Нова зустріч з князем Рюриком
Рецензія на книгу: Губарев О. Рюрик Скьёльдунг. Санкт-Петербург, 2019. 320 с.
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2019
|
| Назва видання: | Княжа доба: історія і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179056 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нова зустріч з князем Рюриком / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 260-269. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179056 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1790562021-04-04T01:26:00Z Нова зустріч з князем Рюриком Войтович, Л. Рецензії та огляди Рецензія на книгу: Губарев О. Рюрик Скьёльдунг. Санкт-Петербург, 2019. 320 с. 2019 Article Нова зустріч з князем Рюриком / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 260-269. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 2221-6294 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179056 uk Княжа доба: історія і культура Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди |
| spellingShingle |
Рецензії та огляди Рецензії та огляди Войтович, Л. Нова зустріч з князем Рюриком Княжа доба: історія і культура |
| description |
Рецензія на книгу: Губарев О. Рюрик Скьёльдунг. Санкт-Петербург, 2019. 320 с. |
| format |
Article |
| author |
Войтович, Л. |
| author_facet |
Войтович, Л. |
| author_sort |
Войтович, Л. |
| title |
Нова зустріч з князем Рюриком |
| title_short |
Нова зустріч з князем Рюриком |
| title_full |
Нова зустріч з князем Рюриком |
| title_fullStr |
Нова зустріч з князем Рюриком |
| title_full_unstemmed |
Нова зустріч з князем Рюриком |
| title_sort |
нова зустріч з князем рюриком |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179056 |
| citation_txt |
Нова зустріч з князем Рюриком / Л. Войтович // Княжа доба: історія і культура. — 2019. — Вип. 13. — С. 260-269. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. |
| series |
Княжа доба: історія і культура |
| work_keys_str_mv |
AT vojtovičl novazustríčzknâzemrûrikom |
| first_indexed |
2025-07-15T17:55:57Z |
| last_indexed |
2025-07-15T17:55:57Z |
| _version_ |
1837736561585684480 |
| fulltext |
леонтій ВойТоВИЧ
нова зустріч з князеМ рЮрикоМ
губарев о. рюрик скьёльдунг. санкт-петербург, 2019. 320 с.
не минуло і десяти років від виходу знакової монографії Євгенія пчолова
з підсумуванням значного етапу дослідження проблеми князя рюрика1, як у
санкт-петербурзі вийшла нова монографія про рюрика – олега Губарєва2. ав-
тор спромігся помітно просунутися шляхом подолання відриву легендарних
переказів від автентичних даних і “пропрацювавши наново різномовні джерела,
зумів об’єднати скупі і туманні легендарні відомості про князя рюрика з вель-
ми реальною фігурою європейської історії – конунгом рьоріком (Хрьодріком)
Фрісландським із данської династії скьольдунгів з древніми європейськими
коріннями”3. за період між виходом обох монографій у росії продовжувалися
дискусії щодо особи князя рюрика, над якими витали тіні вічного протистоян-
ня норманістів з антинорманістами, підсиленого злетом неоантинорманізму4.
1 Пчёлов е. рюрик. москва, 2010. 316 с.
2 губарев о. рюрик скьёльдунг. санкт-
петербург, 2019. 320 с.
3 клейн л. исследование европейских кор-
ней рюрика губарев о. рюрик Скьёльдунг. с. 7.
4 Мельникова е. происхождение правя-
щей династии в раннесредневековой исто-
риографии. легитимизация иноэтничной
знати ее же. древняя русь и Скандинавия.
Избранные труды. москва, 2011. с. 109–113;
её же. “князь” и “каган” в ранней титула-
туре древней руси ее же. древняя русь...
с. 114–122; её же. варяги на севере и на юге
восточной европы: региональные особенно-
сти древняя русь... с. 269–278; её же. ладога и
формирование Балтийско-волжского пути
древняя русь... с. 441–448; её же. “обручья”
некрещенной руси в русско-византийском
договоре 944 г. и “кольца клятвы” древне-
скандинавской правовой традиции Средние
века. т. 75. москва, 2014. № 3–4. с. 176–192;
горский а. Формирование русской государ-
ственности и “призвание” рюрика 1150 лет
российской государственности и культуры.
москва, 2012. с. 11–23; его же. “клады ви-
кингов” на франкской земле и начальная
история руси древняя русь. Вопросы медиеви
стики. москва, 2012. № 3(53). с. 38–39; его же.
возникновение руси в контексте европей-
ского политогенеза конца і тысячелетия н. э.
русь в іХ–Хіі вв.: общество, государство, куль
тура. москва, 2014. с. 25–33; николаев С. рё-
рик Ютландский. материалы к биографии
Повесть временных лет. перевод с древнерус-
ского д. лихачева, о. творогова. коммента-
рии а. Боброва, с. николаева, а. чернова
при участии а. введенского и л. войтовича.
санкт-петербург, 2012. с. 469–475; Вороня
тов С. черта оседлости русов конца VIII –
первой половины IX в. Истоки славянства
и руси. санкт-петербург, 2012. с. 221–245;
цветков С. князь рюрик и его время. санкт-
петербург, 2012. 54 с.; галкина е. русский ка-
ганат. Без хазар и норманнов. москва, 2012.
392 с.; грот л. призвание варягов. норманн-
ская лжетеория и правда о князе рюрике.
москва, 2012. 368 с.; её же. призвание варя-
гов. норманны, которых не было. москва,
2013. 368 с.; Темушев С. проблема локали-
зации “русского каганата” іХ века русское
средневековье: сборник статей в честь профес
сора Ю. г. алексеева. москва, 2012. с. 213–232;
его же. образование древнерусского госу-
дарства. москва, 2017. 352 с.; атанов П. Был
ли рюриком рерик Ютландский? на грани
це европейского пространства: Северный мир.
Проблемы истории и культуры средневекового
общества. санкт-петербург, 2013. с. 186–188;
его же. к вопросу о месте захоронения рю-
рика: урочище плакун Петербургские ис
следования. санкт-петербург, 2014. № 5.
с. 90–98; губарев о. “неонорманиз м” или
261НОВА ЗУСТРІЧ З КНЯЗЕМ РЮРИКОМ
подібні дискусії, хоча й не такі гострі, продовжувалися і в україні5, зокрема за
участі автора цієї рецензії6.
н еоантинорманизм? Stratum plus. № 5. киши-
нев, 2015. с. 351–355; его же. две руси іХ века:
свеоны 839 г. и даны рюрика Valla. T. 3. 2017.
№ 6. с. 19–38; Жих М. славянская знать дого-
сударственной эпохи по данным начального
летописания Исторический формат. 2015.
№ 2. с. 7–28; клейн л. “русь” в системе этно-
нимов как ключ к происхождению термина
Stratum plus. № 6. кишинев, 2015. с. 283–286;
Меркулов В. рюрик и первые русские князья
в “Генеалогии” Фридриха Хемница Истори
ческий формат. 2015. № 2. с. 54–74; Хлевов а.
об основных тезисах современного антинор-
манизма ярослав Мудрый. Проблемы изучения,
сохранения и интерпретации историко-куль
турного наследия. ярославль, 2015. с. 34–38;
лушин В. рюрик древняя русь в іХ–Хі веках:
контексты летописных текстов. зимовники,
2016. с. 11–31; Серяков М. рюрик и мистика
истинной власти. москва, 2016. 225 с.; его
же. рюрик и волжско-Балтийский торговый
путь Исторический формат. 2016. № 4. с. 169–
199; Платонова н. “неонорманизм”, пост-
модернизм и славяно-варяжский семинар:
размышления археолога Ex ungue Leonem:
Сборник статей к 90-летию л. С. клейна / отв.
ред. л. вишняцкий. санкт-петербург, 2017.
с. 203–222; Мусин а. “столетняя война” рос-
сийской археологии Ex ungue Leonem. с. 223–
244; олейченко а. о происхождении имени
рюрик/рурик/рорик гуманитарные исследо
вания центральной россии. 2017. № 2(3). с. 57–
75; Пузанов В. Oт праславян к руси: становле-
ние древнерусского государства (факторы
и образы политогенеза). санкт-петербург,
2017. 744 с.; Харьковский И. происхождение
рюрика в свете уточнения дат его призвания
и смерти Valla. т. 3, № 1. 2017. с. 22–32; Ща
велев а. “племена” восточных славян: этапы
завоевания и степень зависимости от держа-
вы рюриковичей в Х в. русь эпохи Владимира
Великого: государство, церковь, культура. во-
логда, 2017. с. 24–48; альмарик а. норманны
и киевская русь. предисловие и коммента-
рии олега Губарева. москва, 2018. 232 с.; аря
ев л. норманофобия и её фантомы Valla. т. 4,
№ 1–2. 2018. с. 126–135.
5 конча С. Scandinavica Iоакімова літопи-
су і проблема достовірності тексту Україн
ський історичний збірник. вип. 16. київ, 2013.
с. 240–249; комар а. между русью и Хазари-
ей: днепровское левобережье іХ века в свете
современной археологии Colloquia Russica.
Series 1. Vol. 7. Kraków, 2017. с. 31–44; рай
таровська н. дискусії про походження літо-
писного князя рюрика Записки львівського
медієвістичного клубу. вип. 1. львів, 2016.
с. 60–69; Її ж. українська та зарубіжна історі-
ографія про військово-політичну діяльність
скьольдунгів у Європі Проблеми історії війн
і військового мистецтва. львів, 2018. с. 43–50;
Її ж. загадка походження рагнара лодброка
Феномен Європи: від традиційного до сучасно
го. с. 73–81; Її ж. дискусії у європейській іс-
торіографії щодо походження літописного
рюрика Записки наукового товариства імені
Шевченка (далі – знтШ). т. 271. львів, 2018.
с. 525–532; Її ж. скандинавсько-слов’янські
зв’язки у VIII–X ст. (на прикладі політики
данських скольдунгів) наукові зошити іс
торичного факультету львівського універси
тету. вип. 19–20. львів, 2018–2019. с. 35–48;
кіорсак В. реконструкція звичаєвого права
середньовічної скандинавії за матеріалами
ісландських саг: постановка проблеми анна
ли юридичної історії. 2017. № 1. с. 80–86; його
ж. князь аскольд у світлі нових історіогра-
фічних концепцій Феномен Європи… львів,
2017. с. 16–18; його ж. спроба реконструкції
генеалогії шведських правителів VIII–IX ст.
Записки львівського медієвістичного клубу.
вип. 2. львів, 2017. с. 150–159; його ж. Ges-
ta Danorum саксона Граматика як джерело
дослідження державотворчих процесів у
східній Європі ЗнТШ. т. 271. с. 7–15; його ж.
військові напади “морських конунгів” на
околиці східної Європи у відображенні
легендарних саг Проблеми історії війн і вій
ськового мистецтва. львів, 2018. с. 33–42; Що
дра о. між норманізмом та антинорманіз-
мом: дискусії про походження руси у світлі
писемних джерел наукові зошити історич
ного факультету львівського університету.
вип. 19–20. с. 115–139.
6 Войтович л. русь: поморські слов’яни чи
варяги? Проблеми слов’янознавства. вип. 60.
львів, 2011. с. 33–46; его же. викинги в цен-
трально-восточной европе: загадки ладоги
и плиснеска Вестник Удмуртского универ
ситета. серия 5: история и филология.
ижевск, 2011. вып. 3. с. 2–15; его же. ви-
кинги в центрально-восточной европе:
загадки ладоги и плиснеска (іі) Вестник
Удмуртского университета. ижевск, 2012.
вып. 1. с. 3–11; його ж. походження династії
рюриковичів: нові штрихи до старих супер-
ечок Вісник львівського університету. серія
історична. вип. 48. львів, 2013. с. 13–44; его
же. рюрик и происхождение династии рю-
риковичей: новые дополнения к старым
262 Леонтій ВОЙТОВИЧ
загалом, підводячи підсумки дискусій з цієї проблеми, ще раз докладно
проаналізувавши джерельну базу, о. Губарєв прийшов до головного висновку
щодо походження рюрика з данських скьольдунгів і його тотожності з рюри-
ком Фрісландським. автор цієї рецензії теж дійшов тих самих висновків. отже,
далі можна було обмежитися взаємними похвалами і реверансами, при цьому
зауваживши, що неоантинорманісти не знайшли жодних свіжих аргументів на
свою користь. але, констатуючи глибоку обізнаність автора в джерельному ма-
теріалі та дослідженнях попередників, переконливу аргументацію й виважені
висновки щодо постаті рюрика, не можна не звернути уваги на окремі аспекти.
захопившись предметом дослідження, о. Губарєв готовий відмовити схід-
ним слов’янам навіть у наявності зачатків ранньої державності, вважаючи, що
вони жили “первісними родовими союзами”, при цьому спираючись на візан-
тійських авторів VI – початку VII ст., які взагалі-то не мали жодних певних відо-
мостей про ситуацію у карпатах (с. 58–59).
важко сказати, що таке “первісні родові союзи”. у сучасній медієвістиці
тривають суперечки стосовно моделі ранньої держави. Більшість дискутантів
схиляється до думки, що найранішим соціальним організмом, самодостатність
якого визначало виробництво матеріальних благ, необхідних для існування
людей, що входили до його складу, біологічне відтворення через народження
нового покоління і соціальне відтворенням через передачу цьому поколінню
певних соціально-культурних цінностей і традицій7, було плем’я8, відзначене
поєднанням етнічної спільності (сукупність кланів) із політичною структурою
на чолі з визнаним вождем9. таку максимальну общину – плем’я археологи фік-
сують як гніздо поселень10. просте племінне вождівство веде через компаундне
(змішане, поєднане з функціями жреця) до складного (консолідованого) вож-
дівства, яке об’єднує декілька племен, утворюючи племінну протодержаву –
чіфдом (chiefdom), тобто сталу структуру, характерну централізованим управ-
лінням та спадковою ієрархією правителів і знаті, але ще без формального
апарату примусу11. тобто, племена об’єднуються у союзи, утворюючи складні
спора м русин. Международный исторически й
журнал. № 1(31). кишинев, 2013. с. 6–41,
168–193; його ж. чи володіла Хозарія серед-
нім подніпров’ям у 839-860 рр.? Хазарский
альманах. т. 11. киев; Харьков, 2012–2013.
с. 70–95; його ж. князь рюрик. Біла церква,
2014. 128 с.; його ж. Гольмгард: де правили
руські князі святослав ігоревич, володимир
святославич та ярослав володимирович?
Український історичний журнал (далі – уіЖ).
2015. № 3(522). с. 37–55; его же. Хольмгард-
новгород: загадки истории руси Х – первой
половины Хі века Вестник Удмуртского уни
верситета. серия 5: история и философия.
ижевск, 2015. вып. 1. с. 7–18; его же. при-
зрак олега вещего Tractus Aevorum. т. 2(1).
Белгород, 2015. с. 3–43; его же. рюрик и
происхождение династии рюриковичей:
новые дополнения к старым спорам ладога
и ладожская земля. вып. 5. санкт-петербург,
2015. с. 148–183; його ж. чи був рагнар
лодброк на руських землях? Україна в цен
трально-Східній Європі. вип. 16. київ, 2016.
с. 93–107; його ж. загадки генеалогії перших
князів руси ЗнТШ. т. 271. с. 506–524.
7 козлов В. о понятии этнической общнос-
ти Советская этнография. москва, 1967. № 2.
с. 100–111.
8 Семёнов Ю. категория “социальный
организм” и ее значение для исторической
науки Вопросы истории. москва, 1966. № 8.
с. 88–106; куббель л. племя Свод этнографи
ческих понятий и терминов. Социально-эко
номические отношения и соционормативная
культура. москва, 1986. с. 145.
9 Васильев л. протогосударство-чифдом
как политическая структура народы азии и
африки. москва, 1981. № 6. с. 158–160.
10 Михайлина л. слов’яни VIII–Х ст. між
дніпром і карпатами. київ, 2007. с. 246–247.
11 Service Elman R. Origins of the State and
Civilization: The Process of Cultural Evolution.
New York, 1975. р. 25; крадин н. вождество:
современное состояние и проблемы изу-
чения ранние формы политической организа
ции: от первобытности к государственности.
263НОВА ЗУСТРІЧ З КНЯЗЕМ РЮРИКОМ
вождівства, в руських джерелах – княжіння12. інший давній слов’янський тер-
мін – “верв”, давши назву общині-верві, став відповідником позначення клано-
вих зв’язків у межах чіфдому-вождівства13.
але автору, напевно, невідомі і величезні прикарпатські городища у пліс-
неську кінця VII–Х ст., укріплена частина якого у іХ–Х ст. займала бл. 450 га (на
околиці с. підгірці Бродівського р-ну львівської обл.)14, кінця IХ – Х ст. у стіль-
ську, укріплена частина якого займала більше 200 га (миколаївського р-ну
львівської обл.)15, ціла шеренга дещо менших городищ іХ–Хііі ст., зокрема, в
солонську (дрогобицького р-ну львівської обл.), площею 16 га з шістьмома
лініями оборони16, розквіт яких припадає на докиївську епоху (у Хіі–Хііі ст.
м осква, 1995. с. 9–15; карнейро р. процесс
или стадии: ложная дихотомия в исследо-
вании истории возникновения государства
альтернативные пути к цивилизации. мо-
сква, 2000. с. 91–93.
12 Михайлина л. слов’яни... с. 246–247.
13 Баран я. слов’янська община. київ;
чернівці, 2004. с. 36.
14 а після приєднання до києва у Хі–Хііі с.
тут було місто з дитинцем тільки бл. 3 га. Го-
родище досліджують ще з 1810 р. 25 років
тут плідно працював львівський археолог
михайло Филипчук (1955–2016), а нині про-
довжує його син андрій. див.: Филипчук М.
слов’янський період в історії пліснеська
галицько-Волинська держава: передумови ви
никнення, історія, культура, традиції. львів,
1993. с. 22–23; його ж. Генезис прикарпат-
ських городищ VIII–IX ст. з позицій поліс-
ної структури суспільства еволюція розвитку
слов’янських градів VIII–XIV ст. у передгір’ях
карпат і Татр. львів, 1994. с. 9–11; його ж.
нова знахідка – плісненський саркофаг лі
топис Червоної калини. львів, 1994. № 10–12.
с. 50–55; його ж. дослідження пліснеського
городища у 1990 р. Волино-Подільські архео-
логічні студії. т. 1. львів, 1998. с. 256–278; його
ж. пліснеський археологічний комплекс:
стан і перспективи дослідження Волино-По
дільські археологічні студії. с. 279–286; його
ж. проблема хронології та періодизації
слов’янських старожитностей українсько-
го прикарпаття другої половини і тис. н. е.
Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст.
чернівці, 2000. с. 36–46; його ж. дослідження
літописного пліснеська у 2000 р. археологічні
дослідження львівського університету. вип. 5.
львів, 2002. с. 197–220; його ж. райковецька
культура в українському прикарпатті: хро-
нологія і періодизація Вісник інституту ар
хеології лнУ ім. і. Франка. вип. 3. львів, 2008.
с. 68–135; його ж. структура пліснеського
археологічного комплексу в слов’янський
та давньоруський час Вісник інституту ар
хеології лнУ ім. і. Франка. вип. 4. львів, 2009.
с. 3–21; його ж. попередні результати дослід-
ження культового місця слов’янського часу
на території пліснеського археологічного
комплексу в 2009 р. Вісник інституту архео-
логії лнУ ім. і. Франка. вип. 5. львів, 2010.
с. 135–169; його ж. попередні результати
дослідження лінії захисту № 2 (валу № 7)
пліснеського археологічного комплексу у
2016 р. Пліснеські старожитності. Збірник
наукових праць. вип. 2. львів, 2017. с. 63–94;
Филипчук М., Филипчук а. попередні ре-
зультати дослідження лінії захисту східної
частини ур. оленин парк на території пліс-
неського археологічного комплексу в 2010 р.
Вісник інституту археології лнУ ім. і. Фран
ка. вип. 6. львів, 2011. с. 172–210; Їх же. по-
передні результати дослідження п’ятої лінії
захисту (вал № 4) пліснеського археологіч-
ного комплексу у 2011 р. Вісник інститу
ту археології лнУ ім. і. Франка вип. 7. львів,
2012. с. 128–156; Филипчук а. дослідження
михайла Филипчука на культовому центрі
VII–X ст. пліснеського городища у 2016 р.
Пліснеські старожитності. с. 150–171.
15 корчинський о. Городище гигант в
предгорье украинских карпат Труды V меж
дународного конгресса славянской археологии.
т. 3. киев, 1987. с. 111–115; його ж. Городи-
ще в селі стільське на львівщині (короткий
підсумок досліджень) ЗнТШ. т. 253. львів,
2007. с. 490–510; його ж. ранньосередньовіч-
не місто на верхньому дністрі Матеріали і
дослідження з археології Прикарпаття і Воли
ні. вип. 12. львів, 2008. с. 267–282; Филип
чук М. слов’янські поселення українського
прикарпаття у другій половині і тисячо-
ліття н. е. стільсько та його округа Микола
ївщина. Збірник наукових статей. т. 1. львів,
1998. с. 80–104; його ж. слов’янські поселен-
ня VIII–X ст. в українському прикарпатті.
львів, 2012. с. 220–254.
16 Филипчук М. дослідження городищ у
верхньому подністров’ї львівський археоло
гічний вісник. вип. 1. львів, 1999. с. 73–86; По
тічний В. Городища Х–Хііі ст. правобережж я
264 Леонтій ВОЙТОВИЧ
дитинець пліснеська займав всього бл. 3 га). подібні городища VIII–Х ст.
дослід жено не тільки в прикарпатті, а й на поділлі, Буковині й у закарпатті.
для будівництва укріплень більшості цих городищ потрібно було органі-
зувати тисячі робочих рук. їх неможливо забезпечити без наявності ранньодер-
жавних механізмів хоча б на стадії дружинної держави (military hovernment). “дру-
жинна держава” чи “військова держава” (military government) характеризується
універсальним етапом розвитку суспільства, при якому функції держави, що
зароджується, виконує, головно, військова організація – дружина чи аналогіч-
на її військова структура17. цей етап характерний для всієї центрально-східної
Європи, тобто германо-слов’янського масиву18. з цим погоджується чимало до-
слідників різних напрямів19. етапи розвитку дружинної держави добре прослід-
ковуються на порівняльних давньоруських та скандинавських матеріалах, які не
обов’язково мусили бути запозиченнями, а могли просто розвиватися синхрон-
но як етапи дружинної держави: полюддя, аналогом якого виступає скандинав-
ська вейцла20, типологія поселень з дрібних сіл та хуторів-миз, об’єднаних в гнізда
верхнього подністер’я. історія досліджень
Середньовічні старожитності центрально-
Східної Європи. чернігів, 2013. с. 101–104.
17 Мельникова е. к типологии становлення
государства в северной и восточной европе
(постановка проблемы) образование древне
русского государства. Спорные проблемы: Чте
ния памяти чл.-кор. ан СССр В. Т. Пашуто.
москва, 13–15 апреля 1992 г. тез. докл. / отв.
ред. а. п. новосельцев. москва, 1992. с. 40–
45; её же. к типологии предгосударствен-
ных и раннегосударственных образований в
северной и северо-восточной европе (по-
становка проблемы) древнейшие государства
на территории Восточной европы. 1992–1993.
москва, 1995. с. 20–23; её же. к типологии
контактных зон и зон контактов: скандинавы
в западной и восточной европе Восточная
европа в древности и средневековье: контакты,
зоны контактов и контактные зоны. Хі чте-
ния памяти в. т. пашуто. москва, 2003. с. 20.
18 Schmid H. F. Die Burgbezieksverfassung
bei den slavishen völkern in ihrer Badeutung
für die Geschichte ihrer Siedlung und ihrer
staatlichen Organisation Jahrfücher für Kultur
und Geschichte der Slaven. Nova series. Bd. 2.
Breslau, 1926. S. 97, 101–113, 246; Vaněček V.
Počatky práva a státu v československu. Praha,
1946. S. 25–40; Ejusdem. Prvnich tisic let. Před-
státni společenska organizace a vznik státu u
českych Slovanů. Praha, 1949. S. 90–93; Procha
ska V. Organisace kultu a kmenového zřizeni
polabsko-pobaltskỳch Slovanů Vznik a počatky
Slovanů. T. 2. Praha, 1958. S. 151.
19 Соловьев к. властители и судьи: легити-
мизация государственной власти в древней
и средневековой руси: іХ – первая половина
ХV в. москва, 1991. с. 29–30; его же. потестар-
ные отношения в древней и средневековой
руси іХ – первой половины ХV в. москва,
1998. 104 с.; котляр н. между язычеством и
христианством (эволюция древнерусской
государственности в Х веке) Восточная евро
па в древности и средневековье. москва, 1995.
с. 25–28; Пчелов е. к вопросу о времени воз-
никновения древнерусского государства
альтернативные пути к ранней государствен
ности. владивосток, 1995. с. 117–127; Моця о.
східнослов’янське суспільство напередодні
утворення київської русі давня історія Украї
ни. т. 3. київ, 2000. с. 477; ричка В. київська
русь: проблеми, пошуки, інтерпретації УіЖ.
2001. № 2. с. 26–28; Войтович л. середні віки
в україні: хронологія, проблеми періодиза-
ції УіЖ. 2003. № 4. с. 138; його ж. Феодалізм
в українських землях: проблеми існування
і періодизації істину встановлює суд історії.
Збірник на пошану Федора Павловича Шевчен
ка. т. 2: наукові студії. київ, 2004. с. 385–394;
його ж. дискусія про ранню державу княжа
доба: історія і культура. вип. 4 / відп. ред.
в. александрович. львів, 2011. с. 7–16; його ж.
чи була русь державою? Theatrum Humanae
Vitae. Студії на пошану наталії яковенко. київ,
2012. с. 95–107; його ж. проблеми ранньофео-
дального розвитку волині: етапи дружинної
та ранньофеодальної держави Студії і мате
ріали з історії Волині. 2018. кременець, 2018.
с. 9–24; никольский С. о дружинном праве в
епоху становлення государственности на руси
Средневековая русь. вып. 4. москва, 2004. с. 5.
20 Балушок В. полюддя: прагматична дія і
ритуал УіЖ. 1994. № 1. с. 113–116; Тимощук
Б. східні слов’яни VII–X ст.: полюддя, язич-
ництво, початки держави. чернівці, 1999.
174 с.; Зубашевський н. про місце інститутів
данництва і полюддя в переказі про остан-
ній похід ігоря за древлянською д аниною
265НОВА ЗУСТРІЧ З КНЯЗЕМ РЮРИКОМ
поселень навколо центральних садиб, які виконували примітивні культові, а піз-
ніше фіскальні функції21 (хусебю – погости)22, сотенна система (hundari – у свеїв,
herad – у решті Швеції та норвегії, syssel – в Ютландії23), врешті віча, аналогом
якого виступає скандинавський тінг24. довготривале дослідження інституту віча
не змогло заперечити цієї аналогії25. тобто, розвиток суспільства у скандинавії
та в центрально-східній Європі відбувався синхронно і мало чим відрізнявся.
дрогобицький краєзнавчий збірник. вип. 10.
дрогобич, 2006. с. 86–107; його ж. руське
полюддя і скандинавська вейцла: спроба
порівняльного аналізу історичні записки.
Східноукраїнський національний університет
ім. В. даля. вип. 15. луганськ, 2007. с. 77–85;
Михайлина л. полюддя у східно слов’янських
княжіннях Питання стародавньої та серед
ньовічної історії, археології й етнології. чер-
нівці, 2007. т. 1(23). с. 19–24; кобищанов Ю.
полюдье: всемирно-историческое явление.
москва, 2009. 790 с.
21 Ambrosiani B. Fornlämningar och bebug-
gelse. Uppsala, 1964. S. 202–208; Тимощук Б.
слов’яни північної Буковини V–іX ст. київ,
1976. 178 с.; Тимощук Б., русанова И., Михай
лина л. итоги изучения славянских памят-
ников северной Буковины V–X вв. Советская
археология. москва, 1981. № 2. с. 80–93; Hyen
strand Å. The Molaren Area. Stockholm, 1981.
S. 21; Larsson T., Lundmark H. Bebyggelsemon-
stek – er utgangspunkt vid studier av forhisto-
riska samhallen. Forsvunnen, 1982. S. 161–169;
Михайлина л. населення верхнього попрут-
тя VIII–X ст. чернівці, 1997. 143 с.; його ж.
топографія, розміри та планування селищ
VIII–Х ст. між дніпром і карпатами Питан
ня стародавньої та середньовічної історії, архе
ологій й етнології. чернівці, 2003. т. 1. с. 93–
99; його ж. типологія східнослов’янських
жител VIII–Х ст. між дніпром і карпатами
археологічні студії. вип. 2. київ; чернівці,
2003. с. 116–131; його ж. слов’яни… с. 43–56,
75–105, 159–169.
22 скандинавські конунги під час своїх
об’їздів-вейцли не заїжджали до традицій-
них центрів фольків – туни, а визначали для
цього спеціальні пункти – хусебю (husaby).
таких хусебю відомо у Швеції – 70, норве-
гії – 46, данії – 9 (Steinnes A. Husaby. Oslo,
1955; Rosen J. Husaby Kulturhistoriskt leksikon
för nordish middelalder. Bd. 7. Kobenhavn, 1962.
S. 94–96; Andras C. G. Kungsgard (Sverige)
Kulturhistoriskt leksikon för nordish middelalder.
вd. 9. Kobenhavn, 1964. S. 513–515; Rasmus
sen P. Kingsgard (Denmark) Kulturhistoriskt lek
sikon för nordish middelalder. вd. 9. S. 516; гуре
вич а. свободное крестьянство феодальной
норвегии. москва, 1967. с. 118, 128). після
реформ княгині ольги (945–961) з середини
Х ст. на русі виникають такі ж пункти – по
гости, де з’являються представники князів-
ської адміністрації: Петрухин В. я., Пуш
кина Т. а. к предистории древнерусского
города История СССр. 1979. № 4. с. 100–112;
рыбаков Б. а. киевская русь и русские кня-
жества Хіі–Хііі вв. москва, 1982. с. 366.
див. наприклад: леонтьев е. а. ростов
(предпосылки образования древнерусского
города) Тезисы докладов советской делегации
на V Международном конгрессе славянской
археологии. москва, 1985. с. 61–62; Шеста
ков Б. а. к вопросу о происхождении ран-
несредневековых городов Брянського по-
лесья Тезисы докладов советской делегации...
с. 75. а з прийняттям християнства цер-
ковна адміністрація стала з’являтися саме в
хусебю (погостах), які перебували під конт-
ролем конунгів (князів): Мельникова е. а.
Формирование сети... с. 75.
23 Tunberg S. Studier rorande Skandinaviens
aldsta politiska indelning. Uppsala, 1911; Haf
strom G. Hundare Kulturhistoriskt leksikon för
nordisk middelalder. вd. 7. S. 74–78; Sporrong U.
Kolonisation bebyggeseut-veckling och admi-
nistration. Lund, 1971; Ekbom C. A. Viennetion-
de och hundaresindelning. Studier rorande
Sveriges aldsta politiska indelning. Lund, 1974;
ковалевський С. д. образование классового
общества и государства в Швеции. москва,
1977. с. 99–100.
24 Jansson S. B. F. The Runes of Sweden.
Stockholm, 1962. P. 103–112; Holmberg K. A.
De svenska Tuna-namen. Uppsala, 1969; Ols
son I. Tuna-namen i Sverige. Foeskningslaget.
Fornvannen, 1976. S. 71–78; гуревич а. я. нор-
вежское общество в раннее средневековье.
проблемы социального строя и культуры.
москва, 1977. с. 217–225.
25 Сергеевич В. И. первичные народные
собрания у германцев и греков Журнал
Министерства юстиции. 1907. № 12. с. 156–
168; Тарановский Ф. В. отзыв о сочинении
в. и. сергеевича “древнее русское право”.
москва, 1911. с. 45–68; греков Б. д. київська
русь. с. 342–358; Юшков С. В. очерки по
истории феодализма в киевской руси. мо-
сква; ленинград, 1939. с. 35–38, 193–237; Тихо
миров М. н. древнерусские города. москва,
1956. с. 215–220; андреев В. Ф. о социальном
266 Леонтій ВОЙТОВИЧ
не відповідає дійсності і висновок автора щодо зародкового розвитку ремесла
у слов’янських землях (с. 62), заснований на інформації… автореферату кандидат-
ської дисертації олександра полякова, присвяченої військовій справі у слов’ян в
VI–VII cт.26 але микола рожков (1868–1927), Йосиф кулишер (1878–1934) чи петро
лященко (1876–1935), до яких відкликався о. поляков, ніколи ґрунтовно не вивча-
ли слов’янське ремесло і ще й у царині його технології і в цій галузі їм далеко до
відомої монографії Бориса рибакова27, для свого часу достатньо доброт ної. праці
археологів, які досліджували ці проблеми, зокрема віктора войнаровського28 та
олексія трачука29, свідчать, що рівень ремесла, зокрема ковальського, на терито-
рії придністров’я та правобережжя дніпра у VIII–X ст. не уступав відповідному
рівню інших регіонів центрально-східної Європи. за умов, коли розроблення
залізної руди було недоступним і сировиною для виплавлення сталі служили
болотні та озерні руди, якими заповнені басейни дністра, сяну, західного Бугу і
лівих приток прип’яті, саме тут і розгорталося металургійне і ковальське вироб-
ництво, про що свідчать численні археологічні знахідки (на зразок комплексу Х
ст. у с. рудники миколаївського р-ну львівської обл. з десятками горнів) та топо-
німи на зразок руда, рудники, демня, деменка і т. д.30
составе новгородского веча генезис и развитие
феодализма в россии. ленинград, 1988. с. 70–
80; янин В. л. проблемы социальной органи-
зации новгородской республики История
СССр. 1970. № 1. с. 48–54; Толочко П. П. вече
и народные движения в киеве Исследования
по истории славянских и балканских народов.
москва, 1972. с. 125–143; новосельцев а. П.
некоторые черты древнерусской государ-
ственности в сравнительно-историческом
аспекте (постановка проблемы) древнейшие
государства на территории СССр. 1985 г. мо-
сква, 1986. с. 35–42; лукин П. В. “народные
собрания” у восточных славян: возможности
сравнительного анализа древняя русь: Вопро
сы медиевистики. 2004. № 3(17). с. 5–11; его
же. о социальном составе новгородського
веча Хіі–Хііі вв. по летописным данным древ
нейшие государства Восточной европы. 2004 г.
москва, 2006. с. 164–209; его же. деконструк-
ция деконструкции. о книге т. л. вилкул по
истории древнерусского веча Scrinium. T. 4:
Patrologia Pacifica and Other Patristic Studies.
санкт-петербург, 2008. C. 403–434; гран
берг Ю. вече в древнерусских письменних
источниках. Функции и терминология древ
нейшие государства Восточной европы. 2004 г.
с. 3–163; котляр н. Ф. князь, бояре и вече в
Галицко-волынской руси древнейшие госу
дарства Восточной европы. 2004 г. с. 244–267.
дослідження інституту віча без порівняння
його з описами тінгів у скандинавських дже-
релах може завершитися тільки висновком,
що “реальне місце віча в політичному жит-
ті, на жаль, не може бути визначено навіть в
загальних рисах”: Вілкул Т. віче в паралель-
них повідомленнях літописів УіЖ. 1998. № 4.
с. 70–81; Її ж. літописні “бояри” і “чернь”
на вічі (Хіі–Хііі ст.) київська старовина. 2001.
№ 3; Її ж. дружина-віче: баланс абстракцій
Соціум. альманах соціальної історії. вип. 1.
київ, 2002. с. 23–36; ее же. “людье” и “князь”
в конструкциях летописцев Хі–Хііі вв. киев,
2007. с. 313. зрозуміло, що простий джере-
лознавчий аналіз неспроможний підвести
до іншого висновку, позаяк у літописах відо-
бражені етапи, коли віче в умовах дружинної
та ранньофеодальної держави вже стало ана-
хронізмом, який використовувала боярська
еліта, домагаючись поділу влади з князями,
причому, це відбувалося тільки у тих землях,
де система бенефіцій-кормлінь уже транс-
формувалася на систему феодів-отчин.
26 Поляков а. С. военное дело у славян в
VI–VII веках (историография, источники,
методика исследования). автореферат дисс.
к. и. н. санкт-петербург, 2005. с. 18.
27 рыбаков Б. а. ремесло древней руси. мо-
сква, 1948. 802 с.
28 Войнаровський В. промисли та допоміж-
ні ремесла населення півдня східної Європи
в I–XIII ст. львів, 2014. 438 с.
29 Трачук о. В. чорна металургія в соціаль-
но-економічному житті східних слов’ян на
території україни (друга половина V–X ст.).
переяслав-Хмельницький, 2017. 308 с.
30 Войтович л. вікінги в Галицькому і во-
линському регіонах. проблеми археоло-
гічних досліджень наукові студії історико-
краєзнавчого музею м. Винники. вип. 4. львів,
2011. с. 80–117; його ж. чорна металургія у
Галицькій землі у іХ–ХіV століттях наукові
студії історико-краєзнавчого музею м. Винни
ки. вип. 8: давні майстерні та виробництво у
267НОВА ЗУСТРІЧ З КНЯЗЕМ РЮРИКОМ
інша річ, що на теренах русі не було руди, придатної для виготовлення
мечів31, тобто руди з вмістом ванадію, поклади якої знаходилися, головно, у ба-
сейні середнього рейну, що і зумовило таку цінність каролінзьких мечів. не ви-
стачало такої руди й у скандинавії, але там винайдено технологію тришарово-
го пакету, яка давала змогу ефективно використовувати місцеві можливості32.
о. Губарєв цілком слушно вказав на таку перевагу вікінгів, як зброя (с. 62,
66–67 та ін.). крім мечів, сюди можна віднести плетені з дроту кольчуги, шоломи
обтічної форми (до обох видів західна Європа прийшла через декілька століть)
та, звичайно, лоді чудової конструкції з низьким осадженням, які забезпечували
можливість ходити не тільки морями, а й ріками, та піддавалися пересуванню
на катках суходолом з річки до річки. принагідно варто зауважити, що нечасті
знахідки зброї у слов’ян свідчать не про її відсутність, як видалося автору, а зна-
чну цінність. уже за часів карла великого (768–814) вартість спорядження важ-
коозброєного вершника була адекватною ціні 45 корів (кольчужні доспіхи – 12,
шолом – 6, меч з піхвами – 7, поножі – 6, спис і щит – 2, бойовий кінь – 1233). саме
тому переможцями вважалася та сторона, за якою залишалося поле битви, де
старанно визбирувалося усе озброєння, навіть потрощене. власне тому ретельні
пошуки на полях битв столітньої війни не дали результатів (хоча виявлено вели-
кі кінські могильники), подібно, як і на місці куликовської битви.
краще озброєння і військова організація утверджували дружини вікінгів у
тогочасній свідомості не тільки небезпечними для інших європейських земель,
а й бажаними для місцевих еліт у їх суперництві із сусідами. при цьому право
майорату у скандинавії для наймолодших синів робило таке проникнення до
еліт інших європейських народів бажаним і перспективним. прикладом можуть
служити кілька десятків королівств в ірландії, де вікінги тісно перепліталися з
місцевими елітами у VIII–X ст., що надійно засвідчили ірландські джерела і відо-
бражено у грунтовних дослідженнях дмитра лісіна34. можна не сумніватися,
вісло-дніпровському регіоні. винники; Же-
шів, 2015. с. 298–310.
31 не торкаємося дискусійної проблеми
харалужних мечів, хоча знахідка поблизу с.
Харалуг корецького р-ну рівненської обл.
залишків ковальського виробництва і криці,
з якої дослідним шляхом викувано меч, да-
ють підстави стверджувати, що таке вироб-
ництво у невеликих масштабах існувало на
волині на межі Хіі–Хііі ст.: Войтович л. чи
були мечі харалужні? Вісник інституту ар
хеології. вип. 2. львів, 2007. с. 74–79; його ж.
знову про дискусію з приводу автентичнос-
ті “слова о полку ігоревім” та стосовно його
авторів ЗнТШ. т. 256. львів, 2008. с. 32–49;
его же. к дискуссии о подлинности “слова о
полку игореве” и его авторах Rossica Antiqua.
№ 1(3). санкт-петербург, 2011. с. 43–59.
32 норманн а. В. Б. средневековый воин.
вооружение времен карла великого и
крестовых походов. москва, 2008. с. 28–29.
33 за підрахунками німецького військово-
го історика Ганса дельбрюка (1848–1929), за-
гальна вартість складала 45 солідів, що було
адекватно вартості 45 корів, при цьому він
звернув увагу на помилковість твердження
про ціну корови 3 соліди, тоді як бик ко-
штував 2 соліди, кобила – 5, а кінь – 12: дель
брюк г. история военного искусства в рамках
политической истории. санкт-петербург,
2001. с. 2, 59, 237. ціна корови 3 соліди відно-
ситься до Х ст., коли вартість спорядження
важкого кавалериста зросла до 330 солідів
(панцир – 60 солідів, шолом – 30, меч – 100,
спис і щит – 10, сідло – 30, бойовий кінь –
100 солідів). панцир став складнішим на
шкіряній основі з металевими пластинами,
шолом цільнометалевим, з’явилися знаме-
нитий каролінзький меч з рейнської сталі
та нова порода спеціальних бойових коней.
34 лісін д. українська та зарубіжна історіо-
графія про вплив вікінгів на розвиток ранньої
державності у сусідніх народів на прикладі
ірландського суспільства княжа доба: історія
і культура. вип. 7 / відп. ред. в. александро-
вич. львів, 2013. с. 246–255; його ж. образ
викингов в ирландской литературе іХ–Хі вв.
Rossica antiqua. № 2/8. санкт-петербург, 2014.
с. 3–22; его же. вопрос религии во взаимо-
отношениях викингов и ирландцев в к онце
268 Леонтій ВОЙТОВИЧ
що подібне відбувалося й у слов’янських землях, куди вікінги потрапляли не
тільки через ладогу, а й західною двиною (даугава), її лівою притокою каспля і
далі дніпром, а також німаном, віслою і дальше західним Бугом.
і тут останнє зауваження до автора, захопленого версіями костянтина цу-
кермана та інших авторів, які з допомогою суто кабінетних комбінацій нама-
гаються довести, що посольство кагана русі не могло прибути з подніпров’я, а
полянський правитель не міг носити титул кагана (с. 70–77). за цими версіями
проглядаються намагання заперечити всіх попередників, показуючи свою еруди-
цію. принагідно зауважу, що вождь вікінгів, який бл. 833–837 рр. допоміг придні-
провським полянам позбутися хозарської зверхності, що знайшло відображення
у місцевому епосі про данину мечами, збереженому в найдавнішому літописі,
природно прийняв титул кагана як свідчення своєї рівності з хозарським прави-
телем, якого аж ніяк не сприймав імператором. до справжнього імператора він
послав посольство, яке потім з послами Феофіла потрапило до інгельгейму. саме
в цей час протікала криза у каганаті після бунту мадярів та кабірів, з цього часу
почалися виправи вікінгів на чорному морі та поява купців русів у німецьких
містах на дунаї, зафіксованих у статутах, які віднайшов олександр назаренко35.
варто сюди долучити також скарби дирхемів на правобережжі дніпра, зокре-
ма знайдені у 1986 р. в с. Йосипівка Буського р-ну на львівщині біля городища
пліснеськ (скарб мав кілька тисяч дирхемів, значна частина яких потрапила до
збірок москви, києва і польщі, а у львівських колекціях залишилося 157 монет,
з яких найстаріша датована 708/709 р., а наймолодша – 811/812 р.36). варто також
згадати знахідки скарбів з дирхемами початку іХ ст. в дорогичині37, перемишлі38,
VIII – начале Хі вв. Вестник Удмуртского
у ниверситета. история и философия.
ижевск, 2015. вып. 1. с. 126–133; его же. к
вопросу о влиянии викингов на литератур-
ную традицию ирландии в конце VIII–XI вв.
европа в Средние века и раннее новое время:
общество, власть, культура. ижевск, 2015.
с. 115–120; його ж. сліди впливу вікінгів на ір-
ландську культуру галичина. науковий і куль
турно-просвітній краєзнавчий часопис. № 27.
івано-Франківськ, 2015. с. 78–84; його ж. вплив
вікінгів на розвиток ірландського суспільства:
проблеми історіографії каразінські читання
(історичні науки): тези доп. 66-ї Міжнар. наук.
конф. Харків, 2013. с. 73–74; его же. проблема
влияния викингов на ирландское общество
конца VIII – начала іХ в зарубежной и рос-
сийской историографии Вспомагательные
исторические дисциплины и источниковедение:
современные исследования и перспективы разви
тия. москва, 2015. с. 292–294.
35 Войтович л. київський каганат? до по-
леміки п. толочка з о. пріцаком Хазарський
альманах. т. 4. київ; Харків, 2006. с. 109–117;
його ж. загадки вікінгів: ладога і пліснеськ.
продовження дискусії на межі ХХ–ХХі сто-
літь Україна: культурна спадщина, національ
на свідомість, державність. вип. 20. львів,
2011. с. 142–188; його ж. вікінги в Галицько-
му і волинському регіонах. с. 80–117; його ж.
чи володіла Хозарія... с. 70–95.
36 Пелещишин М., гудима Ю. земля лі-
тописних бужан літопис Червоної калини.
1992. ч. 10–12. с. 50–52; Шуст р. М. Грошове
господарство земель Галицько-волинської
держави галицько-Волинська держава: переду
мови виникнення, історія, культура, традиції.
львів, 1993. с. 120–123; гудима Ю. чи існува-
ла підкарпатська дорога транзитної торгівлі
між сходом і заходом у іХ–Х в.? Брідщина.
1993. ч. 2. с. 12–13; його ж. село Йосипівка:
штрихи до історії історичні пам’ятки гали
чини. львів, 2003. с. 183–192; його ж. скарб
арабських дирхемів з села Йосипівки оль
жині читання. львів, 2005. с. 2–4; його ж. про
нову групу монет з Йосипівського скарбу Ві
сник інституту археології. вип. 2. с. 164–175;
Malarczyk D. Skarb dirhamów z IX w. z miej-
scowości Josypiwka, Buski kraj – uwagi wstęp-
ne грошовий обіг і банківська справа в Україні:
минуле і сучасність. львів, 2005. с. 20–25.
37 Czapkiewicz M., Kmietowicz F. Skarb monet
arabskich z okolic Drohiczyna nad Bugiem.
Kraków, 1960.
38 Kunysz A., Persowski F. Przemyśl w starożyt-
ności i średniowieczu (od czasów najdawniej-
szych do roku 1340). Rzeszów, 1966. S. 24–26.
269НОВА ЗУСТРІЧ З КНЯЗЕМ РЮРИКОМ
тустані39, Хусті40 та антополі на волині (прип’ятський шлях)41. можна ще заува-
жити, що латиномовні джерела у поєднанні з археологічними дослідженнями
дають підставу локалізувати тільки на волині іХ ст. кілька суперсоюзів-князівств,
зокрема бужан, волинян, лучан, черв’ян та танян42.
повертаючись до рецензованого дослідження о. Губарєва, то, окрім зазна-
чених зауважень стосовно пасажів у книзі, які, загалом, до особи самого рюри-
ка мають достатньо віддалений стосунок і видаються результатом надмірного
захоплення предметом своєї студії та недостатньої уваги до археологічних до-
сліджень останніх років, що продовжуються, незважаючи на майже повну від-
сутність коштів, варто погодитися з основними висновками автора. ці частини
книги можна було б спокійно видалити без будь-якої шкоди для основного тек-
сту. вікінги не принесли диким слов’янам світла цивілізації, але познайомили
слов’янські світи з найкращим озброєнням тогочасної Європи і пов’язали їх
з іншими її куточками. інтегрувавшись до середовища східних слов’ян, вони
допомогли у короткі терміни збудувати нову імперію русь, значно потужнішу
за Хозарію. а рюрик скьольдунг заснував династію, якій судилося прославити
русь і держави, виниклі після її розпаду. тому відносимо працю о. Губарєва до
здобутків новітньої російської історіографії.
інститут українознавства імені івана крип’якевича нан України
львівський національний університет імені івана Франка
39 рожко М. тустань – давньоруська на-
скельна твердиня. київ, 1996. с. 203.
40 даркевич В. П. восточная торговля древ
няя русь: город, замок, село. москва, 1985.
с. 401.
41 іов а. В., Вяргей В. С. Гандлева-
еканамічные сувязі насельніцтва заходняго
палесся іХ–Хі в.в. гістарычна-археологічны
зборнік. вып. 1. мінск, 1993. с. 125–130.
42 Войтович л. “Баварский Географ”:
попытки этнолокализации населения цен-
трально-восточной европы в іХ веке Studia
Historica Europae Orientalis. Исследования по
истории Восточной европы. вып. 9. минск,
2016. с. 16–51.
|