Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції
На прикладі Київської митрополичої архиєпархії розглядається генеза євхаристійної моделі соборування у Руській церкві княжої доби, основою якої була духовна єдність локальної спільноти (єпархії), що інституційно забезпечувалася щорічними зібраннями митрополита-архиєпископа з духовенством і “н...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Княжа доба: історія і культура |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179051 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 191-213. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179051 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790512021-04-04T01:25:57Z Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції Скочиляс, І. На прикладі Київської митрополичої архиєпархії розглядається генеза євхаристійної моделі соборування у Руській церкві княжої доби, основою якої була духовна єдність локальної спільноти (єпархії), що інституційно забезпечувалася щорічними зібраннями митрополита-архиєпископа з духовенством і “народом Божим” (мирянами). На існування євхаристійної самосвідомості в українсько-білоруських землях вказують повчання київських митрополитів священикам, що збереглися у вигляді “свитків законних” і циклів повчань у Кормчих книгах києво-академічної редакції. Руською особливістю соборування була давня церковна практика поєднання інституту соборів із духовним судом і пастирськими візитаціями. Виявлені в рукописних джерелах та систематизовані автором згадки про побутування церковного податку “куниче” дали змогу простежити динаміку та особливості функціонування інституту єпархіяльних соборів упродовж XIII−XVI ст. Уже в княжу добу очолювані владиками собори стали основою організації та канонічної структури Київської митрополії та важливим публічним форумом саморепрезентації руської етноконфесійної спільноти. Pivoting around the example of the Kyivan Metropolitanate Archeparchy, the author of this article investigates the genesis of the eucharistic model of gathering councils within the Ruthenian Church of the Princely Era that was based on the spiritual unity of the local community (eparchy). This unity was ensured institutionally by the annual gatherings of Metropolitan-Archbishop with the clergy and “the people of God” (the laity). The existence of the eucharistic self-consciousness within the lands of Ukraine and Belarus is evident due to the instructions of Kyivan Metropolitans written for the priests which are extant in the form of “legal scrolls” and cycles of edifications in the nomocanons of Kyivan academic edition. The Ruthenian peculiarity of gathering councils lied in the old ecclesiastic tradition of combining the council institute with the spiritual judgment and pastoral visitations. References to the existing at that time tithe as kunyche, identified and systematized by the author, enabled him to trace the dynamics and the peculiarities of functioning of the Institute of eparchial councils throughout the 13th−16th centuries. During the Princely Era the councils headed by bishops had already become the basis for the organization and canonical structure of Kyivan Metropolitanate, as well as a significant public forum for self-representing the Ruthenian ethnic and confessional community. 2019 Article Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 191-213. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179051 94:[262.3:726.6](477-25)"12/15" uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
На прикладі Київської митрополичої
архиєпархії розглядається генеза євхаристійної
моделі соборування у Руській церкві
княжої доби, основою якої була духовна
єдність локальної спільноти (єпархії), що
інституційно забезпечувалася щорічними
зібраннями митрополита-архиєпископа
з духовенством і “народом Божим” (мирянами). На існування євхаристійної
самосвідомості в українсько-білоруських землях вказують повчання київських митрополитів
священикам, що збереглися у вигляді “свитків законних” і циклів повчань
у Кормчих книгах києво-академічної редакції. Руською особливістю соборування
була давня церковна практика поєднання інституту соборів із духовним судом
і пастирськими візитаціями. Виявлені в рукописних джерелах та систематизовані
автором згадки про побутування церковного податку “куниче” дали змогу простежити
динаміку та особливості функціонування інституту єпархіяльних соборів
упродовж XIII−XVI ст. Уже в княжу добу очолювані владиками собори стали основою
організації та канонічної структури Київської митрополії та важливим публічним
форумом саморепрезентації руської етноконфесійної спільноти. |
| format |
Article |
| author |
Скочиляс, І. |
| spellingShingle |
Скочиляс, І. Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції Княжа доба: історія і культура |
| author_facet |
Скочиляс, І. |
| author_sort |
Скочиляс, І. |
| title |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| title_short |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| title_full |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| title_fullStr |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| title_full_unstemmed |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| title_sort |
собори духовенства київської митрополичої архиєпархії xiii− xvi століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179051 |
| citation_txt |
Собори духовенства Київської митрополичої архиєпархії XIII− XVI століть: євхаристійна еклезіологія, адміністративна “тріада”, пасторальна модель та фіскальні функції / І. Скочиляс // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 191-213. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT skočilâsí soboriduhovenstvakiívsʹkoímitropoličoíarhiêparhííxiiixvistolítʹêvharistíjnaeklezíologíâadmínístrativnatríadapastoralʹnamodelʹtafískalʹnífunkcíí |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:34Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:34Z |
| _version_ |
1837736537266061312 |
| fulltext |
1 афанасьев н. церковные соборы и их
происхождение. москва, 2003. с. 6−7, 13;
Pallath P. The Synod of Bishops of Catholic
Oriental Churches. Rome, 1994. с. 42−44.
2 афанасьев н. церковные соборы…
с. 19−21.
3 детальніше погляди св. ігнатія антіохій-
ського проаналізовані у статті: Romanides J. S.
The Ecclesiology of St. Ignatius of Antioch The
Greek Orthodox Theological Review. 1961−1962.
No 7. P. 53−77.
4 цит. за: Kallistos (Ware). The Church of
God: Our Shared Vision Logos. Vol. 34, No. 1−2.
1993. P. 18.
5 Kallistos (Ware). The Church… P. 19.
уДк 94:[262.3:726.6](477-25)"12/15"
ігор СкоЧИляС
соБори ДуХовенства київсЬкої МитропоЛичої
арХиЄпарХії XIII−XVI стоЛітЬ: ЄвХаристіЙна
екЛезіоЛоГія, аДМіністративна “тріаДа”,
пастораЛЬна МоДеЛЬ та ФіскаЛЬні ФункЦії
Євхаристійна еклезіологія соборування
східнохристиянська концепція соборності церкви ґрунтується на євха-
ристійній еклезіології. вона наголошує на локальному євхаристійному зібран-
ні як місці, де сприймається уся повнота церкви, а отже, вся церква присутня
в житті місцевої громади. зібрання членів громади в ранньому християнстві
стало звичною і найвизначнішою формою життя релігійної спільноти, пере-
довсім молитовного: “вони постійно перебували в навчанні апостолів, в спілку-
ванні, в ламанні хліба і в молитвах” (діяння 2, 42). подібно до того, як зібрання
ізраїля з Богом є старозавітньою церквою, так і зустріч нового вибраного наро-
ду Божого з Христом уважається новозавітною церквою. у свідомості перших
поколінь християн їхнє життя без зібрання, в центрі якого Євхаристія, було
немислимим, тобто без нього не могло бути й церкви1. в апостольські часи
належність до церкви мала і внутрішній, і зовнішній вимір. присутність цер-
ковного зібрання на Євхаристії стало необхідним не тільки під час хрещення,
а й під час виключення з лона церкви її членів або повторного прийняття до
християнської спільноти. справи віри та канонічної дисципліни, відлучення і
зворотного прийняття до церкви обговорювали саме на церковному зібранні2.
за вченням св. ігнатія антіохійського3, церкву символізує Євхаристія:
“стіл, на столі тарілка з хлібом і чаша з вином; навколо столу пресвітери і ди-
якони разом з усім Божим народом, на чолі з єпископом, відправляють святу
тайну4. справжня сутність Христової церкви й повнота її видимого виражен-
ня – в єдиній Євхаристії, яку відправляє один єпископ, адже “є лиш одне тіло
Господа нашого ісуса Христа”. як наголошує відомий православний богослов,
владика калістос (вейр), Євхаристія виступає “основним життєдайним дже-
релом усіх дій церкви: її вчення, інтелектуальної та місіонерської роботи, а
також усіх її намагань змінити наше життя і суспільство навколо нас”5. церков-
на єдність та єдність християнської громади (“спільноти святих” (“sanctorum”)
виникає під час акту св. причастя “єдиним євхаристійним окрайцем хліба і
192 Ігор СКОЧИЛЯС
єдиною чашою з вином”6. Євхаристія відбувається лише на місцевому зібранні
вірних і вона “може бути актуалізована в просторі та часі тільки через відправу
в певних умовах і в певному місці”, тому “саме місцеве євхаристійне зібрання,
(на якому присутній увесь Христос), складає основну структуру церкви”7. згід-
но з новим завітом, християнська громада кожного окремого міста (а отже,
і кожна територіальна громада, об’єднана навколо владики) може вважатися
“місцевою” (“помісною”) церквою. тому з еклезіологічного погляду київська
архиєпархія є локальною церквою.
існування євхаристійної самосвідомості в руських єпархіях київської митро-
полії, починаючи з княжих часів, підтверджують найновіші дослідження олек-
сія толочка про давньоруську державу як колективну спадщину (сюзеренітет)
роду рюриковичів8. сприйняття княжої влади як “причастя” (Євхаристії) є суто
руською з походження ідеологемою книжників. за тогочасними уявленнями
про територіальний простір русі, держава була не метою існування князівського
роду, а самим родом рюриковичів. з державою рід себе безпосередньо й іден-
тифікував, оскільки “суть родового володіння… полягала в іманентному співво-
лодінні державною територією всіх здорових представників роду”9. колектив-
не панування княжого роду як “причастя” трактувалося у категоріях тілесного
акту, тотожного церковному таїнству, – причащанню св. дарів. за о. толочком,
“причастя – це долучення князя до “землі”, отже, до спільного тіла шляхом ви-
ділення йому “частини” (“части”). панування рюриковичів над руссю постає,
таким чином, як повсякденна Євхаристія – … таїнство годування присутніх на
літургії хлібом і вином, яке здійснюється в пам’ять про останню трапезу Христа
зі своїми учнями”10. у такому разі “держава мислиться як вертикально розташо-
ване тіло, де князь є головою, земля – тулубом, піддані – ногами”11.
у цих антропоморфних уявленнях руських книжників серцем держави
виступає церква, що забезпечує життєдіяльність усіх частин тіла. прихова-
на форма “причастя” членів династії рюриковичів, що поєднувала язичниць-
ке світосприйняття та християнську сакраментологію, реалізувалася шляхом
наділення кожного з князів часткою. як завдяки долученню до Євхаристії
6 див. перше послання до коринтян св.
апостола павла (Iкор. 10, 16−17) і текст най-
давнішої євхаристійної молитви у “вченні
дванадцяти апостолів” кінця I – початку
II ст. (дідахеIX, 4). коментар: Kallistos (Ware).
The Church… P. 19−20.
7 Kallistos (Ware). The Church... P. 22−23.
8 тобто спільне володіння (колективне)
династії рюриковичів (тип цієї ранньої русь-
кої державності називають патримонією) –
політичний устрій, в якому панівна династія
та підпорядкована їй територія трактуються
нерозривно. Ширше міркування про образ
та “практику” князівської влади у київській
русі викладені у монографії: Толочко а. П.
князь в древней руси: власть, собственность,
идеология. киев, 1992. C. 13−102. як уважає
автор, занепад “родового сюзеренітету” на
русі припадає на велике княжіння у ки-
єві всеволода – останнього представника
першого покоління ярославовичів, тоді як
принцип “старшинства” (на основі володін-
ня києвом одним з рюриковичів) зберігався
щонайменше до початку 70-х років XIII ст.:
там же. C. 34, 94, 191.
9 Толочко а. П. князь... C. 24−26; його ж.
русь: держава і образ держави. київ, 1994.
C. 12, 19−21.
10 його ж. русь… C. 25.
11 “у візантійській образності вертикаль-
не розташування людського тіла забезпе-
чувало йому роль посередника між вічною
і священною (небесною) та тлінною й зем-
ною частиною простору. відтак, тіло одер-
жує свої “небесну” й “земну” частини: го-
лова й тулуб (“троунь”) співвідносяться як
душа і тіло” (Толочко а. П. князь... с. 23; його
ж. русь… с. 22). див. також інтерпретацію
цієї дослідницької ідеї в останній синтезі:
яковенко н. М. нарис історії середньовічної
та ранньомодерної україни / 2-е вид., пере-
робл. та розшир. київ, 2005. с. 60−63.
193СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
досягалася єдність локальної християнської спільноти, так само “причастя” (до-
лучення) членів князівської династії до влади означало єднання “руської землі”,
тобто “тілесну тотожність князів-братів із землею-державою”12. Характерним
прикладом побутування таких уявлень на русі є слова київського митрополита
никифора (1104−1121) у посланні князеві володимиру мономаху про піст і по-
мірність почуттів: “добла глава н[а]ша, и все[и] Х[рист]олюбивеи зεмли”13.
якщо ідеологема “причастя” як форми самоорганізації “руської землі” –
домену рюриковичів – забезпечила собі “довге тривання” навіть після розпаду
давньоруської держави, то ще “довшу історію” мали такі уявлення y київській
митрополії. тут її живила й підтримувала православна духовна еліта, яка,
власне, й “винайшла” формулу “причастя”. немає жодного сумніву в тому, що
територіальна організація Галицької єпархії, подібно до інших владицтв, уяв-
лялася як єднання “Божого люду” (мирян) і клириків навколо Євхаристії. саме
євхаристійна еклезіологія була тим “ідеологічним підґрунтям”, що дало змогу
митрополичому двору зберігати цілісність розлогої київської архиєпархії як
сакрального простору на чолі з правлячим архиєреєм.
на існування євхаристійної моделі соборування у київській архиєпархії
та, ширше, в руському соціумі вкл і корони польської, вказують повчання
київських митрополитів духовенству, де наголошується: “а май собі єпископа
свого за голову в усьому і бійся, як Бога, любов і страх май до нього, як апос-
толи до Христа, … без його волі нічого не роби”14. цитата взята із “Повчання
новопоставленому єрею” (інші назви цієї пам’ятки – “Сувій законний”), що по-
ширювалися або у складі канонічних кодексів, або у вигляді окремих текстів
священикам. ці сувої видавалися клирикам після того, як вони пройшли від-
повідне навчання при катедральному храмові, прийняли з рук архипастиря
св. тайну священства та вислухали його настанову, що, зазвичай, виголошу-
валася у присутності учасників щорічного єпархіяльного собору духовенства:
“ось тобі, дитино, … поручив Господь Бог хіротонію цю, себто зразок
священичої служби, страшної тайни, через рукопокладення мого смирення
і свідчення вибраних Його апостолів, щоб ти зберіг це все відповідно до запо-
відей святих апостолів і Богоносних отців. пильнуй себе без будь-якої вади,
не діючи гріха, слухаючи вчення святих книг. повинен-бо ти показати добро-
чинство святительської подоби”15.
“соборова куниця” в системі адміністративної “тріади”
від часів хрещення руси за св. володимира й аж до кінця XV ст. джерела
дуже уривчасто інформують про функціонування інституту єпархіяльних со-
борів у київській митрополії. як відомо, руські літописи мало приділяли уваги
12 для підтвердження цієї концепції
олексій толочко відкликається до одного
епізоду з руського літопису, коли великий
князь володимир святославович, уперше
розділяючи київську державу між свої-
ми синами, виокремлює 12 її “частин”, за
кількістю апостолів – учнів Христа. інший
приклад дослідника стосується ктиторської
фрески у соборі св. софії в києві, де зобра-
жено 12 членів сім’ї ярослава мудрого як
наочне “показування княжого “причастя”,
хоча великий князь мав лише сімох синів
(Толочко о. русь… с. 27, 30; див. також: яко
венко н. М. нарис... с. 61).
13 цит. за: творения митрополита ники-
фора / подгот. с. м. полянский; отв. ред.
м. н. Громов, с. м. полянский. москва,
2006. с. 98.
14 российский государственный истори-
ческий архив в санкт-петербурге (далее –
рГиа спб). Ф. 823. оп. 1. д. 58. л. 1−1 об.;
д. 98. л. 1.
15 там же. д. 98. л. 1−4.
194 Ігор СКОЧИЛЯС
пастирській діяльності православної єрархії (виняток становлять згадки про ви-
борні елекційні собори). найдавніші звістки про практику соборування збере-
гло новгородське літописання16. під 1178 р. в першому новгородському літописі
як усталене соціокультурне явище згадано “сборъ по чистѣй недѣли”, що відбу-
вався у час міжусобиць та активної церковної діяльності місцевого архиєписко-
па іллі. інший аналогічний запис датується 1230 р., коли митрополит кирило I
(1225−1233) в храмі св. софії у києві, під час собору в неділю православ’я (тобто
25 лютого) хіротонізував новгородського архиєпископа спиридона (1230−1249)17.
наступні відомості про практику соборування маємо аж з початку XV ст., коли
літописець під 1409 р. залишив унікальний запис про проведення тверським
владикою арсенієм (1390−1409) у лютому 1409 р., у понеділок після неділі тор-
жества православ’я, собору духовенства в “богоспасаємому граді твері”:
“настав [час] щорічного собору, зичив многії літа пастиреві й учителеві
своєму в неділю соборну, натомість у понеділок слухав навчання з уст його
і виправлення певних справ законних; опісля ж [уділив] усім благословення й
прощення, та відійшов [до себе]”18.
значно більше даних про соборову практику містить пастирське послання
ростовсько-ярославського архиєпископа Феодосія (Бивальцева, 1454−1461), збе-
режений формуляр якого датується другою половиною 1458 р. кир Феодосій у
своєму зверненні запрошував підлегле йому духовенства до Білозерського мо-
настиря на водохреща 6 січня 1459 р., “да исправится дело церковное и всего
православного христианства”19. владика осуджував клириків, що “поучениа отъ
Божественыхъ писании и отъ святыхъ правилъ богоносныхъ отець не хотите”.
Безпосереднім же приводом до скликання собору було збільшення випадків
уділяння священиками своїм парафіянам третього і четвертого шлюбів, що, як
відомо, є грубим порушенням церковних канонів. до участі в зібранні запро-
шувалися архимандрити, ігумени, парафіяльні священики (“попи”) “без вся-
кого ослушаниа и прекословиа”, а місцем проведення засідань обрано церкву
св. василія великого. у зв’язку з планованим собором архиєпископ звернувся
до клиру зі святительським повчанням (“херотонию”), в якому наполягав на
бездоганному виконанню священиками своїх душпастирських обов’язків “пас-
ти стадо Христовых словесных овець, … держати и строити, и блюсти церкъви
Божиа с всяким смотрением от всяка неподобна вещи”20. очевидно, далеко не
всі належні до соборування духовні особи виявляли послух своєму пастиреві,
тому владика змушений був вдаватися до дисциплінуючих заходів щодо по-
рушників церковних канонів, включно з усуненням від священнодійства і по-
збавленням парафії. наприкінці послання він застерігав, що якщо хтось з отців
16 на ці унікальні дані звернув увагу поль-
ський дослідник адам мартиновіч: Martyno
wicz A. Typologia soborów lokalnych Kościoła
prawosławnego na ziemiach ruskich i Wielkie-
go Księstwa Litewskiego do końca XV wieku
Latopisy Akademii Supraskiej. т. 5: Synody Cer-
kwi prawosławnej w I Rzeczypospolitej / Pod
red. M. Kuczyńskiej, U. Pawluczuk. Białystok,
2014. S. 10−12.
17 новгородская первая летопись старше-
го и младшего изводов Полное собрание рус
ских летописей (далее – псрл). т. 3. москва;
ленинград, 1950. с. 36, 69.
18 “приспѣвши сбороу всегодищному,
многолѣтъствовахомъ пастырю и оучителю
своему в недѣлю сборную, в понедѣльникъ
же оученіе слышахомъ отъ оустъ его и
нѣкаа исправленіа отъ законныхъ дѣлъ,
послѣ же всимъ благословеніе и прощеніе,
и отъидо[хо]мъ въ свояки” (новгородская
четвертая летопись. вып. 2 ПСрл. т. 4, ч. 1.
ленинград, 1925. с. 408).
19 русский феодальный архив XIV – пер-
вой трети XVI века (далее – рФа). москва,
2008. с. 336.
20 там же. с. 335.
195СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
“на тот збор и на то великое дело ко мне не поедет, тот да прикметь казнь
церковную по правилом святых апостол и святых отець вселенскых, той да из-
вержется своего степени священническаго и будеть чюж священьства, отъинудь
не имать власти священныадействовати и не будет священник. а кто от вас ко
мне не поедет, и на том не буди моего благословениа”21.
виразним свідченням усталеності інституту єпархіяльного собору в руській
церкві доби середньовіччя є діяння (“Правило кюрила, митрополита роуська
го”) київського провінційного собору 1273 р.22, що засвідчують спроби посилити
єрархічний контроль за парафіяльними священиками та усунути численні “неу-
строенія” після монгольського завоювання23. одне з правил собору вперше згадує
про єпархіяльні собори, наказуючи владикам тимчасово відкласти збір з клиру
податку “куниче”: “кгда божествьныӕ съборы собираӕ, тога нѣкако сбираниѥ
сбирають ѿ властель церковьнъхъ”24. у постановах собору йдеться про фіскаль-
ну практику сплати духовенством т. зв. соборових куниць, – фіксованого податку,
який парафіяльні священики та настоятелі монастирів були зобов’язані щороку
віддавати владикам на єпархіальних соборах. Функціональна пов’язаність цього
податку з інститутом соборування, особою архиєрея та катедральним храмом
відобразилася і в поліваріативності його назви упродовж XIII−XVII ст. – “дар”,
“катедратик”, “куни”, “куниче”, “поклонное”, “принос”, “синодатик”, “соборова
куниця”, “соборове”, “столове” тощо25. саме джерельні відомості про “соборові
куниці” дають змогу хоча б частково реконструювати своєрідність функціону-
вання єпархіяльних соборів упродовж XV−XVI ст.
руською особливістю соборування була давня церковна практика поєд-
нання інституту соборів із судівничим інститутом та пастирськими візитація-
ми. від, принаймні, XIII ст. й аж до перелому XVII−XVIII ст. у київській митро-
полії функціонувала своєрідна “тріадa” (візитація = собор = духовний суд) для
утримання тривкого зв’язку єрархії з духовенством і вірними, забезпечення ви-
конання судових вироків у віддалених від єпископської катедри місцевостях та
збереження принципу соборності східної церкви26. судові засідання відбува-
лися на “помісних” соборах духовенства, після завершення канонічного огля-
ду певної церковної округи (найчастіше – намісництва/протопопії). практика
21 рФа. с. 336−337.
22 як установив ярослав Щапов, скру-
пульозно проаналізувавши повідомлення
літописів про скликаний заходами митро-
полита кирила собор, це зібрання єпис-
копів, найвірогідніше, відбулося в столи-
ці митрополії русі – києві, і не 1274 р., як
традиційно вважалося, а влітку – на почат-
ку осені 1273 р. (Щапов я. н. византийское
и южнославянское правовое наследие на
руси в XI–XIII вв. москва, 1978. с. 181−184).
втім, частина дослідників досі наполягає,
що місцем проведення цього собору був
владимир-на-клязьмі, а не київ; див.: Печ
ников М. В. к изучению соборных правил
1273 г. древняя русь. Вопросы медиевистики.
2009. № 4. с. 97−107.
23 голубинский е. история русской церк-
ви / репр. изд. т. 3. москва, 1997. с. 68−71;
Senyk S. A History of the Church in Ukraine.
Vol. 1. Rome, 1993. P. 166−167.
24 определение владимирского собора,
изложенныя в грамоте митрополита ки-
рила II русская историческая библиотека,
издаваемая Императорскою археографическою
коммиссиею (далее – риБ) / изд. 2-е. т. 6:
памятники древне-русского каноническо-
го права, ч. 1: памятники XI–XV в. санкт-
петербург, 1908. стб. 92.
25 див. про це докладніше: Скочиляс і. дар
любові: куниче (катедратик) у київській
митрополії XIII–XVIII століть. львів, 2013.
с. 9−10.
26 практика функціонування цієї “тріади”
на єпархіяльному рівні описана в: Скочи
ляс і. Генеральні візитації в українсько-біло-
руських єпархіях київської уніатської ми-
трополії. 1596-1720 роки Записки наукового
товариства імені Шевченка (далі – знтШ).
т. 238. львів, 1999. с. 46−94.
196 Ігор СКОЧИЛЯС
27 див. про нього: Блажейовський д. ієрар-
хія київської церкви (861−1996). львів, 1996;
Макарий (Булгаков). история русской церк-
ви. кн. 5: история западнорусской, или
литовской метрополии (1458–1596). москва,
1996. с. 198−216.
28 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 68. л. 1.
29 Богуш-Євфимій Федорович корецький
(бл. 1510–1578) у різні роки обіймав уряди
старости житомирського (1539−1548), брац-
лавського і винницького (1548−1576), луць-
кого (1560−1576) та воєводи волинського
(1572−1576), був власником корецького кня-
зівства на волині та багатьох інших розлогих
маєтностей, зокрема в київському воєвод-
стві, брав активну участь у політичному жит-
ті, зокрема під час укладення люблінської
унії та безкоролів’я 1570-х років. як право-
славний, похований у києво-печерській
лаврі. відомості про нього можна знайти у:
Войтович л. княжа доба на русі: портрети
еліти. Біла церква, 2006. с. 628; літвін г. з
народу руського. Шляхта київщини, волині
та Брацлавщини (1569−1648) / пер. з польськ.
л. лисенко; наук. ред. н. старченко. київ,
2016. с. 420−422, 448, 496−498.
30 див. про це докладніше: Скочиляс і. на-
місницька структура української церкви на
східному поділлі (Брацлавщині) (кінець
XIV– перша половина XVIII століть) ЗнТШ.
т. 260, кн. 1. львів, 2010. с. 17−44.
31 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 68. л. 1−1 об.
32 “и о куничныи тежъ пѣнези, которыи
приходять на вашу милость на тыхъ попѣхъ
подольскихъ, они… повинни давати на
третій годъ, то есть теперешноѣ прійдучоѣ
“тріади” передбачала участь у цих зібраннях усього місцевого клиру, проте не
завжди вона була стовідсотковою.
яскравим прикладом застосування цієї адміністративної моделі є лист
новообраного київського митрополита Йони III (протасевича-островсько-
го, 1568−1577)27 до короля Жиґимонта II августа (поданий на Городненському
вальному сеймі 1568 р.) з проханням забезпечити реалізацію господарськими
урядниками на місцях духовної юрисдикції щодо клиру і вірних руської церк-
ви. у своїй відповіді митрополиту монарх підтримав намір Йони III здійснити
обстеження розлогої архиєпархії (насамперед, передбачалося відвідати голов-
ні монастирі й соборні храми) та реалізувати інші свої пастирські прерогати-
ви, утім судові й адміністративні:
“иж ачколвɛкъ того пилнаӕ потрɛба, абы ωн… вси манастыри и цɛркви
соборныє вɛздѣ ү архиɛпископствɛ своɛмъ ωб[ъ] ɛхал, и во всих справах
цɛрковъныхъ подлуг звыклог[о] ωбычаю и законних грɛчɛског[о] порадок и
постановлɛнє үчинил, и всих слуг цɛрковных дозрɛл, и жɛбы кожды[й] з них
водлуг повинности своɛɛ, на што взѧтъ ɛстъ, досыт чинил; а к[ъ] тому иж тɛж
вɛликаӕ а пилнаӕ того ɛстъ потрɛба, абы в[ъ] справах и судɛх, которыɛ врѧду
и пастырству ɛго налɛжат, постановɛныɛ үчинɛно, и пɛвныɛ а годныє ωсо[бы]
длѧ лɛпшоє и прудшоє справɛдливости на нɛкоторых мɛстцах водлɛ потрɛбы
постановлɛно было”28.
оскільки митрополит не міг особисто відвідати всі частини своєї розлогої
архиєпархії, великий князь і король 23 грудня 1568 р. наказав луцькому і брац-
лавському старості Богушу корецькому29 надати всіляку підтримку й сприян-
ня намісникам, які від імені предстоятеля церкви мали “доглянути всі справи
церковні” на східному поділлі (Брацлавщині), що незадовго до того (в складі
Брацлавської та вінницької протопопій) було приєднанo до митрополичого
владицтва30. у монаршій грамоті спеціально наголошувалося, що цим наміс-
никам повинні підлягати духовенство (архимандрити, ігумени, десятинники,
протопопи, священики) та всі “люди того закону грецького”31. про практичне
застосування в українській частині архиєпархії “тріади” свідчить лист київсько-
го намісника (протопопа) якова матербозького до митрополита сильвестра
(Белькевича, 1556−1567), який інформував свого пастиря, що мав намір “ѣхати на
подолье рядностей церковныхъ оглѣдати и тыи пѣнези куничны ивыбирати”32.
197СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
Йдеться про обов’язок православного духовенства східного поділля сплачувати
“куниче” що три роки. у цьому ж листі згадано також “объѣздъ мозырскій”33,
тобто ще один соборовий округ у рамках адміністративної “тріади”. Без сумні-
ву, в данному випадкові маємо справу із системою трилітніх помісних соборів,
що проводилися в різних частинах архиєпархії, втім з метою збору пастирських
податків, відомих під збірним поняттям “соборове”/”куниче”.
ці та інші свідчення тогочасних джерел переконують у тому, що впродовж
XV−XVI ст. інститут соборування в межах адміністративної “тріади” став скла-
довою адміністративної структури управління київської митрополичої єпар-
хії. причому, застосування цієї практики простежується не тільки в україн-
ській частині архиєпархії, а й на теренах вкл.
важливе значення для окреслення тут юридичного статусу єпархіяль-
них соборів мала грамота господаря олександра казимировича яґеллончика
(1492−1506) від 5 лютого 1498 р., яку він видав у Городно у відповідь на скарги
віленського духовенства, незадоволеного нововведеннями, запровадженими в
столиці держави зусиллями енергійного київського митрополита макарія I
чорта (1495−1497)34: “скаржилися нам усі священики міста вільна, що, мовляв,
покійний макарій, митрополит київський і всієї руси, запровадив був щодо
них численні новини і почав збирати з них непомірні соборові куниці. а за
перших митрополитів, мовляв, брали з них соборових куниць по дванадцять
грошів за куницю. і вони мали про це грамоти перших митрополитів, але
коли горіла церква, то й ті грамоти, мовляв, згоріли”35. у грамоті йшлося й
про інші непомірні податки, що стягував макарій із православних клириків,
утім за поминання душ померлих під час богослужень, молебені в храмах, по-
ховання в успенському соборі (“а чим буває прикрита труна, камкою чи сук-
ном, усе це відходило священникам”), підвищену плату за візитацію церков
міста тощо. так само “попи віленські” скаржилися, що митрополит надав уряд
генерального намісника архимандритові монастиря пресвятої трійці, а не їм,
зимы зъ нихъ выбирати яко жъесмы, го-
сподарю” (цит. за: акты, относящиеся к
истории Южной и западной россии, со-
бранные и изданные археографическою
коммиссиею (далее – акты Юзр). т. 1.
санкт-петербург, 1863. с. 300 (док. № 238).
33 акты Юзр. т. 1. с. 301 (док. № 238).
34 про його походження та світське ім’я й
кар’єру нічого не відомо. у 1480-х роках він
став архимандритом святотроїцького монас-
тиря у вільні під іменем макарія, у 1495 р.
обраний предстоятелем київської митропо-
лії й наступного року отримав благословенну
грамоту на уряд митрополита від царгород-
ського патріарха. на цій посаді він розгорнув
дуже активну пастирсько-адміністративну
діяльність, за що отримав від сучасників
прізвисько “чорт”. кир макарій опікувався
митрополичим собором успення Богоро-
диці у вільні, для якого виділив частину до-
ходів від православних клириків столичних
храмів, pеформував церковне управління, за-
провадивши уряд генерального намісника з
осідком у вільні та обмеживш и прерогативи
митрополичого крилосу-капітули. так само
макарій піклувався про відбудову київсько-
го храму Богородиці пирогощої на подолі.
він практикував часті пастирські візитації і
під час однієї з таких подорожей загинув му-
ченицькою смертю 1 травня 1497 р. непода-
лік мозира від рук кримських татар. похова-
ний у катедрі св. софії у києві. 1621−1622 рр.
відбулася канонізація святителя макарія. на
сьогодні рака з його мощами зберігається у
володимирському соборі в києві: волынская
краткая летопись ПСрл. т. 35 / сост. и ред.
н. улащик. москва 1980. с. 123−124; Lietuvos
Metrika, kn. 4: 1479–1491; Užrašymų knyga 4 /
Ed. L. Anužytė. Vilnius, 2004. P. 83, 86; Блаже
йовський д. ієрархія… с. 181; Макарий (Бул
гаков). история... с. 62−64; Senyk S. A History
of the Church in Ukraine. Vol. 2: 1300 to the
Union of Brest. Rome, 2011. P. 132−133. див.
також окреме дослідження: Троїцька а. свя-
щенномученик макарій, митрополит київ-
ський − святий україни, Білорусі та литви.
київ, 2012.
35 рГада. Ф. 389. оп. 1. д. 6. л. 149.
198 Ігор СКОЧИЛЯС
крилошанам віленської катедри успення Богородиці. монарх задовольнив су-
пліку “попів віленських” і розпорядився, аби митрополит “їм кривд не чинив і
новин не впроваджував”36. зокрема, олександр яґеллончик дозволив священи-
кам і надалі платити київським митрополитам за соборову куницю по дванад-
цять грошів та не впроваджувати жодних інновацій37. завдяки великокняжій
грамоті, практика збору “куничого” за наступників макарія набула традицій-
них, усталених упродовж попередніх століть норм.
“право подавання” та єпархіяльні собори другої половини XVI сто-
ліття
водночас у “реформаційному” XVI ст. митрополичий двір змушений
був пристосовувати інститут соборування до бурхливих змін у соціокультур-
ному житті як усієї польсько-литовської держави, так і місцевої руської ет-
ноконфесійної спільноти. прикладом такої адаптації інституту соборування
до нових соціокультурних реалій є грамота київського митрополита Йони II
(1503−1507)38, видана при новгородоцькій катедрі 20 липня 1506 р. цим при-
вілеєм архипастир передавав належні йому ктиторські права на колозький
монастир свв. Бориса і Гліба мучеників39 у Городні вельможі Богдану (Богушу)
36 рГада. Ф. 389. оп. 1. д. 6. л. 149−149 об.
37 там же. л. 149−149 об.
38 як припускають, Йона II (світське ім’я
та прізвище не відомі) народився в сере-
дині XV ст. унійна полемічна література
приписувала йому походження з теренів
великого князівства московського, але до-
стовірних даних про це немає. наприкін-
ці XV – на початку XVI ст. він належав до
близького оточення княгині Єлени (олени),
доньки івана III васильовича та дружини
великого князя олександра яґеллончика.
він був духовною особою (парафіяльним
священиком), мав дружину й дітей, зокре-
ма сина семена (сенька кривого), який під
час війни 1500−1503 рр. потрапив у полон до
московитів. від 1495 р., коли до вільна при-
була княгиня олена іванівна, він виконував
обов’язки її духівника, а також душпасти-
рював в одній з церков столиці. пізніше
Йона отримав уряд генерального намісника
київського митрополита Йосифа I Болгари-
новича (1498−1501). овдовівши, він прийняв
монаший постриг і великий князь 7 березня
1502 р. номінував його першим архиман-
дритом монастиря вознесення Господнього
у мінську. невдовзі після цього Йоану хі-
ротонізували на єпископа володимирсько-
берестейського, а не пізніше травня 1503 р.
його з ініціативи великої княгині олени по-
ставлено на київський престіл (у жовтні того
ж року, під час освячення Благовіщенського
храму супрасльського монастиря він усе ще
іменується “нареченим митрополитом київ-
ським і всієї руси”). наступного року Йона II
отримав благословення на архипастирське
служіння від царгородського патріарха
пахомія, відновивши на такий спосіб цер-
ковну єдність із константинополем: рФа.
с. 638−639. він помер після 9 липня 1507 р.
(збереглися дві його духівниці, які того дня
затвердив Жиґимонт I старий), заповівши
більшість свого майна церковним інституці-
ям (Блажейовський д. ієрархія... с. 182 с. лу
кашова С. иона II Православная энциклопедия.
т. 25. москва, 2011. с. 485−486; Макарий (Бул
гаков). история…с. 98−100; Мицик Ю. а.
Йона II енциклопедія історії України: у 10 т. /
редкол.: в. а. смолій (голова) та ін. т. 3. київ,
2005. с. 654).
39 цей давньоруський монастир з храмом
свв. Бориса і Гліба був зведений ще в 1180-х
роках на гродненському передмісті коложа,
що на правому березі р. німан (Гародня X−
XX стст.: каралеўскі горад з правінцыйным
лёсам / автори: п. Баравік, Ю. Гардзееў,
а. Брашэвіч, а. краўцэвіч, я. е. мілеўскі,
а. павач, а. радзюк, в. сабалеўская, в. са-
япін, а. смалянчук (ред.), в. Швед. Гарод-
ня, 2014. с. 17, 21, 38−39). після руйнувань,
спричинених бойовими діями під час ли-
товсько-московської війни 1500−1513 рр.,
монастирську церкву відновили, прикра-
сивши розписами (кулаженко л. е., лав
рецкий г. а. Гродненский коложский во
имя мучеников Бориса и Глеба мужской
монастырь Православная энциклопедия. т. 13.
москва, 2007. с. 169−172). Храм зображений
на панорамі міста, зафіксованій у мідериті
1560-х років (див.: Сліж н. Гравюра Гародні
адэльгаўзера-цюндта 1567−1568 гг. як ад-
люстраванне міжнародних падзей на фоне
199СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
михайлові Боговитиновичу (бл. 1480−1530), троцькому городничому і велико-
княжому писареві, одному з найвпливовіших і найбагатших представників
руської знаті вкл40. від середини XIII ст. Городня як центр чорної русі ввійшла
до складу молодої литовської держави та стала одним з головних форпостів у
боротьбі з тевтонським орденом і просуванні Ґедиміновичів на південь. на пе-
реломі XIV−XV ст. Городню обрали центром однойменного повіту троцького
воєводства, а в 1496 р. місто отримало магдебурзьке право і перетворилося на
монаршу резиденцію (особливо за часів олександра яґеллончика і стефана
Баторія) та осідок генеральних сеймів спершу вкл (зокрема в 1501, 1506, 1522,
1566−1567 і 1568 рр.), а згодом усієї речі посполитої (від XVII ст.)41. за даними во-
лочної поміри 1565 р., у Городні тоді функціонали п’ять православних церков,
у т. ч. монастирський храм свв. Бориса і Гліба, пречистенський собор (при ньо-
му діяв шпиталь), чеснохрестська (на подолі), воскресення Христового (т. зв.
“мала” на підзамчі), пресвятої трійці, св. миколая і св. симеона42.
г арадскога жыцця ARCHE Пачатак:
навуковы, навукова-папулярны, грамадска-
палітычны і літаратурна-мастацкі часопіс.
менск, 2017. № 2. с. 9−105). після передачі
1506 р. в ктиторство родині Боговитиновичів
Гродненська архимандрія була відновлена у
1591 р., а сам монастир (при якому діяв шпи-
таль) відібраний з-під опіки світських осіб і
повернутий у юрисдикцію київського ми-
трополита. після проголошення Берестей-
ської унії на колозький монастир претенду-
вали православні й уніати. у 1612 р. великий
князь і король Жиґимонт III номінував ар-
химандритом Борисоглібської обителі сина
климента (Годкинського) михайла, інока
віленського святотроїцького монастиря. з
1630 г. Гродненською унійною архимандрі-
єю урядував смоленський архиєпископ лев
(кревза). під час московсько-шведського по-
топу 1654−1667 рр. обитель була спустошена
і в наступні десятиліття у ній пристановище
знаходила худоба: археографический сбор-
ник документов, относящихся к истории
северо-западной руси (далее – асд). т. 9.
вильна, 1870. с. 442. монастирський храм у
цей час не мав покриття, залишилися тіль-
ки чотири стіни, тому у вересні 1697 р. для
відновлення Гродненську архимандрію пе-
редали під опіку віленських василіян (кула
женко л. е., лаврецкий г. а. Гродненский ко-
ложский во имя мучеников Бориса и Глеба
мужской монастырь. с. 169−172).
40 див. про нього докладніше: Halecki O.
Bohowitynowicz Bohusz Michał h. Korczak
(Pelikan?) (†1530) Polski Słownik Biograficzny.
T. 2/1, zesz. 1. Kraków, 1936. S. 226−227.
41 результати археологічних досліджень
вказують на кінець X – початок XI ст. як пері-
од, коли язичницька східнослов’янська люд-
ність заснувала в межах сучасного Гродна
укріплене поселення, і лише в другій поло-
вині XI ст. почалася масова християнізація
місцевого населення. вже з давньоруських
часів Городня (Гродно, білор.: Гародня)
могла бути одним з центрів соборування.
місто постало в понеманні, на межі роз-
селення балтів та східних і західних слов’ян
й локалізується на мисі (городище старий
замок) при впадінні р. Городничанки до
німану. поселення вперше згадане в іпа-
тіївському літописі під 1128 р. як столиця
удільного князівства, тісно пов’язаного з ки-
євом (Гародня... с. 13−15, 25−26; назаренко а.
Городенское княжество и городенские кня-
зья в 12 в. древнейшие государства Восточной
европы. 1998. москва, 2000. с. 169−188). роз-
логіше історія міста цього періоду викладе-
на в: Гародня... с. 33−48, 80−90.
42 Гародня... с. 75−78. за літописною звіст-
кою 1183 р., у Городні в той час функціонува-
ли “кам’яні церкви” (ипатьевская летопись
ПСрл. т. 2. москва, 1998. стб. 634), а на ста-
рому замку археологи виявили фундамен-
ти двох християнських храмів – верхнього і
нижнього, тоді як у середмісті, на подвір’ї
колишнього монастиря сс. василіянок, до-
слідники у 1980 р. натрапили на рештки ще
однієї церкви, ідентифікованої як пречис-
тенська (Гародня... с. 16−19, 21−23). всього
ж у давньоруському Городні могло існувати
до 4−5 православних святинь, що їх зарахо-
вують до Гродненської архітектурної школи.
у наступні століття в місті археологічно про-
стежуються шість храмів – “нижній” у цен-
трі дитинця (XII ст.; у XIV ст. вже зруйнова-
ний) і “верхній” (XIV ст.) на старому замку,
воскресенський у межах окольного ґороду
(на нижньому замку), пречистенський (со-
борний) на посаді на схід від дитинця, т. зв.
малий храм (на посаді біля р. Городничан-
ки) та воздвиження чесного Хреста (перша
згадка – 1480 р.) (Гародня... с. 26−30, 34−40).
200 Ігор СКОЧИЛЯС
згідно з митрополичою грамотою 1506 р., Б. Боговитинович отримував
колозьку обитель за особливі заслуги у відбудові цього чернечого осередку,
а саме відновлення монастирського храму і господарських споруд та довічну
передачу обителі хутора чешевляни: “син наш пан Богуш Боговитинович…,
маючи віру до святих Божих церков задля свого духовного спасіння, з нашого
благословіння та прикладу спорудив і заклав опустілу церкву і монастир свя-
тих мучеників Бориса і Гліба в Городні, котра віддавна опустіла і пуста була,
та людей своїх у Городненському повіті на ім’я чащовляни зі всіма їхніми до-
ходами до тої Божої церкви приписав”43.
за вчинене добродійство Йона II звільнив ігуменів обителі (в той час ним був
Феоктист) від сплати в митрополичу скарбницю “соборових куниць” та інших
церковних податків, максимально розширивши ктиторські права родини Бого-
витиновичів. відповідно до тогочасного jus patronatus, їм навічно передавалося
“право подавання” монастиря, що, серед іншого, передбачало пoдання (презен-
тування) кандидатур настоятелів на затвердження київському архипастиреві:
“і просив нас, аби ми та наступні після нас архиєпископи і єпископи з
того монастиря куниць наших соборових, уїздів, станцій і поклонів й інших
доходів, [записаних] на ігуменах деяких, не брали для помочі тій Божій церкві,
аби потім [вона] не запустіла, і теж коли ігумена в тому монастирі не стане, і
Його би милість строїтель того монастиря обере з-поміж його братії ігумена
до того монастиря, чоловіка на це гідного, і [щоб] за нашим митрополичим
благословінням той монастир подавав, а мені б, митрополитові, і після мене
наступним митрополитам, з тих ігуменів винагороди за благословіння не бра-
тии”… а коли в тому монастирі ігумена не буде, лише пан Богуш, ктитор цьо-
го храму, з братією монастирською і після нього наступні ктитори і братія,
кому він укаже, мають до того монастиря ігуменів по своїй волі обирати і той
монастир достойно подавати гідним людям за нашим митрополичим, а мені
та після мене наступним митрополитам від ігуменів того монастиря винаго-
роди за благословення не брати, але якщо ж в послухові та в приїзді нашому
митрополичому ігумени того монастиря маютъ бути”44.
митрополича грамота Йони II, з одного боку, вказує на Городню як один з
важливих адміністративних центрів архиєпархії, де проводилися єпархіяльні
собори (в межах “тріади”) за участі, втім, ігуменів монастирів, а з іншого, засвід-
чує обмеження фіскальних прерогатив таких зібрань духовенства. не в останню
чергу це було пов’язане із невпинним зростанням впливу мирян у церкві, орга-
нізаційні структури якої все тісніше ставали пов’язаними з православним по-
спільством, головно з його провідною верствою – шляхтою й передовсім князя-
ми. ця особливість київської митрополії увиразнилася, очевидно, через втрату
православними впродовж XIII–XV ст. свого основного протектора – великого та
місцевих удільних князів. заміна цієї системи “візантійської симфонії” ктитор-
ською (коляторською) опікою впливових магнатів було своєрідною “компенса-
цією” за втрату “свого” опікуна, коли відповідальність за долю “грецької віри”
ставала не персоніфікованою (в особі верховного сюзерена), а колективною, ін-
ституалізованою боярською (шляхетською) корпорацією45.
43 опубл.: асд. с. 420−421.
44 там же. с. 420−421.
45 див. про це докладніше: Скочиляс і. ре-
цепція латинського “jus patronatus” у русь-
ких землях королівства польського (нові
тези до старої історіографічної дискусії)
Colloquia Russica. Ser. I, vol. 9: Rus’ and Poland
(10th–14th centuries). Publication from the 9th
International Scientific Conference, Przemyśl,
5th–8th December, 2018 / Red. V. Nagirnyy,
T. Pudłocki. Krakow, 2019. P. 337−347.
201СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
засвоєння православними у вкл і короні польській західної правової мо-
делі легітимізації взаємин між державою і церквою призвело до утвердження
в київській митрополії “права патронату” (ius patronatus), що визначало права й
обов’язки фундатора та його спадкоємців на церковний бенефіцій, обумовлені
наданням ґрунту під храм і забезпеченням його утриманням, а також побудовою
святині46. зростання приватного землеволодіння та політика відчуження коро-
лівських маєтків на користь шляхти призводили до переходу в руки приватних
землевласників і ктиторських прав над церковними інституціями в їхніх маєтках.
однією із “жертв” такого негативного впливу “права подавання” на церков-
не життя і став інститут соборування, фіскальні функції якого обмежувались на
користь коляторів парафіяльних храмів і монастирів. цей процесс поступової
секуляризації єпархіяльних соборів підтримав великокняжий двір. у 1521 р. ко-
роль Жиґимонт I старий наддав князю костянтинові острозькому (1460−1530)
привілей, згідно з яким на час вакантності митрополичого престолу контроль
за збором і розподілом “соборової куниці” переходив до цього покровителя
руської церкви: “а куницы и инъшие вси доходы митропольи маеть князь кос-
тянтин... росказати зобрати и ховати то в целости до науки нашое... до того часу,
поки мы тую митрополью кому отдадимъ”47. натомість з вибором нового ми-
трополита ці повноваження світського патрона автоматично припинялися.
про труднощі з організацією єпархіяльних соборів у приватновласниць-
ких володіннях, спричиненi зловживаннями православної магнатерії “правом
подавання”, свідчить грамота великого князя литовського і короля польського
Жиґимонта II авґуста слуцькому князеві Юрію Юрійовичу олельковичу (бл.
1530−1578), видана у вільні 8 травня 1558 р.48 у ній ідеться про підпорядкуван-
ня руського духовенства на теренах слуцького князівства49 київському митро-
политові сильвестру (Бількевичу). як з’ясувалося, попри створений сучасною
46 до найважливіших обов’язків патронів
(коляторів) належала турбота про храмову
споруду та рухоме й нерухоме майно па-
рафії/монастиря. натомість суспільне зна-
чення “права патронату” полягало у праві
презенти духовної особи на бенефіцій з
подальшим підтвердженням відповідною
церковною владою (jus praesentandi). у
вкл і короні польській правове та прак-
тично-звичаєве розуміння права патронату
істотно відрізнялися між собою. Хоча це й
заборонялося канонами, воно було пред-
метом купівлі-продажу та дарування. вод-
ночас існували і його обмеження стосовно
церковних інституцій. патрон не міг лікві-
дувати установу, яка перебувала під його
опікою, та присвоїти собі її майно, хоч на
практиці такі випадки траплялися, особли-
во щодо парафій і храмів київської митро-
полії (Флоря Б. н. исследования по истории
церкви. москва, 2007. с. 33; Chodynicki K. Ko-
ściół prawosławny a Rzeczpospolit a Polska.
Zarys historyczny 1370–1632. Warszawa, 1934.
S. 109–114, 117–127, 135−138, 151−156, 160–161;
Ejusdem. T. z. prawo “podawania” w Cerkwi
prawosławnej na ziemiach Rzeczypospolitej
w XV i XVI w. Sprawozdania Poznańskiego To
warzystwa Przyjaciół Nauk. Rok 1931. Poznań,
1932. S. 545–48; Gaudemet J. Storia del diritto
canonico. Ecclesia et Civitas. San Paolo, 1998.
P. 710–720; Sieglerschmidt J. Territirialstaat und
Kirchenregiment. Studien zur Rechtsdogmatik
des Kirchenpatronatsrechts in 15. und 16. Jahr-
hundert. Köln; Wien, 1987; Szady B. Prawo pa-
tronatu w Rzeczypospolitej w czasach nowo-
żytnych. Podstawy i struktura. Lublin, 2003.
S. 6–7, 35−40).
47 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 10
(1440−1523). Vilnius, 1997. P. 95 (док. № 94).
48 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 47. л. 1.
49 слуцьке (слуцько-копильське) кня-
зівство як адміністративно-територіальна
структура в складі вкл посталo у 1394−
1395 рр., коли великий князь вітовт передав
київському князеві володимиру ольґердо-
вичу міста копиль і слуцьк як компенсацію
за втрату київщини. на півночі князівство
межувало з мінським повітом (до р. німан),
на сході – річицьким повітом, на півдні –
мозирським повітом мінського воєводства
(до р. прип’ять), на заході – новгородоць-
ким повітом однойменного воєводства (див.
202 Ігор СКОЧИЛЯС
історіографією ореол покровителів і меценатів “грецької віри”, князі слуцькі
через своїх численних урядників обмежували участь місцевих священиків у
єпархіяльних зібраннях, які прибували туди “для науки духовної”. князі та-
кож перешкоджали збору до митрополичої скарбниці “соборових куниць”
та інших податків. ситуація була настільки загрозливою для митрополичого
двору, якому духовенство відмовляло в послуху, що кир сильвестр змушений
бувособисто звернутися до князя Юрія Юрійовича,
“слізно скаржачись на архимандрита твоєї милості слуцького троїцького
никандра і на никільського ігумена мороцького, і на слуцьких попів, та на ін-
ших попів у всіх маєтках твоєї милості за те, що вони, мовляв, у церковних
справах чинять не за грецьким законом і не хочуть бути слухняними йому,
як старшому пастиреві, в духовних справах і приїздити до нього на собор для
духовної науки, і давати йому й виконувати соборові куниці й об’їзні стації та
інші прибутки за своєю прадавньою повинністю”50.
у дезорганізації системи церковного управління митрополит звинувачував
світських урядників слуцького князівства, які “по всіх маєтках твоєї милості втру-
чаються в духовні справи, судять і справують, чинять розпусту, забирають собі ду-
ховні штрафи, а протопопам і його урядникам забороняють в’їжджати до маєтків
твоєї милості, судити духовні справи й розпоряджатися й у цьому чинять велику
перепону та шкоду Його милості (київському митрополитові – і. с.)”51.
як випливає з великокняжої грамоти, до середини XVI ст. на території
слуцького князівства сформувався окремий соборовий округ, що територіаль-
но покривався з межами однойменного православного намісництва-протопо-
пії. на чолі цієї адміністративної одииниці стояв архимандрит святотроїцько-
го монастиря (у 1558 р. ним був о. никандр) з осідком у слуцьку (передмістя
тройчани на південний захід від міста). тройчанській обителі (перша згадка –
1445 р.) підпорядковувалося до 14 парафіяльних храмів у самому місті та де-
кілька монастирів (іллінська в слуцьку та чернечі осередки в строчицях, мо-
рочах, Грозові, заблудові й дитятковичах)52.
розглянувши супліку глави руської церкви, Жиґимонт II август розпоря-
дився привести до послуху митрополита православне духовенство слуцького
карту: вялікі гістарычны атлас Беларусі:
ў 4 т. T. 2. мінск, 2013. с. 16, 34−37, 60). у
1507 р. слуцьке князівство увійшло до скла-
ду новгородоцького повіту однойменного
воєводства, однак зберегло свою автономію
як приватне володіння роду олельковичів-
слуцьких, які утримували цей анклав до
1612 р. включно (на його території діяло бл.
20 міських поселень.). у XVII−XVIII ст. кня-
зівство належало (з незначними перервами)
князям радивилам та проіснувало аж до
1791 р. у самому слуцьку (наприкінці XVI ст.
налічував бл. 7000 жителів і 1100 будинків)
функціонували Cвятотроїцький монастир
на передмісті тройчани та храми воскресін-
ня Христового (“замковий”), св. варвари та
св. миколая (князі олельковичі-слуцькі /
Aвтори передм. а. Бумблаускас і Ґ. кіркє-
не; автори текстів а. скеп’ян, я. затилюк,
р. раґаускене, в. ульяновський, с. Балакін,
а. Бартош, м. волков, Г. івакін, Ґ. кіркєне,
о. козак, я. лосовський, о. однороженко,
м. сагайдак, і. потєхіна, і. тесленко, Б. чер-
кас, і. Шульц; за наук. ред. і. тесленка. київ,
2017. с. 121−145; Скеп’ян а. князі слуцкія.
мінск, 2013. с. 45, 78−80). на території кня-
зівства діяли десятки православних парафій
і декілька впливових монастирів, що фор-
мували копильську і слуцьку протопопії y
межах київської архиєпархії (див.: Degiel R.
Protestanci i prawosławni. Patronat wyzna-
niowy Radziwiłłów birżańskich nad Cerkwią
prawosławną w księstwie słuckim w XVII w.
Warszawa 2000).
50 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 47. л. 1.
51 там же.
52 лысейчыкаў д., Волкаў М. архіў слуцка-
га трайчанскага манастыра святой троіцы
архівы і справаводства: навукова-практычны
ілюстраваны часопіс. 2016. № 6. с. 73−75.
203СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
князівства, а гарантом виконання цього монаршого припису мав виступити
особисто Юрій II олелькович53, який повинен був заборонити своїм слугам
втручатися до митрополичої юрисдикції (зокрема, не здійснювати судочинство
і не збирати “церковні штрафи”). натомість слуцькому троїцькому архиман-
дритові никандрові, ігуменові мороцького монастиря св. миколая чудотвор-
ця та “іншим слуцьким попам” було суворо наказано, “аби вони в церковних
справах нашого грецького закону чинили за давнім звичаєм і постановами й у
духовних справах були слухняними Його милості, як своєму старшому пасти-
реві, та їздили до нього на собор для духовної науки, і соборові куниці й об’їзні
стації та інші данини за звичною повинністю йому віддавали й виконували”54.
слуцька архимандрія де-факто мала статус митрополичої ставропігії, а її
настоятель був дуже впливовою духовною особою в архиєпархії. не випадково
і михайло (рагоза) у 1597 р.55, і іпатій (потій) у 1600 р.56 намагалися насамперед,
встановити свою юрисдикцію над слуцьком духовенством. однак рішучий
опір клиру і монахів, а також патронат протестантської гілки князів радивилів
над місцевими православними, призвели до того, що унійна церква на почат-
ку XVII ст. остаточно втратила контроль над цим дуже важливим і впливовим
регіоном. відтоді слуцький соборовий округ (генеральне намісництво) почав
підлягати спершу царгородському патріархові, а з 1620−1621 рр. – київському
православному митрополитові.
негативний вплив “права патронату” на функціонування у київській ми-
трополії інституту єпархіальних соборів простежується і в другій половині
XVI cт. у первісному, польськомовному, варіанті “артикулів” Берестейської унії,
надісланому православними ієрархами монархові речі посполитої та римсько-
му апостольському престолові57, владики виразно акцентували на втручанні
53 князь Юрій II Юрійович слуцький на-
родився бл. 1530 р. у родині впливового
магната вкл Юрія семеновича олелько-
вича-слуцького (†1542) і Гелени (олени)
радивил (†1542) й мав молодшого брата
семена і сестру софію. у травні 1558 р. він
одружився з католичкою катериною тен-
чинською, донькою краківського воєводи, у
шлюбі з якою народилися три сини – Юрій,
ян-симеон та олександр. князь брав актив-
ну участь у внутрішньополітичному житті
вкл (був членом панів-ради), перебуваючи
в опозиції до князівського роду радивилів, а
також у всіх важливих кампаніях лівонської
війни 1558−1582 рр. і в багатьох сутичках з
кримськими татарами. він був полонофілом
і прихильником унії вкл з польщею, однак
після люблінської унії, як православному,
йому не дозволили посісти місце сенатора в
сеймі. у 1550−1551 рр. він перебував в опа-
лі Жиґимонта II августа, провадив успішну
господарську діяльність, виступаючи чи не
найбільшим кредитором монаршого дво-
ру. у його обширних володіннях проживало
бл. 40 000 підданих, підтримував різнома-
нітні культурні ініціативи. при дворі Юрія
Юрійовича у 1575 р. перебував відомий хро-
ніст мацєй стрийковський. князь помер
16 листопада 1578 р., похований (як і його
батько) у родовій усипальниці в успенсько-
му соборі києво-печерської лаври (Войто
вич л. княжа доба на русі…; князі олелько-
вичі-слуцькі... с. 121−145; Скеп’ян а. князі
слуцкія... с. 47−85).
54 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 47. л. 1.
55 там же. д. 223. л. 1; д. 226. л. 1−1 об.
56 там же. д. 240. л. 1−1 об.; россий-
ская национальная библиотека в санкт-
петербурге. отдел рукописей (далее – рнБ
ор). Ф. 678. № 26. л. 9.
57 див. публікації “артикулів” мовою
оригіналу та в перекладі українською й
польською: артикули, що належать до
з’єдинення з римською церквою історич
ний контекст, укладення Берестейської унії
і перше поунійне покоління Матеріали Пер
ших “Берестейських читань”. львів – іва-
но-Франківськ – київ, 1−6 жовтня 1994 р. /
ред. Б. Ґудзяк; співред. о. турій. львів, 1995.
с. 173−179; основні документи Берестей-
ської унії Analecta OSBM. Vol. 15, Fasc. 1−4.
1996. P. 19−25; Тимошенко л. В. артикули, що
належать до з’єднання з римською церквою
Український історичний журнал. 1996. № 2.
204 Ігор СКОЧИЛЯС
світських осіб, передусім коляторів парафій, до їхньої юрисдикції. цьому питан-
ню відведено значну частину 28-го артикулу: “як у королівщинах, так і в [маєтках]
панів та зем’ян – мають місце... непослух нам від священиків наших, ... деколи й
самі пани старости та деякі їх урядовці... своїх священиків захищають, на собори
до єпископів не пускають, а нам, єпископам, карати свавільних не дозволяють”58.
соборові повчання нововисвяченим єреям
у вже згаданих “Повчаннях новоєреям” від клириків вимагалася обов’язкова
участь у щорічних зібраннях єпархіяльного духовенства (“а тому що кожного
собору [владика] дає науки духовні та пояснює про церковні речі, до нього при-
їжджай”59), де вони проходили відповідне навчання, складали звіт з душпас-
тирства та своєрідний іспит з основ християнського вчення і своїх обов’язків,
опираючись на надану їм при рукоположенні “хіротонію” (від грецького
χειροτονία – рукоположення, посвячення в священичий сан), яку клирики при-
возили зі собою: “а на собор приходь для виправи церковних речей, на при-
йняття істинного розуміння, [щоби був ти проповідником правдивого слова
Божого сили]. а на собор ідучи, принось зі собою завжди до святителя лист
свого поставлення, цю хіротонію, дану тобі, і розкажи йому згідно чого і як
виправляєш ряд і виправу церковну, щоб ти міг дати благодать для віднови
тим, хто слухатиме тебе”60. “Повчання” передбачало також дисциплінарні за-
ходи щодо несумлінних священиків й адміністративний контроль за їхньою
діяльністю: “якщо переступиш чи даси в образу, сам побачиш, відповідати-
меш щодо хіротонії цієї, себто священного собору”61.
отже, ця рукописна пам’ятка впродовж усього середньовіччя та, частково,
ранньомодерного періоду виконувала потрійну функцію: 1) була офіційним
свідченням (грамотою) отримання священиком рукоположення; 2) пастир-
ською настановою щодо зразкового виконання душпастирських обов’язків й
особистого духовного життя; 3) своєрідним посібником догматичного і пастир-
ського богослов’я та канонічного права.
найраніший список такого “Повчання новопоставленому єрею” зберігся
в новгородсько-синодальній кормчій 1280 р.62 він та його наступні редакції,
зводи і списки є компілятивним канонічним текстом повчального характеру,
що формувався на основі різних перекладних творів (грецьких візантійських і,
ймовірно, південнослов’янських). до його укладення залучався наратив літур-
гійних книг, уставні тексти, святовітцівська, повчальна та проповідницька літе-
ратура, а з останньої чверті XVI ст. й широка палітра друкованої літератури,
втім західної інтелектуальної традиції63. вірогідно, складовою архетипу “Сувою
C. 29−33; Artykuły do zjednoczenia Warszaw
skie Zeszyty Ukrainoznawcze. T. 4−5. Warszawa,
1997. S. 357−362.
58 “A iz sie dzieią wielkie zbytky i niepo-
sluszenstwa nam od popow naszych tak w
miesciech jego Krol. M. iako tez w panskich i
ziemianskich, ... a podczas i sami panowie Sta-
rostowie i niektore ich vrzedy... popow swo-
ich bronią, na sobory do episkopow iedzic nie
dopuszczaią, i nam episkopom swowolnych
karac nie dopuszczaią”: Documenta Unionis
Berestensis ejusque auctorum (1590−1600) /
Ed. A. G. Welykyj. Romae, 1970. P. 65−66. на-
ведену цитату в скороченому викладі подав:
грушевський М. історія україни-руси / репр.
вид. т. 5. київ, 1994. с. 473.
59 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 98. л. 1−4.
60 інститут рукопису національної бібліо-
теки україни імені володимира вернадсько-
го (далі – ір нБу). Ф. 1. № 3983. арк. 83 зв.–86
зв.; рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 58. л. 1−4.
61 ір нБу. Ф. 1. № 3983. арк. 83 зв.–86 зв.
62 опубліковано у: риБ. т. 6, ч. 1. стб. 101−
110.
63 Nowak A. Z. Priesthood in the Teachings
for the Clergy: On the History of Religious
205СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
законного” є й “Повчання собору духовенства”, адже композиційно і за змістом
обоє вони близькі між собою64.
структурно, разом з іншими повчальними текстами, “Сувій законний”
формує цілісний цикл у кормчих книгах київської митрополії XIV – першої
чверті XVII ст.65 він зберігся y короткій і поширеній редакціях. одна з най-
давніших коротких редакцій датується серединою XV ст. і виявлена в кодек-
сі рогож−253 російської державної бібліотеки (москва) під назвою “настанова
Святих апостолів і Святих отців єреям про виправу церковну”66. редакційна
робота над текстом “Повчання новоєрею” пожвавилася після поділу руської
церкви в 1458 р. на окремі московську та українсько-білоруську митрополії.
найдавнішими за хронологією кодексами, наратив яких дає змогу про-
стежити певну еволюцію структури і змісту аналізованої пам’ятки, є архиє-
рейський требник (у ньому виявлена коротка редакція повчання під назвою
“Хɛротоніа поповьскаа”)67, що, як припускаю, походить з митрополичого двору
при успенському соборі у вільні, та кормча київсько-академічної (“західнорусь-
кої”) редакції (книга зберегла коротку редакцію повчання в двох зводах68), яка в
складі рукописного збірника побутувала, здогадно, при соборі св. Бориса і Глі-
ба мучеників у новгородку*. такі самі повчання виявлено і в кормчих лукаше-
вичівської редакції, які, окрім львівського та сусідніх з нею владицтв, викорис-
товувалися також у київській митрополичій архиєпархії (зокрема на східному
поділлі), однак їхнє вивчення потребує окремої дослідницької уваги69.
Reform in the Kievan Metropolitanate throug-
hout the 16th and 17th Centuries. Krakow, 2017.
P. 13−110; Ejusdem. Reforma duchowieństwa
wschodniego w Rzeczypospolitej w świetle
ogólnego programu odnowy Kościoła Między
Wschodem i Zachodem: Prawosławie i unia / Red.
nauk. M. Kuczyńska (Kultura Pierwszej Rze-
czypospolitej w dialogu z Europą. т. 11). War-
szawa, 2017. S. 177−195.
64 див. міркування: Белякова е. В. по-
учения новопоставленному священнику
в восточнославянской традиции древняя
русь. Вопросы медиевистики. 2015. № 3(61).
с. 14–15.
65 історію побутування кормчих у ки-
ївській митрополії та їхні критичні видан-
ня див.: Бенешевич В. н. древнеславянская
кормчая: XIV титулов без толкований. т. 1.
санкт-петербург, 1906; т. 2. софия, 1987; ло
тоцький о. українські джерела церковного
права. варшава, 1931. с. 77−101; Щапов я. н.
византийское и южнославянское правовое
наследие…; Žužek I. Kormčaja kniga: Studies
on the Chief Code of Russian Canon Law.
Rome, 1964. одне з останніх фахових видань
підготував інститут російської історії ран:
мазуринская кормчая. памятник межсла-
вянских культурных связей XIV–XVI вв.: ис-
следования. тексты. москва, 2002.
66 Белякова е. В. поучения... с. 14.
67 ір нБу. Ф. I. № 3983. арк. 83 зв.–86
зв. висловлюю щиру вдячність докторові
богослов’я тарасу Шманьку (український
католицький університет), який першим
привернув мою увагу до цієї унікальної
пам’ятки та надав цифрові копії документа.
68 российская государственная библио-
тека в москве. научно-исследовательский
отдел рукописей (далее – рГБ ниор). Ф. 98.
№ егоров-245. л. 397 об.−398 об., 418−419 об.
аналізовану пам’ятку до наукового вжитку
впровадила елена Белякова (див.: Баран
кова г. С., Белякова е. В. влияние византий-
ских канонических и учительных текстов на
славяно-русскую литературную традицию
Традиции и инновации в истории и культуре.
москва, 2015. с. 456–466; Белякова е. В., Мош
кова л. В., опарина Т. а. кормчая книга: от
рукописной традиции к печатному изда-
нию. москва; санкт-петербург, 2017. с. 63).
науковці припускають, що поява двох зво-
дів зумовлена частковою втратою тексту
протографа “повчання” і спробами писарів
відновити його.
* у цьому збірнику кормчу об’єднано із
зинаром, зібранням повчань священикам і
скитським уставом.
69 “повчання нововиявяченомуєреєві” ви-
явлено у главах 26–27 лукашевичівської ре-
дакції кормчої. цей текст скомпільований з
різних джерел, зокрема первісної руської та
софійської редакцій кормчої. як з’ясувала
марія корогодіна, редактори лукашеви-
чівської редакції розмістили “повчання”
206 Ігор СКОЧИЛЯС
Географічна локалізація побутування повчань новоєреям у митрополичих
осідках вільна і новгородка дає підстави пов’язувати їхню появу з пастирсько-
адміністративною діяльністю предстоятеля руської церкви Йосифа II солтана
(1507−1521)70 та, зокрема, церковними реформами, які він ініційював на вілен-
ському провінційному соборі 1509−1510 рр. за участі семи владик й низки пред-
ставників світського духовенства і монашества71.
текстологічний і структурний аналіз обох формулярних списків повчання
нововисвяченому єреєві – з віленського требника і новгородоцької кормчої за-
свідчує, що первинним текстом, усе ж, є “Хіротонія священика” з повнішим
списком короткої редакції повчання72, на якому взорувався редактор, укла-
даючи список пам’ятки в новгородоцькій кормчій. на використання як про-
тографу тексту саме з віленського требника або аналогічного йому наративу
вказують два покрайні ідентифікаційні записи на полях рукопису: “початок
в іншому місці (традиційно їх вписували
до кормчих перед тлумачними статтями).
(див.: корогодина М. В. кормчая книга в
Галиции (XVI – начало XVII века). санкт-
петербург, 2015. с. 53−54, 59).
70 він походив із середньозаможної пан-
ської родини солтанів гербу вруби, корін-
ня якої, правдоподібно, виводиться з во-
лині. Його батько – солтан олександрович
(†бл. 1495) – обіймав уряди великокняжого
підскарбія і господарського маршалка, був
намісником у Більську, новгородку та сло-
німі (згад. 1492–1494). про діяльність Йоси-
фа (солтана) до його номінації у 1502 р. на
смоленського владику майже нічого не відо-
мо. того ж року, під час облоги смоленська
московською армією він залишився вірним
великому князеві литовському олександру,
що позитивно вплинуло на його подальшу
духовну кар’єру. у 1507 р. він обраний ки-
ївським митрополитом, невдовзі отримав
благословення від царгородського патріарха,
однак його хіротонія відбулася аж наприкін-
ці 1509 р. (див.: Блажейовський д. ієрархія...
с. 182; Ульяновський В. історія церкви та релі-
гійної думки в україні. т. 1. київ, 1994. с. 60–
62; Макарий (Булгаков). история... с. 104–127;
Флоря Б., Турилов а. иосиф іі. церковно-учи-
тельная деятельность иосифа іі Православная
энциклопедия. т. 26. москва 2011. с. 14–18;
Чистякова М. иосиф іі солтан и церков-
но-литературная деятельность его времени
Latopisy Akademii Supraskiej. T. 1: Prawosławni
w dziejach Rzeczypospolitej / за ред. U. Paw-
luczuk. Białystok, 2010. S. 37–48; Lulewicz H.
Sołtan Józef Polski Słownik Biograficzny. T. 40.
Warszawa; Kraków, 2001. S. 359–361; Senyk S.
A History... Vol. 2. P. 139−140).
71 собор, що тривав майже місяць, ухва-
лив близько 20-ти постанов, які запрова-
джували обов’язкову участь єпископів у
митрополичих соборах, нормували проце-
дури номінації та висвячення духовних осіб
на церковні уряди, підкреслювали необхід-
ність усунення симоній і встановлення єрар-
хічного контролю за духовенством. окремі
соборові правила намагалися протидіяти
згубним наслідкам зловживання “правом
подавання”, захищаючи єреїв від сваволі
коляторів, які часто, як власники маєтків,
самовільно призначали священиків на па-
рафії або ж усували їх, привласнюючи цер-
ковні бенефіції (риБ. T. 4. санкт-петербург,
1878. с. 14). різні аспекти цього митро-
поличого собору обговорюють: Макарий
(Булгаков). история... с. 106–110; Темчин С.
обращение литовской митрополии к кон-
стантинопольському патріарху иоакиму і
по вопросу о двух агнцах при поставлении
пресвитера Latopisy Akademii Supraskiej. T. 2:
Kościół prawosławny na Bałkanach i w Pol-
sce – wzajemne relacje oraz wspólna trady-
cyja / Pod red. U. Pawluczuk. Białystok, 2011.
S. 135–139; Флоря Б. виленский собор Пра
вославная энциклопедия. T. 8. москва, 2004.
с. 479–480. публікацію постанов віленсько-
го собору див.: риБ. T. 4. с. 5–18.
72 зокрема, в списку з архиєрейського
требника виявлено низку слів, фразеоло-
гічних зворотів і речень, відсутніх у списку
з новогородоцької кормчої; наприклад: “у
світ, за Господнім словом”, “а надто стоячи
перед вівтарем Божим”, “і не червоний, без
прикрас світських”, “на кінні перегони не
дивися”, “не бити вірного, що згрішив, ані
невірного, що образив, своїми руками ніко-
го не бий”, “ані світської влади не прийма-
ти”, “на закон і славу Божу”, “слову його у
всьому [маєш] скорятися, без волі його нічо-
го не чинити, мати до нього любов і боязнь,
як апостоли до Христа”, “якщо буде внесе-
но щось до вівтаря, чи посудина, чи одежи-
на, більше те на свою потребу внесено” (ір
нБу. Ф. I. № 3983. арк. 83 зв.–86 зв.).
207СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
харитонии” та нижче: “Харитонию сиріч рүкоположɛниє”73. водночас в одній
зі статей першого зводу повчання з новгородоцької кормчої (де наведено пере-
лік “недостойних осіб”, від яких не можна приймати “приношення у святий
вівтар”), виявлено вставку, відсутню у короткому списку з віленського архи-
єрейського требника74. це означає, що редактори повчання нововисвяченому
єреєві з кормчої егоров-245 хоч і взяли за основу текст “Хіротонії священичої”
з віленського требника, але водночас залучали до укладення свого списку й
інші, не ідентифіковані наразі джерела.
звернімося тепер до порівняльного аналізу двох зводів короткої редакції
повчання нововисвяченому єреєві, виявленої в кодексі егоров-245. перший має
таку саму назву, що й список рогож-245 (“наказаніɛ Свѧтых апостолъ и Свѧтых
Ѡтɛць иεрɛωм ω исправлɛніи цɛрковнɛм”; текстологічно обидва списки співпа-
дають), він уписаний до формуляру циклу повчань київського митрополита на
єпархіяльних соборах перед завершальним параграфом соборового повчання,
атрибутованого св. Григорію Богослову (“Повчɛніє святого григоріа Богослова къ
попωм, како пωдобаєт”)75. перший звід наголошує на важливості дисциплі-
нування тих мирян, які, маючи канонічні заборони від своїх духовних отців,
переходять до інших парафій. у разі виявлення порушників канонічних при-
писів їх мали виклясти на єпархіяльному соборі. натомість другий звід під
назвою “Прочɛє ж ω покаанїи в казанє Їωана мниха, оучɛника свѧтого Василїа”
розміщено після завершення циклу повчань (як уже йшлося, цей текст пере-
писувач атрибутував як “Хіротонія”)76.
порівняння першого й другого зводів засвідчує їхню майже повну зміс-
товну тотожність, хоча другий з них наративно повніший. зокрема, в ньому
виявлено вставку – перший абзац “ω покаанїи в казанє Їωана мниха” з описом
церемонії виголошення святительського повчання кандидатові до рукополо-
ження, що передує уділенню йому св. тайни священства77. так само додано
одне речення (передостанній абзац) наприкінці повчання, незначні вставки
внесено до 5-го (словосполучення “ані світської влади не приймати”) та 11-го
(“корчмар, чи в’язень”) абзацах. деякі настанови, як-от про поведінку священи-
ка у вівтарній частині храму, описано розлогіше, аніж у першому зводі. нато-
мість текст першого зводу повчання з кормчої егоров-245 має дві вставки (вже
згадану про розкаяння грішників на соборі та заключну формулу повчання78),
відсутні в другому зводі.
на загал, коротка редакція “Повчання новоєрею”, як уже зауважено79, ви-
різняється опущенням довгих цитат й епітетів, текст розташований в іншій
послідовності, аніж у поширеній редакції. розширена редакція цього повчан-
ня під назвою “Хіротонія” репрезентована сувоєм київського митрополита
73 рГБ ниор. Ф. 98. № егоров-245. л. 418.
74 ось ця вставка: “а іншого непокірного
велять отцеві духовному розкаювати на со-
борі. а хто його прийняв, хай не служить,
допоки не почне плакати перед своїм отцем
першим. а хто почне у церкві говорити чи
сміятися, вижени такого з церкви. якщо
не послухає – зупини літургію, доки не ви-
йде геть” (рГБ ниор. Ф. 98. № егоров-245.
л. 398−398 об.).
75 рГБ ниор. Ф. 98. № егоров-245.
л. 397 об.−398 об.
76 там же. л. 418−419 об.
77 там ж. л. 418−418 об.
78 ось текст цієї завершальної формули:
“це ж писання єреям – зі святих правил Бо-
жественних апостолів і Богоносних отців,
виклад церковний. якщо виправиш – бла-
женний будеш, якщо не виправиш – сам по-
бачиш, і відповідь даси у день судний перед
Богом, Йому ж слава на віки віків. амінь”
(рГБ ниор. Ф. 98. № егоров-245. л. 398 об.).
79 Белякова е. В. поучения... с. 14.
208 Ігор СКОЧИЛЯС
сильвестра (1556−1567)80, 15 грудня 1562 р. врученим у “богоспасенному граді
новгородку” новоєрею о. михаїлу. Йому притаманні лише незначні текстові
зміни у порівнянні зі списком з новгородсько-синодальної кормчої 1280 р.81
поширена редакція повчання вирізняється розлогими цитатами зі святого
письма і біблійними парафразами, причому як зі старого, так і нового завіту82.
текстологічне зіставлення обох списків засвідчило, що під час спорядження
другого з них опущено зворот “таковымъ бо разсыпаѥть кости Богъ, по проро-
ку”83, перефразовано окремі слова, а декілька слів додано. писар так само ско-
піював принаймні одну помилку (виділено курсивом), допущену упорядником
“Сувою” 1280 р. в реченні: “святий Бог на святих спочиває, уд (має бути – суд)
розумний, у розумних глибинах перебуває”84. це означає, що протографом для
повчання новоєрею 1562 р. була саме поширена версія “Сувою” у редакції остан-
ньої чверті XIII ст., відомій за списком новгородсько-синодальної кормчої.
водночас у грамоті митрополита сильвестра розлогіше викладено собо-
рову програму київської архиєпархії того часу; духовенство не тільки мало ви-
являти послух своєму архиєрею та брати участь у щорічних зібраннях клиру,
а й звітувати про душпастирство та надавати документальне підтвердження
легітимності свого канонічного статусу: “а на собор ідучи, принось зі собою
завжди до святителя лист свого поставлення, цю хіротонію, дану тобі, і розка-
жи йому, згідно чого і як виправляєш ряд і виправу церковну, щоб ти міг дати
благодать для віднови тим, хто слухатиме тебе”85.
на відміну від поширеної редакції списку грамоти митрополита сильве-
стра, повчання новоєрею (“ця наша хіротонія для справ духовних”) одного з на-
ступних київських митрополитів – онисифора (петровича дівочки, 1579−1589)86 є
короткою редакцією “Свитка законного” та походить від того самого протографа,
80 степан андрійович Белькевич (вельке-
вич), майбутній київський митрополит, був
шляхтичем з походження, до хіротонії обі-
ймав уряди віленського скарбника і мечни-
ка. за заслуги перед великокняжим двором
у 1551 р. отримав експектативу – привілей
на руську митрополію ще за життя поперед-
нього її глави. після смерті архимандрита
монастиря св. трійці у вільні олексія він
перейняв в управління цю обитель, хоча і
не прийняв чернечого постригу. у 1556 р.
його номіновано митрополитом київським,
але ще деякий час він залишався світською
особою. того ж року він отримав хіротонію
під іменем сильвестр. уважається, що вла-
дика був недостатньо освіченим, йому заки-
дають користолюбство й матеріальні утиски
православного духовенства, нерішучість і
пасивність у протидії реформації та близь-
кі взаємини з київським римо-католицьким
єпископом миколаєм пацом, який пізніше
став протестантом. водночас митрополит
сильвестр 1558 р. скликав у вільні собор ду-
ховенства та ініціював низку заходів із забез-
печення прав і прерогатив руської церкви та
її клиру (Блажейовський д. ієрархія... с. 183;
головата н. а. Белькевич сильвестр енци
клопедія історії України. т. 1: а−в / редкол.:
в. а. смолій (голова) та ін. київ, 2003. с. 218;
Макарий (Булгаков). история... с. 188−191).
81 риБ. т. 6. стб. 101−110.
82 див., зокрема: Єз. 6, 5; Єр. 1, 9; 31, 33;
лк. 24, 19; мт. 7, 6; 18, 7; пс. 53, 6; пс. 118, 73;
118, 162; 141, 7; рм. 15, 18; Флп. 3, 2; як. 2, 26.
83 риБ. т. 6. стб. 106.
84 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 58. л. 2; риБ.
т. 6. стб. 104.
85 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 58. л. 1–4.
86 згідно з виявленим нещодавно теста-
ментом митрополита онисифора з 1592 р.,
майбутній київський владика (його хресне
ім’я – михайло) народився на початку 1510-х
років в олешковичах Городненського повіту
в дрібношляхетській сім’ї петра Гринькови-
ча-дівочки, рід якого походив з вітебстких
бояр. у спадок йому відійшов родинний ма-
єток олешовичі (білор.: алешавічы) на тери-
торії сучасної Гродненської обл. він був двічі
одружений: ім’я першої дружини не відоме,
а вдруге став під вінець з княжною Ганною
пузиною (1540). від обох шлюбів він мав чо-
тирьох синів (яроша, олександра, лазаря і
петра) і доньку настасю. майбутнй митро-
полит зробив кар’єру як світський урядник,
виконуючи у 1562−1578 рр. обов’язки київ-
ського городничого, що п ередбачало, втім,
209СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
що й список повчання 1562 р. цілком вірогідно, що митрополича канцелярія
у новгородку виготовила для свого архипастиря цей наративно стислий текст,
використовуючи поширену редакцію списку митрополита сильвестра, або ж
одного з його наступників – Йони III (протасевича) чи іллі (кучі).
повчання митрополита онисифора датоване 23 лютого 1583 р. й адресова-
не новопоставленому священикові атанасію (“тобі, дитино, єрею офанасію”).
за обсягом воно більш як удвічі менше за список митрополита сильвестра та,
на загал, структурно наслідує його. дуже важливою виявилася завершальна
формула повчання, де канцелярист інформує, що свиток надано “під нашою
(митрополичою – і. с.) печаткою”87. це означає, що, принаймні, від останньої
чверті XVI ст. повчання рукоположеному єреєві набувають у київській ар-
хиєпархії статусу офіційного документe, тобто їх трактують як грамоту, що
легітимізує духовний статус клирика перед світською і церковною владою та
регламентує характер взаємин між ним і митрополичим двором.
спільним в обох списках повчання – митрополитів сильвестра 1562 р. і
онисифора 1583 р. є вступна клаузула – звернення київського архиєпископа до
новоєрея, хоча наратив митрополита онисифора в декілька разів скорочено.
так само у списку 1583 р. скорочено низку статей-настанов священикові стосов-
но адміністративних, пастирських і літургійно-обрядових обов’язків. ті з них,
які переписувач зберіг, викладені у короткій редакції, сам наратив часто пере-
фразовується, хоча за змістом статті обох списків практично тотожні. водночас
три статті та фрагменти ще двох статей з грамоти митрополита онисифора
не мають відповідника у повчанні митрополита сильвестра. зокрема, йдеться
про текст, що регламентує зовнішній вигляд клирика (цей наратив запозичено
з віленського архиєрейського требника88), його стосунки з мирянами і публіч-
ну поставу (зокрема, заборонено полювати на звірів), опіку над парафіяльним
храмом, “направу” ікон і богослужбових книг.
найбільшою вставкою, відсутньою у списку 1562 р. та інших зводах і ре-
дакціях архипастирських повчань новоєреям, є передостання стаття грамоти
митрополита онисифора. у ній він, цитуючи відповідний уступ з Євангелія
від матея (мт. 25, 34), закликає до витривалості у християнській вірі “аж до
стале проживання у києві. у 1579 р. його
возведено на київський митрополичий пре-
стол, причому він не розірвав шлюбу, надалі
залишаючись одруженим (за монашим іме-
нем чоловіка дружина називалася “ониси-
форовою”) упродовж усього 10-літнього пе-
ріоду свого архипастирського служіння, про
що кир онисифор буденно згадував у своєму
тестаменті. тому цілком виправданим було
рішення патріарха Єремії II на соборі у вільні
1589 р. усунути митрополита як двоєженця.
помер владика у своєму родовому маєтку
олешовичі між 10 і 28 квітня 1592 р., де до-
живав віку після переїзду сюди з віленського
монастиря св. трійці в 1590 р. Його заповіт
із супровідною передмовою опубліковано в:
лісейчыкаў д., Бобер і. “варуючы и милуючи
малъжонку мою законную веньчалъную…”:
Жыццё і смерць мітрапаліта-“дваяжэнца”
анісіфара дзевачкі Беларускі гістарычны ча
сопіс. 2018. № 5. с. 11−23. різні аспекти біо-
графії та пастирсько-адміністративної діяль-
ності цього предстоятеля руської церкви
розглянув: Тимошенко л. “Жаль намъ души
и сумнѣнья вашей милости” (київський ми-
трополит онисифор дівочка перед викли-
ками часу) дрогобицький краєзнавчий збірник.
вип. 10. дрогобич, 2006. с. 149−165. давніша
розвідка: грушевський М. до біографії ми-
трополита онисифора дівочки ЗнТШ. т. 74,
кн. 6. львів, 1906. с. 5−9. див. також: Блаже
йовський д. ієрархія... с. 184; Ґудзяк Б. криза
і реформа: київська митрополія, царгород-
ський патріархат і генеза Берестейської унії /
пер. м. Габлевич; під ред. о. турія. львів,
2000. с. 91−93; дмитриев М. В. между римом
и царьградом: генезис Брестской церковной
унии 1595−1596 гг. москва, 2003. с. 91−92.
87 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 98. л. 4.
88 ір нБу. Ф. I. № 3983. арк. 83 зв.–86 зв.
210 Ігор СКОЧИЛЯС
смерті своєї”, усвідомленого осягнення через “навчання святих книг” церков-
ного передання, дотримання заповідей “святих апостолів і Богоносних от-
ців” та самовідданої опіки над “вівцями пастирства [свого]”89. Oчевидно, поява
цієї конфесійної формули у грамотах рукоположення київських митрополитів
зумовлена реакцією на тогочасні успіхи протестантської реформації, коли лю-
теранство, кальвінізм і навіть вчення антитринітаріїв (аріан) почали приймати
не тільки представники руської православної еліти (князі, бояри-шляхтичі й
міщани), але навіть окремі духовні особи90.
“свитокъ законны” у циклах соборових повчань та друкованих
формулярах другої половини XVI–XVII століть
окрім масового поширення у вигляді рукописних (пергаментних чи па-
перових) сувoїв, які не пізніше другої половини XVI ст. набули у київській
архиєпархії статусу правового документа – грамоти (що визнавався і держа-
вою, і церквою), “Повчання нововисвяченому єреєві” (“Сувій законний”) у тому
ж столітті інтегрується до кормчих книг і стає складовою тогочасного кано-
нічного права руської церкви. “Сувій законний” використовувався для створен-
ня і компонування чотирьох циклів повчань київських митрополитів, – уні-
кального джерела, яке впровадила до наукового вжитку людмила мошкова91.
принаймні в трьох списках кормчих києво-академічної редакції, створення
яких у київській митрополії датують другою половиною XVI – першою чвер-
тю XVII ст., виявлено тексти повчань новоєреям92. коротка редакція першого
зводу “Сувoю” під назвою “наказание святых апостол и святых отец от правил
седми вселенских соборов к иереом, попом и о исправлении церковнем” залучена
до другої частини 1-го циклу соборових повчань київських митрополитів. на-
томість друга частина 2-го циклу цих повчань скомпонована уже на основі по-
ширеної редакції “Сувoю законного” з відповідним прикінцевим коментарем93.
новим якісним етапом у кодифікації й поширенні формулярних зводів
“Повчань нововисвяченим єреям” стала технологічна революція, а саме поява в
українсько-білоруських землях кириличного книгодрукування, що пожвави-
ло редакційну роботу над уніфікацією й стандартизацією канону повчань у
різних регіональних центрах руської церкви. не випадково перше друковане
89 рГиа спб. Ф. 823. оп. 1. д. 98. л. 3 об.−4.
90 за явно гіперболізованими звітами
товариства ісуса, впродовж тільки одного
1574 р. у вільні латинський обряд прийняли
30 протестантів і 50 православних (Kempa T.
Konflіkty wyznaniowe w Wilnie od początku
reformacji do końca XVII wieku. Toruń, 2016.
S. 121, 130, 181). прикладом індивідуальних
конверсій є православний русин іван Єро-
німович Ходкевич, який обіймав уряд ві-
ленського каштеляна, – у 1569 р. він уже був
кальвіністом, а в 1572 р. навернувся до като-
лицької віри. Його доньки також належали
до різних конфесій – спільнот антитриніта-
ріїв (аріан), кальвіністів, латинників і пра-
вославних (яковенко н. релігійні конверсії:
спроба погляду зсередини Її ж. Паралельний
світ. дослідження з історії уявлень та ідей в
Україні XVI–XVII ст. київ, 2002. с. 23). Шир-
ше ці процеси аналізує: Senyk S. A History…
т. 2. с. 205−216.
91 каталог славяно-русских рукописных
книг XVI века, хранящихся в российском госу-
дарственном архиве древних актов / 2-е стер.
изд. вып. 1. москва, 2006. с. 443−455; Мошко
ва л. В. западнорусская кормчая особого со-
става Хризограф. вып. 2. 2005. с. 231−240.
92 до поутування “сувoю законного” в
циклах повчань київських митрополитів
упершее привернула увагу: Белякова е. В.
поучения... с. 15; ее же. циклы поучений
священникам в кормчих западнорусской
редакции (публикация текста) Slavistica
Vilnensis. Vol. 61. Vilnius, 2016. P. 189−193,
195−198, 220−224.
93 рГада. Ф. 181. оп. 1. д. 1594. л. 490 об.–
492 об.; д. 1596. л. 7–7 об.; Ф. 196. оп. 1.
д. 1620. л. 549–550.
211СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
архиєрейське повчання рукоположеному священикові побачило світ 1587 р. у
вільні – фактичній столиці київської митрополії та найважливішому осередку
культурно-релігійного оновлення православних русинів того часу, де впродовж
XVI ст. опубліковано 64 назви кириличних друків94. Єдиний збережений старо-
друк під назвою “Хɛритонїа с[вѧ]щɛнїа свиток законны”95 виданий у знаменитій
типографії братів кузьми і луки (лукаша) мамоничів96 на замовлення тогочасного
луцько-острозького владики кирила (терлецького, 1586−1607). основою для укла-
дення цієї восьмиаркушевої ненумерованої брошури стала поширена редакція
“Сувою законного”, а її безпосереднім протографом послужив, припускаємо, спи-
сок ставленої грамоти митрополита сильвестра 1562 р. або тотожний йому текст.
ініціативу віленців на початку XVII ст. перейняв енергійний львівський
єпископ Гедеон (Балабан, 1576−1607), який у своєму родовому маєтку стратин
в 1602 р. (за іншими даними – 1604 р.) для пастирських потреб видав книжечку
“Хиротонія. Правило новопоставленому іереєві”97, що, припускаємо, була пере-
друком ставленої грамоти митрополита кирила (терлецького) 1587 р. (на жаль,
жоден примірник цього унікального видання не зберігся). один з наступників
єпископа Гедеона на святоюрській катедрі – арсеній (Желиборський, 1641−1663)
ініціював нове видання поширеної редакції “Повчання нововисвяченому єреєві” в
1642 р. у львівській друкарні михайла сльозки під назвою “нравоученіє єреям”
(відоме в складі конволюту, до якого належали також “пояснення темніших”,
“пристяжання” і “дидаскалія” могильовського владики сильвестра (косова)98.
цей друк, загалом, дублював попередні видання пастирських повчань на єпар-
хіяльних соборах й відрізнявся від них тільки незначними коректорськими ви-
правленнями. через декілька років його републіковано у номоканоні 1646 р.,
який використовувався, принаймні, до кінця XVII ст.99 вершиною гомілетич-
ного мистецтва київської православної митрополії того часу стало розлоге
“нрaвoучєнiє ѿ нaсъ, єпискoпa, вaмъ, мїрскимъ iɛрɛωмъ, тaкoвoɛ пpɛпoдaɛтсѧ”100,
94 найновіша розвідка про феномен віль-
на як центру руського відродження: Тимо-
шенко л. Slavia Orthodoxa: криза й оновлен-
ня на перехресті культур: Монастир і храм
Пресвятої Трійці у Вільнюсі: колективна мо
нографія/ за ред. а. Бумблаускаса, с. куляві-
чюса, і. скочиляса / 2-ге, виправлене й допо-
внене видання. львів, 2019. с. 77−86.
95 рнБ орк. № I.5.44. л. 1−8 об. (брошура
не нумерована).
96 див.: Iljaszewicz T. Drukarnia domu Ma-
moniczów w Wilnie (1575–1622). Wilno 1938;
Зернова а. типография мамоничей в виль-
не (XVI–XVII век) книга: Исследования и
материалы. москва, 1959. с. 167–223; Jarosze
wicz-Pieresławcew Z. Druki cyrylickie z oficyn
Wielkiego Księstwa Litewskiego w XVI–XVIII
wieku. Olsztyn, 2003. S. 59–79; немиров
ский е. славянские издания кирилловского
(церковнославянского) шрифта. 1491–2000.
инвентарь сохранившихся экземпляров и
указатель литературы. т. 2, кн. 1: 1551–1592 /
отв. ред. Ю. Шустова. москва, 2011. с. 50–51.
97 про цей стародруку, виданий накла-
дом 1100 примірників, уперше поінфор-
мовано у збірнику: першодрукар іван
Федоров та його послідовники на україні.
XVI – перша половина XVII ст. / упоряд.
я. д. ісаєвич, о. а. купчинський, о. я. ма-
цюк, е. Й. ружицький. київ, 1975. с. 128−129
(док. № 76).
98 Єдиний відомий на сьогодні при-
мірник “повчання” 1642 р. зберігається в:
національний музей у львові ім. андрея
Шептицького. відділ рукописної та ста-
родрукованої книги (далі – нмл врск).
сдк-675. арк. 5 зв.−6. “повчання” владики
арсенія 1641 р. опубліковано: голубев С. ки-
евский митрополит петр могила и его спо-
движники (опыт церковно-исторического
исследования). т. 2. киев, 1898. с. 206−226
(додатки; цитований уступ про собор на
с. 209−210).
99 нмл. врск. сдк-653. с. 82.
100 там само. сдк-694. арк. 28–50, 52–52 зв.
найновіша публікація пам’ятки з перекла-
дом сучасною українською мовою: собори
львівської єпархії XVI–XVIII століть / упо-
рядкування та історичний нарис і. скочиля-
са. львів, 2006. с. 225−247.
212 Ігор СКОЧИЛЯС
яке уклав львівський єпископ Йосиф (Шумлянський) у 1687 р. воно виявилося
доволі вдалою спробою поєднати слов’янсько-візантійську традицію повчаль-
ної літератури із тогочасними західними інноваціями.
у добу могилянського та постмогилянського православного відроджен-
ня відбулася кодифікація “Повчання нововисвяченому єреєві” у новоство-
реній Білоруській (могилівській) єпархії, де місцевий владика сильвестр
(косов) у 1630-х роках видав його під назвою “дидаскалія албо наука о седми
сакраментахъ или тайнахъ”)101, а також у луцькому владицтві за пастирства
атанасія (пузини, 1632−1647), який опублікував той самий текст як настано-
ву пресвітерам під час єпархіяльного собору 1638 р.102 врешті, “повчання”
з’явилося друком і в чернігові у 1676 р. з ініціативи відомого богослова і про-
повідника лазара (Барановича, 1657−1692)103.
успіх “Повчання нововисвяченому єреєві” в київській митрополії уможли-
вив його тріумфальне поширення, починаючи зі середини XVII ст., у москов-
ському патріархаті. Близько 1650 р. у синодальній типографії в москві опу-
бліковано повчання “о хиротонии, сиречь о рукоположении святительском на
новопоставленнои иереи”, взороване на стратинське видання “о хиротонии” і
текст луцького православного владики атанасія104. тоді ж “Повчання нововисвя
ченому єреєві” київської редакції включено до першого московського видання
кормчої як окрема глава 60, впродовж другої половини XVII–XVIII ст. неодно-
разово перевидане в російській православній церкві105.
упродовж XIII−XVI ст. архетип “Сувoю законного” пройшов певну еволюцію,
зумовлену пристосуванням різних його редакцій, зводів і списків до тогочасного
культурно-релігійного і суспільного контексту, пастирських потреб та змінних за-
вдань, які православна єрархія ставила до парафіяльного духовенства. однак наза-
гал той ідеал священика, який був запропонований у найдавнішому тексті повчан-
ня з кормчої 1280 р., та засадничі вимоги щодо кандидатів до рукоположення106
(відповідна духовна постава, високі моральні й “професійні” якості, належна бого-
словська освіта й обізнаність із церковними канонами та обрядово-літургійними
практиками) упродовж усього цього часу, загалом, залишилися незмінними.
“довге тривання” цієї євхаристійної моделі соборування у київській архи-
єпархії та загалом руській церкві відображає схема, в якій подано регіональну
поширеність і наявність у різних рукописних кодексах і друкованих тестах по-
ліваріативних редакцій, зводів і списків “Повчання нововисвяченому єреєві”:
101 див.: Mironowicz A. Sylwester Kossow,
biskup białoruski, metropolita kijowski. Biały-
stok, 1999. S. 17.
102 повчання передруковав атанасій (пу-
зина) для навчання пресвітерів на єпархіяль-
ному соборі 1638 р., з додатком своєї пастир-
ської промови та діянь собору (опубліковано:
голубев C. киевский митрополит… с. 491−493;
огієнко і. загублений крем’я нецький старо-
друк: “синод луцький” 1638 р. варшава,
1931; собор у луцьку 1638 року. львів, 2005).
103 ці відомості наведено за: Nowak A. Z.
Reforma… S. 175−176.
104 Белякова е. В., Мошкова л. В., опари
на Т. а. кормчая книга... с. 84, 203.
105 там же. с. 242−243.
106 процедуру приготування клириків у
київській митрополії до священства та пе-
релік основних вимог до них у соціокультур-
ному контексті польсько-литовської держа-
ви XVI−XVII ст. детально проаналізувала:
Nowak A. Z. Priesthood... P. 111−259 (другий
розділ монографії “On Candidates to the
Clerical State”); Ejusdem. Na drodze reformy.
O kandydatach do stanu duchownego w me-
tropolii kijowskiej (XVI−XVII w.) Latopisy Aka
demii Supraskiej. T. 6: Cerkiew w drodze / Pod
red. M. Kuczyńskiej. Białystok, 2015. S. 9−18.
213СОБОРИ ДУХОВЕНСТВА КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ АРХИЄПАРХІЇ…
Схема 1
Генеалогія редакцій, зводів і списків «Повчання нововисвяченому єреєві»
Грецькі та церковно
слов’янські твори
“Сувій законний”
(у Новгородсько-Сино-
дальній Кормчій 1280 р.)
“Про хіротонію” (у складі
друкованої Кормчої 1650 р.;
синодальна типографія)
“Хіротонія” Белькевича
(поширена редакція,
1562 р.)
“Хіротонія”
(у Кормчих києво-
академ. ред.
др. пол. XVI –
пер. чв. XVII ст.)
[№1594; №1596;
№1620]
“Хіротонія”
Терлецького
(друкарня
Мамоничів
у Вільні 1587 р.)
“Хіротонія” Балабана
(друкарня у Стратині
1604 р.)
“Хіротонія”
Пузини
(друкарня
у Кре менці 1638 р.)
“Нравоученіє”
Желиборського
(друкарня М. Сльозки
у Львові 1642 р.)
Грамота Дівочки
(коротка редакція,
1583 р.)
“Настанова… про
виправу церковну”
(у Кормчій сер. XV ст.)
“Нравоученіє”
Шумлянського (друкарня
Св. Юра у Львові 1687 р.)
“Покаяння у казанні
Йоана монаха”
[л.418-419об.]
“Хіротонія попівська”
(в Архиєрей. Требнику
пер. чв. XVI ст.)
“Повчання”
Барановича
1676 р.
“Настанова… про
виправу церковну”
[л.397об.-398об.]
“Настанова… до єреїв”
(Кормча києво-академ. ред.
пер. пол. XVI ст.) [№1596]
“Настанова…
про виправу церковну”
(у Кормчій пер. чв. XVI ст.)
КОРОТКА РЕДАКЦІЯПОШИРЕНА РЕДАКЦІЯ
Руські літургійні, канонічні
й гомілетичні тексти
“Повчання собору
духовенства”
ПРОТОГРАФ
Перший звідРукописний звід Друкований звід Другий звід
Український католицький університет
|