Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті

Мета дослідження – проаналізувати, виявити особливості й узагальнити результати досліджень білоруськими науковцями історії організованого голоду 1932–1933 рр. на територіях радянських України та Білорусії. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності, системності. Дл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автори:	Гудзь, В., Боряк, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2020
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр.
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179889
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті / В. Гудзь, О. Боряк // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 21-35. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-179889
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1798892021-07-02T01:26:22Z Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті Гудзь, В. Боряк, О. Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр. Мета дослідження – проаналізувати, виявити особливості й узагальнити результати досліджень білоруськими науковцями історії організованого голоду 1932–1933 рр. на територіях радянських України та Білорусії. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності, системності. Для досягнення поставленої мети застосоване комплексне використання, крім загальнонаукових, спеціально-історичних методів: історіографічного, історико-ситуаційного, компаративного, усної історії. Наукова новизна. Стаття є першим спеціальним історіографічним дослідженням білоруських студій голоду 1932–1933 рр. на теренах Білорусії. Основні результати й висновки. Відзначено, що історія голоду 1932–1933 рр. у Білорусії загалом замовчується в навчальному процесі, залишається на периферії білоруських академічних студій, проте була активізована після прийняття Верховною Радою України закону про визнання Голодомору геноцидом і реакції на це Російської Федерації. Виявлено вплив авторів російської концепції голоду 1932–1933 рр. як «спільної трагедії народів СРСР» зі співмірними наслідками, який виявився у прирівнюванні білоруськими дослідниками причин голоду в БСРР до Голодомору в УСРР, перебільшенні людських втрат у республіці. Показано відмінність Голодомору як цілеспрямованого геноциду українського народу від голоду в Білорусії. На противагу деяким білоруським дослідникам стверджується, що голод у БСРР стався через надмірні заготівлі, непогоду, господарські помилки в певних районах і завдав на порядок менших людських втрат, ніж в Україні. The goal of the research is to analyze, to reveal the peculiarities and to sum up the results of study by Belarusian researchers of history of man-made famine of 1932–1933 on the territory of Soviet Ukraine and Byelorussia. The methodology is based on principles of historicism, objectivism, comprehenciveness and systematicness. To achieve set goals, intergrated use of other methods, besides general schientific ones, was involved – special historical methods: historiography, historicalsituational, comparative methods and “oral history” method. Research originality of the work. The article is the first special historiographical research of Belarusian studies of the famine 1932– 1933 on the territory of Byelorussia. Main results and conclusions. History of the famine 1932–1933 in Byelorussia is generally suppressed in teaching process and is left on the periphery of Belarusian academic studies. But it had been made more active after adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine of the law about confession of the Holodomor as genocide and reaction toward it of the Russian Federation. The article has revealed influence of the authors of the Russian concept of the famine 1932–1933 as “collective tragedy of people of USSR” with commensurate consequences. The latter had been shown in comparison of the reasons of the famine by the Belarusian researchers in Byelorussia with the Holodomor in Ukraine, overestimation of human losses in the republic. The research shows distinction of the Holodomor as the directed genocide against Ukrainian people from the famine in Byelorussia. To the contrary of some Belarusian researchers, the authors claim that the famine in the BSSR took place because of excessive grain procurements, poor weather, economic mistakes in some raions and resulted into less human losses than in Ukraine. 2020 Article Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті / В. Гудзь, О. Боряк // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 21-35. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2020.06.021 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179889 930.2(476)«1932/1933» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр. Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр.
spellingShingle	Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр. Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр. Гудзь, В. Боряк, О. Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті Український історичний журнал
description	Мета дослідження – проаналізувати, виявити особливості й узагальнити результати досліджень білоруськими науковцями історії організованого голоду 1932–1933 рр. на територіях радянських України та Білорусії. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності, системності. Для досягнення поставленої мети застосоване комплексне використання, крім загальнонаукових, спеціально-історичних методів: історіографічного, історико-ситуаційного, компаративного, усної історії. Наукова новизна. Стаття є першим спеціальним історіографічним дослідженням білоруських студій голоду 1932–1933 рр. на теренах Білорусії. Основні результати й висновки. Відзначено, що історія голоду 1932–1933 рр. у Білорусії загалом замовчується в навчальному процесі, залишається на периферії білоруських академічних студій, проте була активізована після прийняття Верховною Радою України закону про визнання Голодомору геноцидом і реакції на це Російської Федерації. Виявлено вплив авторів російської концепції голоду 1932–1933 рр. як «спільної трагедії народів СРСР» зі співмірними наслідками, який виявився у прирівнюванні білоруськими дослідниками причин голоду в БСРР до Голодомору в УСРР, перебільшенні людських втрат у республіці. Показано відмінність Голодомору як цілеспрямованого геноциду українського народу від голоду в Білорусії. На противагу деяким білоруським дослідникам стверджується, що голод у БСРР стався через надмірні заготівлі, непогоду, господарські помилки в певних районах і завдав на порядок менших людських втрат, ніж в Україні.
format	Article
author	Гудзь, В. Боряк, О.
author_facet	Гудзь, В. Боряк, О.
author_sort	Гудзь, В.
title	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
title_short	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
title_full	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
title_fullStr	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
title_full_unstemmed	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
title_sort	голод 1932–1933 рр. у білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Історичні студії До річниці Голодомору 1932–1933 рр.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179889
citation_txt	Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті / В. Гудзь, О. Боряк // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 21-35. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT gudzʹv golod19321933rrubílorusííístoríografíčníparadoksiístoričnapamâtʹtapolítikapamâtí AT borâko golod19321933rrubílorusííístoríografíčníparadoksiístoričnapamâtʹtapolítikapamâtí
first_indexed	2025-07-15T19:12:21Z
last_indexed	2025-07-15T19:12:21Z
_version_	1837741370619461632
fulltext	Український історичний журнал. – 2020. – №6 Історія Великого голоду в Україні 1932–1933 рр. має непроминуще суспіль- не, моральне та наукове значення. Тематика Голодомору утвердилася як одна із ключових у наукових студіях, засобах масової інформації, і водночас дуже швидко набула особливого ідеологічного та політичного звучання. Можна говорити про по- тужний поштовх у напрямі розробки й апробації національного історичного наративу, в якому вагоме місце належить трагічним подіям 1932–1933 рр. За нашими обра- хунками, станом на 2020 р. бібліографія Голодомору в Україні (а це дослідження, документальні публікації, свідчення, спогади, публіцистика тощо) становить по- над 20 тис. позицій, із них близько 19 тис. представлено у трьох випусках відомого Анотація. Мета дослідження – проаналізувати, виявити особливості й узагальнити результати досліджень білоруськими науковцями історії організованого голоду 1932–1933 рр. на територіях радянських України та Білорусії. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, усебічності, системності. Для досягнення поставленої мети застосоване комплексне використан- ня, крім загальнонаукових, спеціально-історичних методів: історіографічного, історико-ситуа- ційного, компаративного, усної історії. Наукова новизна. Стаття є першим спеціальним історіо- графічним дослідженням білоруських студій голоду 1932–1933 рр. на теренах Білорусії. Основні результати й висновки. Відзначено, що історія голоду 1932–1933 рр. у Білорусії загалом замов- чується в навчальному процесі, залишається на периферії білоруських академічних студій, проте була активізована після прийняття Верховною Радою України закону про визнання Голодомору геноцидом і реакції на це Російської Федерації. Виявлено вплив авторів російської концепції го- лоду 1932–1933 рр. як «спільної трагедії народів СРСР» зі співмірними наслідками, який виявився у прирівнюванні білоруськими дослідниками причин голоду в БСРР до Голодомору в УСРР, пере- більшенні людських втрат у республіці. Показано відмінність Голодомору як цілеспрямованого ге- ноциду українського народу від голоду в Білорусії. На противагу деяким білоруським дослідникам стверджується, що голод у БСРР стався через надмірні заготівлі, непогоду, господарські помилки в певних районах і завдав на порядок менших людських втрат, ніж в Україні. Ключові слова: білоруська історіографія, голод у Білоруській СРР, Голодомор в УСРР, демо- графічні наслідки, усна історія. Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті* Віктор Гудзь доктор історичних наук, доцент кафедри історії, археології і філософії, Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького (Мелітополь, Україна), goodz-klio@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5756-1683 Олена Боряк докторка історичних наук, старша наукова співробітниця, відділ етнології, Державний науковий центр захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (Київ Україна), olena.boriak@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9873-6088 DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2020.06.021 УДК: 930.2(476)«1932/1933» * У статті використано матеріали виступів В.Гудзя на міжнародному круглому столі «Голод у СРСР і Голодомор в Україні. Сталін і Білорусь: таємниці архівів (Вільнюс, 19 вересня 2018 р.; [Елект ронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=AAHFcuQG0uc&list=PLCZLJLaNHoJJFt-0oYLRhMGaxTPlbx_7p& index=6), а також доповіді О.Боряк на VIII Міжнародному конгресі дослідників Білорусі (Вільнюс, 27–29 ве- ресня 2019 р.) «Усна історія про Голодомор 1931–1933 рр. на українсько-білоруському пограниччі: між “істо- ричною пам’яттю” та “політикою пам’яті”». Український історичний журнал. – 2020. – №6 22 Віктор Гудзь, Олена Боряк бібліографічного довідника Одеської державної наукової бібліотеки ім. М.Горького та Інституту історії України НАН України (за період із 1933 до 2011 рр.)1. Одночасно з українськими істориками тему Великого голоду 1930-х рр., – за- галом у СРСР, але також і в регіонах, тримають у центрі своєї прискіпливої уваги навіть не стільки російські історики, як російські політики. Можна говорити та- кож про їхні надзвичайної ваги зусилля, спрямовані на здійснення контролю над просуванням досліджень Голодомору в Україні, а також приглушення суспільного розголосу доробку українських істориків. Про це, зокрема, свідчить офіційний сайт МЗС Російської Федерації, де від 2006 р. і до сьогодні поняття «Голодомор» понад два десятки разів фіксується в різного роду документах, виступах офіційних осіб тощо. Тут добре простежується незмінність риторики російських авторів від радян- ських часів – вона все так само базується на тезі про «спільну для всіх народів СРСР трагедію», викликану посухою, «перегинами влади» в колективізації та хлі- бозаготівлях; про масштабну продовольчу допомогу, яка із визнанням «помилок» уже 1933 р. надсилалася «на місця» та ін.2 Такою ж неухильною залишається теза: голод, окрім України, охопив також Білорусію, Казахстан, Поволжя, Північний Кавказ, Західний Сибір, Південний Урал. Тож, мовляв, ці події – спільна трагедія росіян, українців, казахів та інших народів країни, велика гуманітарна катастро- фа на теренах СРСР. Зауважимо, що Білорусію тут згадано на початку – другою у сумному переліку територій колишнього СРСР, що постраждали від голоду, а вже в наступному реченні – узагальнено як «інші народи»3. За часів Білоруської СРР, як, власне, і в радянській Україні, годі було чекати появи ґрунтовних наукових праць, пов’язаних з історією Голоду 1930-х рр., – роз- робка цієї тематики повсюдно перебувала під суворою забороною. Історіографія бі- лоруського голоду розпочала свій відлік із моменту проголошення незалежності цієї радянської республіки. Так, у 1992 р. співробітники Інституту історії Академії наук Білорусі О.Врублевський і Т.Протько запровадили дослідження історії ре- пресій проти білоруського селянства, а отже й аграрної політики більшовиків у переломний період4. Вони залучили матеріали про насильство колективізації, роз- прави ОДПУ з «куркулями», «саботажниками», про придушення пасивних форм опору селянства голодовій політиці. Дослідники відстоювали ідею використання владою хлібозаготівель, поряд з арештами, конфіскаціями, депортаціями, як одно- го з інструментів злочинної антиселянської політики. За їхніми підрахунками, у Білорусії тільки в 1933–1934 рр. за постановою від 7 серпня 1934 р. (так званий ста- лінський «закон про п’ять колосків») було засуджено понад 10 тис. осіб5. Як очільни- ця Білоруського Гельсінського комітету, Т.Протько й у наступні роки продовжувала працювати над темою масових репресій проти білоруського селянства6. 1 Голодомор в Україні 1932–1933 рр.: бібліографічний покажчик / Ред. кол.: С.В.Кульчицький, О.Ф.Ботушан ська, В.Мотика; упор.: Л.М.Бур’ян, І.Е.Рікун. – Одеса; Л., 2001. – 664 с.; Вип.2. – Одеса, 2008. – 576 с.; Вип.3. – Одеса, 2014. – 685 с. Див. також: Гудзь В. Історіографія Голодомору 1932–1933 років в Україні. – Мелітополь, 2019. – 1153 с. 2 Гудзь В. Науковий дискурс з проблеми Голодомору в контексті формування української та російської моделей державного патріотизму // Над Віслою і Дніпром: Польща і Україна в європейській перспективі – минуле і сучасність = Nad Wіsłą і Dnіeprem: Polska і Ukraіna w przestrzenі еuropejskіej – przeszłość і teraźnіejszość. – Toruń, 2019. – С.215–234. 3 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.mid.ru/web/guest/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/ content/id/2964626 4 Врублевский А.П., Протько Т.С. Из истории репрессий против белорусского крестьянства: 1929–1934. – Минск, 1992. – 144 с. 5 Там же. – С.65. 6 Процька Т. Вынішчэнне сялянства: Вёска Усходняй Беларусі пад цяжарам бальшавіцкіх рэпрэсіяў 30-х гадоў. – Менск, 1998. – 135 с. Український історичний журнал. – 2020. – №6 23Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті Тема голоду знайшла свій подальший розвиток у розлогій історичній праці білоруських дослідників І.Ковкеля та Е.Ярмусика7. Вони вказували на хибність по- літики оплати трудодня за залишковим принципом та завищення держпостачань, і як наслідок – нестача коштів для виплати селянам. «У результаті у країні й у республіці почався голод. За оцінкою самого Сталіна, у 1933 р. у країні голодували 20–30 млн осіб»8, – констатували історики. Більшовицьку політику колективізації та розселянювання, виснаження бі- лоруського села хлібозаготівлями й податками на рубежі 1920–1930-х рр. вивчав фахівець у галузі економіки Г.Лич9. Головним чином він зосередився на соціально- економічних засадах зниження продуктивності аграрного сектора, ексцесах суціль- ної колективізації та «розкуркулювання», хронічному голодуванні білоруських селян у 1920-х рр. Дослідник наголосив, що особливо важким у республіці виявився голод 1932–1933 рр. На його думку, це сталося через мізерну оплату колгоспної праці та надто жорстку політику державних заготівель, нав’язану сталінським керівництвом. Тоді ж, на початку 2000-х рр., розгорнулися спеціальні дослідження, присвя- чені темі голоду 1930-х рр. у БСРР. Однією з перших таких публікацій стала стаття І.Романової10. Показово, що масив архівних джерел, використаних авторкою, ви- глядає доволі скромно: за наведеними посиланнями – це близько трьох десятків документів із двадцяти п’яти архівних справ одного-єдиного фонду – ЦК КПБ (Національний архів Республіки Білорусь, ф.4-П; щоправда, посилання у праці оформлене некоректно, без важливої ідентифікаційної ознаки – літери П, тобто «партійний»). Віддаючи належне дослідниці в її намаганні на основі архівних дже- рел дослідити широкий діапазон проблеми голоду 1932–1934 рр. в Білорусії, за- уважимо, що у представленій документальній базі бракує таких «звичних» для цієї теми категорій документів, як доповіді місцевих «чекістів» своєму керівництву, уза- гальнені реляції на адресу партійно-державних органів, документи статистичних і фіскальних відомств, що дають змогу простежити рух населення тощо. Ба більше, частина архівних легенд повторюється в різних посиланнях, що підтверджує при- пущення щодо використання загальних розпорядчих документів, котрі надходи- ли до ЦК КПБ із Москви, або виходили із ЦК КПБ і спрямовувалися на місця, в області, райони. Крім того, І.Романова залучила інтерв’ю з п’ятьма свідками го- лоду 1933 р. на Мозирщині, що їх вона записала в рамках проекту «Українсько- білоруське пограниччя» (2003 р.). Троє з п’яти респондентів згадували про те, як до їхніх сіл доходили знесилені від голоду селяни з України і благали хліба (або про- понували обміняти на їжу свій одяг), що якраз промовисто засвідчує відмінності між сусідніми республіками, принаймні у ситуації з продовольством. І.Романова повідомила, що перші звістки про голод у Білорусії задокументо- вано в Туровському районі з літа 1932 р. Улітку наступного року такі сигнали з місць набули масового характеру. Голодування в республіці мало затяжний ха- рактер і тривало щонайменше й у першій половині 1934 р. Авторка наводить до- кументальні свідчення про справжнє протистояння за хліб, що розгорталося між владою та селянами, масові вилучення зерна, майна, арешти боржників по заго- тівлях, депортації, катування, штрафи, конфіскації, погрози зброєю. Так, у липне- вому (1932 р.) зведенні ДПУ з білоруських районів ішлося про «зростання масових 7 Ковкель И.И., Ярмусик Э.С. История Беларуси с древнейших времен до нашего времени. – Минск, 2000. – 592 с. 8 Там же. – С.403. 9 Лыч Г.М. Трагедыя беларускага сялянства. – Мінск, 2003. – 268 с. 10 Раманава І. Голад 1932–1934 гг. і Беларусь // Спадчына. – 2003. – №1/2. – С.78–88. Український історичний журнал. – 2020. – №6 24 Віктор Гудзь, Олена Боряк виходів із колгоспів, розбір поголів’я худоби, майна та сільськогосподарського інвентаря», «самочинне захоплення й поділ в одноосібне користування землі та посівів», «продовження численних випадків відмови від роботи цілих груп кол- госпників, мотивоване відсутністю хліба» тощо. Далі авторка посилається на звіт НКВС БРСР 1938 р. – єдиний відомий на той час документ, що наводить конкрет- ну цифру жертв, – за 1932–1933 рр. в Наровлянському районі від голоду померли до 1 тис. осіб11. Окремо подано сюжет про долю етнічних німців, котрі мешкали в Наровлянському та Єльському районах Гомельщини, які звернулися по допомогу до німецьких консульств у Москві й Києві та почали отримувати грошові перекази по 5–10 марок на родину. Загалом дослідниця представила досить широку географію репресій про- ти селянства – це, зокрема, деякі райони Гомельської, Мінської, Могильовської, Вітебської областей12. Проте, на нашу думку, вона дещо некоректно використовує отримані дані для демонстрації значних репресій проти селянства, а отже й масш- табів голодування, інколи видаючи наміри влади – за реальні дії та реальні події. Те саме можна сказати стосовно дещо перебільшених масштабів і форм спротиву білоруського селянства політиці колективізації. Так, І.Романова пише, що вже з березня 1932 р. в республіці практикувався режим «чорної дошки» з відповідною блокадою, вилученням запасів із магазинів, забороною торгівлі, стягненням кре- дитів, закриттям млинів тощо. Насправді це твердження принципово важливе. «Чорні дошки» – справді, один із найбільш жорстоких засобів боротьби з селян- ством, адже в УСРР таким репресіям було піддано мешканців більшої частини районів і міськрад13. Але теза про масштабне застосування цього інструменту на теренах Білорусії потребує верифікації. Натомість дослідниця не наводить жодних указівок на бодай один конкретний район, населений пункт, колгосп, а також не дає посилань на джерела інформації. Для порівняння, на сьогодні в Україні за- документовано понад 1200 (!) таких об’єктів – сіл, колгоспів, радгоспів, артілей, комун тощо14 (і це при тому, що саме «голодоморний сегмент» українських архівів міжвоєнної доби зазнав найбільших репресій під час архівоциду)15. Щодо Білорусії (так само Кубані, Поволжя, Казахстану, Далекого Сходу, інших регіонів СРСР), то тут, безумовно, існує потреба серйозного компаративного аналізу документальних матеріалів16. Хотілося б звернути увагу також на наведені І.Романовою свідчення очевидців та окремі донесення із залитої дощами Гомельської обл., що зазнала жорстокого голоду. У квітні 1934 р. на розгляді Житковицького райсуду перебували 500 справ, абсолютна більшість з яких, за твердженням авторки, стосувалася крадіжок голо- дуючими худоби і продовольства. Факти пасивного селянського протесту у вигляді покраж, безумовно, засвідчують наявність серйозних проблем із продовольством. Але аж ніяк не свідчать про характер і масштаби голоду, рівень демографічних втрат. Висновки І.Романової подеколи не корелюються з представленою нею факто- графічною базою, зокрема щодо завищення місцевим керівництвом показників по- сівних площ, що призвело до надмірних заготівельних квот; запопадливість влади 11 Там жа. – С.82, 88. 12 Там жа. – С.81. 13 Папакін Г. «Чорна дошка»: антиселянські репресії (1932–1933). – К., 2013. – С.337. 14 Там само. – С.11–12. Див. також: Загальний перелік сіл/сільрад та колгоспів Української СРР, занесених на «чорну дошку» в 1932–1933 роках // Архіви України. – 2008. – №3/4. – С.29–40. 15 Див. прим.49. 16 Папакін Г. «Чорна дошка»: антиселянські репресії (1932–1933). – С.339. Український історичний журнал. – 2020. – №6 25Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті та «буксирів» у заготівлях; мізерні аванси колгоспникам. Тож не заперечуючи штучного характеру голоду в республіці, спостерігаємо великий вплив об’єктивних чинників – помилки і зловживання в обліку посівних площ, погодні фактори тощо. Сама дослідниця була схильна вбачати причини трагедії білоруського селянства у волюнтаристській економічній політиці Кремля, маніпуляціях влади системою централізованого продовольчого забезпечення. Усе це не дає жодних підстав для ототожнення причин і чинників голоду в Білорусії й Голодомору в Україні та на Кубані. Видається дещо дивним, але ухвалений у листопаді 2006 р. в нашій країні закон «Про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні», за яким Голодомор було визна- но актом геноциду українського народу, став новим поштовхом до інтенсифікації теми в білоруському інформаційному просторі. Уже за тиждень на популярному новинному ресурсі з’явилася спрощена версія тієї самої статті І.Романової. Ще більш дивною (та дещо цинічною) стала мотивація публікації, артикульована в її назві17. Водночас інтерес до теми швидко згас: на відміну від Росії, у Білорусі укра- їнський закон не спричинився до появи нових наукових студій і документальних публікацій. Варто додати, що 2019 р. побачив світ підготовлений І.Романовою новий збір- ник документів (на понад 1000 с.) під назвою «Улада і грамадства, БССР у 1929– 1939 гадах». На жаль, нам не вдалося ознайомитися з виданням для ґрунтовного аналізу. Проте доступні для нас джерела дають підстави стверджувати, що ма- сових документальних свідчень про катастрофічні масштаби голоду в Білорусії в 1933 р. воно не презентувало. В інтерв’ю авторки для білоруської редакції радіо «Свобода» у січні 2020 р. з нагоди виходу книжки чітко артикульовано одну з осно- вних її тез: війна більшовиків проти селянства призвела до масового голоду в рес- публіці. Судячи з інтерв’ю, сама І.Романова скептично ставиться до перебільшених цифр жертв репресій. Закликаючи колег відійти від дослідження суто політичної історії і звернутися до історії соціальної, авторка доволі різко зазначила: «[...] як би не були намальовані сьогодні жахи тоталітаризму, скільки б не було вбито міль- йонів-мільярдів невинних людей, але доки дотримується “традиційний” підхід до структуризації матеріалу, ми не зможемо підійти до проблеми репресій»18. Перед необхідністю висвітлити події колективізації й Великого голоду постали автори багатотомного фундаментального видання19. Вони звернули увагу на те, що в Україні й Білорусії з липня 1931 по липень 1932 рр. запаси харчового зерна ско- ротилися, відповідно, у 3 і 2 рази. У цих критичних обставинах Москва або повніс- тю ігнорувала, або лише частково задовольняла прохання керівництва республік про допомогу та вимагала додаткових заготівель20. На думку авторів, у результаті форсування колективізації й розкуркулення у країні виникли господарські нега- разди, що призвели до неврожаю, продовольчої кризи. Щодо пояснення того факту, що голод найбільше вразив зернові райони держави, було висловлено припущен- ня: це «свідчить про некерованість заготівельної політики більшовицької партії й радянської держави, коли з найважливіших житниць у першу чергу викачувалося 17 Романова И. В Беларуси был свой Голодомор [Електронний ресурс]: https://news.tut.by/society/78380.html За десять років ця публікація (причому без жодних змін у тексті) з’явиться на різних веб-сайтах (див.: [Електронний ресурс]: https://serg-slavorum.livejournal.com/2290362.html; https://antisovetsky.blogspot. com/2017/03/1932-1933_20.html). 18 Гурневіч Д. Апублікавалі дакумэнты пра жыцьцё ў БССР з сакрэтнага ў савецкі час архіву [Електронний ресурс]: https://www.svaboda.org/a/30375145.html#comments 19 Гісторыя Беларусі: У 6 т. – Т.5. Беларусь у 1917–1945 гг. – Мiнск, 2006. – 613 с. 20 Там жа. – С.293–294. Український історичний журнал. – 2020. – №6 26 Віктор Гудзь, Олена Боряк збіжжя та інші харчові ресурси»21. Історики наголосили, що голод найбільше вразив Південну Білорусію, зокрема, Єльський, Наровлянський, Пуховицький райони, а в Гомельському у 45 з 93 колгоспів не було продовольства, фіксувалися жертви голоду22. Наведено також факти голодування у центральній частині республіки – Мінському районі. Автори оперували цифрами про сотні померлих, але загальна кількість жертв голоду у БСРР не наводилася. Тут буде доречним згадати, що майже через десять років на адресу вже ко- лишнього директора Інституту історії НАН Білорусі М.Костюка і його заступника М.Біча пролунала критика з боку білоруських істориків, зокрема за порушення питання про голод 1933 р. в республіці. Так, у науковому виданні за редакцією Є.Новика23, спрямованому на критику «націонал-радикальної» концепції історії Білорусі, уміщено методологічну статтю П.Петрикова 2007 р., де засуджуються спроби деполітизувати, деідеологізувати, департизувати історію країни24. Тим часом в історіографічному просторі Білорусі дедалі чіткіше простежувала- ся тенденція поширення думки, що факт злочину навмисного винищення голодом населення республіки в 1932–1933 рр. мав місце, якщо і в менших масштабах, ніж в Україні за рівнем смертності, то принаймні подібний за політичними причина- ми, оскільки «голод виник не через погоду, а з вини держави». Таку оцінку у трав- ні 2007 р. озвучив завідувач відділу Національного архіву Республіки Білорусь В.Скалабан у своєму виступі в Москві, у приміщенні редакції журналу «Родина», у рамках заходу під назвою «Голод в Україні та в інших республіках СРСР: 1932– 1933 рр. Організатори та натхненники». Представник Білорусі переважно оперував матеріалами, представленими у згаданій вище праці І.Романової. Слідом за нею він зазначив, що голод охопив низку центральних районів Білорусії (Мінський, Пуховицький та ін.), але найбільше Єльський і Наровлянський Гомельської обл., які межували з УСРР25. Навів ті самі дані про жертви голоду в Наровлянському ра- йоні. Зупинився на свідченнях про голодування населення в національних німець- ких сільрадах тощо. Великі сподівання В.Скалабан поклав на підготовку збірника, присвяченого «голоду у СРСР 1932–1933 рр.», який на той час готувало до друку Федеральне архівне агентство Російської Федерації за участі колег із трьох сусідніх держав, а також Казахстану, і повідомив, що до нього планується включити архівні матеріали щодо так званої Борисівської справи 1932 р. У 2008 р. відбулася ще одна, тепер уже білорусько-українська науково-прак- тична конференція «1929–1934: Сталінська “революція згори” чи знищення се- лянства і Голодомор в Білорусі», присвячена 75-м роковинам Великого голоду26. На білоруському порталі новин згадується про ще одне наукове зібрання в Мінську, присвячене річниці голодного бунту в Борисові 1932 р., також за участю представ- ників України27. Не виключаємо, що йдеться про одну подію, адже й там, і там називаються однакові прізвища – І.Романової, І.Кузнєцова, Я.Басина, В.Сівчика. Пошук згадки про ці конференції в українському інформаційному просторі не дав результатів. У виступах доповідачі проводили думку про те, що в Білорусії був свій 21 Там жа. – С.294. 22 Там жа. – С.283. 23 Гісторыя Беларусі: Палемічныя матэрыялы / Под. ред. Я.К.Новіка. – Мінск, 2015. – 303 с. 24 Див., напр.: Петриков П.Т. О концепции и методологии исторических исследований в Республике Беларусь // Очерки новейшей историографии Беларуси. – Минск, 2007. – С.30. 25 Голод по-большевистски: организаторы и вдохновители // Родина. – 2007. – №9. – С.84. 26 Див.: Давыдоўскі У. Галадамор у Беларусі // Абажур (Мінск). – 2008. – №3. – С.53–56. 27 Див.: Гурневiч Д. Ці быў галадамор на Беларусі? [Електронний ресурс]: http://news.tut.by/society/ 108847.html Український історичний журнал. – 2020. – №6 27Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті Голодомор, хоча й меншого масштабу, ніж в Україні, але з важкими наслідками. Пролунали також заклики на міжнародному рівні визнати репресії проти біло- руських селян актом геноциду. Судячи з короткого переказу, поданого журналіста- ми, у доповідях факти (включно, вочевидь, із виступом І.Романової) були значною мірою повтором того, що вже озвучувалося раніше. Окремого аналізу варті навчальні посібники з історії Білорусі для вищих навчальних закладів цієї країни. Ані майбутні технологи28, ані навіть студенти державного університету29 не знайдуть у них і згадки про трагедію селянства 1930- х рр. Там, де катастрофічні події 1932–1933 рр. не замовчуються, автори послугову- ються ідеологемами на кшталт: «У країні виник голод, загострилася продовольча проблема»30, «допущено помилки в економічній політиці», «форсовані темпи колек- тивізації», «розкуркулення селян»31. У гіршому випадку на студентів чекали комен- тарі на зразок такого, який дав Я.Трещенок – улюблений історик О.Лукашенка: «Серйозні історики давно залишили казочку про нещасні народи, замордовані сво- їми нещасними правителями. […] Народи як жінки: з ними поводяться так, як вони дозволяють із собою поводитися». І далі: «Самим народом в ім’я комуністичної утопії знищувалися “як клас” цілі стани»32. При цьому посібник містив підрозділ про голод 1933 р. в Білорусії за авторством М.Матюшевської. На її думку, траге- дія охопила зернові смуги СРСР, зокрема південно-східну частину республіки, а її причини коренилися в «непродуманій політиці» влади, унаслідок чого не було за- кладено стратегічних запасів продовольства на випадок неврожаю. Але історикиня тут же заперечила собі: «Замість допомоги голодуючим уряд СРСР не припинив по- ставок зерна за кордон, натомість приступив до жорстокіших репресивних заходів проти селянства»33 (мався на увазі так званий «закон про п’ять колосків»). Наприкінці 2010-х рр. тема голоду 1932–1933 рр. у Білорусії перемістилась у публічний простір, про що свідчить її зацікавлене обговорювання в медіа, і нада- лі активніше – у соціальних мережах. Відразу зазначимо, що загалом ці публіка- ції суттєво різняться як рівнем доказової бази, так й аналітики. Для прикладу, К.Лашкевич у статті під промовистою назвою34 послуговується вже добре відомими фактами про голодний бунт у Борисові, катастрофічну нестачу хліба в республіці, особливо – прикордонних з Україною районах. Щодо масштабів голоду, то тради- ційно згадується 1 тис. жертв у Наровлянському районі. Показовий коментар до цього тексту історика І.Кузнєцова: Білорусію врятували від катастрофічних наслід- ків менші норми заготівель пшениці, залишки картоплі, жита, взаємодопомога, зокрема приховування місцевим керівництвом від центру певних продовольчих запасів. Щодо визначення кількості жертв, то він стверджував, що в умовах закри- тих архівів, а також зберігання ключових документів у Москві, установити точну цифру буде неможливо. 28 Гісторыя Беларусі: Вуч.-метад. дапаможнік / Склад. І.У.Каляда, В.М.Астрога. – Мінск, 2009. – 80 с.; Баландзiн К.I., Хромчанка Дз.М. Гiсторыя Беларусi ў кантэксце сусветнай цывiлiзацыi: Кароткi курс лекцій. – Мінск, 2009. – 171 с. 29 Ладысеў У.Ф., Каханоўскі А.Г. Гісторыя Беларусі: ХХ – пачатак ХХІ ст. – Мінск, 2011. – 115 с. 30 История Беларуси в контексте мировых цивилизаций: Пособие для студ. / Под ред. Н. И.Полетаевой, Ю.Н.Бохана. – Минск, 2011. – С.95. 31 Вучэбны дапаможнік па курсу «Гісторыя Беларусі» для студэнтаў усіх форм навуч. і спецыяльн. / Я.Новік і ін. – Мінск, 2006. – С.235. 32 История Беларуси: Учеб. пособие для студентов учреждений, обеспечивающих получение высш. образования: В 2 ч. – Ч.2 / Под ред. Я.И.Трещенка. – Могилёв, 2005. – С.214. 33 Там же. – С.201. 34 Лашкевич К. Сколько жизней унес белорусский Голодомор? [Електронний ресурс]: https://news.tut.by/ society/122428.html Український історичний журнал. – 2020. – №6 28 Віктор Гудзь, Олена Боряк На шпальтах білоруської версії газети «Комсомольськая правда» з’явилася розвід- ка Л.Селицької, де у центрі уваги знову були бунт у Борисові, репресії проти німців Наровлянського району, щоправда з доповненою інформацією про показовий про- цес спецколегії Верховного суду БСРР у грудні 1934 р. у справі «контрреволюційної фашистської групи» з 15 осіб – за отримані з Німеччини марки третину засуди- ли до розстрілу35. Щодо соціальних мереж, то тут з’явилася низка републікацій, але під різними назвами36. Показово, що матеріали подавалися або анонімно, або під псевдонімами. Про те, що інформаційне наповнення запозичувалося з одного джерела, свідчить репрезентація майже ідентичного документального матеріалу. Як ілюстрації використано низку фотодокументів без підтекстівок, причому зде- більшого на тему голоду на Поволжі 1921–1922 рр. Відтворено також добре відомі українським історикам автентичні фото з УСРР 1933 р. А.Вінерберґера, М.Боканя37. Нам зрозуміле бажання патріотично налаштованих білоруських публіцистів та іс- ториків вплинути на масову свідомість співвітчизників яскравими заголовками й ілюстраціями, які пробуджують історичну пам’ять народу, але у цьому разі добрий намір призвів до викривлення в термінології й фактографії. Дещо осібно серед згаданих вище дослідників стоїть білоруський історик-аматор, журналіст, письменник В.Деружинський. Свої погляди на проблему Голодомору як геноциду він розлого виклав (під псевдонімом «Вадим Ростов») у часописі, де був головним редактором і співвидавцем38. Згодом він поглибив бачення пробле- ми в науково-популярній праці39. Дослідник розрізняв поняття «Великий голод», уживане ним щодо подій 1932–1933 рр. у СРСР, «Голодомор» – стосовно України та «голод у БСРР», і виділив для цих сюжетів окремі підрозділи. Так, у підрозділі «Голодомор» автор навів розлогий уривок зі статті президента України В.Ющенка, опублікованої в газеті «The Wall Street Journal» 26 листопада 2007 р. Він спеці- ально розглянув різні підходи України й Росії в оцінках Голодомору та висловив власну думку: «Сьогодні в усіх нормальних людей, здатних до логічного мислення й не засліплених комуністичними догмами, немає ані найменших сумнівів у тому, що голод був створений Кремлем свідомо. Як не викликає жодних сумнівів і те, що дії Кремля мали характер саме геноциду стосовно України»40. Найбільшим і найстрашнішим доказом наміру національного геноциду в Україні автор уважав огородження голодуючих районів і всієї республіки кордонами військ. В.Деружинський навів низку документальних матеріалів із радянської звіт- ності про факти голодування, опухання, смертності від голоду в різних районах Білорусії, розглянув бунт у Борисові й відзначив, що навіть в умовах масового голоду селяни в різних формах (жіночі бунти, підпали тощо) чинили опір гра- біжницькому режиму, як-от у червні 1932 р. в Толочинському районі та у серпні – 35 Селицкая Л. Голодомор в Беларуси: Матери варили младенцев, а немцы из Наровли просили помощи у Гитлера [Електронний ресурс]: https://www.kp.by/daily/24543.3/721375/ 36 Солнцев А. Голод в Беларуси 1932–1933 г. [Електронний ресурс]: https://anton55555.wordpress. com/2011/05/13/голод-в-беларуси-1933-года/; Голодомор в Беларуси: история геноцида [Електронний ресурс]: http://argumentua.com/stati/golodomor-v-belarusi-istoriya-genotsida; Беларусский Голодомор: История геноцида нашего народа [Електронний ресурс]: https://1863x.com/belarus-golodomor/; Второй Голодомор на Беларуси 1932–34 гг. [Електронний ресурс]: https://newsland.com/community/5206/content/ vtoroi-golodomor-na-belarusi-1932-34-gg-9/5043032 37 Див., напр.: Беларуский Голодомор: История геноцида нашего народа [Електронний ресурс]: https://1863x. com/belarus-golodomor/ 38 Ростов В. Голодомор и суд истории // Секретные исследования (Минск). – 2008. – №13(174). 39 Деружинский В.В. Забытая Беларусь. – Минск, 2011. – 537 с. 40 Там же. – С.103. Український історичний журнал. – 2020. – №6 29Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті у Кормянському41. На його думку, позаяк влада усвідомлювала наслідки своїх дій, то не лише в Україні, а й Білорусії (так само на Північному Кавказі, у Казахстані) мав місце геноцид у формі соціоциду, тобто терор голодом спрямовувався проти селянства. Водночас відбувався «національний геноцид» проти білоруської інте- лігенції. Включно з депортаціями ці акції, стверджує В.Деружинський, можна оцінити як свідоме тотальне народонищення: «Тому Голодомор безумовно був ге- ноцидом. Але не національним геноцидом проти білоруського народу, а соціаль- ним геноцидом проти білоруського селянства»42. Для розуміння громадянської позиції білоруського журналіста й письменни- ка важливо зауважити, що заяву Державної думи Російської Федерації від 2 квіт- ня 2008 р. «Пам’яті жертв голоду 30-х років на території СРСР», в якій ішлося про відсутність свідчень організації його за етнічною ознакою, він назвав нелюд- ською, такою, що реабілітує злочин Й.Сталіна та його підручних. В.Деружинський застеріг, що російська влада за участі академічної спільноти змінила радянське замовчування факту Великого голоду на заперечення його геноцидного характе- ру. Причиною такої реакції, на думку дослідника, стало, по-перше, переважання великодержавних імперських ідей не тільки у проектах влади, а й менталітеті ро- сіян. По-друге, суперечки про Голодомор показали невирішеність у Росії проблеми оцінки злочинів режиму та його очільника, який знищив мільйони громадян влас- ної держави. Історик навів низку характеристик Голодомору, що були опрацьовані дослідниками, політиками України, Росії, інших країн. Повз увагу не пройшла й концепція автора проекту основного юридичного документа про геноцид – резолю- ції Генеральної Асамблеї ООН 96(1) від 11 грудня 1946 р. – Р.Лемкіна, котрий роз- глядав геноцид у рамках чотирьох людських груп: національної, етнічної, расової, релігійної. У підсумку В.Деружинський заявив: якщо знищення класів, згідно зі Й.Сталіним і його послідовниками, у визначення геноциду не входить, то можна будь-які жертви геноциду представити як «жертви соціальної модернізації». Проте, на думку дослідника, важливий не привід, під яким свідомо винищувалося насе- лення, а сам факт цього нищення. Щодо етнічної складової, то вона була присутня не лише у злочині депортацій народів СРСР, але й в організації геноциду засобом Голодомору. У білоруській історіографії голоду 1930-х рр. зберігаються значні розбіжності в оцінці демографічних втрат населення республіки. За твердженням І.Романової, найбільше постраждало Полісся, a саме Єльський, Наровлянський, Мозирський, Туровський, Петриківський, Житковицький райони. Як ми вже вказували, авторка називає близько 1 тис. жертв голоду 1933 р. в Наровлянському районі43. Слідом за нею цю цифру озвучували як фахівці, так і журналісти. Зважаючи на суспільний розголос оприлюднених дослідницею даних, уточнимо: у тій публікації 2003 р. вона посилалася на цікавий документ – звітні дані НКВС про розгром «антирадянського підпілля», датований 1938 р. Отже наведена цифра – це «чекістське» бачення про- блеми, а саме: голод стався на Поліссі, у традиційних тваринницьких районах, які були підведені під загальну рубрику нетваринницьких, що й викликало високу смертність. Додамо, в іншій своїй публікації наслідки дій влади І.Романова вимі- рювала в масштабах мільйонів жертв: «Припинення державних поставок в умовах, коли альтернативні джерела торгівлі були мізерні або зовсім відсутні, коштували 41 Там же. – С.106. 42 Там же. 43 Раманава І. Голад 1932–1934 гг. і Беларусь. Український історичний журнал. – 2020. – №6 30 Віктор Гудзь, Олена Боряк життя мільйонам людей»44. Автори тематичного документального фільму 2013 р. «Лебедині роки» стверджують, що голод 1930-х рр. забрав життя декількох десятків тисяч білорусів45. На одному з білоруських сайтів у розвідці публіцистичного ха- рактеру 2016 р. йдеться про 1,5 млн цивільного населення – жертв насильницької колективізації й волюнтаристської економічної політики Й.Сталіна в республіці46. Така невиразність висловлювань вочевидь відбулася внаслідок зміщення і підмі- ни понять, традиції починати говорити про Білорусію, а закінчувати про Україну, або просто подавати сукупні масштаби трагедії. Твердження білоруських дослідни- ків про «мільйони жертв» не підкріплені документальними свідченнями. Останні репрезентують дуже вузьке коло документальних та архівних свідчень, дотепер уведених до наукового обігу. У підсумку маємо історіографічно-археографічний парадокс. З одного боку, су- дження про масштаби катастрофічних наслідків голоду в Білорусії; з іншого – вони не верифікуються документальною доказовою базою, якщо не рахувати поодинокі дже- рела, які, до того ж, перекочовують з одного видання в інше. Припускаємо, що вираз- ного масиву документальних свідчень голоду донині не створено не тому, що архіви недоступні, і не тому, що для цього не вистачило дослідницької енергії. Очевидно, якби надзвичайний масштаб голоду в БСРР був незіставним з іншими регіонами СРСР, такі джерела, по-перше, існували б, а, по-друге, уже були оприлюднені. Простежується ще одна закономірність: спроба активізації теми Голодомору в Білорусі збіглася з кампанією, що розгорталася в Росії з черговою метою спрос- тування факту навмисного винищення людей, а отже – визначення Голодомору в Україні як геноциду. Не виключаємо, що за подібною риторикою стояли рекомен- дації певних кіл із суміжної з Білоруссю країни… Адже не лише історичній спіль- ноті, але і громадськості добре відомо про пояснювальну записку, що з’явилася у січні 2007 р. перед початком роботи Федерального архівного агентства Російської Федерації над тритомним збірником документів про «голод у СРСР». Її підготував науковий керівник проекту – російський історик і функціонер В.Кондрашин для поширення серед керівників архівних відомств країн СНД. Записка містила клю- чову вимогу, класичний «темник»: «Причому підібрати їх (тобто документи – Авт.) належить таким чином, щоби була видна трагедія всього радянського селянства, без акценту на Україну»47. Уже на початку 2010-х рр., коли російський проект «загальносоюзного голоду» вийшов на фінішну пряму48, стало зрозумілим, що основний масив презентованих у виданні документів – це ті, які мали довести відсутність особливостей перебігу Голодомору в Україні. Щодо білорусів, то попри пошуки, «необхідного» масиву до- кументів, що довели б надзвичайні масштаби голоду в Білорусії і прислужилися 44 Улада і грамадства: БССР у 1929–1939 гады ў дакументах Сакрэтнага аддзела/Асобага сектара ЦК КП(б)Б / Склад., аут. прад. І.Раманава. – Менск, 2019 – С.90. 45 [Електронний ресурс]: https://www.youtube.com/watch?v=QlVKwMSQGkY 46 Второй Голодомор на Беларуси 1932–34 гг. 47 Див.: Як писати про Голодомор: інструкція російським історикам [Електронний ресурс] http://www.istpravda. com.ua/artefacts/2012/11/26/101572/ 48 Голод в СССР: 1929–1934. – Т.1: 1929 – июль 1932. – Кн.1 / Сост.: В.В.Кондрашин (отв. сост.), Н.Е.Глущенко, Т.М.Голышкина, Е.М.Грибанова, Г.Т.Исахан, М.М.Кудюкина, О.В.Лавинская, Ю.Г.Орлова, Т.В.Сорокина, Н.С.Тархова, В.Д.Селеменев, В.М.Хрусталев, Т.В.Царевская-Дякина. – Москва, 2011. – 656 с.; Кн.2 / Сост.: В.В.Кондрашин (отв. сост.), Н.Е.Глущенко, Т.М.Голышкина, Е.М.Грибанова, Г.Т.Исахан, М.М.Кудюкина, О.В.Лавинская, Ю.Г.Орлова, Т.В.Сорокина, Н.С.Тархова, В.Д.Селеменев, В.М.Хрусталев, Т.В.Царевская- Дякина. – Москва, 2011. – 560 с.; Т.2: Июль 1932 – июль 1933 / Сост.: В.В.Кондрашин (отв. сост.), Н.Е.Глущенко, Т.М.Голышкина, Е.М.Грибанова, Г.Т.Исахан, М.М.Кудюкина, О.В.Лавинская, Ю.Г.Орлова, В.В.Скалабан, Т.В.Сорокина, Н.С.Тархова, А.Д.Силаев, Т.В.Царевская-Дякина. – Москва, 2012. – 912 с. Український історичний журнал. – 2020. – №6 31Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті реалізації московського проекту, знайдено не було. Для розуміння ситуації наведемо трохи статистики: в Україні, незважаючи на архівоцид, який знищив більшу части- ну документів міжвоєнної доби49, усе ж збереглися величезні масиви матеріалів, які сьогодні становлять потужний археографічний сегмент джерельної бази досліджен- ня Голодомору. Із-поміж понад 20 тис. публікацій, про які згадувалося вище, близь- ко 2 тис. – це видання документів, у тому числі не менше 200 томів окремих видань архівних матеріалів та усних свідчень. У них представлено до 3 тис. архівних доку- ментів, майже 10 тис. свідчень про Голодомор (включно з мережевими ресурсами). Усього в Україні за період 1932–1933 рр. збереглося від 50 до 100 тис. одиниць доку- ментів. У Білорусі архівоциду (принаймні в українських масштабах) не було. Отже, можна припустити, що, як мінімум, приблизно такий самий обсяг зберігся в держар- хівах цієї країни. Уявімо собі: 100 тис. документів центральних і місцевих партійно- державних, «чекістських» органів, організацій, установ, підприємств тощо. І у цьому масиві не знайти яскравих документів для тематичних видань – малоймовірно! Відповідь на запитання: «Що не так з опануванням джерельної бази голоду в Білорусі?», можливо, криється в демографічних обрахунках загального числа померлих на території БСРР у період 1932–1934 рр., установлених групою укра- їнських істориків і демографів, зокрема дослідницьким колективом Інституту де- мографії та соціальних досліджень ім. М.Птухи НАН України у співпраці з д-ром О.Воловиною (Університет Північної Кароліни, США) й Українським науковим ін- ститутом Гарвардського університету50. Цифру 67,6 тис. жертв голоду в Білорусії (по роках 1932, 1933, 1934, відповідно: 15,6; 46,5; 5,5 тис.) було отримано в результаті опрацювання поточної демографічної статистики в етнічному розрізі за окремими регіонами СРСР за період між переписами 1926 і 1937 (1939) рр. Для порівняння: для України ця цифра, також обрахована згаданою групою фахівців, становить 4,5 млн осіб, де прямі втрати оцінено у 3,9 млн випадків смертей, a 0,6 млн – це не- народжені діти51. Окремо варто наголосити на цифрах, що свідчать про прямі втра- ти в перерахунку на 1000 населення: для Білорусії – 12,7; для України – 129,2 (показники різняться в десять разів); також для Росії – 31,7; для СРСР – 54,352. Отже смертність від голоду в БСРР на порядок менша, аніж в УСРР, і вчетверо меншою, ніж загалом по СРСР. Статистика, зрозуміло, не абсолютно достовірна, натомість історичну пам’ять сфальшувати неможливо. Саме тому рефлексії з приводу Голодомору 1932–1933 рр. доцільно розширити за рахунок залучення усноісторичних джерел. Звісно, людська пам’ять суб’єктивна. Ми свідомі того, що часто люди не можуть (або не бажають) 49 Boriak H. The Publication of Sources on the History of the 1932–1933 Famine-Genocide: History, Current State, and Prospects // Harvard Ukrainian Studies. – Vol.25. – №3/4 (Fall 2001). – P.167–186; Боряк Г. «Архівоцид» в Україні 1934–1960-х рр. як наслідок Голодомору // Голод в Україні у першій половині XX ст.: причини та наслідки (1921–1923, 1932–1933, 1946–1947): Мат. Міжнар. наук. конф., Київ, 20–21 листопада 2013 р. – К., 2013. – С.13–18; Його ж. «Знищено шляхом спалення…»: Невідомий документ з історії архівоциду (акт знищення урядового архіву України у липні 1941 р.) // Academia: Terra Historiae: Студії на пошану Валерія Смолія. – Кн.2: Простори історика. – К., 2020. – С.531–559. 50 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P. 1932–34 Famine Losses within the Context of the Soviet Union // Famines in European Economic History: The Last Great European Famines reconsidered / Eds. D.Curran, L.Luciuk, A.Newby. – New York, 2015. – P.192–222. 51 Див., напр.: Левчук Н.М., Боряк Т.Г., Воловина О., Рудницький О.П., Ковбасюк А.Б. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр.: нові оцінки // Український історичний журнал. – 2015. – №4. – С.84–112; Левчук Н. До питання про «старі» та «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. // Там само. – 2018. – №2. – С.190; Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Savchuk A. Demography of a man-made human catastrophe: The case of massive famine in Ukraine 1932–1933 // Canadian Studies in Population. – 2015. – 42. – №1-2. – Р.53–80. 52 Див.: Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P. 1932–34 Famine Losses within the Context of the Soviet Union. – P.192–222. Український історичний журнал. – 2020. – №6 32 Віктор Гудзь, Олена Боряк помічати різницю між тим, що вони бачили, i що відбувалося в дійсності. У свої власні спогади вони також вмонтовують ту інформацію, яка стала доступною їм пізніше. Проте саме усна історія демонструє розмаїття історичного досвіду, багато- гранність подій, різноплановість наслідків, неможливість однозначних оцінок та простих рішень і, у сукупності й порівнянні, варта пильної дослідницької уваги. Ідеться про фрагменти спогадів мешканців південних районів Гомельщини (Хойницький, Єльський, Наровлянський)53, a також півночі Київщини (Поліський район) і Чернігівщини (Ріпкинський, Городнянський, Чернігівський райони) стосов- но подій 1932–1933 рр.54 Аналіз усних свідчень дозволяє стверджувати про, як міні- мум, значні відмінності в картині голодування (або, точніше, – переживання спогадів про нього) по обидва боки майже прозорого українсько-білоруського кордону. Опитані респонденти беззаперечно стверджували про великі масштаби голо- ду на Українському Поліссі, зокрема у селах прикордонної з Білоруссю зони. Ось лише деякі з них: «[...] мати покойна заховала квасолю у гладишці у запечку, висипала у по- пел, думала квасолю потім помию і зварю, – і ту вигребли. Забрали. Фа- шисти. Фашисти були. Так як зараз нападають на нас, так тоді були такі, шо все забирали, увозили, увозили, куди вивозили – хто його знає» (запис 2014 р.; переселенка із с. Нова Марківка Поліського р-ну Київської обл.); «Трохи було врожай, ну позабирали. І корови забирали, свині. Все поза- бирали. Добре, шо були гриби да ягоди в лісі, то люди од того і вижили. У нас же грибів повно і ягод тоже, оце люди так і жили […]. Ніхто нікуди не втікав. Казали всі будем вдома вмирать. Нікуда не йшли» (запис 2014 р.; с. Становище Поліського р-ну Київської обл.); «[…] полову їли, половники пекли, да їли, верес в нас рвали, пекли і їли. Отаке, спасались. Власть така була. Позабирали все чисто, і горшки з печі з їдою позабирали. От і голод. З дурних людей і голод» (запис 2014 р.; с. Бобер Поліського р-ну Київської обл.); «[…] ходілі собірать мерзлу картошку. І тоді кому повезе, а кому ж і нє. Бо єзділі об’єжчики, і, каже, така була у об’єждчиків пуга, а на концє або проволка зав’язана, або зав’язувалася така, наче гірка. І тоді він летить на коні і пугой свистить, і він тоді по чом попадє. Боже сохрані. За колоски саділі у тюрму. Сходили колоски, збирали послє жатви. Боже сохрані» (за- пис 2018 р.; с. Лемешівка Городнянського р-ну Чернігівської обл.); «1933-го року був голод. Сестра родилася. Все забирали – в колхози зганяли, а бать- ки не йшли. Багато померло. Всі сюди йшли відусюди, на дорозі падали. Шукали, що їсти. У клунку пшоно було, баба сіла на піч, на руках тримала маленьку сестру, так той пришов, сіпнув, то баба впала з дитиною…» (запис 2017 р.; с. Пилипча Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.). Мотивом зафіксованих усних свідчень мешканців українських прикордонних сіл є переконання в тому, що у сусідній Білорусі (варіант – Російській Федерації) голоду не було: «Вивозили скрині з сорочками, продавали в Білорусі. Там голоду не було» (запис 2017 р.; с. Олешня Ріпкинського р-ну); «Люди мьорлі, пухлі, а в Оп- 53 Матеріали польових досліджень із Гомельщини 2014 р. зберігаються в особистому архіві О.Боряк. При транскрибуванні записів відтворено мову респондентки. 54 Польові дослідження О.Боряк на Київському та Чернігівському Поліссі 2014–2019 рр. зберігаються у фонді цифрових аудіодокументів Музею-архіву народної культури Українського Полісся Державного на- укового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф (див.: МАНКУП ДНЦЗКСТК. – Ф. ЦА Яготин–2014–Боряк–D2, 6; Ріпки–2017–Боряк–D1, 6; Чернігів–2018–D3; Семенівка–2019–D2). Український історичний журнал. – 2020. – №6 33Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті тень (Климовський р-н Брянської обл.) – 3 км – голоду не було. Моя мама все туда ходили, то кусок сала якій дадут, то солі, і все туда ходили…» (за- пис 2019 р.; с. Тимоновичі Семенівського р-ну Чернігівської обл.). Звернімося до спогадів мешканців Білорусі, записаних у прикордонних з Україною районах Гомельської обл.: «Вот тридцать третим, моя матка розказувала, что не дошел он сюды. Рассказывали, что ходили украинцы, ходили сюда. Да казала, что уже свекруха почти в осень, ще ж и полосы были свои, жать, что они там уже жали, жито или пшеницу, так ужали труп человеческий. Не дошел до села. Не дошел до села» (запис 2014 р.; с. Глинище Хойницького р-ну); «А у деда було багато дитей. А мать, баба уже ж, была в хате с деть- ми. А гора не зашалевана так, як теперь позашелевано, то так, насквозь було. А стояла квасолька на горе. То забрали ту квасольку. Хто забирал? Идуть, идуть. А хто йде, что йде, хто знает, хто йде. Люди с Украины. Голодные были» (запис 2014 р.; с. Валавськ Єльського р-ну). Загалом із розповідей білоруських респондентів випливають факти голодуван- ня в 1932–1933 рр., хоча за своєю тональністю вони відрізняються від таких же розповідей сусідів-українців: «Мати наварила з крапиви борщу і там десь з вересу нашморгала цвіточ- ков і в ступі натовкли, висушили і напекла таких лепьошок з вересу. А з кропиви борщу наварила. І він (розповідь про чоловіка респондентки – Авт.) каже, у них дві сестри і он третій був, поставили там на дворі коло малини, простілили собі полотенце чи скатерку. А колись миски і ложки такі були дерев’яні. То він, каже, біг, да на ту ложку наступив, да тей борщ розлив. Да каже залєз в малину, злякався, шо його поб’ють за тей борщ, бо це на всіх та миска була. То він там просидів день. […] Був голод, був голод» (запис 2014 р.; с. Кіров, кол. Мохоєди Наровлянського р-ну). Як бачимо, у колективній історичній пам’яті білорусів не відклалася трагедія в тому масштабі, в якому її «хотіли би бачити» російські дослідники задля нівелю- вання різниці між «голодом у СРСР» і Голодомором в Україні. Парадоксально, але якщо на південь від кордону – на Українському Поліссі – усні джерела та документи змальовують катастрофічну картину голодування, то вже за кілька кілометрів на північ сільське повсякдення виглядало інакше. Жодні пояснення, зокрема і природними факторами, виглядають нелогічними. Адже прикордонні райони двох республік лежали в одній природно-кліматичній зоні, перебували у складі однієї держави з однаковими політичними структурами у цен- трі й на місцях. Інакшими були етнічний склад, соціальна активність населення, геополітичне значення БСРР та УСРР. Єдине логічне пояснення, що випливає з цього, – безумовно організований характер голоду в радянській Україні, який мав ознаки геноциду українців. Загалом на розробку проблеми Голодомору у сучасній Білорусі негативно впливають передусім політичні фактори, що ділять дослідників на провладних та опозиційних. Офіційні автори підручників з історії як правило замовчують го- лод 1932–1933 рр., мінімізують його масштаби. Натомість інша частина істориків та публіцистів перебільшують кількість жертв у республіці, називаючи ті події Голодомором. Тема голоду на сьогодні перебуває на стадії публіцистичного та Український історичний журнал. – 2020. – №6 34 Віктор Гудзь, Олена Боряк літературно-художнього опрацювання. Академічний дискурс цієї проблеми, який спирався б на документальний масив, у білоруських істориків, архівістів, соціаль- них антропологів, очевидно, ще попереду. REFERENCES 1. Balandzin, K.I., Khromchanka, Dz.M. (2009). Historуia Belarusi v kantеkstse susvetnai tsуvilizatsуi: Karotki kurs lektsуi. Minsk. [in Belarusian]. 2. Boriak, H. (2001). The Publication of Sources on the History of the 1932–1933 Famine-Genocide: History, Current State, and Prospects. Harvard Ukrainian Studies, 25, 3-4, 167–186. 3. Boriak, H. (2013). Arkhivotsyd v Ukraini 1934–1960-kh rr. yak naslidok Holodomoru. Holod v Ukraini u pershii polovyni XX st.: prychyny ta naslidky (1921–1923, 1932–1933, 1946–1947): Mat. Mizhnar. nauk. konf. Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Boriak, H.V. (2020). “Znyshcheno shliakhom spalennia…”: Nevidomyi dokument z istorii arkhivotsydu (akt znyshchennia uriadovoho arkhivu Ukrainy u lypni 1941 r.). Academia: Terra Historiae: Studii na poshanu Valeriia Smoliia, 2: Prostory istoryka, 531–559. Kyiv. [in Ukrainian]. 5. Davуdovskyi, U. (2008). Haladamor u Belarusi. Abazhur, 3, 53–56. [in Belarusian]. 6. Deruzhinskij, V.V. (2011). Zabуtaia Belarus. Mіnsk. [in Russian]. 7. Golod v SSSR: 1929–1934. (2011). T.1: 1929 – iyul 1932. Kn.1. Sostaviteli: V.V.Kondrashin (otv. sost.), N.E.Glushchenko, T.M.Golyshkina, E.M.Gribanova, G.T.Isakhan, M.M.Kudyukina, O.V.Lavinskaya, Yu.G.Orlova, T.V.Sorokina, N.S.Tarkhova, V.D.Selemenev, V.M.Khrustalev, T.V.Tsarevskaya-Dyakina. Moskva. [in Russian]. 8. Golod v SSSR: 1929–1934. (2011). T.1: 1929 – iyul 1932. Kn.2. Sostaviteli: V.V.Kondrashin (otv. sost.), N.E.Glushchenko, T.M.Golyshkina, E.M.Gribanova, G.T.Isakhan, M.M.Kudyukina, O.V.Lavinskaya, Yu.G.Orlova, T.V.Sorokina, N.S.Tarkhova, V.D.Selemenev, V.M.Khrustalev, T.V.Tsarevskaya-Dyakina. Moskva. [in Russian]. 9. Golod v SSSR: 1929–1934. (2012). T.2: Iyul 1932 – iyul 1933. Sostaviteli: V.V.Kondrashin (otv. sost.), N.E.Glushchenko, T.M.Golyshkina, E.M.Gribanova, G.T.Isakhan, M.M.Kudyukina, O.V.Lavinskaya, Yu.G.Orlova, V.V.Skalaban, T.V.Sorokina, N.S.Tarkhova, A.D.Silaev, T.V.Tsarevskaya-Dyakina. Moskva. [in Russian]. 10. Holodomor v Ukraini 1932–1933 rr.: bibliohrafichnyi pokazhchyk. (2001). Red. kol.: S.V.Kulchytskyi, O.F.Botushanska, V.Motyka. Upor.: L.M.Burian, I.E.Rikun. Odesa; Lviv. [in Ukrainian]. 11. Holodomor v Ukraini 1932–1933 rr.: bibliohrafichnyi pokazhchyk. Vyp.2. (2008). Red. kol.: S.V.Kulchytskyi (nauk. red.), O.F.Botushanska (vidp. red.), V.Motyka. Upor.: L.M.Burian, I.E.Rikun. Odesa. [in Ukrainian]. 12. Holodomor v Ukraini 1932–1933 rr.: bibliohrafichnyi pokazhchyk. Vyp.3. (2014). Red. kol.: S.V.Kulchytskyi (nauk. red.), O.F.Botushanska (vidp. red.), V.Motyka. Upor.: L.M.Burian, I.E.Rikun. Odesa. [in Ukrainian]. 13. Hudz, V. (2019). Istoriohrafiia Holodomoru 1932–1933 rr. v Ukraini. Melitopol. [in Ukrainian]. 14. Hudz, V. (2019). Naukovyi dyskurs z problemy Holodomoru v konteksti formuvannia ukrainskoi ta rosiiskoi modelei derzhavnoho patriotyzmu. Nad Wіsłą і Dnіeprem: Polska і Ukraіna w przestrzenі еuropejskіej – przeszłość і teraźnіejszość, 215–234. Toruń. [in Ukrainian]. 15. Hurnevich, D. Tsi byw haladamor na Belarusi? (2008). Retrieved from: http://news.tut.by/society/108847.html [in Belarusian]. 16. Hurnevich, D. (2020). Apublikavali dakumenty pra zhytstsio w BSSR z sakretnaha w savetski chas arkhivu. Retrieved from: https://www.svaboda.org/a/30375145.html#comments [in Belarusian]. 17. Kaliada, I.U., Astroha, V.M. (Comp.) (2009). Historуia Belarusi. Minsk. [in Belarusian]. 18. Kastsiuk, M. (Ed.) (2006). Historуia Belarusi: U 6 t. T.5: Belarus u 1917–1945 hh. Minsk. [in Belarusian]. 19. Kovkel, I., Yarmusik, E. (2000). Іstoriya Belarusi s drevneishikh vremen do nasheho vremeni. Minsk. [in Russian]. 20. Ladysev, U.F., Kakhanovskyi, A.H. (2011). Historуia Belarusi: ХХ – pachatak ХХI st. Minsk. [in Belarusian]. 21. Lashkevych, K. (2008). Skolko zhyznei unes belorusskiy Golodomor? Retrieved from: https://news.tut.by/society/122428. html [in Russian]. 22. Levchuk, N.M., Boriak, T.H., Volovyna, O., Rudnytskyi, O.P., Kovbasiuk, A.B. (2015). Vtraty miskoho i silskoho naselennia Ukrainy vnaslidok Holodomoru v 1932–1934 rr.: novi otsinky. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 84–112. [in Ukrainian]. 23. Levchuk, N. (2018). Do pytannia pro stari ta novi pidkhody do otsinky vtrat naselennia Ukrainy. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 179–193. [in Ukrainian]. 24. Lych, H.M. (2003). Trahedуia belaruskaha sialianstva. Minsk. [in Belarusian]. 25. Novik, Ya. (Ed.). (2006). Vuchebny dapamozhnіk pa kursu “Historyia Belarusі” dlia studentav usіkh forms navuch. i spetsyial. Minsk. [in Belarusian]. 26. Novik, Ya. (Ed.) (2015). Historуia Belarusi: Palemichnуia matеrуialу. Minsk. [in Belarusian]. 27. Papakin, H. (2013). „Chorna doshka”: antyselianski represii (1932–1933). Kyiv. [in Ukrainian]. 28. Petrikov, P.T. (2007). Ocherki novejshej istoriografii Belarusi (1990-e – nachalo 2000-x gg.). Minsk. [in Russian]. 29. Poletaeva, N., Bokhan, Yu. (Ed.) (2011). Іstoriya Belarusi: v kontekste mirovykh tsyvilizatsiy: posobie dlia studentov. Minsk. [in Russian]. 30. Protska, T. (1998). Vynishchenne sialianstva: Veska Uskhodniai Belarusi pad tsiazharam balshavitskikh represiiay 30-kh hadov. Mensk. [in Belarusian]. 31. Ramanava, I. (2003). Holad 1932–1934 hh. i Belarus. Spadchyna, 1-2, 80–90. [in Belarusian]. 32. Romanova, І. (2006). V Belarusi byl svoi Golodomor. Ezhednevnik, 4 dekabria. [in Russian]. 33. Romanova, I. (2017). Golod v Belarusi 1932–1933 godov. Antisovetskij blog. 20 mar. Retrieved from: https://antisovetsky. blogspot.com/2017/03/1932-1933_20.html [in Russian]. Український історичний журнал. – 2020. – №6 35Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті 34. Rostov, V. (2008). Golodomor i sud istorii. Sekretnye issledovanyia, 13(174). [in Russian]. 35. Rudnytskyi, O., Levchuk, N., Wolowyna, O., Shevchuk, P. (2015). 1932–34 Famine Losses within the Context of the Soviet Union. Curran D., L.Luciuk, and A.Newby (Eds.). Famines in European Economic History: The Last Great European Famines reconsidered, 192–222. New York. 36. Rudnytskyi, O., Levchuk, N., Wolowyna, O., Shevchuk, P., Savchuk, A. (2015). Demography of a man-made human catastrophe: The case of massive famine in Ukraine 1932–1933. Canadian Studies in Population, 42, 1-2, 53–80. 37. Selitskaia, L. (2010). Golodomor v Belarusi: Materi varili mladentsev, a nemtsy іz Narovli prosili pomoshchi u Gitlera. Komsomolskaia pravda. Belarus. 19.08. [in Russian]. 38. Solntsev, A. (2011). Golod v Belarusi 1932–1933 g. Retrieved from: https://anton55555.wordpress.com/2011/05/13/ голод-в-беларуси-1933-года/ [in Russian]. 39. Vrublevskiy, A.P., Protko, T.S. (1992). Iz istorii repressiy protiv belorusskogo krestianstva: 1929–1934. Minsk. [in Russian]. Viktor Hudz Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent at Department of History, Archaeology and Philosophy, B.Khmelnytskyi Melitopol State Pedagogical University (Melitopol, Ukraine), goodz-klio@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5756-1683 Olena Boriak Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Senior Research Fellow, Department of Ethnology, State Center for Protection of Cultural Heritage from Technological Disasters (Kyiv, Ukraine), olena.boriak@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9873-6088 Famine 1932–1933 in Byelorussia: Historiographical Paradoxes, Historical Memory and Politics of Memory Abstract. The goal of the research is to analyze, to reveal the peculiarities and to sum up the results of study by Belarusian researchers of history of man-made famine of 1932–1933 on the territory of Soviet Ukraine and Byelorussia. The methodology is based on principles of historicism, objectivism, comprehenciveness and systematicness. To achieve set goals, intergrated use of other methods, besides general schientific ones, was involved – special historical methods: historiography, historical- situational, comparative methods and “oral history” method. Research originality of the work. The article is the first special historiographical research of Belarusian studies of the famine 1932– 1933 on the territory of Byelorussia. Main results and conclusions. History of the famine 1932–1933 in Byelorussia is generally suppressed in teaching process and is left on the periphery of Belarusian academic studies. But it had been made more active after adoption by the Verkhovna Rada of Ukraine of the law about confession of the Holodomor as genocide and reaction toward it of the Russian Federation. The article has revealed influence of the authors of the Russian concept of the famine 1932–1933 as “collective tragedy of people of USSR” with commensurate consequences. The latter had been shown in comparison of the reasons of the famine by the Belarusian researchers in Byelorussia with the Holodomor in Ukraine, overestimation of human losses in the republic. The research shows distinction of the Holodomor as the directed genocide against Ukrainian people from the famine in Byelorussia. To the contrary of some Belarusian researchers, the authors claim that the famine in the BSSR took place because of excessive grain procurements, poor weather, economic mistakes in some raions and resulted into less human losses than in Ukraine. Keywords: Belarusian historiography, famine in Byelorussian SSR, Holodomor in UkrSSR, demo- graphic consequences, oral history.

Голод 1932–1933 рр. у Білорусії: історіографічні парадокси, історична пам’ять та політика пам’яті

Репозитарії

Схожі ресурси