„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)

Здійснено текстологічний аналіз деяких поетичних творів Лесі Українки. Показано особливості граматичного ладу сучасної української мови на основі аналізу поетичного дискурсу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Мірченко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
Теми:	Граматичні параметри текстів Лесі Українки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17955
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки) / М. Мірченко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 350-355. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-17955
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-179552011-03-13T12:03:48Z „Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки) Мірченко, М. Граматичні параметри текстів Лесі Українки Здійснено текстологічний аналіз деяких поетичних творів Лесі Українки. Показано особливості граматичного ладу сучасної української мови на основі аналізу поетичного дискурсу. In this article several pieces of poetry by Lesya Ukrainka are textually analised. It deals with the peculiarities of modern Ukrainian grammatical structure on the basis of poetic discourse analysis. 2008 Article „Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки) / М. Мірченко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 350-355. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17955 821.161.2.-3.08 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Граматичні параметри текстів Лесі Українки Граматичні параметри текстів Лесі Українки
spellingShingle	Граматичні параметри текстів Лесі Українки Граматичні параметри текстів Лесі Українки Мірченко, М. „Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
description	Здійснено текстологічний аналіз деяких поетичних творів Лесі Українки. Показано особливості граматичного ладу сучасної української мови на основі аналізу поетичного дискурсу.
format	Article
author	Мірченко, М.
author_facet	Мірченко, М.
author_sort	Мірченко, М.
title	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
title_short	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
title_full	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
title_fullStr	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
title_full_unstemmed	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)
title_sort	„де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (спроба текстологічного аналізу деяких творів лесі українки)
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Граматичні параметри текстів Лесі Українки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17955
citation_txt	„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки) / М. Мірченко // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 350-355. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mírčenkom depodílisâvigolosnííslovaŝobezvasmoâtuganímasprobatekstologíčnogoanalízudeâkihtvorívlesíukraínki
first_indexed	2025-07-02T19:05:03Z
last_indexed	2025-07-02T19:05:03Z
_version_	1836563146770219008
fulltext	350 УДК 821.161.2.-3.08 Микола Мірченко „ДЕ ПОДІЛИСЯ ВИ, ГОЛОСНІЇ СЛОВА, ЩО БЕЗ ВАС МОЯ ТУГА НІМА?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки) Здійснено текстологічний аналіз деяких поетичних творів Лесі Українки. Показано особливості граматичного ладу сучасної україн- ської мови на основі аналізу поетичного дискурсу. Ключові слова: неелементарні речення, предикатні семи, муза- цариця, винозора муза, вагота слова, поетичні регістри. Звертання Лесі Українки до Слова, Музи є напрочуд вагомим і частим. „Слово, моя ти єдиная зброє...”, „До тебе, Україно, наша бездольная мати, струна моя перша озветься... Безжалісна музо, куди мене завела? Навіщо ти вирвала в мене слова, що повинні б умерти зо мною?” Поетеса з величезною внутрішньою силою духу начебто показує свою слабкість перед силою Слова. Це Слово, Муза веде її, вона лише підкоряється цьому божому провидінню. Це Муза „квітами серця мого дорогу собі устелила” і „кров’ю його окрасила шати свої”. У поезії „Ave Regina” („Радуйся, царице”) Леся Українка з глибоким внутріш- нім хвилюванням пише, що горда цариця (муза) „мене повела за собою, мов бранку-невільницю”, а „найкращії думи мої вінцем золотим тобі стали”. У бранки-невільниці (що „окована міцно, і дзвонять кайдани мої”) владарка-цариця все одбирає („усі таємні свої скарби тобі я повинна оддати, і килим, що виткали мрії, під ноги твої простелити”). А далі ще глибші сентенції: „Моє божевілля собі ти взяла за актора, щоб грало закохані ролі тобі на потіху”. Поетеса наче протидіє безжалісній музі-цариці, що „очі осліпила згубливим промінням своїм” і „серце ... одурила, привабила маревом щастя”. І вона запитує: „Невже тобі заздро, богине, на вбогеє щастя моє? Те щастя, то був тільки сон”. Вбачаючи високу місію музи-цариці, поетеса ставить себе у під- PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Граматичні параметри текстів Лесі Українки 351 невільну позицію, кажучи, що то богиня-муза «голосом гучним ... від нього [сну] мене пробудила, гукнувши: „Прокиньсь, моя бранко, ти мусиш служити мені! Співай мені пісню, що спить в твоїм серці. Торкни ту струну в своїй арфі, що досі іще не бриніла, Всі струни озватися мусять хвалою мені, Я дам тобі пишні дарунки, забудеш недолю свою». Поетеса акцентує увагу на тому, що „даремне хотіла ... арфу свою почепити на вітах плакучих смутної верби І дати велику присягу, що в світі ніхто не почує Невільничих співів моїх”. Безжалісна Муза „глянула поглядом владним”, і серце моє затремтіло, і пісня моя залунала. А ти, моя владарко горда, втішалася піснею бранки, І очі твої променіли вогнем переможним...” Тут слід звернути увагу і на особливості побудови речень поетичного тексту: вони насичені постпозитивними означеннями, що моделюють неелементарні речення з глибоким поетичним змістом, акумульованим у цих конструкціях: предикатні семи вторинного означального чи адвербіального типу конденсують глибину думки, передаючи образні семи, розширюючи поетичні регістри [2, 378–380]. Авторку-бранку вабить той вогонь переможний і про все змушує забувати, бо ж „все я тобі заспівала, і те, чого зроду нікому, Навіть самій собі, вголос казати не хтіла, Все ти від мене взяла”. І логічним постає запитання: „Де ж твої подарун- ки, царице?” Воно логічне і в плані змістовому, завершальному акорді: „Ось вони, пишні дари: сльози – коштовнії перли, Люд- ське признання – холодний кришталь, Смуток мене одягає чор- ним важким оксамитом, тільки й скрашає жалобу жалю кривавий рубін”. Усвідомлюючи ту велику місію, яку покладає на поета Муза-цариця, Леся Українка звершує поезію: „Гарна одежа для бранки, що йде у тріумфальному ході. Радуйся, ясна царице, бранка вітає тебе!” З безжалісної Музи-цариці постає ясна цариця, що несе велику місію, місію пробудження, навіть через насильство. Зазначимо, що в інших поезіях та поемах Леся Українка ще з більшою виразністю звертається до цієї теми – теми слова, ролі поета (Я рабинею рабів не хочу бути!). Слово у поетеси – зброя, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 352 криця, вогонь, меч. У поезії „То be or not be?.. (Бути чи не бути?) ця тема постає у дещо іншому поетичному контексті: поетка звертається до музи винозорої: „Ти ... не сліпи мене вогнем твоїх очей безсмертних!” Зачин цього вірша застережливий: „Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі”. Якщо у попередній поезії бранка іде „окована міцно, і дзвонять кайдани її”, то тут вона просить музу: „Дай руку, притули мене до свого лона... Подай мені великую пораду”. Що примушує її звернутись за порадою? „Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і високі кручі, І темні тихі води. Подивись: Шляхів нема (?!), а тільки де-не-де Поплутані стежки йдуть на безвість. Он люди – мало їх – орють ті перелоги. Он з пущі ледве чутно стук сокири, З високих круч луна орлиний клекіт, Лиш тихі води все стоять мовчазно, І тільки часом камінь з круч зірветься, Впаде і кане в темні, тихі води...” Звертання до музи як до „порадниці надземної” бринить і у наступних строфах: „Куди мені податись у просторі? Чи маю я здійняти срібло-злото з своєї ліри і скувати рало, А струнами сі крила прив’язати, Щоб тінь не падала на вузьку борозну, Зайняти постать поряд з тими людьми, Орати переліг і сіяти, а потім – А потім ждати жнив, та не для себе?” Риторичне запитання, у якому втілено дуже місткий зміст, у якому відображено пошуки української інтелігенції кінця ХІХ століття. Це пошуки шляхів поступу і розвитку української літератури і мови у загальнолітературному оточенні. „Біда наших українських писателів у тому,– звертається вона у листі до М. Павлика,– що вони більш пишуть, ніж читають, то все більш своє, не хотілось би з них приклад брати” [3, 275]. А у листі до М. Драгоманова Леся Українка у цей час із болем пише про удаваних патріотів, що нібито боронять честь старої корогви (українофільство), а натомість не бачать загальнолюдського поступу. „Ми ж думаєм, – пише вона, – що краще б зробити нову корогву, ніж латати стару і ради того рискувати власною честю. Ті люди, що колись тримали сю корогву, заснули і в сні не почули, як корогва випала їм з рук і попала в баранячі копита, PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Граматичні параметри текстів Лесі Українки 353 люди сплять і тепер і не думають вертати собі своєї корогви...” [3, 219–220]. Як актуально й сучасно це звучить сьогодні! Хоча це тема для іншої розмови. З. Гнатюк у 1916 р. у статті „Українська народна словес- ність” підкреслював: „Незважаючи на те, що український народ позбавлений вищих культурних верств і державної організації та зв’язаних з нею культурно-наукових інституцій, які підпи- рали б постійно його культурно-наукові змагання, не тільки не полишилася позаду в сім змагальнім поході, але не в однім напрямі вибилася (українська етнографія) вперед і випередила інші народи...” [1, 29]. Ці рядки повністю можна віднести до творчості Лесі Українки, що утверджувала своє слово всупереч загальному процесові нівелювання українських культурних цінностей. Отож, риторичне запитання продовжує думки поетки: „Чи, може, кинутись туди, у пущу, І в диких нетрях пробивать дорогу З сокирою в руках (пор.: у Шевченка – „...та добре ви- гострить сокиру і заходиться вже будить”) і з тонкою пилою, Поки який гнилий, великий стовбур впаде й задавить серед хащів темних?” Але є ще інший шлях, та знову він сумнівний, порівняймо: „Чи може злинути орлицею високо, Геть понад кручі, у простір безмежний, Вхопити з хмари ясну блискавицю, зірвати з зірки золотий вінець і запалити світлом опівночі? А що, коли те світло миттю згасне, як метеор, і темрява чорніше, Страшніше здасться, ніж була раніш?” Пошук своєї місії, сумнів і непевність пронизує рядки поезії, бо ж вічне питання „бути чи не бути” і вимагає такої риторики. А далі знову: „А що, коли не стане сили, Вогонь обпалить крила, й я впаду, Неначе камінь, що зірвався з кручі, Туди, у темні води, в глибину, В холодну тишу, і недовго буде тремтіти круг на площині води?” Ці сумніви, чекання поради, як правди чи істини, є надто глибокими і важливими. А що ж муза? Дає пораду чи... „Мовчиш ти, горда музо! тільки очі Спалахнули вогнем, барвисті крила широким помахом угору здійнялись І сплеснули... О чарівнице, стій! Візьми мене з собою, линьмо разом!” Вагомим у поезії постає PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com 354 якраз мовчання музи, її високість (очі спалахнули вогнем, крила сплеснули). Чи чекає поетка відповіді на питання, чи жде вона насправді поради? Очевидно, це лише спосіб показати шукання шляхів: „шляхів нема”. Особлива форма риторичних запитань поезії насправді служить для Лесі Українки важливим засобом втілення ідеї вічного „бути чи не бути?” У циклі „Кримські відгуки” Леся Українка („Зимова ніч на чужині”) побудує твір у формі діалогу з Музою, де знову виго- лосить словами Музи і власними ідею шукання місця і сенсу творчості: „Співаймо поважно про те, як одважно Герой умира на війні...” або ж „Поки я недужа, не клич до відваги, В заржа- вілих піхвах меча не воруш”. У поезії, зачин якої ми взяли у заголовок статті, також побудованої частково у формі риторичних запитань, Леся Українка виголошує: „Я не на те, слова, ховала Вас і напоїла кров’ю свого серця, щоб ви лилися, мов отрута, і посідали душі, мов іржа”. Поетеса утверджує ваготу слова (згадалось Франкове: „Ви знаєте, як много важить слово”), хоче бачити слова такими, щоб „краяли та не труїли серце, щоб піснею були, а не квилінням”; „промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами, Хотіла б я вас виховать, слова!” Видатна людина свого часу, мужня і творча особистість, Леся Українка з усією пристрастю і великим творчим натхнен- ням шукає свого Слова, яке б звучало гордо і пророче: „Скоріш моє серце раптово загине, Ніж в тебе порветься остання струна!..” – пише вона, звертаючись до Музи, і в цьому вона велика і мужня, по-філософськи розсудлива й вимоглива. Література 1. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість.– Нью-Йорк, 1981.– С. 29. 2. Див.: Мірченко М. В. Синтаксичні моделі неелементарних речень (на матеріалі поетичних творів Лесі Українки) // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр.– Луцьк: Волин. обл. друк., 2003.– С. 375–380. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com Граматичні параметри текстів Лесі Українки 355 3. Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т.– К.: Наук. думка, 1978.– Т.10.– С. 275. Mirchenko M. Nowhere to Find you, Mighty Words when Grief of Mine so Numbly Hurts (An Attempt to Textually Analyse Some of Lesya Ukrainka’s Works). In this article several pieces of poetry by Lesya Ukrainka are textually analised. It deals with the peculiarities of modern Ukrainian grammatical structure on the basis of poetic discourse analysis. Key words: non elementary sentences, predicative semes, muse queen, goddess muse, importance of word, poetic registers. PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

„Де поділися ви, голоснії слова, / що без вас моя туга німа?” (Спроба текстологічного аналізу деяких творів Лесі Українки)

Репозитарії

Схожі ресурси