Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання

У листах Лесі Українки найбільшу частотність виявляє топонім Колодяжне, оскільки це родинне гніздо Косачів. Його словозміна: Колодяжне, Колодяжного, в Колодяжне, у Колодяжному, adieu, Колодяжне. Хоч поруч поетеса вживала і форми – з Колодяжна, у Колодяжні. А яку форму вважати правильною? На прикладі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Аркушин, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Schlagworte:	Мовна концептосфера Лесі Українки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17951
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання / Г. Аркушин // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 299-306. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17951
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-179512011-03-13T12:03:42Z Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання Аркушин, Г. Мовна концептосфера Лесі Українки У листах Лесі Українки найбільшу частотність виявляє топонім Колодяжне, оскільки це родинне гніздо Косачів. Його словозміна: Колодяжне, Колодяжного, в Колодяжне, у Колодяжному, adieu, Колодяжне. Хоч поруч поетеса вживала і форми – з Колодяжна, у Колодяжні. А яку форму вважати правильною? На прикладі інших поліських ойконімів автор радить уживати народнорозмовні форми. Toponym Kolodyazhne (Колодяжне) has a high frequency in Lesya Ukrainka’s letters, as it is the Kosatchs’ family estate. Although the writer used spoken forms of this word – from Kolodyazhna, in Kolodyazhni. Which form is right? By the exampl of the other Polissya toponyms the author suggests to use spoken forms. 2008 Article Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання / Г. Аркушин // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 299-306. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17951 821.161.2-6.08 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовна концептосфера Лесі Українки Мовна концептосфера Лесі Українки
spellingShingle	Мовна концептосфера Лесі Українки Мовна концептосфера Лесі Українки Аркушин, Г. Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
description	У листах Лесі Українки найбільшу частотність виявляє топонім Колодяжне, оскільки це родинне гніздо Косачів. Його словозміна: Колодяжне, Колодяжного, в Колодяжне, у Колодяжному, adieu, Колодяжне. Хоч поруч поетеса вживала і форми – з Колодяжна, у Колодяжні. А яку форму вважати правильною? На прикладі інших поліських ойконімів автор радить уживати народнорозмовні форми.
format	Article
author	Аркушин, Г.
author_facet	Аркушин, Г.
author_sort	Аркушин, Г.
title	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
title_short	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
title_full	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
title_fullStr	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
title_full_unstemmed	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання
title_sort	поліські топоніми в листах лесі українки та сучасна проблема їх написання
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Мовна концептосфера Лесі Українки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17951
citation_txt	Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання / Г. Аркушин // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 299-306. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT arkušing polísʹkítoponímivlistahlesíukraínkitasučasnaproblemaíhnapisannâ
first_indexed	2025-07-02T19:04:52Z
last_indexed	2025-07-02T19:04:52Z
_version_	1836563135791628288
fulltext	Мовна концептосфера Лесі Українки 299 УДК 821.161.2-6.08 Григорій Аркушин ПОЛІСЬКІ ТОПОНІМИ В ЛИСТАХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА СУЧАСНА ПРОБЛЕМА ЇХ НАПИСАННЯ У листах Лесі Українки найбільшу частотність виявляє топонім Колодяжне, оскільки це родинне гніздо Косачів. Його словозміна: Колодяжне, Колодяжного, в Колодяжне, у Колодяжному, adieu, Колодяжне. Хоч поруч поетеса вживала і форми – з Колодяжна, у Колодяжні. А яку форму вважати правильною? На прикладі інших поліських ойконімів автор радить уживати народнорозмовні форми. Ключові слова: Полісся, Волинь, топонім, правопис. Як відомо, діти чернігівця Петра Косача і полтавчанки Ольги Драгоманової „так органічно зрослися зо всім колодяж- ненсько-полісько-волинським, що уважали себе [...] потім усе життя [...] за волиняків-поліщуків” (зі спогадів Ольги Косач- Кривинюк [10, 37]). Особливо закохана в Полісся була Леся. Як і більшість її сучасників, Лариса Петрівна не відділяє Волинь від Полісся, що видно з її листів: „Властивий найрідні- ший рідний край для мене – Волинь...” [13, ХІ, 33]; „...найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах, решта все тільки логічні наслідки. А проте я не згадую лихом Волин- ських лісів” [13, ХІІ, 373]; пор. загальновідоме: „Ой чи так красно у якій країні, як тут, / на нашій рідній Волині!” [13, І, 83] та слова Олени Пчілки: „В Колодяжному Волинь оточувала нас, можна сказати, з усіх боків” [10, 85]. За нашими підрахунками, в листах, уміщених у Х–ХІІ томах Зібрання творів Лесі Українки, топонім Волинь ужитий 13 разів, і лише 3 рази Полісся (здебіль- шого з негативною характеристикою), напр. „...всі мої хірурги не хвалили Полісся для життя людей з туберкульозом” [13, ХІ, 51]; PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 300 пор. ще: „Коли б то там Михалеві не завадило в наших поліських сторонах – боюся я того клімату” [13, ХІІ, 233]. То де ж Волинь, а де Полісся? Леся Українка дає гумо- ристичну відповідь: „Зрештою, на Кавказі сам чорт не розбере, де та малярія єсть, а де її нема, тут про се так само трудно допитатись, як про те, з котрого села на Волині починається Полісся” [13, ХІІ, 103–104] (пор. відповідь на це питання одного нашого респондента із с. Городище Ківерецького району Волин- ської області: „Полісся починається за моїм хлівом”). Через відсутність чіткої, а найголовніше – загальноприй- нятої межі (чітко окреслена лише діалектна межа між поліським наріччям і двома південними) досить часто цю територію називають такою собі своєрідною контамінацією – Волинське Полісся, що стала досить уживаною; пор. зі спогадів Ісидори Косач: „...родина Лесина (батьки, брати й сестри) мешкали в селі Колодяжне, в Ковельському повіті на Волині. Вся родина дуже любила наше Волинське Полісся” [10, 317]; пор. ще назву словника О. Цинкаловського „Стара Волинь і Волинське Полісся” [15]. З усього видно, що Лесі більше подобалася назва Волинь,– у художніх творах онім Полісся ми не виявили. (Про розширення та звуження семантики оніма Волинь див. нашу статтю [1, 9–10]). Щоправда, в листах не так уже й багато названо населених пунктів Волино-Полісся, пор. поліські топоніми: Ковель, Колодяжне, Запруддя, Любитів, Чернігів та ще відтопонімний прикметник – „у дядька Лева Скулинського” [13, ХІІ, 379], що вказує на с. Скулин Ковельського повіту. Перерахуємо населені пункти на межі Волині і Полісся: Київ, Новоград-Волинський, Жабориця (тепер у складі селища Барáнівка Новоград-Волин- ського району Житомирської області), Здолбунів, Луцьк, Холм, Рівне; відтопонімні прикметники: з тією торчинською справою [13, ХІІ, 130] (містечко Торчин), звягельська ісправниця [13, ХІІ, 428] (Звягель – давніша назва Новограда-Волинського). Так само небагато власне волинських топонімів: Кременець, Почаїв, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Мовна концептосфера Лесі Українки 301 Острог, Радивилів [13, Х, 89] \|\| Радзивилів [13, Х, 318], „в селі Мала Мощаниця в Дубенщині” [13, Х, 52]. Список поліських топонімів доповнює назва озера – Нечімнеє \|\| Нечімне. Щодо частотності вживання, то поліському Колодяжному, родинному гнізду Косачів, немає конкурентів, пор.: назви Рівне і Любитів ужито по одному разу, Новоград- Волинський – 2, Холм – 3, Чернігів – 5, Запруддя – 7, Луцьк і Ковель – 11, а Колодяжне – 102 рази (лише Київ більше – 595 разів). У листах ойконім Колодяжне ми виявили в таких відмін- кових формах: 1 Н. в. Колодяжне, 18 – 91 [13, Х, 115], як Колодяжне [13, ХІІ, 361]; Х Р. в. Колодяжного я тепер не боюся [13, ХІІ, 105]; Д. в. – З. в. в Колодяжне [13, ХІІ, 176], нагадує Колодяжне [13, ХІІ, 361]; О. в. – М. в. у Колодяжному [13, ХІІ, 114]; Кл. в. Adieu, Колодяжне! [13, ХІ, 248]. І де б уже не була Леся Українка, а серцем линула в рідне Колодяжне, шукала навіть у кавказьких містечках подібності до нього: «Хоні трошки „трущобка”, але нічого собі – багато садків, просторі зелені двори, гори на горизонті, хоч само воно рівне, як Рівне, або як Колодяжне. Нагадує Колодяжне і те шосе, що проводить сюди з Кутаїса, бо по обидва боки глибокі рови, та й в самому Хоні багато ровів і колодязів. Словом, кавказьке велике Колодяжне» [13, ХІІ, 361]. А в листі до матері в Колодяжне з Одеси 14 червня 1898 року Леся використала таку перифразу для свого рідного села: «Дуже мені вже хочеться додому, до тебе, „на тихі води, на ясні зорі”...» [13, ХІ, 52]. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 302 Листи Лесі Українки розкривають багатогранність душі поетеси, її помисли та устремління, тим паче, що вона неодно- разово підкреслювала, що писати короткі листи не вміє. А до А. С. Макарової ще й зазначала: «Не дбайте Ви про те, як Ви пишете листи, пишите Ви їх вже ж не гірше, ніж я, а вже найкраще чоловік пише тоді, коли не думає про своє писання. Я до листів літературної критики не прикладаю, то мені можна писати без усякого страху. Що то вже [за] переписка, коли до неї треба „со страхом Божим и верою приступать!”» [13, Х, 274]. Отже, „не прикладаючи літературної критики”, Леся Україн- ка, крім поданих вище відмінкових форм ойконіма Колодяжне, уживала й інші – „нелітературні”: з Колодяжна [13, ХІІ, 366], у Колодяжні [13, ХІ, 377], тобто суто народні форми (щоправда, у пісні, записаній з голосу поетеси, ужито ще одну форму – „Ой у нашій Колодяжні стала новина” [13, ІХ, 343]). Так само поруч форм у Ковель [13, ХІІ, 182], в Ковелі [13, Х, 321], до Ковеля [13, Х, 89], писала до Ковля [13, ХІІ, 189]; пор. паспортизацію записаного фольклору: с. Колодяжне, коло Ковля [13, ІХ, 100] (так, як у народній пісні,– „Поїдь, поїдь, батечку, до Ковля, Купи мені, молодій, солов’я...” [8, 93] та в складанці – Уз′éў рубл′é і пойíхаў до Коўл′é). Мусимо зауважити: у листах жодного разу не виявлено форми Колодяжно, що активно побутує у мовленні сучасних жителів. Усупереч народному словотворенню, офіційним уважається відтопонімний прикметник колодяжненський, хоч у листах Лесі Українки – інші форми: від колодяженської (сторони) [13, Х, 157], збірник колодяжанський [13, ХІІ, 401], про новини коло- дяжанські [13 ХІІ, 188], весілля колодяжанські [13, ХІІ, 192]; пор. ще прислівник: говорячи по-колодяжанськи [13, ХІІ, 411]. І лише один раз – з кол[одяжненських] записів [13, ХІІ, 313], але це словотворення не Лесине, а редактора тóму, який так розкрив скорочення кол. В. Горпинич зауважує, що ад’єктоніми типу річненський (< Річне), рівненський (< Рівне) більш природні і PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Мовна концептосфера Лесі Українки 303 закономірні як російськомовні моделі, а в українському слово- творенні закономірним є поява перед субморфом -н- рухомого [е] [3, 51]. Отже, все-таки колодяженський \|\| колодяжанський, а не колодяжненський. То яка існує проблема у написанні поліських топонімів? І чому вона існує? Річ у тім, щó брати за основу – народну форму чи олітературнену? У нашому випадку – Колодяжно чи Коло- дяжне? Звичайно, офіційними формами вважаються ойконіми у формі прикметника на -е: Кримне, Дубечне, Сильне, Завітне, Привітне, Гайове, Радянське і т. ін. (див., напр., працю В. Шульгача „Ойконімія Волині” [16]). Але все настійніше звучать слова на захист народних форм, пор. назви публікацій: „Називаймо, як зве народ” Бориса Тена [12], „Від Колодяжна до Головна” О. Ошуркевича [7], «Дубно чи „Дубне”?» О. Стрижака [11], „Проблеми правописної нормалізації назв населених пунктів Закарпаття” В. Добоша [4] та ін. Іноді така „скинута” зверху назва повністю спотворює народну, пор. назви сіл Волинської області: офіційна Гуща – народна Гіща (г’íшча), Щедрогір – Щедрогорща (шчедрогóршча; отже, з горами немає ніякого зв’язку) та ін. Не тільки в названих топонімах, а й у багатьох інших порушено основну вимогу українського правопису – „Українські географічні назви на пись- мі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису” [14, 115]. Ці настанови в основному дотримано у виданому ономас- тико-діалектологічною лабораторією двотомному „Словнику мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель” [9]. У ньому назви населених пунктів подано за офіційним написанням – Кримне, Липне, Сильне, але поруч фонетичною транскрипцією наведено і місцеву вимову [кримнó], [лúпно], [сúл′но] (Ківерецький район) \|\| [сил′нó] (Любомльський район), тобто проведено чітку межу між давніми ойконімами на - о (як їх вимовляє народ) і новими на -е (Весéле, Завíтне, Привíтне). Перші походять із нечленних прикметників і відмі- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 304 нюються як іменник село (тому з Колодяжна, у Колодяжні), а другі – як звичайні прикметники (з Гайового, у Гайовому). Інша важлива проблема – це творення відтопонімних прикметників, бо часто офіційні „витвори” суперечать мовній практиці народу. Для наведення ладу в цій царині В. Горпинич видав „Словник географічних назв України (топоніми та відтопо- німні прикметники)” [3], в анотації до якого сказано: „Це перший в історії української лексикографії нормативний словник відтопонімних прикметників української мови, побудований на матеріалах живого мовлення” [3, 2]. Наведемо декілька „волин- сько-поліських” прикладів: Городище – городúський, доп. городищáнський, неправ. городúщенський [3, 106]; Жиричі – жúрицький, неправ. жиричíвський [3, 150]; Журавичі – журáвицький, неправ. журавичівський [3, 153]; Зарічне – зарічнянський, неправ. зарíчненський [3, 165]; Іваничі – івáницький, неправ. івáничівський [3, 179]; Ківерці – ківерéцький [3, 196]; Локачі – локáцький, неправ. локачúнський [3, 233]; Милуші – милýський [3, 258]; Рівне – рíвенський [3, 352] та ін. Зі здобуттям незалежності України прокотилася нова хвиля перейменувань населених пунктів, здебільшого було повернуто давні назви. Саме в цей час змінили і назву Рóвно на Рíвне, при цьому надавши неоковирне найменування області – Рівненська. Коли чи кому така заміна потрібна? І чи треба замінювати давні назви, напр., Дубно на Дубне [11]? І що це дасть? Доведе українськість їхнього походження? Адже й так відомо, що це українські населені пункти. І хоч подібну заміну офіційно проводять на білоруських та польських теренах, але все-таки місцева українська вимова збережена народом. Наведемо деякі приклади. Порівняйте місцеву вимову назв берестейських сіл і їхні „збілорусизовані” офіційні відповідники [5]: Обылíвшчына – PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Мовна концептосфера Лесі Українки 305 Абярóўшчына, Огóво – Агóва, Ольхíвка – Альхóвка, Отяты – Ацяты, Бíла – Бéлая, Городэц – Гарадзéц, Гайкíвка – Гайкóўка, Крýглэ – Крýглае, Мíдна – Мéдна, Пэтькы – Пéцькі та багато ін. Порівняйте також місцеві назви підляських сіл і їхні польські офіційні відповідники [6]: Огородники – Ogrodniki, Янівка – Janówka, Дубровиця Велика – Dąbrowica Duża, Заболоття – Zabłocie, Колода – Kłoda, Костомолоти – Kostomłoty, Яблочин – Jabłeczna та ін. Хоч як не міняй народних назв сіл, але їхню „українськість” ще не швидко вдасться приховати. Отже, все-таки треба виконувати вимогу українського правопису – українські географічні назви на письмі передавати відповідно до вимови, тобто називати так, як їх зве народ. В. Добош, пишучи про цю проблему, підсумував свої спостереження так: „...Наявність в українській мові з найдавні- ших часів двох морфологічних типів назв населених пунктів середнього роду з суфіксами -ов-, -ин-, -н-, а саме назв – імен- ників на -ово, -ино, -но, що відмінюються, як іменники середнього роду ІІ відміни типу село, та назв прикметникового типу на -ове, -ине, -не, що відмінюються, як прикметники типу дубовий, дубова, дубове, – це реальні факти, які з точки зору історії української мови є цілком закономірними, повністю відповідають її сучасним нормам і, безумовно, заслуговують на офіційне узаконення в нашій мовно-правописній практиці. І чим швидше, тим краще для загальної справи” [4, 162]. До цих слів, як кажуть, нíчого додати – ці настанови треба виконувати. Література 1. Аркушин Г. Дублетні назви топооб’єктів Західного Полісся // Mikrotoponimia na pograniczach językowo-kulturowych.– Lublin: Wydaw- nictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2005.– S. 9–15. 2. Горпинич В. О. Історія ад’єктоніма Ровенський (Рівенський, рівненський) в українській мові // Мовознавство.– 1993.– № 1.– С. 47–52. 3. Горпинич В. О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники).– К.: Довіра, 2001.– 526 с. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 306 4. Добош В. І. Проблеми правописної нормалізації назв населених пунктів Закарпаття // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні: Матеріали науково-практичної конференції (Ужгород, 5-6 травня 1992 р.).– Ужгород, 1993.– С. 156–163. 5. Заіка З. М. Слоўнік тапонімаў і адтапанімічных дэрыватаў у арэале заходнепалескіх гаворак.– Брэст, 2001.– 68 с. 6. Лесів М. Українські говірки у Польщі.– Варшава: Укр. архів, 1997.– 492 с. 7. Ошуркевич О. Від Колодяжна до Головна // Волинь.– 1995.– 12 верес. 8. Пісні з Волині.– К.: Муз. Україна, 1970.– 333 с. 9. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель: У 2-х т. / Упорядкув. Г. Л. Аркушина.– Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006-2007. 10. Спогади про Лесю Українку.– К.: Дніпро, 1971.– 483 с. 11. Стрижак О. Дубно чи „Дубне”? // Мовознавство.– 1968.– № 2.– С. 74–75. 12. Тен Борис. Називаймо, як зве народ // Рідне слово.– Вип. 8.– К., 1974.– С. 95–97. 13. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т.– К.: Наук. думка, 1976– 1979. 14. Український правопис.– К.: Наук. думка, 2000.– 236 с. 15. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: У 2 т.– Вінніпеґ, 1984–1986. 16. Шульгач В. П. Ойконімія Волині: Етимологічний словник- довідник.– К.: Кий, 2001.– 189 с. Arkuszyn G. Polissya Toponyms in Lesya Ukrainka’s Letters and the Modern Problem of their Spelling. Toponym Kolodyazhne (Колодяжне) has a high frequency in Lesya Ukrainka’s letters, as it is the Kosatchs’ family estate. Although the writer used spoken forms of this word – from Kolodyazhna, in Kolodyazhni. Which form is right? By the exampl of the other Polissya toponyms the author suggests to use spoken forms. Key words: Polissya, Volyn, toponym, spelling. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Поліські топоніми в листах Лесі Українки та сучасна проблема їх написання

Institution

Ähnliche Einträge