Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide

Рецензія на книгу: Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators. Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide, October 5, 2018 / Ed. by Victoria A. Malko. – Fresno, CA : The Press at the California State University,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Кісь, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2020
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Рецензії й огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179905
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide / О. Кісь // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 213-218. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-179905
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1799052021-07-02T01:26:35Z Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide Кісь, О. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators. Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide, October 5, 2018 / Ed. by Victoria A. Malko. – Fresno, CA : The Press at the California State University, Fresno, 2019. – 144 p. (Жінки й Голодомор-геноцид: жертви, потерпілі, призвідниці: Матеріали II симпозіуму, присвяченого 85-й річниці Голодомору-геноциду, 5 жовтня 2018 р. / Ред. В.Малко. – Фресно: Вид-во Каліфорнійського університету у Фресно, 2019. – 144 с.) 2020 Article Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide / О. Кісь // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 213-218. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179905 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії й огляди Рецензії й огляди
spellingShingle	Рецензії й огляди Рецензії й огляди Кісь, О. Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide Український історичний журнал
description	Рецензія на книгу: Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators. Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide, October 5, 2018 / Ed. by Victoria A. Malko. – Fresno, CA : The Press at the California State University, Fresno, 2019. – 144 p. (Жінки й Голодомор-геноцид: жертви, потерпілі, призвідниці: Матеріали II симпозіуму, присвяченого 85-й річниці Голодомору-геноциду, 5 жовтня 2018 р. / Ред. В.Малко. – Фресно: Вид-во Каліфорнійського університету у Фресно, 2019. – 144 с.)
format	Article
author	Кісь, О.
author_facet	Кісь, О.
author_sort	Кісь, О.
title	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide
title_short	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide
title_full	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide
title_fullStr	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide
title_full_unstemmed	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide
title_sort	women and the holodomor genocide: victims, survivors, perpetrators: proceedings of the second symposium commemorating of the 85th anniversary of the holodomor-genocide
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Рецензії й огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179905
citation_txt	Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide / О. Кісь // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 213-218. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT kísʹo womenandtheholodomorgenocidevictimssurvivorsperpetratorsproceedingsofthesecondsymposiumcommemoratingofthe85thanniversaryoftheholodomorgenocide
first_indexed	2025-07-15T19:15:15Z
last_indexed	2025-07-15T19:15:15Z
_version_	1837741555041959936
fulltext	Український історичний журнал. – 2020. – №6 За останні 25 років студії Голодомору посіли чільне місце в українській історіографії, а публікації досліджень та документів з історії Голодомору випередили за кількістю та обсягом будь-яку іншу тематику. Проте далеко не всі аспекти трагедії здобули однакову увагу дослідників. Історики й де- мографи насамперед намагалися встановити факти та цифри, з’ясувати політич- ні причини штучного голоду, обчислити втрати населення, задокументувати хро- нологію подій та виявити інституційні механізми втілення на практиці політики «упокорення голодом» українців, а також дискутували навколо дефініцій та ста- тусу Голодомору як геноциду українського народу. Поряд із цим мейнстрімом по- ступово розвивалися також і дослідження в ділянці антропології Великого голоду, у відповідь на зростаючий суспільний запит на розуміння людського виміру Голо- домору та його довгострокових наслідків1. Окрім вивчення досвіду жертв трагедії, у поле зору дослідників також потрапили й рядові призвідці Голодомору – діяль- ність та соціальні характеристики місцевих «активістів» колективізації й розкурку- лення також стали предметом дослідження2. Однак жінки як особлива соціальна група здебільшого залишалися невидими- ми у студіях Голодомору. Зазвичай дослідники вважали за достатнє покликатися на розвідку Лінн Віоли про масові жіночі протести проти примусової колективіза- ції, знані як «бабські бунти»3. Ця ситуація фактично залишалася незмінною навіть 1 Огієнко В. Історична травма Голодомору: проблема, гіпотеза, методологія // Національна та історична пам’ять. – 2013. – №6. – C.145–156; Його ж. Голодомор очима жертви: іммобілізація та упокорення працею як стратегія виживання // Україна модерна. – 2020, 20 січня [Електронний ресурс]: http://uamoderna.com/ md/ogienko-holodomor; Його ж. Посттравматичний стресовий синдром і колективна травма в особистих наративах свідків Голодомору // Там само. – 2018, 6 квітня [Електронний ресурс]: http://uamoderna.com/md/ ogienko-holodomor-trauma; Рева І. По той бік себе: соціально-психологічні і культурні наслідки Голодомору. – Дніпропетровськ, 2013. – 272 с. 2 Дровозюк С.І. Поведінка сільських активістів під час суцільної колективізації та Голодомору українського народу (1932–1933 рр.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. – Вип.34. – К., 2007. – C.67–79; Лисенко О. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. // Там само. – Вип.37. – К., 2011. – C.173–174; Харченко А. «…потрібні більш кваліфіковані робітники»: колективний портрет персоналу сиротинців напередодні Голодомору // Україна модерна. – 2019, 5 січня [Електронний ресурс]: https://uamoderna.com/md/kharchenko-orphans 3 Viola L. Bab’i Bunty and Peasant Women’s Protest during Collectivization // The Russian Review. – 1986. – Vol.45(1). – P.23–42. Women and the holodomor Genocide: Victims, surViVors, PerPetrators. ProceedinGs of the second symPosium commemoratinG of the 85th anniVersary of the holodomor-Genocide, october 5, 2018 / ed. by Victoria a. malko. – fresno, ca: the Press at the california state uniVersity, fresno, 2019. – 144 P. жІнки й голодомоР-геноцид: жеРтви, потеРпІлІ, пРизвІдницІ: матеРІали ii СимпозІуму, пРиСвяченого 85-й РІчницІ голодомоРу-геноциду, 5 жовтня 2018 Р. / Ред. в.малко. – фРеСно: вид-во калІфоРнІйСького унІвеРСитету у фРеСно, 2019. – 144 С. Український історичний журнал. – 2020. – №6 214 Рецензії й огляди після того, як було опубліковано перші розвідки про ґендерні особливості жіночого досвіду Голодомору, де було окреслено перспективи для подальших досліджень у цій ділянці4. Лише порівняно нещодавно з’явилися підстави для обережного оптимізму щодо поступу у цьому напрямі. Так, у березні 2017 р. Український науково-до- слідний та освітній центр вивчення Голодомору під орудою Людмили Гриневич провів науковий семінар «Жінки в колгоспах – велика сила»: пропаганда і ре- альний жіночий досвід у часи Голодомору»5. Наступного року, у жовтні 2018 р., симпозіум «Жінки й Голодомор-геноцид: жертви, потерпілі, призвідниці» відбув- ся в Каліфорнійському університеті у Фресно (США). Виступи на цьому форумі засвідчили помітний проґрес у студіях ґендерних аспектів Голодомору та їх ев- ристичний потенціал, що дозволяє суттєво поглибити наше розуміння людського виміру трагедії. Власне, ця подія і дала поштовх до підготовки рецензованого збірника, який став першим науковим виданням, спеціально присвяченим аналізу жіночого до- свіду Голодомору. До книжки ввійшли доповіді, виголошені на симпозіумі, а також інші розвідки. Збірник пропонує певний стереоскопічний погляд на національну трагедію, розкриваючи як досвід жінок-жертв, та і жінок-призвідниць Голодомору, доповнюючи їх свідченнями ще однієї небайдужої жінки – канадської журналістки Ріа Клайман. У вступній статті «Ґендерні аспекти студій Голодомору» організаторка симпо- зіуму та редакторка-упорядниця збірника Вікторія Малко (Victoria A. Malko) пред- ставила докладний історіографічний огляд досліджень Голодомору, уважно про- стеживши чотири етапи їх розвитку – від перших публікацій про трагедію і аж до сучасних міждисциплінарних студій та актуальних дискусій в Україні і світі. Ав- торка окремо окреслила сучасний стан вивчення ґендерних аспектів трагедії й оз- начила вузлові точки таких досліджень, спираючись головно на публікації О.Кісь про особливості жіночих досвідів Голодомору. Мирослава Антонович, професорка міжнародного права та директорка Центру міжнародного захисту прав людини в НаУКМА, у своїй статті «Жін- ки та діти як жертви акту геноциду під час Голодомору української нації» визначає Голодомор саме як акт (апогей) геноциду в його вужчому сенсі, що мав на меті фізичне винищення селян-українців, та водночас був елементом сталінської політики геноциду щодо українців у широкому розумінні руйну- вання всіх аспектів української нації. Застосовуючи положення Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1954 р.), до- слідниця наголошує на трьох вимірах Голодомору: фізичний геноцид, куль- турний геноцид та ментальний геноцид. Віктимологічний аналіз засвідчує, що фізичний геноцид полягав у створенні умов, які перешкоджали природ- ному відтворенню населення, адже через голод в Україні стрімко впав рівень народжуваності й водночас дуже зросла смертність серед немовлят. Ознаку культурного геноциду авторка вбачає у практиці вимушеного або примусо- вого вилучення дітей із родин та передачі їх на виховання до державних за- кладів (сиротинців, інтернатів), що було масовою практикою під час насиль- ницького «розкуркулення» та в період голоду. Такі діти втрачали зв’язок із 4 Кісь О. Голодомор 1932–33 років крізь призму жіночого досвіду // Народознавчі зошити. – 2010. – №5/6. – С.633–651; Kis O. Defying Death: Women’s experience of the Holodomor, 1932–33 // Aspasia: International yearbook of Central, Eastern and Southern European women’s and gender history. – 2013. – Vol.7. – P.42–67. 5 Більше інформації про цей захід розміщено на сайті Інституту історії України НАН України [Електронний ресурс]:http://history.org.ua/uk/post/1989 Український історичний журнал. – 2020. – №6 215Рецензії й огляди рідною культурою й не могли згодом повноцінно її відтворювати. Подібну оцін- ку цього аспекту Голодомору як акту геноциду нині підтримують і деякі інші дослідники6. Ментальний вимір геноциду, на думку дослідниці, полягає у ціле- спрямованості дій влади, які, навіть за відсутності письмових документів і на- казів, є свідченням чіткого наміру щодо знищення українців (зокрема йдеть- ся про заборону виїзду з голодуючих районів). Попри те, що за підрахунками демографів під час Голодомору 1932–1933 рр. прямі втрати серед чоловічого населення були найвищими, М.Антонович уважає саме жінок та дітей голов- ними жертвами сталінського геноциду. Хоча дослідниця вочевидь знайома з сучасними науково обґрунтованими підрахунками демографічних втрат у роки Голодомору в межах 4,5 млн (і навіть цитує відповідні публікації у своїй статті), вона все ж апелює до цифри 7 млн жертв, не покликаючись при цьому на дже- рело такої цифри. Стаття історикині Дарії Маттінґлі (Daria Mattingly) з Кембриджського уніве р- ситету «(Над)звичайні жінки: призвідниці Голодомору»7 представляє іншу сторону штучного голоду – авторка вибудовує колективний соціальний портрет тих жінок, які брали участь у злочинних заходах радянської влади, що спричинили смерть мільйонів українців. Ґрунтуючись на аналізі великого масиву інформативних і різноманітних першоджерел, дослідниця доходить висновку, що образ «активіст- ки» як сільської марґіналки-невдахи з садистськими нахилами, який постає з ус- ноісторичних спогадів про Голодомор, зазвичай не відповідає дійсності. Як свідчать документи, учасниці колгоспних активів, комнезамів, буксирних бриґад тощо – це здебільшого звичайні жінки, деякі з них вирізнялися працьовитістю і щиро вірили в більшовицькі ідеали. Історикиня простежує життєві траєкторії кіль- кох таких активісток, найбільш показовими з яких є біографії Марії Демченко та Надії Заглади, які стали знаними передовицями у сільському господарстві та були відзначені державними нагородами. Окремо розглянуто неоднозначну роль сільських учительок, котрих більшовицька влада активно залучала не лише до пропаґанди колгоспного ладу, але й анґажувала до всіх заходів із примусової ко- лективізації села. Виняткова цінність цього дослідження полягає в тому, що чи не вперше в історіографії Голодомору здійснено спробу системного аналізу участі й ролі зви- чайних людей (зокрема жінок) у механізмі сталінського геноциду українців в те- оретичних рамках сучасних студій призвідців («perpetrator studies»). Цей підхід дозволяє вирізнити різні групи осіб, причетних до злочину, залежно від їхнього статусу у системі влади, інституційної належності, біографічних даних, різних особистих мотивацій та рівня залученості у злочинні заходи. Завдяки таким сту- діям ми здобуваємо складніше й більш повне розуміння Голодомору як трагедії, яка завдала руйнівного удару по українцях не лише в демографічному, але й у соціальному сенсі, підірвавши традиційні мережі взаємодопомоги у сільській спільноті та зруйнувавши довіру між членами громади. Сторонній, але небайдужий погляд на трагедію Великого голоду, яка роз- горталася в українських селах, представлено у статті історика Ярса Балана (Jars Balan) із Канадського інституту український студій про канадську журналістку Ріа Клайман, яка відважно мандрувала Україною та у своїх репортажах розповідала 6 Харченко А. «…потрібні більш кваліфіковані робітники»… 7 Українську версію цього дослідження опуб.: Маттінглі Д. «Жінки в колгоспах – велика сила»: хто вони – українські призвідниці Голодомору? // Україна модерна. – 2018, 20 вересня [Електронний ресурс]: https://uamoderna.com/md/mattingly-women-in-kolkhoz Український історичний журнал. – 2020. – №6 216 Рецензії й огляди світові про трагедію голоду, що розгорталася на її очах8. Дослідник провів величезну пошукову роботу, по крихтах збираючи відомості про життя і творчість цієї неор- динарної жінки, щоб якомога повніше відтворити деталі її біографії та повер- нути світові її незаслужено забуту спадщину. Народжена 1904 р. в бідній єв- рейській родині, яка незабаром еміґрувала в Канаду, незважаючи на фізичну ваду (скалічену в дитинстві ногу), Ріа наполегливо йшла за своєю мрією – жур- налістикою. У грудні 1928 р. вона приїхала до Москви, маючи лише 15 фунтів і бажання писати про ґрандіозний більшовицький експеримент. Із часом, од- нак, романтична полуда спала з очей, її дописи ставали щоразу критичнішими. У вересні 1932 р. у супроводі двох молодих американських туристок Ріа вирушила у велику подорож довжиною 2700 км від Харкова через усю Україну на Донбас, до- сягла Кубані та Північного Кавказу, доїхала аж до Тбілісі, де її було заарештовано. Дорогою жінки мали нагоду на власні очі бачити наслідки примусової колективіза- ції та голод, який стрімко ширився селами. Дописи Ріа Клайман про все це в газетах «Daily Express» і «Toronto Telegram» були одними з тих небагатьох неупереджених свідчень про початок трагедії в Україні, які мали б застерегти Захід. Депортація журналістки із СРСР набула великого розголосу, а сама Ріа продовжила писати, розвінчуючи радянський модернізаційний проект. Цінність цього та подібних дослі- джень полягає в можливості на прикладі конкретної долі побачити низову жіночу дієздатність: молода іноземка з інвалідністю відважно кинула виклик потужній і нещадній тоталітарній державі, викриваючи її злочинну політику. Історія Ріа Клай- ман вражає ще й тому, що це поодинокий випадок журналістської чесності серед десятків інших прикладів іноземних журналістів-чоловіків, які свідомо чи несвідомо залишалися «сліпими» до трагедії Голодомору9. Завершує збірник стаття Володимира Сергійчука «Усім невинним жертвам Голодомору», в якій історик, знаний своєю запеклою участю у «змаганні жертв», укотре намагається довести, що число загиблих від Голодомору в Україні сягає від 7 до 10 млн осіб. При цьому він відкидає науково обґрунтовані та встановлені на ос- нові ретельних статистичних підрахунків дані істориків і демографів щодо обсягів демографічних втрат українців у 1932–1933 рр. на рівні 3,9–4,5 млн10. Присутність цього тексту у збірнику видається щонайменше недоречною, адже він не містить і натяку на зацікавленість автора ґендерними особливостями досвіду Голодомору, а саме дослідження вкрай проблематичне з погляду методології підрахунків (за що вже неодноразово зазнавало критики). Однак найбільш проблемною у цьому збірнику стала стаття «Жінки на міс- цях масового голодування, 1932–33» Ольги Бертельсен (Olga Bertelsen) з Центру передових студій ім. Роберта Шумана у Флоренції, яка присвятила свою розвідку впливу тривалої відсутності їжі на психіку та поведінку жінок і сприйняття ними соціальних норм. Авторка виходить із засновку, що «мораль та моральні цінності мають бути осердям будь-якого наукового пізнання» (с.34). У тексті йдеться про те, як тривала нестача їжі спричинила та посилила антисоціальну поведінку мешкан- ців, призвела до розмивання моральних рамок. У фокусі уваги – поведінка жінок, 8 Українську версію цієї розвідки опуб.: Балан Я. Репортажі Ріа Клайман з подорожі по Східній Україні і Кубані наприкінці літа 1932 р. // Там само. – 2014, 22 листопада [Електронний ресурс]: https://uamoderna.com/ shafka-dok/balan-rhea-clyman-holodomor 9 Купенський Н.К. Мова заперечення Голодомору: сліпота, гіпноз, одержимість, фетиш // Там само. – 2019, 8 лютого [Електронний ресурс]: https://uamoderna.com/md/kupensky-holodomor 10 Rudnytskyi R., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man-made human catastrophe: The case of massive famine in Ukraine 1932–1933 // Canadian Studies in Population. – 2015. – Vol.42(1-2). – P.53–80. Український історичний журнал. – 2020. – №6 217Рецензії й огляди котрі (як заявляє авторка, частіше за чоловіків) удавалися до канібалізму, трупоїд- ства. Дослідниця стверджує, що тривала гостра нестача їжі та непевність щодо власного майбутнього «руйнівним чином впливали на людей, стираючи за- лишки свідомості й моралі […] психічні та коґнітивні процеси були повністю підпорядковані єдиній напосідній думці: де взяти їжу […] що сприяло ро- зумовій та моральній деґрадації» (с.36). Авторка називає цілу низку проявів асоціальної поведінки (відмова від звичної гігієни, проституція за їжу, са- могубства тощо) та моральний занепад (зникнення проявів альтруїзму, гу- манності, крайній еґоцентризм, твариноподібна поведінка, брехня, доноси, крадіжки). Усі ці категоричні твердження представлені загальними фраза- ми в такий спосіб, наче йдеться про масові, самоочевидні й загальновідомі речі, при цьому авторка не вдається до аналізу жодних першоджерел і не підкріплює свої заяви посиланнями на інші дослідження з історії Голодомо- ру. Вона йде ще далі у своїх умовиводах, заявляючи, що жінки, які вдавали- ся до аморальних дій (зокрема канібалізму) виправдовували власні вчинки державним насильством і людською жорстокістю, яких зазнали у процесі роз- куркулення (як-от зґвалтування). Звідки авторці відомо про такі причинно- наслідкові зв’язки та логіку мислення/поведінки голодуючих жінок? Нізвідки. Усі ці твердження не ґрунтуються на аналізі жодних історичних документів чи особистих свідчень, вони є продуктом суто теоретичних розмірковувань і припу- щень, що їх авторка представляє як доконані факти. Ба більше, вона стверджує, нібито більшість стражденних, загнаних на межу життя і смерті жінок сфор- мували таку собі «подвійну» ідентичність жінок-злочинниць, що стало їхньою стратегією виживання. Цинізм такої «теорії» в тому, що авторка знайома з до- слідженнями про радикальні зміни у психіці та поведінці людей під впливом тривалого жорсткого голодування. Міннесотський експеримент та інші студії з психології голоду доводять: у таких обставинах людина входить у стан тим- часового психічного розладу, коли вона не здатна адекватно оцінювати реаль- ність і власні вчинки, не усвідомлює норм права чи моралі, а її аґресивність та інші прояви асоціальної поведінки є наслідком складних руйнівних хіміч- них процесів у мозку, котрі особа не здатна контролювати чи їм протистояти. Чи має моральне право дослідниця в такому контексті говорити про канібалізм як «стратегію» та злочинні дії – як обрану «ідентичність», які засадничо є ак- тами свідомого раціонального вибору? Питання риторичне. Наостанок автор- ка робить ще одне припущення, пов’язуючи вищий рівень виживання жінок в умовах Голодомору з «канібалізмом як стратегією виживання, котра сприяла такому процесу» (sic!). Загалом цей допис вражає своєю поверховістю з огляду на відсутність будь-якого аналізу першоджерел, він сповнений необґрунтова- них категоричних тверджень на основі авторських припущень, а не достовірних фактів, містить неприпустимі узагальнення та неприйнятні моральні судження щодо поведінки голодуючих жінок. Усе це фактично не дає підстав вважати цей текст таким, що відповідає ознакам наукової статті. Рецензований збірник став першим виданням, що присвячене аналізу ґендерних аспектів Голодомору, зокрема розмаїттю жіночих досвідів цієї тра- гедії. Звісно, воно не позбавлене певних слабких сторін і не вичерпує весь спектр проблем, які заслуговують на увагу дослідників у цій ділянці. Од- нак важливість цієї публікації поза сумнівом, оскільки книжка започатко- вує поважну наукову дискусію про ґендерні виміри трагедії та спонукає до Український історичний журнал. – 2020. – №6 218 Рецензії й огляди дальших роздумів і глибших досліджень її інших маловивчених сторін. Се- ред таких потенційних напрямів питання сексуального й сексуалізованого на- сильства над жінками як форма ґендеровано-специфічних геноцидних прак- тик, особливості материнства в умовах тотального голоду, долі дітей-сиріт, переданих до державних закладів опіки, роль підлітків у продовольчому за- безпеченні голодуючих родин, віддалені наслідки травми Голодомору та їх прояви в нащадків тощо. Дуже важливо, щоб кількість і якість наукових розвідок у ділянці антропології Голодомору з увагою до ґендерних особливо- стей досвіду жертв і призвідців зростала й в Україні, і у світі, а самі студії Го- лодомору завдяки цьому стали інтеґральною частиною світових досліджень геноцидів. Оксана Кісь докторка історичних наук, старша наукова співробітниця, Інститут народознавства НАН України (Львів, Україна), kis@ucu.edu.ua

Women and the Holodomor Genocide: Victims, Survivors, Perpetrators: Proceedings of the Second Symposium Commemorating of the 85th Anniversary of the Holodomor-Genocide

Institution

Ähnliche Einträge