Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України

Ідеться про теоретичне осмислення музичності як структурного елемента значеннєвої структури тексту „Лісової пісні” Лесі Українки. Детально проаналізовано складний взаємозв’язок слова і звуків музики у тексті драми, а також їхній вплив на читацьку уяву та сприйняття. Відведено особливу увагу окремим...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Зубрицька, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Теми:	Рецепція творчості Лесі Українки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17927
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України / М. Зубрицька // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 11-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17927
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-179272011-03-13T12:03:33Z Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України Зубрицька, М. Рецепція творчості Лесі Українки Ідеться про теоретичне осмислення музичності як структурного елемента значеннєвої структури тексту „Лісової пісні” Лесі Українки. Детально проаналізовано складний взаємозв’язок слова і звуків музики у тексті драми, а також їхній вплив на читацьку уяву та сприйняття. Відведено особливу увагу окремим аспектам рецептивної естетики та теорії читацького відгуку. The paper deals with the theoretical approach to the music as a structural element of the text of “The Forest Song” by Lesia Ukrainka. The article puts special attention on the Reception Aesthetics Theory approach, since the music contributes to establishing elements of uncertainty within the text. It is the ultimate form of the untranslatable and, as such, it partakes of intended deconstruction of language. Music is used as an element of transgression of the rules of the literary text and testifies therefore to a deep crisis in the literary process. 2008 Article Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України / М. Зубрицька // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 11-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17927 821.161.2.09 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецепція творчості Лесі Українки Рецепція творчості Лесі Українки
spellingShingle	Рецепція творчості Лесі Українки Рецепція творчості Лесі Українки Зубрицька, М. Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
description	Ідеться про теоретичне осмислення музичності як структурного елемента значеннєвої структури тексту „Лісової пісні” Лесі Українки. Детально проаналізовано складний взаємозв’язок слова і звуків музики у тексті драми, а також їхній вплив на читацьку уяву та сприйняття. Відведено особливу увагу окремим аспектам рецептивної естетики та теорії читацького відгуку.
format	Article
author	Зубрицька, М.
author_facet	Зубрицька, М.
author_sort	Зубрицька, М.
title	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
title_short	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
title_full	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
title_fullStr	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
title_full_unstemmed	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України
title_sort	музика–слово–уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „лісовій пісні” лесі україни
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Рецепція творчості Лесі Українки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17927
citation_txt	Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України / М. Зубрицька // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 11-23. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT zubricʹkam muzikaslovouâvareceptivnoestetičnenavantažennâmuzičnostítekstuvlísovíjpísnílesíukraíni
first_indexed	2025-07-02T19:03:51Z
last_indexed	2025-07-02T19:03:51Z
_version_	1836563071074566144
fulltext	РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ • • RECEPTION OF LESYA UKRAINKA’S CREATIVE WORK PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 11 УДК 821.161.2.09 Марія Зубрицька МУЗИКА–СЛОВО–УЯВА: РЕЦЕПТИВНО-ЕСТЕТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ МУЗИЧНОСТІ ТЕКСТУ В „ЛІСОВІЙ ПІСНІ” ЛЕСІ УКРАЇНКИ Ідеться про теоретичне осмислення музичності як структурного елемента значеннєвої структури тексту „Лісової пісні” Лесі Українки. Детально проаналізовано складний взаємозв’язок слова і звуків музики у тексті драми, а також їхній вплив на читацьку уяву та сприйняття. Відведено особливу увагу окремим аспектам рецептивної естетики та теорії читацького відгуку. Ключові слова: музика, трансгресія, рецептивна естетика, читач, слово, звук. Музичність літературного тексту як теоретична проблема у ХХ сторіччі набула міждисциплінарного виміру, чого вимагали нові інтерпретації музики як культурного феномену та лін- гвістичний поворот у філософських, культурологічних і літера- турознавчих дослідженнях, що запропонували радикальну зміну поглядів на розуміння мови та її комунікативної спроможності висловити складну архітектоніку найглибших людських емоцій. Взаємозв’язок „музика–література”, зокрема особливості цього неймовірно складного для осягнення та артикуляції фазового переходу „тиша–музика–слово–уява”, завжди були в полі зору найвидатніших філософів і культурологів – від Платона, Арісто- теля, Боеція до М. Гайдеґґера та Р. Барта, які прагнули збагнути музику як образ звучання світу і як спосіб буття у світі. В основі всіх спроб переосмислити феномен музики була антична концепція типології трьох видів чи „трьох музик”. На особливу увагу заслуговує типологія музики, яку запропонував Боецій: космічна музика (“musica mundana”), людська музика (“musica humana”) та інструментальна музика (“musica instrumentalis”). Перші два види в Боеція є моделлю ідеальної PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 12 гармонії світотворення, гармонії духу та тіла. Надзвичайно цікаві рефлексії філософа про „людську музику”, які безпосередньо чи опосередковано мали вплив на подальший антропологічний дискурс музики: „Людську музику розуміє кожен, хто заглиблю- ється в себе. Що поєднувало б безтілесне життя розуму з тілом, коли б не певна узгодженість і належна налаштованість, аналогічна тому, що творить консонанс із низьких і високих звуків? Що інше поєднувало дві частини душі, яка – як вказує Арістотель,– складається з розумного і нерозумного?” [1]. Ця надзвичайно давня теорія трьох музик започаткувала дискурс музики як вічного означника, що в усі епохи ставав феноменальним ключем розуміння архітектоніки душі людини. Дискусії про природу та сутність музики, про її структурну цілісність, багатофункціональність у культурній картині світу супроводжували так чи інакше всі дискусії про мову. Здатність музики передавати тональність звучання внутрішнього світу людини спонукали багатьох представників романтизму, а пізніше символізму та неоромантизму розглядати музичність як органічну складову літературних текстів і прийти до висновку про нерозривність музики та слова як найвищої форми пізнання. Т.-С. Еліот цю онтологічно закорінену єдність поетичного слова та музики окреслив так: «Я намагався довести, що „музичність” твору визначається як його звуковою моделлю, так і моделлю всіх додаткових значень, із яких твір складається; обидві ці моделі – звукова й асоціативна – існують неподільно, як одне ціле. І якщо хтось вважає, що прикметник „музичний” стосу- ється тільки чистого звуку безвідносно до сенсу, я можу лише повторити своє попереднє твердження, що звучання твору є такою самою складовою, як і зміст» [2]. Музичність літературного тексту розгортає низку відкритих для дискусії питань, зокрема питання її рецептивно-естетичного навантаження, особливо коли йдеться про читання поетичних, драматичних чи прозових творів, у яких музика виступає важли- вим структурним елементом художньої дійсності. Полемічність цього питання полягає передусім у тому, що музичність тексту PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 13 передбачає відкриту мережу індивідуальних асоціацій, опертих на суб’єктивний досвід, що ускладнює теоретичне осмислення загального естетичного досвіду. Зразком музичної візії літературного тексту, де є повна симетрія між музикою та словом, що дає змогу реципієнтові наблизитися до осягнення глибинного сенсу онтологічного та феноменологічного аспектів буття людини у світі, є „Лісова пісня” Лесі Українки. Драма-феєрія є поетичним текстом, який описує музику звучання людської душі. Леся Українка в пошуках літературного вираження екстеріоризації внутрішнього світу своїх персонажів побачила в музиці потенційно багату інваріантність для опису повноти емоцій, сильних відчуттів та почуттів. Авторка долучила до тексту драми нотний запис усіх мелодій, які звучать у „Лісовій пісні”; власне, тому звучать у тексті, що вони – в додатку до основного тексту, хоча насправді аж ніяк не є текстуальними маргінесами, а самою сутністю тексту, серцевиною його структури значень. І така композиція тексту „Лісової пісні” є для читача не викликом, а радше шансом. Хоча слід наголосити, що йдеться про зразкового читача, на якого розраховувала авторка і присутність якого як структурного елемента тексту вона враховувала. Леся Українка свідомо чи підсвідомо розмиває всі семіо- тичні межі літератури, музики та мистецтва. Це не просте прагнення досягти музичності мови, ідеальної звукової організа- ції тексту чи зразкової архітектоніки стилю. Це радше прагнення повернутися до архаїчного уявлення про єдине джерело усіх мистецтв, до нероздільності звука і сенсу [3]. Формат музичного доповнення до основного тексту драми-феєрії Лесі Українки, власне, створює для читачів ефект потенційного звучання поліфонічного мистецького твору. С. Шер для таких художніх текстів запропонував термін „вербальна музика” (verbal music) [4], який, на його думку, мав би описувати літературну репрезентацію музики в поезії чи прозі як структурний елемент організації художньої дійсності. Такі тексти поряд зі словесним наближенням до реальної чи уявної PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 14 партитури часто пропонують реципієнтам власну версію музич- ного виконання чи інваріантність суб’єктивного сприйняття музики. А. Ґір пов’язує вербальну функцію з функцією денотата і референта [5], що відкриває горизонт сподівань для читацької аудиторії. Музичність чи звукову матерію тексту читачі завжди можуть сприймати як простір можливостей, які звучать і які чекають свого втілення через сенсотворення. Єдність словесного та музичного форматів ув одному тексті є водночас яскравим свідченням нероздільності у тканині тексту звуків музики та поетичних образів, взаємо-перетинання і взаємо-доповнення звукової та семантичної стихій. Ось як Леся Українка подає свою поетичну візію музично- мовної стихії для художнього змалювання магічної сили весня- ного пробудження природи, а відтак і пробудження естетики людських почуттів: З очеретів чутно голос сопілки [мелодії № 1, 2, 3, 4], ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп'янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки і проводить долонею по очах. М а в к а А хто мене збудив? Л і с о в и к Либонь, весна. М а в к а Весна ще так ніколи не співала, як отепер. Чи то мені так снилось? Лукаш знов грає [мелодія № 5] [6]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 15 Згідно з Т. Адорно, який запропонував власну концепцію нової філософії музики, сутність музики полягає в тому, що вона органічно балансує на межі мови і не-мови [7]. Наведена сцена тексту „Лісової пісні” блискуче засвідчує те, що вербальний вимір панорамного опису межових ситуацій потребує іншої мистецької форми верифікації, ніж словесна, оскільки ніби відчуває власну неспроможність зафіксувати майже містичний момент народження дива. Чотири мелодії голосу сопілки, власне, розпочинають „розповідь” про таїну воскресіння природи, яку супроводжує словесний опис візуалізації цієї містерії. Тут слід звернути увагу на метафору „голос сопілки”, оскільки топіка голосу має значуще міфо-поетичне наванта- ження і є надзвичайно популярна в європейській літературній традиції від найдавніших часів. Саме голос творить для реци- пієнтів особливі можливості сприйняття звукового простору: голос недоступний інструментові, він опосередковано ототож- нюється з живою істотою, в руках якої оживає інструмент. Це конфліктність двох світів, чи двох типів музики, за Боецієм, а саме космічної, людської та інструментальної музики. Леся Українка майстерно поетизує ці метаморфози чи навіть, можна було б сказати, преображення людського голосу в дух музики і, навпаки, духу музики – у голос, у величну мить воскресіння природи. Маємо чудові зразки трансгресії звуків музики чи мелодії сопілки у величну тишу старезного пралісу, космічної музики, втіленням якої є Мавка, у світ недосконалого, бо побутово приземленого людського спілкування, і нарешті трансгресії внутрішнього голосу душі Лукаша як невимовної туги за чимось величним, у царство природи. Кульмінаційні стани емоційної напруги в „Лісовій пісні” опосередковано пов’язані з топікою космічного простору, і саме тоді поетична мова стане вкрай лаконічною, ніби тим самим поетеса визнає поразку слова перед симфонічним звучанням душі Мавки. Найдивовижнішим словесним еквівалентом “musica mundana” є зізнання Мавки про болісне осяяння від щастя: PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 16 Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує. М а в к а Ох!.. Зірка в серце впала! [5, 233] Звісно, що поетичне слово разом із музикою витворили спільну оригінальну форму – пісню, тому сама назва драми- феєрії Лесі Українки тематизує пробудження природи через звучання мелодій. У наведеній сцені пробудження та преобра- ження внаслідок різних форм трансгресії читачі чи не вперше стикаються з потребою суперечливого прочитання, яке можна ще назвати читанням-навпаки чи читанням-проти-течії. За структурою це читання є інверсійним, оскільки остаточна семантика не заперечує до кінця сенсів першого плану, а лише перекриває їх. Полівалентність відчитування цього музично- візуального ряду та лаконічного діалогу „Лісової пісні” полягає в тому, що людина з її побутовими проблемами онтичного світу в онтологічній кореляції „музика–природа” залишається ніби поза основною сценою, на узбіччі, оскільки лісовий ландшафт і звуковий простір не є її оселею. Навіть мелодія, яка пробива- ється з душі Лукаша,– спонтанний, неусвідомлений процес екстеріоризації внутрішнього світу людини – не є для нього, на відміну від Мавки, способом його буття у світі. Музика для Лукаша – топос виразної туги і водночас виразної невимовності, які він раціонально не осмислює і не усвідомлює як перманентний стан душі: М а в к а Бач, я тебе за те люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш, хоча душа твоя про те співає виразно-щиро голосом сопілки... Л у к а ш А що ж воно таке? PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 17 М а в к а Воно ще краще, ніж вся твоя хороша, люба врода, та висловить його і я не можу... [5, 250–251] Цей очевидний виклик для читача, коли „звучать” мелодії тексту „Лісової пісні”, зумовлений передусім тим, що Леся Українка не описує музику. Адже, за її інтенцією, місія музики в драмі-феєрії виразно інша, я б сказала, радикально відмінна від місії слова, а саме – висловити невимовлюване, осягнути неосяжне, торкнутися глибин таїни божественного мовчання, з якого народжується звучання мелодій як голосу душі. Насправді всі текстуальні елементи „Лісової пісні” до звучання голосу сопілки є лише маркерами передчуття якогось таїнства наро- дження чогось невимовного: скажімо, початок прологу „Старез- ний, густий, предковічний ліс на Волині” вказує на те, що перед нами, з одного боку, топос вічності, а з другого – саме цей топос вічності як різновид антиципації, як знак чогось сокровенного, що мало б бути праосновою вічного повернення, закладає горизонт читацьких сподівань на дійство, на магічне перетворен- ня мовчання в шум лісу, в музику, слово та дію. М. Гайдеґґер проектує проблему тиші-звучання-слова на онтологічну площину: „А як у мовленні, як у передзвоні тиші розмежованості постає вмируще мовлення і його озвучення? В озвучуванні – в усному чи писемному – порушено тишу. Об що розбивається передзвін тиші? Як дістається тиша, розбита, до звучання слова?” [8]. Леся Українка „Лісовою піснею” пробує відповісти на ці складні філософські питання мистецькою інтерпретацію за допомогою музики і слова: від звучання мелодії сопілки розбруньковуються поетичні образи та народжується потреба в живому слові. Власне, поетеса за допомогою музики єднає розмежований у гайдеґґерівському розумінні світ вічності та вмирущого мовлення. Предковічний ліс викликає в реци- пієнтів на першому плані асоціативного ланцюжка відчуття тиші та мовчання, якоїсь глибинно прихованої історії, що розчинилася PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 18 у величі цього могутнього мовчання. З цього мовчання старез- ного лісу, за авторським задумом Лесі Українки, народиться мелодія як прелюдія до слова і дії. Музика, на відміну від мови, у стосунку до суб’єкта передусім є несмисловим вилаштовуванням звукових множин, що мають онтологічну, а не утилітарну значущість. Е. Жільсон, прагнучи поєднати мовчання, слово і музику в одну семіотичну єдність різних рівнів сенсів, так описав роль музики як не-мови: „Візьмімо музику. Саме її існування передбачає тишу. Ми називаємо музично необдарованими тих людей, у яких музика пробуджує непереборне прагнення говорити. Основою цього висновку слугує теза, що розмова створює шум, а творення шуму – означає робити музику неможливою… Існування музичних звуків передбачає абсолютне зникнення всіх інших звуків. У цьому сенсі можна сказати, що музика створюється ex nihilo musicae, так само, як можна сказати, що світ Бог сотворив із ніщо світу, або як буття було створено із ніщо буття. Музика твориться з музичного ніщо. І немає нічого парадоксального в таких твердженнях. Навпаки, їх можна сприймати як такі, що надто очевидні,– а саме, що не-музика, якою є тиша, є необхід- ною передумовою для творення музики” [9]. Варто наголосити, що Леся Українка була знайома з ніцшеанською концепцією народження трагедії з духу музики [10]. Саме Ніцше запропонував ревізію античної теорії трьох видів музики, а його інтерпретація, що була спробою поверну- тись до праоснов і змістити акцент із аполлонівського начала на діонісійське, стала прелюдією до переосмислення феномену музики та вплинула на формування основних філософських, культурологічних і літературознавчих теорій ХХ сторіччя, що зосереджували увагу на проблемі співвідношення мови та мовчання у структурі художнього тексту. Звукові простори у структурі драми-феєрії Лесі Українки апофатично вказують на можливість і необхідність мовчання, яке є їхньою праосновою. Тому читання тексту „Лісової пісні” це водночас і вслуховування у його мелодію сенсів, і споглядання яскравих містерійних сцен PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 19 пробудження природи та народження найчистіших людських почуттів. Тамара Гундорова у книзі “Femina Melancholica” назвала Мавку „метафорою безсловесності”: «Прообразом ідеальної мови в Лесі Українки стає „безсловесна мова”… І людська мова, позбавлена сакрального змісту, нездатна забезпечити істинне порозуміння. Лише творчість спроможна відкрити справжню реальність мови і слів – не важливо, що слова при цьому перетворюються на звуки і барви» [11]. Мавка усвідомлює, що там, де слова вичерпали свою вітальну енергію і лише доповнюють приречену обмеженість людського існування до хати, клаптика поля тощо, що в підсумку веде до побутової конфліктності, має появитися інший простір – простір свободи, що не знає меж і прив’язаності. Леся Українка з майстерною лаконічністю передала конфліктність антиномії розмежованих світів у діалозі Мавки та Килини: К и л и н а Ти божевільна! М а в к а (так само) Вільна я, вільна... Сунеться хмарка по небу повільна, Йде безпричальна, сумна, безпривітна Де ж блискавиця блакитна? [5, 279] Цей діалог має два семантичних ряди – космічний та люд- ський,– і обидва імпліцитно вказують на ламінальну ідентич- ність, що мала б стати матеріалізацією форми перехідного межового стану людських емоцій і прагнень. У цьому діалозі Мавка підкреслює свою радикальну інакшість, яку можна розглядати як виразну ламінальну ідентичність в апофатичній топології, що в літературній традиції здебільшого маргіналізо- вана. Ламінальна ідентичність Мавки – це яскравий приклад PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 20 таких вічних мотивів світової та української літератури, як мотив юродивості та божевілля, що є часто інваріантом апофатичного просвітління божественної темряви. Простором апофатичного просвітління у „Лісовій пісні” є простір музики, голос сопілки, звучання пісні, що репрезентують феноменальну безтілесність: П о с т а т ь М а в к и Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно ж одно лишилося від мене [5, 291]. М а в к а Ні, милий, ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос. Л у к а ш Я душу дав тобі? А тіло збавив! Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара! (З невимовною тугою дивиться на неї) [5, 292]. Музичність структури „Лісової пісні” має замкнену циклічну будову „вічного повернення”, оскільки історія людських почуттів – це історія скінченності, яка має початок і кінець, якщо її розглядати у суто літературному сенсі як розповідь, як словесний вимір. Історія – це завжди сказане слово оповідача, але за кожним сказаним словом є цілі світи чогось несказанного, чогось, що не можна розповісти словами. Леся Українка усвідомлювала крихкість і безпорадність розповідного слова, коли йдеться про найсокровенніші мрії, почуття та відчуття. Мабуть, саме тому вона поєднала слово і звуки музики в єдину пісню, оскільки музика завжди пристрасно прагне переступити будь-які межі, будь-яку скінченність, і завдяки здатності до трансгресії стає не лише формою невимовної туги за безконеч- ним, неможливим, недосяжним і неосяжним, а й перетворює кожен кінець у новий початок: PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 21 Лукаш починає грати. Спочатку гра його [мелодії № 15 і 16] сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабут- нє, але хутко переможний спів кохання [мелодія № 10, тільки звучить голосніше, жагливіше, ніж у першій дії] покриває тугу. Як міниться музика, так міниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквіт- лім гаю, тьмяний зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя [5, 293]. Про роль музики в житті Лесі Українки написано чимало. Музичний пласт її драматичних текстів, зокрема „Лісової пісні”, не завжди легко встановити, він важко піддається аналізу. Перекодування словесного ряду в музичний набагато складні- ший, ніж перекодування у візуальний ряд. Роль звукообразу, який авторка подала до драми, дають читачам змогу „чути” музику тексту, яка за сутністю є індивідуальною у сприйнятті та відкриває реципієнтам широкий простір музичних алюзій. Алюзії, які викликає звучання мелодій сопілки в „Лісовій пісні”, сприяють творенню елементів невизначеності в тексті, а отже неоднозначності читацького сприйняття. Музика в структурі драми-феєрії з’являється саме тоді, коли слова нездатні передати багату гаму почуттів чи повноту людських переживань. Музика для Лесі Українки є абсолютною формою неперекладності, хоча вона і випробовує різні форми трансгресії, щоб досягти бажаного ефекту музичності літературного твору. Однак ці форми трансгресії водночас закладали основи деконструкції мовних засобів художнього тексту та руйнували читацькі уявлення про традиційні жанри літературних творів. Саме завдяки трансгресії різних мистецьких та літературних форм і дискурсів „Лісова пісня” стала чи не першим художнім текстом в українській літературі, що засвідчив про новий етап сміливого широко- форматного експериментування над новими невербальними ресурсами організації текстуального простору. Природну місте- рію світу музики, її здатність схоплювати невловимі порухи PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 22 людської душі і, що найважливіше, її легкість у доланні меж часу і простору Леся Українка акумулювала в артикуляції свідомої самототожності Мавки як вічного голосу звучання людської душі: Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає! [5, 269] Література 1. Боэций. О музыке // Герцман Е. В. Музыкальная боэциана.– СПб.: Глагол, 1995.– 480 с. 2. Еліот Т.-С. Музика поезії // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.– Л., 2002.– С. 101. 3. Про цей архаїчний взаємозв’язок блискуче написав Н. Фрай у вступній статті „Лексик і мелос” до збірника „Звук та поезія”: Frye N. Lexis and Melos // Sound and Poetry.– English Institut Essays.– N. Y.: Ed. by Frye, 1956–1957. 4. Scher S. P. Verbal Music in German Literature.– New Haven, 1968. 5. Gier A. Musik in der Literatur: Einflusse und Analogie // Peter V. Zima (Hrsg), Literatur intermedial. Musik – Malerei – Photographie – Film – Darmstadt, 1995. 6. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– К.: Наук. думка, 1976.– Т. 5.– С. 213.– Далі посилаємося на це видання, зазначаючи у дужках том і сторінку. 7. Adorno T. W. Philosophie des Neuen Musik // Adorno T. W. Gesammelte Schriften. Hrsg. von R.Tiedelmann. Bd. 12. Fr/M, 1990. 8. Гайдеґґер М. Дорогою до мови.– Л., 2007.– С. 38. 9. Gilson E. Painting and Reality.– N.-Y., 2001.– P. 215. 10. Ніцше Ф. Народження трагедії // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.– Л.: Літопис, 2002.– С. 55–73. 11. Гундорова Т. Femina Melancholica: Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської.– К.: Критика, 2002.– С. 76–77. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Рецепція творчості Лесі Українки 23 Zybrytska M. Music–Word–Imagination: The Role and the Perception of the Music in the Text of “The Forest Song” by Lesya Ukrainka. The paper deals with the theoretical approach to the music as a structural element of the text of “The Forest Song” by Lesia Ukrainka. The article puts special attention on the Reception Aesthetics Theory approach, since the music contributes to establishing elements of uncertainty within the text. It is the ultimate form of the untranslatable and, as such, it partakes of intended deconstruction of language. Music is used as an element of transgression of the rules of the literary text and testifies therefore to a deep crisis in the literary process. Key words: music, transgression, Reception Aesthetics, model reader, word, sound. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Музика–Слово–Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в „Лісовій пісні” Лесі України

Репозитарії

Схожі ресурси