Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження)
Метою дослідження є аналіз історичного письма пізнього П.Куліша. Методологія ґрунтується на стратегіях порівняння й типології. Наукова новизна пов’язана з вивченням соціокультурних контекстів та інтелектуальних впливів на історичний наратив пізнього П.Куліша. У статті показується, що в українській...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179480 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) / О. Ясь // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 61-87. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179480 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1794802021-05-14T01:26:22Z Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) Ясь, О. Історичні студії Метою дослідження є аналіз історичного письма пізнього П.Куліша. Методологія ґрунтується на стратегіях порівняння й типології. Наукова новизна пов’язана з вивченням соціокультурних контекстів та інтелектуальних впливів на історичний наратив пізнього П.Куліша. У статті показується, що в українській історіографії за ним переважно закріпилася репутація інтелектуала-деструктора. Відзначається, що праці П.Куліша й до сьогодні намагаються спопуляризувати в річищі так званої концепції «возз’єднання». Розглядаються просвітницькі, романтичні й позитивістські впливи на практики та тексти автора. Підкреслюється, що на полі української історіографії він фактично посідав становище приватного вченого. Крім того, П.Куліш був відомий як самобутній письменник, критик, рецензент, перекладач, публіцист і популяризатор. Висловлюється думка про вибіркову та обмежену рецепцію позитивізму в його студіях. Зазначається, що П.Куліш здебільшого сприймав позитивізм із культурної та духовної перспектив. Аналізується історичне письмо у світлі консервативних ідеалів, пізнавальних настанов і світоглядних орієнтирів. Висвітлюється консервативна традиція в репрезентації постаті П.Куліша. Порівнюються концептуальні пропозиції П.Куліша та В.Липинського як консерваторів. Висновки. Наголошується, що останніх єднала низка схожих рис, як-от пошуки органічного суспільного ідеалу, обстоювання традиційних, доіндустріальних цінностей, представлення конфлікту між культурою та цивілізацією, звернення до морально-етичних і релігійних цінностей, дуалістичний поділ світу на природно-матеріальну та ідеально-духовну площини тощо. Обстоюється теза, що П.Куліша доречно репрезентувати як складного та суперечливого предтечу консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. The purpose of the research is to analyze the historical writing of the late P.Kulish. The research methodology is based on the strategies of comparison and typology. The scientific novelty is related to the study of socio-cultural contexts and intellectual influences on the historical narrative of the late P.Kulish. The article shows that in the Ukrainian historiography P.Kulish had mainly the reputation of intellectual destructor. It is noted that the works of P.Kulish and still used to popularize the concept of “reunification”. Educational, romantic and positivist influences on the texts and practices of P.Kulish are considered. It is emphasized that in the field of Ukrainian historiography P.Kulish actually held the position of a private scientist. In addition, P.Kulish was known as an original writer, critic, reviewer, translator, publicist and popularizer. There is an opinion about selective and limited reception of positivism in P.Kulish’s studios. It is noted that P.Kulish mainly perceived positivism from a cultural and spiritual perspective. The historical wring of P.Kulish is analyzed from the perspective of conservative ideals, cognitive instructions and ideological orientations. The conservative tradition in the representation of the figure of P.Kulish is considered. The conceptual proposals of P.Kulish and V.Lypynskyi as conservatives are compared. Conclusions. It is noted that P.Kulish and V.Lypynskyi have a number of similar features, such as the search for an organic social ideal, the defence of traditional, pre-industrial values, the representation of the conflict between culture and civilization, the appeal to moral, ethical and religious values, the dualistic division of the world into the natural-material and ideal-spiritual spheres, etc. It is proved that it is appropriate to represent Kulish as a complex and controversial forerunner of the conservative project of Ukrainian historiography of the early twentieth century. 2019 Article Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) / О. Ясь // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 61-87. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179480 930.1(477)«Куліш» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Ясь, О. Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) Український історичний журнал |
| description |
Метою дослідження є аналіз історичного письма пізнього
П.Куліша. Методологія ґрунтується на стратегіях порівняння й типології.
Наукова новизна пов’язана з вивченням соціокультурних контекстів та інтелектуальних впливів на історичний наратив пізнього П.Куліша. У статті показується, що в українській історіографії за ним переважно закріпилася
репутація інтелектуала-деструктора. Відзначається, що праці П.Куліша
й до сьогодні намагаються спопуляризувати в річищі так званої концепції
«возз’єднання». Розглядаються просвітницькі, романтичні й позитивістські
впливи на практики та тексти автора. Підкреслюється, що на полі української історіографії він фактично посідав становище приватного вченого. Крім того, П.Куліш був відомий як самобутній письменник, критик, рецензент,
перекладач, публіцист і популяризатор. Висловлюється думка про вибіркову
та обмежену рецепцію позитивізму в його студіях. Зазначається, що П.Куліш
здебільшого сприймав позитивізм із культурної та духовної перспектив. Аналізується історичне письмо у світлі консервативних ідеалів, пізнавальних настанов і світоглядних орієнтирів. Висвітлюється консервативна традиція
в репрезентації постаті П.Куліша. Порівнюються концептуальні пропозиції
П.Куліша та В.Липинського як консерваторів. Висновки. Наголошується, що
останніх єднала низка схожих рис, як-от пошуки органічного суспільного ідеалу, обстоювання традиційних, доіндустріальних цінностей, представлення конфлікту між культурою та цивілізацією, звернення до морально-етичних і
релігійних цінностей, дуалістичний поділ світу на природно-матеріальну та
ідеально-духовну площини тощо. Обстоюється теза, що П.Куліша доречно репрезентувати як складного та суперечливого предтечу консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Ясь, О. |
| author_facet |
Ясь, О. |
| author_sort |
Ясь, О. |
| title |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) |
| title_short |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) |
| title_full |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) |
| title_sort |
історичне письмо пізнього п.куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку хх ст. (до 200-річчя від дня народження) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179480 |
| citation_txt |
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. (До 200-річчя від дня народження) / О. Ясь // Український історичний журнал. — 2019. — № 4. — С. 61-87. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT âsʹo ístoričnepisʹmopíznʹogopkulíšaâkpredtečakonservativnogoproektuukraínsʹkoíístoríografíípočatkuhhstdo200ríččâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T18:27:10Z |
| last_indexed |
2025-07-15T18:27:10Z |
| _version_ |
1837738524726525952 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2019. – №4
УДК 930.1(477)«Куліш»
Олексій Ясь
доктор історичних наук,
провідний науковий співробітник,
відділ української історіографії,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), alexyas@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5816-2876
ІСТОРИЧНЕ ПИСЬМО ПІЗНЬОГО П.КУЛІША
ЯК ПРЕДТЕЧА КОНСЕРВАТИВНОГО ПРОЕКТУ
УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ ПОЧАТКУ ХХ ст.
(До 200-річчя від дня народження)
Анотація. Метою дослідження є аналіз історичного письма пізнього
П.Куліша. Методологія ґрунтується на стратегіях порівняння й типології.
Наукова новизна пов’язана з вивченням соціокультурних контекстів та ін-
телектуальних впливів на історичний наратив пізнього П.Куліша. У стат-
ті показується, що в українській історіографії за ним переважно закріпилася
репутація інтелектуала-деструктора. Відзначається, що праці П.Куліша
й до сьогодні намагаються спопуляризувати в річищі так званої концепції
«возз’єднання». Розглядаються просвітницькі, романтичні й позитивістські
впливи на практики та тексти автора. Підкреслюється, що на полі україн-
ської історіографії він фактично посідав становище приватного вченого. Крім
того, П.Куліш був відомий як самобутній письменник, критик, рецензент,
перекладач, публіцист і популяризатор. Висловлюється думка про вибіркову
та обмежену рецепцію позитивізму в його студіях. Зазначається, що П.Куліш
здебільшого сприймав позитивізм із культурної та духовної перспектив. Ана-
лізується історичне письмо у світлі консервативних ідеалів, пізнавальних на-
станов і світоглядних орієнтирів. Висвітлюється консервативна традиція
в репрезентації постаті П.Куліша. Порівнюються концептуальні пропозиції
П.Куліша та В.Липинського як консерваторів. Висновки. Наголошується, що
останніх єднала низка схожих рис, як-от пошуки органічного суспільного іде-
алу, обстоювання традиційних, доіндустріальних цінностей, представлення
конфлікту між культурою та цивілізацією, звернення до морально-етичних і
релігійних цінностей, дуалістичний поділ світу на природно-матеріальну та
ідеально-духовну площини тощо. Обстоюється теза, що П.Куліша доречно ре-
презентувати як складного та суперечливого предтечу консервативного про-
екту української історіографії початку ХХ ст.
Ключові слова: пізньопросвітницький раціоналізм, романтизм, позитивізм,
консерватизм, традиціоналізм, неоромантизм, українська історіографія, ки-
ївські романтики, Куліш, Грушевський, Липинський.
***
Із-поміж діячів наддніпрянської «трійки», порівняно з М.Костомаровим
(67 років) і Т.Шевченком (47 років), гра долі відвела найбільше життєвого
часу Пантелеймонові Кулішу (77 років). Отож життєва історія немовби про-
вокувала його на незвичні та масштабні творчі експерименти, котрі помітно
дисонували з практиками й текстами романтиків.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
62 Олексій Ясь
Зазвичай постать хутірського самітника бентежила як сучасників,
так і наступників на громадській та культурній авансценах. Приміром,
Д.Дорошенко в одній і тій самій статті називав П.Куліша «апостолом укра-
їнського відродження» та «ренегатом» й «очорнитилем» пам’яті великих дру-
зів1. Адже навіть такі відмінні у світоглядному і громадсько-культурному
розумінні інтелектуали, як історик С.Томашівський2 та історик літератури
С.Єфремов3, майже в унісон іменували П.Куліша діячем «без синтезу», себто
вважали руйнівником або деструктором. Згодом С.Томашівський уклав на-
віть перелік так званих «культурних гріхів» П.Куліша, який закидала йому
українська громадськість: а) рософільство; б) полонофільство; в) абсолюти-
зація неґативної ролі козаччини й гайдамаччини в національній історії;
г) докори українським письменникам і вченим у плеканні ідеалізму та «ру-
їнницьких нахилів»4. Водночас за П.Кулішем утвердився ореол найтрагічні-
шої постаті на полі української культури5.
Якщо взяти до уваги те, що праці П.Куліша й до сьогодні намагаються
спопуляризувати в річищі так званої концепції «возз’єднання»6, то подібні
рефлексії видаються начебто обґрунтованими, принаймні більш-менш ре-
зонними. Деякі сучасники П.Куліша навіть висловлювали думку, що разючі
метаморфози його поглядів свідчили про психічний розлад особистості, тобто
божевілля7.
Зауважимо, що ідея «возз’єднання» продукує сумнозвісні порівняльні
паралелі з відомими партійними тезами 1954 р. Та незважаючи на нібито
очевидні аналогії, постать П.Куліша здебільшого неґативно сприймалася
на полі радянської історіографії8. Щоправда, дехто з науковців, приміром
М.Рильський9, негласно вбачали в авторові «Истории воссоединения Руси»
своєрідного предтечу канонізованої радянської схеми «возз’єднання України
з Росією».
Утім варто наголосити, що історичні студії П.Куліша, насамперед кілька-
томну «Историю воссоединения Руси», сприймали й оцінювали неоднозначно.
1 М.Ж. [Дорошенко Д.І.] П.Куліш (2 февраля 1897 р.) // Рада (Київ). – 1908. – 15 лютого. –
№28. – С.2.
2 Томашівський С. Маруся Богуславка в українській літературі. Історично-літературний
нарис // Літературно-науковий вістник. – 1901. – Кн.5. – С.98.
3 Єфремов С.О. Без синтезу: До життєвої драми Куліша // Його ж. Літературно-критичні
статті / Упор., передм. і прим. Е.С.Соловей. – К., 1993. – С.233.
4 Томашівський С. Куліш і українська національна ідея // Його ж. Під колесами історії:
Нариси і статті. – Берлін, 1922. – С.97–98.
5 Ткаченко І. П.О.Куліш: Критико-біографічний нарис. – Х., 1927. – С.5.
6 Див., напр.: Кулиш П.А. История воссоединения Руси. – Москва, 2018. – 633 с.
7 Коялович М. Прежние взгляды г. Кулиша на Россию и Польшу, на православие, унию и
латинство // Церковный вестник, издаваемый при Санкт-Петербургской духовной академии. –
1882. – 5 июня. – №23. – С.4–6.
8 Інформація директора Інституту історії України М.Н.Петровського до бюро Відділу
суспільних наук АН УРСР із обґрунтуванням недоцільності відзначення 125-річчя від дня
народження П.О.Куліша (14 липня 1944 р., м. Київ) // Інститут історії України Національної
академії наук України: Документи і матеріали: 1936–1991: У 2 кн. / Відп. ред. В.А.Смолій;
упор. О.С.Рубльов, О.В.Юркова. – Кн.1: 1936–1947. – К., 2011. – С.432–433.
9 Федорук Я. Авторський список другого видання «Истории воссоединения Руси» // Молода
нація: Альманах. – Вип.1. – К., 2004. – С.97.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 63
Скажімо М.Грушевський гадав, що вона залишалася «надовго найвизначні-
шою працею по історії початків козаччини (тут і далі курсив наш, якщо не
зазначено інакше – О.Я.). Але його (П.Куліша – О.Я.) екстраваґанції відвер-
нули суспільність від його історичних праць»10. Ба більше, М.Грушевський
рішуче обстоював думку про «Историю воссоединения Руси» як про «твір
д у ж е т а л а н о в и т и й, і д у ж е ц і н н и й навіть з н а у к о в о -
і с т о р и ч н о г о (розбивка М.Грушевського – О.Я.), дослідницького
становища»11. Д.Багалій стверджував, що коли б праця П.Куліша «була за-
вершена, і з неї були б вилучені декілька надто різких та суб’єктивних висно-
вків, то вона мала посісти дуже видатне місце»12.
Такі оцінки й констатації примушують замислитися не тільки щодо зга-
даного проекту П.Куліша, а й стосовно його призначення, точніше того по-
тенціалу, котрий закладав до нього автор. На цьому місці вповні логічно по-
стає питання: чи варто шукати синтетичні складові у практиках П.Куліша
на теренах історії, зокрема в контексті означеного багатотомника? Адже
строкате, багатошарове його історичне письмо часто-густо продукує супереч-
ливі смисли та пропонує контраверсійні концептуальні пропозиції.
На відміну від М.Костомарова, який був істориком не тільки за покли-
канням, освітою та професією, а й за життєвим призначенням, П.Куліш ре-
презентував тип історика-аматора. Проте завдяки розмаїтим самоосвітнім
практикам і численним працям він поступово змінювався та фактично посів
становище своєрідного приватного вченого, точніше хутірського автора-від-
людника. До того ж П.Куліш сприймав царину Кліо як важливу, а в певні
періоди життя навіть домінуючу площину творчих практик. Але водночас він
практично ніколи не позиціонував себе суто чи переважно в ролі історика!
Натомість П.Куліш повсякчас проектував і перебирав на себе різні ролі –
письменника-новатора, критика-рецензента, публіциста-концептуаліста,
редактора-упорядника, просвітника-педагога, ментора-дорадника, перекла-
дача-культурника тощо. Проте ці множинні ролі не інтеґрувалися навколо
якоїсь об’єднуючої чи ґенералізуючої екзистенції в певній фаховій площині,
приміром як у М.Костомарова, котрий однозначно ідентифікував себе як іс-
торик навіть тоді, коли виступав як етнограф, публіцист або белетрист. Тому
відмінні ролі П.Куліша взаємодоповнювалися всілякими практиками та
проектами, хоч неодноразово підважували, а то й зовсім відкидали його по-
передні візії.
Видається, що П.Куліш зосереджувався на пошуках або осягненні іде-
альної надмети, точніше кількох конкуруючих великих цілей. У світлі та-
кого призначення, котре мимоволі нав’язувало асоціації з месіанством,
принаймні відповідними проекціями у вигляді ідеалізованого громадсько-
го чи суспільного освячення певних практик, заходів або дій, українська
10 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – Т.7: Козацькі часи – до року 1625. –
К., 1995. – С.567.
11 Грушевський М. Соціально-традиційні підоснови Кулішевої творчості // Його ж. Твори:
У 50 т. / Гол. ред. Г.Папакін. – Т.10, кн.1. – Л., 2015. – С.205.
12 Багалей Д.И. Русская историография. – Х., 1911. – С.448.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
64 Олексій Ясь
минувшина поставала як уявний простір для культурницьких й інтелекту-
альних експериментів.
У цьому духовно-культурному річищі історія розглядалася як занедбане
поле, котре варто розчистити, щоби проторувати нові шляхи, зокрема апро-
бувати й утвердити новітні світоглядні орієнтири та інші пізнавальні вимо-
ги. Недаремно відома авторефлексія П.Куліша з його поезії «Піонер» апелює
саме до надмети з відповідним сенсом і метафоричним означенням власного
призначення на громадській авансцені:
Я не поет і не історик, ні!
Я – піонер з сокирою важкою:
Терен колючий в рідній стороні
Вирубую трудящою рукою.
Не раз кроплю свою роботу й кров’ю,
Да весело так поратись мені.
З великого насліддя по князях
Зробили козаки нам дике поле,
Все в бодяках, тернах да в чагарах,
Кому на радощі, кому на горе
Насліднє поле без устанку коле
Правицю у тяжких її трудах.
Нехай сумують інші, не сумуй,
Робітнику безплатний, піонере.
І кожного на подвиг свій готуй,
Кому твою дорогу Праця стеле.
Коли ж орда про тебе брехні меле,
Ти на дурну дурноту мовчки плюй13.
Вочевидь ціла низка світоглядних ідеалів і культурницьких настанов
П.Куліша незримо сполучала його з кирило-мефодіївськими романтиками.
Крім згаданого вище месіанського призначення на ниві громадської та куль-
турної праці, варто вказати на темпоральну скерованість, властиву роман-
тичному мисленню, котре здебільшого відшукувало культурні взірці й духо-
вні приклади в минувшині, передусім у середньовічних або ранньомодерних
часах.
Утім творчі практики й тексти П.Куліша демонструють чимало рис і при-
кмет, які нав’язують порівняння не так із поколінням кирило-мефодіївських
братчиків, як із ґенерацією громадівців, метафорично кажучи з поколінням
В.Антоновича та М.Драгоманова. Тим паче, що П.Куліша слушно розгляда-
ють як одного з провідних українських діячів середини ХІХ ст.14
Скажімо, захоплення В.Антоновича просвітницькою спадщиною, переду-
сім працями французьких просвітників XVIII cт., уповні корелюється з куль-
турними устремліннями П.Куліша, зокрема його пристрасним студіюванням
13 Куліш П.О. Твори: У 2 т. / Підгот. тексти, упор. і прим. М.Л.Гончарука; авт. передм.
М.Г.Жулинський. – Т.1: Поетичні твори. – К., 1989. – С.217.
14 Saunders D. The Ukrainian Impact on Russian Culture 1750–1850. – Edmonton, 1985. –
P.247.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 65
творів Ж.-Ж.Руссо15. Недаремно виховні орієнтири автора «хутірської філосо-
фії» однозначно пов’язують із руссоїстськими ідеалами, а саме з відомим ро-
маном-трактатом «Еміль»16. Дехто з сучасних дослідників навіть розглядає
П.Куліша як своєрідну предтечу В.Антоновича17.
Зазначимо, що самопроекції й авторефлексії П.Куліша в багатоманітних
культурних, публіцистичних, літературних і навіть комунікативних практи-
ках тяжіли до образу не славнозвісного романтичного Провидця-Пророка, а
до мудрого Наставника-Ментора, котрий уживав й обстоював відомі просвіт-
ницькі максими.
Та компаративні сюжети постають і тоді, коли зіставляємо П.Куліша з
М.Драгомановим. Приміром, обидва інтелектуали виступали як своєрідні
«відкривачі» Галичини, які наголошували на її майбутній ролі для укра-
їнства. Перші контакти П.Куліша з галицькими діячами сягають кінця
1850-х рр.18 У 1883 р. він навіть вийшов із підданства Російської імперії,
позаяк планував пов’язати свою громадську діяльність із підавстрійською
Галичиною. Проте швидко розчарувався. Так чи інакше, від липня 1883 до
лютого 1891 рр. письменник залишався поза підданством будь-якої держави,
хоч і мешкав у Російській імперії19.
Певні порівняльні паралелі віднаходимо й на ниві наукових і куль-
турних практик М.Драгоманова та П.Куліша, позаяк обидва інтелектуали
виступали як демістифікатори української минувшини. Щоправда інвек-
тиви П.Куліша, скеровані супроти старих романтичних постулатів, переду-
сім ідеалізації козацтва, набували крайнього й навіть кричущого вигляду.
Наприклад, відома теза про руїнницьку державно-суспільну сутність «сте-
пового лицарства» спричинила розмаїті реакції його сучасників, в яких зде-
більшого відчувалося та простежувалося загальне обурення. Адже славет-
ні герої, оспівані в недавніх оповідях, поставали як звичайні пройдисвіти
та закоренілі харцизяки, що завдало дошкульного удару по культурному
шару романтично-народницького світосприйняття багатьох українських
інтелектуалів ХІХ ст. Натомість М.Драгоманов намагався не стільки зруй-
нувати базові підвалини національного міфу, вироблені романтичною істо-
ріографією20, як осягнути та висвітлити його в річищі еволюційного плину
15 Петров В. Пантелимон Куліш у п’ядесяті роки: Життя. Ідеологія. Творчість. – Т.1. –
К., 1929. – С.93–94; Нахлік Є.К. Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель:
У 2 т. – Т.1: Життя Пантелеймона Куліша: Наукова біографія. – К., 2007. – С.94.
16 Bahry R.M. J.J.Rousseau’s Émile and P.Kulish’s Views on Education // Journal of Ukrainian
Studies. – 1989. – Vol.14, №1/2. – P.59.
17 Ульяновський В. «Ранній» Володимир Антонович: поза контекстами // Київська
старовина. – 1999. – №1. – С.125, 127.
18 Bilinsky Ya. Mykhaylo Drahomanov, Ivan Franko, and the Relations between the Dnieper
Ukraine and Galicia in the Last Quarter of the 19th Century // The Annals of the Ukrainian
Academy of Arts and Sciences in the U.S. – Vol.7, №1/2. – New York, 1959. – P.1547.
19 Чубський П.П. [Могилянський М.] Вихід П.О.Куліша з російського підданства та поворот
до російського підданства (рр. 1882–1891): За архівними матеріалами // Записки історично-
філологічного відділу ВУАН. – Кн.13/14. – К., 1927. – С.152–166.
20 Єкельчик С.О. Національний міф чи історія: М.П.Драгоманов як критик сучасної йому
української історіографії // Історична наука на порозі XXI століття: підсумки та перспективи:
Мат. Всеукр. наук. конф. (м. Харків, 15–17 листопада 1995 р.). – Х., 1995. – С.302–307.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
66 Олексій Ясь
минувшини, щоб продемонструвати архаїчність таких уявлень. Тож у зама-
льовках М.Драгоманова «героїчне минуле» поставало як бурхливі епізоди із
загального еволюційного руху минувшини, котрі в розрізі відповідного масш-
табування та представлення втрачали ореол загадковості й винятковості.
Крім того, і П.Куліш, і М.Драгоманов не тільки цікавилися, а й нади-
халися європейськими взірцями на ниві культури. Звісно, інтелектуальна
природа таких зацікавлень була відмінною. М.Драгоманов прагнув пред-
ставити, чи навіть «вписати», українську минувшину й тодішню сучасність
до європейських макроконтекстів. Ба більше, європейські культурні, духо-
вні, громадські, політичні та соціальні віхи він сприймав як можливі доро-
говкази, навіть більш-менш підходящі «рецепти» щодо розвою українсько-
го суспільства в імперіях Габсбурґів і Романових. Натомість для П.Куліша
було непридатним еволюційне чи космополітичне мірило вартості, котрим
послуговувався М.Драгоманов, що виступав на полі історіографії як переко-
наний і послідовний адепт порівняльних практик і стратегій. Тож П.Куліш
повсякчас дошукувався абсолютних й універсальних оціночних мірил: народ
як масовий, колективний герой; домінуюча життєва сила, освячена натура-
лістично-природною доцільністю; суд історії; суд культури тощо. Цей само-
бутній ряд «ідеальних» вартостей на ціннісній шкалі промовисто демонструє
світоглядні й інтелектуальні метаморфози хутірського відлюдника.
Скажімо, в одній із праць П.Куліш у такому вигляді репрезентував своє
уявлення про «суд культури» як абсолютне мірило вартості: «Тяжка і шкод-
лива темрява окривала наш український розум із давніх давен, що до нашо-
го народного права, до нашої громадської правди, до нашої одвічальности
(відповідальності – О.Я.) перед судом культури, сим праведним ареопакгом
(верховним судом – О.Я.) народів»21. Із цієї перспективи пізній П.Куліш ви-
світлював й оцінював українську минувшину, приміром покозачену шляхту.
«Спогадаймо тілько те, що значна частина шляхти, навіть лю-
дей добре вивчених поза границями Польщі, обернулась, під
час Руїни, в козацтво. Тяжкі криминалісти, безнадійні стра-
тенці (засуджені на страту, приречені – О.Я.), легкодухі зрад-
ники культури європейської силкувались опаскуджені коза-
цьким ремеством (промислом – О.Я.) імена свої підняти вгору
до героїзму чести, віри і посполитого добробуту; видумували
великодушні прокламації a posteriori козацьких бунтів, і сочи-
няли в підроблених літописях такі справдешні подвиги, як на
вербі груші…»22.
Співзвучні оцінки побутували й в інших текстах П.Куліша. Наприклад,
в одній з автобіографічних розповідей він категорично стверджував, що в
«Англії не право і не декрет, культура знищила крепацтво»23. Подібних сен-
тенцій не бракувало й у його історичному письмі.
21 Куліш П.А. Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 р. – Л.,1882. – С.8.
22 Там само. – С.22.
23 Куліш П. Історичне оповіданнє. Із збірки «Хуторна поезія» // Його ж. Твори: У 2 т. / Упор.,
прим. і вступ. ст. Є.Нахліка. – Т.1. – К., 1994. – С.363.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 67
М.Драгоманов доволі точно помітив і прокоментував цю схильність
П.Куліша як до аксіологічних крайнощів, так і позитивістських мотивів
щодо оцінювання низки подій, явищ, процесів, фактів й осіб на теренах на-
ціональної історії: «На все треба мати мірку еволюційну, відносну, а не аб-
солютну! Щодо панської культури, – то безспорно, що початок культури на
світі став можливим тільки після диференціації праці і класів, кажучи
терміном лю ́бого д. Кулішеві Герберта Спенсера»24. Саме з відносної та ево-
люційної перспектив М.Драгоманов пропонував розглядати історію України,
зокрема минувшину козацтва:
«Зложити правдивий суд над усіма ваганнями цих всіх справ
у нашій історії можна, тільки рівняючи її з історією других
народів Європи. Тільки таким же способом можна сказати
правдивий суд і почастно над нашим козацтвом, над його
вартістю й хибами, над причинами його смерті (осередніми,
як і побічними) і над тим, що воно залишило по собі цінного
нашому народі, котре може ще дати свій плід, а що в ньому є
такого, котре треба просто “здати в архів” і признати навіть
шкідливим для поступу»25.
Попри цю засадничу різницю в поглядах М.Драгоманова та П.Куліша,
останній повсякчас звертався до європейського досвіду на полі культури,
меншою мірою у царині історії. Приміром, П.Куліш за часів петербурзь-
кого журналу «Основа» був схильний тією чи іншою мірою сприймати єв-
ропейський досвід і навіть іронізував щодо упереджень російських діячів:
«Європейська цивілізація не є для нас чимось ненависним, як для москов-
ських слов’янофілів, котрі оголосили Захід гнилим та винайшли якийсь
руський погляд (курсив П.Куліша – О.Я.) на науки і мистецтва»26.
Ще одним вододілом між М.Драгомановим і П.Кулішем було сприйнят-
тя цивілізації та культури. Якщо для першого цивілізація у широкому сенсі
була вищим досягненням еволюційного розвою людства та плодючим підсон -
ням для розгортання людської культури, то другий як пізній романтик у тому
чи іншому вигляді обстоював думку про змагання культури й цивілізації.
Наприклад, конфлікт культури та цивілізації представлено як лейтмотив у
його хуторянській візії початку 1860-х рр. У «Листах з хутора» П.Куліш до-
водив цей конфлікт майже до критичної, екстремальної межі, зокрема пред-
ставляв його як змагання між цивілізаторською брехнею та хуторянською
правдою, панською мовою і Словом Божим, урешті-решт між міським про-
світницьким розумом та прагматикою селянського обскурантизму!
Певна річ, сам автор вагався між спокусами міської цивілізації та вкорі-
неним потягом до архаїчної, традиційної ідилії хуторянського буття, благами
24 Погляд М.П.Драгоманова на українську історію (його стаття по поводу переписки
д. Куліша с Крашевським і Павликом) // Народ (Коломия). – 1895. – 20 августа. – №17. – С.265.
25 Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську національну справу // Його ж. Вибране /
Упор. Р.С.Міщук; прим. Р.С.Міщука, В.С.Шандри. – К., 1991. – С.490.
26 Кулиш П. Простонародность в украинской словесности // Його ж. Твори: У 2 т. / Підгот.
тексти, упор. і прим. М.Л.Гончарука. – Т.2: Чорна рада: Хроніка 1663 року; Оповідання;
Драматичні твори; Статті та рецензії. – К., 1989. – С.531.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
68 Олексій Ясь
комфортабельного життя й невпорядкованістю поселенського побуту, горо-
дянською й селянською філософією. В.Петров слушно зауважив, що
«Петербург і Україна, столиця й провінція, місто й хутір були
для Куліша з того чи іншого погляду, за предмет найзнач-
ніших вагань. Ці вагання можна з’ясувати тим, що Куліш
ніколи точно собі не окреслив і не визначив своєї соціяльної
й громадської потрібности. Вагання між Петербургом і лубен-
ським хутором виявляли, з одного боку, матеріяльну незабез-
печеність Кулішеву, брак у нього певних джерел, що давали-б
постійні кошти для існування, а з другого боку, вони показува-
ли, що Куліш не знав, як найкраще й найдоцільніше викори-
стати свої сили та здібності. Непевне і не раз-у-раз однако-
ве було теє соціяльне оточення, що в ньому обертавсь Куліш.
І до самісінької смерти не з’ясував собі Куліш, чи то він сто-
личний журналіст чи дрібний хуторянин»27.
Варто наголосити, що в післяреволюційній ретроспективі П.Куліша
сприймали як діяча європейської орієнтації, особливо з кардинальною змі-
ною його репутації, котра відбулася впродовж 1920-х рр.28 Не випадково
В.Петров відзначав, що М.Хвильовий у змаганнях із «совєтизованим неона-
родництвом» намагався протиставити останньому «ідеал европеїзму і своєрід-
ну концепцію української літератури, що починається “од Куліша” і прагне
“джерел”, спільних для всієї європейської культури»29.
Ці порівняльні аспекти демонструють, що в ґенерації кирило-мефодіїв-
ців П.Куліш посідав виїмкове місце. Спершу видається, що стильова основа
його поглядів добре корелюється з відомою тезою про історика «двох вір» – ро-
мантичної та позитивістської, котру вживають щодо В.Антоновича30. Та, не-
зважаючи на вказану подібність, спосіб мислення П.Куліша, передусім його
візії та концептуальні пропозиції, суттєво відрізнялися від дослідницьких
практик й інструментів В.Антоновича.
Насамперед певні відмінності у стильовому профілі П.Куліша як ро-
мантика помітні ще в його практиках доби кирило-мефодіївських братчи-
ків. Адже типову проблему романтичного історієписання щодо пошуків,
осягнення чи декодування так званого «ідеального» джерела, котрі часто-
густо продукували творення звичайних або виточених фальсифікатів, істо-
рик-письменник волів вирішувати інакше, ніж чимало відомих романтиків.
Згадаймо, приміром, низку апокрифів авторства І.Срезневського, уміще-
них на шпальтах «Запорожской старины» (1833–1838 рр.), чи навіть масш-
табних містифікацій подібно «Краледворському рукопису», підготовленому
27 Петров В. Пантелимон Куліш у п’ядесяті роки... – С.55.
28 Luckyj G.S.N. Panteleimon Kulish: A Ukrainian Romantic Conservative // Philosophy,
History, and Social Action: Essays in Honor of Lewis Feuer with an autobiographic essay
by Lewis Feuer / Eds. S.Hook, W.L.O’Neill, and R.O’Toole. – Dordrecht; Boston, 1988. –
P.320.
29 Петров В. Українська інтелігенція – жертва большевицького терору // Українська
літературна газета (Мюнхен). – 1955. – №4 (жовтень). – С.7.
30 Яковенко Н. Вступ до історії. – К., 2007. – С.144.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 69
чеськими діячами В.Ганкою та Й.Ліндою, або поезій Оссіана, стилізованих
шотландським преромантиком Дж.Макферсоном.
Натомість М.Костомаров як історик обстоював тезу, що варто репрезен-
тувати можливе у статусі дійсного в історичному письмі. Це дозволило йому
стилізувати минувшину, спираючись як на етнографічний та географіч-
ний матеріал, так і шляхом упровадження героїко-художніх елементів, зо-
крема уявних монологів та діалогів відомих історичних постатей. Причому
М.Костомаров, як правило, не розрізняв текстовий шар, опрацьований на
основі джерел, і текстовий пласт, сконструйований суто авторською уявою.
Порівняно з М.Костомаровим П.Куліш, хоч і дотримувався стильової
синкретичності, властивої для творів романтиків, але прагнув виразно роз-
різняти різні текстові шари. Наприклад, у своїй відомій поемі він чітко роз-
діляв народні («що чув од бандурників»)31 й авторські думи. У двотомнику
«Записки о Южной Руси» (Санкт-Петербурґ, 1856–1857 рр.) автор-укладач
подав не тільки етнографічний матеріал (думи, леґенди, пісні тощо), а й су-
провідний текст як самобутнє контекстуальне введення до нього. Таким чи-
ном, П.Куліш намагався зберегти демаркацію, хоч іноді досить хитку, між
авторським й іншим текстом.
Побутують й інші стильові відмінності між П.Кулішем і М.Костомаровим.
Останній як фаховий учений репрезентував романтичний тип історика-
художника з яскравим героїко-художнім стилем мислення, котрий спирав-
ся на інтуїтивне проникнення до світу минувшини й ірраціональні спосо-
би його конструювання та представлення. Не випадково історичне письмо
М.Костомарова сповнене динамізму, розмаїтих образів, асоціацій на тлі мін-
ливого просторово-часового колориту тієї чи іншої доби, котрі представляють
його стратегію пояснення минулого.
Та інтуїтивізм М.Костомарова мав очевидні обмеження. Приміром, він
наголошував, що «річ історії – розсліджувати не причину всіх причин, недо-
ступну для людського розуму, а причину частинних проявів»32. Така пози-
ція М.Костомарова задавала певну сталість його аксіологічним настановам,
себто вводила їх у певні межі. Тому він хоч й апелював до Божого промислу,
Божого провидіння, народного/національного духу, проте здебільшого не на-
магався віднайти чи запропонувати інші чи додаткові ідеальні оціночні мі-
рила, як це робив П.Куліш у вигляді абсолютизованих тез про «суд історії»
чи «суд культури».
Д.Дорошенко гадав, що у «своїх пристрастних, різких поривах, безпере-
чно кермувався Куліш духом шукання історичної правди, але йому не виста-
чило ні ширшого погляду на історичні явища, ні тих методів і засобів досліду,
які виробила історична наука в нові часи»33. Тож інтуїтивні й ірраціональ-
ні компоненти мислення П.Куліша були сконцентровані здебільшого не на
31 Куліш П. Україна: Од початку Вкраїни до Батька Хмельницького. – К., 1843. – [c.ІІІ
(прим.*)].
32 Костомаров М. Дві руські народності / Переклав О.Кониський; з переднім словом
Д.Дорошенка. – К.; Лейпциг, [1923]. – С.29.
33 Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії / Упор. та вступ. ст. Ю.Пінчука,
Л.Гриневич. – 3-тє вид. – К., 1996. – С.113.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
70 Олексій Ясь
конструюванні образів та асоціацій динамічного й колоритного світу істо-
рії, як у М.Костомарова, а на експериментах у площині ревізії традиційних
уявлень, перегляду звичайних оцінок і пошуку інших мірил вартості. Чому?
Відповіді варто дошукуватися у самобутній рецепції позитивізму, прита-
манній П.Кулішу, котра однозначно відмежовувала його від М.Костомарова
та В.Антоновича. Останній був одним із фундаторів хлопоманського руху й
послідовним речником демократизму. Наприклад, О.Мицюк навіть обсто-
ював думку, що В.Антонович та хлопомани уособлювали тип «правдивого
інтелігента»34, себто наголошував на акцентованій морально-етичній і соці-
альній підоснові їхнього світогляду.
На відміну від В.Антоновича світосприйняття П.Куліша тяжіло до тра-
диціоналістичних, аристократичних і консервативних взірців, що відзна-
чали чимало дослідників. У певному сенсі традиціоналізм в історичних пи-
саннях П.Куліша помітив ще М.Грушевський, який гадав, що зазвичай він
дивиться на історію козацтва зі становища городових кармазинників і ху-
тірного міщанства та навіть уважав себе його «представником, ідеологом і
реформатором»35.
Більше того, консервативні і традиціоналістичні інтенції безперечно
виокремлювали постать П.Куліша як із покоління київських романтиків,
так і з покоління громадівців, налаштованих на позитивістські ідеали на-
уковості та стратегії репрезентації минувшини. Недаремно С.Томашівський
влучно назвав П.Куліша «єретиком» на полі тодішньої української
історіографії36.
Згодом сформувалася навіть своєрідна традиція в репрезентації
П.Куліша як консерватора і традиціоналіста. Наприклад, Ю.Луцький гадав,
що П.Куліш посідав консервативну позицію ще у часи кирило-мефодіївських
братчиків, а також акцентував увагу на його логіці консерватора, котра спо-
нукала письменника прийняти призначення до Варшави37, де він служив як
російський чиновник упродовж 1864–1867 рр.38 Ба більше, Ю.Луцький ствер-
джував, що автором «Истории воссоединения Руси» й «Отпадения Малороссии
от Польши (1340–1654)» був український ревізіоніст, котрий писав із консер-
вативних позицій39. І.Лисяк-Рудницький гадав, що саме П.Куліш був «ви-
нятком на тлі інтелектуальної безплідності тогочасного консерватизму», хоч
він і не зміг «запропонувати конструктивної альтернативи народництву,
а різкий і непривабливий стиль полеміки тільки сприяв його ізоляції»40.
У тому чи іншому вигляді репрезентація П.Куліша як інтелектуала-кон-
серватора побутує й у працях сучасних дослідників. Наприклад, Є.Нахлік
34 Мицюк О. Українські хлопомани. – Чернівці, 1933. – С.51–52.
35 Грушевський М. Соціально-традиційні підоснови Кулішевої творчості. – С.205.
36 Томашівський С. Маруся Богуславка в українській літературі... – С.94.
37 Luckyj G.S.N. Panteleimon Kulish: A Ukrainian Romantic Conservative. – P.314, 317.
38 Кордуба М. Причинки до урядничої служби Куліша (Від губернського секретаря
до надворного радника) // Записки НТШ. – Т.100: Ювілейний зб. на пошану акад. Кирила
Студинського. – Ч.2: Праці історичні. – Л., 1930. – С.327–377.
39 Luckyj G.S.N. Panteleimon Kulish: A Ukrainian Romantic Conservative. – P.318.
40 Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки // Його ж. Історичні есе:
У 2 т. / Вiдп. ред. Ф.Сисин; упор. Я.Грицак. – Т.2. – К., 1994. – С.71.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 71
навіть називає П.Куліша «найвизначнішим представником українського
консерватизму (курсив Є.Нахліка – О.Я.) ХІХ ст.»41, а М.Скринник розгля-
дає його інтелектуальні та світоглядні метаморфози в консервативно-релі-
гійному розумінні42.
Так чи інакше, але саме консервативний підмурок й аксіологічні край-
нощі, котрі хиталися навколо обстоювання традиціоналізму та культурниць-
ких пошуків П.Куліша, здебільшого окреслили його вибіркову, специфічну,
неоднозначну рецепцію позитивізму. Зазначимо, що сприйняття пози-
тивізму в текстах П.Куліша привертало увагу ряду сучасних дослідників,
котрі намагалися осягнути його кардинальні інтелектуальні та світогляді
трансформації43.
З одного боку, позитивізм з ідеєю «вічного» поступу мав спричинити пе-
рестороги й навіть побоювання П.Куліша як хуторянина, котрий сприймав
конфлікт між цивілізацією та природним станом переважно в дусі просвіт-
ника-раціоналіста й заразом преромантика Ж.-Ж.Руссо. Адже позитивізм
немовби освячував і леґітимізував той Великий Бум, який нав’язував кос-
мополітичні моделі культурного життя, універсальні сценарії соціалізації
нижчих станів, невпинне поширення й домінування ринку товарів масово-
го споживання, урешті-решт суцільну руйнацію архаїчних укладів життя.
З іншого боку, натуралістична програма позитивізму, котра вдерлася на
поле гуманістики та суспільствознавства ХІХ ст., якоюсь мірою імпонувала
П.Кулішеві як пізнавальний дороговказ у заплутаній і суперечливій цари-
ні Кліо. Якщо взяти до уваги його розшуки ідеальних оціночних мірил, то
концептуальні пропозиції на ниві позитивізму мали видаватися авторові
«Истории воссоединения Руси» як такі, що заслуговують на увагу й осмис-
лення, принаймні вибірково.
П.Куліш студіював не тільки праці фундаторів «першого» позитивізму
О.Конта, Г.Спенсера, а й Г.Бокля, американських та інших прибічників цьо-
го стильового напряму. Приміром, у своїй розвідці, написаній 1862 р. і ви-
даній лише 1911 р., П.Куліш покликувався на тезу Г.Бокля про роль сили
у житті класів44. Зауважимо, що термін «клас» уживається у тритомнику
«История воссоединения Руси» десятки разів. Автор застосовує його як у роз-
різі протиставлення – вищі/нижчі класи, так і для окреслення соціокуль-
турної палітри чи представлення різних соціальних спільнот суспільства.
Наприклад, він наголошує на відмінностях в освіченості різних суспільних
41 Нахлік Є.К. Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель. – Т.2: Світогляд і
творчість Пантелеймона Куліша. – К., 2007. – С.60.
42 Скринник М. Пантелеймон Куліш як речник консервативної духовної традиції в
Україні // Сучасність. – 2001. – №5. – С.89–90.
43 Velychenko S. National History as Cultural Process: A Survey of the Interpretations of
Ukraine’s Past in Polish, Russian, and Ukrainian Historical Writing from the Earliest Times to
1914. – Edmonton, 1992. – P.191; Нахлік Є. Позитивізм у рецепції Пантелеймона Куліша //
Філософська і соціологічна думка. – 1994. – №11/12. – С.123–126, 133–134; Артюх В. Історіософія
Пантелеймона Куліша: від романтизму до позитивізму // Світогляд – Філософія – Релігія: Зб.
наук. пр. – Вип.3. – Суми, 2012. – С.5–17.
44 Кулиш П. Украинофилам // Записки Українського наукового товариства в Києві. –
Кн.8. – К., 1911. – С.71.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
72 Олексій Ясь
класів45. В одному з томів П.Куліш безпосередньо покликується на «вчення
О.Конта», зокрема відзначає взаємозв’язок між соціальним станом і суспіль-
ними почуваннями46.
Таким чином, консервативні запити П.Куліша руйнували універсальне
мірило вартості романтичного історієписання – народ/націю, просторові те-
рени, часові виміри та ритми історичного буття якого освячувалися чи зада-
валися Божим духом або Божественним провидінням. Тож демістифікатор-
ські інтенції автора щодо козацтва будь-що мусили спричинити масштабну
ревізію традиційних аксіологічних настанов часів класичного романтизму.
Отож П.Куліш як консерватор-традиціоналіст і, заразом, пізній роман-
тик опинився у кризовій ситуації, коли був змушений шукати нові аксіоло-
гічні «замінники», себто трансформувати звичні структури романтичного
мислення. Імовірно, саме ця колізія й визначила його обмежену та своєрідну
рецепцію позитивізму, а також спричинила приголомшливі для сучасників
світоглядні хитання.
Які ж запити адресував П.Куліш до праць фундаторів позитивізму?
Почасти відповідь на це питання віднаходимо в робочих нотатках П.Куліша.
Доволі цікаво, які саме думки занотовував історик і письменник. Наприклад,
в одному із записників П.Куліша наводяться міркування Г.Спенсера, що світ
керується не ідеями, а почуттями. Поряд зі Г.Спенсером є витяг із О.Конта,
що «розум залишається слугою почуття». Урешті на тому ж аркуші запис-
ника зафіксовано розумування англійського філософа-деїста М.Тіндаля.
Цей мислитель обстоював думку про амбівалентний характер релігії, котра
загальмовує людину, коли зазіхає на область наук і, навпаки, стає вельми
корисною та надихає, якщо стосується галузі поезії та почуттів47.
В іншому записнику на аркуші з низкою виписок, об’єднаних спільною
темою «Національність», П.Куліш записав думки Г.Спенсера про значення
«назви» для вирізнення одного народу від іншого. У широкому розумінні ви-
тяги на цьому аркуші продукують смисли, котрі принаймні почасти корелю-
ються з сучасними означеннями таких дефініцій, як етнонім і політонім48.
Звісно, наведені спостереження демонструють, що П.Куліш сприймав
позитивістські новації переважно з культурно-духовної перспективи, зокре-
ма дошукувався відповідей щодо значення й ролі думок, почуттів, моралі,
релігії тощо. На перший погляд, ці запити тією чи іншою мірою походили з
практик старого чи класичного романтизму, проте формулювалися інакше
з акцентуванням уваги на їх суспільному значенні.
Водночас позитивізм спричинися до побутування своєрідного куль-
ту людства, який сполучив раціональну доцільність із гуманістичними й
45 Кулиш П. История воссоединения Руси. – Т.1: От начала колонизации опустошенной
татарским погромом Киево-Галицкой Руси до начала столетней козацко-шляхетской войны. –
Санкт-Петербург, 1874. – С.204.
46 Кулиш П. История воссоединения Руси: В 3 т. – Т.3: Религиозное, социальное и
национальное движение в эпоху Иова Борецкого. – Москва, 1877. – С.172.
47 Кулиш П. Записная книжка // Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І.Вернадського (далі – ІР НБУВ). – Ф.1. – Спр.28442. – Арк.67.
48 Кулиш П. Записная книжка «Заметки по алфавиту» // Там само. – Спр.28500. – Арк.192.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 73
антропологічними ідеями. Тому позитивістські проекції, хоч і розглядалися як
секуляризований замінник ідеї «вічного» Бога, проте не були позбавлені влас-
них релігійних експериментів. Достатньо згадати своєрідний світський культ
«благодійників людства», запропонований О.Контом. Цей світський культ
І.Лисяк-Рудницький влучно назвав «ерзац-релігією в стилі позитивізму»49.
У цьому світлі релігійні та культурні запити П.Куліша на ниві позитивіз-
му не були чимось винятковим, а радше репрезентували спроби мислителів
романтичного спрямування осягнути соціокультурні трансформації й інте-
лектуальні колізії останніх десятиліть ХІХ ст. Саме у це річище вписують-
ся згадки про релігійно-філософські шукання пізнього П.Куліша, зокрема
впливи позитивістів Дж.В.Дрепера, Ф.М.Мюллера та концепції «природної
релігії», котра нав’язувала ідею релігійної єдності людства50. Таким чином,
запити П.Куліша віднаходили в пізнавальних і культурних настановах по-
зитивізму свою поживу, котру засвоювали та переінакшували відповідно до
авторських уподобань й устремлінь.
Урешті П.Куліш упродовж 1870–1880-х рр. опинився в іншій пізнаваль-
ній і культурній ситуації, аніж у пореформені 1860-ті рр. Передусім він реа-
гував на вимоги демістифікації та ревізії романтичних ідей за нових соціо-
культурних обставин, інших пізнавальних орієнтирів і культурних настанов.
Ба більше, П.Куліш дедалі сильніше відчував запит на нове висвітлення та
представлення української минувшини. Ці чинники й зґенерували той ре-
візіоністський поворот письменника й, водночас, приватного вченого, вислі-
дом якого став проект багатотомної «Истории воссоединения Руси». На думку
Д.Багалія, у цій студії П.Куліш
«немов робить переоцінку цінностей сучасної йому української
історіографії, останнім словом якої були тоді писання Косто-
марова. Тут уже козаччина лише руйнує культуру, створену
від руського й польського освіченого панства, що колонізувало
дикі поля. Всупереч ідеї незалежности України Куліш поклав в
основу своєї праці думку про потребу “возсоединения” південної
й північної Руси, виступаючи тут різко проти Костомарова, як
представника української козакофільської ідеології»51.
Зазначимо, що П.Куліш намагався свідомо провести розмежування з ро-
мантичною історіографією, зокрема з монографіями та студіями М.Костомарова.
«Треба ж Вам тепер знати, що я діаметрально росхожусь із Костомаровим як на
самому розумінню, що таке єсть історія, так на козацтві, на церкві, на міщан-
стві, на мужицтві і на панстві. Ми написали історію про два народи-антипо-
ди», – підкреслював він у листі до О.Барвінського від 28 листопада 1874 р.52
49 Лисяк-Рудницький І. Драгоманов як політичний теоретик // Його ж. Історичні есе. –
Т.1. – К., 1994. – С.308.
50 Нахлік Є.К. Пантелеймон Куліш… – Т.2. – С.15–16, 20–21.
51 Багалій Д. Історіографічний вступ [до «Нарису історії України на соціяльно-економічному
ґрунті»] // Його ж. Вибрані праці: У 6 т. / Гол. ред., упор., авт. вступ. ст. і ком. В.В.Кравченко. –
Т.2: Джерелознавство та історіографія історії України. – Х., 2001. – С.228–229.
52 Барвінський О. Спомини з мого життя / Упор. А.Шацька, О.Федорук; ред. Л.Винар,
І.Гирич. – Нью-Йорк; К., 2004. – С.174.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
74 Олексій Ясь
«История воссоединения Руси» проектувалася як робота, котра мала
складатися з кількох шарів. У метафоричному розумінні П.Куліш плану-
вав розгорнути історичний наратив «три в одному» – великий текст (влас-
не «История воссоединения Руси», видано три томи), супровідний текст ма-
теріалів і джерел («Материалы для истории воссоединения Руси», вийшов
тільки один том і було підготовлено матеріали для другого тому), а також
доповнюючий текст, що мав складатися з бібліографічних заміток, рецен-
зій і критичних розвідок не тільки П.Куліша, а й інших авторів («Критико-
библиографические работы для Истории воссоединения Руси», не вийшло
жодного тому)53. Друге доповнене видання або оновлена версія «Истории
воссоединения Руси» планувалася як великий дев’ятитомний проект (так і
не був завершений)54. П.Куліш у листі до М.Павлика від 15 грудня 1892 р.
повідомляв:
«Про мої “історії” розвідаю. Може й вишлю Вам з Москви чи
з Петербурга. В мене вже підготовлено томів із п’ять про дру-
ге, ширше й поправніше виданнє. Хотілось би напечатати
дев’ять томів, на шану дев’ятьох сестер-гречанок (у давньо-
грецькій міфології дев’ять муз поезії, мистецтв і наук – О.Я.),
що ласкаві до нас, іще поки що темної темноти. Ширше та й
докладніше все оповідаю, почавши із часів Казимира Вели-
кого; та не друковатиму, аж покіль не дихну широким поди-
хом серед архівів да книготек. Оце ж не з охотою вволю Вашу
волю: бо сам себе критикую щиро. Радніший був би все те, що
напечатано поза новою моєю редакцією, кинути в полум’я»55.
Ця заувага П.Куліша демонструє його готовність до креативних експери-
ментів, зокрема здатність рішуче відкинути свій попередній доробок і почати
новий проект майже з «чистого аркуша». Та попередні практики й досвід не-
зримо тяжіли над ним як автором, що добре простежується в архітектоніці
«Истории воссоединения Руси».
Зазначимо, що навіть після видання тритомника «Отпадение Малороссии
от Польши (1340–1654)» (Москва, 1888–1889 рр.) П.Куліш трактував цю пра-
цю як «програму майбутньої своєї роботи»56, себто оновленої версії «Истории
воссоединения Руси». «“Историю воссоединения Руси” не веду я далій, а пе-
рероблюю, скілько моєї моги серед хуторного безлюддя; ба й самий перероб
я тілько програмую собі мовчки. Програму перероб неповну ще скомпонував
я під назвою “Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654)”», – зазначав
він у листі до О.Барвінського від 28 липня 1889 р.57
53 Кулиш П.А. Заявление // История воссоединения Руси. – Т.2: От начала столетней
козацко-шляхетской войны до восстановления в Киеве православной иерархии, в 1620 году. –
Санкт-Петербург, 1874. – С.VIII.
54 Шенрок В. П.А.Кулиш: биографический очерк. – К., 1901. – С.195, 244 (прим.1).
55 Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані / Ред. Ю.Луцького;
передм. Ю.Шевельова. – Нью-Йорк; Торонто, 1984. – С.278.
56 Кулиш П.А. История воссоединения Руси [авторський список для 2-го, випр. і доп. вид.]. –
Т.1 // ІР НБУВ. – Ф.1. – Спр.28460. – Арк.VIII.
57 Барвінський О. Спомини з мого життя. – С.208.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 75
Не випадково обидва виданих тритомники «История воссоединения
Руси» та «Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654)» автор розгля-
дав як складові майбутнього великого проекту. У листі до М.Павлика від
28 листопада 1892 р. П.Куліш підкреслював, що на «чотири томи (три томи
власне “Истории…” і один том “Материалов…” – О.Я.) “Історії воссоєдине-
ния Руси” і на три томи “Отпадения Малороссии от Польши” дивлюсь я з
упованнєм, що вирвусь таки в Варшаву, Петербург і Москву (а може й за
границю) та й вироблю з цього накиду твориво скрізь повне і в повняві сво-
їй гармонійне»58.
Первісна проектована конструкція «Истории воссоединения Руси» зраз-
ка 1870-х рр. свідчить, що автор відводив їй надзвичайно важливу роль і
сподівався досягти вагомих результатів на громадській та культурній нивах.
Причому він був свідомий того символізму ідей, які планував передати чи-
тацькій аудиторії, і прагнув нав’язати особливий зв’язок – автор/читацька
аудиторія. «Зійшовши з трибуни, як оповідач, автор повинен пожадати по-
бачити на ній свого читача, як критика», – наголошував П.Куліш59. Та в ролі
якого критика він хотів побачити свого читача?
Власне, уже коментарі П.Куліша щодо добору тих джерел, які він плану-
вав умістити в «Материалах…», кидають світло на їх призначення. Передусім
автор наголошував, що хоче подати «папери другорядного значення», котрі
планував добирати за «власним вільним вибором», а також супроводити їх
власними коментарями, примітками, поясненнями щодо змісту60. За вели-
ким рахунком, він проектував донести не якийсь більш-менш об’єктивний
або тематично підібраний компендіум фактографічних відомостей, а відпо-
відним чином репрезентовану й арґументовану візію, зіперту на підібрані
під певним кутом зору джерельні свідчення.
Ба більше, П.Куліш навіть висловлював думку, що можливо прийдешнє
покоління читачів буде спроможне працювати з джерелами краще, ніж його
сучасники61. Цей пасаж виказує майже позитивістську зорієнтованість або
націленість у майбуття, де майбутній читач виглядає як одержувач, котрому
П.Куліш адресує своє, так би мовити, послання на тему перегляду чи ревізії
тодішніх уявлень про українську минувшину.
Ці авторські мотиви простежуємо й у вступних увагах до авторсько-
го списку другої – розширеної та переробленої версії «Истории воссоеди-
нения Руси». «Якщо автор “Истории воссоединения Руси” проторував хоч
який-небудь шлях до того, щоби точно збагнути, як було, і чому так, а
не інакше, було те, що його попередники спізнавали плутано, – він уже
недаремно працював. Намічений, хоча б і непрокладений, ним шлях до
того, щоби зрозуміти минувщину, приглухнути не може», – підкреслю-
вав П.Куліш62.
58 Вибрані листи Пантелеймона Куліша... – С.274.
59 Кулиш П.А. Заявление. – С.I–II.
60 Там же. – С.ІІІ.
61 Там же.
62 Кулиш П.А. История воссоединения Руси [авторський список для 2-го, випр. і доп. вид.]. –
Т.1. – Арк.Х.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
76 Олексій Ясь
Зауважимо, що на сторінках опублікованої «Истории воссоединения
Руси» П.Куліш повсякчас апелював до майбуття в найрізноманітніших кон-
текстах. Приміром, писав про елементи прийдешності, зумовлені складом
«південноруського суспільства»63; про «політичну будучність Русі та Польщі»
напередодні Люблінської унії 1569 р.64; про віру запорожців у майбутнє жит-
тя, супротилежне тодішньому буттю65; про великий вплив минулого на май-
буття66; про «майбутніх представників моральних інтересів руського світу»67;
про «будучність» бояр «відрізаної», тобто Малої Русі68; про залежність май-
буття суспільства від життєвості сили, котра працює на цивілізацію і творить
державу69; про призначення козацтва врятувати «народну будучність грубо-
реакційним способом»70; про «достойних представників польського елемен-
ту на Русі», потомству якого відкривалася тривка будучність, та її фаталь-
ну втрату71; причини, котрі готували непередбачуване майбуття Русі72; про
прихильників друкарського мистецтва на Русі, що намагалися прозирнути в
майбуття73; про забезпечення панської будучності шляхом вкорінення като-
лицтва74; про зв’язок нашого минулого з нашим майбуттям75; про прийдеш-
ніх представників народного права для майбутньої боротьби з польським
правом76; про те, що «козацька корпорація» уявляла своє майбуття не в бу-
дівництві храмів і заснуванні училищ, а у силі меча та хижацтва77; про ка-
призних маґнатів, таких, як князь Острозький, який всупереч окресленому
польському майбуттю, «повернув голоблі назад до православ’я»78; про те, що
рух Йова Борецького забезпечив «руське майбуття»79; про бачення суспіль-
ного майбутнього ополяченими випускниками єзуїтських колеґій80; про уяву
«кращих людей» Південної Русі, котра спонукала їх працювати не так для
сучасності, як для прийдешності81 та ін.
Ці розмаїтті текстові фраґменти добре ілюструють спосіб мислення
П.Куліша, котрий немовби примірював гадані «сценарії» до української
минувшини. Ба більше, він обстоював тезу, витриману майже у взірцево-
му позитивістському дусі: «наше майбутнє тільки тоді перестане бути
для нашого розуму незрозумілою грою випадковостей, коли наука історії,
63 Кулиш П. История воссоединения Руси. – Т.1. – С.2.
64 Там же. – С.58, 272.
65 Там же. – С.66.
66 Там же. – С.170.
67 Там же. – Т.2. – С.V (прим.1).
68 Там же. – С.49.
69 Там же. – С.179.
70 Там же. – С.180.
71 Там же. – С.284–285.
72 Там же. – С.301.
73 Там же. – С.330–331.
74 Там же. – С.355.
75 Там же. – С.370–371.
76 Там же. – С.380–381.
77 Там же. – С.417.
78 Там же. – Т.3. – С.22.
79 Там же. – С.100, 108.
80 Там же. – С.173.
81 Там же. – С.208.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 77
покликавши на підтримку повний континґент людських знань, поставить
перед нами факти нашого минувшини з такою визначеністю, з якою ма-
тематика подає свої теореми»82.
Та поряд із тим автор «Истории воссоединения Руси» потрактовував га-
дані проекції майбуття в ідеалістично-духовному розумінні. Наприклад,
П.Куліш дотримувався думки, що «в послідовному розвитку російської ідеї,
котру ми називаємо російською історією, за самою природою речей, не було
жодного моменту, такого прийнятного для ідеальних наших вимог, щоби
історик охочіше заглиблювався у спогад про минуле, ніж подумував про
майбутнє»83. Таким чином, він постулював змагання між проекціями ми-
нувшини та майбуття, хоч віддавав перевагу футуристичній перспективі.
Вочевидь сентенції П.Куліша показують, що він спирався на відмінні
мисленнєві структури й уживав настанови, котрі тяжіли до різних стилів
мислення. З одного боку, вони нав’язували логічно-раціональні зразки, ви-
будовані за рецептами «першого» позитивізму з властивою йому категорич-
ністю й безапеляційністю. Тому автор повсякчас апелював до «зоологічного»
світу буття84, «органічного життя»85, законів природного розвитку у вигля-
ді «тріумфуючої сили» тощо. З іншого боку, П.Куліш і далі шукав ідеальні
чи абсолютні мірила вартості, як-от суд історії й т. п. Тим паче, що в ав-
торській версії ідея суду історії адсорбувала аксіологічні та пізнавальні ви-
моги пізньопросвітницького раціоналізму, старого романтизму й «першого»
позитивізму.
Недаремно в історичному наративі П.Куліша побутували різноманітні
згадки про суд, як-от «суд a posteriori – безжальний суд»86; «суд історії […] за
свідомістю праведності життєвого початку»87; «читач судитиме про працю, що
представляється йому, не даючи автору в кредит свою увагу і – що ще важли-
віше – будучи спроможним протиставити авторському суду власний суд»88;
«історичний суд про неї (історичну добу – О.Я.) є у нас або: непримиримим,
або упередженим, або ж, нарешті, тим фантастичним судом, який наближає
історію до казки»89; «надамо самим полякорусам представити їх (свідчен-
ня – О.Я.) на суд нашої доволі вже тверезої та тямучої сучасності»90; «1621
рік був для Сагайдачного таким моментом, в який роль Хмельницького мо-
гла б бути ним розіграна з великою гідністю перед судом історії, без зради
рідної землі “на поталу” мусульманському війську і без перетворення куль-
тивованої країни в руїну (в останній цитаті курсив П.Куліша – О.Я.)»91 і т. п.
Та крім «суду історії» П.Куліш апелював і до інших мірил вартості,
наприклад «сили» як вислову життєвості того чи іншого народу. «Сила –
82 Там же. – Т.2. – С.371.
83 Там же. – Т.3. – С.148.
84 Там же. – Т.1. – С.1–2, 216; Т.2. – С.46, 370, 417.
85 Там же. – Т.3. – С.256.
86 Там же. – Т.1. – С.3.
87 Там же.
88 Там же. – Т.2. – С.ІІ.
89 Там же. – С.47.
90 Там же. – С.401.
91 Там же. – С.413.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
78 Олексій Ясь
в історії єдине мірило значимості, позаяк вона знаменує життєвість, а жит-
тєвість означає право на життя, тобто – незаперечну правду», – стверджував
автор92. У цій заувазі романтичні ідеали немовби освячуються природною чи
життєвою доцільністю, котра тяжіє до позитивістського канону кінця ХІХ ст.
Ба більше, автор навіть риторично запитує: «Чому реґулятором вимог, ко-
трі ми висуваємо до історії, не зробити нам закон явищ біологічних, до-
ступних спостереженню кожного, помітних?»93.
Однак навіть пізній П.Куліш сприймав конфлікт в історії як духовну
конфронтацію на теренах віри, права, політики, а фізичне, матеріальне
протистояння вважав лише відображенням, зворотною стороною ідейних
змагань. Отож авторські уявлення про історичний рух і його суб’єкти виріз-
нялися очевидної двоїстістю, котра походила з поділу світу на матеріально-
природну та духовно-ідеалістичну площини.
З одного боку, суб’єктами історії є держави, народи, соціальні спільноти
тощо. З іншого – це ідеї й ідеали їхнього історичного, а у вузькому розумін-
ні – культурного та суспільного життя. Наприклад, П.Куліш обстоював дум-
ку, що саме змагання «шляхетського духу» з «козацьким духом» здебільшого
й визначило перебіг польської та української історії94.
Часом П.Куліш пропонував своєрідну комбінацію різних мірил вартос-
ті. Скажімо, він дотримувався тези, що ідеї й ідеали перевіряються своєрід-
ним іспитом на «життєвість» судом історії, котра є виразом права природного.
В одному зі своїх автобіографічних творів зазначав: «І справді ж бо, народи
живуть по закону Божому, по закону природи, і вся правительська мудрість
тільки в тому й єсть, щоб сього закону не ламати, – скажемо лучче: щоб об сей
закон не розбитись»95. У схожому дусі П.Куліш висловлювався і про культу-
ру. Наприклад, він дотримувався думки, що «мужність без культури ніко-
ли ще не була ґарантією незалежності»96.
Таким чином, історичне письмо пізнього П.Куліша, котре освячувало
телеологічну ідею так званого «возз’єднання» Русі, вибудовувалося на пе-
рехресті відмінних інтелектуальних, світоглядних і культурних настанов.
Наведені вище авторські розумування на теми передбачуваного чи проекто-
ваного майбуття доволі добре лягають якраз у цю леґітимаційну канву, точ-
ніше програму. Саме в такому сенсі сприймаються його зауваги на кшталт:
«Вже одне ім’я Русі, не втрачене жодною частиною стародавнього росій-
ського займища, слугувало запорукою її майбутнього возз’єднання»97. Як тут
не згадати витяги із записника П.Куліша, в якому він занотовував різнома-
нітні думки про значення назви народу для його історичного буття?!
Зрештою, в авторському списку до другого видання «Истории воссоеди-
нения Руси» леґітимаційна програма П.Куліша, котра вибудована навколо
ідеї «возз’єднання», представлена у ще більш виразному та категоричному
92 Там же. – С.371–372.
93 Там же. – С.259.
94 Там же. – С.160.
95 Куліш П. Історичне оповіданнє… – С.380.
96 Кулиш П.А. История воссоединения Руси. – Т.2. – С.98.
97 Там же. – Т.3. – С.253.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 79
вигляді. Автор резюмував свою візію у вигляді довжелезного розумування, в
якому намагався звести порахунки зі старою романтичною спадщиною.
«Незалежність та велич “нової для Європи та Азії держави”
ґрунтувалася на єдиновладді, якого марно прагнули київські,
литовські, польські князі та королі, і котре довело свою жит-
тєву необхідність тріумфом над республіканськими, так зва-
ними народоправними русько-литовсько-польськими система-
ми. Ці охоронно-політичні системи були непридатними тоді,
як для нашої руської, так і для литовсько-польської цілості,
які б не були наші ідеали відносно руського майбуття – і то-
му-то політичний розрив того зв’язку, який Русь Південну
одвічно з’єднав з Руссю Північною повів їх шляхом життєвої
необхідності до возз’єднання (підкреслення П.Куліша – О.Я.).
Ось головна думка історії загальноруського життя. Вона слу-
гує керівною ниткою в лабіринті протилежних єдиновладдю
устремлінь, на які, по-моєму, варто дивитися як на вираз від-
центрової сили у творенні Великого Руського Світу під всепе-
реможною дією доцентрової сили»98.
Отже змагання Південної Русі з Польщею та подальше «возз’єднання»
з Москвою – це боротьба не так двох «фізичних сил», як протистояння від-
мінних морально-етичних ідеалів, що випробовуються на міцність «життє-
вою необхідністю». Проте навіть намагаючись звести порахунки зі старою
спадщиною автор і далі оперував інструментами, котрі тяжіли до роман-
тичних взірців, як-от моральна «сила» й духовне «безсилля». Наприклад,
процес «возз’єднання» П.Куліш трактував як «поетичний акт» або духовний
вибір, який відбувся задовго до фізичного втілення в історії99. Щодо пере-
яславського вибору 1654 р. козацької верхівки, то у тритомнику «Отпадение
Малороссии от Польши (1340–1654)» він розглядав його як «одностайність
розбійників, що рятувалися від кари»100.
Своєрідну характеристику Переяславського договору 1654 р. П.Куліш
подав в одному зі своїх останніх історичних нарисів: «Навіяний шар західної
цивілізації був знесений геть кривавим потоком запорозького бунту, і сам
потік, із руйнуванням перепон, утратив свою лють. Москва не змогла б зла-
дити з суспільством, обробленим антируською культурою. В силу тяжіння
європейських елементів на захід та азійських на схід, збулося, у 1654 році,
приєднання Малоросії до Росії»101.
Слід згадати й тих осіб, яким П.Куліш посвятив другу версію «Истории
воссоединения Руси», що виказує певний символізм авторської думки.
98 Кулиш П.А. История воссоединения Руси [авторський список для 2-го, випр. і доп. вид.]. –
Т.1. – Арк.10 зв. – 11.
99 Кулиш П. История воссоединения Руси. – Т.2. – С.326.
100 Кулиш П. Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654). – Т.3. – Москва, 1889. – С.403.
101 Кулиш П. Судьбы Малороссии и Украины после татарского погрома // Живописная
Россия: Отечество наше в его земельном, историческом, племенном, экономическом и бытовом
значении / Под ред. П.П.Семёнова. – Т.5: Малороссия, Подолия и Волынь, ч.1: Полтавская,
Черниговская, Волынская, Подольская, Харьковская и Киевская губерния. – Санкт-Петербург;
Москва, 1897. – С.144.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
80 Олексій Ясь
Це – державний статс-секретар із польських справ М.Мілютін (йому було
присвячено і три опублікованих томи «Истории воссоединения Руси), і го-
ловний директор урядової комісії внутрішніх справ у Царстві Польському
князь В.Черкаський102. Таким чином П.Куліш ушановував російських уря-
довців, котрі «замирювали» поляків після повстання 1863–1864 рр.
Утім попри очевидний і доволі жорстко окреслений телеологізм історич-
ного наративу П.Куліша, сконструйований ним «руський світ» не є одноціль-
ним і одноманітним. Надаремно в авторському листуванні, в якому тією чи
іншою мірою порушувалися питання, пов’язані з його історичними студіями,
споглядаємо виразну делімітацію «руського світу» за лінією староруський/
новоруський. Приміром, у листі до М.Карачевської-Вовк від 7 липня 1892 р.
зі властивим йому наставницьким підтекстом П.Куліш зазначав:
«Чим я живу й дишу те байдуже Тобі, яко патріотці українсь-
кій, моє он патріотство починається з Олега й Святослава, захо-
плює кляземщину й московщину з новгородчиною, вибивається
з-під монгольського ярма, помагає нам вибитись із-під єзуїтської
Польщі, опановує вкупі з царською раттю “пучину крови нашої”
Крим, визволяє нас із-під ляхо-татарського виродка – козацтва,
і достойного чада його – гайдамацтва, а ввійшовши, при світлі
царських шкіл, в океан всьогосвітньої науки, поновлює бояновсь-
ку старорущину на звалищах кобзарських дум і живого слова на-
роднього. Тимчасом ся старорущина породила вже “нове в народ
їх слово”, слово пушкінське, і воно дало нам силу знятись вище
простолюдної пісні і повісти. Не вгасала пушкінська новорущина
нашого староруського, бояновського духу, а воскресила його. По
своїй руській природі вона нам не ворожа, – не те вона, що поль-
щизна: бо й її зродили наші ж таки староруські розуми, ті, що,
втерявши “матір всіх руських городів”, зібрали докупи яку змогли
руську землю під її чада. Задатки ж нашого процвіту національ-
ного староруського були такі потужні в нашій природі полуден-
но-руській, що не погибли під польщизною ні за київського її апо-
стола Петра Могили, ні за чернігівського – Лазаря Барановича.
Не вдовольнившись братньою новорущиною, почали вони ро-
звиватись із свого природнього кореня, – і се, поруч літератури,
котру голубили царі, з’явились, наперекір царським творителям
руської єдности, провідники руської двоістости (курсив у видан-
ні 1984 р. – О.Я.)»103.
На відміну від М.Костомарова, концептуальна пропозиція якого про «дві
руських народності» нав’язувала сепарацію українства з координат «русько-
го світу», візія П.Куліша пропонувала переосмислити, а у сучасному розу-
мінні переформатувати розподіл ролей у цьому уявному просторі. Причому
якщо автор був готовий визнати державну-політичну домінацію «новорущи-
ни», точніше імперську зверхність, то першість у культурних і духовних ро-
лях він усе ж таки відводив «старорущині».
102 Кулиш П. История воссоединения Руси [авторський список для 2-го, випр. і доп. вид.]. –
Т.1. – Арк.ІІІ.
103 Вибрані листи Пантелеймона Куліша... – С.266–267.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 81
Ба більше, П.Куліш обстоював думку про ворожість козацтва щодо само-
го «староруського духу» дотатарської Русі. Тож автор «Истории воссоедине-
ния Руси» поривав із романтичною традицією, передовсім із відомою візією
М.Костомарова, котрий сполучав вічові й удільні основи давньоруського сус-
пільства з козацькою вольницею. Вочевидь процес переосмислення україн-
ської минувшини був для П.Куліша доволі тривалим, складним і болісним.
Приміром, у тритомнику «Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654)»
він принагідно згадував про «старорущину» лише декілька разів104.
Урешті дегероїзація та деміфілогізація козацько-гетьманської минувши-
ни підштовхнула П.Куліша до пошуків нового-старого культурного взірця
в українській історії. Таким культурно-духовним ідеалом стала давня Русь,
яку історик називав Старою, а Московщину-Росію – Новою Руссю. Ця ідея
стала наріжним каменем концепції П.Куліша про двоєдину Русь – політичну
єдність Старої й Нової Русі, котрі складають так званий «руський світ».
Якщо розглядати історичне письмо П.Куліша, зокрема його проекцію
«руського світу» в річищі романтичного чи позитивістського історієписання,
то здебільшого втрачається, точніше спрощується соціокультурний масштаб
і культурні, духовні, інтелектуальні та політичні вектори, котрі виплека-
ли його проект «Истории воссоединения Руси». Адже у світлі леґітимацій-
них потуг українського історієписання ХІХ ст., котре спершу анонсувало,
намічало, закладало та розбудовувало підмурок для національного ґранд-
наративу, найповнішим висловом якого став монументальний багатотомник
М.Грушевського, кількатомна праця П.Куліша постає як своєрідний казус.
У метафоричному розумінні можемо навіть говорити про певний «збій» леґі-
тимаційної програми, скерованої на представлення й освячення колективно-
го/масового героя – народу/нації на історичній авансцені.
Тут варто підкреслити, що автор «Истории воссоединения Руси» тією чи
іншою мірою вилучив, принаймні відсунув або марґіналізував призначення
колективного героя на сцені минувшини. Натомість в «Історії України-Руси»
М.Грушевського саме буття народу/нації, народних відроджень і занепадів
складають головний зміст історичного процесу, хоч і суттєво нюансований
завдяки іншим стильовим включенням та деталізований за рахунок вели-
чезної фактографічної основи. Урешті-решт головний сенс історії України
в письмі М.Грушевського постулювався наперед окресленою телеологічною
метою – новим або майбутнім національним відродженням.
Вочевидь порівняння проектів П.Куліша та М.Грушевського нав’язує
думку про контраверсійність леґітимаційних устремлінь обох авторів. Утім
інша компаративна перспектива спонукає розглядати проект «Истории вос-
соединения Руси» у світлі консервативної традиції української історичної
та суспільно-політичної думки не тільки другої половини ХІХ, а й початку
ХХ ст. Тим більше, що консервативна підоснова візій і поглядів П.Куліша в
тому чи іншому вигляді привертала увагу цілого ряду вчених.
104 Кулиш П.А. Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654): В 3 т. – Т.1. – Москва,
1888. – С.42; Т.2. – С.237, 347.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
82 Олексій Ясь
Зауважимо, що В.Липинський – один із найвизначніших українських
консерваторів і водночас неоромантиків, наголошував на трагедії «літера-
турних епіґонів козацтва: лівобічного – Куліша і правобічного – Михайла
Чайківського»105. Причому автор «Листів до братів-хліборобів» висловлював
думку про спільну причину цієї та інших трагедій ряду діячів – політичну
недорозвиненість націй.
Звісно, Міхала Чайковського як представника української школи в поль-
ському романтичному письменстві, відомого як одіозний Садик-паша, ко-
трий уславився вражаючими світоглядними метаморфозами і драматични-
ми життєвими поворотами, зіставляли з П.Кулішем106. Однак, на відміну від
інших інтерпретаторів творчості хутірського самітника, В.Липинський обсто-
ював думку про політичні причини його драми, пов’язані зі становищем під-
російського українства.
Більше того, сучасники і якоюсь мірою послідовники державницько-нео-
романтичної концептуалізації В.Липинського оцінювали П.Куліша з нової
перспективи. На думку І.Крип’якевича, саме П.Куліш «перший з повною сві-
домістю почав шукати в історії “будуючих елементів”, що давали тривкі
і певні основи держави»107. Суголосну тезу висловлював і О.Оглоблин у лек-
ційних викладах: «Куліш невтомно шукає в українському минулому тих
сил, що творили українську державність, або тих, що її руйнували»108.
Отож зіставлення історичного письма П.Куліша та В.Липинського про-
дукує доволі цікаві спостереження й певні аналогії. Передусім упадає в око,
що обидва автори в тому чи іншому вигляді прагнули досягнути високої чи
ідеальної надмети. П.Куліш пов’язував цю велику мету з нав’язливою ідеєю
так званого «возз’єднання» і творенням двоєдиного «руського світу» як най-
важливішої передумови дальшого культурного й суспільного розвою, хоч па-
ралельно плекав й інші масштабні цілі в різних творчих сферах.
Варто зауважити, що П.Куліш не вірив у дієві можливості революційних
потрясінь і наступних післяреволюційних перетворень на обширах імперії
Романових. Тому він уважав реальним тільки «покращення згори»109. Проте
пізній П.Куліш, на думку Ю.Луцького, виявився доволі поміркованим кон-
серватором, а тому не міг увійти до кола тодішніх російських ультраконсер-
ваторів, які панували на імперській сцені, хоч фактично поділяли її з ради-
калами110. Очевидно, архаїчний шар старого романтика був надто сильним
і тривким, щоби повною мірою сприйняти вимоги російської акультурації.
105 Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії / Ред. Я.Пеленський. – Т.6, кн.1:
Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. – К.; Філадельфія,
1995. – С.257–258 (прим. *).
106 Гермайзе О. В.Б.Антонович в українській історіографії // Україна. – 1928. – №5. – С.19.
107 Крип’якевич І. Нові напрямки в українській історіографії (З нагоди «Огляду української
історіографії» проф. Д.Дорошенка. Прага, 1923) // Діло (Львів). – 1924. – 27 квітня. – №93. – С.5.
108 Оглоблін О.П. «Історія України» (Конспект за лекціями професора Оглобліна). ІІ-й курс
соц.-істор. відділу Ф[акультету] П[артійної] О[світи] 1929/30 академічного року. Т.2 [друк.
Київським Окрліт. тираж 37 прим.] // Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України. – Ф.3561. – Оп.1. – Спр.292. – Арк.35–36.
109 Чубський П.П. [Могилянський М.] Вихід П.О.Куліша з російського підданства... – С.163–164.
110 Luckyj G.S.N. Panteleimon Kulish: A Ukrainian Romantic Conservative. – P.319.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 83
Натомість В.Липинський як очевидець, а в певному розумінні й учасник
національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. мав зовсім інший досвід,
аніж П.Куліш. Тож надмета В.Липинського була іншою – висунути й обґрун-
тувати концепцію ідеального державного ладу – класократичної спадкової
монархії. Попри разючу змістовну відмінність надмети П.Куліша та надмети
В.Липинського обидва були зорієнтовані на пошуки органічного ідеалу чи
уявної суспільної рівноваги – цієї своєрідної ідеї-фікс європейського консер-
ватизму на зламі ХІХ–ХХ ст. Однак кардинальна відмінність соціокультур-
них обставин і політичних реалій доби пореформеного суспільства й часів
Української революції 1917–1921 рр. вирішальним чином вплинула на век-
тори концептуалізацій П.Куліша та В.Липинського.
Утім побутують й інші аналогії, котрі кидають світло на візії обох мисли-
телів. І П.Куліш, і В.Липинський активно послуговувалися терміном «клас»
як для представлення минувшини, так і окреслення перспектив майбуття.
Більше того, навіть концептуальна пропозиція автора «Листів до братів-хлі-
боробів» подавалася як «класократична» візія.
Звичайно, П.Куліш засвоював класове маркування в річищі пізна-
вальних взірців і стратегій романтичного та позитивістського історієпи-
сання, зокрема не вживав його у сенсі коловороту аристократій. Натомість
В.Липинський сприймав цю дефініцію з перспективи різних версій соціоло-
гізації історії, у тому числі марксистської соціологізації й теорій циркуляції
еліт В.Парето і Ґ.Моски.
Проте обидва інтелектуали керувалися схожими мотивами – віднайти
приклади «станової гармонії» чи вдалої «суспільної рівноваги». Прикладом
такого суспільства і для П.Куліша («взірець революційної терплячості»)111,
і для В.Липинського («гармонійна і ритмічна національна рівновага»)112
була Британська імперія.
Схожість їхній візій виявилася і в обстоюванні доіндустріальних/домо-
дерних цінностей – «хутірська філософія» П.Куліша та «універсалістичний
спосіб думання європейських лицарів-хліборобів» В.Липинського113. Тож
лейтмотив «Присмерку Європи» О.Шпенґлера щодо змагання природної
душі культури супроти бездушності штучної цивілізації, котра ввібрала як
спадщину старого романтизму, так і раннього модерністського синкретизму
початку ХХ ст., тією чи іншою мірою репрезентовано в історичному письмі й
П.Куліша, і В.Липинського.
Ще одна риса, котра виявляє аналогії між їхніми наративами, просте-
жується в апеляції до морально-етичних цінностей і релігійних, сакральних
вартостей. Згадаємо, наприклад, зацікавленість П.Куліша концепцією «при-
родної релігії», котра в дечому перегукується з християнським універсаліз-
мом В.Липинського, який за віросповіданням був римо-католиком.
111 Чубський П.П. [Могилянський М.] Вихід П.О.Куліша з російського підданства... –
С.163.
112 Липинський В. Повне зібрання творів... – Т.6, кн.1. – С.294.
113 Липинський В. Універсалізм у хліборобській ідеології // Консерватизм: Антологія /
Упор. О.Проценко, В.Лісовий. – К., 1998. – С.128.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
84 Олексій Ясь
Крім того, тексти В.Липинського рясніють різноманітними думками про
«фізичну»114 та «внутрішню» (моральну)115 силу, які фактично впроваджують
дуалістичний поділ світу історії на природно-матеріальну та ідеально-духо-
вну площини. Ці вислови-означення нав’язують асоціації з романтичною се-
мантикою, а іноді дуже нагадують розумування пізнього П.Куліша з його
ірраціональними стратегіями пояснення минувшини.
Водночас обидва історичних наративи мають досить виразно окреслену
футуристичну складову, себто націленість у майбуття. Вочевидь темпораль-
ні проекції В.Липинського продукують чимало філософських і соціологічних
смислів, а також мають злободенний політичний підтекст. Тож автор «класо-
кратичної» концепції здебільшого апелює до ближчого чи віддаленого май-
буття України як держави та її провідної верстви/аристократії з окресленим
елітарно-політичним рефреном. Натомість у текстах П.Куліша домінують
розумування на теми можливих варіацій уявного чи гаданого майбуття в
контексті тієї чи іншої історичної ситуації.
Певні порівняльні аналогії віднаходимо й у деяких персональних рисах.
Передусім обидва автори вирізнялися підвищеною саморефлексію, зокрема
наголошували на особливому та навіть месіанському призначенні письмен-
ника чи публіциста у громадському й культурному житті. Достатньо згада-
ти відповідні пасажі В.Липинського з «Листів до братів-хліборобів»116 і на-
ведені вище авторефлексії П.Куліша. До того ж В.Липинський являв собою
майже взірцевий приклад приватного вченого з чудовою європейською
освітою, а також мав певний життєвий досвід хутірського господарювання.
До типу приватного вченого, хоч і з певними застереженнями, варто відне-
сти й П.Куліша, котрий на відміну від творця «класократичної» концепції,
здобув переважно самоосвітній вишкіл.
Урешті обидва автори проектували великі історичні тексти, котрі мали
свої леґітимаційні програми. Леґітимаційні устремління В.Липинського
концентрувалися довкола написання державної історії як своєрідного по-
сібника та практичного порадника національній аристократії/провідній
верстві задля успішної реалізації нового державницького проекту. Заразом
В.Липинський усвідомлював і зазначав у листі до Д.Олянчина від 27 квіт-
ня 1925 р., що «написання такої історії вже в викінченій формі перевищує
сили не тільки одної людини, але й одного покоління»117.
Вочевидь В.Липинському банально не вистачило життєвого часу та
більш-менш нормальних обставин еміґраційного буття, щоби виконати
свій задум. Натомість П.Куліш очевидно міг завершити та видати свій ве-
ликий текст – другу розширену й суттєво перероблену версію «Истории
114 Липинський В. Твори. Архів. Студії / Ред. Л.Білас. – Т.2: Участь шляхти у великому
українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. – Філадельфія,
1980. – С.273.
115 Там само. – С.11.
116 Липинський В. Повне зібрання творів... – Т.6, кн.1. – С.113–115.
117 Олянчин Д. З моїх архівних дослідів в Німеччині від 1925 до 1938 р. (Причинок
до української історіографії) // Наукові записки Українського вільного університету:
Філософський факультет. – №8. – Мюнхен, 1965/1966. – C.141.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 85
воссоединения Руси». Із дев’яти запланованих томів було підготовлено сім,
хоч і з різним рівнем викінченості.
Та, на відміну від В.Липинського, котрий концентрував свої потуги на-
вколо добре окресленої і єдиної надмети, у випадку П.Куліша йшлося про
конкуренцію кількох великих цілей. Причому досягнення кожної з них по-
тенційно мало справити великий вплив на культурному та громадському
полі. Мабуть, П.Куліш повсякчас вагався, котрому з проектів віддати одно-
значну перевагу. Упродовж 1890-х рр. історичне письмо в тому чи іншому ви-
гляді програло у цих змаганнях Святому Письму – проекту перекладу Біблії
українською мовою та іншим амбітним замислам хутірського самітника.
Насамкінець зауважимо, що порівняльні аналогії щодо історичного
письма цих знакових постатей у жодному разі не варто надмірно ґенералізу-
вати, а, навпаки, слід усвідомлювати очевидні інструментальні обмеження,
передовсім стильові й жанрові виміри творчості, відмінні темпоральні осо-
бливості, соціокультурні передумови, домінуючі інтелектуальні тренди та
політичні обставини.
Утім такі зіставлення цікаві й корисні, позаяк спонукають до представ-
лення П.Куліша не тільки в межах відповідної традиції історичної та сус-
пільно-політичної думки, а і як самобутнього й суперечливого предтечу кон-
сервативного проекту української історіографії початку ХХ ст. Гадаємо, що
саме у цьому світлі варто дошукуватися багатоманітних смислів у текстах і
практиках П.Куліша, над яким і до сьогодні тяжіє однобічна репутація діяча
«без синтезу».
REFERENCES
1. Artiukh, V. (2012). Istoriosofiia Panteleimona Kulisha: vid romantyzmu do pozytyviz-
mu [Panteleimon Kulish’s Historiosophy: from Romanticism to Positivism]. Svitohliad –
Filosofiia – Relihiia, (3), 5–17. [in Ukrainian].
2. Bahaliі, D. (2001). Istoriohrafichnyi vstup [do «Narysu istorii Ukrainy na sotsiial-
no-ekonomichnomu grunti»]. V.V.Kravchenko (ed.), Bahalii D. Vybrani pratsi (vol.2,
pp.203–334). Kharkiv: Zoloti storinky. [in Ukrainian].
3. Bahry, R.M. (1989). J.J.Rousseau’s Émile and P.Kulish’s Views on Education. Journal
of Ukrainian Studies, 14 (1–2), 57–79.
4. Bilinsky, Ya. (1959). Mykhaylo Drahomanov, Ivan Franko, and the Relations between
the Dnieper Ukraine and Galicia in the Last Quarter of the 19th Century. The Annals of
the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., 7 (1–2), 1542–1566.
5. Drahomanov, M.P. (1991). Chudatski dumky pro ukrainsku natsionalnu spravu.
Drahomanov M.P. Vybrane (pp.461–558). Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
6. Fedoruk, Ya. (2004). Avtorskyi spysok druhoho vydannia «Istorii vossoedinenija Rusi».
Moloda natsiia: Almanakh, 1, 93–98. [in Ukrainian].
7. Honcharuk, M.L. (comp.). (1989). Kulish P.O. Tvory (vol.1: Poetychni tvory). Kyiv:
Dnipro. [in Ukrainian].
8. Hrushevskyi, M. (1995). Istoriia Ukrainy-Rusy (vol.7). Kyiv: Naukova dumka.
[in Ukrainian].
9. Hrushevskyi, M. (2015). Sotsialno-tradytsiini pidosnovy Kulishevoi tvorcho-
sti. H.Papakin (ed.), Hrushevskyi M. Tvory (vol.10, book 1, pp.173–218). Lviv: Svit.
[in Ukrainian].
Український історичний журнал. – 2019. – №4
86 Олексій Ясь
10. Kulish, P.A. (2018). Istoriya vossoedineniya Rusi. (2th ed.). Moskva: Eksmo.
[in Russian].
11. Kulish, P. (1994). Istorychne opovidannie. Iz zbirky «Khutorna poeziia». Ye.Nakhlik
(сomp.), Kulish P. Tvory (vol.1, pp.359–381). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
12. Kulish, P. (1989). Prostonarodnost v ukrainskoi slovesnosty. M.L.Honcharuk (сomp.),
Kulish P.O. Tvory (vol.2, pp.522–532). Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
13. Luckyj, G.S.N. (1988). Panteleimon Kulish: A Ukrainian Romantic Conservative.
S.Hook, W.L.O’Neill, R.O.Toole (eds.), Philosophy, History, and Social Action: Essays
in Honor of Lewis Feuer with an autobiographic essay by Lewis Feuer (pp.313–321).
Dordrecht; Boston: Kluwer Academic Publishers.
14. Lutskyi, Yu. (ed.). (1984). Vybrani lysty Panteleimona Kulisha ukrainskoiu movoiu
pysani. Niu-York; Toronto: Ukrainska Vilna Akademiia Nauk u SShA. [in Ukrainian].
15. Lypynskyi, V. (1995). Lysty do brativ-khliborobiv pro ideiu i orhanizatsiiu ukrainsko-
ho monarkhizmu. Ya.Pelenskyi (ed.), Lypynskyi V. Povne zibrannia tvoriv, arkhiv, stu-
dii (vol.6, book 1, pp.I–XLVIII, 1–470). Kyiv; Filadelfiia: Instytut skhidnoievropeiskykh
doslidzhen NAN Ukrainy; Skhidnoievropeiskyi doslidnyi instytut im. V.K.Lypynskoho.
[in Ukrainian].
16. Lypynskyi, V. (1980). Uchast shliakhty u velykomu ukrainskomu povstanni pid pro-
vodom hetmana Bohdana Khmelnytskoho. L.Bilas (ed.), Lypynskyi V. Tvory. Arkhiv.
Studii (vol.2, pp.1–637). Filadelfiia: Skhidno-Yevropeiskyi doslidnyi instytut im.
V.K.Lypynskoho. [in Ukrainian].
17. Lypynskyi, V. (1998). Universalizm u khliborobskii ideolohii. O.Protsenko, V.Lisovyi
(comps.), Konservatyzm: Antolohiia (pp.120–129). Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian].
18. Lysiak-Rudnytskyi, I. (1994). Drahomanov yak politychnyi teoretyk. Ya.Hrytsak (comp.),
Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (vol.1, pp.299–347). Kyiv: Osnovy. [in Ukrainian].
19. Lysiak-Rudnytskyi, I. (1994). Napriamy ukrainskoi politychnoi dumky. Ya.Hrytsak
(comp.), Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychni ese (vol.2, pp.63–93). Kyiv: Osnovy.
[in Ukrainian].
20. Nakhlik, Ye.K. (2007). Panteleimon Kulish: Osobystist, pysmennyk, myslytel (vol.1:
Zhyttia Panteleimona Kulisha: Naukova biohrafiia). Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk.
[in Ukrainian].
21. Nakhlik, Ye.K. (2007). Panteleimon Kulish: Osobystist, pysmennyk, myslytel
(vol.2: Svitohliad i tvorchist Panteleimona Kulisha). Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk.
[in Ukrainian].
22. Nakhlik, Ye. (1994). Pozytyvizm u retseptsii Panteleimona Kulisha. Filosofska i sot-
siolohichna dumka, 11–12, 121–142. [in Ukrainian].
23. Olianchyn, D. (1965/1966). Z moikh arkhivnykh doslidiv v Nimechchyni vid 1925 do
1938 r.: (Prychynok do ukrainskoi istoriohrafii). Naukovi zapysky Ukrainskoho vilnoho
universytetu: Filosofichnyi fakultet, (8), 130–150. [in Ukrainian].
24. Pinchuk, Yu., Hrynevych, L. (comps.). (1996). Doroshenko D.I. Ohliad ukrainskoi isto-
riohrafii. (3th ed.). Kyiv: Ukrainoznavstvo. [in Ukrainian].
25. Rublov, O.S., Yurkova, O.V. (comps.). (2011). Instytut istorii Ukrainy Natsionalnoi
akademii nauk Ukrainy: Dokumenty i materialy. 1936–1991 (book 1: 1936–1947). Kyiv:
Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
26. Saunders, D. (1985). The Ukrainian Impact on Russian Culture 1750–1850. Edmonton:
University of Alberta. Canadian Institute of Ukrainian Studies.
27. Shatska, A., Fedoruk, O. (comps.). (2004). Barvinskyi O. Spomyny z moho zhyttia.
Niu-York; Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian].
28. Skrynnyk, M. (2001). Panteleimon Kulish yak rechnyk konservatyvnoi dukhovnoi
tradytsii v Ukraini. Suchasnist, 5, 87–98. [in Ukrainian].
29. Ulianovskyi, V. (1999). «Rannii» Volodymyr Antonovych: poza kontekstamy. Kyivska
starovyna, 1, 117–145. [in Ukrainian].
30. Velychenko, S. (1992). National History as Cultural Process: A Survey of the
Interpretations of Ukraine’s Past in Polish, Russian, and Ukrainian Historical Writing
from the Earliest Times to 1914. Edmonton: University of Alberta. Canadian Institute of
Ukrainian Studies.
Український історичний журнал. – 2019. – №4
Історичне письмо пізнього П.Куліша як предтеча консервативного проекту... 87
31. Yakovenko, N. (2007). Vstup do istorii. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
32. Yefremov, S.O. (1993). Bez syntezu. Do zhyttievoi dramy Kulisha. E.S.Solovei (comp.),
Yefremov S.O. Literaturno-krytychni statti (pp.216–234). Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
33. Yekelchyk, S.O. (1995). Natsionalnyi mif chy istoriia: M.P.Drahomanov yak krytyk
suchasnoi yomu ukrainskoi istoriohrafii. Abstracts of Papers ‘95: Istorychna nauka na
porozi XXI stolittia: pidsumky ta perspektyvy. (pp.302–307). Kharkiv. [in Ukrainian].
Oleksii yas
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History),
Leading Research Fellow,
Department of Ukrainian Historiography,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), alexyas@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5816-2876
HISTORICAL WRITING OF LATE P.KULISH AS THE FORERUNNER
OF THE CONSERVATIVE PROJECT OF UKRAINIAN
HISTORIOGRAPHY OF THE EARLY TWENTIETH CENTURY
(To the 200th Anniversary of P.Kulish)
Abstract. The purpose of the research is to analyze the historical writing of the
late P.Kulish. The research methodology is based on the strategies of comparison
and typology. The scientific novelty is related to the study of socio-cultural contexts
and intellectual influences on the historical narrative of the late P.Kulish. The article
shows that in the Ukrainian historiography P.Kulish had mainly the reputation of
intellectual destructor. It is noted that the works of P.Kulish and still used to popularize
the concept of “reunification”. Educational, romantic and positivist influences on the
texts and practices of P.Kulish are considered. It is emphasized that in the field of
Ukrainian historiography P.Kulish actually held the position of a private scientist.
In addition, P.Kulish was known as an original writer, critic, reviewer, translator,
publicist and popularizer. There is an opinion about selective and limited reception
of positivism in P.Kulish’s studios. It is noted that P.Kulish mainly perceived
positivism from a cultural and spiritual perspective. The historical wring of P.Kulish
is analyzed from the perspective of conservative ideals, cognitive instructions and
ideological orientations. The conservative tradition in the representation of the figure
of P.Kulish is considered. The conceptual proposals of P.Kulish and V.Lypynskyi as
conservatives are compared. Conclusions. It is noted that P.Kulish and V.Lypynskyi
have a number of similar features, such as the search for an organic social ideal,
the defence of traditional, pre-industrial values, the representation of the conflict
between culture and civilization, the appeal to moral, ethical and religious values,
the dualistic division of the world into the natural-material and ideal-spiritual
spheres, etc. It is proved that it is appropriate to represent Kulish as a complex and
controversial forerunner of the conservative project of Ukrainian historiography of
the early twentieth century.
Keywords: Late Enlightenment rationalism, romanticism, positivism, conservatism,
traditionalism, neoromanticism, Ukrainian historiography, Kyiv romanticists,
Kulish, Hrushevs’kyi, Lypynskyi.
|