Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки)
Розглянуто категорію валентності віддієслівних та відприкметникових іменників на тлі дериваційних процесів, проаналізовано стан вивчення та основні напрямки дослідження цієї проблеми на сучасному етапі, зосереджено увагу на валентному потенціалі вторинних субстантивів, засвідчених у драматичних твор...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17957 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) / Н. Костусяк // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 361-370. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-17957 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-179572011-03-13T12:03:49Z Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) Костусяк, Н. Граматичні параметри текстів Лесі Українки Розглянуто категорію валентності віддієслівних та відприкметникових іменників на тлі дериваційних процесів, проаналізовано стан вивчення та основні напрямки дослідження цієї проблеми на сучасному етапі, зосереджено увагу на валентному потенціалі вторинних субстантивів, засвідчених у драматичних творах Лесі Українки. In this article the category of the valence of the verbal and adjective nouns as a base of the derivative processes was considered, the state of the studying and the main trends of the investigation of this problem on the modern stage were analyzed, the attention to the valence potential of the another substances in the Lesya Ukrainka’s plays was concentrated. 2008 Article Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) / Н. Костусяк // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 361-370. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0050 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17957 811.161.2–373 + 821.161.2–2.08 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Граматичні параметри текстів Лесі Українки Граматичні параметри текстів Лесі Українки |
| spellingShingle |
Граматичні параметри текстів Лесі Українки Граматичні параметри текстів Лесі Українки Костусяк, Н. Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| description |
Розглянуто категорію валентності віддієслівних та відприкметникових іменників на тлі дериваційних процесів, проаналізовано стан вивчення та основні напрямки дослідження цієї проблеми на сучасному етапі, зосереджено увагу на валентному потенціалі вторинних субстантивів, засвідчених у драматичних творах Лесі Українки. |
| format |
Article |
| author |
Костусяк, Н. |
| author_facet |
Костусяк, Н. |
| author_sort |
Костусяк, Н. |
| title |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| title_short |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| title_full |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| title_fullStr |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| title_full_unstemmed |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) |
| title_sort |
валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів лесі українки) |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Граматичні параметри текстів Лесі Українки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17957 |
| citation_txt |
Валентність віддієслівних та відприкметникових іменників (на матеріалі драматичних творів Лесі Українки) / Н. Костусяк // Леся Українка і сучасність: Зб. наук. пр. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 4, кн. 2. — С. 361-370. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kostusâkn valentnístʹvíddíêslívnihtavídprikmetnikovihímennikívnamateríalídramatičnihtvorívlesíukraínki |
| first_indexed |
2025-07-02T19:05:08Z |
| last_indexed |
2025-07-02T19:05:08Z |
| _version_ |
1836563151949135872 |
| fulltext |
Граматичні параметри текстів Лесі Українки
361
УДК 811.161.2–373 + 821.161.2–2.08
Наталія Костусяк
ВАЛЕНТНІСТЬ ВІДДІЄСЛІВНИХ
ТА ВІДПРИКМЕТНИКОВИХ ІМЕННИКІВ
(на матеріалі драматичних творів Лесі Українки)
Розглянуто категорію валентності віддієслівних та відприкмет-
никових іменників на тлі дериваційних процесів, проаналізовано стан
вивчення та основні напрямки дослідження цієї проблеми на сучасному
етапі, зосереджено увагу на валентному потенціалі вторинних
субстантивів, засвідчених у драматичних творах Лесі Українки.
Ключові слова: валентність, дериват, транспозиція, синтаксема,
суб’єкт, об’єкт, предикат.
На ґрунті слов’янських та інших індоєвропейських мов
нагромаджено великий фактичний матеріал й апробовано різні
підходи до вивчення однієї з найскладніших граматичних кате-
горій – категорії валентності. Проте й дотепер потребує вдоско-
налення методика дослідження валентного потенціалу різних
лексико-граматичних класів слів у конкретних мовах. Найпер-
спективнішими є нові набутки загальної теорії валентності на
основі комплексного вивчення морфологічних, формально-син-
таксичних, семантико-синтаксичних, комунікативних і транспо-
зиційних характеристик її носіїв. Як відомо, головний носій
валентності – дієслово, проте у лінгвістиці все частіше акценту-
ють увагу на валентному потенціалі інших частиномовних класів
слів. Найменш дослідженими у цьому плані є вторинні іменники
із семантикою дії, процесу або стану. Наявність таких імен-
никових форм, на думку І. Р. Вихованця, є „віддзеркаленням
дериваційних відношень між частинами мови, механізму
транспозиції” [2, 17]. Для транспонованих до сфери іменника
одиниць характерна не тільки складніша порівняно з непохід-
ними компонентами структура, але й система специфічних
морфологічних показників. Набуваючи іменникових грама-
тичних ознак, деривати водночас зберігають окремі елементи
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
362
категорійного значення вихідної частини мови, з-поміж останніх
варто вказати на категорію валентності. Це дає підстави
трактувати валентність віддієслівних та відприкметникових
іменників як похідну міжрівневу категорію.
У цій статті ми маємо на меті проаналізувати валентність
вторинних іменників, засвідчених у драматичних творах Лесі
Українки, і розглянути їх на тлі дериваційних процесів.
Відповідно до цього вважаємо за доцільне зосередити увагу на
розв’язанні таких завдань: 1) з’ясувати валентний потенціал
віддієслівних іменників, що функціонують у драматичних творах
Лесі Українки; 2) охарактеризувати систему субстанційних син-
таксем, які входять у валентну рамку аналізованих компонентів;
3) окреслити специфіку функціонування відприкметникових
іменників; 4) розглянути сукупність залежних від них субстан-
ційних синтаксем та їхні морфологічні варіанти.
У сучасній українській мові віддієслівні іменники подібно
до вихідних дієслівних форм мають такий самий валентний
потенціал, тобто можуть бути одновалентні – семивалентні, але
зазвичай функціонують одно-, дво- та тривалентні вторинні
субстантиви. Полівалентні деривати засвідчені рідше. У драма-
тичних творах Лесі Українки значну частину становлять віддієс-
лівні іменники, які вимагають тільки одного залежного
контекстного партнера. При одновалентних віддієслівних суб-
стантивах заповнюється лише позиція правобічної субстанційної
синтаксеми, що поєднується здебільшого з віддієслівними імен-
никами на позначення: 1) психолого-фізичного стану людини:
зітхання, збентеження, ридання, журба, туга; 2) опредмечених
звуків, властивих предметам, птахам, тваринам: бренькіт,
виття, скрегіт, стук, шелест; 3) фізичного стану людини:
тремтіння, стогін; 4) мовленнєвої діяльності: крик, мовчання
тощо. Аналізовані відпредикатні компоненти формують слово-
сполучення, що є наслідком згортання реченнєвої структури з
одновалентним дієсловом. „Транспозиція речення у словосполу-
чення супроводжується звичайно збереженням семантичної
предикатно-суб’єктної структури вихідного речення” [1, 148].
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Граматичні параметри текстів Лесі Українки
363
Семантико-синтаксична валентність таких одновалентних від-
дієслівних іменників ґрунтується на субстанційних (предметних)
відношеннях іменника до іншого вербалізованого іменника і
зумовлює виділення однієї субстанційної синтаксеми – суб’єкта,
який перебуває у правобічний позиції і має специфічну
відмінкову форму вираження – родовий відмінок. Шлях транс-
формації має такий вигляд: З горішнього поверху чутно грім
музики [8, 493] ← Музика гримить; Чутно зітхання, приглу-
шені ридання і здавлене шепотіння тих, що не сплять… [8,
323] ← Ті, що не сплять, зітхають, ридають, шепотять.
Процес дериваційних перетворень структурних компонентів
речення у словосполучення свідчить про похідний, транспо-
зиційний характер родового присубстантивного відмінка, який
ґрунтується на підметовому називному. Виражаючи значення
суб’єкта, родовий відмінок іменника вказує на належність
певних дій як певних субстанцій їхнім суб’єктам-власникам.
Підтвердження такого теоретичного положення знаходимо у
Л. В. Щерби: „Ідея дії в цьому слові заглушена, а рельєфно
виступає ідея субстанції” [9, 67].
Варто зазначити, що грамемі родового властива специфічна
семантика, оскільки, крім суб’єктності, тут маємо нашарування
значення атрибутивності. Таким чином послаблюючи семантику
предметності іменника, родовий виконує суб’єктно-атрибутивну
функцію, наприклад: Стогнуть пугачі… [8, 434] → стогін
пугачів; …регочуть сови [8, 434] → реготання сов. Залежний
компонент у суб’єктній позиції, що поєднується з віддієслівним
дериватом зі значенням процесуальності, часто оформлюють
власне-прикметники: Раптом все покривається протяглим
сумним вовчим виттям… [8, 434] ← виття вовків ← вовки
виють. Враховуючи лексичну та словотвірну семантику
компонентів субстантивного словосполучення, слід вказати, що
грамема родового відмінка функціонує при віддієслівних
дериватах, похідних передусім від неперехідного дієслова. Для
вторинних субстантивів, засвідчених у драматичних творах Лесі
Українки, характерне як суфіксальне творення (за допомогою
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
364
суфіксів -анн′-, -іт-, -б-, -ощ-, -ель, -т′- та ін.), так і безафіксне,
наприклад: мовчання, зітхання, бренькіт, журба, заздрощі,
погибель, виття, плач, відблиск, шелест.
У драматичних творах Лесі Українки найзначнішою щодо
кількісного складу виступає група двовалентних віддієслівних
іменників. Дослідження фактичного матеріалу дозволяє встано-
вити основні закономірності сполучуваності залежних компо-
нентів з указаним типом опорних вторинних субстантивів. З
цього приводу варто зазначити, що лівобічна валентність
зазвичай тут не представлена, а правобічна – відкриває одну
суб’єктну позицію і, крім того, одну з чотирьох субстанційних
синтаксем – об’єктну, інструментальну, адресатну або локатив-
ну. За певних контекстуальних умов суб’єктна синтаксема може
зазнавати елімінації, що свідчить про її факультативність,
наприклад: То се він дав і кесаря, і владу преторіанську та
патриціанську, і владу над рабами багачів? [8, 354]; Я покажу
Корінфові, що треба римлянина для цінування хисту (людьми)
[8, 598]; Зректися маю я всього, Жуане, і навіть – мрій і спогадів
про вас! [8, 513]; Потрібне те грання (тата) (на сопілці)! [8,
450]; ...пан мій здержиться від завітання (до мене) [8, 545];
Чутно стукання (Федона) у хвіртку [8, 580]; З хати чутно
крізь розбиту шибку рухи вставання матері (з ліжка) [8, 440].
Словосполучення з двовалентними віддієслівними компонен-
тами перебувають у трансформаційних зв’язках із вихідними
реченнєвими структурами. За умови перетворення речення з
дієслівним предикатом на синтаксичну одиницю із віддієслівним
субстантивом маємо синтаксичну похідність пасивної конструк-
ції від активної, тобто такі перетворення ядерних речень, за яких
змінюється їхня формально-синтаксична структура, але зберіга-
ється їхнє лексичне наповнення і характер узагальнено-семан-
тичних відношень між їхніми компонентами [3, 193]. Регулярна
похідність пасивних конструкцій від активних із відповідними
трансформаціями відмінків свідчить про можливість утворення
субстантивних словосполучень від пасивних речень, а не від
дієслівних словосполучень з опорним перехідним дієсловом.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Граматичні параметри текстів Лесі Українки
365
Типовими похідними конструкціями такого виду є тричленні
субстантивні сполуки, наприклад: …спосіб добування (вами)
(дарів)… [8, 512] і под. з характерним орудним відмінком
суб’єкта, похідного від називного суб’єктного в активних
конструкціях, наприклад: …спосіб добування (вами) (дарів) був
ганебний [8, 512] ← Дари добуті вами ← Ви добули дари.
Отже, зміни трансформаційного характеру відбуваються в
такому порядку: активна конструкція (з називним суб’єкта і
знахідним прямого об’єкта) → пасивна конструкція (з називним
об’єкта і факультативним орудним суб’єкта) → відреченнєве
субстантивне словосполучення. Функціонування двовалентних
віддієслівних дериватів доцільно розглянути з урахуванням
морфологічного вираження валентно залежних синтаксем. Фор-
мальними репрезентантами суб’єктних компонентів виступають
родовий та орудний відмінки, зрідка спостерігаємо наявність
власне-атрибутивного компонента, наприклад: Заздрощі Антея
я розумію [8, 610]; Я покажу Корінфові, що треба римлянина для
цінування хисту (людьми) [8, 598]; Хіба тебе не радує хвала моя
і наших друзів скромних, щирих? [8, 578]; Ей, хлопче, вже моє
грання минулось!.. [8, 450]; …шкода твого ждання! [8, 447].
Об’єкт зазвичай представлений грамемами родового, знахідного,
рідше – давального та орудного відмінків, наприклад: …судився
вам душі рятунок! [8, 493]; Звичка до розкошів уїлась їй у серце,
мов іржа… [8, 346]; Спиніться! Не тьмаріть ясного спогаду про
сю хвилину! [8, 515]; Спочатку гра його… сумна, як зимовий
вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє… [8, 457]; …і не
заносить вітер жадних співів про недосяжну волю… [8, 433];
Так чи не краще залишити мрії про вічне… [8, 358]; …жадаю
віри в ту святую силу… [8, 358]; Анно! Анно! Ти не збагнеш сих
заздрощів (абатисі) ніколи! [8, 470]; То се він дав і кесаря, і
владу преторіанську та патриціанську, і владу над рабами
багачів? [8, 354]. В інструментальній та адресатній сферах
представлені відповідно місцевий та родовий відмінки,
наприклад: Потрібне те грання (тата) (на сопілці)! [8, 450];
...пан мій здержиться від завітання (до мене) [8, 545].
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
366
Локативна синтаксема має дві форми вираження – знахідний і
родовий, наприклад: Чутно стук у хвіртку [8, 559]; З хати
чутно крізь розбиту шибку рухи вставання матері (з ліжка) [8,
440].
До тривалентних віддієслівних іменників належать такі, які
в традиційній граматиці визначаються як лексеми з потрійним
керуванням. Крім суб’єкта, що перебуває у позиції правобічного
компонента, тут наявні об’єкт та адресат. В українській мові
трапляються також сполуки із залежними суб’єктом, об’єктом та
інструменталем, проте у драматичних творах Лесі Українки такі
синтаксичні одиниці не засвідчені. Варто зазначити, що реаль-
ний діяч, тобто суб’єкт в орудному відмінку, зазвичай лексично
не виражений, отже суб’єктна синтаксема має тут нульове
вираження. У сфері адресатності перебуває давальний відмінок,
а об’єкт представлений знахідним або його еквівалентом – під-
рядною з’ясувальною частиною, наприклад: Тепер уже почнеть-
ся дорікання (мені) (за все)… [8, 413]; Дяка щирая тобі, нічень-
ко-чарівниченько, що закрила ти моє личенько! [8, 393]. Групи
чотиривалентних – семивалентних віддієслівних іменників в ана-
лізованих творах не засвідчені.
Отже, у сучасній українській мові віддієслівні деривати
зберігають валентний потенціал вихідних дієслівних форм.
Відмінність полягає в тому, що усі залежні субстанціальні ком-
поненти перебувають у правобічній позиції і суб’єкт переважно
має нульове вираження, тобто з облігаторної синтаксеми він
перетворюється на факультативну, тоді як суб’єктна синтаксема,
що входить у валентну рамку дієслів, є облігаторною і перебуває
у лівобічній сфері.
Послідовне застосування функціональної морфолого-синтак-
сичної концепції дає змогу акцентувати увагу ще на одній групі
вторинних субстантивів – відприкметникових іменниках. Варто
зазначити, що впродовж останнього часу з’явилися вагомі
теоретичні напрацювання, присвячені описові валентного потен-
ціалу прикметників [4; 5; 6; 7]. Розглядаючи аналізований тип
граматичних одиниць на тлі міжрівневої взаємодії, дослідники
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Граматичні параметри текстів Лесі Українки
367
зазвичай вирізняють одно-, дво- та тривалентні прикметники. За
певних умов усі три типи компонентів можуть зазнавати
морфологічної субстантивації, набуваючи граматичних харак-
теристик іменників і водночас зберігаючи валентний потенціал
твірних лексем. Подібно до вихідних прикметників відприкмет-
никові деривати мінімально відкривають одну іменникову
позицію (суб’єктну), а максимально – три. Головна відмінність
полягає в тому, що всі залежні від вторинного субстантива
синтаксеми виконують роль правобічних компонентів. Значну
частину відприкметникових іменників становить клас однова-
лентних слів: радість, ніжність, гостинність.
В українській мові механізм формування словосполучень із
відприкметниковим субстантивом тотожний транспозиційним
перетворенням власне-дієслівних речень. Вихідною базою
синтаксичної деривації є речення з ад’єктивним присудком і
називним підметовим відмінком. Предикативне вживання прик-
метників є обов’язковою умовою транспозиції речень із
номінативом та прикметником у субстантивні словосполучення
із залежним генітивом, пор.: Лев …поважний… [8, 371] →
Поважність Лева; А ясен, клен і явір – гордовиті [8, 383] →
Гордовитість ясена, клена і явора; У тебе голос чистий, як
струмок… [8, 397] → Чистота голосу. У драматичних творах
Лесі Українки засвідчені трансформовані сполуки, головний
компонент яких – похідний від одновалентного прикметника
іменник із суфіксом -ість (ніжність [8, 357] , терпеливість
[8, 352] та ін.), рідше – із суфіксом -ин- (гординя [8, 341]). Варто
зауважити, що значення якості зближує семантико-синтаксичні
властивості відповідних субстантивів та прикметників. Відад’єк-
тивні іменники в українській мові є похідними від якісних та
відносних прикметників, які набувають значення якості.
Особливо широкими словотвірними можливостями характеризу-
ються якісні прикметники зі значенням інтелектуальної, мораль-
но-етичної оцінки.
У ролі залежного від відприкметникового іменника компо-
нента виступає грамема родового відмінка, яка виконує функцію
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
368
суб’єкта якісної ознаки, виступаючи одним із семантичних
варіантів суб’єктно-атрибутивної синтаксеми: мудрість Лукаша
← Тепер я (Лукаш – авт . ) мудрий став… [8, 452]. У
процесі дериваційних перетворень речення з ад’єктивним
присудком у субстантивне словосполучення, тобто одиниці
вищого рангу в одиницю нижчого рангу, компонентів речення в
компоненти словосполучення чітко виявляється похідний,
транспозиційний характер родового відмінка, наприклад: Ся
жінка хижа, наче рись [8, 422] → Хижість жінки. Явище
похідності відад’єктивних субстантивів від предикативних
прикметників і родового відмінка від номінатива підмета свід-
чить про згорнуту предикативність і є найтиповішим засобом
конденсації висловлення.
Порівняно з одновалентними двовалентні відприкметникові
предикати трапляються значно рідше. Найчастіше вони реалі-
зують свою валентність через дві облігаторні синтаксеми:
суб’єктну та власне-об’єктну. Рідше у ролі залежних засвідчені
один облігаторний (суб’єктний) і один факультативний (об’єкт-
ний) компоненти, оскільки відприкметниковий дериват за
певних умов може потребувати заповнення не всіх можливих, а
тільки однієї – суб’єктної позиції, при цьому не порушуючи
граматичність і комунікативність речення. В обох типах струк-
тур правобічна суб’єктна синтаксема функціонує у формі
родового відмінка. Підпорядкування аналізованої грамеми
відприкметниковим дериватам ще раз підкреслює її похідний
характер. Переміщення родового в атрибутивну позицію є
наслідком трансформації присудка у підметовий відприкмет-
никовий іменник. У такому разі вихідною виступає реченнєва
структура з двовалентним предикатом якості, наприклад: І вже
тоді не будуть більше люди у думці вільні..? [8, 355] → Вільність
людей у думці; …всі рівні перед Богом [8, 339] → Рівність усіх
перед Богом. Транспозиція генітива в ад’єктивну сферу ґрунту-
ється на синтаксичних процесах конденсації реченнєвих
структур, унаслідок чого останні трансформуються в іменникові
словосполучення з опорним відприкметниковим субстантивом.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
Граматичні параметри текстів Лесі Українки
369
При перетворенні вихідних речень на субстантивні словосполу-
чення предикатний компонент стає вторинним іменником, а
називний відмінок – приіменниковим родовим відмінком, і тоді
предикативний зв’язок між присудком і підметом у формі
називного відмінка трансформується у підрядний зв’язок родо-
вого відмінка щодо вторинного іменника.
Лексичним значенням тривалентних відприкметникових
іменників зазвичай передбачено три облігаторні компоненти –
суб’єктний, власне-об’єктний, адресатний або два облігаторних
(суб’єктний і власне-об’єктний) та один факультативний (об’єкт-
ний із семантикою обмеження). Серед тривалентних відприкмет-
никових предикатів натрапляємо також на такі, які конкре-
тизують свою семантику через один облігаторний (суб’єктний)
та два факультативні (об’єктний із семантикою обмеження і
об’єктний із семантикою уточнення) компоненти, останні часто
мають нульове вираження. В усіх зазначених типах структур у
ролі суб’єкта перебуває переважно грамема родового відмінка,
яка засвідчена у присубстантивній сфері. Виражаючи атрибутив-
ні відношення і синтаксично підпорядковуючись опорному
вторинному іменникові, родовий водночас містить вказівку на
семантику вихідної відмінкової форми – грамему називного, що
є носієм суб’єктності. Словосполученням з атрибутивним
суб’єктом властива синтаксична валентність, репрезентантами
якої виступають відпредикатні іменники. Відад’єктивні субстан-
тиви називають переважно процеси і властивості. У драматичних
творах Лесі Українки засвідчено тривалентний відприкметнико-
вий компонент вдячність [8, 599, 612].
Отже, у сучасній українській мові відприкметникові імен-
ники подібно до вихідних прикметникових форм залежно від
кількості валентно зумовлених компонентів поділяють на одно-,
дво- та тривалентні. Усі семантичні позиції залежних субстан-
тивів кваліфікують як правобічні. У драматичних творах Лесі
Українки домінанту становлять одновалентні відад’єктивні суб-
стантиви, абсолютну периферію – тривалентні.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
370
Література
1. Вихованець І. Р. Система відмінків в українській мові.– К.:
Наук. думка, 1987.– 231 с.
2. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови:
Академ. граматика укр. мови / І. Вихованець, К. Городенська; За
ред. І. Вихованця.– К.: Університет. вид-во „Пульсари”, 2004.– 400 с.
3. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семан-
тико-синтаксична структура речення.– К.: Наук. думка, 1983.– 219 с.
4. Городенська К. Г. Реченнєвотвірний потенціал предикатів якості //
Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр.– Вип. 7 / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.)
та ін.– Донецьк: ДонНУ, 2001.– С. 27–31.
5. Пасічник І. А. Семантико-синтаксична валентність предикатив-
них прикметників: Автореф. дис. … канд. філол. наук.– К., 1998.– 17 с.
6. Пасічник І. А. Одно-, тривалентні предикати якості у структурі
речення (на матеріалі творів Лесі Українки) // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі
Українки. Філологічні науки.– 1999.– № 15.– С. 127–129.
7. Тимкова В. А. Двоскладні речення з предикатами якості в
українській мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук.– К., 1998.– 18 с.
8. Українка Леся. Вибр. тв.: Поезії. Поеми. Драматичні твори.– К.:
Дніпро, 1974.– 630 с.
9. Щерба Л. В. Избранные работы по русскому языку.– М.:
Учпедгиз, 1957.– 186 с.
Kostusyak N. Valency of the Verbal and Adjective Nouns (on the
Base of the Plays of Lesya Ukrainka).
In this article the category of the valence of the verbal and adjective
nouns as a base of the derivative processes was considered, the state of the
studying and the main trends of the investigation of this problem on the
modern stage were analyzed, the attention to the valence potential of the
another substances in the Lesya Ukrainka’s plays was concentrated.
Key words: valency, derivatives, transpositions, syntactic units, subject,
object, predicate.
PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|