Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Єрмошкіна, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Теми:	Економічна теорія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17922
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів / О.В. Єрмошкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 69-73. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17922
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-179222013-02-13T02:48:07Z Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів Єрмошкіна, О.В. Економічна теорія 2008 Article Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів / О.В. Єрмошкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 69-73. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17922 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна теорія Економічна теорія
spellingShingle	Економічна теорія Економічна теорія Єрмошкіна, О.В. Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
format	Article
author	Єрмошкіна, О.В.
author_facet	Єрмошкіна, О.В.
author_sort	Єрмошкіна, О.В.
title	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
title_short	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
title_full	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
title_fullStr	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
title_full_unstemmed	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
title_sort	фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Економічна теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17922
citation_txt	Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів / О.В. Єрмошкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2008. — № 4(14). — С. 69-73. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT êrmoškínaov fínansovívídnosiniresursipotokitransformacíâteoretičnihpídhodív
first_indexed	2025-07-02T19:03:38Z
last_indexed	2025-07-02T19:03:38Z
_version_	1836563058183372800
fulltext	2008’4 69 Динамічний розвиток суспільства, який віддзер- калюється у всіх сферах діяльності, призводить до значного пришвидшення темпів змін навколишнього середовища, умов функціонування окремих економі- чних суб’єктів, політичного та економічного клімату в країні та світі. Фінансові та економічні відносини віддзеркалюють значну частину відносин в суспільстві у сфері формування, розподілу та використання благ, знаходяться у тісному зв’язку з політичними, соціаль- ними та культурними зв’язками як в межах окремої родини, підприємства, регіону, держави, так і на міждержавному рівні. Відповідно, розвиток фінансо- вих відносин є певним віддзеркаленням розвитку сус- пільства в цілому. У цьому аспекті, дослідження транс- формації підходів до управління у сфері фінансових відносин є актуальним питанням, оскільки дозволяє виявити основні тенденції розвитку суспільства в ціло- му та визначити можливі напрямки вдосконалення фінансових та економічних відносин, вирішення про- тиріч, які виникають в процесі формування, розподі- лу та використання певних благ як окремими еконо- мічними суєтами в державі, так на макрорівні. Метою даного дослідження є аналіз розвитку теорії фінансів в історичному аспекті та виявлення умов для трансформації підходів до управління у фінан- совій сфері від статичних категорій (ресурси, запаси) до динамічних (потоки, рух). Розвиток економічних відносин на всіх етапах становлення людства супроводжувався становленням і фінансових відносин, оскільки в процесі формуван- ня родів, виділення окремих домашніх господарств, виділення різних верств населення, розподілу праці та розвитку виробництва поступово ускладнювався про- цес накопичення, розподілу, перерозподілу та вико- ристання індивідуальних та суспільних благ. Особли- во стрімкі ривки розвитку суспільства спостерігались в процесах розподілу праці та розвитку виробництва. Як відмічає Ф. Енгельс у своїй роботі «Походження родини, приватної власності та держави» [1], «цивілі- зація є тією сходинкою суспільного розвитку, на якій розподіл праці, …обмін між окремими особами та об’єднуюче ці два процеси товарне виробництво сягають повного розквіту та здійснюють перево- О. В. Єрмошкіна, кандидат економічних наук, Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ, РЕСУРСИ, ПОТОКИ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ О. В. Єрмошкіна рот в усьому попередньому суспільстві». Також у роботі зазначається, що рівень розвитку суспільства, економічних та фінансових відносин знаходяться у тісному взаємозв’язку. Про це свідчить і аналіз робіт вчених різних епох [3], в яких чітко простежується взаємозв’язок розвитку економічної думки, економі- чних та фінансових відносин та суспільства, який свідчить, що ступінь розвитку економічних та фінан- сових відносин, методологія та інструментарій, який застосовується суспільством для регулювання еконо- мічних та фінансових відносин, є одним з визначних факторів розвитку країни в цілому. На кожному етапі розвитку суспільства існуючий механізм, методоло- гія та інструментарій управління економічними та фінан- совими відносинами і процесами потребує удоскона- лення з метою адаптації до більш високої сходинки розвитку. Економічні відносини між суб’єктами господа- рювання на кожному етапі розвитку цивілізації харак- теризувались насиченістю та розгалуженістю взаємо- зв’язків між ними. Так, як описує економічна історія [3] та економічна теорія [4; 5] економічні відносини в примітивних цивілізаціях базуються на натуральному обміні, який звичайно обмежує як можливості роз- витку окремих суб’єктів господарювання (на цьому етапі це були лише окремі домашні господарства), так і є стримуючим фактором розвитку суспільства (роду, племені) в цілому. У результаті розвитку суспільства, впровадження товарних, паперових, а потім і банкі- вських грошей [4, с. 55] значно ускладнюються та розгалужуються зв’язки між окремими суб’єктами господарювання. При чому ці зв’язки віддзеркалю- ються у русі товарів та грошей. Якщо базуватись на кругообігу товарів та доходів [4, с. 41—47; 5, с. 13 — 21], то видно, як поступово відносини між базовими елементами (підприємства та домогосподарства) ускладнюються за рахунок підвищення ролі держави, застосування засобів державного регулювання ринку товарів та ринку ресурсів, появи фінансового ринку з його інфраструктурою, розвитком міжнародних зв’язків країни, тобто виходом суб’єктів господарю- вання на зовнішні ринки та доступом іноземних суб’єктів на вітчизняні товарний, фінансовий ринок та 70 Економічний вісник Донбасу ринок ресурсів. При цьому всі ці взаємозв’язки відби- ваються на обсягах та структурі товарних та фінансо- вих потоків як в межах кожного з суб’єктів господа- рювання, так і економіки суспільства в цілому. Слід зазначити, що ефективність діяльності ок- ремого суб’єкту господарювання та економіки в цілому багато в чому залежить від того на скільки ефективно здійснюється управління фінансовими потоками да- ного суб’єкту, що передбачає розуміння сутності, скла- ду та напрямків руху товарних та фінансових потоків на підприємстві, як підсистемі економічної системи держави та світової економіки в цілому. Для більш чіткого розуміння сутності фінансо- вих потоків, природи їх виникнення, особливостей їх формування, руху, розподілу та використання необхі- дно дослідити розвиток складових поняття «фінансо- вий потік». У роботі А. Сміта «Дослідження про природу та причини багатства народів» [7, Гл. 1] зазначається ключова роль розподілу праці у розвитку суспільства та виникненню грошей та становлення фінансових відносин, але сам термі «фінанси» не застосовується. А. Сміт підкреслює, що «… багатство кожної краї- ни, а також могутність її, … завжди повинно зна- ходитись у відповідності до вартості її річного про- дукту, який формує фонд, за рахунок якого і сплачу- ються всі податки» [8, Гл.5]. Тобто в даному випад- ку вже іде мова про перерозподіл накопичених благ, а, відповідно, і виникає одна з основних функцій фінансів — розподільча. Саме А. Сміт сформулював основні принципи оподаткування та обґрунтував доцільність розподілу державних фінансів на загаль- нодержавні та місцеві. Такий підхід мав велике зна- чення для подальшої розбудови системи державного устрою та суспільства в цілому, оскільки дозволив в подальшому обґрунтувати формування фінансових потоків між державою та окремими громадянами в процесі розподілу повноважень між бюджетами різних рівнів. Ще одним суттєвим здобутком А. Сміта, який вплинув на подальший розвиток теорії фінансів, і особ- ливо фінансів підприємств, є поділ капіталу на основ- ний та оборотний. При чому, автором відмічалось, що основний капітал не може приносити доходу без до- помоги оборотного [3, с. 77—78]. У процесі подальшого розвитку економічних та фінансових відносин, удосконалення системи форму- вання, розподілу та використання фінансових ресурсів на різних рівнях економіки, поглиблення торгівельних зв’язків між державами, розвитком виробництва з’яв- ляються роботи Д. Рікардо [3, с. 79—87], який вво- дить такі поняття як «фонд заробітної плати», «загаль- ний фонд держави», «фонд допомоги бідним». При цьому вченим не тільки підкреслюється значущість процесу перерозподілу благ в державі, а і досліджу- ються джерела та напрямки використання фінансових ресурсів, які існують у фондовій формі. У працях Ж.-Б. Сея [2] з’являється поняття «фінанси», яке стосується грошових взаємовідносин в державі, значна увага приділяється складу та поряд- ку формування державних витрат, причинам їх виник- нення та можливим джерелам оплати. Віддаючи належне великому значенню результатів розглянутих робіт для розвитку фінансової науки, слід відзначити певну однобічність досліджень, оскільки фінанси та фінансові відносини розглядались більшою мірою з точки зору державних фінансів. Фінансовим відносинам на мікрорівні, рівні окремих підприємств приділялась незначна увага. Останній напрямок дослі- джень носив виключно характер конкретних управ- лінських рішень, тобто зусилля розробників були спря- мовані на удосконалення роботи окремого підприєм- ства, а не на пошук закономірностей, взаємозв’язків та механізмів функціонування фінансів на даному рівні. З розвитком виробництва та переходом суспіль- ства на інший етап розвитку в 1936 році з’являється робота Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, про- цента та грошей» [9], яка мала велике значення для розвитку як економічної теорії та теорії фінансів, так і для практичного застосування положень економічної науки на різних рівнях управління, що у свою чергу також вплинуло на розвиток економіки суспільства в цілому. Кейнсом в роботі [9] широко застосовуються такі поняття як «фінансові резерви», «фінансові відра- хування», «фінансове забезпечення витрат», «резерв фінансових відрахувань». Для окреслення сфери дії економічних законів фінанси поділяються на націо- нальні та приватні, виокремлюються такі фонди як фонд капіталу, фонд накопичення заощаджень, фонд зароб- ітної плати та фонд погашення. Необхідно підкресли- ти, що значна увага в роботі [9] приділяється «фінан- совому сенсу», тобто автором підкреслюється, що при прийнятті фінансових рішень підприємець керується саме фінансовим сенсом, тобто доцільністю інвестицій в той чи інший напрямок. Таким чином, одним з клю- чових питань розробки політики управління фінансо- вими ресурсами на різних рівнях (держава, підприє- мець, приватний інвестор) є питання ефективності та розумності рішень. Слід зазначити, що виявлення відповідних закономірностей, взаємозв’язків між еко- номічними категоріями та формулювання основних положень теорії [9] стало можливим лише в умовах відповідного розвитку економіки суспільства, еконо- мічних та фінансових відносин. Самим автором підкреслюється значний вплив рівня розвитку ринко- вої інфраструктури, яка була вже властива суспіль- ству в 30-і роки ХХ сторіччя, на склад та характер О. В. Єрмошкіна 2008’4 71 О. В. Єрмошкіна економічних та фінансових відносин в суспільстві. Так серед елементів інфраструктури фінансового ринку були присутні інститут державного бюджету, фондо- вої та товарної біржі, банківські та небанківські кре- дитно-фінансові установи, приватні фінанси. Слід заз- начити, що такий розвиток фінансової інфраструкту- ри, постійне зростання рівня конкуренції, обсягів опе- рацій на фондових та товарних біржах, вдосконален- ня банківських процедур та розширення номенклату- ри банківських послуг викликав необхідність прове- дення наукових досліджень щодо удосконалення сис- теми управління фінансовими ресурсами, обґрунту- вання та розробки ефективної політики формування, розподілу та використання фінансових ресурсів. Це надало поштовху подальшому розвитку теорії фінансів. При розгляді питання взаємозв’язку розвитку еко- номічної теорії, теорії фінансів та розвитку суспільства не можна не надати належну увагу роботам К. Маркса. У своїй фундаментальній праці «Капітал» [10], він на- водить та обґрунтовує взаємозв’язок між рухом товарів та рухом грошей і конкретизує базові функції грошей (міра вартості, засіб обігу, засіб платежу та засіб на- громадження). К. Маркс відмічає, що «…безпе- рервність руху властива лише грошам…», а «…в русі грошей лише виражається обіг товарів…» [10, с. 122 (тут і надалі переклад автора)]. Ці положення зробили значний внесок в подальший розвиток фінансової теорії, оскільки окреслили динамічний характер грошових відносин, їх взаємозв’язок з обігом товарів, а також заклали основи для побудови в майбутньому самої теорії управління фінансовими потоками. Саме К. Маркс за- стосував вираз «…золотий та срібний потік…» [10, с. 151] для характеристики руху грошей у економіці. Але саме таке образне використання якнайкраще опи- сує сам характер руху грошей — потік. Крім того, ав- тором також зазначається, що «у тій мірі, у якій роз- вивається капіталістичне виробництво та накопи- чення, розвиваються також конкуренція та кре- дит…» [10, с. 632], відповідно розвиваються і грошові або фінансові відносини, що потребує нових методів підвищення виробництва доданої вартості, «…яка…є утворюючим елементом накопичення» [10, с. 630]. Тобто автором підкреслюється, що рух грошей, їх потік є необхідною умовою для розвитку економіки, а сам розвиток економіки та вдосконалення методів управ- ління та функціонування є необхідною умовою для на- копичення, тобто створення «нового капіталу» [10] та зростання добробуту. Узагальнюючи вищевикладені положення та кри- тичний аналіз літературних джерел, можна зробити такі висновки: — розвиток суспільства та розвиток понятійного апарату та інструментарію фінансів знаходиться у тісно- му взаємозв’язку, оскільки усі сфери життя суспіль- ства супроводжуються певними економічними відно- синами, які здебільшого носять грошовий характер; — грошові відносини в суспільстві виникають в результаті руху благ, носять динамічний характер, який характеризується поняттями «потік» та «кругообіг», і обумовлюють накопичення певних благ у окремих економічних суб’єктів, їх розподіл та перерозподіл серед інших суб’єктів; — розвиток економічних відносин та посилення конкуренції потребує постійного вдосконалення сис- теми управління потоками товарів та потоками гро- шей, підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання задля більш інтенсивного процесу накопичення капіталу та, відповідно, переходу сус- пільства на нову сходинку розвитку. Подальший розвиток економічних і фінансових відносин, ускладнення інфраструктури ринків, взає- мозв’язків між економічними суб’єктами, створення та розвиток розгалужених у просторі організаційних утворень на національному та міжнародному рівнях, пришвидшення темпів зміни умов зовнішнього сере- довища та встановлення більш жорстких умов до часу проведення операцій поставило перед господарюючи- ми суб’єктами проблему управління рухом фінансо- вих ресурсів та встановлення таких економічних та фінансових відносин зі своїми контрагентами, які б відповідали сучасним вимогам. Багато дослідників в галузі фінансового менеджменту підкреслюють особ- ливості організації бізнесу, процесів та механізмів уп- равління фінансовими ресурсами, діяльністю підприє- мства на різних рівнях функціонування (регіональний, національний, міжнародний). Причому значна увага приділяється саме тому як будуть сформовані, розпо- ділені та використані фінансові ресурси суб’єкта гос- подарювання. Слід ураховувати те, що особливістю фінансових відносин, як це зазначалось вище, є саме те, що в результаті існування саме таких відносин ви- никають, розподіляються та використовуються фінан- сові ресурси підприємства, які є статичною катего- рією, тобто відображають вже результат певних уп- равлінських рішень та руху фінансових ресурсів інших економічних суб’єктів. Відповідно, рішення, спрямовані на управління статичними категоріями, тобто фінансовими ресурса- ми, в умовах швидкого розвитку економічних та фінансових відносин не в повній мірі задовольняють вимоги до динамічності управлінського процесу. На- уковцями відзначається особлива важливість перехо- ду від формування управлінських рішень, спрямова- них на статичні категорії, до управління динамічними категоріями, тобто категоріями, які відображають рух. 72 Економічний вісник Донбасу Якщо розглядати економічні та фінансові відносини підприємства то саме управління фінансовими пото- ками відповідає зазначеним вище вимогам. Згідно з теорією фінансів основними характери- стиками поняття «фінанси» та «фінансовий» є грошо- вий характер фінансових відносин, розподільчий ха- рактер фінансових відносин, формування і викорис- тання грошових фондів [20, с. 23; 21, с. 7]. Більшість ресурсів, які використовуються підприємством у про- цесі своєї діяльності, проходять стадію грошової фор- ми. Як зазначає К. Маркс у своїй праці [10, с. 122], «…рух грошей завжди являє собою один і той самий процес, в якому гроші міняються місцями з новими та новими товарами…». При цьому слід зауважити, що в якості товару можуть виступати не тільки, на- приклад, сировина, машини, обладнання, а і самі гро- шові кошти, оскільки гроші самі є «загальний товар» [10, с. 160], які мають форму позикового капіталу і в майбутньому забезпечать кредитору процентний дохід. В цілому, процесі господарчої діяльності ресурси ви- дозмінюються і в кінці кінців надходять до підприєм- ства здебільшого у грошовій формі. Тобто діє фор- мула Г-Т-Г/ [10, с. 160], яка і віддзеркалює рух фінан- сових ресурсів підприємства. Звичайно існують операції підприємства, які по- в’язані з рухом матеріальних ресурсів (товарообмінні або бартерні операції, робота з давальницькою сиро- виною, інші). У відповідності до основних положень економічної теорії [4; 5] та теорії фінансів [6] усі опе- рації, які не пов’язані з рухом фінансових ресурсів підприємства у будь-якій формі (готівкова або безгот- івкова), не є підставою для виникнення фінансових відносин. Також, згідно з законодавством [11, ст. 293] товарообмінна або бартерна операція передбачає на- явність змішаної форми оплати (часткова оплата в на- туральній формі) без залучення руху грошових коштів у готівковій або безготівковій формі. Згідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [12] до бартерних операцій дорівнюються також опе- рації з заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця. Також, за діючими стандартами бухгалтерського обліку [13], негрошові операції, тоб- то отримання активів шляхом фінансової оренди, бар- терні операції, придбання активів шляхом емісії акцій, не включаються до звіту про рух грошових коштів підприємства. Таким чином, бартерні операції повинні бути виключені з розгляду при встановленні складу фінансових відносин підприємства. Однак, слід за- значити, що саме зазначення можливості «…частко- вої оплати…» [13] та положення ст. 293 Господарсь- кого кодексу України [11], які передбачають можли- вості грошової доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, не дають змо- гу повністю виключити бартерні операції зі складу фінансових відносин підприємства. Підсумовуючи вище викладене, можна зробити висновок, що відносини підприємства з іншими суб’- єктами господарювання в процесі руху та перерозпо- ділу фінансових потоків носять грошовий характер та базуються на основних законах грошового обігу. Розглядаючи таку характеристику, як «розпо- дільчий характер фінансових відносин», слід зазначи- ти, що фінансові ресурси підлягають розподілу за відповідними напрямками та видами діяльності, струк- турними підрозділами. Відповідно виникають і фінан- сові потоки, які віддзеркалюють цей рух. Як зазначалось вище в роботах багатьох вчених (А. Сміта, Д. Рікардо , Ж.-Б. Сея, К. Маркса, Дж. М. Кейнса та ін.) підкреслюється, що фінансові ресурси на різних рівнях економіки підлягають аку- муляції та перерозподілу за певними напрямками. Крім того, авторами підкреслюється, що саме ефективний перерозподіл благ, в тому числі і фінансових ресурсів, та їх цільове використання забезпечує ефективний роз- виток суспільства. Якщо ж розглядати мікро-рівень, то, згідно з те- орією фінансового менеджменту, в структурі управ- ління підприємством виділяються підрозділи (центри) витрат, центри доходів (прибутку), центри інвестицій [14; 15]. При цьому, потоки перерозподіляються між цими структурними елементами для досягнення найк- ращого результату, тобто для забезпечення довгост- рокової прибуткової та надійної роботи підприємства. Як було зазначено вище, однією з характеристик економічної категорії «фінанси» є формування та вико- ристання фінансових ресурсів у фондовій або не фон- довій формі. Необхідно підкреслити, що багатьма вче- ними, роботи яких обумовили розвиток фінансової на- уки зазначалось, що гроші [3; 7; 8], капітал [2; 3], або фінансові ресурси [9] формують фонди. Так, наприк- лад, Д. Рікардо ще на початку ХІХ сторіччя писав, що існує загальний фонд держави, фонд допомоги бідним, тобто підкреслював, що фінансові ресурси накопичу- ються в певних фондах [3]. Дж. М. Кейнсом підкрес- лювалося, що фінансові ресурси формують сукупний фонд, фонд погашення, фонд амортизаційних відраху- вань, фонд накопичення [9]. Згідно з діючим законодавством [11] підприєм- ство за рахунок реальних надходжень може форму- вати фонди для соціального розвитку, майбутніх ви- плат, матеріального заохочення персоналу та інших цілей. Надходження підприємства формують сукуп- ний фонд його фінансових ресурсів, який потім роз- поділяється за відповідними напрямками діяльності та елементами. При цьому фонди фінансових ре- О. В. Єрмошкіна 2008’4 73 сурсів, які сформовані підприємством, носять цільо- вий характер, що обумовлює конкретні напрямки їх використання. Таким чином, фінансові потоки в процесі руху переходячи з динамічної категорії у статично, тобто у фінансові ресурси, формують певні фонди, які в на- ступних періодах є джерелами формування вихідних фінансових потоків. Відповідно, фінансові ресурси, які формуються за рахунок певного джерела або розпод- іляються на певні потреби, характеризуються сукуп- ними рисами, знаходяться в русі та можуть вважа- тись єдиним цілим, тобто потоком. Цей рух також є розподіленим у часі, тобто на відміну від статичної категорії «фінансові ресурси», фінансовий потік віддзеркалює рух фінансових ресурсів у часі. Для великих підприємств з розгалуженою системою філій, регіональних підрозділів та дочірніх підприємств фінан- сові ресурси розподіляються у просторі, тобто фінан- сові ресурси рухаються між певними структурними підрозділами підприємства, утворюючи відповідні фінансові потоки. Таким чином, у результаті систематизація роз- витку теоретичних підходів до формування, розподі- лу та використання фінансових ресурсів та потоків у та аналізу характерних рис фінансових відносин, ре- сурсів та потоків: 1. Виявлено три основні етапи розвитку теорії: — на першому етапі (кінець ХVI ст. — початок ХІХ ст.) управління фінансовими потоками на мікрорівні зводилось до прийняття рішень по певних ситуаціях на рівні конкретного підприємства без тео- ретичного обґрунтування рішень, відсутні узагальнені принципи, методи та методологія управління; на мак- рорівні увага приділялась лише управлінню податка- ми та багатством держави; — на другому етапі (середина ХІХ ст. — середи- на ХХ ст.) фінансові потоки розглядались на макрорівні як похідні явища таких економічних категорій як «фінан- си», «фінансування», «джерела фінансування», «фінан- сові резерви», були встановлені і обґрунтовані взаємо- зв’язки між цими явищами та визначений їх вплив на рівень економічного розвитку держави; — на сучасному, третьому, етапі фінансові пото- ки розглядаються на макро- та мікрорівні як грошове втілення фінансових відносин між суб’єктами госпо- дарювання. 2. Встановлено, що сукупність відносин, які ви- никають на підприємстві при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів, можна визначити як фінансові, а рух цих ресурсів можна трактувати як фінансовий потік. 3. Доведено, що принциповим положенням щодо побудови системи управління фінансовими потоками є трансформація підходів з управління результатами руху фінансових потоків до управління самим проце- сом руху фінансових потоків. До напрямків подальших досліджень слід відне- сти розробку питань щодо побудови системи управ- ління фінансовими потоками на основі управління про- цесом руху фінансових потоків. Література 1. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Энгельс Ф. — М. : ОГИЗ, 1948. — 222 с. 2. Сей Ж.-Б. Трактат про пол- ітичну економію / Ж.-Б. Сей // URL http://www.eup.ru. 3. История экономических учений / под ред. Н. К. Каратева. — М. : Соцэкгиз, 1963. — 550 с. 4. Самуельсон П. Економіка / П. Самуельсон. — Львів : Світ, 1993. — 494 с. 5. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э. Дж. Долан и др. [пер. с англ. В. Лукашевича и др. ; под общ. ред. В. Лукашевича]. — Л., 1991. — 448 с. 6. Василик О. Д. Теорія фінансів : Підруч. / О. Д. Васи- лик. — К. : НІОС, 2000. — 416 с. 7. Смит А. Исследо- вание о природе и причинах богатства народов, К.1 / А. Смит // URL http://www.eup.ru. 8. Смит А. Иссле- дование о природе и причинах богатства народов, К.2 / А. Смит // URL http://www.eup.ru. 9. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс // URL http://www.eup.ru. 10. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т.1. / К. Маркс [пер. с нем. И. И. Степанова-Скворцова]. — М. : Гос. изд-во полит. литературы, 1950. — 794 с. 11. Господарський кодекс України // Відомості Вер- ховної Ради. — 2003. — № 18, № 19—20, № 21—22. 12. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 4 зі змінами та доп. 13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» // Бібліотека «Все про бухгалтерський облік. Нормативні документи», № 1. 14. Бланк И. Управле- ние использованием капитала / И. Бланк. — К. : Ника- Центр, 2000. — 656 с. 15. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Д. Хан. — М. : Финансы и статистика, 1997. — 586 с. О. В. Єрмошкіна

Фінансові відносини, ресурси, потоки: трансформація теоретичних підходів

Репозитарії

Схожі ресурси