переказах, ніяк не співвіднесених із безпосередньою аналізованою ситуа-
цією, про яку не йшлося взагалі, або, принаймні, йшлося винятково побіжно.
внаслідок цього при зверненні до участі короля данила романовича у ко-
ронаційній процесії угорського короля Бели IV насправді постійно трактовано
не одинокий наявний скромний за вимовою джерельний переказ про цю по-
дію та її контекст, а незмінно сторонні для неї самої факти, які так чи інакше
визнано необхідним притягнути до неї. через неподільне домінування у до-
теперішньому науковому сприйнятті акурат такого підходу одиноке конкрет-
не джерельне відсилання до присутності короля данила 1235 р. на коронації
нового угорського монарха виявилося все ще й досі не прочитаним. тому вся
історіографія з відповідного приводу (разом з найновішою) – не більше, ніж
яскравий приклад манівців, якими доводилося самовіддано простувати окре-
мим представникам наукового цеху, здатним нехтувати обов’язком предмет-
ного вивчення та заснованого на ньому осмисленого трактування вимови пи-
семного джерела. давніша література немало схильна підмінювати одержане
190 Володимир АлексАндроВич
на такий єдино можливий спосіб об’єктивне знання нічим не обмеженим, ціл-
ком приватним розлогим фантазуванням на тему. з цього огляду “угорське
підданство” короля данила романовича презентується одним з яскравих при-
кладів з-поміж чималого переліку виявів лженаукового “піфійського комплек-
су”, позначеного очевидною як неспроможністю, так і нездатністю зрозуміти
та предметно й об’єктивно викласти обрану тему.
водночас описана ситуація пропонує багатий набір різнорідних свідчень
того, як поверхові, завідомо позанаукові підходи здатні не тільки до невпізнання
переінакшувати сприйняття реального перебігу конкретних історичних подій.
при цьому через нього не лише викривлюється уявлення про сам певний істо-
ричний процес. розглянутий приклад зосереджує немало відкликань до того,
як висновки зі сприйнятої до невпізнання спотвореною дійсності стають осно-
вою для подальшого нівелювання і заперечення найприкметніших характер-
них сторін комплексу автентичних явищ епохи, внаслідок викладу історичного
процесу за формулою брехні перетворюючи уявлення про її внутрішню ево-
люцію на щось цілковито несумісне з її власним характером та наповненням*.
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
* висловлюю щиру подяку докторові іс-
торичних наук олександрові Головку за
сприяння в опрацюванні матеріалів до цієї
публікації.
|