Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)

Висвітлюються форми, методи та зміст передвиборчих аґітаційно-пропаґандистських акцій повоєнного періоду в Українській РСР. Показано місце виборчих кампаній у системі радянської пропаґанди. Наголошено на керівній ролі партії в організації та проведенні аґітації, що перетворювало процес на монопольн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Стасюк, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Історичні студії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179195
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) / О. Стасюк // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 84-97. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-179195
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1791952021-04-13T01:25:50Z Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) Стасюк, О. Історичні студії Висвітлюються форми, методи та зміст передвиборчих аґітаційно-пропаґандистських акцій повоєнного періоду в Українській РСР. Показано місце виборчих кампаній у системі радянської пропаґанди. Наголошено на керівній ролі партії в організації та проведенні аґітації, що перетворювало процес на монопольну ідеологічну кампанію. Показано роль урядових чинників щодо проведення виборчих кампаній у західноукраїнських областях. Визначено спільні та відмінні риси ведення передвиборчої аґітації у східних і західних реґіонах УРСР, оцінено ефективність їх впливу на свідомість населення. Основними факторами несприйняття змісту передвиборчої пропаґанди мешканцями західно-українських територій названо історичний досвід, здобутий в європейських парламентських структурах, та національно-визвольний рух. The article covers the forms, methods and content of the pre-election propaganda activities of the post-war period in the Ukrainian SSR. The role of election campaigns in the system of the Soviet propaganda machine is pointed. The leading role of the Communist Party in organizing and conducting agitation, which transformed the process into a monopoly ideological campaign is determined. A special attention was paid to government factors before conducting electoral campaigns in the western regions of USSR. The common and distinctive features of election campaigning in the eastern and western Ukrainian regions of the Ukrainian SSR are determined, and the efficiency of their influence on the consciousness of the population is estimated. The main factors of the rejection of pre-election propaganda by the inhabitants of Western Ukrainian territories are the experience gained by them in European parliamentary structures and the activities of the Ukrainian national liberation movement. 2018 Article Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) / О. Стасюк // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 84-97. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179195 [324(47+57):323.232]«1946/1936/1989» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії Історичні студії
spellingShingle	Історичні студії Історичні студії Стасюк, О. Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) Український історичний журнал
description	Висвітлюються форми, методи та зміст передвиборчих аґітаційно-пропаґандистських акцій повоєнного періоду в Українській РСР. Показано місце виборчих кампаній у системі радянської пропаґанди. Наголошено на керівній ролі партії в організації та проведенні аґітації, що перетворювало процес на монопольну ідеологічну кампанію. Показано роль урядових чинників щодо проведення виборчих кампаній у західноукраїнських областях. Визначено спільні та відмінні риси ведення передвиборчої аґітації у східних і західних реґіонах УРСР, оцінено ефективність їх впливу на свідомість населення. Основними факторами несприйняття змісту передвиборчої пропаґанди мешканцями західно-українських територій названо історичний досвід, здобутий в європейських парламентських структурах, та національно-визвольний рух.
format	Article
author	Стасюк, О.
author_facet	Стасюк, О.
author_sort	Стасюк, О.
title	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)
title_short	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)
title_full	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)
title_fullStr	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)
title_full_unstemmed	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)
title_sort	радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі української рср повоєнного періоду)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історичні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179195
citation_txt	Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) / О. Стасюк // Український історичний журнал. — 2018. — №4. — С. 84-97. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT stasûko radânsʹkíviborčíkampanííâkzasíbíndoktrinacíísuspílʹstvanaprikladíukraínsʹkoírsrpovoênnogoperíodu
first_indexed	2025-07-15T18:09:08Z
last_indexed	2025-07-15T18:09:08Z
_version_	1837737389662928896
fulltext	Український історичний журнал. – 2018. – №4 Схеми, методи, кліше радянської пропаґанди, здавалося б, мали віді- йти в минуле разом із державою, яка їх породила. Проте вони продовжу- ють функціонувати на пострадянському просторі як безпрограшний варіант впливу на «маси», адже людей, охочих жити за старими принципами, тут за- лишається чимало. Зокрема можна навести безліч прикладів, коли урядові комунікації в незалежній Україні (як і за радянських часів) здійснюються винятково у площині інформування населення про прийняті рішення, на- томість зворотного зв’язку не існує. Вивчення радянського досвіду буде ко- рисним для розуміння руйнівного механізму впливу держави на свідомість суспільства, здійснюваного тоталітарними методами, що й зумовлює акту- альність статті, яка має на меті висвітлити форми, методи та зміст передви- борчої аґітації в Українській РСР повоєнного періоду, з’ясувати її місце у сис- темі ідеологічного впливу на виборців, показати реґіональні відмінності у веденні передвиборчої аґітації та її сприйнятті населенням. Дослідженню ролі та принципів функціонування радянської пропа- ґандистської машини присвячено чимало праць, насамперед російських фахівців1. Безпосередньо висвітленням форм і методів передвиборчої 1 Бадмаев Б.Ц. Психология и педагогика в партийной пропаганде. – Москва, 1985; Ис- то рия советской политической цензуры: Документы и комментарии: 1917–1993 / Сост. и ред. Т.М.Горяева. – Москва, 1997; Невежин В.А. «Если завтра в поход…»: подготовка к войне и идеологическая пропаганда в 30–40-х годах. – Москва, 2007; Ушакова С.Н. Идеолого-про па ган- дист ские кампании как способ социальной мобилизации советского общества в конце 1920 – начале 1940-х гг. (на материалах Западной Сибири): Дисс. … канд. ист. наук. – Новосибирск, 2001 та ін. УДК [324(47+57):323.232]«1946/1936/1989» олександра стасюк кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця, відділ новітньої історії, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України (Львів, Україна), ol_stasuk@ukr.net РАДЯНСЬКІ ВИБОРЧІ КАМПАНІЇ ЯК ЗАСІБ ІНДОКТРИНАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (на прикладі Української РСР повоєнного періоду) Висвітлюються форми, методи та зміст передвиборчих аґітаційно-пропаґан- дистських акцій повоєнного періоду в Українській РСР. Показано місце вибор- чих кампаній у системі радянської пропаґанди. Наголошено на керівній ролі партії в організації та проведенні аґітації, що перетворювало процес на моно- польну ідеологічну кампанію. Показано роль урядових чинників щодо проведен- ня виборчих кампаній у західноукраїнських областях. Визначено спільні та відмінні риси ведення передвиборчої аґітації у східних і західних реґіонах УРСР, оцінено ефективність їх впливу на свідомість населення. Основними факто- рами несприйняття змісту передвиборчої пропаґанди мешканцями західно- українських територій названо історичний досвід, здобутий в європейських парламентських структурах, та національно-визвольний рух. Ключові слова: радянська пропаґанда, форми й методи передвиборчої аґіта- ції, Українська РСР, західноукраїнський реґіон, повоєнний період. Український історичний журнал. – 2018. – №4 85Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... пропаґандистської роботи займалися Н.Мелікова2, Я.Дорожкіна3, А.Попов4, І.Павлова5 та ін. Проте вказані автори вивчали проблему переважно у за- гальносоюзному масштабі або на прикладі РРФСР. Питанню проведення передвиборчої аґітації в УРСР приділяли увагу такі вітчизняні дослідники, як Б.Кухта6, О.Бандурка та Ю.Древаль7, В.Деревінський8, В.Ільницький і О.Стасюк9, В.Єрмолаєв10, Г.Почепцов11 та ін. Однак чимало аспектів зали- шаються невисвітленими. Зокрема перспективні для подальших досліджень реґіональні особливості проведення аґітації під час виборчих кампаній в Українській РСР сталінського періоду. Аґітація і пропаґанда становили найважливішу складову радянських виборчих кампаній, та й самі вибори можна без перебільшення вважати аґі- таційно-пропаґандистським заходом, який за силою впливу не поступався таким загальносоюзним мобілізаційно-пропаґандистським акціям, як від- значення річниць «Жовтневої революції», «Дня Перемоги», «1-го Травня», Дня Конституції тощо. Це пояснює, чому виділялися величезні кошти на проведення виборчих кампаній, результативність яких жодним чином не впливала на ротації у владі, адже вибори використовувалися передовсім як засіб індоктринації суспільства. З їх допомогою населенню нав’язували від- повідні ідеологічні та світоглядні установки, моделювали форми суспільної поведінки. Без проведення передвиборчої аґітації вибори втрачали будь-яку привабливість для влади, адже пропаґанда у СРСР була «ключем до побудо- ви держави, таким же вагомим компонентом, як військові чи спецслужби»12. Передвиборча аґітація і пропаґанда охоплювали значно ширше коло проблем, ніж цього вимагало проведення виборів. Метою передвиборчої аґі- тації було не лише тлумачити положення виборчого законодавства, знайо- мити радянських громадян із біографіями кандидатів у депутати, заохочу- вати людей до участі у виборах, але й створювати у суспільстві атмосферу лояльності до режиму. Виборцям постійно нагадували про «непереможність 2 Меликова Н. Исторический опыт функционирования советской избирательной системы (1936–1985 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 2001. 3 Дорожкина Я. Избирательные кампании по выборам в верховные и местные советы Западной Сибири (1937–1941 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. – Новосибирск, 2004. 4 Попов А.С. Информационно-психологическое обеспечение избирательных кампаний: Автореф. дисс. … канд. психол. наук. – Москва, 2002. 5 Павлова И.В. 1937: выборы как мистификация, террор как реальность // Вопросы истории. – 2003. – №10. – С.19–37. 6 Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред. Б.Кухти. – Л., 1996. – 238 с. 7 Бандурка О., Древаль Ю. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток. – Х., 1999. – 133 с. 8 Деревінський В. Агітаційно-пропагандивна діяльність ОУН і УПА під час виборів до Верховної Ради СССР у 1946 р. // Визвольний шлях. – 2001. – №12. – С.64–71. 9 Ільницький В., Стасюк О. Радянські виборчі кампанії повоєнного періоду та політика радянізації західноукраїнського суспільства // Радянські виборчі кампанії в Західній Україні (1946–1951 рр.). – Л., 2011. – С.3–35. 10 Єрмолаєв В. Вищі представницькі органи влади в Україні (історико-правове дослідження): Дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 2006. – 402 с. 11 Почепцов Г. Информационно-психологическая война. – Москва, 2000. – 180 с. 12 Почепцов Г. Феномен советской пропаганды [Електронний ресурс]: https://psyfactor.org/ lib/propaganda36.htm Український історичний журнал. – 2018. – №4 86 Олександра Стасюк СРСР» як країни «процвітаючої демократії», про переваги «радянського спо- собу життя» над «капіталістичним», та відсутність у них будь-якої альтерна- тиви. У вказівках ЦК КП(б)У зазначалося: «Ми вважаємо за необхідне у процесі підготовки до виборів у Верховну Раду УРСР радянську, політичну, пропагандистську роботу серед трудящих будувати таким чином, щоб іще більше підкреслювати ріст міжнародного авторитету і становища Ра- дянського Союзу, його перемогу на дипломатичному, на між- народному фронті після одержання перемоги над німецьким фашизмом та японським імперіалізмом»13. Водночас влада вимагала від аґітаторів розповідати людям про останні події у країні та світі, тлумачити рішення з’їздів і пленумів партії, створюю- чи в населення «єдино правильне» уявлення про них. Під час виборчих кампаній потужність ідейно-політичного тиску на на- селення зростала багаторазово. Із цією метою широко використовували засоби масової інформації, мережу лекторських шкіл та аґітаторів, працівників культ- освітніх закладів, художні й навіть дитячі колективи тощо. Особливої уваги надавали роботі лекторів та аґітаторів, оскільки у СРСР саме усна аґітація вважалася головним каналом ідеологічного впливу на «маси»14. Мобілізуючи цілу армію пропаґандистів на час проведення виборчих кампаній, влада по- дбала, щоб виборчою аґітацією було охоплено кожного громадянина, включно зі соціально неактивними (пенсіонери, домогосподарки, неповносправні осо- би). У вказівках обкомівських працівників зазначалося, що «агітатор повинен знати настрій і душу кожного виборця, він повинен систематично з ними пра- цювати, у дні виборів піти з ними на вибори і т. д.»15. Безпосередній контакт із людиною дозволяв представникам влади контролювати суспільну думку та відстежувати опозиційні настрої, адже у приватній бесіді мешканці охочіше розповідали про свої проблеми й відвертіше висловлювали претензії до влади. Слід виділити такі форми аґітаційної роботи серед радянських громадян: а) усна аґітація; б) друкована (газети, журнали, книги, брошури, листівки); в) аґітація за допомогою технічних засобів (радіо, кіно); г) наочна (плакати, портрети, прапори, гасла, герби СРСР і союзних республік та ін.); ґ) аґітація з використанням художніх та самодіяльних колективів. Телебачення за ста- лінських часів як канал пропаґанди не використовувалося. Хоча наприкінці 1940-х рр. у СРСР уже було налагоджено масове виробництво телевізорів («Москвич Т-1», «Ленінград Т-2», «КВН-49»), проте на 1 тис. осіб припадав лише 1 телеприймач. До радіопропаґанди можна віднести також установ- лення в містах і селах гучномовців, через які транслювали радіопередачі, виступи членів уряду, кандидатів у депутати тощо. 13 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). – Ф.1. – Оп.70. – Спр.480. – Арк.6. 14 Меликова Н. Исторический опыт функционирования советской избирательной системы... – С.35. 15 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф.5001. – Оп.12. – Спр.84. – Арк.2. Український історичний журнал. – 2018. – №4 87Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... Попри те, що, згідно із законодавчими нормами, право вільної аґітації за свого кандидата на зборах, у пресі та іншими способами було надано широкій мережі громадських і трудових колективів, а також кожному окремому грома- дянинові16, передвиборча пропаґанда у СРСР була прероґативою партійних ор- ганів і здійснювалася суто з ідейно-політичних позицій компартії. Публічної критики кандидата за Конституцією 1936 р. не передбачалося, тим самим люди позбавлялись впливу на партійний вибір. Право вільного і всебічного обгово- рення політичних, ділових та особистих рис кандидатів у депутати було заде- клароване тільки Конституцією 1977 р., проте, за умови повної підконтрольнос- ті засобів масової інформації державі, воно не могло бути реалізованим уповні. Найбільш масштабно передвиборча пропаґанда у СРСР проводилася в повоєнний період, що було пов’язано з потребою режиму відновити стано- вище на місцях та ліквідувати наслідки «ідеологічно ворожих впливів», які проявилися на території Радянського Союзу через «розгерметизований» під час війни кордон. Особливу увагу приділяли теренам, які перебували під на- цистською окупацією, відповідно вся УРСР напередодні перших повоєнних виборів опинилася під потужним пропаґандистським пресом. Роботу організовував відділ пропаґанди та аґітації при ЦК КП(б)У, а та- кож підпорядковані йому відповідні структури при обкомах, міськкомах і рай- комах, які складали плани передвиборчих аґітаційних заходів, контролювали роботу виборчкомів, затверджували зміст аґітаційної літератури, розподіля- ли кошти тощо. Для ефективного проведення передвиборчої аґітаційно-масо- вої роботи на місцях від ЦК КП(б)У за місяць до виборів у кожну з областей УРСР скеровувалися пропаґандистські групи у складі 5–10 осіб, які надавали інструктивну допомогу обкомівським працівникам, курирували роботу в райо- нах, організовували навчальні семінари для лекторів, аґітаторів, членів ви- борчих комісій тощо. Зокрема напередодні проведення виборів до Верховної Ради СРСР у березні 1950 р. ЦК КП(б)У відрядив у розпорядження обкомів та райкомів областей Української РСР для допомоги у проведенні виборів 466 партійців17. До аґітаційної праці на період виборчих кампаній широко за- лучали інтеліґенцію: професорів, письменників, поетів, артистів. Активну ро- боту під час виборів розгортало утворене 1947 р. Всесоюзне товариство з розпо- всюдження наукових та політичних знань, яке пізніше було перейменоване у товариство «Знання». Зокрема під час виборчої кампанії до місцевих органів влади у грудні 1947 р. до читання лекцій із тематики ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У загалом по Українській РСР було залучено 475 найкращих лекторів і допо- відачів18. Величезними тиражами видавалася пропаґандистська література. Так, до виборів у Верховну Раду УРСР 1951 р. Українське поліграфічне видав- ництво надрукувало у брошурах і плакатах «Конституцію УРСР», «Положення про вибори до Верховної Ради УРСР» накладами 100-450 тис. екземплярів19. 16 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України). – Ф.1. – Оп.16. – Спр.195. – Арк.182. 17 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.46. – Спр.5267. – Арк.21. 18 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.17. – Спр.16. – Арк.53, 72. 19 Там само. – Спр.29. – Арк.15. Український історичний журнал. – 2018. – №4 88 Олександра Стасюк Важливу роль у виборчій інформаційній кампанії відігравала преса – як центральна, так і місцева, наклади якої перед виборами зростали в рази. Із цього приводу центральний друкований орган ВКП(б) газета «Правда» напередодні виборів до місцевих рад у грудні 1950 р. писала: «Винятково велика роль нашої преси у виборчій кампанії, що проходить зараз. Газети покликані широко пропаґувати високі принципи сталінської Конституції, знайомити населення з виборчим законом, висвітлювати всесвітньо-історич- ну перемогу країни соціалізму»20. Газети друкували офіційні постанови, що стосувалися етапів проведення виборів, розпорядження місцевих органів влади, списки округів, дільниць, повідомлення про склад виборчих комісій і реєстрацію кандидатів, біографії народних висуванців та інші матеріали від- повідного змісту. Для виборчої аґітації широко використовувалися також ма- лотиражки та стінні газети на виробництвах. Передвиборчу тематику було відображено у заголовках, які передавали зміст ідеології режиму, напри- клад: «Нова перемога радянського народу», «Блискучі підсумки», «З ім’ям Сталіна – до нових перемог», «Щоб розцвітала країна Рад», «Нас веде вперед велика партія Леніна – Сталіна», «Великий Сталін – перший всенародний кандидат», «Торжество радянської соціалістичної демократії», «Могутня де- монстрація народної любові до товариша Сталіна», «Віддамо свої голоси за кандидатів сталінського блоку комуністів і безпартійних», «Вибори у місцеві ради і молодь» тощо. Аґітаційно-пропаґандистська робота здійснювалася з однаковою інтен- сивністю на всій території УРСР, проте у західноукраїнських областях їй приділяли особливу увагу. Рупори режиму розуміли, що пропаґанду в нещо- давно «приєднаному» реґіоні треба вести з урахуванням історичного та полі- тичного досвіду населення, а основний акцент робити на те, щоб переконати людей у «перевагах соціалістичного ладу», відвернувши від впливу ОУН та УПА. Зокрема на пленумі ЦК КП(б)У 1945 р., який розглядав питання про допомогу партійним організаціям західноукраїнських та Ізмаїльської облас- тей в організації виборчого процесу, було зауважено: «У зв’язку з тим, що населення західних областей, Закарпат- ської України, Чернівецької та Ізмаїльської областей долучи- лося до радянського способу життя недавно та потребує більш ґрунтовного тлумачення сталінської Конституції та принципів радянського демократизму, завдання всієї КП(б)У полягає в тому, щоб надати партійним організаціям західних областей, Закарпатської України, Чернівецької та Ізмаїльської областей усіляку допомогу у розгортанні агітаційно-пропагандистської та масово-політичної роботи»21. Інші постанови вимагали звернути увагу на тематику лекцій для захід- них областей, значну частину яких слід було присвячувати «розвінчуванню ідеології українських буржуазних націоналістів»22. А на засіданні секретарів 20 Правда. – 1950. – 7 декабря. – С.1. 21 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.690. – Арк.20, 25. 22 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.126. – Арк.14. Український історичний журнал. – 2018. – №4 89Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... обкомів КП(б)У з пропаґанди із питань підготовки до виборів у Верховну Раду Української РСР, яке відбулося в Києві 4 грудня 1946 р., керівник від- ділу аґітації і пропаґанди ЦК КП(б)У І.Назаренко вимагав конкретизувати тематику лекцій, ширше використовувати аґітаторами місцевий матеріал із метою зробити їх виступи зрозумілішими для місцевого населення: «У партійних організаціях західних областей питанням дружби народів не приділяють належної уваги. Теми лек- цій, бесід, які там практикуються і проводяться, мають ча- сто абстрактний характер. Лектори не вивчають місцевого матеріалу, історії західних областей, життя мешканців цих областей у минулому, не пов’язують цих питань із вченням Леніна – Сталіна»23. З огляду на поставлені завдання, у реґіоні актуалізувалася проблема про- паґандистських кадрів. Їх поповнювали за рахунок резерву ЦК КП(б)У, мі- ністерств та відомств, парторганізацій з інших міст республіки, організовую- чи курси та семінари пропаґандистів для місцевого населення тощо. Зокрема у грудні 1945 р. до Західної України було скеровано групу відповідальних працівників Комітету у справах культосвітніх установ при РНК УРСР, яку очолив заступник голови комітету І.Колісник. Їхнім завданням було надавати допомогу відділам та інспекторам в організації аґітаційно-масової робо- ти під час виборів до Верховної Ради СРСР24. В областях відбулися обласні та районні наради партійних і радянських органів влади, а також керівних працівників культурно-освітніх установ із питань їх участі в підготовці до ви- борів. Тоді ж відбулися районні й кущові наради завідуючих клубами, бібліо- теками, культосвітнього активу разом з інтеліґенцією з цього ж питання25. У грудні 1946 р. Центральне лекційне бюро надіслало до Чернівецької облас- ті бриґаду митців, зокрема В.Сосюру, Остапа Вишню, В.Кондратенка та інших для проведення вечорів-зустрічей «українських радянських пись- менників» із виборцями26. У зв’язку з відсутністю у Закарпатській облас- ті пропаґандистських і газетних кадрів у жовтні 1946 р. на цей напрямок роботи рішенням ЦК КП(б)У було скеровано 7 осіб штатних пропаґандис- тів і 17 газетних працівників27. А за період виборчої кампанії до Верховної Ради СРСР 1950 р. у західноукраїнський реґіон відрядили 247 партпра- цівників28, 215 лекторів і 170 пропаґандистів (щоправда на місце прибули 383 особи, із них 210 лекторів, 176 пропаґандистів)29. Тоді ж Київський об- ком КП(б)У відібрав і скерував до Львівської області 50 осіб, у тому числі се- кретарів РК КП(б)У – 31, пропаґандистів – 14, працівників культпросвітних 23 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.70. – Спр.480. – Арк.5. 24 Там само. – Арк.26. 25 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.74. – Арк.56–65. 26 Там само. – Арк.26. 27 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.4433. – Арк.39. 28 Там само. – Спр.5267. – Арк.21. 29 Там само. – Спр.5835. – Арк.12. Український історичний журнал. – 2018. – №4 90 Олександра Стасюк організацій – 530. Натомість обкоми Харківської та Сумської областей відря- дили до Ста ні славської області 67 партпрацівників31. Розгортаючи передвиборчу аґітацію, обкоми та райкоми партії західно- українських областей відряджали в райони і села сотні своїх пропаґандистів для проведення масової політичної роботи на виборчих дільницях. Зокрема з числа працівників Станіславського обкому КП(б)У було створено шість пропаґандистських груп, учасники яких із 1 січня по 1 лютого 1946 р. виго- лосили 125 лекцій, «охопивши» 13 687 слухачів32. А у Дрогобицькій області в період передвиборчої кампанії до Верховної Ради УРСР 1951 р. силами обкомівського партактиву було сформовано лекторську групу чисельністю 300 осіб, які прочитали 1150 лекцій33. Організація та проведення аґітаційної роботи під час виборчих кампаній були предметом розгляду майже на кож- ному засіданні обласних та районних партійних комітетів за участю радян- ських працівників, інтеліґенції, членів лекторських груп тощо. Напередодні виборів до Верховної Ради СРСР у лютому 1946 р. від- діл пропаґанди Львівського обкому запланував організувати силами міс- цевої інтеліґенції публікацію 150 статей, в яких висвітлювалися досяг- нення радянської демократії. Зокрема такі публікації мали підготувати проф. І.Крип’якевич, М.Возняк, М.Зарицький та ін. Окрім цього, професура Львів ського університету отримала завдання написати 10 брошур на вибор- чу тематику. Львівський обком КП(б)У в райони області скерував 30 праців- ників вищих навчальних закладів та інших установ обласного центра. До їх- ніх завдань належало не стільки роз’яснювати зміст радянського виборчого законодавства, як дискредитувати ідеологію та боротьбу ОУН, УПА. З огля- ду на це, чи не найважливішою частиною роботи лекторів, аґітаторів, заді- яних у передвиборчих акціях, були виступи на тему «Українсько-буржуазні націоналісти – злісні вороги українського народу» або «Українські націона- лісти – аґенти англо-американських імперіалістів» і т. д. Для ведення передвиборчої аґітації залучалися художні самодіяльні ко- лективи, трупи професійних акторів, кінопересувки. Споряджалися навіть спеціальні аґітвагони для обслуговування працівників залізничних стан- цій та прилеглих до залізниці сіл34. У передвиборчій аґітації на виборах до Верховної Ради СРСР у січні – лютому 1946 р. було задіяно акторів Львівського театру ім. М.Заньковецької, Стрийського драмтеатру, Дрогобицької та на- віть Ворошиловградської філармоній35. Лише у Львівській області відбулося 169 концертів та понад 3 тис. кіносеансів36. У Станіславській області в округи було скеровано шість концертних бриґад і Гуцульський ансамбль, які дали 30 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.5267. – Арк.21. 31 Державний архів Івано-Франківської області. – Ф.П-1. – Оп.1. – Спр.1134. – Арк.4–8, 18–22. 32 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.28. – Спр.2749. – Арк.55. 33 ДАЛО. – Ф.5001. – Оп.13. – Спр.106. – Арк.24. 34 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2749. – Арк.55. 35 ДАЛО. – Ф.5001. – Оп.7. – Спр.66. – Арк.23. 36 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2761. – Арк.172. Український історичний журнал. – 2018. – №4 91Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... 96 концертів для понад 20 700 глядачів37. Зрозуміло, що кожному виступові артистів передували пропаґандистські акції: політичні доповіді, лекції, ви- ступи кандидатів у депутати, звернення представників влади тощо. Завдання проводити роз’яснювальну та пропаґандистську роботу серед жителів західноукраїнських областей отримали також військовики. Із цією метою в усіх ґарнізонах, розташованих у населених пунктах, було призначено заступника з політичної роботи, а склад бійців відзначався значним числом членів ВКП(б) та комсомольців38. Наприклад, у 341-й артилерійській бриґаді Прикарпатського військового округу (ПрикВО) на 400 військовослужбовців припадало 156 комуністів і 125 комсомольців, а у стрілецькій бриґаді цього ж округу налічувалося 277 комуністів та 318 комсомольців39. Силами військо- вих пропаґандистів ПрикВО було прочитано лекції для населення на такі теми: «Наші кандидати в депутати Верховної Ради СРСР», «Радянська демо- кратія – демократія найвищого ґатунку» та ін. Зокрема майор Кролик зро- бив доповідь про міжнародне становище для вчителів Тлумацького району (Станіславська обл.), а у с. Глибоке цього ж району капітан Поторочин про- вів бесіду зі 120 його мешканцями про права та обов’язки громадян СРСР40. Незважаючи на посилену увагу з боку влади, передвиборча аґітація і пропаґанда у західноукраїнських областях не набула належних масштабів з огляду на спротив населення. Цей реґіон значно поступався решті територій УРСР за кількістю, а головне за результативністю аґітаційно-пропаґандист- ських акцій. Зокрема перед виборами до Верховної Ради УРСР у 1947 р., ста- ном на 6 грудня, серед населення проводили аґітаційну роботу в Київській області – 11 141 аґітатор, у Полтавській – 43 390, у Ворошиловградській – 37 000, у Чернігівській – 28 129, у Рівненській – 11 007, а у Львівській – 20 000 аґітаторів. Тоді ж було організовано гуртки з вивчення виборчого права, зокрема у Чернігівській області – 18 559, Рівненській – 2640, Ізмаїльській – 2256 і Львівській – 2220. Навіть у 1950-1951 рр., коли радянізаційні про- цеси у західноукраїнському реґіоні були майже завершеними, ситуація з проведенням аґітаційно-пропаґандистської роботи тут не надто поліпшилася. У Львівській області напередодні виборів до Верховної Ради СРСР, що мали відбутися в березні 1950 р., аґітаційно-масову роботу проводили лише 23 тис. аґітаторів41, а у Тернопільській – 19 78942, тоді як у Чернігівській – 34 431, у Вінницькій – 49 191, у Києві – 33 40843. Страх посадовців перед «бандеризованим» селом призводив до числен- них промахів в організації та проведенні аґітаційно-пропаґандистської ро- боти. Багато аґітпунктів у містах і селах не функціонували, адже для них не 37 Там само. – Спр.2749. – Арк.55. 38 Там само. – Спр.2958. – Арк.23. Ориґінал опубл.: Літопис УПА (Нова серія): Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС–МВС, МДБ–КДБ 1943–1959. – Кн.2: 1946–1947. – К.; Торонто, 2002. – С.63. 39 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.23. – Спр.2958. – Арк.24. 40 Там само. – Арк.27. 41 ДАЛО. – Ф.3. – Оп.3. – Спр.503. – Арк.29–30. 42 Державний архів Тернопільської області (далі – ДАТО). – Ф.П-1. – Оп.1. – Спр.1833. – Арк.39. 43 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.225. – Арк.59. Український історичний журнал. – 2018. – №4 92 Олександра Стасюк знайшлося приміщень. Інші були розташовані у приватних будинках або в непридатних для таких цілей будівлях (сараях, клунях) без освітлення та опалення. Наприклад, у Рівному під час підготовки до виборів до Верховної Ради СРСР у 1950 р. на виборчій дільниці при цегляному заводі було бруд- но, холодно, не було встановлено чергування аґітаторів44. Ідеологічне оформ- лення аґітпунктів та їх забезпечення політичною літературою також часто залишалися поза увагою відповідальних осіб. Як про анекдотичний випа- док розповідав секретар Тернопільського обкому КП(б)У, що в одній із сіль- рад Чортківського району в лютому 1947 р. біля входу на виборчу дільни- цю висів минулорічний плакат, який закликав громадян прийти на вибори до Верховної Ради СРСР, хоча тепер такі відбувалися до Верховної Ради УРСР. А поряд із простроченою аґітацією було розміщено заклик: «Забий муху, щоб від неї не залишилося й духу!»45. Натомість завідувач аґітпунк- том с. Колбанівка (Дрогобицька обл.) напередодні виборів до Верховної Ради СРСР у березні 1950 р. замість передвиборчої літератури закупив у Львові репродукції картин Т.Шевченка «Катерина», В.Перова «Мисливці на відпо- чинку» та інших відомих художників, і вивісив їх в аґітпункті, за що був роз- критикований на обласній нараді секретарів райкомів і міськкомів КП(б)У з питань підготовки до виборів. «Ви або хотіли бандерівцям угодити, або вам підказали так. Чому ви не купили передвиборчої літератури?»46, – шпетили аґітатора-невдаху обласні партійні функціонери. Масовість передвиборчої аґітації у західноукраїнських областях досяга- лася за рахунок роздутого пропаґандистського апарату, проте це слабко по- значалося на якості процесу. Кадри пропаґандистів, скеровані з ЦК КП(б)У та інших українських територій, не забезпечували всіх потреб реґіону, а міс- цева інтеліґенція бралася за пропаґандистські акції неохоче або ж відверто саботувала роботу. Мали місце приклади неналежного підбору аґітаторів з боку партійних органів, які похапцем призначали на цю роботу людей без освіти або з низькими моральними якостями. У результаті багато пропаґан- дистів не користувалися авторитетом серед населення, адже далеко не ко- жен із них володів відповідною тематикою та мав ораторський хист. Інші проводили аґітацію лише «для галочки», оскільки не бачили в такій роботі жодних стимулів для себе та не розуміли значущості довіреної справи. Система поділу галицьких сіл на «десятихатки» з метою якнайширшого охоплення мешканців передвиборчою аґітацією виявилася неефективною. Хоча десятихатників намагалися обирати з числа найавторитетніших се- лян, проте вони не проводили жодної роботи, побоюючись помсти з боку по- встанців. Інколи посаду аґітатора навмисно обіймали люди з повстанського середо вища, щоб вести пропаґанду проти виборів. Звертаючи увагу підлеглих на прорахунки в роботі з підготовки вибо- рів, перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Шерех на нараді вказу- вав, що справу з аґітацією в області «поставлено вкрай погано». У багатьох 44 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.225. – Арк.60. 45 Там само. – Оп.70. – Спр.480. – Арк.67. 46 ДАЛО. – Ф.5001. – Оп.12. – Спр.84. – Арк.4. Український історичний журнал. – 2018. – №4 93Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... селах на 50 виборців припадає 1 аґітатор. У кількох райцентрах відсутні ви- віски на виборчих дільницях і робота не проводиться. Виборці не вивчають «Положення про вибори до Верховної Ради СРСР» та іншу передвиборчу лі- тературу. У підсумку багато громадян не ознайомлені з виборчим законодав- ством, а дехто взагалі не знає, що мають відбутися вибори. У с. Колбанівка навіть голова сільради не міг відповісти на елементарні запитання про тех- ніку голосування, та заявив, що в день виборів має одержати 5 бюлетенів47. Пропаґандистська література не користувалася попитом серед місцевого населення. Аґітатори не хотіли братися за її розповсюдження, і вона залежу- валася на складах та в поштових відділеннях. Зокрема незадовільний стан із розповсюдженням передвиборчої літератури в області став приводом для критики першого секретаря Дрогобицького обкому КП(б)У на нараді обко- мівських керівників із питань підготовки виборів до Верховної Ради СРСР у 1950 р.: «Звернення, виборчу літературу ніхто не хоче вибирати. Дій- шло до того, що начальник контори зв’язку дав телеграму в обком партії, щоб заставили секретарів райкомів партії і голів райвиконкомів реалізувати літературу. Значить, начальник контори зв’язку стоїть вище вас? До чого це доходить? Це ж по- зор! І треба було обкому партії заставити секретарів райкомів партії зайнятися цим питанням»48. Також наголошувалося, що в області з минулорічної виборчої кампанії залишилися нереалізованими близько 2 млн (!) екземплярів різної політич- ної літератури, у тому числі праць Й.Сталіна українською мовою, які майже не розкуповували49. На місцях часто траплялися «недопрацювання» в роботі редакцій газет та друкарень через низький освітній рівень персоналу або ж прихований саботаж. Газети незадовільно висвітлювали перебіг виборчої кампанії, міс- тили помилки й перекручення, не виходили вчасно. Такі випадки переві- ряльники негайно оголошували політичними прецедентами районного чи обласного масштабів з усіма належними висновками. Наприклад, в одно- му з випусків закарпатської обласної газети, що вийшов наприкінці жовтня 1946 р., було переплутано прізвища голови Верховної Ради СРСР і секрета- ря50. На Тернопільщині в районній газеті «Червоний прапор» (Підволочиськ) від 13 січня 1946 р. інформація про кандидата в депутати виявилася з по- милками, а коропецька газета «Промінь Ілліча» передчасно оприлюднила біографію кандидата в депутати, перекрутивши його особисті дані51. Такі явища мали місце і в інших реґіонах Української РСР. Зокрема в одній з одеських газет при передруку статті, надісланої з Москви, помилково було 47 Там само. – Арк.1–6. 48 Там само. 49 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.70. – Спр.480. – Арк.25. 50 Там само. 51 ДАТО. – Ф.П-1. – Оп.1. – Спр.458. – Арк.62. Український історичний журнал. – 2018. – №4 94 Олександра Стасюк вказано, що основою соціалістичного ладу є приватна власність52. «Це – не- хлюйство, яке межує з політичним проступком, це те, чого не можна терпіти в нашій партійній пресі»53, – картав винних на одній з обкомівських нарад представник ЦК КП(б)У. Заідеологізована та надміру формалізована передвиборча аґітація не знаходили відгуку у середовищі західноукраїнського суспільства, яке роз- судливо сприймало радянську дійсність, без пропаґандистських нашару- вань. Особливо галичани чітко усвідомлювали антидемократичність радян- ських виборчих практик, а тому відмовлялися брати участь у передвиборчих заходах, іґнорували збори та мітинґи, які влада проводила з метою аґітації за висуванців від «блоку комуністів і безпартійних», критично ставилися до змісту передвиборчої пропаґанди. На зібраннях люди відверто висловлюва- ли незадоволення діями влади, звинувачували її представників у численних злочинах та подвійних стандартах. У с. Юшківці на Львівщині під час мі- тинґу селянин М.Йордань, відповідаючи на слова керівника райвиконкому, який вихваляв дії радянської влади та закликав селян голосувати за став- леників партії, сказав: «Ви, товаришу, усі гарно пишете і говорите, але на тім не кінчається. Ви дальше ходите, рабуєте, робите облави, стріляєте на- ших людей. Вас уже не тільки люди, але й собаки бояться. І ви хочете, щоб люди голосували?»54. Освічені мешканці порівнювали радянські вибори із виборчими кампаніями до польського сейму та висловлювалися на користь останніх: «Вибори у Верховну Раду СРСР відбуваються таким чином, що вибирають заздалегідь визначену кандидатуру, до того ж у виборчий бюлетень потрапляє лише один оцей кандидат. Ось під час виборів до польського сейму кандидатів було значно більше, ніж потрібно обрати, а тому надавалася можливість викреслити небажаного кандидата. За польської влади голо- сував тільки той, хто хотів, а хто не хотів, той навіть не йшов на вибори»55. Інших вражав антидемократичний характер радянської пропаґанди та надміру роздутий пропаґандистський апарат: «Скоро будуть вибори, але для чого наставили стільки агітаторів, коли у виборах буде брати участь лише одна партія?»56, – дивувався мешканець с. Середнє Тячівського району Закарпатської області А.Айпе. Вагомою перешкодою для проведення передвиборчої аґітації у західно- українських областях була діяльність національно-визвольного руху під проводом ОУН. Намагаючись продемонструвати нелеґітимність радянської влади в реґіоні, повстанці забороняли мешканцям брати участь у виборах, 52 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.70. – Спр.480. – Арк.48–49. 53 Там само. 54 Галузевий державний архів Служби безпеки України. – Ф.13. – Спр.376. – Т.38. – Арк.286. 55 Там само. – Ф.16. – Оп.1. – Спр.560. – Арк.10–11. 56 Там само. – Арк.32. Український історичний журнал. – 2018. – №4 95Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... проводили масштабну антивиборчу аґітацію включно із застосуванням бо- йових операцій та терористичних акцій. Пропаґанда ОУН серед місцевого населення мала великий успіх, люди охоче відгукувалися на заклик бойко- тувати вибори. Однак реалізувати ці вимоги, не наражаючись на репресії з боку влади, було вкрай важко. Мешканець с. Слободка Лісова Коршівського району Станіславської області В.Кетик так описав ситуацію, в якій опинили- ся західноукраїнські селяни у зв’язку з проведенням передвиборчих акцій: «Зараз не зрозумієш, що робиться у селах, оскільки в зв’язку з підготовкою до виборів агітатори ходять по домівках селян та проводять роз’яснювальну роботу – читають “Положення про вибори” і Конституцію, а слідом за агітаторами до помешкань заходять бандерівці і попереджають, щоб агітаторів до хати ніхто не впускав, а якщо хто буде брати участь у виборах, того погрожують спалити або повісити»57. Незадоволення примусовим характером участі у передвиборчих пропа- ґандистських акціях висловлювали й мешканці інших реґіонів Української РСР, проте робили це переважно у прихованій формі. Зміст їхніх вислов- лювань, зафіксований працівниками органів держбезпеки зі слів таємних інформаторів, засвідчує, що багато хто не мав жодних ілюзій стосовно ра- дянської влади. Наприклад, працівниця Миколаївської обласної санітарної станції Є.Шевченко в розмові з колеґами говорила: «Мене примушують бути агітатором по виборах до Верховної Ради СРСР, але я не хочу, я ненавиджу і буду ненавидіти їх політику, а вони мене посилають агітувати. Я можу їм такого наговорити, що вони самі раді не будуть. Носяться вони з цими вибо- рами, як з писаною торбою»58. Особи, поінформовані про ситуацію з виборами у західноукраїнських областях, висловлювали свою підтримку місцевому на- селенню, наголошуючи на антидемократичності радянського виборчого про- цесу. Зокрема директор школи с. Нові Петрівці Києво-Святошинського райо- ну Київської області І.Мазур говорив: «У Західній Україні сильний рух бандерівців проти радянської влади. Западники не хочуть терпіти такої брехні, яку терпимо ми. Адже у нас всюди суцільна брехня. Вибори до Верховної Ради – це обман і комедія. Світ не бачив ще нічого подібного. Навіть за царя, коли обирали волосного старшину, і то кандидатів обирали самі, а тепер кругом брехня і просвітку не видно ніякого»59. А мешканець м. Ніжин Чернігівської області А.Железко висловлював жаль, що немає «таких агітаторів, які б розповіли народові правду»60. Майже після кожного з подібних висловлювань у матеріалах НКДБ містилася резо- люція: «Автор висловлювання заарештований або готується до арешту». 57 Там само. – Арк.13. 58 Там само. – Арк.11 зв. 59 Там само. – Спр.562. – Арк.73. 60 Там само. – Арк.10 зв. Український історичний журнал. – 2018. – №4 96 Олександра Стасюк Отже реґулярна ідеологічна обробка населення була життєвою необ- хідністю сталінського тоталітарного режиму. Виборчі кампанії відігравали у цьому процесі визначальну роль з огляду на масштабність і тривалість у часі передвиборчих пропаґандистських акцій. Така пропаґанда здійснюва- лася винятково з ідеологічних позицій правлячої партії й використовувалася владою як потужний засіб впливу на свідомість населення з метою зміцнен- ня віри у велич та непогрішність системи. Ефективність і всеосяжність пе- редвиборчої пропаґандистської роботи досягалася за рахунок масштабного аґітаційного апарату, який поєднувався з апаратом насилля та примусу. З’ясувати справжнє ставлення населення до змісту й характеру про- ведення передвиборчої пропаґанди в Українській РСР повоєнного періоду сьогодні вкрай важко, адже в радянські часи не проводилося жодних соціо- логічних опитувань, а офіційна статистика не відображала реального стану речей. Проте численні антирадянські висловлювання громадян, зафіксовані органами НКДБ, указують на наявність у суспільстві виразних опозиційних настроїв. Особливо несприйнятливим до радянської аґітації і пропаґанди ви- явилося західноукраїнське населення, що вилилося в бойкот виборчих кам- паній 1946–1947 рр. та сповідування політики абсентеїзму під час наступних виборів сталінської доби. Ставлення населення Галичини до змісту радян- ської передвиборчої пропаґанди визначали такі чинники: досвід участі в єв- ропейських парламентських структурах, сталінські репресії 1939–1941 рр., розправа режиму з національно-визвольним рухом, ментально чужі місце- вому населенню політичні, економічні та культурні цінності нової влади. Примітно, що потужна ідеологічна обробка західноукраїнського суспільства так і не зробила реґіон радянським, що яскраво продемонстрували події кін- ця 1980-х рр. REFERENCES 1. Badmaev, B.C. (1985). Psikhologiya i pedagogika v partijnoj propagande. Moskva. [in Russian]. 2. Bandurka, O., Dreval, Yu. (1999). Parlamentaryzm v Ukraini: stanovlennia i rozvytok. Kharkiv. [in Ukrainian]. 3. Derevinskyi, V. (2001). Ahitatsiino-propahandyvna diial’nist’ OUN i UPA pid chas vybo- riv do Verkhovnoi Rady SSSR u 1946 rotsi. Vyzvol’nyi shliakh, 12, 64–71. [in Ukrainian]. 4. Dorozhkina, Ya. (2004). Izbiratel’nye kampanii po vyboram v verkhovnye i mestnye sovety Zapadnoj Sibiri (1937–1941) (Candidate’s thesis). Novosibirsk. [in Russian]. 5. Goryaeva, T.M. (ed.). (1997). Istoriya sovetskoj politicheskoj tsenzury. Dokumenty i kommentarii. 1917–1993. Moskva. [in Russian]. 6. Ilnytskyi, V., Stasiuk, O. (2011). Radians’ki vyborchi kampanii povoiennoho periodu ta polityka radianizatsii zakhidnoukrains’koho suspil’stva. Radians’ki vyborchi kampanii v Zakhidnii Ukraini (1946–1951) (3–35). Lviv. [in Ukrainian]. 7. Kukhta, B. (ed.). (1996). Osnovy politychnoi nauky: kurs lektsij. Lviv. [in Ukrainian]. 8. Melikova, N. (2001). Istoricheskij opyt funkcionirovaniya sovetskoj izbiratel’noj siste- my (1936–1985). (Candidate’s thesis). Moskva. [in Russian]. 9. Nevezhin, V.A. (2007). «Esli zavtra v pokhod…»: podgotovka k vojne i ideologicheskaya propaganda v 30–40-x godax. Moskva. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2018. – №4 97Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства... 10. Pavlova, I.V. (2003). 1937: vybory kak mistifikatsiya, terror kak real’nost’. Voprosy istorii, 10, 19–37. Moskva. [in Russian]. 11. Pocheptsov, G. (2000). Informatsionno-psikhologicheskaya vojna. Moskva. [in Russian]. 12. Pocheptsov, G. (2015). Fenomen sovetskoj propagandy. Retrieved from https://psyfac- tor.org/lib/propaganda36.htm [in Russian]. 13. Popov, A.S. (2002). Informatsionno-psikhologicheskoe obespechenie izbiratel’nykh kampanij (Extended abstract of Candidate’s thesis). Moskva. [in Russian]. 14. Ushakova, S.N. (2001). Ideologo-propagandistskie kampanii kak sposob social’noj mo- bilizatsii sovetskogo obshchestva v kontse 1920 – nachale 1940-x gg. (na materialakh Zapadnoj Sibiri) (Candidate’s thesis). Novosibirsk. [in Russian]. 15. Yermolaiev, V. (2006). Vyshchi predstavnyts’ki orhany vlady v Ukraini (istoryko-pra- vove doslidzhennia). (Candidate’s thesis). Kharkiv, [in Ukrainian]. oleksandra stasiuk Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Senior Research Fellow, Department of the Modern History, І.Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies NAS of Ukraine (Lviv, Ukraine), ol_stasuk@ukr.net SOVIET ELECTORAL CAMPAIGNS AS AN INSTRUMENTALITY OF SOCIETY INDOCTRINATION (on the example of Ukrainian SSR of the post-war period) The article covers the forms, methods and content of the pre-election propaganda activities of the post-war period in the Ukrainian SSR. The role of election campaigns in the system of the Soviet propaganda machine is pointed. The leading role of the Communist Party in organizing and conducting agitation, which transformed the process into a monopoly ideological campaign is determined. A special attention was paid to government factors before conducting electoral campaigns in the western regions of USSR. The common and distinctive features of election campaigning in the eastern and western Ukrainian regions of the Ukrainian SSR are determined, and the efficiency of their influence on the consciousness of the population is estimated. The main factors of the rejection of pre-election propaganda by the inhabitants of Western Ukrainian territories are the experience gained by them in European parliamentary structures and the activities of the Ukrainian national liberation movement. Keywords: Soviet propaganda, forms and methods of pre-election agitation, Ukrainian SSR, Western Ukrainian region, post-war period.

Радянські виборчі кампанії як засіб індоктринації суспільства (на прикладі Української РСР повоєнного періоду)

Institution

Ähnliche Einträge